Буддизм у Бурятії бур Бүддын шажан форма буддизму поширена в Росії в регіонах населених бурятами Республіка Бурятія Заба

	Буддизм у Бурятії
Країна	Росія
Адміністративна одиниця	Бурятія
	Буддизм у Бурятії у Вікісховищі

Буддизм у Бурятії (бур. Бүддын шажан) — форма буддизму, поширена в Росії в регіонах, населених бурятами (Республіка Бурятія, Забайкальський край, Іркутська область).

Історія проникнення буддизму до бурятів

Історичні свідчення дають підстави стверджувати, що, починаючи з ІІ століття до зв. е.., протомонгольські народи (хунну, сяньбі, кидані) були знайомі з буддизмом. На території (Іволгінського городища) в хуннському похованні знайдено залишки буддійських чоток.

На початку XVII століття на північ до бурятського населення Забайкалля з Монголії проник буддизм Тибету. Спочатку був поширений серед етнічних груп, що вийшли незадовго до цього з Халхи — , (сартулів), ; наприкінці XVII — на початку XVIII століття буддизм поширився на території всього Забайкалля. Друга лінія прийшла безпосередньо з Тибету, з монастиря Лабранг Трашик'їл.

1741 року імператриця Єлизавета Петрівна узаконила існування 11 данців і 150 лам при них (у липні 1991 року буддисти Бурятії відзначили 250-річчя офіційного визнання їх релігії в Росії). Тривалий час у бурятському буддизмі точилася боротьба за верховенство між та Гусиноозерським дацанами. В 1764 головний лама найстарішого в Бурятії Цонгольського дацана став Верховним ламою бурятів Забайкалля, отримавши титул («вчений-настоятель»). З 1809 року панування перейшло до настоятелів (шереете) Гусиноозерського дацана. Наприкінці XIX століття почалося інтенсивне проникнення буддизму в Предбайкаллі — Північну Бурятію, де він зустрів запеклий опір з боку шаманів та православних місіонерів. До Жовтневої революції 1917 року у Бурятії функціонувало 46 дацанов, парафії яких було переважно організовано за територіально-родовим принципом.

У 1920-х роках частина бурятів переселилася з Забайкалля (в основному з (Аги)) у Внутрішню Монголію (місцевість Шенехен) і продовжила там власні буддійські традиції на додаток до тих, що вже існували в цьому регіоні.

Розвиток бурятського буддизму

Цогчен-дуган в (**Іволгінському дацані**). 2012 рік

Дуган Зеленої Тари в Іволгінському данці. 2012 рік

У 1701 році в Забайкаллі було 11 дацанів.
У 1727 році було проведено кордон між імперією Цін та Росією. Бурятські племена, що проживали і кочували в північній частині Монголії, увійшли до складу Росії. Перекривши кордони і домігшись відносної осілості кочівників-бурятів, російський уряд вирішив ухвалити певні рішення щодо віросповідних справ.
Наприкінці 1730-х — на початку 1740-х років було збудовано перший стаціонарний (Цонгольський) дацан.
В 1741 імператриця Єлизавета Петрівна прийняла Указ, за яким визнавалося існування «ламайської віри» і затверджувалася кількість данців (11) і кількість штатних лам (150). Буддизм був офіційно прийнятий як одна з державних релігій у Російській імперії.
У 1764 році засновано титул , першим Хамбо-ламою став (Дамба-Доржо Заяєв).
У 1810 році було засновано Іройський дацан. У першій третині XIX ст. було побудовано 10 суме (буддійських храмів): Найдан (1813), Дамчок (1815), Шакьямуні (1829), Оточі (1817), Аюші (1814), Дара Ехе (1830), Номун сахюусан (1817), Мінтунг, Вірозама (1827) та Арьябала (1830).
До 1846 року в Бурятії було збудовано вже 34 дацани. Витрачаючи масу зусиль та матеріальних засобів, буряти зуміли імпортувати з Тибету, Китаю, Монголії велику кількість священної літератури та запозичити багато живих традицій як панівної школи Гелуг, так і інших напрямів буддизму.
У 1869 року в (Цугольском дацані), під керівництвом монгольського лами Чой-манрамби, почалося вивчення (індо-тибетської медицини), яке потім поширилося й інших місцях.
У 1878 році в була заснована школа Дуйнхор (Калачакри), чим і завершилося побудова основних напрямів вищої духовної освіти за зразком Тибету.
Швидко розвивалося друкарство; в 1887 році діяло вже 29 друкарень, які до їх руйнувань в 1930-і роки встигли видати близько 2000 назв книг тибетською та монгольською мовами.

