Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільнев Дені Вільне в фр Denis Villeneuve фр вимова dəni vilnœv нар 3

Дені Вільньов

Дені Вільньов
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільнев.

Дені́ Вільне́в (фр. Denis Villeneuve; фр. вимова: [dəni vilnœv]; нар. 3 жовтня 1967(19671003)) — франко-канадський кінорежисер, продюсер і сценарист. Його фільми зібрали у світовому прокаті понад 1 млрд $ і отримали три премії «Оскар» за 28 номінацій.

Дені ВільневDenis Villeneuve
image
Вільнев на Каннському кінофестивалі 2018
Вільнев на Каннському кінофестивалі 2018Дата народження3 жовтня 1967(1967-10-03)[1][2][…] (56 років)Місце народженняБеканкур, Центр Квебеку, Квебек, Канада[4]Громадянствоimage КанадаAlma materКвебекський університет у Монреалі і dПрофесіякінорежисер
продюсер
сценаристКар'єраз 1994ЧленствоdНагороди
image image

d (2016)

d (2011)

 image

d (2001)

Премія Г'юґо (2017)

d (2011)

d (2001)

d (2010)

d (2011)

IMDbID 0898288
Автограф
image image Дені Вільнев у Вікісховищі

Народившись у [en], Квебек, Вільнев розвинув інтерес до кінематографа в ранньому віці. Незабаром після вивчення кіно в університеті він розпочав співпрацю з канадським Національним кінематографічним управлінням, займаючись зйомкою короткометражних фільмів. 1998 року він зняв свій перший повнометражний фільм «32-ге серпня на Землі». Після випуску своєї другої картини, [en]» (2000), Вільнєв вирішив узяти перерву, щоби покращити свої навички. Він знову повернувся на великий екран із драмами [en]» (2009) та «Пожежі» (2010), остання з яких здобула визнання критиків та була номінована на «Оскар» за найкращий міжнародний художній фільм. Після цього він перейшов до знімання англомовних фільмів, як-от трилери «Полонянки» (2013), «Ворог» (2013) та «Сікаріо» (2015), які також мали успіх. Його наступними проєктами стали науково-фантастичні фільми «Прибуття» (2016), «Той, хто біжить по лезу 2049» (2017) та «Дюна» (2021), що отримали визнання критиків. Вільнев був номінований на «Оскар» як найкращий режисер за «Прибуття».

Вільнев отримав численні нагороди та номінації. 2018 року йому було присвоєно ступінь офіцера Ордену Канади, а наступного року він був посвячений у лицарі Національного ордену Квебеку і нагороджений премією «Режисер десятиліття» від [en].

Раннє життя

image
Вільнев вивчав кіномистецтво у Квебецькому університеті в Монреалі

Дені Вільнев народився 3 жовтня 1967 року в містечку [en], яке є частиною більшого міста Беканкур, провінція Квебек, у франко-канадській сім'ї нотаріуса Жана Вільнева й домогосподарки Ніколь Демерс. Він є найстаршим із чотирьох дітей Жана й Ніколь. Його молодший брат, [en], також є кінематографістом.

Вільнев виріс поблизу АЕС Джентіллі і з раннього віку цікавився науково-фантастичними журналами та книгами, як-от «Популярна механіка» й [en]» та «Дюна» Френка Герберта відповідно. Він також розвинув інтерес до кінематографа, роблячи розкадрування для вигаданих фільмів зі своїм близьким другом, включно з адаптацією «Дюни». На нього вплинули такі фільми, як «Космічна одіссея 2001 року» (1968), «Близькі контакти третього ступеня» (1977), «Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь» (1980) і «Той, хто біжить по лезу» (1982).

Вільнев відвідував [en], де був гравцем хокейної команди, і знімав короткометражні фільми, за що отримав прізвисько «Спілберг» серед друзів. Він вивчав науку в [en] в Труа-Рів'єр, але згодом вирішив, що це навчання є «глухим кутом», описавши витрачений час як «роки депресії». Після цього Вільнев вступив до Квебецького університету в Монреалі, де проходив комунікаційну програму за спеціальністю кінематограф.

Кар'єра

1990-ті: Рання кар'єра

У 1990—1991 роках, після невдалої попередньої спроби, Вільнев узяв участь у новому сезоні змагальної передачі «Перегони: призначення — світ» від Radio-Canada, яка цього разу проходила у Євразії та мала на меті відправити молодих кінематографістів у подорож континентом для знімання короткометражних фільмів. Подорожуючи Євразією він відвідав такі країни, як Індонезія, Таїланд, Китай, Індія, Туреччина та СРСР, і зняв 25 короткометражних фільмів, за які в підсумку здобув перемогу та однорічне стажування в канадському Національному кінематографічному управлінні (НКУ). Після цього він став асистентом режисера [en] під час знімання документального фільму «Крижаний воїн» (1994) на острові Елсмір, а пізніше вирушив на Ямайку, де зняв короткометражну документальну стрічку «REW-FFWD» (1994) для НКУ. Водночас він став постановник кількох музичних відеокліпів, як-от «Ensorcelée» для [en], «Querer» для «Цирку дю Солей» і «Tout simples jaloux» для Beau Dommage, що були відзначені нагородами. У цей період Вільнев також зустрів кінооператора [en], з яким неодноразово співпрацюватиме в майбутньому.

У 1996 році Вільнев написав і зняв короткометражний фільм «Технецій» для антології [en]», а двома роками пізніше — драматичний фільм «32-ге серпня на Землі», який є його повнометражним дебютом та оповідає про фотомодель у виконанні [en], яка пережила дорожньо-транспортну пригоду і вирішила переосмислити своє життя. Картина була показана під час секції «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі, а також була висунута Канадою на премію «Оскар» за найкращий міжнародний художній фільм під час 71-ї церемонії вручення, проте не була номінована.

2000-ті: Перерва та повернення

У 2000 році Вільнев написав і зняв психологічну драму [en]» з бюджетом у 3,4 млн $, що оповідає про молоду жінку, яка страждає на депресію й зав'язує романтичні стосунки із сином людини, яку вона вбила внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Фільм отримав загалом схвальні відгуки. [en] із The New York Times висловив думку, що фільм є «роздумом про розрив між блиском елітного міського життя та реальностями життя та смерті, які той маскує», а також зазначив вплив дадаїзму. Кевін Томас з Los Angeles Times описав картину як «стильну [і такою, що] захоплює подих» та похвалив «динамічну» робота Вільнева, назвавши режисера «талановитим, пристрасним і зухвалим». У ретроспективних оглядах агенство [en] описало картину як «незвичайну притчу», яка «демонструє більш авангардну сторону Вільнева», тоді як вебсайт IndieWire оцінив її як найгіршу у фільмографії режисера. Вільнев здобув кілька нагород за найкращу режисерську роботу й найкращий сценарій, а також був нагороджений призом ФІПРЕССІ на Берлінському міжнародному кінофестивалі.

Я усвідомив свої межі в режисурі та написанні сценаріїв. Створення кіно заради кіно не робило мене щасливим ... Я не міг правильно висловити ідею за допомогою зображення. І я боявся акторів [...] Ви маєте пройти довгим шляхом самоаналізу. І це було найкраще [рішення], яке я коли-небудь приймав.

Вільнев стосовно своєї перерви

Після випуску «Вира» Вільнев вирішив узяти перерву від кінематографа й переїхав до сільської місцевості, щоби присвятити більше часу дружині та дітям, а також переосмислити підхід до створення фільмів; на думку режисера, його попередні роботи були «зарозумілими й самовдоволеними» та «не достатньо сильними» загалом. Під час цього періоду він займався зйомкою рекламних роликів для різноманітних компаній, як-от [en]. 2006 року Вільнев написав двохвилинний короткометражний фільм «120 секунд до перемоги на виборах», який був знятий на мобільний телефон, а наступного року став співрежисером документального фільму «Крик щастя».

У 2008 він зняв короткометражний фільм [en]» за сценарієм Жака Давідтса, що оповідає про групу з одинадцяти людей, які нескінченно поїдають їжу на бенкеті. Картина була представлена під час секції "Тиждень критики» на [en], де вона отримала приз від . Водночас він працював над драмою [en]» (2009), що ґрунтується на масовому вбивстві в Політехнічній школі Монреаля в 1989 році. Вільнев написав сценарій у співавторстві з Жаком Давідсом та Еріком Лека, консультуючись із сім'ями загиблих і провівши інтерв'ю зі свідками трагічної події. Фільм отримав загалом схвальні відгуки критиків. Пітер Говелл з Toronto Star написав, що картина «показує насильство, точно відтворюючи історичний запис, але не потопає в ньому», тоді як Кетрін Монк з Calgary Herald похвалила Вільнева та акторський склад за «перетворення трагедії […] на твір глибокої краси». Деякі оглядачі розкритикували фільм за зображення насильства та нерозкриті теми. «Політех» завоював численні нагороди на церемоніях [en] та «Геній», включно з преміями за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу.

