У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Владимир значення Влади мир рос Владимир МФА vlɐˈdʲimʲɪr дав рус Во

56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д.Координати: 56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д.

Часовий пояс

+3

Висота над рівнем моря

150 м

Водойма

річка Клязьма

Міста-побратими

Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Ґура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, , Калгарі, Нара, Анталія, Барі, Бобруйськ, Вифлеєм, Гагра, Єна, Ларнака, Сарасота, Тренто, Хайкоу

Найближча залізнична станція

Владимир, Автоприбор

Відстань

До Москви (км):
- фізична:
- залізницею:
- автошляхами:

175
191
180

Влада

Вебсторінка

vladimir-city.ru

Міський голова

Дєєва Ольга Олександрівна

Мапа

Владимир

Владимир

Владимир у Вікісховищі

Населення міста становить 345 373 особи (2010).

Назва

Назва міста пішла від імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; далі назва збіглася за формою з особовим ім'ям.

Варіанти

Владимир — теперішня російська назва. Пов'язана з тим, що особове ім'я Володимир в Росії тепер уживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»).^[]
Володимир-над-Клязьмою (рос. Владимир-на-Клязьме) — первинна руська назва з позначенням становища (Клязьма); проти давнішого Володимира.^[]
Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский) — так само; руська назва з позначенням регіону (Залісся).^[]

Географія

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Історія

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгирська стоянка.

В III тис. до н. е. сюди приходять (волго-фінські племена).

У VI-VII століттях терен заселяє фіно-угорське плем'я меря.

В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.

У IX—X століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени.

Точна дата заснування міста невідома. Пізніші московські літописні джерела (, Воскресенський і Никонівський, , , Тверський літопис) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати — 987, 990 або 992. Інші (Іпатський літопис, ) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108.

Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097.

Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється в 1108 Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства.

У 1157 князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства. В письмі Андрія Боголюбського до Патріарха Лукки і в отриманій відповіді від Патріарха (1160) вказується про заснування міста роком раніше для отримання статусу Митрополії.

В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром .

У 1238 на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів.

В 1299 стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви.

В 1382 на місто напав Тохтамиш, в 1441 — татарський царевич та нижньогородський воєвода .

В 1609 володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи .

1614 на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським.

З 1719 — центр , з 1778 — намісництва, з 1796 — губернії. В листопаді 1797 тут відкрита перша типографія, 1804 — гімназія, в 1834 — бібліотека.

В 1838-1840 в місті був у засланні Олександр Герцен.

У 1847 заснований драматичний театр, 1861 — прокладена залізниця, 1862 — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 — збудована перша електростанція.

В жовтні-листопаді 1917 в місті встановлено радянську владу.

25 червня 1927 тут бував Володимир Маяковський.

14 січня 1929 Владимир переходить до складу Івановської області.

5 березня 1932 почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний.

14 серпня 1944 Владимир стає центром області.

21 квітня 1945 збудовано тракторний завод, 1950 відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 відкрито стадіон «Торпедо», 1960 збудовано міст через Клязьму, 1964 відкрито політехнічний інститут.

Владимирська в'язниця

Докладніше: Владимирський централ

Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, побудована за указом імператриці Катерини II в 1783.

З 1906 стали називати централом.

На початку 1921 року Владимирський централ був перетворений на губернський ізолятор спеціального призначення — політізолятор.

За радянських часів, Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і в'язниць», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.

Серед відомих діячів, які не пішли на співпрацю з радянським ладом і загинули в місцевій тюрмі, відзначимо архімандрита Української греко-католицької церкви, праведника народів світу Климентія Шептицького, головнокомандувача естонських військ Йохана Лайдонера, представника польського Опору часів Другої світової війни , католицького архієпископа Мечисловаса Рейніса. Їм усім було встановлено меморіальні дошки на Князь-Владимирському цвинтарі, але в жовтні 2023-го року меморіал жертвам радянських репресій було знищено.

Адміністративний поділ

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

— 119 356 осіб
— 79 991 особа
— 116 607 осіб

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

Абакумово
Енергетик — 6 029 осіб (2002)
Заклязьменський
Злобіно
Комунар — 3 208 осіб (2002)
Кусуново
Оргтруд — 4 496 осіб (2002)
Спаське
Уварово
Юр'євець — 11 618 осіб (2002)

Міста-побратими

Культура і освіта

Серед закладів освіти в місті діють державний університет(з 2011 року включає в себе педагогічний інститут - колишній гуманітарний університет), юридичний інститут Федеральної служби виконання покарань, інститут бізнесу( закрито у 2018 році) та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, технологічний, індустріальний політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї .

Економіка

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний(закрито у 2018 році), точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний(закрито у 2020 році), молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Транспорт

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва— Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі до міста Іваново, на Ростов та на Александров, на південь — на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.

На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.

Сакральні споруди та інші видатні місця

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.

«Золоті ворота» (1158–1164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (1795–1810 рр.)
Успенський собор (1158–1160 рр., перебудований в 1185–1189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
Дмитровський собор (1194—1197 р.)
Княгинін монастир із Успенським собором (межа XV–XVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 1644–1649 р., т. зв."узорочьє")
Церква Миколи Чудотворця Галейського (1732–1735 рр.) — в (наришкінському стилі)
Церква Святого Микити (1762–1765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
Троїцька церква — 1740–1746 рр., у (наришкінському стилі), дзвіниця XIX ст., класицизм
Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (1772–1778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVII–XXI ст.)
Вознесенська церква (1718–1724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
Георгіївська церква (1778–1796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., у (наришкінському стилі).
Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (1845–1856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
Торгові ряди (1787 р.)
Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 1799–1802 рр., класицизм
Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін

Собор Княгиніна монастрия, бл. 1500 р.
Успенська церква, 1644 - 1649 рр.
Церква Миколи Галейського, 1732 - 1735 рр.
Церква Микити, 1762 - 1765 рр.
Георгіївська церква, 1778–1796 рр.
Миколо-Кремлівська церква,1761 р.
Храми Спасо-Преображенського приходу, XVII - XVIII ст.
Церква Михайла Архангела, 1893 р.

Відомі люди

Володимир Безобразов — економіст, академік Петербурзької АН (з 1867).
Микола Воронін — археолог, доктор історичних наук.
— ботанік, флорист.
Михайло Лазарєв — адмірал, мандрівник.
Михайло Сперанський — державний діяч.
Столєтов Олександр Григорович (1839—1896) — російський фізик, засновник фізичної лабораторії Московського університету.
Сергій Танєєв (1856—1915) — композитор.
Баталов Олексій Володимирович (1928—2017) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог.

Джерела

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2021. Процитовано 7 лютого 2020.
Владимир // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 [ 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
ПСРЛ, Т. 15, 1863: Стб. 113.
А. Бунин. . www.russiancity.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
Диба Ю. Р. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.]
Рашисти знищили меморіал жертвам совєцької влади: Климентію Шептицькому, Йохану Лайдонеру, Мечисловасу Рейнісу та Яну Янковському. politarena.org.
. Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 7 лютого 2020.

Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.15. Летописный сборник, именуемый Тверской летописью. Санкт-Петербург, 1863.
Диба Юрій. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.]

Література

(рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
(рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
(рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)
История Руси ФАЛЬШИВАЯ ИСТОРИЯ ГОРОДА ВЛАДИМИРА

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владимир

Сайт міської ради [ 11 березня 2011 у Wayback Machine.]
Владимиро-Суздальський заповідник [ 1 серпня 2010 у Wayback Machine.]
Історія міста [ 16 травня 2009 у Wayback Machine.]
Інформаційний портал [ 30 березня 2009 у Wayback Machine.]

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2021. Процитовано 7 лютого 2020.

[2] Владимир // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 [ 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] ПСРЛ, Т. 15, 1863: Стб. 113.

[4] А. Бунин. . www.russiancity.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 23 грудня 2017.

[5] Диба Ю. Р. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.]

[6] Рашисти знищили меморіал жертвам совєцької влади: Климентію Шептицькому, Йохану Лайдонеру, Мечисловасу Рейнісу та Яну Янковському. politarena.org.

[partners-7] . Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 7 лютого 2020.