Внутрішній конфлікт у державі Селевкидів (152—137 рр. до н. е.) — боротьба за владу, котра почалась із проголошення царем узурпатора Александра Баласа та тривала протягом 152—137 (або 134) років до н. е.
Прихід до влади Александра Баласа
Сирійський правитель Деметрій I Сотер, котрий узяв владу в 162 р. до н. е., протягом наступних кількох років зміг зіпсувати відносини з цілим рядом елліністичних царів. Так, на початку 150-х років до н. е. він втрутився у каппадокійські справи та надав підтримку претенденту на престол Ороферну. Проте Аріарат V отримав підтримку з боку Риму та Пергаму і зміг повернутись до влади. У іншому епізоді Деметрій біля 155 р. до н. е. спробував оволодіти Кіпром, котрий належав єгипетським царям з династії Птолемеїв. Він спокусив кіпрського намісника Архія величезною сумою у 500 талантів, проте змова виявилась розкритою і зрадник був змушений покінчити життя самогубством.
Як повідомляє Діодор, пергамський цар Аттал II був незадоволений не лише втручанням Селевкіда у каппадокійські справи, але й з якихось особистих причин. В сукупності це підштовхнуло його до спроби змістити Деметрія, для чого він вирішив висунути претендента на престол та підібрав юнака, дуже схожого на дядька та одного з попередників нинішнього сирійського царя Антіоха IV Епіфана (котрий колись наслідував батькові Деметрія в той час, коли останній перебував у заручниках в Римі). Оголосивши хлопця сином Антіоха IV Александром, Аттал звернувся до римлян з проханням визнати його права на сирійський престол. Хоча, як зазначає Полібій, тямущі люди одразу розуміли, що мова йде про самозванця, сенат прихильно віднісся до Александра і постановив надати йому сприяння (у цьому контексті можливо відзначити, що заручництво Деметрія завершилось не за згодою римлян, а внаслідок його втечі). Хоча претендент і не отримав від Риму військової підтримки, проте згода гегемона Середземномор'я на зміну влади у Сирії багато важила та дозволяла царям без остраху підтримати самозванця.
Досягнувши успіху в Римі, Александр одразу зайнявся набором найманців та відбув до Ефесу, котрий тоді належав Пергамському царству. Підготувавшись, він вступив до меж держави Селевкидів у Кілікії, де необхідне підґрунтя приготував якийсь Зенофан, котрий колись мав суперечку з Деметрієм та отримав підтримку у складній ситуації від пергамського володаря Евмена.
Варто відзначити, що окрім зіпсованих відносин з іншими царями, Деметрій мав напружені стосунки із власними підданими, зокрема, мешканцями своєї столиці Антиохії, котрі були незадоволені його байдужістю до державних справ та пияцтвом. Спершу антіохійці спробували увійти в спілку зі згаданим вище Ороферном, проте цю змову викрили і каппадокійця запроторили до в'язниці. Втім, мешканці Антиохії все-рівно повстали проти Деметрія та визнали царем Александра (котрий отримав прізвисько Балас, що, ймовірно, означає «володар»).
Ще одним важливим пунктом, який опинився в руках претендента, стала палестинська Птолемаїда — порт та фортеця між Тіром та Дором. У 152 р. до н. е. її гарнізон, котрий був налаштований проти Деметрія через його погордливе відношення, зрадив царю та прийняв до себе Александра.
Про подальший хід бойових дій відомо небагато. Юстин повідомляє, що в першій битві Деметрій змусив ворогів до втечі. Водночас з юдейських джерел (1-ша Книга Маккавеїв, Йосип Флавій) відомо, що обидва суперника намагались привернути на свою сторону провідника юдеїв Йонатана Хасмонея. Хоча Деметрій наказав повернути останньому заручників, котрі утримувались у зайнятій селевкідським гарнізоном єрусалимській фортеці, проте, з огляду на попередні події (на той час юдеї вели боротьбу з сирійськими царями вже півтора десятка літ, причому зазнали найважчого удару саме від полководця Деметрія), Йонатан вирішив підтримати Александра. На тлі зосередження сил держави Селевкидів на внутрішній боротьбі, більшість царських гарнізонів покинули Юдею, залишившись лише в Єрусалимі та Бет-Цурі (три десятки кілометрів на південь від Єрусалима).
У 150 р. до н. е. Александр зібрав велике військо та виступив проти Деметрія. Коли дійшло до вирішальної битви, ліве крило Деметрія навернуло своїх супротивників до втечі, переслідувало їх на велику відстань та захопило навіть табір. Прихильники Александра зазнали великих втрат (за твердженням Юстина — «багато тисяч були знищені в бою»), проте переможна частина деметрієвого війська зайнялась розграбовуванням табору. В той же час, його праве крило зазнало поразки. Хоча сам Деметрій перебив чималу кількість ворогів, проте в якийсь момент він заїхав у трясовину та впав із коня. Солдати Александра оточили його і закидали дротиками.
Боротьба Баласа із Деметрієм II
Отримавши перемогу та узявши під контроль все сирійське царство, Александр зміцнив своє становище за допомогою одруження на Клеопатрі Теї, доньці єгипетського царя Птолемея VI. Втім, прийшовши до влади він заспокоївся та, так само як і попередник, віддався розвагам, переважно провадячи час у палаці з жінками. На тлі цього активізувався процес втрати східних провінцій, котрі становили більшу частину території держави Селевкідів та водночас були найменш еллінізованими. Найімовірніше, Мідія вибула з-під контролю у 148 р. до н. е. (втім, за іншою реконструкцією подій парфяни оволоділи нею лише в 143 р. до н. е.), а в 147 р. до н. е. під місцевий династ захопив Сузи, що започаткувало незалежну Елімаїду.
Тим часом у 147 р. до н. е. заявив претензії на престол син Деметрія Сотера, котрий носив те саме ім'я (в майбутньому відомий як Деметрій II Нікатор). Ще до своєї поразки Сотер залишив велику кількість золота своєму проксену Кнідію, котрий мав опікуватись двома його синами. Тепер старший з них, набравши критських найманців, висадився у Кілікії та почав боротьбу за батьківське царство. На його бік перейшли й воїни, котрі колись служили Деметрію I.