2010-ті: Загальне визнання

image
Вільнев разом із Джошем Броліном, Емілі Блант та Бенісіо дель Торо під час прем'єри фільму «Сікаріо» на Каннському кінофестивалі 2015 року

Одночасно з виробництвом «Політеха» Вільнев займався постановкою воєнної драми «Пожежі» (2010), яка ґрунтується на [en] [en] та оповідає про канадських близнюків, які вирушають до рідної країни своєї матері на Середньому Сході, щоби розкрити її таємниче минуле поки довкола відбувається громадянська війна. Він написав сценарій до фільму в співавторстві з Валері Богран-Шампан, працюючи над ним упродовж п'яти років. Фільм здобув визнання критиків і зібрав 16 млн $ при бюджеті в 6 млн $. Бетсі Шаркі з Los Angeles Times назвала фільм «найкращою реалізованою роботою» Вільнева, тоді як Роджер Еберт написав у своєму огляді, що картині «вдається показати, наскільки безглуздо й марно ненавидіти інших через їхню релігію». Фільм отримав численні нагороди та номінації, включно з номінаціями на премії БАФТА та «Оскар» за найкращий неангломовний фільм і найкращий міжнародний художній фільм відповідно. 2011 року Вільнев зняв два короткометражних фільми — «Дорослий рейтинг за оголеність» та «Емпіричне дослідження про вплив звуку на інерцію зору».

Вільнев став отримувати численні пропозиції та сценарії від різних кіностудій після успіху «Політеху» і, особливо, «Пожеж». Його наступними повнометражними роботами стали трилер «Полонянки» для Warner Bros. і психологічна драма «Ворог» — перші англомовні фільми режисера. Вільнев працював над ними одночасно — під час знімання «Ворога» влітку 2012-го він проводив кастинг для «Полонянок», а восени, коли перший фільм уже перебував на стадії постпродукції, почав знімання другого. «Ворог» був знятий за сценарієм [en], що ґрунтується на романі Жозе Сарамагу [en]» та оповідає про викладача коледжу у виконанні Джейка Джилленгола, який помічає у фільмі з відеопрокату свого допельгангера. «Полонянки», який оповідає про зникнення двох дівчаток у Пенсильванії та їх подальший пошук, було знято за сценарієм [en], тоді як головні ролі виконали Г'ю Джекман і Джилленгол. Фільм став першою картиною режисера для голлівудської кіностудії, а також його першим спільним проєктом із кінооператором Роджером Дікінсом, який виявив бажання співпрацювати з Вільневим після перегляду «Пожеж».

«Полонянки» та «Ворог» вийшли в серпні й вересні 2013 року відповідно. «Полонянки» отримав схвальні відгуки та зібрав 122 млн $. [en] із The New York Times похвалив Вільнева й написав, що той «з винятковою дисципліною вловлює, як повільно може текти час під час кризи, як незмінний стан незнання може тиснути на кожну мить», а Крістофер Орр із The Atlantic наголосив, що режисерська робота, поміж іншого, є «просто занадто сильною, щоби це ігнорувати». Численні видання додали картину до своїх списків найкращих фільмів 2013 року, включно з Національною радою кінокритиків США. Стрічка також отримала номінацію на премію «Оскар» за найкращу операторську роботу під час 86-ї церемонії вручення. «Ворог» отримав менш схвальні відгуки, тоді як деякі критики порівняли його з фільмами Девіда Лінча. Енн Хорнадей із The Washington Post написала у своєму неоднозначному огляді, що «попри всю майстерність, з якою Вільнев створює загрозливу, похмуру антиутопію […, вона] відчувається непереконливою та необґрунтованою». Вільнев був нагороджений премією [en] за найкращу режисерську роботу над «Ворогом».

У грудні 2013 року було повідомлено, що Вільнев зніме (бойовик-трилер) «Сікаріо» (2015) — першу частину трилогії в стилі неовестерну від сценариста Тейлора Шерідана. Фільм оповідає про принципового агента ФБР, яка приєдналася до урядової оперативної групи, щоби знищити лідера могутнього та жорстокого мексиканського наркокартелю, тоді як головні ролі виконали Емілі Блант, Бенісіо дель Торо та Джош Бролін. «Сікаріо» є другим проєктом, над яким Вільнев співпрацював із Дікінсом. Стрічка здобула визнання критиків і зібрала 84 млн $. Ден Джолін з Empire назвав її «прекрасно похмурим, безкомпромісним трилером. Простіше кажучи, [це] один із найкращих фільмів року». Кріс Раян з [en] порівняв картину з «Апокаліпсисом сьогодні» Френсіса Форда Коппола, тоді як Пітер Треверс з Rolling Stone описав її як «сенсаційний, найзахопливіший та насичений напруженням» фільм із часів «Трафіку» Стівена Содерберга. «Сікаріо» отримав номінацію на «Золоту пальмову гілку» під час Каннського кінофестивалю 2015, а також кілька номінацій на премії БАФТА та «Оскар», включно з номінаціями за найкращу операторську роботу.

image
Вільнев разом із Раяном Гослінгом, Гаррісоном Фордом, Аною де Армас та Сільвією Гукс під час рекламної кампанії «Того, хто біжить по лезу 2049» на фестивалі San Diego Comic-Con у 2017 році

Ще під час виробництва «Полонянок» із Вільневим зв'язалася продюсерська компанія [en] щодо адаптації науково-фантастичної повісті Теда Чана «Історія твого життя». Вільнев, який довгий час хотів зняти науково-фантастичний фільм, разом зі сценаристом Еріком Гайссерером підготував остаточний сценарій, переробивши чорновий варіант, і змінив назву на «Прибуття». Фільм оповідає про лінгвістку у виконанні Емі Адамс, яку вербує американська армія, щоби дізнатися, як спілкуватися з іншопланетянами, що прибули на Землю, до того, як напруженість призведе до війни. Стрічка, прем'єра якої відбулася на 73-му Венеційському міжнародному кінофестивалі у 2016 році, здобула визнання критиків і зібрала 203 млн $. Роббі Коллін із The Telegraph написав, що фільм є «інтроспективним, філософським і екзистенційним», тоді як Сем Ланскі з Time назвав його «витонченою, дорослою науковою фантастикою: [це] фільм про інопланетян для тих, хто не любить фільми про інопланетян». Багато видань помістили «Прибуття» до своїх списків найкращих фільмів 2016 року. Стрічка також здобула численні нагороди та номінації, включно з вісьмома номінаціями на премію «Оскар» у таких категоріях, як «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота», «Найкраща операторська робота» тощо. Вільнев, разом із Гайссерером, був нагороджений преміями Рея Бредбері та Г'юго за найкращу драматичну постановку.

Я кілька разів перечитував сценарій — він мені дуже подобався, але я не хотів нести цей тягар на своїх плечах. То був дуже ризикований проєкт. Я казав собі, що мені потрібно знайти в собі всі технічні навички; усі можуть зненавидіти мене за це. Але через силу цієї історії я був зворушений і вирішив сказати «так».

Вільнев стосовно прийняття рішення зняти «Того, хто біжить по лезу 2049»

Після «Прибуття» Вільнев взявся за постановку наступного проєкту, яким стала неонуарна наукова фантастика «Той, хто біжить по лезу 2049» за сценарієм [en] і [en] — продовження «Того, хто біжить по лезу» (1982). Цьому передувала зустріч режисера з представниками продюсерської компанії [en], з якою він співпрацював раніше над «Полонянками». Вільнев, який був натхнений «Тим, хто біжить по лезу» на вибір кінематографу своєю професією, вагався з прийняттям пропозиції компанії через культовий статус оригінального фільму, але врешті-решт погодився. «Той, хто біжіть по лезу 2049» оповідає про репліканта, що працює на департамент поліції Лос-Анджелеса та розкриває таємницю, яка загрожує дестабілізувати суспільство та перебіг цивілізації, тоді як головні ролі виконали Раян Гослінг і Гаррісон Форд, який був протагоністом першого фільму. Фільм є третім проєктом, над яким Вільнев співпрацював із Дікінсом.

