Союз-7К-ОК (1966—1971) | ||
---|---|---|
Союз-7К-ОК | ||
Опис | ||
Призначення: | Доставка екіпажів на орбіту та повернення їх на Землю. | |
Екіпаж: | 3 | |
Габарити | ||
Висота: | 7,95 м | |
Діаметр: | 2,72 м | |
Об'єм: | 9 м³ | |
Експлуатація | ||
Маса: | 6500 кг | |
Носій виведення: | Союз | |
Місце запуску: | Байконур | |
Перший запуск: | 28 листопада 1966 | |
Ресурс | ||
Тривалість автономного польоту: | 18 діб |
Союз-7К-ОК — серія багатоцільових тримісний орбітальних космічних кораблів. На ньому відпрацьовувались маневрування і стикування на навколоземній орбіті, також кораблі Союз 7К-ОК використовувалися для проведення низки експериментів.
Історія створення
Ракетно-космічний комплекс «Союз» почав проектуватися в 1962 в ДКБ-1 як корабель для обльоту Місяця. У космос повинна була відправитися зв'язка з космічного корабля і розгінних блоків (вироби 7К, 9К і 11К). Згодом цей проект був закритий на користь обльоту Місяця на кораблі, який виводить «Протон» (УР500К-Л1), а на базі 7К почали робити 7К-ОК — багатоцільовий тримісний орбітальний корабель (ОК), призначений для відпрацювання операцій маневрування і стикування на навколоземній орбіті, для проведення різних експериментів, у тому числі з переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.
Випробування 7К-ОК почалися в 1966. Перші 3 безпілотних пуски: (7К-ОК № 2, відомий, як , 7К-ОК № 1 (старт якого був відкладений, але привів до спрацьовування і вибуху ракети на стартовому майданчику), 7К-ОК № 3 («Космос-140») виявилися невдалими і виявили серйозні помилки в конструкції корабля. 4-й пуск із В. Комаровим («Союз-1») виявився трагічним — космонавт загинув. Тим не менше кораблі довели і вже в 1967 відбулася перша автоматична стиковка 2-х «Союзів», потім — пілотована, а потім груповий політ трьох кораблів відразу і довготривалий політ.
У 1969 почалася робота над створенням довготривалої орбітальної станції. Для доставки екіпажу був в найкоротші терміни корабель Союз 7К-ОК був належним чином модернізований в версію Союз-7КТ-ОК (Т — транспортний).
Розробником і виробником кораблів сімейства «Союз» з 1960-х і по теперішній час є Ракетно-космічна корпорація «Енергія». Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому Байконур.
Конструкція
Кораблі сімейства складаються з трьох модулів: приладно-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарату (СА), побутового відсіку (ПВ).
У ПАТ знаходиться комбінована рухова установка, паливо для неї, службові системи. Довжина відсіку 2,26 м, основний діаметр 2,15 м, максимальний діаметр 2,72 м. Рухова установка складається з 28 ДПО (двигуни причалювання і орієнтації) по 14 на кожному колекторі, з яких частина має тягу 13,3 кгс, частина (12 штук) — 2,7 кгс, а також зближуючо-коригуючий двигун (ЗКД) тягою 300 кгс. ЗКД призначений для орбітального маневрування і сходу з орбіти. Працює на АТ + НДМГ. Фактично кораблі серії Союз мають 2 незалежні КГДУ — основну і резервну.
Для корабля «Союз T» була розроблена нова КТДУ-80 тієї ж тяги, але яка мала декілька режимів роботи — великої і малої тяги і ПІ 286—326 с. Резервний двигун прибрали, а ДПО і СКД об'єднали в одну систему з загальними баками наддуву. Потреба в резервному двигуні відпала тому, що з перекладом ДПО на двокомпонентне паливо з об'єднаної системи з'явилася можливість сходу з орбіти з використанням тільки ДПО, при відмові КГДУ.
У оригінальної версії корабля «Союз 7К-ОК» ДПО працювали на окремому паливі (перекис водню) і не мали в своєму розпорядженні достатніх швидкісних характеристик для сходу з орбіти без КГДУ. Більше того, при енергійному маневруванні паливо ДПО могло бути витрачено досить швидко, що кілька разів (наприклад, в польоті Союзу-3) призводило до зриву програми польоту.
У ПАТ також розміщені баки з паливом. У самих перших «Союзах» вони вміщували 500 кг палива, у Союз TM — 880 кг, у Союз TMA — 900 кг. У ПАТ ж встановлені балони високого тиску (~ 300 атм) з гелієм для наддуву баків.
Система енергопостачання складається з сонячних батарей (СБ) та акумуляторів. До аварії «Союзу-11» стояли СБ розмахом 9,80 м, та площею 14 м². Система забезпечувала середню потужність — 500 Вт. Після аварії СБ прибрали заради економії ваги і поставили одні лише акумуляторні батареї на 18 кВт·год. Їх вистачало на 2 дні автономного польоту. Для програми «Союз»—«Аполлон» використовувалася модифікація з СБ площею 8,33 м² і батареєю на 8 кВт·год Сучасні «Союзи» оснащені СБ розмахом 10 м і площею 10 м ², що дає середню потужність ~ 1 кВт.
У спускному апараті знаходяться місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометра. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, на зовнішній поверхні — перекисні двигуни управління спуском, керуючі орієнтацією СА під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати аеродинамічна якість СА і знизити перевантаження. У СА крім космонавтів можна повернути на землю 100 кг вантажу («Союз TMA»). СА покритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.
Побутовий відсік має довжину 3,4 м, діаметр 2,25 м, об'єм — 5 кубометрів. Він оснащений стикувальним вузлом і системою зближення (раніше , тепер ). У герметичному обсязі БО розташовуються вантажі для станції, інша корисна навантаження, ряд систем життєзабезпечення, зокрема туалет. Через посадковий люк на бічній поверхні БО космонавти входять в корабель на стартовій позиції космодрому. ПО може бути використаний для шлюзування у відкритий космос у скафандрах типу через посадковий люк.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Союз 7К-ОК |
- «Союз» в Большой советской энциклопедии[недоступне посилання з липня 2019]
- Союз(ракета) Французская Гвиана
- «Старт номер 100. Союз Титанів». Документальний фільм.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Soyuz 7K OK 1966 1971 Soyuz 7K OK Opis Priznachennya Dostavka ekipazhiv na orbitu ta povernennya yih na Zemlyu Ekipazh 3 Gabariti Visota 7 95 m Diametr 2 72 m Ob yem 9 m Ekspluataciya Masa 6500 kg Nosij vivedennya Soyuz Misce zapusku Bajkonur Pershij zapusk 28 listopada 1966 Resurs Trivalist avtonomnogo polotu 18 dib Soyuz 7K OK seriya bagatocilovih trimisnij orbitalnih kosmichnih korabliv Na nomu vidpracovuvalis manevruvannya i stikuvannya na navkolozemnij orbiti takozh korabli Soyuz 7K OK vikoristovuvalisya dlya provedennya nizki eksperimentiv Istoriya stvorennyaRaketno kosmichnij kompleks Soyuz pochav proektuvatisya v 1962 v DKB 1 yak korabel dlya oblotu Misyacya U kosmos povinna bula vidpravitisya zv yazka z kosmichnogo korablya i rozginnih blokiv virobi 7K 9K i 11K Zgodom cej proekt buv zakritij na korist oblotu Misyacya na korabli yakij vivodit Proton UR500K L1 a na bazi 7K pochali robiti 7K OK bagatocilovij trimisnij orbitalnij korabel OK priznachenij dlya vidpracyuvannya operacij manevruvannya i stikuvannya na navkolozemnij orbiti dlya provedennya riznih eksperimentiv u tomu chisli z perehodu kosmonavtiv z korablya v korabel cherez vidkritij kosmos Viprobuvannya 7K OK pochalisya v 1966 Pershi 3 bezpilotnih puski 7K OK 2 vidomij yak 7K OK 1 start yakogo buv vidkladenij ale priviv do spracovuvannya i vibuhu raketi na startovomu majdanchiku 7K OK 3 Kosmos 140 viyavilisya nevdalimi i viyavili serjozni pomilki v konstrukciyi korablya 4 j pusk iz V Komarovim Soyuz 1 viyavivsya tragichnim kosmonavt zaginuv Tim ne menshe korabli doveli i vzhe v 1967 vidbulasya persha avtomatichna stikovka 2 h Soyuziv potim pilotovana a potim grupovij polit troh korabliv vidrazu i dovgotrivalij polit U 1969 pochalasya robota nad stvorennyam dovgotrivaloyi orbitalnoyi stanciyi Dlya dostavki ekipazhu buv v najkorotshi termini korabel Soyuz 7K OK buv nalezhnim chinom modernizovanij v versiyu Soyuz 7KT OK T transportnij Rozrobnikom i virobnikom korabliv simejstva Soyuz z 1960 h i po teperishnij chas ye Raketno kosmichna korporaciya Energiya Virobnictvo korabliv zdijsnyuyetsya na golovnomu pidpriyemstvi korporaciyi v pidmoskovnomu misti Korolov a viprobuvannya i pidgotovka korabliv do zapusku u montazhno viprobuvalnomu korpusi MVK pidpriyemstva na 254 mu majdanchiku kosmodromu Bajkonur KonstrukciyaKorabli simejstva skladayutsya z troh moduliv priladno agregatnogo vidsiku PAV spusknogo aparatu SA pobutovogo vidsiku PV U PAT znahoditsya kombinovana ruhova ustanovka palivo dlya neyi sluzhbovi sistemi Dovzhina vidsiku 2 26 m osnovnij diametr 2 15 m maksimalnij diametr 2 72 m Ruhova ustanovka skladayetsya z 28 DPO dviguni prichalyuvannya i oriyentaciyi po 14 na kozhnomu kolektori z yakih chastina maye tyagu 13 3 kgs chastina 12 shtuk 2 7 kgs a takozh zblizhuyucho koriguyuchij dvigun ZKD tyagoyu 300 kgs ZKD priznachenij dlya orbitalnogo manevruvannya i shodu z orbiti Pracyuye na AT NDMG Faktichno korabli seriyi Soyuz mayut 2 nezalezhni KGDU osnovnu i rezervnu Dlya korablya Soyuz T bula rozroblena nova KTDU 80 tiyeyi zh tyagi ale yaka mala dekilka rezhimiv roboti velikoyi i maloyi tyagi i PI 286 326 s Rezervnij dvigun pribrali a DPO i SKD ob yednali v odnu sistemu z zagalnimi bakami nadduvu Potreba v rezervnomu dviguni vidpala tomu sho z perekladom DPO na dvokomponentne palivo z ob yednanoyi sistemi z yavilasya mozhlivist shodu z orbiti z vikoristannyam tilki DPO pri vidmovi KGDU U originalnoyi versiyi korablya Soyuz 7K OK DPO pracyuvali na okremomu palivi perekis vodnyu i ne mali v svoyemu rozporyadzhenni dostatnih shvidkisnih harakteristik dlya shodu z orbiti bez KGDU Bilshe togo pri energijnomu manevruvanni palivo DPO moglo buti vitracheno dosit shvidko sho kilka raziv napriklad v poloti Soyuzu 3 prizvodilo do zrivu programi polotu U PAT takozh rozmisheni baki z palivom U samih pershih Soyuzah voni vmishuvali 500 kg paliva u Soyuz TM 880 kg u Soyuz TMA 900 kg U PAT zh vstanovleni baloni visokogo tisku 300 atm z geliyem dlya nadduvu bakiv Zgori donizu PV SA i PAV Sistema energopostachannya skladayetsya z sonyachnih batarej SB ta akumulyatoriv Do avariyi Soyuzu 11 stoyali SB rozmahom 9 80 m ta plosheyu 14 m Sistema zabezpechuvala serednyu potuzhnist 500 Vt Pislya avariyi SB pribrali zaradi ekonomiyi vagi i postavili odni lishe akumulyatorni batareyi na 18 kVt god Yih vistachalo na 2 dni avtonomnogo polotu Dlya programi Soyuz Apollon vikoristovuvalasya modifikaciya z SB plosheyu 8 33 m i batareyeyu na 8 kVt god Suchasni Soyuzi osnasheni SB rozmahom 10 m i plosheyu 10 m sho daye serednyu potuzhnist 1 kVt U spusknomu aparati znahodyatsya miscya dlya kosmonavtiv sistemi zhittyezabezpechennya keruvannya parashutna sistema Dovzhina vidsiku 2 24 m diametr 2 2 m zhitlovij ob yem 3 5 kubometra Pid teplozahisnim ekranom roztashovani dviguni m yakoyi posadki na zovnishnij poverhni perekisni dviguni upravlinnya spuskom keruyuchi oriyentaciyeyu SA pid chas polotu v atmosferi Ce dozvolyaye vikoristovuvati aerodinamichna yakist SA i zniziti perevantazhennya U SA krim kosmonavtiv mozhna povernuti na zemlyu 100 kg vantazhu Soyuz TMA SA pokritij teplozahistom na osnovi ablyacijnih materialiv Pobutovij vidsik maye dovzhinu 3 4 m diametr 2 25 m ob yem 5 kubometriv Vin osnashenij stikuvalnim vuzlom i sistemoyu zblizhennya ranishe teper U germetichnomu obsyazi BO roztashovuyutsya vantazhi dlya stanciyi insha korisna navantazhennya ryad sistem zhittyezabezpechennya zokrema tualet Cherez posadkovij lyuk na bichnij poverhni BO kosmonavti vhodyat v korabel na startovij poziciyi kosmodromu PO mozhe buti vikoristanij dlya shlyuzuvannya u vidkritij kosmos u skafandrah tipu Orlan cherez posadkovij lyuk PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Soyuz 7K OK Soyuz v Bolshoj sovetskoj enciklopedii nedostupne posilannya z lipnya 2019 Soyuz raketa Francuzskaya Gviana Start nomer 100 Soyuz Titaniv Dokumentalnij film