Зеленя́нка — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району (до 2020 року — Крижопільського району) Вінницької області. За переписом 2001 року, населення становило 664 осіб. Відомості про існування Зеленянки існують принаймні з XVII століття.
село Зеленянка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Тульчинський район |
Громада | Крижопільська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA05100070060045762 |
Основні дані | |
Населення | 664 |
Площа | 13,72 км² |
Густота населення | 48,4 осіб/км² |
Поштовий індекс | 24626 |
Телефонний код | +380 4340 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°20′42″ пн. ш. 28°52′28″ сх. д. / 48.34500° пн. ш. 28.87444° сх. д.Координати: 48°20′42″ пн. ш. 28°52′28″ сх. д. / 48.34500° пн. ш. 28.87444° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 232 м |
Водойми | річка Зеленянка (притока Кам'янки) |
Місцева влада | |
Адреса ради | 24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт Крижопіль, вул. Героїв України, 59 |
Карта | |
Зеленянка | |
Зеленянка | |
Мапа | |
Географія
Зеленянка знаходиться біля самого хребта Подільської височини, який є вододілом басейну річок Дністра та Південного Бугу, з Дністровського боку, в глибокій долині, що тягнеться з-під смт Крижополя паралельно хребту. У селі бере початок однойменна річка Зеленянка, що тече переважно на південний схід і на південно-східній стороні від селища Вигода впадає у річку Кам'янку, ліву притоку Дністра. За описом, поданим у Сіцінського (1901), село Зеленянка розташоване в долині невеликої річки, що впадає в Дністер; ґрунт на території села частково чорноземний, частково глинистий.
Адміністративно-територіальна приналежність
З 2020 року Зеленянка входить до Тульчинського району Вінницької області та належить до Крижопільської селищної громади, у межах якої відноситься до Красносільського старостинського округу. Історичні адміністративно-територіальні одиниці, до яких належала Зеленянка в минулому, включають:
- Брацлавське воєводство у складі Польського королівства;
- Брацлавський полк у складі української держави (з 1648 року), зокрема Горячківська сотня (1648—1651), Містківська (М'ястківська) сотня (з 1652) та Вільшанська сотня (після 1654—1655);
- Ольгопільський повіт Подільської губернії у складі Російської імперії (1796—1917), УНР (1918—1920) та УСРР (1920—1923), зокрема Тернавська волость (до кінця XIX ст.) та Чоботарська волость (з кінця XIX ст.).
- Крижопільський район у складі УСРР/УРСР (1923—1991), румунського губернаторства Трансністрія (1941—1944) та України (1991—2020). Крижопільський район входив до Тульчинської округи (1923—1930), Вінницької округи (1930), Вінницької області (1932—1941; 1944—2020) та Жугастрівського повіту (1941—1944). Зеленянка підпорядковувалась Красносільській сільській раді.
Історія
Заснування та назва
Час заснування Зеленянки невідомий. За переказами старожилів, наведеними у Сіцінського (1901), село було засноване в лісі, а перший поселенець, який мав хутір і пасіку, називався Іван Зеленецький, від прізвища якого пішла назва села. В'ячеслав Липинський вважав Зеленянку родовим гніздом українського шляхетського роду Зеленських і місцем народження брацлавського полковника Михайла Зеленського (водночас Юрій Мицик вважає, що Михайло Зеленський був родом з Клебані). Крикун (2008) пов'язував Зеленянку з поселенням Зелене (Zielone), зафіксованим в списку маєтків Станіслава Конецпольського, складеному у 1676—1679 роках.
Поруч з селом проходив Кучманський шлях, один з так званих татарських (торгово-воєнних) шляхів, що поєднували Дике Поле з лісостеповою частиною України. Згідно з переказами, під час нападів татар жителі ховались у долині, порослій лісом, яка знаходилась за 2 версти на південний схід від села і звалась Козарин Лісок. За свідченням Сіцінського, на цьому місці селяни часто знаходили різноманітні старовинні монети, а в оселі селянина Кушніра в 1843 році під час перебудови будинку було знайдено багато старовинних срібних монет, дві великі срібні ложки та срібний пояс.
XVII століття
До 1648 року Зеленянка була у складі Брацлавського воєводства Польського королівства. У ході Великого повстання 1648 року Зеленянка увійшла до української держави у складі Горячківської сотні Брацлавського полку. Внаслідок Білоцерківської україно-польської угоди 1651 року Зеленянка разом з усім Брацлавським полком відійшла до Польського королівства, але 1652 року усі ці землі були знову повернені до складу української держави. Проте Горячківську сотню не було відновлено і Зеленянка увійшла до складу Містківської сотні. Після скасування Містківської сотні внаслідок руйнувань, яких вона зазнала під час походу 1654-55 років Станіслава Потоцького на Умань, Зеленянка увійшла до складу Вільшанської сотні. Після припинення існування української держави Зеленянка разом з іншими поселеннями колишнього Брацлавського полку на підставі Журавненської польсько-турецької угоди 1676 року увійшла до складу Турецького цісарства.
XVIII — початок XX століття
- Події
Під час російсько-турецької війни (1768—1774) граф Рум'янцев-Задунайський в 1770 році в реляції до імператриці Катерини II повідомляв про напад татар 27 квітня (8 травня за новим стилем) на польські селища, серед яких згадував Зеленянку. Згідно з реляцією, татари взяли місцевих жителів в полон, чому не змогла перешкодити мала команда малоросійських козаків, розташована в Жабокричках: полонивши одного татарина, але втративши двох козаків, вона не в змозі була переслідувати ворога у переважаючих перед собою силах.
30 червня (12 липня за новим стилем) 1846 року на полях Зеленянки за сильної бурі випав «незвичайної величини» град, який вибив поміщицькі та селянські хлібні посіви; крім того, винищив значну кількість лісових та фруктових дерев, від чого власники та селяни Зеленянки зазнали збитків на 900 срібних рублів.
У квітні 1861 року селяни Зеленянки доєднались до виступу селян містечка Жабокрич, які відмовилися від виконання повинностей на користь поміщиків внаслідок незадоволення умовами селянської реформи 1861 року. Виступ розповсюдився на сусідні села, такі як Попелюхи, Тернівка, Соколівка, Торканівка, Китайгород, Павлівка, а згодом і на інші населені пункти Ольгопольського, Брацлавського та Гайсинського повітів, з сукупним населенням до 40 тисяч повсталих селян. Виступ був придушений введеними місцевою владою військами.
