Генріх I Птахолов (нім. Heinrich der Vogeler; близько 876 — 2 липня 936, Мемлебен) — герцог Саксонії з 912 року, король Східного Франкського королівства (Німеччини) з 919 року. Перший король із Саксонської династії Людольфінгів. Талановитий правитель і майстерний політик, Генріх значно зміцнив Східне Франкське королівство. За версією популярного міфу, своєму прізвиську «Птахолов» Генріх завдячує тому, що звістку про отримання корони йому повідомили якраз на полюванні, коли він лагодив або розставляв пташині тенета для ловів.
Генріх I Птахолов нім. Heinrich der Vogeler | ||
| ||
---|---|---|
30 листопада 912 — 2 липня 936 | ||
Попередник: | Оттон I Сіяючий | |
Наступник: | Оттон II Великий | |
| ||
6 травня 919 — 2 липня 936 | ||
Попередник: | Конрад I Франконський | |
Наступник: | Оттон I Великий | |
Народження: | близько 876 Мемлебен, Східне Франкське королівство | |
Смерть: | 2 липня 936 Мемлебен | |
Причина смерті: | інсульт | |
Поховання: | Кведлінбургське абатство | |
Країна: | Східне Франкське королівство | |
Релігія: | християнство | |
Рід: | Людольфінги | |
Батько: | Оттон I Сяючий | |
Мати: | Гедвіга фон Бабенберг | |
Шлюб: | 1-а: 2-я:Матильда Вестфальська | |
Діти: | Від 1-го шлюбу: син: Від 2-го шлюбу: 'сини: Оттон I Великий, Генріх I, Бруно (Брюнон) дочки:' , | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Молоді роки
Спадкоємець герцогства
Генріх походив зі знатного остфальського роду Людольфінгів. Він був наймолодшим із трьох синів герцога Саксонії Оттона I Ясновельможного і Гедвіги фон Бабенберг.
Точний рік народження Генріха невідомий, але вважають, що він народився близько 876 року. Про його дитинство і юність в історичних джерелах нічого не повідомляється, у них він з'являється вже в досить зрілому віці.
Шлюби
906 року Генріх, якому на той час було близько 30 років, одружився з , дочкою графа , що, ймовірно, володів областю біля міста Мерзебурга. Тітмар Мерзебурзький повідомляє, що Генріх наполегливо пропонував їй руку і серце «заради її краси і користі від успадкування багатства». Церковна влада перешкоджала цьому шлюбу, оскільки Хатебурга до того часу встигла вже овдовіти і піти до монастиря, однак це не зупинило Генріха. Від цього шлюбу народився єдиний син , однак 909 року Генріх і Хатебурга розлучилися.
Приводом для розлучення послужила незаконність укладання шлюбу. Одночасно незаконнонародженим став і старший син Генріха, Танкмар, який в одній із хронік часів Оттона I, спадкоємця Генріха, названий «братом короля, народженим від наложниці». Проте справжньою причиною розлучення стало змінене становище Генріха. Його старші брати, Танкмар і Людольф, до того моменту померли, що зробило Генріха спадкоємцем батька. І для зміцнення свого становища Генріх вирішив знайти знатнішу дружину. Після розлучення Хатебурга пішла в монастир, однак її придане Генріх утримав за собою. Його новою обраницею стала Матильда з багатого і знатного вестфальського роду, що походив від знаменитого вождя саксів VIII століття Відукінда. Завдяки цьому шлюбу Генріх зміг поширити свій вплив на Вестфалію.
Перший похід
На час першого шлюбу припадає і перший самостійний військовий похід Генріха. Мерзебург, який він отримав у посаг за Хатебургу, був на кордоні з територією, заселеною слов'янським народом далемінців. Ініціатором походу став герцог Оттон, батько Генріха. Виступивши з Мерзебурга, Генріх зміг отримати над слов'янами легку перемогу, проте далемінці закликали собі на допомогу угорців, які вторглися до Саксонії, жорстоко спустошивши її. Багато жителів Саксонії або загинули, або опинилися в неволі.
Правління в Саксонії
Королівська влада в Східному Франкському королівстві під час правління Людовика IV Дитяти була слабка. За малолітнього короля правили архієпископ Майнца і єпископи Констанца і Аугсбурга, які більше дбали про інтереси церкви. Завдяки цьому значно посилилися племінні герцогства, зокрема і Саксонія, герцог якої, Оттон, зумів домогтися значної концентрації влади у своїх руках, а після загибелі 908 року маркгерцога Тюрингії Бурхарда приєднав ще й його володіння.
911 року помер король Людовик Дитя, з ним згасла східнофранкська гілка Каролінгів. Головним претендентом на королівство згідно з давньогерманським звичаєм був король Західного Франкського королівства Карл III Простакуватий, однак німецька знать відмовилася визнати його права, вирішивши обрати нового короля з числа герцогів королівства. Спочатку корону запропонували Оттону Саксонському, проте 75-річний герцог відмовився. У результаті в листопаді 911 року у Форхаймі новим королем був обраний герцог Франконії Конрад. Його вибір підтримали герцоги Саксонії, Баварії і Швабії. Однак незабаром новий король посварився з правителями всіх герцогств.
Оттон помер наступного, 912 року. Новим герцогом Саксонії став Генріх. Незабаром після цього король Конрад, який прагнув зменшити владу племінних герцогів, що правили у своїх володіннях як суверенні правителі, зажадав від Генріха повернути Тюрінгію, приєднану до Саксонії його батьком. Герцог відповів відмовою і, більше того, захопив саксонські і тюрінгські володіння архієпископа Майнца , союзника короля. 913 року Гаттон помер. У цей час Конрад, зайнятий боротьбою проти герцога Швабії Ерхангера, не мав сил воювати проти Генріха. Тільки 915 р. герцог Франконії Ебергард, брат Конрада, напав на володіння Генріха, але в битві при Ересбурзі був розбитий, після чого Генріх вторгся у Франконію, але, дізнавшись про наближення війська, яким командував сам король Конрад, відступив до Саксонії. Конрад переслідував саксонців до Гроно під Геттінгеном, однак можливості здобути перемогу над бунтівним герцогом у нього не було. У результаті Конрад волів домовитися з Генріхом, який визнав Конрада королем, але зберіг незалежність від королівської влади, яку Конрад був змушений визнати. При цьому Генріх більше не конфліктував з королем.
Обрання Генріха королем Німеччини
23 грудня 918 року помер король Конрад. Дітей у нього не було. За повідомленням Відукінда Корвейського, відчуваючи наближення смерті, Конрад звелів своєму братові Ебергарду відмовитися від претензій на престол і передати знаки королівської влади, меч і вінець франкських королів, священний спис і королівську порфіру, герцогові Генріху Саксонському. Хоча деякі історики і піддавали повідомлення Відукінда сумніву, але його звістки підтверджують «Продовжувач Регіна» і Ліутпранд Кремонський. Ебергард виконав волю брата, після чого зберігав вірність Генріху до його смерті.
