Південна Італія італ Mezzogiorno Полудень один з п яти економіко географічних макрорегіонів Італії який різко відрізняєт

Південна Італія (італ. Mezzogiorno — Полудень) — один з п'яти економіко-географічних макрорегіонів Італії, який різко відрізняється від Північної Італії нижчим рівнем урбанізації, індустріалізації, економіко-соціального розвитку. Також Південна Італія має відмінності в демографічному, етнографічному й культурно-мовному плані. Південна Італія багато в чому продовжує уособлювати проблеми, пов'язані з розривом у економічному розвитку, який виник у 19-20 століттях між розвиненішими помірними і відсталішими тропічними широтами, навіть у межах однієї держави. Втім, Північну Італію від Південної відділяє свого роду буферна зона — цілий ряд регіонів змішаного і перехідного розвитку, що має назву Центральна Італія.

Географічні межі

Традиційно до складу Південної Італії географічно включають південну половину Апеннінського півострова, а історично, політично й економічно — землі колишнього королівства обох Сицилій:

Ще два регіони — острів Сардинія, який раніше належав сім'ї Савоя, а також південну частину Лаціо також можна включити до складу Півдня Італії за географічним і культурним параметрами, хоча і з деякими застереженнями. При ліберальнішому трактуванні, багато регіонів центральної Італії, особливо сільські, багато в чому схожі з Південною Італією. Щобільше, Південь Італії з його типово середземноморською культурою багато в чому визначає ідентичність усієї країни та її образ, а також стереотипи у світі. Північна Італія набагато більше протистоїть півдню і центру разом узятим, хоча межі між ними досить умовні.

За статистикою Європейського Союзу поділено Італію на 5 макрорегіонів, а у Південній Італії виділено їх два: «Південь» (Sud) (материкова частина) та «Острови» (Isole). Регіон Абруццо економіко-географічно почали включати до Центральної Італії.

Дуалістична структура економіки Італії

Причини відставання Півдня

історично обумовлений поділ
використання Північною Італією у своїх цілях після об'єднання 1861 року
економіка базована на латифундії
аграрно виражений характер економіки
без корисних копалин
нерозвинені джерела енергії
нерозвинена інфраструктура та система доріг
неінтегрованість у європейський ринок
виражена організована злочинність/Мафія, яка перешкоджає економічному росту.

Заходи проти дуалізму

Регіон-1 Європейського союзу, який отримує 80% бюджету регіонального розвитку ЄС (2007—2013)

Створення Cassa per il Mezzogiorno
Управління інвестиціями та
Поліпшення / розширення інфраструктури
Інвестиційні субсидії користуючись з державних коштів
Мета: найкращі умови виробництва в сільському господарстві та промисловості.

Всі ці заходи можна розділити на 4 етапи:

1950 — 1956 — розбудова інфраструктури та фінансові сприяння.
1957 — 1964 — цільова індустріалізація, створення центрів індустрії
1965 — 1970 — планова індустріалізація. Сприяння малому та середньому підприємництву.
1971 — 1986 — фінансові сприяння Cassa per il Mezzogiorno Європейським фондом регіонального розвитку.

Однак ці заходи не досягли очікуваного результату.

У 1992 році припинила діяльність Cassa per il Mezzogiorno. Держава Італія починає програму підтримки всіх (не тільки півдня) економічно слабких регіонів. Особлива увага приділяється місцевій ініціативі (patti territoriali).

Див. також

Опозиція півночі і півдня

Джерела

Horst-Günter Wagner: Mezzogiorno. Reihe Problemräume Europas. Aulis, Köln 1991,

Посилання

Антоніо Ґрамші. Деякі сторони південного питання (1926)