Програма Л1 — радянська програма створення орбітального комплексу для пілотованого обльоту Місяця, який виводиться триступеневою ракетою УР-500К, у складі розгінного блоку Д, запозиченого з комплексу Н1-Л3, і полегшеного корабля 7К без побутового відсіку.
Реалізовувалася програма в 1964−1969 роках. В повній мірі реалізована не була й через неперспективність була згорнута.
Історичні передумови програми Л1
Успішний прорив у космос у період з 1957 по 1962 р. створив необхідні психологічні та технічні передумови для всебічного розвитку завойованих позицій і виходу на якісно нові рубежі.
Під час успішного вирішення завдань, пов'язаних зі створенням і польотом кораблів типу «Восход», з 1962 року у відділах 3 (Я. П. Коляков), 9 (), 11 (В. Ф. Рощин), 27 (Б. В. Раушенбах) були початі проектні опрацювання за варіантами місячних програм.
Всі роботи проводилися на базі наявних у різних стадіях заділів:
- важкої ракети Н1, включаючи розгінні ракетні блоки;
- ракети-носія Р-7 і її модифікацій;
- спускаємого апарату нової розробки типу «фара»;
- наявних спускаємих апаратів, кораблів «Восток», «Восход» та їх систем;
- науково-технічних проробок для корабля 7К, блоків 9К, 11К (в цілому тема ) і розроблюваних для них систем.
Зокрема, поряд з реалізацією програми місячної експедиції розглядалися і варіанти програм з обльоту Місяця з екіпажем на борту.
Опрацювання велися за схемами:
- Два пуски ракети Р-7 (один з пілотованим кораблем 7К, другий — з водневим розгінним блоком) з подальшою стикуванням на орбіті ШСЗ і стартом до Місяця з другою космічною швидкістю.
- Два пуски ракети Р-7 (один — з прототипом корабля «Восток» і баком пального, другий — з баком кисню і двигуном типу двигуна блоку Л).
Паралельні опрацювання за місячними програмами велися і в активно розвивалися ДКБ-52, де на базі нової ракети УР-500 закладалася однопускова схема польоту з використанням розроблюваного там же дорозгонного ракетного блоку (блок А) і корабля-капсули ЛК−1. Одночасно ДКБ-52 виступило з ініціативою розробки важкої ракети для реалізації місячної експедиції. У свою чергу, в 1960 році ОКБ-1 в рамках ескізного проекту двоступеневої ракети з ядерним двигуном на II ступені (ЯХР-2) був розроблений проект триступінчатої хімічної ракети (ХР-3) з масою корисного вантажу до 30 т з шістьма бічними блоками на I ступені за схемою ракети Р-7.
Перед С. П. Корольовим постала серйозна проблема — якому проекту віддати перевагу. Після ретельного аналізу обстановки було прийнято рішення зосередити зусилля ОКБ-1 на місячній експедиції.
У 1963 році був розроблений ескізний проект місячного комплексу Н1-Л3. За підсумками його розгляду Державним комітетом оборонної техніки СРСР, Комісією ВРНГ з військово-промислових питань 3 серпня 1964 ЦК КПРС і РМ СРСР було прийнято Постанову «Про роботи з дослідження Місяця і космічного простору», відповідно до якого головними напрямами дослідження космічного простору на найближчі роки були визначені:
- обліт Місяця пілотованим космічним кораблем, який виводиться форсованою ракетою-носієм УР-500, з поверненням і посадкою на Землю (головний виконавець за програмою обльоту Місяця в цілому — ДКБ-52) — 1966 рік — 1 півріччя 1967;
- висадка екіпажу корабля, що виводиться важкою ракетою-носієм Н-1, на поверхню Місяця з його поверненням і посадкою на Землю. Головний виконавець по ракеті-носію Н-1, космічному кораблю і комплексу висадки експедиції в цілому — ОКБ-1) — 1967—1968 роки.
26 серпня 1965 у голови ВПК Л. В. Смирнова відбулася нарада з розгляду питань: «Про стан робіт з дослідження космічного простору, Місяця і планет». За результатами розгляду було відзначено, що робота з реалізації, в першу чергу, місячних програм, а також за системами зв'язку, досліджень Венери і Марса виконується незадовільно, в результаті чого виникає серйозна загроза втрати пріоритету Радянського Союзу в галузі освоєння космосу.
Було наказано вважати центральним завданням 1965—1967 рр.. здійснення підготовки і подальший обліт Місяця пілотованим кораблем. Мінзагмашу було доручено:
- у тижневий термін подати графік виготовлення та відпрацювання ракети УР-500;
- спільно з керівниками ОКБ-1 і ДКБ-52 С. П. Корольовим і В. М. Челомея у двотижневий термін розглянути і вирішити питання про можливість уніфікації розроблюваних пілотованих кораблів для обльоту Місяця і висадки експедиції на її поверхню;
- у місячний термін представити програму ракети УР-500 і пілотованого корабля.
Тим не менш і ВПК, і Мінзагмашем було визнано доцільним продовжити роботи з розгляду використання комплексу «Союз» (, , ) як другого варіанту для вирішення завдань обльоту Місяця, а також доручено ОКБ-1 і ДКБ-52 пропрацювати всі питання застосування ракети-носія УР-500 в програмі комплексу «Союз».
На виконання наказу Міністерства та виданих доручень протягом вересня-жовтня 1965 була проведена всебічна оцінка стану розробок в ДКБ-52 і ОКБ-1 з реалізації завдання обльоту Місяця з залученням фахівців НДІ-88 (нині ЦНДІМАШ), НТС Міністерства, керівників Міністерства, представників уряду і ЦК КПРС. У ході розгляду виявилося, що ДКБ-52 не в змозі вирішити у встановлені терміни всі питання, пов'язані із створенням та відпрацюванням ракети УР-500, дорозгінного ракетного блоку і корабля для обльоту Місяця. В ОКБ-1, навпаки, стан з розробкою пілотованого корабля типу та розгінного блоку Д для комплексу Н1-Л3 був благополучнішим. Це створювало основу для переорієнтації з ДКБ-52 на ОКБ-1 робіт по кораблю і розгінному блоку Д для обльоту Місяця з вирішенням у тому числі ряду завдань щодо виконання програми місячної експедиції, здійснюваної комплексом Н1-Л3.
Космічний корабель «Союз-7К-Л1»
Найбільш проробленим був проект КБ Корольова Л1, за яким був виконаний ряд безпілотних випробувальних польотів. Згідно з цим проектом, два космонавти повинні були виконати обліт Місяця в спеціально розробленому тільки для цієї мети кораблі «Союз-7К-Л1» («місячний-перший»). Цей корабель був вельми схожий з призначеним для польотів по навколоземній орбіті кораблем «Союз-7К-ОК» («орбітальний корабель»), відомим широкій публіці просто як «Союз». Головні відмінності корабля «Союз-7К-Л1»" від «Союз-7К-ОК» " — це відсутність орбітального відсіку і посилений теплозахист спускаємого апарату для входу в атмосферу з другою космічною швидкістю. Для запуску корабля використовувалася РН «Протон».
Цікавою особливістю проекту був спосіб входу в атмосферу при поверненні на Землю. Планувався вхід в атмосферу над південною півкулею Землі, при цьому за рахунок аеродинамічних сил спускаємий апарат знову піднімався в космос, а його швидкість зменшувалася з другої космічної} до суборбітальної. Повторний вхід в атмосферу проходив уже над територією Радянського Союзу.
Кораблі «Союз-7К-Л1» здійснили п'ять безпілотних випробувальних польотів під назвами — . При цьому кораблі — виконали обліт Місяця. Ще чотири кораблі не вдалося вивести в космос внаслідок аварій ракети-носія «Протон» на етапі виведення. (Запускалися також прототипи корабля «Союз 7К-Л1», а також декілька його дослідних модифікацій, не пов'язаних з програмою пілотованого обльоту Місяця.)
У трьох польотах «Зонд» з п'яти мали місце події, які призвели б до загибелі членів екіпажу або отриманню ними каліцтв у тому випадку, якщо б ці польоти були пілотованими. При польотах кораблів , і через відмову системи управління вхід в атмосферу проходив по нерозрахунковій траєкторії з двадцятикратним перевантаженнями, а при польоті сталася розгерметизація кабіни.
На кораблі знаходилися черепахи. Вони стали першими живими істотами в історії, що повернулися на Землю після обльоту Місяця — за три місяці до польоту «Аполлона-8».
Останній політ корабля «Союз-7К-Л1» (під назвою ) відбувся у жовтні 1970 Після цього програма Л1 була зупинена, тому що безпосадочний обліт радянськими космонавтами Місяця після того, як американці побували на ній вже двічі, не мав сенсу.
Головні конструктори С. П. Корольов, В. М. Челомей, Н.А, Пілюгін, А. М. Ісаєв, В. П. Бармін розглянули і представили в Мінзагмаш і ВПК пропозиції, які після уточнення були покладені в основу Постанови від 25 жовтня 1965 року «Про зосередженні сил конструкторських організацій промисловості на створенні комплексу ракетно-космічних засобів для обльоту Місяця», на виконання якого з метою забезпечення в 1967 році обльоту Місяця та підготовки умов для подальшої організації висадки експедиції на поверхню Місяця були прийняті рішення, що визначили подальший порядок реалізації програми, в тому числі:
- про залучення ОКБ-1 до вирішення завдань обльоту Місяця пілотованим кораблем з використанням ракети-носія УР-500;
- про зосередження робіт ДКБ-52 на створення носія УР-500 і дорозгінної ракетної ступені, призначених для забезпечення обльоту Місяця, та звільнення ДКБ-52 від виготовлення пілотованого космічного корабля;
- про зосередження робіт ОКБ-1 на створення пілотованого космічного корабля для обльоту Місяця і дорозгінної ступені (на конкурсних засадах) з використанням носія УР-500.
Виходу Постанови від 25 жовтня 1965 передували бурхливі обговорення на засіданнях колегії Мінзагмаша доповідей робочих комісій з оцінки реального стану справ у основних організаціях — майбутніх учасників цієї програми. ДКБ-52, незважаючи на відсутність досвіду пілотованих польотів, відстоювало свій варіант корабля для обльоту Місяця. Проте дерев'яний макет корабля, представлений напередодні ДКБ-52, не зміг витримати конкуренції з півтора десятками спускаємих апаратів корабля 7К в металі, над якими працювали десятки монтажників в складальному цеху 444 ЗЕМ, що було засвідчено комісією міністра С. А. Афанасьєва за участю заступника генерального конструктора ДКБ-52 А. І. Ейдіса в жовтні 1965 року.
Це остаточно вирішило питання на користь ОКБ-1. У розвиток Постанови був підписаний наказ міністра від 13 листопада 1965 року, відповідно до якого були затверджені кількість і графіки виготовлення пілотованих кораблів, які отримали позначення 7К-Л1 (виріб 11Ф91), розгінних блоків і ракет УР-500 по 6 комплектів у 1966 році і по 9 комплектів в 1967 році, кораблів типу 7К та ракет 11А511 (модифікація Р-7) для відпрацювання ракетно-космічних засобів і реалізації програми обльоту Місяця. Цим же наказом головному конструктору ОКБ-1 С. П. Корольову і генеральному конструктору ДКБ-52 В. М. Челомею було наказано до 25 листопада 1965 завершити опрацьовування варіантів обльоту Місяця пілотованим космічним кораблем 7К-Л1 з розгінними блоками А або Д на базі ракети-носія УР-500 і погодити основні параметри та технічні характеристики за місячним ракетно-космічному комплексу (ракета-носій УР-500, розгінні блоки А або Д, корабель 7К-Л1).
