Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ало йзіє Ві ктор Сте пінац хорв Alojzije Viktor Stepinac 8 травня 1898 Брезарич Королівство Хорватія і Славонія Австро У

Алойзіє Степінац

Алойзіє Степінац

Ало́йзіє Ві́ктор Сте́пінац (хорв. Alojzije Viktor Stepinac, 8 травня 1898, Брезарич, Королівство Хорватія і Славонія, Австро-Угорщина — 10 лютого 1960, Крашич, НР Хорватія, СФРЮ) — хорватський католицький кардинал. Титулярний архієпископ Нікопсиса і коад'ютор Загреба з 28 травня 1934 по 7 грудня 1937 року. Архієпископ Загреба з 7 лютого 1937 по 10 лютого 1960 року. Кардинал-священник із 12 січня 1953 року.

Алойзіє Степінац
хорв. Alojzije Viktor Stepinac
image
Кардинал Степінац
image
Прапор
 Його Високопреосвященство Блаженний Кардинал
Коронація: 12 січня 1953
Обрання: 7 грудня 1937
Інтронізація: 1938
Церква: Хорватська католицька церква
Попередник: Антун Бауер
Наступник: Франьо Шепер
Девіз: «На тебе, Господи, уповав»
Архієпископ Загреба
 
Альма-матер: Collegium Germanicum et Hungaricum
Діяльність: католицький священник, католицький теолог, католицький єпископ
Національність: Хорват
Тезоіменитство: 21 червня
Народження: 8 травня 1898(1898-05-08)
Брезарич,
Королівство Хорватія і Славонія,
Австро-Угорщина
Смерть: 10 лютого 1960(1960-02-10) (61 рік)
Крашич,
Народна Республіка Хорватія,
СФРЮ
Похований: Загребський собор
Священство: 26 жовтня 1930
Єп. хіротонія: 28 травня 1934

Нагороди:

image

image Алойзіє Степінац у Вікісховищі

image
Статуя Степінаца в Загребі

У 1998 році оголошений мучеником і зарахований до лику блаженних папою Іваном Павлом II.

Життєпис

Степінац народився 8 травня 1898 року в селі Брезарич у парафії Крашич у сім'ї Йосипа і Барбари Степінац. Він був п'ятим із вісьмох дітей селянської родини. У 1909 році переїхав у Загреб, щоб навчатися в Загребській класичній гімназії, яку закінчив у 1916 році. Прямо перед своїм вісімнадцятиріччям був призваний в Австро-Угорську армію і приписаний до 96-го Карловацького піхотного полку, після чого пройшов шестимісячний вишкіл у Рієці. Потім його було відправлено служити на Італійський фронт. У липні 1918 року потрапив у полон до італійців, де пробув п'ять місяців. Після утворення Держави словенців, хорватів і сербів він більше не розглядався як ворожий солдат і натомість став добровольцем югославського легіону, задіяного на Салоніцькому фронті. Кількома місяцями пізніше був демобілізований у званні другого лейтенанта і навесні 1919 повернувся додому. За службу батьківщині в югославських військах під час Першої світової війни був нагороджений Орденом зірки Карагеоргія, відзнакою за героїзм Королівства Югославія.

Після війни вступив на агрономічний факультет Загребського університету, але залишив його вже після першого семестру і повернувся додому, щоб допомагати батькові. У 1922 році Степінац був членом Об'єднання хорватських орлів і їздив на зліт католицьких орлів у тодішню Чехословаччину, у місто Брно. Він був на чолі урочистої ходи групи, несучи хорватський прапор. У 1924 році вирушив у Рим, щоб навчатися на священника в Collegium Germanicum et Hungaricum. Під час навчання там заприятелював із майбутнім кардиналом Францом Кенігом, коли вони обидва грали в одній волейбольній команді.

26 жовтня 1930 архієпископ Джузеппе Паліка висвятив Степінаца, 1 листопада 1930 він відслужив свою першу месу в Санта-Марія-Маджоре, а в 1931 році став вікарієм парафії у Загребі. 1931 року він заснував у Загребській архідієцезії відділення Карітас, а в 1934 році папа Пій XI призначив його коад'ютором на Загребську кафедру. Після свого призначення він узяв за девіз слова In te, Domine, speravi (Господи, на Тебе я уповав). На той час у країні діяла диктатура короля Олександра. Степінац був серед тих, хто підписав Загребський меморандум з вимогою до короля звільнити Владка Мачека та інших хорватських політиків, а також вимогою загальної амністії. Югославська влада відмовила Степінацу в побаченні з Мачеком, якому той хотів подякувати за привітання з приводу призначення коад'ютором. Після вбивства короля Олександра в Марселі в 1934 році Святійший Престол дав Степінацу спеціальний дозвіл для участі у похороні у православній церкві. Коли 7 грудня 1937 помер Загребський архієпископ Антон Бауер, Степінац став його наступником. У ході Другої світової війни Королівство Югославія порвало з країнами Осі після військового перевороту, вчиненого групою югославських офіцерів 27 березня 1941 року. Новий уряд засудив Троїстий пакт, підписаний попереднім урядом на два дні раніше, яким Югославія приєднувалася до Осі і дозволяла проходження німецьких військ, що наступали на Грецію. У Белграді пройшли багатолюдні демонстрації, а демонстранти відкрито закликали до опору, якщо нейтралітет Югославії буде порушено, та виголошували гасла «Краще війна, ніж пакт» і «Краще могила, ніж раб». Переворот не знайшов підтримки серед хорватського населення і протягом наступних днів лідер Хорватської селянської партії та Блоку народної згоди Владко Мачек пішов з уряду й повернувся в Загреб у передчутті заворушень. На наступний день після перевороту Степінац зазначив:

Кінець кінцем, хорвати і серби з двох різних світів, північний полюс і південний полюс, вони ніколи не зуміють дійти згоди, якщо тільки не чудом Господнім. Розкол — це найбільше прокляття в Європі, коли б не більше, ніж протестантизм. Тут немає ніякої моралі, ніяких принципів, ніякої правди, ніякої справедливості, ніякої чесності.

6 квітня 1941 року Югославію загарбала нацистська Німеччина, яка утворила Незалежну державу Хорватія під керівництвом усташів. Як архієпископ столиці маріонеткової держави Степінац підтримував під час нацистської окупації тісні зв'язки з ватажками усташів, видавав прокламації, що прославляли НДХ і вітав керівників усташів. Попри те, що спочатку Степінац вітав Незалежну державу Хорватія, він згодом засудив злодіяння держави-сателіта нацистів проти євреїв і сербів. Виступав проти переслідування євреїв і нацистських законів, допомагав євреям та іншим тікати і критикував звірства усташів перед Загребським собором у 1943 році.

image
Степінац на суді

Після війни він прилюдно засудив новий югославський уряд і його дії під час Другої світової війни, особливо за вбивства священників комуністичними бойовиками. Югославська влада звинуватила архієпископа в сукупності воєнних злочинів і колабораціонізмі з ворогом у воєнний час. На Заході судовий процес подавався як типовий комуністичний «показовий процес», упереджений щодо архієпископа; однак дехто стверджував, що суд «відбувався за належною правовою процедурою». У вироку, який поляризував громадську думку як у Югославії, так і за її межами, югославська влада визнала його винним за звинуваченням у державній зраді (за співпрацю з фашистським усташівським режимом), а також у співучасті у примусових наверненнях православних сербів у католицизм. Його було засуджено на 16 років позбавлення волі, але після п'ятьох років звільнено під домашній арешт з обмеженням пересування рідною парафією у Красичі.

image
Степінац на післявоєнній комуністичній демонстрації у вересні 1945 року. Зліва направо: три достойники Православної Церкви, партизанський командувач Загреба, секретар Апостольського інспектора, вікарний єпископ д-р Йосип Лах, архієпископ Степінац, прем'єр Народної Республіки Хорватії д-р Владимир Бакарич, радянський військовий аташе, міністр внутрішніх справ д-р Гебранґ.
image
Собор Богоматері містечка Марія-Бистриця, де папа Іван Павло II беатифікував Степінаца у присутності 500 тис. хорватів

Після внутрішнього і зовнішнього тиску Степінаца було випущено з в'язниці Лепоглава. 1952 року Папа Римський Пій XII призначив його кардиналом, та він не зміг взяти участь у папському конклаві 1958 року. Степінац помер від поліцитемії в 1960 році, все ще будучи під домашнім арештом у своїй парафії. 3 жовтня 1998 папа Іван Павло II оголосив його мучеником і зарахував до лику блаженних у присутності 500 000 хорватів у Соборі Богоматері містечка Марія-Бистриця неподалік Загреба.

Стелла Александер, автор «Потрійного міфу», схвальної біографії Степінаца, пише про нього так: «Виділяються дві речі. Він боявся комунізму понад усе (особливо понад фашизм). І він вважав (це важко збагнути), що нічого поза кордонами Хорватії, за незмінним винятком Святійшого Престолу, не було цілком реальним. … Він жив серед апокаліптичних подій, що несли відповідальність, якої він не прагнув. … Кінець кінцем, йому залишалося почуватися, що він був недостатньо великим для своєї ролі. Враховуючи його обмеження, він поводився дуже добре, звісно, набагато краще, ніж більшість його людей, і він виріс у духовній висоті у ході свого довгого випробування.»

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  4. Ćorić, Šimun, Cardinal Alojzije Stepinac: basic facts about his person and work. Croatian Information Center, 1998
  5. . Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 31 травня 2015.
  6. Alban Butler, Kathleen Jones, David Hugh Farmer, Paul Burns; Butler's Lives of the Saints. Continuum International Publishing Group, 2000. (p. 263)
  7. . glas-koncila.hr. Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  8. Marcia Christoff Kurapovna Shadows on the mountain: the Allies, the Resistance, and the rivalries that doomed WWII Yugoslavia, 2010; accessed February 06, 2011. [ 18 червня 2014 у Wayback Machine.]
  9. John R. Lampe, Mark Mazower "Ideologies and national identities: the case of twentieth-century Southeastern Europe;Central European University Press, 2004; accessed on February 06, 2011. [ 19 червня 2014 у Wayback Machine.]
  10. Franz König, Christa Pongratz-Lippitt, Open to God, Open to the World: The Last Testament. Continuum International Publishing Group, 2005. (p. 36)
  11. . Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 31 травня 2015.
  12. Perić, Ivo. Vladko Maček. Politički portret. Golden marketing. Zagreb, 2003. (pgs. 174—175)
  13. Janjatović, Bosiljka. Politički teror u Hrvatskoj 1918.-1935.. Hrvatski institut za povijest and Dom i svijet. Zagreb, 2002. (pg. 285)
  14. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 31 травня 2015.
  15. Bunson, Matthew and Margaret (1999). . Our Sunday Visitor Publishing. с. 90—92. ISBN . Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 28 February 2011.
  16. Alexander, Stella (1987). The triple myth: a life of Archbishop Alojzije Stepinac. New York: East European Monographs. ISBN .
  17. Fine, John V.A. (2007). Part 2: Strongmen can be beneficial: the Exceptional Case of Josip Broz Tito. У Fischer, Bernd Jürgen (ред.). Balkan strongmen: dictators and authoritarian rulers of South Eastern Europe. Purdue University Press. с. 284—285. ISBN .
  18. Gilbert, Martin. The Righteous: The Unsung Heroes of the Holocaust (New York: Doubleday, 2002) ; p.203
  19. Apud: Dr. H. Jansen, Pius XII: chronologie van een onophoudelijk protest, 2003, p. 151
    Dr. Hans Jansen is a historian of the Free University of Brussels and the Simon Wiesenthal Center of Brussels.
  20. Serbian Lobby Prevents the Inclusion of Stepinac in Yad Vashem (article in Croatian), Večernji list, June 5, 2005[недоступне посилання з лютого 2019]
  21. Jansen, 2003, p. 87.
  22. the Academy of Political Science: Spiritual Resistance in Eastern Europe, John Coleman. The Academy of Political Science; 1991, p 113.
  23. Slavic Review: Yugoslav Camp Literature: Rediscovering the Ghost of a Nation's Past- Present-Future, Oskar Gruenwald. The American Association for the Advancement of Slavic Studies, p 516.
  24. The New York Times, October 13, 1946.
  25. Phayer, Michael (2001). The Catholic Church and the Holocaust, 1930-1965. Indiana: Indiana University Press. ISBN .
  26. O'Brien, Anthony. Archbishop Stepinac; The Man and his Case. The Newman Bookshop, 1947. p 37-38
  27. Alexander (1987), quoted in Kaplan, Robert D. Balkan Ghosts: A Journey Through History (New York: St. Martin's, 1993) pp. 17, 19-20

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Alo jziye Vi ktor Ste pinac horv Alojzije Viktor Stepinac 8 travnya 1898 Brezarich Korolivstvo Horvatiya i Slavoniya Avstro Ugorshina 10 lyutogo 1960 Krashich NR Horvatiya SFRYu horvatskij katolickij kardinal Titulyarnij arhiyepiskop Nikopsisa i koad yutor Zagreba z 28 travnya 1934 po 7 grudnya 1937 roku Arhiyepiskop Zagreba z 7 lyutogo 1937 po 10 lyutogo 1960 roku Kardinal svyashennik iz 12 sichnya 1953 roku Alojziye Stepinac horv Alojzije Viktor Stepinac Kardinal Stepinac Prapor Jogo Visokopreosvyashenstvo Blazhennij Kardinal Koronaciya 12 sichnya 1953 Obrannya 7 grudnya 1937 Intronizaciya 1938 Cerkva Horvatska katolicka cerkva Poperednik Antun Bauer Nastupnik Frano Sheper Deviz Na tebe Gospodi upovav Arhiyepiskop Zagreba Alma mater Collegium Germanicum et Hungaricum Diyalnist katolickij svyashennik katolickij teolog katolickij yepiskop Nacionalnist Horvat Tezoimenitstvo 21 chervnya Narodzhennya 8 travnya 1898 1898 05 08 Brezarich Korolivstvo Horvatiya i Slavoniya Avstro Ugorshina Smert 10 lyutogo 1960 1960 02 10 61 rik Krashich Narodna Respublika Horvatiya SFRYu Pohovanij Zagrebskij sobor Svyashenstvo 26 zhovtnya 1930 Yep hirotoniya 28 travnya 1934 Nagorodi Alojziye Stepinac u Vikishovishi Statuya Stepinaca v Zagrebi U 1998 roci ogoloshenij muchenikom i zarahovanij do liku blazhennih papoyu Ivanom Pavlom II ZhittyepisStepinac narodivsya 8 travnya 1898 roku v seli Brezarich u parafiyi Krashich u sim yi Josipa i Barbari Stepinac Vin buv p yatim iz vismoh ditej selyanskoyi rodini U 1909 roci pereyihav u Zagreb shob navchatisya v Zagrebskij klasichnij gimnaziyi yaku zakinchiv u 1916 roci Pryamo pered svoyim visimnadcyatirichchyam buv prizvanij v Avstro Ugorsku armiyu i pripisanij do 96 go Karlovackogo pihotnogo polku pislya chogo projshov shestimisyachnij vishkil u Riyeci Potim jogo bulo vidpravleno sluzhiti na Italijskij front U lipni 1918 roku potrapiv u polon do italijciv de probuv p yat misyaciv Pislya utvorennya Derzhavi slovenciv horvativ i serbiv vin bilshe ne rozglyadavsya yak vorozhij soldat i natomist stav dobrovolcem yugoslavskogo legionu zadiyanogo na Salonickomu fronti Kilkoma misyacyami piznishe buv demobilizovanij u zvanni drugogo lejtenanta i navesni 1919 povernuvsya dodomu Za sluzhbu batkivshini v yugoslavskih vijskah pid chas Pershoyi svitovoyi vijni buv nagorodzhenij Ordenom zirki Karageorgiya vidznakoyu za geroyizm Korolivstva Yugoslaviya Pislya vijni vstupiv na agronomichnij fakultet Zagrebskogo universitetu ale zalishiv jogo vzhe pislya pershogo semestru i povernuvsya dodomu shob dopomagati batkovi U 1922 roci Stepinac buv chlenom Ob yednannya horvatskih orliv i yizdiv na zlit katolickih orliv u todishnyu Chehoslovachchinu u misto Brno Vin buv na choli urochistoyi hodi grupi nesuchi horvatskij prapor U 1924 roci virushiv u Rim shob navchatisya na svyashennika v Collegium Germanicum et Hungaricum Pid chas navchannya tam zapriyatelyuvav iz majbutnim kardinalom Francom Kenigom koli voni obidva grali v odnij volejbolnij komandi 26 zhovtnya 1930 arhiyepiskop Dzhuzeppe Palika visvyativ Stepinaca 1 listopada 1930 vin vidsluzhiv svoyu pershu mesu v Santa Mariya Madzhore a v 1931 roci stav vikariyem parafiyi u Zagrebi 1931 roku vin zasnuvav u Zagrebskij arhidiyeceziyi viddilennya Karitas a v 1934 roci papa Pij XI priznachiv jogo koad yutorom na Zagrebsku kafedru Pislya svogo priznachennya vin uzyav za deviz slova In te Domine speravi Gospodi na Tebe ya upovav Na toj chas u krayini diyala diktatura korolya Oleksandra Stepinac buv sered tih hto pidpisav Zagrebskij memorandum z vimogoyu do korolya zvilniti Vladka Macheka ta inshih horvatskih politikiv a takozh vimogoyu zagalnoyi amnistiyi Yugoslavska vlada vidmovila Stepinacu v pobachenni z Machekom yakomu toj hotiv podyakuvati za privitannya z privodu priznachennya koad yutorom Pislya vbivstva korolya Oleksandra v Marseli v 1934 roci Svyatijshij Prestol dav Stepinacu specialnij dozvil dlya uchasti u pohoroni u pravoslavnij cerkvi Koli 7 grudnya 1937 pomer Zagrebskij arhiyepiskop Anton Bauer Stepinac stav jogo nastupnikom U hodi Drugoyi svitovoyi vijni Korolivstvo Yugoslaviya porvalo z krayinami Osi pislya vijskovogo perevorotu vchinenogo grupoyu yugoslavskih oficeriv 27 bereznya 1941 roku Novij uryad zasudiv Troyistij pakt pidpisanij poperednim uryadom na dva dni ranishe yakim Yugoslaviya priyednuvalasya do Osi i dozvolyala prohodzhennya nimeckih vijsk sho nastupali na Greciyu U Belgradi projshli bagatolyudni demonstraciyi a demonstranti vidkrito zaklikali do oporu yaksho nejtralitet Yugoslaviyi bude porusheno ta vigoloshuvali gasla Krashe vijna nizh pakt i Krashe mogila nizh rab Perevorot ne znajshov pidtrimki sered horvatskogo naselennya i protyagom nastupnih dniv lider Horvatskoyi selyanskoyi partiyi ta Bloku narodnoyi zgodi Vladko Machek pishov z uryadu j povernuvsya v Zagreb u peredchutti zavorushen Na nastupnij den pislya perevorotu Stepinac zaznachiv Kinec kincem horvati i serbi z dvoh riznih svitiv pivnichnij polyus i pivdennij polyus voni nikoli ne zumiyut dijti zgodi yaksho tilki ne chudom Gospodnim Rozkol ce najbilshe proklyattya v Yevropi koli b ne bilshe nizh protestantizm Tut nemaye niyakoyi morali niyakih principiv niyakoyi pravdi niyakoyi spravedlivosti niyakoyi chesnosti 6 kvitnya 1941 roku Yugoslaviyu zagarbala nacistska Nimechchina yaka utvorila Nezalezhnu derzhavu Horvatiya pid kerivnictvom ustashiv Yak arhiyepiskop stolici marionetkovoyi derzhavi Stepinac pidtrimuvav pid chas nacistskoyi okupaciyi tisni zv yazki z vatazhkami ustashiv vidavav proklamaciyi sho proslavlyali NDH i vitav kerivnikiv ustashiv Popri te sho spochatku Stepinac vitav Nezalezhnu derzhavu Horvatiya vin zgodom zasudiv zlodiyannya derzhavi satelita nacistiv proti yevreyiv i serbiv Vistupav proti peresliduvannya yevreyiv i nacistskih zakoniv dopomagav yevreyam ta inshim tikati i kritikuvav zvirstva ustashiv pered Zagrebskim soborom u 1943 roci Stepinac na sudi Pislya vijni vin prilyudno zasudiv novij yugoslavskij uryad i jogo diyi pid chas Drugoyi svitovoyi vijni osoblivo za vbivstva svyashennikiv komunistichnimi bojovikami Yugoslavska vlada zvinuvatila arhiyepiskopa v sukupnosti voyennih zlochiniv i kolaboracionizmi z vorogom u voyennij chas Na Zahodi sudovij proces podavavsya yak tipovij komunistichnij pokazovij proces uperedzhenij shodo arhiyepiskopa odnak dehto stverdzhuvav sho sud vidbuvavsya za nalezhnoyu pravovoyu proceduroyu U viroku yakij polyarizuvav gromadsku dumku yak u Yugoslaviyi tak i za yiyi mezhami yugoslavska vlada viznala jogo vinnim za zvinuvachennyam u derzhavnij zradi za spivpracyu z fashistskim ustashivskim rezhimom a takozh u spivuchasti u primusovih navernennyah pravoslavnih serbiv u katolicizm Jogo bulo zasudzheno na 16 rokiv pozbavlennya voli ale pislya p yatoh rokiv zvilneno pid domashnij aresht z obmezhennyam peresuvannya ridnoyu parafiyeyu u Krasichi Stepinac na pislyavoyennij komunistichnij demonstraciyi u veresni 1945 roku Zliva napravo tri dostojniki Pravoslavnoyi Cerkvi partizanskij komanduvach Zagreba sekretar Apostolskogo inspektora vikarnij yepiskop d r Josip Lah arhiyepiskop Stepinac prem yer Narodnoyi Respubliki Horvatiyi d r Vladimir Bakarich radyanskij vijskovij atashe ministr vnutrishnih sprav d r Gebrang Sobor Bogomateri mistechka Mariya Bistricya de papa Ivan Pavlo II beatifikuvav Stepinaca u prisutnosti 500 tis horvativ Pislya vnutrishnogo i zovnishnogo tisku Stepinaca bulo vipusheno z v yaznici Lepoglava 1952 roku Papa Rimskij Pij XII priznachiv jogo kardinalom ta vin ne zmig vzyati uchast u papskomu konklavi 1958 roku Stepinac pomer vid policitemiyi v 1960 roci vse she buduchi pid domashnim areshtom u svoyij parafiyi 3 zhovtnya 1998 papa Ivan Pavlo II ogolosiv jogo muchenikom i zarahuvav do liku blazhennih u prisutnosti 500 000 horvativ u Sobori Bogomateri mistechka Mariya Bistricya nepodalik Zagreba Stella Aleksander avtor Potrijnogo mifu shvalnoyi biografiyi Stepinaca pishe pro nogo tak Vidilyayutsya dvi rechi Vin boyavsya komunizmu ponad use osoblivo ponad fashizm I vin vvazhav ce vazhko zbagnuti sho nichogo poza kordonami Horvatiyi za nezminnim vinyatkom Svyatijshogo Prestolu ne bulo cilkom realnim Vin zhiv sered apokaliptichnih podij sho nesli vidpovidalnist yakoyi vin ne pragnuv Kinec kincem jomu zalishalosya pochuvatisya sho vin buv nedostatno velikim dlya svoyeyi roli Vrahovuyuchi jogo obmezhennya vin povodivsya duzhe dobre zvisno nabagato krashe nizh bilshist jogo lyudej i vin viris u duhovnij visoti u hodi svogo dovgogo viprobuvannya PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Coric Simun Cardinal Alojzije Stepinac basic facts about his person and work Croatian Information Center 1998 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2011 Procitovano 31 travnya 2015 Alban Butler Kathleen Jones David Hugh Farmer Paul Burns Butler s Lives of the Saints Continuum International Publishing Group 2000 p 263 glas koncila hr Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2015 Procitovano 4 sichnya 2015 Marcia Christoff Kurapovna Shadows on the mountain the Allies the Resistance and the rivalries that doomed WWII Yugoslavia 2010 accessed February 06 2011 18 chervnya 2014 u Wayback Machine John R Lampe Mark Mazower Ideologies and national identities the case of twentieth century Southeastern Europe Central European University Press 2004 accessed on February 06 2011 19 chervnya 2014 u Wayback Machine Franz Konig Christa Pongratz Lippitt Open to God Open to the World The Last Testament Continuum International Publishing Group 2005 p 36 Arhiv originalu za 1 lyutogo 2009 Procitovano 31 travnya 2015 Peric Ivo Vladko Macek Politicki portret Golden marketing Zagreb 2003 pgs 174 175 Janjatovic Bosiljka Politicki teror u Hrvatskoj 1918 1935 Hrvatski institut za povijest and Dom i svijet Zagreb 2002 pg 285 PDF Arhiv originalu PDF za 19 zhovtnya 2013 Procitovano 31 travnya 2015 Bunson Matthew and Margaret 1999 Our Sunday Visitor Publishing s 90 92 ISBN 978 0 87973 934 8 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2012 Procitovano 28 February 2011 Alexander Stella 1987 The triple myth a life of Archbishop Alojzije Stepinac New York East European Monographs ISBN 0 88033 122 4 Fine John V A 2007 Part 2 Strongmen can be beneficial the Exceptional Case of Josip Broz Tito U Fischer Bernd Jurgen red Balkan strongmen dictators and authoritarian rulers of South Eastern Europe Purdue University Press s 284 285 ISBN 1 55753 455 1 Gilbert Martin The Righteous The Unsung Heroes of the Holocaust New York Doubleday 2002 ISBN 0385 60100X p 203 Apud Dr H Jansen Pius XII chronologie van een onophoudelijk protest 2003 p 151 Dr Hans Jansen is a historian of the Free University of Brussels and the Simon Wiesenthal Center of Brussels Serbian Lobby Prevents the Inclusion of Stepinac in Yad Vashem article in Croatian Vecernji list June 5 2005 nedostupne posilannya z lyutogo 2019 Jansen 2003 p 87 the Academy of Political Science Spiritual Resistance in Eastern Europe John Coleman The Academy of Political Science 1991 p 113 Slavic Review Yugoslav Camp Literature Rediscovering the Ghost of a Nation s Past Present Future Oskar Gruenwald The American Association for the Advancement of Slavic Studies p 516 The New York Times October 13 1946 Phayer Michael 2001 The Catholic Church and the Holocaust 1930 1965 Indiana Indiana University Press ISBN 978 0 253 21471 3 O Brien Anthony Archbishop Stepinac The Man and his Case The Newman Bookshop 1947 p 37 38 Alexander 1987 quoted in Kaplan Robert D Balkan Ghosts A Journey Through History New York St Martin s 1993 pp 17 19 20

Дата публікації:
Топ