Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олексій Володимирович Баталов (рос. Баталов Алексей Владимирович; 20 листопада 1928 Владимир, Російська РФСР — 15 червня 2017, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог. Народний артист СРСР (1976). Герой Соціалістичної Праці (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981) і двох Державних премій Росії (1966, 2005). Найбільшу популярність здобув після виходу у світ фільмів «Справа Румянцева», «Летять журавлі» та «Москва сльозам не вірить».
| Баталов Олексій Володимирович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Алексей Владимирович Баталов | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Народився | 20 листопада 1928 Володимир, Російська РФСР | ||||||||||||
| Помер | 15 червня 2017 (88 років) Москва, Росія | ||||||||||||
| Поховання | Преображенське кладовище | ||||||||||||
| Громадянство |  СРСР →  Росія | ||||||||||||
| Діяльність | актор, режисер, сценарист, педагог | ||||||||||||
| Alma mater | Школа-студія МХАТ (1950) | ||||||||||||
| Відомі учні | d | ||||||||||||
| Заклад | d, Московський художній театр, Ленфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії | ||||||||||||
| Роки діяльності | 1944–2017 | ||||||||||||
| У шлюбі з | d | ||||||||||||
| Батьки | d Ольшевська Ніна Антонівна | ||||||||||||
| Брати / сестри | d і Ардов Борис Вікторович | ||||||||||||
| IMDb | ID 0060692 | ||||||||||||
| Нагороди та премії | |||||||||||||
| |||||||||||||
| | |||||||||||||
 Баталов Олексій Володимирович у Вікісховищі | |||||||||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||||||||||||
Біографія
Народився в сім'ї акторів. З п'яти років ріс у родині письменника Віктора Ардова. Мати — акторка Ніна Ольшевська. Батько — актор і режисер Володимир Баталов. Закінчив школу-студію МХАТ у 1950 році. З того ж року був актором Центрального театру Радянської Армії.
З 1956 — грає на сцені МХАТ, а з 1957 — актор і режисер кіностудії «Ленфільм». З 1975 — педагог ВДІКу. З 1979 — професор. З 2007 — президент Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»
Багато років був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, головою комісії ВЦРПС у преміях в галузі літератури, мистецтва та журналістики, а також працював у Комітеті захисту миру, Фонді світу, Асоціації «Родина».
Брав[] активну участь у роботі Міжнародного фонду «Світ мистецтва».
Олексій Баталов обраний почесним президентом Паризького Кіноклубу «Жар-птиця», головою Оргкомітету щорічної премії російських ділових кіл «Кумир» за найкращі акторські роботи року, почесним членом Правління регіональної благодійної організації «Московська Асоціація сприяння і допомоги інвалідам з дитячим церебральним паралічем», членом Опікунської Ради Марфо-Маріїнського благодійного товариства (за його участю була відновлена Марфо-Маріїнська обитель).
Особисте життя
Одружений на артистці цирку Гитані Леонтенко.[]
Громадська діяльність
Путініст і українофоб. 11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо Російської агресії в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму».
Смерть та поховання
Помер 15 червня 2017 року в Москві, після тривалої важкої хвороби.
Прощальна церемонія відбулася 19 червня у Будинку кіно міста Москви, похований на Преображенському цвинтарі столиці Росії.
Фільмографія
Режисер
Сценарист
Актор
- 1944 — Зоя
- 1954 — Служу Радянському Союзу
- 1954 — Велика сім'я
- 1955 — Справа Румянцева
- 1955 — Михайло Ломоносов
- 1955 — Мати Київська кіностудія
- 1957 — Летять журавлі
- 1958 — Люба моя людина
- 1960 — Дама з собачкою
- 1961 — Дев'ять днів одного року
- 1963 — День щастя
- 1964 — Світло далекої зірки
- 1966 — Три товстуни
- 1966 — У місті С.
- 1967 — Сьомий супутник
- 1968 — Живий труп
- 1970 — Біг
- 1970 — Увага, черепаха!
