Бересте́йська у́нія (пол. Unia brzeska, біл. Берасьцейская унія) — вчинений у Ватикані та проголошений (ратифікований) у 1596 році на церковному соборі у м. Бересті акт з'єднання частини ієрархів та вірян Київської митрополії Вселенського патріархату з римо-католицькою церквою на умовах виходу з-під канонічної підлеглості Константинопольському патріархату, визнання зверхності папи Римського та прийняття католицького віровчення (догматики). При цьому новостворена Руська унійна церква, згодом названа греко-католицькою, зберігала візантійську обрядовість, власні адміністративні структури, канонічний правопорядок та духовно-культурну спадщину. Проголошенням унії було засновано Українську греко-католицьку церкву. Унія також спричинила протистояння православних з уніатами у Києві та місію Феофана III в Україні.
Ця стаття стосується теми |
Українська греко-католицька церква |
---|
Структура |
Верховний Архієпископ – Святослав (Шевчук) |
Синод УГКЦ |
Патріарший собор Воскресіння Христового |
Богослов'я |
Катехизм «Христос — наша Пасха» |
Законодавство |
Кодекс Канонів Східних Церков |
Історія |
Предстоятелі · Єпископи |
Берестейська унія |
УГКЦ в СРСР · УГКЦ у 1980-1990-х |
Андрей Шептицький · Йосиф Сліпий |
цієї статті під сумнівом. (листопад 2020) |
Історія
Ранні спроби на здійснення церковної Унії
Із самого моменту розколу в 1054 року ідея возз'єднання розглядалася як католицькою, так і православною церквою. В Україні спроби їх об'єднання почалися ще в XIII ст., а після Флорентійського собору, що відбувся 1439 року, цю ідею мало не було здійснено. Між візантійською і латинською церквами першу унію укладено на соборі в Ліоні (1274), другу — на Флорентійському соборі (1439), проте ні одна, ані друга не довели до повної єдності християн.
Було кілька спроб об'єднання руської церкви з римською: на Першому Ліонському соборі (1245) брав участь архієпископ Петро Акерович, висланий правдоподібно київським князем Михайлом Всеволодовичем або королем Русі Данилом Галицьким, щоб одержати від Заходу через папу Інокентія IV допомогу проти татар. Внаслідок розмов Данила і Василька Романовичів з папським леґатом Плано де Карпіні дійшло до унії Данила з Римом (1253) і надання Данилові королівської корони. Ця унія протрималася недовго: король Данило не одержав допомоги і під тиском татар розірвав стосунки з Римом.
Починаючи із 1396 році говорили про можливість об'єднання православної та католицької церкви на нараді Яґайла з митрополитом Кипріяном Цамблаком; поділяючи бажання об'єднати Церкви, митрополит вважав за конечне скликати для цього собор, про що сповістив патріарха. На тому справа й закінчилася. У 1418 році питання унії було порушене на Констанцькому Соборі, але знову в площині скликання собору з участю з обох сторін знавців канонічного права.
У 1439 році укладено унію на Флорентійському соборі. Єпископ Константинопольської православної церкви — Марк Ефеський — став противником унії і пізніше був канонізований у лику православних святих. Київський митрополит Ісидор брав участь в соборі та підписав унію від імені Київської митрополії. Після падіння Константинополя в 1453 році, унія де-факто перестала діяти. В 1470 році наступник митрополита Ісидора, київський митрополит Григорій II Болгаринович вийшов з унії і був прийнятий православним Патріархом Константинопольським Діонісієм I.
Греко-католики, проголосивши унію, визнали владу Папи Римського і прийняли основні догмати католицької церкви, проте зберегли грецький обряд та відправу церковнослов'янською мовою.
Передумови Берестейської унії
Ватикан, який здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи і діяльно підтримував політику польських феодалів щодо України та Білорусі, дав почин унії. У підготовці унії чималу роль відігравали і єзуїти, яких у 60-х роках XVI століття для боротьби з протестантами покликали в Королівство Польське польські католицькі єпископи. Саму ідею унії підтримувала ще й верхівка українського духовенства та світських феодалів, що прагнули досягти однакового політичного становища з польськими магнатами.
Безпосередніми приводами до унії були:
- ідея об'єднання християн після розколу в 1054 року на православну та католицьку у єдину церкву;
- на думку українських єпископів, мала б вирішити проблему полонізації та покатоличення православних, вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками;
- тісніше зв'язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви;
- невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства;
- бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства;
- намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від папи та почасти від короля.
Підготовка і підписання Берестейської унії
Наприкінці 1589 року єпископ Львівський Гедеон Балабан перший порушив питання про унію. До нього приєдналися — Кирило Терлецький, Леонтій Пельчицький, єпископ Пинський і Туровський, Діонісій Збируйський, єпископ Холмський та Белзький. Наслідком таємної конференції в Белзі у 1590 році був лист до короля, в якому єпископи заявляли про свою згоду визнати владу папи. Справу тримали у великій таємниці, і навіть не всі єпископи знали про переговори з королем.
Число спільників серед єпископів зростало. У 1591 році на Перемиську кафедру по смерті єпископа король номінував шляхтича Михайла Копистенського, що мав жінку. Патріарх заборонив висвячувати його, але грамота спізнилася. Року 1593 на звільнену Володимирську кафедру висвячено сенатора та каштеляна Адама (Іпатія) Потія, який приєднався до прихильників унії.
Під час сейму в Кракові в лютому 1595 року велись перемовини між представниками церкви з королем і канцлером Яном Замойським, в червні 1595 року відбувся з'їзд єпископів у Бересті, 12 червня було прийнято документ про унію. Під впливом Костянтина Острозького 1 липня 1595 року Копистенський Михаїл, Гедеон Балабан відкликали свої підписи.
У 1595 році після видання королем універсалу, в якому сповіщалося про перехід православних єпископів до унії, єпископи Луцький Кирило Терлецький і Володимирський Іпатій (Потій) — головні діячі Берестейської унії — вирушили до Рима, приставили 33 статті Унії, скомпонованих на підставі умов Флорентійської Унії 23 грудня 1595 року в Римі. Святкове проголошення самої унії планувалося на жовтень 1596 року в Бересті.
9 жовтня 1596 року король Сигізмунд ІІІ Ваза і київський митрополит Михайло Рагоза за дорученням Папи Климентія VIII скликали в Бересті в церкві святого Миколая церковний собор для офіційного проголошення унії. Проунійний єпископат з допомогою цієї угоди хотів змінити церковну юрисдикцію та перейти в канонічну підлеглість Святому престолу в Римі. Противники унії наполягали, що єпископат не може самочинно пристати на неї без згоди східних патріархів і скликання Вселенського собору, а також без підтримки мирян, тим самим підтвердивши свою вірність православному віросповіданню й Константинопольському патріархату.
Того ж дня, 9 жовтня 1596 року Никифор, як екзарх Константинопольського патріарха, з хрестом і Євангелією в руках проголосив декрет, яким позбавляв митрополита Михайла Рагозу та п'ятьох єпископів — Володимирського, Луцького, Полоцького, Холмського, Пинського — їхнього сану за самовільне піддання Папі. Цей декрет підписали духовні члени Собору і надіслали митрополитові Рагозі. Світська частина Собору звернулася до короля з проханням позбавити владик-уніатів церковних дібр, якими володіти могли тільки православні. Уніатський Собор публічно проголосив унію, а на владик Гедеона Балабана та Михаїла Копистенського і все духовенство Православного Собору, кинув клятьбу.
Львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський представляв РКЦ, від Риму його керівником. Проте собор одразу розколовся на два окремі собори — дизунітський («православний», антиунійний) і проунійний. Берестейська унія була укладена 15 грудня 1596 року.
Під проводом Костянтина Острозького, протосинкела (патріарха) Никифора відбувся православний синод у Бересті. Частина православного духовенства і пастви не визнали унію. Висвячення православної ієрархії єрусалимським патріархом Теофаном ІІІ 16 жовтня 1620 року створило дві митрополії, унійну (греко-католицьку) і православну — і загострило боротьбу, кульмінаційним пунктом якої було вбивство архієпископа полоцького Йосафата Кунцевича.
На Закарпатті т.зв. Ужгородську Унію уклали в 1646 року спершу 63 священики, а в 1652 року прийняло її все західне Закарпаття. Перемиська єпархія прийняла Унію в 1692 році, Львівська — в 1700 році, Луцька — у 1702 році, Львівська ставропігія — лише в 1708 році. В 1716–1721 роках перейшла на Унію і Мармарощина.
Греко-католицьким єпископам обіцяли сенаторські звання (ця обіцянка залишилася невиконаною), греко-католицьке духовенство, як і католицьке, звільнялося від податків, греко-католицька шляхта одержала право обіймати державні посади нарівні з католицькою шляхтою, а греко-католики-містяни зрівнялися у правах з католицьким міщанством. Додатково уряд Речі Посполитої вважав унію обов'язковою для всіх православних на території Речі Посполитої, бо православна віра на думку влади опинилася поза законом.
Текст Берестейської унії
Офіційне проголошення унії Руської Церкви з Апостольським Престолом, укладене на Берестейському соборі Берестя, 8/18 жовтня 1596 р.
В ім'я Бога в Тройці єдиного. На честь і святу хвалу Його і для людського спасіння, а для святої християнської католицької віри вивищення і утвердження, – всім, кому про це відати належало б.
Року Божого 1596-го, восьмого дня місяця жовтня, за старим календарем, Ми, в Бозі зібрані на черговім соборі в Бересті, в соборній церкві Св. Миколая, Митрополит і Єпископи грецького обряду, нижче підписані, на вічну пам'ять проголошуємо:
Ми, бачачи як одновлада Божої Церкви в Євангелії й устами Господа нашого Ісуса Христа є заснована та утверджена, щоб Христова Церква на одному Петрі, немов на камені, стояла твердо та була розпоряджувана одним і ним ведена, щоб в одному тілі була одна голова і в одному домі був один господар і розподілювач Божих ласк, поставлений над Божою челяддю і щоб дбав про лад і роздумував про благо всіх; і цей-то лад Божої Церкви, який почався від апостольських часів, тривав завжди. Тому-то всі Патріярхи зверталися завжди у справах навчання віри і в прийманні духовної влади, в єпископських судах й у відкликах, - до одного наслідника Петра святого, римського Папи, як це видно з Соборів і з Правил святих Отців та й наші слов'янські писання, перекладені в давнині з грецької мови, це задовільно показують, а давні святі Отці Східної Церкви засвідчують. Всі вони визнають цей святий престол Петра, його першенство і його владу над Єпископами всього світу. Не менше також і царгородські Патріярхи, від яких ця руська країна перейняла святу віру, немалий час визнавали цю зверхність Римського Престолу св. Петра та йому підлягали, і від нього брали благословення. Й хоча від цього Престолу вони багато разів відступали, але щоразу з ним з'єднувалися і поверталися до послуху йому. А останньо це сталося на Флорентійському соборі, року Божого тисяча чотириста тридцять осьмого, за патріярха Йосифа і царгородського імператора Івана Палеолога, які цілковито повернулися до цього послуху, визнаючи, що Римський Папа є батьком, учителем і завідувачем усього християнства і правним наступником святого Петра. А на тому-то Флорентійському соборі був і наш Київський архиєпископ і митрополит всієї Руси – Ісидор, який приніс це з'єдинення царгородського Патріярха і всіх Церков східного обряду, які до нього належали, у ці руські країни і у цім послусі й зверхності Римської Церкви їх утвердив. Тому-то і польські королі, і великі князі литовські, а особливо король польський і угорський Володислав та інші володарі, дали духовенству грецького й руського обряду привілеї і всі сеймові вольності, що їх уживають римські католицькі Церкви, - такі і їм були дані.
А коли царгородські патріярхи знову відступили від того церковного об'єднання, то за той свій гріх відступства й розірвання церковної єдности попали під турецьку поганську владу, з чого постало багато фальшів і лихих учинків та й занедбання правного нагляду над цими руськими країнами, а звідси – і багато закралося огидного святокупства і поширились єресі, які майже всю Русь опанували, знищуючи Божі церкви й пошкоджуючи Божу славу.
