Усть-Ординський

Усть-Ординський (рос. Усть-Ордынский, бур. Ордын Адаг) — селище в Іркутській області Росії. Адміністративний центр Усть-Ординського Бурятського автономного округу - територіальної одиниці з особливим статусом у складі Іркутської області, адміністративний центр Ехірит-Булагатського району.

селище Усть-Ординський
рос. Усть-Ордынский бур. Ордын Адаг
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Іркутська область
Муніципальний район	Ехірит-Булагатський район
Код ЗКАТУ:	25257000001
Код ЗКТМО:	25657444101
Основні дані
Статус селища	1992
Населення	▲ 15 278 (2020)
Площа	40,38 км²
Поштові індекси	669002
Телефонний код	+7 39541
Географічні координати:	52°49′ пн. ш. 104°44′ сх. д. / 52.817° пн. ш. 104.733° сх. д. / 52.817; 104.733Координати: 52°49′ пн. ш. 104°44′ сх. д. / 52.817° пн. ш. 104.733° сх. д. / 52.817; 104.733
Висота над рівнем моря	510 м
Мапа
Усть-Ординський Усть-Ординський

Географія

Селище розташоване в долині річки Куди (притоки Ангари), переважно на правому березі, за 62 км на північний схід від Іркутська. В межах селища в річку Куда впадають кілька невеликих річечок, в тому числі Ордушка (Орда), на честь якої і названо селище, , Кулункунка. В межах селища ландшафт рівнинний, з кількома невеликими височинами. Із заходу і сходу селище оточене пасмами пагорбів заввишки до 718 м. За 3 км на північ від селища знаходиться , яка є історичним та культовим місцем.

Клімат

Клімат різко континентальний. Зима малосніжна, холодна. Середня температура січня -23 °С, липня + 21 °С. Опадів близько 300 мм на рік.

Історія

Виникнення

Існує легенда, що на початку XIX століття рознеслася чутка, що в далекій Витимській тайзі знайдено золото. І ось в цей час мешканець улуса коханець вирішив свого сина Бадму поселити на . Одружив його на дівчині Ганні, але так як батько не погоджувався віддати будинок за нехрещених бурят, Бадму перед весіллям охрестили. Тугутуйський піп при хрещенні дав йому ім'я Петро і привласнив своє прізвище Татаринов. Оглядаючи місцевість для поселення, Петро, ​​зі зневагою зауважив: «Ну і місце, навколо болото, бруд, хархан (чагарник). (Це слово дало згодом назву селу - Харханай)». «Нічого, синку, - відповів йому батько, - зате тут буде золоте дно». І, дійсно, на перший погляд місце незатишне: купини, болота, чагарники жимолості, шелюги. Тому люди проходили це місце, ніхто тут не селився. Вибрали місце сухіше. Біля злиття Ординки поставили хатинку, кузню, баню. І зажили молоді Татаринови на новому місці. Народ став до них заходити, заїжджати. Батько по навколишніх селах скуповував фураж, продукти, одяг. Петро перепродував їх. Робота в кузні теж давала дохід. Господарство швидко зростало і міцніло. Підростаючі чотири сини Василь, Олексій, Михайло, Юхим допомагали батькам. Згодом сини одружилися, виділилися в самостійні. Так розросталася село Харганай, збільшувалася плем'я Татаринова. І довгий час не було тут інших прізвищ крім Татаринова.

Існує також друга версія заснування селища. Відомий вчений-топоніміст Матвій Миколайович Мельхєєв у своїй праці «Географічні назви Східного Сибіру», відзначав, що до 1837 року ця було бурятське село Хужир (в перекладі - «солончак», «солонець»). Назва ця пов'язана з великою засоленістю ґрунтів в околицях села, коли в суху погоду земля покривається білуватим нальотом солі. Поруч з Хужиром ще на початку XIX століття перебувала Усть-Ординська поштова станція в один двір, яка ще називалася Швед, так як колись станцію містив якийсь шведський військовополонений. Згодом село, по гирлу річки Ордушка, засноване як початковий пункт, поштова станція, стала розростатися і перетворилася в аймачну столицю.

Аймачний центр

З часу утворення Ехірит-Булагатського аймака в 1918 році адміністративними центрами по черзі були села Ользон і Баяндай. Але в зв'язку з їх незручним місцезнаходженням центральні аймачні установи були переведені в Усть-Орду.

«Визнати село Усть-Орда адміністративним, економічним та політичним центром» - таку постанову було прийнято 5 січня 1925 року. З того часу статус Усть-Орди змінився. У аймачний центр кинулися приватні дрібні торговці, багато хто хоче жити тут і працювати.

Тут, вже в двадцяті роки, були в наявності всі переваги перед іншими селами аймака. Усть-Орда була економічним центром: сюди приходило на базар населення для збуту й купівлі продуктів сільського господарства, тут знаходилися потужна споживча кооперативна лавка, правління сільськогосподарського кооперативно-кредитного товариства.

Вигідним було також географічне розташування Усть-Орди, розташованої близько до Іркутська, на шляхах перетину величезної більшості і родів. проходив паралельно Усть-Орді всього лише за 8 верст, що давало широку можливість населенню аймака відвідувати по своїх справах адміністративний центр. Відкрилася середня школа, в цьому ж році почалося будівництво лікарні.

7 березня 1928 року в клубі села почав працювати радіоприймач.

22 вересня 1928 року відбулося відкриття Усть-Ординської лікарні на 50 ліжок. У цей період в лікарні працюють вже 14 лікарів і 17 медсестер.

Окружний центр

У вересні 1937 року одночасно з поділом Східно-Сибірського краю на Іркутську і Читинську області в складі Іркутської області був утворений Усть-Ординський Бурят-Монгольський (згодом Усть-Ординський Бурятський) автономний округ. До моменту утворення округу в Усть-Орді, яка хоч і була на той час центром Ехірит-Булагатського аймака, можливостей «прийняти» на себе обов'язки «столиці» округу було дуже мало.

В порівняно короткий термін - за 1938-1941 рр. Усть-Орда значно зросла: з'явилися цілі вулиці з будинків, перевезених з різних місць, почалося нове будівництво службових та житлових будівель для установ і підприємств соціально-культурного призначення.

До 1941 року селище став найбільшим за кількістю мешканців в окрузі. Тут за станом на кінець 1940 року, проживало близько 5 тисяч осіб.

З 1992 року має статус сільського населеного пункту.

Примітки

1. Тайлаган на горе Булен. pribaikal.ru (рос.). оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 18 вересня 2020. > Прибайкалье. Эхирит-Булагатский район