Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Боротьба́ правосла́вних з уніа́тами у Києві 1596–1637 років — міжконфесійна війна між православними міщанами, козаками та духовенством з одного боку та уніатами та польською владою з іншого, що розгорнулася на території Києва внаслідок Берестейської унії 1596 року та, із змінним успіхом кожної із сторін, тривала 41 рік — до остаточної перемоги православної громади у 1637 році. Причиною війни було бажання польської адміністрації та уніатського духовенства насадити у Києві Унію та заволодіти київськими храмами та монастирями. Внаслідок війни була оновлена українська православна церква та її православна ієрархія, українське козацтво перетворилося на впливову прогресивну частину суспільства, а Києву було повернуто статус провідного українського міста — культурного, наукового та духовного центру українства. Боротьба з Унією у Києві мобілізувала українське населення у боротьбі за власні національні та соціальні права та значною мірою наблизила початок Визвольної війни українського народу.
Передумови
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (березень 2013) |
Занепад українського православ'я
Після приєднання українських земель до Великого князівства Литовського і аж до XV століття православна церква відігравала у державі велику політичну роль. Її віросповідання прийняла литовська знать. Усе змінилося у XV столітті, коли українське православ'я через зовнішні чинники, входить у період тривалої кризи. Під впливом Польщі великий князь Литовський, а з ним і його оточення перейшли до католицизму, а православні втратили право обіймати державні посади. Люблінська унія, у свою чергу, посилила процес окатоличення та ополячення української еліти. І хоча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були різними (для одних це був шлях до привілеїв і посад, для других — урівняння в правах з поляками, для третіх — прилучення, як вони вважали, до більш розвинутої культури), наслідок для православ'я був один — різке звуження каналів матеріальної підтримки. Адже саме князі та багаті роди свого часу будували храми, відкривали школи при церквах. Особливістю цього періоду було те, що патронат-опіка, своєрідне середньовічне спонсорство церкви, поступово деформуючись, перетворюється на звичайне володіння церквою чи монастирем. Правителі грубо втручалися у церковні справи, свавільно призначаючи митрополита, єпископів, інших церковних ієрархів. Світська влада почала повністю конролювати духовенство. Така практика призвела до того, що православними владиками ставали аморальні, злочинні, розпусні особи.
У низах діялося іще гірше. Місцева шляхта поводилась із священиками, як із особистою власністю. Шляхтичі призначали парохів на свій розсуд, не питаючи дозволу митрополита чи єпископа. Панство присвоювало маєтки, власність монастирів чи окремих священнослужителів. Православні монастирі та церкви заставляли, давали у посаг, у спадщину, здавали в оренду, обмінювали та продавали. Порядні духівники втікали із своїх парафій, натомість туди направляли темних, часто неписьменних пройдисвітів. Такі обставини спричинили моральну деградацію православної ієрархії, загальну дезорганізацію та занепад української православної церкви.
Виникнення ідеї унії
У Польщі, навпаки, у XV–XVII ст. відчувалося культурне піднесення. Коли польські римо-католики підготували добре вишколених, високоосвічених богословів, українське православ'я ледве існувало. У полеміці, як правило, перемагали римо-католики. Опираючись на королівську владу, єзуїтські ідеологи вирушили на Схід, до України й Білорусі, де їх наступ з величезними зусиллями стримували найкращі православні полемісти та поодинокі непокатоличені українські магнати (князь Костянтин Острозький). Лише українське міщанство, вірне православ'ю, дало єзуїтам належну відсіч.
За цих умов, поступово, у частини вищої церковної ієрархії православної церкви визріває думка про доцільність унії з католицькою церквою. В основі таких настроїв були егоїстичні інтереси духовенства, реальні потреби церкви та бажання владик не тільки зберегти власні земельні володіння, а й зрівнятися у політичних правах з католицьким духовенством. Відтак, розпочалася робота над організацією та скликанням Берестейського собору.
Та коли про ці процеси довідалася православна громадськість, у тогочасному українському суспільстві виникла надзвичайно напружена ситуація. Крім князя Острозького, проти унії виступили дрібна українська шляхта, велика кількість середньої ланки православного кліру, міщанство, а також новонароджений стан — козацтво.
