Ванланг

Історія В'єтнаму

Доісторичні часи від 500 тис. років до н. е. Стародавні В'єтські племена, древні В'єтські царства від 1 тис. років до н. е. Аув'єти, лакв'єти, династія Хонг-банг, Королівство Ванланг до 257 до н. е. Держава Аулак 257–207 до н. е. Династія Чьєу, держава Намв'єт 207–111 до н. е. 111 до н. е.–39 н. е. Повстання сестер Чинг 40–43 43–544 Династія ранніх Лі 544–602 602–905 Династія Кхук 905–938 Династія Нго 939–967 966–968 Династія Дінь 968–980 Династія ранніх Ле 980–1009 Династія пізніх Лі 1009–1225 Династія Чан 1225–1400 • Монгольські війни з Дайв'єтом та Чампа 1257–1288 Династія Хо 1400–1407 1407–1427 • 1407–1413 Династія Ле 1428–1527 Династія Мак 1527–1592 (Відроджена династія Ле) 1533–1788 • 1545–1787 • князі Нгуен 1558–1777 Династія Тейшон 1778–1802 Династія Нгуєн 1802–1945 • французьке колоніальне правління у В'єтнамі 1887–1954 • В'єтнамська імперія 1945 Серпнева революція, 1945 • Демократична Республіка В'єтнам 1945–1946 Перша Індокитайська війна 1946–1954 • 1949–1955 Поділ В'єтнаму 1954 • Північний В'єтнам 1954–1976 • Південний В'єтнам 1954–1976 Друга Індокитайська війна 1957–1975 • Війна у В'єтнамі 1957–1975 Третя Індокитайська війна 1975–1988 1976 • Соціалістична Республіка В'єтнам з 1976 • ^[en] з 1986 Пов'язані поняття Фунам, Ченла, Камбуджадеша I – XV вв. Ліньї, Чампа 192–1832

Ванланг (в'єтн. Văn Lang, тьи-ном 文郎) — перша держава в'єтів на території сучасного В'єтнаму, легендарна дата заснування якої відноситься до 2524 році до н. е. (за іншими джерелами, це було у VII ст. до н. е.), яка проіснувала до 258 року до н. е. Правила країною династія Хонг-банг. Жителів Ванланга називали лакв'єтами.

Історія

Про Ванланг відомо дуже мало: правителі-^[ru] і сама держава були згадані в ціньських і танських джерелах.

Засновником Ванлангу був король , який оголосив себе третім хунгвионгом. Трон передавався у спадок. Хунгвионги були одночасно військовими головнокомандувачами та духовними вождями.

Суспільство Ванлангу було рабовласницьким, деякі дослідники, зокрема, Нгуен Минь Туан (в'єт. Nguyễn Minh Tuấn) і Ха Ван Тан (в'єт. Hà Văn Tấn) вважають, що Ванланг був «селом-державою» з більш чи менш вираженим поділом на дрібні поселення.

В'єтська держава Ванланг (Van Lang)
і китайсько-в'єтська держава В'єт (Yue)
близько 400 р. до н. е.

Ванланг завершив існування близько 258 року до н. е., коли його завоювало плем'я аув'єтів. Аув'єтський король Тхук Фан розбив останнього хунгвионга й об'єднав землі, назвавши країну Аулак, народ аулакцями, а себе — Ан Зионг-вионгом.

Географія

Згідно з книгою ^[ru], столицею Ванлангу було місто Фонгтяу (в'єт. Phong Châu), розташоване на території сучасної провінції Футхо.

Зі сходу кордоном слугувало Південнокитайське море; з заходу — місцевість Батхук (в'єт. Ba Thục), що належить тепер Сичуаню; з півночі — озеро Дунтінху, а з півдня — озеро Тон (в'єт. Tôn), яке відокремлювало Ванланг від Чампи. Згідно з книгою Чан Чонг Кіма ^[en]», країна була поділена на 15 бо (районів, в'єт. Bộ), описаних у таблиці:

Назва	Сучасне розташування
Фонгтяу (Phong Châu)	провінція Футхо
Тяуд'єн (Châu Diên)	^[vi]
Фуклок (Phúc Lộc)	стара провінція Шонтей
Танхинг (Tân Hưng)	^[vi], територія провінцій Футхо і Туєнкуанг
Вудінь (Vũ Định)	Каобанг і Тхайнгуєн
Вунінь (Vũ Ninh)	Бакнінь
Лукхай (Lục Hải)	Лангшон
Ніньхай (Ninh Hải)	Куанг'єн, частина провінції Куангнінь
Зионгтуєн (Dương Tuyên)	Хайзионг
Зяоті (Giao Chỉ)	Ханой, Хинг'єн, Намдінь і Ніньбінь
Киутян (Cửu Chân)	Тханьхоа
Хоайхоан (Hoài Hoan)	Нгеан
В'єттхионг (Việt Thường)	Куангбінь і Куангчі
Киудик (Cửu Đức)	Хатінь
Біньван (Bình Văn)	невідомо

Кожним бо правив (Lạc Tướng), який зазвичай належав до королівської родини. В бо влилися традиційні матріархальні села і сільськогосподарські угіддя, кожним бо керував (Bộ Chính), зазвичай — старійшина племені.

У Короткій історії В'єту зазначається, що Ванланг ділився на 10 районів з такими ж назвами, як у «Короткій історії В'єтнаму» (Зяоті, Вунінь, В'єттхионг, Ніньхай, Лукхай, Хоайхоан, Киутян, Біньван, Киудик, Ванланг), та п'ять районів, названих інакше (Куаннінь (в'єт. Quân Ninh), Зянінь (в'єт. Gia Ninh), Тхангтуєн (в'єт. Thang Tuyền), Тансионг (в'єт. Tân Xương), Нятнам (в'єт. Nhật Nam)).

Економіка

Економіка була заснована на поливному рисівництві, ремеслах, полюванні, збиранні, рибальстві. Добре було налагоджене лиття бронзи. Знамениті донгшонські барабани з бронзи, на яких зображували будинки, одяг, традиційні заняття, з'явилися близько 600 року до н. е. Хунгвионги правили за допомогою радників, які контролювали поселення навколо кожного зрошуваного поля, організовували будівництво і ремонт канав, регулювали подачу води.

Крім культивування рису, люди Ванлангу вирощували боби, горох, батат і зерно, банани, апельсини, мандарини, лічі, кокоси; овочі та баштанні культури: капусту, баклажани, кавуни. Тримали худобу, переважно, буйволів, курей і свиней. Мистецтва гончарства і плетіння з бамбуку, робота зі шкірою і ткацтво з прядива, джуту і шовку досягло високого рівня. Вже в правління династії Хонг-банг в'єти вміли готувати рибний соус і бань чунги, а також чорнили зуби.

Транспортними засобами слугували довбані човни, на яких ходили річками й каналами.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
2. Trần Trọng Kim (2005). Việt Nam sử lược (в'єтнамська) . Хошимін: Ho Chi Minh City General Publishing House. с. 17.
3. Keith Taylor, The Birth of Vietnam, Appendix A, Appendix B and C
4. Nguyễn Minh Tuấn. HÀ NƯỚC VĂN LANG - NHÀ NƯỚC SIÊU LÀNG. — Khoa Luật, Đại học Quốc gia Hà nội (Ханойский государственный университет), 2007.
5. Hà Văn Tấn. LÀNG, LIÊN LÀNG VÀ SIÊU LÀNG. — Đại học Tổng hợp Hà Nội (Ханойский университет), 1987. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. Chapuis, Oscar (1995). . Greenwood Publishing Group. с. 13, 14. ISBN . Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 5 листопада 2019.
7. Trần Trọng Kim (2005). Việt Nam sử lược (в'єтнамська) . Хошимін: Ho Chi Minh City General Publishing House. с. 18.
8. Мхитарян С. А. История Вьетнама. — М.: «Наука», 1983. — С. 27. — 302 с. — 5000 экз.