Бірюса рос Бирюса ін російські назви Больша я Бирюса О на річка в Іркутській області і Красноярському краї Росії права с

Бірюса́ (рос. Бирюса́, ін. російські назви: Больша́я Бирюса́, О́на) — річка в Іркутській області і Красноярському краї Росії, права складова річки Тасеєви у басейні Ангари (після злиття з р. Чуною/Удою).

Бірюса
Бірюса у пониззі
Бірюса на мапі басейну Ангари
53°51′56″ пн. ш. 97°25′35″ сх. д. / 53.86567300002777614° пн. ш. 97.42646100002778553° сх. д.
Витік	Джуглимський хребет, Східний Саян
• координати	53°51′56″ пн. ш. 97°25′35″ сх. д. / 53.8656722° пн. ш. 97.4264611° сх. д. / 53.8656722; 97.4264611
Гирло	річка Тасєєва (разом з р. Удою/Чуною)
• координати	57°43′17″ пн. ш. 95°25′15″ сх. д. / 57.7215167° пн. ш. 95.4210306° сх. д. / 57.7215167; 95.4210306
Басейн	басейн Єнісею
Країни:	Росія: Іркутська область, Красноярський край
Регіон	Іркутська область
Довжина	1012 км
Площа басейну:	55 800 км²
Середньорічний стік	349,7 м³/с (за 200 км від гирла)
Притоки:	^d, ^d, ^d, ^d і ^d

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бірюса (значення).

Географія

Протікає територією Іркутської області і Красноярського края.

Довжина — 1012 км, площа басейну — 55 800 км².

Бере початок на схилах Джуглимського хребта в Східному Саяні. Далі тече Середньосибірським плоскогір'ям.

Живлення — снігове і дощове (разом сягають 80 % річного стоку).

Вкривається кригою в жовтні—листопаді, скресає — наприкінці квітня—на поч. травня.

Придатна для сплаву.

На річці розташоване місто Бірюсинськ.

Гідрологія

За даними спостережень з 1937 по 1980 роки середньорічна витрата води за 200 км від гирла (пункт спостережень с. Федіне) становить 349,7 м³/с, для водного басейну 51000 км², що становить понад 91 % загальної площі басейну річки. Максимальна витрата припадає на травень — 1029,16 м³/с, мінімальна — на березень — 54,09 м³/с.

Показники середньомісячної витрати води річки: Чуні
за 29 років спостереження 1964-1995 на станції: с. Федіне (за 200 км від гирла), м³/с:

Джерело: (англ.) . R-ArcticNET. Архів оригіналу за 4 березня 2016.

Основні притоки

Річка Бірюса приймає більше сотні приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 15, із них понад 100 км — 9 (від витоку до гирла):


Назва притоки	Довжина, (км)	Площа водозбірного басейну, (км²)	Відстань від гирла Бірюси, (км)	Витрата води, (м³/с)
←	167	3020	830
→	61		752
←	62		721
←	113	874	669
→ (Малий Тагул)	300	7990	657	104 (12 км)
→ (Пр. Туманшет)	249	4780	600	52,6 (16 км)
←	81	1080	520
←	230	4160	490	8,06 (156 км)
→ (Поперечна)	108	1340	421
←	90		376
→	382	8640	773	13 (205 км)
→	72		289
→	118	1410	205
→	61		104
→	111	1140	60

В басейні близько 300 озер з загальною площею 14,3 км².

Див. також

Найдовші річки Росії

Примітки

. Статистика на сайте R-ArcticNET. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 3 лютого 2014.
Дані державного водного реєстру Російської Федерації [ 11 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Валідатор водних об'єктів річки Пойми. [ 14 серпня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2016-06-26 (рос.)

Посилання

Річка Бірюса / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
Річка Бірюса // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

[1] . Статистика на сайте R-ArcticNET. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 3 лютого 2014.

[2] Дані державного водного реєстру Російської Федерації [ 11 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] Валідатор водних об'єктів річки Пойми. [ 14 серпня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2016-06-26 (рос.)