«Той, хто біжить по лезу 2049» вийшов у жовтні 2017 році та здобув визнання критиків. Стрічка зібрала 259 млн $ при бюджеті у 150—185 млн $, ставши найкасовішою та найбюджетнішою у фільмографії Вільнева на той час. Критики, окрім іншого, вкрай похвально відгукнулися про роботу, яку виконав Вільнев. Ентоні Скотт із The New York Times висловив думку, що фільм є самоаналізом власних почуттів Вільнева і твором режисера, який виділяє «нервовий спокій», тоді як [en] з [en] написав, що картина використовує той самий тон оповіді, що й у роботах пізнього періоду режисера, як-от «Прибуття». Чимало видань помістили фільм до своїх списків найкращих фільмів 2017 року. Стрічка також отримала численні нагороди та номінації, включно з вісьмома номінаціями на премію БАФТА і п'ятьма номінаціями на премію «Оскар» у таких категоріях, як «Найкраща режисерська робота», «Найкраща операторська робота», «Найкращі візуальні ефекти» тощо.

2020-ті: Продовження роботи

Черговим проєктом Вільнева став епічний науково-фантастичний фільм «Дюна» — перша частина адаптації однойменного роману Френка Герберта. Вільнев заявив про своє бажання створити нову адаптацію роману у вересні 2016 року, хоча сказав, що це було малоймовірно. Компанія Legendary Entertainment, що отримала кіноправа на франшизу «Дюна» в листопаді, почала переговори з ним у грудні, які згодом були успішно завершені. Крім режисерської роботи Вільнев займався написанням сценарію спільно з [en] та [en], а також став продюсером разом із [en] і Кейлом Бойтером. Хоча спочатку прем'єра картини мала статися наприкінці 2020 року, через пандемію коронавірусної хвороби її випуск було перенесено на вересень 2021-го. «Дюна» здобула загалом схвальні відгуки та зібрала 400 млн $ при бюджеті в 165 млн $, ставши найкасовішим фільмом Вільнева. Бен Тревіс з Empire описав фільм, як «захопливу масштабну адаптацію, що вселяє шанобливий трепет», тоді як Роббі Коллін з The Telegraph назвала його «величним, тривожним і [таким, що] огортає». [en] з Los Angeles Times похвалив Вільнева пишучи, що він «затягує […] у напрочуд яскраве, іноді правдоподібне страшне бачення майбутнього». Багато видань помістили картину до своїх списків найкращих фільмів 2021 року, включно з Національною радою кінокритиків США та Американським інститутом кіномистецтва. Поміж численних нагород та номінацій «Дюни» є одинадцять номінацій на премію БАФТА, десять номінацій на премію «Оскар» і три номінації на премію «Золотий глобус» у таких категоріях, як «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота», «Найкращий адаптований сценарій» тощо.

Наступним проєктом Вільнева стане «Дюна 2» (2023) — друга частина адаптації роману Герберта. Також він стане режисером пілотного епізоду і виконавчим продюсером серіалу «Дюна: Сестринство», який є спін-офом та приквелом основного фільму та оповідає про таємничий жіночий орден, знаний як Бене Ґессерит. У жовтні 2020 року було повідомлено, що Вільнев зніме мінісеріал «Син» для HBO, над яким втретє співпрацюватиме з Джейком Джилленголом, і стане виконавчим продюсером спільно з актором. Вільнев знову співпрацюватиме з компанією Alcon Entertainment у постановці наукової фантастики «Побачення з Рамою» — адаптації однойменного роману Артура Кларка. Також було оголошено, що Вільнев стане режисером біографічного фільму про Клеопатру.

Особисте життя

Вільнев одружений з Танею Лапуант, режисеркою та колишньою журналісткою. Також був у шлюбі з акторкою Машею Грено та має трьох дітей від попередніх відносин.

У липні 2018 року Вільнев підтримав петицію французького [fr] на захист ув'язненого в Росії українського кінорежисера Олега Сенцова.

Фільмографія

Докладніше: Фільмографія Дені Вільнева
Повнометражні фільми
Рік Назва Оригінальна назва
1998 32-ге серпня на Землі Un 32 août sur terre
2000 [en] Maelström
2009 [en] Polytechnique
2010 Пожежі Incendies
2013 Полонянки Prisoners
Ворог Enemy
2015 Сікаріо Sicario
2016 Прибуття Arrival
2017 Той, хто біжить по лезу 2049 Blade Runner 2049
2021 Дюна Dune
2024 Дюна 2 Dune: Part Two

Нагороди та почесті

Докладніше: Список нагород та номінацій Дені Вільнева

Вільнев був номінований на п'ять премій БАФТА, дві премії «Золотий глобус» і чотири премії «Оскар» станом на 2022 рік.

У 2012 році Вільнев був нагороджений канадською версією [en]. Він також є членом відділення режисерів в Академії кінематографічних мистецтв і наук із 2014 року. У грудні 2017 року він отримав почесний докторський ступінь у Квебецькому університеті в Монреалі, де навчався в юності. У липні 2018 року йому було присвоєно ступінь офіцера Ордену Канади (OC), а у 2019-му був посвячений у лицарі Національного ордену Квебеку (CQ). Того ж року він був нагороджений премією «Режисер десятиліття» від [en].

Нагороди та номінації, отримані фільмами Вільнева
Рік Фільм БАФТА Золотий глобус Оскар
Номінації Перемоги Номінації Перемоги Номінації Перемоги
2010 Пожежі 1 Н/Д Н/Д Н/Д 1 Н/Д
2013 Полонянки Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д 1 Н/Д
2015 Сікаріо 3 Н/Д Н/Д Н/Д 3 Н/Д
2016 Прибуття 9 1 2 Н/Д 8 1
2017 Той, хто біжить по лезу 2049 8 2 Н/Д Н/Д 5 2
2021 Дюна 11 Н/Д 3 1 10 6
Усього 32 3 5 1 28 9

