Клара Степанівна Лучко (1 липня 1925, Чутове, Полтавська область — 26 березня 2005, Москва) — радянська російська акторка театру і кіно українського походження. Народна артистка СРСР (1985). Лауреатка Сталінської премії ll ступеня (1951). До числа найвідоміших фільмів акторки потрапили «Кубанські козаки» (1949), «Велика родина» (1954), «Дванадцята ніч» (1955), «Червоне листя» (1958), «Циган» (1979), «Скринька Марії Медичі» (1980), «Ми, що нижче підписалися» (1981) і «Повернення Будулая» (1985).
Лучко Клара Степанівна | ||||
---|---|---|---|---|
Клара Лучко, 1970-ті роки | ||||
Народилася | 1 липня 1925 село Чутове Полтавська область | |||
Померла | 26 березня 2005 (79 років) Москва | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
Національність | українка | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | Акторка | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1948) | |||
Заклад | Державний театр кіноактора | |||
Роки діяльності | 1948—2005 | |||
Чоловік | Сергій Лук'янов | |||
IMDb | ID 0524532 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Лучко Клара Степанівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життя і творчість
Ранні роки
Клара Лучко народилася 1 липня 1925 року в селищі Чутове (за іншими даними — в селі Старі Санжари) на Полтавщині в українській родині. Її батько — Степан Григорович — був родом з села Лучки (звідси і прізвище — Лучко), працював директором радгоспу села Яківці під Полтавою. Мати — Ганна Іванівна головувала в колгоспі іншого району. Ганна Іванівна була вольовою жінкою і мала гарний голос, через що отримала прізвисько «срібний голос»: у молодості вона співала в церкві разом з Іваном Козловським. Також мати брала участь у самодіяльності: після революції були театри — актори ходили по селах і грали українську класику. Клара вважала, що від матері їй передалася тяга до мистецтва. Своє ім'я майбутня акторка отримала на честь знаменитої революціонерки Клари Цеткін. Через постійну зайнятість батьків, вихованням дівчинки займалася її тітка, сувора та безграмотна жінка, в родині її називали «баба Кіля». Батько і дядько Клари (Терентій Манько) в 1930-х роках опинилися в рядах «парттисячників», людей спрямованих партією на навчання до вищих навчальних закладів, через що сім'я переїхала до Полтави. Степан Лучко, закінчивши Полтавський педінститут, надалі став викладачем історії партії в Школі міліції, а Терентія Манька після закінчення будівельного інституту рекомендували на посаду директора цього учбового закладу.
Галина Манько, двоюрідна сестра, відзначала, що Клара «була схожа на свою бабусю — маму батька, про яку розповідали, що коли вона заходила до церкви, всі дивилися тільки на неї». За спогадами шкільної подруги Галини Бертовської, крім навчання в школі, вони з Кларою активно відвідували Палац піонерів і зустрічалися на лижному трампліні, який прокладали взимку навколо Корпусного парку. Любили кататися і на ковзанці, що заливали близько 2-ої полтавської школи, де вони навчалися. Також серед спільних захоплень того часу Клари — були стрибки з вишки з парашутом, яка до війни розміщувалася посеред Полтави. У школі Клара вчилася досить старанно і добре. Як і мільйони її однолітків, вона захоплювалася кінематографом. Її улюбленими акторами були Марк Бернес, Павло Кадочников, Любов Орлова, Зоя Федорова, Тамара Макарова. Одним з найулюбленіших фільмів був «Учитель» 1939 року, де головну роль грала Макарова. У дитинстві Лучко довелося зустріти Орлову, яка була в Полтаві на гастролях. А після концерту з подружками довго йшла слідом за кінодивою. Клара росла боязкою і замкнутою дівчиною. Дивлячись на неї, ніхто з її оточення не міг припустити, що вона стане зіркою радянського екрану. За її словами, вона виглядала дуже безглуздо, погано одягненою, за довгу і нескладну фігуру носила серед однолітків прізвисько «Жирафа». Але одного разу все змінилося, коли вона одягла свої перші модельні туфельки блакитного кольору і гарне плаття, які перетворили її з «Попелюшки» на «принцесу». Помітивши захоплені погляди молодих людей, вона раптом зрозуміла, що може подобатися.
Навчання акторській майстерності
У 1941 році Клара закінчила сьомий клас, менше ніж через місяць по тому, почалася Німецько-радянська війна. Сім'ю Лучко евакуювали в Казахстан, де в місті Джамбул Клара закінчила школу-десятирічку. Остаточно обрати професію акторки Кларі допомогла газета з оголошенням про набір студентів на перший курс ВДІКу. До цього у школі вона займалася в театральному гуртку і мріяла стати акторкою, такою, як її кумир Тамара Макарова. З газети Клара дізналася, що Сергій Герасимов набирає в Алма-Аті акторський клас. Вона написала лист в Москву з проханням пояснити, що потрібно для вступу до інституту, незабаром їй прийшла відповідь. Мати Клари, дізнавшись, що її дочка зібралася їхати у ВДІК, спочатку була проти цього рішення, адже їй хотілося, щоб дочка стала лікарем або юристом, але тільки не акторкою. Але «тиха і слухняна» Клара, раптом з твердістю заявила, що обов'язково буде акторкою, бачачи наполегливість дочки, мати здалася. Думки батька запитати було не можна — він був на фронті. Сусідкою сім'ї Лучко в евакуації була Юлія Солнцева, дружина Олександра Довженка, вона і допомогла Кларі підготуватися до екзаменів, займаючись з нею декламуванням. Так у 1943 році Лучко опинилася в Алма-Аті, де тоді в евакуації перебував ВДІК. Був великий конкурс, на п'ятнадцять місць поданих заяв виявилося більше трьохсот претендентів. Лучко вивчила для екзаменів уривок із роману Івана Тургенєва «Батьки та діти» та главу з поеми Маргарити Алігер «Зоя». Однак прочитати їх Кларі так і не довелося, коли вона увійшла в кабінет і стала перед обличчям екзаменаційної комісії, її раптово охопив панічний страх, і вона не змогла вимовити жодного слова. На щастя, їй на допомогу прийшов знаменитий педагог Борис Бібіков, який очолював приймальну комісію. Він не став вимагати від неї читання віршів і байок, а попросив зіграти незвичайний етюд. «Уявіть собі, що в річці тоне ваша улюблена подруга. Що б ви стали робити?» — вимовив Бібіков і з зацікавленням глянув на абітурієнтку. Після цих слів заціпеніння, що охопило Лучко, пройшло, і дівчина сміливо кинулася виконувати запропоноване завдання. Вона так природно заметушилася «по березі», так переконливо плакала і заламувала руки, що приймальній комісії нічого не залишалося, як поставити їй «відмінно» і зарахувати на перший курс. Клара була прийнята у ВДІК, в майстерню Бориса Бібікова і Ольги Пижової. Незабаром ВДІКу дозволили повернутися в Москву, і Клара продовжила там навчання на курсі Сергія Герасимова і Тамари Макарової. Роки навчання йшли з усіма відповідними труднощами: брудний і замерзлий взимку гуртожиток, копійчана стипендія і постійне недоїдання.
Під час навчання, Лучко довгий час не могла по-справжньому розкритися як акторка. Вона не вважалася ні серед «обдарованих», ні серед «талановитих» учнів. Але педагоги вірили в ученицю. Макарова, порівнювала Лучко з квіткою-петунією. Як пояснювала згодом Лучко, біля будівлі ВДІКу була клумба, і одного разу вона попросила показати невідому їй до цього петунію. І на подив побачила — «нещасний, засохлий, хирлявий блідо-бузковий грамофончик, який пробивався з потрісканої землі». Тоді вона зрозуміла, що педагог мала на увазі її незламний характер. Через сильний український акцент, Макарова вчила її правильної вимови російської мови. Особливо він проявлявся, коли студентка поверталася після канікул, проведених в Полтаві. За спогадами двоюрідної сестри, вдома Клара завжди розмовляла українською, ніколи не забувала рідної мови. Як тільки чула її голос у телефонній трубці, то завжди переходила на українську.
Зніматися в кіно Лучко почала ще будучи студенткою. Першою її роботою стала невелика роль геолога Белли у фільмі «Три зустрічі» 1948 року, участь у цій картині дозволила починаючій акторці вперше побувати за кордоном, адже знімання відбувалися у Празі (Чехословаччина), на студії «Баррандов». Фільм виявився невдалим, що дуже розчарувало молоду акторку. Вона навіть задумалася про відхід з кіно.
В студентські роки Лучко, грала переважно романтичних героїнь і на майбутнє визначала для себе саме таке амплуа, її цікавили складні, психологічні характери, для яких потрібні «яскраві, насичені кольори». І згодом їй чимало довелося грати саме такі ролі. Після інституту у акторки в дипломі стояла рекомендація: «Лучко — , їй підійдуть ліричні класичні ролі…». Але дипломна роль акторки Лучко була дуже далека від образу «тургенівських панянок». Дипломною виставою Лучко стала «Молода гвардія» Олександра Фадєєва, в якому вона зіграла Уляну Громову. Цю роль вона зіграла настільки яскраво і талановито, за що отримала оцінку «відмінно» від Сергія Герасимова. У 1948 році Герасимов взявся за постановку художнього фільму за цим твором. На головні ролі він взяв студентів свого курсу, які брали участь в дипломній виставі. У залі, де проходила вистава, майже щовечора, крім Герасимова, сиділи Олександр Довженко і Олександр Фадєєв, які вирішували кого затвердити на головні ролі у фільм. Лучко розраховувала отримати в цій постановці роль Громової. Герасимов взяв її на знімання «Молодої гвардії», але не на головну роль — Громової, а на епізодичну — тітоньки Марини. Надалі фільм став щасливим квитком для багатьох радянських акторів. Роль Уляни дісталася Нонні Мордюковій, ця робота принесла їй не лише визнання, але і Сталінську премію, як і всім іншим акторам, що зіграли головні ролі. Герасимов хотів, щоб Лучко вийшла зі свого звичного амплуа, яке було зумовлене її зовнішніми даними. Але для молодої акторки це рішення стало великим потрясінням. Вона довго не могла забути і зрозуміти педагогічного прийому свого вчителя. Затверджуючи свою ученицю на цю роль, Герасимов сказав їй: «Оскільки ти українка, я тобі повністю довіряю — потрепоч у фільмі на своїй». Як пізніше зізнавалася Лучко, вона легко увійшла в цей образ тому що це було «її, рідне». За словами кінокритика Маргарити Кваснецької, цей персонаж акторка зіграла «в образі ставної жінки, з білозубою посмішкою і співучим голосом, яка уособлювала собою народний український тип та випромінювала добро і красу». Ця роль у «Молодій гвардії» вважається першою значною роллю Лучко.
Перший успіх. «Кубанські козаки»
Після закінчення ВДІКу Лучко запросили працювати в Театр кіноактора, який тоді був дуже популярний в Москві. Вистави на його сцені ставили відомі режисери, а грали в них багато зірок радянського кіно, коли були вільні від кінозйомок.
Одного разу, в театр, де працювала Лучко, прийшов режисер Іван Пир'єв і став читати сценарій фільму «Веселий ярмарок» — так спочатку називалися стрічка «Кубанські козаки», що вийшла 1949 року. Усім присутнім на читанні, як і Кларі, яку помітив Пир'єв, запропонували взяти участь у фотопробах до фільму. Лучко не сподівалася на головні ролі, тому що вважалася «тургенівською героїнею», але акторка все ж зважилася з великим небажанням прийти на проби, зніматися в масовці вона категорично не хотіла. Попри скептичні сподівання Лучко, її затвердили на роль Даші Шелест, цю звістку їй першим повідомив Олександр Довженко, додавши: «Вітаю і бажаю успіху. Ви будете багато і успішно зніматися в кіно». Перше знайомство Лучко з Довженком відбулося ще до знімання «Кубанських козаків», вони зустрілася в коридорі студії «Мосфільму», де він запросив її на знімання фільму «Мічурін», що вийшов у 1948 році. Довженко пройшов повз Лучко і раптом повернувшись сказав:
Дівчино, мені потрібне ваше обличчя. Я знімаю картину «Мічурін». Для вас у мене немає ролі, але ми будемо знімати сцену, дуже важливу, коли академік Пашкевич виголошує промову перед студентами на зустрічі Нового року. І мені потрібен тільки один ваш великий план |
Лучко була вражена особистістю Пир'єва і дуже боялася, бо режисер був відомий своїм складним характером, міг накричати на артиста, образити. Спочатку Лучко боялася, що буде губитися від його грубості, через що він зніме її з ролі. Але потім, акторка зрозуміла, що Пир'єв, про який всі говорили, як про диктатора, виявився хорошим психологом. Надалі Лучко згадувала: «Якщо я щось не так робила, він начебто комусь вимовляв, але я відразу все розуміла». Для картини «Веселий ярмарок» Пир'єв зібрав чудовий акторський ансамбль, у фільмі знімалися: Марина Ладиніна, Сергій Лук'янов, Владлен Давидов, Володимир Володін, Борис Андрєєв й інші зірки радянського кіно. Лучко була щаслива опинитися в такій компанії. Картину знімали в радгоспі-мільйонері «Кубань». В ту пору це було відоме на всю країну господарство. У радгоспі якраз починалася жнива, і Пир'єв, для того щоб актори краще відчули колгоспне життя, змусив всіх трудитися. Акторам довелося працювати на комбайні, згрібати зерно на току. Все це ще більше надихало колектив. Фільм сподобався Йосипу Сталіну, саме йому приписують фразу, сказану ним після першого перегляду: «А все ж непогані у нас справи із сільським господарством», він же і дав стрічці назву — «Кубанські козаки». Фільм мав великий успіх, він йшов на екранах не лише СРСР, але й багатьох країн світу, він змінив життя Лучко, нікому невідома акторка стала лауреатом Сталінської премії, отримала орден «Знак Пошани» і зіркою всесоюзного масштабу. Надалі за знімання у фільмі акторка отримала автомобіль «Волга». До неї стало приходити дуже багато захоплених листів, знаючи, що вона неодружена, численні шанувальники пропонували їй руку і серце. Однак надалі фільм потрапив в опалу, на XX з'їзді КПРС 1956 року Микита Хрущов, викриваючи культ особистості Сталіна, зокрема сказав, що «Кубанські козаки» — це «лакування сталінської дійсності», через це стрічку вилучили з прокату.
Після «Кубанських козаків» Лучко стала затребуваною в кіно. Відразу після тріумфу стрічки режисер Леонід Луков запросив Лучко зніматися в його фільмі «Донецькі шахтарі» (1950). Акторка вважала цю роботу невдалою, оскільки невдалим був і сам фільм, попри те, що в ньому знімалися такі майстри, як Борис Чирков, Петро Алейников, Володимир Дружников, а музику написав відомий композитор Тихон Хренніков.
У 1952 році Всеволод Пудовкін запросив Лучко, разом з її чоловіком, у фільм «Повернення Василя Бортнікова», де вона мала зіграти історю жінки, яка вирушила з великого заводу в село налагоджувати роботу машинно-тракторної станції напередодні посівної. Роль вважалася однією з найгірших у фільмі, бо, не було показане особисте життя і особливості особистості героїні Лучко. Акторка спочатку хотіла відмовитися від пропозиції, але потім вирішила, що зніматися у Пудовкіна — рідкісна удача, тому що його в усьому світі визнавали як режисера-класика. Хоча Пудовкін вважав, що Лучко краще всіх підходить для цієї ролі, знімання саме її ролі змушували його найбільше нервувати, вони проходили з великими труднощами. Особливо Лучко не давалася роль де її героїня мало не впадає зі сльозами на очах в істерику через те, що не готовий до посівної трактор, їй потрібно було зіграти це так, ніби це для її персонажу «кінець світу». Вдало завершити знімання цієї сцени допоміг лише випадок, коли Лучко в стані істерики після багатьох невдалих дублів, налила з графина на столі, поставлених для кадру фільму, почала пити воду зі склянки, щоб зняти хвилювання, зі стукаючими об неї зубами і тремтячими руками. Пудовкін, випадково побачивши цю сцену, наказав негайно включити камеру і світло, зафіксувавши Лучко у тому стані, який потрібний для цієї сцени. Успішне завершення знімання не принесло Лучко внутрішнього задоволення, їй було прикро, що у Пудовкіна вона зіграла саме таку роль.
Після знімання у «Поверненні Василя Бортнікова» Лучко включили до складу делегації, яка поїхала на Каннський кінофестиваль представляти цей фільм. Радість від новини, що Лучко поїде на знаменитий фестиваль, в свідомості молодої акторки дуже швидко змінилася проблемою: в якій сукні вона вийде на червону доріжку. Ситуацію врятувала акторка , яка позичила їй свою червону сукню, які європейські ЗМІ згодом охрестили «червоною бомбою». До радянської делегації також входили Сергій Юткевич, Григорій Александров, Любов Орлова і Акакій Хорава. Фільм не отримав жодного призу, але цей фестиваль запам'ятався акторці на все життя: місцева публіка захоплювалася нею, Пабло Пікассо подарував їй власноруч розписане блюдо, а Фернан Леже — керамічну картину, виявилося, він дивився «Кубанських козаків» і був дуже вражений Лучко ще до її приїзду до Франції. Коли через багато років дружина художника, Надія Леже, приїхала в Радянський Союз помандрувати, Лучко запросила її у гості до своїх родичів у Полтаву.
У 1954 році Лучко подзвонили з кіностудії «Ленфільм», запропонувавши приїхати на проби до Йосипа Хейфица, режисера-класика, який починав роботу над картиною «Велика родина» за мотивами роману Всеволода Кочетова «Дні Журбіних», який їй, як і роль, після прочитання сподобалися. До цього вона ніколи не знімалася на цій студії, та й в Ленінграді їй не доводилося бувати. Вона повинна була пробуватися на побутову характерну роль персонажа Ліди, невістки Журбіних. Її персонаж — молода жінка, дружина одного з членів знаменитої династії будівників кораблів. У сценарії фільму була сцена, де Ліда говорить монолог про те, чого вона хоче в житті, що ніхто нею не цікавиться, тому що в сім'ї всі зайняті тільки кораблями і заводом, будучи чужою в родині Журбіних. На репетиції Хейфиц запропонував Лучко зобразити цю сцену, при цьому, поставив завдання, що Ліда, взявши бухгалтерські рахунки, розмовляючи, хвилюється і не може правильно порахувати. Хейфицу репетиція сподобалася, він попросив повторити те ж саме на кінопробі, яка пройшла з успіхом, після чого Лучко затвердили на цю роль. Лучко дуже вдало зіграла душевну драму Ліди Журбіної. Після запрошення Хейфица, акторка стала часто зніматися в картинах «Ленфільму», багато з яких йшли на екранах не тільки Радянського Союзу, але й інших країн. Акторський ансамбль фільму отримав на Каннському фестивалі колективний приз.
Друга хвиля популярності. «Дванадцята ніч»
Другий пік популярності у глядачів Лучко зазнала всього через п'ять років після першого. 1955 року на екрани СРСР вийшов фільм режисера Яна Фріда «Дванадцята ніч» за п'єсою Вільяма Шекспіра. Акторці належало зіграти відразу три ролі — Віолу та її братів-близнюків Себастьяна і Цезаріо. Ролі у цьому фільмі стали випробуванням для акторки. Спочатку Лучко категорично відмовлялася зніматися в цій картині — як через велику кількість ролей, так і через страх «провалити» Шекспіра, що вона не впорається з таким перетворенням. Провал ролі міг привести її до відходу з кіно. Однак асистент режисера хитрістю заманив Лучко в Ленінград — сказавши, що всі претендентки на роль провалилися, і акторка залишилася останньою надією знімальної групи. Однак, коли Лучко все ж приїхала до Ленінграда, з'ясувалося, що проби на роль ще навіть не проводилися і їй доведеться змагатися з двадцятьма іншими кандидатками. Обман дуже обурив акторку, але повертатися назад було вже пізно. Вона відзнялася в кінопробах (не надто сподіваючись на успіх) і відбула в Москву. Але незабаром з Ленінграда прийшла звістка — її затвердили на роль. Вибір режисера викликав загальне здивування, художня рада сумнівався, як Лучко з її українським акцентом буде грати Шекспіра, однак Ян Фрід залишився непохитний. Перед Лучко стояло непросте завдання, тому що в усьому світі в пам'яті ще була стрічка «Дванадцята ніч» з Вів'єн Лі у головній ролі. Однак під час знімання фільму акторка проявила ентузіазм, відмовившись від дублерів, вона наполегливо вчилася фехтуванню і верховій їзді, що мало не призвело її до загибелі. Ролі в фільмі були буквально «вистраждані» Лучко, на зніманні їй часом здавалося, що у неї не виходить чергова сцена, і вона крадькома за декораціями плакала, мучилася думкою, чи правильно грає. Але після цього вона знову поверталася на майданчик і з завзятістю продовжувала роботу. Вона радилася з Аллою Ларіоновою як конкретно зіграти ту чи іншу сцену, також їй допомагали Михайло Яншин і Василь Меркур'єв. Але фільм виявився вдалим, у всесоюзному прокаті «Дванадцята ніч» посіла 7-ме місце, зібравши на своїх сеансах 29.78 млн глядачів. Після завершення знімання Лучко разом з картиною відправилася у Велику Британію, на Единбурзький фестиваль, де її чекав великий успіх. Картина отримала схвальні рецензії, насамперед відзначалася гра Лучко, якій англійці сказали, що вона з успіхом могла би грати у Шекспирівському театрі у Стратфорд.
Завдяки «Дванадцятій ночі» Лучко потрапила не лише до Великої Британії, але й до Індії, куди вона вирушила на Фестиваль радянського кіно у складі делегації, до якої входили Людмила Касаткіна, Сергій Юткевич, Микола Крючков, Йосип Хейфиц і Сергій Столяров. Індійська публіка із захопленням приймала радянських акторів, в їхню честь влаштовували безліч прийомів, радянські фільми йшли з великим успіхом. Делегація побувала в Делі, Бомбеї і Калькутті. Акторів запросили в гості родичі індійського поета Рабіндраната Тагора, потім їх удостоїли честі бути прийнятими в будинку Джавахарлала Неру, який познайомив їх зі своєю дочкою Індірою Ганді і онуком Радживом Ганді. Також актори зустрілися з Раджем Капуром.
Персонаж зовсім іншої долі і образу життя в порівнянні з попередніми ролями довелося зіграти Лучко в наступному фільмі — «Поруч з нами» 1957 року. Вона знімалася тут з такими відомими акторами як: Георгій Юматов, Леонід Биков, Людмила Шагалова і Інокентій Смоктуновський. Лучко створила образ Антоніни, що добре запам'ятовується, — жінки з незаданою долею. Акторку було важко впізнати у цій ролі, замість життєрадісної красуні, як це було в попередніх картинах, перед глядачами постав образ жалюгідної, приниженої, покинутої жінки. Її героїня — молода жінка («сучасна Катерина»), яка, чекаючи дитину, відчуває трагедію і наважується безуспішно покінчити з життям, після пропозиції батька дитини (у виконанні Юматова), зробити аборт. Однак, як зазначається у книзі-енциклопедії «Кто є хто у світі: 1500 імен» 2003 року: «зовнішня краса Лучко все ж проглядалася крізь ущербність героїні, що ще більше посилювало сприйняття образу, викликаючи у глядачів співчуття до долі нещасної жінки». Спочатку Лучко була запропонована роль не Антоніни, а лікаря-хірурга. Юматов і Биков також спочатку вважали, що вона не підходить на роль Антоніни. Однак, на зміну вибору режисером ролі для Лучко на користь Антоніни, вплинув різний одяг під час її співбесіди з ним, першого разу вона була в халаті, який вдягнула після відвідин перед цим в лікарні своєї подруги, а другого разу — в простому платті. Після проб Лучко полетіла на тиждень радянського фільму в Люксембург представляти фільм «Велика сім'я» в місті Еш, де вона отримала телеграму від посла СРСР про затвердження її на цю роль. Хоча Лучко подобалася її роль і вона мала великий інтерес до праці у цій картині, через участь великої кількості у ній іменитих акторів, акторка вважала стрічку «Поруч з нами» далеко не шедевром і «середньою» картиною.
1957 року Лучко проходила кінопроби на роль Маши у фільмі Олександра Зархі «Висота», яка була віддана Маріанні Стриженовій, а надалі у ще одну знамениту комедійну стрічку «Дівчата» (1961), на роль Анфіси, яку отримала Світлана Дружиніна.
У стрічці «Поруч з нами» Лучко настільки перейнялася стражданнями своєї героїні, що навіть відмовилася від іншої драматичної ролі — Стасі, відданої подруги революціонера Андрія Метельского, у наступному фільмі режисера Володимира Корш-Сабліна «Червоне листя» 1958 року. До того ж, позитивний образ Стасі Лучко видавався надто нудним, і вона захотіла зіграти іншу, діаметрально протилежну роль у цьому фільмі — красивої співачки кабаре Ядвіги, коханки жандарма, жінки-вамп. Режисер був дуже здивований таким рішенням акторки, заявивши: «Вам ніколи не зіграти цю порочну жінку!». Однак інтуїція підвела режисера, роль Ядвіги у виконанні Лучко виявилася настільки яскравою, цікавою, що буквально «забила» не лише персонаж «тихої», «мовчазної» Стасі, але й головного героя — Метельського. Фільм мав успіх, у прокаті 1958 року він посів 5-те місце, зібравши на своїх сеансах 33.14 млн глядачів.