У 1870 році крізь околиці Зеленянки було прокладено дільницю Києво-Балтської залізниці (Жмеринка — Бірзула), під яку місцевий поміщик Дземишкевський продав ділянку землі; найближчу станцію було відкрито у селищі Крижопіль у 4 верстах від Зеленянки.
- Церква
За Сіцінським, церква в Зеленянці була збудована в 1744 році за кошти парафіян. Освячена в ім'я святого апостола Іоана Богослова, вона була трибанною, складеною з квадратних дубових брусів, обшальованою та обведеною навколо навісом. У 1850 році були зняті два крайні куполи над вівтарем і притвором, залишався лише один середній купол. В 1871 році була побудована нова дзвіниця замість попередньої, яка стояла на чотирьох стовпах. У 1876 році було встановлено новий двоярусний іконостас. У церкві зберігався список з Іверської ікони Божої Матері, привезений для церкви місцевою селянкою Качучкою з прощі на Афон. З настоятелів парафії Зеленянки відомий Василій Чайковський, при якому було проведено капітальний ремонт церкви, встановлено новий іконостас та побудовано нову дзвіницю. Церковної землі було 43 десятини 720 сажнів, у тому числі садибної 3 десятини та сіножаті з лісом 10 десятин 720 сажнів. У 1864 році було відкрито церковнопарафіяльну школу; у 1888 році для неї було виділено нову будівлю. У «Географічному словнику Королівства Польського» (1895), мабуть помилково, зазначалось існування в Зеленянці церкви святої Трійці 1749 року побудови.
- Власники
Протягом певного часу у XVIII столітті Зеленянка належала родині Пулаських (Пулавських), активних учасників Барської конфедерації, зокрема Юзефу Пулаському, якому належав Голубецький ключ з селами Голубече, Зеленянка, Новосілка і Тернівка. Через великі борги майно Пулаських, зокрема й Зеленянка, почало поступово переходити у розпорядження орендних власників. У 1861 році власником Зеленянки значився Рубчинський. Наприкінці XIX — початку XX століття структура власників Зеленянки змінювалась таким чином:
- За даними на 1895 рік, серед власників Зеленянки були Вейдліх (250 десятин), Рубчинські (239 десятин), Демешкевич (260 десятин), також Волк-Ланевські, Кнотте та ін.;
- Станом на 1898 рік, у Зеленянки було троє власників: дворянин Василій Дзелишкевич (282 десятини), дворянин Волинської губернії Леонід Кнотте (115 десятин) і дворянка Подільської губернії Марія Волк-Ланевська (63 десятини); всі три маєтки знаходились в оренді;
- У 1905 році серед власників Зеленянки значились С. В. Дземишкевич, М. В. Волк-Ланевська, нащад. Чайковського, Доремидонт Яновський та товариство селян.
При селі Зеленянка також знаходився маєток Віктора Турковського на 15 десятин землі, вся площа якого була зайнята розплідниками плодових дерев та деревних порід. Станом на 1901 рік, тут розводилось понад 200 сортів яблунь, понад 100 сортів груш, 50 сортів слив, 25 сортів вишні та черешні та інші.
- Населення
Станом на 1861 рік, у Зеленянці налічувалося 305 душ (чоловіків). За переписом 1897 року у Зеленянці проживало 1091 жителів (526 чоловіків та 565 жінок), з яких 1066 православних. На початок XX століття у Зеленянці було 1172 жителів обох статей; всі вони були українцями (записаними як малороси), за станом поділялися на військових, міщан та селян. Головним заняттям місцевих жителів було землеробство; було також кілька ремісників. Населення було переважно православного віросповідання; також налічувалося 15 католиків.
XX—XXI століття
Наприкінці липня 1919 року поблизу Зеленянки тривали бої між 3-ю дивізією Армії УНР та 45-ю стрілецькою дивізією РСЧА за здобуття та утримання станції Вапнярка й її найближчих околиць, також відомі як бої за Вапнярку, що закінчились перемогою 3-ї дивізії армії УНР та за результатом яких дивізію офіційно було названо «Залізною». У жовтні 1919 року по лінії сіл Жидівка (нині Красносілка) — Зеленянка — Жабокрич стояли Богунівський і Сагайдачний полки від Запорізької групи армії УНР.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 44 жителі села. Під час Другої світової війни 23 липня 1941 року Зеленянка була окупована гірським корпусом 3-ї румунської армії та згодом включена в губернаторство Трансністрія, що знаходилось під тимчасовою румунською цивільною управою. Під час окупації було вбито 2 жителів села. 16 березня 1944 року Зеленянка була повернена радянськими військами (303-ю стрілецькою дивізією 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту).
В 1964 році у Зеленянці було побудовано будинок культури на 350 місць. У 1980-х роках була зруйнована дерев'яна церква XVIII століття. До відкриття нової церкви мешканці Зеленянки протягом кількох десятиліть ходили в церкву в сусіднє село Голубече або в Крижопіль. У 2007 році у Зеленянці почали будувати та у жовтні 2009 року освятили зведену на честь Іоана Богослова церкву. Храм освятив патріарх Філарет.
Традиційний одяг
- Сорочка. Наприкінці ХІХ — початку XX століття жителі Зеленянки, чоловіки та жінки, носили (гребінні) сорочки з конопляного полотна. Сорочки були «святешні» (з довгими рукавами) і буденні (з короткими). Сорочки оздоблювали вишивкою, виконаною техніками мережка, хрестик і гладь. Серед кольорів вишивок були чорний, червоний, зелений, синій, фіолетовий, голубий, рожевий, жовтий, сивий. У давніх сорочках використовувався, зокрема, геометричний орнамент з «вужів». У другій половині XX століття орнаменти вишивалися нитками муліне; переважали в основному рослинні мотиви: польові квіти, троянди й рожі та колоски.
- Жіноче вбрання. В 1920-30 роках жінки носили сорочки, вовняні спідниці зі зборками, «польки» (верхній одяг), хустини. Поверх сорочки на плечах носили кофту з довгими рукавами. Спідниці були чорного, зеленого, вишневого, коричневого кольору. Святкове вбрання відрізнялося від буденного багато вишитими рукавами сорочки та «святешною» (святковою) спідницею. Також носили святкові фартухи із білого ситцю, з вибитим або вишитим орнаментом. У жінок були вовняні зелені та червоні пояси, по два метри, які носились також і поверх верхнього одягу (кожуха, манти, польки). Дівчатка з 4 до 13 років носили «ротію» (сарафан з чорного сатину). Дівчата на голову одягали стрічку, хустку, «коду» (вінок, вишитий з дрантя й обшитий пацьорками, та квіточки волошок) і вінок.
