Історія Уельсу тісно пов'язана з історією Британії. Сучасний Уельс є складовою частиною Сполученого Королівства Британії та Північної Ірландії. Країна Уельс утворилася, коли, починаючи з 5 століття, на острів почали прибувати англосакси і витіснили племена бритів із південно-східної його частини на захід і на європейський континент. У західній частині Британії утворився Уельс, на континенті — Бретань. У період гептархії, коли на території англосаксів існувало 7 різних королівств, Уельс був незалежним від англосаксів, хоча й не мав єдиної держави. Така ситуація продовжувалася після об'єднання територій англосаксів у єдину Англію й після норманського завоювання до 1282 року, коли англійці повністю підкорили собі землі валлійців. Відтоді спадкоємець британського трону традиційно носить титул принца Уельського.
Попри численні століття англійського домінування, валлійці, на відміну від шотландців та ірландців, уберегли свою мову від майже повного вимирання.
В історії Уельсу можна умовно виділити періоди до римського завоювання Британії, римської Британії, часів незалежних королівств, підкорення Англією, а також загальний для всіх країн та народів період Нової історії.
Доісторичний Уельс
Найдавнішими людськими рештками, знайденими на території сучасного Уельсу є щелепа неандертальця із Бонтневітських палеонтологічних розкопок у долині річки Елуї. Вона датується 230 тис. років і належить до нижнього палеоліту. Червону даму з Пейвіленду, людський скелет, забарвлений червою охрою, було викопано у вапняковій печері на півострові Говер. Попри назву, скелет належить юнаку, який жив приблизно 33 тис. років тому в кінці верхнього палеоліту. Цей скелет вважається найдревнішим церемоніальним похованням у Західній Європі. При ньому знайшли прикраси із слонової кістки й екзоскелету, а також череп мамонта.
Після останнього льодовикового періоду, 10 тис. років тому, Уельс набрав сучасних обрисів, і тоді в ньому поселилися мисливці-збирачі мезоліту. Вважається, що землеробство виникло на цих землях приблизно 6 тис. років тому, що ознаменувало початок неоліту. З тих часів збереглися батато мегалітичних поховань, зокрема дольмени та кромлехи. Серед найбільш значних мегалітів належить та Барклодіад- і- Гаурес, у Пембрукширі та Тінкінсвудський могильник в долині Гламорган.
Знаряддя з металу з'явилися приблизно 4,5 тис. років тому, спочатку мідні, потім бронзові. Вважається, що клімат на початку бронзової доби був теплішим, ніж зараз, оскільки збереглося чимало артефактів у гористій місцевості. Під кінець бронзової доби знаряддя ставали дедалі складнішими. Мідь для бронзових виробів, мабуть, поступала з копалень Великого Орма, де збереглися свідчення доісторичного гірництва, що датуються приблизно серединою бронзової доби. Радіовуглецеве датування встановило, що перші земляні укріплення на пагорбах в Уельсі були збудовані саме в цей період. Мабуть, погіршення клімату й частіші дощі призвели до необхідності захищати найбільш родючі землі.
Найдавнішим залізним предметом, знайденим на території Уельсу, є меч із озера Ллун-Фаура, якому 2600 років. Укріплення на пагорбах продовжували будувати упродовж усієї залізної доби. Прикладами є поблизу Аберіствіту та Трер-Кейрі на півострові Ллейн. Особливо значною була знахідка 1943 року в : зброя, щити, колісниці й упряж до них, ланцюги для рабів та різноманітні знаряддя. Чимало речей були навмисне зламані для пожертви.
Донедавна історія Уельсу в доісторичний період подавалася як низка міграцій, але тепер виникла тенденція підкреслювати постійність населення. Вважається, що основна частина корінного населення Уельсу сформувалася приблизно 4 тис. років тому. Дослідження з генетичної історії населення свідчать про неперервність генофонду впродовж верхнього палеоліту, мезоліту та неоліту. Стверджується, що бритські мови, якими розмовляли в усій Британії склалися радше внаслідок «кумулятивної кельтськості», а не завдяки міграціям.
Римські часи
Завоювання Уельсу римлянами почалося 48 року й тривало до 78-го, а римське правління продовжувалося до 383. Це була насильна окупація, окрім області на південному узбережжі, де існують свідчення романізації. Римляни заснували єдине місто . Решта території Уельсу та народ, що його заселяв, залишилися в історії Римської Британії майже без будь-яких топонімів. До 47 року Рим підкорив собі всю південну й південно-східну Британію. Надалі, між 48 та 78 роками, римляни здійснили кілька походів, метою яких було завоювання території сучасного Уельсу. Місцеві племена силурів та чинили відчайдушний, але безуспішний опір.
Плем'я деметів, що жило на південному заході Уельсу, швидко уклало з римлянами мир, оскільки свідчень про війну з Римом нема, а їхня земля не усіяна укріпленнями й на ній не прокладено доріг. Лише демети вийшли з-під римського правління без змін ані на своїй землі, ані в назві племені.
Уельс був багатий на мінерали, які римляни використовували у виробництві. Вони добували золото, мідь і свинець, а також у скромних кількостях цинк та срібло. Коли копальні вичерпувалися й переставали давати прибуток, їх закидали. Римське виробництво в основному зосереджувалося в південно-східній Британії, Уельс залишався осторонь, оскільки на його території не було всієї потрібної сировини, й він був лісистою та гористою територією.
383 рік відіграв в історії Уельсу значну роль, оскільки тоді зародилися кілька значних середньовічних королівських династій. Того року римський генерал Магн Максим вивів усі війська із західної й північної Британії й повів їх на здобуття імператорської влади. Як імператор він правив із Галлії. Залишивши Британію без підтримки римських військ та забравши римських адміністраторів, він уповноважив правити місцевих вождів. Про це розповідає валлійська легенда «Сон імператора Максима», де мовиться, буцімто Максим Магн, римський імператор, одружився з британкою і запитав її, що вона хотіла б як весільний подарунок. Вона попросила, щоб її батькові віддали суверенітет над Британією. Таким чином формально влада перейшла від римлян до бритів. Одруження імператора з британкою створило можливість появи британських спадкоємців, а в Середньовіччя це було важливо. Генеалогія валлійських правителів часто починалася з Максима Магна, зокрема це стосується королівських династій Повісу та Гвенту. Аналогічно, від Максима Магна вели свій рід правителі Галловею у Шотландії. Його наводять предком короля , що правив через 500 років після того, як римляни пішли з Британії, він фігурує також у списках «п'ятнадцяти племен Уельсу».
Вважається, що в південному Уельсі римські традиції збереглися й після того, як римляни його покинули. У Кейрвенті продовжували жити люди, хоча Кармартен мешканці, мабуть, покинули в кінці 4 століття. Південно-західний Уельс населяли романізовані демети. У кінці 4 століття почали масово прибувати переселенці з Ірландії. Обставини цього переселення малозрозумілі, бо припущення про те, що вони були романізованими здається необґрунтованим. Попри численні археологічні знахідки римського періоду на південному узбережжі та в області навколо Кейрвента, в основному від римлян залишилися військові дороги й укріплення.
Уельс після римлян. Епоха святих: 411—700
Коли 410 року римський гарнізон остаточно покинув Британію, численні бритські держави стали незалежними. Свідченням про те, що римський вплив зберігався, є надпис на камені з Гвінеду, зроблений в кінці V або на початку VI століття, в якому мовиться про громадян (cives) та магістрат (magistratus). На південному заході було чимало переселенців із Ірландії, про що свідчать надписи писемністю огам. В Уельс прийшло християнство, й період між 500 та 700 роками називають «епохою святих». У цей час всюди в країні засновувалися монастирі, й діяли релігійні проповідники такі як святий Давид, та .