У 1959 році режисери і запросили Лучко в свій перший фільм «Снігова казка». Лучко зіграла в ньому злу чарівницю, снігову бабу, що ожила, яку прозвали «Чорна душа». За сюжетом чарівниця буквально в кожному кадрі змінювала свій образ в залежності від обставин, за визнанням оглядачів Лучко дуже природно вдалося створити переход персонажа від одного стану в інший. Ця роль стала однією з найнезвичайніших в репертуарі акторки і однією з її найулюбленіших. Відповідно до огляду у книзі «Кто є хто у світі: 1500 імен», героїня Лучко у цьому фільмі була до «неможливості ексцентрична, що підкреслювалося манерою гри, яка доходила до гротеску, безглуздістю вигляду і костюма». Також роль стала цікавою для акторки як професійна школа майстерності, вона зайвий раз продемонструвала свої творчі можливості. Спочатку «Снігову казку» планували випустити не тільки в радянський прокат, але й показати на великих міжнародних фестивалях, у тому числі в Каннах. Однак керівництво «Мосфільму» побачило в картині сатиру на генсека Микиту Хрущова — через що не лише не висунуло її на премії, але й обмежило в прокаті.
Перехід на вікові ролі
Наступними ролями Лучко були фільми «У твоїх руках життя» (1959) і «Державний злочинець» (1964), військовий кінороман «На семи вітрах» (1962). В кожному фільмі героїні акторки на думку критиків виглядали органічно. Лучко продовжувала виконувати зовсім різноманітні ролі, зокрема у двох картинах 1965 року: у стрічці «Рік як життя» вона зіграла реальний історичний персонаж, німецьку революціонерку Емму Гервег; а у драмі «Заблукалий» — буфетницю Нюру, фільм став примітним тим, що партнером акторки на знімальному майданчику був легандарний актор Микола Крючков. Вперше Лучко познайомилася з Крючковим ще під час знімання фільму «Три зустічі», відтоді у неї з ним склалися товариські відносини. До цього актори також зустрічалися й на театральній сцені, у спектаклі «Дон Іванович» Лучко грала дочку персонажа Крючкова.
Крім особистого горя, смерті у 1965 році чоловіка Сергія Лук'янова, Лучко цього часу довелося пережити період переходу на вікові ролі, який для багатьох акторок проходив дуже важко та ставав фатальним. Однак акторка не здавалася й наполегливо продовжувала працювати в Театрі кіноактора. Хоча пропоновані ролі не завжди їй подобалися, але вона погоджувалася на все, лише б не «простоювати» і не втрачати майстерності, бо, за її словами, акторська професія вимагає постійного тренування, щоб постійно залишатися у творчій формі та бути готовою до, можливо, головної ролі у житті. Після цього вона зіграла ще багато одних зі своїх найкращих ролей. Прикладом переходу Лучко на вікові ролі став фільм «Чуже ім'я» 1966 року, де вона грала долю героїні протягом двадцяти п'яти років, гримерам не довелося особливо її «зістарювати», іншою такою картиною став «Державний злочинець», де вона виконала роль сліпої жінки на суді. Режисери заново «відкрили» в Лучко зірку кіно у вигляді вже серйозної вікової акторки. Наступна картина «Дядечків сон» 1966 року, де Лучко зіграла аристократку-прокурорку Анну Миколаївну, сюжетом якої слугувала Федора Достоєвського, стала єдиним фільмом в кар'єрі акторки знятим за твором російської літературної класики.
У 1968 році Леонід Гайдай запропонував Лучко зіграти роль спокусниці Анни Сергіївни у фільмі «Діамантова рука», від якої вона відмовилася. Акторка згадувала:
В «Діамантовій руці» у мене була тільки фотопроба. Я йшла по студії, назустріч йшов Гайдай. Він гукнув: «Клара, хочеш спробувати себе в мою картину?». Я кажу: «Знаєш, в купальнику мені зніматися не дуже». «Ну давай спробуємо!» Мені дали якийсь купальник, розповіли сцену. Я спробувалася для фото, і все. Роль мені здалася несерйозною. Поїхала зніматися в іншій картині. Коли повернулася, Світлична вже була затверджена. |
Наступного року Лучко виконала роль камео у новорічному фільмі-концерті «Викрадення». Це була її перша роль в комедії з часів «Кубанських козаків». У 1970-х роках Лучко знялася ще у двох комедіях. У фільмі «Опікун» (1970), де її партнером на майданчику був Олександр Збруєв вона зіграла офіціантку Любу, а іншій, фільм «Дача» (1973), — роль Ксюши, жвавої українки, чиє життя сповнене турбот про дітей, чоловіка, будинок.
На початку 1970-х років Лучко зіграла чотирьох реальних історичних персонажів. У військовій драмі «Море у вогні» 1970 року про оборону Севастополя акторка виконала епізодичну роль партійної діячки — секретарки міськкому Антоніни Саріної. У прокат фільм з невідомої причини не потрапив, його показ відбувся лише через 40 років, коли в архіві кіновідеопрокату Севастополя знайшли єдину вцілілу його копію. В угорсько-радянському фільмі Мартона Келеті «Ференц Ліст. Мрії любові» того ж року вона зіграла аристократку Марі д'Агу, коханку композитора Ференца Ліста (зіграв Імре Шинкович) — це також була її єдина роль в картині іноземного режисера. За словами Лучко під час знімання любовної сцени фільму з нею трапився кумедний випадок, який запам'ятався їй на все життя:
Режисер перед зніманням каже: «Кларочка, тут ви цілуєтеся …» Ми репетируємо: «Чмок!» Думаю: так і будемо знімати. Почалася зйомка. І раптом «Лист» як почав мене цілувати! Я думала, що задихнусь. Виявляється, актор з режисером уклали парі на тривалість і стежили за годинником…. |
Того ж року вона зіграла російську революціонерку Євгенію Бош, одну з головних ролей у стрічці «Мир хатам, війна палацам». У фільмі «Іду до тебе…» 1971 року Лучко виконала епізодичну роль української письменниці Ольги Кобилянської. Останні два революційно-пропагандистські фільми — були першою появою акторки у стрічках Кіностудії ім. О. Довженка. Також цього періоду Лучко зіграла ще у двох стрічках пов'язаних з Другою світовою війною — «Невідомий, якого знали всі» (роль Анни Ліберс, радянської розвідниці) і «Гарячі стежки» (роль Катерини Василівни, члена наукової експедиції).
У 1974 році Лучко знялася у фільмі молдовського режисера Миколи Гібу «Гнів». Це була її перша картина у Гібу, потім вона знялася ще в шести його фільмах. Надалі, за словами Гібу, Лучко було «тісно» в амплуа романтичних героїнь, тому він часто давав їй ролі «злодійок». В картині «Гнів», що оповідала про Татарбунарське повстання, де Лучко зіграла роль жорстокої поміщиці, режисер вважав, «розпочалося друге коло її життя». Однак стрічка на сьогодні вважається маловідомою. До кінця знімання до Гібу зателефонувала Зоя Федорова, яка благала дати їй будь-яку роль, хоча б в масовці, і режисеру довелося спішно дописати для неї епізод. Але через від'їзд її дочки Федорової, Вікторії, в США до батька, фільм «поклали на полицю». 1977 року Гібу запросив Лучко знятися у фільмі «Корінь життя». Згодом режисер пишався, що саме з цієї картини виник акторський «тандем» Міхая Волонтира і Клари Лучко, який надалі зіграв у кількох фільмах й здобув популярність. За сюжетом героїня Лучко (як в інтерв'ю зазначала сама акторка), «енергійна агрономка, що закладає в Молдові сади нового типу, які дають багаті врожаї, довго страждала від нерозділеного кохання до героя Волонтира». Кадрів з Волонтиром і Лучко у фільмі було помірно мало, бо режисерові була дана установка зняти «щось для підняття соціалістичного змагального духу», більше уваги було приділено сільськогосподарській теми, тобто розвитку плодових садів. Наступним фільмом Гібу за участю Лучко став «Кодова назва „Південний грім“» 1980 року, що розповідав про Яссько-Кишинівську військову операцію 1944 року в Молдові, де вона зіграла військлікаря Машу, співробітницю СМЕРШу. Хоча режисер спочатку сумнівався чи зможе Лучко зіграти співробітницю СМЕРШу, адже вона вважалася «ліричною» акторкою, тоді як персонаж фільму — жорстка жінка, але роль виявилася вдалою.
У решті інших картин 1970-х років, «Там, за горизонтом» (1975) і «З коханими не розлучайтесь» (1979), Лучко зіграла ролі другого плану, а стрічка «Підзорна труба» (1973) — стала єдиною короткометражкою в кар'єрі акторки. Крім цього, 1979 року Володимир Меньшов запропонував Лучко зіграти негативну роль матері Рудольфа у фільмі «Москва сльозам не вірить», але акторка відмовилася від неї. В результаті цю роль зіграла Євгенія Ханаєва. Як і у фільмі «З коханими не розлучайтесь», надалі Лучко часто грала ролі матерей, зокрема у постановці («Ви вмієте грати на піаніно?») (1982), яка стала єдиною в кар'єрі акторки телевиставою, знятою за заявками глядачів, та у фільмі «Несхожа» (1985) й інших.
У 1980 році Лучко зіграла у фільмі «Скринька Марії Медичі», це була її перша співпраця з , надалі вона знялася у низці кінокартин цього режисера. За словами акторки, Фрунтов був готовий знімати її майже в кожному своєму фільмі. Фільм став першою самостійною режисерською роботою Фрунтова. Лучко зіграла роль аристократки-француженки Мадлен Локкар, сценарій фільму та роль їй подобалися тим, що вона раніше в детективах ніколи не знімалася. Фільм пройшов по екранах з великим успіхом. Потім Фрунтов спеціально для Лучко написав роль жінки-мера портового міста, в фільмі-катастрофі «Тривожна неділя» 1983 року, яка хвилюється за життя свого сина, що став заручником аварії на танкері в порту. Ця роль, за словами акторки, була для неї також важливою і цікавою, тому що її героїня мала «дуже сильний характер». Особливо складно їй було зіграти сильну драматичну сцену — зобразити стан внутрішнього занепокоєння героїні, її внутрішні метання між боргом і материнським почуттям. Наступними ролями Лучко у Фрунтова стали драми «Жив відважний капітан» (1985) і «Про любов, дружбу і долю» (1987), події яких відбувалися за часів Німецько-радянської війни, де вона зіграла ролі другого плану. Роль у картині «Жив відважний капітан» стала для акторки примітною тим, що вона зіграла бригадирку малярів — Агнію. Хоча за сценарієм її героїня була «здоровою, сильною жінкою, з низьким сиплим голосом, що закохалася в моряка», Лучко, за власною ініціативою, зімпровізувала у одній зі сцен, зробивши роль Агнії, за її словами, більш «живою і людяною».
Також 1980 року Тетяна Ліознова запропонувала зіграти Лучко роль персонажа Нуйкіної у двосерійній психологічній драмі «Ми, що нижче підписалися». До цього ця п'єса вже ставилася в трьох московських театрах. Глядачі ходили дивитися, як грає актор в одному театрі, і як ту ж роль грають в іншому театрі. Вистави мали великий успіх. За словами акторки «Ми, що нижче підписалися» був «сучасним, соціально-моральним фільмом, детективом зі складними характерами», а Нуйкіна — це «бюрократ-інтелігент, чиновник високого класу, яка має чоловіка-професора, виконує тільки те, що їй скаже начальник, попри її особисту думку, й вважає, що все, що вона робить — добрі справи і правильно». Для Лучко знімання фільму були дуже цікавими, бо в ньому був підібраний ансамбль таких «першокласних» акторів як Олег Янковський, Юрій Яковлєв, Леонід Куравльов та Ірина Муравйова. Фільм вийшов на екрани у 1981 році і викликав позитивні відгуки, як в глядацькій аудиторії, так і в пресі. Акторів висунули на здобуття Державної премії СРСР, яку їм так і не дали, хоча на засіданні Комітету з Держпремій на підтримку цього виступали найбільші діячі культури. Після трьох прем'єр фільму в найкращих кінотеатрах Москви, не лише глядачі, але й критики одностайно високо оцінили роботу Лучко. Ліознова вважала що Лучко зіграла найкращу свою роль у цьому фільмі, завдяки якому вона відкрилася як серйозна психологічна акторка. Того ж року, Муравйова, Яковлєв і Лучко знялися у ще одному фільмі Ліознової «Карнавал». Причому Яковлєв і Лучко зіграли подружню пару, а Муравйовій дісталася головна роль.
Також 1981 року Лучко знялася у комедії «Бідна Маша» , де вона зіграла роль Ольги Павлівни — матері головної героїні, яка захоплюється спортом. Для акторки фільм став примітним тим, що їй довелося протягом п'яти дублів виконувати складний трюк. За задумом режисера, в одному з кадрів, вона повинна була стояти на голові, а персонаж Миколи Трофімова, який виконував роль чоловіка Ольги Павлівни, у цей момент мав грати на віолончели. Режисер, який навіть хотів запросити тренера, щоб він навчив Лучко цьому трюку, був дуже здивований, коли акторка сказала, що вона ітак вміє стояти на голові. Під час знімання цієї сцени відбувся кумедний випадок, який Лучко згадувала словами:
Я стою на голові, а Трофімов грає на віолончелі. Він починає сцену і… забуває текст. А я стою на голові. Починаємо спочатку. І він знову забуває. Ще раз… А я все стою на голові. І так — п'ять дублів. Відчуваю, що зараз упаду. Мені захотілося стукнути Трофімова по його голові. Але я цього, звичайно, не зробила. А на екрані все виглядало легко і просто |
Третя хвиля популярності. «Циган»
1983 року Лучко пережила третій зліт популярності після виходу на телеекрани багатосерійного фільму «Циган», знятого за романом Анатолія Калініна «Суворе поле» у 1979 році, де вона зіграла головну роль — донську козачку Клавдію Пухлякову. Коли йшло обговорення з режисером фільму, , кого запросити на головну роль, Калінін твердо сказав, що він бачить у цій ролі лише Лучко, після того як побачив її гру у виставі «Суворе поле», тим паче що вона за походженням козачка. Лучко була запропонована роль Клавдії Степанівни, навіть попри те, що за сценарієм головній героїні було 40 років, а акторці — 54. Поки йшли кінопроби, виникла проблема щодо невиходу «Цигана»: високопоставлені чиновники намагалися відтягнути початок зйомок, через те що їм не подобався сюжет з «інтернаціональною» любов'ю двох головних персонажів фільму — цигана-Будулая і козачки-Клавдії. Бланк і Калінін склали лист секретарю ЦК КПРС по ідеології Михайлу Суслову, але справа не дала результату. Тоді у справу знову втрутилася Лучко, яка звернулася до Сергія Лапіна, голови Держтелерадіо СРСР, розповівши сценарій, вмовила його посприяти дозволу на знімання фільму, який був отриманий через три дні. На роль Будулая довгий час не могли знайти відповідного актора (перепробували безліч акторів, серед яких були: цигани, грузини, українці, вірмени, татари й інші). Зіграти Будулая хотіли багато артистів, серед претендентів був навіть Армен Джигарханян, але він не зміг приїхати на проби, а інші категорично не підходили. Ситуацію знову врятувала Лучко, яка згадала про «колоритного» молдовського актора — Міхая Волонтира, з яким вона грала «Корені життя». «Шкода, він говорить з диким акцентом, зате типаж — точно ваш Будулай», — переконувала Лучко знімальну групу. Після того як Волонтир прибув на знімальний майданчик і пройшов кінопроби, після яких Калінін, вигукнув: «Так ось же мій Будулай!», — він був затверджений на головну роль. Перед пробами Лучко боялася, що буде погано виглядати на тлі партнера, який був майже на десять років молодше, але сумніви спростував один дубль, де поруч з бородатим Будулаєм її Клавдія виглядала йому до пари. Коли стали домовлятися щодо знімання Волонтира, виявилося, що керівництво його драматичного театру у місті Бєльці категорично проти, мотивуючи це тим що на ньому у них тримається весь репертуар, але Лучко вдалося умовити Міністра культури Молдови відпустити Волонтира. Фільм зняли на батьківщині Калініна — на хуторі Пухляковському в Ростовській області. Вийшовши на екрани, телефільм миттєво став надзвичайно популярним, йшов у багатьох країнах. Акторка казала, що навіть у Югославії, після показу фільму, її впізнавали й підходили на вулицях. До Лучко, як і за часів «Кубанських козаків», прийшла велика кількість листів. Вона згадувала:
Глядачки розповідали мені, а вірніше, моїй героїні, що у них не склалося життя, що, побачивши долю Клавдії, зрозуміли, що вони десь були не праві, що потрібно бути мудрішими, чекати, вірити, а вони нетерплячі. Напевно, фільм варто було робити хоча б тому, що він змушував людей замислюватися над своїм життям |
За підсумками соціологічного опитування, проведеного «Російської газетою» у 1997 році, «Циган» увійшов до числа ста найкращих фільмів за всю історію російського кінематографа, а за числом показів на телеканалах Росії посів перше місце. Надалі Бланк запросив Лучко на знімання у фільм «Професія — слідчий» (1982), де вона зіграла епізодичну роль. Акторка подружилася не лише з самим режисером, але і з його родиною.
Хоча за сценарієм, Будулай повинен був померти від рук бандитів в кінці останньої, четвертої серії, але під час завершення знімання Волонтир, вражений зйомками, переглянувши відзнятий матеріал, став просити режисера «не вбивати» його героя. Вимагали продовження телефільму і глядачі, після чого Калінін написав новий сценарій.
Коли Центральне телебачення вперше показало чотири серії «Цигана», ніхто не збирався знімати продовження. Але на нас обрушився шквал листів. Тисячі, десятки тисяч листів… Глядачі вимагали продовження. І цей глядацький натиск дав результат. Анатолій Калінін написав продовження роману. Був написаний сценарій нового чотирьохсерійного фільму «Повернення Будулая» — Клара Лучко |
У 1985 році на екрани з тріумфом серед глядачів вийшло продовження фільму — «Повернення Будулая», після якого Лучко і Волонтир були удостоєні звання «Народний артист СРСР».
Також 1983 року Лучко зіграла в черговій стрічці Миколи Гібу «Знайди на щастя підкову», де виконала роль сільської мешканки Варвари. Лучко створила персонаж, який вважався «совістю села», при його втіленні акторка багато чого взяла від своєї особистості та життєвої позиції, будучи доброю та діяльною людиною. Наступного року Лучко знялася у фільмі Олександра Косарєва «Перш, ніж розлучитися», виконавши роль буфетниці Тоні. За словами акторки подібний жіночий характер вона ще не грала й назвала роль «зворушливою». У цій картині у неї були як комедійні, так і драматичні сцени.
У середині 1980-х років Лучко попалася повість Галини Попової «Тітка Маруся», яка їй дуже сподобалася. За словами акторки після її прочитання вона уявляла себе в ролі її головного персонажу — бездітної домогосподарки «тітки Марусі», що присвятила своє життя вихованню чужих дітей. Вона вважала, що картина потрібна багатьом таким жінкам, як Маруся, і тим, хто потребує «тепла і ласки». Незабаром вона познайомилася з Поповою й вмовила її написати сценарій, який потім включили в план студії «Білорусьфільм». У наказі було написано, що картина ставиться саме для Лучко. Найважливішим для акторки було придумати характер, тому що, за її словами «важко просто так грати події з життя». Коли у 1985 році на телеекранах показали двосерійний фільм «Тітка Маруся», Лучко отримала сотні листів, половина з яких була написана дітьми. Багато листів прийшло і від самотніх жінок, у яких ніколи не було дітей. Вони писали їй про те, що «якби подивилися картину раніше, то, мабуть, спробували б змінити своє життя». Також, серед тих, що відгукнулися було чимало вихованців дитячих будинків та людей з неблагополучних сімей. Партнерами Лучко у фільмі стали Володимир Конкін, Ірина Шевчук і Римма Маркова, яка грала Марусину подругу-наставницю, з якою в її героїні були абсолютно різні характери, що стало знахідкою для картини. Персонаж Маркової як би доповнював роль героїні Лучко, наставляючи і допомагаючи їй. Анатолій Ромашин зіграв пізнє кохання тітки Марусі, що за словами Лучко було «складною справою і вимагало крайньої делікатності».
Хоча велика популярність Лучко була заснована перш за все на позитивних ролях, але у трьох останніх фільмах Миколи Гібу акторка вперше за довгі роки вирішила змінити цьому своєму правилу, зігравши негативні жіночі характери. У фільмі «Ваш спеціальний кореспондент» 1987 року вона вперше на всю країну зіграла корумповану партійну чиновницю Маріанну Дреган. Створена в самий розпал «перебудови» Михайла Горбачова, ця стрічка випередила багато фільмів того періоду щодо демонстрації корумпованості влади. У картині «Гра в смерть, або Сторонній» (1991) Лучко виконала роль мафіозної дами-мільйонерки, яка здала свого сина в дитячий будинок та під кінець фільму кається у своїх «чорних» справах і гине. В іншому фільмі — («Чи винна я?») (1992) — акторка зіграла алкоголічку, але фільм вийшов оптимістичним, що спонукає до надії. Картина була знята на гроші американського спонсора, з яким Лучко познайомилася за допомогою свого знайомого. Сюжет з'явився випадково, він розповідав історію про моряка, який кидає пити, щоб врятувати від цього пороку кохану жінку. Сюжетом послужила особиста життєва історія, розказана Лучко попутницею по купе поїзда, коли вона поверталася до Москви після знімання фільму «Гра в смерть» в Ізмаїлі. Історія так потрясла Лучко, що вона після повернення все переказала Зінаїді Чирковій, дружині режисера Гібу, яка була сценаристом. Чиркову ця історія зацікавила і вона з Лучко вирішили створити відверту мелодраму, назвавши її за словами пісні: «Чи винна я?». Потім вона та Лучко зустрілися на концерті з Міхаєм Волонтиром в Волгограді, де розповіли йому сценарій і запропонували зіграти роль закоханого моряка. Потім Лучко підвела Гібу, який погодився знати фільм, до думки дати роль Волонтиру. Картина «Чи винна я?» була швидко знята, для акторки вона була одна з найцікавіших робіт завдяки абсолютно новій ролі, яку вона ніколи не грала раніше. Доля картини виявилася драматичною. Спонсорка картини довго не хотіла нікому її продавати: ні для телебаченню, ні для прокату, боячись, що їй не заплатять повної суми за неї. Фільм вперше показали у 1994 році на кінофестивалі «Жіночий світ» в Набережних Челнах, де Лучко здобула премію за найкращу жіночу роль. Однак наприкінці 1980-х років Лучко зіграла і дві позитивні ролі: роль Олександри Григорівни у фільмі «Одного разу в грудні» та колгоспниці-доярки Авдотьї у виробничій багатосерійній драмі «Увійди в кожен будинок».
Останні роки
Лучко знімалася в кіно до середини 1990-х років. У фільмі (1992) вона виконала роль лікаря-офтальмолога і зіграла в українській стрічці-притчі (1994), у якій по-сучасному осмислювалася біблійна легенда про Йова. Потім Лучко відійшла від кінематографа, але як і раніше, з'являлася на публіці. Після розпаду СРСР Лучко стала працювати на телебаченні — туди артистку запросили друзі її чоловіка Дмитра Мамлєєва. На телеканалі ОРТ вона вела програми «Фільми нашої пам'яті» і «Щоб пам'ятали», а на каналі АСТ — «Кумири кіно». У передачах Лучко розмовляла з акторами і режисерами, авторами популярних радянських кінокартин та згадувала про відомих померлих акторів. Лучко відгукувалася про працю на телебаченні словами:
Як людина відповідальна, я нервувала, і мене стали долати сумніви — чи зможу бути автором і ведучою нової телевізійної рубрики? Не інтерв'юєром, а співрозмовником. <...> Вести телевізійну передачу важко. Я не просто ведуча, яка бере інтерв'ю у актора. Я — акторка, як і ті, хто приходить до студії. І тому потрібне не інтерв'ю, а бесіда для глядачів, щоб вони приєдналися до нас. Я приходжу до їхнього будинку, і ми всі сидимо, говоримо про те, що нас цікавить, а я тільки направляю цю бесіду. Це дуже важливий метод, і глядач прийняв його. Пошта була колосальна |
Фільм , що вийшов у 2002 році, став не лише останньою співпрацею Лучко з режисером Рудольфом Фрунтовим, але й її останньою великою кінороботою. Знімання у фільмі, що відбувалися у Севастополі, виявилася незвичайними тим, що вона вперше грала в бойовику, де вона виконала роль негативного персонажа Клари Міллер — досвідченого іноземного агента-диверсанта, що винятком у її кінокар'єрі. Лучко казала:
Я не люблю грати негативні ролі, це правда. Але ця роль здалася мені цікавою. Адже я ніколи не знімалася в бойовику. Це теж дуже цікаво. Цікаво просто як акторці. До того ж у мене тут ще й складний характер: я граю милу, чарівну жінку, і лише у фіналі з'ясовується, хто вона насправді, коли вона, цілячись в офіцера, випадково вбиває сина… |
У 2002 році акторка опублікувала автобіографічну книгу «Чи винна я…», яка отримала визнання читачів, а на початку 2005 року випустила календар, розрахований на три роки вперед, зі своїми фотографіями з кіно.