- Чоловіче вбрання. Чоловіки носили недовгі сорочки, штани широкого крою — вовняні взимку або полотняні влітку, а також пояс — шкіряний, плетений чи тканий, до двох метрів довжини. Чоловічі пояси були червоного, синього, зеленого, рябого (білого з синім) кольорів. Тонкий пояс одягали поверх сорочки, грубий — по манті, чугаєві, кожусі. В дорослих чоловіків були чорні шапки, які носили прямо, тоді як у хлопців були сірі смушеві шапки, які носили набік. У 1940-50-ті роки чоловіки вже не ходили у полотняних штанах.
- Верхній одяг. Чоловіки, як правило, носили польки чорного кольору, жінки — рудого. Чоловіки й жінки також носили такий верхній одяг як свити, манти, чугаїни, кожухи зі збирками, тулупи та фуфайки. Манту і чугай виготовляли із сукна, а кожухи шили із виправлених шкір овець. Верхній одяг був довжиною нижче колін, двобортний. У 1940-50-ті роки чоловіки та жінки ходили у фуфайках, піджаках, шинелях.
- Взуття. Жінки носили чоботи, черевики на високих корках з довгими халявами та з «застьожками», які засилялися шнурками; взували постоли, личаки й солом'яники. Чоловіки носили чоботи, постоли, личаки, солом'яники, туфлі, черевики. Чоботи, туфлі та черевики виготовлялися зі шкіри, личаки — з лика, солом'яники плелися із соломи, а постоли зі шматка шкіри та ремінців. Висота халявок жіночих чобіт була у пів литки, постоли були гостроносі; чоловічі чоботи були до коліна та тупоносі. Взуття у багатших жінок було червоного, чорного та жовтого, у бідніших — лише чорного кольору; чоловічі чоботи були чорні та коричневі. Щоб взути чоботи, постоли, личаки або солом'яники, ноги обмотували онучами, які робили зі старого дрантя (ганчірок). Постоли та личаки закріплювались на «ушкурнятах» (ремінцях). У 1940-50-ті роки чоловіки та жінки взували валянки, калоші, чоботи, черевики.
- Зачіски та вбрання для голови. Зачіска жінок складалася із заплетеного у дві коси волосся, яке закладали на голову вчетверо, з проділом посередині. Дівчата носили на голові дві коси заплетеного волосся, складеного віночком, або волосся, заплетене в одну косу. Весільним головним убором молодої був вінок, який виготовлявся із воску і сухих квітів, барвінку, часнику, з різнокольоровими «биндами» (стрічками). У дівчат волосся могло виглядати з-під хустки, у жінок — було сховане під хустку та «каптур» (чепець). Жінки носили вовняні хустки взимку і полотняні — влітку, білого, червоного, зеленого, жовтого і чорного кольорів. Також носили суконні та пухові хустки. Чоловіки стригли волосся під польку. Взимку на голові носили шапки, а влітку одягали бриль, виплетений із соломи власноруч. У 1950-х роках почали носити картузи, пізніше капелюхи.
Населення
Рік | Жителів | Дворів |
---|---|---|
1885 рік | 841 | 98 |
1893 рік | 918 | 189 |
1897 рік | 1091 | - |
1905 рік | 1160 | 238 |
1989 рік | 738 | - |
2001 рік | 664 | - |
За переписом 2001 року населення Зеленянки становило 664 особи.
- Історична динаміка чисельності населення Зеленянки
- За даними на 1861 рік, у Зеленянці було 305 душ (чоловіків).
- За даними на 1885 рік, у Зеленянці було 98 дворів та 841 житель.
- За даними на 1893 рік, у Зеленянці було 189 дворів та 918 жителів.
- За переписом 1897 року у Зеленянці було 1091 жителів (526 чоловіків та 565 жінок).
- За даними на 1901 рік, у Зеленянці було 1172 жителів обох статей.
- За даними на 1905 рік, у Зеленянці було 238 дворів та 1160 жителів.
- За переписом 1989 року населення Зеленянки становило 738 особи.
Відомі особи
- Годований Євген Федорович (нар. 1949) — педагог, кандидат історичних наук (2007), перекладач, поет і краєзнавець. Народився у Зеленянці.
- Телелим Василь Максимович (нар. 1950) — генерал-лейтенант, начальник Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2010—2016). Народився у Зеленянці.
- Хімей Володимир Васильович (нар. 1957) — генерал-лейтенант, кандидат історичних наук, автор книг: повісті в новелах «Вікнами на полудень», науково-популярного видання «Зеленянка. Село на Кучманському шляху історії» (у співавторстві з Євгеном Годованим), повісті «Вміння прощати». Народився у Зеленянці.
Примітки
- Гончарук Т. Український народний одяг із с. Зеленянки (Крижопільський район Вінницької області) // Матеріали до етнології Поділля : польові дослідження : зб. Вип. 1 / ред. В. А. Косаківський. — Вінниця : ВДПУ, 2005. — С. 46-49.
- Приходы и церкви Подольской епархіи / Подъ редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго // Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — Вип. 9. — С. 817-818. — ХХІІІ + 1064 + 175 с. (рос. дореф.)
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області».
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Коваленко С. С. Україна під булавою Богдана Хмельницького : енциклопедія. У 3 т. Т.1 / С. С. Коваленко. — Київ : Стікс‑Ко, 2007. — С. 161, 192.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 277. (рос. дореф.)
- Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 169.(рос. дореф.)
- Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 327.(рос. дореф.)
- Постанова ВУЦВК від 31 січня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
- Постанова ВУЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
- Постанова ВУЦВК від 3 червня 1925 року «Про ліквідацію губерень й про перехід на трьохступневу систему управління»
- Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 13 червня 1930 року «Про реорганізацію округ УСРР»
- Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
- Постанова ВУЦВК від 9 лютого 1932 року «Про утворення областей на території УСРР»
- Protoiereul Grigore Demideţchi. Dare de seamă despre activitatea bisericească a protoierlei judeţului Jugastru // Transnistria Creştină. — 1943. — Anul II. Nr. 3-4 (Iulie-Decembrie). — С. 22. (рум.)
- Левченко Ю. І. Адміністративний устрій губернаторства «Трансністрія» // Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941–1944 рр. : Монографія / За науковою редакцією К. П. Двірної. — Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2017. — С. 365. — 401 с.