Однією з причин відходу римлян був тиск на імперію, зумовлений вторгненням варварських племен зі сходу. Ці племена, серед яких були англи й сакси, предки англійців, не змогли глибоко проникати в Уельс. Однак, вони поступово завойовували східну й південну частини Британії. У битві при Честері 616 року сили Повісу та інших бритських королівств зазнали поразки від нортумрійців, яких очолював . У тій битві загинув король . Вважається, що саме після цієї битви виникла прогалина між землями Уельсу та королівства , де теж розмовляли бритськими мовами. З 8 століття Уельс залишився найбільшою з трьох бритських областей у Британії. Іншими були та Корнуол.
Територію Уельсу ділили між собою кілька королівств, найбільшими з яких були королівство Гвінед на півночі та королівство Повіс на сході. Гвінед був наймогутнішим в VI та VII століттях, коли ним правили , який помер 547 року, та , який помер 634 або 635 року. Кадваллон об'єднав свої сили з військами короля Пенди з Мерсії у поході проти Нортумбрії, який дозволив деякий час утримувати її під контролем. Після загибелі Кадваллона в битві його спадкоємець продовжив союз із Пендою проти Нортумбрії, але надалі Гвінед, як і інші валлійські королівства проводив здебільшого тільки оборонні війни проти могутньої Мерсії.
Уельс у Ранньому Середньовіччі: 700—1066
Королівство Повіс, як найсхідніше, зазнало найбільшого тиску з боку англосаксів Чеширу, Шропширу та Герефордширу. Спочатку воно займало області, які тепер належать Англії, а його древню столицю Пенгверн різні джерела ідентифікують як сучасне місто Шрусбері або ж місцевість на північ від . Поступово Мерсія відвоювала ці області. Спорудження земляних валів, відомих як Вал Оффи на честь короля Мерсії 8 століття Оффи, можливо означало договірну межу.
Ситуація, коли країна перебувала під правлінням єдиної людини, виникала нечасто. Цей факт пояснюють системою успадкування, яку практикували в Уельсі. Всі сини отримували рівну частку володінь батька, навіть нелегітимні, що призводило до дроблення земель. Втім, валлійські закони зобов'язували до такого розділу загалом, і королівств це не стосувалося, у них король зазвичай обирав собі спадкоємця, яким міг бути будь-який із синів, законний чи байстрюк, але тоді часто обділені кандидати починали відстоювати свої права зі зброєю в руках.
Першим правителем значної частини Уельсу був , спочатку король Гвінеду. Він правив у IX столітті й розширив свої володіння за рахунок Повісу й Кередігіону. Після смерті Родрі королівство розділили його сини. Онук Родрі заснував королівство Дехейбарт, приєднавши дрібні королівства південного заходу й до 942 поширивши підконтрольні території майже на весь Уельс. Йому приписують кодифікацію валлійських законів, прийнятих на раді у Вітленді. Відтоді валлійське право називають «законами Гівела». Гівел дотримувався політики миру з англосаксами. Він помер 949 року, і його сини змогли втримати Дехейбарт, але втратили Гвінед, де по влади повернулася традиційна династія.
Між 950 та 1000 роками на Уельс дедалі частіше нападали вікінги. Хроніка принців свідчить, що 987 року захопив у Англсі 2000 бранців, і королю Гвінеду довелося виплатити значні суми грошей, щоб викупити своїх співвітчизників.
зумів об'єднати під своїм правлінням майже всі валлійські королівства. Спочатку він був королем Гвінеду, а до 1055 року правив майже всім Уельсом, а також деякими територіями, що належать сучасній Англії. Однак, 1063 року він зазнав поразки від Гарольда Годвінсона, після чого його вбили співвітчизники. Його територія знову розділилися на традиційні королівства.
Уельс і нормандці: 1067—1283
Коли нормандці підкорили собі Англію 1066 року, найвизначнішим правителем Уельсу був , король Гвінеду й Повісу. Спочатку нормани захопили південь: 1070 року Вільям Фіц-Осберн оволодів Гвентом. До 1074 року сили ерла Шрусбері нищили Дехейбарт.
Убивство Бледіна ап Кінфіна 1075 року призвело до громадянської війни й дало нормандцям можливість захопити землі в Північному Уельсі. 1081 року Гріффід ап Кінан, який щойно відібрав трон Гвінету в Трагейарна ап Карадога в битві при Мінід-Карні, був запрошений на зустріч із ермлами Честеру й Шрусбері, де його схопили й ув'язнили. Більшість Гвінету опинилася в руках норманів. На півдні Вільям Завойовник просунувся до Діведа, будуючи замки і монетні двори в Сент-Девіді й Кардіффі. із Дехейбарту був убитий 1093 року, а його королівство розділили між собою норманські лорди. Нормандське завоювання було майже повним.
Втім, 1094 року почалося загальне повстання валлійців, і вони поступово повернули собі втрачені землі. зумів збудувати сильне королівство у Гвінеді. Його син в союзі з із Дехейбарту 1136 року здобув над нормандцями перемогу в битві при Кріг-Маурі й анексував Кередігіон. Овайн успадкував від батька трон Гвінеду наступного року і правив до своєї смерті в 1170 році. Він зумів скористатися з відсутності єдності в Англії, де за трон йшла боротьба між С Стефаном де Блуа та імператрицею Матільдою, і розширити границі Гвінеду ще далі на схід, ніж раніше.
Королівство Повіс теж мало тоді сильного правителя в особі Мадога ап Маредіда, але коли за його смертю 1160 року помер і його спадкоємець Ллівелін ап Мадог, Повіс розділився на дві частини й вже більше не об'єднався. На півдні Гріффід ап Ріс загинув 1137 року, але його чотири сини, які один за одним правили Дехейбартом поступово відвоювали в нормандців усе королівства діда. Наймолодший із них, Ріс ап Гріффід правив з 1155 по 1197. 1171 року він зустрівся з королем Англії Генріхом II, і вони домовилися, що Ріс виплачуватиме данину, але його право на завойовані землі підтверджувалося. При своєму дворі в Кардігані Ріс провів 1176 року фестиваль поезії та пісень, який вважається першим документально засвідченим Айстедфедом. Смерть Овайна Гвінеда призвела до розділу королівства Гвінед між його синами, тож упродовж певного часу Дехейбарт під правлінням Ріса був наймогутнішою валлійською державою.
Внутрішня боротьба за владу в Гвінеді породила одного з найвизначніших валлійських правителів Ллівеліна Великого, який очолював весь Гвінед з 1200 року, а до 1240 року практично тримав під контролем увесь Уельс. Столицею він обрав місто на північному узбережжі . Його справу продовжив у Гвінеті син Давід Ллівелін, але англійський король Генріх II не дозволив йому розповсюдити свою владу на інші частини Уельсу. 1241 року спалахнула війна, і ще одна 1245 року, а 1246 року Давід несподівано помер, не залишивши спадкоємців. Інший син Ллівеліна Великого Гріфід загинув 1244 року при спробі втечі з Тауеру, залишивши чотирьох синів. Боротьба за владу між трьома з них завершилася встановленням правління Ллівеліна Останнього. Укладений 1267 року договір Монтгомері затвердив прямий або непрямий контроль Ллівеліна Останнього над більшою частиною Уельсу. Але на землі Ллівеліна претендував також англійський король Едуард I і 1277 року розпочалася війна, яка змусила Ллівеліна піти на поступки, зафіксовані в угоді в Аберконві. Війна відновилася, коли брат Ллівеліна Давід ап Гріфід напав на замок Гаварден вербної неділі 1282 року. 11 грудня 1282 року Ллівеліна заманили в замок Буїлт-Веллс і вбили, а потім знищили його військо. Давід ап Гріфід продовжував опір, але його полонили у червні 1283 й повісили, втопили та четвертували в Шрусбері. Таким чином Уельс став першою колонією Англії, хоча формально анексія була затверджена тільки Актами 1535 та 1542 років.