Останніми ролями акторки став фільм Юлія Гусмана «Парк радянського періоду», який вийшов у 2006 році і телесеріал з 13-ти випусків , що знімався у 2002—2009 роках. Свою роль камео у «Парку радянського періоду» акторка не встигла озвучити через смерть, картина була своєрідним рімейком «Кубанських козаків». Гусман тоді заявив що інша акторка не озвучуватиме роль Лучко, бо було технічно можливим зробити так, щоб у фільмі пролунав саме її голос. У «Розведених мостах» за сценарієм головний персонаж у виконанні Кирила Лаврова закохався в героїню Лучко, господиню великої родини, українку за національністю. В останні дні свого життя, акторка, по суті, «жила в поїзді», яким їздила між Москвою і Санкт-Петербургом для знімання у цьому серіалі.
Смерть
У 2005 році Клара Степанівна готувалася відзначити 80-річний ювілей. Особливих скарг на стан здоров'я вона не висловлювала, тому її смерть стала для рідних і колег справжнім шоком. Як завжди, суботнім ранком 26 березня 2005 року вона готувала сніданок. Накривши на стіл, покликала чоловіка — і несподівано втратила свідомість. Чоловік Дмитро Федорович, побачивши дружину, що лежить на підлозі біля ліжка, тут же викликав «швидку». За висновком лікарів бригади «швидкої», які прибули в квартиру акторки у висотці на Котельницькій набережній, причиною її смерті став відрив тромбу.
Прощання з Лучко проходило у столичному Будинку кіно. Поховали акторку 30 березня на Новодівичому кладовищі, на ділянці № 10, поруч з хірургом Борисом Петровським. У липні 2006 року на могилі Лучко відкрили пам'ятник з білого мармуру.
Особисте життя
Клара Лучко одружувалася двічі. З першим чоловіком — актором Сергієм Лук'яновим, який був родом з Луганщини, вона познайомилася під час знімання фільму «Кубанські козаки» 1949 року. Напередодні від'їзду в кіноекспедицію на Кубань, Лук'янов заглянув в гримерку, побачивши там Лучко, яка була молодша за нього на 15 років, закохався в неї, сказавши: «Я — пропав!». Лук'янов зав'язав роман з Лучко, попри те, що він був тоді одружений з акторкою Київського театру опери і балету , й у них підростала дочка. Також, ще до знайомства Лучко з Лук'яновим, закохався в акторку і режисер фільму Іван Пир'єв, який мав репутацію відомого ловеласа. Режисер звернув увагу на Лучко ще під час кінопроб до «Кубанських козаків», де довів молоду акторку до сліз: йому не подобалися ракурси, які брав фотограф, і тоді він схопив її за підборіддя і почав крутити в різні боки. Під час знімання фільму режисер став залицятися до Лучко, що призвело до його скандального інциденту з Лук'яновим, який через напад ревнощів схопив Пир'єва і кинув в кущі. Після цього випадку Пир'єв хотів зняти Лук'янова з ролі. Переживала і Лучко, яка вважала що Пир'єв її теж зніме з ролі. Однак, завдяки втручанню Марини Ладиніної, цей інцидент був залагоджений, і знімання фільму були завершені. Пізніше Пир'єв намагався помститися Лучко за те, що вона не відповіла йому взаємністю. Коли Йосип Хейфиц запросив акторку на роль у «Великій родині», Пир'єв, будучи директором «Мосфільму», на художній раді висловився категорично проти знімання Лучко у цьому фільмі, але її все одно затвердили. Лук'янов розлучився з Тишкевич і через кілька місяців після завершення знімання «Кубанських козаків» одружився на Лучко, у 1951 році у них народилася дочка Оксана. Після весілля подружжя мешкало в московській комуналці, а 1953 року переїхало у велику квартиру в будинку на Котельницькій набережній. Цю квартиру Лук'янов отримав завдяки міністру культури Катерині Фурцевій. За спогадами дочки Оксани:
Тато робив мамі розкішні подарунки — коштовності, шуби, море квітів. Завжди був дуже галантний. Вони вважалися однією з найкрасивіших пар радянського кіно… З-за кордону всі везли багато речей, а він йшов в хороший магазин і купував мамі одне дороге плаття. У тата був дуже хороший смак! Одного разу на гастролях в Англії весь гонорар він витратив на дорогу сукню з брюссельського мережива і срібні туфельки для коханої. А якось побачив десь в журналі акторку в босоніжках на корковій танкетці. Зараз таких повно, а тоді вдень з вогнем не можливо було знайти. Ось він знайшов якусь замшу, прив'язав до неї довгі шнурки, виготовив танкетку і подарував мамі. Іншої такої пари не було ні у кого! Босоніжки просто чудово сиділи на маминих ніжках! (…) — Батько буквально обожнював її (…) |
Батьки мріяли, що їх дочка також стане акторкою. Оксана поступила в Щукінське училище, але потім забрала документи і перевелася на факультет журналістики МДУ, хоча Клара Степанівна була вкрай незадоволена таким рішенням. Потім Оксана закінчила ще два вищих навчальних заклади — ВГИК і ГИТИС, ставши кінознавицею, одружилася і народила сина Олександра, єдиного онука Клари Степанівни, який став хіміком-мікробіологом. Згодом Лучко казала: «Ми з онуком справжні друзі. Він мене називає Кларою. Ми з дочкою завжди були подружками, довіряли одна одній всі секрети. І ці відносини зберігаються досі…». Оксана деякий жила в Канаді, але її особисте життя не склалося, вона розлучилася з чоловіком і разом з сином повернулася на батьківщину й стала займатися бізнесом.
Ще 1958 року в Лук'янова стався перший інфаркт, коли він знімався в «Капітанській дочці», де грав розбійника Омеляна Пугачова. Через кілька років у нього стався другий інфаркт — Лук'янов впав на асфальт біля свого будинку. 1962 року Лук'янов, потерпаючи ві депресії через свою хворобу — намагався накласти на себе руки, хоча за свідченнями дочки Оксани:
Батько не здавався, йому друзі з Америки привозили дорогі ліки. І все ж в лікарні він опинявся все частіше. Мама настільки занурилася в турботи про нього, що навіть перестала стежити за собою. Вона різко постаріла, в волоссі з'явилася сивина, до того ж мама ходила без косметики, без укладання. Одного разу її у тата в лікарні побачив Марк Бернес, який теж там лікувався, і каже: "Клара, зайди до мене на хвилиночку". А коли вона зайшла, він їй сказав: "Ти себе в дзеркалі давно бачила? На кого ти стала схожа?" — "Слухай, мені зараз зовсім не до того, мені все одно, як я виглядаю", — спробувала відмахнутися мама. Але Бернес продовжив: "А що, якщо Сережа буде довго хворіти? Хто тебе знімати буде? Як ти могла себе до такого довести? Адже у тебе дитина!" У той час мама виглядала практично так, як в останньому спільному з татом фільмі „Державний злочинець“. Там моя прекрасна мама зіграла сліпу сиву немолоду жінку. |
Третій інфаркт виявився останнім. 1 березня 1965 року, виступаючи на одному із зібрань в Театрі ім. Є. Вахтангова, під час своєї промови Лук'янов перехвилювався і помер прямо в залі засідання. Поховали актора на Новодівичому кладовищі.
Другим чоловіком Лучко став , журналіст газети «Ізвєстія», пізніше став головою Російського фонду миру. Вони познайомилися у 1969 році. Сама акторка згадувала:
Я прийшла в гості до своєї приятельки , у неї за стіною жила , її чоловік Саша Менделєєв був відповідальним секретарем «Ізвєстій». Аза зайшла до нас і запросила до себе, сказавши, що «зараз Діма Мамлєєв прийде». Ми перейшли в сусідню квартиру. Прийшов Діма Мамлєєв — красивий, молодий, «ізвєстінець», що подає надії. Ми дуже цікаво провели вечір. А коли почали розходитися, з'ясувалося, що всі живуть у цьому будинку, а ми з Дімою — люди прийшлі. І пішли ми удвох з Дімою шукати таксі. Так до сих пір разом і живемо |
Через чотири роки вони офіційно оформили стосунки. Лучко зізнавалася, що завдяки Мамлєєву і дочці вона змогла повернутися до життя після смерті Лук'янова. Мамлєєв взяв всі побутові турботи на себе, захистивши дружину від повсякденних клопотів.
Лучко і Мамлєєв прожили разом 36 років. Смерть дружини Дмитро Федорович переживав важко і помер через сім років після її відходу (у 2012 році).
Громадська діяльність
Поряд з акторською роботою Лучко працювала в Університеті культури, Комітеті радянських жінок, Правлінні товариства «СРСР — Австралія», акторської секції Спілки працівників кінематографії СРСР. Була членом КПРС з 1966 року та Головою правління Міжнародного культурного центру «Слава». Обиралася депутатом Мосради, де була головою постійної комісії по культурі. Часто зустрічалася з глядачами. Вона неодноразово представляла радянське кіномистецтво на фестивалях, у творчих поїздках побувала у низці країн світу, зустрічалася зі відомими людьми, зокрема співаком Полем Робсоном та актором Грегорі Пеком. Бувала на різних кіностудіях світу, зокрема Голлівуду, Японії, Чехословаччини, Угорщини, Ізраїлю. Була членом Спілки кінематографістів СРСР. В кінці 1980-х Лучко займалася громадською роботою: входила до Московської міської ради з питань культури культурі, виступала з лекціями про кіно перед студентами театральних інститутів. Потім займалася Екологічним дитячим фондом. Була представницею комітету українців в Росії.
Особисті якості та вподобання
В молоді роки Клара Лучко вважалася однією з перших красунь радянського кіно і славилася своєю «класичною красою», нею захоплювалися, такі митці, як Іван Пир'єв, Пабло Пікассо, Фернан Леже, Ельдар Рязанов, В'ячеслав Шалевич, Леонід Гайдай. Багато радянських чоловіків у своїх листах до акторки писали, що мріяли мати таку дружина як вона. Під час відвідин Каннського кінофестивалю 1954 року зовнішність Лучко викликала справжній фурор та користувалася великою увагою з боку місцевої преси, існують факти, що з приводу її рум'янцю журналісти навіть билися об заклад — природний він або результат макіяжу. Одне з місцевих виданнь присвятило Лучко цілу статтю, написавши, що радянська акторка в перші три дні фестивальної лихоманки перевершила за популярністю навіть французьку кінозірку Мішель Морган. Про акторку писали: «чарівна акторка зі свіжістю пастушки». Пабло Пікассо і Фернан Леже називали акторку «схожою на свіжу троянду» Творчість Лучко відзначено безліччю нагород і премій. 1999 року Міжнародний біографічний центр у Кембриджі назвав акторку «Жінкою тисячоліття» за заслуги у світовому кінематографі, завдяки ролі у «Дванадцятій ночі». Але найбільш пам'ятною нагородою незадовго до своєї раптової смерті вона назвала головний приз російського фестивалю «Жінки кіно» імені Віри Холодної. За словами Лучко професія акторки зобов'язувала її виглядати гарно, але багатою матеріально вона ніколи не була.
«Коли ми навчалися у ВДІКу — Клара на акторському факультеті у Сергія Герасимова, а я на режисерському у Григорія Козінцева, — ми були мало знайомі. Знайомі здалеку. Віталися, та й годі. І це зрозуміло, адже курс Клари був на рік старший за наш, та й за віком Клара була старша за мене на два з лишком роки. У ті роки це було чимало. Але головне — вона була немислима красуня: висока, статна, яскрава. Про неї навіть подумати було страшно. Принаймні мені. Вона здавалася гордою, неприступною, недосяжною. Навколо неї клубилися хлопці мужніші, більш представницькі, активніші. Коротше кажучи, розкішні! Не те що я, хлюпик. Адже мені, коли вступив до інституту, не було й сімнадцяти. Я був пташеня, якому було не до дівчат» |
—Ельдар Рязанов |
З другим чоловіком Дмитром Мамлєєвим, Клара Степанівна мала дачу — звичайний дерев'яний будиночок в Підмосков'ї, який вони купили ще в 1970-х роках, продавши будинок своєї тітки в Полтаві. Лучко вела активний спосіб життя: любила відпочинок на природі, на садовій ділянці вирощувала лілії. Любила твори російських і зарубіжних класиків, класичні твори Петра Чайковського, Ференца Ліста. Завжди із задоволенням дивилася старі радянські кінострічки. Серед улюблених акторів — Роберт Редфорд, Микола Черкасов, Євген Леонов, Марина Нейолова. Була автомобілісткою, мала автомобіль «Волга». Обожнювала кішок і собак.
Лучко мала репутацію не лише знаменитої акторки, але й чуйної та доброї людини, яка підтримувала благодійні фонди, могла «замовити слово» перед можновладцями, якщо бачила, що хтось потрапив у біду. Прикладом цього було те, як одного разу саме після її розмови з Наїною Єльциною в списки претендентів на президентську премію включили Марину Ладиніну. Лучко сказала дружині президента, що готова відмовитися від грошей на користь знаменитої, але злиденної артистки. Але Лучко не викреслили зі списків, просто додали ще й Ладиніну. Акторка писала: «Я завжди намагалася допомогти тим, хто опинявся в скрутному становищі. Скільки себе пам'ятаю, завжди була заступником по життєвим справах: комусь потрібно було вибити квартиру, когось покласти в лікарню». Ще одними прикладами допомоги акторки тим, хто опинився у скрутному становищі — є актори та Міхай Волонтир. Нікульников, який зіграв роль сина Клавдії у фільмі «Циган», казав, що Клара Степанівна — його «друга мама», а Волонтир — називав Лучко «святою». Лучко турбувалася щодо долі Нікульникова і допомогла отримати йому житло у Москві. А Волонтиру — у 2001 році акторка зібрала гроші на лікування, йому загрожувала сліпота через цукровий діабет.
Лучко завжди любила гарно одягатися, особливо носити капелюшки. В її гардеробі постійно було не менше двох десятків вишуканих головних уборів, які часто оновлювалися. У акторки завжди була легка хода, ідеально рівна спина, навіть попри похилий вік. Завжди носила 46-й розмір одягу, при цьому не сиділа на дієтах, не займалася спортом, не худла і не повніла. За все своє життя Лучко не зробила жодної пластичної операції. При зрості 170 см мала завжди вагу 64—70 кг.
Лучко все життя пропрацювала в московському Театрі кіноактора й проводила дуже насичену творчу діяльність, описала свої трудові будні словами:
У моїй трудовій книжці один-єдиний запис: «Студія „Мосфільм“. Театр кіноактора. Акторка». Ось і все. Кадровики скрупульозно заносили до мого службового реєстру якісь подяки і грамоти… Я працювала в Театрі кіноактора, але кожна нова картина означала, що я на час знімання переходжу в колектив чергової знімальної групи, а після закінчення роботи повертаюся знову до Театру кіноактора. За своє творче життя на яких тільки студіях я не знімалася: «Ленфільм» і «Кіностудія імені Довженка» у Києві, «Одеська кіностудія» і «Ялтинська», «Молдова-фільм» і Ташкент, «Білорусьфільм» і Будапешт, «Ма-фільм», студія «Баррандов» в Чехословаччині. А якщо до цього додати кіноекспедиції, концерти та фестивалі, творчі зустрічі, то це мало не весь Радянський Союз — від Калінінграда до «полюса холоду» Оймякона, від Єревана і Баку до Карпат, від Ізмаїла до Алма-Ати… |
За словами акторки вона побувала у безліччі місць світу, але найбільше їй сподобався Париж:
Я побувала чи не в сорока країнах світу, бачила Індію та туманний Альбіон, піраміди Мехіко та хмарочоси Нью-Йорка, африканську савану та жовте каміння Святої Землі… Але в пам'яті моїй — той Париж |
За спогадами сучасників Лучко вирізнялася делікатністю та аристократичними манерами. Завжди приховувала свої почуття, вважала неприпустимим скаржитися на свої труднощі, переживання і хвороби. Вона казала, що коли була не в дусі, просто не виходила з дому. Вважала те, що треба багато працювати, ніколи нікому не заздрити і не бажати зла. Хоча на перший погляд вона справляла враження дуже м'якої і боязкої жінки, але ця зовнішність була оманливою. Акторка мала вольовий і стійкий характер, в разі потреби вона могла завжди постояти за себе, про себе вона казала:
Я сама із запорізьких козаків. Прізвище моє має військове походження. «Лучко» — це від слова «лучник», тобто стрілок з лука. Щось є в характері таке, що дає розправити спину, так і відчуваю по життю — мене важко зігнути. Щоб я звання або ордени просила? Та не потрібні вони мені. Головне, що тебе приймають глядачі — їх не обдуриш |
Оцінка творчості
Лучко пощастило знятися у справжніх «корифеїв» радянського кіно, таких як Сергій Герасимов, Іван Пир'єв, Всеволод Пудовкін, Йосип Хейфиц. Акторка казала, що попри те що у неї в кіно не було чоловіка-кінорежисера та жодної протекції, тим не менш вдалося зіграти понад 60 ролей. В одних картинах Лучко виконувала невеликі ролі, а в інших — головні. У кіно вона зіграла різні долі — щасливі і не дуже. Але всі героїні Лучко — красиві жінки з великим почуттям гідності, що любили та мріяли про кохання.
У роки свого творчого розквіту Лучко була популярна у режисерів старшого і наймолодшого поколінь. Перші бачили в ній ідеал жіночої краси, яка не схильна до капризів моди і часу. Тому вони із задоволенням знімали її в ролях романтичних жінок минулих років та гордих, переможних красунь, які схиляли до своїх ніг невдалих закоханих. В екранізації «Дванадцятої ночі» акторка з великою елегантністю носила квітчасті селянські сарафани, була чарівна і в розкішній дамській сукні і в оксамитовому чоловічому вбранні часів італійського Ренесансу. А молоді режисери уявляли Лучко в зовсім іншій якості — пустотливої, темпераментної акторки, яка здатна на найнесподіваніші вчинки. Це було однією з причин чому режисери Олексій Сахаров і Ельдар Шенгелая запросили її в свій перший фільм «Снігова казка».
Акторка неодноразово ламала стереотипи стосовно себе, доводячи, що їй під силу найрізноманітніші персонажі. Якщо до «Дванадцятої ночі» всі вважали, що Лучко може грати лише ролі колгоспниць, то після цієї картини акторка отримала кліше класичної акторки, при затвердженні їй іноді доводилося чути: «Вона в класиці знімається, яка з неї колгоспниця!». «Створювати характери… Саме цьому вчив нас Сергій Аполлінарійович Герасимов», — казала Лучко. — «Не грати „себе“, а пристосовувати свої зовнішні та внутрішні дані для втілення заданого образу». Прикладом цих слів стала картина «Невідомий, якого знали всі», де Лучко зіграла радянську розвідницю Анну Ліберс. Спочатку у цьому персонажі глядач бачив фанатичну гестапівку, для якої служіння Третьому Рейху — понад усе. Але далі поступово відкривався справжній образ героїні, для якої кожен день — це боротьба з собою, зі своїми істинними почуттями. Лучко не любила ділити ролі на позитивні і негативні. У фільмах акторка прагнула знайти пояснення і виправдання вчинкам своїх героїнь, по-людськи зрозуміти їх. Так зрозуміти і глибоко розкрити їй вдалося ще один складний жіночий характер — роль Ядвіги у фільмі «Червоне листя», яка принесла акторці визнання глядачів. Якщо на початку фільму, її героїня, Ядвіга, представлена безталанною співачкою із заштатного ресторану, що звикла жити «на продаж» свого обдарування, гідності і навіть просто самої себе. Але далі у Ядвіги з'являється розгубленість: руйнується звичний для неї світ і їй раптово відкривається життя в ім'я високих цілей, добра та справедливості. Лучко показала себе тут майстром тонкого психологічного малюнку.
Головним, що відрізняло акторські якості Лучко — стали принциповість і сумлінність, яка доходила до самовідданості. Принциповість не дозволяла акторці братися за ролі, в яких вона не уловлювала «ниточку» характеру. Якщо акторка бралася за роботу, то віддавалася їй самовіддано. У випадках коли у фільмі бракувало штрихів біографії героїні, то Лучко придумувала для неї характер і вигадувала відсутні риси натури персонажа. Але не все придумане потрапляло на екран, багато-чого за різними обставинами залишалося за кадром. Іноді за кадром залишалися цілі ролі, однією з причин цього, були зовнішні дані кіноакторки, тому що деякі режисери вважали, що їй треба обов'язково грати героїнь і світських красунь. У зв'язку з цим низка ролей, які Лучко хотілося б зіграти, так і не потрапили до її репертуару. Але коли режисери йшли на творчий ризик, пропонуючи акторці нетипову на їхню думку роль — до них, як правило, приходив успіх. Прикладом цього став фільм «Велика родина», Йосип Хейфиц сумнівався, що роль Ліди підійде Лучко, бо вона вважалася акторкою романтичною. А роль Ліди, за задумом режисера була гострохарактерною. Однак фільм розвіяв сумніви, ставши для Лучко однією з найцікавіших робіт в її кар'єрі. У перших кадрах Ліда представляється глядачам недалекою, обмеженою в своїх споживчих інтересах жінкою. Лучко навмисно зіграла звичний стереотип обивательки: яскравий капот, збиті куделечкі, ледачі рухи випещених рук, що створювало враження, що всі інтереси цієї жінки зводяться до нарядів і прикрас. Але в очах цього персонажу було видно, що вони живуть неспокійним, напруженим життям. Сухі слова, які кидає навколишнім Ліда, були не примхою розпещеної жінки, як це могло здаватися глядачам на перший погляд, вони являли собою постійне відчуття незадоволеності тим життям, яке вона має в будинку Журбіних. Таким чином Лучко зобразила образ бентежної душі Ліди, обманливості її зовнішнього спокою, створила яскравий, ємний та непростий жіночий характер. Роль Ліди стала першою по-справжньому характерною і складною роллю Лучко.
У фільмографії Лучко також чимало ролей ділових, підприємливих жінок — секретаря Київського обкому КПРС Євгенії Бош у фільмі «Мир хатам — війна палацам», Віолетти Матвіївни Нуйкіної в картині «Ми, що нижче підписалися», мера міста в «Тривожній неділі» й інших. Часто Лучко доводилося грати і в мелодрамах — «Поруч з нами», «Чуже ім'я», «Гнів». Є у Лучко і ролі корумпованих та кримінальних дам, наприклад, «Ваш спеціальний кореспондент», «Гра в смерть, або Сторонній» і «Сонячний удар». Хоча у фільмографії Лучко є і комедії («Опікун», або «Дача»), але через режисерську упередженість акторка рідко грала комедійні ролі, попри те, що вона мала відмінне почуття гумору, яке було часто присутнє у її розповідях для публіки про зустрічі, події, що супроводжувалися безліччю дотепних реплік, точно підхоплених смішних деталей, примітних замальовок характерів. Відверту ексцентріаду та м'яку іронію акторка іноді переносила і на екран, зокрема у зіграному нею персонажі Чорної душі з фільму «Снігова казка». У цьому фільмі Лучко не боялася клоунади, гротеску, бути безглуздою і некрасивою. Ще одною такою роллю став фільм «Дача», де вона зіграла Ксюшу, добру смішливу українку. Гостинну, балакучу, метушливу та напористу жінку. Через обмеженність драматургічного матеріалу ролі, цей характер акторці доводилося створювати багато в чому на знімальному майданчику. Але образ вийшов самобутнім і живим. За словами самої Лучко, їй подобалося грати у комедіях:
Мені дуже хотілося грати ролі характерні чи комедійні. А мене завжди представляли героїнею і вважали, що я маю грати правильних жінок. Хоча, якщо чесно, я намагалася їх ніколи не грати. Мені вдавалося створювати різні характери. Адже це найголовніше, найцікавіше у творчості актора |
Протягом своєї кінокар'єри Лучко завжди була в пошуках своєї головної ролі і своєї головної героїні — і знайшла її у телефільмі «Циган».
