Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лангоба рди лат Langobardi грец Λαγγοβάρδοι італ Longobardi loŋɡoˈbardi від прагерм Langbärte довгобороді германське пле

Лонгобарди

Лонгобарди

Лангоба́рди (лат. Langobardi, грец. Λαγγοβάρδοι; італ. Longobardi [loŋɡoˈbardi]; від прагерм. Langbärte, «довгобороді») — германське плем'я. Лангобарди пов'язані тіснішими, ніж інші германці, родинними зв'язками з англосаксами; зокрема, що стосується одягу, а також менталітету. Цілком імовірно, що вони є генеалогічним відгалуженням англосаксів.

Лангобарди
image
Лангобард (гравюра, 1714)
image
Залізна корона, якою коронувались правителі лангобардів

У I ст. плем'я мешкало на лівому березі нижньої Ельби. Лангобарди вступили до співдружності з кельтськими племенами та остготами. Пізніше лангобарди разом із сім'ями просунулися в Паннонію.

Лангобарди успішно провели серію загарбницьких війн проти остготів, у 568 на чолі з королем Алдуїном вторглися в Північну Італію, проте далі за Равенну вони не пішли. Наступником Алдуїна став його син Албойн, котрий заручився підтримкою аварів і зруйнував готське Королівство гепідів на нижній Віслі. 568 року він заснував Королівство лангобардів у Північній та Центральній Італії.

Значно відстаючи в розвитку від інших германських племен, лангобарди довго зберігали давні родові зв'язки та звичаї й не піддавалися романізації. Усе ж вони швидко опанували значною частиною Італії, хоча найтісніше заселили північну її частину, яка дістала від них назву Ломбардія. Зруйнувавши стару адміністративну систему Римської імперії, лангобарди мусили знайти нові форми урядування. На чолі держави стояв король, якого обирала родова знать. Йому належала найвища військова й судова влада. Поруч із ним стояли герцоги, які мали свої дружини й теж мали певну судову владу. Зрозуміло, що між королем і герцогами тривало постійне напруження, яке вело до підсилення тої чи іншої сторони. Найбільшої могутності Лангобардське королівство досягло при Лютпранді (712—744).

Та в кінці VIII ст., після заснування північного королівства зі столицею в місті Павія та герцогства Беневенто, через нечисленність лангобардів їх завоювали франки у 773—774 рр. на чолі з Карлом Великим. Їхні території було долучено до земель імперії, хоч північне герцогство відстоювало свою незалежність ще протягом двох століть. Після розділу Імперії Карла Великого за Верденською угодою 843 року Ломбардія перейшла у володіння імператора Лотара I.

У 951 Ломбардію захопив Оттон I. На той час лангобарди вже повністю романізувалися й стали однією зі складових у формуванні італійської нації.

Рання історія

image
Лангобардсь-кий меч

Найповнішим джерелом щодо походження лангобардів та їх ранньої історії є «Historia gentis Langobardorum» — твір бенедиктинського монаха, історика лангобардів, Павла Диякона, написаний ним у VIII ст. Головним джерелом для самого Павла Диякона був анонімний твір VII ст. «Походження народу лангобардів» (лат. Origo Gentis Langobardorum).

«Origo Gentis Langobardorum» оповідає історію маленького племені, що мешкало в південній Скандинавії (Scadanan) і називалося Winnili, що походить від прагерманського Winnan та означає «той хто бореться» або «той хто перемагає». Це плем'я поділилось на три групи, одна з яких, очолювана братами Ібором і Айо та їхньою матір'ю Гамбарою, залишила рідну землю у пошуках нової батьківщини. Ймовірною причиною міграції могло бути перенаселення. Вони прибули в землі, що називалися Scoringa, які за однією з версій знаходились на узбережжі Балтійського моря; за іншою версією — на березі річки Ельба. Ця земля керувалася вандалами, вожді яких, брати Амбрі та Ассі, поставили прибульців перед вибором — платити данину, або ж воювати. Winnili були молодими та хоробрими, а тому відмовились платити, відказавши: «Краще відстоювати свободу зброєю, ніж заплямувати її сплатою данини». Вандали почали готуватися до бою, попередньо звернувшись до бога Годана (Одіна), який повідомив, що переможуть ті, кого він на сході сонця побачить першими. Прибульців було небагато, тому Гамбара звернулася за допомогою до дружини Годана, богині Фреї (Фрігг, давньоскан. Frigg), яка порадила жінкам племені Winnili пов'язати їх довге волосся перед лицем і стати до лав воїнів. На світанку Фрея повернула ліжко свого чоловіка так, щоб Годан спершу побачив воїнів Winnili і розбудила його. Годан запитав: «Хто ці довгобороді?», Фрея відповіла: «Мій пане, ти вже дав їм ім'я, тепер даруй їм перемогу». Відтоді Winnili стали називатись лангобардами.