Крім того, було затверджено розподіл робіт по комплексу 7К-Л1 і його системам між ОКБ-1, НДІ АП, НДІ-885:
- ОКБ-1 — головна організація з розробки загальної схеми управління системами корабля; систем орієнтації, зближення, енергоживлення, бортовий кабельної мережі, ручного управління рухом, терморегулювання, бортових комутаторів;
- НДІ АП — головна організація з розробки системи стабілізації об'єкта 7К-Л1 при видачі коригуючих імпульсів, системи управління роботою двигуна корабля 7К-Л1, системи управління спуском, системи стабілізації та управління роботою двигуна доразгонного блоку, загальної схеми і логіки управління доразгонного блоку, бортових комутаторів доразгонного блоку;
- НДІ-885 — головна організація з розробки радіокомплекс з системою траєкторних вимірювань, телеметрії, зв'язку, передачі телевізійного зображення на всіх етапах польоту і електронних програмно-тимчасових пристроїв.
Вже 30 листопада 1965 був випущений аванпроект ракетно-космічного комплексу Л1, а через два тижні — 13 грудня 1965 року — в ОКБ-1 були підписані «Вихідні дані на корабель 7К-Л1». У цей же день С. П. Корольовим і В. М. Челомея були затверджені «Основні положення по ракетно-космічному комплексу УР-500-7К-Л1», відповідно до яких як космічний ракетний блок був визначений блок Д розробки ОКБ-1. Незважаючи на конкуренцію проектів, проектантам і балістики ОКБ-1 і ДКБ-52 в процесі дружною оперативної роботи вдалося знайти оптимальний варіант поєднання блоку Д з ракетою УР-500.
У цьому варіанті третій ступінь ракети не виходив на орбіту, а падав в океан за Японію і остаточний дорозгон до першої космічної швидкості здійснював блок Д при першому запуску. Така схема з дорозгоном дозволила на кілька сотень кілограмів збільшити масу корабля 7К-Л1, що в силу дефіциту маси було дуже до речі.
Космічний комплекс Л1
- 1. Корабель 7К-Л1
- 2. Розгінний блок Д
- 3. Головной обтікатель
- 4. Перехідный відсік
- 5.
- 6. Носій 8К82К
31 грудня 1965 як проект були затверджені «Вихідні дані по головному блоку Л1 (виріб 11С824)», відповідно до яких передбачалося:
По головному блоку Л1 (11С824):
- використання блоку Д зі складу комплексу Н1-Л3;
- використання корабля «Союз» (7К) без побутового відсіку з доопрацюванням СА під повернення з другою космічною швидкістю. Для кріплення ложементів системи аварійного порятунку і розміщення додаткових блоків живлення над СА встановлювався навісний відсік, названий опорним конусом;
- виключення зі складу корабля 7К двигунів причалювання і орієнтації і передача функцій орієнтації орбітального блоку (блок Д + корабель) на рухові системи забезпечення запуску маршового двигуна блоку Д — СОЗи;
- розробка конічного обтікача головного блоку;
- організація запуску двигуна блоку Д в невагомості (СОЗи, забірний пристрій і пр.);
- введення ділянки дорозгону на опорну орбіту блоком Д з введенням другого запуску блоку для розгону до другої космічної швидкості;
- узгодження спільної циклограм польоту «Протон — головний блок» з урахуванням роботи системи аварійного порятунку і системи безпеки ракети;
- розробка траєкторії обльоту Місяця з поверненням СА з другою космічною швидкістю;
- відпрацювання комплексу Л1 на орбіті штучного супутника Землі в складі кораблів № 2П і 3П, що мають спрощену систему управління, з двома запусками розгінного блоку Д.
По кораблю 7К-Л1 визначалося:
- створення модифікації корабля типу 7К для польотів до Місяця за прямою схемою, коли екіпаж знаходиться в кораблі, починаючи зі старту;
- поетапна реалізація задачі з відпрацюванням:
- макетно-технологічного комплексу 1М1 з кораблем № 1П;
- конструкції і бортових систем корабля і головного блоку за штатною програмою польоту до Місяця за прямою схемою в автоматичних варіантах без екіпажу з фотографуванням Місяця і Землі (№ 4, 5, 6, 7, а згодом ще й № 8, 9);
- підготовка кораблів № 11-14 в пілотованому виконанні для польоту за прямою схемою з можливістю їх використання у безпілотному варіанті.
У затверджених «Вихідних даних по головному блоку Л1» були визначені й основні характеристики корабля. Залежно від варіанту проекту маса корабля становила при виведенні на орбіту ШСЗ від 5200 до 5700 кг, а при старті до Місяця від 5000 до 5550 кг, тривалість польоту за програмою у безпілотному варіанті або з екіпажем з двох чоловік передбачалася протягом 8-10 діб. Максимальна довжина корабля по корпусу була 4796 мм, діаметр апарата, що спускається — 2183 мм, сумарний обсяг — 5,5 м 3. Для забезпечення спуску з другою космічною швидкістю було розроблено нове теплозахисне покриття СА.
Льотна програма Л1
З середини 1966 роботи з реалізації програми обльоту Місяця стають поряд з програмами Н1-Л3 і 7К-ОК найважливішими роботами не лише ОКБ-1, але і всієї космічної галузі, практично постійно розглядаються на колегіях Міністерства. Формуються Державна комісія з льотних випробувань ракетно-космічного комплексу УР-500К-Л1 (Г. О. Тюлін — голова, М. В. Келдиш, В. П. Мішин, В. М. Челомей, Н. П. Каманін, І.І, спиці, В. О. Касатонов, В. А. Анфілатов секретар), склади льотчиків-космонавтів корабля 7К-Л1 (А, А. Леонов, В. І. Артюхін, В. Ф. Биковський, О. Г. Макаров, В. І. Севастьянов, М. Н. Рукавишников).
Одночасно затверджується програма льотних випробувань, яка передбачає такі операції:
- 1 виведення корабля у складі комплексу 11С824 на проміжну орбіту 220/190 км з нахилом 51,5° з використанням першого включення блоку Д;
- 2 політ по проміжній орбіті протягом одного витка (або однієї доби), перевірку бортових систем корабля і блоку Д, контроль герметичності та спрацювання механізмів, орієнтацію комплексу у вихідне положення для старту до Місяця;
- 3 старт з проміжною орбіти з допомогою блоку Д, розгін до швидкості, що забезпечує політ по траєкторії Земля — Місяць — Земля, відділення корабля від блоку Д, одноосьовий орієнтацію корабля на Сонці і закрутку зі швидкістю 1°/С для забезпечення максимальної освітленості сонячних батарей;
- 4 політ протягом 7 діб по траєкторії обльоту Місяця (або без обльоту у варіанті «Зонд-4»), проведення сеансів радіозв'язку із Землею, прийом телеметрії, вимірювання параметрів траєкторії, фотографування Землі і Місяця, передачу телевізійного зображення Землі, виконання наукових досліджень;
- 5 обліт Місяця на відстані 1000-12000 км;
- 6 проведення 3-4 корекцій траєкторії, перша на відстані 250 тис. км від Землі при підльоті до Місяця,
- 7 друга і третя — на відстанях, відповідно, 320 тис. км і 150 тис. км від Землі при поверненні від Місяця з попередньою закладкою уставок, обчислених на підставі траєкторних вимірювань;
- орієнтація корабля і включенням КДУ.
- 8 відокремлення спускаємого апарату
- 9 Політ СА в атмосфері і приземлення
Перед входом в атмосферу Землі виробляється орієнтація корабля, необхідна для роботи системи управління спуском, відділення і приладно-агрегатного відсіку від спускового апарата, керований спуск СА з м'якою посадкою на території Казахстану. Характерною особливістю траєкторії керованого спуску була наявність двох атмосферних ділянок та проміжного позаатмосферної ділянки, що забезпечує необхідну дальність польоту. Дальність польоту могла варіюватися від шести до дев'яти з половиною тисяч кілометрів, в залежності від відмінювання (кут між площиною горизонту і кораблем) у момент обльоту, значення якого за умовами радіовидимості могло становити 10-28 °. При виникненні відмов, що виключають керований спуск, СА здійснював балістичний спуск з приводнення в Індійський океан.
Реалізація програми комплексу УР-500К-Л1 крім значного обсягу експериментальної відпрацювання кожної зі складових частин (РН УР-500, блок Д, корабель 7К-Л1) передбачала:
- етап наземної макетної-технологічної відпрацювання комплексу;
- відпрацювання схеми запуску та роботи блоку Д з спрощеними кораблями Л1 № 2П, 3П (кінець 1966 — початок 1967 р.);
- штатний виконання програми з екіпажем на борту корабля (№ 11-14).
Для робіт з реалізації програми зі спрощеними кораблями № 2П, 3П восени 1966 року була створена комплексна бригада на чолі із заступником головного конструктора Б. А. Дорофєєва, за участю фахівців відділів-розробників і створеного випробувального відділу (Н. А. Петросян, В. І. Гаврилов, Б. В. Фалєєв, Т. М. Леженін та ін.) Провідним конструктором корабля 7К-Л1 у період з 1965 року по початок 1967 року був Б. В. Рубльов.
Враховуючи завантаження традиційно-космічних підрозділів заводу (цех 444 і КІС-444) роботами по всіх космічним розробками (Е6, МВ, «Молнія», «Союз»), роботи зі складання блоку Д і корабля 7К-Л1 були доручені «ракетному» складальному цеху 439 (В. М. Іванов), а випробування — КІС-439 (Д. М. Шилов, А. Г. Зігангіров). Для забезпечення випробувань було серйозно модернізовано випробувальне обладнання та введена в експлуатацію принципово нова розробка — центральна випробувальна станція 11Н6110, створена в співдружності ОКБ-1 (П. М. Купріянчік, А. М. Термосесов, А. В. Максимов, В. І. Антонов і ін) і Азовського оптико-механічного заводу (Н. Г. Васильєв).
У грудні 1966 року, після завершення заводських випробувань, на полігон Байконур був відправлений перший корабель 7К-Л1 № 2П і блок Д. Керівництво бригадою заводу було покладено на заступника головного інженера заводу Д. М. Шилова та начальника бригади від цеху 439 М. І. Ломакіна. До того часу на полігоні практично були завершені роботи з підготовки технічної позиції на майданчику 31 і стартовій позиції на майданчику 81. Для відпрацювання технічного та стартового комплексів було проведено конструкторсько-технологічне макетування з комплексом 11С824 № 1М.
Паралельно на заводі були розпочаті випробування корабля № 3П і складання першого штатного корабля 7К-Л1 № 4. Характерними ознаками цього періоду на підприємстві, які проявилися саме на Л1, де кожна дата запуску була жорстко прив'язана за астрономічними параметрами, були:
- найвищі темпи і напруга робіт: і збірка, і заводські випробування, і підготовка на полігоні Байконур велися цілодобово;
- ентузіазм і особиста ініціатива практично всіх фахівців, які працюють за програмою. Середній вік учасників становив 30-35 років, кожен був на рахунку і вирішував питання в найкоротший час, працюючи надурочно майже щодня.