Дізнавшись про появу нового суперника, Александр спішно вирушив із Фінікії (де тоді перебував) до столичної Антіохії. При цьому він залишив начальником Келесирії Аполлонія, котрий увійшов у конфлікт із юдейським провідником. Останній наніс Аполлонію поразку у битві, захопив та спалив Азот (наразі Ашдод), а також змусив визнати свою зверхність міста Іоппію (Яффа) та Аскалон (Ашкелон).
Невдовзі у Александра відбувся розрив з його родичем та потужним союзником Птолемеєм VI. Останній виступив з Єгипту із військом на допомогу (чи начебто на допомогу) своєму зятю, та пройшов уздовж всього східного узбережжя Середземного моря аж до Селевкії Пієрії, котра знаходилась за кілька кілометрів на захід від Антіохії та виконувала функцію її порту. Приморські міста відкривали йому ворота як родичу царя, Птолемей же ставив у них гарнізони. 1-ша Книга Маккавеїв трактує ці його дії як підступні, здійснені з наміром захопити Сирійське царство для себе. В той же час, Йосип Флавій виправдовує єгипетського правителя, стверджуючи, що його розрив із зятем був викликаний здійсненим у Птолемаїді невдалим замахом, за яким начебто стояв перший сановник сирійської держави Аммоній. Александр відмовився видати останнього, після чого Птолемей почав вважати його справжнім замовником нападу.
Коли єгипетський цар наблизився до Антиохії, Балас з великим військом перебував у Килікії, де вів боротьбу з Деметрієм. Цим скористались антіохійці, котрі вже встигли зненавидіти Александра (зокрема, і через поведінку Аммонія) та збунтувались проти нього під проводом Гіеракса та Діодота, котрим цар ввірив управління столицею. У описанні найближчих наслідків два нещодавно зазначені джерела знов розходяться, в залежності від їх тлумачення вчинків Птолемея як зрадницьких чи виправданих. За однією з версій, Птолемей вінчав себе як царя Азії, тоді як за іншою він відхилив таку пропозицію та доклав чимало зусиль, щоб вмовити антиохійців визнати царем Деметрія (мешканці столиці, і зокрема Гіеракс та Діодот, були не дуже схильні до цього, пригадуючи свої суперечки з батьком нового претендента на престол). Діодор Сицилійський стверджує, що Птолемей дійсно відмовився від сирійського царства, проте мав намір повернути своїй державі Келесирію (Фінікія, Палестина та Зайордання), захоплену Антіохом III у П'ятій Сирійській війні.
В будь-якому випадку, Птолемей увійшов в спілку з Деметрієм, запросив його до Антіохії та пошлюбив з тією самою Клеопатрою Теєю, котру за кілька років до того віддав у дружини Александру. Останній, дізнавшись про повстання у столиці та зраду тестя, вирушив зі своїм військом із Килікії та спустошив антиохійську область. Птолемей же (за версією Йосипа Флавія — разом із Деметрієм) завдав Александру поразки у битві на річці Oinoparas (наразі ), притоці Оронта. При цьому кінь єгипетського царя скинув його, злякавшись реву слона. Вороги кинулись на Птолемея та нанесли йому кілька ран, допоки тілоохоронцям не вдалось захистити його. Втім, через кілька діб Птолемей все-таки помер.
Деметрій, досягнувши царської влади, організував знищення розставлених колишнім тестем гарнізонів, а їх залишки втекли до Єгипту. Також новому сирійському царю вдалось захопити всіх слонів, котрих Птолемей привів з собою. При цьому Деметрій міг вже не боятись Александра, котрий втік до якогось арабського вождя — чи то Завділа, чи то Малха — лише з п'ятьма сотнями людей. Тут він був забитий, за різними версіями, або самим Завділом, або своїми офіцерами Геліадом та Касієм, котрі в обмін на обіцянки безпеки від Деметрія погодились позбавитись свого царя.
Конфлікт Деметрія II з населенням
Йонатан тим часом спробував скористатись війною за селевкідський престол та узяв єрусалимський гарнізон у облогу. Вночі кілька вояків змогли вибратись з цієї фортеці та повідомити Деметрія, котрий зібрав війська та прибув з Антиохії до Птолемаїди. Йонатан не наважився протистати йому та прибув на виклик Деметрія з великими дарами, чим заспокоїв його гнів та добився підтвердження свого сану юдейського первосвященника.
Не відчуваючи більше загрози своїй владі, Деметрій ІІ розпустив військо (хоча його попередники продовжували платити жалування навіть під час миру, що допомагало підтримувати лояльність солдат), причому повністю розрахувався лише з найманцями із Криту та інших грецьких островів. Цим він надбав собі численних ворогів серед людей, котрі вміли поводитись зі зброєю. До того ж, невдовзі проявились й інші вади характеру молодого царя. Спершу він спробував покарати усіх, хто під час громадянської війни тримався протилежної сторони, виявляючи при цьому особливу жорстокість. Коли ж антиохійці за своєю звичкою почали насміхатись над ним, Деметрій знов залучив найманців (зокрема, він отримав трьохтисячний загін від Йонатана, обіцяючи взамін звільнити Єрусалим від гарнізону) та наказав їм роззброїти жителів столиці. Оскільки останні відмовились, їх почали вбивати, причому деяких прямо у своїх домівках разом із дружинами та дітьми.
Це викликало повстання у столиці, на початку якого завдяки чисельній перевазі містяни відкинули царські загони та обложили палац. Втім, захисники останнього зайняли позиції на даху, звідки, недосяжні для антиохійців, наносили супротивникам великі втрати за допомогою метальної зброї. Відтіснивши таким чином атакуючих за найближчі будинки, найманці підпалили їх. У спорудженій переважно із дерева Антіохії виникла величезна пожежа, котра знищила більшу частину столиці. Коли ж мешканці розбіглись рятувати свої сім'ї, воїни Деметрія переслідували їх по місту та перебили безліч з них. Як наслідок, антиохійці були вимушені підкоритись царю. Багато звинувачених в організації смути стратили, а їх майно конфіскували до скарбниці. Деметрій продовжував лютувати і надалі, далеко перевищивши жорстокістю свого батька. Не виконав він і обіцяного юдейському провідникові, продовжуючи утримувати залогу в Єрусалимі.
Прихід до влади Діодота Трифона
Тим часом очолити спротив царю наважився колишній прихильник Александра Баласа Діодот Трифон. Він вирушив до арабського вождя Малха (також згадується у різних джерелах як Ямбліх, Ємалкуй і Діокл), під опікою якого знаходився малолітній син Баласа Антіох. Після тривалих умовлянь Діодоту вдалось переконати араба віддати дитину, котру він проголосив царем (Антіох VI Діоніс Епіфан).
Зібравши певну кількість прихильників, Трифон спершу облаштувався у в ліванських горах, в Халкісі (ймовірно, сучасний Анджар в долині Бекаа). Це місце надавало гарний прихисток його ще незначним силам, до того ж, було недалеко від території союзних арабів. Діючи з Халкісу, Трифон підкорив сусідні народи та підготував необхідні для війни припаси. Деметрій же спершу розглядав його як простого бандита та лише віддав наказ арештувати.
Варто відзначити, що сам Трифон походив з містечка Касіани у області Апамеї, до якої з долини Бекаа вів прямий шлях по долині Оронта. Це одне з чотирьох найбільших міст Сирії контролювало торгівельний маршрут до узбережжя Середземного моря по долині річки Елевтера (наразі по ній проходить сирійсько-ліванський кордон) та вирізнялось багатством. Виступивши проти Деметрія, Трифон отримав значні кошти від Апамеї, а також залежних від неї менших містечок (окрім рідних Касіан, також Лариси, Мегар, Аполлонії та інших). Апамея перетворилась на опорний пункт Діодота.
До Трифона збирались воїни, котрих раніше розпустив Деметрій, крім того, на стороні бунтівників опинилось чимало антиохійців, котрі зі страху та ненависті до Деметрія розбіглись по всій Сирії, вичікуючи на сприятливий час для помсти. Страбон також повідомляє, що Діодот мав віддалений опорний пункт у Західній Кілікії в Коракесії (сучасна Аланія), втім, невідому у який саме момент війни він закріпився.
Коли Трифон зібрав велике військо, він переміг Деметрія в битві, захопив слонів супротивника та зайняв Антіохію. Деметрій відступив до Кілікії, при цьому у розташованій неподалік від столиці Селевкії-Пієрії залишились його дружина Клеопатра і полководець Aeschron. Також йому продовжували підкорятись Месопотамія, котру контролював Діонісій Мідієць, та Келесирія, де діяв цілий ряд полководців — Сарпедон, Паламед та інші.
Трифон же залучив на свій бік юдейського провідника. Йонатан вирушив до узбережжя, схилив на бік царя Антіоха VI Аскалон, проте не зміг досягнути того ж у випадку з Газою. Тоді він спустошив її околиці та, отримавши від газян заручників, повернувся до себе. Далі Йонатан виступив до Зайордання, де чи то отримав у підкріплення сирійські загони (1-ша Книга Маккавеїв), чи то лише зустрів гарний прийом зі сторони тутешніх міст, котрі, втім, не надали військової підтримки (Йосип Флавій). Тим часом воєначальники Деметрія прибули до Галілеї, бажаючи змусити Йонатана перервати похід та повернутись на захист своїх прихильників. Юдейський провідник вирушив назустріч та зустрівся з ними неподалік від Кедеса (наразі ), за два з половиною десятки кілометрів північніше від Генісаретського озера. Наступна битва спершу йшла невдало для юдеїв (зокрема, через влаштовану їх супротивниками засідку), проте потім вони змогли взяти верх та загнати супротивника до табору, після чого повернулись до Єрусалиму. В той час, поки Йонатан здійснював цей північний похід, його брат Симон напав на залогу Бет-Цура. Тут довелось вести облогу за всіма правилами, проте у підсумку гарнізон капітулював на умовах безперешкодного проходу до інших сил Деметрія.
Трифон також вів боротьбу з воєначальниками Деметрія у Келесирії. Він вступив у битву з Сарпедоном біля Птолемаїди, завдав супротивнику поразки та змусив відступити углиб країни. Втім, коли після цього переможне військо здійснювало марш по прибережній полосі, воно було застигнуте величезною хвилею. Коли Сарпедон, почувши про цю подію, повернувся до узбережжя, він побачив його усіяним тілами ворожих воїнів. Незважаючи на цю неочікувану удачу, в підсумку полководці Птолемеїв відступили з Келесирії на північ (як твердить 1-ша Книга Маккавеїв, щонайменше вони пішли за нещодавно згадану річку Елевтера).
Позбавившись від деметрієвих прихильників на півдні держави, Трифон вирішив вгамувати юдеїв, котрі тим часом ввели свою залогу до Іоппії під приводом того, що її мешканці начебто збираються перейти на бік Деметрія. Він пройшов через Скіфополіс до Птолемаїди та запросив сюди Йонатана, по прибутті якого наказав ув'язнити юдейського провідника та перебити наявний при тому загін. Далі Трифон вирушив на допомогу єрусалимському гарнізону, проте очоливший юдейські сили Симон слідував паралельно та займав гірські проходи. У підсумку сирійське військо досягло ідумейського міста Адора (наразі Дура за три десятки кілометрів на південний захід від Єрусалиму), звідки збиралось зробити спробу доставити єрусалимській залозі продовольство. В цей час пішов сильний сніг, котрий унеможливив рух підготованого кінного загону, так що Трифон наказав стратити Йонатана та, так і не подавши допомоги обложеним у Єрусалимі, повернувся до Сирії через Зайордання (143 р. до н. е.).
На тлі розриву з Діодотом Симон вступив у союз із Деметрієм. Втім, його головним завданням все так же було використовувати міжусобну боротьбу сирійців для повернення старовинних юдейських територій. У 142 р. до н. е. Симон напав на місто Гезер, розташоване на дорозі від Єрусалиму до моря, та змусив його капітулювати. Нарешті, у 141 р. до н. е. змучена голодом залога єрусалимської фортеці погодилась здати її в обмін на безперешкодний прохід.
Втім значно більше значення для долі Селевкідської держави мав наступ парфян, котрі завдяки цьому стрімко перетворювались на найсильнішу державу сходу, відновлюючи іранську державність на захоплених Александром Македонським землях. У 141 р. до н. е. році парфяни захопили Месопотамію, включаючи міста Селевкія-на-Тигрі та Урук. Деметрій, якому до того належала влада над цією частиною Селевкідської держави, у 140 р. до н. е. виступив у похід проти парфян, проте зазнав поразки та потрапив у полон.
Цей момент Діодот Трифон використав щоб самому обійняти престол — він наказав вбити малолітнього Антіоха VI, оголосивши, що той помер під час операції (можливо також відзначити, що за іншим варіантом реконструкції ця подія відносилась ще до 142 р. до н.е). Лояльність війська новий цар придбав великими грошовими подарунками, на додачу настрахавши воїнів карами, яким піддасть їх за попередній бунт проти царського дому єдиний можливий претендент на трон з числа Селевкідів — брат Деметрія Антіох, котрий проживав десь на грецьких островах.
Намагаючись легітимізувати своє становище, Трифон відправив до Риму відлиту із золота статую Перемоги. Втім, сенатори не захотіли стати на бік злочинця та постановили, щоб на статуї було викарбуване ім'я зрадницьки вбитого малолітнього царя.
Боротьба Діодота Трифона з Антіохом VII
Позбавившись від суперників та досягнувши царської влади, Трифон змінився та перестав догоджати народу і війську, чим викликав сильне невдоволення. Водночас Клеопатра Тея, котра все так же перебувала у Селевкії-Пієрії, побоювалась, що мешканці міста можуть здатись узурпатору. Тому вона запросила до себе згаданого нещодавно Антіоха — сина Деметрія І та брата Деметрія ІІ — і запропонувала йому узяти шлюб. В 138 р. до н. е. царевич прибув до Селевкії, одружився з дружиною свого ще живого брата та заявив свої права на престол.
Більшість війська перейшли на бік нового царя Антіоха VII, котрий розбив Діодота Трифона та змусив його втікати до Палестини. Там узурпатора взяли в облогу у Дорі, причому Симон перебував на стороні Антіоха. Хоча місто було заблоковане з суходолу та з моря, Трифону в підсумку вдалось втекти звідси на кораблі. Він вирушив до рідної Апамеї, під час облоги якої потрапив у полон та був забитий.
Примітки
- . Ancient History Encyclopedia. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 12 березня 2020.
- Земля Израиля (Эрец-Исраэль). Исторический очерк. Эпоха Второго храма // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- . www.livius.org. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 12 березня 2020.
Джерела
- Полібій, «Історія»
- Юстин, «Епітома твору Помпея Трога „Філіппова історія“»
- Діодор, «Історична бібліотека»
- Страбон, «Географія»
- Афіней, «Бенкетуючі софісти»
- Йосип Флавій, «Юдейські старожитності»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vnutrishnij konflikt u derzhavi Selevkidiv 152 137 rr do n e borotba za vladu kotra pochalas iz progoloshennya carem uzurpatora Aleksandra Balasa ta trivala protyagom 152 137 abo 134 rokiv do n e Mapa derzhavi Selevkidiv stanom na 120 ti roki do n e zahopleni parfyanami u 140 h rokah do n e shidni provinciyi pokazani vzhe za mezhami derzhavi Na mapi zokrema poznacheno zgadani u statti Antiohiya Selevkiya Piyeriya Apameya Ptolemayida Ioppiya Yaffa Gezer Yerusalim Askalon ta GazaPrihid do vladi Aleksandra BalasaSirijskij pravitel Demetrij I Soter kotrij uzyav vladu v 162 r do n e protyagom nastupnih kilkoh rokiv zmig zipsuvati vidnosini z cilim ryadom ellinistichnih cariv Tak na pochatku 150 h rokiv do n e vin vtrutivsya u kappadokijski spravi ta nadav pidtrimku pretendentu na prestol Orofernu Prote Ariarat V otrimav pidtrimku z boku Rimu ta Pergamu i zmig povernutis do vladi U inshomu epizodi Demetrij bilya 155 r do n e sprobuvav ovoloditi Kiprom kotrij nalezhav yegipetskim caryam z dinastiyi Ptolemeyiv Vin spokusiv kiprskogo namisnika Arhiya velicheznoyu sumoyu u 500 talantiv prote zmova viyavilas rozkritoyu i zradnik buv zmushenij pokinchiti zhittya samogubstvom Yak povidomlyaye Diodor pergamskij car Attal II buv nezadovolenij ne lishe vtruchannyam Selevkida u kappadokijski spravi ale j z yakihos osobistih prichin V sukupnosti ce pidshtovhnulo jogo do sprobi zmistiti Demetriya dlya chogo vin virishiv visunuti pretendenta na prestol ta pidibrav yunaka duzhe shozhogo na dyadka ta odnogo z poperednikiv ninishnogo sirijskogo carya Antioha IV Epifana kotrij kolis nasliduvav batkovi Demetriya v toj chas koli ostannij perebuvav u zaruchnikah v Rimi Ogolosivshi hlopcya sinom Antioha IV Aleksandrom Attal zvernuvsya do rimlyan z prohannyam viznati jogo prava na sirijskij prestol Hocha yak zaznachaye Polibij tyamushi lyudi odrazu rozumili sho mova jde pro samozvancya senat prihilno vidnissya do Aleksandra i postanoviv nadati jomu spriyannya u comu konteksti mozhlivo vidznachiti sho zaruchnictvo Demetriya zavershilos ne za zgodoyu rimlyan a vnaslidok jogo vtechi Hocha pretendent i ne otrimav vid Rimu vijskovoyi pidtrimki prote zgoda gegemona Seredzemnomor ya na zminu vladi u Siriyi bagato vazhila ta dozvolyala caryam bez ostrahu pidtrimati samozvancya Dosyagnuvshi uspihu v Rimi Aleksandr odrazu zajnyavsya naborom najmanciv ta vidbuv do Efesu kotrij todi nalezhav Pergamskomu carstvu Pidgotuvavshis vin vstupiv do mezh derzhavi Selevkidiv u Kilikiyi de neobhidne pidgruntya prigotuvav yakijs Zenofan kotrij kolis mav superechku z Demetriyem ta otrimav pidtrimku u skladnij situaciyi vid pergamskogo volodarya Evmena Varto vidznachiti sho okrim zipsovanih vidnosin z inshimi caryami Demetrij mav napruzheni stosunki iz vlasnimi piddanimi zokrema meshkancyami svoyeyi stolici Antiohiyi kotri buli nezadovoleni jogo bajduzhistyu do derzhavnih sprav ta piyactvom Spershu antiohijci sprobuvali uvijti v spilku zi zgadanim vishe Orofernom prote cyu zmovu vikrili i kappadokijcya zaprotorili do v yaznici Vtim meshkanci Antiohiyi vse rivno povstali proti Demetriya ta viznali carem Aleksandra kotrij otrimav prizvisko Balas sho jmovirno oznachaye volodar She odnim vazhlivim punktom yakij opinivsya v rukah pretendenta stala palestinska Ptolemayida port ta fortecya mizh Tirom ta Dorom U 152 r do n e yiyi garnizon kotrij buv nalashtovanij proti Demetriya cherez jogo pogordlive vidnoshennya zradiv caryu ta prijnyav do sebe Aleksandra Moneta Demetriya I Sotera Pro podalshij hid bojovih dij vidomo nebagato Yustin povidomlyaye sho v pershij bitvi Demetrij zmusiv vorogiv do vtechi Vodnochas z yudejskih dzherel 1 sha Kniga Makkaveyiv Josip Flavij vidomo sho obidva supernika namagalis privernuti na svoyu storonu providnika yudeyiv Jonatana Hasmoneya Hocha Demetrij nakazav povernuti ostannomu zaruchnikiv kotri utrimuvalis u zajnyatij selevkidskim garnizonom yerusalimskij forteci prote z oglyadu na poperedni podiyi na toj chas yudeyi veli borotbu z sirijskimi caryami vzhe pivtora desyatka lit prichomu zaznali najvazhchogo udaru same vid polkovodcya Demetriya Jonatan virishiv pidtrimati Aleksandra Na tli zoseredzhennya sil derzhavi Selevkidiv na vnutrishnij borotbi bilshist carskih garnizoniv pokinuli Yudeyu zalishivshis lishe v Yerusalimi ta Bet Curi tri desyatki kilometriv na pivden vid Yerusalima U 150 r do n e Aleksandr zibrav velike vijsko ta vistupiv proti Demetriya Koli dijshlo do virishalnoyi bitvi live krilo Demetriya navernulo svoyih suprotivnikiv do vtechi peresliduvalo yih na veliku vidstan ta zahopilo navit tabir Prihilniki Aleksandra zaznali velikih vtrat za tverdzhennyam Yustina bagato tisyach buli znisheni v boyu prote peremozhna chastina demetriyevogo vijska zajnyalas rozgrabovuvannyam taboru V toj zhe chas jogo prave krilo zaznalo porazki Hocha sam Demetrij perebiv chimalu kilkist vorogiv prote v yakijs moment vin zayihav u tryasovinu ta vpav iz konya Soldati Aleksandra otochili jogo i zakidali drotikami Borotba Balasa iz Demetriyem IIMoneta Aleksandra I Balasa Otrimavshi peremogu ta uzyavshi pid kontrol vse sirijske carstvo Aleksandr zmicniv svoye stanovishe za dopomogoyu odruzhennya na Kleopatri Teyi donci yegipetskogo carya Ptolemeya VI Vtim prijshovshi do vladi vin zaspokoyivsya ta tak samo yak i poperednik viddavsya rozvagam perevazhno provadyachi chas u palaci z zhinkami Na tli cogo aktivizuvavsya proces vtrati shidnih provincij kotri stanovili bilshu chastinu teritoriyi derzhavi Selevkidiv ta vodnochas buli najmensh ellinizovanimi Najimovirnishe Midiya vibula z pid kontrolyu u 148 r do n e vtim za inshoyu rekonstrukciyeyu podij parfyani ovolodili neyu lishe v 143 r do n e a v 147 r do n e pid miscevij dinast zahopiv Suzi sho zapochatkuvalo nezalezhnu Elimayidu Tim chasom u 147 r do n e zayaviv pretenziyi na prestol sin Demetriya Sotera kotrij nosiv te same im ya v majbutnomu vidomij yak Demetrij II Nikator She do svoyeyi porazki Soter zalishiv veliku kilkist zolota svoyemu proksenu Knidiyu kotrij mav opikuvatis dvoma jogo sinami Teper starshij z nih nabravshi kritskih najmanciv visadivsya u Kilikiyi ta pochav borotbu za batkivske carstvo Na jogo bik perejshli j voyini kotri kolis sluzhili Demetriyu I Diznavshis pro poyavu novogo supernika Aleksandr spishno virushiv iz Finikiyi de todi perebuvav do stolichnoyi Antiohiyi Pri comu vin zalishiv nachalnikom Kelesiriyi Apolloniya kotrij uvijshov u konflikt iz yudejskim providnikom Ostannij nanis Apolloniyu porazku u bitvi zahopiv ta spaliv Azot narazi Ashdod a takozh zmusiv viznati svoyu zverhnist mista Ioppiyu Yaffa ta Askalon Ashkelon Nevdovzi u Aleksandra vidbuvsya rozriv z jogo rodichem ta potuzhnim soyuznikom Ptolemeyem VI Ostannij vistupiv z Yegiptu iz vijskom na dopomogu chi nachebto na dopomogu svoyemu zyatyu ta projshov uzdovzh vsogo shidnogo uzberezhzhya Seredzemnogo morya azh do Selevkiyi Piyeriyi kotra znahodilas za kilka kilometriv na zahid vid Antiohiyi ta vikonuvala funkciyu yiyi portu Primorski mista vidkrivali jomu vorota yak rodichu carya Ptolemej zhe staviv u nih garnizoni 1 sha Kniga Makkaveyiv traktuye ci jogo diyi yak pidstupni zdijsneni z namirom zahopiti Sirijske carstvo dlya sebe V toj zhe chas Josip Flavij vipravdovuye yegipetskogo pravitelya stverdzhuyuchi sho jogo rozriv iz zyatem buv viklikanij zdijsnenim u Ptolemayidi nevdalim zamahom za yakim nachebto stoyav pershij sanovnik sirijskoyi derzhavi Ammonij Aleksandr vidmovivsya vidati ostannogo pislya chogo Ptolemej pochav vvazhati jogo spravzhnim zamovnikom napadu Koli yegipetskij car nablizivsya do Antiohiyi Balas z velikim vijskom perebuvav u Kilikiyi de viv borotbu z Demetriyem Cim skoristalis antiohijci kotri vzhe vstigli znenaviditi Aleksandra zokrema i cherez povedinku Ammoniya ta zbuntuvalis proti nogo pid provodom Gieraksa ta Diodota kotrim car vviriv upravlinnya stoliceyu U opisanni najblizhchih naslidkiv dva neshodavno zaznacheni dzherela znov rozhodyatsya v zalezhnosti vid yih tlumachennya vchinkiv Ptolemeya yak zradnickih chi vipravdanih Za odniyeyu z versij Ptolemej vinchav sebe yak carya Aziyi todi yak za inshoyu vin vidhiliv taku propoziciyu ta doklav chimalo zusil shob vmoviti antiohijciv viznati carem Demetriya meshkanci stolici i zokrema Gieraks ta Diodot buli ne duzhe shilni do cogo prigaduyuchi svoyi superechki z batkom novogo pretendenta na prestol Diodor Sicilijskij stverdzhuye sho Ptolemej dijsno vidmovivsya vid sirijskogo carstva prote mav namir povernuti svoyij derzhavi Kelesiriyu Finikiya Palestina ta Zajordannya zahoplenu Antiohom III u P yatij Sirijskij vijni V bud yakomu vipadku Ptolemej uvijshov v spilku z Demetriyem zaprosiv jogo do Antiohiyi ta poshlyubiv z tiyeyu samoyu Kleopatroyu Teyeyu kotru za kilka rokiv do togo viddav u druzhini Aleksandru Ostannij diznavshis pro povstannya u stolici ta zradu testya virushiv zi svoyim vijskom iz Kilikiyi ta spustoshiv antiohijsku oblast Ptolemej zhe za versiyeyu Josipa Flaviya razom iz Demetriyem zavdav Aleksandru porazki u bitvi na richci Oinoparas narazi pritoci Oronta Pri comu kin yegipetskogo carya skinuv jogo zlyakavshis revu slona Vorogi kinulis na Ptolemeya ta nanesli jomu kilka ran dopoki tiloohoroncyam ne vdalos zahistiti jogo Vtim cherez kilka dib Ptolemej vse taki pomer Demetrij dosyagnuvshi carskoyi vladi organizuvav znishennya rozstavlenih kolishnim testem garnizoniv a yih zalishki vtekli do Yegiptu Takozh novomu sirijskomu caryu vdalos zahopiti vsih sloniv kotrih Ptolemej priviv z soboyu Pri comu Demetrij mig vzhe ne boyatis Aleksandra kotrij vtik do yakogos arabskogo vozhdya chi to Zavdila chi to Malha lishe z p yatma sotnyami lyudej Tut vin buv zabitij za riznimi versiyami abo samim Zavdilom abo svoyimi oficerami Geliadom ta Kasiyem kotri v obmin na obicyanki bezpeki vid Demetriya pogodilis pozbavitis svogo carya Konflikt Demetriya II z naselennyamMoneta Demetriya II Nikatora Jonatan tim chasom sprobuvav skoristatis vijnoyu za selevkidskij prestol ta uzyav yerusalimskij garnizon u oblogu Vnochi kilka voyakiv zmogli vibratis z ciyeyi forteci ta povidomiti Demetriya kotrij zibrav vijska ta pribuv z Antiohiyi do Ptolemayidi Jonatan ne navazhivsya protistati jomu ta pribuv na viklik Demetriya z velikimi darami chim zaspokoyiv jogo gniv ta dobivsya pidtverdzhennya svogo sanu yudejskogo pervosvyashennika Ne vidchuvayuchi bilshe zagrozi svoyij vladi Demetrij II rozpustiv vijsko hocha jogo poperedniki prodovzhuvali platiti zhaluvannya navit pid chas miru sho dopomagalo pidtrimuvati loyalnist soldat prichomu povnistyu rozrahuvavsya lishe z najmancyami iz Kritu ta inshih greckih ostroviv Cim vin nadbav sobi chislennih vorogiv sered lyudej kotri vmili povoditis zi zbroyeyu Do togo zh nevdovzi proyavilis j inshi vadi harakteru molodogo carya Spershu vin sprobuvav pokarati usih hto pid chas gromadyanskoyi vijni trimavsya protilezhnoyi storoni viyavlyayuchi pri comu osoblivu zhorstokist Koli zh antiohijci za svoyeyu zvichkoyu pochali nasmihatis nad nim Demetrij znov zaluchiv najmanciv zokrema vin otrimav trohtisyachnij zagin vid Jonatana obicyayuchi vzamin zvilniti Yerusalim vid garnizonu ta nakazav yim rozzbroyiti zhiteliv stolici Oskilki ostanni vidmovilis yih pochali vbivati prichomu deyakih pryamo u svoyih domivkah razom iz druzhinami ta ditmi Ce viklikalo povstannya u stolici na pochatku yakogo zavdyaki chiselnij perevazi mistyani vidkinuli carski zagoni ta oblozhili palac Vtim zahisniki ostannogo zajnyali poziciyi na dahu zvidki nedosyazhni dlya antiohijciv nanosili suprotivnikam veliki vtrati za dopomogoyu metalnoyi zbroyi Vidtisnivshi takim chinom atakuyuchih za najblizhchi budinki najmanci pidpalili yih U sporudzhenij perevazhno iz dereva Antiohiyi vinikla velichezna pozhezha kotra znishila bilshu chastinu stolici Koli zh meshkanci rozbiglis ryatuvati svoyi sim yi voyini Demetriya peresliduvali yih po mistu ta perebili bezlich z nih Yak naslidok antiohijci buli vimusheni pidkoritis caryu Bagato zvinuvachenih v organizaciyi smuti stratili a yih majno konfiskuvali do skarbnici Demetrij prodovzhuvav lyutuvati i nadali daleko perevishivshi zhorstokistyu svogo batka Ne vikonav vin i obicyanogo yudejskomu providnikovi prodovzhuyuchi utrimuvati zalogu v Yerusalimi Prihid do vladi Diodota TrifonaMoneta Antioha VI Tim chasom ocholiti sprotiv caryu navazhivsya kolishnij prihilnik Aleksandra Balasa Diodot Trifon Vin virushiv do arabskogo vozhdya Malha takozh zgaduyetsya u riznih dzherelah yak Yamblih Yemalkuj i Diokl pid opikoyu yakogo znahodivsya malolitnij sin Balasa Antioh Pislya trivalih umovlyan Diodotu vdalos perekonati araba viddati ditinu kotru vin progolosiv carem Antioh VI Dionis Epifan Zibravshi pevnu kilkist prihilnikiv Trifon spershu oblashtuvavsya u v livanskih gorah v Halkisi jmovirno suchasnij Andzhar v dolini Bekaa Ce misce nadavalo garnij prihistok jogo she neznachnim silam do togo zh bulo nedaleko vid teritoriyi soyuznih arabiv Diyuchi z Halkisu Trifon pidkoriv susidni narodi ta pidgotuvav neobhidni dlya vijni pripasi Demetrij zhe spershu rozglyadav jogo yak prostogo bandita ta lishe viddav nakaz areshtuvati Varto vidznachiti sho sam Trifon pohodiv z mistechka Kasiani u oblasti Apameyi do yakoyi z dolini Bekaa viv pryamij shlyah po dolini Oronta Ce odne z chotiroh najbilshih mist Siriyi kontrolyuvalo torgivelnij marshrut do uzberezhzhya Seredzemnogo morya po dolini richki Elevtera narazi po nij prohodit sirijsko livanskij kordon ta viriznyalos bagatstvom Vistupivshi proti Demetriya Trifon otrimav znachni koshti vid Apameyi a takozh zalezhnih vid neyi menshih mistechok okrim ridnih Kasian takozh Larisi Megar Apolloniyi ta inshih Apameya peretvorilas na opornij punkt Diodota Do Trifona zbiralis voyini kotrih ranishe rozpustiv Demetrij krim togo na storoni buntivnikiv opinilos chimalo antiohijciv kotri zi strahu ta nenavisti do Demetriya rozbiglis po vsij Siriyi vichikuyuchi na spriyatlivij chas dlya pomsti Strabon takozh povidomlyaye sho Diodot mav viddalenij opornij punkt u Zahidnij Kilikiyi v Korakesiyi suchasna Alaniya vtim nevidomu u yakij same moment vijni vin zakripivsya Koli Trifon zibrav velike vijsko vin peremig Demetriya v bitvi zahopiv sloniv suprotivnika ta zajnyav Antiohiyu Demetrij vidstupiv do Kilikiyi pri comu u roztashovanij nepodalik vid stolici Selevkiyi Piyeriyi zalishilis jogo druzhina Kleopatra i polkovodec Aeschron Takozh jomu prodovzhuvali pidkoryatis Mesopotamiya kotru kontrolyuvav Dionisij Midiyec ta Kelesiriya de diyav cilij ryad polkovodciv Sarpedon Palamed ta inshi Moneta Diodota Trifona Trifon zhe zaluchiv na svij bik yudejskogo providnika Jonatan virushiv do uzberezhzhya shiliv na bik carya Antioha VI Askalon prote ne zmig dosyagnuti togo zh u vipadku z Gazoyu Todi vin spustoshiv yiyi okolici ta otrimavshi vid gazyan zaruchnikiv povernuvsya do sebe Dali Jonatan vistupiv do Zajordannya de chi to otrimav u pidkriplennya sirijski zagoni 1 sha Kniga Makkaveyiv chi to lishe zustriv garnij prijom zi storoni tuteshnih mist kotri vtim ne nadali vijskovoyi pidtrimki Josip Flavij Tim chasom voyenachalniki Demetriya pribuli do Galileyi bazhayuchi zmusiti Jonatana perervati pohid ta povernutis na zahist svoyih prihilnikiv Yudejskij providnik virushiv nazustrich ta zustrivsya z nimi nepodalik vid Kedesa narazi za dva z polovinoyu desyatki kilometriv pivnichnishe vid Genisaretskogo ozera Nastupna bitva spershu jshla nevdalo dlya yudeyiv zokrema cherez vlashtovanu yih suprotivnikami zasidku prote potim voni zmogli vzyati verh ta zagnati suprotivnika do taboru pislya chogo povernulis do Yerusalimu V toj chas poki Jonatan zdijsnyuvav cej pivnichnij pohid jogo brat Simon napav na zalogu Bet Cura Tut dovelos vesti oblogu za vsima pravilami prote u pidsumku garnizon kapitulyuvav na umovah bezpereshkodnogo prohodu do inshih sil Demetriya Trifon takozh viv borotbu z voyenachalnikami Demetriya u Kelesiriyi Vin vstupiv u bitvu z Sarpedonom bilya Ptolemayidi zavdav suprotivniku porazki ta zmusiv vidstupiti uglib krayini Vtim koli pislya cogo peremozhne vijsko zdijsnyuvalo marsh po priberezhnij polosi vono bulo zastignute velicheznoyu hvileyu Koli Sarpedon pochuvshi pro cyu podiyu povernuvsya do uzberezhzhya vin pobachiv jogo usiyanim tilami vorozhih voyiniv Nezvazhayuchi na cyu neochikuvanu udachu v pidsumku polkovodci Ptolemeyiv vidstupili z Kelesiriyi na pivnich yak tverdit 1 sha Kniga Makkaveyiv shonajmenshe voni pishli za neshodavno zgadanu richku Elevtera Pozbavivshis vid demetriyevih prihilnikiv na pivdni derzhavi Trifon virishiv vgamuvati yudeyiv kotri tim chasom vveli svoyu zalogu do Ioppiyi pid privodom togo sho yiyi meshkanci nachebto zbirayutsya perejti na bik Demetriya Vin projshov cherez Skifopolis do Ptolemayidi ta zaprosiv syudi Jonatana po pributti yakogo nakazav uv yazniti yudejskogo providnika ta perebiti nayavnij pri tomu zagin Dali Trifon virushiv na dopomogu yerusalimskomu garnizonu prote ocholivshij yudejski sili Simon sliduvav paralelno ta zajmav girski prohodi U pidsumku sirijske vijsko dosyaglo idumejskogo mista Adora narazi Dura za tri desyatki kilometriv na pivdennij zahid vid Yerusalimu zvidki zbiralos zrobiti sprobu dostaviti yerusalimskij zalozi prodovolstvo V cej chas pishov silnij snig kotrij unemozhliviv ruh pidgotovanogo kinnogo zagonu tak sho Trifon nakazav stratiti Jonatana ta tak i ne podavshi dopomogi oblozhenim u Yerusalimi povernuvsya do Siriyi cherez Zajordannya 143 r do n e Na tli rozrivu z Diodotom Simon vstupiv u soyuz iz Demetriyem Vtim jogo golovnim zavdannyam vse tak zhe bulo vikoristovuvati mizhusobnu borotbu sirijciv dlya povernennya starovinnih yudejskih teritorij U 142 r do n e Simon napav na misto Gezer roztashovane na dorozi vid Yerusalimu do morya ta zmusiv jogo kapitulyuvati Nareshti u 141 r do n e zmuchena golodom zaloga yerusalimskoyi forteci pogodilas zdati yiyi v obmin na bezpereshkodnij prohid Vtim znachno bilshe znachennya dlya doli Selevkidskoyi derzhavi mav nastup parfyan kotri zavdyaki comu strimko peretvoryuvalis na najsilnishu derzhavu shodu vidnovlyuyuchi iransku derzhavnist na zahoplenih Aleksandrom Makedonskim zemlyah U 141 r do n e roci parfyani zahopili Mesopotamiyu vklyuchayuchi mista Selevkiya na Tigri ta Uruk Demetrij yakomu do togo nalezhala vlada nad ciyeyu chastinoyu Selevkidskoyi derzhavi u 140 r do n e vistupiv u pohid proti parfyan prote zaznav porazki ta potrapiv u polon Cej moment Diodot Trifon vikoristav shob samomu obijnyati prestol vin nakazav vbiti malolitnogo Antioha VI ogolosivshi sho toj pomer pid chas operaciyi mozhlivo takozh vidznachiti sho za inshim variantom rekonstrukciyi cya podiya vidnosilas she do 142 r do n e Loyalnist vijska novij car pridbav velikimi groshovimi podarunkami na dodachu nastrahavshi voyiniv karami yakim piddast yih za poperednij bunt proti carskogo domu yedinij mozhlivij pretendent na tron z chisla Selevkidiv brat Demetriya Antioh kotrij prozhivav des na greckih ostrovah Namagayuchis legitimizuvati svoye stanovishe Trifon vidpraviv do Rimu vidlitu iz zolota statuyu Peremogi Vtim senatori ne zahotili stati na bik zlochincya ta postanovili shob na statuyi bulo vikarbuvane im ya zradnicki vbitogo malolitnogo carya Kameya sho zobrazhuye Antioha VIIBorotba Diodota Trifona z Antiohom VIIPozbavivshis vid supernikiv ta dosyagnuvshi carskoyi vladi Trifon zminivsya ta perestav dogodzhati narodu i vijsku chim viklikav silne nevdovolennya Vodnochas Kleopatra Teya kotra vse tak zhe perebuvala u Selevkiyi Piyeriyi poboyuvalas sho meshkanci mista mozhut zdatis uzurpatoru Tomu vona zaprosila do sebe zgadanogo neshodavno Antioha sina Demetriya I ta brata Demetriya II i zaproponuvala jomu uzyati shlyub V 138 r do n e carevich pribuv do Selevkiyi odruzhivsya z druzhinoyu svogo she zhivogo brata ta zayaviv svoyi prava na prestol Bilshist vijska perejshli na bik novogo carya Antioha VII kotrij rozbiv Diodota Trifona ta zmusiv jogo vtikati do Palestini Tam uzurpatora vzyali v oblogu u Dori prichomu Simon perebuvav na storoni Antioha Hocha misto bulo zablokovane z suhodolu ta z morya Trifonu v pidsumku vdalos vtekti zvidsi na korabli Vin virushiv do ridnoyi Apameyi pid chas oblogi yakoyi potrapiv u polon ta buv zabitij Primitki Ancient History Encyclopedia Arhiv originalu za 17 sichnya 2021 Procitovano 12 bereznya 2020 Zemlya Izrailya Erec Israel Istoricheskij ocherk Epoha Vtorogo hrama Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros www livius org Arhiv originalu za 25 serpnya 2019 Procitovano 12 bereznya 2020 DzherelaPolibij Istoriya Yustin Epitoma tvoru Pompeya Troga Filippova istoriya Diodor Istorichna biblioteka Strabon Geografiya Afinej Benketuyuchi sofisti Josip Flavij Yudejski starozhitnosti