Коли Павло Диякон писав свою Historia між 787—796, він уже був католицьким монахом і пропагував християнство. Тому він вважав поганські історії нікчемними та смішними. Павло виводив назву «лангобарди» від довжини їх борід. Сучасна наука стверджує, що ім'я «Langobarden» походить від Langbarðr, імені Одіна. Вільгельм Брукнер (1895) зауважує, що назва лангобардів тісно пов'язана з поклонінням Одіну, серед численних імен якого — «Довгобородий», «Сивобородий».

Королівство Італія

Вторгнення і завоювання Італії

image
Лангобардський хрест

У 560 енергійний король Албойн підкорив сусіднє плем'я гепідів, зробив їх своїми підданими та в 566 одружився з дочкою їх короля Кунімонда Розамундою. Навесні 568 Албойн повів лангобардів та інші германські племена (баварів, гепідів, саксів), а також болгар через Альпи до Італії. За різними оцінками, загальна кількість завойовників коливається від 26 000 до 500 000. Першим завойованим містом стало Forum Iulii (Чівідале дель Фріулі) у 569. Саме там Албойн заснував перше лангобардське герцогство, поставивши на престол свого племінника Гізульфа. Пізніше було захоплено Віченцу, Верону та Брешію. Влітку 569 лангобарди завоювали основний римський центр Північної Італії — Мілан. Увесь регіон був втягнутий у жахливу готську війну, тому невеликі візантійські військові загони не могли нічого вдіяти. Екзарх Лонгін, якого послав до Італії імператор Юстин II, зміг захистити лише прибережні міста. Павія здалася після трирічної облоги в 572, ставши першою столицею нового лангобардського королівства в Італії. У наступні роки лангобарди проникли далі на південь, завоювали Тоскану та заснували два нових герцогства: Сполетське та Беневентське, які швидко стали напівсамостійними. Візантійці втримали контроль лише над Равенною.

На момент прибуття до Італії лангобарди переважно були язичниками, проте частина з них сповідувала аріанство, а тому вони не мали добрих відносин з Римською церквою. З часом вони стали приймати римські титули, імена та звички.

Усю територію лангобардів було поділено на 36 герцогств, правителі яких перебували в головних містах. Король керував ними через емісарів, що їх звали gastaldi. Цей поділ, поряд із відносною самостійністю герцогств, позбавив королівство єдності та зробив його слабким, особливо у порівнянні з Візантійською імперією. Найбільш очевидною ця слабкість стала тоді, коли лангобарди зіткнулись з франками, які набирали сили.

Велика Лангобардія

Мала Лангобардія

Аріанська монархія

Албойн був убитий в 572 у Вероні внаслідок змови за участю його дружини, яка зі спільниками пізніше втекла до Равенни. Його спадкоємець Клеф також був убитий. З його смертю розпочався період «Правління герцогів», під час якого герцоги не обирали короля. Цей період характеризувався ескалацією насильства та безладу. У 584, побоюючись загрози вторгнення франків, герцоги обрали королем сина Клефа Автарія, який у 589 одружився з Теоделіндою, дочкою герцога Баварського Гарібальда I. Християнка Теоделінда була подругою Папи Римського Григорія II й намагалася навернути лангобардів до християнства. Водночас Автарій зосередив зусилля на зміцненні королівської влади, балансуючи між візантійцями та франками.

Автарій помер у 590. Його спадкоємцем виявився Агілульф, герцог Турину, який завоював Падую (601), Кремону та Мантую (603). Іншим енергійним правителем лангобардів був король Ротарій, який завоював землі Лігурії в 643. Він також встановив нові закони лангобардів, котрі було викладено латинською мовою. Останнім королем, який сповідував аріанство, був Грімоальд I.