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #136808018 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Discogs — 2000.
    d:Track:Q504063
  4. https://www.thecanadianencyclopedia.ca/en/article/denis-villeneuve
  5. . Британський інститут кінематографії. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  6. Saba, Michel (25 січня 2017). . Radio-Canada. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  7. Buckley, Cara (10 листопада 2016). . The New York Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  8. . Cozy Sweater Café. 23 серпня 2016. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  9. Bitel, Anton (19 жовтня 2021). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  10. Brzeski, Patrick (30 листопада 2021). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  11. Vineyard, Jennifer (25 січня 2017). . Vulture. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 18 лютого 2022.
  12. Grégoire, Isabelle (16 лютого 2011). . L'actualité. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  13. . Radio-Canada. 2 січня 2022. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  14. . Radio-Canada. 3 жовтня 2017. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  15. . Національне кінематографічне управління Канади. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  16. Sharf, Zack (27 жовтня 2017). . IndieWire. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  17. Kelly, Brendan (24 листопада 1996). . Variety. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  18. Getting the festival package just right. The Irish Times. 23 жовтня 1998. Процитовано 18 лютого 2022.
  19. . Turner Classic Movies. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  20. Lévesque, François (17 травня 2017). . Le Devoir. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  21. . Академія кінематографічних мистецтв і наук. 19 листопада 1998. Архів оригіналу за 19 лютого 1999. Процитовано 18 лютого 2022.
  22. Royer, Genevieve (15 вересня 2000). Hooking a Story: Bad trout was the inspiration behind Denis Villeneuve's film Maelstrom. [en].
  23. Harvey, Dennis (18 вересня 2000). . Variety. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  24. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 лютого 2022.
  25. Holden, Stephen (25 січня 2022). . The New York Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  26. Thomas, Kevin (5 квітня 2002). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  27. [en] (24 січня 2017). . [en]. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  28. Ehrlich, David (2 жовтня 2017). . IndieWire. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  29. . [en]. 29 січня 2001. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  30. Maelström blitzes Quebec's Jutra Awards. The Globe and Mail. 27 лютого 2001. оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  31. Maelström nets another award. The Globe and Mail. 21 лютого 2001. оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  32. Whipp, Glenn (17 квітня 2011). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  33. Kelly, Stephen (12 жовтня 2021). . BBC. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  34. Hays, Matthew (6 серпня 2008). . CBC News. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  35. . Лювенський міжнародний фестиваль короткометражного кіно. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  36. Beyl, Cameron (2 липня 2020). . The Directors Series. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  37. Laforest, Kevin (27 вересня 2007). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  38. . Тиждень критики. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  39. . CBC News. 26 травня 2008. Архів оригіналу за 9 лютого 2022.
  40. Scott, Anthony Oliver (28 червня 2011). . The New York Times. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  41. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  42. Howell, Peter (20 березня 2009). . Toronto Star. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  43. Katherine, Monk (20 березня 2009). . Calgary Herald. [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  44. Nelson, Rob (18 травня 2009). . Variety. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  45. Bennett, Ray (19 травня 2019). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  46. Nicoud, Anabelle (28 березня 2010). . La Presse. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  47. Howell, Peter (12 квітня 2010). . Toronto Star. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  48. Gandert, Sean (22 квітня 2011). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  49. Gritten, David (18 червня 2011). . The Telegraph. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  50. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 10 грудня 2010. Процитовано 18 лютого 2022.
  51. . The Numbers. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  52. Sharkey, Betsy (22 квітня 2011). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  53. Ebert, Roger (27 квітня 2011). . [en]. Архів оригіналу за 14 серпня 2016.
  54. Perkins, Will (16 травня 2012). . Yahoo!. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  55. . BBC News. 12 лютого 2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  56. . Los Angeles Times. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  57. . Національне кінематографічне управління Канади. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  58. . Mubi. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  59. Douglas, Edward (18 вересня 2013). . ComingSoon. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  60. Perez, Rodrigo (19 вересня 2013). . IndieWire. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 18 лютого 2022.
  61. Vlessing, Etan (6 вересня 2013). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  62. Corliss, Richard (13 березня 2014). . Time. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  63. Foundas, Scott (30 серпня 2013). . Variety. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  64. Milliken, Mary (7 вересня 2013). . Reuters. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  65. Apello, Tim (30 серпня 2013). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  66. Perez, Rodrigo (6 вересня 2013). . IndieWire. Архів оригіналу за 9 вересня 2013. Процитовано 18 лютого 2022.
  67. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  68. . Box Office Mojo. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  69. Scott, Anthony Oliver (19 вересня 2013). . The New York Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  70. Orr, Christopher (20 вересня 2013). . The Atlantic. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  71. . Metacritic. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 18 лютого 2022.
  72. Lewis, Hilary (4 грудня 2013). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  73. . Академія кінематографічних мистецтв і наук. 2 березня 2014. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  74. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  75. Debruge, Peter (20 вересня 2013). . Variety. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  76. Gheshire, Godfrey (14 березня 2014). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  77. Hornaday, Ann (20 березня 2013). . The Washington Post. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 18 лютого 2022.
  78. . CBC News. 9 березня 2014. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  79. Fleming Jr., Mike (6 грудня 2013). . Deadline. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  80. Thompson, Anne (21 червня 2018). . IndieWire. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  81. Heinrich, Jeff (24 квітня 2015). . The Guardian. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  82. Tapley, Kristopher (24 вересня 2015). . Variety. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  83. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  84. . Box Office Mojo. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  85. Jolin, Dan (5 жовтня 2015). . Empire. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  86. Ryan, Chris (28 вересня 2015). . Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  87. Travers, Peter (17 вересня 2015). . Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  88. . The Guardian. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  89. . The Hollywood Reporter. 14 січня 2016. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  90. Tartaglione, Nancy (1 вересня 2016). . Deadline. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  91. Orr, Christopher (11 листопада 2016). . The Atlantic. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  92. Vivarelli, Nick (21 липня 2016). . Variety. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  93. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 18 лютого 2022.
  94. . Box Office Mojo. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  95. Collin, Robbie (10 листопада 2016). . The Telegraph. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  96. Lansky, Sam (10 листопада 2016). . Time. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  97. Dietz, Jason (5 грудня 2016). . Metacritic. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 18 лютого 2022.
  98. . Internet Movie Database. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  99. Liptak, Andrew (20 травня 2017). . The Verge. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  100. 2017 Hugo Awards. World Science Fiction Society. 31 грудня 2016. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  101. D'Alessandro, Anthony (11 січня 2018). . Deadline. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 18 лютого 2022.
  102. Rottenberg, Josh (9 жовтня 2017). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  103. Debruge, Peter (29 вересня 2017). . Variety. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 18 лютого 2022.
  104. Shepherd, Jack (3 жовтня 2017). . The Independent. Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  105. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  106. . Box Office Mojo. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  107. McClintock, Pamela (14 вересня 2017). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  108. Haigh, Phil (17 січня 2018). . Metro. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  109. Scott, Anthony Oliver (2 жовтня 2017). . The New York Times. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
  110. LaSalle, Mick (3 жовтня 2017). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  111. Dietz, Jason (4 січня 2018). Best Movies of 2017. Metacritic. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  112. . Internet Movie Database. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  113. Elderkin, Beth (25 липня 2018). . Gizmodo. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  114. Vivarelli, Nick (9 вересня 2016). . Variety. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 18 лютого 2022.
  115. Kit, Borys (21 листопада 2016). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  116. . (/Film). Angie. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022. {{}}: |ім'я= з пропущеним |ім'я= ()
  117. D'Alessandro, Anthony (15 лютого 2019). . Deadline. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2022.
  118. Buchanan, Kyle (3 вересня 2021). . The New York Times. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  119. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  120. . Box Office Mojo. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  121. Bart, Peter; Fleming Jr., Mike (7 грудня 2020). . Deadline. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 18 лютого 2022.
  122. Lang, Brent; Shafer, Ellise (26 жовтня 2021). . Variety. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  123. Travis, Ben (3 вересня 2021). . Empire. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  124. Collin, Robbie (21 жовтня 2021). . The Telegraph. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  125. Chang, Justin (3 вересня 2021). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  126. 7 грудня 2021, Dietz (Jason). . Metacritic. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  127. Sharf, Zack (2 грудня 2021). . IndieWire. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  128. Nolfi, Joey (8 грудня 2021). . Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  129. . Internet Movie Database. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  130. Petski, Denise (22 липня 2021). . Deadline. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  131. Sharf, Zck (20 жовтня 2020). . IndieWire. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  132. Galuppo, Mia (15 грудня 2021). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  133. Kroll, Justin (27 вересня 2017). . Variety. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  134. Demers, Maxime (12 вересня 2021). . [en]. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  135. Lederman, Marsha (22 листопада 2020). . The Globe and Mail. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  136. Mottram, James (18 вересня 2015). . The Independent. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  137. . Société des Réalisateurs de Films. 6 липня 2018. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  138. . Генерал-губернатор Канади. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  139. . Академія кінематографічних мистецтв і наук. 26 червня 2014. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2022.
  140. . Квебецький університет у Монреалі. 5 грудня 2014. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  141. . Генерал-губернатор Канади. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  142. . Національний орден Квебеку. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  143. Kemp, Ella (13 грудня 2019). . NME. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.

Посилання

Дені Вільнев
у сестринських Вікіпроєктах
image Інформація у Вікіданих?
image Цитати у Вікіцитатах?
image Файли у Вікісховищі?