- Красносі́лка // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 352. — 15 000 прим.
- Z dziejów Ukrainy. Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego / Pod redakcyą Wacława Lipińskiego. — Kraków : Kraków : D. E. Friedlein ; Warszawa : E. Wende i Sp., 1912. — С. 278. (пол.)
- Микола Крикун. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях : статті і матеріали. — Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2008. — С. 224.
- Архивъ военно-походной канцеляріи графа П. А. Румянцева-Задунайскаго: Часть II (1770-1774) / Сообщилъ М. О. Судіенко. — С. 67. (рос. дореф.)
- Журнал министерства внутренних дѣл: Часть 15. — Санктпетербургъ : Въ типографіи министерства внутренних дѣл, 1846. — С. 540. (рос. дореф.)
- Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. — К. : АН УРСР, 1961. — С. 187, 198. (рос.)
- Лещенко М. Н. Класова боротьба в українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60-90-ті рр. XIX ст.). — К. : Наук. думка, 1970. — С. 99. — 304 с.
- Фонд № 486, опис № 13, справа № 108. Центральний державний історичний архів України (Київ).
- Zielenianka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 591. (пол.)
- Eu...... Heleniusz. Pamiątki polskie z różnych czasów. — Kraków : Nakł. autora, 1882. — С. 154. (пол.)
- Kazimierz Pułaski. Kronika Polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy : monografie i wzmianki. — Brody : Księgarnia Feliksa Westa, 1911. — Т. 1. — С. 175. (пол.)
- рос. дореф. Помѣстное землевладѣніе въ Подольской губерніи. Составилъ В. К. Гульдманъ. Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій, 1898. — 362 + 46 + 26 + 3 с., (стор. 219)
- Краткія справочныя свѣдѣнія о нѣкоторых русских хозяйствах. — 2. — С.-Петербургъ : Типографія В. Киршбаума, 1901. — Вип. 2. — С. 281. (рос. дореф.)
- Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 161. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- Олександер Удовиченко. Третя залізна дивізія / ген. О. Вишнівський. — Ню Йорк : Червона калина, 1971. — С. 126-146.
- Жанна Денисюк. 3-тя Залізна дивізія Армії УНР. Начерк бойового шляху. // Військово-історичний альманах. — 2002. — С. 7-9.
- Короткий нарис історії Запорозького куреня ім. отамана Янка Кармелюка // Кармелюки: До історії Запорозького полку ім. отамана Янка Кармелюка Армії УНР / Р. М. Коваль. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2012. — С. 77.
- Зеленянка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- Зеленянка. Друга світова на мапі України. Національний музей історії України у Другій світовій війні.
- В. Д. Добротвор. Зміцнення матеріально-технічної бази культурного будівництва на селі між ХХІІ і XXIII з’їздами КПРС // Український історичний журнал. — 1966. - Вип. 9. — С. 89.
- Василь Снігур (7 вересня 2007). У Крижопільському районі зводять першу церкву Київського патріархату. Gazeta.ua.
- Тамара Тисячна (8 жовтня 2009). Завдяки Володимиру Хімею збудували церкву. Gazeta.ua.
- Перепис населення. Банк даних Державноі служби статистики України. Державна служба статистики України.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi geografichni ob yekti z nazvoyu Zelenyanka Zelenya nka selo v Ukrayini u Krizhopilskij selishnij gromadi Tulchinskogo rajonu do 2020 roku Krizhopilskogo rajonu Vinnickoyi oblasti Za perepisom 2001 roku naselennya stanovilo 664 osib Vidomosti pro isnuvannya Zelenyanki isnuyut prinajmni z XVII stolittya selo Zelenyanka Krayina Ukrayina Oblast Vinnicka oblast Rajon Tulchinskij rajon Gromada Krizhopilska selishna gromada Kod KATOTTG UA05100070060045762 Osnovni dani Naselennya 664 Plosha 13 72 km Gustota naselennya 48 4 osib km Poshtovij indeks 24626 Telefonnij kod 380 4340 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 20 42 pn sh 28 52 28 sh d 48 34500 pn sh 28 87444 sh d 48 34500 28 87444 Koordinati 48 20 42 pn sh 28 52 28 sh d 48 34500 pn sh 28 87444 sh d 48 34500 28 87444 Serednya visota nad rivnem morya 232 m Vodojmi richka Zelenyanka pritoka Kam yanki Misceva vlada Adresa radi 24600 Vinnicka obl Tulchinskij r n smt Krizhopil vul Geroyiv Ukrayini 59 Karta Zelenyanka Zelenyanka MapaGeografiyaZelenyanka znahoditsya bilya samogo hrebta Podilskoyi visochini yakij ye vododilom basejnu richok Dnistra ta Pivdennogo Bugu z Dnistrovskogo boku v glibokij dolini sho tyagnetsya z pid smt Krizhopolya paralelno hrebtu U seli bere pochatok odnojmenna richka Zelenyanka sho teche perevazhno na pivdennij shid i na pivdenno shidnij storoni vid selisha Vigoda vpadaye u richku Kam yanku livu pritoku Dnistra Za opisom podanim u Sicinskogo 1901 selo Zelenyanka roztashovane v dolini nevelikoyi richki sho vpadaye v Dnister grunt na teritoriyi sela chastkovo chornozemnij chastkovo glinistij Administrativno teritorialna prinalezhnistZ 2020 roku Zelenyanka vhodit do Tulchinskogo rajonu Vinnickoyi oblasti ta nalezhit do Krizhopilskoyi selishnoyi gromadi u mezhah yakoyi vidnositsya do Krasnosilskogo starostinskogo okrugu Istorichni administrativno teritorialni odinici do yakih nalezhala Zelenyanka v minulomu vklyuchayut Braclavske voyevodstvo u skladi Polskogo korolivstva Braclavskij polk u skladi ukrayinskoyi derzhavi