Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Бруно I Великий нім Bruno von Sachsen 925 11 жовтня 965 церковний та державний діяч Священної Римської імперії 10 й архі

Бруно I Великий

Бруно I Великий

Бруно I Великий (нім. Bruno von Sachsen; 925 — 11 жовтня 965) — церковний та державний діяч Священної Римської імперії, 10-й архієпископ Кельна в 953—965 роках, герцог Лотарингії в 954—959, та, після розділу першої, Верхньої Лотарингії в 959—965 роках. У 1870 році визнаний святим.

Бруно I Великий
image
Народився925[1][2][3]
Саксонія
Помер11 жовтня 965[1]
Реймс
Похованняd
Країнаimage Священна Римська імперія
Діяльністькатолицький священник, католицький єпископ
Знання мовлатина
Титулd[5]
ПосадаАрхієпископ Кельна[d], абат, d і архієпископ
Конфесіякатолицька церква[6]
РідСаксонська династія
БатькоГенріх I Птахолов[7]
МатиМатильда Вестфальська[7]
Брати, сестриd, d, Оттон I Великий, Генріх I і d

Життєпис

Походив з Саксонської династії. Молодший син Генріха I, короля Східнофранкського королівства, та Матильди Вестфальської. Народився 925 року. За тодішньою традицію Бруно була призначена церковна кар'єра. Здобув блискучу на той час освіту в кафедральній школі Утрехта, де з 5-річного віку навчався під орудою місцевого єпископа Бальдеріха.

939 року повернувся до королівського двору. У 940 році призначений канцлером королівства. Втім продовжив освіту у Ізраеля Трірського. 948 року стає ігуменом імперського абатства Лорш.

951 року призначається імперським капеланом (очолив придворну капелу). У 953 році його брат Оттон I, король Східнофранкського королівства, домігся обрання Бруно архієпископом Кельнським. 954 року передав йому також герцогство Лотаринзьке, яке відібрав у Конрада Рудого. В результаті Бруно стали часто титулувати ерцгерцогом.

Бруно вдалося після тривалої боротьби перемогти Конрада Рудого і надовго повернути спокій країні, що знемагала від внутрішніх чвар. Але на Лотарингію висував претензії Реньє III, граф Ено.

Оттон I дарував Бруно велику кількість прав і привілеїв, включно з правом зводити укріплення, карбувати монету, збирати податки і мита за переміщення Рейном. За його урядування було зведено архієпископський палац в Кельні, перебудовано кафедральний собор за зразком собору Святого Петра в Римі, зведено церкви Святого Мартина Турського і Святого Андрія, засновано бенедиктинське абатство Святого Пантелеймона біля Кельна. Також підтримав Горзьку монастирську реформу, покликану на зміцнення суворості чернечого життя. Його двір був інтелектуальним та мистецьким центром у Німеччині.

Бруно після смерті герцога Гуго Великого в 956 році став фактичним регентом Західнофранкського королівства при малолітньому королі Лотарі I. Також був опікуном сина Гуго Великого — Гуго Капета. У 956 та 958 роках вимушений був придушувати заколоти графа Ено Реньє III, який був невдоволений своїм становищем у Лотарингії. Зрештою того було переможено й заслано до Богемії, а графство Ено конфісковано.

959 року король Лотар відмовився від своїх прав на Лотарингію. Але незабаром спалахнув новий великий заколот лотаринзької знаті, невдоволеної політикою Бруно, який наказав руйнувати замки сеньйорів-розбійників, а також обклав знать великим податком. Заколот очолив колишній радник Бруно Іммонен, сеньйор Шевремона. Для придушення заколотів у майбутньому, Бруно розділив герцогство на дві частини: Верхню і Нижню Лотарингію, на чолі кожної поставив заступника з титулом «віцегерцог».

У 961 році на час відсутності брата призначений адміністратором (намісником) Східнофранкського королівства. Помер 965 року в Реймсі.

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  3. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
  5. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
    d:Track:Q13419312d:Track:Q49162812
  6. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772
  7. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела

  • Eduard Hegel (Hrsg.): Geschichte des Erzbistums Köln. Band 1: Das Bistum Köln von den Anfängen bis zum Ende des 12. Jahrhunderts. 2. Auflage, neu bearbeitet von Friedrich Wilhelm Oediger. Bachem, Köln 1972, , S. 100—105.
  • Eberhard Holz, Wolfgang Huschner (Hrsg.): Deutsche Fürsten des Mittelalters. Fünfundzwanzig Lebensbilder. Edition Leipzig, Leipzig 1995, .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bruno I Velikij nim Bruno von Sachsen 925 11 zhovtnya 965 cerkovnij ta derzhavnij diyach Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 10 j arhiyepiskop Kelna v 953 965 rokah gercog Lotaringiyi v 954 959 ta pislya rozdilu pershoyi Verhnoyi Lotaringiyi v 959 965 rokah U 1870 roci viznanij svyatim Bruno I VelikijNarodivsya925 1 2 3 SaksoniyaPomer11 zhovtnya 965 1 RejmsPohovannyadKrayina Svyashenna Rimska imperiyaDiyalnistkatolickij svyashennik katolickij yepiskopZnannya movlatinaTituld 5 PosadaArhiyepiskop Kelna d abat d i arhiyepiskopKonfesiyakatolicka cerkva 6 RidSaksonska dinastiyaBatkoGenrih I Ptaholov 7 MatiMatilda Vestfalska 7 Brati sestrid d Otton I Velikij Genrih I i d Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z Saksonskoyi dinastiyi Molodshij sin Genriha I korolya Shidnofrankskogo korolivstva ta Matildi Vestfalskoyi Narodivsya 925 roku Za todishnoyu tradiciyu Bruno bula priznachena cerkovna kar yera Zdobuv bliskuchu na toj chas osvitu v kafedralnij shkoli Utrehta de z 5 richnogo viku navchavsya pid orudoyu miscevogo yepiskopa Balderiha 939 roku povernuvsya do korolivskogo dvoru U 940 roci priznachenij kanclerom korolivstva Vtim prodovzhiv osvitu u Izraelya Trirskogo 948 roku staye igumenom imperskogo abatstva Lorsh 951 roku priznachayetsya imperskim kapelanom ocholiv pridvornu kapelu U 953 roci jogo brat Otton I korol Shidnofrankskogo korolivstva domigsya obrannya Bruno arhiyepiskopom Kelnskim 954 roku peredav jomu takozh gercogstvo Lotarinzke yake vidibrav u Konrada Rudogo V rezultati Bruno stali chasto tituluvati ercgercogom Bruno vdalosya pislya trivaloyi borotbi peremogti Konrada Rudogo i nadovgo povernuti spokij krayini sho znemagala vid vnutrishnih chvar Ale na Lotaringiyu visuvav pretenziyi Renye III graf Eno Otton I daruvav Bruno veliku kilkist prav i privileyiv vklyuchno z pravom zvoditi ukriplennya karbuvati monetu zbirati podatki i mita za peremishennya Rejnom Za jogo uryaduvannya bulo zvedeno arhiyepiskopskij palac v Kelni perebudovano kafedralnij sobor za zrazkom soboru Svyatogo Petra v Rimi zvedeno cerkvi Svyatogo Martina Turskogo i Svyatogo Andriya zasnovano benediktinske abatstvo Svyatogo Pantelejmona bilya Kelna Takozh pidtrimav Gorzku monastirsku reformu poklikanu na zmicnennya suvorosti chernechogo zhittya Jogo dvir buv intelektualnim ta misteckim centrom u Nimechchini Bruno pislya smerti gercoga Gugo Velikogo v 956 roci stav faktichnim regentom Zahidnofrankskogo korolivstva pri malolitnomu koroli Lotari I Takozh buv opikunom sina Gugo Velikogo Gugo Kapeta U 956 ta 958 rokah vimushenij buv pridushuvati zakoloti grafa Eno Renye III yakij buv nevdovolenij svoyim stanovishem u Lotaringiyi Zreshtoyu togo bulo peremozheno j zaslano do Bogemiyi a grafstvo Eno konfiskovano 959 roku korol Lotar vidmovivsya vid svoyih prav na Lotaringiyu Ale nezabarom spalahnuv novij velikij zakolot lotarinzkoyi znati nevdovolenoyi politikoyu Bruno yakij nakazav rujnuvati zamki senjoriv rozbijnikiv a takozh obklav znat velikim podatkom Zakolot ocholiv kolishnij radnik Bruno Immonen senjor Shevremona Dlya pridushennya zakolotiv u majbutnomu Bruno rozdiliv gercogstvo na dvi chastini Verhnyu i Nizhnyu Lotaringiyu na choli kozhnoyi postaviv zastupnika z titulom vicegercog U 961 roci na chas vidsutnosti brata priznachenij administratorom namisnikom Shidnofrankskogo korolivstva Pomer 965 roku v Rejmsi PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Cawley C Medieval Lands A prosopography of medieval European noble and royal families d Track Q13419312d Track Q49162812 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824DzherelaEduard Hegel Hrsg Geschichte des Erzbistums Koln Band 1 Das Bistum Koln von den Anfangen bis zum Ende des 12 Jahrhunderts 2 Auflage neu bearbeitet von Friedrich Wilhelm Oediger Bachem Koln 1972 ISBN 3 7616 0158 1 S 100 105 Eberhard Holz Wolfgang Huschner Hrsg Deutsche Fursten des Mittelalters Funfundzwanzig Lebensbilder Edition Leipzig Leipzig 1995 ISBN 3 361 00437 3

Дата публікації:
Топ