Виконання програми
З початку 1966 велася робота з реалізації програми створення корабля 7К-Л1 і головного блоку 11С824. Наприкінці 1965 — на початку 1966 року були остаточно сформовані групи фахівців з випуску конструкторської документації на головний блок 11С824 та корабель.
27 квітня 1966 Військово-промислова комісія на виконання раніше прийнятих Постанов про стан робіт з виготовлення і відпрацювання пілотованих кораблів 7К-Д1 приймає рішення, відповідно до якого передбачається:
- розробка і виготовлення 14 кораблів (5 шт. В 1966 р., 9 шт. В 1967 р.);
- виготовлення п'яти пілотованих кораблів 7К для «подсадочного» варіанту (3 шт. В 1966 р., 2 шт. В 1967 р.);
- завершення наземного відпрацювання і початок льотних випробувань кораблів 7К-Л1 в IV кв. 1966 р. — I кв. 1967;
- відпрацювання штатної схеми польоту трасою Земля — Місяць — Земля з безпілотним кораблем 7К-Л1 (№ 4-9);
Цим же рішенням затверджено остаточні плани-графіки робіт з розробки та виготовлення кораблів 7К-Л1, "7К-ОК, комплектуючих систем, а також виготовлення доразгонной щаблі носія УР-500 — блоку Д, сформована кооперація наукових, промислових та військових організацій щодо забезпечення програми обльоту Місяця пілотованим кораблем у складі ОКБ-1 (головна організація) і десятків підприємств Мінзагмаша, Мінавіапрому, Міноборонпрому, Мінрадіопрому, Мінелектронпрому, Мінелектротехпрому, Мінприладобудування, Мінвузу, МОЗ, Міноборони СРСР, Мінхіммаша та ін
Випробування системи
Льотна програма
План-графік польотів кораблів 7К-Л1 (від початку 1967):
Політ | Місія | Дата |
---|---|---|
2П | безпілотний обліт Місяця по високо еліптичній орбіті | лютий-березень 1967 |
3П | безпілотний обліт Місяця по високо еліптичній орбіті | березень 1967 |
4Л | безпілотний обліт Місяця | травень 1967 |
5Л | безпілотний обліт Місяця | червень 1967 |
6Л | перший у світі пілотований обліт Місяця | червень-липень 1967 |
7Л | безпілотний або пілотований обліт Місяця | серпень 1967 |
8Л | безпілотний або пілотований обліт Місяця | серпень 1967 |
9Л | безпілотний або пілотований обліт Місяця | вересень 1967 |
10Л | безпілотний або пілотований обліт Місяця | вересень 1967 |
11Л | безпілотний або пілотований обліт Місяця | жовтень 1967 |
12Л | пілотований обліт Місяця | жовтень 1967 |
13Л | резерв |
Всього за період 1967—1970 рр.. було підготовлено до запуску 12 комплексів 8К82К-Л1, в тому числі:
- в 1967 році — 4 запуски,
- в 1968 році — 5 запусків,
- в 1969 році — 2 запуски,
- в 1970 році — 1 запуск.
Після вдалих запусків № 2П і 3П при пусках кораблів № 4, 5 сталися аварії ракет-носіїв УР-500.
Запуск першого за програмою корабля 7К-Л1 № 2П був здійснений 10 березня 1967 — програма була практично повністю виконана, обидва запуски блоку Д пройшли нормально, бортові системи (крім РДМ-3 і СТР) функціонували нормально. Вимкнення радіомаяка РДМ-3 через схемну помилку (виключення було заведено на наземну технологічну шину М) не відбулося в розрахунковий час, і прилад відпрацював безперервно 42 години без зауважень замість належних за технічними умовами 40 хв. У системі терморегулювання були нерозрахункові падіння тиску в магістралях.
При виконанні робіт з кораблем № 3П (запуск 8 квітня 1967) через помилку в схемі автоматики не був здійснений другий запуск блоку Д. З березня по липень 1967 року в КІС були проведені випробування першого штатного корабля 7К-Л1 № 4.
У травні 1967 року провідним конструктором корабля 7К-Л1 замість Б. В. Рубльова був призначений Ю. П. Семенов. Технічне керівництво з підготовки штатних кораблів з № 4 і головних блоків було покладено на заступника головного конструктора Є. В. Шабарова. Заступниками технічного керівника з підготовки на початковому етапі були Б. Н. Сова та Б. І. Зуйков, а з 1968 року — М. І. Зеленщиков.
Льотно-конструкторські випробування
Запуск першого штатного корабля 7К-Л1 № 4 (11Ф91 № 4) був здійснений 28 вересня 1967 року. Програма польоту не була виконана через аварії I ступеня ракети-носія УР-500. При цьому запуску вперше при льотних випробуваннях були перевірені системи, що забезпечують порятунок і приземлення екіпажу. Системи аварійного порятунку і приземлення забезпечили посадку СА на Землю. Однак внаслідок нерозрахункового швидкісного напору в момент відділення СА від ракетно-космічного комплексу система управління спуском не змогла застабілізувати СА. Апарат корабля приземлився недалеко від вибухновшої ракети. Група фахівців, яка прибула на місце приземлення СА, виявила досить екзотичну картину. Від горизонту і до горизонту над Землею простягалося зловісне жовто-коричневе хмара з парів азотного тетраоксиду і гептилу. Неподалік від цієї хмари на пагорбі велично стояв приземлившийся спусковий апарат. Аварійна ситуація на першій ступені ракети-носія показала величезні труднощі в пошуку і евакуації СА та екіпажу, а також загострила увагу на проблемі забезпечення безпечної роботи обслуговчого персоналу.
Другий запуск корабля 7К-Л1 № 5 був здійснений 22 листопада 1967. Програма польоту не була виконана через аварію на II ступені ракети-носія. Системи і СП знову забезпечили порятунок і приземлення СА. У той же час через нерозрахункові проходження команди від гамма-висотоміра двигуни м'якої посадки спрацювали на висоті 4,5 км. Це зумовило введення в схему автоматики гамма-висотоміра спеціальних фільтрів. Система була перевірена на другій ділянці роботи логіки. За результатами роботи і СП на 7К-Л1 були проведені доопрацювання корабля «Союз». Взагалі проблема відпрацювання гамма-висотоміра до необхідного рівня надійності залишила помітний слід у хроніці польотів кораблів 7К-ОК і 7К-Л1.
Корабель 7К-Л1 № 6 (отримав у пресі назву автоматичної станції ) був запущений 2 березня 1968 року. Програмою передбачався політ по еліптичній орбіті з максимальним віддаленням від Землі на відстань не менше 300 000 км і поверненням на Землю СА по траєкторії керованого спуску, при цьому всі бортові системи повинні були працювати за програмою, максимально наближеною до штатного обльоту Місяця. Протягом 7 діб бортові системи, в основному, працювали нормально і забезпечили політ по траєкторії і вхід в атмосферу. Спуск корабля через неготовність системи орієнтації здійснювався за балістичної траєкторії, і, у зв'язку з посадкою поза територією СРСР, СА був підірваний системою аварійного підриву об'єкта над Біскайською затокою.
Щодо роботи бортових систем були серйозні зауваження, які вимагали доопрацювання на наступних виробах, а саме:
- 1. Зоряний датчик 100К працював зі збоями через забруднення оптичних поверхонь, тож це призвело до введення спеціальної бленди — кришки, що скидається на активній ділянці виведення. Слід зазначити, що відпрацювання зоряного датчика 100К в процесі льотних випробувань доставили багато клопоту і зажадало додаткових конструктивних доробок: покриття введеної бленди, осідаючи на оптичну поверхню, знову призвело до порушення функціонування, зокрема при польоті .
- 2. Нерозрахункове розкриття штанги і парасольки .
- 3. Занижені енергетичні характеристики системи ДРС при роботі через ОНА зажадали введення контрольних перевірок потенціалу ДРС через на заключному етапі підготовки на ТК.
Наступний корабель , запуск якого відбувся у квітні 1968 року, не був виведений на ОШСЗ через проходження команди «Аварія системи автономного управління (САУ)» після скидання головного обтікача через замикання на корпус шин живлення перетворювача внаслідок конструкторської помилки відділу 212 (А. Г. Решетін), що виразилося в неправильному кріпленні в СА триступеневої стабілізованої платформи. У результаті в польоті відбулося скидання готовності спецобчислювача САУ. При цьому системи аварійного порятунку і приземлення забезпечили нормальне повернення СА на Землю.
Комплекс з кораблем льотних випробувань не проходив у зв'язку з аварією головного блоку 14 липня 1968 при його підготовці на стартовій позиції, наслідком якої була загибель капітана І. Д. Хрідіна і травма майора В. А. Блохіна. Причиною аварії стала наявність помилкового електричного зв'язку в наземній кабельної мережі системи підтримки надлишкового тиску (помилкова перемичка в заливанні кабелю, не виявлялася при наземній підготовці), через що стався передув і руйнування бака окислювача блоку Д.
Корабель 7К-Л1 з напівзруйнованим головним обтікачем впав на кілька метрів вниз і застряг на майданчиках ферми обслуговування, а бак пального блоку Д з п'ятьма тоннами гасу і двома ракетними двигунами УРМД СОЗ, заправленими пальним і окислювачем, відірвався від ферми і вперся в елементи третього ступеня ракети УР-500, баки якій знаходилися під тиском. У момент руйнування бака окислювача блоку Д на головному блоці знаходилось: 5 т гасу в баку пального блоку Д; 1,5 т пороху в руховій установці , понад 1,5 т токсичних компонентів палива в системах УРМД СОЗ і КДУ; 30 кг висококонцентрованого перекису водню в системах СУС та ДО; 4,5 л триетилалюмінія для запалення палива блоку Д, СТР була заправлена пальним теплоносієм (на основі бензину), підключено понад 150 піропатронів, СБ підключені до шин харчування тощо Завдяки щасливому випадку жодна рідинна трубка не була порушена і не стався вибух, який загрожував загибеллю понад 150 людей бойового розрахунку, що знаходився на фермі обслуговування (у цей момент проводилася збірка схеми і підключення комунікацій після підведення ферми обслуговування). Крім того, на борту корабля стояв заряд масою 25 кг системи для ліквідації об'єкта.
Державна аварійна комісія поставила завдання: врятувати старт, і ракету-носій. Для зняття зі старту ракети-носія треба було зняти головний блок, попередньо розрізавши на шматки головний обтікач і СБ, і максимально, по можливості, злити компоненти палива, відстикувати , Піропатрони.
Два тижні йшла самовіддана робота співробітників підприємства, пов'язана з величезним ризиком для життя кожного, хто проводив роботи на фермі обслуговування з демонтажу головного блоку і зливу компонентів палива. Під час розрізання головного обтікача сильним поривом вітру шматок металевої обшивки серйозно травмував майстра В. П. Ламешіна. Самопливом було злито в цистерну 5 т гасу, злитий перекису водню з СУС та ДО, зняті заправлені баки УРМД СОЗ, знятий заправлений блок багаторазового запуску з триетилалюмінієм, частково був злитий теплоносій із системи СТР. Не вдалося злити паливо з системи КДУ.