Католицька монархія

У наступні роки релігійні суперечки спричинилися до боротьби всередині королівства.

Злиття з італійським населенням

Попри факт загарбання античної Італії та тривалу статусну зверхність над місцевим населенням, яку собі приписували лангобарди, а також (насправді, несуттєві) релігійні розбіжності між аріанством і раннім католицизмом, лангобарди зазнавали дедалі більшого культурного, мовного, цивілізаційного та релігійного впливу корінного населення Італії.

Так, поступово до богослужінь поруч з аріанськими прелатами почали допускатися католицькі священники. Згодом, лангобардська знать, а слідом за нею — решта їх колишніх співплемінників, поступово навертаються до католицизму. Доволі примітивне родове неписане право (імовірно, скандинавсько-германського зразку) лангобардів дедалі більше підпадало під вплив більш упорядкованого римського права, котре, до того ж, на відміну від усного знання обраних «законників», на чию пам'ять щодо ухвал і судових прецедентів покладалися в усіх давніх германців, було записаним і кодифікованим.

Оскільки більшість лангобардських «герцогів» свою генезу вела від колись підкорених самостійних вождів окремих племен (лангобарди не були моноетнічною групою — як і будь-яка інша потужна войовнича група, вони були т. зв. «паксом» колись розрізнених, але в процесі просування до Риму об'єднаних спільною метою племен) і природно тяжіла до свободи, ці риси гармонійно вписалися в давньоримські республіканські та правничі традиції, які прагнуло відродити корінне населення.

Тож, самостійницькі прагнення лангобардських «герцогів» знайшли підтримку серед італійських муніципалітетів, коли почали зароджуватися прототипи майбутніх міст-республік середньовічної Італії.

Ужито саме термін «злиття», а не «асиміляція», оскільки вплив був взаємним: грубо кажучи, корінні італійці дали лангобардам римське право, надбання цивілізації, мову та культуру, тоді як лангобарди власним прикладом допомогли італійцям відродити військову звитягу та поступово навчили їх чинити опір загарбникам — як візантійцям, так і іншим варварам.

Пізня історія

image
Умбон від лангобардського щита

Лангобардські держави

Соціальна структура

Релігійна історія

Мистецтво та архітектура

image
Базиліка у Фара-Джера-д'Адда

Список королів лангобардів

Ранні правителі

Легендарні правителі

  • Агельмунд
  • Ламісій
  • Ібор і Агіон (Айо)
  • Агільмунд
  • Лайміхій

Династія Летінгів

  • Летук (бл. 400)
  • Альдігок (середина V ст.)
  • Годегок (480)
  • Клафф (бл. 500)
  • Тато (†бл. 510)
  • Вако (†539)
  • Валтарій (540—547)

Гаузі

Королі в Італії

Гаузі

Неназвана династія

Баварська династія

Нединастичний король

Гарольдінги

Баварська династія, перша реставрація

Беневентська династія

Баварська династія, друга реставрація

Нединастичні королі

Каролінги

Див. також

Примітки

  1. Harrison, D.; Svensson, K. (2007). Vikingaliv Fälth & Hässler, Värnamo. стор. 74
  2. Priester, 16. З прагерманської winna-, в значенні "битися, перемагати".
  3. Priester, 16. Grimm, Deutsche Mythologie, I, 336. Old Germanic for "Strenuus".
  4. Priester, 16
  5. Hammerstein-Loxten, 56.
  6. PD, VII.
  7. PD, VIII.
  8. OGL, appendix 11.
  9. Priester, 17
  10. PD, I, 9.
  11. Nedoma, Robert (2005).Der altisländische Odinsname Langbarðr: ‘Langbart’ und die Langobarden [ 28 січня 2022 у Wayback Machine.]. In Pohl, Walter and Erhart, Peter, eds. Die Langobarden. Herrschaft und Identität. Wien. стор. 439–444
  12. Bruckner, Wilhelm (1895). Die Sprache der Langobarden, Quellen und Forschungen zur Sprach- und Culturgeschichte der germanischen Völker, 75. Strassburg: Karl J. Trübner. стор. 30–33.
  13. Jean Charles Leonard, de Sismondi (2015). A History of the Italian Republics in the Middle Ages . Perennial Press. Kindle Edition (англ.) . Женева: Perennial Press. Kindle Edition. с. Kindle Locations 207-208. ISBN .