Встановлення англійського правління: 1283—1542
Рідланський статут 1284 року обмежив дію валлійських законів. Проголосивши його, Король Едуард I розпочав спорудження в Уельсі системи замків. 1301 року він затвердив свою владу над Уельсом, надавши своєму синові титул принца Уельського. Уельс фактично став частиною Англії, хоча люди в ньому розмовляли іншою мовою й мали іншу культуру. Англійські королі призначали Раду Уельсу, й іноді принц Уельський головував на її засіданнях. Рада зазвичай збиралася в місті Ладлоу, яке зараз належить Англії, а тоді лежало на спірній території в межах Валлійської марки. Водночас валлійська література й особливо поезія продовжували процвітати, хоча тепер патронаж над поетами взяло на себе дрібне дворянство, а не королі та принци. Поет 14 століття вважається найвизначнішим валлійським поетом.
Валлійці повставали, зокрема одне з повстань очолював у 1294–1295 роках , інше у 1316–1318 роках. У 1370-их останній представник чоловічої лінії династії Гвінеду Овайн Лаугох двічі планував вторгнення в Уельс з допомогою французьких військ. Англійський уряд відреагував на загрозу, підіславши до нього найманого вбивцю.
1400 року Овайн Гліндур повстав проти короля Генріха IV. Він завдав англійцям кількох поразок і впродовж тривалого часу контролював більшу частину Уельсу, навіть зібрав перший валлійських парламент. Втім, поступово королівські сили відновили контроль над Уельсом, і повстання вщухло, хоча самого Овайна упіймати не вдалося. Повстання Овайна підняло національну свідомість валлійців, його підтримували в усій країні.
У відповідь на повстання Гліндура 1402 року англійський парламент прийняв закон, що забороняв валлійцям носити зброю, займати урядові посади й мешкати в межах укріплених міст. Ці заборони стосувалися також англійців, одружених із валлійками. Закон залишався чинним і після придушення повстання, хоча поступово його застосування пом'якшилося.
У Війні Троянд, що розпочалася 1455 року, послуги валлійських військ використовували обидві сторони. В Уельсі значними політичними фігурами були два ерли Пембруку: Вільям Герберт, який підтримував Йорк, та Джаспер Тюдор, який підтримував Ланкастер. 1485 року племінник Джаспера Генрі Тюдор висадився в Уельсі з незначними силами й розпочав боротьбу за англійський трон. Генрі був валлійського походження, серед його предків був, зокрема, Ріс ап Гріфід, а тому отримав значну підтримку в Уельсі. Здолавши короля Річарда III у битві при Босворті, він став королем Англії Генріхом VII.
За часів правління Генріха VIII були прийняті Акти про закони в Уельсі від 1535 та 1542 років, які формально затвердили приєднання Уельсу до Англії, відмінивши дію валлійського права й заборонивши використання валлійської мови як офіційної. Водночас уперше були затверджені кордони між Англією та Уельсом й валлійцям було надано право обирати членів англійського парламенту від своїх округів. Акти про закони також урівняли права англійців та валлійців, що фактично скасувало дію закону про заборону зброї, хоча прямої юридичної відміни не відбулося.
Нова історія
Після розриву Генріха VIII з Папою Римським Уельс разом із Англією прийняв англіканстсво, хоча в країні залишилися католики, які, намагаючись протистояти змінам, надрукували кілька книжок валлійською мовою, і ці книги були серед перших спроб книгодрукування в Уельсі. 1588 року переклав валлійською мовою Біблію, і цей переклад став однією з найважливіших книг валлійською, піднявши престиж мови та валлійської літератури.
У 17 століття Уельс був майже повністю роялістським, хоча серед валлійців зустрічалися яскраві винятки, як наприклад та пуританин . Король Карл I значною мірою спирався на валлійські сили, хоча в самому Уельсі великих битв не відбувалося. почалася з того, що війська Пембрукширу, яким не виплачували зарплатню, на початку 1648 року перейшли на іншу сторону. Полковник переміг роялістів у битві при Сент-Вагані в травні, а 11 липня після двомісячної облоги Пембруку повстанці здалися Кромвелю.
Уельс не міг похвалитися на початку Нових часів освіченістю своїх мешканців, оскільки освіту можна було отримати англійською, а більшість населення розмовляла тільки валлійською. 1731 року започаткував у Кармартенширі пересувні школи, які зупинялася в певній місцевості на три місяці, навчали людей грамоти, а потім переїжджала далі. Викладання в цих школах проводилося валлійською мовою. До смерті Гріфіта Джонса в 1761 році, за оцінками в його школах навчилися читати понад 250 тис. людей.
У XVIII столітті почалося , яке очолювали , та . На початку XIX століття валлійський методизм відділився від англіканської церкви й встановив свою власну деномінацію, яка тепер називається . Це дозволило посилитися іншим неконформістським деномінаціям, і на середину XIX століття Уельс став здебільшого неконформістським. Для валлійської мови це багато важило, оскільки вона була мовою неконформістських церков в Уельсі. Важливою рисою життя стали недільні школи, які дали грамотність значній частині населення Уельсу й сприяли виживанню валлійської мови, яка в школах тоді не викладалася.
Під кінець XVIII століття почалася промислова революція, і багатство південно-східного Уельсу на природні ресурси — залізну руду, вапняк та вугілля — призвело до швидкого росту числа плавилень та вугільних копалень.
Сучасна історія
У XIX столітті відбулася індустріалізація Південного Уельсу. Це та відкриття вугільних копалень у долинах Сінону й Ронди привело до значного збільшення населення. Соціальні наслідки індустріалізації призвели до збройної боротьби проти власників, які були здебільшого англійцями. У Південному Уельсі в другій половині століття виник сильний соціалістичний рух, що сприяло політизації релігійного нонконформізму. Першого члену парламенту від Лейбористської партії Кейра Гарді було обрано 1900 року від валлійського округу Мертір-Тідвіл та Абердер.
Перша декада XX століття була періодом вугільного буму в Південному Уельсі. Ріст населення тоді перевищив 20 відсотків. Демографічні зміни вплинули на мовний кордон. Відсоток валлійськомовних людей в долині Ронди знизився з 64 % у 1901 до 55 % вже через десять років. Аналогічні тенденції прослідковувалися всюди в Південному Уельсі. Лейбористська партія витіснила в Уельсі Ліберальну після Першої світової війни, особливо це стосувалося індустріалізованих долин Південного Уельсу. Плайд Кемри виникла 1925 року, але спочатку вона зростала дуже повільно й набирала на виборах дуже мало голосів. Виробництво, особливо видобуток вугілля, впало після Другої світової війни. До 1990-их в Уельсі залишилася лише одна глибока шахта. Аналогічно скоротилося виробництво сталі, і валлійська економіка, як і економіка багатьох інших розвинутих суспільств, стала дедалі більше орієнтованою на сектор послуг.
Ліберальний уряд, обраний у травні 1997 року, прийшов до влади з обіцянками створення національних інституцій в Шотландії та Уельсі. 1997 року було проведено референдум, на якому валлійці проголосували «за». 1999 року було встановлено Національну асамблею Уельсу, яка має право визначати як витрачаються кошти, виділені бюджетом на Уельс.
Перепис 2001 року засвідчив зростання людей, що назвали рідною мовою валлійську, до 21 %, порівняно з 18,7 % 1991 року та 19 % 1981 року. До того відсоток валлійськомовного населення впродовж XX століття поступово знижувався.
Акт про уряд Уельсу 2006 року реформував Національну асамблею Уельсу й розширив її права. Була створена виконавча гілка влади, підзвітна законодавчій. Після успішного референдуму 2011 року Національна асамблея отримала право встановлювати закони, які мають назву актів асамблеї і мають чинність стосовно всіх справ областей, не вимагаючи затвердження Британським парламентом.