Згортання програми
Наприкінці 1968 року американський корабель «Аполлон-8» з екіпажем на борту, виведений до Місяця ракетою «Сатурн V», здійснив обліт Місяця і політичний пріоритет був втрачений. З цієї причини укупі з оцінкою надійності ракети УР-500 і результатів проведених польотів почало формуватися, а в 1969 році остаточно прийнято рішення про недоцільність польоту на кораблі 7К-Л1 в пілотованому варіанті.
10 листопада 1968 було здійснено запуск корабля 7К-Л1 № 12 («Зонд-6»). Програма його польоту була в основному виконана. Успішно виконано обліт Місяця з фотографуванням її поверхні з відстаней 8 000 та 2 600 км, вперше здійснено керований спуск СА на територію Радянського Союзу. Однак на шосту добу польоту зафіксована розгерметизація СА до 380 мм рт. ст., а на ділянці спуску тиск в СА впало до 25 мм рт. ст. В результаті розгерметизації СА виник «коронний розряд», що призвів до видачі гамма-висотоміром помилкової команди (знову гамма-висотомір!) На відстріл Стренга парашутної системи на висоті 5300 м. Спусковий апарат впав на території космодрому Байконур за 16 км від стартового майданчика, з якої корабель стартував тижнем раніше. Подібних випадків «точного повернення» історія вітчизняної і світової космонавтики ні до, ні після цього випадку не знала. У спусковий апарат, що розбився знаходилася цінна для аналізу аварії інформація, записана на автономний реєстратор, і фотоплівка космічних зйомок, але там же стояла система аварійного підриву із зарядом близько 10 кг тротилу, стан якої після удару об землю і руйнування конструкції апарату був невідомим. Мала відбутися дуже небезпечна робота з вилучення заряду.
Корпус СА при падінні був зім'ятий і розірваний, його висота над землею не перевищувала метра. У тому місці СА, де за оцінками картини деформацій передбачалося наявність заряду, крок за кроком, зупиняючись і намічаючи подальші дії, фахівці знімали елементи корпусу і внутрішньої конструкції. Нарешті, дісталися до заряду, провели огляд і з крайньою обережністю демонтували його. Заряд був переданий офіцерам оперативної технічної групи ВПС і підірваний ними в степу.
Огляд спускового апарату показав, що парашут був відділений за командою і що СА повернувся на Землю з невідстріленою гостронаправленою антеною, яка згоріла при вході в атмосферу, не перешкодивши управлінню спуском. Завдяки врятованій фотоплівці вперше були отримані кольорові фотографії Місяця.
У 1969 році було здійснено ще два запуски.
Програма польоту корабля № 11 (старт 8 серпня 1969 — «Зонд-7») була виконана повністю, хоча було зафіксовано нерозкриття гостронаправленої антени через защемлення троса зачековки. У процесі польоту були сфотографовані Земля і Місяць і виконаний керований спуск на територію Радянського Союзу. Треба відзначити, що при підготовці корабля на космодромі для набуття навичок в управлінні як операторів СА працювали космонавти О. А. Леонов і О. Г. Макаров, що готувалися до пілотованого польоту з обльотом Місяця. Це був останній корабель у безпілотному варіанті з манекенами на борту, на якому повинні були бути проведені всі доробки. На стартовому комплексі було введено польотне завдання, запитані бортові пульти, зняті необхідні блокування. Вперше спусковий апарат здійснив керований спуск і м'яку посадку на розрахунковий полігон з високою точністю (недоліт ≈ 50 км).
Корабель , що стартував 20 лютого 1969, не був виведений на орбіту Землі через аварію II ступені ракети-носія. Системи і СП забезпечили порятунок і приземлення СА без зауважень.
20 жовтня 1970 стартував корабель 7К-Л1 № 14 (). Програма польоту була повністю виконана, включаючи запланований балістичний спуск в заданий район акваторії Індійського океану. При цьому був відпрацьований варіант повернення СА по «північній» трасі.
У процесі здійснення програми польоту кораблів 7К-Л1 були вперше випробувані й відпрацьовані:
- основні принципи управління на траєкторії Земля — Місяць — Земля;
- елементи автоматизованого комплексу управління та відпрацювання телеметричної інформації, включаючи: оптичні прилади та автоматику системи орієнтації; гіроскопічні прилади, автоматику і Спецобчислювач «Аргон-11С» системи автономного управління; системи керованого і балістичного спуску СА при вході в атмосферу з другою космічною швидкістю;
- система дальнього (до 400 тис. км) радіозв'язку та передачі телеметричної інформації, включаючи контури АФУ з гостронаправлених і всеспрямованої антенами;
- системи «ручної» орієнтації при польоті на безпілотних кораблях за радіокомандами із Землі й ін;
- ракетний блок Д при двократному запуску;
- логіка роботи бортових систем, окремі агрегати і вузли конструкції (система автономного управління, засоби приземлення, тепловий захист СА, елементи конструкції), які стали основою аналогічних засобів для комплексу Н1-Л3;
- засоби керованого спуску з використанням аеродинамічної підйомної сили, що дозволило отримати максимальні значення перевантаження при спуску в межах 4,9-6,6 (при балістичному спуску), а також точність приземлення ≈ 50 км;
- система аварійного порятунку космонавтів корабля 7К-Л1, що виводиться важкою ракетою-носієм на токсичних компонентів палива, була відпрацьована в реальних умовах на всіх ділянках польоту, за винятком старту.
Був проведений комплекс технічних і наукових експериментів, включаючи: визначення потенціалів дальнього радіозв'язку до 400 тис. км при роботі різних типів антен і НКІК, автоматичне фотографування Землі і Місяця на чорно-білу та кольорову плівки, фотометричні вимірювання, вивчення радіаційної обстановки на трасі Земля-Місяць.
Однак такому «розумному» кораблю не судилося літати в пілотованому режимі.
Причини закриття програми
- втрата політичного пріоритету (випереджаючий політ астронавтів США в 1968 році);
- проблеми безпеки (відсутність запасної парашутної системи, засобів порятунку екіпажу при розгерметизації СА;
- токсична паливо на ракеті-носії.
В США на відміну від СРСР, не ставили обльоти Місяця самостійною метою і виконували їх лише як випробувальні польоти в ході підготовки висадки на Місяць, в СРСР існував ряд проектів саме для обльоту Місяця. Проекти передбачали одноразовий проліт над зворотною стороною Місяця, поле тяжіння якої викривляє траєкторію корабля і направляло його назад до Землі. Переходу на навколомісячну орбіту і сходу з неї не планувалося. Це дозволяло різко знизити масу місячного корабля, тому що при такому польоті потрібний лише невеликий запас палива для корекцій траєкторії. Зважаючи на це для запуску корабля не був потрібен надпотужний носій і можна було використовувати вже що був в середині 60-х років носій УР-500 («Протон»).
Такі проекти носили головним чином престижний характер, тому що за час прольоту над зворотною стороною Місяця на відстані близько 2000 км навряд чи можна було отримати будь-які істотні наукові результати. В результаті відставання від американців від проекту відмовилися, щоб не розпилювати ресурси на програму яка частково дублювала програму, успіх якої став особливо актуальним. Роботи продовжились за темою Н1-Л3.
Джерела
- Черток Борис Евсеевич «Ракеты и люди» Книга IV
- http://www.skeptik.net/conspir/append4.htm
- РКК Енергия 1946—1996
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Programa L1 radyanska programa stvorennya orbitalnogo kompleksu dlya pilotovanogo oblotu Misyacya yakij vivoditsya tristupenevoyu raketoyu UR 500K u skladi rozginnogo bloku D zapozichenogo z kompleksu N1 L3 i polegshenogo korablya 7K bez pobutovogo vidsiku Realizovuvalasya programa v 1964 1969 rokah V povnij miri realizovana ne bula j cherez neperspektivnist bula zgornuta Istorichni peredumovi programi L1Uspishnij proriv u kosmos u period z 1957 po 1962 r stvoriv neobhidni psihologichni ta tehnichni peredumovi dlya vsebichnogo rozvitku zavojovanih pozicij i vihodu na yakisno novi rubezhi Pid chas uspishnogo virishennya zavdan pov yazanih zi stvorennyam i polotom korabliv tipu Voshod z 1962 roku u viddilah 3 Ya P Kolyakov 9 11 V F Roshin 27 B V Raushenbah buli pochati proektni opracyuvannya za variantami misyachnih program Vsi roboti provodilisya na bazi nayavnih u riznih stadiyah zadiliv vazhkoyi raketi N1 vklyuchayuchi rozginni raketni bloki raketi nosiya R 7 i yiyi modifikacij spuskayemogo aparatu novoyi rozrobki tipu fara nayavnih spuskayemih aparativ korabliv Vostok Voshod ta yih sistem naukovo tehnichnih prorobok dlya korablya 7K blokiv 9K 11K v cilomu tema i rozroblyuvanih dlya nih sistem Zokrema poryad z realizaciyeyu programi misyachnoyi ekspediciyi rozglyadalisya i varianti program z oblotu Misyacya z ekipazhem na bortu Opracyuvannya velisya za shemami Dva puski raketi R 7 odin z pilotovanim korablem 7K drugij z vodnevim rozginnim blokom z podalshoyu stikuvannyam na orbiti ShSZ i startom do Misyacya z drugoyu kosmichnoyu shvidkistyu Dva puski raketi R 7 odin z prototipom korablya Vostok i bakom palnogo drugij z bakom kisnyu i dvigunom tipu dviguna bloku L Paralelni opracyuvannya za misyachnimi programami velisya i v aktivno rozvivalisya DKB 52 de na bazi novoyi raketi UR 500 zakladalasya odnopuskova shema polotu z vikoristannyam rozroblyuvanogo tam zhe dorozgonnogo raketnogo bloku blok A i korablya kapsuli LK 1 Odnochasno DKB 52 vistupilo z iniciativoyu rozrobki vazhkoyi raketi dlya realizaciyi misyachnoyi ekspediciyi U svoyu chergu v 1960 roci OKB 1 v ramkah eskiznogo proektu dvostupenevoyi raketi z yadernim dvigunom na II stupeni YaHR 2 buv rozroblenij proekt tristupinchatoyi himichnoyi raketi HR 3 z masoyu korisnogo vantazhu do 30 t z shistma bichnimi blokami na I stupeni za shemoyu raketi R 7 Pered S P Korolovim postala serjozna problema yakomu proektu viddati perevagu Pislya retelnogo analizu obstanovki bulo prijnyato rishennya zoserediti zusillya OKB 1 na misyachnij ekspediciyi U 1963 roci buv rozroblenij eskiznij proekt misyachnogo kompleksu N1 L3 Za pidsumkami jogo rozglyadu Derzhavnim komitetom oboronnoyi tehniki SRSR Komisiyeyu VRNG z vijskovo promislovih pitan 3 serpnya 1964 CK KPRS i RM SRSR bulo prijnyato Postanovu Pro roboti z doslidzhennya Misyacya i kosmichnogo prostoru vidpovidno do yakogo golovnimi napryamami doslidzhennya kosmichnogo prostoru na najblizhchi roki buli viznacheni oblit Misyacya pilotovanim kosmichnim korablem yakij vivoditsya forsovanoyu raketoyu nosiyem UR 500 z povernennyam i posadkoyu na Zemlyu golovnij vikonavec za programoyu oblotu Misyacya v cilomu DKB 52 1966 rik 1 pivrichchya 1967 visadka ekipazhu korablya sho vivoditsya vazhkoyu raketoyu nosiyem N 1 na poverhnyu Misyacya z jogo povernennyam i posadkoyu na Zemlyu Golovnij vikonavec po raketi nosiyu N 1 kosmichnomu korablyu i kompleksu visadki ekspediciyi v cilomu OKB 1 1967 1968 roki 26 serpnya 1965 u golovi VPK L V Smirnova vidbulasya narada z rozglyadu pitan Pro stan robit z doslidzhennya kosmichnogo prostoru Misyacya i planet Za rezultatami rozglyadu bulo vidznacheno sho robota z realizaciyi v pershu chergu misyachnih program a takozh za sistemami zv yazku doslidzhen Veneri i Marsa vikonuyetsya nezadovilno v rezultati chogo vinikaye serjozna zagroza vtrati prioritetu Radyanskogo Soyuzu v galuzi osvoyennya kosmosu Bulo nakazano vvazhati centralnim zavdannyam 1965 1967 rr zdijsnennya pidgotovki i podalshij oblit Misyacya pilotovanim korablem Minzagmashu bulo dorucheno u tizhnevij termin podati grafik vigotovlennya ta vidpracyuvannya raketi UR 500 spilno z kerivnikami OKB 1 i DKB 52 S P Korolovim i V M Chelomeya u dvotizhnevij termin rozglyanuti i virishiti pitannya pro mozhlivist unifikaciyi rozroblyuvanih pilotovanih korabliv dlya oblotu Misyacya i visadki ekspediciyi na yiyi poverhnyu u misyachnij termin predstaviti programu raketi UR 500 i pilotovanogo korablya Tim ne mensh i VPK i Minzagmashem bulo viznano docilnim prodovzhiti roboti z rozglyadu vikoristannya kompleksu Soyuz yak drugogo variantu dlya virishennya zavdan oblotu Misyacya a takozh dorucheno OKB 1 i DKB 52 propracyuvati vsi pitannya zastosuvannya raketi nosiya UR 500 v programi kompleksu Soyuz Na vikonannya nakazu Ministerstva ta vidanih doruchen protyagom veresnya zhovtnya 1965 bula provedena vsebichna ocinka stanu rozrobok v DKB 52 i OKB 1 z realizaciyi zavdannya oblotu Misyacya z zaluchennyam fahivciv NDI 88 nini CNDIMASh NTS Ministerstva kerivnikiv Ministerstva predstavnikiv uryadu i CK KPRS U hodi rozglyadu viyavilosya sho DKB 52 ne v zmozi virishiti u vstanovleni termini vsi pitannya pov yazani iz stvorennyam ta vidpracyuvannyam raketi UR 500 dorozginnogo raketnogo bloku i korablya dlya oblotu Misyacya V OKB 1 navpaki stan z rozrobkoyu pilotovanogo korablya tipu ta rozginnogo bloku D dlya kompleksu N1 L3 buv blagopoluchnishim Ce stvoryuvalo osnovu dlya pereoriyentaciyi z DKB 52 na OKB 1 robit po korablyu i rozginnomu bloku D dlya oblotu Misyacya z virishennyam u tomu chisli ryadu zavdan shodo vikonannya programi misyachnoyi ekspediciyi zdijsnyuvanoyi kompleksom N1 L3 Kosmichnij korabel Soyuz 7K L1 Najbilsh proroblenim buv proekt KB Korolova L1 za yakim buv vikonanij ryad bezpilotnih viprobuvalnih polotiv Zgidno z cim proektom dva kosmonavti povinni buli vikonati oblit Misyacya v specialno rozroblenomu tilki dlya ciyeyi meti korabli Soyuz 7K L1 misyachnij pershij Cej korabel buv velmi shozhij z priznachenim dlya polotiv po navkolozemnij orbiti korablem Soyuz 7K OK orbitalnij korabel vidomim shirokij publici prosto yak Soyuz Golovni vidminnosti korablya Soyuz 7K L1 vid Soyuz 7K OK ce vidsutnist orbitalnogo vidsiku i posilenij teplozahist spuskayemogo aparatu dlya vhodu v atmosferu z drugoyu kosmichnoyu shvidkistyu Dlya zapusku korablya vikoristovuvalasya RN Proton Cikavoyu osoblivistyu proektu buv sposib vhodu v atmosferu pri povernenni na Zemlyu Planuvavsya vhid v atmosferu nad pivdennoyu pivkuleyu Zemli pri comu za rahunok aerodinamichnih sil spuskayemij aparat znovu pidnimavsya v kosmos a jogo shvidkist zmenshuvalasya z drugoyi kosmichnoyi do suborbitalnoyi Povtornij vhid v atmosferu prohodiv uzhe nad teritoriyeyu Radyanskogo Soyuzu Korabli Soyuz 7K L1 zdijsnili p yat bezpilotnih viprobuvalnih polotiv pid nazvami Pri comu korabli vikonali oblit Misyacya She chotiri korabli ne vdalosya vivesti v kosmos vnaslidok avarij raketi nosiya Proton na etapi vivedennya Zapuskalisya takozh prototipi korablya Soyuz 7K L1 a takozh dekilka jogo doslidnih modifikacij ne pov yazanih z programoyu pilotovanogo oblotu Misyacya U troh polotah Zond z p yati mali misce podiyi yaki prizveli b do zagibeli chleniv ekipazhu abo otrimannyu nimi kalictv u tomu vipadku yaksho b ci poloti buli pilotovanimi Pri polotah korabliv i cherez vidmovu sistemi upravlinnya vhid v atmosferu prohodiv po nerozrahunkovij trayektoriyi z dvadcyatikratnim perevantazhennyami a pri poloti stalasya rozgermetizaciya kabini Na korabli znahodilisya cherepahi Voni stali pershimi zhivimi istotami v istoriyi sho povernulisya na Zemlyu pislya oblotu Misyacya za tri misyaci do polotu Apollona 8 Ostannij polit korablya Soyuz 7K L1 pid nazvoyu vidbuvsya u zhovtni 1970 Pislya cogo programa L1 bula zupinena tomu sho bezposadochnij oblit radyanskimi kosmonavtami Misyacya pislya togo yak amerikanci pobuvali na nij vzhe dvichi ne mav sensu Kosmichnij korabl 7K L1 Golovni konstruktori S P Korolov V M Chelomej N A Pilyugin A M Isayev V P Barmin rozglyanuli i predstavili v Minzagmash i VPK propoziciyi yaki pislya utochnennya buli pokladeni v osnovu Postanovi vid 25 zhovtnya 1965 roku Pro zoseredzhenni sil konstruktorskih organizacij promislovosti na stvorenni kompleksu raketno kosmichnih zasobiv dlya oblotu Misyacya na vikonannya yakogo z metoyu zabezpechennya v 1967 roci oblotu Misyacya ta pidgotovki umov dlya podalshoyi organizaciyi visadki ekspediciyi na poverhnyu Misyacya buli prijnyati rishennya sho viznachili podalshij poryadok realizaciyi programi v tomu chisli pro zaluchennya OKB 1 do virishennya zavdan oblotu Misyacya pilotovanim korablem z vikoristannyam raketi nosiya UR 500 pro zoseredzhennya robit DKB 52 na stvorennya nosiya UR 500 i dorozginnoyi raketnoyi stupeni priznachenih dlya zabezpechennya oblotu Misyacya ta zvilnennya DKB 52 vid vigotovlennya pilotovanogo kosmichnogo korablya pro zoseredzhennya robit OKB 1 na stvorennya pilotovanogo kosmichnogo korablya dlya oblotu Misyacya i dorozginnoyi stupeni na konkursnih zasadah z vikoristannyam nosiya UR 500 Vihodu Postanovi vid 25 zhovtnya 1965 pereduvali burhlivi obgovorennya na zasidannyah kolegiyi Minzagmasha dopovidej robochih komisij z ocinki realnogo stanu sprav u osnovnih organizaciyah majbutnih uchasnikiv ciyeyi programi DKB 52 nezvazhayuchi na vidsutnist dosvidu pilotovanih polotiv vidstoyuvalo svij variant korablya dlya oblotu Misyacya Prote derev yanij maket korablya predstavlenij naperedodni DKB 52 ne zmig vitrimati konkurenciyi z pivtora desyatkami spuskayemih aparativ korablya 7K v metali nad yakimi pracyuvali desyatki montazhnikiv v skladalnomu cehu 444 ZEM sho bulo zasvidcheno komisiyeyu ministra S A Afanasyeva za uchastyu zastupnika generalnogo konstruktora DKB 52 A I Ejdisa v zhovtni 1965 roku Ce ostatochno virishilo pitannya na korist OKB 1 U rozvitok Postanovi buv pidpisanij nakaz ministra vid 13 listopada 1965 roku vidpovidno do yakogo buli zatverdzheni kilkist i grafiki vigotovlennya pilotovanih korabliv yaki otrimali poznachennya 7K L1 virib 11F91 rozginnih blokiv i raket UR 500 po 6 komplektiv u 1966 roci i po 9 komplektiv v 1967 roci korabliv tipu 7K ta raket 11A511 modifikaciya R 7 dlya vidpracyuvannya raketno kosmichnih zasobiv i realizaciyi programi oblotu Misyacya Cim zhe nakazom golovnomu konstruktoru OKB 1 S P Korolovu i generalnomu konstruktoru DKB 52 V M Chelomeyu bulo nakazano do 25 listopada 1965 zavershiti opracovuvannya variantiv oblotu Misyacya pilotovanim kosmichnim korablem 7K L1 z rozginnimi blokami A abo D na bazi raketi nosiya UR 500 i pogoditi osnovni parametri ta tehnichni harakteristiki za misyachnim raketno kosmichnomu kompleksu raketa nosij UR 500 rozginni bloki A abo D korabel 7K L1 Krim togo bulo zatverdzheno rozpodil robit po kompleksu 7K L1 i jogo sistemam mizh OKB 1 NDI AP NDI 885 OKB 1 golovna organizaciya z rozrobki zagalnoyi shemi upravlinnya sistemami korablya sistem oriyentaciyi zblizhennya energozhivlennya bortovij kabelnoyi merezhi ruchnogo upravlinnya ruhom termoregulyuvannya bortovih komutatoriv NDI AP golovna organizaciya z rozrobki sistemi stabilizaciyi ob yekta 7K L1 pri vidachi koriguyuchih impulsiv sistemi upravlinnya robotoyu dviguna korablya 7K L1 sistemi upravlinnya spuskom sistemi stabilizaciyi ta upravlinnya robotoyu dviguna dorazgonnogo bloku zagalnoyi shemi i logiki upravlinnya dorazgonnogo bloku bortovih komutatoriv dorazgonnogo bloku NDI 885 golovna organizaciya z rozrobki radiokompleks z sistemoyu trayektornih vimiryuvan telemetriyi zv yazku peredachi televizijnogo zobrazhennya na vsih etapah polotu i elektronnih programno timchasovih pristroyiv Vzhe 30 listopada 1965 buv vipushenij avanproekt raketno kosmichnogo kompleksu L1 a cherez dva tizhni 13 grudnya 1965 roku v OKB 1 buli pidpisani Vihidni dani na korabel 7K L1 U cej zhe den S P Korolovim i V M Chelomeya buli zatverdzheni Osnovni polozhennya po raketno kosmichnomu kompleksu UR 500 7K L1 vidpovidno do yakih yak kosmichnij raketnij blok buv viznachenij blok D rozrobki OKB 1 Nezvazhayuchi na konkurenciyu proektiv proektantam i balistiki OKB 1 i DKB 52 v procesi druzhnoyu operativnoyi roboti vdalosya znajti optimalnij variant poyednannya bloku D z raketoyu UR 500 U comu varianti tretij stupin raketi ne vihodiv na orbitu a padav v okean za Yaponiyu i ostatochnij dorozgon do pershoyi kosmichnoyi shvidkosti zdijsnyuvav blok D pri pershomu zapusku Taka shema z dorozgonom dozvolila na kilka soten kilogramiv zbilshiti masu korablya 7K L1 sho v silu deficitu masi bulo duzhe do rechi Kosmichnij kompleks L1 1 Korabel 7K L1 2 Rozginnij blok D 3 Golovnoj obtikatel 4 Perehidnyj vidsik 5 6 Nosij 8K82K 31 grudnya 1965 yak proekt buli zatverdzheni Vihidni dani po golovnomu bloku L1 virib 11S824 vidpovidno do yakih peredbachalosya Po golovnomu bloku L1 11S824 vikoristannya bloku D zi skladu kompleksu N1 L3 vikoristannya korablya Soyuz 7K bez pobutovogo vidsiku z doopracyuvannyam SA pid povernennya z drugoyu kosmichnoyu shvidkistyu Dlya kriplennya lozhementiv sistemi avarijnogo poryatunku i rozmishennya dodatkovih blokiv zhivlennya nad SA vstanovlyuvavsya navisnij vidsik nazvanij opornim konusom viklyuchennya zi skladu korablya 7K dviguniv prichalyuvannya i oriyentaciyi i peredacha funkcij oriyentaciyi orbitalnogo bloku blok D korabel na ruhovi sistemi zabezpechennya zapusku marshovogo dviguna bloku D SOZi rozrobka konichnogo obtikacha golovnogo bloku organizaciya zapusku dviguna bloku D v nevagomosti SOZi zabirnij pristrij i pr vvedennya dilyanki dorozgonu na opornu orbitu blokom D z vvedennyam drugogo zapusku bloku dlya rozgonu do drugoyi kosmichnoyi shvidkosti uzgodzhennya spilnoyi ciklogram polotu Proton golovnij blok z urahuvannyam roboti sistemi avarijnogo poryatunku i sistemi bezpeki raketi rozrobka trayektoriyi oblotu Misyacya z povernennyam SA z drugoyu kosmichnoyu shvidkistyu vidpracyuvannya kompleksu L1 na orbiti shtuchnogo suputnika Zemli v skladi korabliv 2P i 3P sho mayut sproshenu sistemu upravlinnya z dvoma zapuskami rozginnogo bloku D Po korablyu 7K L1 viznachalosya stvorennya modifikaciyi korablya tipu 7K dlya polotiv do Misyacya za pryamoyu shemoyu koli ekipazh znahoditsya v korabli pochinayuchi zi startu poetapna realizaciya zadachi z vidpracyuvannyam maketno tehnologichnogo kompleksu 1M1 z korablem 1P konstrukciyi i bortovih sistem korablya i golovnogo bloku za shtatnoyu programoyu polotu do Misyacya za pryamoyu shemoyu v avtomatichnih variantah bez ekipazhu z fotografuvannyam Misyacya i Zemli 4 5 6 7 a zgodom she j 8 9 pidgotovka korabliv 11 14 v pilotovanomu vikonanni dlya polotu za pryamoyu shemoyu z mozhlivistyu yih vikoristannya u bezpilotnomu varianti U zatverdzhenih Vihidnih danih po golovnomu bloku L1 buli viznacheni j osnovni harakteristiki korablya Zalezhno vid variantu proektu masa korablya stanovila pri vivedenni na orbitu ShSZ vid 5200 do 5700 kg a pri starti do Misyacya vid 5000 do 5550 kg trivalist polotu za programoyu u bezpilotnomu varianti abo z ekipazhem z dvoh cholovik peredbachalasya protyagom 8 10 dib Maksimalna dovzhina korablya po korpusu bula 4796 mm diametr aparata sho spuskayetsya 2183 mm sumarnij obsyag 5 5 m 3 Dlya zabezpechennya spusku z drugoyu kosmichnoyu shvidkistyu bulo rozrobleno nove teplozahisne pokrittya SA Lotna programa L1Z seredini 1966 roboti z realizaciyi programi oblotu Misyacya stayut poryad z programami N1 L3 i 7K OK najvazhlivishimi robotami ne lishe OKB 1 ale i vsiyeyi kosmichnoyi galuzi praktichno postijno rozglyadayutsya na kolegiyah Ministerstva Formuyutsya Derzhavna komisiya z lotnih viprobuvan raketno kosmichnogo kompleksu UR 500K L1 G O Tyulin golova M V Keldish V P Mishin V M Chelomej N P Kamanin I I spici V O Kasatonov V A Anfilatov sekretar skladi lotchikiv kosmonavtiv korablya 7K L1 A A Leonov V I Artyuhin V F Bikovskij O G Makarov V I Sevastyanov M N Rukavishnikov Odnochasno zatverdzhuyetsya programa lotnih viprobuvan yaka peredbachaye taki operaciyi Shema polotu korablya 7K L11 vivedennya korablya u skladi kompleksu 11S824 na promizhnu orbitu 220 190 km z nahilom 51 5 z vikoristannyam pershogo vklyuchennya bloku D 2 polit po promizhnij orbiti protyagom odnogo vitka abo odniyeyi dobi perevirku bortovih sistem korablya i bloku D kontrol germetichnosti ta spracyuvannya mehanizmiv oriyentaciyu kompleksu u vihidne polozhennya dlya startu do Misyacya 3 start z promizhnoyu orbiti z dopomogoyu bloku D rozgin do shvidkosti sho zabezpechuye polit po trayektoriyi Zemlya Misyac Zemlya viddilennya korablya vid bloku D odnoosovij oriyentaciyu korablya na Sonci i zakrutku zi shvidkistyu 1 S dlya zabezpechennya maksimalnoyi osvitlenosti sonyachnih batarej 4 polit protyagom 7 dib po trayektoriyi oblotu Misyacya abo bez oblotu u varianti Zond 4 provedennya seansiv radiozv yazku iz Zemleyu prijom telemetriyi vimiryuvannya parametriv trayektoriyi fotografuvannya Zemli i Misyacya peredachu televizijnogo zobrazhennya Zemli vikonannya naukovih doslidzhen 5 oblit Misyacya na vidstani 1000 12000 km 6 provedennya 3 4 korekcij trayektoriyi persha na vidstani 250 tis km vid Zemli pri pidloti do Misyacya 7 druga i tretya na vidstanyah vidpovidno 320 tis km i 150 tis km vid Zemli pri povernenni vid Misyacya z poperednoyu zakladkoyu ustavok obchislenih na pidstavi trayektornih vimiryuvan oriyentaciya korablya i vklyuchennyam KDU 8 vidokremlennya spuskayemogo aparatu 9 Polit SA v atmosferi i prizemlennya Pered vhodom v atmosferu Zemli viroblyayetsya oriyentaciya korablya neobhidna dlya roboti sistemi upravlinnya spuskom viddilennya i priladno agregatnogo vidsiku vid spuskovogo aparata kerovanij spusk SA z m yakoyu posadkoyu na teritoriyi Kazahstanu Harakternoyu osoblivistyu trayektoriyi kerovanogo spusku bula nayavnist dvoh atmosfernih dilyanok ta promizhnogo pozaatmosfernoyi dilyanki sho zabezpechuye neobhidnu dalnist polotu Dalnist polotu mogla variyuvatisya vid shesti do dev yati z polovinoyu tisyach kilometriv v zalezhnosti vid vidminyuvannya kut mizh ploshinoyu gorizontu i korablem u moment oblotu znachennya yakogo za umovami radiovidimosti moglo stanoviti 10 28 Pri viniknenni vidmov sho viklyuchayut kerovanij spusk SA zdijsnyuvav balistichnij spusk z privodnennya v Indijskij okean Realizaciya programi kompleksu UR 500K L1 krim znachnogo obsyagu eksperimentalnoyi vidpracyuvannya kozhnoyi zi skladovih chastin RN UR 500 blok D korabel 7K L1 peredbachala etap nazemnoyi maketnoyi tehnologichnoyi vidpracyuvannya kompleksu vidpracyuvannya shemi zapusku ta roboti bloku D z sproshenimi korablyami L1 2P 3P kinec 1966 pochatok 1967 r shtatnij vikonannya programi z ekipazhem na bortu korablya 11 14 Dlya robit z realizaciyi programi zi sproshenimi korablyami 2P 3P voseni 1966 roku bula stvorena kompleksna brigada na choli iz zastupnikom golovnogo konstruktora B A Dorofyeyeva za uchastyu fahivciv viddiliv rozrobnikiv i stvorenogo viprobuvalnogo viddilu N A Petrosyan V I Gavrilov B V Falyeyev T M Lezhenin ta in Providnim konstruktorom korablya 7K L1 u period z 1965 roku po pochatok 1967 roku buv B V Rublov Vrahovuyuchi zavantazhennya tradicijno kosmichnih pidrozdiliv zavodu ceh 444 i KIS 444 robotami po vsih kosmichnim rozrobkami E6 MV Molniya Soyuz roboti zi skladannya bloku D i korablya 7K L1 buli dorucheni raketnomu skladalnomu cehu 439 V M Ivanov a viprobuvannya KIS 439 D M Shilov A G Zigangirov Dlya zabezpechennya viprobuvan bulo serjozno modernizovano viprobuvalne obladnannya ta vvedena v ekspluataciyu principovo nova rozrobka centralna viprobuvalna stanciya 11N6110 stvorena v spivdruzhnosti OKB 1 P M Kupriyanchik A M Termosesov A V Maksimov V I Antonov i in i Azovskogo optiko mehanichnogo zavodu N G Vasilyev U grudni 1966 roku pislya zavershennya zavodskih viprobuvan na poligon Bajkonur buv vidpravlenij pershij korabel 7K L1 2P i blok D Kerivnictvo brigadoyu zavodu bulo pokladeno na zastupnika golovnogo inzhenera zavodu D M Shilova ta nachalnika brigadi vid cehu 439 M I Lomakina Do togo chasu na poligoni praktichno buli zaversheni roboti z pidgotovki tehnichnoyi poziciyi na majdanchiku 31 i startovij poziciyi na majdanchiku 81 Dlya vidpracyuvannya tehnichnogo ta startovogo kompleksiv bulo provedeno konstruktorsko tehnologichne maketuvannya z kompleksom 11S824 1M Paralelno na zavodi buli rozpochati viprobuvannya korablya 3P i skladannya pershogo shtatnogo korablya 7K L1 4 Harakternimi oznakami cogo periodu na pidpriyemstvi yaki proyavilisya same na L1 de kozhna data zapusku bula zhorstko priv yazana za astronomichnimi parametrami buli najvishi tempi i napruga robit i zbirka i zavodski viprobuvannya i pidgotovka na poligoni Bajkonur velisya cilodobovo entuziazm i osobista iniciativa praktichno vsih fahivciv yaki pracyuyut za programoyu Serednij vik uchasnikiv stanoviv 30 35 rokiv kozhen buv na rahunku i virishuvav pitannya v najkorotshij chas pracyuyuchi nadurochno majzhe shodnya Vikonannya programi Z pochatku 1966 velasya robota z realizaciyi programi stvorennya korablya 7K L1 i golovnogo bloku 11S824 Naprikinci 1965 na pochatku 1966 roku buli ostatochno sformovani grupi fahivciv z vipusku konstruktorskoyi dokumentaciyi na golovnij blok 11S824 ta korabel 27 kvitnya 1966 Vijskovo promislova komisiya na vikonannya ranishe prijnyatih Postanov pro stan robit z vigotovlennya i vidpracyuvannya pilotovanih korabliv 7K D1 prijmaye rishennya vidpovidno do yakogo peredbachayetsya rozrobka i vigotovlennya 14 korabliv 5 sht V 1966 r 9 sht V 1967 r vigotovlennya p yati pilotovanih korabliv 7K dlya podsadochnogo variantu 3 sht V 1966 r 2 sht V 1967 r zavershennya nazemnogo vidpracyuvannya i pochatok lotnih viprobuvan korabliv 7K L1 v IV kv 1966 r I kv 1967 vidpracyuvannya shtatnoyi shemi polotu trasoyu Zemlya Misyac Zemlya z bezpilotnim korablem 7K L1 4 9 Cim zhe rishennyam zatverdzheno ostatochni plani grafiki robit z rozrobki ta vigotovlennya korabliv 7K L1 7K OK komplektuyuchih sistem a takozh vigotovlennya dorazgonnoj shabli nosiya UR 500 bloku D sformovana kooperaciya naukovih promislovih ta vijskovih organizacij shodo zabezpechennya programi oblotu Misyacya pilotovanim korablem u skladi OKB 1 golovna organizaciya i desyatkiv pidpriyemstv Minzagmasha Minaviapromu Minoboronpromu Minradiopromu Minelektronpromu Minelektrotehpromu Minpriladobuduvannya Minvuzu MOZ Minoboroni SRSR Minhimmasha ta inViprobuvannya sistemiLotna programa Raketa nosij Proton z kompleksom L1 na starti startova masa 690 t Plan grafik polotiv korabliv 7K L1 vid pochatku 1967 Polit Misiya Data2P bezpilotnij oblit Misyacya po visoko eliptichnij orbiti lyutij berezen 19673P bezpilotnij oblit Misyacya po visoko eliptichnij orbiti berezen 19674L bezpilotnij oblit Misyacya traven 19675L bezpilotnij oblit Misyacya cherven 19676L pershij u sviti pilotovanij oblit Misyacya cherven lipen 19677L bezpilotnij abo pilotovanij oblit Misyacya serpen 19678L bezpilotnij abo pilotovanij oblit Misyacya serpen 19679L bezpilotnij abo pilotovanij oblit Misyacya veresen 196710L bezpilotnij abo pilotovanij oblit Misyacya veresen 196711L bezpilotnij abo pilotovanij oblit Misyacya zhovten 196712L pilotovanij oblit Misyacya zhovten 196713L rezerv Vsogo za period 1967 1970 rr bulo pidgotovleno do zapusku 12 kompleksiv 8K82K L1 v tomu chisli v 1967 roci 4 zapuski v 1968 roci 5 zapuskiv v 1969 roci 2 zapuski v 1970 roci 1 zapusk Pislya vdalih zapuskiv 2P i 3P pri puskah korabliv 4 5 stalisya avariyi raket nosiyiv UR 500 Zapusk pershogo za programoyu korablya 7K L1 2P buv zdijsnenij 10 bereznya 1967 programa bula praktichno povnistyu vikonana obidva zapuski bloku D projshli normalno bortovi sistemi krim RDM 3 i STR funkcionuvali normalno Vimknennya radiomayaka RDM 3 cherez shemnu pomilku viklyuchennya bulo zavedeno na nazemnu tehnologichnu shinu M ne vidbulosya v rozrahunkovij chas i prilad vidpracyuvav bezperervno 42 godini bez zauvazhen zamist nalezhnih za tehnichnimi umovami 40 hv U sistemi termoregulyuvannya buli nerozrahunkovi padinnya tisku v magistralyah Pri vikonanni robit z korablem 3P zapusk 8 kvitnya 1967 cherez pomilku v shemi avtomatiki ne buv zdijsnenij drugij zapusk bloku D Z bereznya po lipen 1967 roku v KIS buli provedeni viprobuvannya pershogo shtatnogo korablya 7K L1 4 U travni 1967 roku providnim konstruktorom korablya 7K L1 zamist B V Rublova buv priznachenij Yu P Semenov Tehnichne kerivnictvo z pidgotovki shtatnih korabliv z 4 i golovnih blokiv bulo pokladeno na zastupnika golovnogo konstruktora Ye V Shabarova Zastupnikami tehnichnogo kerivnika z pidgotovki na pochatkovomu etapi buli B N Sova ta B I Zujkov a z 1968 roku M I Zelenshikov Lotno konstruktorski viprobuvannya Zapusk pershogo shtatnogo korablya 7K L1 4 11F91 4 buv zdijsnenij 28 veresnya 1967 roku Programa polotu ne bula vikonana cherez avariyi I stupenya raketi nosiya UR 500 Pri comu zapusku vpershe pri lotnih viprobuvannyah buli perevireni sistemi sho zabezpechuyut poryatunok i prizemlennya ekipazhu Sistemi avarijnogo poryatunku i prizemlennya zabezpechili posadku SA na Zemlyu Odnak vnaslidok nerozrahunkovogo shvidkisnogo naporu v moment viddilennya SA vid raketno kosmichnogo kompleksu sistema upravlinnya spuskom ne zmogla zastabilizuvati SA Aparat korablya prizemlivsya nedaleko vid vibuhnovshoyi raketi Grupa fahivciv yaka pribula na misce prizemlennya SA viyavila dosit ekzotichnu kartinu Vid gorizontu i do gorizontu nad Zemleyu prostyagalosya zlovisne zhovto korichneve hmara z pariv azotnogo tetraoksidu i geptilu Nepodalik vid ciyeyi hmari na pagorbi velichno stoyav prizemlivshijsya spuskovij aparat Avarijna situaciya na pershij stupeni raketi nosiya pokazala velichezni trudnoshi v poshuku i evakuaciyi SA ta ekipazhu a takozh zagostrila uvagu na problemi zabezpechennya bezpechnoyi roboti obslugovchogo personalu Drugij zapusk korablya 7K L1 5 buv zdijsnenij 22 listopada 1967 Programa polotu ne bula vikonana cherez avariyu na II stupeni raketi nosiya Sistemi i SP znovu zabezpechili poryatunok i prizemlennya SA U toj zhe chas cherez nerozrahunkovi prohodzhennya komandi vid gamma visotomira dviguni m yakoyi posadki spracyuvali na visoti 4 5 km Ce zumovilo vvedennya v shemu avtomatiki gamma visotomira specialnih filtriv Sistema bula perevirena na drugij dilyanci roboti logiki Za rezultatami roboti i SP na 7K L1 buli provedeni doopracyuvannya korablya Soyuz Vzagali problema vidpracyuvannya gamma visotomira do neobhidnogo rivnya nadijnosti zalishila pomitnij slid u hronici polotiv korabliv 7K OK i 7K L1 Korabel 7K L1 6 otrimav u presi nazvu avtomatichnoyi stanciyi buv zapushenij 2 bereznya 1968 roku Programoyu peredbachavsya polit po eliptichnij orbiti z maksimalnim viddalennyam vid Zemli na vidstan ne menshe 300 000 km i povernennyam na Zemlyu SA po trayektoriyi kerovanogo spusku pri comu vsi bortovi sistemi povinni buli pracyuvati za programoyu maksimalno nablizhenoyu do shtatnogo oblotu Misyacya Protyagom 7 dib bortovi sistemi v osnovnomu pracyuvali normalno i zabezpechili polit po trayektoriyi i vhid v atmosferu Spusk korablya cherez negotovnist sistemi oriyentaciyi zdijsnyuvavsya za balistichnoyi trayektoriyi i u zv yazku z posadkoyu poza teritoriyeyu SRSR SA buv pidirvanij sistemoyu avarijnogo pidrivu ob yekta nad Biskajskoyu zatokoyu Shodo roboti bortovih sistem buli serjozni zauvazhennya yaki vimagali doopracyuvannya na nastupnih virobah a same 1 Zoryanij datchik 100K pracyuvav zi zboyami cherez zabrudnennya optichnih poverhon tozh ce prizvelo do vvedennya specialnoyi blendi krishki sho skidayetsya na aktivnij dilyanci vivedennya Slid zaznachiti sho vidpracyuvannya zoryanogo datchika 100K v procesi lotnih viprobuvan dostavili bagato klopotu i zazhadalo dodatkovih konstruktivnih dorobok pokrittya vvedenoyi blendi osidayuchi na optichnu poverhnyu znovu prizvelo do porushennya funkcionuvannya zokrema pri poloti 2 Nerozrahunkove rozkrittya shtangi i parasolki 3 Zanizheni energetichni harakteristiki sistemi DRS pri roboti cherez ONA zazhadali vvedennya kontrolnih perevirok potencialu DRS cherez na zaklyuchnomu etapi pidgotovki na TK Nastupnij korabel zapusk yakogo vidbuvsya u kvitni 1968 roku ne buv vivedenij na OShSZ cherez prohodzhennya komandi Avariya sistemi avtonomnogo upravlinnya SAU pislya skidannya golovnogo obtikacha cherez zamikannya na korpus shin zhivlennya peretvoryuvacha vnaslidok konstruktorskoyi pomilki viddilu 212 A G Reshetin sho virazilosya v nepravilnomu kriplenni v SA tristupenevoyi stabilizovanoyi platformi U rezultati v poloti vidbulosya skidannya gotovnosti specobchislyuvacha SAU Pri comu sistemi avarijnogo poryatunku i prizemlennya zabezpechili normalne povernennya SA na Zemlyu Kompleks z korablem lotnih viprobuvan ne prohodiv u zv yazku z avariyeyu golovnogo bloku 14 lipnya 1968 pri jogo pidgotovci na startovij poziciyi naslidkom yakoyi bula zagibel kapitana I D Hridina i travma majora V A Blohina Prichinoyu avariyi stala nayavnist pomilkovogo elektrichnogo zv yazku v nazemnij kabelnoyi merezhi sistemi pidtrimki nadlishkovogo tisku pomilkova peremichka v zalivanni kabelyu ne viyavlyalasya pri nazemnij pidgotovci cherez sho stavsya pereduv i rujnuvannya baka okislyuvacha bloku D Korabel 7K L1 z napivzrujnovanim golovnim obtikachem vpav na kilka metriv vniz i zastryag na majdanchikah fermi obslugovuvannya a bak palnogo bloku D z p yatma tonnami gasu i dvoma raketnimi dvigunami URMD SOZ zapravlenimi palnim i okislyuvachem vidirvavsya vid fermi i vpersya v elementi tretogo stupenya raketi UR 500 baki yakij znahodilisya pid tiskom U moment rujnuvannya baka okislyuvacha bloku D na golovnomu bloci znahodilos 5 t gasu v baku palnogo bloku D 1 5 t porohu v ruhovij ustanovci ponad 1 5 t toksichnih komponentiv paliva v sistemah URMD SOZ i KDU 30 kg visokokoncentrovanogo perekisu vodnyu v sistemah SUS ta DO 4 5 l trietilalyuminiya dlya zapalennya paliva bloku D STR bula zapravlena palnim teplonosiyem na osnovi benzinu pidklyucheno ponad 150 piropatroniv SB pidklyucheni do shin harchuvannya tosho Zavdyaki shaslivomu vipadku zhodna ridinna trubka ne bula porushena i ne stavsya vibuh yakij zagrozhuvav zagibellyu ponad 150 lyudej bojovogo rozrahunku sho znahodivsya na fermi obslugovuvannya u cej moment provodilasya zbirka shemi i pidklyuchennya komunikacij pislya pidvedennya fermi obslugovuvannya Krim togo na bortu korablya stoyav zaryad masoyu 25 kg sistemi dlya likvidaciyi ob yekta Derzhavna avarijna komisiya postavila zavdannya vryatuvati start i raketu nosij Dlya znyattya zi startu raketi nosiya treba bulo znyati golovnij blok poperedno rozrizavshi na shmatki golovnij obtikach i SB i maksimalno po mozhlivosti zliti komponenti paliva vidstikuvati Piropatroni Dva tizhni jshla samoviddana robota spivrobitnikiv pidpriyemstva pov yazana z velicheznim rizikom dlya zhittya kozhnogo hto provodiv roboti na fermi obslugovuvannya z demontazhu golovnogo bloku i zlivu komponentiv paliva Pid chas rozrizannya golovnogo obtikacha silnim porivom vitru shmatok metalevoyi obshivki serjozno travmuvav majstra V P Lameshina Samoplivom bulo zlito v cisternu 5 t gasu zlitij perekisu vodnyu z SUS ta DO znyati zapravleni baki URMD SOZ znyatij zapravlenij blok bagatorazovogo zapusku z trietilalyuminiyem chastkovo buv zlitij teplonosij iz sistemi STR Ne vdalosya zliti palivo z sistemi KDU Zgortannya programiNaprikinci 1968 roku amerikanskij korabel Apollon 8 z ekipazhem na bortu vivedenij do Misyacya raketoyu Saturn V zdijsniv oblit Misyacya i politichnij prioritet buv vtrachenij Z ciyeyi prichini ukupi z ocinkoyu nadijnosti raketi UR 500 i rezultativ provedenih polotiv pochalo formuvatisya a v 1969 roci ostatochno prijnyato rishennya pro nedocilnist polotu na korabli 7K L1 v pilotovanomu varianti 10 listopada 1968 bulo zdijsneno zapusk korablya 7K L1 12 Zond 6 Programa jogo polotu bula v osnovnomu vikonana Uspishno vikonano oblit Misyacya z fotografuvannyam yiyi poverhni z vidstanej 8 000 ta 2 600 km vpershe zdijsneno kerovanij spusk SA na teritoriyu Radyanskogo Soyuzu Odnak na shostu dobu polotu zafiksovana rozgermetizaciya SA do 380 mm rt st a na dilyanci spusku tisk v SA vpalo do 25 mm rt st V rezultati rozgermetizaciyi SA vinik koronnij rozryad sho prizviv do vidachi gamma visotomirom pomilkovoyi komandi znovu gamma visotomir Na vidstril Strenga parashutnoyi sistemi na visoti 5300 m Spuskovij aparat vpav na teritoriyi kosmodromu Bajkonur za 16 km vid startovogo majdanchika z yakoyi korabel startuvav tizhnem ranishe Podibnih vipadkiv tochnogo povernennya istoriya vitchiznyanoyi i svitovoyi kosmonavtiki ni do ni pislya cogo vipadku ne znala U spuskovij aparat sho rozbivsya znahodilasya cinna dlya analizu avariyi informaciya zapisana na avtonomnij reyestrator i fotoplivka kosmichnih zjomok ale tam zhe stoyala sistema avarijnogo pidrivu iz zaryadom blizko 10 kg trotilu stan yakoyi pislya udaru ob zemlyu i rujnuvannya konstrukciyi aparatu buv nevidomim Mala vidbutisya duzhe nebezpechna robota z viluchennya zaryadu Korpus SA pri padinni buv zim yatij i rozirvanij jogo visota nad zemleyu ne perevishuvala metra U tomu misci SA de za ocinkami kartini deformacij peredbachalosya nayavnist zaryadu krok za krokom zupinyayuchis i namichayuchi podalshi diyi fahivci znimali elementi korpusu i vnutrishnoyi konstrukciyi Nareshti distalisya do zaryadu proveli oglyad i z krajnoyu oberezhnistyu demontuvali jogo Zaryad buv peredanij oficeram operativnoyi tehnichnoyi grupi VPS i pidirvanij nimi v stepu Oglyad spuskovogo aparatu pokazav sho parashut buv viddilenij za komandoyu i sho SA povernuvsya na Zemlyu z nevidstrilenoyu gostronapravlenoyu antenoyu yaka zgorila pri vhodi v atmosferu ne pereshkodivshi upravlinnyu spuskom Zavdyaki vryatovanij fotoplivci vpershe buli otrimani kolorovi fotografiyi Misyacya U 1969 roci bulo zdijsneno she dva zapuski Programa polotu korablya 11 start 8 serpnya 1969 Zond 7 bula vikonana povnistyu hocha bulo zafiksovano nerozkrittya gostronapravlenoyi anteni cherez zashemlennya trosa zachekovki U procesi polotu buli sfotografovani Zemlya i Misyac i vikonanij kerovanij spusk na teritoriyu Radyanskogo Soyuzu Treba vidznachiti sho pri pidgotovci korablya na kosmodromi dlya nabuttya navichok v upravlinni yak operatoriv SA pracyuvali kosmonavti O A Leonov i O G Makarov sho gotuvalisya do pilotovanogo polotu z oblotom Misyacya Ce buv ostannij korabel u bezpilotnomu varianti z manekenami na bortu na yakomu povinni buli buti provedeni vsi dorobki Na startovomu kompleksi bulo vvedeno polotne zavdannya zapitani bortovi pulti znyati neobhidni blokuvannya Vpershe spuskovij aparat zdijsniv kerovanij spusk i m yaku posadku na rozrahunkovij poligon z visokoyu tochnistyu nedolit 50 km Korabel sho startuvav 20 lyutogo 1969 ne buv vivedenij na orbitu Zemli cherez avariyu II stupeni raketi nosiya Sistemi i SP zabezpechili poryatunok i prizemlennya SA bez zauvazhen 20 zhovtnya 1970 startuvav korabel 7K L1 14 Programa polotu bula povnistyu vikonana vklyuchayuchi zaplanovanij balistichnij spusk v zadanij rajon akvatoriyi Indijskogo okeanu Pri comu buv vidpracovanij variant povernennya SA po pivnichnij trasi U procesi zdijsnennya programi polotu korabliv 7K L1 buli vpershe viprobuvani j vidpracovani osnovni principi upravlinnya na trayektoriyi Zemlya Misyac Zemlya elementi avtomatizovanogo kompleksu upravlinnya ta vidpracyuvannya telemetrichnoyi informaciyi vklyuchayuchi optichni priladi ta avtomatiku sistemi oriyentaciyi giroskopichni priladi avtomatiku i Specobchislyuvach Argon 11S sistemi avtonomnogo upravlinnya sistemi kerovanogo i balistichnogo spusku SA pri vhodi v atmosferu z drugoyu kosmichnoyu shvidkistyu sistema dalnogo do 400 tis km radiozv yazku ta peredachi telemetrichnoyi informaciyi vklyuchayuchi konturi AFU z gostronapravlenih i vsespryamovanoyi antenami sistemi ruchnoyi oriyentaciyi pri poloti na bezpilotnih korablyah za radiokomandami iz Zemli j in raketnij blok D pri dvokratnomu zapusku logika roboti bortovih sistem okremi agregati i vuzli konstrukciyi sistema avtonomnogo upravlinnya zasobi prizemlennya teplovij zahist SA elementi konstrukciyi yaki stali osnovoyu analogichnih zasobiv dlya kompleksu N1 L3 zasobi kerovanogo spusku z vikoristannyam aerodinamichnoyi pidjomnoyi sili sho dozvolilo otrimati maksimalni znachennya perevantazhennya pri spusku v mezhah 4 9 6 6 pri balistichnomu spusku a takozh tochnist prizemlennya 50 km sistema avarijnogo poryatunku kosmonavtiv korablya 7K L1 sho vivoditsya vazhkoyu raketoyu nosiyem na toksichnih komponentiv paliva bula vidpracovana v realnih umovah na vsih dilyankah polotu za vinyatkom startu Buv provedenij kompleks tehnichnih i naukovih eksperimentiv vklyuchayuchi viznachennya potencialiv dalnogo radiozv yazku do 400 tis km pri roboti riznih tipiv anten i NKIK avtomatichne fotografuvannya Zemli i Misyacya na chorno bilu ta kolorovu plivki fotometrichni vimiryuvannya vivchennya radiacijnoyi obstanovki na trasi Zemlya Misyac Odnak takomu rozumnomu korablyu ne sudilosya litati v pilotovanomu rezhimi Prichini zakrittya programi vtrata politichnogo prioritetu viperedzhayuchij polit astronavtiv SShA v 1968 roci problemi bezpeki vidsutnist zapasnoyi parashutnoyi sistemi zasobiv poryatunku ekipazhu pri rozgermetizaciyi SA toksichna palivo na raketi nosiyi V SShA na vidminu vid SRSR ne stavili obloti Misyacya samostijnoyu metoyu i vikonuvali yih lishe yak viprobuvalni poloti v hodi pidgotovki visadki na Misyac v SRSR isnuvav ryad proektiv same dlya oblotu Misyacya Proekti peredbachali odnorazovij prolit nad zvorotnoyu storonoyu Misyacya pole tyazhinnya yakoyi vikrivlyaye trayektoriyu korablya i napravlyalo jogo nazad do Zemli Perehodu na navkolomisyachnu orbitu i shodu z neyi ne planuvalosya Ce dozvolyalo rizko zniziti masu misyachnogo korablya tomu sho pri takomu poloti potribnij lishe nevelikij zapas paliva dlya korekcij trayektoriyi Zvazhayuchi na ce dlya zapusku korablya ne buv potriben nadpotuzhnij nosij i mozhna bulo vikoristovuvati vzhe sho buv v seredini 60 h rokiv nosij UR 500 Proton Taki proekti nosili golovnim chinom prestizhnij harakter tomu sho za chas prolotu nad zvorotnoyu storonoyu Misyacya na vidstani blizko 2000 km navryad chi mozhna bulo otrimati bud yaki istotni naukovi rezultati V rezultati vidstavannya vid amerikanciv vid proektu vidmovilisya shob ne rozpilyuvati resursi na programu yaka chastkovo dublyuvala programu uspih yakoyi stav osoblivo aktualnim Roboti prodovzhilis za temoyu N1 L3 DzherelaChertok Boris Evseevich Rakety i lyudi Kniga IV http www skeptik net conspir append4 htm RKK Energiya 1946 1996