Незважаючи на волю Конрада, вибори нового короля затягнулися. Тільки в травні 919 року за Фріцларом, що розташовувався на кордоні Саксонського і Франконського герцогств, зібралася саксонська і велика частина франконської знаті, які проголосили королем Генріха. Однак баварська франконська знать відмовилися визнати Генріха королем, проголосивши своїм правителем герцога Баварії Арнульфа. Швабська знать у виборах не брала участь, хоча, за повідомленням деяких анналів, частина швабського духовенства підтримала вибір Генріха.
Попри те, що архієпископ Майнца запропонував помазати і коронувати Генріха, той відмовився. Однак з цього моменту він іменував себе королем, носив корону і використовував королівську печатку. Духовенству не дуже сподобалося, що Генріх проігнорував формальну процедуру, однак новий король, бажаючи залучити на свій бік церкву, призначив канцлером королівства архієпископа Херігера. Також Генріх визнав за Еберхардом титул герцога Франконського.
Перші роки правління
Підпорядкування Швабії та Баварії
Одним із перших завдань Генріха після обрання королем було домогтися визнання свого титулу серед інших герцогів. У момент смерті Конрада до складу Східно-Франкського королівства входило 4 так званих племінних герцогства: Саксонія (з Тюрингією), Баварія, Франконія і Швабія. Саксонське герцогство перебувало під контролем самого Генріха, герцог Франконії Еберхард визнав владу Генріха. Однак герцоги Швабії та Баварії, які за час правління Людовика IV і Конрада I домоглися значної самостійності, практично не підкорялись королю. Попри те, що Генріх у момент обрання був наймогутнішим магнатом королівства, відразу ж підпорядкувати герцогів своїй владі він не міг. Для того, щоб домогтися визнання герцогів Баварії і Швабії, Генріх постарався досягти з ними компромісу.
Першим кроком була відмова від політики Конрада, що спирався в боротьбі з герцогами на церковних ієрархів. На думку істориків, саме цим була викликана відмова від коронації в Фрісларі. Але герцоги Баварії і Швабії не прагнули визнавати над собою королівську владу. Навіть більше, герцог Баварії Арнульф сам був проголошений своїми прихильниками королем. А Герцог Швабії Бурхард II зайняв вичікувальну позицію. Тоді Генріх перейшов до активних дій.
Спочатку він виступив проти герцога Швабії Бурхарда, який був менш серйозним супротивником. Бурхарду вдалося утвердитися у Швабії після страти Конрадом I герцога Ерхангера. Однак влада його в герцогстві не була міцною. Крім того, Бурхарду довелося вести боротьбу з королем Верхнього Бургундського королівства Рудольфом II, володіння якого межували зі Швабією. У підсумку, коли Генріх з армією вторгся на територію Швабії, герцог Бурхард волів визнати над собою владу короля. У нагороду за це Генріх не тільки визнав титул Бурхарда, а й зберіг за ним право повелівати швабською церквою.
Наступною метою Генріха стало підпорядкування Баварії. На відміну від Бурхарда герцог Арнульф приготувався дати відсіч королівській армії, організувавши запеклий опір. Перший похід Генріха в Баварію 920 року закінчився невдало. Однак після того, як Генріх обложив Регенсбург, де сховався Арнульф, той волів укласти мир з королем. Арнульф відмовився від прав на корону, визнавши Генріха королем. Натомість Арнульф зберіг великі герцогські повноваження, а також отримав право призначати єпископів у Баварії.
Таким чином, уже до 921 року Генріх Птахолов зміг відновити єдність Східно-Франкського королівства. Однак герцоги зберегли великі права у своїх володіннях.
Відносини з Західно-Франкським королівством і підпорядкування Лотарингії
Вирішивши внутрішні проблеми королівства і зміцнивши в ньому владу, Генріх зміг перейти до вирішення зовнішньополітичних завдань. Одним із них стало Лотаринзьке питання. За Мерсенським договором 870 року частина королівства Лотарингія на схід від Мозеля виявилася підпорядкована королям Східно-Франкського королівства. А 879 року король Людовик III Молодший, скориставшись смутою в Західно-Франкському королівстві, зміг приєднати до своїх володінь і західну частину Лотарингії. 895 року імператор Арнульф Каринтійський виділив Лотарингію як королівство своєму незаконному синові Цвентібольду. Однак проти нього виступила знать, яку очолював Реньє Довга Шия. Реньє вступив у союз із королем Франції Карлом Простакуватим. У результаті Цвентібольд був убитий в одному з боїв 13 серпня 900 року, а фактичним правителем Лотарингії став Реньє. Після смерті короля Людовика IV Дитяти лотаринзька знать, яку очолював Реньє Довга Шия, відмовилася визнати своїм правителем Конрада I Франконського, оскільки він не був Каролінгом. Щоб зберегти свою владу, а 911 року Реньє присягнув королю Західно-Франкського королівства Карлу III Простакуватому, в результаті чого Лотарингія увійшла до складу Західно-Франкського королівства, зберігши при цьому самостійність, оскільки Карл не мав можливостей затвердити у Лотарингії свою владу. Усі спроби Конрада повернути Лотарингію виявилися безуспішними, а після 913 року він змирився з її втратою.
Після смерті Реньє його положення успадкував старший син, Гізельберт. Однак незабаром він посварився з Карлом Простакуватим. Бажаючи отримати королівську корону, Гізельберт 920 року підняв повстання проти Карла, що закінчилося невдачею. Генріх вирішив підтримати Гізельберта, але його похід (920 р.) успіхом не увінчався. У результаті Гізельберт був змушений утекти до Німеччини, де знайшов притулок при дворі Генріха Птахолова. Незабаром Генріху вдалося примирити Гізельберта з Карлом. Карл навіть визнав за Гізельбертом герцогський титул.
921 року мир між Карлом Простакуватим і Генріхом Птахоловом був порушений. Карл, який бажав розширити свої володіння, вторгся в Ельзас, який він намагався захопити ще після смерті Людовика IV Дитяти. Проте його армія дійшла тільки до Вормса. Біля міста він дізнався про те, що у Вормсі збирається армія, після чого спішно повернувся у свої володіння. У результаті 7 листопада 921 року Карл зустрівся з Генріхом на Рейні поблизу Бонна. Зустріч відбулася на кораблі посеред річки. 11 березня було укладено перемир'я (Боннський договір), що принесло Генріху великий зовнішньополітичний успіх: він забезпечив (йому, а не Каролінгу) визнання Західнофранкським Каролінгами. При цьому Карл називав Генріха «своїм другом східним королем», а Генріх Карла — «Божою милістю королем західних франків». За договором Генріх визнав Карла сеньйором лівобережної Лотарингії.
922 року західнофранкська знать, незадоволена політикою Карла Простакуватого, обрала нового короля. Ним став Роберт I Паризький. У числі тих, хто підтримав Роберта, був . На початку 923 року Роберт зустрівся в Лотарингії з Генріхом Птахоловом. Джерела замовчують про те, яких домовленостей вони досягли. На думку істориків, найімовірніше були підтверджені умови Боннського договору. Але незабаром Роберт загинув у , однак Карл Простакуватий потрапив у полон, де він і помер. Новим королем Західно-Франкського королівства став герцог Бургундії Рауль, обрання якого відмовився визнати Гізельберт Лотаринзький. На відміну від Карла Простакуватого, що походив із династії Каролінгів, Рауль не мав династійних прав на Лотарингію. А після того, як Рауль захопив одну з фортець в Ельзасі, Гізельберт і архієпископ Тріра покликали на допомогу короля Німеччини. Скориставшись ситуацією, що склалася, Генріх вже 923 року організував похід у Лотарингію, захопивши області вздовж Мозеля і Мааса. А коли Гізельберт у черговий раз вирішив змінити табір і 925 року перейшов на бік короля Рауля, Генріх організував новий похід (925). Незабаром Лотарингія повністю перейшла під контроль Генріха Птахолова. За повідомленням хроніста Флодоарда, уся Лотаринзька знать присягнула Генріху. Король Рауль, становище якого в Західно-Франкському королівстві було хитким, не зміг протистояти захопленню Лотарингії Генріхом, який включив її до складу свого королівства.
Гізельберт, який потрапив у полон до Генріха, був змушений визнати над собою владу Генріха Птахолова, який не лише визнав за Гізельбертом герцогський титул, але й видав за нього свою дочку 928 року. Завдяки цьому Лотарингія виявилася міцно прив'язана до Німеччини, ставши п'ятим племінним герцогством у її складі.
Відносини з церквою
Генріх I намагався підпорядкувати церковних єпископів королівській владі і зробити церковних феодалів противагою племінним герцогам і князям. Для контролю над вищим духовенством Генріх 922 року створив так звану , до якої входили лише ті церковні ієрархи, які підтримували політику короля. У своїх відносинах із церквою Генріх намагався наслідувати Карла Великого, тобто підпорядкувати церкву королівській владі.
Зовнішня політика Генріха
Боротьба з угорцями і слов'янами
У всій урядовій діяльності Генріха характеризують як людину зі світлим і вірним поглядом, що вміє вичікувати зручну хвилину для дій, а не такий, що прагне зробити все відразу і вирішити одним ударом. Найважливішим завданням і національним життєвим питанням була боротьба на смерть з угорцями, які майже щорічно робили спустошливі набіги на Саксонію.
Під час набігу 924 року один з найважливіших угорських ватажків був узятий в полон і приведений до Генріха. Угорці пропонували за нього дорогий викуп. Але король скористався цим зручним випадком, щоб вимовити триваліше, років на дев'ять, перемир'я, протягом якого зобов'язався виплачувати щорічну данину. Південну частину імперії Карла він залишив напризволяще і ворогів, щоб захистити від них Саксонію. Цим перемир'ям він скористався чудово: зібрав сильне військо і влаштував ряд укріплених пунктів, які зайняв гарнізонами і призначив до їхнього складу кожну дев'яту людину зі своїх службових людей, а решту вісьмох, з тієї ж черги, зобов'язав піклуватися про його утримання. Підтримуючи таким чином зв'язок з цими далеко висунутими укріпленнями, він сприяв тому, що багато з них потім перетворилися на міста, хоча спочатку це не передбачалося. Військо, зібране і навчене ним для боротьби проти угорців, він мав можливість випробувати в прикордонних війнах зі слов'янами, за які знову взявся в 928—929 роках. 928 року, за словами літописця, «за посередництвом голоду, заліза та холоду», Генріх завоював місто полабських слов'ян Бранібор, підкорив ще 2-3 найближчих племені і серед них побудував укріплення, на місці якого згодом виникло місто Мейсен. Наступного року він проник далі на південь, у Чехію, де король чи герцог тих місць, що правив у місті Празі, визнав його верховенство над собою. Однак незабаром після цього, під час облоги Генріхом слов'янського міста Ленцем на Ельбі, відбулося загальне повстання слов'ян, що жили між Ельбою і Одером. Королю вдалося відбити і розбити слов'янське військо, що підступало на допомогу міста, після чого слов'янські племена визнали себе переможеними і стали платити йому данину (929). 932 року після завоювання фортеці Лебуса були обкладені даниною і лужичани.
Генріх терпляче вичікував час, коли скінчилося укладене з угорцями перемир'я. На великому народному зібранні в Ерфурті (932 рік) він переконався в тому, що вся Саксонія готова дати одностайну відсіч ворогові, і тому, коли угорські посли з'явилися за отриманням щорічного «подарунка», їм довелося повернутися додому з порожніми руками. Очікуване вторгнення угорців не забарилося — навесні 933 року вони з'явилися з великими силами, і тут довелося переконатися, як багато зробив завбачливий Генріх для запобігання цієї небезпеки — одна орда хижаків у південній Саксонії зазнала від саксів і тюрінгців жорстокої поразки; голод і холод довершили її загибель; та угорських бранців не пощадили. Проти іншої орди, яка наступала в східній Тюрінгії, що становила головний загін угорського війська, король виступив сам і поблизу містечка Ріад 15 березня 933 року зійшовся з нею. Але битви не сталося: угорці втекли, тільки побачивши королівське військо. Їхній табір дістався воїнам Генріха, у якому було звільнено безліч бранців, і вся країна зітхнула вільно. З ентузіазмом усі взялися за відновлення зруйнованих угорцями церков і монастирів, оскільки тепер можна було надовго заспокоїтися і не побоюватися їхнього нападу.
Останні роки правління
934 року Генріх здійснив похід проти данців. Він змусив їхнього короля Горма укласти мир. Крім того, Генріх організував 2 марки і огородив кордон від вторгнення слов'ян і угорців.
Відукінд повідомляє, що Генріх мав намір зробити похід до Італії, але йому завадила раптова смерть. Перед смертю Генріх скликав з'їзд князів у Ерфурті і назвав своїм наступником сина Оттона. Помер Генріх 2 липня 936 у своєму пфальці Мемлебен і похований у заснованому і зміцненому ним Кведлінбурзі (див. Кведлінбурзьке абатство).
Шлюби і діти
- 1-а дружина:(з 906) - (876—906/909), дочка , графа Мерзебурга. Діти:
- (907/909 — 28 липня 938), позбавлений батьком спадщини.
- 2-а дружина:(з 909) - Матильда Вестфальська (895 — 14 березня 968, Кведлінбург), дочка графа Дітріха фон Рінгельхайма. Діти:
- Оттон I Великий (912 — 973), король Східно-Франкського королівства з 936, 1-й імператор Священної Римської імперії з 962.
- (913/914 — 969/984); 1-й чоловік: з 929 Гізельберт (880/895 — 939), герцог Лотарингії; 2-й чоловік: з 939 р. Людовик IV Заморський (921—954), король Франції.
- Генріх I (919/922 — 955), герцог Баварії.
- Едвіга Саксонська (* бл. 922 — † 959/965); чоловік — із 938 Гуго Великий, герцог Франкський
- Бруно (Брюнон) (бл. 925 — 965), архієпископ Кельна з 953, герцог Лотарингії з 954, канцлер з 940.
Предки Генріха I Птахолова
Бруно (Брунхард) граф у Вестфалії | ||||||||||||||||
Людольф (бл. 805 - 864/866) герцог Саксонії | ||||||||||||||||
Гізелла фон Верле | ||||||||||||||||
Оттон I Ясновельможний (бл. 836 - 912) герцог Саксонії | ||||||||||||||||
Біллунг | ||||||||||||||||
Ода | ||||||||||||||||
Еда | ||||||||||||||||
Генріх IПтахолов | ||||||||||||||||
(пом. 839/841) граф у Грапфельді | ||||||||||||||||
(пом. 886) | ||||||||||||||||
Гедвіга Франконська | ||||||||||||||||
граф у Тернуа | ||||||||||||||||
(бл. 810 - 866) маркграф і герцог Фріульський | ||||||||||||||||
Інгельтруда Паризька | ||||||||||||||||
Інгельтруда Фріульська | ||||||||||||||||
Людовик I Благочестивий (788-840) імператор Заходу | ||||||||||||||||
(819/822 - 874) | ||||||||||||||||
(805-843) | ||||||||||||||||
Примітки
- Балакін В. Д.: Творці Священної Римської імперії 39-40с.
- Henry I | king of Germany | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 9 березня 2023.
- Foundation for Medieval Genealogy: HEINRICH I.
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления. — С. 27.
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — С. 40.
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — С. 42-45.
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления. — С. 22.
- Видукинд Корвейский. «Деяния саксов», кн. I, 25-26. — С. 141-142.
- Адальберт. Продовження хроніки Регіна з Прюма, 919 і 920 рік.
- Лиутпранд. Антаподосис, кн. II, 20. — С. 41.
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — С. 29-30, 45.
- Егер О. Всемирная история: в 4 томах. — Т. 2: Средние века. — С. 131.
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — С. 45-48.
- Видукинд Корвейский. «Деяния саксов», кн. I, прим. 253. — С. 142.
- Видукинд Корвейский. «Деяния саксов», кн. I, 27. — С. 142.
- Титмар Мерзебургский. Хроника, кн. I, 26 (15). — С. 15.
- Лиутпранд. Антаподосис, кн. II, 21-23. — С. 41-42.
- Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — С. 36 -37.
- Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — С. 43-45.
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления. — С. 19-20.
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления. — С. 34-36.
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — С. 48-52.
- Егер О. Всемирная история: в 4 томах. — Т. 2: Средние века. — С. 131-135.
- Флодоард. Анналы, 925 //.
Література
- Першоджерела
- Адальберт. Архівована копія // Quellen zur Geschichte der saechsischen Kaiserzeit. Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters. — Darmstadt, 1977. — Т. 8. Архівовано з джерела 25 червня 2012. Процитовано 9 квітня 2011.
- Видукинд Корвейский. «Деяния саксов» = Res Gestae Saxonicarum. — М. : Наука, 1975. — (Памятники средневековой истории народов центральной и восточной Европы)(рос.)
- Лиутпранд Кремонский. Антаподосис; Книга об Оттоне; Отчет о посольстве в Константинополь / Перевод с лат. и комментарии И. В. Дьяконова. — М. : «SPSL» — «Русская панорама», 2006. — 192 с. — (MEDIÆVALIA: средневековые литературные памятники и источники) — 1 200 прим. — .(рос.)
- Титмар Мерзебургский. Хроника / Пер. с лат. И. В. Дьяконова. — 2-е издание, исправленное. — М. : SPSL — «Русская панорама», 2009. — 254 с. — 1 500 прим. — .(рос.)
- Флодоард. Анналы. // Рихер Реймский. История. / Пер. с лат., сост., коммент. и указ. А. В. Тарасовой ; отв. ред. И. С. Филиппов. — М. : РОССПЭН, 1997. — .(рос.)
- Дослідження
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — М. : Молодая гвардия, 2004. — 356 с. — (Жизнь замечательных людей: Серия биографий; Вып. 1095 (895)) — 5000 прим. — .(рос.)
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К.Л., Неборской Л.Н. под редакцией Ермаченко И.О. — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-8071-310-9.(рос.)
- Егер О. Всемирная история: в 4 томах. — СПб.: Специальная литература, 1997. — Т. 2: Средние века. — 690 с. — 5 000 прим. — .
- Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб. : Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 прим. — .(рос.)
Посилання
- HEINRICH I, Deutscher König (німецькою) . Mittelalterliche Genealogie im Deutschen Reich bis zum Ende der Staufer. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 23 березня 2010.
- Cawley H. KINGS of GERMANY 918-1024, SAXON DYNASTY (LIUDOLFINGER) (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 6 травня 2010.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
() - (PDF) (німецькою) . Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2005. Процитовано 23 березня 2010.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2012) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Genrih I Genrih I Ptaholov nim Heinrich der Vogeler blizko 876 2 lipnya 936 Memleben gercog Saksoniyi z 912 roku korol Shidnogo Frankskogo korolivstva Nimechchini z 919 roku Pershij korol iz Saksonskoyi dinastiyi Lyudolfingiv Talanovitij pravitel i majsternij politik Genrih znachno zmicniv Shidne Frankske korolivstvo Za versiyeyu populyarnogo mifu svoyemu prizvisku Ptaholov Genrih zavdyachuye tomu sho zvistku pro otrimannya koroni jomu povidomili yakraz na polyuvanni koli vin lagodiv abo rozstavlyav ptashini teneta dlya loviv Genrih I Ptaholov nim Heinrich der VogelerGenrih I Ptaholovgercog Saksoniyi30 listopada 912 2 lipnya 936Poperednik Otton I SiyayuchijNastupnik Otton II Velikij8 j korol Shidno Frankskogo korolivstva6 travnya 919 2 lipnya 936Poperednik Konrad I FrankonskijNastupnik Otton I Velikij Narodzhennya blizko 876 Memleben Shidne Frankske korolivstvoSmert 2 lipnya 936 0936 07 02 MemlebenPrichina smerti insultPohovannya Kvedlinburgske abatstvoKrayina Shidne Frankske korolivstvoReligiya hristiyanstvoRid LyudolfingiBatko Otton I SyayuchijMati Gedviga fon BabenbergShlyub 1 a 2 ya Matilda VestfalskaDiti Vid 1 go shlyubu sin Vid 2 go shlyubu sini Otton I Velikij Genrih I Bruno Bryunon dochki Mediafajli b u VikishovishiMolodi rokiSpadkoyemec gercogstva Genrih pohodiv zi znatnogo ostfalskogo rodu Lyudolfingiv Vin buv najmolodshim iz troh siniv gercoga Saksoniyi Ottona I Yasnovelmozhnogo i Gedvigi fon Babenberg Tochnij rik narodzhennya Genriha nevidomij ale vvazhayut sho vin narodivsya blizko 876 roku Pro jogo ditinstvo i yunist v istorichnih dzherelah nichogo ne povidomlyayetsya u nih vin z yavlyayetsya vzhe v dosit zrilomu vici Shlyubi 906 roku Genrih yakomu na toj chas bulo blizko 30 rokiv odruzhivsya z dochkoyu grafa sho jmovirno volodiv oblastyu bilya mista Merzeburga Titmar Merzeburzkij povidomlyaye sho Genrih napoleglivo proponuvav yij ruku i serce zaradi yiyi krasi i koristi vid uspadkuvannya bagatstva Cerkovna vlada pereshkodzhala comu shlyubu oskilki Hateburga do togo chasu vstigla vzhe ovdoviti i piti do monastirya odnak ce ne zupinilo Genriha Vid cogo shlyubu narodivsya yedinij sin odnak 909 roku Genrih i Hateburga rozluchilisya Privodom dlya rozluchennya posluzhila nezakonnist ukladannya shlyubu Odnochasno nezakonnonarodzhenim stav i starshij sin Genriha Tankmar yakij v odnij iz hronik chasiv Ottona I spadkoyemcya Genriha nazvanij bratom korolya narodzhenim vid nalozhnici Prote spravzhnoyu prichinoyu rozluchennya stalo zminene stanovishe Genriha Jogo starshi brati Tankmar i Lyudolf do togo momentu pomerli sho zrobilo Genriha spadkoyemcem batka I dlya zmicnennya svogo stanovisha Genrih virishiv znajti znatnishu druzhinu Pislya rozluchennya Hateburga pishla v monastir odnak yiyi pridane Genrih utrimav za soboyu Jogo novoyu obraniceyu stala Matilda z bagatogo i znatnogo vestfalskogo rodu sho pohodiv vid znamenitogo vozhdya saksiv VIII stolittya Vidukinda Zavdyaki comu shlyubu Genrih zmig poshiriti svij vpliv na Vestfaliyu Pershij pohid Na chas pershogo shlyubu pripadaye i pershij samostijnij vijskovij pohid Genriha Merzeburg yakij vin otrimav u posag za Hateburgu buv na kordoni z teritoriyeyu zaselenoyu slov yanskim narodom daleminciv Iniciatorom pohodu stav gercog Otton batko Genriha Vistupivshi z Merzeburga Genrih zmig otrimati nad slov yanami legku peremogu prote daleminci zaklikali sobi na dopomogu ugorciv yaki vtorglisya do Saksoniyi zhorstoko spustoshivshi yiyi Bagato zhiteliv Saksoniyi abo zaginuli abo opinilisya v nevoli Pravlinnya v Saksoniyi Korolivska vlada v Shidnomu Frankskomu korolivstvi pid chas pravlinnya Lyudovika IV Dityati bula slabka Za malolitnogo korolya pravili arhiyepiskop Majnca i yepiskopi Konstanca i Augsburga yaki bilshe dbali pro interesi cerkvi Zavdyaki comu znachno posililisya pleminni gercogstva zokrema i Saksoniya gercog yakoyi Otton zumiv domogtisya znachnoyi koncentraciyi vladi u svoyih rukah a pislya zagibeli 908 roku markgercoga Tyuringiyi Burharda priyednav she j jogo volodinnya Genrih I Ptaholov 911 roku pomer korol Lyudovik Ditya z nim zgasla shidnofrankska gilka Karolingiv Golovnim pretendentom na korolivstvo zgidno z davnogermanskim zvichayem buv korol Zahidnogo Frankskogo korolivstva Karl III Prostakuvatij odnak nimecka znat vidmovilasya viznati jogo prava virishivshi obrati novogo korolya z chisla gercogiv korolivstva Spochatku koronu zaproponuvali Ottonu Saksonskomu prote 75 richnij gercog vidmovivsya U rezultati v listopadi 911 roku u Forhajmi novim korolem buv obranij gercog Frankoniyi Konrad Jogo vibir pidtrimali gercogi Saksoniyi Bavariyi i Shvabiyi Odnak nezabarom novij korol posvarivsya z pravitelyami vsih gercogstv Otton pomer nastupnogo 912 roku Novim gercogom Saksoniyi stav Genrih Nezabarom pislya cogo korol Konrad yakij pragnuv zmenshiti vladu pleminnih gercogiv sho pravili u svoyih volodinnyah yak suverenni praviteli zazhadav vid Genriha povernuti Tyuringiyu priyednanu do Saksoniyi jogo batkom Gercog vidpoviv vidmovoyu i bilshe togo zahopiv saksonski i tyuringski volodinnya arhiyepiskopa Majnca soyuznika korolya 913 roku Gatton pomer U cej chas Konrad zajnyatij borotboyu proti gercoga Shvabiyi Erhangera ne mav sil voyuvati proti Genriha Tilki 915 r gercog Frankoniyi Ebergard brat Konrada napav na volodinnya Genriha ale v bitvi pri Eresburzi buv rozbitij pislya chogo Genrih vtorgsya u Frankoniyu ale diznavshis pro nablizhennya vijska yakim komanduvav sam korol Konrad vidstupiv do Saksoniyi Konrad peresliduvav saksonciv do Grono pid Gettingenom odnak mozhlivosti zdobuti peremogu nad buntivnim gercogom u nogo ne bulo U rezultati Konrad voliv domovitisya z Genrihom yakij viznav Konrada korolem ale zberig nezalezhnist vid korolivskoyi vladi yaku Konrad buv zmushenij viznati Pri comu Genrih bilshe ne konfliktuvav z korolem Obrannya Genriha korolem Nimechchini Genrihu pidnosyat korolivsku koronu hud 1900 r 23 grudnya 918 roku pomer korol Konrad Ditej u nogo ne bulo Za povidomlennyam Vidukinda Korvejskogo vidchuvayuchi nablizhennya smerti Konrad zveliv svoyemu bratovi Ebergardu vidmovitisya vid pretenzij na prestol i peredati znaki korolivskoyi vladi mech i vinec frankskih koroliv svyashennij spis i korolivsku porfiru gercogovi Genrihu Saksonskomu Hocha deyaki istoriki i piddavali povidomlennya Vidukinda sumnivu ale jogo zvistki pidtverdzhuyut Prodovzhuvach Regina i Liutprand Kremonskij Ebergard vikonav volyu brata pislya chogo zberigav virnist Genrihu do jogo smerti Nezvazhayuchi na volyu Konrada vibori novogo korolya zatyagnulisya Tilki v travni 919 roku za Friclarom sho roztashovuvavsya na kordoni Saksonskogo i Frankonskogo gercogstv zibralasya saksonska i velika chastina frankonskoyi znati yaki progolosili korolem Genriha Odnak bavarska frankonska znat vidmovilisya viznati Genriha korolem progolosivshi svoyim pravitelem gercoga Bavariyi Arnulfa Shvabska znat u viborah ne brala uchast hocha za povidomlennyam deyakih annaliv chastina shvabskogo duhovenstva pidtrimala vibir Genriha Popri te sho arhiyepiskop Majnca zaproponuvav pomazati i koronuvati Genriha toj vidmovivsya Odnak z cogo momentu vin imenuvav sebe korolem nosiv koronu i vikoristovuvav korolivsku pechatku Duhovenstvu ne duzhe spodobalosya sho Genrih proignoruvav formalnu proceduru odnak novij korol bazhayuchi zaluchiti na svij bik cerkvu priznachiv kanclerom korolivstva arhiyepiskopa Herigera Takozh Genrih viznav za Eberhardom titul gercoga Frankonskogo Pershi roki pravlinnyaPidporyadkuvannya Shvabiyi ta Bavariyi Genrih I Ptaholov Odnim iz pershih zavdan Genriha pislya obrannya korolem bulo domogtisya viznannya svogo titulu sered inshih gercogiv U moment smerti Konrada do skladu Shidno Frankskogo korolivstva vhodilo 4 tak zvanih pleminnih gercogstva Saksoniya z Tyuringiyeyu Bavariya Frankoniya i Shvabiya Saksonske gercogstvo perebuvalo pid kontrolem samogo Genriha gercog Frankoniyi Eberhard viznav vladu Genriha Odnak gercogi Shvabiyi ta Bavariyi yaki za chas pravlinnya Lyudovika IV i Konrada I domoglisya znachnoyi samostijnosti praktichno ne pidkoryalis korolyu Popri te sho Genrih u moment obrannya buv najmogutnishim magnatom korolivstva vidrazu zh pidporyadkuvati gercogiv svoyij vladi vin ne mig Dlya togo shob domogtisya viznannya gercogiv Bavariyi i Shvabiyi Genrih postaravsya dosyagti z nimi kompromisu Pershim krokom bula vidmova vid politiki Konrada sho spiravsya v borotbi z gercogami na cerkovnih iyerarhiv Na dumku istorikiv same cim bula viklikana vidmova vid koronaciyi v Frislari Ale gercogi Bavariyi i Shvabiyi ne pragnuli viznavati nad soboyu korolivsku vladu Navit bilshe gercog Bavariyi Arnulf sam buv progoloshenij svoyimi prihilnikami korolem A Gercog Shvabiyi Burhard II zajnyav vichikuvalnu poziciyu Todi Genrih perejshov do aktivnih dij Spochatku vin vistupiv proti gercoga Shvabiyi Burharda yakij buv mensh serjoznim suprotivnikom Burhardu vdalosya utverditisya u Shvabiyi pislya strati Konradom I gercoga Erhangera Odnak vlada jogo v gercogstvi ne bula micnoyu Krim togo Burhardu dovelosya vesti borotbu z korolem Verhnogo Burgundskogo korolivstva Rudolfom II volodinnya yakogo mezhuvali zi Shvabiyeyu U pidsumku koli Genrih z armiyeyu vtorgsya na teritoriyu Shvabiyi gercog Burhard voliv viznati nad soboyu vladu korolya U nagorodu za ce Genrih ne tilki viznav titul Burharda a j zberig za nim pravo povelivati shvabskoyu cerkvoyu Nastupnoyu metoyu Genriha stalo pidporyadkuvannya Bavariyi Na vidminu vid Burharda gercog Arnulf prigotuvavsya dati vidsich korolivskij armiyi organizuvavshi zapeklij opir Pershij pohid Genriha v Bavariyu 920 roku zakinchivsya nevdalo Odnak pislya togo yak Genrih oblozhiv Regensburg de shovavsya Arnulf toj voliv uklasti mir z korolem Arnulf vidmovivsya vid prav na koronu viznavshi Genriha korolem Natomist Arnulf zberig veliki gercogski povnovazhennya a takozh otrimav pravo priznachati yepiskopiv u Bavariyi Takim chinom uzhe do 921 roku Genrih Ptaholov zmig vidnoviti yednist Shidno Frankskogo korolivstva Odnak gercogi zberegli veliki prava u svoyih volodinnyah Vidnosini z Zahidno Frankskim korolivstvom i pidporyadkuvannya Lotaringiyi Virishivshi vnutrishni problemi korolivstva i zmicnivshi v nomu vladu Genrih zmig perejti do virishennya zovnishnopolitichnih zavdan Odnim iz nih stalo Lotarinzke pitannya Za Mersenskim dogovorom 870 roku chastina korolivstva Lotaringiya na shid vid Mozelya viyavilasya pidporyadkovana korolyam Shidno Frankskogo korolivstva A 879 roku korol Lyudovik III Molodshij skoristavshis smutoyu v Zahidno Frankskomu korolivstvi zmig priyednati do svoyih volodin i zahidnu chastinu Lotaringiyi 895 roku imperator Arnulf Karintijskij vidiliv Lotaringiyu yak korolivstvo svoyemu nezakonnomu sinovi Cventiboldu Odnak proti nogo vistupila znat yaku ocholyuvav Renye Dovga Shiya Renye vstupiv u soyuz iz korolem Franciyi Karlom Prostakuvatim U rezultati Cventibold buv ubitij v odnomu z boyiv 13 serpnya 900 roku a faktichnim pravitelem Lotaringiyi stav Renye Pislya smerti korolya Lyudovika IV Dityati lotarinzka znat yaku ocholyuvav Renye Dovga Shiya vidmovilasya viznati svoyim pravitelem Konrada I Frankonskogo oskilki vin ne buv Karolingom Shob zberegti svoyu vladu a 911 roku Renye prisyagnuv korolyu Zahidno Frankskogo korolivstva Karlu III Prostakuvatomu v rezultati chogo Lotaringiya uvijshla do skladu Zahidno Frankskogo korolivstva zberigshi pri comu samostijnist oskilki Karl ne mav mozhlivostej zatverditi u Lotaringiyi svoyu vladu Usi sprobi Konrada povernuti Lotaringiyu viyavilisya bezuspishnimi a pislya 913 roku vin zmirivsya z yiyi vtratoyu Pislya smerti Renye jogo polozhennya uspadkuvav starshij sin Gizelbert Odnak nezabarom vin posvarivsya z Karlom Prostakuvatim Bazhayuchi otrimati korolivsku koronu Gizelbert 920 roku pidnyav povstannya proti Karla sho zakinchilosya nevdacheyu Genrih virishiv pidtrimati Gizelberta ale jogo pohid 920 r uspihom ne uvinchavsya U rezultati Gizelbert buv zmushenij utekti do Nimechchini de znajshov pritulok pri dvori Genriha Ptaholova Nezabarom Genrihu vdalosya primiriti Gizelberta z Karlom Karl navit viznav za Gizelbertom gercogskij titul 921 roku mir mizh Karlom Prostakuvatim i Genrihom Ptaholovom buv porushenij Karl yakij bazhav rozshiriti svoyi volodinnya vtorgsya v Elzas yakij vin namagavsya zahopiti she pislya smerti Lyudovika IV Dityati Prote jogo armiya dijshla tilki do Vormsa Bilya mista vin diznavsya pro te sho u Vormsi zbirayetsya armiya pislya chogo spishno povernuvsya u svoyi volodinnya U rezultati 7 listopada 921 roku Karl zustrivsya z Genrihom na Rejni poblizu Bonna Zustrich vidbulasya na korabli posered richki 11 bereznya bulo ukladeno peremir ya Bonnskij dogovir sho prineslo Genrihu velikij zovnishnopolitichnij uspih vin zabezpechiv jomu a ne Karolingu viznannya Zahidnofrankskim Karolingami Pri comu Karl nazivav Genriha svoyim drugom shidnim korolem a Genrih Karla Bozhoyu milistyu korolem zahidnih frankiv Za dogovorom Genrih viznav Karla senjorom livoberezhnoyi Lotaringiyi 922 roku zahidnofrankska znat nezadovolena politikoyu Karla Prostakuvatogo obrala novogo korolya Nim stav Robert I Parizkij U chisli tih hto pidtrimav Roberta buv Na pochatku 923 roku Robert zustrivsya v Lotaringiyi z Genrihom Ptaholovom Dzherela zamovchuyut pro te yakih domovlenostej voni dosyagli Na dumku istorikiv najimovirnishe buli pidtverdzheni umovi Bonnskogo dogovoru Ale nezabarom Robert zaginuv u odnak Karl Prostakuvatij potrapiv u polon de vin i pomer Novim korolem Zahidno Frankskogo korolivstva stav gercog Burgundiyi Raul obrannya yakogo vidmovivsya viznati Gizelbert Lotarinzkij Na vidminu vid Karla Prostakuvatogo sho pohodiv iz dinastiyi Karolingiv Raul ne mav dinastijnih prav na Lotaringiyu A pislya togo yak Raul zahopiv odnu z fortec v Elzasi Gizelbert i arhiyepiskop Trira poklikali na dopomogu korolya Nimechchini Skoristavshis situaciyeyu sho sklalasya Genrih vzhe 923 roku organizuvav pohid u Lotaringiyu zahopivshi oblasti vzdovzh Mozelya i Maasa A koli Gizelbert u chergovij raz virishiv zminiti tabir i 925 roku perejshov na bik korolya Raulya Genrih organizuvav novij pohid 925 Nezabarom Lotaringiya povnistyu perejshla pid kontrol Genriha Ptaholova Za povidomlennyam hronista Flodoarda usya Lotarinzka znat prisyagnula Genrihu Korol Raul stanovishe yakogo v Zahidno Frankskomu korolivstvi bulo hitkim ne zmig protistoyati zahoplennyu Lotaringiyi Genrihom yakij vklyuchiv yiyi do skladu svogo korolivstva Gizelbert yakij potrapiv u polon do Genriha buv zmushenij viznati nad soboyu vladu Genriha Ptaholova yakij ne lishe viznav za Gizelbertom gercogskij titul ale j vidav za nogo svoyu dochku 928 roku Zavdyaki comu Lotaringiya viyavilasya micno priv yazana do Nimechchini stavshi p yatim pleminnim gercogstvom u yiyi skladi Vidnosini z cerkvoyu Genrih I namagavsya pidporyadkuvati cerkovnih yepiskopiv korolivskij vladi i zrobiti cerkovnih feodaliv protivagoyu pleminnim gercogam i knyazyam Dlya kontrolyu nad vishim duhovenstvom Genrih 922 roku stvoriv tak zvanu do yakoyi vhodili lishe ti cerkovni iyerarhi yaki pidtrimuvali politiku korolya U svoyih vidnosinah iz cerkvoyu Genrih namagavsya nasliduvati Karla Velikogo tobto pidporyadkuvati cerkvu korolivskij vladi Zovnishnya politika GenrihaBorotba z ugorcyami i slov yanami Pechatka Genriha I Ptaholova v dokumenti vid 18 zhovtnya 927 r U vsij uryadovij diyalnosti Genriha harakterizuyut yak lyudinu zi svitlim i virnim poglyadom sho vmiye vichikuvati zruchnu hvilinu dlya dij a ne takij sho pragne zrobiti vse vidrazu i virishiti odnim udarom Najvazhlivishim zavdannyam i nacionalnim zhittyevim pitannyam bula borotba na smert z ugorcyami yaki majzhe shorichno robili spustoshlivi nabigi na Saksoniyu Pid chas nabigu 924 roku odin z najvazhlivishih ugorskih vatazhkiv buv uzyatij v polon i privedenij do Genriha Ugorci proponuvali za nogo dorogij vikup Ale korol skoristavsya cim zruchnim vipadkom shob vimoviti trivalishe rokiv na dev yat peremir ya protyagom yakogo zobov yazavsya viplachuvati shorichnu daninu Pivdennu chastinu imperiyi Karla vin zalishiv naprizvolyashe i vorogiv shob zahistiti vid nih Saksoniyu Cim peremir yam vin skoristavsya chudovo zibrav silne vijsko i vlashtuvav ryad ukriplenih punktiv yaki zajnyav garnizonami i priznachiv do yihnogo skladu kozhnu dev yatu lyudinu zi svoyih sluzhbovih lyudej a reshtu vismoh z tiyeyi zh chergi zobov yazav pikluvatisya pro jogo utrimannya Pidtrimuyuchi takim chinom zv yazok z cimi daleko visunutimi ukriplennyami vin spriyav tomu sho bagato z nih potim peretvorilisya na mista hocha spochatku ce ne peredbachalosya Vijsko zibrane i navchene nim dlya borotbi proti ugorciv vin mav mozhlivist viprobuvati v prikordonnih vijnah zi slov yanami za yaki znovu vzyavsya v 928 929 rokah 928 roku za slovami litopiscya za poserednictvom golodu zaliza ta holodu Genrih zavoyuvav misto polabskih slov yan Branibor pidkoriv she 2 3 najblizhchih plemeni i sered nih pobuduvav ukriplennya na misci yakogo zgodom viniklo misto Mejsen Nastupnogo roku vin pronik dali na pivden u Chehiyu de korol chi gercog tih misc sho praviv u misti Prazi viznav jogo verhovenstvo nad soboyu Odnak nezabarom pislya cogo pid chas oblogi Genrihom slov yanskogo mista Lencem na Elbi vidbulosya zagalne povstannya slov yan sho zhili mizh Elboyu i Oderom Korolyu vdalosya vidbiti i rozbiti slov yanske vijsko sho pidstupalo na dopomogu mista pislya chogo slov yanski plemena viznali sebe peremozhenimi i stali platiti jomu daninu 929 932 roku pislya zavoyuvannya forteci Lebusa buli obkladeni daninoyu i luzhichani Nadgrobna plita Genriha I Ptaholova Genrih terplyache vichikuvav chas koli skinchilosya ukladene z ugorcyami peremir ya Na velikomu narodnomu zibranni v Erfurti 932 rik vin perekonavsya v tomu sho vsya Saksoniya gotova dati odnostajnu vidsich vorogovi i tomu koli ugorski posli z yavilisya za otrimannyam shorichnogo podarunka yim dovelosya povernutisya dodomu z porozhnimi rukami Ochikuvane vtorgnennya ugorciv ne zabarilosya navesni 933 roku voni z yavilisya z velikimi silami i tut dovelosya perekonatisya yak bagato zrobiv zavbachlivij Genrih dlya zapobigannya ciyeyi nebezpeki odna orda hizhakiv u pivdennij Saksoniyi zaznala vid saksiv i tyuringciv zhorstokoyi porazki golod i holod dovershili yiyi zagibel ta ugorskih branciv ne poshadili Proti inshoyi ordi yaka nastupala v shidnij Tyuringiyi sho stanovila golovnij zagin ugorskogo vijska korol vistupiv sam i poblizu mistechka Riad 15 bereznya 933 roku zijshovsya z neyu Ale bitvi ne stalosya ugorci vtekli tilki pobachivshi korolivske vijsko Yihnij tabir distavsya voyinam Genriha u yakomu bulo zvilneno bezlich branciv i vsya krayina zithnula vilno Z entuziazmom usi vzyalisya za vidnovlennya zrujnovanih ugorcyami cerkov i monastiriv oskilki teper mozhna bulo nadovgo zaspokoyitisya i ne poboyuvatisya yihnogo napadu Ostanni roki pravlinnya 934 roku Genrih zdijsniv pohid proti danciv Vin zmusiv yihnogo korolya Gorma uklasti mir Krim togo Genrih organizuvav 2 marki i ogorodiv kordon vid vtorgnennya slov yan i ugorciv Vidukind povidomlyaye sho Genrih mav namir zrobiti pohid do Italiyi ale jomu zavadila raptova smert Pered smertyu Genrih sklikav z yizd knyaziv u Erfurti i nazvav svoyim nastupnikom sina Ottona Pomer Genrih 2 lipnya 936 u svoyemu pfalci Memleben i pohovanij u zasnovanomu i zmicnenomu nim Kvedlinburzi div Kvedlinburzke abatstvo Shlyubi i diti1 a druzhina z 906 876 906 909 dochka grafa Merzeburga Diti 907 909 28 lipnya 938 pozbavlenij batkom spadshini 2 a druzhina z 909 Matilda Vestfalska 895 14 bereznya 968 Kvedlinburg dochka grafa Ditriha fon Ringelhajma Diti Otton I Velikij 912 973 korol Shidno Frankskogo korolivstva z 936 1 j imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi z 962 913 914 969 984 1 j cholovik z 929 Gizelbert 880 895 939 gercog Lotaringiyi 2 j cholovik z 939 r Lyudovik IV Zamorskij 921 954 korol Franciyi Genrih I 919 922 955 gercog Bavariyi Edviga Saksonska bl 922 959 965 cholovik iz 938 Gugo Velikij gercog Frankskij Bruno Bryunon bl 925 965 arhiyepiskop Kelna z 953 gercog Lotaringiyi z 954 kancler z 940 Predki Genriha I Ptaholova Bruno Brunhard graf u Vestfaliyi Lyudolf bl 805 864 866 gercog Saksoniyi Gizella fon Verle Otton I Yasnovelmozhnij bl 836 912 gercog Saksoniyi Billung Oda Eda Genrih IPtaholov pom 839 841 graf u Grapfeldi pom 886 Gedviga Frankonska graf u Ternua bl 810 866 markgraf i gercog Friulskij Ingeltruda Parizka Ingeltruda Friulska Lyudovik I Blagochestivij 788 840 imperator Zahodu 819 822 874 805 843 PrimitkiBalakin V D Tvorci Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 39 40s Henry I king of Germany Britannica www britannica com angl Procitovano 9 bereznya 2023 Foundation for Medieval Genealogy HEINRICH I Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya S 27 Balakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii S 40 Balakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii S 42 45 Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya S 22 Vidukind Korvejskij Deyaniya saksov kn I 25 26 S 141 142 Adalbert Prodovzhennya hroniki Regina z Pryuma 919 i 920 rik Liutprand Antapodosis kn II 20 S 41 Balakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii S 29 30 45 Eger O Vsemirnaya istoriya v 4 tomah T 2 Srednie veka S 131 Balakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii S 45 48 Vidukind Korvejskij Deyaniya saksov kn I prim 253 S 142 Vidukind Korvejskij Deyaniya saksov kn I 27 S 142 Titmar Merzeburgskij Hronika kn I 26 15 S 15 Liutprand Antapodosis kn II 21 23 S 41 42 Pirenn A Srednevekovye goroda Belgii S 36 37 Pirenn A Srednevekovye goroda Belgii S 43 45 Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya S 19 20 Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya S 34 36 Balakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii S 48 52 Eger O Vsemirnaya istoriya v 4 tomah T 2 Srednie veka S 131 135 Flodoard Annaly 925 LiteraturaPershodzherelaAdalbert Arhivovana kopiya Quellen zur Geschichte der saechsischen Kaiserzeit Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters Darmstadt 1977 T 8 Arhivovano z dzherela 25 chervnya 2012 Procitovano 9 kvitnya 2011 Vidukind Korvejskij Deyaniya saksov Res Gestae Saxonicarum M Nauka 1975 Pamyatniki srednevekovoj istorii narodov centralnoj i vostochnoj Evropy ros Liutprand Kremonskij Antapodosis Kniga ob Ottone Otchet o posolstve v Konstantinopol Perevod s lat i kommentarii I V Dyakonova M SPSL Russkaya panorama 2006 192 s MEDIAEVALIA srednevekovye literaturnye pamyatniki i istochniki 1 200 prim ISBN 5 93165 160 8 ros Titmar Merzeburgskij Hronika Per s lat I V Dyakonova 2 e izdanie ispravlennoe M SPSL Russkaya panorama 2009 254 s 1 500 prim ISBN 978 5 93165 222 1 ros Flodoard Annaly Riher Rejmskij Istoriya Per s lat sost komment i ukaz A V Tarasovoj otv red I S Filippov M ROSSPEN 1997 ISBN 5 86004 074 1 ros DoslidzhennyaBalakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii M Molodaya gvardiya 2004 356 s Zhizn zamechatelnyh lyudej Seriya biografij Vyp 1095 895 5000 prim ISBN 5 235 02660 8 ros Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya Per s nem Drobinskoj K L Neborskoj L N pod redakciej Ermachenko I O SPb Evraziya 2008 480 s 1000 prim ISBN 978 5 8071 310 9 ros Eger O Vsemirnaya istoriya v 4 tomah SPb Specialnaya literatura 1997 T 2 Srednie veka 690 s 5 000 prim ISBN 5 87685 085 3 Pirenn A Srednevekovye goroda Belgii SPb Izdatelskaya gruppa Evraziya 2001 512 s 2000 prim ISBN 5 8071 0093 X ros PosilannyaHEINRICH I Deutscher Konig nimeckoyu Mittelalterliche Genealogie im Deutschen Reich bis zum Ende der Staufer Arhiv originalu za 12 lipnya 2013 Procitovano 23 bereznya 2010 Cawley H KINGS of GERMANY 918 1024 SAXON DYNASTY LIUDOLFINGER angl Foundation for Medieval Genealogy Procitovano 6 travnya 2010 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka PDF nimeckoyu Arhiv originalu PDF za 25 kvitnya 2005 Procitovano 23 bereznya 2010 Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami berezen 2012