Давидов Владлен Семенович

Владлен Семенович Давидов (нар. 16 січня 1924, Москва, Російська РФСР, СРСР — пом. 30 червня 2012, Москва, Росія) — радянський і російський артист театру і кіно. Народний артист РРФСР (1969). Лауреат двох Сталінських премій (1950, 1951) і Державної премії РФ. Член ВКП (б) з 1950 року. Академік Національної академії кінематографічних мистецтв.

Давидов Владлен Семенович
Народився	16 січня 1924(1924-01-16) Москва, СРСР
Помер	30 червня 2012(2012-06-30) (88 років) Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1947)
Знання мов	російська
Заклад	Московський художній театр
Роки активності	з 1947
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Анастасьєва Маргарита Вікторівна
Діти	^d
Нагороди
IMDb	ID 0205873
дружина — Маргарита Вікторівна Анастасьєва, заслужена артистка РРФСР (1967), актриса МХАТу, авторка книги «Століття любові і печалі». син — Андрій Владленович Давидов (нар. 2 липня 1951), заслужений артист Росії (2002), актор МХАТу. внуки — Любов і Фелікс. Творчість Театральні роботи 1948 — «Дванадцять місяців» С. Я. Маршака ; постановка В. Я. Станіцина і М. М. Горчакова — квітень 1950 — «Друга любов» Є. Ю. Мальцева і Н. О. Венкстер ; постановка В. Я. Станіцина — Родіон Терентійович Васильцов 1953 — «Домбі і син» Ч. Діккенса ; постановка В. Я. Станіцина — Керкер (введення) 1956 — «Ідеальний чоловік» О. Вайлда ; постановка В. Я. Станіцина — Лорд Горінг (введення) 1960 — «Ляльковий дім» Г. Ібсена ; постановка М. М. Тарханова — Крогстед 1961 — «На дні» М. Горького — Барон 1966 — «Брати Карамазови» Ф. М. Достоєвського; постановка Б. М. Ліванова — Іван Федорович Карамазов (введення) 1968 — «Дні Турбіних» М. О. Булгакова — полковник Володимир Робертович Тальберг  — " Три сестри " А. П. Чехова ; постановка В. І. Немирович-Данченко — Федір Ілліч Кулигін  — «Чайка» А. П. Чехова; постановка Б. М. Ліванова — Євген Сергійович Дорн  — «Вороги» О. М. Горького; постановка В. Немировича-Данченка і М. Кедрова — Микола Скроботов  — «Сталевари»  ; постановка О. М. Єфремова — сталевар Сартаков  — О. М. Горького — Двокрапка Семен Семенович  — «Чайка» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова — Сорін  — «Амадей» П. Шеффера; постановка М. Г. Розовського — Йосип II 1987 — «Іванов» А. П. Чехова ; постановка О. М. Єфремова — Павло Кирилович Лебедєв 1988 — «Дядя Ваня» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова — Олександр Володимирович Серебряков  — «Чайка» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова (відновлення) — Євген Сергійович Дорн  — «Три сестри» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова — Ферапонт Фільмографія 1944 — Іван Грозний — опричник 1949 — Зустріч на Ельбі — майор (пізніше полковник) Микита Кузьмін, радянський військовий комендант 1949 — Кубанські козаки — коняр Микола Матвійович Ковильов 1953 — Застава в горах — старший лейтенант Сергій Лунін, заступник начальника прикордонної застави 1959 — Ходіння по муках (Ч. 1: Сестри) — поет-декадент Олексій Олексійович Безсонов 1959 —  — Андрій Кулигін 1961 — Людина-амфібія — журналіст Ольсен 1963 —  — сер Едмунд Кендл 1965 — Надзвичайне доручення — лідер крайкому більшовиків 1966 — Постріл — полковник 1967 — За нами Москва — командарм 1969 — Звільнення — Костянтин Костянтинович Рокоссовський 1972 — Зірка в ночі — Стасов 1972 — Тютюновий капітан — Петро I 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — співробітник Даллеса 1975 — Здобудеш у бою — Прокоф'єв 1977 — Діалог — редактор журналу 1977 — Солдати свободи — Костянтин Костянтинович Рокоссовський 1980 — Червоні погони — генерал-майор Степан Тимофійович Пашков 1980 — Сицилійський захист — генерал міліції Андрій Миколайович Панкратов 1981 — Здоровань — князь 1983 — Пробудження — губернатор 1984 — ТАРС уповноважений заявити — Єрьомін, представник МЗС СРСР 1987 — (вип. 12) — адвокат 1993 —  — Леонід Андрійович Гаєв 1993 —  — Костянтин Костянтинович Рокоссовський 1995 — 1998 —  — «благородний панотець» 2000 —  — Володимир Никифорович, батько Соні 2000 —  — Дмитро Михайлович Голіцин 2003 —  — Дмитро Михайлович Голіцин 2003 —  — Дмитро Михайлович Голіцин 2004 — 2011 —  — Всеволод Костянтинович Інтерв'ю та документальні записи Історичні хроніки . 1963: Інокентій Смоктуновський. Нагороди і премії Сталінська премія першого ступеня (1950) — за виконання ролі майора Микити Кузьміна у фільмі «Зустріч на Ельбі» (1949) Сталінська премія другого ступеня (1951) — за виконання ролі Родіона Терентійовича Васильцова у виставі «Друга любов» Є. Ю. Мальцева і Н. О. Венкстер Державна премія Російської Федерації (1997) — за пропаганду і розвиток творчих ідей К. С. Станіславського і Вол. І. Немировича-Данченка орден «Знак Пошани» (1950) орден Дружби народів (1984) орден Пошани (1998) орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2004) Подяка Президента Російської Федерації (2009) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і багаторічну творчу діяльність заслужений артист РРФСР (1959) народний артист РРФСР (1969) Примітки . Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. Андрей Владленович Давыдов Указ Президента Российской Федерации от 6 июня 1998 г. № 657. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 10 червня 2010. Указ Президента Российской Федерации от 23 октября 1998 г. № 1300^[недоступне посилання з Июнь 2018] Указ Президента Российской Федерации от 14 июля 2004 г. № 900^[недоступне посилання з Июнь 2018] . Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. Посилання