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vilnev Deni Vilne v fr Denis Villeneuve fr vimova deni vilnœv nar 3 zhovtnya 1967 19671003 franko kanadskij kinorezhiser prodyuser i scenarist Jogo filmi zibrali u svitovomu prokati ponad 1 mlrd i otrimali tri premiyi Oskar za 28 nominacij Deni VilnevDenis VilleneuveVilnev na Kannskomu kinofestivali 2018Vilnev na Kannskomu kinofestivali 2018Data narodzhennya3 zhovtnya 1967 1967 10 03 1 2 56 rokiv Misce narodzhennyaBekankur Centr Kvebeku Kvebek Kanada 4 Gromadyanstvo KanadaAlma materKvebekskij universitet u Monreali i dProfesiyakinorezhiser prodyuser scenaristKar yeraz 1994ChlenstvodNagorodid 2016 d 2011 d 2001 Premiya G yugo 2017 d 2011 d 2001 d 2010 d 2011 IMDbID 0898288Avtograf Deni Vilnev u Vikishovishi Narodivshis u en Kvebek Vilnev rozvinuv interes do kinematografa v rannomu vici Nezabarom pislya vivchennya kino v universiteti vin rozpochav spivpracyu z kanadskim Nacionalnim kinematografichnim upravlinnyam zajmayuchis zjomkoyu korotkometrazhnih filmiv 1998 roku vin znyav svij pershij povnometrazhnij film 32 ge serpnya na Zemli Pislya vipusku svoyeyi drugoyi kartini en 2000 Vilnyev virishiv uzyati perervu shobi pokrashiti svoyi navichki Vin znovu povernuvsya na velikij ekran iz dramami en 2009 ta Pozhezhi 2010 ostannya z yakih zdobula viznannya kritikiv ta bula nominovana na Oskar za najkrashij mizhnarodnij hudozhnij film Pislya cogo vin perejshov do znimannya anglomovnih filmiv yak ot trileri Polonyanki 2013 Vorog 2013 ta Sikario 2015 yaki takozh mali uspih Jogo nastupnimi proyektami stali naukovo fantastichni filmi Pributtya 2016 Toj hto bizhit po lezu 2049 2017 ta Dyuna 2021 sho otrimali viznannya kritikiv Vilnev buv nominovanij na Oskar yak najkrashij rezhiser za Pributtya Vilnev otrimav chislenni nagorodi ta nominaciyi 2018 roku jomu bulo prisvoyeno stupin oficera Ordenu Kanadi a nastupnogo roku vin buv posvyachenij u licari Nacionalnogo ordenu Kvebeku i nagorodzhenij premiyeyu Rezhiser desyatilittya vid en Rannye zhittyaVilnev vivchav kinomistectvo u Kvebeckomu universiteti v Monreali Deni Vilnev narodivsya 3 zhovtnya 1967 roku v mistechku en yake ye chastinoyu bilshogo mista Bekankur provinciya Kvebek u franko kanadskij sim yi notariusa Zhana Vilneva j domogospodarki Nikol Demers Vin ye najstarshim iz chotiroh ditej Zhana j Nikol Jogo molodshij brat en takozh ye kinematografistom Vilnev viris poblizu AES Dzhentilli i z rannogo viku cikavivsya naukovo fantastichnimi zhurnalami ta knigami yak ot Populyarna mehanika j en ta Dyuna Frenka Gerberta vidpovidno Vin takozh rozvinuv interes do kinematografa roblyachi rozkadruvannya dlya vigadanih filmiv zi svoyim blizkim drugom vklyuchno z adaptaciyeyu Dyuni Na nogo vplinuli taki filmi yak Kosmichna odisseya 2001 roku 1968 Blizki kontakti tretogo stupenya 1977 Zoryani vijni Imperiya zavdaye udaru u vidpovid 1980 i Toj hto bizhit po lezu 1982 Vilnev vidviduvav en de buv gravcem hokejnoyi komandi i znimav korotkometrazhni filmi za sho otrimav prizvisko Spilberg sered druziv Vin vivchav nauku v en v Trua Riv yer ale zgodom virishiv sho ce navchannya ye gluhim kutom opisavshi vitrachenij chas yak roki depresiyi Pislya cogo Vilnev vstupiv do Kvebeckogo universitetu v Monreali de prohodiv komunikacijnu programu za specialnistyu kinematograf Kar yera1990 ti Rannya kar yera U 1990 1991 rokah pislya nevdaloyi poperednoyi sprobi Vilnev uzyav uchast u novomu sezoni zmagalnoyi peredachi Peregoni priznachennya svit vid Radio Canada yaka cogo razu prohodila u Yevraziyi ta mala na meti vidpraviti molodih kinematografistiv u podorozh kontinentom dlya znimannya korotkometrazhnih filmiv Podorozhuyuchi Yevraziyeyu vin vidvidav taki krayini yak Indoneziya Tayiland Kitaj Indiya Turechchina ta SRSR i znyav 25 korotkometrazhnih filmiv za yaki v pidsumku zdobuv peremogu ta odnorichne stazhuvannya v kanadskomu Nacionalnomu kinematografichnomu upravlinni NKU Pislya cogo vin stav asistentom rezhisera en pid chas znimannya dokumentalnogo filmu Krizhanij voyin 1994 na ostrovi Elsmir a piznishe virushiv na Yamajku de znyav korotkometrazhnu dokumentalnu strichku REW FFWD 1994 dlya NKU Vodnochas vin stav postanovnik kilkoh muzichnih videoklipiv yak ot Ensorcelee dlya en Querer dlya Cirku dyu Solej i Tout simples jaloux dlya Beau Dommage sho buli vidznacheni nagorodami U cej period Vilnev takozh zustriv kinooperatora en z yakim neodnorazovo spivpracyuvatime v majbutnomu U 1996 roci Vilnev napisav i znyav korotkometrazhnij film Tehnecij dlya antologiyi en a dvoma rokami piznishe dramatichnij film 32 ge serpnya na Zemli yakij ye jogo povnometrazhnim debyutom ta opovidaye pro fotomodel u vikonanni en yaka perezhila dorozhno transportnu prigodu i virishila pereosmisliti svoye zhittya Kartina bula pokazana pid chas sekciyi Osoblivij poglyad na Kannskomu kinofestivali a takozh bula visunuta Kanadoyu na premiyu Oskar za najkrashij mizhnarodnij hudozhnij film pid chas 71 yi ceremoniyi vruchennya prote ne bula nominovana 2000 ti Pererva ta povernennya U 2000 roci Vilnev napisav i znyav psihologichnu dramu en z byudzhetom u 3 4 mln sho opovidaye pro molodu zhinku yaka strazhdaye na depresiyu j zav yazuye romantichni stosunki iz sinom lyudini yaku vona vbila vnaslidok dorozhno transportnoyi prigodi Film otrimav zagalom shvalni vidguki en iz The New York Times visloviv dumku sho film ye rozdumom pro rozriv mizh bliskom elitnogo miskogo zhittya ta realnostyami zhittya ta smerti yaki toj maskuye a takozh zaznachiv vpliv dadayizmu Kevin Tomas z Los Angeles Times opisav kartinu yak stilnu i takoyu sho zahoplyuye podih ta pohvaliv dinamichnu robota Vilneva nazvavshi rezhisera talanovitim pristrasnim i zuhvalim U retrospektivnih oglyadah agenstvo en opisalo kartinu yak nezvichajnu pritchu yaka demonstruye bilsh avangardnu storonu Vilneva todi yak vebsajt IndieWire ociniv yiyi yak najgirshu u filmografiyi rezhisera Vilnev zdobuv kilka nagorod za najkrashu rezhisersku robotu j najkrashij scenarij a takozh buv nagorodzhenij prizom FIPRESSI na Berlinskomu mizhnarodnomu kinofestivali Ya usvidomiv svoyi mezhi v rezhisuri ta napisanni scenariyiv Stvorennya kino zaradi kino ne robilo mene shaslivim Ya ne mig pravilno visloviti ideyu za dopomogoyu zobrazhennya I ya boyavsya aktoriv Vi mayete projti dovgim shlyahom samoanalizu I ce bulo najkrashe rishennya yake ya koli nebud prijmav Vilnev stosovno svoyeyi perervi Pislya vipusku Vira Vilnev virishiv uzyati perervu vid kinematografa j pereyihav do silskoyi miscevosti shobi prisvyatiti bilshe chasu druzhini ta dityam a takozh pereosmisliti pidhid do stvorennya filmiv na dumku rezhisera jogo poperedni roboti buli zarozumilimi j samovdovolenimi ta ne dostatno silnimi zagalom Pid chas cogo periodu vin zajmavsya zjomkoyu reklamnih rolikiv dlya riznomanitnih kompanij yak ot en 2006 roku Vilnev napisav dvohvilinnij korotkometrazhnij film 120 sekund do peremogi na viborah yakij buv znyatij na mobilnij telefon a nastupnogo roku stav spivrezhiserom dokumentalnogo filmu Krik shastya U 2008 vin znyav korotkometrazhnij film en za scenariyem Zhaka Davidtsa sho opovidaye pro grupu z odinadcyati lyudej yaki neskinchenno poyidayut yizhu na benketi Kartina bula predstavlena pid chas sekciyi Tizhden kritiki na en de vona otrimala priz vid Canal Vodnochas vin pracyuvav nad dramoyu en 2009 sho gruntuyetsya na masovomu vbivstvi v Politehnichnij shkoli Monrealya v 1989 roci Vilnev napisav scenarij u spivavtorstvi z Zhakom Davidsom ta Erikom Leka konsultuyuchis iz sim yami zagiblih i provivshi interv yu zi svidkami tragichnoyi podiyi Film otrimav zagalom shvalni vidguki kritikiv Piter Govell z Toronto Star napisav sho kartina pokazuye nasilstvo tochno vidtvoryuyuchi istorichnij zapis ale ne potopaye v nomu todi yak Ketrin Monk z Calgary Herald pohvalila Vilneva ta aktorskij sklad za peretvorennya tragediyi na tvir glibokoyi krasi Deyaki oglyadachi rozkritikuvali film za zobrazhennya nasilstva ta nerozkriti temi Politeh zavoyuvav chislenni nagorodi na ceremoniyah en ta Genij vklyuchno z premiyami za najkrashij film ta najkrashu rezhisersku robotu 2010 ti Zagalne viznannya Vilnev razom iz Dzhoshem Brolinom Emili Blant ta Benisio del Toro pid chas prem yeri filmu Sikario na Kannskomu kinofestivali 2015 roku Odnochasno z virobnictvom Politeha Vilnev zajmavsya postanovkoyu voyennoyi drami Pozhezhi 2010 yaka gruntuyetsya na en en ta opovidaye pro kanadskih bliznyukiv yaki virushayut do ridnoyi krayini svoyeyi materi na Serednomu Shodi shobi rozkriti yiyi tayemniche minule poki dovkola vidbuvayetsya gromadyanska vijna Vin napisav scenarij do filmu v spivavtorstvi z Valeri Bogran Shampan pracyuyuchi nad nim uprodovzh p yati rokiv Film zdobuv viznannya kritikiv i