Джерела

  • Menghin, Wilfried. Die Langobarden. Stuttgart: Theiss-Verlag, 1985.
  • Лангобарды и саксы // Великие империи мира. [1]

Посилання

  • Лангобардське письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 289. — .

image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лангобарди

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Langoba rdi lat Langobardi grec Laggobardoi ital Longobardi loŋɡoˈbardi vid pragerm Langbarte dovgoborodi germanske plem ya Langobardi pov yazani tisnishimi nizh inshi germanci rodinnimi zv yazkami z anglosaksami zokrema sho stosuyetsya odyagu a takozh mentalitetu Cilkom imovirno sho voni ye genealogichnim vidgaluzhennyam anglosaksiv Langobardi Langobard gravyura 1714 Zalizna korona yakoyu koronuvalis praviteli langobardiv U I st plem ya meshkalo na livomu berezi nizhnoyi Elbi Langobardi vstupili do spivdruzhnosti z keltskimi plemenami ta ostgotami Piznishe langobardi razom iz sim yami prosunulisya v Pannoniyu Langobardi uspishno proveli seriyu zagarbnickih vijn proti ostgotiv u 568 na choli z korolem Alduyinom vtorglisya v Pivnichnu Italiyu prote dali za Ravennu voni ne pishli Nastupnikom Alduyina stav jogo sin Albojn kotrij zaruchivsya pidtrimkoyu avariv i zrujnuvav gotske Korolivstvo gepidiv na nizhnij Visli 568 roku vin zasnuvav Korolivstvo langobardiv u Pivnichnij ta Centralnij Italiyi Znachno vidstayuchi v rozvitku vid inshih germanskih plemen langobardi dovgo zberigali davni rodovi zv yazki ta zvichayi j ne piddavalisya romanizaciyi Use zh voni shvidko opanuvali znachnoyu chastinoyu Italiyi hocha najtisnishe zaselili pivnichnu yiyi chastinu yaka distala vid nih nazvu Lombardiya Zrujnuvavshi staru administrativnu sistemu Rimskoyi imperiyi langobardi musili znajti novi formi uryaduvannya Na choli derzhavi stoyav korol yakogo obirala rodova znat Jomu nalezhala najvisha vijskova j sudova vlada Poruch iz nim stoyali gercogi yaki mali svoyi druzhini j tezh mali pevnu sudovu vladu Zrozumilo sho mizh korolem i gercogami trivalo postijne napruzhennya yake velo do pidsilennya toyi chi inshoyi storoni Najbilshoyi mogutnosti Langobardske korolivstvo dosyaglo pri Lyutprandi 712 744 Ta v kinci VIII st pislya zasnuvannya pivnichnogo korolivstva zi stoliceyu v misti Paviya ta gercogstva Benevento cherez nechislennist langobardiv yih zavoyuvali franki u 773 774 rr na choli z Karlom Velikim Yihni teritoriyi bulo dolucheno do zemel imperiyi hoch pivnichne gercogstvo vidstoyuvalo svoyu nezalezhnist she protyagom dvoh stolit Pislya rozdilu Imperiyi Karla Velikogo za Verdenskoyu ugodoyu 843 roku Lombardiya perejshla u volodinnya imperatora Lotara I U 951 Lombardiyu zahopiv Otton I Na toj chas langobardi vzhe povnistyu romanizuvalisya j stali odniyeyu zi skladovih u formuvanni italijskoyi naciyi Rannya istoriyaLangobards kij mech Najpovnishim dzherelom shodo pohodzhennya langobardiv ta yih rannoyi istoriyi ye Historia gentis Langobardorum tvir benediktinskogo monaha istorika langobardiv Pavla Diyakona napisanij nim u VIII st Golovnim dzherelom dlya samogo Pavla Diyakona buv anonimnij tvir VII st Pohodzhennya narodu langobardiv lat Origo Gentis Langobardorum Origo Gentis Langobardorum opovidaye istoriyu malenkogo plemeni sho meshkalo v pivdennij Skandinaviyi Scadanan i nazivalosya Winnili sho pohodit vid pragermanskogo