Риси мого характеру розкидані по різних ролям, зіграним мною раніше. Але я не втрачаю надії зустрітися з нею — натурою складною, суперечливою, наділеною і силою і слабкістю, — словом, живої, з плоті і крові, земної, сьогоднішньою жінкою — Клара Лучко |
У «Цигані» вона створила на екрані «дуже життєвий образ» Клавдії Пухлякової, який приніс їй успіх, рівний «Кубанським козакам». Глядачі з таким інтересом стежили за історією взаємин між Клавдією та Будулаєм, що навіть стали сприймати їхню «екранну» долю як реальну. Після виходу фільму на екрани поповзли чутки, що у виконавців головних ролей (Лучко і Волонтира) і в житті — любов. «Ми дружили, але роману не було», — запевняла Лучко.
На думку російського кінокритика Михайла Трофіменкова Лучко була однією з останніх «попелюшок» радянського кіно, яка виконала всі свої мрії та ніколи не боялася характерних ролей: вже в літні роки могла зіграти як алкоголічку, що опустилася, так і торговку зброєю, пишаючись отриманим за цю роль призом «Антігероїня року».
— Віталій Портников, 1 квітня 2005 року, видання «ZN,UA»
Фільмографія
Кіно
|
|
Озвучування
- 1972 —
- 1974 — Великий атракціон
Участь у документальних фільмах
- 1963 — Мелодії Дунаєвського
- 1995 — Катерина Савінова (з циклу телепрограм каналу ОРТ )
- 1997 — Сергій Лук'янов (з циклу телепрограм каналу ОРТ )
- 2002 — Життя Дездемони. Ірина Скобцева
Документальні фільми про Лучко
- 2006 — Клара Лучко (з циклу передач телеканалу «Як йшли кумири»)
- 2009 — Просто Клара Лучко
- 2010 — Клара Лучко. Пізня любов
Визнання і нагороди
- Орден «Знак Пошани» (6 березня 1950)
- Сталінська премія другого ступеня (1951) — за виконання ролі Дар'ї Никанорівни Шелест у фільмі «Кубанські козаки» (1949)
- Заслужена артистка РРФСР (26 листопада 1965)
- Титул «Людина року» (1965)
- (1970)
- Народна артистка РРФСР (28 березня 1974)
- Народна артистка СРСР (25 жовтня 1985)
- Приз за внесок у розробку жіночої теми у вітчизняному кіно на III кінофестивалі «Жіночий світ» (1994, Набережні Челни).
- Титул «Жінка світу» (1996, США).
- Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» (1997)
- Премія Гільдії акторів кіно Росії «За видатний внесок у професію» (1999).
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2000)
- Титул «Жінка тисячоліття» (Кембридж).
- Почесна козачка.
Пам'ять
Пам'ятники та назви вулиць
- 19 вересня 2005 року в місті Курганинську Краснодарського краю встановили пам'ятник акторці. Саме там півстоліття тому знімали сцени ярмарки для легендарного фільму «Кубанські козаки». Пам'ятник встановлено на центральній площі міста, яка носить ім'я Клари Лучко.
- 26 вересня 2008 року в Краснодарі був відкритий пам'ятник акторці. Скульптори — Д. Успенська і В. Шанов.
- В Краснодарі ім'ям акторки названий бульвар.
- У Москві 2008 року встановлено меморіальну дошку на будинку (Котельницька наб., будинок 1/15, корп. В), де жила акторка.
Фрагменти гардеробу
Після смерті Лучко її дочка передала деякі особисті речі з гардеробу акторки в колекцію історика моди Олександра Васильєва, зокрема:
- Вечірній костюм з оксамиту, оброблений шовком. Париж. 1-а половина 1990-х років;
- Коктейльне плаття з драпірованого нейлону «на металевих обручах». Торгова марка «NYLON». США. Початок 1960-х років;
- Вечірня сукня з трикотажу і тюля, вишите стеклярусом і бісером. Торгова марка «Frank Usher». США. Кінець 1980-х років.
Всі вищеперелічені фрагменти гардероба Лучко стали експонатами унікальної виставки «Мода за залізною завісою. Із гардероба зірок радянської епохи», відкриття якої пройшло 22 лютого 2012 року в Хлібному Будинку музею-заповідника Царіцино, а також потрапили в однойменний розкішно ілюстрований каталог, упорядником якого став Олександр Васильєв.
Музеї
У 2010 році в Полтавському краєзнавчому музеї був відкритий відділ Клари Лучко. Сім'я акторки для музею передала кілька дрібних предметів а потім ще й речі з її гардеробу. Речі для відправки до Полтави відбирав особисто чоловік акторки, Дмитро Мамлєєв, для нього було дуже важливо, щоб на творчості Лучко виховувалася місцева молодь. Він висловив побажання, щоб книгою «Чи винна я…» з написом «Від родини Клари Лучко», яка також була передана музею, нагороджували переможців шкільних творчих конкурсів, а диск з фільмом «Творчі образи Клари Лучко» використовували на уроках або позакласних заходах як історичний матеріал для виховання духовної культури у дітей. Також відділи Лучко були відкриті в Чутівському краєзнавчому музеї і Полтавській школі № 2, в якій навчалася артистка.
Література
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лучко Клара Степанівна |
- Клара Лучко. «Я счастливый человек». — Ульяновськ : «Ульяновский Дом печати», 2006. — 66 с. — ISBN .
Примітки
- VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- Біографія Клари Лучко [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] libgonchar.org Процитовано 7 грудня 2022
- Даже став знаменитой, клара лучко заказывала наряды у полтавской портнихи, которая и раньше обшивала всю ее семью [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] fakty.ua Процитовано 7 грудня 2022
- «Свет погасших звезд. Они ушли в этот день». [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] Федор Раззаков. maxima-library.org Процитовано 7 грудня 2022
- «В Полтаве открыли комнату Клары Лучко» [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] novostiukrainy Процитовано 7 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 3.
- Клара Лучко [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] kino-teatr.ru Процитовано 7 грудня 2022
- «Дочь Клары Лучко до сих пор не может смириться со смертью матери» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] rclegion.ru Процитовано 7 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 4.
- «Трижды казачка Советского Союза» [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] moya-semya.ru Процитовано 15 серпня 2020
- Лучко, 2006, с. 5.
- Лучко, 2006, с. 24.
- «Кто есть кто в мире». [ 2015-11-24 у Wayback Machine.] Г. П. Шалаева. Филологическое общество: «Слово». 2003. books.google.com.ua Процитовано 5 грудня 2022
- «Женщина тысячелетия» [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] izvestia.kharkov.ua Процитовано 7 грудня 2022
- «Клара Лучко». [ 2022-12-05 у Wayback Machine.] М. Кваснецкая. «Советский экран» № 18, 1974 год. kino-teatr.ru Процитовано 5 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 7.
- Лучко, 2006, с. 8.
- «Кубанские казаки»: любимы Сталиным, запрещены Хрущевым, возвращены Брежневым [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] kuban24.tv Процитовано 9 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 9.
- Лучко, 2006, с. 10.
- Лучко, 2006, с. 11.
- Лучко, 2006, с. 12.
- «Красная бомба» Клары Лучко [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] crimea.kp.ru
- Лучко, 2006, с. 15.
- Лучко, 2006, с. 16.
- Лучко, 2006, с. 17.
- Лучко, 2006, с. 18.
- Лучко, 2006, с. 20.
- Прилипшая к языку ложка, война за Анфису и победы Тоськи: пять удивительных фактов о комедии «Девчата» [ 2022-12-13 у Wayback Machine.] kino.rambler.ru Процитовано 13 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 26.
- Лучко, 2006, с. 45.
- Лучко, 2006, с. 25.
- Клара Лучко — биография, личная жизнь, фото, фильмы и причина смерти [ 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] biografii.net Процитовано 29 травня 2020
- «Дядюшкин сон» [ 16 грудня 2021 у Wayback Machine.] kino-teatr.ru Процитовано 1 червня 2022
- «Как снимали самую эротическую сцену советского кино» [ 13 листопада 2020 у Wayback Machine.] bigpicture.ru Процитовано 1 травня 2020 (рос.)
- Через 40 лет «Море в огне» смогли увидеть зрители [ 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] glavnoe.ua Процитовано 29 жовтня 2020
- Клара Лучко: Побежать босиком по весенним лужам! [ 22 листопада 2011 у Wayback Machine.] rg.ru Процитовано 3 вересня 2020
- В молдавском кино Клара Лучко сыграла роли злодеек [ 7 вересня 2018 у Wayback Machine.] vedomosti.md Процитовано 28 травня 2020
- «Клара Лучко» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] moldovenii.md Процитовано 9 грудня 2022
- Возвращение Будулая: Лучко и Русланова дрались до синяков [ 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] tv.ua Процитовано 29 травня 2020
- Режиссер Николай Гибу вспоминает о Михае Волонтире, которого не стало три года назад.[недоступне посилання] m.ru.sputnik.md Процитовано 29 травня 2020
- Москва в кино. Уходящая натура. По следам героев любимых фильмов [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] Борис Пінський books.google.com.ua Процитовано 29 травня 2020
- Лучко, 2006, с. 28.
- Лучко, 2006, с. 29.
- Лучко, 2006, с. 60.
- . Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
- Лучко, 2006, с. 44.
- Лучко, 2006, с. 30.
- Лучко, 2006, с. 31.
- Лучко, 2006, с. 32.
- Лучко, 2006, с. 34.
- «Забраковав много актеров, пробовавшихся на роль Будулая, Клара Лучко согласилась играть только с Михаем Волонтиром» [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] fakty.ua Процитовано 7 грудня 2022
- «Вопрос актеру: Клара Лучко» [ 2022-12-13 у Wayback Machine.] О. Третьяк, журнал «Советский экран» від 1 січня 1985 року. love80s.ru Процитовано 13 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 35.
- Лучко, 2006, с. 56.
- Лучко, 2006, с. 57.
- Лучко, 2006, с. 58.
- «Притча про світлицю» [ 2022-12-09 у Wayback Machine.] usfa.gov.ua Процитовано 9 грудня 2022
- Лучко, 2006, с. 63.
- «Клара Лучко. Кино» [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.] culture.ru Процитовано 10 серпня 2020
- «Как в Севастополе готовила диверсию Клара Лучко» [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] crimea.mk.ru Процитовано 1 травня 2020 (рос.)
- Клара лучко: «однажды в поезде ехала с врачом, которая сообщила, что все ее коллеги требуют от правительства ленинскую премию мне и „цыгану“ волонтиру» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] crime.fakty.ua Процитовано 10 серпня 2020
- Причина смерти Клары Лучко [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] prichina-smerti.ru Процитовано 7 грудня 2022
- Памятник на могиле Клары Лучко [ 2022-12-07 у Wayback Machine.] izgotovleniepamyatnikov.ru Процитовано 7 грудня 2022
- «Как наш земляк стал звездой кино и покорил Клару Лучко» [ 25 квітня 2020 у Wayback Machine.] donbass.ua Процитовано 30 квітня 2020 (рос.)
- «Муж Клары Лучко бросил влюбленного Пырьева в кусты» [ 2022-12-13 у Wayback Machine.] 7days.ru Процитовано 13 грудня 2022
- «Как Лучко спасла жизнь Михаю Волонтиру» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] books.google.com.ua Процитовано 30 квітня 2020 (рос.)
- "Клара Лучко: биография [ 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] biografii.net Процитовано 30 квітня 2020 (рос.)
- «Муж Клары Лучко бросил влюбленного Пырьева в кусты» 7days.ru Процитовано 25 травня 2020
- «Свет погасших звезд. Они ушли в этот день» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] books.google.com.ua Процитовано 30 квітня 2020 (рос.)
- Лучко, 2006, с. 55.
- . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - «Самые красивые ноги страны»: Советские мужчины мечтали о такой жене, как Клара Лучко [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] www.sevastopol.kp.ru Процитовано 12 серпня 2020
- «Раздетые красавицы советского кино в комедиях Леонида Гайдая» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] ex-press.by Процитовано 12 серпня 2020
- Лучко, 2006, с. 13.
- Клара Лучко. Женщина мира и тысячелетия, красотой которой восхищался Пабло Пикассо [ 7 січня 2020 у Wayback Machine.] ctv.by Процитовано 12 серпня 2020
- Клара лучко: «однажды в поезде ехала с врачом, которая сообщила, что все ее коллеги требуют от правительства ленинскую премию мне и „цыгану“ волонтиру» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] crime.fakty.ua
- Лучко, 2006, с. 1.
- «Секреты красоты Клары Лучко: Лицо — от бабушки, а стиль — от полтавской портнихи» [ 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] kp.ua Процитовано 10 серпня 2020
- Два мужа Клары Лучко. Волшебная любовь главной казачки страны [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] goodhouse.ru Процитовано 10 серпня 2020
- . Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Дочь Клары Лучко Оксана Лукьянова: «В первый съемочный день „Кубанских казаков“ папа зашел в гримерную Клары Лучко, посмотрел на нее и произнес: „Все, я пропал!“» [ 10 серпня 2018 у Wayback Machine.] fakty.ua Процитовано 10 серпня 2020
- Секреты Клары Лучко [ 3 лютого 2020 у Wayback Machine.] rabotnitsa.ru Процитовано 10 серпня 2020
- Семья Клары Лучко передала Полтавскому краеведческому музею часть гардероба великой актрисы [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] fakty.ua Процитовано 14 серпня 2020
- «Какой была за кадром звезда и «Цыгана» Клара Лучко» [ 2022-12-17 у Wayback Machine.] stolitsa.ee Процитовано 13 серпня 2020
- Умерла Клара Лучко kommersant.ru Процитовано 15 серпня 2020
- «Со знаменитой киноактрисой Кларой Лучко, которая умерла на днях в Москве, прощаются прежде всего в России...» [ 2022-12-05 у Wayback Machine.] zn.ua Процитовано 5 грудня 2022
- За «железным занавесом» тоже носили «Карден» и «Версаче» [ 2022-12-14 у Wayback Machine.] kp.ru Процитовано 14 грудня 2022
Посилання
- Клара Лучко на сайті kino-teatr.ru
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Klara Stepanivna Luchko 1 lipnya 1925 Chutove Poltavska oblast 26 bereznya 2005 Moskva radyanska rosijska aktorka teatru i kino ukrayinskogo pohodzhennya Narodna artistka SRSR 1985 Laureatka Stalinskoyi premiyi ll stupenya 1951 Do chisla najvidomishih filmiv aktorki potrapili Kubanski kozaki 1949 Velika rodina 1954 Dvanadcyata nich 1955 Chervone listya 1958 Cigan 1979 Skrinka Mariyi Medichi 1980 Mi sho nizhche pidpisalisya 1981 i Povernennya Budulaya 1985 Luchko Klara StepanivnaKlara Luchko 1970 ti rokiKlara Luchko 1970 ti rokiNarodilasya1 lipnya 1925 1925 07 01 selo Chutove Poltavska oblastPomerla26 bereznya 2005 2005 03 26 79 rokiv Moskva tromboemboliya legenevoyi arteriyiPohovannyaNovodivichij cvintarNacionalnistukrayinkaGromadyanstvo SRSR RosiyaDiyalnistAktorkaAlma materVserosijskij derzhavnij institut kinematografiyi 1948 ZakladDerzhavnij teatr kinoaktoraRoki diyalnosti1948 2005CholovikSergij Luk yanovIMDbID 0524532Nagorodi ta premiyi Luchko Klara Stepanivna u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Luchko Zhittya i tvorchistRanni roki Klara Luchko narodilasya 1 lipnya 1925 roku v selishi Chutove za inshimi danimi v seli Stari Sanzhari na Poltavshini v ukrayinskij rodini Yiyi batko Stepan Grigorovich buv rodom z sela Luchki zvidsi i prizvishe Luchko pracyuvav direktorom radgospu sela Yakivci pid Poltavoyu Mati Ganna Ivanivna golovuvala v kolgospi inshogo rajonu Ganna Ivanivna bula volovoyu zhinkoyu i mala garnij golos cherez sho otrimala prizvisko sribnij golos u molodosti vona spivala v cerkvi razom z Ivanom Kozlovskim Takozh mati brala uchast u samodiyalnosti pislya revolyuciyi buli teatri aktori hodili po selah i grali ukrayinsku klasiku Klara vvazhala sho vid materi yij peredalasya tyaga do mistectva Svoye im ya majbutnya aktorka otrimala na chest znamenitoyi revolyucionerki Klari Cetkin Cherez postijnu zajnyatist batkiv vihovannyam divchinki zajmalasya yiyi titka suvora ta bezgramotna zhinka v rodini yiyi nazivali baba Kilya Batko i dyadko Klari Terentij Manko v 1930 h rokah opinilisya v ryadah parttisyachnikiv lyudej spryamovanih partiyeyu na navchannya do vishih navchalnih zakladiv cherez sho sim ya pereyihala do Poltavi Stepan Luchko zakinchivshi Poltavskij pedinstitut nadali stav vikladachem istoriyi partiyi v Shkoli miliciyi a Terentiya Manka pislya zakinchennya budivelnogo institutu rekomenduvali na posadu direktora cogo uchbovogo zakladu Galina Manko dvoyuridna sestra vidznachala sho Klara bula shozha na svoyu babusyu mamu batka pro yaku rozpovidali sho koli vona zahodila do cerkvi vsi divilisya tilki na neyi Za spogadami shkilnoyi podrugi Galini Bertovskoyi krim navchannya v shkoli voni z Klaroyu aktivno vidviduvali Palac pioneriv i zustrichalisya na lizhnomu tramplini yakij prokladali vzimku navkolo Korpusnogo parku Lyubili katatisya i na kovzanci sho zalivali blizko 2 oyi poltavskoyi shkoli de voni navchalisya Takozh sered spilnih zahoplen togo chasu Klari buli stribki z vishki z parashutom yaka do vijni rozmishuvalasya posered Poltavi U shkoli Klara vchilasya dosit staranno i dobre Yak i miljoni yiyi odnolitkiv vona zahoplyuvalasya kinematografom Yiyi ulyublenimi aktorami buli Mark Bernes Pavlo Kadochnikov Lyubov Orlova Zoya Fedorova Tamara Makarova Odnim z najulyublenishih filmiv buv Uchitel 1939 roku de golovnu rol grala Makarova U ditinstvi Luchko dovelosya zustriti Orlovu yaka bula v Poltavi na gastrolyah A pislya koncertu z podruzhkami dovgo jshla slidom za kinodivoyu Klara rosla boyazkoyu i zamknutoyu divchinoyu Divlyachis na neyi nihto z yiyi otochennya ne mig pripustiti sho vona stane zirkoyu radyanskogo ekranu Za yiyi slovami vona viglyadala duzhe bezgluzdo pogano odyagnenoyu za dovgu i neskladnu figuru nosila sered odnolitkiv prizvisko Zhirafa Ale odnogo razu vse zminilosya koli vona odyagla svoyi pershi modelni tufelki blakitnogo koloru i garne plattya yaki peretvorili yiyi z Popelyushki na princesu Pomitivshi zahopleni poglyadi molodih lyudej vona raptom zrozumila sho mozhe podobatisya Navchannya aktorskij majsternosti Luchko u roli titonki Marini u Molodij gvardiyi 1948 U 1941 roci Klara zakinchila somij klas menshe nizh cherez misyac po tomu pochalasya Nimecko radyanska vijna Sim yu Luchko evakuyuvali v Kazahstan de v misti Dzhambul Klara zakinchila shkolu desyatirichku Ostatochno obrati profesiyu aktorki Klari dopomogla gazeta z ogoloshennyam pro nabir studentiv na pershij kurs VDIKu Do cogo u shkoli vona zajmalasya v teatralnomu gurtku i mriyala stati aktorkoyu takoyu yak yiyi kumir Tamara Makarova Z gazeti Klara diznalasya sho Sergij Gerasimov nabiraye v Alma Ati aktorskij klas Vona napisala list v Moskvu z prohannyam poyasniti sho potribno dlya vstupu do institutu nezabarom yij prijshla vidpovid Mati Klari diznavshis sho yiyi dochka zibralasya yihati u VDIK spochatku bula proti cogo rishennya adzhe yij hotilosya shob dochka stala likarem abo yuristom ale tilki ne aktorkoyu Ale tiha i sluhnyana Klara raptom z tverdistyu zayavila sho obov yazkovo bude aktorkoyu bachachi napoleglivist dochki mati zdalasya Dumki batka zapitati bulo ne mozhna vin buv na fronti Susidkoyu sim yi Luchko v evakuaciyi bula Yuliya Solnceva druzhina Oleksandra Dovzhenka vona i dopomogla Klari pidgotuvatisya do ekzameniv zajmayuchis z neyu deklamuvannyam Tak u 1943 roci Luchko opinilasya v Alma Ati de todi v evakuaciyi perebuvav VDIK Buv velikij konkurs na p yatnadcyat misc podanih zayav viyavilosya bilshe trohsot pretendentiv Luchko vivchila dlya ekzameniv urivok iz romanu Ivana Turgenyeva Batki ta diti ta glavu z poemi Margariti Aliger Zoya Odnak prochitati yih Klari tak i ne dovelosya koli vona uvijshla v kabinet i stala pered oblichchyam ekzamenacijnoyi komisiyi yiyi raptovo ohopiv panichnij strah i vona ne zmogla vimoviti zhodnogo slova Na shastya yij na dopomogu prijshov znamenitij pedagog Boris Bibikov yakij ocholyuvav prijmalnu komisiyu Vin ne stav vimagati vid neyi chitannya virshiv i bajok a poprosiv zigrati nezvichajnij etyud Uyavit sobi sho v richci tone vasha ulyublena podruga Sho b vi stali robiti vimoviv Bibikov i z zacikavlennyam glyanuv na abituriyentku Pislya cih sliv zacipeninnya sho ohopilo Luchko projshlo i divchina smilivo kinulasya vikonuvati zaproponovane zavdannya Vona tak prirodno zametushilasya po berezi tak perekonlivo plakala i zalamuvala ruki sho prijmalnij komisiyi nichogo ne zalishalosya yak postaviti yij vidminno i zarahuvati na pershij kurs Klara bula prijnyata u VDIK v majsternyu Borisa Bibikova i Olgi Pizhovoyi Nezabarom VDIKu dozvolili povernutisya v Moskvu i Klara prodovzhila tam navchannya na kursi Sergiya Gerasimova i Tamari Makarovoyi Roki navchannya jshli z usima vidpovidnimi trudnoshami brudnij i zamerzlij vzimku gurtozhitok kopijchana stipendiya i postijne nedoyidannya Pid chas navchannya Luchko dovgij chas ne mogla po spravzhnomu rozkritisya yak aktorka Vona ne vvazhalasya ni sered obdarovanih ni sered talanovitih uchniv Ale pedagogi virili v uchenicyu Makarova porivnyuvala Luchko z kvitkoyu petuniyeyu Yak