zibrav 16 mln pri byudzheti v 6 mln Betsi Sharki z Los Angeles Times nazvala film najkrashoyu realizovanoyu robotoyu Vilneva todi yak Rodzher Ebert napisav u svoyemu oglyadi sho kartini vdayetsya pokazati naskilki bezgluzdo j marno nenaviditi inshih cherez yihnyu religiyu Film otrimav chislenni nagorodi ta nominaciyi vklyuchno z nominaciyami na premiyi BAFTA ta Oskar za najkrashij neanglomovnij film i najkrashij mizhnarodnij hudozhnij film vidpovidno 2011 roku Vilnev znyav dva korotkometrazhnih filmi Doroslij rejting za ogolenist ta Empirichne doslidzhennya pro vpliv zvuku na inerciyu zoru Vilnev stav otrimuvati chislenni propoziciyi ta scenariyi vid riznih kinostudij pislya uspihu Politehu i osoblivo Pozhezh Jogo nastupnimi povnometrazhnimi robotami stali triler Polonyanki dlya Warner Bros i psihologichna drama Vorog pershi anglomovni filmi rezhisera Vilnev pracyuvav nad nimi odnochasno pid chas znimannya Voroga vlitku 2012 go vin provodiv kasting dlya Polonyanok a voseni koli pershij film uzhe perebuvav na stadiyi postprodukciyi pochav znimannya drugogo Vorog buv znyatij za scenariyem en sho gruntuyetsya na romani Zhoze Saramagu en ta opovidaye pro vikladacha koledzhu u vikonanni Dzhejka Dzhillengola yakij pomichaye u filmi z videoprokatu svogo dopelgangera Polonyanki yakij opovidaye pro zniknennya dvoh divchatok u Pensilvaniyi ta yih podalshij poshuk bulo znyato za scenariyem en todi yak golovni roli vikonali G yu Dzhekman i Dzhillengol Film stav pershoyu kartinoyu rezhisera dlya gollivudskoyi kinostudiyi a takozh jogo pershim spilnim proyektom iz kinooperatorom Rodzherom Dikinsom yakij viyaviv bazhannya spivpracyuvati z Vilnevim pislya pereglyadu Pozhezh Polonyanki ta Vorog vijshli v serpni j veresni 2013 roku vidpovidno Polonyanki otrimav shvalni vidguki ta zibrav 122 mln en iz The New York Times pohvaliv Vilneva j napisav sho toj z vinyatkovoyu disciplinoyu vlovlyuye yak povilno mozhe tekti chas pid chas krizi yak nezminnij stan neznannya mozhe tisnuti na kozhnu mit a Kristofer Orr iz The Atlantic nagolosiv sho rezhiserska robota pomizh inshogo ye prosto zanadto silnoyu shobi ce ignoruvati Chislenni vidannya dodali kartinu do svoyih spiskiv najkrashih filmiv 2013 roku vklyuchno z Nacionalnoyu radoyu kinokritikiv SShA Strichka takozh otrimala nominaciyu na premiyu Oskar za najkrashu operatorsku robotu pid chas 86 yi ceremoniyi vruchennya Vorog otrimav mensh shvalni vidguki todi yak deyaki kritiki porivnyali jogo z filmami Devida Lincha Enn Hornadej iz The Washington Post napisala u svoyemu neodnoznachnomu oglyadi sho popri vsyu majsternist z yakoyu Vilnev stvoryuye zagrozlivu pohmuru antiutopiyu vona vidchuvayetsya neperekonlivoyu ta neobgruntovanoyu Vilnev buv nagorodzhenij premiyeyu en za najkrashu rezhisersku robotu nad Vorogom U grudni 2013 roku bulo povidomleno sho Vilnev znime bojovik triler Sikario 2015 pershu chastinu trilogiyi v stili neovesternu vid scenarista Tejlora Sheridana Film opovidaye pro principovogo agenta FBR yaka priyednalasya do uryadovoyi operativnoyi grupi shobi znishiti lidera mogutnogo ta zhorstokogo meksikanskogo narkokartelyu todi yak golovni roli vikonali Emili Blant Benisio del Toro ta Dzhosh Brolin Sikario ye drugim proyektom nad yakim Vilnev spivpracyuvav iz Dikinsom Strichka zdobula viznannya kritikiv i zibrala 84 mln Den Dzholin z Empire nazvav yiyi prekrasno pohmurim bezkompromisnim trilerom Prostishe kazhuchi ce odin iz najkrashih filmiv roku Kris Rayan z en porivnyav kartinu z Apokalipsisom sogodni Frensisa Forda Koppola todi yak Piter Trevers z Rolling Stone opisav yiyi yak sensacijnij najzahoplivishij ta nasichenij napruzhennyam film iz chasiv Trafiku Stivena Soderberga Sikario otrimav nominaciyu na Zolotu palmovu gilku pid chas Kannskogo kinofestivalyu 2015 a takozh kilka nominacij na premiyi BAFTA ta Oskar vklyuchno z nominaciyami za najkrashu operatorsku robotu Vilnev razom iz Rayanom Goslingom Garrisonom Fordom Anoyu de Armas ta Silviyeyu Guks pid chas reklamnoyi kampaniyi Togo hto bizhit po lezu 2049 na festivali San Diego Comic Con u 2017 roci She pid chas virobnictva Polonyanok iz Vilnevim zv yazalasya prodyuserska kompaniya en shodo adaptaciyi naukovo fantastichnoyi povisti Teda Chana Istoriya tvogo zhittya Vilnev yakij dovgij chas hotiv znyati naukovo fantastichnij film razom zi scenaristom Erikom Gajssererom pidgotuvav ostatochnij scenarij pererobivshi chornovij variant i zminiv nazvu na Pributtya Film opovidaye pro lingvistku u vikonanni Emi Adams yaku verbuye amerikanska armiya shobi diznatisya yak spilkuvatisya z inshoplanetyanami sho pribuli na Zemlyu do togo yak napruzhenist prizvede do vijni Strichka prem yera yakoyi vidbulasya na 73 mu Venecijskomu mizhnarodnomu kinofestivali u 2016 roci zdobula viznannya kritikiv i zibrala 203 mln Robbi Kollin iz The Telegraph napisav sho film ye introspektivnim filosofskim i ekzistencijnim todi yak Sem Lanski z Time nazvav jogo vitonchenoyu dorosloyu naukovoyu fantastikoyu ce film pro inoplanetyan dlya tih hto ne lyubit filmi pro inoplanetyan Bagato vidan pomistili Pributtya do svoyih spiskiv najkrashih filmiv 2016 roku Strichka takozh zdobula chislenni nagorodi ta nominaciyi vklyuchno z vismoma nominaciyami na premiyu Oskar u takih kategoriyah yak Najkrashij film Najkrasha rezhiserska robota Najkrasha operatorska robota tosho Vilnev razom iz Gajssererom buv nagorodzhenij premiyami Reya Bredberi ta G yugo za najkrashu dramatichnu postanovku Ya kilka raziv perechituvav scenarij vin meni duzhe podobavsya ale ya ne hotiv nesti cej tyagar na svoyih plechah To buv duzhe rizikovanij proyekt Ya kazav sobi sho meni potribno znajti v sobi vsi tehnichni navichki usi mozhut znenaviditi mene za ce Ale cherez silu ciyeyi istoriyi ya buv zvorushenij i virishiv skazati tak Vilnev stosovno prijnyattya rishennya znyati Togo hto bizhit po lezu 2049 Pislya Pributtya Vilnev vzyavsya za postanovku nastupnogo proyektu yakim stala neonuarna naukova fantastika Toj hto bizhit po lezu 2049 za scenariyem en i en prodovzhennya Togo hto bizhit po lezu 1982 Comu pereduvala zustrich rezhisera z predstavnikami prodyuserskoyi kompaniyi en z yakoyu vin spivpracyuvav ranishe nad Polonyankami Vilnev yakij buv nathnenij Tim hto bizhit po lezu na vibir kinematografu svoyeyu profesiyeyu vagavsya z prijnyattyam propoziciyi kompaniyi cherez kultovij status originalnogo filmu ale vreshti resht pogodivsya Toj hto bizhit po lezu 2049 opovidaye pro replikanta sho pracyuye na departament policiyi Los Andzhelesa ta rozkrivaye tayemnicyu yaka zagrozhuye destabilizuvati suspilstvo ta perebig civilizaciyi todi yak golovni roli vikonali Rayan Gosling i Garrison Ford yakij buv protagonistom pershogo filmu Film ye tretim proyektom nad yakim Vilnev spivpracyuvav iz Dikinsom Toj hto bizhit po lezu 2049 vijshov u zhovtni 2017 roci ta zdobuv viznannya kritikiv Strichka zibrala 259 mln pri byudzheti u 150 185 mln stavshi najkasovishoyu ta najbyudzhetnishoyu u filmografiyi Vilneva na toj chas Kritiki okrim inshogo vkraj pohvalno vidguknulisya pro robotu yaku vikonav Vilnev Entoni Skott iz The New York Times visloviv dumku sho film ye samoanalizom vlasnih pochuttiv Vilneva i tvorom rezhisera yakij vidilyaye nervovij spokij todi yak en z en napisav sho kartina vikoristovuye toj samij ton opovidi sho j u robotah piznogo periodu rezhisera yak ot Pributtya Chimalo vidan pomistili film do svoyih spiskiv najkrashih filmiv 2017 roku Strichka takozh otrimala chislenni nagorodi ta nominaciyi vklyuchno z vismoma nominaciyami na premiyu BAFTA i p yatma nominaciyami na premiyu Oskar u takih kategoriyah yak Najkrasha rezhiserska robota Najkrasha operatorska robota Najkrashi vizualni efekti tosho 2020 ti Prodovzhennya roboti Chergovim proyektom Vilneva stav epichnij naukovo fantastichnij film Dyuna persha chastina adaptaciyi odnojmennogo romanu Frenka Gerberta Vilnev zayaviv pro svoye bazhannya stvoriti novu adaptaciyu romanu u veresni 2016 roku hocha skazav sho ce bulo malojmovirno Kompaniya Legendary Entertainment sho otrimala kinoprava na franshizu Dyuna v listopadi pochala peregovori z nim u grudni yaki zgodom buli uspishno zaversheni Krim rezhiserskoyi roboti Vilnev zajmavsya napisannyam scenariyu spilno z en ta en a takozh stav prodyuserom razom iz en i Kejlom Bojterom Hocha spochatku prem yera kartini mala statisya naprikinci 2020 roku cherez pandemiyu koronavirusnoyi hvorobi yiyi vipusk bulo pereneseno na veresen 2021 go Dyuna zdobula zagalom shvalni vidguki ta zibrala 400 mln pri byudzheti v 165 mln stavshi najkasovishim filmom Vilneva Ben Trevis z Empire opisav film yak zahoplivu masshtabnu adaptaciyu sho vselyaye shanoblivij trepet todi yak Robbi Kollin z The Telegraph nazvala jogo velichnim