z 1648 roku zokrema Goryachkivska sotnya 1648 1651 Mistkivska M yastkivska sotnya z 1652 ta Vilshanska sotnya pislya 1654 1655 Olgopilskij povit Podilskoyi guberniyi u skladi Rosijskoyi imperiyi 1796 1917 UNR 1918 1920 ta USRR 1920 1923 zokrema Ternavska volost do kincya XIX st ta Chobotarska volost z kincya XIX st Krizhopilskij rajon u skladi USRR URSR 1923 1991 rumunskogo gubernatorstva Transnistriya 1941 1944 ta Ukrayini 1991 2020 Krizhopilskij rajon vhodiv do Tulchinskoyi okrugi 1923 1930 Vinnickoyi okrugi 1930 Vinnickoyi oblasti 1932 1941 1944 2020 ta Zhugastrivskogo povitu 1941 1944 Zelenyanka pidporyadkovuvalas Krasnosilskij silskij radi IstoriyaZasnuvannya ta nazva Chas zasnuvannya Zelenyanki nevidomij Za perekazami starozhiliv navedenimi u Sicinskogo 1901 selo bulo zasnovane v lisi a pershij poselenec yakij mav hutir i pasiku nazivavsya Ivan Zeleneckij vid prizvisha yakogo pishla nazva sela V yacheslav Lipinskij vvazhav Zelenyanku rodovim gnizdom ukrayinskogo shlyahetskogo rodu Zelenskih i miscem narodzhennya braclavskogo polkovnika Mihajla Zelenskogo vodnochas Yurij Micik vvazhaye sho Mihajlo Zelenskij buv rodom z Klebani Krikun 2008 pov yazuvav Zelenyanku z poselennyam Zelene Zielone zafiksovanim v spisku mayetkiv Stanislava Konecpolskogo skladenomu u 1676 1679 rokah Poruch z selom prohodiv Kuchmanskij shlyah odin z tak zvanih tatarskih torgovo voyennih shlyahiv sho poyednuvali Dike Pole z lisostepovoyu chastinoyu Ukrayini Zgidno z perekazami pid chas napadiv tatar zhiteli hovalis u dolini poroslij lisom yaka znahodilas za 2 versti na pivdennij shid vid sela i zvalas Kozarin Lisok Za svidchennyam Sicinskogo na comu misci selyani chasto znahodili riznomanitni starovinni moneti a v oseli selyanina Kushnira v 1843 roci pid chas perebudovi budinku bulo znajdeno bagato starovinnih sribnih monet dvi veliki sribni lozhki ta sribnij poyas XVII stolittya Do 1648 roku Zelenyanka bula u skladi Braclavskogo voyevodstva Polskogo korolivstva U hodi Velikogo povstannya 1648 roku Zelenyanka uvijshla do ukrayinskoyi derzhavi u skladi Goryachkivskoyi sotni Braclavskogo polku Vnaslidok Bilocerkivskoyi ukrayino polskoyi ugodi 1651 roku Zelenyanka razom z usim Braclavskim polkom vidijshla do Polskogo korolivstva ale 1652 roku usi ci zemli buli znovu poverneni do skladu ukrayinskoyi derzhavi Prote Goryachkivsku sotnyu ne bulo vidnovleno i Zelenyanka uvijshla do skladu Mistkivskoyi sotni Pislya skasuvannya Mistkivskoyi sotni vnaslidok rujnuvan yakih vona zaznala pid chas pohodu 1654 55 rokiv Stanislava Potockogo na Uman Zelenyanka uvijshla do skladu Vilshanskoyi sotni Pislya pripinennya isnuvannya ukrayinskoyi derzhavi Zelenyanka razom z inshimi poselennyami kolishnogo Braclavskogo polku na pidstavi Zhuravnenskoyi polsko tureckoyi ugodi 1676 roku uvijshla do skladu Tureckogo cisarstva XVIII pochatok XX stolittya Podiyi Pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 graf Rum yancev Zadunajskij v 1770 roci v relyaciyi do imperatrici Katerini II povidomlyav pro napad tatar 27 kvitnya 8 travnya za novim stilem na polski selisha sered yakih zgaduvav Zelenyanku Zgidno z relyaciyeyu tatari vzyali miscevih zhiteliv v polon chomu ne zmogla pereshkoditi mala komanda malorosijskih kozakiv roztashovana v Zhabokrichkah polonivshi odnogo tatarina ale vtrativshi dvoh kozakiv vona ne v zmozi bula peresliduvati voroga u perevazhayuchih pered soboyu silah 30 chervnya 12 lipnya za novim stilem 1846 roku na polyah Zelenyanki za silnoyi buri vipav nezvichajnoyi velichini grad yakij vibiv pomishicki ta selyanski hlibni posivi krim togo vinishiv znachnu kilkist lisovih ta fruktovih derev vid chogo vlasniki ta selyani Zelenyanki zaznali zbitkiv na 900 sribnih rubliv U kvitni 1861 roku selyani Zelenyanki doyednalis do vistupu selyan mistechka Zhabokrich yaki vidmovilisya vid vikonannya povinnostej na korist pomishikiv vnaslidok nezadovolennya umovami selyanskoyi reformi 1861 roku Vistup rozpovsyudivsya na susidni sela taki yak Popelyuhi Ternivka Sokolivka Torkanivka Kitajgorod Pavlivka a zgodom i na inshi naseleni punkti Olgopolskogo Braclavskogo ta Gajsinskogo povitiv z sukupnim naselennyam do 40 tisyach povstalih selyan Vistup buv pridushenij vvedenimi miscevoyu vladoyu vijskami U 1870 roci kriz okolici Zelenyanki bulo prokladeno dilnicyu Kiyevo Baltskoyi zaliznici Zhmerinka Birzula pid yaku miscevij pomishik Dzemishkevskij prodav dilyanku zemli najblizhchu stanciyu bulo vidkrito u selishi Krizhopil u 4 verstah vid Zelenyanki Cerkva Za Sicinskim cerkva v Zelenyanci bula zbudovana v 1744 roci za koshti parafiyan Osvyachena v im ya svyatogo apostola Ioana Bogoslova vona bula tribannoyu skladenoyu z kvadratnih dubovih brusiv obshalovanoyu ta obvedenoyu navkolo navisom U 1850 roci buli znyati dva krajni kupoli nad vivtarem i pritvorom zalishavsya lishe odin serednij kupol V 1871 roci bula pobudovana nova dzvinicya zamist poperednoyi yaka stoyala na chotiroh stovpah U 1876 roci bulo vstanovleno novij dvoyarusnij ikonostas U cerkvi zberigavsya spisok z Iverskoyi ikoni Bozhoyi Materi privezenij dlya cerkvi miscevoyu selyankoyu Kachuchkoyu z proshi na Afon Z