Див. також
Примітки
- Gathering the Jewels. Early Neanderthal jaw fragment, c. 230,000 years old. Culturenet Cymru. 2008. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 25 вересня 2008.
- Davies, J A History of Wales, p. 3.
- . Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 1 квітня 2013.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Lynch, F. Prehistoric Anglesey pp.34-42, 58
- «Tinkinswood» [ 15 вересня 2018 у Wayback Machine.]. www.valeofglamorgan.gov.uk. Accessed August 3, 2008
- Lynch, F. Gwynedd pp. 39-40
- Davies, J The Making of Wales p. 23
- Davies, J A history of Wales p. 19
- Lynch, F. Prehistoric Anglesey pp.249-77
- (2008). The Welsh Academy Encyclopaedia of Wales. Cardiff: University of Wales Press. с. 572. ISBN .
- . Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 2 квітня 2013.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2017. Процитовано 2 квітня 2013.
- Jones, 1990:151, An Atlas of Roman Britain, The Development of the Provinces.
- Giles, 1841:27, The Works of Gildas, De Excidio, ch. 31: Gildas, writing c. 540, condemns the «tyrant of the Demetians».
- Jones, 1990:179—196, An Atlas of Roman Britain, The Economy
- Frere, 1987:354, Britannia, The End of Roman Britain.
- Giles, 1841:13, The Works of Gildas, The History, ch. 14 [ 5 червня 2013 у Wayback Machine.]. Gildas, writing c. 540, says that Maximus left Britain not only with all of its Roman troops, but also with all of its armed bands, governors, and the flower of its youth, never to return.
- Phillimore, Egerton, ред. (1887), , Y Cymmrodor, т. VIII, Honourable Society of Cymmrodorion, с. 83—92, архів оригіналу за 5 червня 2013, процитовано 2 квітня 2013
- Phillimore, Egerton (1888), , у Phillimore, Egerton (ред.), Y Cymmrodor, т. IX, Honourable Society of Cymmrodorion, с. 141—183, архів оригіналу за 5 червня 2013, процитовано 2 квітня 2013
- Rachel Bromwich, editor and translator. Trioedd Ynys Prydein: The Welsh Triads. Cardiff: , Third Edition, 2006. 441—444
- Laing, 1990:108, Celtic Britain and Ireland, c. 200—800, The non-Romanized zone of Britannia.
- Laing, 1975:93, Early Celtic Britain and Ireland, Wales and the Isle of Man.
- Miller, Mollie (1977), Date-Guessing and Dyfed, Studia Celtica, т. 12, Cardiff: University of Wales, с. 33—61
- Coplestone-Crow, Bruce (1981), The Dual Nature of Irish Colonization of Dyfed in the Dark Ages, Studia Celtica, т. 16, Cardiff: University of Wales, с. 1—24
- (1896), , у Evans, E. Vincent (ред.), Transactions of the Honourable Society of Cymmrodorion, Session 1895–1896, т. I, London: Honourable Society of Cymmrodorion, с. 55—86, архів оригіналу за 6 червня 2013, процитовано 2 квітня 2013
- . Архів оригіналу за 6 червня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
- Lynch, F. Gwynedd p. 126.
- Davies, J. A History of Wales p. 52.
- Lloyd, J.E. A History of Wales pp. 143—159
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2017. Процитовано 2 квітня 2013.
- . Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2013.
- Lloyd, J.E. A History of Wales p. 131.
- Maund, Kari The Welsh kings p. 36.
- Davies, J. A history of Wales p. 64.
- Davies, J. A history of Wales pp. 65-6.
- Обговорення цих питань можна знайти в книзі Стівенсона Governance of Gwynedd pp. 138—141
- Maund, Kari The Welsh kings p. 50-54
- Lloyd, J.E. A History of Wales p. 337.
- Lloyd, J.E. A History of Wales pp. 343-4.
- Lloyd, J.E. A History of Wales pp. 351-2.
- Maund, Kari The Welsh kings p.87-97
- Davies, R.R. Conquest, coexistence and change pp. 28-30.
- Maund, Kari The Welsh kings p. 110.
- Political Chronology of Wales, 4-5.
- Lloyd, J.E. A History of Wales p. 398.
- Maund, Kari The Welsh kings pp. 162—171.
- Lloyd, J.E. A History of Wales pp. 508-9.
- Lloyd, J.E. A History of Wales p. 536
- Moore, D. The Welsh wars of independence p.108-9
- Moore, D. The Welsh wars of independence p.124
- Lloyd, J.E. A History of Wales p.693
- Davies, R.R. Conquest, coexistence and change p. 386.
- Moore, D. The Welsh wars of independence p. 159.
- Moore, D. The Welsh wars of independence p.164-6
- Moore, D. The Welsh Wars of Independence pp. 169-85.
- Davies, J. A History of Wales p. 199.
- Williams, G. Recovery, reorientation and reformation pp. 217-26
- Williams, G. Recovery, reorientation and reformation pp. 268-73
- Davies, J. A History of Wales p.233
- Williams, G. Recovery, reorientation and reformation pp. 322-3
- Jenkins, G. H. The foundations of modern Wales p. 7
- Jenkins, G. H. The foundations of modern Wales p. 5-6
- Davies, J. A History of Wales p. 280
- Jenkins, G. H. The foundations of modern Wales pp. 370—377
- Jenkins, G.H. The foundations of modern Wales pp. 347-50
- Williams G.A.When was Wales? p. 183
- Davies, J A history of Wales p. 366-7
- Morgan, K.O. Rebirth of a nation pp. 46-7
- Jenkins, P. (1992) A History of Modern Wales. Harlow: Longman.
- Evans, D. Gareth (1989) A History of Wales 1815—1906. Cardiff: University of Wales Press.
- Morgan, K.O. Rebirth of a nation p.272
- Morgan, K.O. Rebirth of a nation p.206-8
- Davies, J A history of Wales p. 533
- . Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 4 квітня 2013.