trivozhnim i takim sho ogortaye en z Los Angeles Times pohvaliv Vilneva pishuchi sho vin zatyaguye u naprochud yaskrave inodi pravdopodibne strashne bachennya majbutnogo Bagato vidan pomistili kartinu do svoyih spiskiv najkrashih filmiv 2021 roku vklyuchno z Nacionalnoyu radoyu kinokritikiv SShA ta Amerikanskim institutom kinomistectva Pomizh chislennih nagorod ta nominacij Dyuni ye odinadcyat nominacij na premiyu BAFTA desyat nominacij na premiyu Oskar i tri nominaciyi na premiyu Zolotij globus u takih kategoriyah yak Najkrashij film Najkrasha rezhiserska robota Najkrashij adaptovanij scenarij tosho Nastupnim proyektom Vilneva stane Dyuna 2 2023 druga chastina adaptaciyi romanu Gerberta Takozh vin stane rezhiserom pilotnogo epizodu i vikonavchim prodyuserom serialu Dyuna Sestrinstvo yakij ye spin ofom ta prikvelom osnovnogo filmu ta opovidaye pro tayemnichij zhinochij orden znanij yak Bene Gesserit U zhovtni 2020 roku bulo povidomleno sho Vilnev znime miniserial Sin dlya HBO nad yakim vtretye spivpracyuvatime z Dzhejkom Dzhillengolom i stane vikonavchim prodyuserom spilno z aktorom Vilnev znovu spivpracyuvatime z kompaniyeyu Alcon Entertainment u postanovci naukovoyi fantastiki Pobachennya z Ramoyu adaptaciyi odnojmennogo romanu Artura Klarka Takozh bulo ogolosheno sho Vilnev stane rezhiserom biografichnogo filmu pro Kleopatru Osobiste zhittyaVilnev odruzhenij z Taneyu Lapuant rezhiserkoyu ta kolishnoyu zhurnalistkoyu Takozh buv u shlyubi z aktorkoyu Masheyu Greno ta maye troh ditej vid poperednih vidnosin U lipni 2018 roku Vilnev pidtrimav peticiyu francuzkogo fr na zahist uv yaznenogo v Rosiyi ukrayinskogo kinorezhisera Olega Sencova FilmografiyaDokladnishe Filmografiya Deni Vilneva Povnometrazhni filmi Rik Nazva Originalna nazva 1998 32 ge serpnya na Zemli Un 32 aout sur terre 2000 en Maelstrom 2009 en Polytechnique 2010 Pozhezhi Incendies 2013 Polonyanki Prisoners Vorog Enemy 2015 Sikario Sicario 2016 Pributtya Arrival 2017 Toj hto bizhit po lezu 2049 Blade Runner 2049 2021 Dyuna Dune 2024 Dyuna 2 Dune Part TwoNagorodi ta pochestiDokladnishe Spisok nagorod ta nominacij Deni Vilneva Vilnev buv nominovanij na p yat premij BAFTA dvi premiyi Zolotij globus i chotiri premiyi Oskar stanom na 2022 rik U 2012 roci Vilnev buv nagorodzhenij kanadskoyu versiyeyu en Vin takozh ye chlenom viddilennya rezhiseriv v Akademiyi kinematografichnih mistectv i nauk iz 2014 roku U grudni 2017 roku vin otrimav pochesnij doktorskij stupin u Kvebeckomu universiteti v Monreali de navchavsya v yunosti U lipni 2018 roku jomu bulo prisvoyeno stupin oficera Ordenu Kanadi OC a u 2019 mu buv posvyachenij u licari Nacionalnogo ordenu Kvebeku CQ Togo zh roku vin buv nagorodzhenij premiyeyu Rezhiser desyatilittya vid en Nagorodi ta nominaciyi otrimani filmami Vilneva Rik Film BAFTA Zolotij globus Oskar Nominaciyi Peremogi Nominaciyi Peremogi Nominaciyi Peremogi 2010 Pozhezhi 1 N D N D N D 1 N D 2013 Polonyanki N D N D N D N D 1 N D 2015 Sikario 3 N D N D N D 3 N D 2016 Pributtya 9 1 2 N D 8 1 2017 Toj hto bizhit po lezu 2049 8 2 N D N D 5 2 2021 Dyuna 11 N D 3 1 10 6 Usogo 32 3 5 1 28 9PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 136808018 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 SNAC 2010 d Track Q29861311 Discogs 2000 d Track Q504063 https www thecanadianencyclopedia ca en article denis villeneuve Britanskij institut kinematografiyi Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Saba Michel 25 sichnya 2017 Radio Canada Arhiv originalu za 14 listopada 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Buckley Cara 10 listopada 2016 The New York Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Cozy Sweater Cafe 23 serpnya 2016 Arhiv originalu za 16 lipnya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Bitel Anton 19 zhovtnya 2021 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Brzeski Patrick 30 listopada 2021 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 6 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Vineyard Jennifer 25 sichnya 2017 Vulture Arhiv originalu za 25 kvitnya 2020 Procitovano 18 lyutogo 2022 Gregoire Isabelle 16 lyutogo 2011 L actualite Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Radio Canada 2 sichnya 2022 Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Radio Canada 3 zhovtnya 2017 Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Nacionalne kinematografichne upravlinnya Kanadi Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Sharf Zack 27 zhovtnya 2017 IndieWire Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Kelly Brendan 24 listopada 1996 Variety Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Getting the festival package just right The Irish Times 23 zhovtnya 1998 Procitovano 18 lyutogo 2022 Turner Classic Movies Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Levesque Francois 17 travnya 2017 Le Devoir Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Akademiya kinematografichnih mistectv i nauk 19 listopada 1998 Arhiv originalu za 19 lyutogo 1999 Procitovano 18 lyutogo 2022 Royer Genevieve 15 veresnya 2000 Hooking a Story Bad trout was the inspiration behind Denis Villeneuve s film Maelstrom en Harvey Dennis 18 veresnya 2000 Variety Arhiv originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 2 travnya 2019 Procitovano 18 lyutogo 2022 Holden Stephen 25 sichnya 2022 The New York Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Thomas Kevin 5 kvitnya 2002 Los Angeles Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 en 24 sichnya 2017 en Arhiv originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Ehrlich David 2 zhovtnya 2017 IndieWire Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 en 29 sichnya 2001 Arhiv originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Maelstrom blitzes Quebec s Jutra Awards The Globe and Mail 27 lyutogo 2001 originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Maelstrom nets another award The Globe and Mail 21 lyutogo 2001 originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Whipp Glenn 17 kvitnya 2011 Los Angeles Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Kelly Stephen 12 zhovtnya 2021 BBC Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Hays Matthew 6 serpnya 2008 CBC News Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Lyuvenskij mizhnarodnij festival korotkometrazhnogo kino Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Beyl Cameron 2 lipnya 2020 The Directors Series Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Laforest Kevin 27 veresnya 2007 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Tizhden kritiki Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 CBC News 26 travnya 2008 Arhiv originalu za 9 lyutogo 2022 Scott Anthony Oliver 28 chervnya 2011 The New York Times Arhiv originalu za 4 kvitnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 2 listopada 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Howell Peter 20 bereznya 2009 Toronto Star Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Katherine Monk 20 bereznya 2009 Calgary Herald en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Nelson Rob 18 travnya 2009 Variety Arhiv originalu za 4 kvitnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Bennett Ray 19 travnya 2019 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Nicoud Anabelle 28 bereznya 2010 La Presse Arhiv originalu za 9 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Howell Peter 12 kvitnya 2010 Toronto Star Arhiv originalu za 4 kvitnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Gandert Sean 22 kvitnya 2011 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Gritten David 18 chervnya 2011 The Telegraph Arhiv originalu za 17 veresnya 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 10 grudnya 2010 Procitovano 18 lyutogo 2022 The Numbers Arhiv originalu za 20 serpnya 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Sharkey Betsy 22 kvitnya 2011 Los Angeles Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Ebert Roger 27 kvitnya 2011 en Arhiv originalu za 14 serpnya 2016 Perkins Will 16 travnya 2012 Yahoo Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 BBC News 12 lyutogo 2012 Arhiv originalu za 4 grudnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Los Angeles Times 13 bereznya 2014 Arhiv originalu za 9 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Nacionalne kinematografichne upravlinnya Kanadi Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Mubi Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Douglas Edward 18 veresnya 2013 ComingSoon Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Perez Rodrigo 19 veresnya 2013 IndieWire Arhiv originalu za 24 veresnya 2013 