Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Залізнична аварія під Бірками — катастрофа, яка сталася з потягом імператора Олександра III 18 (29) жовтня 1888 року на Курсько-Харківсько-Азовській (нині Південній) залізниці, внаслідок якої імператор і його родина не постраждали, а вийшли зі страшних уламків неушкодженими. Порятунок імператорської сім'ї було оголошено дивом, що викликало у всій Російській імперії радість серед громадян. На місці катастрофи було споруджено храм.
| Залізнична аварія під Бірками | |
 | |
| Країна |  Російська імперія |
|---|---|
| Місце розташування | Першотравневе |
| Дата й час | 29 жовтня 1888 |
| Кількість постраждалих | 68 |
| Кількість загиблих | 21 |
 Залізнична аварія під Бірками у Вікісховищі | |
Координати: 49°41′15″ пн. ш. 36°07′41″ сх. д. / 49.68758300002777162° пн. ш. 36.12819400002777570° сх. д.
Місце катастрофи
Місце залізничної катастрофи — село (слобода) Бірки, тоді перебувало у складі Зміївського повіту Харківської губернії, нині — Зміївського району Харківської області. Розташоване при річці Джгун, приблизно за 27 км від міста Зміїв. В останній чверті XIX століття в селі було близько 1500 жителів, існувало хлібопекарне виробництво та була станція Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.
Хід подій
Аварія імператорського потягу сталася 17 жовтня 1888 року о 14 годині 14 хвилин, на 295-му кілометрі від міста Курськ, коли поїзд після спуску з ухилу йшов рівним насипом (близько 5 сажнів висоти) зі швидкістю близько 68 км/год.
Сильний поштовх скинув із місця всіх пасажирів у поїзді. Після першого поштовху пішов страшний тріск, а потім стався другий поштовх — сильніший за перший, а після третього, тихого, поштовху поїзд зупинився.
Ті, хто вціліли, побачили жахливу картину руйнування, яка супроводжувалася криками і стогонами покалічених. Усі кинулися розшукувати імператорську родину і незабаром побачили царя та його родину живими і неушкодженими. Вагон з імператорською їдальнею, у якій перебував Олександр III, а також його дружина, Марія Федорівна, з дітьми та почтом, був повністю розтрощений.
Вагон було скинуто на лівий бік насипу, він був у жахливому стані — без коліс, із понівеченими стінами, вагон напівлежав на насипу; дах його лежав частково на нижній рамі. Першим поштовхом повалило всіх на підлогу, а коли після страшного тріску і руйнування підлога провалилася і залишилася лише рама, то всі опинилися на насипу під прикриттям даху. Стверджують, що Олександр III, який мав неймовірну силу, тримав на плечах дах вагона, поки сім'я та інші постраждалі вибиралися з-під уламків.
Обсипані землею та уламками, з-під даху вийшли імператор, імператриця, спадкоємець, Цесаревич Микола Олександрович — майбутній останній російський імператор Микола II, великий князь Георгій Олександрович, велика Ксенія Олександрівна, а разом із ними особи з почту, яких запросили на сніданок. Більшість осіб із цього вагона зазнали легкі забої, подряпини, крім флігель-ад'ютанта Шереметєва, якому розтрощило палець на руці.
У поїзді, який складався з 15 вагонів, вціліло тільки п'ять вагонів, зупинившись під дією . Також залишилися цілими і два паротяги. Вагон, у якому перебували придворні службовці та буфетна прислуга, був зовсім знищений, і всі, хто перебував у ньому, вбиті і знайдені в жахливому вигляді — 13 понівечених трупів підняті з лівого боку насипу серед трісок і дрібних решток цього вагону. У вагоні царських дітей в момент аварії перебувала лише велика княжна Ольга Олександрівна, яку викинуло разом з її нянею на насип, та малолітній великий князь Михайло Олександрович, якого витяг з-під уламків солдат за допомогою самого государя.
Звістка про катастрофу імператорського потягу швидко поширилася по лінії і допомога поспішала з усіх сторін. Олександр III, не зважаючи на жахливу погоду (морозило, йшов дощ) і страшну сльоту, сам розпоряджався вилученням поранених з-під уламків розбитих вагонів. Імператриця з медичним персоналом обходила поранених, надавала їм допомогу, всіляко намагаючись полегшити хворим їхні страждання, попри те, що у неї самої була пошкоджена рука вище ліктя, і що вона залишилася лише в сукні. На плечі цариці накинули офіцерське пальто, в якому вона і надавала допомогу.