poyasnyuvala zgodom Luchko bilya budivli VDIKu bula klumba i odnogo razu vona poprosila pokazati nevidomu yij do cogo petuniyu I na podiv pobachila neshasnij zasohlij hirlyavij blido buzkovij gramofonchik yakij probivavsya z potriskanoyi zemli Todi vona zrozumila sho pedagog mala na uvazi yiyi nezlamnij harakter Cherez silnij ukrayinskij akcent Makarova vchila yiyi pravilnoyi vimovi rosijskoyi movi Osoblivo vin proyavlyavsya koli studentka povertalasya pislya kanikul provedenih v Poltavi Za spogadami dvoyuridnoyi sestri vdoma Klara zavzhdi rozmovlyala ukrayinskoyu nikoli ne zabuvala ridnoyi movi Yak tilki chula yiyi golos u telefonnij trubci to zavzhdi perehodila na ukrayinsku Znimatisya v kino Luchko pochala she buduchi studentkoyu Pershoyu yiyi robotoyu stala nevelika rol geologa Belli u filmi Tri zustrichi 1948 roku uchast u cij kartini dozvolila pochinayuchij aktorci vpershe pobuvati za kordonom adzhe znimannya vidbuvalisya u Prazi Chehoslovachchina na studiyi Barrandov Film viyavivsya nevdalim sho duzhe rozcharuvalo molodu aktorku Vona navit zadumalasya pro vidhid z kino source source source source source source Film Tri zustrichi 1948 de Luchko vikonala odnu z pershih svoyih kinorolej V studentski roki Luchko grala perevazhno romantichnih geroyin i na majbutnye viznachala dlya sebe same take amplua yiyi cikavili skladni psihologichni harakteri dlya yakih potribni yaskravi nasicheni kolori I zgodom yij chimalo dovelosya grati same taki roli Pislya institutu u aktorki v diplomi stoyala rekomendaciya Luchko yij pidijdut lirichni klasichni roli Ale diplomna rol aktorki Luchko bula duzhe daleka vid obrazu turgenivskih panyanok Diplomnoyu vistavoyu Luchko stala Moloda gvardiya Oleksandra Fadyeyeva v yakomu vona zigrala Ulyanu Gromovu Cyu rol vona zigrala nastilki yaskravo i talanovito za sho otrimala ocinku vidminno vid Sergiya Gerasimova U 1948 roci Gerasimov vzyavsya za postanovku hudozhnogo filmu za cim tvorom Na golovni roli vin vzyav studentiv svogo kursu yaki brali uchast v diplomnij vistavi U zali de prohodila vistava majzhe shovechora krim Gerasimova sidili Oleksandr Dovzhenko i Oleksandr Fadyeyev yaki virishuvali kogo zatverditi na golovni roli u film Luchko rozrahovuvala otrimati v cij postanovci rol Gromovoyi Gerasimov vzyav yiyi na znimannya Molodoyi gvardiyi ale ne na golovnu rol Gromovoyi a na epizodichnu titonki Marini Nadali film stav shaslivim kvitkom dlya bagatoh radyanskih aktoriv Rol Ulyani distalasya Nonni Mordyukovij cya robota prinesla yij ne lishe viznannya ale i Stalinsku premiyu yak i vsim inshim aktoram sho zigrali golovni roli Gerasimov hotiv shob Luchko vijshla zi svogo zvichnogo amplua yake bulo zumovlene yiyi zovnishnimi danimi Ale dlya molodoyi aktorki ce rishennya stalo velikim potryasinnyam Vona dovgo ne mogla zabuti i zrozumiti pedagogichnogo prijomu svogo vchitelya Zatverdzhuyuchi svoyu uchenicyu na cyu rol Gerasimov skazav yij Oskilki ti ukrayinka ya tobi povnistyu doviryayu potrepoch u filmi na svoyij Yak piznishe ziznavalasya Luchko vona legko uvijshla v cej obraz tomu sho ce bulo yiyi ridne Za slovami kinokritika Margariti Kvasneckoyi cej personazh aktorka zigrala v obrazi stavnoyi zhinki z bilozuboyu posmishkoyu i spivuchim golosom yaka uosoblyuvala soboyu narodnij ukrayinskij tip ta viprominyuvala dobro i krasu Cya rol u Molodij gvardiyi vvazhayetsya pershoyu znachnoyu rollyu Luchko Pershij uspih Kubanski kozaki Pislya zakinchennya VDIKu Luchko zaprosili pracyuvati v Teatr kinoaktora yakij todi buv duzhe populyarnij v Moskvi Vistavi na jogo sceni stavili vidomi rezhiseri a grali v nih bagato zirok radyanskogo kino koli buli vilni vid kinozjomok Odnogo razu v teatr de pracyuvala Luchko prijshov rezhiser Ivan Pir yev i stav chitati scenarij filmu Veselij yarmarok tak spochatku nazivalisya strichka Kubanski kozaki sho vijshla 1949 roku Usim prisutnim na chitanni yak i Klari yaku pomitiv Pir yev zaproponuvali vzyati uchast u fotoprobah do filmu Luchko ne spodivalasya na golovni roli tomu sho vvazhalasya turgenivskoyu geroyineyu ale aktorka vse zh zvazhilasya z velikim nebazhannyam prijti na probi znimatisya v masovci vona kategorichno ne hotila Popri skeptichni spodivannya Luchko yiyi zatverdili na rol Dashi Shelest cyu zvistku yij pershim povidomiv Oleksandr Dovzhenko dodavshi Vitayu i bazhayu uspihu Vi budete bagato i uspishno znimatisya v kino Pershe znajomstvo Luchko z Dovzhenkom vidbulosya she do znimannya Kubanskih kozakiv voni zustrilasya v koridori studiyi Mosfilmu de vin zaprosiv yiyi na znimannya filmu Michurin sho vijshov u 1948 roci Dovzhenko projshov povz Luchko i raptom povernuvshis skazav Divchino meni potribne vashe oblichchya Ya znimayu kartinu Michurin Dlya vas u mene nemaye roli ale mi budemo znimati scenu duzhe vazhlivu koli akademik Pashkevich vigoloshuye promovu pered studentami na zustrichi Novogo roku I meni potriben tilki odin vash velikij plan source source source source source source source source Film Kubanski kozaki 1949 de Klara Luchko zigrala Dashu Shelest Luchko bula vrazhena osobististyu Pir yeva i duzhe boyalasya bo rezhiser buv vidomij svoyim skladnim harakterom mig nakrichati na artista obraziti Spochatku Luchko boyalasya sho bude gubitisya vid jogo grubosti cherez sho vin znime yiyi z roli Ale potim aktorka zrozumila sho Pir yev pro yakij vsi govorili yak pro diktatora viyavivsya horoshim psihologom Nadali Luchko zgaduvala Yaksho ya shos ne tak robila vin nachebto komus vimovlyav ale ya vidrazu vse rozumila Dlya kartini Veselij yarmarok Pir yev zibrav chudovij aktorskij ansambl u filmi znimalisya Marina Ladinina Sergij Luk yanov Vladlen Davidov Volodimir Volodin Boris Andryeyev j inshi zirki radyanskogo kino Luchko bula shasliva opinitisya v takij kompaniyi Kartinu znimali v radgospi miljoneri Kuban V tu poru ce bulo vidome na vsyu krayinu gospodarstvo U radgospi yakraz pochinalasya zhniva i Pir yev dlya togo shob aktori krashe vidchuli kolgospne zhittya zmusiv vsih truditisya Aktoram dovelosya pracyuvati na kombajni zgribati zerno na toku Vse ce she bilshe nadihalo kolektiv Film spodobavsya Josipu Stalinu same jomu pripisuyut frazu skazanu nim pislya pershogo pereglyadu A vse zh nepogani u nas spravi iz silskim gospodarstvom vin zhe i dav strichci nazvu Kubanski kozaki Film mav velikij uspih vin jshov na ekranah ne lishe SRSR ale j bagatoh krayin svitu vin zminiv zhittya Luchko nikomu nevidoma aktorka stala laureatom Stalinskoyi premiyi otrimala orden Znak Poshani i zirkoyu vsesoyuznogo masshtabu Nadali za znimannya u filmi aktorka otrimala avtomobil Volga Do neyi stalo prihoditi duzhe bagato zahoplenih listiv znayuchi sho vona neodruzhena chislenni shanuvalniki proponuvali yij ruku i serce Odnak nadali film potrapiv v opalu na XX z yizdi KPRS 1956 roku Mikita Hrushov vikrivayuchi kult osobistosti Stalina zokrema skazav sho Kubanski kozaki ce lakuvannya stalinskoyi dijsnosti cherez ce strichku viluchili z prokatu Pislya Kubanskih kozakiv Luchko stala zatrebuvanoyu v kino Vidrazu pislya triumfu strichki rezhiser Leonid Lukov zaprosiv Luchko znimatisya v jogo filmi Donecki shahtari 1950 Aktorka vvazhala cyu robotu nevdaloyu oskilki nevdalim buv i sam film popri te sho v nomu znimalisya taki majstri yak Boris Chirkov Petro Alejnikov Volodimir Druzhnikov a muziku napisav vidomij kompozitor Tihon Hrennikov U 1952 roci Vsevolod Pudovkin zaprosiv Luchko razom z yiyi cholovikom u film Povernennya Vasilya Bortnikova de vona mala zigrati istoryu zhinki yaka virushila z velikogo zavodu v selo nalagodzhuvati robotu mashinno traktornoyi stanciyi naperedodni posivnoyi Rol vvazhalasya odniyeyu z najgirshih u filmi bo ne bulo pokazane osobiste zhittya i osoblivosti osobistosti geroyini Luchko Aktorka spochatku hotila vidmovitisya vid propoziciyi ale potim virishila sho znimatisya u Pudovkina ridkisna udacha tomu sho jogo v usomu sviti viznavali yak rezhisera klasika Hocha Pudovkin vvazhav sho Luchko krashe vsih pidhodit dlya ciyeyi roli znimannya same yiyi roli zmushuvali jogo najbilshe nervuvati voni prohodili z velikimi trudnoshami Osoblivo Luchko ne davalasya rol de yiyi geroyinya malo ne vpadaye zi slozami na ochah v isteriku cherez te sho ne gotovij do posivnoyi traktor yij potribno bulo zigrati ce tak nibi ce dlya yiyi personazhu kinec svitu Vdalo zavershiti znimannya ciyeyi sceni dopomig lishe vipadok koli Luchko v stani isteriki pislya bagatoh nevdalih dubliv nalila z grafina na stoli postavlenih dlya kadru filmu pochala piti vodu zi sklyanki shob znyati hvilyuvannya zi stukayuchimi ob neyi zubami i tremtyachimi rukami Pudovkin vipadkovo pobachivshi cyu scenu nakazav negajno vklyuchiti kameru i svitlo zafiksuvavshi Luchko u tomu stani yakij potribnij dlya ciyeyi sceni Uspishne zavershennya znimannya ne prineslo Luchko vnutrishnogo zadovolennya yij bulo prikro sho u Pudovkina vona zigrala same taku rol Pislya znimannya u Povernenni Vasilya Bortnikova Luchko vklyuchili do skladu delegaciyi yaka poyihala na Kannskij kinofestival predstavlyati cej film Radist vid novini sho Luchko poyide na znamenitij festival v svidomosti molodoyi aktorki duzhe shvidko zminilasya problemoyu v yakij sukni vona vijde na chervonu dorizhku Situaciyu vryatuvala aktorka yaka pozichila yij svoyu chervonu suknyu yaki yevropejski ZMI zgodom ohrestili chervonoyu bomboyu Do radyanskoyi delegaciyi takozh vhodili Sergij Yutkevich Grigorij Aleksandrov Lyubov Orlova i Akakij Horava Film ne otrimav zhodnogo prizu ale cej festival zapam yatavsya aktorci na vse zhittya misceva publika zahoplyuvalasya neyu Pablo Pikasso podaruvav yij vlasnoruch rozpisane blyudo a Fernan Lezhe keramichnu kartinu viyavilosya vin divivsya Kubanskih kozakiv i buv duzhe vrazhenij Luchko she do yiyi priyizdu do Franciyi Koli cherez bagato rokiv druzhina hudozhnika Nadiya Lezhe priyihala v Radyanskij Soyuz pomandruvati Luchko zaprosila yiyi u gosti do svoyih rodichiv u Poltavu U 1954 roci Luchko podzvonili z kinostudiyi Lenfilm zaproponuvavshi priyihati na probi do Josipa Hejfica rezhisera klasika yakij pochinav robotu nad kartinoyu Velika rodina za motivami romanu Vsevoloda Kochetova Dni Zhurbinih yakij yij yak i rol pislya prochitannya spodobalisya Do cogo vona nikoli ne znimalasya na cij studiyi ta j v Leningradi yij ne dovodilosya buvati Vona povinna bula probuvatisya na pobutovu harakternu rol personazha Lidi nevistki Zhurbinih Yiyi personazh moloda zhinka druzhina odnogo z chleniv znamenitoyi dinastiyi budivnikiv korabliv U scenariyi filmu bula scena de Lida govorit monolog pro te chogo vona hoche v zhitti sho nihto neyu ne cikavitsya tomu sho v sim yi vsi zajnyati tilki korablyami i zavodom buduchi chuzhoyu v rodini Zhurbinih Na repeticiyi Hejfic zaproponuvav Luchko zobraziti cyu scenu pri comu postaviv zavdannya sho Lida vzyavshi buhgalterski rahunki rozmovlyayuchi hvilyuyetsya i ne mozhe pravilno porahuvati Hejficu repeticiya spodobalasya vin poprosiv povtoriti te zh same na kinoprobi yaka projshla z uspihom pislya chogo Luchko zatverdili na cyu rol Luchko duzhe vdalo zigrala dushevnu dramu Lidi Zhurbinoyi Pislya zaproshennya Hejfica aktorka stala chasto znimatisya v kartinah Lenfilmu bagato z yakih jshli na ekranah ne tilki Radyanskogo Soyuzu ale j inshih krayin Aktorskij ansambl filmu otrimav na Kannskomu festivali kolektivnij priz Druga hvilya populyarnosti Dvanadcyata nich Drugij pik populyarnosti u glyadachiv Luchko zaznala vsogo cherez p yat rokiv pislya pershogo 1955 roku na ekrani SRSR vijshov film rezhisera Yana Frida Dvanadcyata nich za p yesoyu Vilyama Shekspira Aktorci nalezhalo zigrati vidrazu tri roli Violu ta yiyi brativ bliznyukiv Sebastyana i Cezario Roli u comu filmi stali viprobuvannyam dlya aktorki Spochatku Luchko kategorichno vidmovlyalasya znimatisya v cij kartini yak cherez veliku kilkist rolej tak i cherez strah provaliti Shekspira sho vona ne vporayetsya z takim peretvorennyam Proval roli mig privesti yiyi do vidhodu z kino Odnak asistent rezhisera hitristyu zamaniv Luchko v Leningrad skazavshi sho vsi pretendentki na rol provalilisya i aktorka zalishilasya ostannoyu nadiyeyu znimalnoyi grupi Odnak koli Luchko vse zh priyihala do Leningrada z yasuvalosya sho probi na rol she navit ne provodilisya i yij dovedetsya zmagatisya z dvadcyatma inshimi kandidatkami Obman duzhe oburiv aktorku ale povertatisya nazad bulo vzhe pizno Vona vidznyalasya v kinoprobah ne nadto spodivayuchis na uspih i vidbula v Moskvu Ale nezabarom z Leningrada prijshla zvistka yiyi zatverdili na rol Vibir rezhisera viklikav zagalne zdivuvannya hudozhnya rada sumnivavsya yak Luchko z yiyi ukrayinskim akcentom bude grati Shekspira odnak Yan Frid zalishivsya nepohitnij Pered Luchko stoyalo neproste zavdannya tomu sho v usomu sviti v pam yati she bula strichka Dvanadcyata nich z Viv yen Li u golovnij roli Odnak pid chas znimannya filmu aktorka proyavila entuziazm vidmovivshis vid dubleriv vona napoleglivo vchilasya fehtuvannyu i verhovij yizdi sho malo ne prizvelo yiyi do zagibeli Roli v filmi buli bukvalno vistrazhdani Luchko na znimanni yij chasom zdavalosya sho u neyi ne vihodit chergova scena i vona kradkoma za dekoraciyami plakala muchilasya dumkoyu chi pravilno graye Ale pislya cogo vona znovu povertalasya na majdanchik i z zavzyatistyu prodovzhuvala robotu Vona radilasya z Alloyu Larionovoyu yak konkretno zigrati tu chi inshu scenu takozh yij dopomagali Mihajlo Yanshin i Vasil Merkur yev Ale film viyavivsya vdalim u vsesoyuznomu prokati Dvanadcyata nich posila 7 me misce zibravshi na svoyih seansah 29 78 mln glyadachiv Pislya zavershennya znimannya Luchko razom z kartinoyu vidpravilasya u Veliku Britaniyu na Edinburzkij festival de yiyi chekav velikij uspih Kartina otrimala shvalni recenziyi nasampered vidznachalasya gra Luchko yakij anglijci skazali sho vona z uspihom mogla bi grati u Shekspirivskomu teatri u Stratford Zavdyaki Dvanadcyatij nochi Luchko potrapila ne lishe do Velikoyi Britaniyi ale j do Indiyi kudi vona virushila na Festival radyanskogo kino u skladi delegaciyi do yakoyi vhodili Lyudmila Kasatkina Sergij Yutkevich Mikola Kryuchkov Josip Hejfic i Sergij Stolyarov Indijska publika iz zahoplennyam prijmala radyanskih aktoriv v yihnyu chest vlashtovuvali bezlich prijomiv radyanski filmi jshli z velikim uspihom Delegaciya pobuvala v Deli Bombeyi i Kalkutti Aktoriv zaprosili v gosti rodichi indijskogo poeta Rabindranata Tagora potim yih udostoyili chesti buti prijnyatimi v budinku Dzhavaharlala Neru yakij poznajomiv yih zi svoyeyu dochkoyu Indiroyu Gandi i onukom Radzhivom Gandi Takozh aktori zustrilisya z Radzhem Kapurom source source source source source Film Donecki shahtari 1950 de Klara Luchko zigrala Lidu Nedolyu Personazh zovsim inshoyi doli i obrazu zhittya v porivnyanni z poperednimi rolyami dovelosya zigrati Luchko v nastupnomu filmi Poruch z nami 1957 roku Vona znimalasya tut z takimi vidomimi aktorami yak Georgij Yumatov Leonid Bikov Lyudmila Shagalova i Inokentij Smoktunovskij Luchko stvorila obraz Antonini sho dobre zapam yatovuyetsya zhinki z nezadanoyu doleyu Aktorku bulo vazhko vpiznati u cij roli zamist zhittyeradisnoyi krasuni yak ce bulo v poperednih kartinah pered glyadachami postav obraz zhalyugidnoyi prinizhenoyi pokinutoyi zhinki Yiyi geroyinya moloda zhinka suchasna Katerina yaka chekayuchi ditinu vidchuvaye tragediyu i navazhuyetsya bezuspishno pokinchiti z zhittyam pislya propoziciyi batka ditini u vikonanni Yumatova zrobiti abort Odnak yak zaznachayetsya u knizi enciklopediyi Kto ye hto u sviti 1500 imen 2003 roku zovnishnya krasa Luchko vse zh proglyadalasya kriz usherbnist geroyini sho she bilshe posilyuvalo sprijnyattya obrazu viklikayuchi u glyadachiv spivchuttya do doli neshasnoyi zhinki Spochatku Luchko bula zaproponovana rol ne Antonini a likarya hirurga Yumatov i Bikov takozh spochatku vvazhali sho vona ne pidhodit na rol Antonini Odnak na zminu viboru rezhiserom roli dlya Luchko na korist Antonini vplinuv riznij odyag pid chas yiyi spivbesidi z nim pershogo razu vona bula v halati yakij vdyagnula pislya vidvidin pered cim v likarni svoyeyi podrugi a drugogo razu v prostomu platti Pislya prob Luchko poletila na tizhden radyanskogo filmu v Lyuksemburg predstavlyati film Velika sim ya v misti Esh de vona otrimala telegramu vid posla SRSR pro zatverdzhennya yiyi na cyu rol Hocha Luchko podobalasya yiyi rol i vona mala velikij interes do praci u cij kartini cherez uchast velikoyi kilkosti u nij imenitih aktoriv aktorka vvazhala strichku Poruch z nami daleko ne shedevrom i serednoyu kartinoyu 1957 roku Luchko prohodila kinoprobi na rol Mashi u filmi Oleksandra Zarhi Visota yaka bula viddana Marianni Strizhenovij a nadali u she odnu znamenitu komedijnu strichku Divchata 1961 na rol Anfisi yaku otrimala Svitlana Druzhinina U strichci Poruch z nami Luchko nastilki perejnyalasya strazhdannyami svoyeyi geroyini sho navit vidmovilasya vid inshoyi dramatichnoyi roli Stasi viddanoyi podrugi revolyucionera Andriya Metelskogo u nastupnomu filmi rezhisera Volodimira Korsh Sablina Chervone listya 1958 roku Do togo zh pozitivnij obraz Stasi Luchko vidavavsya nadto nudnim i vona zahotila zigrati inshu diametralno protilezhnu rol u comu filmi krasivoyi spivachki kabare Yadvigi kohanki zhandarma zhinki vamp Rezhiser buv duzhe zdivovanij takim rishennyam aktorki zayavivshi Vam nikoli ne zigrati cyu porochnu zhinku Odnak intuyiciya pidvela rezhisera rol Yadvigi u vikonanni Luchko viyavilasya nastilki yaskravoyu cikavoyu sho bukvalno zabila ne lishe personazh tihoyi movchaznoyi Stasi ale j golovnogo geroya Metelskogo Film mav uspih u prokati 1958 roku vin posiv 5 te misce zibravshi na svoyih seansah 33 14 mln glyadachiv U 1959 roci rezhiseri i zaprosili Luchko v svij pershij film Snigova kazka Luchko zigrala v nomu zlu charivnicyu snigovu babu sho ozhila yaku prozvali Chorna dusha Za syuzhetom charivnicya bukvalno v kozhnomu kadri zminyuvala svij obraz v zalezhnosti vid obstavin za viznannyam oglyadachiv Luchko duzhe prirodno vdalosya stvoriti perehod personazha vid odnogo stanu v inshij Cya rol stala odniyeyu z najnezvichajnishih v repertuari aktorki i odniyeyu z yiyi najulyublenishih Vidpovidno do oglyadu u knizi Kto ye hto u sviti 1500 imen geroyinya Luchko u comu filmi bula do nemozhlivosti ekscentrichna sho pidkreslyuvalosya maneroyu gri yaka dohodila do grotesku bezgluzdistyu viglyadu i kostyuma Takozh rol stala cikavoyu dlya aktorki yak profesijna shkola majsternosti vona zajvij raz prodemonstruvala svoyi tvorchi mozhlivosti Spochatku Snigovu kazku planuvali vipustiti ne tilki v radyanskij prokat ale j pokazati na velikih mizhnarodnih festivalyah u tomu chisli v Kannah Odnak kerivnictvo Mosfilmu pobachilo v kartini satiru na genseka Mikitu Hrushova cherez sho ne lishe ne visunulo yiyi na premiyi ale j obmezhilo v prokati Perehid na vikovi roli Teatr kinoaktora de Klara Luchko propracyuvala vse svoye zhittya Nastupnimi rolyami Luchko buli filmi U tvoyih rukah zhittya 1959 i Derzhavnij zlochinec 1964 vijskovij kinoroman Na semi vitrah 1962 V kozhnomu filmi geroyini aktorki na dumku kritikiv viglyadali organichno Luchko prodovzhuvala vikonuvati zovsim riznomanitni roli zokrema u dvoh kartinah 1965 roku u strichci Rik yak zhittya vona zigrala realnij istorichnij personazh nimecku revolyucionerku Emmu Gerveg a u drami Zablukalij bufetnicyu Nyuru film stav primitnim tim sho partnerom aktorki na znimalnomu majdanchiku buv legandarnij aktor Mikola Kryuchkov Vpershe Luchko poznajomilasya z Kryuchkovim she pid chas znimannya filmu Tri zustichi vidtodi u neyi z nim sklalisya tovariski vidnosini Do cogo aktori takozh zustrichalisya j na teatralnij sceni u spektakli Don Ivanovich Luchko grala dochku personazha Kryuchkova Krim osobistogo gorya smerti u 1965 roci cholovika Sergiya Luk yanova Luchko cogo chasu dovelosya perezhiti period perehodu na vikovi roli yakij dlya bagatoh aktorok prohodiv duzhe vazhko ta stavav fatalnim Odnak aktorka ne zdavalasya j napoleglivo prodovzhuvala pracyuvati v Teatri kinoaktora Hocha proponovani roli ne zavzhdi yij podobalisya ale vona pogodzhuvalasya na vse lishe b ne prostoyuvati i ne vtrachati majsternosti bo za yiyi slovami aktorska profesiya vimagaye postijnogo trenuvannya shob postijno zalishatisya u tvorchij formi ta buti gotovoyu do mozhlivo golovnoyi roli u zhitti Pislya cogo vona zigrala she bagato odnih zi svoyih najkrashih rolej Prikladom perehodu