Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антіох Антіох VII Евергет дав гр Ἀντίοχος Ζ Ευεργέτης близько 160 до н е 1

Антіох VII

Антіох VII
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антіох.

Антіох VII Евергет (дав.-гр. Ἀντίοχος Ζ΄ Ευεργέτης; близько 160 до н. е. — 129 до н. е.), прозваний Сідетом (дав.-гр. Σιδήτης) — басилевс держави Селевкідів з 138 до н. е. Антіох VII переміг узурпатора Діодота Трифона та відновив владу Селевкідів над Сирією, втрачену його братом Деметрієм II Нікатором. Після річної облоги Єрусалиму встановив свою владу на Юдеєю, змусивши єврейського первосвященика Йоханана Гіркана сплачувати данину. У східній кампанії басилевсу вдалося повернути майже всі території втрачені внаслідок парфянської агресії, але наступні невдачі призвели до поразки еллінів та його смерті. Хоча Антіоху і вдалося укріпити державу, але поразка від парфян призвела до краху Держави Селевкідів, котра після поразки обмежувалася лише Сирією та Кілікією.

Антіох VII Евергет
дав.-гр. Ἀντίοχος Ζ΄ Εὐεργέτης
дав.-гр. Βασιλεύς Ἀντίοχος Μέγας Σωτήρ Ευεργέτης Καλλίνικος
image
Тетрадрахма Антіоха VII з Сол. На реверсі зображена Тіхе.
Басилевс держави Селевкідів
Правління138 до н.е — 129 до н. е.
ПопередникДеметрій II Нікатор та Діодот Трифон
НаступникДеметрій II Нікатор
Біографічні дані
Релігіядавньогрецька релігія
Народження159 до н. е. або 164 до н. е.
Сіде, Манавґат, Анталія, Туреччина
Смерть129 до н. е. або 130 до н. е.
Екбатана, Хамадан, Іран
У шлюбі зКлеопатра Тея
ДітиАнтіох IX Кізікський і Селевк
ДинастіяСелевкіди
БатькоДеметрій I Сотер
МатиЛаодіка V
image Медіафайли у Вікісховищі

Походження та прихід до влади

Антіох був молодшим сином селевкідського басилевса Деметрія I Сотера та його дружини Лаодіки, котру більшість дослідників ототожнюють з Лаодікою V, дружиною останнього басилевса Македонії, Персея. У такому випадку батьки Антіоха були рідними братом та сестрою. Однак, деякі дослідники заперечують таке ототожнення. Історик Кей Елінґ висловлював сумнів, що цей шлюб міг статися та припускав, що хтось з дітей міг народитись від наложниці. Окрім Антіоха подружжя мало ще двох синів, Антигона та Деметрія. Серед науковців немає одностайної думки хто був первістком Деметрія I. За версією висунутою Едвіном Бівеном, Антигон міг бути старшим сином басилевса, однак Огюст Буше-Леклерк її оскаржив, назвавши Антигона наймолодшим і припустив, що на час війни він був ще немовлям. Ганс Фолькман висунув версію, що первістком був Деметрій, однак Кей Елінґ зазначав, що він використовував епіклесу Філадельф (дав.-гр. Φιλάδελφος; Братолюблячий), яку зазвичай носили молодші брати та тому старшим з братів був саме Антіох. Твердження давніх істориків, Марка Юніана Юстина та Порфирія, що страшим сином був Деметрій, Елінґ пояснював їх помилкою. Вони вирішили, що перший хто став правити та був старшим.

Дата народження Антіоха достеменно невідома. Вона вираховується згідно з твердженням з Хроніки Євсевія Кесарійського, що басилевс помер у віці 35 років. Тоді виходить, що він народився близько 164 до н. е. У той час його батько перебував у Римі заложником. Едвін Беван критикував цю дату, стверджуючи, що Деметрій I одружився з сестрою вже після того, як став басилевсом у 162 до н. е. Тому він датував народження Антіоха більш пізнім часом, до 159 року до н. е. Кей Елінґ виходячи з того, що Антіох був старшим з братів, вважав, що він народився або у 164 році до н. е. у Римі, або близько 161 року до н. е. у Сирії.

Коли проти Деметрія I виступив інший претендент на владу, Александр I Балас, він відіслав у 152 році до н. е. двох синів, Антіоха та Деметрія, до Кніду у Карії. Надалі Антіох ріс у памфілійському місті Сіде, за що та отримав прізвисько Сідет. Він залишився на чужині й після того, як його брат Деметрій II Нікатор повалив Александра I Баласа, і сам став басилевсом.

Після невдалого парфянського походу Деметрія II, котрий закінчився його полоном, держава Селевкідів опинилась без правителя. Одночасно узурпатор Діодот Трифон контролював значну територію Сирії, разом з її столицею Антіохією-на-Оронті. У цей складний для держави момент Антіох перебував на Родосі. На думку історика Джона Гренджера, Антіох переїхав до Родоса побоючись Діодота Трифона, оскільки останній мав близькі стосунки з кілікійськими піратами, які діяли поблизу від Сіде. Дізнавшись про полон брата, він повертається на батьківщину. У Селевкії Піерії Антіох зустрічається з Клеопатрою Теєю, дружиною брата. Йосип Флавій стверджував, що Антіоха до Селевкії запросила саме Клеопатра. Антіох одружується з Клеопатрою та усиновлює свого племінника — Селевка. Буше-Леклерк зазначав, що шлюб з египетською принцесою надав якщо не дієву підтримку, то хоча б нейтралитет держави Птолемеїв у сирійських справах. Перша книга Макавеїв називає початком правління Антіоха VII ΔΟΡ (174) рік, вважається, що ця дата дана по ері Селевкідів, питомий рік тривав з жовтня 138 до вересня 137 років до н. е., це підтверджується свідченнями Порфирія — четвертий рік 160 Олімпіади (138/137 роки до н. е.). Виходячи з повідомлення Юстина, що весілля відбулося незабаром після воцаріння, сучасний історик Кріс Беннет датував його початком 137 року до н. е. Антіох VII стає першим за довгий час басилевсом, котрий отримує підтримку серед греко-македонського населення країни.

Історики висували різні версії щодо дати воцаріння Антіох VII, Джон Гренджер датував його прибуття 139 роком до н. е., відмічаючи, що, згідно Астрономічним щоденникам Вавилону, Деметрій II ще залишався басилевсом і продовжував воювати з парфянами до свого полону у середині 138 року до н. е. Кей Елінґ відмічав, що на монетах Деметрія II викарбованих у 139 році до н. е. вже відсутня епіклеса Філадельф, що він пояснював амбіціями Антіоха VII на владу.

Боротьба з Діодотом Трифоном

Молодий басилевс зміг зібрати навколо себе багато прихильників і досить швидко захопив Сирію. Діодот Трифон втік до Фінікії, але Антіох VII переслідував його до фортеці Дора, де сховався узурпатор. Дора вважалася неприступною, тому Антіоху довелося взяти її в облогу. У той же час басилевс надіслав посланців до юдейського первосвященика Симона Хасмонея з закликом про допомогу. Симон відгукнувся на прохання Антіоха VII, через те, що Трифон раніше підступно вбив Йонатана, брата Симона. Первосвященик відправив до басилевса дві тисячі відбірних воїнів, золото, срібло та припаси. Також Антіох VII отримав сильний флот від міста-держави Арвад, котрий йому був потрібен щоб заблокувати Дору з боку моря. Вдячний басилевс, після перемоги над узурпатором, повернув Арваду право карбувати власну монету, якого воно було позбавлено 43 роки тому. Як зазначав дослідник Еліас Бікерман, це була останньою згадкою про флот Селевкідів в історичних джерелах. Трифону вдалося втекти з фортеці в Апамею, однак під час облоги міста він був схоплений та страчений за наказом Антіоха VII або, за іншою версією, був вимушений покінчити життя самогубством.

Війна з євреями

image
Облога Єрусалима військом Антіоха VII. Малюнок з книги «Dictionnaire historique, critique, chronologique, geographique et litteral de la Bible» (1720).

Здобувши перемогу над узурпатором, молодий басилевс починає зміцнювати свою владу над залежними народами, серед яких були й євреї. Спочатку відносини Антіоха з даним семітським народом були мирними. Як зазначалося вище, Симон Хасмоней надіслав допомогу Антіоху, коли останній держав у облозі Дору. У Першій книзі Маккавеїв зазначається, що басилевс чомусь відмовився від дарів Симона та зробив його своїм ворогом, однак Йосип Флавій розповідає, що басилевс прийняв допомогу, а ворожнеча почалась вже після повалення Трифона. Висловлювалася думка, що допомога від Симона була або недостатньою, або ж запізнілою.

Спочатку до Єрусалима прибув Афінобій, товариш басилевса, з метою стягнути компенсацію у розмірі тисячі талантів за захоплені євреями міст: [en] та Іоппії. Симон показав посланцю свої багатства, а потім запропонував суму у десять раз менше. Обурений посланець повернувся до Антіоха. Басилевс відправив військо на чолі з Кендебієм, аби покарати Симона та побудувати фортецю Кедрон. Даний похід закінчився невдачею, але чому саме невідомо. Давні джерела вказують різні причини: або Симон розбив вороже військо у битві, або ж переміг завдяки партизанській тактиці.

Тоді Антіох вирішив власноруч вирішити це питання. Сам похід за різними джерелами датується по різному, але у проміжку 134—130 років до н. е. На той час Симона Хасмонея вже не було в живих, його вбив його зять, Птолемей, син Авува. Останній планував стати новим первосвящеником за допомогою військ Селевкідів, але син Симона Йоханан Гіркан зміг перемогти вбивцю батька та став новим первосвящеником. Висловлювалася думка, що саме Антіох VII підштовхнув Птолемея до цього злочину. Також перед походом Антіох VII відправив багаті дари римському полководцю Сципіону Еміліану, що розцінюється деякими дослідниками як спроба отримати гарантію невтручання римлян у війну з їх союзниками.

Близько 134 року до н. е. селевкідська армія на чолі з Антіохом VII розграбувала Юдею та взяла в облогу Єрусалим. Північна сторона міста була найвразливішою, тому саме там басилевс наказав побудувати сто триповерхових облогових веж і розмістив там по загону солдат. Також навколо Єрусалиму був виритий глибокий та широкий подвійний рів. Євреї потерпали від щоденних атак ворога та голоду, нестачу води вони змогли компенсувати збором дощової. Йоханан, зрозумівши, що не зможе прокормити всіх людей, наказав залишити в місті лише боєздатних, а всіх інших наказав вигнати з міста. Втім, вигнанці не змогли подолати укріплення Антіоха і залишились під міським муром, багато з них померло від голоду. Коли настало свято Суккот, Йоханан змилосердився над вигнанцями та наказав впустити їх в місто. Тоді ж він запросив у басилевса тижневе перемир'я, щоб євреї мали змогу відсвяткувати Суккот. Антіох не тільки погодився на прохання Йоханана, але й відправив жертовні дари, биків з позолоченими рогами та золоті і срібні чаші з пахощами. Євреї були вражені вчинком Антіоха, та прозвали його Евсебом (дав.-гр. Εὐσεϐής), тобто Благочестивим. Таким чином, розпочалися мирні переговори. Облога тривала майже рік.

image
Бронзова монета Антіоха VII викарбувана у Єрусалимі.

Друзі басилевса пропонували скористатися нагодою та знищити євреїв. За їх словами євреї — це єдиний народ, що уникав стосунків з іншими народами та дивився на всіх людей як на ворогів, але Антіох вирішив поступити по своєму. За результатами переговорів євреї склали зброю, відмовились від зазіхань на міста за межами Юдеї, виплатили п'ятсот талантів данини та дали заручників, серед котрих був брат Йоханана. У свою чергу Антіох підтвердив усі права та привілеї, котрі отримали євреї від його попередників, серед яких було і право на карбування монети. Євреї залишилися відданими Антіоху до самої його смерті і брали участь, на чолі з Йохананом, у парфянському поході басилевса.

Існують декілька версій, чому Антіох VII припинив облогу і підписав мирний договір з євреями. Одні дослідники пов'язують це з тиском зі сторони Римської республіки, котра мала союзний договір з Державою Хасмонеїв, інші з парфянською агресією на сході. Російський дослідник Аркадій Абакумов вважав, що своїми вчинками Антіох VII показав, що у політиці щодо покорених народів, він відмовляється від насильницьких дій Антіоха IV Епіфана і повертається до поміркованої політики Антіоха III Великого. Басилевс досягнув успіху у своєму поході й обійшовся без великих людських втрат.

Парфянська війна

image
Тетрадрахма Фраата II.

Після того, як басилевс вдало розібрався з внутрішніми проблемами, він вирішує відвоювати у Парфії території, втрачені його попередниками. Згідно з античним істориком Юстином, однією з причин війни був колишній басилевс Деметрій II Нікатор, котрий перебував у полоні. У Парфії він був почесним бранцем, його одружили на [en], дочці царя Мітрідата I та поселили у Гірканії. Хоча Деметрій робив декілька спроб втекти, парфяни його схоплювали й повертали, плануючи використати його у майбутній війні з Державою Селевкідів. Антіох вирішив не чекати на це і першим атакував.

Огюст Буше-Леклерк серед причин східного походу Антіоха VII вказував на його химерний статус, як правителя. Хоча він і переміг узурпатора Діодота Трифона, але і сам міг виглядати таки узурпатором у очах підлеглих. Бо він оголосив себе басилевсом замість того щоб бути тимчасовим правителем та домовлятися про викуп з полону законного басилевса Деметрія II. Також до війни з Парфією могла підштовхувати дружина Антіоха VII — Клеопатра Тея, яка певно мала великий влив на чоловіка, бо завдяки їй він був забов'язаний владою. На думку дослідника, Клеопатра Тея не планувала повернутися до колишнього чоловіка, але боялася його звільнення самотужки або за наказом Фраата II. Тому хотіла звільнити Деметрія II з парфянського полону і тримати його під контролем. Інші плани щодо брата Буше-Леклерк приписував басилевсу, у разі успішного східного походу Антіох VII міг віддати Деметрію II в управління верхні сатрапії.

Весною 131 року до н. е. Антіох зібрав величезне військо і вирушив у похід на парфян з метою повернути території, втрачені його братом. Чисельність селевкідського війська відрізняється у джерелах, згідно з Юстином в Антіоха VII було вісімдесят тисяч солдатів та двісті тисяч в обозі, хоча згодом він пише про 100 тисяч піхоти та двадцять тисяч кінноти. Діодор Сицилійський писав, що всього було 300 тисяч осіб, а Павло Орозій зазначає 100 тисяч військових та двісті тисяч цивільних. Однак, сучасні дослідники вважають дані цифри значно завищеними. Чисельність війська Антіоха VII набагато перевищувала армії його попередників. Так, Антіох III у битві при Магнезії мав 72 тисячі осіб, а Антіох IV під час огляду військ у Дафні мав п'ятдесят тисяч. Велика чисельність цивільного населення у війську наштовхнула дослідників на думку, що похід був воєнно-колонізаційною експедицією. Антіох VII мав на меті побудувати на відвойованих землях нові міста та еллінізувати місцеве населення, і тим самим повернути лояльність цих земель, яка була втрачена після винищення місцевого грецького населення парфянами під час східного походу Антіоха III. Античний автор Посідоній з Апамеї дорікав, що селевкідська армія була переобтяжена кухарями, пекарями, акторами тощо. Еліас Бікерман зауважував, що античний мораліст не дооцінював важливість інтендантської служби, без якої армія перетворюється у зграю мародерів. Під час походу Антіоха VII супроводжували діти Деметрія II. На думку Огюста Буше-Леклерка, взявши їх басилевс показував парфянам, що він воює за інтереси гілки Деметрія II, яку вони вважали легітимною. Також діти могли допомогти у разі переговорів Антіоха VII з братом.

Кампанія почалася вдало, басилевс знайшов підтримку серед грецького населення Межиріччя та Вавилонії. Мешканці Селевкії самі підняли повстання та вбили Енія, парфянського намісника. Також на бік Антіоха VII перейшли місцеві правителі, котрі сплачували данину парфянам. У Вавилонії басилевс тричі розбив війська супротивника, зокрема у битві на річці Лікос, де йому протистояв полководець [de]. На честь перемоги Антіох VII наказав збудувати пам'ятник та погодився на прохання євреїв залишитися на два дні, щоб останні мали змогу відсвяткувати П'ятидесятницю. Вважається, що погодившись, басилевс зміг зміцнити лояльність серед євреїв та отримав час для перегрупування армії після битви.

image
Тетрадрахма Антіоха VII фінікійського стандарту з ідеалізованим портретом басилевса

Після захоплення Вавилона, Антіох прийняв титул Великий. В результаті вдалих дій басилевса під владою Фраата II залишилася лише Парфія. Селевкідська армія була розквартирована на підкореній території та залишилася на зимування. У сучасних дослідників немає одностайної думки, де саме зимувало військо Антіоха. Радянський дослідник [ru] вказував на Мідію, але згодом Томас Фішер висловив думку про Гірканію та Парфію, котру підтримав [ru]. Мідія була одною з найбільш еллінізованих провінцій і досить малоймовірно, щоб місцеве населення повстало проти одноплемінників. У той час Парфія та Гірканія були менш еллінізовані, до того ж грецьке населення згаданих провінцій значно зменшилося після подій під час східного походу Антіоха III.

Побачивши, що силою Антіоха VII не перемогти, парфянський цар вдався до хитрощів. Щоб приспати пильність басилевса, Фраат II відправив до нього послів домовлятися щодо миру. У той же час він наказав зміцнити свою столицю — Нісу й найняв військо саків, котрі нещодавно захопили Пенджаб. Також, аби дестабілізувати сили супротивника, він відпустив Деметрія II і відправив його до Сирії, давши загін парфян. Антіох VII був переконаний, що парфяни були вже не в спромозі чинити опір і тому висунув наступні вимоги: відпустити Деметрія II та повернути його додому, повернути всі завойовані території, крім родових володінь парфян і стати данником Селевкідів. Втім, парфянський цар не прийняв ці вимоги, бо перемовини були йому потрібні лише для того, щоб виграти час. Потім Фраат почав спонукати міста, де зимували селевкідські війська, на повстання. Місцеві жителі потерпали від насилля солдат та були змушені постачати їм харчі, особливо своєю жорстокістю відзначився стратег Антіней. Не дивно, що в такій ситуації Фраат II знайшов багато прихильників. Міста повстали одночасно в обговорений день й селевкідські гарнізони не мали змоги підтримати один одного, до того ж один з винуватців повстання, стратег Антіней, втік, залишивши військо без командування. Коли про це довідався Антіох VII, він із силами вирушив на допомогу ближчим гарнізонам, але несподівано зіткнувся з парфянським військом. Не зважаючи на поради своїх друзів відступити, басилевс вирішив дати бій супротивнику. Попри хоробрість Антіоха його військо було розбито. За різними версіями, він або загинув у бою, або, щоб не бути захопленим у полон, спрямував свого коня у прірву. На думку Кея Елінґа, версія про самогубство могла виникнути після того, як історія про смерть у бою не отримала визнання, або була визнана неприйнятною. Дослідник відмічав, що серед оточення селевкідських басилевсів панували погляди філософів стоїків та епукурейців. Друзі басилеса могли прославляли самогубство, як достойне завершення життя замість ганебних полону або страти. Парфяни були вражені хоробрістю Антіоха VII та організували урочисті похорони. Згідно Посідонію з Апамеї, цар Фраат II сказав такі слова перед труною свого ворога: «Згубили тебе, Антіох, пияцтво та нерозсудливість: ти надіявся великими келихами вичерпати царство Арсака». Потім його тіло у срібній труні відправили до Батьківщини. Уся Сирія з жалобою оплакувала свого улюбленця.

Парфяни полонили дітей Деметрія II, котрі були у свиті Антіоха: сина Селевка та дочку. З Селевком поводились згідно з його статусом і згодом його відпустили на батьківщину, а дочка вразила Фраата II своєю красою і він зробив її однією зі своїх дружин.

Зі смертю Антіоха VII закінчився короткостроковий період посилення влади басилевса. Внаслідок поразки Держава Селевкідів зазнала значних людських втрат від яких вона так і не змогла оговтатись. Як писав Едуард Меєр: «Поразка Антіоха Сідета у 129 р. була катастрофою еллінізму у континентальній Азії і одночасно Держави Селевкідів». Юдея, Харакена та Осроена стали незалежними державами, територія підвладна Селевкідам обмежувалася Сирією та Кілікією. Однак парфяни не змогли скористатися нагодою й захопити рештки імперії. Невдовзі Фраата II та майже все парфянське військо було знищено саками, на бік яких, під час битви, перейшли елліни з війська загиблого Антіоха VII.

Одною з основних причин поразки Антіоха вказують на невдале управління та розділення війська, коли більшість армії була розосереджена по захопленій території як гарнізони. У критичний момент при басилевсі зосталося мало солдат щоб дати відсіч парфянам, а інші знаходились дуже далеко щоб допомогти. Едвін Бівен зазначав, що хоча у битвах басилевс успішно очолював військо, він нехтував організацією зимових квартир та індендантською службою, що стало причиною його поразки. Також серед причин вказують на жорстоке ставлення до підкореного населення. Спочатку підкорене населення приязно ставилося до Селевкідів, але жорстокість солдат та непродумана політика постачання військ призвели до повстання. На думку Бокщаніна жорстокість до місцевого населення була спричинена нетерпимістю до іноплемінників серед панівної еліти Держави Селевкідів, котра складалася з македонян та помстою за підтримку парфян у минулих війнах. Однак Томас Фішер зазначав, що приязно до Антіоха ставилися мешканці еллінізованих провінцій, Вавилонії та Мідії, а опір чинили жителі більш східних Гірканії та Парфії.

Особистість

image
Зображення Антіоха VII з Нюрнберзької хроніки (1493)

Античні автори підкреслювали пияцтво Антіоха, так Клавдій Еліан називав басилевса «рабом вина» та додав його до свого списку відомих пияків.

Його сучасник Афіней Навкратійський також писав про пияцтво Антіоха, посилаючись на працю Посідонія з Апамеї. Також згідно Посідонію, Антіох VII проводив щоденні бенкети для всього народу, на котрих було безліч печені та солодощів, крім того кожен відвідувач забирав із собою свіже м'ясо звірів, птиці та морських тварин.

За однією з версій вважається, що саме Антіох VII наказав вбити епікурейського філософа Діогена Селевкійського, бо не міг вже терпіти його лихослів'я, хоча існує версія, що це був Антіох VI Діоніс. Огюст Буше-Леклерк також відносив до дій Антіох VII лист басилевса до Фанія, у якому він наказує вигнати з держави всіх філософів, стратити юнаків, які у них вчилися, а батьків останніх — покарати. Цей лист приведений Афінеєм Навкратійським у «Бенкетуючих софістах» вважається сумнівним, так німецький вчений Людвіг Радермахер вважав його фальшивкою написаною євреями для дискредитації Селевкідів. Едвін Беван зазначав, що якщо лист не фальшивка, то описана подія могла статися лише у покоління Антіоха XI Філадельфа або Антіоха XIII Азійського, яких дослідник називав ватажками бандитів. Навпаки відносив лист до правління Антіоха IV Епіфана.

Йосип Флавій спочатку у своїх творах вкрай негативно ставився до Антіоха, називаючи його пихатим та зіпсованим. Але, протягом написання «Юдейських старожитностей», відношення до басилевса кардинально змінюється. Після того як басилевс надсилає дари Храму та укладає мирну угоду з євреями, він стає благочестивим. Тесса Раджак пов'язувала це з тим, що ранні роботи Флавія були написані виключно на єврейських джерелах, а більш пізня Юдейська старовина писалася в Римі, де автор мав змогу ознайомитися з творами грецьких істориків. Вважається, що єврейський історик змінив свій погляд на басилевса після ознайомлення з працями Миколи Дамаського та Страбона. Ці праці до нас не дійшли, але Діодор Сицилійський, котрий також використовував праці Миколи, називав Антіоха «великодушним та кротким».

Плутарх пише, що «Антіох був добрим правителем, але занадто слухався своїх друзів та захоплювався мисливством, тому багато чого не бачив і пропускав важливі справи».

Серед істориків існують різні оцінки Антіох VII, так Едвін Беван називав його останнім великим правителем з династії Селевкідів, якому була притаманна імпульсивна енергія, хоробрість та великодушність, басилевс поділяв старе македонське захоплення флотівництвом і війною. Навпаки Джон Гренджер вважав Антіох VII людиною з обмеженими обдаровуваннями, критикуючи як невдачі у логістиці війська, так і політичну діяльність басилевса. Огюст Буше-Леклерк характеризував басилевса людиною з «палкою і відданою натурою, дещо романтичною, яка не встигла досягти зрілості». Російський історик Аркадій Абакумов називав Антіоха VII одним з найбільш загадкових та суперечливих правителів держави Селевкідів.

Родина

Антіох був одружений з египетською принцесою Клеопатрою Теа, дружиною брата. Для двадцятисемирічної Клеопатри це був третій шлюб, водночас Антіох був ще підлітком. Відомо що він усиновив свого племінника Селевка, та зробив його своїм спадкоємцем. Про статус інших дітей Деметрія II достеменно невідомо, але його дочка була при дворі Антіоха під час парфянського походу. Від Клеопатри мав сина, майбутнього басилевса Антіоха IX Кізікена. З «Хроніки» Євсевія Кесарійського також відомо про ще чотирьох дітей: синів Антіоха та Селевка і двох дочок, котрих звали Лаодіками, вважається, що ці діти померли в юному віці від хвороби. Огюст Буше-Леклерк зазначав, що в басилевса народилося досить багато дітей за його недовге правління і припускав, що Євсевій міг змішати дітей Антіоха VII з дітьми Деметрія II від попереднього шлюбу. Такими він вважав Селевка та одну з Лаодік, Кріс Беннет зауважив, хоча ця версій прийнята більшістю дослідників, вона лише найпростіша з можливих.

Басилевс Александр II Забіна стверджував, що він був прийманим сином Антіоха, в той же час він називав себе сином Александра I Баласа. Але стародавні автори стверджували, що Александр Забіна був самозванцем і його справжнім батьком був єгипетський торговець на ім'я Протарх.

Епіклеси

Повна титулатура відома з напису з Аке-Птолемаїди, де басилевс був названий Мегас С(отер) Евергет Каллінік. Основним епітетом, котрим користувався Антіох був Евергет (дав.-гр. Eυεργέτης, Благодійник), саме він карбувався на більшості монет. Після захоплення Вавилону Антіох прийняв епітет Мегас (дав.-гр. Μέγας, Великий), повторюючи свого прадіда Антіоха III, котрий отримав цей епітет за успішний східний похід. Епітет Сотер (дав.-гр. Σωτήρ, Спаситель) згадує Йосип Флавій, але немає відомостей коли він був прийнятий. Бокщанін вважав, що цей епітет Антіох отримав від своїх прихильників під час боротьби з Діодотом Трифоном. Про епітет Каллінік (дав.-гр. Καλλίνικος, Прекрасний переможець) немає інших згадок стосовно Антіоха VII.

Також з праці Йосипа Флавія відомо, що Антіох був прозваний жителями Єрусалиму Евсебом (дав.-гр. Εὐσεϐής, Благочестивий), після того як приніс дари Храму та уклав мирний договір із євреями. Цим епітетом вони підкреслювали відмінність басилевса від одного з своїх попередників, Антіоха IV Епіфана, котрий своїми вчинками спричинив ненависть серед євреїв. Епітет не зустрічаються в інших джерелах у відношенні до Антіоха VII. Однак маловживаність епітета не може бути підставою щоб стверджувати що він вигаданий Флавієм, або використовувався лише євреями.

У античних авторів Антіох був відомим під прізвиськом Сідет (дав.-гр. Σιδήτης; Сідетський), за те що народився у памфілійському місті Сіде.

Монети

image
Аверс монети «басилевса Антіоха» 162 року ери Селевкідів з зображенням Діоніса.
image
Каппадокійська імітація монети Антіоха VII. На реверсі зображена Афіна Нікіфор

Відомий лише один тип золотих монет Антіоха VII, це статер аттичного стандарту із зображенням на реверсі Ніки на колісниці та легендою «Басилевса Антіоха Великого Благодійника» (дав.-гр. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ἈΝΤΊΟΧΟΥ ΜΈΓΑΛΟΥ ΕΥΕΡΓΈΤΟΥ) та датований ΘΟΡ (179) роком ери Селевкідів (134/133 роки до н. е.). На більшості інших монет розміщувалася легенда «Басилевса Антіоха Благодійника» (дав.-гр. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ἈΝΤΊΟΧΟΥ ΕΥΕΡΓΈΤΟΥ).

На аверсі срібних тетрадрахм викарбуваних в Антіохії-на-Оронті басилевс зображувався повнощоким, на монетах фінікійського стандарту, які карбувалися у Тірі портрет володаря був більш ідеалізований та художній. На реверсі срібних монет аттичної ваги зображувалася елегантна стояча Афіна Нікіфор на тетрадрахмах та Ніка на драхмах. Винятком були монети з кілікійських міст [en], Тарса та [en] котрі карбували монети з реверсом місцевих типів. На монетах Антіоха VII з Тарсу вперше з'являється зображення місцевого божества Санда у вигляді ассирійського бога, яке ассирологиня пов'язувала зі статуєю встановленою царем Сін-аххе-еріба. Монети фінікійського стандарту карбувалися з традиційним зображенням орла на реверсі.

На відміну від стандартизованих золотих та срібних монет, існувало велике різноманіття бронзових монет. Більшість монет були місцевих типів і лише деякі з традиційними для Селевкідів зображеннями Аполлона або якоря. Основна маса бронзових монет належала до трьох основних деномінацій — B, C, D. Монети найбільшого розміру з деномінації A відомі лише з Антіохії-на-Оронті та Селевкії Пієрії, а монети з найдрібнішої деномінації E лише з Урука. Після укладення мирного договору з Йохананом Гірканом у Єрусалимі почалося карбування мідних монет від імені Антіоха VII. Вони відносяться до деномінації C та містять зображення лілії та якоря, символів Хасмонеїв та Селевкідів відповідно. Також відома дуже рідкісна свинцева монета викарбувана у південній Келесирії.

З Антіохом пов'язуєтьс бронзова монета з зображенням Діоніса, яка зберігається в Музеї Фіцвільяма. Вона містить легенду «басилевса Антіоха» та датована ΒΞΡ (162) роком ери Селевкідів (151/150 роки до н. е.). Враховуючи, що викарбувані в той рік монети Деметрія I мали ідентичну монограму монетарія, історик Фріц Моріц Гайхельгайм припустив, що їх карбував, як він вважав, старший син Деметрія I — Антигон, який став басилевсом взявши тронне ім'я Антіох і чинив опір Александру I Баласу в Антіохії на Оронті. Дослідник Альфред Беллінджер вважав, що це припущення створює «незручні труднощі».

Через свою розповсюдженість та масовість, тетрадрахми Антіоха VII були імітовані каппадокійськими правителями вже після смерті селевкідського басилевса. Від справжніх тетрадрахм відрізнялися лише додатковими монограмами. Їх випуск почався при басилевсі Аріараті VII та продовжувався при його наступниках Аріараті VIII, Аріараті IX та Аріобарзані I.

Зображення

Дослідник Роберт Флейшер, у своїй праці про портрети Селевкідів, ідентифікував чотири зображення Антіоха VII. Однак ці атрибуції не є загальновизнаними. Список цих зображень:

Також з Антіохом VII пов'язують камею із зображенням молодого Геракла у віденському Музеї історії мистецтв.

  • image
    Мармурова голова
  • image
    Малюнок голови бронзової скульптури
  • image
    Срібна емблема
  • image
    Гема з Лувру
  • image
    Камея, що зображує Антіоха VII у образі Геракла

Примітки

Коментар

  1. Французький історик Огюст Буше-Леклерк зазначав, що Посідоній походив з Апамеї, рідного міста Діодота Трифона, до уродженців якої завойовник Антіох VII ставився не дуже добре.
  2. Антіох VII не знав, що його брата вже звільнили.
  3. Американський історик Нельсон Дібвойз інтерпретував цей термін як Парфію, а радянський історик  — як Парфію і Гірканію.

Література

  1. Антиох VII Сидет // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 2. — С. 782–783.
    d:Track:Q21096035d:Track:Q656d:Track:Q24972608d:Track:Q4173137
  2. Любкер Ф. Antiochus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 98–100.
    d:Track:Q45275871d:Track:Q4249594d:Track:Q101490d:Track:Q656d:Track:Q694826d:Track:Q4135787d:Track:Q30059240d:Track:Q24933120d:Track:Q1459210
  3. Helliesen, 1980, p. 295—298.
  4. Ehling, 2001, s. 374.
  5. Bevan, 1902, p. 218.
  6. Bouché-Leclercq, 1913, p. 335.
  7. Юстин, XXXV. 2.2.
  8. Ehling, 2001, s. 374—376.
  9. Bevan, 1902, p. 302.
  10. Юстин, XXXV. 2.1.
  11. Grainger, 1997, p. 29.
  12. Grainger, 2015, Chapter 6: The Travails of Demetrios II (145–138 BC).
  13. Аппіан, Сирійські справи.68.
  14. Бокщанин, 1960.
  15. Bouché-Leclercq, 1913, p. 378—379.
  16. 1 Макавеїв, 15:10.
  17. Юстин, XXXVI.1.
  18. Bennett, 2010.
  19. Анохин, 2012.
  20. Ehling, 2001, s. 375.
  21. Абакумов, 2017, с. 100.
  22. Gera, 1985, с. 160.
  23. 1 Макавеїв, 15:14.
  24. Бикерман, 1985, с. 93.
  25. Флавій, XIII.7.2.
  26. Страбон, XIV.5.2.
  27. Bevan, 1902, p. 238.
  28. 1 Макавеїв, 15:13,26.
  29. 1 Макавеїв, 15:32,35.
  30. 1 Макавеїв, 15:39.
  31. 1 Макавеїв, 16:4-10.
  32. Флавій, XIII.7.3.
  33. Абакумов, 2017, с. 101.
  34. Marshak, 2015, p. 54.
  35. Тіт Лівій, LVII.
  36. Плутарх, Антіох.2.
  37. Абакумов, 2017, с. 101-103.
  38. Діодор, XXXIV.1.1-5.
  39. Абакумов, 2017, с. 103-106.
  40. Rajak, 1981, p. 79.
  41. Schwartz, 1996, с. 83-102.
  42. Юстин, XXXVIII.9.
  43. Bouché-Leclercq, 1913, p. 378—380.
  44. Юстин, XXXVIII.10.2.
  45. Юстин, XLI.5.7.
  46. Діодор, XXXIV.17.
  47. Орозій, V.10.8.
  48. Debevoise, 1938, p. 31.
  49. Каранаєв, 2011.
  50. Бикерман, 1985, с. 86.
  51. Bouché-Leclercq, 1913, p. 380.
  52. Діодор, XXXIV.19.
  53. Флавій, XIII.8.4.
  54. Debevoise, 1938, p. 32.
  55. Fischer, 1970.
  56. Кошеленко, 1979.
  57. Debevoise, 1938, p. 33.
  58. Толстов, 1948, с. 247.
  59. Діодор, XXXIV, 15.
  60. Ehling, 2001, s. 377—378.
  61. Афіней, X.53.
  62. Debevoise, 1938, p. 33—35.
  63. Debevoise, 1938, p. 34—35.
  64. Meyer, 1925.
  65. Debevoise, 1938, p. 34—37.
  66. Farrokh, Frye, 2009, p. 122—123.
  67. Bevan, 1902, p. 246.
  68. Клавдій Еліан, 2020, с. 63—64, II.41.
  69. Афіней, XII.56.
  70. Ceccarelli, 2011, с. 176.
  71. Ceccarelli, 2011, p. 168.
  72. Bouché-Leclercq, 1913, p. 377.
  73. Афіней, XII.68.
  74. Bevan, 1902, p. 277–278.
  75. Ceccarelli, 2011, p. 172.
  76. Абакумов, 2017, с. 102-103.
  77. Діодор, XXXIV.1.5.
  78. Rajak, 1981, p. 68.
  79. Плутарх, Антіох.1.
  80. Grainger, 1997, p. 30.
  81. Bouché-Leclercq, 1913, p. 383.
  82. Абакумов, 2017, с. 99.
  83. McAuley, Alex. . www.seleucid-genealogy.com (англійською) . Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 7 червня 2018.
  84. Bouché-Leclercq, 1913, p. 599—600.
  85. Bouché-Leclercq, 1913, p. 604.
  86. Grainger, 1997, p. 7.
  87. Landau, 1961.
  88. Rajak, 1981, p. 70.
  89. Абакумов, 2017, с. 103.
  90. Hoover, 2009, p. 211—212.
  91. Dalley, 1999, p. 74.
  92. Mike Markowitz (11 березня 2019). The Seleucids and Their Coins: Part III. CoinWeek: Rare Coin, Currency, and Bullion News for Collectors (англ.). Процитовано 21 липня 2023.
  93. Hoover, 2009, p. 211.
  94. Hoover, 2003, p. 31.
  95. Hoover, 2009, p. 221.
  96. Heichelheim, 1944, p. 363—364.
  97. Bellinger, 1945, p. 58.
  98. Lorber, 2006, p. 49-97.
  99. Hoover, 2009, p. 211-212.
  100. Hellenistic Royal Portraits. p. 98
  101. Lindström, 2017, с. 198-204.
  102. Sambon, 1906.

Джерела та література

Джерела

Література

  • Alfred R. Bellinger. King Antiochus in 151/0 B. C. : ( )[англ.] // Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens. — 1945. — Vol. 14, № 1. — P. 58—59. — ISSN 0018098X. — JSTOR 146752.
  • Chris Bennett. Cleopatra Thea : ( )[англ.] // [en]. — Tyndale house, 2010. — 28 November.
  • Edwyn Robert Bevan. The House of Seleucus : ( )[англ.]. — E. Arnold, 1902. — Vol. 2. — 334 p.
  • Auguste Bouché-Leclercq. Histoire des Séleucides : ( )[фр.]. — Paris : Scientia Verlag, 1913. — 485 p.
  • Paola Ceccarelli. Kings, Philosophers and Drunkards: Athenaeus' Information on the Seleucids // Seleucid Dissolution. The Sinking of the Anchor : ( )[англ.]. — 2011. — ISSN 1613-5628.
  • . Sennacherib and Tarsus : ( )[англ.] // Anatolian Studies. — 1999. — Vol. 49. — P. 73—80. — ISSN 00661546. — JSTOR 3643063.
  • Neilson Carel Debevoise. A Political History of Parthia : ( )[англ.]. — Chicago, 1938. — 350 p.
  • Kay Ehling. Zwei ‚seleukidische‘ Miszellen : ( )[нім.] // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — 2001. — Bd. 50, № 3. — S. 374—378. — ISSN 00182311. — JSTOR 4436623.
  • Kaveh Farrokh, Richard Nelson Frye. Shadows in the Desert: Ancient Persia at War : ( )[англ.]. — Bloomsbury USA, 2009. — 320 p. — , 9781846034732.
  • Thomas Fischer. Untersuchungen zum Partherkrieg Antiochos' VII. im Rahmen der Seleukidengeschichte : ( )[нім.]. — Мюнхен : W. & I.M. Salzer, 1970. — 124 с.
  • Dov Gera. Tryphon's Sling Bullet from Dor : ( )[англ.] // Israel Exploration Journal. — 1985. — Vol. 35, № 2/3. — P. 153-163. — ISSN 0021-2059. — JSTOR 27925982.
  • John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : ( )[англ.]. — Brill, 1997. — P. 29—31. — 818 p. — .
  • John D. Grainger. The Fall of the Seleukid Empire, 187–75 BC : ( )[англ.]. — Pen & Sword, 2015. — 240 p. — .
  • Fritz M. Heichelheim. Numismatic Comments : ( )[англ.] // Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens. — 1944. — Vol. 13, № 4. — P. 361—364. — ISSN 0018098X. — JSTOR 146704.
  • Jean M. Helliesen. A Note on Laodice Number Twenty : ( )[англ.] // The Classical Journal. — 1980. — Vol. 75, № 4. — P. 295-298. — ISSN 0009-8353. — JSTOR 3297279.
  • Oliver D. Hoover. The Seleucid Coinage of John Hyrcanus I: The Transformation of a Dynastic Symbol in Hellenistic Judea : ( )[англ.] // American Journal of Numismatics. — 2003. — Vol. 15. — P. 29-39. — ISSN 0021-2059. — JSTOR 43580365.
  • Oliver D. Hoover. Handbook of Syrian Coins : ( )[англ.]. — Lankaster/London : Classical Numismatic Group, 2009. — 334 p. — , 9780980238747.
  • Y. H. Landau. A Greek Inscription from Acre : ( )[англ.] // Israel Exploration Journal. — 1961. — Vol. 11, № 3. — P. 118-126. — ISSN 0021-2059. — JSTOR 27924855.
  • Gunvor Lindström. The Portrait of a Hellenistic Ruler in the National Museum of Iran // Artistry in Bronze: The Greeks and Their Legacy : ( )[англ.]. — Los Angeles : J. Paul Getty Museum, 2017. — P. 198-204. — 422 p. — .
  • Catharine C. Lorber, Arthur Houghton, Petr Veselý. Cappadocian Tetradrachms in the Name of Antiochus VII : ( )[англ.] // The Numismatic Chronicle. — 2006. — № 166. — P. 49-97. — ISSN 0009-8353. — JSTOR 42666402.
  • Adam Kolman Marshak. The Many Faces of Herod the Great : ( )[англ.]. — Wm. B. Eerdmans Publishing, 2015. — 400 p. — , 9780802866059.
  • Eduard Meyer. Ursprung und Anfänge des Christentums : ( )[нім.]. — Berlin, 1925. — Bd. 2.
  • Tessa Rajak. Roman Intervention in a Seleucid Siege of Jerusalem? : ( )[англ.] // Greek, Roman, and Byzantine Studies. — 1981. — P. 65-81. — ISSN 2159-3159.
  • . „Emblema“ offrant le portrait d’Antiochus VII, roi de Syrie : ( )[фр.] // Le Musée. — 1906. — № 3. — С. 75–78.
  • Daniel R. Schwartz. On Antiochus VII Sidetes' Parthian Expedition and the Fragmentation of Historical Research // The Jews in the Hellenistic-Roman World: Studies in Memory of Menahem Stern : ( )[англ.] / I. M. Gafni, A. Oppenheimer, D. R. Schwartz. — Єрусалим : Graphit press, 1996. — P. 83-102. — .
  • William Smith. Anti'ochus VII. or Anti'ochus Sidetes // A Dictionary of Greek and Roman biography and mythology : ( )[англ.]. — 1849.
  • Абакумов А. А. Селевкидское благочестие: Антиох VII и осада Иерусалима : ( )[рос.] // Античный мир и археология. — Саратов, 2017. — № 18. — С. 99-106. — ISSN 0320-961X.
  • Анохин А. С. Опора или угроза: роль греко-македонян в развале Державы Селевкидов // Проблемы эллинизма и образования Боспорского царства : ( )[рос.] / О.Л.Габелко, А.В.Подосинов. — Москва : Университет Дмитрия Пожарского, 2012. — С. 343-361. — (Древнейшие государства Восточной Европы). — .
  • Бикерман Э. Государство Селевкидов. — Москва : Наука, 1985. — 264 с.
  • Парфия и Рим: возникновение системы политического дуализма в Передней Азии : ( )[рос.]. — Москва : Видавництво Московського університету, 1960. — Т. 1. — 252 с.
  • Каранаев М. Н. К вопросу об участии Иоханана Гиркана в войне Антиоха VII Эвергета (Сидета) против парфян : ( )[рос.] // Antiqvitas ivventae. — Саратов, 2011. — С. 82-92. — ISSN 2312-0258.
  • Греческий полис на эллинистическом Востоке : ( )[рос.]. — Москва : Наука, 1979. — 291 с.
  • Древний Хорезм: Опыт историко-археологического исследования : ( )[рос.]. — Москва : Издание МГУ, 1948. — 352 с.
  • Wright, Nicholas L. (2008). "From Zeus to Apollo and Back Again: a Note on the Changing Face of Western Seleucid Coinage". Journal of the Oriental Society of Australia. Oriental Society of Australia. 39–40 (part 2): 537–538. ISSN 0030-5340.
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Antioh Antioh VII Everget dav gr Ἀntioxos Z Eyergeths blizko 160 do n e 129 do n e prozvanij Sidetom dav gr Sidhths basilevs derzhavi Selevkidiv z 138 do n e Antioh VII peremig uzurpatora Diodota Trifona ta vidnoviv vladu Selevkidiv nad Siriyeyu vtrachenu jogo bratom Demetriyem II Nikatorom Pislya richnoyi oblogi Yerusalimu vstanoviv svoyu vladu na Yudeyeyu zmusivshi yevrejskogo pervosvyashenika Johanana Girkana splachuvati daninu U shidnij kampaniyi basilevsu vdalosya povernuti majzhe vsi teritoriyi vtracheni vnaslidok parfyanskoyi agresiyi ale nastupni nevdachi prizveli do porazki elliniv ta jogo smerti Hocha Antiohu i vdalosya ukripiti derzhavu ale porazka vid parfyan prizvela do krahu Derzhavi Selevkidiv kotra pislya porazki obmezhuvalasya lishe Siriyeyu ta Kilikiyeyu Antioh VII Everget dav gr Ἀntioxos Z Eὐergethsdav gr Basileys Ἀntioxos Megas Swthr Eyergeths KallinikosTetradrahma Antioha VII z Sol Na reversi zobrazhena Tihe Basilevs derzhavi SelevkidivPravlinnya138 do n e 129 do n e PoperednikDemetrij II Nikator ta Diodot TrifonNastupnikDemetrij II NikatorBiografichni daniReligiyadavnogrecka religiyaNarodzhennya159 do n e abo 164 do n e Side Manavgat Antaliya TurechchinaSmert129 do n e abo 130 do n e Ekbatana Hamadan IranU shlyubi zKleopatra TeyaDitiAntioh IX Kizikskij i SelevkDinastiyaSelevkidiBatkoDemetrij I SoterMatiLaodika V Mediafajli u VikishovishiPohodzhennya ta prihid do vladiAntioh buv molodshim sinom selevkidskogo basilevsa Demetriya I Sotera ta jogo druzhini Laodiki kotru bilshist doslidnikiv ototozhnyuyut z Laodikoyu V druzhinoyu ostannogo basilevsa Makedoniyi Perseya U takomu vipadku batki Antioha buli ridnimi bratom ta sestroyu Odnak deyaki doslidniki zaperechuyut take ototozhnennya Istorik Kej Eling vislovlyuvav sumniv sho cej shlyub mig statisya ta pripuskav sho htos z ditej mig naroditis vid nalozhnici Okrim Antioha podruzhzhya malo she dvoh siniv Antigona ta Demetriya Sered naukovciv nemaye odnostajnoyi dumki hto buv pervistkom Demetriya I Za versiyeyu visunutoyu Edvinom Bivenom Antigon mig buti starshim sinom basilevsa odnak Ogyust Bushe Leklerk yiyi oskarzhiv nazvavshi Antigona najmolodshim i pripustiv sho na chas vijni vin buv she nemovlyam Gans Folkman visunuv versiyu sho pervistkom buv Demetrij odnak Kej Eling zaznachav sho vin vikoristovuvav epiklesu Filadelf dav gr Filadelfos Bratolyublyachij yaku zazvichaj nosili molodshi brati ta tomu starshim z brativ buv same Antioh Tverdzhennya davnih istorikiv Marka Yuniana Yustina ta Porfiriya sho strashim sinom buv Demetrij Eling poyasnyuvav yih pomilkoyu Voni virishili sho pershij hto stav praviti ta buv starshim Data narodzhennya Antioha dostemenno nevidoma Vona virahovuyetsya zgidno z tverdzhennyam z Hroniki Yevseviya Kesarijskogo sho basilevs pomer u vici 35 rokiv Todi vihodit sho vin narodivsya blizko 164 do n e U toj chas jogo batko perebuvav u Rimi zalozhnikom Edvin Bevan kritikuvav cyu datu stverdzhuyuchi sho Demetrij I odruzhivsya z sestroyu vzhe pislya togo yak stav basilevsom u 162 do n e Tomu vin datuvav narodzhennya Antioha bilsh piznim chasom do 159 roku do n e Kej Eling vihodyachi z togo sho Antioh buv starshim z brativ vvazhav sho vin narodivsya abo u 164 roci do n e u Rimi abo blizko 161 roku do n e u Siriyi Koli proti Demetriya I vistupiv inshij pretendent na vladu Aleksandr I Balas vin vidislav u 152 roci do n e dvoh siniv Antioha ta Demetriya do Knidu u Kariyi Nadali Antioh ris u pamfilijskomu misti Side za sho ta otrimav prizvisko Sidet Vin zalishivsya na chuzhini j pislya togo yak jogo brat Demetrij II Nikator povaliv Aleksandra I Balasa i sam stav basilevsom Pislya nevdalogo parfyanskogo pohodu Demetriya II kotrij zakinchivsya jogo polonom derzhava Selevkidiv opinilas bez pravitelya Odnochasno uzurpator Diodot Trifon kontrolyuvav znachnu teritoriyu Siriyi razom z yiyi stoliceyu Antiohiyeyu na Oronti U cej skladnij dlya derzhavi moment Antioh perebuvav na Rodosi Na dumku istorika Dzhona Grendzhera Antioh pereyihav do Rodosa poboyuchis Diodota Trifona oskilki ostannij mav blizki stosunki z kilikijskimi piratami yaki diyali poblizu vid Side Diznavshis pro polon brata vin povertayetsya na batkivshinu U Selevkiyi Pieriyi Antioh zustrichayetsya z Kleopatroyu Teyeyu druzhinoyu brata Josip Flavij stverdzhuvav sho Antioha do Selevkiyi zaprosila same Kleopatra Antioh odruzhuyetsya z Kleopatroyu ta usinovlyuye svogo pleminnika Selevka Bushe Leklerk zaznachav sho shlyub z egipetskoyu princesoyu nadav yaksho ne diyevu pidtrimku to hocha b nejtralitet derzhavi Ptolemeyiv u sirijskih spravah Persha kniga Makaveyiv nazivaye pochatkom pravlinnya Antioha VII DOR 174 rik vvazhayetsya sho cya data dana po eri Selevkidiv pitomij rik trivav z zhovtnya 138 do veresnya 137 rokiv do n e ce pidtverdzhuyetsya svidchennyami Porfiriya chetvertij rik 160 Olimpiadi 138 137 roki do n e Vihodyachi z povidomlennya Yustina sho vesillya vidbulosya nezabarom pislya vocarinnya suchasnij istorik Kris Bennet datuvav jogo pochatkom 137 roku do n e Antioh VII staye pershim za dovgij chas basilevsom kotrij otrimuye pidtrimku sered greko makedonskogo naselennya krayini Istoriki visuvali rizni versiyi shodo dati vocarinnya Antioh VII Dzhon Grendzher datuvav jogo pributtya 139 rokom do n e vidmichayuchi sho zgidno Astronomichnim shodennikam Vavilonu Demetrij II she zalishavsya basilevsom i prodovzhuvav voyuvati z parfyanami do svogo polonu u seredini 138 roku do n e Kej Eling vidmichav sho na monetah Demetriya II vikarbovanih u 139 roci do n e vzhe vidsutnya epiklesa Filadelf sho vin poyasnyuvav ambiciyami Antioha VII na vladu Borotba z Diodotom TrifonomMolodij basilevs zmig zibrati navkolo sebe bagato prihilnikiv i dosit shvidko zahopiv Siriyu Diodot Trifon vtik do Finikiyi ale Antioh VII peresliduvav jogo do forteci Dora de shovavsya uzurpator Dora vvazhalasya nepristupnoyu tomu Antiohu dovelosya vzyati yiyi v oblogu U toj zhe chas basilevs nadislav poslanciv do yudejskogo pervosvyashenika Simona Hasmoneya z zaklikom pro dopomogu Simon vidguknuvsya na prohannya Antioha VII cherez te sho Trifon ranishe pidstupno vbiv Jonatana brata Simona Pervosvyashenik vidpraviv do basilevsa dvi tisyachi vidbirnih voyiniv zoloto sriblo ta pripasi Takozh Antioh VII otrimav silnij flot vid mista derzhavi Arvad kotrij jomu buv potriben shob zablokuvati Doru z boku morya Vdyachnij basilevs pislya peremogi nad uzurpatorom povernuv Arvadu pravo karbuvati vlasnu monetu yakogo vono bulo pozbavleno 43 roki tomu Yak zaznachav doslidnik Elias Bikerman ce bula ostannoyu zgadkoyu pro flot Selevkidiv v istorichnih dzherelah Trifonu vdalosya vtekti z forteci v Apameyu odnak pid chas oblogi mista vin buv shoplenij ta strachenij za nakazom Antioha VII abo za inshoyu versiyeyu buv vimushenij pokinchiti zhittya samogubstvom Vijna z yevreyamiObloga Yerusalima vijskom Antioha VII Malyunok z knigi Dictionnaire historique critique chronologique geographique et litteral de la Bible 1720 Zdobuvshi peremogu nad uzurpatorom molodij basilevs pochinaye zmicnyuvati svoyu vladu nad zalezhnimi narodami sered yakih buli j yevreyi Spochatku vidnosini Antioha z danim semitskim narodom buli mirnimi Yak zaznachalosya vishe Simon Hasmonej nadislav dopomogu Antiohu koli ostannij derzhav u oblozi Doru U Pershij knizi Makkaveyiv zaznachayetsya sho basilevs chomus vidmovivsya vid dariv Simona ta zrobiv jogo svoyim vorogom odnak Josip Flavij rozpovidaye sho basilevs prijnyav dopomogu a vorozhnecha pochalas vzhe pislya povalennya Trifona Vislovlyuvalasya dumka sho dopomoga vid Simona bula abo nedostatnoyu abo zh zapizniloyu Spochatku do Yerusalima pribuv Afinobij tovarish basilevsa z metoyu styagnuti kompensaciyu u rozmiri tisyachi talantiv za zahopleni yevreyami mist en ta Ioppiyi Simon pokazav poslancyu svoyi bagatstva a potim zaproponuvav sumu u desyat raz menshe Oburenij poslanec povernuvsya do Antioha Basilevs vidpraviv vijsko na choli z Kendebiyem abi pokarati Simona ta pobuduvati fortecyu Kedron Danij pohid zakinchivsya nevdacheyu ale chomu same nevidomo Davni dzherela vkazuyut rizni prichini abo Simon rozbiv vorozhe vijsko u bitvi abo zh peremig zavdyaki partizanskij taktici Todi Antioh virishiv vlasnoruch virishiti ce pitannya Sam pohid za riznimi dzherelami datuyetsya po riznomu ale u promizhku 134 130 rokiv do n e Na toj chas Simona Hasmoneya vzhe ne bulo v zhivih jogo vbiv jogo zyat Ptolemej sin Avuva Ostannij planuvav stati novim pervosvyashenikom za dopomogoyu vijsk Selevkidiv ale sin Simona Johanan Girkan zmig peremogti vbivcyu batka ta stav novim pervosvyashenikom Vislovlyuvalasya dumka sho same Antioh VII pidshtovhnuv Ptolemeya do cogo zlochinu Takozh pered pohodom Antioh VII vidpraviv bagati dari rimskomu polkovodcyu Scipionu Emilianu sho rozcinyuyetsya deyakimi doslidnikami yak sproba otrimati garantiyu nevtruchannya rimlyan u vijnu z yih soyuznikami Blizko 134 roku do n e selevkidska armiya na choli z Antiohom VII rozgrabuvala Yudeyu ta vzyala v oblogu Yerusalim Pivnichna storona mista bula najvrazlivishoyu tomu same tam basilevs nakazav pobuduvati sto tripoverhovih oblogovih vezh i rozmistiv tam po zagonu soldat Takozh navkolo Yerusalimu buv viritij glibokij ta shirokij podvijnij riv Yevreyi poterpali vid shodennih atak voroga ta golodu nestachu vodi voni zmogli kompensuvati zborom doshovoyi Johanan zrozumivshi sho ne zmozhe prokormiti vsih lyudej nakazav zalishiti v misti lishe boyezdatnih a vsih inshih nakazav vignati z mista Vtim vignanci ne zmogli podolati ukriplennya Antioha i zalishilis pid miskim murom bagato z nih pomerlo vid golodu Koli nastalo svyato Sukkot Johanan zmiloserdivsya nad vignancyami ta nakazav vpustiti yih v misto Todi zh vin zaprosiv u basilevsa tizhneve peremir ya shob yevreyi mali zmogu vidsvyatkuvati Sukkot Antioh ne tilki pogodivsya na prohannya Johanana ale j vidpraviv zhertovni dari bikiv z pozolochenimi rogami ta zoloti i sribni chashi z pahoshami Yevreyi buli vrazheni vchinkom Antioha ta prozvali jogo Evsebom dav gr Eὐseϐhs tobto Blagochestivim Takim chinom rozpochalisya mirni peregovori Obloga trivala majzhe rik Bronzova moneta Antioha VII vikarbuvana u Yerusalimi Druzi basilevsa proponuvali skoristatisya nagodoyu ta znishiti yevreyiv Za yih slovami yevreyi ce yedinij narod sho unikav stosunkiv z inshimi narodami ta divivsya na vsih lyudej yak na vorogiv ale Antioh virishiv postupiti po svoyemu Za rezultatami peregovoriv yevreyi sklali zbroyu vidmovilis vid zazihan na mista za mezhami Yudeyi viplatili p yatsot talantiv danini ta dali zaruchnikiv sered kotrih buv brat Johanana U svoyu chergu Antioh pidtverdiv usi prava ta privileyi kotri otrimali yevreyi vid jogo poperednikiv sered yakih bulo i pravo na karbuvannya moneti Yevreyi zalishilisya viddanimi Antiohu do samoyi jogo smerti i brali uchast na choli z Johananom u parfyanskomu pohodi basilevsa Isnuyut dekilka versij chomu Antioh VII pripiniv oblogu i pidpisav mirnij dogovir z yevreyami Odni doslidniki pov yazuyut ce z tiskom zi storoni Rimskoyi respubliki kotra mala soyuznij dogovir z Derzhavoyu Hasmoneyiv inshi z parfyanskoyu agresiyeyu na shodi Rosijskij doslidnik Arkadij Abakumov vvazhav sho svoyimi vchinkami Antioh VII pokazav sho u politici shodo pokorenih narodiv vin vidmovlyayetsya vid nasilnickih dij Antioha IV Epifana i povertayetsya do pomirkovanoyi politiki Antioha III Velikogo Basilevs dosyagnuv uspihu u svoyemu pohodi j obijshovsya bez velikih lyudskih vtrat Parfyanska vijnaTetradrahma Fraata II Pislya togo yak basilevs vdalo rozibravsya z vnutrishnimi problemami vin virishuye vidvoyuvati u Parfiyi teritoriyi vtracheni jogo poperednikami Zgidno z antichnim istorikom Yustinom odniyeyu z prichin vijni buv kolishnij basilevs Demetrij II Nikator kotrij perebuvav u poloni U Parfiyi vin buv pochesnim brancem jogo odruzhili na en dochci carya Mitridata I ta poselili u Girkaniyi Hocha Demetrij robiv dekilka sprob vtekti parfyani jogo shoplyuvali j povertali planuyuchi vikoristati jogo u majbutnij vijni z Derzhavoyu Selevkidiv Antioh virishiv ne chekati na ce i pershim atakuvav Ogyust Bushe Leklerk sered prichin shidnogo pohodu Antioha VII vkazuvav na jogo himernij status yak pravitelya Hocha vin i peremig uzurpatora Diodota Trifona ale i sam mig viglyadati taki uzurpatorom u ochah pidleglih Bo vin ogolosiv sebe basilevsom zamist togo shob buti timchasovim pravitelem ta domovlyatisya pro vikup z polonu zakonnogo basilevsa Demetriya II Takozh do vijni z Parfiyeyu mogla pidshtovhuvati druzhina Antioha VII Kleopatra Teya yaka pevno mala velikij vliv na cholovika bo zavdyaki yij vin buv zabov yazanij vladoyu Na dumku doslidnika Kleopatra Teya ne planuvala povernutisya do kolishnogo cholovika ale boyalasya jogo zvilnennya samotuzhki abo za nakazom Fraata II Tomu hotila zvilniti Demetriya II z parfyanskogo polonu i trimati jogo pid kontrolem Inshi plani shodo brata Bushe Leklerk pripisuvav basilevsu u razi uspishnogo shidnogo pohodu Antioh VII mig viddati Demetriyu II v upravlinnya verhni satrapiyi Vesnoyu 131 roku do n e Antioh zibrav velichezne vijsko i virushiv u pohid na parfyan z metoyu povernuti teritoriyi vtracheni jogo bratom Chiselnist selevkidskogo vijska vidriznyayetsya u dzherelah zgidno z Yustinom v Antioha VII bulo visimdesyat tisyach soldativ ta dvisti tisyach v obozi hocha zgodom vin pishe pro 100 tisyach pihoti ta dvadcyat tisyach kinnoti Diodor Sicilijskij pisav sho vsogo bulo 300 tisyach osib a Pavlo Orozij zaznachaye 100 tisyach vijskovih ta dvisti tisyach civilnih Odnak suchasni doslidniki vvazhayut dani cifri znachno zavishenimi Chiselnist vijska Antioha VII nabagato perevishuvala armiyi jogo poperednikiv Tak Antioh III u bitvi pri Magneziyi mav 72 tisyachi osib a Antioh IV pid chas oglyadu vijsk u Dafni mav p yatdesyat tisyach Velika chiselnist civilnogo naselennya u vijsku nashtovhnula doslidnikiv na dumku sho pohid buv voyenno kolonizacijnoyu ekspediciyeyu Antioh VII mav na meti pobuduvati na vidvojovanih zemlyah novi mista ta ellinizuvati misceve naselennya i tim samim povernuti loyalnist cih zemel yaka bula vtrachena pislya vinishennya miscevogo greckogo naselennya parfyanami pid chas shidnogo pohodu Antioha III Antichnij avtor Posidonij z Apameyi dorikav sho selevkidska armiya bula pereobtyazhena kuharyami pekaryami aktorami tosho Elias Bikerman zauvazhuvav sho antichnij moralist ne doocinyuvav vazhlivist intendantskoyi sluzhbi bez yakoyi armiya peretvoryuyetsya u zgrayu maroderiv Pid chas pohodu Antioha VII suprovodzhuvali diti Demetriya II Na dumku Ogyusta Bushe Leklerka vzyavshi yih basilevs pokazuvav parfyanam sho vin voyuye za interesi gilki Demetriya II yaku voni vvazhali legitimnoyu Takozh diti mogli dopomogti u razi peregovoriv Antioha VII z bratom Kampaniya pochalasya vdalo basilevs znajshov pidtrimku sered greckogo naselennya Mezhirichchya ta Vaviloniyi Meshkanci Selevkiyi sami pidnyali povstannya ta vbili Eniya parfyanskogo namisnika Takozh na bik Antioha VII perejshli miscevi praviteli kotri splachuvali daninu parfyanam U Vaviloniyi basilevs trichi rozbiv vijska suprotivnika zokrema u bitvi na richci Likos de jomu protistoyav polkovodec de Na chest peremogi Antioh VII nakazav zbuduvati pam yatnik ta pogodivsya na prohannya yevreyiv zalishitisya na dva dni shob ostanni mali zmogu vidsvyatkuvati P yatidesyatnicyu Vvazhayetsya sho pogodivshis basilevs zmig zmicniti loyalnist sered yevreyiv ta otrimav chas dlya peregrupuvannya armiyi pislya bitvi Tetradrahma Antioha VII finikijskogo standartu z idealizovanim portretom basilevsa Pislya zahoplennya Vavilona Antioh prijnyav titul Velikij V rezultati vdalih dij basilevsa pid vladoyu Fraata II zalishilasya lishe Parfiya Selevkidska armiya bula rozkvartirovana na pidkorenij teritoriyi ta zalishilasya na zimuvannya U suchasnih doslidnikiv nemaye odnostajnoyi dumki de same zimuvalo vijsko Antioha Radyanskij doslidnik ru vkazuvav na Midiyu ale zgodom Tomas Fisher visloviv dumku pro Girkaniyu ta Parfiyu kotru pidtrimav ru Midiya bula odnoyu z najbilsh ellinizovanih provincij i dosit malojmovirno shob misceve naselennya povstalo proti odnopleminnikiv U toj chas Parfiya ta Girkaniya buli mensh ellinizovani do togo zh grecke naselennya zgadanih provincij znachno zmenshilosya pislya podij pid chas shidnogo pohodu Antioha III Pobachivshi sho siloyu Antioha VII ne peremogti parfyanskij car vdavsya do hitroshiv Shob prispati pilnist basilevsa Fraat II vidpraviv do nogo posliv domovlyatisya shodo miru U toj zhe chas vin nakazav zmicniti svoyu stolicyu Nisu j najnyav vijsko sakiv kotri neshodavno zahopili Pendzhab Takozh abi destabilizuvati sili suprotivnika vin vidpustiv Demetriya II i vidpraviv jogo do Siriyi davshi zagin parfyan Antioh VII buv perekonanij sho parfyani buli vzhe ne v spromozi chiniti opir i tomu visunuv nastupni vimogi vidpustiti Demetriya II ta povernuti jogo dodomu povernuti vsi zavojovani teritoriyi krim rodovih volodin parfyan i stati dannikom Selevkidiv Vtim parfyanskij car ne prijnyav ci vimogi bo peremovini buli jomu potribni lishe dlya togo shob vigrati chas Potim Fraat pochav sponukati mista de zimuvali selevkidski vijska na povstannya Miscevi zhiteli poterpali vid nasillya soldat ta buli zmusheni postachati yim harchi osoblivo svoyeyu zhorstokistyu vidznachivsya strateg Antinej Ne divno sho v takij situaciyi Fraat II znajshov bagato prihilnikiv Mista povstali odnochasno v obgovorenij den j selevkidski garnizoni ne mali zmogi pidtrimati odin odnogo do togo zh odin z vinuvatciv povstannya strateg Antinej vtik zalishivshi vijsko bez komanduvannya Koli pro ce dovidavsya Antioh VII vin iz silami virushiv na dopomogu blizhchim garnizonam ale nespodivano zitknuvsya z parfyanskim vijskom Ne zvazhayuchi na poradi svoyih druziv vidstupiti basilevs virishiv dati bij suprotivniku Popri horobrist Antioha jogo vijsko bulo rozbito Za riznimi versiyami vin abo zaginuv u boyu abo shob ne buti zahoplenim u polon spryamuvav svogo konya u prirvu Na dumku Keya Elinga versiya pro samogubstvo mogla viniknuti pislya togo yak istoriya pro smert u boyu ne otrimala viznannya abo bula viznana neprijnyatnoyu Doslidnik vidmichav sho sered otochennya selevkidskih basilevsiv panuvali poglyadi filosofiv stoyikiv ta epukurejciv Druzi basilesa mogli proslavlyali samogubstvo yak dostojne zavershennya zhittya zamist ganebnih polonu abo strati Parfyani buli vrazheni horobristyu Antioha VII ta organizuvali urochisti pohoroni Zgidno Posidoniyu z Apameyi car Fraat II skazav taki slova pered trunoyu svogo voroga Zgubili tebe Antioh piyactvo ta nerozsudlivist ti nadiyavsya velikimi kelihami vicherpati carstvo Arsaka Potim jogo tilo u sribnij truni vidpravili do Batkivshini Usya Siriya z zhaloboyu oplakuvala svogo ulyublencya Parfyani polonili ditej Demetriya II kotri buli u sviti Antioha sina Selevka ta dochku Z Selevkom povodilis zgidno z jogo statusom i zgodom jogo vidpustili na batkivshinu a dochka vrazila Fraata II svoyeyu krasoyu i vin zrobiv yiyi odniyeyu zi svoyih druzhin Zi smertyu Antioha VII zakinchivsya korotkostrokovij period posilennya vladi basilevsa Vnaslidok porazki Derzhava Selevkidiv zaznala znachnih lyudskih vtrat vid yakih vona tak i ne zmogla ogovtatis Yak pisav Eduard Meyer Porazka Antioha Sideta u 129 r bula katastrofoyu ellinizmu u kontinentalnij Aziyi i odnochasno Derzhavi Selevkidiv Yudeya Harakena ta Osroena stali nezalezhnimi derzhavami teritoriya pidvladna Selevkidam obmezhuvalasya Siriyeyu ta Kilikiyeyu Odnak parfyani ne zmogli skoristatisya nagodoyu j zahopiti reshtki imperiyi Nevdovzi Fraata II ta majzhe vse parfyanske vijsko bulo znisheno sakami na bik yakih pid chas bitvi perejshli ellini z vijska zagiblogo Antioha VII Odnoyu z osnovnih prichin porazki Antioha vkazuyut na nevdale upravlinnya ta rozdilennya vijska koli bilshist armiyi bula rozoseredzhena po zahoplenij teritoriyi yak garnizoni U kritichnij moment pri basilevsi zostalosya malo soldat shob dati vidsich parfyanam a inshi znahodilis duzhe daleko shob dopomogti Edvin Biven zaznachav sho hocha u bitvah basilevs uspishno ocholyuvav vijsko vin nehtuvav organizaciyeyu zimovih kvartir ta indendantskoyu sluzhboyu sho stalo prichinoyu jogo porazki Takozh sered prichin vkazuyut na zhorstoke stavlennya do pidkorenogo naselennya Spochatku pidkorene naselennya priyazno stavilosya do Selevkidiv ale zhorstokist soldat ta neprodumana politika postachannya vijsk prizveli do povstannya Na dumku Bokshanina zhorstokist do miscevogo naselennya bula sprichinena neterpimistyu do inopleminnikiv sered panivnoyi eliti Derzhavi Selevkidiv kotra skladalasya z makedonyan ta pomstoyu za pidtrimku parfyan u minulih vijnah Odnak Tomas Fisher zaznachav sho priyazno do Antioha stavilisya meshkanci ellinizovanih provincij Vaviloniyi ta Midiyi a opir chinili zhiteli bilsh shidnih Girkaniyi ta Parfiyi OsobististZobrazhennya Antioha VII z Nyurnberzkoyi hroniki 1493 Antichni avtori pidkreslyuvali piyactvo Antioha tak Klavdij Elian nazivav basilevsa rabom vina ta dodav jogo do svogo spisku vidomih piyakiv Jogo suchasnik Afinej Navkratijskij takozh pisav pro piyactvo Antioha posilayuchis na pracyu Posidoniya z Apameyi Takozh zgidno Posidoniyu Antioh VII provodiv shodenni benketi dlya vsogo narodu na kotrih bulo bezlich pecheni ta solodoshiv krim togo kozhen vidviduvach zabirav iz soboyu svizhe m yaso zviriv ptici ta morskih tvarin Za odniyeyu z versij vvazhayetsya sho same Antioh VII nakazav vbiti epikurejskogo filosofa Diogena Selevkijskogo bo ne mig vzhe terpiti jogo lihosliv ya hocha isnuye versiya sho ce buv Antioh VI Dionis Ogyust Bushe Leklerk takozh vidnosiv do dij Antioh VII list basilevsa do Faniya u yakomu vin nakazuye vignati z derzhavi vsih filosofiv stratiti yunakiv yaki u nih vchilisya a batkiv ostannih pokarati Cej list privedenij Afineyem Navkratijskim u Benketuyuchih sofistah vvazhayetsya sumnivnim tak nimeckij vchenij Lyudvig Radermaher vvazhav jogo falshivkoyu napisanoyu yevreyami dlya diskreditaciyi Selevkidiv Edvin Bevan zaznachav sho yaksho list ne falshivka to opisana podiya mogla statisya lishe u pokolinnya Antioha XI Filadelfa abo Antioha XIII Azijskogo yakih doslidnik nazivav vatazhkami banditiv Navpaki vidnosiv list do pravlinnya Antioha IV Epifana Josip Flavij spochatku u svoyih tvorah vkraj negativno stavivsya do Antioha nazivayuchi jogo pihatim ta zipsovanim Ale protyagom napisannya Yudejskih starozhitnostej vidnoshennya do basilevsa kardinalno zminyuyetsya Pislya togo yak basilevs nadsilaye dari Hramu ta ukladaye mirnu ugodu z yevreyami vin staye blagochestivim Tessa Radzhak pov yazuvala ce z tim sho ranni roboti Flaviya buli napisani viklyuchno na yevrejskih dzherelah a bilsh piznya Yudejska starovina pisalasya v Rimi de avtor mav zmogu oznajomitisya z tvorami greckih istorikiv Vvazhayetsya sho yevrejskij istorik zminiv svij poglyad na basilevsa pislya oznajomlennya z pracyami Mikoli Damaskogo ta Strabona Ci praci do nas ne dijshli ale Diodor Sicilijskij kotrij takozh vikoristovuvav praci Mikoli nazivav Antioha velikodushnim ta krotkim Plutarh pishe sho Antioh buv dobrim pravitelem ale zanadto sluhavsya svoyih druziv ta zahoplyuvavsya mislivstvom tomu bagato chogo ne bachiv i propuskav vazhlivi spravi Sered istorikiv isnuyut rizni ocinki Antioh VII tak Edvin Bevan nazivav jogo ostannim velikim pravitelem z dinastiyi Selevkidiv yakomu bula pritamanna impulsivna energiya horobrist ta velikodushnist basilevs podilyav stare makedonske zahoplennya flotivnictvom i vijnoyu Navpaki Dzhon Grendzher vvazhav Antioh VII lyudinoyu z obmezhenimi obdarovuvannyami kritikuyuchi yak nevdachi u logistici vijska tak i politichnu diyalnist basilevsa Ogyust Bushe Leklerk harakterizuvav basilevsa lyudinoyu z palkoyu i viddanoyu naturoyu desho romantichnoyu yaka ne vstigla dosyagti zrilosti Rosijskij istorik Arkadij Abakumov nazivav Antioha VII odnim z najbilsh zagadkovih ta superechlivih praviteliv derzhavi Selevkidiv RodinaAntioh buv odruzhenij z egipetskoyu princesoyu Kleopatroyu Tea druzhinoyu brata Dlya dvadcyatisemirichnoyi Kleopatri ce buv tretij shlyub vodnochas Antioh buv she pidlitkom Vidomo sho vin usinoviv svogo pleminnika Selevka ta zrobiv jogo svoyim spadkoyemcem Pro status inshih ditej Demetriya II dostemenno nevidomo ale jogo dochka bula pri dvori Antioha pid chas parfyanskogo pohodu Vid Kleopatri mav sina majbutnogo basilevsa Antioha IX Kizikena Z Hroniki Yevseviya Kesarijskogo takozh vidomo pro she chotiroh ditej siniv Antioha ta Selevka i dvoh dochok kotrih zvali Laodikami vvazhayetsya sho ci diti pomerli v yunomu vici vid hvorobi Ogyust Bushe Leklerk zaznachav sho v basilevsa narodilosya dosit bagato ditej za jogo nedovge pravlinnya i pripuskav sho Yevsevij mig zmishati ditej Antioha VII z ditmi Demetriya II vid poperednogo shlyubu Takimi vin vvazhav Selevka ta odnu z Laodik Kris Bennet zauvazhiv hocha cya versij prijnyata bilshistyu doslidnikiv vona lishe najprostisha z mozhlivih Basilevs Aleksandr II Zabina stverdzhuvav sho vin buv prijmanim sinom Antioha v toj zhe chas vin nazivav sebe sinom Aleksandra I Balasa Ale starodavni avtori stverdzhuvali sho Aleksandr Zabina buv samozvancem i jogo spravzhnim batkom buv yegipetskij torgovec na im ya Protarh EpiklesiPovna titulatura vidoma z napisu z Ake Ptolemayidi de basilevs buv nazvanij Megas S oter Everget Kallinik Osnovnim epitetom kotrim koristuvavsya Antioh buv Everget dav gr Eyergeths Blagodijnik same vin karbuvavsya na bilshosti monet Pislya zahoplennya Vavilonu Antioh prijnyav epitet Megas dav gr Megas Velikij povtoryuyuchi svogo pradida Antioha III kotrij otrimav cej epitet za uspishnij shidnij pohid Epitet Soter dav gr Swthr Spasitel zgaduye Josip Flavij ale nemaye vidomostej koli vin buv prijnyatij Bokshanin vvazhav sho cej epitet Antioh otrimav vid svoyih prihilnikiv pid chas borotbi z Diodotom Trifonom Pro epitet Kallinik dav gr Kallinikos Prekrasnij peremozhec nemaye inshih zgadok stosovno Antioha VII Takozh z praci Josipa Flaviya vidomo sho Antioh buv prozvanij zhitelyami Yerusalimu Evsebom dav gr Eὐseϐhs Blagochestivij pislya togo yak prinis dari Hramu ta uklav mirnij dogovir iz yevreyami Cim epitetom voni pidkreslyuvali vidminnist basilevsa vid odnogo z svoyih poperednikiv Antioha IV Epifana kotrij svoyimi vchinkami sprichiniv nenavist sered yevreyiv Epitet ne zustrichayutsya v inshih dzherelah u vidnoshenni do Antioha VII Odnak malovzhivanist epiteta ne mozhe buti pidstavoyu shob stverdzhuvati sho vin vigadanij Flaviyem abo vikoristovuvavsya lishe yevreyami U antichnih avtoriv Antioh buv vidomim pid prizviskom Sidet dav gr Sidhths Sidetskij za te sho narodivsya u pamfilijskomu misti Side MonetiAvers moneti basilevsa Antioha 162 roku eri Selevkidiv z zobrazhennyam Dionisa Kappadokijska imitaciya moneti Antioha VII Na reversi zobrazhena Afina Nikifor Vidomij lishe odin tip zolotih monet Antioha VII ce stater attichnogo standartu iz zobrazhennyam na reversi Niki na kolisnici ta legendoyu Basilevsa Antioha Velikogo Blagodijnika dav gr BASILEWS ἈNTIOXOY MEGALOY EYERGETOY ta datovanij 8OR 179 rokom eri Selevkidiv 134 133 roki do n e Na bilshosti inshih monet rozmishuvalasya legenda Basilevsa Antioha Blagodijnika dav gr BASILEWS ἈNTIOXOY EYERGETOY Na aversi sribnih tetradrahm vikarbuvanih v Antiohiyi na Oronti basilevs zobrazhuvavsya povnoshokim na monetah finikijskogo standartu yaki karbuvalisya u Tiri portret volodarya buv bilsh idealizovanij ta hudozhnij Na reversi sribnih monet attichnoyi vagi zobrazhuvalasya elegantna stoyacha Afina Nikifor na tetradrahmah ta Nika na drahmah Vinyatkom buli moneti z kilikijskih mist en Tarsa ta en kotri karbuvali moneti z reversom miscevih tipiv Na monetah Antioha VII z Tarsu vpershe z yavlyayetsya zobrazhennya miscevogo bozhestva Sanda u viglyadi assirijskogo boga yake assirologinya pov yazuvala zi statuyeyu vstanovlenoyu carem Sin ahhe eriba Moneti finikijskogo standartu karbuvalisya z tradicijnim zobrazhennyam orla na reversi Na vidminu vid standartizovanih zolotih ta sribnih monet isnuvalo velike riznomanittya bronzovih monet Bilshist monet buli miscevih tipiv i lishe deyaki z tradicijnimi dlya Selevkidiv zobrazhennyami Apollona abo yakorya Osnovna masa bronzovih monet nalezhala do troh osnovnih denominacij B C D Moneti najbilshogo rozmiru z denominaciyi A vidomi lishe z Antiohiyi na Oronti ta Selevkiyi Piyeriyi a moneti z najdribnishoyi denominaciyi E lishe z Uruka Pislya ukladennya mirnogo dogovoru z Johananom Girkanom u Yerusalimi pochalosya karbuvannya midnih monet vid imeni Antioha VII Voni vidnosyatsya do denominaciyi C ta mistyat zobrazhennya liliyi ta yakorya simvoliv Hasmoneyiv ta Selevkidiv vidpovidno Takozh vidoma duzhe ridkisna svinceva moneta vikarbuvana u pivdennij Kelesiriyi Z Antiohom pov yazuyets bronzova moneta z zobrazhennyam Dionisa yaka zberigayetsya v Muzeyi Ficvilyama Vona mistit legendu basilevsa Antioha ta datovana B3R 162 rokom eri Selevkidiv 151 150 roki do n e Vrahovuyuchi sho vikarbuvani v toj rik moneti Demetriya I mali identichnu monogramu monetariya istorik Fric Moric Gajhelgajm pripustiv sho yih karbuvav yak vin vvazhav starshij sin Demetriya I Antigon yakij stav basilevsom vzyavshi tronne im ya Antioh i chiniv opir Aleksandru I Balasu v Antiohiyi na Oronti Doslidnik Alfred Bellindzher vvazhav sho ce pripushennya stvoryuye nezruchni trudnoshi Cherez svoyu rozpovsyudzhenist ta masovist tetradrahmi Antioha VII buli imitovani kappadokijskimi pravitelyami vzhe pislya smerti selevkidskogo basilevsa Vid spravzhnih tetradrahm vidriznyalisya lishe dodatkovimi monogramami Yih vipusk pochavsya pri basilevsi Ariarati VII ta prodovzhuvavsya pri jogo nastupnikah Ariarati VIII Ariarati IX ta Ariobarzani I ZobrazhennyaDoslidnik Robert Flejsher u svoyij praci pro portreti Selevkidiv identifikuvav chotiri zobrazhennya Antioha VII Odnak ci atribuciyi ne ye zagalnoviznanimi Spisok cih zobrazhen Marmurova golova u Novij gliptoteci Karlsberga inventarnij nomer 447 Arheolog Alan Vejs visloviv sumniv u cij atribuciyi vkazuyuchi sho zobrazhennya ne shozhe na portret basilevsa na monetah I vzagali byust ne shozhij na korolivskij portret Bronzova skulptura u Nacionalnomu muzeyi Iranu inventarnij nomer 2477 Sribna emblema iz zobrazhennyam golovi u frigijskomu kovpaku anfas Suchasne misce znahodzhennya nevidome Gema u Luvri z kolekciyi fr Takozh z Antiohom VII pov yazuyut kameyu iz zobrazhennyam molodogo Gerakla u videnskomu Muzeyi istoriyi mistectv Marmurova golova Malyunok golovi bronzovoyi skulpturi Sribna emblema Gema z Luvru Kameya sho zobrazhuye Antioha VII u obrazi GeraklaPrimitkiKomentar Francuzkij istorik Ogyust Bushe Leklerk zaznachav sho Posidonij pohodiv z Apameyi ridnogo mista Diodota Trifona do urodzhenciv yakoyi zavojovnik Antioh VII stavivsya ne duzhe dobre Antioh VII ne znav sho jogo brata vzhe zvilnili Amerikanskij istorik Nelson Dibvojz interpretuvav cej termin yak Parfiyu a radyanskij istorik yak Parfiyu i Girkaniyu Literatura Antioh VII Sidet Evrejskaya enciklopediya SPb 1908 T 2 S 782 783 d Track Q21096035d Track Q656d Track Q24972608d Track Q4173137 Lyubker F Antiochus Realnyj slovar klassicheskih drevnostej po Lyubkeru pod red F F Zelinskij A I Georgievskij M S Kutorga i dr SPb Obshestvo klassicheskoj filologii i pedagogiki 1885 S 98 100 d Track Q45275871d Track Q4249594d Track Q101490d Track Q656d Track Q694826d Track Q4135787d Track Q30059240d Track Q24933120d Track Q1459210 Helliesen 1980 p 295 298 Ehling 2001 s 374 Bevan 1902 p 218 Bouche Leclercq 1913 p 335 Yustin XXXV 2 2 Ehling 2001 s 374 376 Bevan 1902 p 302 Yustin XXXV 2 1 Grainger 1997 p 29 Grainger 2015 Chapter 6 The Travails of Demetrios II 145 138 BC Appian Sirijski spravi 68 Bokshanin 1960 Bouche Leclercq 1913 p 378 379 1 Makaveyiv 15 10 Yustin XXXVI 1 Bennett 2010 Anohin 2012 Ehling 2001 s 375 Abakumov 2017 s 100 Gera 1985 s 160 1 Makaveyiv 15 14 Bikerman 1985 s 93 Flavij XIII 7 2 Strabon XIV 5 2 Bevan 1902 p 238 1 Makaveyiv 15 13 26 1 Makaveyiv 15 32 35 1 Makaveyiv 15 39 1 Makaveyiv 16 4 10 Flavij XIII 7 3 Abakumov 2017 s 101 Marshak 2015 p 54 Tit Livij LVII Plutarh Antioh 2 Abakumov 2017 s 101 103 Diodor XXXIV 1 1 5 Abakumov 2017 s 103 106 Rajak 1981 p 79 Schwartz 1996 s 83 102 Yustin XXXVIII 9 Bouche Leclercq 1913 p 378 380 Yustin XXXVIII 10 2 Yustin XLI 5 7 Diodor XXXIV 17 Orozij V 10 8 Debevoise 1938 p 31 Karanayev 2011 Bikerman 1985 s 86 Bouche Leclercq 1913 p 380 Diodor XXXIV 19 Flavij XIII 8 4 Debevoise 1938 p 32 Fischer 1970 Koshelenko 1979 Debevoise 1938 p 33 Tolstov 1948 s 247 Diodor XXXIV 15 Ehling 2001 s 377 378 Afinej X 53 Debevoise 1938 p 33 35 Debevoise 1938 p 34 35 Meyer 1925 Debevoise 1938 p 34 37 Farrokh Frye 2009 p 122 123 Bevan 1902 p 246 Klavdij Elian 2020 s 63 64 II 41 Afinej XII 56 Ceccarelli 2011 s 176 Ceccarelli 2011 p 168 Bouche Leclercq 1913 p 377 Afinej XII 68 Bevan 1902 p 277 278 Ceccarelli 2011 p 172 Abakumov 2017 s 102 103 Diodor XXXIV 1 5 Rajak 1981 p 68 Plutarh Antioh 1 Grainger 1997 p 30 Bouche Leclercq 1913 p 383 Abakumov 2017 s 99 McAuley Alex www seleucid genealogy com anglijskoyu Arhiv originalu za 20 grudnya 2016 Procitovano 7 chervnya 2018 Bouche Leclercq 1913 p 599 600 Bouche Leclercq 1913 p 604 Grainger 1997 p 7 Landau 1961 Rajak 1981 p 70 Abakumov 2017 s 103 Hoover 2009 p 211 212 Dalley 1999 p 74 Mike Markowitz 11 bereznya 2019 The Seleucids and Their Coins Part III CoinWeek Rare Coin Currency and Bullion News for Collectors angl Procitovano 21 lipnya 2023 Hoover 2009 p 211 Hoover 2003 p 31 Hoover 2009 p 221 Heichelheim 1944 p 363 364 Bellinger 1945 p 58 Lorber 2006 p 49 97 Hoover 2009 p 211 212 Hellenistic Royal Portraits p 98 Lindstrom 2017 s 198 204 Sambon 1906 Dzherela ta literaturaDzherela Afinej Benketuyuchi sofisti Appian Sirijski spravi Istoriya Rimu Diodor Sicilijskij Istorichna biblioteka Klavdij Elian Strokati istoriyi Pereklad z davnogreckoyi peredmova Dzvinki Koval Lviv Apriori 2020 320 s ISBN 978 617 629 495 5 Josip Flavij Yudejska starovina Tit Livij Istoriya Rimu vid zasnuvannya mista Pavlo Orozij Istoriya proti yazichnikiv Plutarh Rechennya cariv ta polkovodciv Strabon Geografiya Yustin Epitoma tvoru Pompeya Troga Istoriya Filippa Persha kniga Makaveyiv Literatura Alfred R Bellinger King Antiochus in 151 0 B C angl Hesperia The Journal of the American School of Classical Studies at Athens 1945 Vol 14 1 P 58 59 ISSN 0018098X JSTOR 146752 Chris Bennett Cleopatra Thea angl en Tyndale house 2010 28 November Edwyn Robert Bevan The House of Seleucus angl E Arnold 1902 Vol 2 334 p Auguste Bouche Leclercq Histoire des Seleucides fr Paris Scientia Verlag 1913 485 p Paola Ceccarelli Kings Philosophers and Drunkards Athenaeus Information on the Seleucids Seleucid Dissolution The Sinking of the Anchor angl 2011 ISSN 1613 5628 Sennacherib and Tarsus angl Anatolian Studies 1999 Vol 49 P 73 80 ISSN 00661546 JSTOR 3643063 Neilson Carel Debevoise A Political History of Parthia angl Chicago 1938 350 p Kay Ehling Zwei seleukidische Miszellen nim Historia Zeitschrift fur Alte Geschichte 2001 Bd 50 3 S 374 378 ISSN 00182311 JSTOR 4436623 Kaveh Farrokh Richard Nelson Frye Shadows in the Desert Ancient Persia at War angl Bloomsbury USA 2009 320 p ISBN 1846034736 9781846034732 Thomas Fischer Untersuchungen zum Partherkrieg Antiochos VII im Rahmen der Seleukidengeschichte nim Myunhen W amp I M Salzer 1970 124 s Dov Gera Tryphon s Sling Bullet from Dor angl Israel Exploration Journal 1985 Vol 35 2 3 P 153 163 ISSN 0021 2059 JSTOR 27925982 John D Grainger A Seleukid Prosopography and Gazetteer angl Brill 1997 P 29 31 818 p ISBN 9004107991 John D Grainger The Fall of the Seleukid Empire 187 75 BC angl Pen amp Sword 2015 240 p ISBN 9781473874190 Fritz M Heichelheim Numismatic Comments angl Hesperia The Journal of the American School of Classical Studies at Athens 1944 Vol 13 4 P 361 364 ISSN 0018098X JSTOR 146704 Jean M Helliesen A Note on Laodice Number Twenty angl The Classical Journal 1980 Vol 75 4 P 295 298 ISSN 0009 8353 JSTOR 3297279 Oliver D Hoover The Seleucid Coinage of John Hyrcanus I The Transformation of a Dynastic Symbol in Hellenistic Judea angl American Journal of Numismatics 2003 Vol 15 P 29 39 ISSN 0021 2059 JSTOR 43580365 Oliver D Hoover Handbook of Syrian Coins angl Lankaster London Classical Numismatic Group 2009 334 p ISBN 0980238749 9780980238747 Y H Landau A Greek Inscription from Acre angl Israel Exploration Journal 1961 Vol 11 3 P 118 126 ISSN 0021 2059 JSTOR 27924855 Gunvor Lindstrom The Portrait of a Hellenistic Ruler in the National Museum of Iran Artistry in Bronze The Greeks and Their Legacy angl Los Angeles J Paul Getty Museum 2017 P 198 204 422 p ISBN 978 1 60606 541 9 Catharine C Lorber Arthur Houghton Petr Vesely Cappadocian Tetradrachms in the Name of Antiochus VII angl The Numismatic Chronicle 2006 166 P 49 97 ISSN 0009 8353 JSTOR 42666402 Adam Kolman Marshak The Many Faces of Herod the Great angl Wm B Eerdmans Publishing 2015 400 p ISBN 0802866050 9780802866059 Eduard Meyer Ursprung und Anfange des Christentums nim Berlin 1925 Bd 2 Tessa Rajak Roman Intervention in a Seleucid Siege of Jerusalem angl Greek Roman and Byzantine Studies 1981 P 65 81 ISSN 2159 3159 Emblema offrant le portrait d Antiochus VII roi de Syrie fr Le Musee 1906 3 S 75 78 Daniel R Schwartz On Antiochus VII Sidetes Parthian Expedition and the Fragmentation of Historical Research The Jews in the Hellenistic Roman World Studies in Memory of Menahem Stern angl I M Gafni A Oppenheimer D R Schwartz Yerusalim Graphit press 1996 P 83 102 ISBN 9652271055 William Smith Anti ochus VII or Anti ochus Sidetes A Dictionary of Greek and Roman biography and mythology angl 1849 Abakumov A A Selevkidskoe blagochestie Antioh VII i osada Ierusalima ros Antichnyj mir i arheologiya Saratov 2017 18 S 99 106 ISSN 0320 961X Anohin A S Opora ili ugroza rol greko makedonyan v razvale Derzhavy Selevkidov Problemy ellinizma i obrazovaniya Bosporskogo carstva ros O L Gabelko A V Podosinov Moskva Universitet Dmitriya Pozharskogo 2012 S 343 361 Drevnejshie gosudarstva Vostochnoj Evropy ISBN 978 5 91244 118 9 Bikerman E Gosudarstvo Selevkidov Moskva Nauka 1985 264 s Parfiya i Rim vozniknovenie sistemy politicheskogo dualizma v Perednej Azii ros Moskva Vidavnictvo Moskovskogo universitetu 1960 T 1 252 s Karanaev M N K voprosu ob uchastii Iohanana Girkana v vojne Antioha VII Evergeta Sideta protiv parfyan ros Antiqvitas ivventae Saratov 2011 S 82 92 ISSN 2312 0258 Grecheskij polis na ellinisticheskom Vostoke ros Moskva Nauka 1979 291 s Drevnij Horezm Opyt istoriko arheologicheskogo issledovaniya ros Moskva Izdanie MGU 1948 352 s Wright Nicholas L 2008 From Zeus to Apollo and Back Again a Note on the Changing Face of Western Seleucid Coinage Journal of the Oriental Society of Australia Oriental Society of Australia 39 40 part 2 537 538 ISSN 0030 5340 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