Сучасний стан буддизму

Деваджин-дуган із Гусиноозерського дацана. Експонат (**Етнографічного музею народів Забайкалля**)

Наприкінці XIX — на початку XX століття в бурятському буддизмі почався потужний обновленський рух, який отримав подальший розвиток після встановлення в Бурятії Радянської влади.

У 1918 році вийшов (декрет, який відокремив церкву від держави). У Бурятії дія закону розпочалася з 1925 року. З цього часу антирелігійна політика Комуністичної партії було спрямовано форсоване знищення духовної культури народів Росії, зокрема буддійської культури бурятів. Століттями створені та накопичені духовні цінності були зруйновані та знищені за короткий період. Із сорока семи дацанів, що діють, і дуганів на початку століття практично нічого не збереглося 1864 р. високоосвічених вчених-лам були відправлені до в'язниць, посилань, на каторжні роботи, сотні розстріляні.

Наприкінці Великої Вітчизняної війни вийшла Постанова Раднаркому БМ АРСР від 2 травня 1945 року за № 186 про відкриття буддійського храму «Хамбінське Суме» в улусі (Середня Іволга). З 1946 були знову відкриті 2 дацана — (Іволгінський) в Бурятії і Агінський в Агінському Бурятському національному окрузі Читинської області.

У 1991 році при Іволгінському дацані було відкрито Буддійський інститут Даші Чойнхорлін, релігійний вищий навчальний заклад для підготовки кадрів священнослужителів, викладачів, перекладачів канонічних текстів, художників-іконописців. Процес освіти проводиться за системою монастирської освіти традиції Гоман-дацана монастиря Тибету (Дрепунг).

У 1991 році кількість діючих дацанів у Бурятії досягла 12.

Особливості

Хамбо-лама (у центрі). Тамчинський дацан. 1886 рік

Буддизм у Бурятії є найпівнічнішим відгалуженням центрально-азіатської культурно-історичної варіації буддизму Махаяни, що сформувалася в Тибеті наприкінці XIV — початку XV століть і отримала назву Гелугпа (Гелуг, хоча є відомості про вплив традиції Ньінгма). Засновник цієї школи Дже Цонкапа (бур. Зонхобо, Зонхава) вважається послідовниками буддійської релігійної традиції в Бурятії нарівні з засновником Учення — Буддою Шакьямуні. Послідовники Гелугпа в Бурятії вважають за краще вживати або це самоназва школи, або загальний термін «вчення Будди», «махаянське вчення», підкреслюючи тим самим відсутність у буддизмі Тибету принципових відмінностей з вченням буддизму Махаяни.

Ехе обоо (Велике (**обидва**)) у Селенгінському районі Бурятії

Відмінності від інших шкіл виявляються в бурятському буддизмі в основному в культовій системі, в обрядовості та магічній практиці та обумовлені впливом традиційних, більш давніх та архаїчних вірувань, культів, обрядів тибетців та бурятів. Зокрема, в культову систему були введені та пристосовані народні обряди, ритуали та вірування, пов'язані з культом (про) шанування духів землі, гір, річок, дерев.

У релігійній практиці ченців велику роль грають методи тантричного походження, що утворюють основу буддизму Ваджраяни. Також особливу роль у «порятунку» віруючих від страждань Сансари грає вчитель-наставник (лама), вирішальне ж значення надається особистому морально-психологічному самовдосконаленню віруючого за допомогою тантричної практики, йогічного споглядання та інших езотеричних методів, що звільнитися від причинно-наслідкової залежності закону карми (але все ж неодмінно під керівництвом вчителя).

У філософському, психологічному та етичному вченні бурятського буддизму немає серйозних відмінностей від фундаментальних положень буддизму Махаяни, викладених у (тибетському варіанті буддійського канону) — (Кенґюр) (бур. Ганжуур) (108 томів) та (Тенг'юр) (бур. Данжуур) (225 томів).