Посилання
- (англ.) BBC — British Timeline [ 11 травня 2015 у Wayback Machine.] — інтерактивна хронологія історії Вельсу на історичному сайті BBC.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya Uelsu tisno pov yazana z istoriyeyu Britaniyi Suchasnij Uels ye skladovoyu chastinoyu Spoluchenogo Korolivstva Britaniyi ta Pivnichnoyi Irlandiyi Krayina Uels utvorilasya koli pochinayuchi z 5 stolittya na ostriv pochali pribuvati anglosaksi i vitisnili plemena britiv iz pivdenno shidnoyi jogo chastini na zahid i na yevropejskij kontinent U zahidnij chastini Britaniyi utvorivsya Uels na kontinenti Bretan U period geptarhiyi koli na teritoriyi anglosaksiv isnuvalo 7 riznih korolivstv Uels buv nezalezhnim vid anglosaksiv hocha j ne mav yedinoyi derzhavi Taka situaciya prodovzhuvalasya pislya ob yednannya teritorij anglosaksiv u yedinu Angliyu j pislya normanskogo zavoyuvannya do 1282 roku koli anglijci povnistyu pidkorili sobi zemli vallijciv Vidtodi spadkoyemec britanskogo tronu tradicijno nosit titul princa Uelskogo Popri chislenni stolittya anglijskogo dominuvannya vallijci na vidminu vid shotlandciv ta irlandciv uberegli svoyu movu vid majzhe povnogo vimirannya V istoriyi Uelsu mozhna umovno vidiliti periodi do rimskogo zavoyuvannya Britaniyi rimskoyi Britaniyi chasiv nezalezhnih korolivstv pidkorennya Angliyeyu a takozh zagalnij dlya vsih krayin ta narodiv period Novoyi istoriyi Doistorichnij UelsNajdavnishimi lyudskimi reshtkami znajdenimi na teritoriyi suchasnogo Uelsu ye shelepa neandertalcya iz Bontnevitskih paleontologichnih rozkopok u dolini richki Eluyi Vona datuyetsya 230 tis rokiv i nalezhit do nizhnogo paleolitu Chervonu damu z Pejvilendu lyudskij skelet zabarvlenij chervoyu ohroyu bulo vikopano u vapnyakovij pecheri na pivostrovi Gover Popri nazvu skelet nalezhit yunaku yakij zhiv priblizno 33 tis rokiv tomu v kinci verhnogo paleolitu Cej skelet vvazhayetsya najdrevnishim ceremonialnim pohovannyam u Zahidnij Yevropi Pri nomu znajshli prikrasi iz slonovoyi kistki j ekzoskeletu a takozh cherep mamonta Brin Kelli Di piznoneolitichne pohovannya Pislya ostannogo lodovikovogo periodu 10 tis rokiv tomu Uels nabrav suchasnih obrisiv i todi v nomu poselilisya mislivci zbirachi mezolitu Vvazhayetsya sho zemlerobstvo viniklo na cih zemlyah priblizno 6 tis rokiv tomu sho oznamenuvalo pochatok neolitu Z tih chasiv zbereglisya batato megalitichnih pohovan zokrema dolmeni ta kromlehi Sered najbilsh znachnih megalitiv nalezhit ta Barklodiad i Gaures u Pembrukshiri ta Tinkinsvudskij mogilnik v dolini Glamorgan Znaryaddya z metalu z yavilisya priblizno 4 5 tis rokiv tomu spochatku midni potim bronzovi Vvazhayetsya sho klimat na pochatku bronzovoyi dobi buv teplishim nizh zaraz oskilki zbereglosya chimalo artefaktiv u goristij miscevosti Pid kinec bronzovoyi dobi znaryaddya stavali dedali skladnishimi Mid dlya bronzovih virobiv mabut postupala z kopalen Velikogo Orma de zbereglisya svidchennya doistorichnogo girnictva sho datuyutsya priblizno seredinoyu bronzovoyi dobi Radiovugleceve datuvannya vstanovilo sho pershi zemlyani ukriplennya na pagorbah v Uelsi buli zbudovani same v cej period Mabut pogirshennya klimatu j chastishi doshi prizveli do neobhidnosti zahishati najbilsh rodyuchi zemli Najdavnishim zaliznim predmetom znajdenim na teritoriyi Uelsu ye mech iz ozera Llun Faura yakomu 2600 rokiv Ukriplennya na pagorbah prodovzhuvali buduvati uprodovzh usiyeyi zaliznoyi dobi Prikladami ye poblizu Aberistvitu ta Trer Kejri na pivostrovi Llejn Osoblivo znachnoyu bula znahidka 1943 roku v zbroya shiti kolisnici j upryazh do nih lancyugi dlya rabiv ta riznomanitni znaryaddya Chimalo rechej buli navmisne zlamani dlya pozhertvi Donedavna istoriya Uelsu v doistorichnij period podavalasya yak nizka migracij ale teper vinikla tendenciya pidkreslyuvati postijnist naselennya Vvazhayetsya sho osnovna chastina korinnogo naselennya Uelsu sformuvalasya priblizno 4 tis rokiv tomu Doslidzhennya z genetichnoyi istoriyi naselennya svidchat pro neperervnist genofondu vprodovzh verhnogo paleolitu mezolitu ta neolitu Stverdzhuyetsya sho britski movi yakimi rozmovlyali v usij Britaniyi sklalisya radshe vnaslidok kumulyativnoyi keltskosti a ne zavdyaki migraciyam Rimski chasiRimske zavoyuvannya Uelsu Zavoyuvannya Uelsu rimlyanami pochalosya 48 roku j trivalo do 78 go a rimske pravlinnya prodovzhuvalosya do 383 Ce bula nasilna okupaciya okrim oblasti na pivdennomu uzberezhzhi de isnuyut svidchennya romanizaciyi Rimlyani zasnuvali yedine misto Reshta teritoriyi Uelsu ta narod sho jogo zaselyav zalishilisya v istoriyi Rimskoyi Britaniyi majzhe bez bud yakih toponimiv Do 47 roku Rim pidkoriv sobi vsyu pivdennu j pivdenno shidnu Britaniyu Nadali mizh 48 ta 78 rokami rimlyani zdijsnili kilka pohodiv metoyu yakih bulo zavoyuvannya teritoriyi suchasnogo Uelsu Miscevi plemena siluriv ta chinili vidchajdushnij ale bezuspishnij opir Britski plemena na zemlyah Uelsu chasiv rimskogo pravlinnya Plem ya demetiv sho zhilo na pivdennomu zahodi Uelsu shvidko uklalo z rimlyanami mir oskilki svidchen pro vijnu z Rimom nema a yihnya zemlya ne usiyana ukriplennyami j na nij ne prokladeno dorig Lishe demeti vijshli z pid rimskogo pravlinnya bez zmin ani na svoyij zemli ani v nazvi plemeni Uels buv bagatij na minerali yaki rimlyani vikoristovuvali u virobnictvi Voni dobuvali zoloto mid i svinec a takozh u skromnih kilkostyah cink ta sriblo Koli kopalni vicherpuvalisya j perestavali davati pributok yih zakidali Rimske virobnictvo v osnovnomu zoseredzhuvalosya v pivdenno shidnij Britaniyi Uels zalishavsya ostoron oskilki na jogo teritoriyi ne bulo vsiyeyi potribnoyi sirovini j vin buv lisistoyu ta goristoyu teritoriyeyu 383 rik vidigrav v istoriyi Uelsu znachnu rol oskilki todi zarodilisya kilka znachnih serednovichnih korolivskih dinastij Togo roku rimskij general Magn Maksim viviv usi vijska iz zahidnoyi j pivnichnoyi Britaniyi j poviv yih na zdobuttya imperatorskoyi vladi Yak imperator vin praviv iz Galliyi Zalishivshi Britaniyu bez pidtrimki rimskih vijsk ta zabravshi rimskih administratoriv vin upovnovazhiv praviti miscevih vozhdiv Pro ce rozpovidaye vallijska legenda Son imperatora Maksima de movitsya bucimto Maksim Magn rimskij imperator odruzhivsya z britankoyu i zapitav yiyi sho vona hotila b yak vesilnij podarunok Vona poprosila shob yiyi batkovi viddali suverenitet nad Britaniyeyu Takim chinom formalno vlada perejshla vid rimlyan do britiv Odruzhennya imperatora z britankoyu stvorilo mozhlivist poyavi britanskih spadkoyemciv a v Serednovichchya ce bulo vazhlivo Genealogiya vallijskih praviteliv chasto pochinalasya z Maksima Magna zokrema ce stosuyetsya korolivskih dinastij Povisu ta Gventu Analogichno vid Maksima Magna veli svij rid praviteli Galloveyu u Shotlandiyi Jogo navodyat predkom korolya sho praviv cherez 500 rokiv pislya togo yak rimlyani pishli z Britaniyi vin figuruye takozh u spiskah p yatnadcyati plemen Uelsu Rimska stina v Kejrventi sporudzhena bl 350 roku Vvazhayetsya sho v pivdennomu Uelsi rimski tradiciyi zbereglisya j pislya togo yak rimlyani jogo pokinuli U Kejrventi prodovzhuvali zhiti lyudi hocha Karmarten meshkanci mabut pokinuli v kinci 4 stolittya Pivdenno zahidnij Uels naselyali romanizovani demeti U kinci 4 stolittya pochali masovo pribuvati pereselenci z Irlandiyi Obstavini cogo pereselennya malozrozumili bo pripushennya pro te sho voni buli romanizovanimi zdayetsya neobgruntovanim Popri chislenni arheologichni znahidki rimskogo periodu na pivdennomu uzberezhzhi ta v oblasti navkolo Kejrventa v osnovnomu vid rimlyan zalishilisya vijskovi dorogi j ukriplennya Uels pislya rimlyan Epoha svyatih 411 700Zemli vallijciv na 500 rik Koli 410 roku rimskij garnizon ostatochno pokinuv Britaniyu chislenni britski derzhavi stali nezalezhnimi Svidchennyam pro te sho rimskij vpliv zberigavsya ye nadpis na kameni z Gvinedu zroblenij v kinci V abo na pochatku VI stolittya v yakomu movitsya pro gromadyan cives ta magistrat magistratus Na pivdennomu zahodi bulo chimalo pereselenciv iz Irlandiyi pro sho svidchat nadpisi pisemnistyu ogam V Uels prijshlo hristiyanstvo j period mizh 500 ta 700 rokami nazivayut epohoyu svyatih U cej chas vsyudi v krayini zasnovuvalisya monastiri j diyali religijni propovidniki taki yak svyatij David ta Nadgrobok na mogili korolya Gvinetu pomer bl 625 Odniyeyu z prichin vidhodu rimlyan buv tisk na imperiyu zumovlenij vtorgnennyam varvarskih plemen zi shodu Ci plemena sered yakih buli angli j saksi predki anglijciv ne zmogli gliboko pronikati v Uels Odnak voni postupovo zavojovuvali shidnu j pivdennu chastini Britaniyi U bitvi pri Chesteri 616 roku sili Povisu ta inshih britskih korolivstv zaznali porazki vid nortumrijciv yakih ocholyuvav U tij bitvi zaginuv korol Vvazhayetsya sho same pislya ciyeyi bitvi vinikla progalina mizh zemlyami Uelsu ta korolivstva de tezh rozmovlyali britskimi movami Z 8 stolittya Uels zalishivsya najbilshoyu z troh britskih oblastej u Britaniyi Inshimi buli ta Kornuol Teritoriyu Uelsu dilili mizh soboyu kilka korolivstv najbilshimi z yakih buli korolivstvo Gvined na pivnochi ta korolivstvo Povis na shodi Gvined buv najmogutnishim v VI ta VII stolittyah koli nim pravili yakij pomer 547 roku ta yakij pomer 634 abo 635 roku Kadvallon ob yednav svoyi sili z vijskami korolya Pendi z Mersiyi u pohodi proti Nortumbriyi yakij dozvoliv deyakij chas utrimuvati yiyi pid kontrolem Pislya zagibeli Kadvallona v bitvi jogo spadkoyemec prodovzhiv soyuz iz Pendoyu proti Nortumbriyi ale nadali Gvined yak i inshi vallijski korolivstva provodiv zdebilshogo tilki oboronni vijni proti mogutnoyi Mersiyi Uels u Rannomu Serednovichchi 700 1066Serednovichni korolivstva Uelsu pokazani v mezhah vidpovidnih suchasnih grafstv Usi vallijski korolivstva ne vklyucheno Korolivstvo Povis yak najshidnishe zaznalo najbilshogo tisku z boku anglosaksiv Cheshiru Shropshiru ta Gerefordshiru Spochatku vono zajmalo oblasti yaki teper nalezhat Angliyi a jogo drevnyu stolicyu Pengvern rizni dzherela identifikuyut yak suchasne misto Shrusberi abo zh miscevist na pivnich vid Postupovo Mersiya vidvoyuvala ci oblasti Sporudzhennya zemlyanih valiv vidomih yak Val Offi na chest korolya Mersiyi 8 stolittya Offi mozhlivo oznachalo dogovirnu mezhu Situaciya koli krayina perebuvala pid pravlinnyam yedinoyi lyudini vinikala nechasto Cej fakt poyasnyuyut sistemoyu uspadkuvannya yaku praktikuvali v Uelsi Vsi sini otrimuvali rivnu chastku volodin batka navit nelegitimni sho prizvodilo do droblennya zemel Vtim vallijski zakoni zobov yazuvali do takogo rozdilu zagalom i korolivstv ce ne stosuvalosya u nih korol zazvichaj obirav sobi spadkoyemcya yakim mig buti bud yakij iz siniv zakonnij chi bajstryuk ale todi chasto obdileni kandidati pochinali vidstoyuvati svoyi prava zi zbroyeyu v rukah Pershim pravitelem znachnoyi chastini Uelsu buv spochatku korol Gvinedu Vin praviv u IX stolitti j rozshiriv svoyi volodinnya za rahunok Povisu j Keredigionu Pislya smerti Rodri korolivstvo rozdilili jogo sini Onuk Rodri zasnuvav korolivstvo Dehejbart priyednavshi dribni korolivstva pivdennogo zahodu j do 942 poshirivshi pidkontrolni teritoriyi majzhe na ves Uels Jomu pripisuyut kodifikaciyu vallijskih zakoniv prijnyatih na radi u Vitlendi Vidtodi vallijske pravo nazivayut zakonami Givela Givel dotrimuvavsya politiki miru z anglosaksami Vin pomer 949 roku i jogo sini zmogli vtrimati Dehejbart ale vtratili Gvined de po vladi povernulasya tradicijna dinastiya Mizh 950 ta 1000 rokami na Uels dedali chastishe napadali vikingi Hronika princiv svidchit sho 987 roku zahopiv u Anglsi 2000 branciv i korolyu Gvinedu dovelosya viplatiti znachni sumi groshej shob vikupiti svoyih spivvitchiznikiv zumiv ob yednati pid svoyim pravlinnyam majzhe vsi vallijski korolivstva Spochatku vin buv korolem Gvinedu a do 1055 roku praviv majzhe vsim Uelsom a takozh deyakimi teritoriyami sho nalezhat suchasnij Angliyi Odnak 1063 roku vin zaznav porazki vid Garolda Godvinsona pislya chogo jogo vbili spivvitchizniki Jogo teritoriya znovu rozdililisya na tradicijni korolivstva Uels i normandci 1067 1283Dokladnishe Normandska ekspansiya v Uelsi sporudzhennya yakogo mizh 1268 ta 1271 rokami Gilbertom de Klerom stalo prichinoyu superechki mizh Llivelinom Ostannim ta anglijskoyu koronoyu sho prizvelo do vijn 1277 j 1282 rokiv i do vtrati Uelsom nezalezhnosti Koli normandci pidkorili sobi Angliyu 1066 roku najviznachnishim pravitelem Uelsu buv korol Gvinedu j Povisu Spochatku normani zahopili pivden 1070 roku Vilyam Fic Osbern ovolodiv Gventom Do 1074 roku sili erla Shrusberi nishili Dehejbart Ubivstvo Bledina ap Kinfina 1075 roku prizvelo do gromadyanskoyi vijni j dalo normandcyam mozhlivist zahopiti zemli v Pivnichnomu Uelsi 1081 roku Griffid ap Kinan yakij shojno vidibrav tron Gvinetu v Tragejarna ap Karadoga v bitvi pri Minid Karni buv zaproshenij na zustrich iz ermlami Chesteru j Shrusberi de jogo shopili j uv yaznili Bilshist Gvinetu opinilasya v rukah normaniv Na pivdni Vilyam Zavojovnik prosunuvsya do Diveda buduyuchi zamki i monetni dvori v Sent Devidi j Kardiffi iz Dehejbartu buv ubitij 1093 roku a jogo korolivstvo rozdilili mizh soboyu normanski lordi Normandske zavoyuvannya bulo majzhe povnim Vtim 1094 roku pochalosya zagalne povstannya vallijciv i voni postupovo povernuli sobi vtracheni zemli zumiv zbuduvati silne korolivstvo u Gvinedi Jogo sin v soyuzi z iz Dehejbartu 1136 roku zdobuv nad normandcyami peremogu v bitvi pri Krig Mauri j aneksuvav Keredigion Ovajn uspadkuvav vid batka tron Gvinedu nastupnogo roku i praviv do svoyeyi smerti v 1170 roci Vin zumiv skoristatisya z vidsutnosti yednosti v Angliyi de za tron jshla borotba mizh S Stefanom de Blua ta imperatriceyu Matildoyu i rozshiriti granici Gvinedu she dali na shid nizh ranishe Korolivstvo Povis tezh malo todi silnogo pravitelya v osobi Madoga ap Maredida ale koli za jogo smertyu 1160 roku pomer i jogo spadkoyemec Llivelin ap Madog Povis rozdilivsya na dvi chastini j vzhe bilshe ne ob yednavsya Na pivdni Griffid ap Ris zaginuv 1137 roku ale jogo chotiri sini yaki odin za odnim pravili Dehejbartom postupovo vidvoyuvali v normandciv use korolivstva dida Najmolodshij iz nih Ris ap Griffid praviv z 1155 po 1197 1171 roku vin zustrivsya z korolem Angliyi Genrihom II i voni domovilisya sho Ris viplachuvatime daninu ale jogo pravo na zavojovani zemli pidtverdzhuvalosya Pri svoyemu dvori v Kardigani Ris proviv 1176 roku festival poeziyi ta pisen yakij vvazhayetsya pershim dokumentalno zasvidchenim Ajstedfedom Smert Ovajna Gvineda prizvela do rozdilu korolivstva Gvined mizh jogo sinami tozh uprodovzh pevnogo chasu Dehejbart pid pravlinnyam Risa buv najmogutnishoyu vallijskoyu derzhavoyu Pam yatnik Llivelinu Velikomu v Kilmeri Vnutrishnya borotba za vladu v Gvinedi porodila odnogo z najviznachnishih vallijskih praviteliv Llivelina Velikogo yakij ocholyuvav ves Gvined z 1200 roku a do 1240 roku praktichno trimav pid kontrolem uves Uels Stoliceyu vin obrav misto na pivnichnomu uzberezhzhi Jogo spravu prodovzhiv u Gvineti sin David Llivelin ale anglijskij korol Genrih II ne dozvoliv jomu rozpovsyuditi svoyu vladu na inshi chastini Uelsu 1241 roku spalahnula vijna i she odna 1245 roku a 1246 roku David nespodivano pomer ne zalishivshi spadkoyemciv Inshij sin Llivelina Velikogo Grifid zaginuv 1244 roku pri sprobi vtechi z Taueru zalishivshi chotiroh siniv Borotba za vladu mizh troma z nih zavershilasya vstanovlennyam pravlinnya Llivelina Ostannogo Ukladenij 1267 roku dogovir Montgomeri zatverdiv pryamij abo nepryamij kontrol Llivelina Ostannogo nad bilshoyu chastinoyu Uelsu Ale na zemli Llivelina pretenduvav takozh anglijskij korol Eduard I i 1277 roku rozpochalasya vijna yaka zmusila Llivelina piti na postupki zafiksovani v ugodi v Aberkonvi Vijna vidnovilasya koli brat Llivelina David ap Grifid napav na zamok Gavarden verbnoyi nedili 1282 roku 11 grudnya 1282 roku Llivelina zamanili v zamok Buyilt Vells i vbili a potim znishili jogo vijsko David ap Grifid prodovzhuvav opir ale jogo polonili u chervni 1283 j povisili vtopili ta chetvertuvali v Shrusberi Takim chinom Uels stav pershoyu koloniyeyu Angliyi hocha formalno aneksiya bula zatverdzhena tilki Aktami 1535 ta 1542 rokiv Vstanovlennya anglijskogo pravlinnya 1283 1542Ridlanskij statut 1284 roku obmezhiv diyu vallijskih zakoniv Progolosivshi jogo Korol Eduard I rozpochav sporudzhennya v Uelsi sistemi zamkiv 1301 roku vin zatverdiv svoyu vladu nad Uelsom nadavshi svoyemu sinovi titul princa Uelskogo Uels faktichno stav chastinoyu Angliyi hocha lyudi v nomu rozmovlyali inshoyu movoyu j mali inshu kulturu Anglijski koroli priznachali Radu Uelsu j inodi princ Uelskij golovuvav na yiyi zasidannyah Rada zazvichaj zbiralasya v misti Ladlou yake zaraz nalezhit Angliyi a todi lezhalo na spirnij teritoriyi v mezhah Vallijskoyi marki Vodnochas vallijska literatura j osoblivo poeziya prodovzhuvali procvitati hocha teper patronazh nad poetami vzyalo na sebe dribne dvoryanstvo a ne koroli ta princi Poet 14 stolittya vvazhayetsya najviznachnishim vallijskim poetom Vallijci povstavali zokrema odne z povstan ocholyuvav u 1294 1295 rokah inshe u 1316 1318 rokah U 1370 ih ostannij predstavnik cholovichoyi liniyi dinastiyi Gvinedu Ovajn Laugoh dvichi planuvav vtorgnennya v Uels z dopomogoyu francuzkih vijsk Anglijskij uryad vidreaguvav na zagrozu pidislavshi do nogo najmanogo vbivcyu 1400 roku Ovajn Glindur povstav proti korolya Genriha IV Vin zavdav anglijcyam kilkoh porazok i vprodovzh trivalogo chasu kontrolyuvav bilshu chastinu Uelsu navit zibrav pershij vallijskih parlament Vtim postupovo korolivski sili vidnovili kontrol nad Uelsom i povstannya vshuhlo hocha samogo Ovajna upijmati ne vdalosya Povstannya Ovajna pidnyalo nacionalnu svidomist vallijciv jogo pidtrimuvali v usij krayini U vidpovid na povstannya Glindura 1402 roku anglijskij parlament prijnyav zakon sho zaboronyav vallijcyam nositi zbroyu zajmati uryadovi posadi j meshkati v mezhah ukriplenih mist Ci zaboroni stosuvalisya takozh anglijciv odruzhenih iz vallijkami Zakon zalishavsya chinnim i pislya pridushennya povstannya hocha postupovo jogo zastosuvannya pom yakshilosya Genri Tyudor piznishe anglijskij korol Genrih VII U Vijni Troyand sho rozpochalasya 1455 roku poslugi vallijskih vijsk vikoristovuvali obidvi storoni V Uelsi znachnimi politichnimi figurami buli dva erli Pembruku Vilyam Gerbert yakij pidtrimuvav Jork ta Dzhasper Tyudor yakij pidtrimuvav Lankaster 1485 roku pleminnik Dzhaspera Genri Tyudor visadivsya v Uelsi z neznachnimi silami j rozpochav borotbu za anglijskij tron Genri buv vallijskogo pohodzhennya sered jogo predkiv buv zokrema Ris ap Grifid a tomu otrimav znachnu pidtrimku v Uelsi Zdolavshi korolya Richarda III u bitvi pri Bosvorti vin stav korolem Angliyi Genrihom VII Za chasiv pravlinnya Genriha VIII buli prijnyati Akti pro zakoni v Uelsi vid 1535 ta 1542 rokiv yaki formalno zatverdili priyednannya Uelsu do Angliyi vidminivshi diyu vallijskogo prava j zaboronivshi vikoristannya vallijskoyi movi yak oficijnoyi Vodnochas upershe buli zatverdzheni kordoni mizh Angliyeyu ta Uelsom j vallijcyam bulo nadano pravo obirati chleniv anglijskogo parlamentu vid svoyih okrugiv Akti pro zakoni takozh urivnyali prava anglijciv ta vallijciv sho faktichno skasuvalo diyu zakonu pro zaboronu zbroyi hocha pryamoyi yuridichnoyi vidmini