Winnan ta oznachaye toj hto boretsya abo toj hto peremagaye Ce plem ya podililos na tri grupi odna z yakih ocholyuvana bratami Iborom i Ajo ta yihnoyu matir yu Gambaroyu zalishila ridnu zemlyu u poshukah novoyi batkivshini Jmovirnoyu prichinoyu migraciyi moglo buti perenaselennya Voni pribuli v zemli sho nazivalisya Scoringa yaki za odniyeyu z versij znahodilis na uzberezhzhi Baltijskogo morya za inshoyu versiyeyu na berezi richki Elba Cya zemlya keruvalasya vandalami vozhdi yakih brati Ambri ta Assi postavili pribulciv pered viborom platiti daninu abo zh voyuvati Winnili buli molodimi ta horobrimi a tomu vidmovilis platiti vidkazavshi Krashe vidstoyuvati svobodu zbroyeyu nizh zaplyamuvati yiyi splatoyu danini Vandali pochali gotuvatisya do boyu poperedno zvernuvshis do boga Godana Odina yakij povidomiv sho peremozhut ti kogo vin na shodi soncya pobachit pershimi Pribulciv bulo nebagato tomu Gambara zvernulasya za dopomogoyu do druzhini Godana bogini Freyi Frigg davnoskan Frigg yaka poradila zhinkam plemeni Winnili pov yazati yih dovge volossya pered licem i stati do lav voyiniv Na svitanku Freya povernula lizhko svogo cholovika tak shob Godan spershu pobachiv voyiniv Winnili i rozbudila jogo Godan zapitav Hto ci dovgoborodi Freya vidpovila Mij pane ti vzhe dav yim im ya teper daruj yim peremogu Vidtodi Winnili stali nazivatis langobardami Koli Pavlo Diyakon pisav svoyu Historia mizh 787 796 vin uzhe buv katolickim monahom i propaguvav hristiyanstvo Tomu vin vvazhav poganski istoriyi nikchemnimi ta smishnimi Pavlo vivodiv nazvu langobardi vid dovzhini yih borid Suchasna nauka stverdzhuye sho im ya Langobarden pohodit vid Langbardr imeni Odina Vilgelm Brukner 1895 zauvazhuye sho nazva langobardiv tisno pov yazana z pokloninnyam Odinu sered chislennih imen yakogo Dovgoborodij Sivoborodij Korolivstvo ItaliyaVtorgnennya i zavoyuvannya Italiyi Langobardskij hrest U 560 energijnij korol Albojn pidkoriv susidnye plem ya gepidiv zrobiv yih svoyimi piddanimi ta v 566 odruzhivsya z dochkoyu yih korolya Kunimonda Rozamundoyu Navesni 568 Albojn poviv langobardiv ta inshi germanski plemena bavariv gepidiv saksiv a takozh bolgar cherez Alpi do Italiyi Za riznimi ocinkami zagalna kilkist zavojovnikiv kolivayetsya vid 26 000 do 500 000 Pershim zavojovanim mistom stalo Forum Iulii Chividale del Friuli u 569 Same tam Albojn zasnuvav pershe langobardske gercogstvo postavivshi na prestol svogo pleminnika Gizulfa Piznishe bulo zahopleno Vichencu Veronu ta Breshiyu Vlitku 569 langobardi zavoyuvali osnovnij rimskij centr Pivnichnoyi Italiyi Milan Uves region buv vtyagnutij u zhahlivu gotsku vijnu tomu neveliki vizantijski vijskovi zagoni ne mogli nichogo vdiyati Ekzarh Longin yakogo poslav do Italiyi imperator Yustin II zmig zahistiti lishe priberezhni mista Paviya zdalasya pislya tririchnoyi oblogi v 572 stavshi pershoyu stoliceyu novogo langobardskogo korolivstva v Italiyi U nastupni roki langobardi pronikli dali na pivden zavoyuvali Toskanu ta zasnuvali dva novih gercogstva Spoletske ta Beneventske yaki shvidko stali napivsamostijnimi Vizantijci vtrimali kontrol lishe nad Ravennoyu Na moment pributtya do Italiyi langobardi perevazhno buli yazichnikami prote chastina z nih spoviduvala arianstvo a tomu voni ne mali dobrih vidnosin z Rimskoyu cerkvoyu Z chasom voni stali prijmati rimski tituli imena ta zvichki Usyu teritoriyu langobardiv bulo podileno na 36 gercogstv praviteli yakih perebuvali v golovnih mistah Korol keruvav nimi cherez emisariv sho yih zvali gastaldi Cej podil poryad iz vidnosnoyu samostijnistyu gercogstv pozbaviv korolivstvo yednosti ta zrobiv jogo slabkim osoblivo u porivnyanni z Vizantijskoyu imperiyeyu Najbilsh ochevidnoyu cya slabkist stala todi koli langobardi zitknulis z frankami yaki nabirali sili Velika Langobardiya Gercogstvo Friulske Gercogstvo Chenedske Gercogstvo Vichencke Gercogstvo Veronske Gercogstvo Trentske Gercogstvo Breshianske Gercogstvo Bergamske Gercogstvo San Dzhulianske Gercogstvo Pavianske Gercogstvo Turinske Gercogstvo Astianske Gercogstvo Toskanske Mala Langobardiya Gercogstvo Spoletske Gercogstvo Beneventske Arianska monarhiya Albojn buv ubitij v 572 u Veroni vnaslidok zmovi za uchastyu jogo druzhini yaka zi spilnikami piznishe vtekla do Ravenni Jogo spadkoyemec Klef takozh buv ubitij Z jogo smertyu rozpochavsya period Pravlinnya gercogiv pid chas yakogo gercogi ne obirali korolya Cej period harakterizuvavsya eskalaciyeyu nasilstva ta bezladu U 584 poboyuyuchis zagrozi vtorgnennya frankiv gercogi obrali korolem sina Klefa Avtariya yakij u 589 odruzhivsya z Teodelindoyu dochkoyu gercoga Bavarskogo Garibalda I Hristiyanka Teodelinda bula podrugoyu Papi Rimskogo Grigoriya II j namagalasya navernuti langobardiv do hristiyanstva Vodnochas Avtarij zoserediv zusillya na zmicnenni korolivskoyi vladi balansuyuchi mizh vizantijcyami ta frankami Avtarij pomer u 590 Jogo spadkoyemcem viyavivsya Agilulf gercog Turinu yakij zavoyuvav Paduyu 601 Kremonu ta Mantuyu 603 Inshim energijnim pravitelem langobardiv buv korol Rotarij yakij zavoyuvav zemli Liguriyi v 643 Vin takozh vstanoviv novi zakoni langobardiv kotri bulo vikladeno latinskoyu movoyu Ostannim korolem yakij spoviduvav arianstvo buv Grimoald I Katolicka monarhiya U nastupni roki religijni superechki sprichinilisya do borotbi vseredini korolivstva Zlittya z italijskim naselennyam Popri fakt zagarbannya antichnoyi Italiyi ta trivalu statusnu zverhnist nad miscevim naselennyam yaku sobi pripisuvali langobardi a takozh naspravdi nesuttyevi religijni rozbizhnosti mizh arianstvom i rannim katolicizmom langobardi zaznavali dedali bilshogo kulturnogo movnogo civilizacijnogo ta religijnogo vplivu korinnogo naselennya Italiyi Tak postupovo do bogosluzhin poruch z arianskimi prelatami pochali dopuskatisya katolicki svyashenniki Zgodom langobardska znat a slidom za neyu reshta yih kolishnih spivpleminnikiv postupovo navertayutsya do katolicizmu Dovoli primitivne rodove nepisane pravo imovirno skandinavsko germanskogo zrazku langobardiv dedali bilshe pidpadalo pid vpliv bilsh uporyadkovanogo rimskogo prava kotre do togo zh na vidminu vid usnogo znannya obranih zakonnikiv na chiyu pam yat shodo uhval i sudovih precedentiv pokladalisya v usih davnih germanciv bulo zapisanim i kodifikovanim Oskilki bilshist langobardskih gercogiv svoyu genezu vela vid kolis pidkorenih samostijnih vozhdiv okremih plemen langobardi ne buli monoetnichnoyu grupoyu yak i bud yaka insha potuzhna vojovnicha grupa voni buli t zv paksom kolis rozriznenih ale v procesi prosuvannya do Rimu ob yednanih spilnoyu metoyu plemen i prirodno tyazhila do svobodi ci risi garmonijno vpisalisya v davnorimski respublikanski ta pravnichi tradiciyi yaki pragnulo vidroditi korinne naselennya Tozh samostijnicki pragnennya langobardskih gercogiv znajshli pidtrimku sered italijskih municipalitetiv koli pochali zarodzhuvatisya prototipi majbutnih mist respublik serednovichnoyi Italiyi Uzhito same termin zlittya a ne asimilyaciya oskilki vpliv buv vzayemnim grubo kazhuchi korinni italijci dali langobardam rimske pravo nadbannya civilizaciyi movu ta kulturu todi yak langobardi vlasnim prikladom dopomogli italijcyam vidroditi vijskovu zvityagu ta postupovo navchili yih chiniti opir zagarbnikam yak vizantijcyam tak i inshim varvaram Piznya istoriyaUmbon vid langobardskogo shita Langobardski derzhavi Knyazivstvo Beneventske Knyazivstvo Salernske Knyazivstvo KapuanskeSocialna strukturaReligijna istoriyaMistectvo ta arhitekturaBazilika u Fara Dzhera d AddaSpisok koroliv langobardivRanni praviteli Legendarni praviteli Agelmund Lamisij Ibor i Agion Ajo Agilmund Lajmihij Dinastiya Letingiv Letuk bl 400 Aldigok seredina V st Godegok 480 Klaff bl 500 Tato bl 510 Vako 539 Valtarij 540 547 Gauzi Alduyin 546 565 priviv langobardiv do Pannoniyi Koroli v Italiyi Gauzi Albojn 565 572 Nenazvana dinastiya Klef 572 574 pravlinnya gercogiv 574 584 Avtarij 584 590 Agilulf 591 bl 616 Bavarska dinastiya Adaloald 616 626 Nedinastichnij korol Arioald 626 636 Garoldingi Rotarij 636 652 Rodoald 652 653 Bavarska dinastiya persha restavraciya Aripert I 653 661 Perktarit i Godepert 661 662 Beneventska dinastiya Grimoald 662 671 Garibald 671 Bavarska dinastiya druga restavraciya Perktarit 671 688 vdruge Alagiz 688 689 buntivnik Kunibert 688 700 Lyutpert 700 701 Raginpert 701 Aripert II 701 712 Nedinastichni koroli Ansprand 712 Lyutprand 712 744 Gildeprand 744 Rachis 744 749 Ajstulf 749 756 Deziderij 756 774 Karolingi Karl Velikij 774 781 Pipin 781 810 Bernard 810 818 Lotar I 818 839 Lyudovik II 839 875 Div takozhLangobardi v Italiyi miscya zoseredzhennya vladiPrimitkiHarrison D Svensson K 2007 Vikingaliv Falth amp Hassler Varnamo ISBN 978 91 27 35725 9 stor 74 Priester 16 Z pragermanskoyi winna v znachenni bitisya peremagati Priester 16 Grimm Deutsche Mythologie I 336 Old Germanic for Strenuus Priester 16 Hammerstein Loxten 56 PD VII PD VIII OGL appendix 11 Priester 17 PD I 9 Nedoma Robert 2005 Der altislandische Odinsname Langbardr Langbart und die Langobarden 28 sichnya 2022 u Wayback Machine In Pohl Walter and Erhart Peter eds Die Langobarden Herrschaft und Identitat Wien stor 439 444 Bruckner Wilhelm 1895 Die Sprache der Langobarden Quellen und Forschungen zur Sprach und Culturgeschichte der germanischen Volker 75 Strassburg Karl J Trubner stor 30 33 Jean Charles Leonard de Sismondi 2015 A History of the Italian Republics in the Middle Ages Perennial Press Kindle Edition angl Zheneva Perennial Press Kindle Edition s Kindle Locations 207 208 ISBN 9781518319082 DzherelaMenghin Wilfried Die Langobarden Stuttgart Theiss Verlag 1985 Langobardy i saksy Velikie imperii mira 1 PosilannyaLangobardske pismo Enciklopedichnij slovnik klasichnih mov L L Zvonska N V Korolova O V Lazer Pankiv ta in za red L L Zvonskoyi 2 ge vid vipr i dopov K VPC Kiyivskij universitet 2017 S 289 ISBN 978 966 439 921 7 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Langobardi

Дата публікації:
Топ