Буддизм вплинув на розвиток традиційної науки і культури бурят-монголів. Особливо сильним та плідним був його вплив на формування та розвиток філософської думки, норм моральної поведінки, (медицини), (художньої літератури), образотворчого мистецтва та кулінарії .

З величезної кількості різних культових відправлень обрядового комплексу в бурятських дацанах нині відзначаються шість великих хуралів:

(Сагаалган) (Новий рік),
Дуйнхор (Калачакра),
Гандан-Шунсерме (Народження, Пробудження та Паринірвана Будди Шакьямуні),
(очікування приходу Будди майбутнього світового періоду Майтрейї),
(сходження Будди з небес (Тушита)),
(день пам'яті Цонкапи).

Буддійські храми та монастирі

Дацани на території Бурятії, Забайкальського краю та Іркутської області ((етнічна Бурятія)):

Улан-Уденський дацан «Хамбин Хурее»: 671050 Республіка Бурятія, Улан-Уде.
Жіночий дацан «Зунгон Даржалінг»: Улан-Уде
Дацан «Рінпоче Багша»: Улан-Уде.
: 674460, Забайкальський край, Агінський Бурятський округ, Агінський р-н, Агінське.
: Іркутська область, Усть-Ординський Бурятський округ, Аларський р-н, .
(Ацагатський дацан): Республіка Бурятія, Заграївський р-н, (Нарин-Ацагат).
: 671613, Республіка Бурятія, Курумканський р-н, (Курумкан).
: 671914, Республіка Бурятія, Джидинський р-н, (Гегетуй).
: 671911, Республіка Бурятія, Джидинський р-н, (Дирестуй).
: 671971, Республіка Бурятія, Джидинський р-н, (Додо-Ічетуй).
(Егітуйський дацан): Республіка Бурятія, Єравнінський р-н, (Егіта).
: 671930, Республіка Бурятія, Закам'янський р-н, (Санага).
(Іволгінський дацан): 671210, Республіка Бурятія, Іволгінський р-н, (Верхня Іволга). .
Іройський дацан: 671172, Республіка Бурятія, Селенгінський р-н, у. Ташир. Веб сайт.
(Кіжингінський дацан): 671450, Республіка Бурятія, Кіжингінський р-н, Кіжинга.
Дацан Балдан Брейбун: 671830, Республіка Бурятія, Кяхтинський р-н, (Мурочі).
Тугнуйський дацан: 671340, Республіка Бурятія, Мухоршибірський р-н, (Мухоршибір).
Окінський дацан: 671030, Республіка Бурятія, Окінський р-н, Орлик.
Гусиноозерський (Тамчинський) дацан : 671294, Республіка Бурятія, Селенгінський р-н, (Гусине Озеро).
Киренський дацан: 671830, Республіка Бурятія, Тункінський р-н, (Кирен).
Хойморський дацан «Бодхідхарма»: 671023, Республіка Бурятія, Тункінський р-н, (Аршан).
Угданський дацан: 672043, Забайкальський край (Читинська область), (Угдан).
Узонський дацан: Забайкальський край (Читинська область), Узон.
Усть-Ординський (Абаганатський) дацан: 666110, Іркутська обл, (Усть-Ординський).
(Анінський дацан): 671410, Республіка Бурятія, Хоринський р-н, Ана (село).
Чесанський дацан: 671462, Республіка Бурятія, Кижингінський р-н, (Чесан).
: 672012, Забайкальський край, Чита.
(Цугольський дацан): 674436, Забайкальський край, (Цугол).

Див. також

(Агван Доржієв)

Примітки

В соответствии с докладом Александра Берзина Тибетский буддизм: история и перспективы развития. М., 1992 Архівна копія на сайті Wayback Machine. и данным словаря «Буддизм» (Л. Л. Абаева) (М., Республика, 1991)

Література

Абаева Л. Л. Ламаизм в Бурятии // Буддизм: Словарь / Абаева Л. Л., Андросов В. П., Бакаева Э. П. и др. Под общ. ред. Н. Л. Жуковской, А. Н. Игнатовича, В. И. Корнева. — М. : Республика, 1992. — 288 с. — .
Бардуева Т. Ц.. Пандито Хамбо лама Даши-доржо Итигэлов и обновленческое движение в Бурятии // Вестник Бурятского государственного университета. — Улан-Удэ : Бурятский государственный университет, 2010. — № 8 (29 червня). — С. 165—168. — ISSN 1994–0866.
Ванчикова Ц. П. К вопросу об источниках по истории буддизма в Бурятии // Мир буддийской культуры: духовное наследие и современность : материалы международной конференции (7-8 сентября 2006 г.) / Адм. Агин. Бурят. авт. округа и др. — Улан-Удэ, 2006. — С. 10—17.
Ванчикова Ц. П., Чимитдоржин Д. Г.. История буддизма в Бурятии: 1945—2000 гг. Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии СО РАН, Иволгинский дацан; ред.: Л. Л. Абаева, С. Ю. Лепехов, Д. Д. Очирова. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2006. — 147 с.Ванчикова Ц. П., Чимитдоржин Д. Г.. История буддизма в Бурятии: 1945—2000 гг. Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии СО РАН, Иволгинский дацан; ред.: Л. Л. Абаева, С. Ю. Лепехов, Д. Д. Очирова. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2006. — 147 с.
Жамсуева Д. С.. Трансформация северного буддизма в условиях российского общества: (по материалам дацанов этнической Бурятии). — Иркутск : Оттиск, 2016. — 231 с. — .
Жуковская Н. Л. Возрождение буддизма в Бурятии: проблемы и перспективы. — М. : ИЭА РАН, 1997. — 24 с. — (Исследования по прикладной и неотложной этнологии № 104) — .
Манзанов Г. Е. Современное состояние религиозности в республике Бурятия // Религиоведение. — 2005. — № 2 (29 червня). — С. 79—87. — ISSN 2072-8662. з джерела 28 серпня 2014.
Уланов М. С. Буддизм в социокультурном пространстве России. — Элиста : Изд-во КалмГУ, 2009. — 236 с.
Цыремпилов Н. В. Буддизм и империя: бурятская буддийская община в России (XVIII — нач. XX в.) / отв. ред. Б. В. Базаров; Учреждение Рос. академии наук, Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии Сиб. отд-ния РАН. — Улан-Удэ : ИМБТ СО РАН, 2013. — 338 с.
Чимитдоржин Д. Г.. Буддизм в Бурятии 1945—2004 / Иволгинский дацан БТСР. — Изд. перераб. и доп. — Улан-Удэ : Бутэг, 2007. — 185 с.
Буддизм в Бурятии: истоки, история, современность: материалы конференции 23-24 июня 2001 г., Тамчинский дацан / Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии СО РАН, Науч.- произв. центр истории и культуры М-ва культуры РБ ; отв. ред. С. П. Нестеркин. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2002. — 194 с.
Буддизм в истории и культуре бурят: коллективная монография / под ред. И. Р. Гарри. — Улан-Удэ : Буряад-Монгол Ном, 2014. — .
Буддизм в общественно-политических процессах Бурятии и стран Центральной Азии / отв. ред. Л. Е. Янгутов. — Улан-Удэ : Издательство БГУ, 2012. — 160 с. — .
Буддизм в современных общественно-политических процессах Бурятии. — Улан-Удэ : Издательство БГУ, 2012. — 200 с. — .
Ламаизм в Бурятии XVIII — начала XX века: Структура и социальная роль культовой системы / Г. Р. Галданова, К. М. Герасимова, Д. Б. Дашиев, Г. Ц. Митупов; Отв. ред. д-р филос. наук В. В. Мантатов; Академия наук СССР, Сибирское отделение, Бурятский филиал.Бурятский институт общественных наук. — Новосибирск : Наука, Сибирское отд-ние, 1983. — 240 с. — 3700 прим.
Земля Ваджрапани. Буддизм в Забайкалье: науч. изд / сост. и науч. ред. Ц. П. Ванчикова; рук. проекта Б. Б. Жамсуев; под общ. ред. П. С. Вайшрамана; Адм. Агин. Бурят. авт. окр. — М. : Изд-во Феория, 2008. — 359 с.

Посилання

[1] В соответствии с докладом Александра Берзина Тибетский буддизм: история и перспективы развития. М., 1992 Архівна копія на сайті Wayback Machine. и данным словаря «Буддизм» (Л. Л. Абаева) (М., Республика, 1991)