Luchko na vikovi roli stav film Chuzhe im ya 1966 roku de vona grala dolyu geroyini protyagom dvadcyati p yati rokiv grimeram ne dovelosya osoblivo yiyi zistaryuvati inshoyu takoyu kartinoyu stav Derzhavnij zlochinec de vona vikonala rol slipoyi zhinki na sudi Rezhiseri zanovo vidkrili v Luchko zirku kino u viglyadi vzhe serjoznoyi vikovoyi aktorki Nastupna kartina Dyadechkiv son 1966 roku de Luchko zigrala aristokratku prokurorku Annu Mikolayivnu syuzhetom yakoyi sluguvala Fedora Dostoyevskogo stala yedinim filmom v kar yeri aktorki znyatim za tvorom rosijskoyi literaturnoyi klasiki U 1968 roci Leonid Gajdaj zaproponuvav Luchko zigrati rol spokusnici Anni Sergiyivni u filmi Diamantova ruka vid yakoyi vona vidmovilasya Aktorka zgaduvala V Diamantovij ruci u mene bula tilki fotoproba Ya jshla po studiyi nazustrich jshov Gajdaj Vin guknuv Klara hochesh sprobuvati sebe v moyu kartinu Ya kazhu Znayesh v kupalniku meni znimatisya ne duzhe Nu davaj sprobuyemo Meni dali yakijs kupalnik rozpovili scenu Ya sprobuvalasya dlya foto i vse Rol meni zdalasya neserjoznoyu Poyihala znimatisya v inshij kartini Koli povernulasya Svitlichna vzhe bula zatverdzhena Nastupnogo roku Luchko vikonala rol kameo u novorichnomu filmi koncerti Vikradennya Ce bula yiyi persha rol v komediyi z chasiv Kubanskih kozakiv U 1970 h rokah Luchko znyalasya she u dvoh komediyah U filmi Opikun 1970 de yiyi partnerom na majdanchiku buv Oleksandr Zbruyev vona zigrala oficiantku Lyubu a inshij film Dacha 1973 rol Ksyushi zhvavoyi ukrayinki chiye zhittya spovnene turbot pro ditej cholovika budinok Na pochatku 1970 h rokiv Luchko zigrala chotiroh realnih istorichnih personazhiv U vijskovij drami More u vogni 1970 roku pro oboronu Sevastopolya aktorka vikonala epizodichnu rol partijnoyi diyachki sekretarki miskkomu Antonini Sarinoyi U prokat film z nevidomoyi prichini ne potrapiv jogo pokaz vidbuvsya lishe cherez 40 rokiv koli v arhivi kinovideoprokatu Sevastopolya znajshli yedinu vcililu jogo kopiyu V ugorsko radyanskomu filmi Martona Keleti Ferenc List Mriyi lyubovi togo zh roku vona zigrala aristokratku Mari d Agu kohanku kompozitora Ferenca Lista zigrav Imre Shinkovich ce takozh bula yiyi yedina rol v kartini inozemnogo rezhisera Za slovami Luchko pid chas znimannya lyubovnoyi sceni filmu z neyu trapivsya kumednij vipadok yakij zapam yatavsya yij na vse zhittya Rezhiser pered znimannyam kazhe Klarochka tut vi ciluyetesya Mi repetiruyemo Chmok Dumayu tak i budemo znimati Pochalasya zjomka I raptom List yak pochav mene ciluvati Ya dumala sho zadihnus Viyavlyayetsya aktor z rezhiserom uklali pari na trivalist i stezhili za godinnikom Togo zh roku vona zigrala rosijsku revolyucionerku Yevgeniyu Bosh odnu z golovnih rolej u strichci Mir hatam vijna palacam U filmi Idu do tebe 1971 roku Luchko vikonala epizodichnu rol ukrayinskoyi pismennici Olgi Kobilyanskoyi Ostanni dva revolyucijno propagandistski filmi buli pershoyu poyavoyu aktorki u strichkah Kinostudiyi im O Dovzhenka Takozh cogo periodu Luchko zigrala she u dvoh strichkah pov yazanih z Drugoyu svitovoyu vijnoyu Nevidomij yakogo znali vsi rol Anni Libers radyanskoyi rozvidnici i Garyachi stezhki rol Katerini Vasilivni chlena naukovoyi ekspediciyi U 1974 roci Luchko znyalasya u filmi moldovskogo rezhisera Mikoli Gibu Gniv Ce bula yiyi persha kartina u Gibu potim vona znyalasya she v shesti jogo filmah Nadali za slovami Gibu Luchko bulo tisno v amplua romantichnih geroyin tomu vin chasto davav yij roli zlodijok V kartini Gniv sho opovidala pro Tatarbunarske povstannya de Luchko zigrala rol zhorstokoyi pomishici rezhiser vvazhav rozpochalosya druge kolo yiyi zhittya Odnak strichka na sogodni vvazhayetsya malovidomoyu Do kincya znimannya do Gibu zatelefonuvala Zoya Fedorova yaka blagala dati yij bud yaku rol hocha b v masovci i rezhiseru dovelosya spishno dopisati dlya neyi epizod Ale cherez vid yizd yiyi dochki Fedorovoyi Viktoriyi v SShA do batka film poklali na policyu 1977 roku Gibu zaprosiv Luchko znyatisya u filmi Korin zhittya Zgodom rezhiser pishavsya sho same z ciyeyi kartini vinik aktorskij tandem Mihaya Volontira i Klari Luchko yakij nadali zigrav u kilkoh filmah j zdobuv populyarnist Za syuzhetom geroyinya Luchko yak v interv yu zaznachala sama aktorka energijna agronomka sho zakladaye v Moldovi sadi novogo tipu yaki dayut bagati vrozhayi dovgo strazhdala vid nerozdilenogo kohannya do geroya Volontira Kadriv z Volontirom i Luchko u filmi bulo pomirno malo bo rezhiserovi bula dana ustanovka znyati shos dlya pidnyattya socialistichnogo zmagalnogo duhu bilshe uvagi bulo pridileno silskogospodarskij temi tobto rozvitku plodovih sadiv Nastupnim filmom Gibu za uchastyu Luchko stav Kodova nazva Pivdennij grim 1980 roku sho rozpovidav pro Yassko Kishinivsku vijskovu operaciyu 1944 roku v Moldovi de vona zigrala vijsklikarya Mashu spivrobitnicyu SMERShu Hocha rezhiser spochatku sumnivavsya chi zmozhe Luchko zigrati spivrobitnicyu SMERShu adzhe vona vvazhalasya lirichnoyu aktorkoyu todi yak personazh filmu zhorstka zhinka ale rol viyavilasya vdaloyu U reshti inshih kartin 1970 h rokiv Tam za gorizontom 1975 i Z kohanimi ne rozluchajtes 1979 Luchko zigrala roli drugogo planu a strichka Pidzorna truba 1973 stala yedinoyu korotkometrazhkoyu v kar yeri aktorki Krim cogo 1979 roku Volodimir Menshov zaproponuvav Luchko zigrati negativnu rol materi Rudolfa u filmi Moskva slozam ne virit ale aktorka vidmovilasya vid neyi V rezultati cyu rol zigrala Yevgeniya Hanayeva Yak i u filmi Z kohanimi ne rozluchajtes nadali Luchko chasto grala roli materej zokrema u postanovci Vi vmiyete grati na pianino 1982 yaka stala yedinoyu v kar yeri aktorki televistavoyu znyatoyu za zayavkami glyadachiv ta u filmi Neshozha 1985 j inshih U 1980 roci Luchko zigrala u filmi Skrinka Mariyi Medichi ce bula yiyi persha spivpracya z nadali vona znyalasya u nizci kinokartin cogo rezhisera Za slovami aktorki Fruntov buv gotovij znimati yiyi majzhe v kozhnomu svoyemu filmi Film stav pershoyu samostijnoyu rezhiserskoyu robotoyu Fruntova Luchko zigrala rol aristokratki francuzhenki Madlen Lokkar scenarij filmu ta rol yij podobalisya tim sho vona ranishe v detektivah nikoli ne znimalasya Film projshov po ekranah z velikim uspihom Potim Fruntov specialno dlya Luchko napisav rol zhinki mera portovogo mista v filmi katastrofi Trivozhna nedilya 1983 roku yaka hvilyuyetsya za zhittya svogo sina sho stav zaruchnikom avariyi na tankeri v portu Cya rol za slovami aktorki bula dlya neyi takozh vazhlivoyu i cikavoyu tomu sho yiyi geroyinya mala duzhe silnij harakter Osoblivo skladno yij bulo zigrati silnu dramatichnu scenu zobraziti stan vnutrishnogo zanepokoyennya geroyini yiyi vnutrishni metannya mizh borgom i materinskim pochuttyam Nastupnimi rolyami Luchko u Fruntova stali drami Zhiv vidvazhnij kapitan 1985 i Pro lyubov druzhbu i dolyu 1987 podiyi yakih vidbuvalisya za chasiv Nimecko radyanskoyi vijni de vona zigrala roli drugogo planu Rol u kartini Zhiv vidvazhnij kapitan stala dlya aktorki primitnoyu tim sho vona zigrala brigadirku malyariv Agniyu Hocha za scenariyem yiyi geroyinya bula zdorovoyu silnoyu zhinkoyu z nizkim siplim golosom sho zakohalasya v moryaka Luchko za vlasnoyu iniciativoyu zimprovizuvala u odnij zi scen zrobivshi rol Agniyi za yiyi slovami bilsh zhivoyu i lyudyanoyu Takozh 1980 roku Tetyana Lioznova zaproponuvala zigrati Luchko rol personazha Nujkinoyi u dvoserijnij psihologichnij drami Mi sho nizhche pidpisalisya Do cogo cya p yesa vzhe stavilasya v troh moskovskih teatrah Glyadachi hodili divitisya yak graye aktor v odnomu teatri i yak tu zh rol grayut v inshomu teatri Vistavi mali velikij uspih Za slovami aktorki Mi sho nizhche pidpisalisya buv suchasnim socialno moralnim filmom detektivom zi skladnimi harakterami a Nujkina ce byurokrat inteligent chinovnik visokogo klasu yaka maye cholovika profesora vikonuye tilki te sho yij skazhe nachalnik popri yiyi osobistu dumku j vvazhaye sho vse sho vona robit dobri spravi i pravilno Dlya Luchko znimannya filmu buli duzhe cikavimi bo v nomu buv pidibranij ansambl takih pershoklasnih aktoriv yak Oleg Yankovskij Yurij Yakovlyev Leonid Kuravlov ta Irina Muravjova Film vijshov na ekrani u 1981 roci i viklikav pozitivni vidguki yak v glyadackij auditoriyi tak i v presi Aktoriv visunuli na zdobuttya Derzhavnoyi premiyi SRSR yaku yim tak i ne dali hocha na zasidanni Komitetu z Derzhpremij na pidtrimku cogo vistupali najbilshi diyachi kulturi Pislya troh prem yer filmu v najkrashih kinoteatrah Moskvi ne lishe glyadachi ale j kritiki odnostajno visoko ocinili robotu Luchko Lioznova vvazhala sho Luchko zigrala najkrashu svoyu rol u comu filmi zavdyaki yakomu vona vidkrilasya yak serjozna psihologichna aktorka Togo zh roku Muravjova Yakovlyev i Luchko znyalisya u she odnomu filmi Lioznovoyi Karnaval Prichomu Yakovlyev i Luchko zigrali podruzhnyu paru a Muravjovij distalasya golovna rol Takozh 1981 roku Luchko znyalasya u komediyi Bidna Masha de vona zigrala rol Olgi Pavlivni materi golovnoyi geroyini yaka zahoplyuyetsya sportom Dlya aktorki film stav primitnim tim sho yij dovelosya protyagom p yati dubliv vikonuvati skladnij tryuk Za zadumom rezhisera v odnomu z kadriv vona povinna bula stoyati na golovi a personazh Mikoli Trofimova yakij vikonuvav rol cholovika Olgi Pavlivni u cej moment mav grati na violoncheli Rezhiser yakij navit hotiv zaprositi trenera shob vin navchiv Luchko comu tryuku buv duzhe zdivovanij koli aktorka skazala sho vona itak vmiye stoyati na golovi Pid chas znimannya ciyeyi sceni vidbuvsya kumednij vipadok yakij Luchko zgaduvala slovami Ya stoyu na golovi a Trofimov graye na violoncheli Vin pochinaye scenu i zabuvaye tekst A ya stoyu na golovi Pochinayemo spochatku I vin znovu zabuvaye She raz A ya vse stoyu na golovi I tak p yat dubliv Vidchuvayu sho zaraz upadu Meni zahotilosya stuknuti Trofimova po jogo golovi Ale ya cogo zvichajno ne zrobila A na ekrani vse viglyadalo legko i prosto Tretya hvilya populyarnosti Cigan 1983 roku Luchko perezhila tretij zlit populyarnosti pislya vihodu na teleekrani bagatoserijnogo filmu Cigan znyatogo za romanom Anatoliya Kalinina Suvore pole u 1979 roci de vona zigrala golovnu rol donsku kozachku Klavdiyu Puhlyakovu Koli jshlo obgovorennya z rezhiserom filmu kogo zaprositi na golovnu rol Kalinin tverdo skazav sho vin bachit u cij roli lishe Luchko pislya togo yak pobachiv yiyi gru u vistavi Suvore pole tim pache sho vona za pohodzhennyam kozachka Luchko bula zaproponovana rol Klavdiyi Stepanivni navit popri te sho za scenariyem golovnij geroyini bulo 40 rokiv a aktorci 54 Poki jshli kinoprobi vinikla problema shodo nevihodu Cigana visokopostavleni chinovniki namagalisya vidtyagnuti pochatok zjomok cherez te sho yim ne podobavsya syuzhet z internacionalnoyu lyubov yu dvoh golovnih personazhiv filmu cigana Budulaya i kozachki Klavdiyi Blank i Kalinin sklali list sekretaryu CK KPRS po ideologiyi Mihajlu Suslovu ale sprava ne dala rezultatu Todi u spravu znovu vtrutilasya Luchko yaka zvernulasya do Sergiya Lapina golovi Derzhteleradio SRSR rozpovivshi scenarij vmovila jogo pospriyati dozvolu na znimannya filmu yakij buv otrimanij cherez tri dni Na rol Budulaya dovgij chas ne mogli znajti vidpovidnogo aktora pereprobuvali bezlich aktoriv sered yakih buli cigani gruzini ukrayinci virmeni tatari j inshi Zigrati Budulaya hotili bagato artistiv sered pretendentiv buv navit Armen Dzhigarhanyan ale vin ne zmig priyihati na probi a inshi kategorichno ne pidhodili Situaciyu znovu vryatuvala Luchko yaka zgadala pro koloritnogo moldovskogo aktora Mihaya Volontira z yakim vona grala Koreni zhittya Shkoda vin govorit z dikim akcentom zate tipazh tochno vash Budulaj perekonuvala Luchko znimalnu grupu Pislya togo yak Volontir pribuv na znimalnij majdanchik i projshov kinoprobi pislya yakih Kalinin viguknuv Tak os zhe mij Budulaj vin buv zatverdzhenij na golovnu rol Pered probami Luchko boyalasya sho bude pogano viglyadati na tli partnera yakij buv majzhe na desyat rokiv molodshe ale sumnivi sprostuvav odin dubl de poruch z borodatim Budulayem yiyi Klavdiya viglyadala jomu do pari Koli stali domovlyatisya shodo znimannya Volontira viyavilosya sho kerivnictvo jogo dramatichnogo teatru u misti Byelci kategorichno proti motivuyuchi ce tim sho na nomu u nih trimayetsya ves repertuar ale Luchko vdalosya umoviti Ministra kulturi Moldovi vidpustiti Volontira Film znyali na batkivshini Kalinina na hutori Puhlyakovskomu v Rostovskij oblasti Vijshovshi na ekrani telefilm mittyevo stav nadzvichajno populyarnim jshov u bagatoh krayinah Aktorka kazala sho navit u Yugoslaviyi pislya pokazu filmu yiyi vpiznavali j pidhodili na vulicyah Do Luchko yak i za chasiv Kubanskih kozakiv prijshla velika kilkist listiv Vona zgaduvala Budinok na Kotelnickij naberezhnij de zhila Klara Luchko z 1953 roku j do kincya zhittya Glyadachki rozpovidali meni a virnishe moyij geroyini sho u nih ne sklalosya zhittya sho pobachivshi dolyu Klavdiyi zrozumili sho voni des buli ne pravi sho potribno buti mudrishimi chekati viriti a voni neterplyachi Napevno film varto bulo robiti hocha b tomu sho vin zmushuvav lyudej zamislyuvatisya nad svoyim zhittyam Za pidsumkami sociologichnogo opituvannya provedenogo Rosijskoyi gazetoyu u 1997 roci Cigan uvijshov do chisla sta najkrashih filmiv za vsyu istoriyu rosijskogo kinematografa a za chislom pokaziv na telekanalah Rosiyi posiv pershe misce Nadali Blank zaprosiv Luchko na znimannya u film Profesiya slidchij 1982 de vona zigrala epizodichnu rol Aktorka podruzhilasya ne lishe z samim rezhiserom ale i z jogo rodinoyu Hocha za scenariyem Budulaj povinen buv pomerti vid ruk banditiv v kinci ostannoyi chetvertoyi seriyi ale pid chas zavershennya znimannya Volontir vrazhenij zjomkami pereglyanuvshi vidznyatij material stav prositi rezhisera ne vbivati jogo geroya Vimagali prodovzhennya telefilmu i glyadachi pislya chogo Kalinin napisav novij scenarij Koli Centralne telebachennya vpershe pokazalo chotiri seriyi Cigana nihto ne zbiravsya znimati prodovzhennya Ale na nas obrushivsya shkval listiv Tisyachi desyatki tisyach listiv Glyadachi vimagali prodovzhennya I cej glyadackij natisk dav rezultat Anatolij Kalinin napisav prodovzhennya romanu Buv napisanij scenarij novogo chotirohserijnogo filmu Povernennya Budulaya Klara Luchko U 1985 roci na ekrani z triumfom sered glyadachiv vijshlo prodovzhennya filmu Povernennya Budulaya pislya yakogo Luchko i Volontir buli udostoyeni zvannya Narodnij artist SRSR Takozh 1983 roku Luchko zigrala v chergovij strichci Mikoli Gibu Znajdi na shastya pidkovu de vikonala rol silskoyi meshkanki Varvari Luchko stvorila personazh yakij vvazhavsya sovistyu sela pri jogo vtilenni aktorka bagato chogo vzyala vid svoyeyi osobistosti ta zhittyevoyi poziciyi buduchi dobroyu ta diyalnoyu lyudinoyu Nastupnogo roku Luchko znyalasya u filmi Oleksandra Kosaryeva Persh nizh rozluchitisya vikonavshi rol bufetnici Toni Za slovami aktorki podibnij zhinochij harakter vona she ne grala j nazvala rol zvorushlivoyu U cij kartini u neyi buli yak komedijni tak i dramatichni sceni U seredini 1980 h rokiv Luchko popalasya povist Galini Popovoyi Titka Marusya yaka yij duzhe spodobalasya Za slovami aktorki pislya yiyi prochitannya vona uyavlyala sebe v roli yiyi golovnogo personazhu bezditnoyi domogospodarki titki Marusi sho prisvyatila svoye zhittya vihovannyu chuzhih ditej Vona vvazhala sho kartina potribna bagatom takim zhinkam yak Marusya i tim hto potrebuye tepla i laski Nezabarom vona poznajomilasya z Popovoyu j vmovila yiyi napisati scenarij yakij potim vklyuchili v plan studiyi Bilorusfilm U nakazi bulo napisano sho kartina stavitsya same dlya Luchko Najvazhlivishim dlya aktorki bulo pridumati harakter tomu sho za yiyi slovami vazhko prosto tak grati podiyi z zhittya Koli u 1985 roci na teleekranah pokazali dvoserijnij film Titka Marusya Luchko otrimala sotni listiv polovina z yakih bula napisana ditmi Bagato listiv prijshlo i vid samotnih zhinok u yakih nikoli ne bulo ditej Voni pisali yij pro te sho yakbi podivilisya kartinu ranishe to mabut sprobuvali b zminiti svoye zhittya Takozh sered tih sho vidguknulisya bulo chimalo vihovanciv dityachih budinkiv ta lyudej z neblagopoluchnih simej Partnerami Luchko u filmi stali Volodimir Konkin Irina Shevchuk i Rimma Markova yaka grala Marusinu podrugu nastavnicyu z yakoyu v yiyi geroyini buli absolyutno rizni harakteri sho stalo znahidkoyu dlya kartini Personazh Markovoyi yak bi dopovnyuvav rol geroyini Luchko nastavlyayuchi i dopomagayuchi yij Anatolij Romashin zigrav piznye kohannya titki Marusi sho za slovami Luchko bulo skladnoyu spravoyu i vimagalo krajnoyi delikatnosti Hocha velika populyarnist Luchko bula zasnovana persh za vse na pozitivnih rolyah ale u troh ostannih filmah Mikoli Gibu aktorka vpershe za dovgi roki virishila zminiti comu svoyemu pravilu zigravshi negativni zhinochi harakteri U filmi Vash specialnij korespondent 1987 roku vona vpershe na vsyu krayinu zigrala korumpovanu partijnu chinovnicyu Mariannu Dregan Stvorena v samij rozpal perebudovi Mihajla Gorbachova cya strichka viperedila bagato filmiv togo periodu shodo demonstraciyi korumpovanosti vladi U kartini Gra v smert abo Storonnij 1991 Luchko vikonala rol mafioznoyi dami miljonerki yaka zdala svogo sina v dityachij budinok ta pid kinec filmu kayetsya u svoyih chornih spravah i gine V inshomu filmi Chi vinna ya 1992 aktorka zigrala alkogolichku ale film vijshov optimistichnim sho sponukaye do nadiyi Kartina bula znyata na groshi amerikanskogo sponsora z yakim Luchko poznajomilasya za dopomogoyu svogo znajomogo Syuzhet z yavivsya vipadkovo vin rozpovidav istoriyu pro moryaka yakij kidaye piti shob vryatuvati vid cogo poroku kohanu zhinku Syuzhetom posluzhila osobista zhittyeva istoriya rozkazana Luchko poputniceyu po kupe poyizda koli vona povertalasya do Moskvi pislya znimannya filmu Gra v smert v Izmayili Istoriya tak potryasla Luchko sho vona pislya povernennya vse perekazala Zinayidi Chirkovij druzhini rezhisera Gibu yaka bula scenaristom Chirkovu cya istoriya zacikavila i vona z Luchko virishili stvoriti vidvertu melodramu nazvavshi yiyi za slovami pisni Chi vinna ya Potim vona ta Luchko zustrilisya na koncerti z Mihayem Volontirom v Volgogradi de rozpovili jomu scenarij i zaproponuvali zigrati rol zakohanogo moryaka Potim Luchko pidvela Gibu yakij pogodivsya znati film do dumki dati rol Volontiru Kartina Chi vinna ya bula shvidko znyata dlya aktorki vona bula odna z najcikavishih robit zavdyaki absolyutno novij roli yaku vona nikoli ne grala ranishe Dolya kartini viyavilasya dramatichnoyu Sponsorka kartini dovgo ne hotila nikomu yiyi prodavati ni dlya telebachennyu ni dlya prokatu boyachis sho yij ne zaplatyat povnoyi sumi za neyi Film vpershe pokazali u 1994 roci na kinofestivali Zhinochij svit v Naberezhnih Chelnah de Luchko zdobula premiyu za najkrashu zhinochu rol Odnak naprikinci 1980 h rokiv Luchko zigrala i dvi pozitivni roli rol Oleksandri Grigorivni u filmi Odnogo razu v grudni ta kolgospnici doyarki Avdotyi u virobnichij bagatoserijnij drami Uvijdi v kozhen budinok Ostanni roki Luchko znimalasya v kino do seredini 1990 h rokiv U filmi 1992 vona vikonala rol likarya oftalmologa i zigrala v ukrayinskij strichci pritchi 1994 u yakij po suchasnomu osmislyuvalasya biblijna legenda pro Jova Potim Luchko vidijshla vid kinematografa ale yak i ranishe z yavlyalasya na publici Pislya rozpadu SRSR Luchko stala pracyuvati na telebachenni tudi artistku zaprosili druzi yiyi cholovika Dmitra Mamlyeyeva Na telekanali ORT vona vela programi Filmi nashoyi pam yati i Shob pam yatali a na kanali AST Kumiri kino U peredachah Luchko rozmovlyala z aktorami i rezhiserami avtorami populyarnih radyanskih kinokartin ta zgaduvala pro vidomih pomerlih aktoriv Luchko vidgukuvalasya pro pracyu na telebachenni slovami Yak lyudina vidpovidalna ya nervuvala i mene stali dolati sumnivi chi zmozhu buti avtorom i veduchoyu novoyi televizijnoyi rubriki Ne interv yuyerom a spivrozmovnikom lt gt Vesti televizijnu peredachu vazhko Ya ne prosto veducha yaka bere interv yu u aktora Ya aktorka yak i ti hto prihodit do studiyi I tomu potribne ne interv yu a besida dlya glyadachiv shob voni priyednalisya do nas Ya prihodzhu do yihnogo budinku i mi vsi sidimo govorimo pro te sho nas cikavit a ya tilki napravlyayu cyu besidu Ce duzhe vazhlivij metod i glyadach prijnyav jogo Poshta bula kolosalna Film sho vijshov u 2002 roci stav ne lishe ostannoyu spivpraceyu Luchko z rezhiserom Rudolfom Fruntovim ale j yiyi ostannoyu velikoyu kinorobotoyu Znimannya u filmi sho vidbuvalisya u Sevastopoli viyavilasya nezvichajnimi tim sho vona vpershe grala v bojoviku de vona vikonala rol negativnogo personazha Klari Miller dosvidchenogo inozemnogo agenta diversanta sho vinyatkom u yiyi kinokar yeri Luchko kazala Ya ne lyublyu grati negativni roli ce pravda Ale cya rol zdalasya meni cikavoyu Adzhe ya nikoli ne znimalasya v bojoviku Ce tezh duzhe cikavo Cikavo prosto yak aktorci Do togo zh u mene tut she j skladnij harakter ya grayu milu charivnu zhinku i lishe u finali z yasovuyetsya hto vona naspravdi koli vona cilyachis v oficera vipadkovo vbivaye sina Mogila Klari Luchko na Novodivichomu kladovishi U 2002 roci aktorka opublikuvala avtobiografichnu knigu Chi vinna ya yaka otrimala viznannya chitachiv a na pochatku 2005 roku vipustila kalendar rozrahovanij na tri roki vpered zi svoyimi fotografiyami z kino Ostannimi rolyami aktorki stav film Yuliya Gusmana Park radyanskogo periodu yakij vijshov u 2006 roci i teleserial z 13 ti vipuskiv sho znimavsya u 2002 2009 rokah Svoyu rol kameo u Parku radyanskogo periodu aktorka ne vstigla ozvuchiti cherez smert kartina bula svoyeridnim rimejkom Kubanskih kozakiv Gusman todi zayaviv sho insha aktorka ne ozvuchuvatime rol Luchko bo bulo tehnichno mozhlivim zrobiti tak shob u filmi prolunav same yiyi golos U Rozvedenih mostah za scenariyem golovnij personazh u vikonanni Kirila Lavrova zakohavsya v geroyinyu Luchko gospodinyu velikoyi rodini ukrayinku za nacionalnistyu V ostanni dni svogo zhittya aktorka po suti zhila v poyizdi yakim yizdila mizh Moskvoyu i Sankt Peterburgom dlya znimannya u comu seriali Smert U 2005 roci Klara Stepanivna gotuvalasya vidznachiti 80 richnij yuvilej Osoblivih skarg na stan zdorov ya vona ne vislovlyuvala tomu yiyi smert stala dlya ridnih i koleg spravzhnim shokom Yak zavzhdi subotnim rankom 26 bereznya 2005 roku vona gotuvala snidanok Nakrivshi na stil poklikala cholovika i nespodivano vtratila svidomist Cholovik Dmitro Fedorovich pobachivshi druzhinu sho lezhit na pidlozi bilya lizhka tut zhe viklikav shvidku Za visnovkom likariv brigadi shvidkoyi yaki pribuli v kvartiru aktorki u visotci na Kotelnickij naberezhnij prichinoyu yiyi smerti stav vidriv trombu Proshannya z Luchko prohodilo u stolichnomu Budinku kino Pohovali aktorku 30 bereznya na Novodivichomu kladovishi na dilyanci 10 poruch z hirurgom Borisom Petrovskim U lipni 2006 roku na mogili Luchko vidkrili pam yatnik z bilogo marmuru Osobiste zhittyaKlara Luchko odruzhuvalasya dvichi Z pershim cholovikom aktorom Sergiyem Luk yanovim yakij buv rodom z Luganshini vona poznajomilasya pid chas znimannya filmu Kubanski kozaki 1949 roku Naperedodni vid yizdu v kinoekspediciyu na Kuban Luk yanov zaglyanuv v grimerku pobachivshi tam Luchko yaka bula molodsha za nogo na 15 rokiv zakohavsya v neyi skazavshi Ya propav Luk yanov zav yazav roman z Luchko popri te sho vin buv todi odruzhenij z aktorkoyu Kiyivskogo teatru operi i baletu j u nih pidrostala dochka Takozh she do znajomstva Luchko z Luk yanovim zakohavsya v aktorku i rezhiser filmu Ivan Pir yev yakij mav reputaciyu vidomogo lovelasa Rezhiser zvernuv uvagu na Luchko she pid chas kinoprob do Kubanskih kozakiv de doviv molodu aktorku do sliz jomu ne podobalisya rakursi yaki brav fotograf i todi vin shopiv yiyi za pidboriddya i pochav krutiti v rizni boki Pid chas znimannya filmu rezhiser stav zalicyatisya do Luchko sho prizvelo do jogo skandalnogo incidentu z Luk yanovim yakij cherez napad revnoshiv shopiv Pir yeva i kinuv v kushi Pislya cogo vipadku Pir yev hotiv znyati Luk yanova z roli Perezhivala i Luchko yaka vvazhala sho Pir yev yiyi tezh znime z roli Odnak zavdyaki vtruchannyu Marini Ladininoyi cej incident buv zalagodzhenij i znimannya filmu buli zaversheni Piznishe Pir yev namagavsya pomstitisya Luchko za te sho vona ne vidpovila jomu vzayemnistyu Koli Josip Hejfic zaprosiv aktorku na rol u Velikij rodini Pir yev buduchi direktorom Mosfilmu na hudozhnij radi vislovivsya kategorichno proti znimannya Luchko u comu filmi ale yiyi vse odno zatverdili Luk yanov rozluchivsya z Tishkevich i cherez kilka misyaciv pislya zavershennya znimannya Kubanskih kozakiv odruzhivsya na Luchko u 1951 roci u nih narodilasya dochka Oksana Pislya vesillya podruzhzhya meshkalo v moskovskij komunalci a 1953 roku pereyihalo u veliku kvartiru v budinku na Kotelnickij naberezhnij Cyu kvartiru Luk yanov otrimav zavdyaki ministru kulturi Katerini Furcevij Za spogadami dochki Oksani Narodnij artist RRFSR aktor Sergij Luk yanov pershij cholovik Klari Luchko Tato robiv mami rozkishni podarunki koshtovnosti shubi more kvitiv Zavzhdi buv duzhe galantnij Voni vvazhalisya odniyeyu z najkrasivishih par radyanskogo kino Z za kordonu vsi vezli bagato rechej a vin jshov v horoshij magazin i kupuvav mami odne doroge plattya U tata buv duzhe horoshij smak Odnogo razu na gastrolyah v Angliyi ves gonorar vin vitrativ na dorogu suknyu z bryusselskogo merezhiva i sribni tufelki dlya kohanoyi A yakos pobachiv des v zhurnali aktorku v bosonizhkah na korkovij tanketci Zaraz takih povno a todi vden z vognem ne mozhlivo bulo znajti Os vin znajshov yakus zamshu priv yazav do neyi dovgi shnurki vigotoviv tanketku i podaruvav mami Inshoyi takoyi pari ne bulo ni u kogo Bosonizhki prosto chudovo sidili na maminih nizhkah Batko bukvalno obozhnyuvav yiyi Batki mriyali sho yih dochka takozh stane aktorkoyu Oksana postupila v Shukinske uchilishe ale potim zabrala dokumenti i perevelasya na fakultet zhurnalistiki MDU hocha Klara Stepanivna bula vkraj nezadovolena takim rishennyam Potim Oksana zakinchila she dva vishih navchalnih zakladi VGIK i GITIS stavshi kinoznaviceyu odruzhilasya i narodila sina Oleksandra yedinogo onuka Klari Stepanivni yakij stav himikom mikrobiologom Zgodom Luchko kazala Mi z onukom spravzhni druzi Vin mene nazivaye Klaroyu Mi z dochkoyu zavzhdi buli podruzhkami doviryali odna odnij vsi sekreti I ci vidnosini zberigayutsya dosi Oksana deyakij zhila v Kanadi ale yiyi osobiste zhittya ne sklalosya vona rozluchilasya z cholovikom i razom z sinom povernulasya na batkivshinu j stala zajmatisya biznesom She 1958 roku v Luk yanova stavsya pershij infarkt koli vin znimavsya v Kapitanskij dochci de grav rozbijnika Omelyana Pugachova Cherez kilka rokiv u nogo stavsya drugij infarkt Luk yanov vpav na asfalt bilya svogo budinku 1962 roku Luk yanov poterpayuchi vi depresiyi cherez svoyu hvorobu namagavsya naklasti na sebe ruki hocha za svidchennyami dochki Oksani Batko ne zdavavsya jomu druzi z Ameriki privozili dorogi liki I vse zh v likarni vin opinyavsya vse chastishe Mama nastilki zanurilasya v turboti pro nogo sho navit perestala stezhiti za soboyu Vona rizko postarila v volossi z yavilasya sivina do togo zh mama hodila bez kosmetiki bez ukladannya Odnogo razu yiyi u tata v likarni pobachiv Mark Bernes yakij tezh tam likuvavsya i kazhe Klara zajdi do mene na hvilinochku A koli vona zajshla vin yij skazav Ti sebe v dzerkali davno bachila Na kogo ti stala shozha Sluhaj meni zaraz zovsim ne do togo meni vse odno yak ya viglyadayu sprobuvala vidmahnutisya mama Ale Bernes prodovzhiv A sho yaksho Serezha bude dovgo hvoriti Hto tebe znimati bude Yak ti mogla sebe do takogo dovesti Adzhe u tebe ditina U toj chas mama viglyadala praktichno tak yak v ostannomu spilnomu z tatom filmi Derzhavnij zlochinec Tam moya prekrasna mama zigrala slipu sivu nemolodu zhinku Tretij infarkt viyavivsya ostannim 1 bereznya 1965 roku vistupayuchi na odnomu iz zibran v Teatri im Ye Vahtangova pid chas svoyeyi promovi Luk yanov perehvilyuvavsya i pomer pryamo v zali zasidannya Pohovali aktora na Novodivichomu kladovishi Drugim cholovikom Luchko stav zhurnalist gazeti Izvyestiya piznishe stav golovoyu Rosijskogo fondu miru Voni poznajomilisya u 1969 roci Sama aktorka zgaduvala Ya prijshla v gosti do svoyeyi priyatelki u neyi za stinoyu zhila yiyi cholovik Sasha Mendelyeyev buv vidpovidalnim sekretarem Izvyestij Aza zajshla do nas i zaprosila do sebe skazavshi sho zaraz Dima Mamlyeyev prijde Mi perejshli v susidnyu kvartiru Prijshov Dima Mamlyeyev krasivij molodij izvyestinec sho podaye nadiyi Mi duzhe cikavo proveli vechir A koli pochali rozhoditisya z yasuvalosya sho vsi zhivut u comu budinku a mi z Dimoyu lyudi prijshli I pishli mi udvoh z Dimoyu shukati taksi Tak do sih pir razom i zhivemo Cherez chotiri roki voni oficijno oformili stosunki Luchko ziznavalasya sho zavdyaki Mamlyeyevu i dochci vona zmogla povernutisya do zhittya pislya smerti Luk yanova Mamlyeyev vzyav vsi pobutovi turboti na sebe zahistivshi druzhinu vid povsyakdennih klopotiv Luchko i Mamlyeyev prozhili razom 36 rokiv Smert druzhini Dmitro Fedorovich perezhivav vazhko i pomer cherez sim rokiv pislya yiyi vidhodu u 2012 roci Gromadska diyalnistPoryad z aktorskoyu robotoyu Luchko pracyuvala v Universiteti kulturi Komiteti radyanskih zhinok Pravlinni tovaristva SRSR Avstraliya aktorskoyi sekciyi Spilki pracivnikiv kinematografiyi SRSR Bula chlenom KPRS z 1966 roku ta Golovoyu pravlinnya Mizhnarodnogo kulturnogo centru Slava Obiralasya deputatom Mosradi de bula golovoyu postijnoyi komisiyi po kulturi Chasto zustrichalasya z glyadachami Vona neodnorazovo predstavlyala radyanske kinomistectvo na festivalyah u tvorchih poyizdkah pobuvala u nizci krayin svitu zustrichalasya zi vidomimi lyudmi zokrema spivakom Polem Robsonom ta aktorom Gregori Pekom Buvala na riznih kinostudiyah svitu zokrema Gollivudu Yaponiyi Chehoslovachchini Ugorshini Izrayilyu Bula chlenom Spilki kinematografistiv SRSR V kinci 1980 h Luchko zajmalasya gromadskoyu robotoyu vhodila do Moskovskoyi miskoyi radi z pitan kulturi kulturi vistupala z lekciyami pro kino pered studentami teatralnih institutiv Potim zajmalasya Ekologichnim dityachim fondom Bula predstavniceyu komitetu ukrayinciv v Rosiyi Osobisti yakosti ta vpodobannyaV molodi roki Klara Luchko vvazhalasya odniyeyu z pershih krasun radyanskogo kino i slavilasya svoyeyu klasichnoyu krasoyu neyu zahoplyuvalisya taki mitci yak Ivan Pir yev Pablo Pikasso Fernan Lezhe Eldar Ryazanov V yacheslav Shalevich Leonid Gajdaj Bagato radyanskih cholovikiv u svoyih listah do aktorki pisali sho mriyali mati taku druzhina yak vona Pid chas vidvidin Kannskogo kinofestivalyu 1954 roku zovnishnist Luchko viklikala spravzhnij furor ta koristuvalasya velikoyu uvagoyu z boku miscevoyi presi isnuyut fakti sho z privodu yiyi rum yancyu zhurnalisti navit bilisya ob zaklad prirodnij vin abo rezultat makiyazhu Odne z miscevih vidann prisvyatilo Luchko cilu stattyu napisavshi sho radyanska aktorka v pershi tri dni festivalnoyi lihomanki perevershila za populyarnistyu navit francuzku kinozirku Mishel Morgan Pro aktorku pisali charivna aktorka zi svizhistyu pastushki Pablo Pikasso i Fernan Lezhe nazivali aktorku shozhoyu na svizhu troyandu Tvorchist Luchko vidznacheno bezlichchyu nagorod i premij 1999 roku Mizhnarodnij biografichnij centr u Kembridzhi nazvav aktorku Zhinkoyu tisyacholittya za zaslugi u svitovomu kinematografi zavdyaki roli u Dvanadcyatij nochi Ale najbilsh pam yatnoyu nagorodoyu nezadovgo do svoyeyi raptovoyi smerti vona nazvala golovnij priz rosijskogo festivalyu Zhinki kino imeni Viri Holodnoyi Za slovami Luchko profesiya aktorki zobov yazuvala yiyi viglyadati garno ale bagatoyu materialno vona nikoli ne bula Koli mi navchalisya u VDIKu Klara na aktorskomu fakulteti u Sergiya Gerasimova a ya na rezhiserskomu u Grigoriya Kozinceva mi buli malo znajomi Znajomi zdaleku Vitalisya ta j godi I ce zrozumilo adzhe kurs Klari buv na rik starshij za nash ta j za vikom Klara bula starsha za mene na dva z lishkom roki U ti roki ce bulo chimalo Ale golovne vona bula nemislima krasunya visoka statna yaskrava Pro neyi navit podumati bulo strashno Prinajmni meni Vona zdavalasya gordoyu nepristupnoyu nedosyazhnoyu Navkolo neyi klubilisya hlopci muzhnishi bilsh predstavnicki aktivnishi Korotshe kazhuchi rozkishni Ne te sho ya hlyupik Adzhe meni koli vstupiv do institutu ne bulo j simnadcyati Ya buv ptashenya yakomu bulo ne do divchat Eldar Ryazanov Z drugim cholovikom Dmitrom Mamlyeyevim Klara Stepanivna mala dachu zvichajnij derev yanij budinochok v Pidmoskov yi yakij voni kupili she v 1970 h rokah prodavshi budinok svoyeyi titki v Poltavi Luchko vela aktivnij sposib zhittya lyubila vidpochinok na prirodi na sadovij dilyanci viroshuvala liliyi Lyubila tvori rosijskih i zarubizhnih klasikiv klasichni tvori Petra Chajkovskogo Ferenca Lista Zavzhdi iz zadovolennyam divilasya stari radyanski kinostrichki Sered ulyublenih aktoriv Robert Redford Mikola Cherkasov Yevgen Leonov Marina Nejolova Bula avtomobilistkoyu mala avtomobil Volga Obozhnyuvala kishok i sobak Luchko mala reputaciyu ne lishe znamenitoyi aktorki ale j chujnoyi ta dobroyi lyudini yaka pidtrimuvala blagodijni fondi mogla zamoviti slovo pered mozhnovladcyami yaksho bachila sho htos potrapiv u bidu Prikladom cogo bulo te yak odnogo razu same pislya yiyi rozmovi z Nayinoyu Yelcinoyu v spiski pretendentiv na prezidentsku premiyu vklyuchili Marinu Ladininu Luchko skazala druzhini prezidenta sho gotova vidmovitisya vid groshej na korist znamenitoyi ale zlidennoyi artistki Ale Luchko ne vikreslili zi spiskiv prosto dodali she j Ladininu Aktorka pisala Ya zavzhdi namagalasya dopomogti tim hto opinyavsya v skrutnomu stanovishi Skilki sebe pam yatayu zavzhdi bula zastupnikom po zhittyevim spravah komus potribno bulo vibiti kvartiru kogos poklasti v likarnyu She odnimi prikladami dopomogi aktorki tim hto opinivsya u skrutnomu stanovishi ye aktori ta Mihaj Volontir Nikulnikov yakij zigrav rol sina Klavdiyi u filmi Cigan kazav sho Klara Stepanivna jogo druga mama a Volontir nazivav Luchko svyatoyu Luchko turbuvalasya shodo doli Nikulnikova i dopomogla otrimati jomu zhitlo u Moskvi A Volontiru u 2001 roci aktorka zibrala groshi na likuvannya jomu zagrozhuvala slipota cherez cukrovij diabet Luchko zavzhdi lyubila garno odyagatisya osoblivo nositi kapelyushki V yiyi garderobi postijno bulo ne menshe dvoh desyatkiv vishukanih golovnih uboriv yaki chasto onovlyuvalisya U aktorki zavzhdi bula legka hoda idealno rivna spina navit popri pohilij vik Zavzhdi nosila 46 j rozmir odyagu pri comu ne sidila na diyetah ne zajmalasya sportom ne hudla i ne povnila Za vse svoye zhittya Luchko ne zrobila zhodnoyi plastichnoyi operaciyi Pri zrosti 170 sm mala zavzhdi vagu 64 70 kg Luchko vse zhittya propracyuvala v moskovskomu Teatri kinoaktora j provodila duzhe nasichenu tvorchu diyalnist opisala svoyi trudovi budni slovami U moyij trudovij knizhci odin yedinij zapis Studiya Mosfilm Teatr kinoaktora Aktorka Os i vse Kadroviki skrupulozno zanosili do mogo sluzhbovogo reyestru yakis podyaki i gramoti Ya pracyuvala v Teatri kinoaktora ale kozhna nova kartina oznachala sho ya na chas znimannya perehodzhu v kolektiv chergovoyi znimalnoyi grupi a pislya zakinchennya roboti povertayusya znovu do Teatru kinoaktora Za svoye tvorche zhittya na yakih tilki studiyah ya ne znimalasya Lenfilm i Kinostudiya imeni Dovzhenka u Kiyevi Odeska kinostudiya i Yaltinska Moldova film i Tashkent Bilorusfilm i Budapesht Ma film studiya Barrandov v Chehoslovachchini A yaksho do cogo dodati kinoekspediciyi koncerti ta festivali tvorchi zustrichi to ce malo ne ves Radyanskij Soyuz vid Kaliningrada do polyusa holodu Ojmyakona vid Yerevana i Baku do Karpat vid Izmayila do Alma Ati Za slovami aktorki vona pobuvala u bezlichchi misc svitu ale najbilshe yij spodobavsya Parizh Ya pobuvala chi ne v soroka krayinah svitu bachila Indiyu ta tumannij Albion piramidi Mehiko ta hmarochosi Nyu Jorka afrikansku savanu ta zhovte kaminnya Svyatoyi Zemli Ale v pam yati moyij toj Parizh Za spogadami suchasnikiv Luchko viriznyalasya delikatnistyu ta aristokratichnimi manerami Zavzhdi prihovuvala svoyi pochuttya vvazhala nepripustimim skarzhitisya na svoyi trudnoshi perezhivannya i hvorobi Vona kazala sho koli bula ne v dusi prosto ne vihodila z domu Vvazhala te sho treba bagato pracyuvati nikoli nikomu ne zazdriti i ne bazhati zla Hocha na pershij poglyad vona spravlyala vrazhennya duzhe m yakoyi i boyazkoyi zhinki ale cya zovnishnist bula omanlivoyu Aktorka mala volovij i stijkij harakter v razi potrebi vona mogla zavzhdi postoyati za sebe pro sebe vona kazala Ya sama iz zaporizkih kozakiv Prizvishe moye maye vijskove pohodzhennya Luchko ce vid slova luchnik tobto strilok z luka Shos ye v harakteri take sho daye rozpraviti spinu tak i vidchuvayu po zhittyu mene vazhko zignuti Shob ya zvannya abo ordeni prosila Ta ne potribni voni meni Golovne sho tebe prijmayut glyadachi yih ne obdurishOcinka tvorchosti source source source source source source Film Michurin 1948 de Oleksandr Dovzhenko zaproponuvav Luchko epizodichnu rol studentki Luchko poshastilo znyatisya u spravzhnih korifeyiv radyanskogo kino takih yak Sergij Gerasimov Ivan Pir yev Vsevolod Pudovkin Josip Hejfic Aktorka kazala sho popri te sho u neyi v kino ne bulo cholovika kinorezhisera ta zhodnoyi protekciyi tim ne mensh vdalosya zigrati ponad 60 rolej V odnih kartinah Luchko vikonuvala neveliki roli a v inshih golovni U kino vona zigrala rizni doli shaslivi i ne duzhe Ale vsi geroyini Luchko krasivi zhinki z velikim pochuttyam gidnosti sho lyubili ta mriyali pro kohannya U roki svogo tvorchogo rozkvitu Luchko bula populyarna u rezhiseriv starshogo i najmolodshogo pokolin Pershi bachili v nij ideal zhinochoyi krasi yaka ne shilna do kapriziv modi i chasu Tomu voni iz zadovolennyam znimali yiyi v rolyah romantichnih zhinok minulih rokiv ta gordih peremozhnih krasun yaki shilyali do svoyih nig nevdalih zakohanih V ekranizaciyi Dvanadcyatoyi nochi aktorka z velikoyu elegantnistyu nosila kvitchasti selyanski sarafani bula charivna i v rozkishnij damskij sukni i v oksamitovomu cholovichomu vbranni chasiv italijskogo Renesansu A molodi rezhiseri uyavlyali Luchko v zovsim inshij yakosti pustotlivoyi temperamentnoyi aktorki yaka zdatna na najnespodivanishi vchinki Ce bulo odniyeyu z prichin chomu rezhiseri Oleksij Saharov i Eldar Shengelaya zaprosili yiyi v svij pershij film Snigova kazka Aktorka neodnorazovo lamala stereotipi stosovno sebe dovodyachi sho yij pid silu najriznomanitnishi personazhi Yaksho do Dvanadcyatoyi nochi vsi vvazhali sho Luchko mozhe grati lishe roli kolgospnic to pislya ciyeyi kartini aktorka otrimala klishe klasichnoyi aktorki pri zatverdzhenni yij inodi dovodilosya chuti Vona v klasici znimayetsya yaka z neyi kolgospnicya Stvoryuvati harakteri Same comu vchiv nas Sergij Apollinarijovich Gerasimov kazala Luchko Ne grati sebe a pristosovuvati svoyi zovnishni ta vnutrishni dani dlya vtilennya zadanogo obrazu Prikladom cih sliv stala kartina Nevidomij yakogo znali vsi de Luchko zigrala radyansku rozvidnicyu Annu Libers Spochatku u comu personazhi glyadach bachiv fanatichnu gestapivku dlya yakoyi sluzhinnya Tretomu Rejhu ponad use Ale dali postupovo vidkrivavsya spravzhnij obraz geroyini dlya yakoyi kozhen den ce borotba z soboyu zi svoyimi istinnimi pochuttyami Luchko ne lyubila diliti roli na pozitivni i negativni U filmah aktorka pragnula znajti poyasnennya i vipravdannya vchinkam svoyih geroyin po lyudski zrozumiti yih Tak zrozumiti i gliboko rozkriti yij vdalosya she odin skladnij zhinochij harakter rol Yadvigi u filmi Chervone listya yaka prinesla aktorci viznannya glyadachiv Yaksho na pochatku filmu yiyi geroyinya Yadviga predstavlena beztalannoyu spivachkoyu iz zashtatnogo restoranu sho zvikla zhiti na prodazh svogo obdaruvannya gidnosti i navit prosto samoyi sebe Ale dali u Yadvigi z yavlyayetsya rozgublenist rujnuyetsya zvichnij dlya neyi svit i yij raptovo vidkrivayetsya zhittya v im ya visokih cilej dobra ta spravedlivosti Luchko pokazala sebe tut majstrom tonkogo psihologichnogo malyunku Golovnim sho vidriznyalo aktorski yakosti Luchko stali principovist i sumlinnist yaka dohodila do samoviddanosti Principovist ne dozvolyala aktorci bratisya za roli v yakih vona ne ulovlyuvala nitochku harakteru Yaksho aktorka bralasya za robotu to viddavalasya yij samoviddano U vipadkah koli u filmi brakuvalo shtrihiv biografiyi geroyini to Luchko pridumuvala dlya neyi harakter i vigaduvala vidsutni risi naturi personazha Ale ne vse pridumane potraplyalo na ekran bagato chogo za riznimi obstavinami zalishalosya za kadrom Inodi za kadrom zalishalisya cili roli odniyeyu z prichin cogo buli zovnishni dani kinoaktorki tomu sho deyaki rezhiseri vvazhali sho yij treba obov yazkovo grati geroyin i svitskih krasun U zv yazku z cim nizka rolej yaki Luchko hotilosya b zigrati tak i ne potrapili do yiyi repertuaru Ale koli rezhiseri jshli na tvorchij rizik proponuyuchi aktorci netipovu na yihnyu dumku rol do nih yak pravilo prihodiv uspih Prikladom cogo stav film Velika rodina Josip Hejfic sumnivavsya sho rol Lidi pidijde Luchko bo vona vvazhalasya aktorkoyu romantichnoyu A rol Lidi za zadumom rezhisera bula gostroharakternoyu Odnak film rozviyav sumnivi stavshi dlya Luchko odniyeyu z najcikavishih robit v yiyi kar yeri U pershih kadrah Lida predstavlyayetsya glyadacham nedalekoyu obmezhenoyu v svoyih spozhivchih interesah zhinkoyu Luchko navmisno zigrala zvichnij stereotip obivatelki yaskravij kapot zbiti kudelechki ledachi ruhi vipeshenih ruk sho stvoryuvalo vrazhennya sho vsi interesi ciyeyi zhinki zvodyatsya do naryadiv i prikras Ale v ochah cogo personazhu bulo vidno sho voni zhivut nespokijnim napruzhenim zhittyam Suhi slova yaki kidaye navkolishnim Lida buli ne primhoyu rozpeshenoyi zhinki yak ce moglo zdavatisya glyadacham na pershij poglyad voni yavlyali soboyu postijne vidchuttya nezadovolenosti tim zhittyam yake vona maye v budinku Zhurbinih Takim chinom Luchko zobrazila obraz bentezhnoyi dushi Lidi obmanlivosti yiyi zovnishnogo spokoyu stvorila yaskravij yemnij ta neprostij zhinochij harakter Rol Lidi stala pershoyu po spravzhnomu harakternoyu i skladnoyu rollyu Luchko U filmografiyi Luchko takozh chimalo rolej dilovih pidpriyemlivih zhinok sekretarya Kiyivskogo obkomu KPRS Yevgeniyi Bosh u filmi Mir hatam vijna palacam Violetti Matviyivni Nujkinoyi v kartini Mi sho nizhche pidpisalisya mera mista v Trivozhnij nedili j inshih Chasto Luchko dovodilosya grati i v melodramah Poruch z nami Chuzhe im ya Gniv Ye u Luchko i roli korumpovanih ta kriminalnih dam napriklad Vash specialnij korespondent Gra v smert abo Storonnij i Sonyachnij udar Hocha u filmografiyi Luchko ye i komediyi Opikun abo Dacha ale cherez rezhisersku uperedzhenist aktorka ridko grala komedijni roli popri te sho vona mala vidminne pochuttya gumoru yake bulo chasto prisutnye u yiyi rozpovidyah dlya publiki pro zustrichi podiyi sho suprovodzhuvalisya bezlichchyu dotepnih replik tochno pidhoplenih smishnih detalej primitnih zamalovok harakteriv Vidvertu ekscentriadu ta m yaku ironiyu aktorka inodi perenosila i na ekran zokrema u zigranomu neyu personazhi Chornoyi dushi z filmu Snigova kazka U comu filmi Luchko ne boyalasya klounadi grotesku buti bezgluzdoyu i nekrasivoyu She odnoyu takoyu rollyu stav film Dacha de vona zigrala Ksyushu dobru smishlivu ukrayinku Gostinnu balakuchu metushlivu ta naporistu zhinku Cherez obmezhennist dramaturgichnogo materialu roli cej harakter aktorci dovodilosya stvoryuvati bagato v chomu na znimalnomu majdanchiku Ale obraz vijshov samobutnim i zhivim Za slovami samoyi Luchko yij podobalosya grati u komediyah Meni duzhe hotilosya grati roli harakterni chi komedijni A mene zavzhdi predstavlyali geroyineyu i vvazhali sho ya mayu grati pravilnih zhinok Hocha yaksho chesno ya namagalasya yih nikoli ne grati Meni vdavalosya stvoryuvati rizni harakteri Adzhe ce najgolovnishe najcikavishe u tvorchosti aktora Protyagom svoyeyi kinokar yeri Luchko zavzhdi bula v poshukah svoyeyi golovnoyi roli i svoyeyi golovnoyi geroyini i znajshla yiyi u telefilmi Cigan Risi mogo harakteru rozkidani po riznih rolyam zigranim mnoyu ranishe Ale ya ne vtrachayu nadiyi zustritisya z neyu naturoyu skladnoyu superechlivoyu nadilenoyu i siloyu i slabkistyu slovom zhivoyi z ploti i krovi zemnoyi sogodnishnoyu zhinkoyu Klara Luchko U Cigani vona stvorila na ekrani duzhe zhittyevij obraz Klavdiyi Puhlyakovoyi yakij prinis yij uspih rivnij Kubanskim kozakam Glyadachi z takim interesom stezhili za istoriyeyu vzayemin mizh Klavdiyeyu ta Budulayem sho navit stali sprijmati yihnyu ekrannu dolyu yak realnu Pislya vihodu filmu na ekrani popovzli chutki sho u vikonavciv golovnih rolej Luchko i Volontira i v zhitti lyubov Mi druzhili ale romanu ne bulo zapevnyala Luchko Na dumku rosijskogo kinokritika Mihajla Trofimenkova Luchko bula odniyeyu z ostannih popelyushok radyanskogo kino yaka vikonala vsi svoyi mriyi ta nikoli ne boyalasya harakternih rolej vzhe v litni roki mogla zigrati yak alkogolichku sho opustilasya tak i torgovku zbroyeyu pishayuchis otrimanim za cyu rol prizom Antigeroyinya roku Mif Klari Luchko nalezhit Ukrayini ne menshe a to j bilshe nizh Rosiyi I ne lishe tomu sho Ukrayina ye batkivshinoyu ciyeyi poltavskoyi divchini Zreshtoyu praktichno vse svoye svidome zhittya zi studentskih rokiv u majsterni Sergiya Gerasimova ta Tamari Makarovoyi Klara Luchko prozhila v Rosiyi A nasampered tomu sho samim svoyim isnuvannyam na ekrani ta v zhitti Klara Luchko bliskuche vtilila osoblivij tip zhinki tip imperskoyi ukrayinki yaka dolaye ne lishe geografichni a j nejmovirni socialni vidstani shob vidbutisya shob stati soboyu Mi mozhemo skazati sho vona bula prosto talanovitoyu radyanskoyu aktrisoyu Ale todi mi ne znajdemo vidpovidi na proste zapitannya chomu koli pislya smerti Stalina ta proshannya kinematografa z velikim stilem chasiv diktatora vsi bliskuchi ta taki rizni predstavnici cogo stilyu Lyubov Orlova Marina Ladinina Tamara Makarova Lyudmila Celikovska Valentina Syerova ta inshi zakinchili svoyu kinematografichnu kar yeru Klara Luchko zalishilasya I viyavilosya sho geroyinya Kubanskih kozakiv mozhe buti shekspirivskoyu geroyineyu a potim i aktrisoyu melodrami nad chiyim gorem u filmi Cigan oblivalis slozami radyanski zhinki naprikinci imperiyi ta yiyi kinematografa Yiyi obraz mig zalishitisya na ekrani lishe tomu sho Klara Luchko mozhlivo nesvidomo spiralasya na svoye poltavske korinnya na svoyu dityachu mriyu stati kinoaktrisoyu Veliki poperednici yaki dlya neyi buli prikladom zalishili ekran oskilki mogli vistupati lishe simvolami stalinskogo stilyu svitskogo zhittya radyanskogo tipu Voni sami buli radyanskimi aristokratkami i zalishili podium todi koli vin perestav vimagati shodennogo feyerverku na ekrani Klara Luchko bula zdatna zigrati Shekspira ale v realnomu zhitti yiyi ochi yiyi ruki yiyi manera povedinki nagaduvali pro vidomu m yakist poltavskoyi naturi U zhorstokomu kinematografichnomu sviti pro yiyi harakter skladali legendi Mozhlivo same tomu yiyi zhittya u mistectvi pochalosya z veselih ochej kolgospnoyi peredovichki u Kubanskih kozakah i faktichno zakinchilosya vtomlenimi ochima gotovoyi borotisya za shastya zhinki u Cigani Ci dva portreti ye zhittyam ukrayinskoyi zhinki Te sho cij poltavskij selyanci yak kazkovij geroyini vdalosya stati zirkoyu velikogo imperskogo kino svidchit mriyi inodi zbuvayutsya Vitalij Portnikov 1 kvitnya 2005 roku vidannya ZN UA FilmografiyaKino 1948 Tri zustrichi geolog Bela Muhtarova 1948 Moloda gvardiya titonka Marina 1948 Michurin gostya Pashkevicha 1949 Kubanski kozaki Dasha Shelest 1950 Donecki shahtari Lida Nedolya 1953 Vihori vorozhi Dagmara 1953 Povernennya Vasilya Bortnikova Nataliya Oleksiyivna Dubko 1954 Velika rodina lida Zhurbina 1955 Dvanadcyata nich Viola i Sebastyan 1957 Poruch z nami Kovrigina Antonina Ivanivna 1958 Chervone listya Yadviga Valevska 1959 U tvoyih rukah zhittya Nastya 1959 Snigova kazka chorna dusha 1962 Na semi vitrah Natalya Mihajlivna Gusyeva 1964 Derzhavnij zlochinec Nina Pavlivna Semenova 1965 Rik yak zhittya Emma Gerverg 1965 Zablukalij Anya 1966 Dyadechkiv son Anna Mikolayivna Antipova 1966 Chuzhe im ya Olga Pavlova 1969 Vikradennya artistka Luchko 1970 Mir hatam vijna palacam Yevgeniya Bosh 1970 More u vogni Antonina Oleksiyivna Sarina 1970 Opikun Lyuba 1970 Ferenc List Mriyi lyubovi Mari d Agu 1971 Garyachi stezhki Katerina Vasilivna 1971 Idu do tebe Olga Kobilyanska 1972 Nevidomij yakogo znali vsi Anna Libers 1973 Dacha Kseniya 1973 Pidzorna truba korotkometrazhnij mama Deniski 1974 Gniv madam Zhurzhu 1975 Tam za gorizontom Zinayida Bochazhnikova 1977 Korin zhittya Oleksandra Tinke 1979 Z kohanimi ne rozluchajtes mati Larisi Kirilashvili 1979 Cigan Klavdiya Petrivna Puhlyakova 1980 Kodova nazva Pivdennij grim vijskovij likar Mariya 1980 Skrinka Mariyi Medichi Madlen Lokar 1981 Bidna Masha Olga Pavlivna 1981 Mi sho nizhche pidpisalisya Violetta Matviyivna Nujkina 1981 Karnaval Zhozefina Viktorivna 1982 Vi vmiyete grati na pianino film vistava Konkova 1982 Profesiya slidchij Valentina Semenivna mama Koli Vyekshina 1983 Znajdi na shastya pidkovu Varvara 1983 Trivozhna nedilya Anna Stepanivna Golovina 1984 Persh nizh rozluchitisya Antonina 1985 Povernennya Budulaya Klavdiya Petrivna Puhlyakova 1985 Zhiv vidvazhnij kapitan Agniya 1985 Neshozha Yuliya Mihajlivna 1985 Titka Marusya titka Marusya 1987 Vash specialnij korespondent Marianna Sergiyivna Dregan 1987 Pro lyubov druzhbu i dolyu titka Dasha 1988 Odnogo razu v grudni Oksana Grigorivna 1989 Uvijdi v kozhen budinok Avdotya 1991 Gra v smert abo Storonnij Ioanna Korbu 1991 Chi vinna ya Vira Dolgova 1992 likar 1994 2002 Klara Miller 2002 2009 teleserial Dar ya 2006 Park radyanskogo periodu kameo Ozvuchuvannya 1972 1974 Velikij atrakcion Uchast u dokumentalnih filmah 1963 Melodiyi Dunayevskogo 1995 Katerina Savinova z ciklu teleprogram kanalu ORT 1997 Sergij Luk yanov z ciklu teleprogram kanalu ORT 2002 Zhittya Dezdemoni Irina Skobceva Dokumentalni filmi pro Luchko 2006 Klara Luchko z ciklu peredach telekanalu Yak jshli kumiri 2009 Prosto Klara Luchko 2010 Klara Luchko Piznya lyubovViznannya i nagorodiZirka Klari Luchko na Aleyi aktorskoyi slavi u Viborzi Orden Znak Poshani 6 bereznya 1950 Stalinska premiya drugogo stupenya 1951 za vikonannya roli Dar yi Nikanorivni Shelest u filmi Kubanski kozaki 1949 Zasluzhena artistka RRFSR 26 listopada 1965 Titul Lyudina roku 1965 1970 Narodna artistka RRFSR 28 bereznya 1974 Narodna artistka SRSR 25 zhovtnya 1985 Priz za vnesok u rozrobku zhinochoyi temi u vitchiznyanomu kino na III kinofestivali Zhinochij svit 1994 Naberezhni Chelni Titul Zhinka svitu 1996 SShA Medal U pam yat 850 richchya Moskvi 1997 Premiya Gildiyi aktoriv kino Rosiyi Za vidatnij vnesok u profesiyu 1999 Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu IV stupenya 2000 Titul Zhinka tisyacholittya Kembridzh Pochesna kozachka Pam yatPam yatniki ta nazvi vulic 19 veresnya 2005 roku v misti Kurganinsku Krasnodarskogo krayu vstanovili pam yatnik aktorci Same tam pivstolittya tomu znimali sceni yarmarki dlya legendarnogo filmu Kubanski kozaki Pam yatnik vstanovleno na centralnij ploshi mista yaka nosit im ya Klari Luchko 26 veresnya 2008 roku v Krasnodari buv vidkritij pam yatnik aktorci Skulptori D Uspenska i V Shanov V Krasnodari im yam aktorki nazvanij bulvar U Moskvi 2008 roku vstanovleno memorialnu doshku na budinku Kotelnicka nab budinok 1 15 korp V de zhila aktorka Fragmenti garderobu Pislya smerti Luchko yiyi dochka peredala deyaki osobisti rechi z garderobu aktorki v kolekciyu istorika modi Oleksandra Vasilyeva zokrema Vechirnij kostyum z oksamitu obroblenij shovkom Parizh 1 a polovina 1990 h rokiv Koktejlne plattya z drapirovanogo nejlonu na metalevih obruchah Torgova marka NYLON SShA Pochatok 1960 h rokiv Vechirnya suknya z trikotazhu i tyulya vishite steklyarusom i biserom Torgova marka Frank Usher SShA Kinec 1980 h rokiv Vsi visheperelicheni fragmenti garderoba Luchko stali eksponatami unikalnoyi vistavki Moda za zaliznoyu zavisoyu Iz garderoba zirok radyanskoyi epohi vidkrittya yakoyi projshlo 22 lyutogo 2012 roku v Hlibnomu Budinku muzeyu zapovidnika Caricino a takozh potrapili v odnojmennij rozkishno ilyustrovanij katalog uporyadnikom yakogo stav Oleksandr Vasilyev Muzeyi U 2010 roci v Poltavskomu krayeznavchomu muzeyi buv vidkritij viddil Klari Luchko Sim ya aktorki dlya muzeyu peredala kilka dribnih predmetiv a potim she j rechi z yiyi garderobu Rechi dlya vidpravki do Poltavi vidbirav osobisto cholovik aktorki Dmitro Mamlyeyev dlya nogo bulo duzhe vazhlivo shob na tvorchosti Luchko vihovuvalasya misceva molod Vin visloviv pobazhannya shob knigoyu Chi vinna ya z napisom Vid rodini Klari Luchko yaka takozh bula peredana muzeyu nagorodzhuvali peremozhciv shkilnih tvorchih konkursiv a disk z filmom Tvorchi obrazi Klari Luchko vikoristovuvali na urokah abo pozaklasnih zahodah yak istorichnij material dlya vihovannya duhovnoyi kulturi u ditej Takozh viddili Luchko buli vidkriti v Chutivskomu krayeznavchomu muzeyi i Poltavskij shkoli 2 v yakij navchalasya artistka LiteraturaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Luchko Klara Stepanivna Klara Luchko Ya schastlivyj chelovek Ulyanovsk Ulyanovskij Dom pechati 2006 66 s ISBN ISBN 5 9697 0153 X PrimitkiVIAF Dublin Ohio OCLC 2003 d Track Q54837d Track Q54919 Biografiya Klari Luchko 2022 12 07 u Wayback Machine libgonchar org Procitovano 7 grudnya 2022 Dazhe stav znamenitoj klara luchko zakazyvala naryady u poltavskoj portnihi kotoraya i ranshe obshivala vsyu ee semyu 2022 12 07 u Wayback Machine fakty ua Procitovano 7 grudnya 2022 Svet pogasshih zvezd Oni ushli v etot den 2022 12 07 u Wayback Machine Fedor Razzakov maxima library org Procitovano 7 grudnya 2022 V Poltave otkryli komnatu Klary Luchko 2022 12 07 u Wayback Machine novostiukrainy Procitovano 7 grudnya 2022 Luchko 2006 s 3 Klara Luchko 2022 12 07 u Wayback Machine kino teatr ru Procitovano 7 grudnya 2022 Doch Klary Luchko do sih por ne mozhet smiritsya so smertyu materi 2022 12 17 u Wayback Machine rclegion ru Procitovano 7 grudnya 2022 Luchko 2006 s 4 Trizhdy kazachka Sovetskogo Soyuza 4 serpnya 2020 u Wayback Machine moya semya ru Procitovano 15 serpnya 2020 Luchko 2006 s 5 Luchko 2006 s 24 Kto est kto v mire 2015 11 24 u Wayback Machine G P Shalaeva Filologicheskoe obshestvo Slovo 2003 books google com ua Procitovano 5 grudnya 2022 Zhenshina tysyacheletiya 2022 12 07 u Wayback Machine izvestia kharkov ua Procitovano 7 grudnya 2022 Klara Luchko 2022 12 05 u Wayback Machine M Kvasneckaya Sovetskij ekran 18 1974 god kino teatr ru Procitovano 5 grudnya 2022 Luchko 2006 s 7 Luchko 2006 s 8 Kubanskie kazaki lyubimy Stalinym zapresheny Hrushevym vozvrasheny Brezhnevym 2022 12 17 u Wayback Machine kuban24 tv Procitovano 9 grudnya 2022 Luchko 2006 s 9 Luchko 2006 s 10 Luchko 2006 s 11 Luchko 2006 s 12 Krasnaya bomba Klary Luchko 2022 12 17 u Wayback Machine crimea kp ru Luchko 2006 s 15 Luchko 2006 s 16 Luchko 2006 s 17 Luchko 2006 s 18 Luchko 2006 s 20 Prilipshaya k yazyku lozhka vojna za Anfisu i pobedy Toski pyat udivitelnyh faktov o komedii Devchata 2022 12 13 u Wayback Machine kino rambler ru Procitovano 13 grudnya 2022 Luchko 2006 s 26 Luchko 2006 s 45 Luchko 2006 s 25 Klara Luchko biografiya lichnaya zhizn foto filmy i prichina smerti 26 listopada 2020 u Wayback Machine biografii net Procitovano 29 travnya 2020 Dyadyushkin son 16 grudnya 2021 u Wayback Machine kino teatr ru Procitovano 1 chervnya 2022 Kak snimali samuyu eroticheskuyu scenu sovetskogo kino 13 listopada 2020 u Wayback Machine bigpicture ru Procitovano 1 travnya 2020 ros Cherez 40 let More v ogne smogli uvidet zriteli 1 listopada 2020 u Wayback Machine glavnoe ua Procitovano 29 zhovtnya 2020 Klara Luchko Pobezhat bosikom po vesennim luzham 22 listopada 2011 u Wayback Machine rg ru Procitovano 3 veresnya 2020 V moldavskom kino Klara Luchko sygrala roli zlodeek 7 veresnya 2018 u Wayback Machine vedomosti md Procitovano 28 travnya 2020 Klara Luchko 2022 12 17 u Wayback Machine moldovenii md Procitovano 9 grudnya 2022 Vozvrashenie Budulaya Luchko i Ruslanova dralis do sinyakov 2 serpnya 2019 u Wayback Machine tv ua Procitovano 29 travnya 2020 Rezhisser Nikolaj Gibu vspominaet o Mihae Volontire kotorogo ne stalo tri goda nazad nedostupne posilannya m ru sputnik md Procitovano 29 travnya 2020 Moskva v kino Uhodyashaya natura Po sledam geroev lyubimyh filmov 2022 12 17 u Wayback Machine Boris Pinskij books google com ua Procitovano 29 travnya 2020 Luchko 2006 s 28 Luchko 2006 s 29 Luchko 2006 s 60 Arhiv originalu za 11 chervnya 2020 Procitovano 5 lipnya 2020 Luchko 2006 s 44 Luchko 2006 s 30 Luchko 2006 s 31 Luchko 2006 s 32 Luchko 2006 s 34 Zabrakovav mnogo akterov probovavshihsya na rol Budulaya Klara Luchko soglasilas igrat tolko s Mihaem Volontirom 2022 12 07 u Wayback Machine fakty ua Procitovano 7 grudnya 2022 Vopros akteru Klara Luchko 2022 12 13 u Wayback Machine O Tretyak zhurnal Sovetskij ekran vid 1 sichnya 1985 roku love80s ru Procitovano 13 grudnya 2022 Luchko 2006 s 35 Luchko 2006 s 56 Luchko 2006 s 57 Luchko 2006 s 58 Pritcha pro svitlicyu 2022 12 09 u Wayback Machine usfa gov ua Procitovano 9 grudnya 2022 Luchko 2006 s 63 Klara Luchko Kino 11 chervnya 2020 u Wayback Machine culture ru Procitovano 10 serpnya 2020 Kak v Sevastopole gotovila diversiyu Klara Luchko 4 serpnya 2020 u Wayback Machine crimea mk ru Procitovano 1 travnya 2020 ros Klara luchko odnazhdy v poezde ehala s vrachom kotoraya soobshila chto vse ee kollegi trebuyut ot pravitelstva leninskuyu premiyu mne i cyganu volontiru 2022 12 17 u Wayback Machine crime fakty ua Procitovano 10 serpnya 2020 Prichina smerti Klary Luchko 2022 12 07 u Wayback Machine prichina smerti ru Procitovano 7 grudnya 2022 Pamyatnik na mogile Klary Luchko 2022 12 07 u Wayback Machine izgotovleniepamyatnikov ru Procitovano 7 grudnya 2022 Kak nash zemlyak stal zvezdoj kino i pokoril Klaru Luchko 25 kvitnya 2020 u Wayback Machine donbass ua Procitovano 30 kvitnya 2020 ros Muzh Klary Luchko brosil vlyublennogo Pyreva v kusty 2022 12 13 u Wayback Machine 7days ru Procitovano 13 grudnya 2022 Kak Luchko spasla zhizn Mihayu Volontiru 2022 12 17 u Wayback Machine books google com ua Procitovano 30 kvitnya 2020 ros Klara Luchko biografiya 26 listopada 2020 u Wayback Machine biografii net Procitovano 30 kvitnya 2020 ros Muzh Klary Luchko brosil vlyublennogo Pyreva v kusty 7days ru Procitovano 25 travnya 2020 Svet pogasshih zvezd Oni ushli v etot den 2022 12 17 u Wayback Machine books google com ua Procitovano 30 kvitnya 2020 ros Luchko 2006 s 55 Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2020 Procitovano 10 serpnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Samye krasivye nogi strany Sovetskie muzhchiny mechtali o takoj zhene kak Klara Luchko 2022 12 17 u Wayback Machine www sevastopol kp ru Procitovano 12 serpnya 2020 Razdetye krasavicy sovetskogo kino v komediyah Leonida Gajdaya 2022 12 17 u Wayback Machine ex press by Procitovano 12 serpnya 2020 Luchko 2006 s 13 Klara Luchko Zhenshina mira i tysyacheletiya krasotoj kotoroj voshishalsya Pablo Pikasso 7 sichnya 2020 u Wayback Machine ctv by Procitovano 12 serpnya 2020 Klara luchko odnazhdy v poezde ehala s vrachom kotoraya soobshila chto vse ee kollegi trebuyut ot pravitelstva leninskuyu premiyu mne i cyganu volontiru 2022 12 17 u Wayback Machine crime fakty ua Luchko 2006 s 1 Sekrety krasoty Klary Luchko Lico ot babushki a stil ot poltavskoj portnihi 4 serpnya 2017 u Wayback Machine kp ua Procitovano 10 serpnya 2020 Dva muzha Klary Luchko Volshebnaya lyubov glavnoj kazachki strany 1 zhovtnya 2020 u Wayback Machine goodhouse ru Procitovano 10 serpnya 2020 Arhiv originalu za 14 serpnya 2020 Procitovano 12 serpnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Doch Klary Luchko Oksana Lukyanova V pervyj semochnyj den Kubanskih kazakov papa zashel v grimernuyu Klary Luchko posmotrel na nee i proiznes Vse ya propal 10 serpnya 2018 u Wayback Machine fakty ua Procitovano 10 serpnya 2020 Sekrety Klary Luchko 3 lyutogo 2020 u Wayback Machine rabotnitsa ru Procitovano 10 serpnya 2020 Semya Klary Luchko peredala Poltavskomu kraevedcheskomu muzeyu chast garderoba velikoj aktrisy 23 lyutogo 2014 u Wayback Machine fakty ua Procitovano 14 serpnya 2020 Kakoj byla za kadrom zvezda i Cygana Klara Luchko 2022 12 17 u Wayback Machine stolitsa ee Procitovano 13 serpnya 2020 Umerla Klara Luchko kommersant ru Procitovano 15 serpnya 2020 So znamenitoj kinoaktrisoj Klaroj Luchko kotoraya umerla na dnyah v Moskve proshayutsya prezhde vsego v Rossii 2022 12 05 u Wayback Machine zn ua Procitovano 5 grudnya 2022 Za zheleznym zanavesom tozhe nosili Karden i Versache 2022 12 14 u Wayback Machine kp ru Procitovano 14 grudnya 2022PosilannyaKlara Luchko na sajti kino teatr ru Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi