Никодим (в миру Борис Георгійович Ротов; 15 жовтня 1929, село Фролово, , Рязанська область — 5 вересня 1978, Ватикан) — ієрарх Російської православної церкви; з 9 жовтня 1963 — митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький. З 1960 до 1972 року — голова відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріарату, екуменіст. На пропозиції КҐБ СССР 1972 року підписав проєкт листа, що засуджував нібито «наклепницьку діяльність» російського письменника Александра Солженіцина. Раптово помер у Ватикані.
Никодим (Ротов) | ||
| ||
---|---|---|
5 вересня 1978 — 9 жовтня 1963 | ||
Попередник: | Пимен Ізвєков | |
Наступник: | Антоній Мельников | |
| ||
| ||
| ||
30 травня 1972 — 21 червня 1960 | ||
Попередник: | Миколай Ярушевич | |
Наступник: | Ювеналій Поярков | |
| ||
Попередник: | Михаїл Чуб Миколай Ярушевич (тимчас./кер.) | |
Наступник: | Кирил Гундяєв | |
| ||
| ||
Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія | |
Науковий ступінь: | d | |
Діяльність: | священник | |
Ім'я при народженні: | Борис Ротов | |
Народження: | 15 жовтня 1929 Фролово, Кораблінський район, Рязанська область, Російська Федерація | |
Смерть: | 5 вересня 1978 (48 років) Ватикан[1] | |
Похований: | Нікольський цвинтар Олександро-Невської лаври, Санкт-Петербург, Російська Федерація | |
Священство: | 19 серпня 1947 | |
Чернецтво: | 19 серпня 1947 | |
Єп. хіротонія: | 10 липня 1960 | |
Нагороди: | ||
Никодим у Вікісховищі |
Дитинство і освіта
Никодим Ротов народився 15 жовтня 1929 року в селі Фролово, Кораблінського району Рязанської області. Можливо в родині корінням.
Книга «Людина Церкви», складена митрополитом Ювеналієм Поярковим, про батька майбутнього митрополита говорить так: «Батько, Георгій, працював у Рязанському Губернському Земельному управлінні інженером-землевпорядником». Мати, Єлизавета Сіонська, була донькою священика Рязанської єпархії.
Після закінчення середньої школи вступив 1947 року в Рязанський педагогічний інститут (нині Рязанський державний університет) на факультет природознавства.
Постриг, ієрейське висвячення і духовна освіта
19 серпня 1947 року прийняв чернечий постриг; висвячений на ієродиякона архієпископом Ярославським і Ростовським Димитрієм Градусовим, із зарахуванням до Ярославського архієрейського дому; при цьому продовжував жити в Рязані й навчатися в педінституті. Як згадував сам Никодим в промові при нареченні, 9 липня 1960 року, в Трапезному храмі Троїце-Сергієвої Лаври, «на служіння Святій Церкві я вступив, коли приснопам'ятний мною схиархімандрит Лазар висвятив мене в чернецтво». Своє чернече ім'я Никодим він пізніше оформив і як цивільне ім'я.
Влітку 1949 року залишив педінститут після закінчення другого курсу.
20 листопада 1949 року тим же архієпископом Димитрієм висвячений на ієромонаха і призначений настоятелем храму на честь Різдва Христового в селі Давидове Ярославського району Ярославської області.
Деякий час служив другим священиком Покровського храму в Переславлі-Заліському.
7 серпня 1950 року призначений настоятелем храму на честь Святого Димитрія царевича в Угличі і благочинним Углицького округу.
У тому ж році вступив на заочний сектор Санкт-Петербурзької духовної семінарії, після закінчення якої був зарахований студентом Санкт-Петербурзької духовної академії.
У січні 1952 року призначений кліриком кафедрального собору в Ярославлі і секретарем архієпископа Ярославського і Ростовського; потім ключником собору. З грудня 1954 року — виконувач обов'язків настоятеля.
1955 року закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію. 1959 року за твір «Історія Російської духовної місії в Єрусалимі» удостоєний ступеня кандидата богослов'я.
В російській духовній місії в Єрусалимі
25 лютого 1956 року призначений членом російської духовної місії в Єрусалимі, а потім заступником начальника місії.
31 березня 1957 року митрополитом Крутицьким і Коломенським Миколою Ярушевичем зведений у сан ігумена з покладанням палиці.
25 вересня 1957 року призначений начальником російської духовної місії в Єрусалимі; зведений в сан архімандрита митрополитом Назаретським і всієї Галилеї Ісидором на прохання московського Патріарха Алексія І.
У березні 1959 року, після повернення в Москву з Єрусалиму, призначений завідувачем канцелярією Московської патріархії.
Заступник голови ВЗЦЗ (1959—1960); голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московської патріархії (1960—1972)
З 4 червня 1959 року — заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків (ВЗЦЗ) — митрополита Миколая Ярушевича — зі збереженням за собою посади завідувача канцелярією Московської Патріархії.
16 квітня 1960 року — голова Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів Владімір Куроєдов і голова Комітету державної безпеки Олександр Шелепін направили в ЦК КПСС записку, в якій, з посиланням на інформацію від агентурних джерел КҐБ, пропонували «відвести митрополита Миколая від участі в роботі Світової ради миру, Совєцького комітету захисту миру і відсторонити його від керівної діяльності в Московській патріархії», домогтися на це згоди Патріарха Алексія І.
Крім того, в записці йшлося: «КҐБ вважав би за доцільне на посаду голови відділу зовнішніх церковних зв'язків призначити архімандрита Никодима Ротова і висунути його як представника РПЦ для участі в діяльності Світової ради миру і Совєцького комітету захисту миру».
21 червня 1960 року ухвалене рішення Священного синоду про звільнення з посади голови ВЗЦЗ митрополита Миколая Ярушевича; на його місце був призначений архімандрит Никодим із зведенням у сан єпископа Подільського.
Очолював делегації РПЦ на Всеправославних нарадах 1961, 1963, 1964 років на острові Родос (Греція) і 1968 року в Шамбезі поблизу Женеви (Швейцарія).
10 травня 1963 року призначений головою комісії при Священному синоді по розробці каталогу тем Всеправославного собору.
20 березня 1969 року призначений представником Московського патріархату в Міжправославній підготовчій комісії Святого Всеправославного собору.
Єпископ Подольський (1960); єпископ — архієпископ — митрополит Ярославський (1960—1963); митрополит Мінський (1963)
10 липня 1960 року в Троїцькому соборі Троїце-Сергієвої лаври хіротонізований сонмом єпископів на чолі з патріархом Алексієм І на єпископа Подільського, вікарія Московської єпархії; як голова ВЗЦЗ, єпископ Никодим вступив в управління парафіями РПЦ в Угорщині, Фінляндії та Японії.
28 серпня 1960 року включений до складу новоствореної Комісії з міжхристиянських зв'язків при Священному синоді.
З 19 вересня 1960 року керував видавничим відділом Московської патріархії.
З 23 листопада 1960 року — єпископ Ярославський і Ростовський.
У ніч на 1 січня 1961 року був (вперше) серед гостей «на традиційній зустрічі Нового, 1961 року, влаштованій у Великому Кремлівському палаці урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік» (разом з патріархом Алексієм, митрополитом Крутицьким Пітиримом Свиридовим і керуючим справами Московської патріархії архієпископом Дмитровським Пименом).
16 березня 1961 року на засіданні Священного синоду патріарх Алексій І запропонував, щоб «особи, що займають посади Керуючого справами Московської Патріархії та Голови ВЗЦЗ Московської Патріархії, були в єпископському сані і перебували у званні Постійних Членів Священного Синоду», у зв'язку з чим Синод ухвалив «затвердити у званні Постійних членів Священного Синоду <...> єпископа Ярославського і Ростовського Никодима».
10 червня 1961 року возведений у сан архієпископа. На Архієрейському соборі 18 липня 1961 (про скликання Собору заздалегідь оголошено не було: архієреїв зібрали в Троїце-Сергієвій лаврі у зв'язку з днем пам'яті Сергія Радонезького) зробив доповідь про необхідність і своєчасність вступу РПЦ у Всесвітню рада церков.
У зв'язку з тим, що більшу частину часу проводив у Москві, домігся призначення до Ярославської єпархії вікарія.
26 березня 1961 року на єпископа Углицького був хіротонізований архімандрит Касіян Ярославський; хіротонію його наступника, архімандрита Варфоломія Ґондаровського, очолив архієпископ Никодим у Ярославлі 26 травня 1963 року.
11 травня 1963 року нагороджений правом носіння хреста на клобуку.
14 травня 1963 року Священний синод ухвалив «згідно з поданим проханням звільнити Преосвященного архієпископа Ярославського і Ростовського Никодима з посади голови Видавничого відділу».
3 серпня 1963 року призначений головою Комісії Священного синоду з питань християнської єдності, на яку тоді була перетворена Комісія з міжхристиянських зв'язків при Священному синоді; зведений в сан митрополита і 4 серпня призначений на Мінську і Білоруську кафедру.
На Санкт-Петербурзькій кафедрі
9 жовтня 1963 року призначений митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладозьким, тимчасово-керуючим Олонецькою єпархією.
7 жовтня 1967 року призначений за сумісництвом керуючим Новгородською єпархією з титулом «Санкт-Петербурзький і Новгородський».
З 4 до 19 липня 1968 року очолював делегацію Московського патріархату на IV асамблеї Всесвітньої ради церков (ВРЦ) в Упсалі, Швеція; обраний до складу Центрального комітету ВРЦ; в тому ж році обраний головою комітету продовження робіт Християнської мирної конференції (ХМК).
16 грудня 1969 року призначений головою комісії з вивчення питання про прославлення в лику святих архієпископа Миколая Японського (канонізований лише Московською Церквою 10 квітня 1970). 17 березня 1970 року йому доручено тимчасове управління Патріаршими парафіями Північної і Південної Америки. У квітні 1970 року в США підписав угоду з митрополитом Нью-Йоркським Іринеєм про умови надання автокефалії Американської митрополії РПЦ, проте цей акт визнано нікчемним з канонічної точки зору представниками Вселенської патріархії.
12 квітня 1970 року вдостоєний права носіння двох панагій.
17 червня 1971 року указом патріарха Пімена нагороджений правом служіння з предносним хрестом.
У квітні 1972 року, в числі інших релігійних діячів — «учасників руху за мир», підписав проект листа, що засуджував «наклепницьку діяльність» Олександра Солженіцина .
У 1972 року в Никодима трапився інфаркт, після чого він подав прохання про звільнення його з посади голови відділу зовнішніх церковних зносин.
30 травня 1972 року рішенням Синоду Никодима звільнено з посади голови ВЗЦЗ.
Залишений головою комісії Священного синоду з питань християнської єдності, яка в тому ж засіданні Синоду була перейменована в комісію Священного синоду з питань християнської єдності і міжцерковних стосунків.
3 вересня 1974 року призначений Патріаршим Екзархом Західної Європи.
З 23 листопада до 10 грудня 1975 року очолював делегацію російської церкви на V Генеральній асамблеї ВРЦ в Найробі; був обраний президентом Всесвітньої ради церков.
Зовнішньополітична діяльність
Зіграв ключову роль в переговорному процесі, в результаті якого було врегульовано канонічний статус — з точки зору Московського патріархату — Митрополичого округу в Північній Америці (російської православної греко-кафолицької церкви в Америці): останній нібито була дарована автокефалія Патріаршим і Синодальним Томосом в 1970, що засновував автокефальну православну церкву в Америці. Одночасно в юрисдикцію Московської патріархії як автономна поверталася Японська православна церква, що не було визнано світовим православ'ям.
Брав участь у багатьох екуменічних зустрічах, міжправославних нарадах, міжнародних миротворчих конференціях, був включений до делегації РПЦ МП на родоських Всеправославних нарадах.
Найбільший інтерес традиційно викликають відносини з римсько-католицькою Церквою і державою Ватикан, що здійснювалися Никодимом від імені Московського патріархату. Характерно, що Іоанну XXIII він присвятив магістерську дисертацію, видану у вигляді монографії вже посмертно.
Аналіз документів свідчить, що яким би не було його особисте ставлення до Римської церкви, політика, що проводилася Никодимом, завжди була в руслі зовнішньополітичної лінії совєцького керівництва, яке не мало дипломатичних відносин зі Святим престолом і до серпня 1962 року вважало Ватикан одним з центрів глобального «антисовєцького впливу».
Перші виступи Никодима про Римську церкву не відрізнялися принципово за своєю тональністю від промов інших ієрархів Патріархії в післявоєнний період, що викривали «не тільки антихристиянську, але навіть і аморальну сутність папізму». Так, у своїй доповіді «Світ - служіння Христу» на Першій Світовій загальнохристиянській конференції на захист світу 14 червня 1961 Никодим казав:
Дві тенденції вбачаються у розвитку папської системи — тенденція до утвердження панування папи над Церквою і світом і тенденція до проголошення папської непогрішності у справах віри. Папська теорія є найбільш яскравим і сконцентрованим вираженням того духу зовнішнього законництва і обмирщения, якою просякнуте значною мірою вчення і життя Католицької Церкви. <…> Прагнення до панування земного кидало і кидає Римську Церкву в самий центр політичної міжнародної боротьби. Це прагнення змушувало і змушує і понині Папський Рим бути рушійною силою різних агресивних політичних асоціацій і діяти на шкоду християнства, підривати самі корені християнської віри і сьогоднішньої великої місії церковного спілкування. <…> Загіпнотизована перспективою повноти папської влади, римська курія своїми земними інтересами і зв'язками міцно вросла в старий лад життя, нерозривно зв'язала себе з імперіалістичними задумами і досі залишається глухою, і частіше ворожою до морально-соціальних запитів мас, що борються за ідеали свободи, рівності і братерства.
У зв'язку з підготовкою Другого Ватиканського собору секретар з питань християнської єдності кардинал Августин Беа запропонував представникам Православної церкви бути присутніми на Соборі в якості спостерігачів; пропозиція була перш за все звернена до Константинопольського патріархату — Патріарху Афінагору І.
У Журналі Московської Патріархії № 5 за 1961 рік з'явилася редакційна стаття Non possumus, яка, перерахувавши звичайні пункти православної критики католицизму, відповідала на запрошення кардинала: «Московська Патріархія відповідає кардиналу Беа: Non possumus !» (категорична відмова).
Улітку 1962 року розпочало змінюватися ставлення керівництва Совєцького Союзу до папи Римського: «Совєцькі дипломати і спецслужби почали наводити мости для контактів з Ватиканом, глава якого в той період — «червоний тато» Іоанн XXIII також намагався нарощувати мирні зусилля».
Під час конфіденційної зустрічі в серпні 1962 року в Парижі секретаря Комісії зі сприяння християнській єдності Йоханнеса Віллебрандса з Никодимом з'ясувалося, що «Кремль міг би погодитися на присутність спостерігачів РПЦ на Другому Ватиканському Соборі, якби Ватикан зміг гарантувати, що цей Собор не стане антирадянським форумом».
У вересні 1962 року в інтерв'ю французькому журналісту Жану Гульє Патріарх Алексій І говорив про близькість Церков «один одному в галузі віровчення і літургії». Стаття Non possumus була офіційно оголошена приватною думкою її автора А. Вєдьорнікова.
27 вересня — 2 жовтня 1962 року Йоханнес Віллебрандс офіційно відвідав Москву, де 30 вересня «був присутній в церкві Петра і Павла в Лефортові за літургією, яку здійснював архієпископ Никодим»; 10 жовтня Священний синод ухвалив прийняти запрошення Ватикану надіслати спостерігачів, визначивши склад делегації: протоієрей Віталій Боровий і архімандрит Володимир Котляров.
12 жовтня абсолютно несподівано для всіх інших помісних православних Церков делегація РПЦ відбула з Москви до Риму на першу сесію Собору, що відкрився 11 жовтня. «Тим часом, напередодні, ввечері, патріарх Афінагор І телеграфував до Риму, що глави православних церков, включаючи патріарха Московського, вирішили не надсилати спостерігачів».
За твердженням доньки Микити Хрущова Ради Аджубей під час аудієнції у Папи Івана XXIII, що відбулася 7 березня 1963 року, на якій були її чоловік, тоді головний редактор «Известий» Олексій Аджубей, вона сама і якийсь єзуїт російського походження «отець Кулик», Аджубей передав Папі лист Хрущова; а Папа, за її словами, «вручив йому свій лист для мого батька, який написав кирилицею в нашій присутності».
Друга сесія Ватиканського собору відкрилася 29 вересня 1963 року.
Митрополит Никодим «15 вересня 1963 року наніс візит ввічливості Його Святості Папі Павлу VI, який прийняв його в приватній аудієнції <...> поклав квіти на могилу Папи Івана XXIII та звершив літію за упокій його душі».
Примітно, що Патріарх Афінагор І навіть не послав привітань з нагоди обрання Павла VI і не направив представника на його інтронізацію.
1963 року в Римі почалися переговори між Ватиканом і Совєцьким Союзом про встановлення дипломатичних відносин. У них брали участь посол Совєцького Союза в Римі Семен Козирєв і кардинал Беа. Як і перша аналогічна спроба в середині 1920-х років, переговори закінчилися безрезультатно через небажання совєцького керівництва полегшити становище віруючих в Совєцькому Союзі.
У відповідь на ініціативу в доповіді митрополита Никодима «Діалог з римо-католиками про сучасну християнську соціальну думки», прочитаній ним в Женеві в липні 1966 року на конференції «Церква і суспільство», в грудні 1967 року в Санкт-Петербурзькій духовній академії за пропозицією і під керівництвом єпископа Мауріамського Віллебрандса, а також єпископа Зарайського Ювеналія Пояркова, пройшли перші співбесіди між богословами Римської церкви і РПЦ, які тривали і згодом.
Смерть у Ватикані
Обставини смерті митрополита Никодима досить докладно описані в «Журналі Московської Патріархії» № 11 за 1978 рік.
Никодим був у Ватикані на чолі делегації РПЦ з нагоди інтронізації папи Римського Іоанна Павла I 3 вересня 1978 року.
5 вересня, о 10-й годині ранку під час авдієнції у папи, на яку митрополит Никодим пішов, незважаючи на те, що, за свідченням очевидців, виглядав дуже втомленим, у нього стався серцевий напад — миттєва зупинка серця. Приступ стався, коли Никодим представляв папі архімандрита Лева Церпіцького. «Журнал Московської Патріархії» писав: «Папа прочитав відхідні молитви і молитву про відпущення гріхів. Прибув державний секретар кардинал Іоанн Вілло і також звершив молитву біля тіла покійного митрополита».
Смерть Никодима породила конспірологічну версію про отруєння російського митрополита отрутою в піднесеному напої, призначеному нібито понтифіку (Іоанн Павло I через 22 дні помер і також через інфаркт).
Прощання було в Римі і Санкт-Петербурзі; відспівування — у Санкт-Петербурзі. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.
Те, де і як сталася смерть, викликало подив у деяких представників російської церкви; їхні почуття висловив архієпископ Василь Кривошеїн у своїх спогадах:
Це сталося у Ватикані, в присутності Папи, далеко від своєї єпархії і взагалі від православних. Звичайно, будь-яка смерть є Божою таємницею, і є відвагою судити, чому вона трапляється в той чи інший момент і що вона означає, але особисто я (і, думаю, більшість православних) сприйняли її як знамення Боже.
Може бути, навіть як втручання Боже, як несхвалення того поспіху і захоплення, з яким проводилася митрополитом справа зближення з Римом. Всі його поїздки на уклін до Папи, причащання католиків і навіть співслужіння з ними, і все це в атмосфері одночасно прихованості і демонстративності. Праві ми були або не праві, — один Бог це може знати. Але такою було наше безпосереднє переважне православне переживання.
Гімнотворення
Маловідомою галуззю діяльності митрополита Никодима було церковне гімнотворення. Ним були складені кілька служб святим, які використовуються в православному богослужінні, серед них служба святому Іоанну Руському, служба святій Тавіфі, святому Миколі Японському, Собору ярославських святих та ін.
Екуменізм і митрополит Никодим
Митрополит Никодим був відомий своїми екуменічними поглядами, які він втілював у життя. Епоха в житті РПЦ МП з 1960 до 1978 року, коли ВЗЦЗ знаходилося під керівництвом митрополита Никодима, відома серед противників екуменізму під назвою «никодимовщіни». Вона характеризується посиленням контактів РПЦ МП з Ватиканом.
Серйозні суперечки викликав наказ Священного Синоду від 16 грудня 1969, згідно з яким священнослужителям Московського Патріархату дозволялося «викладати благодать Святих Таїнств католикам і старообрядцям у випадках крайньої в цьому духовної необхідності для останніх і при відсутності на місцях їхніх священиків» .
Це рішення породжене насамперед умовами «соціалістичної дійсності»: у багатьох регіонах Совєцького Союзу не було ні католицьких, ні старообрядницьких храмів, а тільки православні. В «Журналі Московської Патріархії» було опубліковано роз'яснення митрополита Санкт-Петербурзького і Новгородського Никодима, в якому підкреслювалося, що даний дозвіл допускається лише в разі хвороби і через неможливість звернення до священнослужителів своїх Церков.
«У таких випадках духовенству РПЦ належить проявляти пастирську турботу і викладати нужденним духовну розраду і Святі Таїнства». Згодом митрополит Никодим пояснював, що «подібне мало місце в 1878 році, коли Константинопольський Синод зобов'язав грецьких православних священиків здійснювати таїнства для вірмен там, де у них немає церков і священиків». Але самі греки засудили рішення синоду 1969 на Елладському синоді. Екуменічне рішення Помісного собору 1971 про причастя католиків у РПЦ, яке відстоював Никодим Ротов, було засуджене не тільки як таке, що суперечить віровченню православної церкви, її догматам і канонам, а як єретичне, на Архієрейському Соборі РПЦЗ в 1971. На ньому було винесено постанову:
Никодим йшов в екуменізм набагато далі рішення синоду 1969 року.
14 грудня 1970 року в базиліці Св. Петра в Римі він викладав причастя православне католицьким клірикам, порушуючи багато правил православної церкви, з цієї причини собор РПЦЗ визначив його дії як зраду православ'я.
Висловлювання
Думка про «комуністичний атеїзм»:
Об'єктивне вивчення атеїзму показує необхідність суворого розрізнення мотивів, що призводять до атеїстичному світогляду. Ми знаємо, що атеїзм комуністичний представляє собою певну систему переконань, що включає в себе моральні принципи, які не суперечать християнським нормам. Інший атеїзм — блюзнірський, аморальний, що виникає з бажання жити «вільно» від божественного закону Правди, існував переважно в надрах старого суспільства і найчастіше виникав на ґрунті дозвільного та розбещенного життя заможних класів. Християнство дійсно вважає смертним гріхом атеїзм другого типу, але по-іншому дивиться на атеїзм комуністичний.
Нагороди
- 12 квітня 1970 — удостоєний права носіння другої панагії
- 17 червня 1971 — удостоєний права служіння з предносним хрестом.
- Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (13 травня 1963).
- Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня
- Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня
- Орден Фенікса (Греція)
- Національний орден Кедра (Ліван)
- Орден Югославської прапора (СФРЮ)
- Почесний член Санкт-Петербурзької Духовної академії
- Почесний член Московської Духовної академії
Оцінки і думки про Никодима Ротова. Пам'ять
Оцінки митрополита Никодима як при його житті, так і по смерті є зовсім різними. Патріарх Московський і всієї Русі Пимен у слові на відспівуванні зазначав:
Владика митрополит Никодим був вірним сином РПЦ, з юнацьких років присвятив себе служінню Церкві Божій. Любов до Святої Церкви, обдарованість і працьовитість супроводжували його протягом його, по-людськи дуже короткого, життєвого шляху <...>
Він любив чернецтво і виявляв велику про нього турботу. Багато з тих архієрев і кліриків, що нині оточують його труну, були натхненні ним на обрання чернечого шляху<…>
Кардинал Йоханнес Віллебрандс сказав на відспівуванні:
Його любов до Христа і до церкви спонукала його до прагнення єдності. Він докладав невтомні зусилля для того, щоб познайомити нас, католиків, з богословськими, духовними та історичними багатствами православної церкви і, зокрема, російськкої православної церкви, вірним і люблячим сином і служителем якої він був завжди.<…>
Митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій Поярков сказав на відспівуванні:
Всі свої знання, весь запал християнської душі ти віддав миротворчості, також зовсім по-новому підходячи до цього служіння, глибоко осмислюючи вчення Христове, і не тільки цього вчив своїх співвітчизників, але на півночі і півдні, на заході і сході ти твердо і переконано відстоював світ і разом з тим говорив, що цього недостатньо, потрібна дружба між народами. Ось чому багато людей доброї волі нині разом з нами сумують через твою смерть.
Більшість священнослужителів, виплеканих і поставлених ним (як, наприклад, Патріарх Московський і всієї Русі Кирил Гундяєв, митрополит Ювеналій Поярков, митрополит Віктор Олійник, архімандрит , вважають його видатним церковним діячем і особистістю свого часу. Про заслуги Никодима йдеться, зокрема:
Чи відомо вам, що саме завдяки митрополиту Никодиму в 60-ті роки були врятовані наші духовні школи? Чи знаєте ви, що митрополит Никодим врятував наш єпископат? Адже Хрущов одного разу заявив, що через 20 років покаже по телебаченню останнього попа. Проводилась страшна антирелігійна кампанія, планувалося закриття духовних шкіл. Рада у справах релігій мала вказівку від Політбюро висвячувати священиків в єпископи.
Очікувалося, що старі єпископи вимруть і церква загине. Але невтомна діяльність митрополита Никодима принесла свої плоди. Він зумів довести, що для підтримки міжнародного престижу РПЦ необхідна плеяда молодих, грамотних єпископів. І буквально пробив висвячення. Цих єпископів називали никодимівцями і підозрювали в гріхах тільки через духовну близькість з митрополитом.
Митрополит Мінський і Слуцький Філарет Вахромєєв дає високу оцінку його діям по відстоюванню інтересів церкви в умовах гонінь на неї:
Владика Никодим Ротов був майстерним захисником Церкви в нерівній боротьбі з державою за виживання народу Божого, коли курс партії і уряду передбачав в найближчій історичній перспективі показати по телебаченню останнього священнослужителя на території величезної країни. І дарма сьогодні хтось сумнівається в реальності цієї мети <...>. Завдяки владиці Никодиму РПЦ знайшла голос, який звучав у всьому світі, і тому руйнувати її тіло владі було вже не вже і просто.
Митрополит Віктор Олійник не згоден зі звинуваченнями в прихильності митрополита Никодима до католицизму:
На моє глибоке переконання, владика Никодим був і залишається одним з найбільш православних ієрархів нашої церкви. Як він умів і любив служити! Ревно, благоговійно. І співслужащі, і майбутні відчували при ньому рідкісну молитовну повноту. Я завжди це називаю «никодимівським молитовним настроєм». Він надихав і захоплював кожну людину, аби наблизитися до Христа. Владика любив часто причащатися Святих Христових Таїнств, а тому часто звершував Божественну літургію, робив це навіть на одрі хвороби і скорботи - лежачи. Це про що свідчить? Про те, що він був людиною високої духовності і відданості православ'ю.
У консервативних колах російської церкви переважає негативна оцінка: в провину йому ставиться, насамперед, екуменізм і особливо його захоплення католицтвом. Про останнє з деяким здивуванням пише в спогадах про нього архієпископ Василь Кривошеїн:
Що багатьох з нас бентежило (як в Росії, так і на Заході), так це захоплення митрополита Никодима католицтвом! Захоплення це було багато в чому ірраціональне, майже патологічне. Почалося воно не відразу і з кожним роком все більше розвивалося. Думаю, що спочатку на нього вплинув А. Л. Казем-Бек. Пам'ятаю як ще в 1960 році в Москві, в розпал хрущовського гоніння на Церкву, він розвивав думку, що нам не потрібно шукати зближення з ВРЦ (це не серйозна організація), а ось католики - це інша справа, вони нам можуть допомогти і з ними потрібно об'єднуватися. Кажуть також, що довга, в 600 сторінок, магістерська дисертація митрополита Никодима в значній мірі була написана Казем-Беком. Вважаю, що до католицизму митрополита Никодима насамперед приваблювало уявлення про нього як про могутню, суворо дисципліновану єдину Церкву. Даремно ми багато разів йому говорили, що така картина не відповідає сучасній дійсності, що зараз в католицькій Церкві дисципліна підірвана гірше, ніж в Православ'ї.
Говорили йому, що священики служать месу, як кому заманеться, а богослови заперечують основні догми віри. Митрополит Никодим ні за що не хотів відмовитися від сформованого у нього переконання про католицизм! На нього діяла зовнішність.
«Всемогутнім єресіархом», «никодимовщиною» називає його і його діяльність публіцист Костянтин Душенов, опозиційно налаштований відносно до керівництва Московської патріархії.
Діяльність митрополита Никодима негативно оцінюється і ліберальними колами, головним чином за лояльність совєцької влади і відстоювання її інтересів на міжнародній арені. Правозахисник, дисидент і православний священик Георгій Едельштейн так характеризував церковно-політичний курс Никодима в 1994 році: «<...> це лінія злиття Церкви з державою, і головне - це лінія знищення Церкви. Це лінія, коли Моспатріархія стає засобом, знаряддям. І взагалі Церква стає засобом у політичній інтризі, боротьбі».
По смерті Патріарха Алексія I виникла реальна можливість, що патріархом буде обраний митрополит Никодим.
У зверненні до Помісного собору 1971 року «З приводу новоявленого псевдовчення митр. Никодима Ротова» священника Миколи Гайнова і мирян Фелікса Кареліна, Льва Регельсона і Віктора Капітанчука була зроблена спроба показати, що митрополит Никодим з групою богословів протягом низки років «розвивав і насаджував в російській церкві нове вчення в дусі апокаліптичного релігійного комунізму, що соборно не обговорювалося, в якому давалася нова догматична формулювання тих основ християнської віри, що не були сформульовані в догматах Вселенських Соборів».
У вересні 2008 року Михайло Ардов (Російська православна автономна церква) вважав: «Те, що прийнято сьогодні називати „никодимівщиною“, — це друга фаза розвитку сергіанства» . Журналіст, критик РПЦ Михайло Ситников тоді ж писав: «Те, що митрополит свідомо йшов на контакт зі спецслужбами більшовицької держави з самого початку своєї кар'єри, не може викликати особливих сумнівів. Це було властиво більшості ієрархів РПЦ МП до і після нього. Однак випадок саме Никодима Ротова найлогічніше вважати останнім апробуванням державно-церковних відносин, після якого політика спецслужб щодо ролі РПЦ МП при радянській владі склалася остаточно. <...> Не виключено, що один з її провідних ієрархів пішов на особистий ризик опору планам держави, яка розраховувала зробити з Церкви добровільного партнера в поширенні комуністичної ідеології. Після виявлення того, що діяльність митрополита не відповідає інтересам держави, але зміцнює позиції церкви, спецслужби ліквідували небезпечного "подвійного агента" і відмовилися від перспективи спроб домовлятися з РПЦ МП назавжди. <...> Після митрополита Никодима церква розглядалася не як можливий партнер влади, а тільки в примітивно сервільний якості. Після невдалої "проби пера" з Никодимом, відмова держави від партнерських відносин з Московською патріархією була настільки категоричною, що всі спроби подальшого керівництва РПЦ МП переграти ситуацію заново залишалися і донині залишаються приреченими на невдачу».
У січні 2009 року «друг молодості» архімандрита Кирила Гундяєва Вадим Мельников (на початку 1970-х років консул Представництва Совєцького Союзу в Женеві), згадуючи про приїзд митрополита Никодима в Женеву, говорив: «Він приїжджав туди в складі делегації. Кирило попередив його, що я консул, але маю стосунок до спецслужб. Я боявся цієї зустрічі, знав, що Никодим з ненавистю ставився до органів » .
12 жовтня 2009 року в Санкт-Петербурзі патріарх Кирило очолив пам'ятні заходи з нагоди 80-річчя від дня народження митрополита Никодима.
У січні 2018 до 40-річчя від дня смерті митрополита Никодима з ініціативи російськомовного приходу святителя Миколи Чудотворця в Лімасолі вулиця, на якій розташований храм даної громади, була названа «вулицею митрополита Никодима Ротова». Це перша в світі вулиця, названа на його честь.
Праці
- Богословские труды. Сб. 20. Сборник посвящён Митрополиту Ленинградскому и Новгородскому Никодиму (+ 5 сентября 1978). М.: Издание Московской Патриархии, 1979.
- Митрополит Никодим (Ротов) — православный богослов в эпоху социализма. К 80-летию со дня рождения. Из богословского наследия Митрополита Ленинградского и Новгородского Никодима за 1956—1967 гг. СПб.: Князь-Владимирский соб., 2009. 218 с.
- Никодим, митрополит Ленинградский и Новгородский. Иоанн XXIII, Папа Римский. Wien, «Pro Oriente», 1984. 665 с. — магистерская диссертация
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #104324953 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Енциклопедія Брокгауз
- . Архів оригіналу за 28 серпня 2007. Процитовано 22 березня 2020.
- Митрополит Крутицкий и Коломенский Ювеналий. Человек Церкви. Второе издание. Московская епархия, 1999, стр. 15
- . — 1960. — № 8. — С. 16.
- Журнал Московской Патриархии. — 1978. — № 11. — С. 14.
- Записка в ЦК КПСС председателя КГБ СССР А. Н. Шелепина и председателя Совета по делам Русской православной церкви В. А. Куроедова. // Исторический архив. — 2008. — № 1. — С. 51—52.
- Журнал Московской Патриархии. — 1960. — № 7. — С. 6.
- Митрополит Никодим и Всеправославное единство. К 30-летию со дня кончины митрополита Ленинградского и Новгородского Никодима (Ротова). [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — СПб.: Князь-Владимирский собор, 2008.
- Правда. — 2 января 1961. — № 2. — С. 1.
- На приёме в БКД в ночь на 1 января 1960 года от Патриархии были: Патриарх Алексий, митрополит Николай (Ярушевич) и протопресвитер . — Журнал Московской Патриархии. — 1960. — № 1. — С. 13.
- Журнал Московской Патриархии. — 1961. — № 1. — С. 7.
- Журнал Московской Патриархии. — 1961. — № 4. — С. 6.
- Журнал Московской Патриархии. — 1963. — № 6. — С. 9.
- Журнал Московской Патриархии. — 1963. — № 9. — С. 3.
- Журнал Московской Патриархии. — 1963. — № 11. — С. 3.
- Журнал Московской Патриархии. — 1972. — № 7. — С. 1.
- Никодим, митрополит Ленинградский и Новгородский. Иоанн XXIII, Папа Римский. — Wien, 1984.
- Доклад ректора МДА архиепископа Казанского Гермогена Кожина:Папство и Православная Церковь, прочитанный 9 июля 1948 г. // Деяния Совещания Глав и Представителей Автокефальных Православных Церквей. — М., 1949. — Т. 1. — С. 102.
- Журнал Московской Патриархии. — 1961. — № 8. — С. 62—63.
- . — 1961. — № 5. — С. 73—75.
- Русская Православная Церковь при Сталине и Хрущеве. М., 2005, стр. 325.
- Степанов (Русак) В. Свидетельство обвинения. — М., 1993. — Т. 3. — С. 17.
- . 1962, № 9, стр. 14—16
- Журнал Московской Патриархии. — 1962. — № 10. — С. 43—44.
- Журнал Московской Патриархии. — 1962. — № 10. — С. 44.
- Журнал Московской Патриархии. — 1962. — № 11. — С. 9—10.
- Журнал Московской Патриархии. — 1962. — № 11. — С. 13.
- Анджело Тамборра. Католическая Церковь и Русское православие. Два века противостояния и диалога. / пер. с итал. — М.: , 2007. — С. 515.
- Богданов В. Хрущёв постучался к Папе. [ 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Российская газета-Неделя. — № 4555. — 27 декабря 2007.
- ЦРУ пыталось убить зятя Хрущёва, чтобы помешать встрече последнего с папой Римским. [ 6 січня 2008 у Wayback Machine.] Интерфакс, 29 декабря 2007.
- Журнал Московской Патриархии. — 1963. — № 10. — С. 3.
- История II Ватиканского собора / под ред. . — М., 2005. — Т. III. — С. 25—26.
- Карлов Ю. Е. Дипломатия Москвы и Второй Ватиканский собор. Второй Ватиканский собор: Взгляд из Москвы. — М., 1997. — С. 126—132.
- Журнал Московской Патриархии. — 1966. — № 9. — С. 70—75.
- Журнал Московской Патриархии. — 1968. — № 1. — С. 51—52.
- Журнал Московской Патриархии. 1978, № 11, стр. 13.
- . Архів оригіналу за 12 листопада 2009. Процитовано 18 квітня 2007.
- Иеромонах Анатолий (Берестов). Ответ на статью «Никодимов грех» [ 4 грудня 2007 у Wayback Machine.] № 6/111 от 06/1998 г.
- . Архів оригіналу за 24 серпня 2007. Процитовано 22 березня 2020.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2014. Процитовано 22 березня 2020.
- Русская линия / Библиотека периодической печати / Поместный собор 1971 г.: Вопросы и размышления…. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 26 березня 2013.
- Журнал Московской Патриархии. 1963, № 1, стр. 42: Архиепископ Никодим. Доклад на региональной конференции в Голландии.
- — интернет-версия.
- Слова на отпевании митрополита Никодима Святейшего Патриарха Пимена. [ 15 червня 2011 у Wayback Machine.] // Журнал Московской Патриархии. — № 4. — 1979.
- Слова на отпевании митрополита Никодима Митрополита Крутицкого и Коломенского Ювеналия. [ 15 червня 2011 у Wayback Machine.] // Журнал Московской Патриархии. — № 4. — 1979.
- Иеромонах . Ответ на статью «Никодимов грех» [ 4 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Интервью митрополита Минского и Слуцкого Филарета для книги «На службе Церкви. К 65-летию Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата». [ 22 грудня 2011 у Wayback Machine.] Патриархия.ru.
- . Архів оригіналу за 9 жовтня 2013. Процитовано 22 березня 2020.
- Душенов К. Размежевание. [ 15 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Клирик Костромской епархии РПЦ МП, церковный публицист, священник Георгий Эдельштейн: «Как в те годы самым страшным человеком в РПЦ МП был Никодим, так сегодня самые страшные люди в РПЦ МП — это никодимовцы. Для них нет ничего святого» [ 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] Извлечение из интервью осенью 1994.
- Регельсон Л. Трагедия Русской Церкви. — М., 2007. — С. 12.
- «Никодимовщина» — это сергианство, доведенное до абсолютной беспринципности" — настоятель московского храма св. царя-мученика Николая (РПАЦ) протоиерей Михаил Ардов [ 15 березня 2009 у Wayback Machine.]. portal-credo.ru, 8.9.2008.
- «Своевременная смерть» в Ватикане. На вопросы, связанные с обстоятельствами смерти митрополита Никодима (Ротова), ответов даже не искали [ 15 березня 2009 у Wayback Machine.]. portal-credo.ru, 9.9.2008.
- Для меня он — просто Кирилл [ 29 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Московский комсомолец. — 30.1.2009. — № 18. — С. 1.
- // Московский комсомолец. — 30.1.2009. — № 18. — С. 4.
- Святейший Патриарх Кирилл возглавил памятные мероприятия, посвящённые 80-летию со дня рождения митрополита Никодима (Ротова) [ 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.]. На официальном сайте МП, 12.10.2009.
- . Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 22 березня 2020.
Література
- Васильева О. Ю. Тридцать лет спустя… К истории Поместного собора 1971 года // Церковь в истории России. Вып. 5 / Отв. ред. О.Ю. Васильева. М.: ИРИ РАН, 2003.
- Ежов А. Н. Архипастырские труды митрополита Никодима (Ротова) в контексте государственно-церковных отношений в СССР в 1960–1978 гг. М.; Архангельск, 2009.
- Журнал Московской Патриархии. 1960, № 8, стр. 17—18;
- Митрополит Никодим и всеправославное единство. СПб., 2008;
- Владимир Русак, диакон. Погребение митрополита Никодима [(Ротова)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1978. № 11 (ЖМП). 12-16;
- Человек Церкви. М.: Издание Московской епархии, 1998;
- Ювеналий Поярков, митр. Человек Церкви. М., 1999;
- Шкаровский М. В. Русская Православная Церковь при Сталине и Хрущёве: Государственно-церковные отношения в СССР в 1939-1964 гг. — М.: Крутицкое Патриаршее подворье, 1999. — 400 с. — (Материалы по истории церкви. Кн. 24) — 3000 экз.
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.)
Посилання
- Речь протопресвитера Виталия Борового на сайте Свято-Филаретовского института
- Архиепископ Василий Кривошеин. Воспоминания: митрополит Никодим (Ротов) [ 24 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- Протопр. Виталий Боровой.
- Семь седмин митрополита Никодима [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] архимандрита Августина Никитина
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nikodim v miru Boris Georgijovich Rotov 15 zhovtnya 1929 selo Frolovo Ryazanska oblast 5 veresnya 1978 Vatikan iyerarh Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi z 9 zhovtnya 1963 mitropolit Sankt Peterburzkij i Ladozkij Z 1960 do 1972 roku golova viddilu zovnishnih cerkovnih zv yazkiv Moskovskogo patriaratu ekumenist Na propoziciyi KGB SSSR 1972 roku pidpisav proyekt lista sho zasudzhuvav nibito naklepnicku diyalnist rosijskogo pismennika Aleksandra Solzhenicina Raptovo pomer u Vatikani Nikodim Rotov Mitropolit Sankt Peterburzkij i Ladozkij 5 veresnya 1978 9 zhovtnya 1963 Poperednik Pimen Izvyekov Nastupnik Antonij Melnikov Timchasovij kerivnik patriarshimi prihodami u Finlyandiyi Patriarshij ekzarh Zahidnoyi Yevropi Golova Viddilu zovnishnih cerkovnih zv yazkiv Moskovskogo patriarhatu 30 travnya 1972 21 chervnya 1960 Poperednik Mikolaj Yarushevich Nastupnik Yuvenalij Poyarkov Mitropolit Minskij i Biloruskij Poperednik Mihayil Chub Mikolaj Yarushevich timchas ker Nastupnik Kiril Gundyayev Mitropolit Yaroslavskij i Rostovskij do 3 serpnya 1963a arhiyepiskop do 10 chervnya 1961 yepiskop Yepiskop Podolskij vikarij Moskovskoyi yeparhiyi Alma mater Sankt Peterburzka duhovna akademiya Naukovij stupin d Diyalnist svyashennik Im ya pri narodzhenni Boris Rotov Narodzhennya 15 zhovtnya 1929 1929 10 15 Frolovo Korablinskij rajon Ryazanska oblast Rosijska Federaciya Smert 5 veresnya 1978 1978 09 05 48 rokiv Vatikan 1 Pohovanij Nikolskij cvintar Oleksandro Nevskoyi lavri Sankt Peterburg Rosijska Federaciya Svyashenstvo 19 serpnya 1947 Chernectvo 19 serpnya 1947 Yep hirotoniya 10 lipnya 1960 Nagorodi Orden Svyatogo rivnoapostolnogo knyazya Volodimira RPC d 4 chervnya 1963 Nikodim u VikishovishiDitinstvo i osvitaNikodim Rotov narodivsya 15 zhovtnya 1929 roku v seli Frolovo Korablinskogo rajonu Ryazanskoyi oblasti Mozhlivo v rodini korinnyam Kniga Lyudina Cerkvi skladena mitropolitom Yuvenaliyem Poyarkovim pro batka majbutnogo mitropolita govorit tak Batko Georgij pracyuvav u Ryazanskomu Gubernskomu Zemelnomu upravlinni inzhenerom zemlevporyadnikom Mati Yelizaveta Sionska bula donkoyu svyashenika Ryazanskoyi yeparhiyi Pislya zakinchennya serednoyi shkoli vstupiv 1947 roku v Ryazanskij pedagogichnij institut nini Ryazanskij derzhavnij universitet na fakultet prirodoznavstva Postrig iyerejske visvyachennya i duhovna osvita19 serpnya 1947 roku prijnyav chernechij postrig visvyachenij na iyerodiyakona arhiyepiskopom Yaroslavskim i Rostovskim Dimitriyem Gradusovim iz zarahuvannyam do Yaroslavskogo arhiyerejskogo domu pri comu prodovzhuvav zhiti v Ryazani j navchatisya v pedinstituti Yak zgaduvav sam Nikodim v promovi pri narechenni 9 lipnya 1960 roku v Trapeznomu hrami Troyice Sergiyevoyi Lavri na sluzhinnya Svyatij Cerkvi ya vstupiv koli prisnopam yatnij mnoyu shiarhimandrit Lazar visvyativ mene v chernectvo Svoye cherneche im ya Nikodim vin piznishe oformiv i yak civilne im ya Vlitku 1949 roku zalishiv pedinstitut pislya zakinchennya drugogo kursu 20 listopada 1949 roku tim zhe arhiyepiskopom Dimitriyem visvyachenij na iyeromonaha i priznachenij nastoyatelem hramu na chest Rizdva Hristovogo v seli Davidove Yaroslavskogo rajonu Yaroslavskoyi oblasti Deyakij chas sluzhiv drugim svyashenikom Pokrovskogo hramu v Pereslavli Zaliskomu 7 serpnya 1950 roku priznachenij nastoyatelem hramu na chest Svyatogo Dimitriya carevicha v Uglichi i blagochinnim Uglickogo okrugu U tomu zh roci vstupiv na zaochnij sektor Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi seminariyi pislya zakinchennya yakoyi buv zarahovanij studentom Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi U sichni 1952 roku priznachenij klirikom kafedralnogo soboru v Yaroslavli i sekretarem arhiyepiskopa Yaroslavskogo i Rostovskogo potim klyuchnikom soboru Z grudnya 1954 roku vikonuvach obov yazkiv nastoyatelya 1955 roku zakinchiv Sankt Peterburzku duhovnu akademiyu 1959 roku za tvir Istoriya Rosijskoyi duhovnoyi misiyi v Yerusalimi udostoyenij stupenya kandidata bogoslov ya V rosijskij duhovnij misiyi v Yerusalimi 25 lyutogo 1956 roku priznachenij chlenom rosijskoyi duhovnoyi misiyi v Yerusalimi a potim zastupnikom nachalnika misiyi 31 bereznya 1957 roku mitropolitom Krutickim i Kolomenskim Mikoloyu Yarushevichem zvedenij u san igumena z pokladannyam palici 25 veresnya 1957 roku priznachenij nachalnikom rosijskoyi duhovnoyi misiyi v Yerusalimi zvedenij v san arhimandrita mitropolitom Nazaretskim i vsiyeyi Galileyi Isidorom na prohannya moskovskogo Patriarha Aleksiya I U berezni 1959 roku pislya povernennya v Moskvu z Yerusalimu priznachenij zaviduvachem kancelyariyeyu Moskovskoyi patriarhiyi Zastupnik golovi VZCZ 1959 1960 golova Viddilu zovnishnih cerkovnih zv yazkiv Moskovskoyi patriarhiyi 1960 1972 Z 4 chervnya 1959 roku zastupnik golovi Viddilu zovnishnih cerkovnih zv yazkiv VZCZ mitropolita Mikolaya Yarushevicha zi zberezhennyam za soboyu posadi zaviduvacha kancelyariyeyu Moskovskoyi Patriarhiyi 16 kvitnya 1960 roku golova Radi u spravah RPC pri Radi Ministriv Vladimir Kuroyedov i golova Komitetu derzhavnoyi bezpeki Oleksandr Shelepin napravili v CK KPSS zapisku v yakij z posilannyam na informaciyu vid agenturnih dzherel KGB proponuvali vidvesti mitropolita Mikolaya vid uchasti v roboti Svitovoyi radi miru Sovyeckogo komitetu zahistu miru i vidstoroniti jogo vid kerivnoyi diyalnosti v Moskovskij patriarhiyi domogtisya na ce zgodi Patriarha Aleksiya I Krim togo v zapisci jshlosya KGB vvazhav bi za docilne na posadu golovi viddilu zovnishnih cerkovnih zv yazkiv priznachiti arhimandrita Nikodima Rotova i visunuti jogo yak predstavnika RPC dlya uchasti v diyalnosti Svitovoyi radi miru i Sovyeckogo komitetu zahistu miru 21 chervnya 1960 roku uhvalene rishennya Svyashennogo sinodu pro zvilnennya z posadi golovi VZCZ mitropolita Mikolaya Yarushevicha na jogo misce buv priznachenij arhimandrit Nikodim iz zvedennyam u san yepiskopa Podilskogo Ocholyuvav delegaciyi RPC na Vsepravoslavnih naradah 1961 1963 1964 rokiv na ostrovi Rodos Greciya i 1968 roku v Shambezi poblizu Zhenevi Shvejcariya 10 travnya 1963 roku priznachenij golovoyu komisiyi pri Svyashennomu sinodi po rozrobci katalogu tem Vsepravoslavnogo soboru 20 bereznya 1969 roku priznachenij predstavnikom Moskovskogo patriarhatu v Mizhpravoslavnij pidgotovchij komisiyi Svyatogo Vsepravoslavnogo soboru Yepiskop Podolskij 1960 yepiskop arhiyepiskop mitropolit Yaroslavskij 1960 1963 mitropolit Minskij 1963 10 lipnya 1960 roku v Troyickomu sobori Troyice Sergiyevoyi lavri hirotonizovanij sonmom yepiskopiv na choli z patriarhom Aleksiyem I na yepiskopa Podilskogo vikariya Moskovskoyi yeparhiyi yak golova VZCZ yepiskop Nikodim vstupiv v upravlinnya parafiyami RPC v Ugorshini Finlyandiyi ta Yaponiyi 28 serpnya 1960 roku vklyuchenij do skladu novostvorenoyi Komisiyi z mizhhristiyanskih zv yazkiv pri Svyashennomu sinodi Z 19 veresnya 1960 roku keruvav vidavnichim viddilom Moskovskoyi patriarhiyi Z 23 listopada 1960 roku yepiskop Yaroslavskij i Rostovskij U nich na 1 sichnya 1961 roku buv vpershe sered gostej na tradicijnij zustrichi Novogo 1961 roku vlashtovanij u Velikomu Kremlivskomu palaci uryadom Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik razom z patriarhom Aleksiyem mitropolitom Krutickim Pitirimom Sviridovim i keruyuchim spravami Moskovskoyi patriarhiyi arhiyepiskopom Dmitrovskim Pimenom 16 bereznya 1961 roku na zasidanni Svyashennogo sinodu patriarh Aleksij I zaproponuvav shob osobi sho zajmayut posadi Keruyuchogo spravami Moskovskoyi Patriarhiyi ta Golovi VZCZ Moskovskoyi Patriarhiyi buli v yepiskopskomu sani i perebuvali u zvanni Postijnih Chleniv Svyashennogo Sinodu u zv yazku z chim Sinod uhvaliv zatverditi u zvanni Postijnih chleniv Svyashennogo Sinodu lt gt yepiskopa Yaroslavskogo i Rostovskogo Nikodima 10 chervnya 1961 roku vozvedenij u san arhiyepiskopa Na Arhiyerejskomu sobori 18 lipnya 1961 pro sklikannya Soboru zazdalegid ogolosheno ne bulo arhiyereyiv zibrali v Troyice Sergiyevij lavri u zv yazku z dnem pam yati Sergiya Radonezkogo zrobiv dopovid pro neobhidnist i svoyechasnist vstupu RPC u Vsesvitnyu rada cerkov U zv yazku z tim sho bilshu chastinu chasu provodiv u Moskvi domigsya priznachennya do Yaroslavskoyi yeparhiyi vikariya 26 bereznya 1961 roku na yepiskopa Uglickogo buv hirotonizovanij arhimandrit Kasiyan Yaroslavskij hirotoniyu jogo nastupnika arhimandrita Varfolomiya Gondarovskogo ocholiv arhiyepiskop Nikodim u Yaroslavli 26 travnya 1963 roku 11 travnya 1963 roku nagorodzhenij pravom nosinnya hresta na klobuku 14 travnya 1963 roku Svyashennij sinod uhvaliv zgidno z podanim prohannyam zvilniti Preosvyashennogo arhiyepiskopa Yaroslavskogo i Rostovskogo Nikodima z posadi golovi Vidavnichogo viddilu 3 serpnya 1963 roku priznachenij golovoyu Komisiyi Svyashennogo sinodu z pitan hristiyanskoyi yednosti na yaku todi bula peretvorena Komisiya z mizhhristiyanskih zv yazkiv pri Svyashennomu sinodi zvedenij v san mitropolita i 4 serpnya priznachenij na Minsku i Bilorusku kafedru Na Sankt Peterburzkij kafedri 9 zhovtnya 1963 roku priznachenij mitropolitom Sankt Peterburzkim i Ladozkim timchasovo keruyuchim Oloneckoyu yeparhiyeyu 7 zhovtnya 1967 roku priznachenij za sumisnictvom keruyuchim Novgorodskoyu yeparhiyeyu z titulom Sankt Peterburzkij i Novgorodskij Z 4 do 19 lipnya 1968 roku ocholyuvav delegaciyu Moskovskogo patriarhatu na IV asambleyi Vsesvitnoyi radi cerkov VRC v Upsali Shveciya obranij do skladu Centralnogo komitetu VRC v tomu zh roci obranij golovoyu komitetu prodovzhennya robit Hristiyanskoyi mirnoyi konferenciyi HMK 16 grudnya 1969 roku priznachenij golovoyu komisiyi z vivchennya pitannya pro proslavlennya v liku svyatih arhiyepiskopa Mikolaya Yaponskogo kanonizovanij lishe Moskovskoyu Cerkvoyu 10 kvitnya 1970 17 bereznya 1970 roku jomu dorucheno timchasove upravlinnya Patriarshimi parafiyami Pivnichnoyi i Pivdennoyi Ameriki U kvitni 1970 roku v SShA pidpisav ugodu z mitropolitom Nyu Jorkskim Irineyem pro umovi nadannya avtokefaliyi Amerikanskoyi mitropoliyi RPC prote cej akt viznano nikchemnim z kanonichnoyi tochki zoru predstavnikami Vselenskoyi patriarhiyi 12 kvitnya 1970 roku vdostoyenij prava nosinnya dvoh panagij 17 chervnya 1971 roku ukazom patriarha Pimena nagorodzhenij pravom sluzhinnya z prednosnim hrestom U kvitni 1972 roku v chisli inshih religijnih diyachiv uchasnikiv ruhu za mir pidpisav proekt lista sho zasudzhuvav naklepnicku diyalnist Oleksandra Solzhenicina U 1972 roku v Nikodima trapivsya infarkt pislya chogo vin podav prohannya pro zvilnennya jogo z posadi golovi viddilu zovnishnih cerkovnih znosin 30 travnya 1972 roku rishennyam Sinodu Nikodima zvilneno z posadi golovi VZCZ Zalishenij golovoyu komisiyi Svyashennogo sinodu z pitan hristiyanskoyi yednosti yaka v tomu zh zasidanni Sinodu bula perejmenovana v komisiyu Svyashennogo sinodu z pitan hristiyanskoyi yednosti i mizhcerkovnih stosunkiv 3 veresnya 1974 roku priznachenij Patriarshim Ekzarhom Zahidnoyi Yevropi Z 23 listopada do 10 grudnya 1975 roku ocholyuvav delegaciyu rosijskoyi cerkvi na V Generalnij asambleyi VRC v Najrobi buv obranij prezidentom Vsesvitnoyi radi cerkov Zovnishnopolitichna diyalnistZigrav klyuchovu rol v peregovornomu procesi v rezultati yakogo bulo vregulovano kanonichnij status z tochki zoru Moskovskogo patriarhatu Mitropolichogo okrugu v Pivnichnij Americi rosijskoyi pravoslavnoyi greko kafolickoyi cerkvi v Americi ostannij nibito bula darovana avtokefaliya Patriarshim i Sinodalnim Tomosom v 1970 sho zasnovuvav avtokefalnu pravoslavnu cerkvu v Americi Odnochasno v yurisdikciyu Moskovskoyi patriarhiyi yak avtonomna povertalasya Yaponska pravoslavna cerkva sho ne bulo viznano svitovim pravoslav yam Brav uchast u bagatoh ekumenichnih zustrichah mizhpravoslavnih naradah mizhnarodnih mirotvorchih konferenciyah buv vklyuchenij do delegaciyi RPC MP na rodoskih Vsepravoslavnih naradah Najbilshij interes tradicijno viklikayut vidnosini z rimsko katolickoyu Cerkvoyu i derzhavoyu Vatikan sho zdijsnyuvalisya Nikodimom vid imeni Moskovskogo patriarhatu Harakterno sho Ioannu XXIII vin prisvyativ magistersku disertaciyu vidanu u viglyadi monografiyi vzhe posmertno Analiz dokumentiv svidchit sho yakim bi ne bulo jogo osobiste stavlennya do Rimskoyi cerkvi politika sho provodilasya Nikodimom zavzhdi bula v rusli zovnishnopolitichnoyi liniyi sovyeckogo kerivnictva yake ne malo diplomatichnih vidnosin zi Svyatim prestolom i do serpnya 1962 roku vvazhalo Vatikan odnim z centriv globalnogo antisovyeckogo vplivu Pershi vistupi Nikodima pro Rimsku cerkvu ne vidriznyalisya principovo za svoyeyu tonalnistyu vid promov inshih iyerarhiv Patriarhiyi v pislyavoyennij period sho vikrivali ne tilki antihristiyansku ale navit i amoralnu sutnist papizmu Tak u svoyij dopovidi Svit sluzhinnya Hristu na Pershij Svitovij zagalnohristiyanskij konferenciyi na zahist svitu 14 chervnya 1961 Nikodim kazav Dvi tendenciyi vbachayutsya u rozvitku papskoyi sistemi tendenciya do utverdzhennya panuvannya papi nad Cerkvoyu i svitom i tendenciya do progoloshennya papskoyi nepogrishnosti u spravah viri Papska teoriya ye najbilsh yaskravim i skoncentrovanim virazhennyam togo duhu zovnishnogo zakonnictva i obmirsheniya yakoyu prosyaknute znachnoyu miroyu vchennya i zhittya Katolickoyi Cerkvi lt gt Pragnennya do panuvannya zemnogo kidalo i kidaye Rimsku Cerkvu v samij centr politichnoyi mizhnarodnoyi borotbi Ce pragnennya zmushuvalo i zmushuye i ponini Papskij Rim buti rushijnoyu siloyu riznih agresivnih politichnih asociacij i diyati na shkodu hristiyanstva pidrivati sami koreni hristiyanskoyi viri i sogodnishnoyi velikoyi misiyi cerkovnogo spilkuvannya lt gt Zagipnotizovana perspektivoyu povnoti papskoyi vladi rimska kuriya svoyimi zemnimi interesami i zv yazkami micno vrosla v starij lad zhittya nerozrivno zv yazala sebe z imperialistichnimi zadumami i dosi zalishayetsya gluhoyu i chastishe vorozhoyu do moralno socialnih zapitiv mas sho boryutsya za ideali svobodi rivnosti i braterstva Yepiskop Nikodim krajnij zliva na zustrichi z delegaciyeyu Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi U zv yazku z pidgotovkoyu Drugogo Vatikanskogo soboru sekretar z pitan hristiyanskoyi yednosti kardinal Avgustin Bea zaproponuvav predstavnikam Pravoslavnoyi cerkvi buti prisutnimi na Sobori v yakosti sposterigachiv propoziciya bula persh za vse zvernena do Konstantinopolskogo patriarhatu Patriarhu Afinagoru I U Zhurnali Moskovskoyi Patriarhiyi 5 za 1961 rik z yavilasya redakcijna stattya Non possumus yaka pererahuvavshi zvichajni punkti pravoslavnoyi kritiki katolicizmu vidpovidala na zaproshennya kardinala Moskovska Patriarhiya vidpovidaye kardinalu Bea Non possumus kategorichna vidmova Ulitku 1962 roku rozpochalo zminyuvatisya stavlennya kerivnictva Sovyeckogo Soyuzu do papi Rimskogo Sovyecki diplomati i specsluzhbi pochali navoditi mosti dlya kontaktiv z Vatikanom glava yakogo v toj period chervonij tato Ioann XXIII takozh namagavsya naroshuvati mirni zusillya Pid chas konfidencijnoyi zustrichi v serpni 1962 roku v Parizhi sekretarya Komisiyi zi spriyannya hristiyanskij yednosti Johannesa Villebrandsa z Nikodimom z yasuvalosya sho Kreml mig bi pogoditisya na prisutnist sposterigachiv RPC na Drugomu Vatikanskomu Sobori yakbi Vatikan zmig garantuvati sho cej Sobor ne stane antiradyanskim forumom U veresni 1962 roku v interv yu francuzkomu zhurnalistu Zhanu Gulye Patriarh Aleksij I govoriv pro blizkist Cerkov odin odnomu v galuzi virovchennya i liturgiyi Stattya Non possumus bula oficijno ogoloshena privatnoyu dumkoyu yiyi avtora A Vyedornikova 27 veresnya 2 zhovtnya 1962 roku Johannes Villebrands oficijno vidvidav Moskvu de 30 veresnya buv prisutnij v cerkvi Petra i Pavla v Lefortovi za liturgiyeyu yaku zdijsnyuvav arhiyepiskop Nikodim 10 zhovtnya Svyashennij sinod uhvaliv prijnyati zaproshennya Vatikanu nadislati sposterigachiv viznachivshi sklad delegaciyi protoiyerej Vitalij Borovij i arhimandrit Volodimir Kotlyarov 12 zhovtnya absolyutno nespodivano dlya vsih inshih pomisnih pravoslavnih Cerkov delegaciya RPC vidbula z Moskvi do Rimu na pershu sesiyu Soboru sho vidkrivsya 11 zhovtnya Tim chasom naperedodni vvecheri patriarh Afinagor I telegrafuvav do Rimu sho glavi pravoslavnih cerkov vklyuchayuchi patriarha Moskovskogo virishili ne nadsilati sposterigachiv Za tverdzhennyam donki Mikiti Hrushova Radi Adzhubej pid chas audiyenciyi u Papi Ivana XXIII sho vidbulasya 7 bereznya 1963 roku na yakij buli yiyi cholovik todi golovnij redaktor Izvestij Oleksij Adzhubej vona sama i yakijs yezuyit rosijskogo pohodzhennya otec Kulik Adzhubej peredav Papi list Hrushova a Papa za yiyi slovami vruchiv jomu svij list dlya mogo batka yakij napisav kiriliceyu v nashij prisutnosti Druga sesiya Vatikanskogo soboru vidkrilasya 29 veresnya 1963 roku Mitropolit Nikodim 15 veresnya 1963 roku nanis vizit vvichlivosti Jogo Svyatosti Papi Pavlu VI yakij prijnyav jogo v privatnij audiyenciyi lt gt poklav kviti na mogilu Papi Ivana XXIII ta zvershiv litiyu za upokij jogo dushi Primitno sho Patriarh Afinagor I navit ne poslav privitan z nagodi obrannya Pavla VI i ne napraviv predstavnika na jogo intronizaciyu 1963 roku v Rimi pochalisya peregovori mizh Vatikanom i Sovyeckim Soyuzom pro vstanovlennya diplomatichnih vidnosin U nih brali uchast posol Sovyeckogo Soyuza v Rimi Semen Koziryev i kardinal Bea Yak i persha analogichna sproba v seredini 1920 h rokiv peregovori zakinchilisya bezrezultatno cherez nebazhannya sovyeckogo kerivnictva polegshiti stanovishe viruyuchih v Sovyeckomu Soyuzi U vidpovid na iniciativu v dopovidi mitropolita Nikodima Dialog z rimo katolikami pro suchasnu hristiyansku socialnu dumki prochitanij nim v Zhenevi v lipni 1966 roku na konferenciyi Cerkva i suspilstvo v grudni 1967 roku v Sankt Peterburzkij duhovnij akademiyi za propoziciyeyu i pid kerivnictvom yepiskopa Mauriamskogo Villebrandsa a takozh yepiskopa Zarajskogo Yuvenaliya Poyarkova projshli pershi spivbesidi mizh bogoslovami Rimskoyi cerkvi i RPC yaki trivali i zgodom Smert u VatikaniObstavini smerti mitropolita Nikodima dosit dokladno opisani v Zhurnali Moskovskoyi Patriarhiyi 11 za 1978 rik Nikodim buv u Vatikani na choli delegaciyi RPC z nagodi intronizaciyi papi Rimskogo Ioanna Pavla I 3 veresnya 1978 roku 5 veresnya o 10 j godini ranku pid chas avdiyenciyi u papi na yaku mitropolit Nikodim pishov nezvazhayuchi na te sho za svidchennyam ochevidciv viglyadav duzhe vtomlenim u nogo stavsya sercevij napad mittyeva zupinka sercya Pristup stavsya koli Nikodim predstavlyav papi arhimandrita Leva Cerpickogo Zhurnal Moskovskoyi Patriarhiyi pisav Papa prochitav vidhidni molitvi i molitvu pro vidpushennya grihiv Pribuv derzhavnij sekretar kardinal Ioann Villo i takozh zvershiv molitvu bilya tila pokijnogo mitropolita Smert Nikodima porodila konspirologichnu versiyu pro otruyennya rosijskogo mitropolita otrutoyu v pidnesenomu napoyi priznachenomu nibito pontifiku Ioann Pavlo I cherez 22 dni pomer i takozh cherez infarkt Proshannya bulo v Rimi i Sankt Peterburzi vidspivuvannya u Sankt Peterburzi Pohovanij na Nikolskomu cvintari Oleksandro Nevskoyi Lavri Te de i yak stalasya smert viklikalo podiv u deyakih predstavnikiv rosijskoyi cerkvi yihni pochuttya visloviv arhiyepiskop Vasil Krivosheyin u svoyih spogadah Ce stalosya u Vatikani v prisutnosti Papi daleko vid svoyeyi yeparhiyi i vzagali vid pravoslavnih Zvichajno bud yaka smert ye Bozhoyu tayemniceyu i ye vidvagoyu suditi chomu vona traplyayetsya v toj chi inshij moment i sho vona oznachaye ale osobisto ya i dumayu bilshist pravoslavnih sprijnyali yiyi yak znamennya Bozhe Mozhe buti navit yak vtruchannya Bozhe yak neshvalennya togo pospihu i zahoplennya z yakim provodilasya mitropolitom sprava zblizhennya z Rimom Vsi jogo poyizdki na uklin do Papi prichashannya katolikiv i navit spivsluzhinnya z nimi i vse ce v atmosferi odnochasno prihovanosti i demonstrativnosti Pravi mi buli abo ne pravi odin Bog ce mozhe znati Ale takoyu bulo nashe bezposerednye perevazhne pravoslavne perezhivannya GimnotvorennyaMalovidomoyu galuzzyu diyalnosti mitropolita Nikodima bulo cerkovne gimnotvorennya Nim buli skladeni kilka sluzhb svyatim yaki vikoristovuyutsya v pravoslavnomu bogosluzhinni sered nih sluzhba svyatomu Ioannu Ruskomu sluzhba svyatij Tavifi svyatomu Mikoli Yaponskomu Soboru yaroslavskih svyatih ta in Ekumenizm i mitropolit NikodimMitropolit Nikodim buv vidomij svoyimi ekumenichnimi poglyadami yaki vin vtilyuvav u zhittya Epoha v zhitti RPC MP z 1960 do 1978 roku koli VZCZ znahodilosya pid kerivnictvom mitropolita Nikodima vidoma sered protivnikiv ekumenizmu pid nazvoyu nikodimovshini Vona harakterizuyetsya posilennyam kontaktiv RPC MP z Vatikanom Serjozni superechki viklikav nakaz Svyashennogo Sinodu vid 16 grudnya 1969 zgidno z yakim svyashennosluzhitelyam Moskovskogo Patriarhatu dozvolyalosya vikladati blagodat Svyatih Tayinstv katolikam i staroobryadcyam u vipadkah krajnoyi v comu duhovnoyi neobhidnosti dlya ostannih i pri vidsutnosti na miscyah yihnih svyashenikiv Ce rishennya porodzhene nasampered umovami socialistichnoyi dijsnosti u bagatoh regionah Sovyeckogo Soyuzu ne bulo ni katolickih ni staroobryadnickih hramiv a tilki pravoslavni V Zhurnali Moskovskoyi Patriarhiyi bulo opublikovano roz yasnennya mitropolita Sankt Peterburzkogo i Novgorodskogo Nikodima v yakomu pidkreslyuvalosya sho danij dozvil dopuskayetsya lishe v razi hvorobi i cherez nemozhlivist zvernennya do svyashennosluzhiteliv svoyih Cerkov U takih vipadkah duhovenstvu RPC nalezhit proyavlyati pastirsku turbotu i vikladati nuzhdennim duhovnu rozradu i Svyati Tayinstva Zgodom mitropolit Nikodim poyasnyuvav sho podibne malo misce v 1878 roci koli Konstantinopolskij Sinod zobov yazav greckih pravoslavnih svyashenikiv zdijsnyuvati tayinstva dlya virmen tam de u nih nemaye cerkov i svyashenikiv Ale sami greki zasudili rishennya sinodu 1969 na Elladskomu sinodi Ekumenichne rishennya Pomisnogo soboru 1971 pro prichastya katolikiv u RPC yake vidstoyuvav Nikodim Rotov bulo zasudzhene ne tilki yak take sho superechit virovchennyu pravoslavnoyi cerkvi yiyi dogmatam i kanonam a yak yeretichne na Arhiyerejskomu Sobori RPCZ v 1971 Na nomu bulo vineseno postanovu Nikodim jshov v ekumenizm nabagato dali rishennya sinodu 1969 roku 14 grudnya 1970 roku v bazilici Sv Petra v Rimi vin vikladav prichastya pravoslavne katolickim klirikam porushuyuchi bagato pravil pravoslavnoyi cerkvi z ciyeyi prichini sobor RPCZ viznachiv jogo diyi yak zradu pravoslav ya VislovlyuvannyaDumka pro komunistichnij ateyizm Ob yektivne vivchennya ateyizmu pokazuye neobhidnist suvorogo rozriznennya motiviv sho prizvodyat do ateyistichnomu svitoglyadu Mi znayemo sho ateyizm komunistichnij predstavlyaye soboyu pevnu sistemu perekonan sho vklyuchaye v sebe moralni principi yaki ne superechat hristiyanskim normam Inshij ateyizm blyuznirskij amoralnij sho vinikaye z bazhannya zhiti vilno vid bozhestvennogo zakonu Pravdi isnuvav perevazhno v nadrah starogo suspilstva i najchastishe vinikav na grunti dozvilnogo ta rozbeshennogo zhittya zamozhnih klasiv Hristiyanstvo dijsno vvazhaye smertnim grihom ateyizm drugogo tipu ale po inshomu divitsya na ateyizm komunistichnij Nagorodi12 kvitnya 1970 udostoyenij prava nosinnya drugoyi panagiyi 17 chervnya 1971 udostoyenij prava sluzhinnya z prednosnim hrestom Orden svyatogo rivnoapostolnogo velikogo knyazya Volodimira I stupenya 13 travnya 1963 Orden svyatogo rivnoapostolnogo velikogo knyazya Volodimira II stupenya Orden svyatogo rivnoapostolnogo velikogo knyazya Volodimira III stupenya Orden Feniksa Greciya Nacionalnij orden Kedra Livan Orden Yugoslavskoyi prapora SFRYu Pochesnij chlen Sankt Peterburzkoyi Duhovnoyi akademiyi Pochesnij chlen Moskovskoyi Duhovnoyi akademiyiOcinki i dumki pro Nikodima Rotova Pam yatOcinki mitropolita Nikodima yak pri jogo zhitti tak i po smerti ye zovsim riznimi Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rusi Pimen u slovi na vidspivuvanni zaznachav Vladika mitropolit Nikodim buv virnim sinom RPC z yunackih rokiv prisvyativ sebe sluzhinnyu Cerkvi Bozhij Lyubov do Svyatoyi Cerkvi obdarovanist i pracovitist suprovodzhuvali jogo protyagom jogo po lyudski duzhe korotkogo zhittyevogo shlyahu lt gt Vin lyubiv chernectvo i viyavlyav veliku pro nogo turbotu Bagato z tih arhiyerev i klirikiv sho nini otochuyut jogo trunu buli nathnenni nim na obrannya chernechogo shlyahu lt gt Kardinal Johannes Villebrands skazav na vidspivuvanni Jogo lyubov do Hrista i do cerkvi sponukala jogo do pragnennya yednosti Vin dokladav nevtomni zusillya dlya togo shob poznajomiti nas katolikiv z bogoslovskimi duhovnimi ta istorichnimi bagatstvami pravoslavnoyi cerkvi i zokrema rosijskkoyi pravoslavnoyi cerkvi virnim i lyublyachim sinom i sluzhitelem yakoyi vin buv zavzhdi lt gt Mitropolit Krutickij i Kolomenskij Yuvenalij Poyarkov skazav na vidspivuvanni Vsi svoyi znannya ves zapal hristiyanskoyi dushi ti viddav mirotvorchosti takozh zovsim po novomu pidhodyachi do cogo sluzhinnya gliboko osmislyuyuchi vchennya Hristove i ne tilki cogo vchiv svoyih spivvitchiznikiv ale na pivnochi i pivdni na zahodi i shodi ti tverdo i perekonano vidstoyuvav svit i razom z tim govoriv sho cogo nedostatno potribna druzhba mizh narodami Os chomu bagato lyudej dobroyi voli nini razom z nami sumuyut cherez tvoyu smert Bilshist svyashennosluzhiteliv viplekanih i postavlenih nim yak napriklad Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rusi Kiril Gundyayev mitropolit Yuvenalij Poyarkov mitropolit Viktor Olijnik arhimandrit vvazhayut jogo vidatnim cerkovnim diyachem i osobististyu svogo chasu Pro zaslugi Nikodima jdetsya zokrema Chi vidomo vam sho same zavdyaki mitropolitu Nikodimu v 60 ti roki buli vryatovani nashi duhovni shkoli Chi znayete vi sho mitropolit Nikodim vryatuvav nash yepiskopat Adzhe Hrushov odnogo razu zayaviv sho cherez 20 rokiv pokazhe po telebachennyu ostannogo popa Provodilas strashna antireligijna kampaniya planuvalosya zakrittya duhovnih shkil Rada u spravah religij mala vkazivku vid Politbyuro visvyachuvati svyashenikiv v yepiskopi Ochikuvalosya sho stari yepiskopi vimrut i cerkva zagine Ale nevtomna diyalnist mitropolita Nikodima prinesla svoyi plodi Vin zumiv dovesti sho dlya pidtrimki mizhnarodnogo prestizhu RPC neobhidna pleyada molodih gramotnih yepiskopiv I bukvalno probiv visvyachennya Cih yepiskopiv nazivali nikodimivcyami i pidozryuvali v grihah tilki cherez duhovnu blizkist z mitropolitom Mitropolit Minskij i Sluckij Filaret Vahromyeyev daye visoku ocinku jogo diyam po vidstoyuvannyu interesiv cerkvi v umovah gonin na neyi Vladika Nikodim Rotov buv majsternim zahisnikom Cerkvi v nerivnij borotbi z derzhavoyu za vizhivannya narodu Bozhogo koli kurs partiyi i uryadu peredbachav v najblizhchij istorichnij perspektivi pokazati po telebachennyu ostannogo svyashennosluzhitelya na teritoriyi velicheznoyi krayini I darma sogodni htos sumnivayetsya v realnosti ciyeyi meti lt gt Zavdyaki vladici Nikodimu RPC znajshla golos yakij zvuchav u vsomu sviti i tomu rujnuvati yiyi tilo vladi bulo vzhe ne vzhe i prosto Mitropolit Viktor Olijnik ne zgoden zi zvinuvachennyami v prihilnosti mitropolita Nikodima do katolicizmu Na moye gliboke perekonannya vladika Nikodim buv i zalishayetsya odnim z najbilsh pravoslavnih iyerarhiv nashoyi cerkvi Yak vin umiv i lyubiv sluzhiti Revno blagogovijno I spivsluzhashi i majbutni vidchuvali pri nomu ridkisnu molitovnu povnotu Ya zavzhdi ce nazivayu nikodimivskim molitovnim nastroyem Vin nadihav i zahoplyuvav kozhnu lyudinu abi nablizitisya do Hrista Vladika lyubiv chasto prichashatisya Svyatih Hristovih Tayinstv a tomu chasto zvershuvav Bozhestvennu liturgiyu robiv ce navit na odri hvorobi i skorboti lezhachi Ce pro sho svidchit Pro te sho vin buv lyudinoyu visokoyi duhovnosti i viddanosti pravoslav yu U konservativnih kolah rosijskoyi cerkvi perevazhaye negativna ocinka v provinu jomu stavitsya nasampered ekumenizm i osoblivo jogo zahoplennya katolictvom Pro ostannye z deyakim zdivuvannyam pishe v spogadah pro nogo arhiyepiskop Vasil Krivosheyin Sho bagatoh z nas bentezhilo yak v Rosiyi tak i na Zahodi tak ce zahoplennya mitropolita Nikodima katolictvom Zahoplennya ce bulo bagato v chomu irracionalne majzhe patologichne Pochalosya vono ne vidrazu i z kozhnim rokom vse bilshe rozvivalosya Dumayu sho spochatku na nogo vplinuv A L Kazem Bek Pam yatayu yak she v 1960 roci v Moskvi v rozpal hrushovskogo goninnya na Cerkvu vin rozvivav dumku sho nam ne potribno shukati zblizhennya z VRC ce ne serjozna organizaciya a os katoliki ce insha sprava voni nam mozhut dopomogti i z nimi potribno ob yednuvatisya Kazhut takozh sho dovga v 600 storinok magisterska disertaciya mitropolita Nikodima v znachnij miri bula napisana Kazem Bekom Vvazhayu sho do katolicizmu mitropolita Nikodima nasampered privablyuvalo uyavlennya pro nogo yak pro mogutnyu suvoro disciplinovanu yedinu Cerkvu Daremno mi bagato raziv jomu govorili sho taka kartina ne vidpovidaye suchasnij dijsnosti sho zaraz v katolickij Cerkvi disciplina pidirvana girshe nizh v Pravoslav yi Govorili jomu sho svyasheniki sluzhat mesu yak komu zamanetsya a bogoslovi zaperechuyut osnovni dogmi viri Mitropolit Nikodim ni za sho ne hotiv vidmovitisya vid sformovanogo u nogo perekonannya pro katolicizm Na nogo diyala zovnishnist Vsemogutnim yeresiarhom nikodimovshinoyu nazivaye jogo i jogo diyalnist publicist Kostyantin Dushenov opozicijno nalashtovanij vidnosno do kerivnictva Moskovskoyi patriarhiyi Diyalnist mitropolita Nikodima negativno ocinyuyetsya i liberalnimi kolami golovnim chinom za loyalnist sovyeckoyi vladi i vidstoyuvannya yiyi interesiv na mizhnarodnij areni Pravozahisnik disident i pravoslavnij svyashenik Georgij Edelshtejn tak harakterizuvav cerkovno politichnij kurs Nikodima v 1994 roci lt gt ce liniya zlittya Cerkvi z derzhavoyu i golovne ce liniya znishennya Cerkvi Ce liniya koli Mospatriarhiya staye zasobom znaryaddyam I vzagali Cerkva staye zasobom u politichnij intrizi borotbi Katolicki ta pravoslavni chotki sho nalezhali mitropolitu Nikodimu Po smerti Patriarha Aleksiya I vinikla realna mozhlivist sho patriarhom bude obranij mitropolit Nikodim U zvernenni do Pomisnogo soboru 1971 roku Z privodu novoyavlenogo psevdovchennya mitr Nikodima Rotova svyashennika Mikoli Gajnova i miryan Feliksa Karelina Lva Regelsona i Viktora Kapitanchuka bula zroblena sproba pokazati sho mitropolit Nikodim z grupoyu bogosloviv protyagom nizki rokiv rozvivav i nasadzhuvav v rosijskij cerkvi nove vchennya v dusi apokaliptichnogo religijnogo komunizmu sho soborno ne obgovoryuvalosya v yakomu davalasya nova dogmatichna formulyuvannya tih osnov hristiyanskoyi viri sho ne buli sformulovani v dogmatah Vselenskih Soboriv U veresni 2008 roku Mihajlo Ardov Rosijska pravoslavna avtonomna cerkva vvazhav Te sho prijnyato sogodni nazivati nikodimivshinoyu ce druga faza rozvitku sergianstva Zhurnalist kritik RPC Mihajlo Sitnikov todi zh pisav Te sho mitropolit svidomo jshov na kontakt zi specsluzhbami bilshovickoyi derzhavi z samogo pochatku svoyeyi kar yeri ne mozhe viklikati osoblivih sumniviv Ce bulo vlastivo bilshosti iyerarhiv RPC MP do i pislya nogo Odnak vipadok same Nikodima Rotova najlogichnishe vvazhati ostannim aprobuvannyam derzhavno cerkovnih vidnosin pislya yakogo politika specsluzhb shodo roli RPC MP pri radyanskij vladi sklalasya ostatochno lt gt Ne viklyucheno sho odin z yiyi providnih iyerarhiv pishov na osobistij rizik oporu planam derzhavi yaka rozrahovuvala zrobiti z Cerkvi dobrovilnogo partnera v poshirenni komunistichnoyi ideologiyi Pislya viyavlennya togo sho diyalnist mitropolita ne vidpovidaye interesam derzhavi ale zmicnyuye poziciyi cerkvi specsluzhbi likviduvali nebezpechnogo podvijnogo agenta i vidmovilisya vid perspektivi sprob domovlyatisya z RPC MP nazavzhdi lt gt Pislya mitropolita Nikodima cerkva rozglyadalasya ne yak mozhlivij partner vladi a tilki v primitivno servilnij yakosti Pislya nevdaloyi probi pera z Nikodimom vidmova derzhavi vid partnerskih vidnosin z Moskovskoyu patriarhiyeyu bula nastilki kategorichnoyu sho vsi sprobi podalshogo kerivnictva RPC MP peregrati situaciyu zanovo zalishalisya i donini zalishayutsya prirechenimi na nevdachu U sichni 2009 roku drug molodosti arhimandrita Kirila Gundyayeva Vadim Melnikov na pochatku 1970 h rokiv konsul Predstavnictva Sovyeckogo Soyuzu v Zhenevi zgaduyuchi pro priyizd mitropolita Nikodima v Zhenevu govoriv Vin priyizhdzhav tudi v skladi delegaciyi Kirilo poperediv jogo sho ya konsul ale mayu stosunok do specsluzhb Ya boyavsya ciyeyi zustrichi znav sho Nikodim z nenavistyu stavivsya do organiv 12 zhovtnya 2009 roku v Sankt Peterburzi patriarh Kirilo ocholiv pam yatni zahodi z nagodi 80 richchya vid dnya narodzhennya mitropolita Nikodima U sichni 2018 do 40 richchya vid dnya smerti mitropolita Nikodima z iniciativi rosijskomovnogo prihodu svyatitelya Mikoli Chudotvorcya v Limasoli vulicya na yakij roztashovanij hram danoyi gromadi bula nazvana vuliceyu mitropolita Nikodima Rotova Ce persha v sviti vulicya nazvana na jogo chest PraciBogoslovskie trudy Sb 20 Sbornik posvyashyon Mitropolitu Leningradskomu i Novgorodskomu Nikodimu 5 sentyabrya 1978 M Izdanie Moskovskoj Patriarhii 1979 Mitropolit Nikodim Rotov pravoslavnyj bogoslov v epohu socializma K 80 letiyu so dnya rozhdeniya Iz bogoslovskogo naslediya Mitropolita Leningradskogo i Novgorodskogo Nikodima za 1956 1967 gg SPb Knyaz Vladimirskij sob 2009 218 s Nikodim mitropolit Leningradskij i Novgorodskij Ioann XXIII Papa Rimskij Wien Pro Oriente 1984 665 s magisterskaya dissertaciyaPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 104324953 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Arhiv originalu za 28 serpnya 2007 Procitovano 22 bereznya 2020 Mitropolit Krutickij i Kolomenskij Yuvenalij Chelovek Cerkvi Vtoroe izdanie Moskovskaya eparhiya 1999 str 15 1960 8 S 16 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1978 11 S 14 Zapiska v CK KPSS predsedatelya KGB SSSR A N Shelepina i predsedatelya Soveta po delam Russkoj pravoslavnoj cerkvi V A Kuroedova Istoricheskij arhiv 2008 1 S 51 52 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1960 7 S 6 Mitropolit Nikodim i Vsepravoslavnoe edinstvo K 30 letiyu so dnya konchiny mitropolita Leningradskogo i Novgorodskogo Nikodima Rotova 4 bereznya 2016 u Wayback Machine SPb Knyaz Vladimirskij sobor 2008 Pravda 2 yanvarya 1961 2 S 1 Na priyome v BKD v noch na 1 yanvarya 1960 goda ot Patriarhii byli Patriarh Aleksij mitropolit Nikolaj Yarushevich i protopresviter Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1960 1 S 13 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1961 1 S 7 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1961 4 S 6 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1963 6 S 9 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1963 9 S 3 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1963 11 S 3 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1972 7 S 1 Nikodim mitropolit Leningradskij i Novgorodskij Ioann XXIII Papa Rimskij Wien 1984 Doklad rektora MDA arhiepiskopa Kazanskogo Germogena Kozhina Papstvo i Pravoslavnaya Cerkov prochitannyj 9 iyulya 1948 g Deyaniya Soveshaniya Glav i Predstavitelej Avtokefalnyh Pravoslavnyh Cerkvej M 1949 T 1 S 102 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1961 8 S 62 63 1961 5 S 73 75 Russkaya Pravoslavnaya Cerkov pri Staline i Hrusheve M 2005 str 325 Stepanov Rusak V Svidetelstvo obvineniya M 1993 T 3 S 17 1962 9 str 14 16 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1962 10 S 43 44 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1962 10 S 44 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1962 11 S 9 10 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1962 11 S 13 Andzhelo Tamborra Katolicheskaya Cerkov i Russkoe pravoslavie Dva veka protivostoyaniya i dialoga per s ital M 2007 S 515 Bogdanov V Hrushyov postuchalsya k Pape 17 kvitnya 2021 u Wayback Machine Rossijskaya gazeta Nedelya 4555 27 dekabrya 2007 CRU pytalos ubit zyatya Hrushyova chtoby pomeshat vstreche poslednego s papoj Rimskim 6 sichnya 2008 u Wayback Machine Interfaks 29 dekabrya 2007 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1963 10 S 3 Istoriya II Vatikanskogo sobora pod red M 2005 T III S 25 26 Karlov Yu E Diplomatiya Moskvy i Vtoroj Vatikanskij sobor Vtoroj Vatikanskij sobor Vzglyad iz Moskvy M 1997 S 126 132 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1966 9 S 70 75 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1968 1 S 51 52 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1978 11 str 13 Arhiv originalu za 12 listopada 2009 Procitovano 18 kvitnya 2007 Ieromonah Anatolij Berestov Otvet na statyu Nikodimov greh 4 grudnya 2007 u Wayback Machine 6 111 ot 06 1998 g Arhiv originalu za 24 serpnya 2007 Procitovano 22 bereznya 2020 PDF Arhiv originalu PDF za 16 sichnya 2014 Procitovano 22 bereznya 2020 Russkaya liniya Biblioteka periodicheskoj pechati Pomestnyj sobor 1971 g Voprosy i razmyshleniya Arhiv originalu za 4 kvitnya 2013 Procitovano 26 bereznya 2013 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1963 1 str 42 Arhiepiskop Nikodim Doklad na regionalnoj konferencii v Gollandii internet versiya Slova na otpevanii mitropolita Nikodima Svyatejshego Patriarha Pimena 15 chervnya 2011 u Wayback Machine Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 4 1979 Slova na otpevanii mitropolita Nikodima Mitropolita Krutickogo i Kolomenskogo Yuvenaliya 15 chervnya 2011 u Wayback Machine Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 4 1979 Ieromonah Otvet na statyu Nikodimov greh 4 grudnya 2007 u Wayback Machine Intervyu mitropolita Minskogo i Sluckogo Filareta dlya knigi Na sluzhbe Cerkvi K 65 letiyu Otdela vneshnih cerkovnyh svyazej Moskovskogo Patriarhata 22 grudnya 2011 u Wayback Machine Patriarhiya ru Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2013 Procitovano 22 bereznya 2020 Dushenov K Razmezhevanie 15 bereznya 2009 u Wayback Machine Klirik Kostromskoj eparhii RPC MP cerkovnyj publicist svyashennik Georgij Edelshtejn Kak v te gody samym strashnym chelovekom v RPC MP byl Nikodim tak segodnya samye strashnye lyudi v RPC MP eto nikodimovcy Dlya nih net nichego svyatogo 1 kvitnya 2016 u Wayback Machine Izvlechenie iz intervyu osenyu 1994 Regelson L Tragediya Russkoj Cerkvi M 2007 S 12 Nikodimovshina eto sergianstvo dovedennoe do absolyutnoj besprincipnosti nastoyatel moskovskogo hrama sv carya muchenika Nikolaya RPAC protoierej Mihail Ardov 15 bereznya 2009 u Wayback Machine portal credo ru 8 9 2008 Svoevremennaya smert v Vatikane Na voprosy svyazannye s obstoyatelstvami smerti mitropolita Nikodima Rotova otvetov dazhe ne iskali 15 bereznya 2009 u Wayback Machine portal credo ru 9 9 2008 Dlya menya on prosto Kirill 29 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Moskovskij komsomolec 30 1 2009 18 S 1 Moskovskij komsomolec 30 1 2009 18 S 4 Svyatejshij Patriarh Kirill vozglavil pamyatnye meropriyatiya posvyashyonnye 80 letiyu so dnya rozhdeniya mitropolita Nikodima Rotova 14 zhovtnya 2009 u Wayback Machine Na oficialnom sajte MP 12 10 2009 Arhiv originalu za 1 chervnya 2018 Procitovano 22 bereznya 2020 LiteraturaVasileva O Yu Tridcat let spustya K istorii Pomestnogo sobora 1971 goda Cerkov v istorii Rossii Vyp 5 Otv red O Yu Vasileva M IRI RAN 2003 Ezhov A N Arhipastyrskie trudy mitropolita Nikodima Rotova v kontekste gosudarstvenno cerkovnyh otnoshenij v SSSR v 1960 1978 gg M Arhangelsk 2009 Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1960 8 str 17 18 Mitropolit Nikodim i vsepravoslavnoe edinstvo SPb 2008 Vladimir Rusak diakon Pogrebenie mitropolita Nikodima Rotova Zhurnal Moskovskoj Patriarhii M 1978 11 ZhMP 12 16 Chelovek Cerkvi M Izdanie Moskovskoj eparhii 1998 Yuvenalij Poyarkov mitr Chelovek Cerkvi M 1999 Shkarovskij M V Russkaya Pravoslavnaya Cerkov pri Staline i Hrushyove Gosudarstvenno cerkovnye otnosheniya v SSSR v 1939 1964 gg M Krutickoe Patriarshee podvore 1999 400 s Materialy po istorii cerkvi Kn 24 3000 ekz Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2013 T 22 Nanonauka Nikolaj Kavasila S storinki ISBN 978 5 85270 358 3 ros PosilannyaRech protopresvitera Vitaliya Borovogo na sajte Svyato Filaretovskogo instituta Arhiepiskop Vasilij Krivoshein Vospominaniya mitropolit Nikodim Rotov 24 serpnya 2007 u Wayback Machine Protopr Vitalij Borovoj Sem sedmin mitropolita Nikodima 5 serpnya 2020 u Wayback Machine arhimandrita Avgustina Nikitina