- 1971 — Червоний дипломат
- 1973 — Повернення немає
- 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя
- 1974 — Чисто англійське вбивство
- 1975 — Зірка привабливого щастя
- 1975 — Рікі-Тікі-Таві
- 1976 — Горіти, щоб світити
- 1978 — Пізня зустріч
- 1979 — Професія — кіноактор
- 1979 — Москва сльозам не вірить
- 1983 — Швидкість
- 1984 — Час відпочинку з суботи до понеділка
- 1986 — Парасолька для молодят
- 1986 — Досьє людини в «Мерседесі»
- 1990 — Похорон Сталіна
- 1991 — Полтергейст-90
- 1998 — Чехов і Ко
- 2005 — Далеко від Сансет-бульвару
- 2006 — Карнавальна ніч-2, або п'ятдесят років по тому
Див. також
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Главком [ 27 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- 24, Сегодня, Новости России, 15.06.2017
- . Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
Джерела
- Кваснецкая М. Г. Алексей Баталов. — М.: ВБПК, 1983 год.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Volodimirovich Batalov ros Batalov Aleksej Vladimirovich 20 listopada 1928 Vladimir Rosijska RFSR 15 chervnya 2017 Moskva Rosiya radyanskij i rosijskij aktor teatru i kino kinorezhiser scenarist i gromadskij diyach pedagog Narodnij artist SRSR 1976 Geroj Socialistichnoyi Praci 1989 Laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR 1981 i dvoh Derzhavnih premij Rosiyi 1966 2005 Najbilshu populyarnist zdobuv pislya vihodu u svit filmiv Sprava Rumyanceva Letyat zhuravli ta Moskva slozam ne virit Batalov Oleksij Volodimirovichros Aleksej Vladimirovich BatalovNarodivsya 20 listopada 1928 1928 11 20 Volodimir Rosijska RFSRPomer 15 chervnya 2017 2017 06 15 88 rokiv Moskva Rosiya dPohovannya Preobrazhenske kladovisheGromadyanstvo SRSR RosiyaDiyalnist aktor rezhiser scenarist pedagogAlma mater Shkola studiya MHAT 1950 Vidomi uchni dZaklad d Moskovskij hudozhnij teatr Lenfilm i Vserosijskij derzhavnij institut kinematografiyiRoki diyalnosti 1944 2017U shlyubi z dBatki d Olshevska Nina AntonivnaBrati sestri d i Ardov Boris ViktorovichIMDb ID 0060692 Nagorodi ta premiyi Orden Kirila i Mefodiya I stupenya Batalov Oleksij Volodimirovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahBiografiyaNarodivsya v sim yi aktoriv Z p yati rokiv ris u rodini pismennika Viktora Ardova Mati aktorka Nina Olshevska Batko aktor i rezhiser Volodimir Batalov Zakinchiv shkolu studiyu MHAT u 1950 roci Z togo zh roku buv aktorom Centralnogo teatru Radyanskoyi Armiyi Z 1956 graye na sceni MHAT a z 1957 aktor i rezhiser kinostudiyi Lenfilm Z 1975 pedagog VDIKu Z 1979 profesor Z 2007 prezident Rosijskoyi akademiyi kinematografichnih mistectv Nika Bagato rokiv buv sekretarem pravlinnya Spilki kinematografistiv SRSR golovoyu komisiyi VCRPS u premiyah v galuzi literaturi mistectva ta zhurnalistiki a takozh pracyuvav u Komiteti zahistu miru Fondi svitu Asociaciyi Rodina Brav koli aktivnu uchast u roboti Mizhnarodnogo fondu Svit mistectva Oleksij Batalov obranij pochesnim prezidentom Parizkogo Kinoklubu Zhar pticya golovoyu Orgkomitetu shorichnoyi premiyi rosijskih dilovih kil Kumir za najkrashi aktorski roboti roku pochesnim chlenom Pravlinnya regionalnoyi blagodijnoyi organizaciyi Moskovska Asociaciya spriyannya i dopomogi invalidam z dityachim cerebralnim paralichem chlenom Opikunskoyi Radi Marfo Mariyinskogo blagodijnogo tovaristva za jogo uchastyu bula vidnovlena Marfo Mariyinska obitel Osobiste zhittya Odruzhenij na artistci cirku Gitani Leontenko koli Gromadska diyalnistPutinist i ukrayinofob 11 bereznya 2014 roku pidtrimav poziciyu Volodimira Putina shodo Rosijskoyi agresiyi v Krimu pidpisavshi kolektivne zvernennya do rosijskoyi gromadskosti Diyachi kulturi Rosiyi na pidtrimku poziciyi Prezidenta po Ukrayini ta Krimu Smert ta pohovannyaPomer 15 chervnya 2017 roku v Moskvi pislya trivaloyi vazhkoyi hvorobi Proshalna ceremoniya vidbulasya 19 chervnya u Budinku kino mista Moskvi pohovanij na Preobrazhenskomu cvintari stolici Rosiyi FilmografiyaRezhiser 1959 Shinel 1966 Tri tovstuni 1972 Gravec Scenarist 1966 Tri tovstuni 1977 Zajchenya i muha 1988 Chuzha shuba 1989 Poyizdka u Visbaden Aktor 1944 Zoya 1954 Sluzhu Radyanskomu Soyuzu 1954 Velika sim ya 1955 Sprava Rumyanceva 1955 Mihajlo Lomonosov 1955 Mati Kiyivska kinostudiya 1957 Letyat zhuravli 1958 Lyuba moya lyudina 1960 Dama z sobachkoyu 1961 Dev yat dniv odnogo roku 1963 Den shastya 1964 Svitlo dalekoyi zirki 1966 Tri tovstuni 1966 U misti S 1967 Somij suputnik 1968 Zhivij trup 1970 Big 1970 Uvaga cherepaha 1971 Chervonij diplomat 1973 Povernennya nemaye 1974 Petro Martinovich i roki velikogo zhittya 1974 Chisto anglijske vbivstvo 1975 Zirka privablivogo shastya 1975 Riki Tiki Tavi 1976 Goriti shob svititi 1978 Piznya zustrich 1979 Profesiya kinoaktor 1979 Moskva slozam ne virit 1983 Shvidkist 1984 Chas vidpochinku z suboti do ponedilka 1986 Parasolka dlya molodyat 1986 Dosye lyudini v Mersedesi 1990 Pohoron Stalina 1991 Poltergejst 90 1998 Chehov i Ko 2005 Daleko vid Sanset bulvaru 2006 Karnavalna nich 2 abo p yatdesyat rokiv po tomuDiv takozhBojkot rosijskogo kinoPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Glavkom 27 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros 24 Segodnya Novosti Rossii 15 06 2017 Arhiv originalu za 22 chervnya 2017 Procitovano 19 chervnya 2017 DzherelaKvasneckaya M G Aleksej Batalov M VBPK 1983 god