Всього постраждало у катастрофі 68 осіб, у тому числі 21 особа загинула. Тільки надвечір, коли встановили особи всіх забитих і не зосталося жодного пораненого, царська родина сіла в інший царський поїзд (почтовий, який прибув на місце аварії) і відбула назад на станцію Лозову, де вночі на станції, в залі третього класу, відслужено перше подячне моління за дивовижне відведення від царя та його родини смертельної небезпеки. Години через дві імператорський потяг відбув у Харків та далі до Санкт-Петербурга.
Розслідування причин катастрофи
Відразу ж після аварії головний інспектор залізниць барон Шерваль, який їхав на царському потязі і зламав ногу в аварії, викликав міністра шляхів сполучення Сергія Вітте та директора Харківського політехнічного інституту Віктора Кирпичова, щоб очолити розслідування на місці. Згодом у Санкт-Петербурзі долучився Анатолій Коні, впливовий громадський адвокат.
У попередні роки Вітте регулярно управляв імперськими подорожами залізницею і цар його добре знав. За два місяці до аварії Олександр, засмучений наполегливістю Вітте про обмеження швидкості руху поїздів, публічно насварив його та його залізниці, посилаючись на походження її власників: «Ніде моя швидкість не обмежувалась; ваша залізниця неможлива, тому що єврейська». Вітте стверджував, що попереджав раніше уряд про недоліки в компонуванні потяга, зокрема, використання парних паровозів і несправних вагонів-салонів.
Троє слідчих не визначили безпосередню причину аварії. Вітте наполягав, що це було викликано перевищенням швидкості, що звільняло від відповідальності залізничне управління; Кирпичов звинуватив гнилі дерев'яні шпали, у той час як Коні переклав провину на залізниці, що звільняло від відповідальності державних посадових осіб. Вітте, зокрема, маневрував між звинуваченням чиновників і звільненням міністра зв'язку Костянтина Посьєта. Врешті-решт Олександр вирішив закрити справу тихо, дозволив Шервалю і Посьєту піти у відставку, і призначив Вітте директором імператорських залізниць. Незважаючи на зусилля Вітте, залізничні управлінці не уникнули уваги громадськості. Підрядника будівництва Курсько-Харківської лінії, Самуїла Полякова, який помер за два місяці до аварії, посмертно звинуватили в низькій якості будівництва залізниці. Громадськість зокрема «зарахувала» йому неякісний баластний гравій під шпалами, який не зміг погасити коливання.
Увічнення події
Подія 17 жовтня увічнена започаткуванням багатьох благодійних установ, стипендій тощо. На місці аварії незабаром збудовано скит, названий Спасо-Святогірським. Тут же, за кілька сажнів від насипу, споруджено чудовий храм в ім'я Христа Спасителя Преславного Преображення. Проект укладений архітектором Р. Р. Марфельдом.
21 травня 1891 року, під час останньої подорожі імператриці Марії Федорівни з дочкою Ксенією Олександрівною та великими князями на південь, за їхньої присутності в Бірках на місці катастрофи урочисто започаткували будівництво храму. Найвище місце насипу, майже біля залізничного полотна, позначили чотирма прапорами — це те місце, де під час катастрофи стояв великокнязівський вагон, з якого викинуло неушкодженою велику княжну Ольгу Олександрівну.
Біля підніжжя насипу встановили дерев'яний хрест із зображенням Нерукотворного Спаса — це те місце, на яке ступила імператорська родина, вийшовши неушкодженою з-під уламків вагона-їдальні; тут була збудована печерна каплиця. На тому місці, де імператриця зі своїми дітьми доглядали за хворими, адміністрація Курсько-Харківсько-Азовської залізниці облаштувала сквер, який, таким чином, розташувався між храмом і каплицею.
…М(и)л(о)сти Твоея, Г(о)с(по)ди, исполнены суть судьбы нашя: не по беззаконием нашым сотворил еси нам, ниже по грехом нашым воздал еси нам. Наипаче же удивил еси м(и)л(о)сть Твою на нас в день он, егда вмале не погибе надежда наша, явил бо еси нам спасение помазанника Твоего благочестивейшаго государя нашего Императора Александра Александровича, дивно сохранив его и супругу его благочестивейшую государыню Императрицу Марию феодоровну и всех чад их во вратех смертных. Н(ы)не убо приклоняем с(е)рдца и колена наша пред Тобою, Вл(а)д(ы)ко живота и смерти, исповедающе неизреченное Твое м(и)л(о)с(е)рдие. Даждь убо нам, Г(о)с(по)ди, память сего страшнаго Твоего посещения тверду и непрестанну в себе имети из рода в род и не остави м(и)л(о)сти Твоея от нас…
Задля увічнення пам'яті чудесного порятунку царської родини в Харкові зроблено інші пам'ятні заходи, зокрема, створено Харківське комерційне училище Імператора Олександра III, відлито срібний дзвін для Благовіщенської церкви (нині — кафедральний собор) тощо.
Крім того, по всій імперії стали будуватися каплиці й храми святого покровителя царя — князя Олександра Невського (наприклад, у Царицині).
Художник-пейзажист Сергій Васильківський написав картину «Аварія царського поїзда біля станції Борки 17 жовтня 1888 року», од початку перебувала на зберіганні в Російському музеї імператора Олександра III (нині — Державний Російський музей) в Санкт-Петербурзі.
Примітки
- Відомості з Art = brokminor/6/6912.html & encpage = brokminor & mrkp = HTTP% 3A / / hghltd.yandex.com / yandbtm% 3furl% 3Dhttp% 253A / / encycl.yandex.ru/texts/brokminor/6/6912.html% 26text% 3D% 25C1% 25EE% 25F0% 25EA% 25E8% 26reqtext% 3D% 25C1% 25EE% 25F0% 25EA% 25E8% 253A% 253A2535899% 26 % 26isu% 3D2 Малого енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона.[недоступне посилання з червня 2019]
- Приблизно 10,7 м.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 27 січня 2009.
- Последование бл(а)годарственнаго и молебнаго пения, м(е)с(я)ца октовриа в 17 день. — СПб.: Синодальна друкарня, 1889. — С. 23-25.
- nevskiy_sobor / Олександро-Невський собор[недоступне посилання з червня 2019] в Царицині
- Відомості з Малого енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона[недоступне посилання з червня 2019]
Посилання
- «Історична правда»: Катастрофа царського поїзда під Харковом: знак кінця імперії [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- «Аварія царського поїзда в 1888 р. під Харковом» [ 9 березня 2009 у Wayback Machine.] — стаття на довідково-інформаційному порталі «Твій улюблений Харків» [ 16 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Топографічна карта[недоступне посилання з червня 2019] ділянки Південної залізниці, де сталася катастрофа Імператорського поїзда, на сайті [http:/ / map.meta.ua / «МетаКарта»]
- WWW Подія 17 жовтня 1888 року на Яндексе [ 20 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Борки, місце залізничної катастрофи [ 10 грудня 2008 у Wayback Machine.] в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zaliznichna avariya pid Birkami katastrofa yaka stalasya z potyagom imperatora Oleksandra III 18 29 zhovtnya 1888 roku na Kursko Harkivsko Azovskij nini Pivdennij zaliznici vnaslidok yakoyi imperator i jogo rodina ne postrazhdali a vijshli zi strashnih ulamkiv neushkodzhenimi Poryatunok imperatorskoyi sim yi bulo ogolosheno divom sho viklikalo u vsij Rosijskij imperiyi radist sered gromadyan Na misci katastrofi bulo sporudzheno hram Zaliznichna avariya pid Birkami Krayina Rosijska imperiya Misce roztashuvannyaPershotravneve Data j chas29 zhovtnya 1888 Kilkist postrazhdalih68 Kilkist zagiblih21 Zaliznichna avariya pid Birkami u Vikishovishi Koordinati 49 41 15 pn sh 36 07 41 sh d 49 68758300002777162 pn sh 36 12819400002777570 sh d 49 68758300002777162 36 12819400002777570Katastrofa potyaga z carskoyu sim yeyu foto 1888 r Svitlina z miscya tragediyi 1888 Misce katastrofiMisce zaliznichnoyi katastrofi selo sloboda Birki todi perebuvalo u skladi Zmiyivskogo povitu Harkivskoyi guberniyi nini Zmiyivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti Roztashovane pri richci Dzhgun priblizno za 27 km vid mista Zmiyiv V ostannij chverti XIX stolittya v seli bulo blizko 1500 zhiteliv isnuvalo hlibopekarne virobnictvo ta bula stanciya Kursko Harkivsko Azovskoyi zaliznici Hid podijAvariya imperatorskogo potyagu stalasya 17 zhovtnya 1888 roku o 14 godini 14 hvilin na 295 mu kilometri vid mista Kursk koli poyizd pislya spusku z uhilu jshov rivnim nasipom blizko 5 sazhniv visoti zi shvidkistyu blizko 68 km god Silnij poshtovh skinuv iz miscya vsih pasazhiriv u poyizdi Pislya pershogo poshtovhu pishov strashnij trisk a potim stavsya drugij poshtovh silnishij za pershij a pislya tretogo tihogo poshtovhu poyizd zupinivsya Ti hto vcilili pobachili zhahlivu kartinu rujnuvannya yaka suprovodzhuvalasya krikami i stogonami pokalichenih Usi kinulisya rozshukuvati imperatorsku rodinu i nezabarom pobachili carya ta jogo rodinu zhivimi i neushkodzhenimi Vagon z imperatorskoyu yidalneyu u yakij perebuvav Oleksandr III a takozh jogo druzhina Mariya Fedorivna z ditmi ta pochtom buv povnistyu roztroshenij Vagon bulo skinuto na livij bik nasipu vin buv u zhahlivomu stani bez kolis iz ponivechenimi stinami vagon napivlezhav na nasipu dah jogo lezhav chastkovo na nizhnij rami Pershim poshtovhom povalilo vsih na pidlogu a koli pislya strashnogo trisku i rujnuvannya pidloga provalilasya i zalishilasya lishe rama to vsi opinilisya na nasipu pid prikrittyam dahu Stverdzhuyut sho Oleksandr III yakij mav nejmovirnu silu trimav na plechah dah vagona poki sim ya ta inshi postrazhdali vibiralisya z pid ulamkiv Obsipani zemleyu ta ulamkami z pid dahu vijshli imperator imperatricya spadkoyemec Cesarevich Mikola Oleksandrovich majbutnij ostannij rosijskij imperator Mikola II velikij knyaz Georgij Oleksandrovich velika Kseniya Oleksandrivna a razom iz nimi osobi z pochtu yakih zaprosili na snidanok Bilshist osib iz cogo vagona zaznali legki zaboyi podryapini krim fligel ad yutanta Sheremetyeva yakomu roztroshilo palec na ruci U poyizdi yakij skladavsya z 15 vagoniv vcililo tilki p yat vagoniv zupinivshis pid diyeyu Takozh zalishilisya cilimi i dva parotyagi Vagon u yakomu perebuvali pridvorni sluzhbovci ta bufetna prisluga buv zovsim znishenij i vsi hto perebuvav u nomu vbiti i znajdeni v zhahlivomu viglyadi 13 ponivechenih trupiv pidnyati z livogo boku nasipu sered trisok i dribnih reshtok cogo vagonu U vagoni carskih ditej v moment avariyi perebuvala lishe velika knyazhna Olga Oleksandrivna yaku vikinulo razom z yiyi nyaneyu na nasip ta malolitnij velikij knyaz Mihajlo Oleksandrovich yakogo vityag z pid ulamkiv soldat za dopomogoyu samogo gosudarya Zvistka pro katastrofu imperatorskogo potyagu shvidko poshirilasya po liniyi i dopomoga pospishala z usih storin Oleksandr III ne zvazhayuchi na zhahlivu pogodu morozilo jshov dosh i strashnu slotu sam rozporyadzhavsya viluchennyam poranenih z pid ulamkiv rozbitih vagoniv Imperatricya z medichnim personalom obhodila poranenih nadavala yim dopomogu vsilyako namagayuchis polegshiti hvorim yihni strazhdannya popri te sho u neyi samoyi bula poshkodzhena ruka vishe liktya i sho vona zalishilasya lishe v sukni Na plechi carici nakinuli oficerske palto v yakomu vona i nadavala dopomogu Vsogo postrazhdalo u katastrofi 68 osib u tomu chisli 21 osoba zaginula Tilki nadvechir koli vstanovili osobi vsih zabitih i ne zostalosya zhodnogo poranenogo carska rodina sila v inshij carskij poyizd pochtovij yakij pribuv na misce avariyi i vidbula nazad na stanciyu Lozovu de vnochi na stanciyi v zali tretogo klasu vidsluzheno pershe podyachne molinnya za divovizhne vidvedennya vid carya ta jogo rodini smertelnoyi nebezpeki Godini cherez dvi imperatorskij potyag vidbuv u Harkiv ta dali do Sankt Peterburga Rozsliduvannya prichin katastrofiVidrazu zh pislya avariyi golovnij inspektor zaliznic baron Sherval yakij yihav na carskomu potyazi i zlamav nogu v avariyi viklikav ministra shlyahiv spoluchennya Sergiya Vitte ta direktora Harkivskogo politehnichnogo institutu Viktora Kirpichova shob ocholiti rozsliduvannya na misci Zgodom u Sankt Peterburzi doluchivsya Anatolij Koni vplivovij gromadskij advokat U poperedni roki Vitte regulyarno upravlyav imperskimi podorozhami zalizniceyu i car jogo dobre znav Za dva misyaci do avariyi Oleksandr zasmuchenij napoleglivistyu Vitte pro obmezhennya shvidkosti ruhu poyizdiv publichno nasvariv jogo ta jogo zaliznici posilayuchis na pohodzhennya yiyi vlasnikiv Nide moya shvidkist ne obmezhuvalas vasha zaliznicya nemozhliva tomu sho yevrejska Vitte stverdzhuvav sho poperedzhav ranishe uryad pro nedoliki v komponuvanni potyaga zokrema vikoristannya parnih parovoziv i nespravnih vagoniv saloniv Troye slidchih ne viznachili bezposerednyu prichinu avariyi Vitte napolyagav sho ce bulo viklikano perevishennyam shvidkosti sho zvilnyalo vid vidpovidalnosti zaliznichne upravlinnya Kirpichov zvinuvativ gnili derev yani shpali u toj chas yak Koni pereklav provinu na zaliznici sho zvilnyalo vid vidpovidalnosti derzhavnih posadovih osib Vitte zokrema manevruvav mizh zvinuvachennyam chinovnikiv i zvilnennyam ministra zv yazku Kostyantina Posyeta Vreshti resht Oleksandr virishiv zakriti spravu tiho dozvoliv Shervalyu i Posyetu piti u vidstavku i priznachiv Vitte direktorom imperatorskih zaliznic Nezvazhayuchi na zusillya Vitte zaliznichni upravlinci ne uniknuli uvagi gromadskosti Pidryadnika budivnictva Kursko Harkivskoyi liniyi Samuyila Polyakova yakij pomer za dva misyaci do avariyi posmertno zvinuvatili v nizkij yakosti budivnictva zaliznici Gromadskist zokrema zarahuvala jomu neyakisnij balastnij gravij pid shpalami yakij ne zmig pogasiti kolivannya Uvichnennya podiyiPodiya 17 zhovtnya uvichnena zapochatkuvannyam bagatoh blagodijnih ustanov stipendij tosho Na misci avariyi nezabarom zbudovano skit nazvanij Spaso Svyatogirskim Tut zhe za kilka sazhniv vid nasipu sporudzheno chudovij hram v im ya Hrista Spasitelya Preslavnogo Preobrazhennya Proekt ukladenij arhitektorom R R Marfeldom 21 travnya 1891 roku pid chas ostannoyi podorozhi imperatrici Mariyi Fedorivni z dochkoyu Kseniyeyu Oleksandrivnoyu ta velikimi knyazyami na pivden za yihnoyi prisutnosti v Birkah na misci katastrofi urochisto zapochatkuvali budivnictvo hramu Najvishe misce nasipu majzhe bilya zaliznichnogo polotna poznachili chotirma praporami ce te misce de pid chas katastrofi stoyav velikoknyazivskij vagon z yakogo vikinulo neushkodzhenoyu veliku knyazhnu Olgu Oleksandrivnu Pershij hram na misci zaliznichnoyi katastrofi do 1894 Drugij Hram Hrista Spasitelya u Birkah rosijska listivka kincya 1890 h rokiv Bilya pidnizhzhya nasipu vstanovili derev yanij hrest iz zobrazhennyam Nerukotvornogo Spasa ce te misce na yake stupila imperatorska rodina vijshovshi neushkodzhenoyu z pid ulamkiv vagona yidalni tut bula zbudovana pecherna kaplicya Na tomu misci de imperatricya zi svoyimi ditmi doglyadali za hvorimi administraciya Kursko Harkivsko Azovskoyi zaliznici oblashtuvala skver yakij takim chinom roztashuvavsya mizh hramom i kapliceyu M i l o sti Tvoeya G o s po di ispolneny sut sudby nashya ne po bezzakoniem nashym sotvoril esi nam nizhe po grehom nashym vozdal esi nam Naipache zhe udivil esi m i l o st Tvoyu na nas v den on egda vmale ne pogibe nadezhda nasha yavil bo esi nam spasenie pomazannika Tvoego blagochestivejshago gosudarya nashego Imperatora Aleksandra Aleksandrovicha divno sohraniv ego i suprugu ego blagochestivejshuyu gosudarynyu Imperatricu Mariyu feodorovnu i vseh chad ih vo vrateh smertnyh N y ne ubo priklonyaem s e rdca i kolena nasha pred Toboyu Vl a d y ko zhivota i smerti ispovedayushe neizrechennoe Tvoe m i l o s e rdie Dazhd ubo nam G o s po di pamyat sego strashnago Tvoego posesheniya tverdu i neprestannu v sebe imeti iz roda v rod i ne ostavi m i l o sti Tvoeya ot nas Zadlya uvichnennya pam yati chudesnogo poryatunku carskoyi rodini v Harkovi zrobleno inshi pam yatni zahodi zokrema stvoreno Harkivske komercijne uchilishe Imperatora Oleksandra III vidlito sribnij dzvin dlya Blagovishenskoyi cerkvi nini kafedralnij sobor tosho Krim togo po vsij imperiyi stali buduvatisya kaplici j hrami svyatogo pokrovitelya carya knyazya Oleksandra Nevskogo napriklad u Caricini Hudozhnik pejzazhist Sergij Vasilkivskij napisav kartinu Avariya carskogo poyizda bilya stanciyi Borki 17 zhovtnya 1888 roku od pochatku perebuvala na zberiganni v Rosijskomu muzeyi imperatora Oleksandra III nini Derzhavnij Rosijskij muzej v Sankt Peterburzi PrimitkiVidomosti z Art brokminor 6 6912 html amp encpage brokminor amp mrkp HTTP 3A hghltd yandex com yandbtm 3furl 3Dhttp 253A encycl yandex ru texts brokminor 6 6912 html 26text 3D 25C1 25EE 25F0 25EA 25E8 26reqtext 3D 25C1 25EE 25F0 25EA 25E8 253A 253A2535899 26 26isu 3D2 Malogo enciklopedichnogo slovnika Brokgauza i Efrona nedostupne posilannya z chervnya 2019 Priblizno 10 7 m Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 27 sichnya 2009 Posledovanie bl a godarstvennago i molebnago peniya m e s ya ca oktovria v 17 den SPb Sinodalna drukarnya 1889 S 23 25 nevskiy sobor Oleksandro Nevskij sobor nedostupne posilannya z chervnya 2019 v Caricini Vidomosti z Malogo enciklopedichnogo slovnika Brokgauza i Efrona nedostupne posilannya z chervnya 2019 Posilannya Istorichna pravda Katastrofa carskogo poyizda pid Harkovom znak kincya imperiyi 2 listopada 2013 u Wayback Machine Avariya carskogo poyizda v 1888 r pid Harkovom 9 bereznya 2009 u Wayback Machine stattya na dovidkovo informacijnomu portali Tvij ulyublenij Harkiv 16 lyutogo 2009 u Wayback Machine Topografichna karta nedostupne posilannya z chervnya 2019 dilyanki Pivdennoyi zaliznici de stalasya katastrofa Imperatorskogo poyizda na sajti http map meta ua MetaKarta WWW Podiya 17 zhovtnya 1888 roku na Yandekse 20 chervnya 2008 u Wayback Machine Borki misce zaliznichnoyi katastrofi 10 grudnya 2008 u Wayback Machine v enciklopedichnomu slovniku Brokgauza i Efrona