Географія Йорданії

Йорданія — західноазійська країна, що знаходиться на заході континенту . Загальна площа країни 89 342 км² (112-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 88 802 км², а на поверхню внутрішніх вод — 540 км². До відмови від Західного берегу Йордану 1988 року площа країни дорівнювала 97,7 тис. км². Сучасна площа країни втричі більша за площу території Житомирської області України.

Географія Йорданії
Географічне положення Йорданії
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Західна Азія
Координати	31°00′ пн. ш. 36°00′ сх. д. / 31.000° пн. ш. 36.000° сх. д. / 31.000; 36.000
Територія
Площа	89 342 км² ^(112-те)
• суходіл	99,7 %
• води	0,3 %
Морське узбережжя	26 км
Державний кордон	1744 км
Рельєф
Тип	височинний
Найвища точка	гора (1854 м)
Найнижча точка	Мертве море (-408 м)
Клімат
Тип	субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Йордан ( км)
Найбільше озеро	Мертве море (810 км²)
Інше
Природні ресурси	фосфати, поташ, вуглеводні
Стихійні лиха	посухи, землетруси
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, знеліснення, спустелювання

Назва

Офіційна назва — Хашимітське Королівство Йорданія, Йорданія (араб. الأردن,مارة شرق الأردن‎ — Імарат Шарк ель-Урдун). Назва країни походить від назви річки Йордан, що слугує західним кордоном країни. Назва річки походить від гебрейського і кореня «урд» (івр. ירד‎)  — спуск (до Мертвого моря). Хашиміти — династія місцевих правителів. Місцева назва Урдун — транслітерація арабської назви Йорданії. У 1921–1946 роках країна носила назву емірат Трансйорданія, тобто країна за річкою Йордан.

Історія дослідження території

Географічне положення

Карта Йорданії від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Йорданії та США

Йорданія — західноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на півночі — з Сирією (спільний кордон — 379 км), на сході — з Іраком (179 км) і Саудівською Аравією (731 км), на заході — з Ізраїлем (307 км) і Західним берегом Йордану (148 км). Загальна довжина державного кордону — 1744 км. Йорданія на півдні омивається водами Акабської затоки Червоного моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 26 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі.

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше:

: UTC+2 (той самий час, що й у Києві). Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія

Докладніше:

На заході — тектонічна улоговина Гхор (Ель-Гор), зайнята долиною річки Йордан та безстічним Мертвим морем; її продовження — западина Ваді-ель-Араба. По суті рифтова долина, через рифт Червоного моря, є продовженням Східно-Африканського рифту. По обидві сторони западини розташовані Сирійсько-Палестинські гори, складені головним чином вапняками і пісковиками крейдового періоду і палеогену, перекритими місцями лавовими покривами.

• Тектоніка Арабської плити
• Єгипет, Синай,Ізраїль і Йорданія
• Йорданська долина з космосу
• Рельєф Йорданського рифта
• Модель Йорданського рифту
• Видобуток фосфатів з космосу

Див. також:

Корисні копалини

Докладніше:

Надра Йорданії багаті на ряд корисних копалин: фосфати і калійні солі у Мертвому морі; нафту; поклади залізних, марганцевих і мідних руд у рифтовій долині.

Сейсмічність

Докладніше:

Незважаючи на те, що Йорданія знаходиться в сейсмічно активній зоні Землі, яких-небудь серйозних землетрусів протягом останніх століть в країні не спостерігалося.

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — 812 м; найнижча точка — уріз води Мертвого моря (-408 м); найвища точка — гора (1854 м). Більшу частину території Йорданії займає пустельне плоскогір'я, висота якого збільшується зі сходу на захід від 500 до 1500 м. Окремі столові гори підіймаються вище 1500 м, одна з них найвища точка — гора Джебель-Умм-ад-Дамі на південному кордоні з Саудівською Аравією. Раніше найвищою точкою вважалась гор (1745 м) на південному заході країни у гірському масиві Ваді-Рам. Південь і південний схід країни займає Сирійська пустеля (араб. الصحراء السورية‎), що є продовженням Аравійської пустелі. Північна частина пустелі представлена ​​лавовими полями і базальтом, а південна — оголеннями пісковиків і граніту. Рельєф країни зазнає сильного вивітрювання, головним чином еоловим процесам.

• Рельєф Йорданії
• Рельєф Йорданії
• Гіпсометрична карта Йорданії
• Супутниковий знімок поверхні країни
• Карта країни (англ.)

У західній частині плоскогір'я розташовується глибока тектонічна западина Гхор, що перетинає західну околицю Йорданії із півночі на південь. В районі западини Гхор і долини річки Йордан, що впадає до Мертвого моря, з лівими притоками (Ярмук і Нахр-ез-Зерка) лежать найродючіші та найобжитіші землі Йорданії. Рівень Мертвого моря знаходиться на 395 м нижче рівня моря, це не тільки найнижча точка рельєфу країни, а й усього суходолу планети.

• Гора Джебель-умм-ад-Дамі
• Гора Джебель-Раман у Ваді-Рам
• Ваді-ель-Араба
• Долина Йордану
• Сирійська пустеля

Узбережжя

Йорданія має вихід до Акабської затоки Червоного моря, порт Акаба.

Клімат

Докладніше:

Територія Йорданії лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми. Пересічна температура січня + 11 °C, липня +27 °C (в западині Гхор до +50 °C). Зима м'яка з дощами зливового характеру. Пересічна річна кількість опадів на заході до 500—700 мм, на решті території — до 200 мм.

• Сонячна радіація (англ.)
• Кліматична карта Йорданії (за Кеппеном)

Йорданія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Територія Йорданії лежить в пустельній безстічній області, бідна на постійні водотоки й природні прісні водойми, через посушливий клімат. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,94 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 964 км² зрошуваних земель.

• Річка Йордан
• Гирло Йордану, Мертве море
• Річка Ярмук
• Річка Сейль-ез-Зарка
• у центральній Йорданії

Річки

Докладніше:

Річки країни належать басейну Червоного моря Індійського океану. Більшість річок не має постійного водотоку — це типові пустельні ваді. Найбільша річка — Йордан (араб. نهر الأردن‎), довжиною 250 км, бере початок в Лівані, тече на південь через Тиверіадське озеро (Бахр-Табарія араб. بحيرة طبريا‎) і впадає до Мертвого моря, слугує за східний кордон країни (західний берег контролює ізраїльська влада). Значними річками є ліві притоки Йордану: Ярмук (араб. اليرموك‎) і Сейль-ез-Зарка (араб. نهر الزرقاء‎), що течуть в найбільш густонаселеній частині країни, на північному заході. Річний стік першої становить 0,46 км³, а другої 0,054 км³.

Озера

Докладніше:

Найбільше озеро країни — солоне безстічне Мертве море (араб. البَحْر المَيّت‎). Йорданія контролює східну частину його узбережжя, а Ізраїль — західну. Води цього озера мають найбільшу в світі солоність — 260—270 ‰ (в окремі роки — 310 ‰). Площа озера становить 1050 км², довжина — 76 км, середня глибина — 335—356 м.

• Озеро Мертве море з космосу
• Густина вод Мертвого моря
• Кірка солі на берегах Мертвого моря

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше:

Найродючіші ґрунти Йорданії знаходяться у північно-західній частині, ґрунти на півдні і південному заході мають менший родючий шар.

Рослинність

Докладніше:

У західній частині країни переважає середземноморський тип рослинності, на сході — напівпустельний і пустельний. В оазах () — зарості фінікової пальми.

• Рослинність у Прийорданні

Земельні ресурси Йорданії (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 11,4 %,
  • орні землі — 2 %,
  • багаторічні насадження — 1 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 8,4 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,1 %;
• інше — 87,5 %.

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

Зоогеографічнотериторія країни належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області. Характерні представники тваринного світу: газель, гієна, пустельна лисиця, багато видів птахів і плазунів.

Див. також: Ссавці Йорданії, Птахи Йорданії та

Охорона природи

Докладніше:

Йорданія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи; періодичні землетруси.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• Обмежені ресурси природних джерел питної води. На початку 1980-х років площа зрошуваних земель становила лише близько 1 % від оброблюваних, у 1993 році загальна площа становила 630 км². На півночі країни в басейні річки Ярмук 1972 року було розпочато іригаційне будівництво.
• Знеліснення.
• .
• Ерозія ґрунтів.
• Спустелювання.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Йорданії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

• Західна Азія
• Аравія

Примітки

1. Jordan, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Атлас світу, 2005.
5. Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 30 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
7. Йорданія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
8. Иордания // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
9. Йорданія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
10. (рос.) Иордания // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1961. — Т. 2 : Евлах — Миллибар. — 592 с.
11. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
12. ФГАМ, 1964.
13. Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
14. Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
• Йорданія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
• Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — .
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .

Російською

• (рос.) , ,  Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Бабаев А. Г., , Дроздов Н. Н.,  Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
• (рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Иордания // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — .
• (рос.) Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — .
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Вікісховище : Атлас Йорданії.
• Карти Йорданії : ( )[англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Jordan : ( )[англ.] : [арх. 30 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 30 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Йорданію : ( )[рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : ( )[англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Йорданії.