nastoyateliv parafiyi Zelenyanki vidomij Vasilij Chajkovskij pri yakomu bulo provedeno kapitalnij remont cerkvi vstanovleno novij ikonostas ta pobudovano novu dzvinicyu Cerkovnoyi zemli bulo 43 desyatini 720 sazhniv u tomu chisli sadibnoyi 3 desyatini ta sinozhati z lisom 10 desyatin 720 sazhniv U 1864 roci bulo vidkrito cerkovnoparafiyalnu shkolu u 1888 roci dlya neyi bulo vidileno novu budivlyu U Geografichnomu slovniku Korolivstva Polskogo 1895 mabut pomilkovo zaznachalos isnuvannya v Zelenyanci cerkvi svyatoyi Trijci 1749 roku pobudovi Vlasniki Protyagom pevnogo chasu u XVIII stolitti Zelenyanka nalezhala rodini Pulaskih Pulavskih aktivnih uchasnikiv Barskoyi konfederaciyi zokrema Yuzefu Pulaskomu yakomu nalezhav Golubeckij klyuch z selami Golubeche Zelenyanka Novosilka i Ternivka Cherez veliki borgi majno Pulaskih zokrema j Zelenyanka pochalo postupovo perehoditi u rozporyadzhennya orendnih vlasnikiv U 1861 roci vlasnikom Zelenyanki znachivsya Rubchinskij Naprikinci XIX pochatku XX stolittya struktura vlasnikiv Zelenyanki zminyuvalas takim chinom Za danimi na 1895 rik sered vlasnikiv Zelenyanki buli Vejdlih 250 desyatin Rubchinski 239 desyatin Demeshkevich 260 desyatin takozh Volk Lanevski Knotte ta in Stanom na 1898 rik u Zelenyanki bulo troye vlasnikiv dvoryanin Vasilij Dzelishkevich 282 desyatini dvoryanin Volinskoyi guberniyi Leonid Knotte 115 desyatin i dvoryanka Podilskoyi guberniyi Mariya Volk Lanevska 63 desyatini vsi tri mayetki znahodilis v orendi U 1905 roci sered vlasnikiv Zelenyanki znachilis S V Dzemishkevich M V Volk Lanevska nashad Chajkovskogo Doremidont Yanovskij ta tovaristvo selyan Pri seli Zelenyanka takozh znahodivsya mayetok Viktora Turkovskogo na 15 desyatin zemli vsya plosha yakogo bula zajnyata rozplidnikami plodovih derev ta derevnih porid Stanom na 1901 rik tut rozvodilos ponad 200 sortiv yablun ponad 100 sortiv grush 50 sortiv sliv 25 sortiv vishni ta chereshni ta inshi Naselennya Stanom na 1861 rik u Zelenyanci nalichuvalosya 305 dush cholovikiv Za perepisom 1897 roku u Zelenyanci prozhivalo 1091 zhiteliv 526 cholovikiv ta 565 zhinok z yakih 1066 pravoslavnih Na pochatok XX stolittya u Zelenyanci bulo 1172 zhiteliv oboh statej vsi voni buli ukrayincyami zapisanimi yak malorosi za stanom podilyalisya na vijskovih mishan ta selyan Golovnim zanyattyam miscevih zhiteliv bulo zemlerobstvo bulo takozh kilka remisnikiv Naselennya bulo perevazhno pravoslavnogo virospovidannya takozh nalichuvalosya 15 katolikiv XX XXI stolittya Situaciya na fronti 3 yi Zaliznoyi diviziyi vid 28 lipnya i do vechora 31 lipnya 1919 r Naprikinci lipnya 1919 roku poblizu Zelenyanki trivali boyi mizh 3 yu diviziyeyu Armiyi UNR ta 45 yu strileckoyu diviziyeyu RSChA za zdobuttya ta utrimannya stanciyi Vapnyarka j yiyi najblizhchih okolic takozh vidomi yak boyi za Vapnyarku sho zakinchilis peremogoyu 3 yi diviziyi armiyi UNR ta za rezultatom yakih diviziyu oficijno bulo nazvano Zaliznoyu U zhovtni 1919 roku po liniyi sil Zhidivka nini Krasnosilka Zelenyanka Zhabokrich stoyali Bogunivskij i Sagajdachnij polki vid Zaporizkoyi grupi armiyi UNR Pid chas organizovanogo radyanskoyu vladoyu Golodomoru 1932 1933 rokiv pomerlo shonajmenshe 44 zhiteli sela Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni 23 lipnya 1941 roku Zelenyanka bula okupovana girskim korpusom 3 yi rumunskoyi armiyi ta zgodom vklyuchena v gubernatorstvo Transnistriya sho znahodilos pid timchasovoyu rumunskoyu civilnoyu upravoyu Pid chas okupaciyi bulo vbito 2 zhiteliv sela 16 bereznya 1944 roku Zelenyanka bula povernena radyanskimi vijskami 303 yu strileckoyu diviziyeyu 73 go strileckogo korpusu 52 yi armiyi 2 go Ukrayinskogo frontu V 1964 roci u Zelenyanci bulo pobudovano budinok kulturi na 350 misc U 1980 h rokah bula zrujnovana derev yana cerkva XVIII stolittya Do vidkrittya novoyi cerkvi meshkanci Zelenyanki protyagom kilkoh desyatilit hodili v cerkvu v susidnye selo Golubeche abo v Krizhopil U 2007 roci u Zelenyanci pochali buduvati ta u zhovtni 2009 roku osvyatili zvedenu na chest Ioana Bogoslova cerkvu Hram osvyativ patriarh Filaret Tradicijnij odyagSorochka Naprikinci HIH pochatku XX stolittya zhiteli Zelenyanki choloviki ta zhinki nosili grebinni sorochki z konoplyanogo polotna Sorochki buli svyateshni z dovgimi rukavami i budenni z korotkimi Sorochki ozdoblyuvali vishivkoyu vikonanoyu tehnikami merezhka hrestik i glad Sered koloriv vishivok buli chornij chervonij zelenij sinij fioletovij golubij rozhevij zhovtij sivij U davnih sorochkah vikoristovuvavsya zokrema geometrichnij ornament z vuzhiv U drugij polovini XX stolittya ornamenti vishivalisya nitkami muline perevazhali v osnovnomu roslinni motivi polovi kviti troyandi j rozhi ta koloski Zhinoche vbrannya V 1920 30 rokah zhinki nosili sorochki vovnyani spidnici zi zborkami polki verhnij odyag hustini Poverh sorochki na plechah nosili koftu z dovgimi rukavami Spidnici buli chornogo zelenogo vishnevogo korichnevogo koloru Svyatkove vbrannya vidriznyalosya vid budennogo bagato vishitimi rukavami sorochki ta svyateshnoyu svyatkovoyu spidniceyu Takozh nosili svyatkovi fartuhi iz bilogo sitcyu z vibitim abo