Procitovano 18 lyutogo 2022 Vlessing Etan 6 veresnya 2013 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Corliss Richard 13 bereznya 2014 Time Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Foundas Scott 30 serpnya 2013 Variety Arhiv originalu za 7 sichnya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Milliken Mary 7 veresnya 2013 Reuters Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Apello Tim 30 serpnya 2013 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Perez Rodrigo 6 veresnya 2013 IndieWire Arhiv originalu za 9 veresnya 2013 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 27 listopada 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Box Office Mojo Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Scott Anthony Oliver 19 veresnya 2013 The New York Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Orr Christopher 20 veresnya 2013 The Atlantic Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Metacritic Arhiv originalu za 11 grudnya 2013 Procitovano 18 lyutogo 2022 Lewis Hilary 4 grudnya 2013 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 19 chervnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Akademiya kinematografichnih mistectv i nauk 2 bereznya 2014 Arhiv originalu za 17 kvitnya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 30 listopada 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Debruge Peter 20 veresnya 2013 Variety Arhiv originalu za 27 travnya 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Gheshire Godfrey 14 bereznya 2014 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Hornaday Ann 20 bereznya 2013 The Washington Post Arhiv originalu za 25 veresnya 2020 Procitovano 18 lyutogo 2022 CBC News 9 bereznya 2014 Arhiv originalu za 9 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Fleming Jr Mike 6 grudnya 2013 Deadline Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Thompson Anne 21 chervnya 2018 IndieWire Arhiv originalu za 30 serpnya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Heinrich Jeff 24 kvitnya 2015 The Guardian Arhiv originalu za 10 bereznya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Tapley Kristopher 24 veresnya 2015 Variety Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 2 sichnya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Box Office Mojo Arhiv originalu za 29 sichnya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Jolin Dan 5 zhovtnya 2015 Empire Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Ryan Chris 28 veresnya 2015 Arhiv originalu za 17 grudnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Travers Peter 17 veresnya 2015 Rolling Stone Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 The Guardian 8 sichnya 2016 Arhiv originalu za 16 chervnya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 The Hollywood Reporter 14 sichnya 2016 Arhiv originalu za 27 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Tartaglione Nancy 1 veresnya 2016 Deadline Arhiv originalu za 5 listopada 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Orr Christopher 11 listopada 2016 The Atlantic Arhiv originalu za 11 serpnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Vivarelli Nick 21 lipnya 2016 Variety Arhiv originalu za 24 lipnya 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 22 listopada 2019 Procitovano 18 lyutogo 2022 Box Office Mojo Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Collin Robbie 10 listopada 2016 The Telegraph Arhiv originalu za 11 listopada 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Lansky Sam 10 listopada 2016 Time Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Dietz Jason 5 grudnya 2016 Metacritic Arhiv originalu za 30 grudnya 2020 Procitovano 18 lyutogo 2022 Internet Movie Database Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Liptak Andrew 20 travnya 2017 The Verge Arhiv originalu za 13 serpnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 2017 Hugo Awards World Science Fiction Society 31 grudnya 2016 Arhiv originalu za 11 serpnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 D Alessandro Anthony 11 sichnya 2018 Deadline Arhiv originalu za 13 kvitnya 2020 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rottenberg Josh 9 zhovtnya 2017 Los Angeles Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Debruge Peter 29 veresnya 2017 Variety Arhiv originalu za 25 travnya 2020 Procitovano 18 lyutogo 2022 Shepherd Jack 3 zhovtnya 2017 The Independent Arhiv originalu za 29 listopada 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 28 kvitnya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Box Office Mojo Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 McClintock Pamela 14 veresnya 2017 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Haigh Phil 17 sichnya 2018 Metro Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Scott Anthony Oliver 2 zhovtnya 2017 The New York Times Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2017 Procitovano 18 lyutogo 2022 LaSalle Mick 3 zhovtnya 2017 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Dietz Jason 4 sichnya 2018 Best Movies of 2017 Metacritic Arhiv originalu za 8 lyutogo 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 Internet Movie Database Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Elderkin Beth 25 lipnya 2018 Gizmodo Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Vivarelli Nick 9 veresnya 2016 Variety Arhiv originalu za 22 grudnya 2016 Procitovano 18 lyutogo 2022 Kit Borys 21 listopada 2016 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Film Angie Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a im ya z propushenim im ya dovidka D Alessandro Anthony 15 lyutogo 2019 Deadline Arhiv originalu za 16 lyutogo 2019 Procitovano 18 lyutogo 2022 Buchanan Kyle 3 veresnya 2021 The New York Times Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Rotten Tomatoes Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Box Office Mojo Arhiv originalu za 17 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Bart Peter Fleming Jr Mike 7 grudnya 2020 Deadline Arhiv originalu za 7 grudnya 2020 Procitovano 18 lyutogo 2022 Lang Brent Shafer Ellise 26 zhovtnya 2021 Variety Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Travis Ben 3 veresnya 2021 Empire Arhiv originalu za 21 veresnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Collin Robbie 21 zhovtnya 2021 The Telegraph Arhiv originalu za 18 veresnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Chang Justin 3 veresnya 2021 Los Angeles Times Arhiv originalu za 21 veresnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 7 grudnya 2021 Dietz Jason Metacritic Arhiv originalu za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Sharf Zack 2 grudnya 2021 IndieWire Arhiv originalu za 2 grudnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Nolfi Joey 8 grudnya 2021 Entertainment Weekly Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Internet Movie Database Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Petski Denise 22 lipnya 2021 Deadline Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Sharf Zck 20 zhovtnya 2020 IndieWire Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Galuppo Mia 15 grudnya 2021 The Hollywood Reporter Arhiv originalu za 1 bereznya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Kroll Justin 27 veresnya 2017 Variety Arhiv originalu za 10 listopada 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Demers Maxime 12 veresnya 2021 en Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Lederman Marsha 22 listopada 2020 The Globe and Mail Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Mottram James 18 veresnya 2015 The Independent Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Societe des Realisateurs de Films 6 lipnya 2018 Arhiv originalu za 10 lipnya 2018 Procitovano 18 lyutogo 2022 General gubernator Kanadi Arhiv originalu za 6 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Akademiya kinematografichnih mistectv i nauk 26 chervnya 2014 Arhiv originalu za 18 sichnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2022 Kvebeckij universitet u Monreali 5 grudnya 2014 Arhiv originalu za 6 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 General gubernator Kanadi Arhiv originalu za 11 sichnya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Nacionalnij orden Kvebeku Arhiv originalu za 6 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 Kemp Ella 13 grudnya 2019 NME Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 18 lyutogo 2022 PosilannyaDeni Vilnev u sestrinskih Vikiproyektah Informaciya u Vikidanih Citati u Vikicitatah Fajli u Vikishovishi Deni Vilnev na sajti Rotten Tomatoes angl

Дата публікації:
Топ