Крайня Північ

Кра́йня Пі́вніч Росії — частина території Російської Федерації, розташована, головним чином, на півночі держави, охоплюючи території європейської частини країни переважно за Полярним колом, практично весь Сибір, крім Південно-Західного і Південного, Камчатку і Чукотку. Термін є радше правовим і політичним, тому покриває і території, що прирівняні до Півночі — частково Далекий Схід; характеризується надзвичайно важкими кліматичними умовами.

Райони Крайньої Півночі Росії

   Райони Крайньої Півночі

   Місцевості, прирівняні до Крайньої Півночі

Географія, клімат, історія та економіка

Географічно Крайня північ Росії (і території, прирівняні до неї) охоплює (з заходу на схід) такі адміністративні одиниці держави (цілком або частково):

• Мурманська область;

• Архангельська область (частково);
• Республіка Комі (частково);
• Тюменська область (частково);
• Красноярський край (частково);
• Республіка Саха-Якутія (частково);
  • також острови Північного Льодовитого океану та його морів, острови Берингового й Охотського морів.

Прирівняні до Крайньої Півночі

• Іркутська область (частково);
• Сахалінська область (частково);
• Хабаровський край (частково);
• Карелія;

Клімат Крайньої Півночі є надзвичайно суворим, в т.ч. з полюсами холоду планети Земля. Географічні зони Крайньої Півночі — арктична, тундра, лісотундра, а також тайга.

У різний час робилися спроби освоїти терени Крайньої Півночі — як за Російської імперії, так і в радянський час цьому сприяли податкові і соціальні пільги для місцевих жителів і особливо для переселенців. Практично від часу входження теренів до складу Росії вони традиційно були місцем заслання злочинців, в першу чергу, політичних; за радянських часів — територією ГУЛАГу.

У теперішній час в багатьох місцях Крайньої Півночі розгорнуто розробку і видобуток корисних копалин, постали сучасні робітничі міста і поселення (наприклад, Норильськ). І за часів СРСР, і від часу незалежності України на підприємствах Крайньої Півночі Росії працює чимало українців.

Населення

На Крайній Півночі Росії проживають (у цілому за принципом — з заходу на схід) такі корінні народи:

• угро-фінські народи: саами, карели, окремі групи комі-зирян (в т.ч. іжемці), мансі, ханти;
• Самодійські народи: ненці, селькупи, нганасани тощо;
• тюркські народи: долгани, якути;
• Палеоазійські народи: чукчі, ескімоси тощо;
• Тунгусо-маньчжурські народи: евенки, евени, нанайці, ульчі, негідальці тощо.

Дисперсно по всій території Крайньої Півночі розселені росіяни, в т.ч. представники субетнічних (помори), змішаних груп (напр. камчадали); у багатьох місцях проживають українці (включно з трудовими емігрантами) — в Західному Сибіру,

Усі громадяни Росії — мешканці Крайньої Півночі користуються певними правовими пільгами. Крім того, представники малочисельних корінних народів є т.зв. корінними народами Півночі.