vishitim ornamentom U zhinok buli vovnyani zeleni ta chervoni poyasi po dva metri yaki nosilis takozh i poverh verhnogo odyagu kozhuha manti polki Divchatka z 4 do 13 rokiv nosili rotiyu sarafan z chornogo satinu Divchata na golovu odyagali strichku hustku kodu vinok vishitij z drantya j obshitij pacorkami ta kvitochki voloshok i vinok Choloviche vbrannya Choloviki nosili nedovgi sorochki shtani shirokogo kroyu vovnyani vzimku abo polotnyani vlitku a takozh poyas shkiryanij pletenij chi tkanij do dvoh metriv dovzhini Cholovichi poyasi buli chervonogo sinogo zelenogo ryabogo bilogo z sinim koloriv Tonkij poyas odyagali poverh sorochki grubij po manti chugayevi kozhusi V doroslih cholovikiv buli chorni shapki yaki nosili pryamo todi yak u hlopciv buli siri smushevi shapki yaki nosili nabik U 1940 50 ti roki choloviki vzhe ne hodili u polotnyanih shtanah Verhnij odyag Choloviki yak pravilo nosili polki chornogo koloru zhinki rudogo Choloviki j zhinki takozh nosili takij verhnij odyag yak sviti manti chugayini kozhuhi zi zbirkami tulupi ta fufajki Mantu i chugaj vigotovlyali iz sukna a kozhuhi shili iz vipravlenih shkir ovec Verhnij odyag buv dovzhinoyu nizhche kolin dvobortnij U 1940 50 ti roki choloviki ta zhinki hodili u fufajkah pidzhakah shinelyah Vzuttya Zhinki nosili choboti chereviki na visokih korkah z dovgimi halyavami ta z zastozhkami yaki zasilyalisya shnurkami vzuvali postoli lichaki j solom yaniki Choloviki nosili choboti postoli lichaki solom yaniki tufli chereviki Choboti tufli ta chereviki vigotovlyalisya zi shkiri lichaki z lika solom yaniki plelisya iz solomi a postoli zi shmatka shkiri ta reminciv Visota halyavok zhinochih chobit bula u piv litki postoli buli gostronosi cholovichi choboti buli do kolina ta tuponosi Vzuttya u bagatshih zhinok bulo chervonogo chornogo ta zhovtogo u bidnishih lishe chornogo koloru cholovichi choboti buli chorni ta korichnevi Shob vzuti choboti postoli lichaki abo solom yaniki nogi obmotuvali onuchami yaki robili zi starogo drantya ganchirok Postoli ta lichaki zakriplyuvalis na ushkurnyatah remincyah U 1940 50 ti roki choloviki ta zhinki vzuvali valyanki kaloshi choboti chereviki Zachiski ta vbrannya dlya golovi Zachiska zhinok skladalasya iz zapletenogo u dvi kosi volossya yake zakladali na golovu vchetvero z prodilom poseredini Divchata nosili na golovi dvi kosi zapletenogo volossya skladenogo vinochkom abo volossya zapletene v odnu kosu Vesilnim golovnim uborom molodoyi buv vinok yakij vigotovlyavsya iz vosku i suhih kvitiv barvinku chasniku z riznokolorovimi bindami strichkami U divchat volossya moglo viglyadati z pid hustki u zhinok bulo shovane pid hustku ta kaptur chepec Zhinki nosili vovnyani hustki vzimku i polotnyani vlitku bilogo chervonogo zelenogo zhovtogo i chornogo koloriv Takozh nosili sukonni ta puhovi hustki Choloviki strigli volossya pid polku Vzimku na golovi nosili shapki a vlitku odyagali bril vipletenij iz solomi vlasnoruch U 1950 h rokah pochali nositi kartuzi piznishe kapelyuhi Prikrasi V minulomu zhinki j divchata nosili taki prikrasi yak korali balamuti dukachi ta pacorki U vuhah zhinki nosili serezhki na rukah persni abo brasleti NaselennyaNaselennya sela Zelenyanka Rik Zhiteliv Dvoriv 1885 rik 841 98 1893 rik 918 189 1897 rik 1091 1905 rik 1160 238 1989 rik 738 2001 rik 664 Za perepisom 2001 roku naselennya Zelenyanki stanovilo 664 osobi Istorichna dinamika chiselnosti naselennya Zelenyanki Za danimi na 1861 rik u Zelenyanci bulo 305 dush cholovikiv Za danimi na 1885 rik u Zelenyanci bulo 98 dvoriv ta 841 zhitel Za danimi na 1893 rik u Zelenyanci bulo 189 dvoriv ta 918 zhiteliv Za perepisom 1897 roku u Zelenyanci bulo 1091 zhiteliv 526 cholovikiv ta 565 zhinok Za danimi na 1901 rik u Zelenyanci bulo 1172 zhiteliv oboh statej Za danimi na 1905 rik u Zelenyanci bulo 238 dvoriv ta 1160 zhiteliv Za perepisom 1989 roku naselennya Zelenyanki stanovilo 738 osobi Vidomi osobiGodovanij Yevgen Fedorovich nar 1949 pedagog kandidat istorichnih nauk 2007 perekladach poet i krayeznavec Narodivsya u Zelenyanci Telelim Vasil Maksimovich nar 1950 general lejtenant nachalnik Nacionalnij universitet oboroni Ukrayini imeni Ivana Chernyahovskogo 2010 2016 Narodivsya u Zelenyanci Himej Volodimir Vasilovich nar 1957 general lejtenant kandidat istorichnih nauk avtor knig povisti v novelah Viknami na poluden naukovo populyarnogo vidannya Zelenyanka Selo na Kuchmanskomu shlyahu istoriyi u spivavtorstvi z Yevgenom Godovanim povisti Vminnya proshati Narodivsya u Zelenyanci PrimitkiGoncharuk T Ukrayinskij narodnij odyag iz s Zelenyanki Krizhopilskij rajon Vinnickoyi oblasti Materiali do etnologiyi Podillya polovi doslidzhennya zb Vip 1 red V A Kosakivskij Vinnicya VDPU 2005 S 46 49 Prihody i cerkvi Podolskoj eparhii Pod redakcieyu svyashennika Evfimiya Cѣcinskago Trudy Podolskago yeparhialnago istoriko statisticheskago komiteta Kamenec Podolsk 1901 Vip 9 S 817 818 HHIII 1064 175 s ros doref Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 12 chervnya 2020 roku 707 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Vinnickoyi oblasti Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Kovalenko