Етнічна Бурятія суч Баргуджин Токум іст історична область в районі озера Байкал до якої входять сучасні Республіка Бурят

Етнічна Бурятія (суч.), Баргуджин-Токум (іст.) — історична область в районі озера Байкал, до якої входять: сучасні Республіка Бурятія, південна і центральна частини Іркутської області (бур. Эрхүү можо), східна присаянська частина Красноярського краю і Забайкальський край (бур. Байгалай шанад хизаар).

Протомонгольські племена, які проживали тут у II—I тис. до н. е., створили культуру плитових могил.

На рубежі нашої ери територія на південь від Байкалу входила до складу держави Хунну — стародавнього кочового народу, який з 220 року до н. е. по II століття н. е. населяв Монгольське плато.

Частково регіон входив до складу монгольських держав Сяньбі (93-234), Жужаньского каганату (330—555), Ляо (906—1125), Монгольської імперії (1206—1368), Монгольського каганату (1368—1691). «На початку III ст. переважна більшість сяньбійських племен, включаючи Табгачі, перекочували із Забайкалля».

в IX—XIII століттях, до переселення у Внутрішню Монголію, населяли південне Приангар'я і західне Забайкалля.

Основне населення країни становили , , булагати і . Також згадуються гілки баргутів — племена туласі, урянхайці (лісові урянкати) і байлуки (). Населення Баргуджин-Токума було відомо під загальним ім'ям .

Інші монголомовні лісові племена жили на сучасних територіях Бурятії, Туви, Іркутської області, Красноярського і Забайкальського країв.

Цілком можливо, що на рубежі XII і XIII ст. ойрати займали більшу територію, ніж верхів'я Єнісею, включаючи Приангарський край, лісові райони, міжгірські долини і степи на північному сході Саян і Танну-Ола.

Меркіти (монг. мэргид — влучні, вправні) населяли південь західного Забайкалля до XIII століття. За однією з найвірогідніших версій, саме вони є предками деяких родів сучасних бурятів.

є найбільшим монгольським плем'ям, яке відоме з давніх часів. Частина народу в XVII столітті перекочувала на захід й осіла у відрогах Хангая в долинах рік Завхан і Делгер-Мурен, а потім далі — за Монгольським Алтаєм в Джунгарському ханстві.

населяли Забайкалля в V — IX століттях під назвою . Вони розташовувалися в північному Прибайкаллі в XIII столітті. Пізніше перекочували у Внутрішню Монголію. розмовляють бурятською мовою, яка входить до північної групи монгольських мов.

(монг. жалайр) жили у басейні річки Онон.

У XIII столітті тайджиути (монг. тайчууд жили в південній частині сучасного Забайкальського краю. У X—XIII ст. Забайкальський край входив до складу і халха-монголи до XVII в. перекочували на території Байкальського регіону.

До середини XVII століття монголомовні даури (разом з підгрупою ) жили в долині річки Шилка, у верхів'ях Амура і Бурея. За назвою цього народу регіон їх проживання отримав назву Даурія.

Найбільш західними територіями розселення бурятських племен були долини річок Уда (Чуна) і Бірюса (Вона), аж до річки Кан в Красноярському краї.

Див. також

Примітки

Н.Наваан, Бронзовый век Восточной Монголии, 1975
История Монголии, Том 2, 2003
Басалаев А. Е. и др. «Очерки истории Восточного Забайкалья»
. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 10 грудня 2018.
Ксенофонтов Г.В. {{{Заголовок}}}. — Национальное издательство Республики Саха (Якутия), 1992. — 416 с.
. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 червня 2019.
. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 22 червня 2019.
Эрдниев У. Э. Калмыки: Историко-этнографические очерки. 1985 г.
. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 21 листопада 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[1] Н.Наваан, Бронзовый век Восточной Монголии, 1975

[ИМ-2] История Монголии, Том 2, 2003

[3] Басалаев А. Е. и др. «Очерки истории Восточного Забайкалья»

[:0-4] . www.vostlit.info. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 10 грудня 2018.

[:04-5] Ксенофонтов Г.В. {{{Заголовок}}}. — Национальное издательство Республики Саха (Якутия), 1992. — 416 с.

[6] . www.vostlit.info. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 червня 2019.

[:03-7] . www.vostlit.info. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 22 червня 2019.

[8] Эрдниев У. Э. Калмыки: Историко-этнографические очерки. 1985 г.

[9] . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 21 листопада 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()