Тому ми, не бажаючи бути учасниками такого великого гріха і поганської неволі, яка за тим прийшла на царгородських патріярхів і не хотячи їм помагати в розколі й розірванні святої церковної єдности і запобігаючи спустошенню церков і спасінню людських душ, через ті єресі, що зараз постали, маючи все те на совісті, а й небезпеку власного спасіння та всього духовного стада, від Бога собі дорученого, - ми вислали минулого року послів до святішого Отця Климентія восьмого, наших братів - велебних у Христі єпископів Іпатія Потія, прототронія, володимирського і берестейського єпископа, і Кирила Терлецького, екзарха, єпископа луцького і Острозького, за відомом, згодою і понукою нашого найяснішого володаря, його милости польського короля і великого князя литовського Жигмонта Третього, володаря побожного, якому дай Боже щасливе панування, просячи, щоб – як найвищий пастир вселенської католицької Церкви – прийняв нас під свій послух та визволив від зверхности царгородських патріярхів і розрішив нас, зберігаючи за нами обряди і звичаї східних Церков, грецьких і руських, не роблячи жодних змін у наших церквах; але щоб залишив їх за переданням святих грецьких отців навіки. Що він і вчинив і дав на це свої письма і привілеї, розказуючи, щоб ми, з'їхавшись на синод, вчинили ісповідь святої віри і віддали послух Римському Престолові св. Петра, Климентові восьмому та його наступникам. Це ми сьогодні на цьому синоді вчинили, як це посвідчують наші письма і власноручні підписи і прикладені печаті, які ми передали на руки послів святішого Отця Климента Папи, які були вислані на цей синод, а то велебного Яна Димитрія Соліковського, архиєпископа львівського, його милости отця Бернарда Мацєйовського, єпископа луцького і його милости Станіслава Ґомолінського, єпископа холмського, і в присутності послів його королівської милости, ясновельможного Миколая Христофора Радивила, князя на Олиці і Несвіжу, воєводи троцького, і його милости вельможного пана Льва Сапіги, канцлера великого князівства литовського і його милости пана Дмитра Халецького, земського підскарбника великого князівства литовського, старости берестейського і багатьох інших духовних і світських, які були зібрані на тому синоді.
Дано, як сказано вище, за підписом рук наших власних:
Михаїл Рагоза, Божою волею архиєпископ і митрополит Київський, Галича і всієї Руси, власною рукою.
Іпатій Потій, Божою милістю єпископ Володимирський і Берестейський, рукою власною.
Кирило Терлецький, Божою милістю екзарх, єпископ-владика Луцький і Острозький, власною рукою.
Григорій Герман, милістю Божою архиєпископ Полоцький, владика Витебський і Мстиславський, рукою власною.
Діонисій Збіруйський, Божою милістю єпископ-владика Холмський і Белзький, рукою власною.
Иона Гоголь, Божою милістю єпископ Пинський і Турівський, архимандрит Кобринський, власною рукою.
Богдан Ліщинський, архимандрит Брацлавський, власною рукою.
Гедеон Брольницький, архимандрит Лавришівський, рукою вл.
Паїсій, архимандрит Мінський, рукою власною.
Постанови унійного собору
Київський уніатський митрополит Михайло Рогоза, вже на соборі видає грамоту про «скинення» архімандрита Никифора Тура з «уряду столиці архімандритів» та заборону в служінні, а наступного дня, 10 жовтня 1596 р., взагалі забороняє в служінні все духовенство, яке не прийняло унії. Незабаром, 15 грудня 1596 р., король Сигізмунд ІІІ видає Грамоту, в якій наказує православним приєднатися до унії та підтверджує рішення митрополита Михайла Рогози про усунення православних єпископів Михаїла Копистенського та Гедеона Балабана .
- Укладені в Київській митрополії «Артикули, що належать до з’єднання з Римською церквою» (1595 p., червня 1/11)
Артикули, на які ми потребуємо запоруки від панів римлян перед тим, як приступимо до єдності з Римською церквою. 1. Тому, що між римлянами і греками існує суперечка про походження С[вятого] Духа, яка неабияк перешкоджає з’єднанню, і, правдоподібно, триває не через що інше, як через те, що ми не хочемо одні одних зрозуміти, — просимо, аби нас до іншого віровизнання не примушували, а щоб ми залишалися в тому, яке знаходимо викладеним у С[вятому] Письмі, в Євангелії, а також у писаннях с[вятих] грецьких докторів [отців]; а саме, що С[вятий] Дух не має двох начал, ані подвійного походження, а походить з одного начала, як з джерела, — від Отця через Сина.
2. Щоби Божа хвала і всі молитви — ранні, вечірні та нічні — нам залишилися незмінними, згідно зі стародавнім звичаєм Східної церкви [...]
6. Новий календар, якщо не можна вживати старого, ми приймемо, однак не порушуючи Пасхалії і наших свят, тобто так, як це бувало за часів згоди, бо ми маємо деякі свої особливі свята, яких панове римляни не мають: це, наприклад, у день 6 січня, коли вшановуємо охрещення Господа Христа, і на перше об’явлення Бога, в Тройці єдиного, яке в нас зветься Богоявленням; того дня ми маємо особливу церемонію освячення води.
7. Щоб нас не примушували відбувати процесії на день свята Тіла Христового, а щоб ми могли ходити з процесіями зі своїми Святими Тайнами, бо в нас є інша [практика щодо] Святих Тайн.
8. Щоб [нас теж не примушували] перед Великоднем посвячувати вогонь, уживати калатал [замість дзвонів], а також відбувати інші церемонії, яких ми в нашій Церкві дотепер не мали, а щоб ми збереглися — згідно з порядком і уставом нашої Церкви — без змін у наших церемоніях.
9. Щоб подружжя священиків залишилися незмінними, за винятком двоєженців.
10. Щоб митрополичих, єпископських та інших високих духовних санів нашого обряду не давали нікому іншому, крім людей народу руського або грецького і іншої релігії. А оскільки в наших канонах зазначено, що такі особи, як митрополит чи владики, які спершу обираються духовенством, повинні бути людьми гідними, просимо його королівську] м[илість] дати нам свободу таких виборів; з тим, аби при цьому не порушувалася воля його королівської] м[илості] призначати обранця за власним бажанням. [...]
11. Щоб наших владик не посилали до Рима за сакрою [тобто, грамотою на свячення], але якщо його королівська] м[илість] зводить надати якесь владицтво, то архиєпископ-митрополит кожного такого [достойника] за давнім звичаєм повинен висвятити. Однак сам митрополит, перед тим як обійняти митрополичий уряд, повинен звернутися до отця папи за сакрою, і лише після того, як така сакра надійде з Рима, щоб владики (щонайменше двоє) висвятили його за нашим звичаєм. [...]
12. Щоб ми мали більшу владу і щоб наші овечки нас більше поважали та шанували, просимо надати нашим митрополитові і єпископам місця в сенаті його к[оролівсько'ї] м[илості], і це з багатьох слушних причин: адже ми маємо той самий єпископський уряд і гідність, що і їх м[илості] панове римляни. [...]
17. Через те, що чимала кількість наших церковних маєтків виявилася протиправно заставленою з вини наших попередників, які, будучи тимчасовими господарями, могли заставляти їх лише на час власного життя, — ми уклінно просимо, щоб ці маєтки було повернено церквам [...] А якщо би хтось мав право пожиттєвого володіння церковними маєтками, то нехай би з них платив церкві принаймні якусь оренду, а після його смерті ці [маєтки] нехай би поверталися церкві; і щоб ніхто не міг їх домогтися без згоди єпископів та крилосу. [...]
18. Щоб після смерті митрополита і єпископів ані старости, ані підскарбії не втручалися до справ церковних маєтків, а щоб ними, як це заведено в Римській церкві, до часу виборів нового єпископа розпоряджався крилос. Стосовно ж приватних маєтків самого єпископа, то щоб підданим і рідним померлого не завдавали кривди, але щоби все відбувалося так, як після смерті панів духовних Римської церкви. [...]
Реакція
Опір унії
Із самого початку частина православного духовенства відкинула унію. Паралельно до унійного проходив православний собор, що виступив різко проти унії. Цей собор хоча і був менш представницьким стосовно єпископату Київської митрополії, представників королівської влади та Риму, але на ньому теж було два архієреї, зокрема грецький єпископ Паїсій, та ряд архімандритів й ігуменів провідних монастирів, у тому числі — Києво-Печерський архімандрит Никифор Тур.
Ставлення православних киян до підготовки уніатського собору 1596 р. було вкрай негативним, жоден представник впливового духовенства та мирян не брав у ньому участі. Така реакція була зумовлена: впливом Львівського православного братства та Львівського єпископа Гедеона (Балабана); духовним авторитетом Києво-Печерського монастиря, разом з Константинополем та Афоном, які не визнали Унії; позицією князя Костянтина Острозького, який був Київським воєводою та щедро допомагав православним монастирям і братствам. За словами історика Івана Крип'якевича «боротьбу ведено словом і письмом, в церкві і поза церквою, часом приходило навіть до кривавих сутичок. Ця релігійна боротьба дуже шкодила українському народові, її використали поляки і ще більше нищили Україну».
«Возний Київської землі» Роман Овсяний свідчить, що «ченці Києво-Печерської лаври зі зброєю у руках не дали виконати королівські укази» про передачу монастиря під владу уніатського митрополита Михайли Рогози та передачу йому на суд архімандрита Никифора Тура . Опір унії чинила не тільки Києво-Печерська лавра, а загалом духовенство Києва. Про це виразно свідчить королівська грамота від 2 грудня 1597 р., яка «наказує духовенству Києву підкоритися Київському митрополиту» (уніатському). Незгоду з унією виказувало не тільки духовенство, а й звичайні віряни різного звання та навіть представники влади міста, про що свідчить наступна грамота короля, яка була звернена саме до них.
Ситуація в Києві не змінилася й після смерті уніатського митрополита Михайла Рагози й обрання на його місце Іпатія Потія: король видає йому грамоти про владу над Києво-Печерським монастирем та всіма православними Речі Посполитої, а ченці та містяни не дають його представникам увійти у володіння монастиря. Протистояння нового митрополита та православних киян було дуже гострим, що доводить факт видання окремої королівської грамоти «мешканцям київського воєводства» 8 квітня 1600 р. з вимогою підкоритися владі новообраного уніатського митрополита.
Таким чином станом на 1610 рік в Києві був лише один уніатський єпископ — Іпатій (Потій) який перебував у Вільно.
Православний болгарський митрополит Неофіт, який приїхав до Києва перед Пасхою 1612 р., відправляв служби чи був прийнятий православним чернецтвом та духовенством у таких монастирях: Києво-Печерський; Пустинно-Миколаївський; Золотоверхий Михайлівський; Міжгірський; Києво-Кирилівський. Також й у храмах: Соборний Пречистинський; Миколи Доброго; Спаська; Воскресенська; Бориса і Гліба; Набережна Різдва Богородиці; Пречистої Богородиці та Стрітення.
Загалом, уніатська ієрархія не полишала надії переконати киян долучитися до унії. У 1614 р., незабаром після свого обрання Київським уніатським митрополитом, Йосип Рутський, разом з Йосафатом Кунцевичем (на той час — архімандритом) навідується в Київ та веде перемовини з отцями Києво-Печерської лаври, які, вже традиційно, закінчилися для уніатів поразкою.
На початку 1618 р., відповідно до рішення першого з’їзду Василіанського чину в Новгородку (19–16 липня 1617 р.), Київський уніатський митрополит Йосип Рутський здійснює нову спробу поширити свою владу в Києві. Зокрема, заручившись підтримкою короля Сигізмунда ІІІ, він наказує своєму наміснику Антонію Грековичу встановити контроль над Михайлівським Золотоверхим монастирем, який формально був переданий уніатам ще 15 вересня 1612 р. У результаті спроби цього захвату, о. Антоній Грекович був 15 лютого (за іншими даними — 22 лютого) схоплений козаками та втоплений в ополонці Дніпра навпроти Видубицького монастиря.
16 вересня 1658 року з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною був підписаний Га́дяцький до́говір що передбачав ліквідацію Берестейської унії, а також право п'яти православних єпископів брати участь у засіданнях Сенату. Основні перетворення залишилися на папері, оскільки Сейм Речі Посполитої ратифікував договір у значно скороченому вигляді, скасувавши його головні положення. Пункт про скасування Берестейської унії було вилучено. Зберігся пункт про обмеження на будівництво греко-католицьких церков. Також сейм відкинув вимогу козаків повернути відібрані греко-католиками у православних маєтки та чини.
Інші реакції на унію
Проти унії протестувала також значна частина православної шляхти, деякі магнати (князь Костянтин Острозький), хоча спочатку він підтримував ідею унії і був її натхненником, частина духовенства (зокрема, Києво-Печерський архімандрит Никифор Тур, його наступник Єлисей Плетенецький та інші). Було видано ряд полемічних творів проти греко-католицизму. Особливе місце серед них займали твори славетного українського письменника Івана Вишенського.
Тривала боротьба православних киян проти унії все більш потребувала координації та об’єднання, тому, близько 1615 року вони об’єдналися в Київське православне братство, а через рік, у 1616 році, до нього разом зі «всім військом Запорізьким» вступив гетьман Петро Сагайдачний та встановив над ним свою опіку.
Боротьба українського народу проти покатоличення сприяла виникненню братств у Львові, Луцьку, Могилеві, Києві. Православна інтелігенція згуртувалася на захист національних, релігійних, культурних інтересів українського народу. У часи монгольської навали шкільна справа занепала. Основними осередками її відродження стали Острог, Київ, Львів. Острозька школа була заснована князем Костянтином Острозьким у 1580 році. Православні вдалися до активного використання полемічних творів для захисту віри. Тому Поширення шкіл та друкування розбудило колись пасивних і консервативних українців (русинів). Замість того, щоб переходити в католицизм, вони зі зростаючою рішучістю стали боронити власні релігійні традиції, що відрізняли їх від поляків.
В останній третині XVI – першій половині XVII століття справу навчання і освіти очолили православні братства. Львівська братська школа була відкрита в 1586 році. У Києві – у 1615 році (на Подолі). У 1632 році Київська братська школа об’єдналась із лаврською школою, заснованою в 1631 році Петром Могилою, і почала існувати як Києво-Могилянська колегія.
1620 року, за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного, єрусалимським патріархом Теофаном було відновлено вищу ієрархію православної Київської митрополії та висвячено Митрополита Київського, Галицького та всієї Русі Іова Борецького.
Уніатська місія ченців-василіанів, у кількості 6 осіб, прибула до Києва у кінці серпня 1622 р. та оселилася в «митрополичому палаці», але вже 21 вересня, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, православне духовенство разом із киянами та козаками «підійшло до Софійського собору». Уніатських ченців було ув’язнено та вислано із Києва. У святій Софії була повна руйнація, не було жодних умов та речей для відправлення богослужіння, «стіні голі, а вівтар зруйнований». Такий самий запис, без жодної «протестації» є й у архіві уніатських митрополитів. Крім того, є і свідчення інших очевидців, зокрема майбутнього православного митрополита Сильвестра Косова від 1635 р., у якому він свідчить, що Київська Софія «була дощенту спустошена, пограбована та знищена, що і до тепер, надаючи величезні кошти, митрополит ледь міг підняти її з руїн». Свята Софія була в такому поганому стані що уніати так і не відслужили там жодного богослуження .
Війт Києва Федір Ходика який на початку 1625 року почав опечатувати православні церкви, був схоплений розлюченими міщанами та козаками і втоплений у Дніпрі біля Трипілля.
Внаслідок опору українського і білоруського народів уряд Речі Посполитої на початку 1630-х років змушений був видати «Статті для заспокоєння руського народу», які узаконювали легальне існування православної церкви. Проте ці «Статті» не припинили наступу католицизму та унії. Українська революція 1648—1676 років привела до цілковитої ліквідації унії на Лівобережжі.
Критичні оцінки Берестейської унії
Іван Франко у своїй статті «Дві унії. Образок з історії Русі при кінці XVI віку» писав: «Але перечислилися трохи єзуїти і їх прихильники, думаючи, що як зловлять у свої сіті владик руських, то вже разом з ними зловлять і весь народ. Поперед усього два владики, львівський і перемиський, побачивши, до чого діло йде, відступили від нього і осталися при православію. В обороні його став і знаменитий князь Острозький, виступили й братства. На собор Берестейський 1596 р. прислав і патріарх константинопольський свого відпоручника Никифора протосингела, а патріарх олександрійський свого відпоручника Кирила Лукаріса, бувшого учителя в школі Острозькій. Всі вони зібралися разом, зложили православний собор і викляли митрополита Рагозу і тих єпископів, що прийняли унію. Таким способом замість унії, т.є. єдності, собор Берестейський посіяв великий роздор серед народу руського, роздор, котрий остається ще й донині і причинив цілій Русі безкінечно много лиха і нещастя. Унія була причиною довгої та важкої боротьби внутрі малоруського народа і остаточно принесла незміримі шкоди цілому його духовному і політичному розвоєві.., унія в минувшині не дала нашому народові майже нічого, не лишила в літературі южноруській ані одного цінного пам'ятника.., натомість знаменито причинювалася до полонізації руської інтелігенції».
У іншій статті «Йосиф Шумлянський, львівський єпископ 1668-1708 р., і заведення унії в Галичині» Іван Франко писав «Замість єдності унія ввела в руський народ незгоду і ненависть і страшенно ослабила Русь. Але вона не помогла й полякам, бо переслідування православія викликало серед русинів роздразнення, котре 1648 року страшним пожаром вибухло в війнах Хмельницького і завдало перший смертельний удар Польській державі. В 1896 році святкували у нас поляки і деякі русини 300-літній ювілей тої унії, зробленої на соборі в Бересті 1598 р. Справедливо піднесено у нас тоді, що властиво галицьким русинам нема чого святкувати того ювілею вже хоч би для того, бо Галицька Русь тоді не приступила до унії. Треба було ще цілих 100 літ і великої хитрості, щоби знищити православія в нашім краю. Сього доконав єпископ львівський Йосиф Шумлянський».
Історик Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна писала: «Берестейська унія не внесла спокою і не поєднала Церков. Навпаки, крім двох — православної і католицької — з'явилася третя, уніятська. На боці уніятської були: митрополит, п'ять єпископів, визнання польським урядом, а головне — могутня рука папи. На боці православних: два єпископи, багато чорного та білого духовенства і народ, їх зверхник, Царгородський патріярх, не був у стані боронити їх. Спроби православних звернутися до короля за посередництвом соймиків та сеймів нічого не дали. Уніятська Церква залишалася в очах уряду єдиною правною Українською Церквою. Тяжкий стан Православної Церкви погіршував внутрішній двоподіл: владики, частина шляхти та міщан пішли за унією, але більшість духовенства, шляхти з кн. К. Острозьким, більшість міщан та братств, селяни, а головно та нова сила, що організувалася за Дніпровими порогами — козацтво — залишилися при вірі батьків».
Орест Субтельний писав у своїй книзі так: «Із самого початку стало очевидним, що сторони не можуть знайти спільної мови. Зрозумівши, що переговори не мали ніякого сенсу, прибічники унії публічно підтвердили свої наміри укласти її. Незважаючи на протести та погрози, православній стороні не вдалося змусити їх відступити або домогтися того, щоб король позбавив їх посад. Так українське суспільство розкололося навпіл: з одного боку — православні магнати, більшість духовенства та народні маси, в той час як з іншого — колишні ієрархи, підтримувані королем та купкою прибічників. Унаслідок цього виникла ситуація, коли існувала церковна ієрархія без віруючих і віруючі без своїх ієрархів. Те, що почалося як спроба об'єднати християнські церкви, закінчилося їхнім подальшим роздрібненням, бо тепер замість двох існувало три церкви: католицька, православна та уніатська, або греко-католицька, як її згодом стали називати».
Спроби ліквідації УГКЦ
Після розділу Речі Посполитої Російська імперія почала ліквідувати наслідки Берестейської унії. Катерина ІІ розпочала боротьбу, спрямовану на її повне знищення унійної митрополії та навернення усіх вірян до Російської православної церкви. Спочатку була ліквідована греко-католицька митрополія та всі єпархії, за винятком полоцької: Микола І у 1839 р. ліквідував рештки греко-католицької церковної ієрархії на Правобережжі, Волині і Білій Руси, а Олександр II — на Холмщині і Підляшші. Російська імперія під час окупації Галичини 1914 р. заарештувала митрополита Андрея Шептицького й насаджувала насиллям православ'я під проводом архієпископа Волинського і Житомирського РПЦ Євлогія Георгієвського. Такі самі, але безуспішні, спроби були під час другої світової війни (1939—1941).
Після окупації Галичини в 1944 р. смерті Андрея Шептицького та арешту всієї ієрархії Греко-католицької церкви, що відмовились переходити на православ'я, органи НКВД організували псевдо-собор у Львові 1946 р. на якому не був присутній жоден єпископ УГКЦ і де було прийняте нелегітимне рішення підпорядкувати Українську Греко-католицьку церкву московському патріархові. Подібно ж ліквідовано Унію на Закарпатті 1949 р. і Пряшівщині 1950 р. Синод української католицької ієрархії в Римі 2 грудня 1980 р. ствердив, що акт ліквідації Унії т. зв. «львівським собором» недійсний.
Див. також
Примітки
- Субтельний Орест. Україна: історія [ 5 вересня 2021 у Wayback Machine.] / Переклад з англійської Ю. Шевчука. — 3-е видання. — Київ: Либідь, 1993.
- Marian Rechowicz. Kopystyński (Kopysteński) Mateusz h. Leliwa / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIV/1, zeszyt 60.— S. 27 (пол.)
- Яроцький П. Л. Берестейська церковна унія 1596 // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Берестейська церковна унія 1596 (дата звернення: 14.07.2019)
- Kotarski Edmund, Kumor Bolesław. Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603) / Polski Słownik Biograficzny: Warszawa — Kraków, 2000.— t. XL/2, zeszyt 165.— S. 287—288
- термін, що використовувався на території Речі Посполитої на позначення православного духовенства і вірян, які не прийняли умови Берестейської унії
- Описание документов архива Западнорусских униатских митрополитов. Т.1, СПб., 1897.
- Гудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і ґенеза Берестейської унії. Львів, 2000. — С. 331—336.
- admin. (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
- Іван Крип’якевич, Історія України, Київ 1992, с. 49
- Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Т. 2. СПб, 1865.
- С. Голубев. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. К., 1883.
- . lessons.com.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
- Epistolae Josephi Velamin Rutskyj metropolitae Kioviensis catholici / Ed. A. O. Velykyj. Romae, 1956
- Киев тепер и прежде. К., 1888.
- Іван Франко, Твори у 50-ти томах, т. 46, Київ 1985, с. 588
- Іван Франко, Твори у 50-ти томах, т. 47, Київ 1985, с. 146
- Наталія Полонська-Василенко, Історія України, Київ 1995, т. І, с. 392
- Орест Субтельний, Україна: історія, Київ 1991, с. 95
Джерела
- Грамота архієпископа, митрополита київського, галицького і всієї Русі Рогози Михайла, архієпископа полоцького Германа Григорія, екзарха київського і єпископа луцького та острозького Терлецького Кирила, єпископа володимирського і берестейського Іпатія Потія, єпископа холмського і белзького Збируйського Деонісія та інших духовних осіб про укладення церковної унії на соборі у м. Бересті (Грамота Берестейської унії) [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Державна архівна служба України. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. (опубліковано: Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233-1799 [ 24 серпня 2021 у Wayback Machine.] / Архівне управління при раді Міністрів УРСР, Центральний держ. історичний архів УРСР; склали О. А. Купчинський, Е. Й. Ружицький ; відп. ред. Я. П. Кісь. – Київ: Наукова думка, 1972. — 675 с. — С. 374 — 377.)
- Documenta Unionis Berestensis eusjue auctorum (1590 — 1600) [ 24 серпня 2021 у Wayback Machine.] / Ed. A. Welykyj. — Roma: «Analecta OSBM», 1970. — 16, 540 p. (Записки ЧСВВ.)
- Ліковський Едвард. Берестейська унія (1596). — Жовква : Печат. оо. Василіян, 1916. — 336 с. (link [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Діяння Собору Греко-католицької церкви у Львові 8—10 березня 1946, Видання Президії Собору, Львів 1946.
- Йосиф Сліпий. Берестейська Унія = (Unio Berestensis). [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.] — Рим, 1994. — 89 с. (Видання «Богословії»; ч. 61). — Відбиток з «Богословії».
- Іларіон (митрополит). Берестейська унія 1595-1596 року: [ 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] [ЇЇ ґенеза, теорія,. практика]: Хронол. Канва /Іларіон (митрополит).— Вінніпег, 1993.
- Ісидор І. Патрило. Артикули Берестейської унії // Записки ЧСВВ. 1996. — Т. XV. — Вип. 1-4.
- Тимошенко Л.В. Артикули Берестейської унії 1596 р. [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 1996. - № 2. - С. 15 — 34.
- Тимошенко Л.В. Берестейська унія 1596 р. Навчальний посібник. [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Коло, 2004. — 197 с.
- Апостольський лист римського архиєрея Івана-Павла ІІ з нагоди 400-річчя Берестейської Унії [ 23 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Рим, 1996. — 24 с. (= Апостольський лист Римського Архиєрея Івана-Павла ІІ з нагоди 400-ліття Берестейської унії [ 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] // журнал «Патріярхат». (Греко-католицьке аналітичне видання))
- Ґудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії [ 20 серпня 2021 у Wayback Machine.] / Перекл. М. Габлевич; Під ред. О. Турія. Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії. – Львів, 2000. – 426 с.
- Берестейський Собор 1596 року в історичній долі українства. Тематичний випуск часопису "Українське релігієзнавство" (№№ 81-82) // Бюлетень „Українське релігієзнавство”. — К., 2017. — №№ 81-82. (link [ 25 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Сапеляк, Андрій (Владика). Українська Церква на другому Ватиканському Соборі [ 25 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Рим, 1967.
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Берестейська унія |
- Яроцький П. Л. Берестейська церковна унія 1596 [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія, електронна версія (дата звернення: 25.08.2021).
- Гудзяк Б.О., Турій О.Ю. Берестейська церковна унія 1596 [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ЕІУ
- Семчук С., о. Берестейська Унія [ 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. Вінніпег : Конґресовий Комітет, 1946. 32 с.
- Рум'янцев В. О. Брестська церковна унія 1596 // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / редкол.: В. Я. Тацій [та ін.]. – Харків, 2016. – Т. 1: Історія держави і права України. – С. 72 – 75.
- Леонід Тимошенко. Берестейська церковна унія 1596 року [ 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія: електронна версія, Київ, Львів: Наукове товариство імені Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2015, [Онлайн].
- Atanasii Velyky. Church Union of Berestia [ 31 травня 2020 у Wayback Machine.] // Encyclopedia of Ukraine (Encyclopedia of Ukraine, vol. 1 (1984).)
- Уния, в церкви [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
- Тимошенко Л.В. Праця Е. Ліковського «Унія Берестейська» з сучасної точки зору [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.] // журнал «Патріярхат». (Греко-католицьке аналітичне видання)
- Тимошенко Л.В. Берестейська унія в оцінці російської історіографії кінця XX ст. [ 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] // журнал «Патріярхат». (Греко-католицьке аналітичне видання)
- Руда О. В. Берестейська унія у дослідженнях львівських польських істориків (1890−1914) [ 25 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Проблеми слов'янознавства. 2008. Вип. 57. С. 63–72. (link [ 24 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Василь Качмар. Фундаментальні постанови Берестейської унії [ 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] // журнал «Патріярхат». (Греко-католицьке аналітичне видання)
- Артикули, для яких потребуємо гарантії панів римлян перше, аніж приступимо до єдности з Римською Церквою [ 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] (Переклад і примітки Наталки Головатої, передрук з Людина і світ. — 1996. — №1-2. — С. 34-38.)
- Маркусь В., Іванків Є. Берестейська Унія в сучасному насвітленні [ 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Чикаго : Братство Святого Андрея Первозванного, 1976. — 44 с.
- Hanna Dylągowa. Dzieje unii brzeskiej (1596-1918). — Warszawa-Olsztyn 1996, ss. 228.
- Józef Krasiński. Unia brzeska: kontekst i treść aktu uniijnego, unici [ 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Studia Theologica Varsaviensia 35/1 (1997). s. 143-170. (link [ 17 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Czterechsetlecie zawarcia Unii Brzeskiej 1596–1996, red. S. Alexandrowicz, T. Kempa, Toruń 1998. (link [ 24 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Mieczysław Kuriański. brzeska (1596): geneza, zawarcie i dalsze losy[недоступне посилання] // PERSPEC†IVA. Legnickie Studia Teologiczno-Historyczne. Rok XV 2016 nr 2 (29) s. 84-105. (link [ 17 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Сорока Ю. В. Брестська унія [1596]. — Х. : Фоліо, 2014. — 118 с.
- Тетяна Шевченко. Ідея церковної унії у другій половині XVI ст.: Рим−Вільно−Остріг−Берестя [ 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. – К.: ННДІУВІ, 2012. – Т. ХХІХ.
- Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (X – початок XVII ст.) [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.]: 3бірник документів і матеріалів / Упорядн.: Є. А. Гринів, Б. В. Грабовецький, У. Я. Єдлінська, Б. С. Криса, Н. М. Царьова, В. М. Яковенко, С. Г. Яковенко. Ред. кол.: Є. А. Гринів (відп. ред.), М. В. Брик, H. Ф. Врадій, Я. Д. Ісаєвич, I. І. Мигович, Д. А. Яремчук. АН Української РСР. Інститут суспільних наук; Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові. – К.: Наук. думка, 1988. – 288 с. (link [ 23 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Люта Т. Ю. Уніатська церква в Києві: 1596—1637 pp. [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Наукові записки „Національний університет "Києво-Могилянська академія”: Історичні науки, т. 18. Київ 2000.
- Берестейська унія [ 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 85. — 1000 екз.
- БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ: причини та наслідки | Програма «Велич особистості» | 2017 (ВІДЕО)
- .
- . — На сайті «Культура України»
- Єзуїти і Берестейська Унія [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.] | Єзуїти в Україні
- Брестская уния (1596 г.) // Седмица.RU. Церковно-Научный Центр «Православная Энциклопедия»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bereste jska u niya pol Unia brzeska bil Berascejskaya uniya vchinenij u Vatikani ta progoloshenij ratifikovanij u 1596 roci na cerkovnomu sobori u m Beresti akt z yednannya chastini iyerarhiv ta viryan Kiyivskoyi mitropoliyi Vselenskogo patriarhatu z rimo katolickoyu cerkvoyu na umovah vihodu z pid kanonichnoyi pidleglosti Konstantinopolskomu patriarhatu viznannya zverhnosti papi Rimskogo ta prijnyattya katolickogo virovchennya dogmatiki Pri comu novostvorena Ruska unijna cerkva zgodom nazvana greko katolickoyu zberigala vizantijsku obryadovist vlasni administrativni strukturi kanonichnij pravoporyadok ta duhovno kulturnu spadshinu Progoloshennyam uniyi bulo zasnovano Ukrayinsku greko katolicku cerkvu Uniya takozh sprichinila protistoyannya pravoslavnih z uniatami u Kiyevi ta misiyu Feofana III v Ukrayini Cya stattya stosuyetsya temi Ukrayinska greko katolicka cerkva Struktura Verhovnij Arhiyepiskop Svyatoslav Shevchuk Sinod UGKC Patriarshij sobor Voskresinnya Hristovogo Bogoslov ya Katehizm Hristos nasha Pasha Zakonodavstvo Kodeks Kanoniv Shidnih Cerkov Istoriya Predstoyateli Yepiskopi Berestejska uniya UGKC v SRSR UGKC u 1980 1990 h Andrej Sheptickij Josif Slipij Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvati Nejtralnist ciyeyi statti pid sumnivom Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim obgovorennyam ta za mozhlivosti vipravte nedoliki listopad 2020 Teritoriya maksimalnogo poshirennya Ukrayinskoyi Greko Katolickoyi Cerkvi v XVI XIX stolittyah Pam yatna marka vipushena do 350 yi richnici Berestejskoyi uniyi Administrativnij podil greko katolickoyi cerkvi v Rechi Pospolitij u 1772 rociIstoriyaRanni sprobi na zdijsnennya cerkovnoyi Uniyi Berestejska uniya Vinnipeg vitrazhist Leo Mol Iz samogo momentu rozkolu v 1054 roku ideya vozz yednannya rozglyadalasya yak katolickoyu tak i pravoslavnoyu cerkvoyu V Ukrayini sprobi yih ob yednannya pochalisya she v XIII st a pislya Florentijskogo soboru sho vidbuvsya 1439 roku cyu ideyu malo ne bulo zdijsneno Mizh vizantijskoyu i latinskoyu cerkvami pershu uniyu ukladeno na sobori v Lioni 1274 drugu na Florentijskomu sobori 1439 prote ni odna ani druga ne doveli do povnoyi yednosti hristiyan Bulo kilka sprob ob yednannya ruskoyi cerkvi z rimskoyu na Pershomu Lionskomu sobori 1245 brav uchast arhiyepiskop Petro Akerovich vislanij pravdopodibno kiyivskim knyazem Mihajlom Vsevolodovichem abo korolem Rusi Danilom Galickim shob oderzhati vid Zahodu cherez papu Inokentiya IV dopomogu proti tatar Vnaslidok rozmov Danila i Vasilka Romanovichiv z papskim legatom Plano de Karpini dijshlo do uniyi Danila z Rimom 1253 i nadannya Danilovi korolivskoyi koroni Cya uniya protrimalasya nedovgo korol Danilo ne oderzhav dopomogi i pid tiskom tatar rozirvav stosunki z Rimom Pochinayuchi iz 1396 roci govorili pro mozhlivist ob yednannya pravoslavnoyi ta katolickoyi cerkvi na naradi Yagajla z mitropolitom Kipriyanom Camblakom podilyayuchi bazhannya ob yednati Cerkvi mitropolit vvazhav za konechne sklikati dlya cogo sobor pro sho spovistiv patriarha Na tomu sprava j zakinchilasya U 1418 roci pitannya uniyi bulo porushene na Konstanckomu Sobori ale znovu v ploshini sklikannya soboru z uchastyu z oboh storin znavciv kanonichnogo prava U 1439 roci ukladeno uniyu na Florentijskomu sobori Yepiskop Konstantinopolskoyi pravoslavnoyi cerkvi Mark Efeskij stav protivnikom uniyi i piznishe buv kanonizovanij u liku pravoslavnih svyatih Kiyivskij mitropolit Isidor brav uchast v sobori ta pidpisav uniyu vid imeni Kiyivskoyi mitropoliyi Pislya padinnya Konstantinopolya v 1453 roci uniya de fakto perestala diyati V 1470 roci nastupnik mitropolita Isidora kiyivskij mitropolit Grigorij II Bolgarinovich vijshov z uniyi i buv prijnyatij pravoslavnim Patriarhom Konstantinopolskim Dionisiyem I Greko katoliki progolosivshi uniyu viznali vladu Papi Rimskogo i prijnyali osnovni dogmati katolickoyi cerkvi prote zberegli greckij obryad ta vidpravu cerkovnoslov yanskoyu movoyu Peredumovi Berestejskoyi uniyi Vatikan yakij zdavna namagavsya poshiriti svij vpliv na shidnoslov yanski narodi i diyalno pidtrimuvav politiku polskih feodaliv shodo Ukrayini ta Bilorusi dav pochin uniyi U pidgotovci uniyi chimalu rol vidigravali i yezuyiti yakih u 60 h rokah XVI stolittya dlya borotbi z protestantami poklikali v Korolivstvo Polske polski katolicki yepiskopi Samu ideyu uniyi pidtrimuvala she j verhivka ukrayinskogo duhovenstva ta svitskih feodaliv sho pragnuli dosyagti odnakovogo politichnogo stanovisha z polskimi magnatami Bezposerednimi privodami do uniyi buli ideya ob yednannya hristiyan pislya rozkolu v 1054 roku na pravoslavnu ta katolicku u yedinu cerkvu na dumku ukrayinskih yepiskopiv mala b virishiti problemu polonizaciyi ta pokatolichennya pravoslavnih voni otrimali b rivnopravnist u Rechi Pospolitij z katolikami tisnishe zv yazati Ukrayinu j Bilorus z Polsheyu i nejtralizuvati vplivi Moskvi nevdovolennya ruskih pravoslavnih yepiskopiv tim sho u cerkovni spravi dedali bilshe vtruchalosya mishanstvo organizovane u bratstva bazhannya yepiskopiv zvilnitisya vid pidleglosti shidnim patriarham yaki pidtrimuvali bratstva namagannya verhivki ruskogo pravoslavnogo duhovenstva dobitisya rivnosti z katolickimi yepiskopami yaki zasidali v senati ta tituluvalis knyazi cerkvi i zalezhali tilki vid papi ta pochasti vid korolya Pidgotovka i pidpisannya Berestejskoyi uniyi Naprikinci 1589 roku yepiskop Lvivskij Gedeon Balaban pershij porushiv pitannya pro uniyu Do nogo priyednalisya Kirilo Terleckij Leontij Pelchickij yepiskop Pinskij i Turovskij Dionisij Zbirujskij yepiskop Holmskij ta Belzkij Naslidkom tayemnoyi konferenciyi v Belzi u 1590 roci buv list do korolya v yakomu yepiskopi zayavlyali pro svoyu zgodu viznati vladu papi Spravu trimali u velikij tayemnici i navit ne vsi yepiskopi znali pro peregovori z korolem Chislo spilnikiv sered yepiskopiv zrostalo U 1591 roci na Peremisku kafedru po smerti yepiskopa korol nominuvav shlyahticha Mihajla Kopistenskogo sho mav zhinku Patriarh zaboroniv visvyachuvati jogo ale gramota spiznilasya Roku 1593 na zvilnenu Volodimirsku kafedru visvyacheno senatora ta kashtelyana Adama Ipatiya Potiya yakij priyednavsya do prihilnikiv uniyi Pid chas sejmu v Krakovi v lyutomu 1595 roku velis peremovini mizh predstavnikami cerkvi z korolem i kanclerom Yanom Zamojskim v chervni 1595 roku vidbuvsya z yizd yepiskopiv u Beresti 12 chervnya bulo prijnyato dokument pro uniyu Pid vplivom Kostyantina Ostrozkogo 1 lipnya 1595 roku Kopistenskij Mihayil Gedeon Balaban vidklikali svoyi pidpisi U 1595 roci pislya vidannya korolem universalu v yakomu spovishalosya pro perehid pravoslavnih yepiskopiv do uniyi yepiskopi Luckij Kirilo Terleckij i Volodimirskij Ipatij Potij golovni diyachi Berestejskoyi uniyi virushili do Rima pristavili 33 statti Uniyi skomponovanih na pidstavi umov Florentijskoyi Uniyi 23 grudnya 1595 roku v Rimi Svyatkove progoloshennya samoyi uniyi planuvalosya na zhovten 1596 roku v Beresti 9 zhovtnya 1596 roku korol Sigizmund III Vaza i kiyivskij mitropolit Mihajlo Ragoza za doruchennyam Papi Klimentiya VIII sklikali v Beresti v cerkvi svyatogo Mikolaya cerkovnij sobor dlya oficijnogo progoloshennya uniyi Prounijnij yepiskopat z dopomogoyu ciyeyi ugodi hotiv zminiti cerkovnu yurisdikciyu ta perejti v kanonichnu pidleglist Svyatomu prestolu v Rimi Protivniki uniyi napolyagali sho yepiskopat ne mozhe samochinno pristati na neyi bez zgodi shidnih patriarhiv i sklikannya Vselenskogo soboru a takozh bez pidtrimki miryan tim samim pidtverdivshi svoyu virnist pravoslavnomu virospovidannyu j Konstantinopolskomu patriarhatu Togo zh dnya 9 zhovtnya 1596 roku Nikifor yak ekzarh Konstantinopolskogo patriarha z hrestom i Yevangeliyeyu v rukah progolosiv dekret yakim pozbavlyav mitropolita Mihajla Ragozu ta p yatoh yepiskopiv Volodimirskogo Luckogo Polockogo Holmskogo Pinskogo yihnogo sanu za samovilne piddannya Papi Cej dekret pidpisali duhovni chleni Soboru i nadislali mitropolitovi Ragozi Svitska chastina Soboru zvernulasya do korolya z prohannyam pozbaviti vladik uniativ cerkovnih dibr yakimi voloditi mogli tilki pravoslavni Uniatskij Sobor publichno progolosiv uniyu a na vladik Gedeona Balabana ta Mihayila Kopistenskogo i vse duhovenstvo Pravoslavnogo Soboru kinuv klyatbu Lvivskij latinskij arhiyepiskop Yan Dimitr Solikovskij predstavlyav RKC vid Rimu jogo kerivnikom Prote sobor odrazu rozkolovsya na dva okremi sobori dizunitskij pravoslavnij antiunijnij i prounijnij Berestejska uniya bula ukladena 15 grudnya 1596 roku Pid provodom Kostyantina Ostrozkogo protosinkela patriarha Nikifora vidbuvsya pravoslavnij sinod u Beresti Chastina pravoslavnogo duhovenstva i pastvi ne viznali uniyu Visvyachennya pravoslavnoyi iyerarhiyi yerusalimskim patriarhom Teofanom III 16 zhovtnya 1620 roku stvorilo dvi mitropoliyi unijnu greko katolicku i pravoslavnu i zagostrilo borotbu kulminacijnim punktom yakoyi bulo vbivstvo arhiyepiskopa polockogo Josafata Kuncevicha Na Zakarpatti t zv Uzhgorodsku Uniyu uklali v 1646 roku spershu 63 svyasheniki a v 1652 roku prijnyalo yiyi vse zahidne Zakarpattya Peremiska yeparhiya prijnyala Uniyu v 1692 roci Lvivska v 1700 roci Lucka u 1702 roci Lvivska stavropigiya lishe v 1708 roci V 1716 1721 rokah perejshla na Uniyu i Marmaroshina Greko katolickim yepiskopam obicyali senatorski zvannya cya obicyanka zalishilasya nevikonanoyu greko katolicke duhovenstvo yak i katolicke zvilnyalosya vid podatkiv greko katolicka shlyahta oderzhala pravo obijmati derzhavni posadi narivni z katolickoyu shlyahtoyu a greko katoliki mistyani zrivnyalisya u pravah z katolickim mishanstvom Dodatkovo uryad Rechi Pospolitoyi vvazhav uniyu obov yazkovoyu dlya vsih pravoslavnih na teritoriyi Rechi Pospolitoyi bo pravoslavna vira na dumku vladi opinilasya poza zakonom Tekst Berestejskoyi uniyiOficijne progoloshennya uniyi Ruskoyi Cerkvi z Apostolskim Prestolom ukladene na Berestejskomu sobori Berestya 8 18 zhovtnya 1596 r V im ya Boga v Trojci yedinogo Na chest i svyatu hvalu Jogo i dlya lyud skogo spasinnya a dlya svyatoyi hristiyanskoyi katolickoyi viri vivishennya i utverdzhennya vsim komu pro ce vidati nalezhalo b Roku Bozhogo 1596 go vosmogo dnya misyacya zhovtnya za starim kalendarem Mi v Bozi zibrani na chergovim sobori v Beresti v sobornij cerkvi Sv Mikolaya Mitropolit i Yepiskopi greckogo obryadu nizhche pidpisani na vichnu pam yat progoloshuyemo Mi bachachi yak odnovlada Bozhoyi Cerkvi v Yevangeliyi j ustami Gospoda nashogo Isusa Hrista ye zasnovana ta utverdzhena shob Hristova Cerkva na odnomu Petri nemov na kameni stoyala tverdo ta bula rozporyadzhuvana odnim i nim vedena shob v odnomu tili bula odna golova i v odnomu domi buv odin gospodar i rozpodilyuvach Bozhih lask postavlenij nad Bozhoyu chelyaddyu i shob dbav pro lad i rozdumuvav pro blago vsih i cej to lad Bozhoyi Cerkvi yakij pochavsya vid apostolskih chasiv trivav zavzhdi Tomu to vsi Patriyarhi zver talisya zavzhdi u spravah navchannya viri i v prijmanni duhovnoyi vladi v yepis kopskih sudah j u vidklikah do odnogo naslidnika Petra svyatogo rim skogo Papi yak ce vidno z Soboriv i z Pravil svyatih Otciv ta j nashi slo v yanski pisannya perekladeni v davnini z greckoyi movi ce zadovilno poka zuyut a davni svyati Otci Shidnoyi Cerkvi zasvidchuyut Vsi voni viznayut cej svyatij prestol Petra jogo pershenstvo i jogo vladu nad Yepiskopami vsogo svitu Ne menshe takozh i cargorodski Patriyarhi vid yakih cya ruska krayina perejnyala svyatu viru nemalij chas viznavali cyu zverhnist Rimskogo Pre stolu sv Petra ta jomu pidlyagali i vid nogo brali blagoslovennya J hocha vid cogo Prestolu voni bagato raziv vidstupali ale shorazu z nim z yednu valisya i povertalisya do posluhu jomu A ostanno ce stalosya na Florentijskomu sobori roku Bozhogo tisyacha chotirista tridcyat osmogo za patriyarha Josifa i cargorodskogo impera tora Ivana Paleologa yaki cilkovito povernulisya do cogo posluhu viznayu chi sho Rimskij Papa ye batkom uchitelem i zaviduvachem usogo hristiyan stva i pravnim nastupnikom svyatogo Petra A na tomu to Florentijskomu sobori buv i nash Kiyivskij arhiyepiskop i mitropolit vsiyeyi Rusi Isidor yakij prinis ce z yedinennya cargorodskogo Patriyarha i vsih Cerkov shidnogo obryadu yaki do nogo nalezhali u ci ruski krayini i u cim poslusi j zverhnosti Rimskoyi Cerkvi yih utverdiv Tomu to i polski koroli i veliki knyazi litovski a osoblivo korol polskij i ugorskij Volodislav ta inshi volo dari dali duhovenstvu greckogo j ruskogo obryadu privileyi i vsi sejmovi volnosti sho yih uzhivayut rimski katolicki Cerkvi taki i yim buli dani A koli cargorodski patriyarhi znovu vidstupili vid togo cerkovnogo ob yednannya to za toj svij grih vidstupstva j rozirvannya cerkovnoyi yednosti popali pid turecku pogansku vladu z chogo postalo bagato falshiv i lihih uchinkiv ta j zanedbannya pravnogo naglyadu nad cimi ruskimi krayinami a zvid si i bagato zakralosya ogidnogo svyatokupstva i poshirilis yeresi yaki majzhe vsyu Rus opanuvali znishuyuchi Bozhi cerkvi j poshkodzhuyuchi Bozhu slavu Tomu mi ne bazhayuchi buti uchasnikami takogo velikogo griha i pogan skoyi nevoli yaka za tim prijshla na cargorodskih patriyarhiv i ne hotyachi yim pomagati v rozkoli j rozirvanni svyatoyi cerkovnoyi yednosti i zapobigayuchi spu stoshennyu cerkov i spasinnyu lyudskih dush cherez ti yeresi sho zaraz postali mayuchi vse te na sovisti a j nebezpeku vlasnogo spasinnya ta vsogo duhovnogo stada vid Boga sobi doruchenogo mi vislali minulogo roku posliv do svya tishogo Otcya Klimentiya vosmogo nashih brativ velebnih u Hristi yepis kopiv Ipatiya Potiya prototroniya volodimirskogo i berestejskogo yepiskopa i Kirila Terleckogo ekzarha yepiskopa luckogo i Ostrozkogo za vidomom zgodoyu i ponukoyu nashogo najyasnishogo volodarya jogo milosti polskogo korolya i velikogo knyazya litovskogo Zhigmonta Tretogo volodarya pobozh nogo yakomu daj Bozhe shaslive panuvannya prosyachi shob yak najvishij pastir vselenskoyi katolickoyi Cerkvi prijnyav nas pid svij posluh ta vizvo liv vid zverhnosti cargorodskih patriyarhiv i rozrishiv nas zberigayuchi za nami obryadi i zvichayi shidnih Cerkov greckih i ruskih ne roblyachi zhodnih zmin u nashih cerkvah ale shob zalishiv yih za peredannyam svyatih greckih otciv naviki Sho vin i vchiniv i dav na ce svoyi pisma i privileyi rozkazuyuchi shob mi z yihavshis na sinod vchinili ispovid svyatoyi viri i viddali posluh Rimskomu Prestolovi sv Petra Klimentovi vosmomu ta jogo nastupnikam Ce mi so godni na comu sinodi vchinili yak ce posvidchuyut nashi pisma i vlasnoruchni pidpisi i prikladeni pechati yaki mi peredali na ruki posliv svyatishogo Otcya Klimenta Papi yaki buli vislani na cej sinod a to velebnogo Yana Dimitriya Solikovskogo arhiyepiskopa lvivskogo jogo milosti otcya Bernarda Macyejovskogo yepiskopa luckogo i jogo milosti Stanislava Gomolinskogo yepiskopa holmskogo i v prisutnosti posliv jogo korolivskoyi milosti yasno velmozhnogo Mikolaya Hristofora Radivila knyazya na Olici i Nesvizhu voyevo di trockogo i jogo milosti velmozhnogo pana Lva Sapigi kanclera ve likogo knyazivstva litovskogo i jogo milosti pana Dmitra Haleckogo zem skogo pidskarbnika velikogo knyazivstva litovskogo starosti berestej skogo i bagatoh inshih duhovnih i svitskih yaki buli zibrani na tomu sinodi Dano yak skazano vishe za pidpisom ruk nashih vlasnih Mihayil Ragoza Bozhoyu voleyu arhiyepiskop i mitropolit Kiyivskij Galicha i vsiyeyi Rusi vlasnoyu rukoyu Ipatij Potij Bozhoyu milistyu yepiskop Volodimirskij i Berestejskij rukoyu vlasnoyu Kirilo Terleckij Bozhoyu milistyu ekzarh yepiskop vladika Luckij i Ostrozkij vlasnoyu rukoyu Grigorij German milistyu Bozhoyu arhiyepiskop Polockij vladika Vitebskij i Mstislavskij rukoyu vlasnoyu Dionisij Zbirujskij Bozhoyu milistyu yepiskop vladika Holmskij i Belzkij rukoyu vlasnoyu Iona Gogol Bozhoyu milistyu yepiskop Pinskij i Turivskij arhimandrit Kobrinskij vlasnoyu rukoyu Bogdan Lishinskij arhimandrit Braclavskij vlasnoyu rukoyu Gedeon Brolnickij arhimandrit Lavrishivskij rukoyu vl Payisij arhimandrit Minskij rukoyu vlasnoyu Postanovi unijnogo soboruKiyivskij uniatskij mitropolit Mihajlo Rogoza vzhe na sobori vidaye gramotu pro skinennya arhimandrita Nikifora Tura z uryadu stolici arhimandritiv ta zaboronu v sluzhinni a nastupnogo dnya 10 zhovtnya 1596 r vzagali zaboronyaye v sluzhinni vse duhovenstvo yake ne prijnyalo uniyi Nezabarom 15 grudnya 1596 r korol Sigizmund III vidaye Gramotu v yakij nakazuye pravoslavnim priyednatisya do uniyi ta pidtverdzhuye rishennya mitropolita Mihajla Rogozi pro usunennya pravoslavnih yepiskopiv Mihayila Kopistenskogo ta Gedeona Balabana Ukladeni v Kiyivskij mitropoliyi Artikuli sho nalezhat do z yednannya z Rimskoyu cerkvoyu 1595 p chervnya 1 11 Artikuli na yaki mi potrebuyemo zaporuki vid paniv rimlyan pered tim yak pristupimo do yednosti z Rimskoyu cerkvoyu 1 Tomu sho mizh rimlyanami i grekami isnuye superechka pro pohodzhennya S vyatogo Duha yaka neabiyak pereshkodzhaye z yednannyu i pravdopodibno trivaye ne cherez sho inshe yak cherez te sho mi ne hochemo odni odnih zrozumi ti prosimo abi nas do inshogo viroviznannya ne primushuvali a shob mi zalishalisya v tomu yake znahodimo vikladenim u S vyatomu Pismi v Yevangeliyi a takozh u pisannyah s vyatih greckih doktoriv otciv a same sho S vyatij Duh ne maye dvoh nachal ani podvijnogo pohodzhennya a poho dit z odnogo nachala yak z dzherela vid Otcya cherez Sina 2 Shobi Bozha hvala i vsi molitvi ranni vechirni ta nichni nam za lishilisya nezminnimi zgidno zi starodavnim zvichayem Shidnoyi cerkvi 6 Novij kalendar yaksho ne mozhna vzhivati starogo mi prijmemo od nak ne porushuyuchi Pashaliyi i nashih svyat tobto tak yak ce buvalo za chasiv zgodi bo mi mayemo deyaki svoyi osoblivi svyata yakih panove rimlyani ne ma yut ce napriklad u den 6 sichnya koli vshanovuyemo ohreshennya Gospoda Hrista i na pershe ob yavlennya Boga v Trojci yedinogo yake v nas zvetsya Bogoyavlennyam togo dnya mi mayemo osoblivu ceremoniyu osvyachennya vodi 7 Shob nas ne primushuvali vidbuvati procesiyi na den svyata Tila Hri stovogo a shob mi mogli hoditi z procesiyami zi svoyimi Svyatimi Tajnami bo v nas ye insha praktika shodo Svyatih Tajn 8 Shob nas tezh ne primushuvali pered Velikodnem posvyachuvati vo gon uzhivati kalatal zamist dzvoniv a takozh vidbuvati inshi ceremoniyi yakih mi v nashij Cerkvi doteper ne mali a shob mi zbereglisya zgidno z poryadkom i ustavom nashoyi Cerkvi bez zmin u nashih ceremoniyah 9 Shob podruzhzhya svyashenikiv zalishilisya nezminnimi za vinyatkom dvoyezhenciv 10 Shob mitropolichih yepiskopskih ta inshih visokih duhovnih saniv nashogo obryadu ne davali nikomu inshomu krim lyudej narodu ruskogo abo greckogo i inshoyi religiyi A oskilki v nashih kanonah zaznacheno sho taki osobi yak mitropolit chi vladiki yaki spershu obirayutsya duhovenstvom povinni buti lyudmi gidnimi prosimo jogo korolivsku m ilist dati nam svobodu takih viboriv z tim abi pri comu ne porushuvalasya volya jo go korolivskoyi m ilosti priznachati obrancya za vlasnim bazhannyam 11 Shob nashih vladik ne posilali do Rima za sakroyu tobto gramo toyu na svyachennya ale yaksho jogo korolivska m ilist zvodit nadati yakes vladictvo to arhiyepiskop mitropolit kozhnogo takogo dostojnika za davnim zvichayem povinen visvyatiti Odnak sam mitropolit pered tim yak obijnyati mitropolichij uryad povinen zvernutisya do otcya papi za sak royu i lishe pislya togo yak taka sakra nadijde z Rima shob vladiki sho najmenshe dvoye visvyatili jogo za nashim zvichayem 12 Shob mi mali bilshu vladu i shob nashi ovechki nas bilshe povazhali ta shanuvali prosimo nadati nashim mitropolitovi i yepiskopam miscya v senati jogo k orolivsko yi m ilosti i ce z bagatoh slushnih prichin adzhe mi mayemo toj samij yepiskopskij uryad i gidnist sho i yih m ilosti panove rimlyani 17 Cherez te sho chimala kilkist nashih cerkovnih mayetkiv viyavilasya protipravno zastavlenoyu z vini nashih poperednikiv yaki buduchi timcha sovimi gospodaryami mogli zastavlyati yih lishe na chas vlasnogo zhittya mi uklinno prosimo shob ci mayetki bulo poverneno cerkvam A yaksho bi htos mav pravo pozhittyevogo volodinnya cerkovnimi mayetkami to nehaj bi z nih plativ cerkvi prinajmni yakus orendu a pislya jogo smerti ci mayetki nehaj bi povertalisya cerkvi i shob nihto ne mig yih domogtisya bez zgodi yepiskopiv ta krilosu 18 Shob pislya smerti mitropolita i yepiskopiv ani starosti ani pid skarbiyi ne vtruchalisya do sprav cerkovnih mayetkiv a shob nimi yak ce zave deno v Rimskij cerkvi do chasu viboriv novogo yepiskopa rozporyadzhavsya krilos Stosovno zh privatnih mayetkiv samogo yepiskopa to shob piddanim i ridnim pomerlogo ne zavdavali krivdi ale shobi vse vidbuvalosya tak yak pislya smerti paniv duhovnih Rimskoyi cerkvi ReakciyaOpir uniyi Iz samogo pochatku chastina pravoslavnogo duhovenstva vidkinula uniyu Paralelno do unijnogo prohodiv pravoslavnij sobor sho vistupiv rizko proti uniyi Cej sobor hocha i buv mensh predstavnickim stosovno yepiskopatu Kiyivskoyi mitropoliyi predstavnikiv korolivskoyi vladi ta Rimu ale na nomu tezh bulo dva arhiyereyi zokrema greckij yepiskop Payisij ta ryad arhimandritiv j igumeniv providnih monastiriv u tomu chisli Kiyevo Pecherskij arhimandrit Nikifor Tur Stavlennya pravoslavnih kiyan do pidgotovki uniatskogo soboru 1596 r bulo vkraj negativnim zhoden predstavnik vplivovogo duhovenstva ta miryan ne brav u nomu uchasti Taka reakciya bula zumovlena vplivom Lvivskogo pravoslavnogo bratstva ta Lvivskogo yepiskopa Gedeona Balabana duhovnim avtoritetom Kiyevo Pecherskogo monastirya razom z Konstantinopolem ta Afonom yaki ne viznali Uniyi poziciyeyu knyazya Kostyantina Ostrozkogo yakij buv Kiyivskim voyevodoyu ta shedro dopomagav pravoslavnim monastiryam i bratstvam Za slovami istorika Ivana Krip yakevicha borotbu vedeno slovom i pismom v cerkvi i poza cerkvoyu chasom prihodilo navit do krivavih sutichok Cya religijna borotba duzhe shkodila ukrayinskomu narodovi yiyi vikoristali polyaki i she bilshe nishili Ukrayinu Voznij Kiyivskoyi zemli Roman Ovsyanij svidchit sho chenci Kiyevo Pecherskoyi lavri zi zbroyeyu u rukah ne dali vikonati korolivski ukazi pro peredachu monastirya pid vladu uniatskogo mitropolita Mihajli Rogozi ta peredachu jomu na sud arhimandrita Nikifora Tura Opir uniyi chinila ne tilki Kiyevo Pecherska lavra a zagalom duhovenstvo Kiyeva Pro ce virazno svidchit korolivska gramota vid 2 grudnya 1597 r yaka nakazuye duhovenstvu Kiyevu pidkoritisya Kiyivskomu mitropolitu uniatskomu Nezgodu z uniyeyu vikazuvalo ne tilki duhovenstvo a j zvichajni viryani riznogo zvannya ta navit predstavniki vladi mista pro sho svidchit nastupna gramota korolya yaka bula zvernena same do nih Situaciya v Kiyevi ne zminilasya j pislya smerti uniatskogo mitropolita Mihajla Ragozi j obrannya na jogo misce Ipatiya Potiya korol vidaye jomu gramoti pro vladu nad Kiyevo Pecherskim monastirem ta vsima pravoslavnimi Rechi Pospolitoyi a chenci ta mistyani ne dayut jogo predstavnikam uvijti u volodinnya monastirya Protistoyannya novogo mitropolita ta pravoslavnih kiyan bulo duzhe gostrim sho dovodit fakt vidannya okremoyi korolivskoyi gramoti meshkancyam kiyivskogo voyevodstva 8 kvitnya 1600 r z vimogoyu pidkoritisya vladi novoobranogo uniatskogo mitropolita Takim chinom stanom na 1610 rik v Kiyevi buv lishe odin uniatskij yepiskop Ipatij Potij yakij perebuvav u Vilno Pravoslavnij bolgarskij mitropolit Neofit yakij priyihav do Kiyeva pered Pashoyu 1612 r vidpravlyav sluzhbi chi buv prijnyatij pravoslavnim chernectvom ta duhovenstvom u takih monastiryah Kiyevo Pecherskij Pustinno Mikolayivskij Zolotoverhij Mihajlivskij Mizhgirskij Kiyevo Kirilivskij Takozh j u hramah Sobornij Prechistinskij Mikoli Dobrogo Spaska Voskresenska Borisa i Gliba Naberezhna Rizdva Bogorodici Prechistoyi Bogorodici ta Stritennya Zagalom uniatska iyerarhiya ne polishala nadiyi perekonati kiyan doluchitisya do uniyi U 1614 r nezabarom pislya svogo obrannya Kiyivskim uniatskim mitropolitom Josip Rutskij razom z Josafatom Kuncevichem na toj chas arhimandritom naviduyetsya v Kiyiv ta vede peremovini z otcyami Kiyevo Pecherskoyi lavri yaki vzhe tradicijno zakinchilisya dlya uniativ porazkoyu Na pochatku 1618 r vidpovidno do rishennya pershogo z yizdu Vasilianskogo chinu v Novgorodku 19 16 lipnya 1617 r Kiyivskij uniatskij mitropolit Josip Rutskij zdijsnyuye novu sprobu poshiriti svoyu vladu v Kiyevi Zokrema zaruchivshis pidtrimkoyu korolya Sigizmunda III vin nakazuye svoyemu namisniku Antoniyu Grekovichu vstanoviti kontrol nad Mihajlivskim Zolotoverhim monastirem yakij formalno buv peredanij uniatam she 15 veresnya 1612 r U rezultati sprobi cogo zahvatu o Antonij Grekovich buv 15 lyutogo za inshimi danimi 22 lyutogo shoplenij kozakami ta vtoplenij v opolonci Dnipra navproti Vidubickogo monastirya 16 veresnya 1658 roku z iniciativi getmana Ivana Vigovskogo mizh Richchyu Pospolitoyu i Getmanshinoyu buv pidpisanij Ga dyackij do govir sho peredbachav likvidaciyu Berestejskoyi uniyi a takozh pravo p yati pravoslavnih yepiskopiv brati uchast u zasidannyah Senatu Osnovni peretvorennya zalishilisya na paperi oskilki Sejm Rechi Pospolitoyi ratifikuvav dogovir u znachno skorochenomu viglyadi skasuvavshi jogo golovni polozhennya Punkt pro skasuvannya Berestejskoyi uniyi bulo vilucheno Zberigsya punkt pro obmezhennya na budivnictvo greko katolickih cerkov Takozh sejm vidkinuv vimogu kozakiv povernuti vidibrani greko katolikami u pravoslavnih mayetki ta chini Inshi reakciyi na uniyu Pam yatnij Hrest na chest Berestejskoyi uniyi v Chernivcyah Proti uniyi protestuvala takozh znachna chastina pravoslavnoyi shlyahti deyaki magnati knyaz Kostyantin Ostrozkij hocha spochatku vin pidtrimuvav ideyu uniyi i buv yiyi nathnennikom chastina duhovenstva zokrema Kiyevo Pecherskij arhimandrit Nikifor Tur jogo nastupnik Yelisej Pleteneckij ta inshi Bulo vidano ryad polemichnih tvoriv proti greko katolicizmu Osoblive misce sered nih zajmali tvori slavetnogo ukrayinskogo pismennika Ivana Vishenskogo Trivala borotba pravoslavnih kiyan proti uniyi vse bilsh potrebuvala koordinaciyi ta ob yednannya tomu blizko 1615 roku voni ob yednalisya v Kiyivske pravoslavne bratstvo a cherez rik u 1616 roci do nogo razom zi vsim vijskom Zaporizkim vstupiv getman Petro Sagajdachnij ta vstanoviv nad nim svoyu opiku Borotba ukrayinskogo narodu proti pokatolichennya spriyala viniknennyu bratstv u Lvovi Lucku Mogilevi Kiyevi Pravoslavna inteligenciya zgurtuvalasya na zahist nacionalnih religijnih kulturnih interesiv ukrayinskogo narodu U chasi mongolskoyi navali shkilna sprava zanepala Osnovnimi oseredkami yiyi vidrodzhennya stali Ostrog Kiyiv Lviv Ostrozka shkola bula zasnovana knyazem Kostyantinom Ostrozkim u 1580 roci Pravoslavni vdalisya do aktivnogo vikoristannya polemichnih tvoriv dlya zahistu viri Tomu Poshirennya shkil ta drukuvannya rozbudilo kolis pasivnih i konservativnih ukrayinciv rusiniv Zamist togo shob perehoditi v katolicizm voni zi zrostayuchoyu rishuchistyu stali boroniti vlasni religijni tradiciyi sho vidriznyali yih vid polyakiv V ostannij tretini XVI pershij polovini XVII stolittya spravu navchannya i osviti ocholili pravoslavni bratstva Lvivska bratska shkola bula vidkrita v 1586 roci U Kiyevi u 1615 roci na Podoli U 1632 roci Kiyivska bratska shkola ob yednalas iz lavrskoyu shkoloyu zasnovanoyu v 1631 roci Petrom Mogiloyu i pochala isnuvati yak Kiyevo Mogilyanska kolegiya 1620 roku za spriyannya getmana Petra Sagajdachnogo yerusalimskim patriarhom Teofanom bulo vidnovleno vishu iyerarhiyu pravoslavnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi ta visvyacheno Mitropolita Kiyivskogo Galickogo ta vsiyeyi Rusi Iova Boreckogo Uniatska misiya chenciv vasilianiv u kilkosti 6 osib pribula do Kiyeva u kinci serpnya 1622 r ta oselilasya v mitropolichomu palaci ale vzhe 21 veresnya v den svyata Rizdva Presvyatoyi Bogorodici pravoslavne duhovenstvo razom iz kiyanami ta kozakami pidijshlo do Sofijskogo soboru Uniatskih chenciv bulo uv yazneno ta vislano iz Kiyeva U svyatij Sofiyi bula povna rujnaciya ne bulo zhodnih umov ta rechej dlya vidpravlennya bogosluzhinnya stini goli a vivtar zrujnovanij Takij samij zapis bez zhodnoyi protestaciyi ye j u arhivi uniatskih mitropolitiv Krim togo ye i svidchennya inshih ochevidciv zokrema majbutnogo pravoslavnogo mitropolita Silvestra Kosova vid 1635 r u yakomu vin svidchit sho Kiyivska Sofiya bula doshentu spustoshena pograbovana ta znishena sho i do teper nadayuchi velichezni koshti mitropolit led mig pidnyati yiyi z ruyin Svyata Sofiya bula v takomu poganomu stani sho uniati tak i ne vidsluzhili tam zhodnogo bogosluzhennya Vijt Kiyeva Fedir Hodika yakij na pochatku 1625 roku pochav opechatuvati pravoslavni cerkvi buv shoplenij rozlyuchenimi mishanami ta kozakami i vtoplenij u Dnipri bilya Tripillya Dokladnishe Kiyivskij sobor 1628 Kiyivskij sobor 1629 ta Unijnij sobor 1629 Vnaslidok oporu ukrayinskogo i biloruskogo narodiv uryad Rechi Pospolitoyi na pochatku 1630 h rokiv zmushenij buv vidati Statti dlya zaspokoyennya ruskogo narodu yaki uzakonyuvali legalne isnuvannya pravoslavnoyi cerkvi Prote ci Statti ne pripinili nastupu katolicizmu ta uniyi Ukrayinska revolyuciya 1648 1676 rokiv privela do cilkovitoyi likvidaciyi uniyi na Livoberezhzhi Kritichni ocinki Berestejskoyi uniyiIvan Franko u svoyij statti Dvi uniyi Obrazok z istoriyi Rusi pri kinci XVI viku pisav Ale perechislilisya trohi yezuyiti i yih prihilniki dumayuchi sho yak zlovlyat u svoyi siti vladik ruskih to vzhe razom z nimi zlovlyat i ves narod Popered usogo dva vladiki lvivskij i peremiskij pobachivshi do chogo dilo jde vidstupili vid nogo i ostalisya pri pravoslaviyu V oboroni jogo stav i znamenitij knyaz Ostrozkij vistupili j bratstva Na sobor Berestejskij 1596 r prislav i patriarh konstantinopolskij svogo vidporuchnika Nikifora protosingela a patriarh oleksandrijskij svogo vidporuchnika Kirila Lukarisa buvshogo uchitelya v shkoli Ostrozkij Vsi voni zibralisya razom zlozhili pravoslavnij sobor i viklyali mitropolita Ragozu i tih yepiskopiv sho prijnyali uniyu Takim sposobom zamist uniyi t ye yednosti sobor Berestejskij posiyav velikij rozdor sered narodu ruskogo rozdor kotrij ostayetsya she j donini i prichiniv cilij Rusi bezkinechno mnogo liha i neshastya Uniya bula prichinoyu dovgoyi ta vazhkoyi borotbi vnutri maloruskogo naroda i ostatochno prinesla nezmirimi shkodi cilomu jogo duhovnomu i politichnomu rozvoyevi uniya v minuvshini ne dala nashomu narodovi majzhe nichogo ne lishila v literaturi yuzhnoruskij ani odnogo cinnogo pam yatnika natomist znamenito prichinyuvalasya do polonizaciyi ruskoyi inteligenciyi U inshij statti Josif Shumlyanskij lvivskij yepiskop 1668 1708 r i zavedennya uniyi v Galichini Ivan Franko pisav Zamist yednosti uniya vvela v ruskij narod nezgodu i nenavist i strashenno oslabila Rus Ale vona ne pomogla j polyakam bo peresliduvannya pravoslaviya viklikalo sered rusiniv rozdraznennya kotre 1648 roku strashnim pozharom vibuhlo v vijnah Hmelnickogo i zavdalo pershij smertelnij udar Polskij derzhavi V 1896 roci svyatkuvali u nas polyaki i deyaki rusini 300 litnij yuvilej toyi uniyi zroblenoyi na sobori v Beresti 1598 r Spravedlivo pidneseno u nas todi sho vlastivo galickim rusinam nema chogo svyatkuvati togo yuvileyu vzhe hoch bi dlya togo bo Galicka Rus todi ne pristupila do uniyi Treba bulo she cilih 100 lit i velikoyi hitrosti shobi znishiti pravoslaviya v nashim krayu Sogo dokonav yepiskop lvivskij Josif Shumlyanskij Istorik Polonska Vasilenko Nataliya Dmitrivna pisala Berestejska uniya ne vnesla spokoyu i ne poyednala Cerkov Navpaki krim dvoh pravoslavnoyi i katolickoyi z yavilasya tretya uniyatska Na boci uniyatskoyi buli mitropolit p yat yepiskopiv viznannya polskim uryadom a golovne mogutnya ruka papi Na boci pravoslavnih dva yepiskopi bagato chornogo ta bilogo duhovenstva i narod yih zverhnik Cargorodskij patriyarh ne buv u stani boroniti yih Sprobi pravoslavnih zvernutisya do korolya za poserednictvom sojmikiv ta sejmiv nichogo ne dali Uniyatska Cerkva zalishalasya v ochah uryadu yedinoyu pravnoyu Ukrayinskoyu Cerkvoyu Tyazhkij stan Pravoslavnoyi Cerkvi pogirshuvav vnutrishnij dvopodil vladiki chastina shlyahti ta mishan pishli za uniyeyu ale bilshist duhovenstva shlyahti z kn K Ostrozkim bilshist mishan ta bratstv selyani a golovno ta nova sila sho organizuvalasya za Dniprovimi porogami kozactvo zalishilisya pri viri batkiv Orest Subtelnij pisav u svoyij knizi tak Iz samogo pochatku stalo ochevidnim sho storoni ne mozhut znajti spilnoyi movi Zrozumivshi sho peregovori ne mali niyakogo sensu pribichniki uniyi publichno pidtverdili svoyi namiri uklasti yiyi Nezvazhayuchi na protesti ta pogrozi pravoslavnij storoni ne vdalosya zmusiti yih vidstupiti abo domogtisya togo shob korol pozbaviv yih posad Tak ukrayinske suspilstvo rozkololosya navpil z odnogo boku pravoslavni magnati bilshist duhovenstva ta narodni masi v toj chas yak z inshogo kolishni iyerarhi pidtrimuvani korolem ta kupkoyu pribichnikiv Unaslidok cogo vinikla situaciya koli isnuvala cerkovna iyerarhiya bez viruyuchih i viruyuchi bez svoyih iyerarhiv Te sho pochalosya yak sproba ob yednati hristiyanski cerkvi zakinchilosya yihnim podalshim rozdribnennyam bo teper zamist dvoh isnuvalo tri cerkvi katolicka pravoslavna ta uniatska abo greko katolicka yak yiyi zgodom stali nazivati Sprobi likvidaciyi UGKCDiv takozh Ukrayinska greko katolicka cerkva v SRSR Pislya rozdilu Rechi Pospolitoyi Rosijska imperiya pochala likviduvati naslidki Berestejskoyi uniyi Katerina II rozpochala borotbu spryamovanu na yiyi povne znishennya unijnoyi mitropoliyi ta navernennya usih viryan do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Spochatku bula likvidovana greko katolicka mitropoliya ta vsi yeparhiyi za vinyatkom polockoyi Mikola I u 1839 r likviduvav reshtki greko katolickoyi cerkovnoyi iyerarhiyi na Pravoberezhzhi Volini i Bilij Rusi a Oleksandr II na Holmshini i Pidlyashshi Rosijska imperiya pid chas okupaciyi Galichini 1914 r zaareshtuvala mitropolita Andreya Sheptickogo j nasadzhuvala nasillyam pravoslav ya pid provodom arhiyepiskopa Volinskogo i Zhitomirskogo RPC Yevlogiya Georgiyevskogo Taki sami ale bezuspishni sprobi buli pid chas drugoyi svitovoyi vijni 1939 1941 Pislya okupaciyi Galichini v 1944 r smerti Andreya Sheptickogo ta areshtu vsiyeyi iyerarhiyi Greko katolickoyi cerkvi sho vidmovilis perehoditi na pravoslav ya organi NKVD organizuvali psevdo sobor u Lvovi 1946 r na yakomu ne buv prisutnij zhoden yepiskop UGKC i de bulo prijnyate nelegitimne rishennya pidporyadkuvati Ukrayinsku Greko katolicku cerkvu moskovskomu patriarhovi Podibno zh likvidovano Uniyu na Zakarpatti 1949 r i Pryashivshini 1950 r Sinod ukrayinskoyi katolickoyi iyerarhiyi v Rimi 2 grudnya 1980 r stverdiv sho akt likvidaciyi Uniyi t zv lvivskim soborom nedijsnij Div takozhCerkva svyatogo Mikolaya Berestya Varshavska konfederaciya 1573 Revindikaciya Misiya Feofana III v Ukrayini Ukrayinska greko katolicka cerkva Greko katolicki cerkvi Statti dlya zaspokoyennya ruskogo narodu Gadyackij dogovirPrimitkiSubtelnij Orest Ukrayina istoriya 5 veresnya 2021 u Wayback Machine Pereklad z anglijskoyi Yu Shevchuka 3 e vidannya Kiyiv Libid 1993 Marian Rechowicz Kopystynski Kopystenski Mateusz h Leliwa Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow 1968 Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk Tom XIV 1 zeszyt 60 S 27 pol Yarockij P L Berestejska cerkovna uniya 1596 Velika ukrayinska enciklopediya URL http vue gov ua Berestejska cerkovna uniya 1596 data zvernennya 14 07 2019 Kotarski Edmund Kumor Boleslaw Solikowski Jan Dymitr herbu Boncza 1539 1603 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow 2000 t XL 2 zeszyt 165 S 287 288 termin sho vikoristovuvavsya na teritoriyi Rechi Pospolitoyi na poznachennya pravoslavnogo duhovenstva i viryan yaki ne prijnyali umovi Berestejskoyi uniyi Opisanie dokumentov arhiva Zapadnorusskih uniatskih mitropolitov T 1 SPb 1897 Gudzyak B Kriza i reforma Kiyivska mitropoliya Cargorodskij patriarhat i geneza Berestejskoyi uniyi Lviv 2000 S 331 336 admin ukr Arhiv originalu za 5 bereznya 2019 Procitovano 2 bereznya 2019 Ivan Krip yakevich Istoriya Ukrayini Kiyiv 1992 s 49 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii T 2 SPb 1865 S Golubev Kievskij mitropolit Petr Mogila i ego spodvizhniki K 1883 lessons com ua Arhiv originalu za 28 lyutogo 2019 Procitovano 27 lyutogo 2019 Epistolae Josephi Velamin Rutskyj metropolitae Kioviensis catholici Ed A O Velykyj Romae 1956 Kiev teper i prezhde K 1888 Ivan Franko Tvori u 50 ti tomah t 46 Kiyiv 1985 s 588 Ivan Franko Tvori u 50 ti tomah t 47 Kiyiv 1985 s 146 Nataliya Polonska Vasilenko Istoriya Ukrayini Kiyiv 1995 t I s 392 Orest Subtelnij Ukrayina istoriya Kiyiv 1991 s 95DzherelaGramota arhiyepiskopa mitropolita kiyivskogo galickogo i vsiyeyi Rusi Rogozi Mihajla arhiyepiskopa polockogo Germana Grigoriya ekzarha kiyivskogo i yepiskopa luckogo ta ostrozkogo Terleckogo Kirila yepiskopa volodimirskogo i berestejskogo Ipatiya Potiya yepiskopa holmskogo i belzkogo Zbirujskogo Deonisiya ta inshih duhovnih osib pro ukladennya cerkovnoyi uniyi na sobori u m Beresti Gramota Berestejskoyi uniyi 23 kvitnya 2021 u Wayback Machine Derzhavna arhivna sluzhba Ukrayini Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini m Lviv opublikovano Katalog pergamentnih dokumentiv Centralnogo derzhavnogo istorichnogo arhivu URSR u Lvovi 1233 1799 24 serpnya 2021 u Wayback Machine Arhivne upravlinnya pri radi Ministriv URSR Centralnij derzh istorichnij arhiv URSR sklali O A Kupchinskij E J Ruzhickij vidp red Ya P Kis Kiyiv Naukova dumka 1972 675 s S 374 377 Documenta Unionis Berestensis eusjue auctorum 1590 1600 24 serpnya 2021 u Wayback Machine Ed A Welykyj Roma Analecta OSBM 1970 16 540 p Zapiski ChSVV Likovskij Edvard Berestejska uniya 1596 Zhovkva Pechat oo Vasiliyan 1916 336 s link 21 serpnya 2021 u Wayback Machine Diyannya Soboru Greko katolickoyi cerkvi u Lvovi 8 10 bereznya 1946 Vidannya Prezidiyi Soboru Lviv 1946 Josif Slipij Berestejska Uniya Unio Berestensis 21 serpnya 2021 u Wayback Machine Rim 1994 89 s Vidannya Bogosloviyi ch 61 Vidbitok z Bogosloviyi Ilarion mitropolit Berestejska uniya 1595 1596 roku 12 serpnya 2021 u Wayback Machine YiYi geneza teoriya praktika Hronol Kanva Ilarion mitropolit Vinnipeg 1993 Isidor I Patrilo Artikuli Berestejskoyi uniyi Zapiski ChSVV 1996 T XV Vip 1 4 Timoshenko L V Artikuli Berestejskoyi uniyi 1596 r 24 lyutogo 2020 u Wayback Machine Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1996 2 S 15 34 Timoshenko L V Berestejska uniya 1596 r Navchalnij posibnik 21 serpnya 2021 u Wayback Machine Drogobich Kolo 2004 197 s Apostolskij list rimskogo arhiyereya Ivana Pavla II z nagodi 400 richchya Berestejskoyi Uniyi 23 serpnya 2021 u Wayback Machine Rim 1996 24 s Apostolskij list Rimskogo Arhiyereya Ivana Pavla II z nagodi 400 littya Berestejskoyi uniyi 23 serpnya 2021 u Wayback Machine zhurnal Patriyarhat Greko katolicke analitichne vidannya Gudzyak B Kriza i reforma Kiyivska mitropoliya Cargorodskij patriarhat i geneza Berestejskoyi uniyi 20 serpnya 2021 u Wayback Machine Perekl M Gablevich Pid red O Turiya Institut Istoriyi Cerkvi Lvivskoyi Bogoslovskoyi Akademiyi Lviv 2000 426 s Berestejskij Sobor 1596 roku v istorichnij doli ukrayinstva Tematichnij vipusk chasopisu Ukrayinske religiyeznavstvo 81 82 Byuleten Ukrayinske religiyeznavstvo K 2017 81 82 link 25 serpnya 2021 u Wayback Machine Sapelyak Andrij Vladika Ukrayinska Cerkva na drugomu Vatikanskomu Sobori 25 serpnya 2021 u Wayback Machine Rim 1967 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Berestejska uniya Yarockij P L Berestejska cerkovna uniya 1596 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine Velika ukrayinska enciklopediya elektronna versiya data zvernennya 25 08 2021 Gudzyak B O Turij O Yu Berestejska cerkovna uniya 1596 15 lyutogo 2022 u Wayback Machine EIU Semchuk S o Berestejska Uniya 6 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Vinnipeg Kongresovij Komitet 1946 32 s Rum yancev V O Brestska cerkovna uniya 1596 Velika ukrayinska yuridichna enciklopediya u 20 t redkol V Ya Tacij ta in Harkiv 2016 T 1 Istoriya derzhavi i prava Ukrayini S 72 75 Leonid Timoshenko Berestejska cerkovna uniya 1596 roku 16 serpnya 2021 u Wayback Machine Naukove tovaristvo imeni Shevchenka Enciklopediya elektronna versiya Kiyiv Lviv Naukove tovaristvo imeni Shevchenka Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2015 Onlajn Atanasii Velyky Church Union of Berestia 31 travnya 2020 u Wayback Machine Encyclopedia of Ukraine Encyclopedia of Ukraine vol 1 1984 Uniya v cerkvi Arhivovano 20 serpnya 2021 u Wayback Machine Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona Timoshenko L V Pracya E Likovskogo Uniya Berestejska z suchasnoyi tochki zoru 21 serpnya 2021 u Wayback Machine zhurnal Patriyarhat Greko katolicke analitichne vidannya Timoshenko L V Berestejska uniya v ocinci rosijskoyi istoriografiyi kincya XX st 22 serpnya 2021 u Wayback Machine zhurnal Patriyarhat Greko katolicke analitichne vidannya Ruda O V Berestejska uniya u doslidzhennyah lvivskih polskih istorikiv 1890 1914 25 serpnya 2021 u Wayback Machine Problemi slov yanoznavstva 2008 Vip 57 S 63 72 link 24 serpnya 2021 u Wayback Machine Vasil Kachmar Fundamentalni postanovi Berestejskoyi uniyi 22 serpnya 2021 u Wayback Machine zhurnal Patriyarhat Greko katolicke analitichne vidannya Artikuli dlya yakih potrebuyemo garantiyi paniv rimlyan pershe anizh pristupimo do yednosti z Rimskoyu Cerkvoyu 22 serpnya 2021 u Wayback Machine Pereklad i primitki Natalki Golovatoyi peredruk z Lyudina i svit 1996 1 2 S 34 38 Markus V Ivankiv Ye Berestejska Uniya v suchasnomu nasvitlenni 17 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Chikago Bratstvo Svyatogo Andreya Pervozvannogo 1976 44 s Hanna Dylagowa Dzieje unii brzeskiej 1596 1918 Warszawa Olsztyn 1996 ss 228 Jozef Krasinski Unia brzeska kontekst i tresc aktu uniijnego unici 23 serpnya 2021 u Wayback Machine Studia Theologica Varsaviensia 35 1 1997 s 143 170 link 17 serpnya 2021 u Wayback Machine Czterechsetlecie zawarcia Unii Brzeskiej 1596 1996 red S Alexandrowicz T Kempa Torun 1998 link 24 serpnya 2021 u Wayback Machine Mieczyslaw Kurianski brzeska 1596 geneza zawarcie i dalsze losy nedostupne posilannya PERSPEC IVA Legnickie Studia Teologiczno Historyczne Rok XV 2016 nr 2 29 s 84 105 link 17 serpnya 2021 u Wayback Machine Soroka Yu V Brestska uniya 1596 H Folio 2014 118 s Tetyana Shevchenko Ideya cerkovnoyi uniyi u drugij polovini XVI st Rim Vilno Ostrig Berestya 23 serpnya 2021 u Wayback Machine Zbirnik naukovih prac Nacionalnogo naukovo doslidnogo institutu ukrayinoznavstva ta vsesvitnoyi istoriyi K NNDIUVI 2012 T HHIH Borotba Pivdenno Zahidnoyi Rusi i Ukrayini proti ekspansiyi Vatikanu ta uniyi X pochatok XVII st 20 sichnya 2022 u Wayback Machine 3birnik dokumentiv i materialiv Uporyadn Ye A Griniv B V Graboveckij U Ya Yedlinska B S Krisa N M Carova V M Yakovenko S G Yakovenko Red kol Ye A Griniv vidp red M V Brik H F Vradij Ya D Isayevich I I Migovich D A Yaremchuk AN Ukrayinskoyi RSR Institut suspilnih nauk Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv URSR u m Lvovi K Nauk dumka 1988 288 s link 23 serpnya 2021 u Wayback Machine Lyuta T Yu Uniatska cerkva v Kiyevi 1596 1637 pp 23 sichnya 2022 u Wayback Machine Naukovi zapiski Nacionalnij universitet Kiyevo Mogilyanska akademiya Istorichni nauki t 18 Kiyiv 2000 Berestejska uniya 11 bereznya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1957 T 1 kn I Literi A B S 85 1000 ekz BERESTEJSKA UNIYa prichini ta naslidki Programa Velich osobistosti 2017 VIDEO Na sajti Kultura Ukrayini Yezuyiti i Berestejska Uniya 21 serpnya 2021 u Wayback Machine Yezuyiti v Ukrayini Brestskaya uniya 1596 g Sedmica RU Cerkovno Nauchnyj Centr Pravoslavnaya Enciklopediya