S S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo enciklopediya U 3 t T 1 S S Kovalenko Kiyiv Stiks Ko 2007 S 161 192 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 S 277 ros doref Guldman V Naselennye mѣsta Podolskoj gubernii Alfavitnyj perechen naselennyh mѣst gubernii s ukazaniem nѣkotoryh spravochnyh o nih svѣdѣnij Izdanie Podolskago gubernskago statisticheskago komiteta Kamenec Podolskij Tipografiya Podolskago gubernskago pravleniya 1893 S 169 ros doref Krylov A Naselennyya mѣsta Podolskoj gubernii Izdanie Podolskogo gubernskago statisticheskogo komiteta Kamenec Podolskij Tipografiya Podolskago gubernskago pravleniya 1905 S 327 ros doref Postanova VUCVK vid 31 sichnya 1923 roku Pro administrativno teritoriyalnij podil Podillya Postanova VUCVK vid 7 bereznya 1923 roku Pro administrativno teritoriyalnij podil Podillya Postanova VUCVK vid 3 chervnya 1925 roku Pro likvidaciyu guberen j pro perehid na trohstupnevu sistemu upravlinnya Postanova VUCVK i RNK USRR vid 13 chervnya 1930 roku Pro reorganizaciyu okrug USRR Postanova VUCVK i RNK USRR vid 2 veresnya 1930 roku Pro likvidaciyu okrug ta perehid na dvostupnevu sistemu upravlinnya Postanova VUCVK vid 9 lyutogo 1932 roku Pro utvorennya oblastej na teritoriyi USRR Protoiereul Grigore Demideţchi Dare de seamă despre activitatea bisericească a protoierlei judeţului Jugastru Transnistria Crestină 1943 Anul II Nr 3 4 Iulie Decembrie S 22 rum Levchenko Yu I Administrativnij ustrij gubernatorstva Transnistriya Osoblivosti realizaciyi politiki okupacijnoyi vladi v administrativno teritorialnih odinicyah Ukrayini 1941 1944 rr Monografiya Za naukovoyu redakciyeyu K P Dvirnoyi Kiyiv Vid vo NPU imeni M P Dragomanova 2017 S 365 401 s Krasnosi lka Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Vinnicka oblast K Golovna redakciya URE AN URSR 1972 S 352 15 000 prim Z dziejow Ukrainy Ksiega pamiatkowa ku czci Wlodzimierza Antonowicza Paulina Swiecickiego i Tadeusza Rylskiego Pod redakcya Waclawa Lipinskiego Krakow Krakow D E Friedlein Warszawa E Wende i Sp 1912 S 278 pol Mikola Krikun Kilkist i struktura poselen Braclavskogo voyevodstva v pershij polovini XVII stolittya Braclavske voyevodstvo u XVI XVIII stolittyah statti i materiali Lviv Vidavnictvo Ukrayinskogo katolickogo universitetu 2008 S 224 Arhiv voenno pohodnoj kancelyarii grafa P A Rumyanceva Zadunajskago Chast II 1770 1774 Soobshil M O Sudienko S 67 ros doref Zhurnal ministerstva vnutrennih dѣl Chast 15 Sanktpeterburg V tipografii ministerstva vnutrennih dѣl 1846 S 540 ros doref Otmena krepostnogo prava na Ukraine Sbornik dokumentov i materialov K AN URSR 1961 S 187 198 ros Leshenko M N Klasova borotba v ukrayinskomu seli v epohu domonopolistichnogo kapitalizmu 60 90 ti rr XIX st K Nauk dumka 1970 S 99 304 s Fond 486 opis 13 sprava 108 Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini Kiyiv Zielenianka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1895 T XIV S 591 pol Eu Heleniusz Pamiatki polskie z roznych czasow Krakow Nakl autora 1882 S 154 pol Kazimierz Pulaski Kronika Polskich rodow szlacheckich Podola Wolynia i Ukrainy monografie i wzmianki Brody Ksiegarnia Feliksa Westa 1911 T 1 S 175 pol ros doref Pomѣstnoe zemlevladѣnie v Podolskoj gubernii Sostavil V K Guldman Izdanie Podolskago gubernskago statisticheskago komiteta Kamenec Podolskij 1898 362 46 26 3 s stor 219 Kratkiya spravochnyya svѣdѣniya o nѣkotoryh russkih hozyajstvah 2 S Peterburg Tipografiya V Kirshbauma 1901 Vip 2 S 281 ros doref Naselennye mesta Rossijskoj imperii v 500 i bolee zhitelej s ukazaniem vsego nalichnogo v nih naseleniya i chisla zhitelej preobladayushih veroispovedanij po dannym pervoj vseobshej perepisi naseleniya 1897 g Pod red N A Trojnickogo S Pb Tipografiya Obshestvennaya polza parovaya tipolitografiya N L Nyrkina 1905 S 161 X 270 120 s ros doref Oleksander Udovichenko Tretya zalizna diviziya gen O Vishnivskij Nyu Jork Chervona kalina 1971 S 126 146 Zhanna Denisyuk 3 tya Zalizna diviziya Armiyi UNR Nacherk bojovogo shlyahu Vijskovo istorichnij almanah 2002 S 7 9 Korotkij naris istoriyi Zaporozkogo kurenya im otamana Yanka Karmelyuka Karmelyuki Do istoriyi Zaporozkogo polku im otamana Yanka Karmelyuka Armiyi UNR R M Koval Kiyiv Istorichnij klub Holodnij Yar Vinnicya DP Derzhavna kartografichna fabrika 2012 S 77 Zelenyanka Geoinformacijna sistema misc Golodomor 1932 1933 rokiv v Ukrayini Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Procitovano 18 chervnya 2020 nedostupne posilannya Zelenyanka Druga svitova na mapi Ukrayini Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini u Drugij svitovij vijni V D Dobrotvor Zmicnennya materialno tehnichnoyi bazi kulturnogo budivnictva na seli mizh HHII i XXIII z yizdami KPRS Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1966 Vip 9 S 89 Vasil Snigur 7 veresnya 2007 U Krizhopilskomu rajoni zvodyat pershu cerkvu Kiyivskogo patriarhatu Gazeta ua Tamara Tisyachna 8 zhovtnya 2009 Zavdyaki Volodimiru Himeyu zbuduvali cerkvu Gazeta ua Perepis naselennya Bank danih Derzhavnoi sluzhbi statistiki Ukrayini Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini