Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Союз 7К ЛОК 1964 1972 Союз 7К ЛОКОписПризначення Транспортування космонавтів на орбіту Місяця та повернення їх на Землю

Союз-7К-ЛОК

Союз-7К-ЛОК
«Союз-7К-ЛОК» (1964—1972)
image
Союз-7К-ЛОК
Опис
Призначення: Транспортування космонавтів на орбіту Місяця та повернення їх на Землю.
Екіпаж: 2
Габарити
Довжина: 10,1 м
Діаметр: 2,9 м
Об'єм: 9 м³
Експлуатація
Маса: 9850 кг
Носій виведення: Протон-K, Н1
Місце запуску: Байконур
Перший запуск: 2 грудня 1970
Останній запуск: 23 листопада 1972
Ресурс
Тривалість автономного польоту: 12 днів

«Союз-7К-ЛОК» (11Ф93) — радянський міжпланетний корабель був розроблений для запуску космонавтів від Землі на орбіту навколо Місяця, доставку місячного корабля. Проєкт розвивався паралельно проєкту Союз-7К-Л1.

ЛОК — (рос."Лунный орбитальный корабль") мав доставити двох космонавтів на навколомісячну орбіту, виконуючи роль «носія» місячного корабля, який доставляв 1 космонавта на поверхню місяця, а після закінчення робіт на поверхні Місяця мав повернути космонавтів на Землю.

image
7К-ЛОК
image
комп'ютерна модель 7К-ЛОК
image
комп'ютерна модель виходу 7К-ЛОК на орбіту

Історія створення

У грудні 1962 ДКБ-1 представило в ГКОТ узгоджені з Головними конструкторами «Вихідні дані й основні технічні вимоги на проєктування стартового комплексу для ракети Н1». 13 листопада 1963 Комісія ВРНГ СРСР своїм рішенням схвалила міжвідомчий графік розробки проєктної документації для комплексу споруд, необхідних для льотного відпрацювання РН Н1, виключивши саме будівництво і матеріально-технічне забезпечення.

Постановою Уряду від 24 грудня 1963 визначені виробники і постачальники агрегатів і систем стартовій позиції та комплексу спеціального наземного технологічного устаткування. У той же час пропозиції Міністерства Оборони СРСР про необхідні асигнування затверджені не були, а виділених на 1965 р. у розмірі однієї третини від необхідних на будівельно-монтажні роботи було явно недостатньо.

На початок 1964 загальне відставання робіт від передбачених термінів склало 1-2 роки і було настільки відчутним, що Постановою від 19 червня 1964 термін початку перенесено на 1966.

У Постанові від 3 серпня 1964 вперше було визначено, що найважливішим завданням в дослідженні космічного простору за допомогою ракети-носія Н1 є освоєння Місяця з висадкою експедицій на її поверхню і подальшим поверненням їх на Землю.

Ракетний комплекс до складу якого входили РН Н1 і місячна система для посилки на поверхню Місяця з подальшим поверненням на Землю екіпажу у складі двох осіб (посадка на Місяць передбачала однієї людини) отримав позначення Н1-Л3.

image
Порівняння Apollo CSM та ЛОК
image
7К-ЛОК в комплексі Л3

Основними розробниками місячної системи Л3 були:

  •  — ДКБ-1 — головна організація для системи в цілому, з розробки ракетних блоків Г і Д, двигунів для блоку Д і розробки місячного (ЛК) і місячного орбітального (ЛОК) кораблів;
  •  — ДКБ-276 (Н. Д. Кузнєцов) — з розробки двигуна блоку Г;
  •  — ДКБ-586 (М. К. Янгель) — з розробки ракетного блоку Е місячного корабля і двигуна цього блоку;
  •  — ДКБ-2 (А. М. Ісаєв) — з розробки рухової установки (баки, ПГ системи і двигун) блоку І місячного орбітального корабля;
  •  — НДІ-944 (В. І. Кузнєцов) — з розробки системи управління системи Л3;
  •  — НДІ-885 (М. С. Рязанський) — з радіовимірювального комплексу;
  •  — Продукції ВО Спецмаш (В. П. Бармін) — з комплексу наземного обладнання системи Л3.

Були визначені і терміни початку  — 1966 р. і здійснення експедиції 1967—1968 рр..

Реалізація програми

Початку робіт передували дослідження з вибору принципової схеми місячної системи Л3, її основних характеристик, застосовуваних компонентів палива, а також характеристик РН, що забезпечують розв'язання задачі.

Після вибору принципової схеми системи Л3 основна увага при проєктуванні було приділено вибору компонентів палива блоків та їх двигунів з урахуванням енергетичних характеристик, накопиченого досвіду розробки, заданої надійності і термінів створення.

Роботи зі створення водневих двигунів, що проводилися ДКБ-2 і заводом «Сатурн» (А. М. Люлька), знаходилися на початковій стадії, була відсутня стендова випробувальна база. Готовність цих двигунів в задані терміни не забезпечувалася. Для блоку Г найбільш оптимальним виявився двигун на компонентах «кисень-гас» з тягою 40 тс, що використовується на блоці

У РН для блоку Д — двигун на компонентах «кисень-гас» тягою 8,5 тс, що розробляється ДКБ-1 для ракети ГР-1 (8К713). Оскільки для малих запасів палива енергетичні характеристики низькокиплячих і висококиплячих окислювачів практично рівні, а до ракетних блокам місячного і місячного орбітального кораблів пред'являються вимоги високої експлуатаційної надійності при тривалому перебуванні в космосі з урахуванням їх багаторазових запусків, як компоненти палива були обрані двигуни на "АТ + НДМГ "з тягою до 800 кгс для ЛОК і з тягою 2 тс з дроселюванням тяги до 800 кгс для ЛК (обидва з дублюванням).

Конструкція

Система Л3 складалася з розгінних ракетних блоків Г і Д, ЛОК (власне корабель і ракетний блок І) і ЛК (власне корабель і ракетний блок Е), головного обтікача, (силовий каркас при наземній експлуатації та захист системи від аеродинамічного та теплового впливу при проходженні щільних шарів атмосфери), скидуваної при досягненні певних швидкісних напорів, рухової установки системи аварійного порятунку (САП), що забезпечує відведення спусканого апарату ЛОК від аварійної РН.

ЛОК радикально відрізняється від інших космічних апаратів серії Союз у всьому. Модуль ПВ відрізнялися від основного в Союз-7К-ОК в тому, що на ньому розташована система стикування Контакт, системи управління модулем, а купол дозволяє космонавту робити ручне візуальне стикування з ЛК місячного посадкового модуля. Спусковий апарат мав форму аналогічну Союз-7К-ОК, але був значно важчим, за будь-який 7К-ОК, що запускався на навколоземну орбіту, або Союз-7К-Л1, що літав на навколомісячну орбіту й повертався на землю. ПВ/СА сервісний модуль радикально відрізняється від інших в серії Союз. Це демонструє наявність Блоку І — паливного блоку, з набагато потужнішим двигуном і більшим запасом палива (необхідним для маневру сходу з місячної орбіти). Живлення корабля здійснювалося від киснево-водневих паливних елементів, що було вперше для радянських космічних кораблів.

Місячний орбітальний корабель складався з пусканого апарату, побутового відсіку, на якому був розташований спеціальний відсік з двигунами орієнтації та причалювання і агрегатами системи стикування, приладно-агрегатного відсіку циліндричної форми з конічною «спідницею», в якій розміщувався ракетний Блок І. Побутовий відсік служив одночасно шлюзовою камерою при переході космонавта у місячний корабель через відкритий космос (після надягання місячного скафандра ).

Побудова та підготовка ЛОК

Виготовлення головного блоку комплексу Н1-Л3 було доручено ЗЕМ (ЛОК, ЛК, блок Д, верхній перехідником, збірка системи Л3 і головного блоку в цілому, контроль геометричних параметрів головного блоку і комплексу в цілому); заводу ім. Хрунічева (В. І. Челомей) головний обтікач; заводу «Прогрес» блоку Г.

Виготовлення блоку Д і ЛОК особливих труднощів не становило, тому що в цей час виготовлявся аналогічний блок Д для системи Л1, а відсіки ЛОК (ПВ, СА, ПАТ) були аналогічні відповідним відсікам КК 7К-ОК.

Підготовка виробництва ЛК, блоку двигунів орієнтації та енерговідсіку проводилася в повному обсязі.

Збірка ЛОК з транспортабельних елементів, остаточне збирання ЛК, роботи з блоками Г і Д, збірка обтікачів, контроль геометричних параметрів та проведення пневмоелектровипробуваннь здійснювалися в монтажно-випробувальному корпусі космічних об'єктів.

Відпрацювання систем розділення блоків РН, здійснювалася на ТП в РН.

Відпрацювання систем розстикування ЛК і ЛОК в штатних та аварійних ситуаціях, систем стикування, відділення блоку Д і розділення його елементів у повному обсязі були виконані на виробничих площах ЗЕМ.

Експериментальне відпрацювання пневмогідравлічних систем ДУ підтвердило їх надійну роботу при тривалому перебуванні в умовах невагомості.

Блок Д успішно пройшов випробування в умовах космосу за програмою Л1: (запуски космічних апаратів 2 березня 1968 р., 16 вересня 1968 р. і 10 листопада 1968 р. і ЛК з ракетним блоком Е на орбіту ШСЗ в складі об'єкта Т2К 24 листопада 1970, 26 лютого і 12 серпня 1971).

Льотно-конструкторські випробування

«Союз-7-K-ЛОК» здійснив два польоти у безпілотному варіанті.

1-й політ під назвою «Космос-382» відбувся 2 грудня 1970 за скороченою програмою, тому що апарат був виведений на орбіту ракетою-носієм «Протон-K».

2-й та останній політ «Союз-7К-ЛОК» відбувся 23 листопада 1972. Ракета «Н1», що виводила корабель, вибухнула на 107 секунді польоту. «Союз-7-K-ЛОК» завдяки аварійній системі був врятований, але після цього старту «загинула» сама «місячна» програма.

Перспективне майбутнє

Хоча апарат ніколи не побував в реальних космічних польотах, розглядалася можливість здійснення спільних російсько/європейських польотів на орбіту навколо Місяця, що могло бути відповіддю на згодом скасовану програму НАСА «Сузір'я», хоч це вже мав бути якісно інший апарат, але все ж на основі корабля 7К-ЛОК, з великою схожістю на модифікацію Союз TMA (панелі сонячних батарей, система стикування і системи обміну інформацією і так далі).

Ідея ж туристичних польотів в співпраці з компанією Space Adventures практичного вираження не отримала.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Soyuz 7K-LOK

Також

Джерела

  • Черток Борис Евсеевич "Ракеты и люди" Книга IV
  • http://www.skeptik.net/conspir/append4.htm
  • «Союз» в Большой советской энциклопедии[недоступне посилання з липня 2019]
  • Союз(ракета) Французская Гвиана
  • «Старт номер 100. Союз Титанів». Документальний фільм.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Soyuz 7K LOK 1964 1972 Soyuz 7K LOKOpisPriznachennya Transportuvannya kosmonavtiv na orbitu Misyacya ta povernennya yih na Zemlyu Ekipazh 2GabaritiDovzhina 10 1 mDiametr 2 9 mOb yem 9 m EkspluataciyaMasa 9850 kgNosij vivedennya Proton K N1Misce zapusku BajkonurPershij zapusk 2 grudnya 1970Ostannij zapusk 23 listopada 1972ResursTrivalist avtonomnogo polotu 12 dniv Soyuz 7K LOK 11F93 radyanskij mizhplanetnij korabel buv rozroblenij dlya zapusku kosmonavtiv vid Zemli na orbitu navkolo Misyacya dostavku misyachnogo korablya Proyekt rozvivavsya paralelno proyektu Soyuz 7K L1 LOK ros Lunnyj orbitalnyj korabl mav dostaviti dvoh kosmonavtiv na navkolomisyachnu orbitu vikonuyuchi rol nosiya misyachnogo korablya yakij dostavlyav 1 kosmonavta na poverhnyu misyacya a pislya zakinchennya robit na poverhni Misyacya mav povernuti kosmonavtiv na Zemlyu 7K LOKkomp yuterna model 7K LOKkomp yuterna model vihodu 7K LOK na orbituIstoriya stvorennyaU grudni 1962 DKB 1 predstavilo v GKOT uzgodzheni z Golovnimi konstruktorami Vihidni dani j osnovni tehnichni vimogi na proyektuvannya startovogo kompleksu dlya raketi N1 13 listopada 1963 Komisiya VRNG SRSR svoyim rishennyam shvalila mizhvidomchij grafik rozrobki proyektnoyi dokumentaciyi dlya kompleksu sporud neobhidnih dlya lotnogo vidpracyuvannya RN N1 viklyuchivshi same budivnictvo i materialno tehnichne zabezpechennya Postanovoyu Uryadu vid 24 grudnya 1963 viznacheni virobniki i postachalniki agregativ i sistem startovij poziciyi ta kompleksu specialnogo nazemnogo tehnologichnogo ustatkuvannya U toj zhe chas propoziciyi Ministerstva Oboroni SRSR pro neobhidni asignuvannya zatverdzheni ne buli a vidilenih na 1965 r u rozmiri odniyeyi tretini vid neobhidnih na budivelno montazhni roboti bulo yavno nedostatno Na pochatok 1964 zagalne vidstavannya robit vid peredbachenih terminiv sklalo 1 2 roki i bulo nastilki vidchutnim sho Postanovoyu vid 19 chervnya 1964 termin pochatku pereneseno na 1966 U Postanovi vid 3 serpnya 1964 vpershe bulo viznacheno sho najvazhlivishim zavdannyam v doslidzhenni kosmichnogo prostoru za dopomogoyu raketi nosiya N1 ye osvoyennya Misyacya z visadkoyu ekspedicij na yiyi poverhnyu i podalshim povernennyam yih na Zemlyu Raketnij kompleks do skladu yakogo vhodili RN N1 i misyachna sistema dlya posilki na poverhnyu Misyacya z podalshim povernennyam na Zemlyu ekipazhu u skladi dvoh osib posadka na Misyac peredbachala odniyeyi lyudini otrimav poznachennya N1 L3 Porivnyannya Apollo CSM ta LOK7K LOK v kompleksi L3 Osnovnimi rozrobnikami misyachnoyi sistemi L3 buli DKB 1 golovna organizaciya dlya sistemi v cilomu z rozrobki raketnih blokiv G i D dviguniv dlya bloku D i rozrobki misyachnogo LK i misyachnogo orbitalnogo LOK korabliv DKB 276 N D Kuznyecov z rozrobki dviguna bloku G DKB 586 M K Yangel z rozrobki raketnogo bloku E misyachnogo korablya i dviguna cogo bloku DKB 2 A M Isayev z rozrobki ruhovoyi ustanovki baki PG sistemi i dvigun bloku I misyachnogo orbitalnogo korablya NDI 944 V I Kuznyecov z rozrobki sistemi upravlinnya sistemi L3 NDI 885 M S Ryazanskij z radiovimiryuvalnogo kompleksu Produkciyi VO Specmash V P Barmin z kompleksu nazemnogo obladnannya sistemi L3 Buli viznacheni i termini pochatku 1966 r i zdijsnennya ekspediciyi 1967 1968 rr Realizaciya programiPochatku robit pereduvali doslidzhennya z viboru principovoyi shemi misyachnoyi sistemi L3 yiyi osnovnih harakteristik zastosovuvanih komponentiv paliva a takozh harakteristik RN sho zabezpechuyut rozv yazannya zadachi Pislya viboru principovoyi shemi sistemi L3 osnovna uvaga pri proyektuvanni bulo pridileno viboru komponentiv paliva blokiv ta yih dviguniv z urahuvannyam energetichnih harakteristik nakopichenogo dosvidu rozrobki zadanoyi nadijnosti i terminiv stvorennya Roboti zi stvorennya vodnevih dviguniv sho provodilisya DKB 2 i zavodom Saturn A M Lyulka znahodilisya na pochatkovij stadiyi bula vidsutnya stendova viprobuvalna baza Gotovnist cih dviguniv v zadani termini ne zabezpechuvalasya Dlya bloku G najbilsh optimalnim viyavivsya dvigun na komponentah kisen gas z tyagoyu 40 ts sho vikoristovuyetsya na bloci U RN dlya bloku D dvigun na komponentah kisen gas tyagoyu 8 5 ts sho rozroblyayetsya DKB 1 dlya raketi GR 1 8K713 Oskilki dlya malih zapasiv paliva energetichni harakteristiki nizkokiplyachih i visokokiplyachih okislyuvachiv praktichno rivni a do raketnih blokam misyachnogo i misyachnogo orbitalnogo korabliv pred yavlyayutsya vimogi visokoyi ekspluatacijnoyi nadijnosti pri trivalomu perebuvanni v kosmosi z urahuvannyam yih bagatorazovih zapuskiv yak komponenti paliva buli obrani dviguni na AT NDMG z tyagoyu do 800 kgs dlya LOK i z tyagoyu 2 ts z droselyuvannyam tyagi do 800 kgs dlya LK obidva z dublyuvannyam KonstrukciyaSistema L3 skladalasya z rozginnih raketnih blokiv G i D LOK vlasne korabel i raketnij blok I i LK vlasne korabel i raketnij blok E golovnogo obtikacha silovij karkas pri nazemnij ekspluataciyi ta zahist sistemi vid aerodinamichnogo ta teplovogo vplivu pri prohodzhenni shilnih shariv atmosferi skiduvanoyi pri dosyagnenni pevnih shvidkisnih naporiv ruhovoyi ustanovki sistemi avarijnogo poryatunku SAP sho zabezpechuye vidvedennya spuskanogo aparatu LOK vid avarijnoyi RN LOK radikalno vidriznyayetsya vid inshih kosmichnih aparativ seriyi Soyuz u vsomu Modul PV vidriznyalisya vid osnovnogo v Soyuz 7K OK v tomu sho na nomu roztashovana sistema stikuvannya Kontakt sistemi upravlinnya modulem a kupol dozvolyaye kosmonavtu robiti ruchne vizualne stikuvannya z LK misyachnogo posadkovogo modulya Spuskovij aparat mav formu analogichnu Soyuz 7K OK ale buv znachno vazhchim za bud yakij 7K OK sho zapuskavsya na navkolozemnu orbitu abo Soyuz 7K L1 sho litav na navkolomisyachnu orbitu j povertavsya na zemlyu PV SA servisnij modul radikalno vidriznyayetsya vid inshih v seriyi Soyuz Ce demonstruye nayavnist Bloku I palivnogo bloku z nabagato potuzhnishim dvigunom i bilshim zapasom paliva neobhidnim dlya manevru shodu z misyachnoyi orbiti Zhivlennya korablya zdijsnyuvalosya vid kisnevo vodnevih palivnih elementiv sho bulo vpershe dlya radyanskih kosmichnih korabliv Misyachnij orbitalnij korabel skladavsya z puskanogo aparatu pobutovogo vidsiku na yakomu buv roztashovanij specialnij vidsik z dvigunami oriyentaciyi ta prichalyuvannya i agregatami sistemi stikuvannya priladno agregatnogo vidsiku cilindrichnoyi formi z konichnoyu spidniceyu v yakij rozmishuvavsya raketnij Blok I Pobutovij vidsik sluzhiv odnochasno shlyuzovoyu kameroyu pri perehodi kosmonavta u misyachnij korabel cherez vidkritij kosmos pislya nadyagannya misyachnogo skafandra Krechet Pobudova ta pidgotovka LOK Vigotovlennya golovnogo bloku kompleksu N1 L3 bulo dorucheno ZEM LOK LK blok D verhnij perehidnikom zbirka sistemi L3 i golovnogo bloku v cilomu kontrol geometrichnih parametriv golovnogo bloku i kompleksu v cilomu zavodu im Hrunicheva V I Chelomej golovnij obtikach zavodu Progres bloku G Vigotovlennya bloku D i LOK osoblivih trudnoshiv ne stanovilo tomu sho v cej chas vigotovlyavsya analogichnij blok D dlya sistemi L1 a vidsiki LOK PV SA PAT buli analogichni vidpovidnim vidsikam KK 7K OK Pidgotovka virobnictva LK bloku dviguniv oriyentaciyi ta energovidsiku provodilasya v povnomu obsyazi Zbirka LOK z transportabelnih elementiv ostatochne zbirannya LK roboti z blokami G i D zbirka obtikachiv kontrol geometrichnih parametriv ta provedennya pnevmoelektroviprobuvann zdijsnyuvalisya v montazhno viprobuvalnomu korpusi kosmichnih ob yektiv Vidpracyuvannya sistem rozdilennya blokiv RN zdijsnyuvalasya na TP v RN Vidpracyuvannya sistem rozstikuvannya LK i LOK v shtatnih ta avarijnih situaciyah sistem stikuvannya viddilennya bloku D i rozdilennya jogo elementiv u povnomu obsyazi buli vikonani na virobnichih ploshah ZEM Eksperimentalne vidpracyuvannya pnevmogidravlichnih sistem DU pidtverdilo yih nadijnu robotu pri trivalomu perebuvanni v umovah nevagomosti Blok D uspishno projshov viprobuvannya v umovah kosmosu za programoyu L1 zapuski kosmichnih aparativ 2 bereznya 1968 r 16 veresnya 1968 r i 10 listopada 1968 r i LK z raketnim blokom E na orbitu ShSZ v skladi ob yekta T2K 24 listopada 1970 26 lyutogo i 12 serpnya 1971 Lotno konstruktorski viprobuvannya Soyuz 7 K LOK zdijsniv dva poloti u bezpilotnomu varianti 1 j polit pid nazvoyu Kosmos 382 vidbuvsya 2 grudnya 1970 za skorochenoyu programoyu tomu sho aparat buv vivedenij na orbitu raketoyu nosiyem Proton K 2 j ta ostannij polit Soyuz 7K LOK vidbuvsya 23 listopada 1972 Raketa N1 sho vivodila korabel vibuhnula na 107 sekundi polotu Soyuz 7 K LOK zavdyaki avarijnij sistemi buv vryatovanij ale pislya cogo startu zaginula sama misyachna programa Perspektivne majbutnyeHocha aparat nikoli ne pobuvav v realnih kosmichnih polotah rozglyadalasya mozhlivist zdijsnennya spilnih rosijsko yevropejskih polotiv na orbitu navkolo Misyacya sho moglo buti vidpoviddyu na zgodom skasovanu programu NASA Suzir ya hoch ce vzhe mav buti yakisno inshij aparat ale vse zh na osnovi korablya 7K LOK z velikoyu shozhistyu na modifikaciyu Soyuz TMA paneli sonyachnih batarej sistema stikuvannya i sistemi obminu informaciyeyu i tak dali Ideya zh turistichnih polotiv v spivpraci z kompaniyeyu Space Adventures praktichnogo virazhennya ne otrimala Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Soyuz 7K LOKTakozhPrograma N1 L3 Kompleks N1 L3 Misyachnij korabelDzherelaChertok Boris Evseevich Rakety i lyudi Kniga IV http www skeptik net conspir append4 htm Soyuz v Bolshoj sovetskoj enciklopedii nedostupne posilannya z lipnya 2019 Soyuz raketa Francuzskaya Gviana Start nomer 100 Soyuz Titaniv Dokumentalnij film

Дата публікації:
Топ