Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Адріан IV (лат. Hadrianus; мирське ім'я: Ніколас Брейкспір англ. Nicholas Breakspear, бл. 1100 — 1 вересня1159, Ананьї) — сто шістдесят восьмий папа Римський (4 грудня 1154—1 вересня 1159, єдиний (на теперішній час) папа англійського походження. Прихильник папської теократії. У 1152–1154 роках був легатом у Скандинавії де зміцнив зв'язок тамтешніх країн з Римом. В обмін на видачу Арнольда Брешіанського, страту якого схвалив, коронував Фрідріха I Барбароссу на престол німецької імперії та відмовив Генріху II у проханні про передачу Ірландії англійській короні в абсолютну власність. 1156 року формально надав норманському герцогові Вільгельму І Сицилію та Південну Італію.
| Адріан IV | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 4 грудня 1154 — 1 вересня 1159 | ||
| Попередник: | Анастасій IV | |
| Наступник: | Олександр III | |
| Ім'я при народженні: | Помилка Lua: expandTemplate: template "lang-enm" does not exist. | |
| Дата народження: | не раніше 1100 і не пізніше 1120 | |
| Місце народження: | Сент-Олбанс, Королівство Англія або Ебботс-Ленглі, Гертфордшир[d], Королівство Англія | |
| Дата смерті: | 1 вересня 1159[1] | |
| Місце смерті: | Ананьї, Папська держава, Священна Римська імперія[1] | |
| Поховання: | Гроти Ватикану | |
| Громадянство: | Королівство Англія | |
| Релігія: | католицька церква[2] | |
| Освіта: | d | |
| Інтронізація: | 5 грудня 1154 | |
| У миру: | Ніколас Брейкспір | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Духовна кар'єра
Ніколас Брейкспір народився близько 1115 року в Ебботс-Ленглі в графстві Гартфордшир. Батьком Ніколаса був Роберт Брейкспір, який у подальшому став ченцем у Сент-Олбансі. В юнацькі роки Ніколас вирушив на навчання до Парижа, потім прийняв постриг в монастирі святого Руфуса в Арлі, де був послідовно обраний пріором та абатом. Суворе управління монастирем зробило Ніколаса об'єктом скарг до Рима, проте ці скарги мали протилежний результат: папа Євгеній III викликав абата в Рим й надав йому сан кардинала-єпископа Альбано у грудні 1149 року.
У 1152–1154 роках Ніколас Брейкспір був папським легатом у Скандинавії, де керував створенням у Нідаросі (нині Тронгейм) норвезького архієпископства та сприяв створенню незалежної від Данії шведської митрополії в Уппсалі (останню було визнано 1164 року, вже після смерті Брейкспіра).
Після успішного завершення місії Брейкспір повернувся до Рима 1154 року. Після смерті Анастасія IV був обраний на папський престол та узяв ім'я Адріана IV (4 грудня 1154 року).
Конфлікт із римським сенатом
До моменту обрання Адріана IV світська влада пап у Римі перебувала у стані занепаду. Під впливом популярного проповідника Арнольда Брешіанського римський сенат відкрито ігнорував пап, а Євгеній III та Анастасій IV, попередники Адріана IV, покірно терпіли викриття Арнольда. Після своєї інтронізації Адріан IV виявив, що під його владою перебуває тільки Ватикан із собором святого Петра, а прибічники Арнольда контролюють решту Рима. Адріан IV зажадав від Арнольда залишити Рим, але проповідник проігнорував папський наказ, а прибічники останнього на Via Sacra напали на кардинала Гвідо й ранили його. У відповідь Адріан IV пішов на безпрецедентний крок — у Великий піст 1155 року на Рим вперше в його історії було накладено інтердикт. Усі богослужіння й приватні треби (за винятком хрещення немовлят і причащання помираючих) було припинено. Після нетривалого опору римляни здались: у Велику п'ятницю обурений натовп обложив сенаторів на Капітолії, й останні ухвалили рішення про вигнання Арнольда Брешіанского та його послідовників з міста. Задоволений безкровним відновленням папської влади над містом Адріан IV скасував інтердикт і здійснив Великоднє богослужіння в кафедральному Латеранському соборі.
Коронація Фрідріха Барбаросси
Великим зовнішньополітичним завданням папи було досягнення домовленості з новим німецьким королем Фрідріхом Барбароссою. Оскільки його дядько Конрад III так і не зміг домогтись імператорської коронації та першим з наступників Оттона I помер королем, а не імператором, Фрідріх одразу ж розпочав своє правління з походу до Італії. На Великдень 1155 року Фрідріх був коронований у Павії залізною короною італійських королів, а потім зруйнував повстале місто Тортона й рушив через Тоскану на Рим. Адріан IV відрядив двох кардиналів для перемовин з королем. Зустріч відбулась у Сан-Квіріко, під Сієною, й там сторони швидко дійшли згоди. Від імені папи кардинали обіцяли королю імператорську коронацію, а Фрідріх на їхнє прохання захопив Арнольда Брешіанського, який переховувався в одному з тосканських замків, і передав його на суд папи.
9 червня 1155 року в Кампо-Грассо відбулась перша особиста зустріч Адріана IV та Фрідріха Барбаросси, що завершилась гучним провалом. За етикетом король мав узяти папського коня за вуздечку та притримувати стремено, поки папа не спішиться; після цього король мав поцілувати папську туфлю, й тільки після цього папа дарував монарху вітання миру. З усіх належних церемоній Фрідріх I погодився лише поцілувати туфлю, й розгніваний папа відмовився цілувати короля. Адріан IV заявив, що всі попередні імператори завжди виконували церемонію на знак пошани до апостолів Петра й Павла, наступниками яких є папи. Допоки церемонію не буде виконано в повному обсязі, перемовини відбутись не можуть. «Конфлікт біля кінської морди» тривав два дні, й тільки 11 червня Фрідріх I надав необхідні знаки пошани. Вичерпавши конфлікт, сторони швидко дійшли згоди: папа й монарх взаємно зобов'язались не вступати до сепаратних перемовин з римським сенатом, візантійським імператором Мануїлом I та сицилійським королем Вільгельмом Злим; Фрідріх пообіцяв захищати інтереси папи, а Адріан IV — відлучити від Церкви всіх противників монарха, які після трьох попереджень не складуть зброї. Після досягнення згоди Адріан IV і Фрідріх I вирушили до Рима.
Неподалік від Вічного Міста 17 червня 1155 року Фрідріха привітала депутація римського сенату. Сенатори зажадали від короля гарантій міських свобод, сплати 5000 фунтів золотом, і тільки після цього Рим погоджувався на в'їзд Фрідріха для коронації. У відповідь Фрідріх I заявив, що не бажає отримувати дари від римлян, але прийшов вимагати своє за правом; жодних гарантій і грошових коштів в обмін на майбутню коронацію король давати наміру не мав. Адріан IV порадив Фрідріху відрядити загін лицарів на чолі з кардиналом Оттавіано Монтічеллі для зайняття Ватикану, що й було зроблено; було також вирішено не чекати неділі для проведення коронації. Вранці в суботу 18 червня 1155 року Адріан IV і Фрідріх I вступили в попередньо захоплений Ватикан, та довгоочікувана коронація відбулась. Без усіляких урочистостей імператор одразу після коронації залишив Рим і повернувся до свого табору на Монте-Маріо, а Адріан IV залишився в соборі святого Петра, який був під охороною німецького загону.
У той же час римський сенат засідав на Капітолії та обговорював заходи щодо перешкоджання коронації. Довідавшись про коронацію, що відбулась без їхнього дозволу, сенатори закликали римлян до зброї. Озброєні римляни вирушили на Ватикан: один загін — напряму через міст Сант-Анджело, другий — через Тибрський острів і Трастевере. Замість святкувань німецька армія була змушена знову вступити в Рим і битись із містянами. Тільки до завершення дня Фрідріху I удалось відкинути римлян на лівий берег Тибру. У неділю вранці 19 червня з'ясувалось, що римляни забарикадували всі мости через Тибр і міські брами. Фрідріх I, вже домігшись коронації, не бажав вести тривалу облогу й відвів свою армію на північ. Адріан IV, який з ризиком для себе провів коронацію та втратив через неї контроль над своєю столицею, залишився без підтримки в Тіволі.
Союз із Візантією проти Сицилійського королівства та Беневентська угода 1156 року
Влітку 1155 року в материковій частині Сицилійського королівства почався широкомасштабний баронський заколот, який одразу ж підтримала Візантія, що прагнула відновити контроль над Південною Італією. У другій половині 1155 року візантійські війська й повсталі барони цілковито підкорили собі Апулію. Адріан IV, який хоч і обіцяв Фрідріху I не ставати до сепаратних перемовин з Візантією, проте оскільки відчував себе обманутим, скористався ситуацією. В обмін на візантійську фінансову допомогу й обіцянку передати під його владу три міста на апулійському узбережжі, Адріан IV виступив 29 вересня 1155 року зі своєю армією на боці Візантії. За короткий час Адріан IV домігся контролю над Кампанією, та місцеві барони (в тому числі, раніше вигнаний Рожером II ) визнали його своїм сюзереном.
Успіхи папи, Візантії та апулійських баронів багато в чому пояснювались апатією короля Сицилії Вільгельма Злого, який бездіяльно спостерігав упродовж 1155 року за втратою своїх континентальних володінь. На початку 1156 року сицилійським радникам удалось переконати короля виступити проти ворогів, що вже святкували перемогу, які до того ж пересварились між собою. 28 травня 1156 року сицилійці розбили візантійський флот при Бриндізі, після чого швидко відновили контроль над раніше втраченими територіями. Адріан IV, який знову залишився без союзників, був змушений почати перемовини з Вільгельмом Злим. 18 червня 1156 року папа й король підписали угоду в Беневенто, що стала найбільш значним дипломатичним тріумфом Готвілів над папством.
За Беневентською угодою 1156 року Вільгельм I Злий зберіг свої спадкові повноваження папського легата на острові Сицилія, а до континентальної частини королівства папа міг призначати легатів тільки у виняткових випадках. Призначення єпископів на Сицилії все ще залишалось прерогативою короля. Адріан IV був змушений визнати приєднання до Сицилійського королівства провінцій Абруцці та Марке, що раніше належали до Папської області але були захоплені синами Рожера II вже після офіційного миру з Іннокентієм II (1139).
Події 1155—1156 років докорінним чином змінили розташування сил на Апеннінах: папи, хоч і ціною значних поступок, знайшли постійного та вірного союзника в норманських королях Сицилії, імператор Фрідріх I у своїх спробах поставити Італію під свій контроль ставав противником папства.
Конфлікт із Фрідріхом Барбароссою
Відкрита сутичка між папством та імператором відбулась на імперському сеймі в Безансоні (жовтень 1157 року). Папські легати (одним з них був секретар Адріана IV Роланд) зачитали послання понтифіка, в якому він звинуватив імператора в непроведенні належного розслідування розбійницького нападу на архієпископа Лундського, що сталось на території Німеччини. У посланні папа нагадував імператору про свої милості, в тому числі щодо коронації, й обіцяв своє покровительство в разі покори. Зазначені у посланні терміни conferre й beneficia зазвичай використовувались під час надання феоду васалу його сюзереном. Послання спричинило вибух гніву, а пфальцграф Баварії Отто погрожував Роланду мечем. Довідавшись про це, Адріан IV написав друге, більш м'яке, послання Фрідріху I, й імператор прийняв пояснення папи. Тим не менше, події в Безансоні остаточно відкинули папу від імператора.
В липні 1158 року Фрідріх I вирушив у свій другий італійський похід з наміром підкорити Ломбардію. У відповідь ломбардські міста почали перемовини з Адріаном IV та Вільгельмом Злим на предмет укладання загально італійського союзу проти імператора. В серпні 1159 року представники Мілана, Кремони, П'яченци та Брешії зустрілись в Ананьї з Адріаном IV та послом Вільгельма Злого (можливо, ним був перший міністр ) та уклали угоду, що стала прообразом майбутньої Ломбардської ліги.
З метою виконання угоди з ломбардськими містами Адріан IV мав відлучити від Церкви імператора, але цьому завадила раптова смерть папи. Адріан IV помер 1 вересня 1159 року в Ананьї від нападу «грудної жаби», можливо, був отруєний. До обрання його наступника втрутився Фрідріх I, та в результаті одночасно були проголошені два папи: Олександр III (кардинал Роланд, який був одним з легатів на сеймі в Безансоні) й Віктор IV (Оттавіано Монтічеллі), що стало початком тривалої схизми.
Примітки
- autori vari Enciclopedia dei Papi — 2000.
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
Джерела
- Джон Норвіч. Розквіт і занепад Сицилійського королівства. Нормандці в Сицилії. 1130-1194. — Москва : Центрполиграф, 2005. — С. 168-245. — .
- Стаття «Адріан IV» в Католицькій енциклопедії 1913 року [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Адриан IV (російською) . Православна енциклопедія. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 24 грудня 2012.
- Адриан IV (англійською) . Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 24 грудня 2012.
- Адріан IV (англійською) . Catholic Encyclopedia. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 24 грудня 2012.
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
Посилання
- Адріан IV [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Adrian Adrian IV lat Hadrianus mirske im ya Nikolas Brejkspir angl Nicholas Breakspear bl 1100 1 veresnya1159 Ananyi sto shistdesyat vosmij papa Rimskij 4 grudnya 1154 1 veresnya 1159 yedinij na teperishnij chas papa anglijskogo pohodzhennya Prihilnik papskoyi teokratiyi U 1152 1154 rokah buv legatom u Skandinaviyi de zmicniv zv yazok tamteshnih krayin z Rimom V obmin na vidachu Arnolda Breshianskogo stratu yakogo shvaliv koronuvav Fridriha I Barbarossu na prestol nimeckoyi imperiyi ta vidmoviv Genrihu II u prohanni pro peredachu Irlandiyi anglijskij koroni v absolyutnu vlasnist 1156 roku formalno nadav normanskomu gercogovi Vilgelmu I Siciliyu ta Pivdennu Italiyu Adrian IVPapa Rimskij4 grudnya 1154 1 veresnya 1159Poperednik Anastasij IVNastupnik Oleksandr IIIIm ya pri narodzhenni Pomilka Lua expandTemplate template lang enm does not exist Data narodzhennya ne ranishe 1100 i ne piznishe 1120Misce narodzhennya Sent Olbans Korolivstvo Angliya abo Ebbots Lengli Gertfordshir d Korolivstvo AngliyaData smerti 1 veresnya 1159 1 Misce smerti Ananyi Papska derzhava Svyashenna Rimska imperiya 1 Pohovannya Groti VatikanuGromadyanstvo Korolivstvo AngliyaReligiya katolicka cerkva 2 Osvita dIntronizaciya 5 grudnya 1154U miru Nikolas Brejkspir Mediafajli b u VikishovishiDuhovna kar yeraNikolas Brejkspir narodivsya blizko 1115 roku v Ebbots Lengli v grafstvi Gartfordshir Batkom Nikolasa buv Robert Brejkspir yakij u podalshomu stav chencem u Sent Olbansi V yunacki roki Nikolas virushiv na navchannya do Parizha potim prijnyav postrig v monastiri svyatogo Rufusa v Arli de buv poslidovno obranij priorom ta abatom Suvore upravlinnya monastirem zrobilo Nikolasa ob yektom skarg do Rima prote ci skargi mali protilezhnij rezultat papa Yevgenij III viklikav abata v Rim j nadav jomu san kardinala yepiskopa Albano u grudni 1149 roku U 1152 1154 rokah Nikolas Brejkspir buv papskim legatom u Skandinaviyi de keruvav stvorennyam u Nidarosi nini Trongejm norvezkogo arhiyepiskopstva ta spriyav stvorennyu nezalezhnoyi vid Daniyi shvedskoyi mitropoliyi v Uppsali ostannyu bulo viznano 1164 roku vzhe pislya smerti Brejkspira Pislya uspishnogo zavershennya misiyi Brejkspir povernuvsya do Rima 1154 roku Pislya smerti Anastasiya IV buv obranij na papskij prestol ta uzyav im ya Adriana IV 4 grudnya 1154 roku Konflikt iz rimskim senatomDo momentu obrannya Adriana IV svitska vlada pap u Rimi perebuvala u stani zanepadu Pid vplivom populyarnogo propovidnika Arnolda Breshianskogo rimskij senat vidkrito ignoruvav pap a Yevgenij III ta Anastasij IV poperedniki Adriana IV pokirno terpili vikrittya Arnolda Pislya svoyeyi intronizaciyi Adrian IV viyaviv sho pid jogo vladoyu perebuvaye tilki Vatikan iz soborom svyatogo Petra a pribichniki Arnolda kontrolyuyut reshtu Rima Adrian IV zazhadav vid Arnolda zalishiti Rim ale propovidnik proignoruvav papskij nakaz a pribichniki ostannogo na Via Sacra napali na kardinala Gvido j ranili jogo U vidpovid Adrian IV pishov na bezprecedentnij krok u Velikij pist 1155 roku na Rim vpershe v jogo istoriyi bulo nakladeno interdikt Usi bogosluzhinnya j privatni trebi za vinyatkom hreshennya nemovlyat i prichashannya pomirayuchih bulo pripineno Pislya netrivalogo oporu rimlyani zdalis u Veliku p yatnicyu oburenij natovp oblozhiv senatoriv na Kapitoliyi j ostanni uhvalili rishennya pro vignannya Arnolda Breshianskogo ta jogo poslidovnikiv z mista Zadovolenij bezkrovnim vidnovlennyam papskoyi vladi nad mistom Adrian IV skasuvav interdikt i zdijsniv Velikodnye bogosluzhinnya v kafedralnomu Lateranskomu sobori Koronaciya Fridriha BarbarossiVelikim zovnishnopolitichnim zavdannyam papi bulo dosyagnennya domovlenosti z novim nimeckim korolem Fridrihom Barbarossoyu Oskilki jogo dyadko Konrad III tak i ne zmig domogtis imperatorskoyi koronaciyi ta pershim z nastupnikiv Ottona I pomer korolem a ne imperatorom Fridrih odrazu zh rozpochav svoye pravlinnya z pohodu do Italiyi Na Velikden 1155 roku Fridrih buv koronovanij u Paviyi zaliznoyu koronoyu italijskih koroliv a potim zrujnuvav povstale misto Tortona j rushiv cherez Toskanu na Rim Adrian IV vidryadiv dvoh kardinaliv dlya peremovin z korolem Zustrich vidbulas u San Kviriko pid Siyenoyu j tam storoni shvidko dijshli zgodi Vid imeni papi kardinali obicyali korolyu imperatorsku koronaciyu a Fridrih na yihnye prohannya zahopiv Arnolda Breshianskogo yakij perehovuvavsya v odnomu z toskanskih zamkiv i peredav jogo na sud papi 9 chervnya 1155 roku v Kampo Grasso vidbulas persha osobista zustrich Adriana IV ta Fridriha Barbarossi sho zavershilas guchnim provalom Za etiketom korol mav uzyati papskogo konya za vuzdechku ta pritrimuvati stremeno poki papa ne spishitsya pislya cogo korol mav pociluvati papsku tuflyu j tilki pislya cogo papa daruvav monarhu vitannya miru Z usih nalezhnih ceremonij Fridrih I pogodivsya lishe pociluvati tuflyu j rozgnivanij papa vidmovivsya ciluvati korolya Adrian IV zayaviv sho vsi poperedni imperatori zavzhdi vikonuvali ceremoniyu na znak poshani do apostoliv Petra j Pavla nastupnikami yakih ye papi Dopoki ceremoniyu ne bude vikonano v povnomu obsyazi peremovini vidbutis ne mozhut Konflikt bilya kinskoyi mordi trivav dva dni j tilki 11 chervnya Fridrih I nadav neobhidni znaki poshani Vicherpavshi konflikt storoni shvidko dijshli zgodi papa j monarh vzayemno zobov yazalis ne vstupati do separatnih peremovin z rimskim senatom vizantijskim imperatorom Manuyilom I ta sicilijskim korolem Vilgelmom Zlim Fridrih poobicyav zahishati interesi papi a Adrian IV vidluchiti vid Cerkvi vsih protivnikiv monarha yaki pislya troh poperedzhen ne skladut zbroyi Pislya dosyagnennya zgodi Adrian IV i Fridrih I virushili do Rima Nepodalik vid Vichnogo Mista 17 chervnya 1155 roku Fridriha privitala deputaciya rimskogo senatu Senatori zazhadali vid korolya garantij miskih svobod splati 5000 funtiv zolotom i tilki pislya cogo Rim pogodzhuvavsya na v yizd Fridriha dlya koronaciyi U vidpovid Fridrih I zayaviv sho ne bazhaye otrimuvati dari vid rimlyan ale prijshov vimagati svoye za pravom zhodnih garantij i groshovih koshtiv v obmin na majbutnyu koronaciyu korol davati namiru ne mav Adrian IV poradiv Fridrihu vidryaditi zagin licariv na choli z kardinalom Ottaviano Montichelli dlya zajnyattya Vatikanu sho j bulo zrobleno bulo takozh virisheno ne chekati nedili dlya provedennya koronaciyi Vranci v subotu 18 chervnya 1155 roku Adrian IV i Fridrih I vstupili v poperedno zahoplenij Vatikan ta dovgoochikuvana koronaciya vidbulas Bez usilyakih urochistostej imperator odrazu pislya koronaciyi zalishiv Rim i povernuvsya do svogo taboru na Monte Mario a Adrian IV zalishivsya v sobori svyatogo Petra yakij buv pid ohoronoyu nimeckogo zagonu U toj zhe chas rimskij senat zasidav na Kapitoliyi ta obgovoryuvav zahodi shodo pereshkodzhannya koronaciyi Dovidavshis pro koronaciyu sho vidbulas bez yihnogo dozvolu senatori zaklikali rimlyan do zbroyi Ozbroyeni rimlyani virushili na Vatikan odin zagin napryamu cherez mist Sant Andzhelo drugij cherez Tibrskij ostriv i Trastevere Zamist svyatkuvan nimecka armiya bula zmushena znovu vstupiti v Rim i bitis iz mistyanami Tilki do zavershennya dnya Fridrihu I udalos vidkinuti rimlyan na livij bereg Tibru U nedilyu vranci 19 chervnya z yasuvalos sho rimlyani zabarikaduvali vsi mosti cherez Tibr i miski brami Fridrih I vzhe domigshis koronaciyi ne bazhav vesti trivalu oblogu j vidviv svoyu armiyu na pivnich Adrian IV yakij z rizikom dlya sebe proviv koronaciyu ta vtrativ cherez neyi kontrol nad svoyeyu stoliceyu zalishivsya bez pidtrimki v Tivoli Soyuz iz Vizantiyeyu proti Sicilijskogo korolivstva ta Beneventska ugoda 1156 rokuVlitku 1155 roku v materikovij chastini Sicilijskogo korolivstva pochavsya shirokomasshtabnij baronskij zakolot yakij odrazu zh pidtrimala Vizantiya sho pragnula vidnoviti kontrol nad Pivdennoyu Italiyeyu U drugij polovini 1155 roku vizantijski vijska j povstali baroni cilkovito pidkorili sobi Apuliyu Adrian IV yakij hoch i obicyav Fridrihu I ne stavati do separatnih peremovin z Vizantiyeyu prote oskilki vidchuvav sebe obmanutim skoristavsya situaciyeyu V obmin na vizantijsku finansovu dopomogu j obicyanku peredati pid jogo vladu tri mista na apulijskomu uzberezhzhi Adrian IV vistupiv 29 veresnya 1155 roku zi svoyeyu armiyeyu na boci Vizantiyi Za korotkij chas Adrian IV domigsya kontrolyu nad Kampaniyeyu ta miscevi baroni v tomu chisli ranishe vignanij Rozherom II viznali jogo svoyim syuzerenom Uspihi papi Vizantiyi ta apulijskih baroniv bagato v chomu poyasnyuvalis apatiyeyu korolya Siciliyi Vilgelma Zlogo yakij bezdiyalno sposterigav uprodovzh 1155 roku za vtratoyu svoyih kontinentalnih volodin Na pochatku 1156 roku sicilijskim radnikam udalos perekonati korolya vistupiti proti vorogiv sho vzhe svyatkuvali peremogu yaki do togo zh peresvarilis mizh soboyu 28 travnya 1156 roku sicilijci rozbili vizantijskij flot pri Brindizi pislya chogo shvidko vidnovili kontrol nad ranishe vtrachenimi teritoriyami Adrian IV yakij znovu zalishivsya bez soyuznikiv buv zmushenij pochati peremovini z Vilgelmom Zlim 18 chervnya 1156 roku papa j korol pidpisali ugodu v Benevento sho stala najbilsh znachnim diplomatichnim triumfom Gotviliv nad papstvom Za Beneventskoyu ugodoyu 1156 roku Vilgelm I Zlij zberig svoyi spadkovi povnovazhennya papskogo legata na ostrovi Siciliya a do kontinentalnoyi chastini korolivstva papa mig priznachati legativ tilki u vinyatkovih vipadkah Priznachennya yepiskopiv na Siciliyi vse she zalishalos prerogativoyu korolya Adrian IV buv zmushenij viznati priyednannya do Sicilijskogo korolivstva provincij Abrucci ta Marke sho ranishe nalezhali do Papskoyi oblasti ale buli zahopleni sinami Rozhera II vzhe pislya oficijnogo miru z Innokentiyem II 1139 Podiyi 1155 1156 rokiv dokorinnim chinom zminili roztashuvannya sil na Apenninah papi hoch i cinoyu znachnih postupok znajshli postijnogo ta virnogo soyuznika v normanskih korolyah Siciliyi imperator Fridrih I u svoyih sprobah postaviti Italiyu pid svij kontrol stavav protivnikom papstva Konflikt iz Fridrihom BarbarossoyuVidkrita sutichka mizh papstvom ta imperatorom vidbulas na imperskomu sejmi v Bezansoni zhovten 1157 roku Papski legati odnim z nih buv sekretar Adriana IV Roland zachitali poslannya pontifika v yakomu vin zvinuvativ imperatora v neprovedenni nalezhnogo rozsliduvannya rozbijnickogo napadu na arhiyepiskopa Lundskogo sho stalos na teritoriyi Nimechchini U poslanni papa nagaduvav imperatoru pro svoyi milosti v tomu chisli shodo koronaciyi j obicyav svoye pokrovitelstvo v razi pokori Zaznacheni u poslanni termini conferre j beneficia zazvichaj vikoristovuvalis pid chas nadannya feodu vasalu jogo syuzerenom Poslannya sprichinilo vibuh gnivu a pfalcgraf Bavariyi Otto pogrozhuvav Rolandu mechem Dovidavshis pro ce Adrian IV napisav druge bilsh m yake poslannya Fridrihu I j imperator prijnyav poyasnennya papi Tim ne menshe podiyi v Bezansoni ostatochno vidkinuli papu vid imperatora V lipni 1158 roku Fridrih I virushiv u svij drugij italijskij pohid z namirom pidkoriti Lombardiyu U vidpovid lombardski mista pochali peremovini z Adrianom IV ta Vilgelmom Zlim na predmet ukladannya zagalno italijskogo soyuzu proti imperatora V serpni 1159 roku predstavniki Milana Kremoni P yachenci ta Breshiyi zustrilis v Ananyi z Adrianom IV ta poslom Vilgelma Zlogo mozhlivo nim buv pershij ministr ta uklali ugodu sho stala proobrazom majbutnoyi Lombardskoyi ligi Z metoyu vikonannya ugodi z lombardskimi mistami Adrian IV mav vidluchiti vid Cerkvi imperatora ale comu zavadila raptova smert papi Adrian IV pomer 1 veresnya 1159 roku v Ananyi vid napadu grudnoyi zhabi mozhlivo buv otruyenij Do obrannya jogo nastupnika vtrutivsya Fridrih I ta v rezultati odnochasno buli progolosheni dva papi Oleksandr III kardinal Roland yakij buv odnim z legativ na sejmi v Bezansoni j Viktor IV Ottaviano Montichelli sho stalo pochatkom trivaloyi shizmi Primitkiautori vari Enciclopedia dei Papi 2000 d Track Q2818964d Track Q3725036 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772DzherelaDzhon Norvich Rozkvit i zanepad Sicilijskogo korolivstva Normandci v Siciliyi 1130 1194 Moskva Centrpoligraf 2005 S 168 245 ISBN 5 9524 1752 3 Stattya Adrian IV v Katolickij enciklopediyi 1913 roku Arhivovano 29 lipnya 2013 u Wayback Machine Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Adrian IV rosijskoyu Pravoslavna enciklopediya Arhiv originalu za 24 travnya 2012 Procitovano 24 grudnya 2012 Adrian IV anglijskoyu Encyclopaedia Britannica Arhiv originalu za 24 travnya 2012 Procitovano 24 grudnya 2012 Adrian IV anglijskoyu Catholic Encyclopedia Arhiv originalu za 24 travnya 2012 Procitovano 24 grudnya 2012 Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya Moskva 1961PosilannyaAdrian IV 27 veresnya 2020 u Wayback Machine VUE