Причини
Берестейську унію 1596 року визнала більшість українських ієрархів, але прості священики та миряни не підтримали ідею об'єднання з католиками. Зрештою, їхньої думки ніхто і не питав, оскільки польська влада вважала, що варто, наприклад, якомусь пастирю визнати унію, як його паства автоматично стане уніатською. Одночасно у власність уніатів переходили б і земельні володіння відповідного храму або монастиря. Таким чином, боротьба, що розгорнулася між православними і уніатами наприкінці XVI — на початку XVII ст. у Києві, мала не тільки ідеологічне, а й економічне та політичне підґрунтя.
У цій боротьбі закон, нехай і несправедливий, був на стороні уніатів, чиї майнові права затверджувалися привілеями Сигізмунда ІІІ. Уніатські намісники й діяти намагалися законним шляхом, переважно судовими позовами проти церковних та міщанських громад, які відмовлялися переходити під руку унії. Проте цивілізовані методи уніатів наштовхнулися на стихійний опір православних народних мас, які спиралися на нелегітимну, зате реальну силу — козаків. Вони не дозволяли уніатам реалізувати свої права, а надто ревних поборників закону просто вбивали.
Розгортання міжконфесійної боротьби
Київська митрополія вважалася уніатською, оскільки до унії приєднався сам митрополит Михайло Рогоза. Передбачалося, що підлеглі Рогозі київські священики також мають автоматично визнати унію, але цього не зробили ані головні монастирі Києва, ані більшість священиків, ані миряни на чолі з війтом Яцьком Баликою. Особливу упертість продемонстрував Печерський монастир та його ігумен Никифор Тур. Наступникові Рогози Іпатію Потію також не вдалося впоратися з печерськими ченцями; врешті король визнав свою поразку і у 1603 році вилучив Печерський монастир з-під уніатської юрисдикції, а його архімандритом затвердив Єлисея Плетенецького.
Це був значний успіх православних, які не втрачали надії на перемогу, попри те, що в руках уніатів перебували Софійський собор, кілька храмів Верхнього міста та Видубицький монастир. Архімандритом цього монастиря у 1610 році призначено уніатського намісника Антонія Грековича, на якого Потій покладав відповідальну місію — привести київське духовенство до послуху. Цієї мети Грекович не досяг, священики його не визнали, а козаки вчинили перший, поки попереджувальний, замах на його життя.
Зміна уніатського керівництва (новим митрополитом став Йосиф Велямин Рутський) ніяк не відбилася на розкладі сил. Черговим викликом уніатам стало оновлення у 1613 році Подільської Успенської церкви та перетворення її на соборну (невдовзі Сигізмунд ІІІ був змушений видати церкві охоронну грамоту від втручань уніатів). У той же час уніатам вдалося провести на посаду київського війта свого прихильника Федора Ходику-Кобизевича. Близько 1615 року свідомі противники унії об'єдналися у Київське братство, а через рік, у 1616 році, до нього разом із «усім військом Запорізьким» вступив гетьман Петро Сагайдачний і встановив над ним свою опіку. Самі ж уніати щоразу демонстрували свою неспроможність вдатися до продуманих та рішучих дій. Коли ж у 1618 році Грекович спробував силою підтвердити права уніатів на володіння Михайлівським Золотоверхим монастирем, козаки його одразу вбили, втопивши намісника у міській криниці. Така ж доля пізніше спіткала збирача митрополичих податків Оклинського.
Відновлення православної ієрархії
У 1620 році єрусалимський патріарх Теофан, завдяки козакам та особисто гетьману Петру Сагайдачному, висвятив на митрополита Іова Борецького, тим самим відновивши у Києві православну ієрархію, яка з 1596 року вважалася неіснуючою. Так було встановлено рівновагу сил, але боротьба продовжувалася. У 1624 році міщани вчинили напад на , пограбувавши при цьому двір Рутського. У січні наступного року у Дніпрі втопили війта Ходику-Кобизевича. Тоді ж було вбито уніатського священика Івана Юзефовича. Надмірна жорстокість була не до вподоби православним ієрархам, вони почали схилятися до компромісу з уніатами, але у цьому їх не підтримали «низи», які не хотіли слухати ніяких доказів на користь перемир'я. Козаки ж відверто шантажували Іова Борецького, погрожуючи розправою за м'яке ставлення до уніатів.
На той час перемога православних вже вимальовувалася цілком виразно: їй значною мірою сприяла діяльність Петра Могили. З 1626 року церкви, монастирі та їхні маєтки почали переходити до рук православних. Крапку у боротьбі поставила смерть Сигізмунда ІІІ. Новий король Владислав IV у 1633 році визнав законність православної церкви (див.: «Статті заспокоєння народу руського»), а Могилі, який став київським митрополитом, передав усі київські храми та обителі. Лише Видубицький монастир лишався у володінні Рутського до його смерті у 1637 році.
Наслідки
Боротьба православних з уніатами у Києві, а також перемога перших у цій міській міжконфесійній війні наприкінці XVI — на початку XVII століття мала надзвичайно велике суспільно-політичне, моральне, духовне та ідеологічне значення та значною мірою визначило подальший хід історії України, а 40 років боротьби допомогли українському православ'ю пройти шлях внутрішнього очищення, та, зрештою, оновили православну церкву в Україні, поставивши її, нарівні з козацтвом, на чолі боротьби українського народу за незалежність.
Міжконфесійна війна у Києві повернула місту статус провідного українського міста, центру суспільно-політичного, інтелектуального, наукового, культурного та духовного життя України. Річ у тому, що після Берестейської унії західноукраїнські землі, будучи географічно близькими до Польщі, стали об'єктом особливо інтенсивного впливу католицтва. Десятирічна відсутність православних ієрархів сприяла розповсюдженню там Унії, бо нікому було поставляти нових священиків. Поступово від православ'я відійшла значна частина населення, змушеного миритися із таким станом речей. За цих обставин на Київщину та до Києва цілими потоками переселялися люди, які так і не зуміли прийняти унію. Сюди переносять свою діяльність із Галичини, Львова такі культурні, наукові сили як Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський, Памва Беринда, Лаврентій Зизаній, Йов Борецький та інші. Зрештою, відновлення православної ієрархії саме у Києві — стародавній столиці Руси-України — піднесло престиж міста як православної, духовної столиці. Київ знову стає колискою православ'я в Україні.
Відновлення православної ієрархії в Україні мало велике значення не лише для самої церкви, а й для козацтва, завдяки якому у великій мірі відбулася ця подія. Таким чином перемога православ'я у Києві кардинально змінила роль українського козацтва, різко піднявши його престиж. Нововисвячені владики у своєму Маніфесті від 28 квітня 1621 року назвали козаків спадкоємцями давнього князівського лицарства. У Маніфесті говорилося:
- «Щодо козаків, то про цих лицарських людей ми знаємо, що вони рід наш, наші браття і правовірні християни. Це ж того покоління військо, що за Олега, монарха руського, по морю плавало і Константинополь штурмувало. Це їхні предки разом із Володимиром хрестились, віру християнську від Константинопольської Церкви прийняли і її обороняють».
З появою на Січі талановитих духовних провідників, козацтво міцніло духом, впроваджуючи в життя національно-духовні ідеї, які їм викладались духовними побратимами.
Цікаві факти
- Події у Києві періоду боротьби православних з уніатами достатньо детально описані у дилогії української письменниці Зінаїди Тулуб «Людолови».
Примітки
Джерела інформації
- Бойко О. Д. Історія України: Посібник — К.: Видавничий центр «Академія», 2001 — 656 с.
- Лановик Б. Д., Матейко Р.М,, Матисякевич З. М.: Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д, Лановик. — 2-ге вид., перероб. — К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. — 574 с.
- Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 1. До середини XVII століття. — 4-те вид., стереотип. — К.: Либідь, 2002. — 672 с.
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
- Михайло Грушевський. Історія України-Руси. Частина третя [ 7 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Газета «День». «До історії Переяславської Ради» [ 27 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Сергій Удовік
- Храм святого Миколая Чудотворця (Притиска) - Боротьба за збереження Української Православної Церкви[недоступне посилання з липня 2019]
- Український літературний форум — Заведення християнства[недоступне посилання з липня 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Borotba pravosla vnih z unia tami u Kiyevi 1596 1637 rokiv mizhkonfesijna vijna mizh pravoslavnimi mishanami kozakami ta duhovenstvom z odnogo boku ta uniatami ta polskoyu vladoyu z inshogo sho rozgornulasya na teritoriyi Kiyeva vnaslidok Berestejskoyi uniyi 1596 roku ta iz zminnim uspihom kozhnoyi iz storin trivala 41 rik do ostatochnoyi peremogi pravoslavnoyi gromadi u 1637 roci Prichinoyu vijni bulo bazhannya polskoyi administraciyi ta uniatskogo duhovenstva nasaditi u Kiyevi Uniyu ta zavoloditi kiyivskimi hramami ta monastiryami Vnaslidok vijni bula onovlena ukrayinska pravoslavna cerkva ta yiyi pravoslavna iyerarhiya ukrayinske kozactvo peretvorilosya na vplivovu progresivnu chastinu suspilstva a Kiyevu bulo povernuto status providnogo ukrayinskogo mista kulturnogo naukovogo ta duhovnogo centru ukrayinstva Borotba z Uniyeyu u Kiyevi mobilizuvala ukrayinske naselennya u borotbi za vlasni nacionalni ta socialni prava ta znachnoyu miroyu nablizila pochatok Vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu Obkladinka Trenosa polemichnogo tvoru Meletiya SmotrickogoPeredumoviCya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti berezen 2013 Zanepad ukrayinskogo pravoslav ya Pislya priyednannya ukrayinskih zemel do Velikogo knyazivstva Litovskogo i azh do XV stolittya pravoslavna cerkva vidigravala u derzhavi veliku politichnu rol Yiyi virospovidannya prijnyala litovska znat Use zminilosya u XV stolitti koli ukrayinske pravoslav ya cherez zovnishni chinniki vhodit u period trivaloyi krizi Pid vplivom Polshi velikij knyaz Litovskij a z nim i jogo otochennya perejshli do katolicizmu a pravoslavni vtratili pravo obijmati derzhavni posadi Lyublinska uniya u svoyu chergu posilila proces okatolichennya ta opolyachennya ukrayinskoyi eliti I hocha motivi tih hto perehodiv u katolicku viru buli riznimi dlya odnih ce buv shlyah do privileyiv i posad dlya drugih urivnyannya v pravah z polyakami dlya tretih priluchennya yak voni vvazhali do bilsh rozvinutoyi kulturi naslidok dlya pravoslav ya buv odin rizke zvuzhennya kanaliv materialnoyi pidtrimki Adzhe same knyazi ta bagati rodi svogo chasu buduvali hrami vidkrivali shkoli pri cerkvah Osoblivistyu cogo periodu bulo te sho patronat opika svoyeridne serednovichne sponsorstvo cerkvi postupovo deformuyuchis peretvoryuyetsya na zvichajne volodinnya cerkvoyu chi monastirem Praviteli grubo vtruchalisya u cerkovni spravi svavilno priznachayuchi mitropolita yepiskopiv inshih cerkovnih iyerarhiv Svitska vlada pochala povnistyu konrolyuvati duhovenstvo Taka praktika prizvela do togo sho pravoslavnimi vladikami stavali amoralni zlochinni rozpusni osobi U nizah diyalosya ishe girshe Misceva shlyahta povodilas iz svyashenikami yak iz osobistoyu vlasnistyu Shlyahtichi priznachali parohiv na svij rozsud ne pitayuchi dozvolu mitropolita chi yepiskopa Panstvo prisvoyuvalo mayetki vlasnist monastiriv chi okremih svyashennosluzhiteliv Pravoslavni monastiri ta cerkvi zastavlyali davali u posag u spadshinu zdavali v orendu obminyuvali ta prodavali Poryadni duhivniki vtikali iz svoyih parafij natomist tudi napravlyali temnih chasto nepismennih projdisvitiv Taki obstavini sprichinili moralnu degradaciyu pravoslavnoyi iyerarhiyi zagalnu dezorganizaciyu ta zanepad ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Viniknennya ideyi uniyi U Polshi navpaki u XV XVII st vidchuvalosya kulturne pidnesennya Koli polski rimo katoliki pidgotuvali dobre vishkolenih visokoosvichenih bogosloviv ukrayinske pravoslav ya ledve isnuvalo U polemici yak pravilo peremagali rimo katoliki Opirayuchis na korolivsku vladu yezuyitski ideologi virushili na Shid do Ukrayini j Bilorusi de yih nastup z velicheznimi zusillyami strimuvali najkrashi pravoslavni polemisti ta poodinoki nepokatolicheni ukrayinski magnati knyaz Kostyantin Ostrozkij Lishe ukrayinske mishanstvo virne pravoslav yu dalo yezuyitam nalezhnu vidsich Za cih umov postupovo u chastini vishoyi cerkovnoyi iyerarhiyi pravoslavnoyi cerkvi vizrivaye dumka pro docilnist uniyi z katolickoyu cerkvoyu V osnovi takih nastroyiv buli egoyistichni interesi duhovenstva realni potrebi cerkvi ta bazhannya vladik ne tilki zberegti vlasni zemelni volodinnya a j zrivnyatisya u politichnih pravah z katolickim duhovenstvom Vidtak rozpochalasya robota nad organizaciyeyu ta sklikannyam Berestejskogo soboru Ta koli pro ci procesi dovidalasya pravoslavna gromadskist u togochasnomu ukrayinskomu suspilstvi vinikla nadzvichajno napruzhena situaciya Krim knyazya Ostrozkogo proti uniyi vistupili dribna ukrayinska shlyahta velika kilkist serednoyi lanki pravoslavnogo kliru mishanstvo a takozh novonarodzhenij stan kozactvo PrichiniBerestejsku uniyu 1596 roku viznala bilshist ukrayinskih iyerarhiv ale prosti svyasheniki ta miryani ne pidtrimali ideyu ob yednannya z katolikami Zreshtoyu yihnoyi dumki nihto i ne pitav oskilki polska vlada vvazhala sho varto napriklad yakomus pastiryu viznati uniyu yak jogo pastva avtomatichno stane uniatskoyu Odnochasno u vlasnist uniativ perehodili b i zemelni volodinnya vidpovidnogo hramu abo monastirya Takim chinom borotba sho rozgornulasya mizh pravoslavnimi i uniatami naprikinci XVI na pochatku XVII st u Kiyevi mala ne tilki ideologichne a j ekonomichne ta politichne pidgruntya U cij borotbi zakon nehaj i nespravedlivij buv na storoni uniativ chiyi majnovi prava zatverdzhuvalisya privileyami Sigizmunda III Uniatski namisniki j diyati namagalisya zakonnim shlyahom perevazhno sudovimi pozovami proti cerkovnih ta mishanskih gromad yaki vidmovlyalisya perehoditi pid ruku uniyi Prote civilizovani metodi uniativ nashtovhnulisya na stihijnij opir pravoslavnih narodnih mas yaki spiralisya na nelegitimnu zate realnu silu kozakiv Voni ne dozvolyali uniatam realizuvati svoyi prava a nadto revnih pobornikiv zakonu prosto vbivali Rozgortannya mizhkonfesijnoyi borotbiKiyivska mitropoliya vvazhalasya uniatskoyu oskilki do uniyi priyednavsya sam mitropolit Mihajlo Rogoza Peredbachalosya sho pidlegli Rogozi kiyivski svyasheniki takozh mayut avtomatichno viznati uniyu ale cogo ne zrobili ani golovni monastiri Kiyeva ani bilshist svyashenikiv ani miryani na choli z vijtom Yackom Balikoyu Osoblivu upertist prodemonstruvav Pecherskij monastir ta jogo igumen Nikifor Tur Nastupnikovi Rogozi Ipatiyu Potiyu takozh ne vdalosya vporatisya z pecherskimi chencyami vreshti korol viznav svoyu porazku i u 1603 roci viluchiv Pecherskij monastir z pid uniatskoyi yurisdikciyi a jogo arhimandritom zatverdiv Yeliseya Pleteneckogo Ce buv znachnij uspih pravoslavnih yaki ne vtrachali nadiyi na peremogu popri te sho v rukah uniativ perebuvali Sofijskij sobor kilka hramiv Verhnogo mista ta Vidubickij monastir Arhimandritom cogo monastirya u 1610 roci priznacheno uniatskogo namisnika Antoniya Grekovicha na yakogo Potij pokladav vidpovidalnu misiyu privesti kiyivske duhovenstvo do posluhu Ciyeyi meti Grekovich ne dosyag svyasheniki jogo ne viznali a kozaki vchinili pershij poki poperedzhuvalnij zamah na jogo zhittya Zmina uniatskogo kerivnictva novim mitropolitom stav Josif Velyamin Rutskij niyak ne vidbilasya na rozkladi sil Chergovim viklikom uniatam stalo onovlennya u 1613 roci Podilskoyi Uspenskoyi cerkvi ta peretvorennya yiyi na sobornu nevdovzi Sigizmund III buv zmushenij vidati cerkvi ohoronnu gramotu vid vtruchan uniativ U toj zhe chas uniatam vdalosya provesti na posadu kiyivskogo vijta svogo prihilnika Fedora Hodiku Kobizevicha Blizko 1615 roku svidomi protivniki uniyi ob yednalisya u Kiyivske bratstvo a cherez rik u 1616 roci do nogo razom iz usim vijskom Zaporizkim vstupiv getman Petro Sagajdachnij i vstanoviv nad nim svoyu opiku Sami zh uniati shorazu demonstruvali svoyu nespromozhnist vdatisya do produmanih ta rishuchih dij Koli zh u 1618 roci Grekovich sprobuvav siloyu pidtverditi prava uniativ na volodinnya Mihajlivskim Zolotoverhim monastirem kozaki jogo odrazu vbili vtopivshi namisnika u miskij krinici Taka zh dolya piznishe spitkala zbiracha mitropolichih podatkiv Oklinskogo Vidnovlennya pravoslavnoyi iyerarhiyi Dokladnishe Misiya Feofana III v Ukrayini U 1620 roci yerusalimskij patriarh Teofan zavdyaki kozakam ta osobisto getmanu Petru Sagajdachnomu visvyativ na mitropolita Iova Boreckogo tim samim vidnovivshi u Kiyevi pravoslavnu iyerarhiyu yaka z 1596 roku vvazhalasya neisnuyuchoyu Tak bulo vstanovleno rivnovagu sil ale borotba prodovzhuvalasya U 1624 roci mishani vchinili napad na pograbuvavshi pri comu dvir Rutskogo U sichni nastupnogo roku u Dnipri vtopili vijta Hodiku Kobizevicha Todi zh bulo vbito uniatskogo svyashenika Ivana Yuzefovicha Nadmirna zhorstokist bula ne do vpodobi pravoslavnim iyerarham voni pochali shilyatisya do kompromisu z uniatami ale u comu yih ne pidtrimali nizi yaki ne hotili sluhati niyakih dokaziv na korist peremir ya Kozaki zh vidverto shantazhuvali Iova Boreckogo pogrozhuyuchi rozpravoyu za m yake stavlennya do uniativ Na toj chas peremoga pravoslavnih vzhe vimalovuvalasya cilkom virazno yij znachnoyu miroyu spriyala diyalnist Petra Mogili Z 1626 roku cerkvi monastiri ta yihni mayetki pochali perehoditi do ruk pravoslavnih Krapku u borotbi postavila smert Sigizmunda III Novij korol Vladislav IV u 1633 roci viznav zakonnist pravoslavnoyi cerkvi div Statti zaspokoyennya narodu ruskogo a Mogili yakij stav kiyivskim mitropolitom peredav usi kiyivski hrami ta obiteli Lishe Vidubickij monastir lishavsya u volodinni Rutskogo do jogo smerti u 1637 roci NaslidkiBorotba pravoslavnih z uniatami u Kiyevi a takozh peremoga pershih u cij miskij mizhkonfesijnij vijni naprikinci XVI na pochatku XVII stolittya mala nadzvichajno velike suspilno politichne moralne duhovne ta ideologichne znachennya ta znachnoyu miroyu viznachilo podalshij hid istoriyi Ukrayini a 40 rokiv borotbi dopomogli ukrayinskomu pravoslav yu projti shlyah vnutrishnogo ochishennya ta zreshtoyu onovili pravoslavnu cerkvu v Ukrayini postavivshi yiyi narivni z kozactvom na choli borotbi ukrayinskogo narodu za nezalezhnist Mizhkonfesijna vijna u Kiyevi povernula mistu status providnogo ukrayinskogo mista centru suspilno politichnogo intelektualnogo naukovogo kulturnogo ta duhovnogo zhittya Ukrayini Rich u tomu sho pislya Berestejskoyi uniyi zahidnoukrayinski zemli buduchi geografichno blizkimi do Polshi stali ob yektom osoblivo intensivnogo vplivu katolictva Desyatirichna vidsutnist pravoslavnih iyerarhiv spriyala rozpovsyudzhennyu tam Uniyi bo nikomu bulo postavlyati novih svyashenikiv Postupovo vid pravoslav ya vidijshla znachna chastina naselennya zmushenogo miritisya iz takim stanom rechej Za cih obstavin na Kiyivshinu ta do Kiyeva cilimi potokami pereselyalisya lyudi yaki tak i ne zumili prijnyati uniyu Syudi perenosyat svoyu diyalnist iz Galichini Lvova taki kulturni naukovi sili yak Yelisej Pleteneckij Zahariya Kopistenskij Pamva Berinda Lavrentij Zizanij Jov Boreckij ta inshi Zreshtoyu vidnovlennya pravoslavnoyi iyerarhiyi same u Kiyevi starodavnij stolici Rusi Ukrayini pidneslo prestizh mista yak pravoslavnoyi duhovnoyi stolici Kiyiv znovu staye koliskoyu pravoslav ya v Ukrayini Vidnovlennya pravoslavnoyi iyerarhiyi v Ukrayini malo velike znachennya ne lishe dlya samoyi cerkvi a j dlya kozactva zavdyaki yakomu u velikij miri vidbulasya cya podiya Takim chinom peremoga pravoslav ya u Kiyevi kardinalno zminila rol ukrayinskogo kozactva rizko pidnyavshi jogo prestizh Novovisvyacheni vladiki u svoyemu Manifesti vid 28 kvitnya 1621 roku nazvali kozakiv spadkoyemcyami davnogo knyazivskogo licarstva U Manifesti govorilosya Shodo kozakiv to pro cih licarskih lyudej mi znayemo sho voni rid nash nashi brattya i pravovirni hristiyani Ce zh togo pokolinnya vijsko sho za Olega monarha ruskogo po moryu plavalo i Konstantinopol shturmuvalo Ce yihni predki razom iz Volodimirom hrestilis viru hristiyansku vid Konstantinopolskoyi Cerkvi prijnyali i yiyi oboronyayut Z poyavoyu na Sichi talanovitih duhovnih providnikiv kozactvo micnilo duhom vprovadzhuyuchi v zhittya nacionalno duhovni ideyi yaki yim vikladalis duhovnimi pobratimami Cikavi faktiPodiyi u Kiyevi periodu borotbi pravoslavnih z uniatami dostatno detalno opisani u dilogiyi ukrayinskoyi pismennici Zinayidi Tulub Lyudolovi PrimitkiDzherela informaciyiBojko O D Istoriya Ukrayini Posibnik K Vidavnichij centr Akademiya 2001 656 s Lanovik B D Matejko R M Matisyakevich Z M Istoriya Ukrayini Navchalnij posibnik Za red B D Lanovik 2 ge vid pererob K Tovaristvo Znannya KOO 1999 574 s Polonska Vasilenko N Istoriya Ukrayini U 2 t T 1 Do seredini XVII stolittya 4 te vid stereotip K Libid 2002 672 s Kiyiv Istorichna enciklopediya Z najdavnishih chasiv do 1917 roku Mihajlo Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Chastina tretya 7 grudnya 2008 u Wayback Machine Gazeta Den Do istoriyi Pereyaslavskoyi Radi 27 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Sergij Udovik Hram svyatogo Mikolaya Chudotvorcya Pritiska Borotba za zberezhennya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ukrayinskij literaturnij forum Zavedennya hristiyanstva nedostupne posilannya z lipnya 2019