Національна галерея Вірменії

Національна галерея Вірменії (вірм. Հայաստանի Ազգային Պատկերասրահ) — головний музей образотворчих мистецтв Вірменії. Галерея була заснована в 1921 р. і є частиною Музейного комплексу на площі Республіки в місті Єревані. Картинна галерея займає верхні поверхи комплексу з третього по восьмий, а нижні два поверхи будівлі займає Національний історичний музей Вірменії.

Національна галерея Вірменії
40°10′43″ пн. ш. 44°30′51″ сх. д. / 40.17875000002777597° пн. ш. 44.51416700002777560° сх. д. / 40.17875000002777597; 44.51416700002777560Координати: 40°10′43″ пн. ш. 44°30′51″ сх. д. / 40.17875000002777597° пн. ш. 44.51416700002777560° сх. д. / 40.17875000002777597; 44.51416700002777560
Тип	художня галерея
Країна	Вірменія
Розташування	вул. Арамі, 1, Єреван, 375010
Адреса	375010, Արամի փողոց 1 (մուտքը Հանրապետության հրապարակից)
Засновано	1921
Відкрито	1921
Відвідувачі	80 300 осіб (2016)
Директор	^d
Сайт	gallery.am
Національна галерея Вірменії (Вірменія)
Національна галерея Вірменії у Вікісховищі

М. Сарьян. Картина «Старий Єреван» на поштовій марці, 1980

Становлення і зміцнення державності Вірменії в 1920-ті роки відбилося в заснуванні багатьох інститутів, що вже мали місце в інших державах. В Єревані заснували Державний університет, Публічну бібліотеку, художнє училище, Комітет по охороні пам'яток культури тощо. Значущість нації з великою і стародавньою культурою якраз і підкреслили створення Комітету по охороні пам'яток культури, Вірменського драматичного театра і Державної картинної галереї. Відомий художник працював над створенням Гербу нової держави і зробив ескіз театральної завіси для Вірменського драматичного театру.

Загальна характеристика

Державна картинна галерея Вірменії є найбільшою у світі колекцією вірменського образотворчого мистецтва&nbsp. У музеї представлена найповніша колекція картин Айвазовського. У фондах Картинної галереї Вірменії зберігається понад 20 тис. творів мистецтва, фонд західноєвропейського відділу має в своєму розпорядженні понад 350 полотен і малюнків. Тут також зберігаються полотна таких відомих західноєвропейських майстрів, як Шагал, Рубенс, Курбе, Кандинський та ін; знаменитих російських художників — Рєпіна, Брюллова, Сурикова, Петрова-Водкіна, Серова Валентина та ін, а також західно-вірменських живописців — Гарзу, Фетваджяна, Оракяна і багатьох інших.

Історія формування колекції

Ечміадзін. Церква Св. Ріпсіме.

Колекція галереї мала декілька джерел для поповнення своїх фондів. Вірменам було дозволено забрати значущі твори мистецтва з вірменських церков, розкиданих по багатьох містах колишньої Російської імперії. Так у Єреван вивезли релігійну композицію Ван Дейка «Зняття Христа з хреста» з вірменської церкви міста Астрахань.

Цінна колекція творів вірменських і російських майстрів пензля отримана з Будинку культури Вірменії в Москві (заснованого ще у 1918 р. в приміщенні колишнього Лазаревського інституту східних мов). Лазареви — багата вірменська родина, що заснувала інститут ще у 18 столітті і мала збірку творів вірменських і російських майстрів).

Частку творів віддали з фондосховищ вже ДержавногоЕрмітажа, Російського музею в Петербурзі, Третьяковської галереї в Москві.

Надзвичайно цінними були твори художників-вірмен і вірмен-колекціонерів, що вимушено жили в різних країнах світу, але дарували твори чи продавали їх в новостворену галерею Єревана. Ця славна традиція існуватиме декілька десятиліть. Так, «Портрет дівчини француженки» Курбе галерея придбала у скульптора Єрванда Кочара, який придбав цей ескіз в Парижі в часи свого навчання там. Художник графік Едгар Шаїн (1874–1947) передав галереї 170 своїх офортів.

Галерея отримала також картини 19 століття з музею при Патріахаті Ечміадзін.

Копії фресок

Вірменський меморіал у вигляді хачкара на честь загиблих від геноциду 1915 року.

Вірменію як державу просто роздирали сусідні загарбники впродовж декількох століть. Тому багато витворів мистецтва розсіяно по далеким монастирям, у важко доступних місцинах, розпорошено по всьому світу. Аби дати уяву про видатні пам'ятки мистецтва, в галереї пішли шляхом копіювання визначних зразків — фресок, мініатюр середньовіччя тощо. До надзвичайно складної роботи вдалося залучити Л. А. Дурново, наукового співробітника Російського музею в Петербурзі. Вона разом з помічниками-вірменами зробила багато копій фресок 6 −14 століть в Аручі, Лмбаті, Татеві, Ахпаті, Ахталі, а також копії мініатюр з рукописів та стародавніх вірменських набойкових тканин.

Культура Вірменії-світове надбання

Докладніше: Хачкар

Докладніше: Гарні

Мав місце і зворотний процес. Аби давати уяву про видатні зразки культури Вірменії, уряд новоствореної держави ухвалив рішення передати декілька зразків культури супермузею СРСР — Державному Ермітажу. Туди передали для експонування кам'яну капітель з античного храму в Гарні, дві дерев'яні різьблені капітелі 9 століття з Севанського монастиря, рукопис 14 ст. з мініатюрами видатного художника Саркіса Тацика, декілька середньовічних надгробків — хачкарів, дублети-офорти вірмена з Франції — Едгара Шаіна.

• Античний храм в Гарні
• Поземний план храму в Гарні
• Мозаїка в Гарні
• Хачкар в монастирі Сурб-Хач. Крим, Україна.

Західноєвпорейський відділ галереї

Франческо Гварді. «Венеційський дворик».

• Мистецтво Італії в галереї.

Серед оригіналів італійських майстрів галерея має Якопо Тінторетто («Аполлон і Марсій»), Гарофало («Мадонна з немовлям»), Гверчіно (портрет сенатора Барджеллі), Себастьяно Річчі («Поклоніння пастухів»), Помпео Батоні («Алегорія»), майстерня Бассано («Милосердний самаритянин»), коло Сандро Боттічеллі («Різдво Христово») тощо.

Інтернаціональне мистецтво бароко представляє оригінал утрехтського караваджиста Матіаса Стомера.

В італійському відділі галереї слід відзначити «портрет Ніколо Куччі» доби бароко пензля Бернардо Строцці (1581–1644). Художник сам добре оцінював і знайомство з венеційцем-патрицієм, і свій портрет, бо поставив свій підпис і дату створення портрета, що було рідкістю.

• Мистецтво Франції.

Головну ланку займають картини 19 століття. А 18 століття представляє твір Фрагонара (1732–1806) "Рінальдо і Арміда". Серед майстрів Франції 19 століття — картини Теодора Руссо, Ежена Будена, Діаза де ла Пенья, Адольфа Монтічеллі, Гюстава Курбе.

• Поодинокими творами представлені майстри Фландрії 17 століття, Голландії, Німеччини, США тощо.

• Бернардо Строцці. «Портрет Ніколо Куччі»
• Тінторетто. «Музичне змагання Аполлона та Марсія»
• Гверчіно, «Смерть Клеопатри»
• Якопо Бассано, «Поклоніння пастухів немовляті Христу»
• Ежен Буден. «Морський порт»
• Анонім 17 ст. «Невідома пані»
• Есайя ван де Велде. «Баталія»
• Матіас Стомер. «Лихварь»
• Ян ван Гойєн. «Краєвид міста Дордрехт»
• Антоніс ван Дейк. Христос і два янголи.

Художники Російської імперії

Сєров Валентин Олександрович. Портрет М. Н. Акімової.

• Костянтин Коровін «Сарай»
• Михайло Нєстєров «Портрет сина в іспанському костюмі»
• Серов Валентин «Портрет М. Акімової»
• Філіп Малявін «Російська жінка»
• Ілля Машков «Натюрморт з рибами»
• Щєдрін
• Брюллов
• Рєпін
• Суриков

Художники Вірменії

Головним завданням для галереї було створення репрезентативної, показової колекції творів художників-вірмен, де б вони не мешкали. Тому картини, графіку, скульптуру збирали по всьому світу. Адже в бідному Єревані не було приватних галерей чи музеїв, які б стали базою, підмурком для новоствореної галереї. Портрети пензля Хакоба Ховнатаньяна (Мкртумовича), написані в 1 половині 19 ст., придбали в Тбілісі. Знайшли картини засновника історичного живопису Вірменії — Вардгеса Суреньянца (1860–1921), як і картини Айвазяна (відомішого під російським прізвищем Айвазовський). Скульптури Акопа Гюрджяна галереї передала його удова.

• Айвазовський, «Кавказ».
• Хакоб Ховнатаньян (Мкртумович),
  портрет Нерсеса Аштаракеци
• В. Махохян, «Океан», 1918–1920
• В. Суренянц, «Сплюндрована святиня», 1895

Філіали

Єреван:

• Музей-майстерня Геворга Григоряна

Ечміадзин:

Інші населені пункти:

• Разданська галерея, Раздан (тимчасово зачинена);
• , Мартуні
• Єхегнадзорська галерея, Єхегнадзор;
• Галерея імені Г. Буніатяна, Гавар;
• Джермукська галерея, Джермук;
• Музей Мінаса Аветисяна, с. Джаджур;
• Сісіанська галерея, Сісіан.

Див. також

• Національний історичний музей Вірменії
• Площа Республіки
• Туризм у Вірменії

Посилання