ne vidbulosya Nova istoriyaPislya rozrivu Genriha VIII z Papoyu Rimskim Uels razom iz Angliyeyu prijnyav anglikanstsvo hocha v krayini zalishilisya katoliki yaki namagayuchis protistoyati zminam nadrukuvali kilka knizhok vallijskoyu movoyu i ci knigi buli sered pershih sprob knigodrukuvannya v Uelsi 1588 roku pereklav vallijskoyu movoyu Bibliyu i cej pereklad stav odniyeyu z najvazhlivishih knig vallijskoyu pidnyavshi prestizh movi ta vallijskoyi literaturi U 17 stolittya Uels buv majzhe povnistyu royalistskim hocha sered vallijciv zustrichalisya yaskravi vinyatki yak napriklad ta puritanin Korol Karl I znachnoyu miroyu spiravsya na vallijski sili hocha v samomu Uelsi velikih bitv ne vidbuvalosya pochalasya z togo sho vijska Pembrukshiru yakim ne viplachuvali zarplatnyu na pochatku 1648 roku perejshli na inshu storonu Polkovnik peremig royalistiv u bitvi pri Sent Vagani v travni a 11 lipnya pislya dvomisyachnoyi oblogi Pembruku povstanci zdalisya Kromvelyu Uels ne mig pohvalitisya na pochatku Novih chasiv osvichenistyu svoyih meshkanciv oskilki osvitu mozhna bulo otrimati anglijskoyu a bilshist naselennya rozmovlyala tilki vallijskoyu 1731 roku zapochatkuvav u Karmartenshiri peresuvni shkoli yaki zupinyalasya v pevnij miscevosti na tri misyaci navchali lyudej gramoti a potim pereyizhdzhala dali Vikladannya v cih shkolah provodilosya vallijskoyu movoyu Do smerti Grifita Dzhonsa v 1761 roci za ocinkami v jogo shkolah navchilisya chitati ponad 250 tis lyudej U XVIII stolitti pochalosya yake ocholyuvali ta Na pochatku XIX stolittya vallijskij metodizm viddilivsya vid anglikanskoyi cerkvi j vstanoviv svoyu vlasnu denominaciyu yaka teper nazivayetsya Ce dozvolilo posilitisya inshim nekonformistskim denominaciyam i na seredinu XIX stolittya Uels stav zdebilshogo nekonformistskim Dlya vallijskoyi movi ce bagato vazhilo oskilki vona bula movoyu nekonformistskih cerkov v Uelsi Vazhlivoyu risoyu zhittya stali nedilni shkoli yaki dali gramotnist znachnij chastini naselennya Uelsu j spriyali vizhivannyu vallijskoyi movi yaka v shkolah todi ne vikladalasya Pid kinec XVIII stolittya pochalasya promislova revolyuciya i bagatstvo pivdenno shidnogo Uelsu na prirodni resursi zaliznu rudu vapnyak ta vugillya prizvelo do shvidkogo rostu chisla plavilen ta vugilnih kopalen Suchasna istoriyaU XIX stolitti vidbulasya industrializaciya Pivdennogo Uelsu Ce ta vidkrittya vugilnih kopalen u dolinah Sinonu j Rondi privelo do znachnogo zbilshennya naselennya Socialni naslidki industrializaciyi prizveli do zbrojnoyi borotbi proti vlasnikiv yaki buli zdebilshogo anglijcyami U Pivdennomu Uelsi v drugij polovini stolittya vinik silnij socialistichnij ruh sho spriyalo politizaciyi religijnogo nonkonformizmu Pershogo chlenu parlamentu vid Lejboristskoyi partiyi Kejra Gardi bulo obrano 1900 roku vid vallijskogo okrugu Mertir Tidvil ta Aberder Persha dekada XX stolittya bula periodom vugilnogo bumu v Pivdennomu Uelsi Rist naselennya todi perevishiv 20 vidsotkiv Demografichni zmini vplinuli na movnij kordon Vidsotok vallijskomovnih lyudej v dolini Rondi znizivsya z 64 u 1901 do 55 vzhe cherez desyat rokiv Analogichni tendenciyi proslidkovuvalisya vsyudi v Pivdennomu Uelsi Lejboristska partiya vitisnila v Uelsi Liberalnu pislya Pershoyi svitovoyi vijni osoblivo ce stosuvalosya industrializovanih dolin Pivdennogo Uelsu Plajd Kemri vinikla 1925 roku ale spochatku vona zrostala duzhe povilno j nabirala na viborah duzhe malo golosiv Virobnictvo osoblivo vidobutok vugillya vpalo pislya Drugoyi svitovoyi vijni Do 1990 ih v Uelsi zalishilasya lishe odna gliboka shahta Analogichno skorotilosya virobnictvo stali i vallijska ekonomika yak i ekonomika bagatoh inshih rozvinutih suspilstv stala dedali bilshe oriyentovanoyu na sektor poslug Liberalnij uryad obranij u travni 1997 roku prijshov do vladi z obicyankami stvorennya nacionalnih institucij v Shotlandiyi ta Uelsi 1997 roku bulo provedeno referendum na yakomu vallijci progolosuvali za 1999 roku bulo vstanovleno Nacionalnu asambleyu Uelsu yaka maye pravo viznachati yak vitrachayutsya koshti vidileni byudzhetom na Uels Perepis 2001 roku zasvidchiv zrostannya lyudej sho nazvali ridnoyu movoyu vallijsku do 21 porivnyano z 18 7 1991 roku ta 19 1981 roku Do togo vidsotok vallijskomovnogo naselennya vprodovzh XX stolittya postupovo znizhuvavsya Akt pro uryad Uelsu 2006 roku reformuvav Nacionalnu asambleyu Uelsu j rozshiriv yiyi prava Bula stvorena vikonavcha gilka vladi pidzvitna zakonodavchij Pislya uspishnogo referendumu 2011 roku Nacionalna asambleya otrimala pravo vstanovlyuvati zakoni yaki mayut nazvu aktiv asambleyi i mayut chinnist stosovno vsih sprav oblastej ne vimagayuchi zatverdzhennya Britanskim parlamentom Div takozhVallijska movna rada Komisar z vallijskoyi moviPrimitkiGathering the Jewels Early Neanderthal jaw fragment c 230 000 years old Culturenet Cymru 2008 Arhiv originalu za 1 kvitnya 2012 Procitovano 25 veresnya 2008 Davies J A History of Wales p 3 Arhiv originalu za 6 listopada 2015 Procitovano 1 kvitnya 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Lynch F Prehistoric Anglesey pp 34 42 58 Tinkinswood 15 veresnya 2018 u Wayback Machine www valeofglamorgan gov uk Accessed August 3 2008 Lynch F Gwynedd pp 39 40 Davies J The Making of Wales p 23 Davies J A history of Wales p 19 Lynch F Prehistoric Anglesey pp 249 77 2008 The Welsh Academy Encyclopaedia of Wales Cardiff University of Wales Press s 572 ISBN 978 0 7083 1953 6 Arhiv originalu za 12 veresnya 2020 Procitovano 2 kvitnya 2013 PDF Arhiv originalu PDF za 17 sichnya 2017 Procitovano 2 kvitnya 2013 Jones 1990 151 An Atlas of Roman Britain The Development of the Provinces Giles 1841 27 The Works of Gildas De Excidio ch 31 Gildas writing c 540 condemns the tyrant of the Demetians Jones 1990 179 196 An Atlas of Roman Britain The Economy Frere 1987 354 Britannia The End of Roman Britain Giles 1841 13 The Works of Gildas The History ch 14 5 chervnya 2013 u Wayback Machine Gildas writing c 540 says that Maximus left Britain not only with all of its Roman troops but also with all of its armed bands governors and the flower of its youth never to return Phillimore Egerton red 1887 Y Cymmrodor t VIII Honourable Society of Cymmrodorion s 83 92 arhiv originalu za 5 chervnya 2013 procitovano 2 kvitnya 2013 Phillimore Egerton 1888 u Phillimore Egerton red Y Cymmrodor t IX Honourable Society of Cymmrodorion s 141 183 arhiv originalu za 5 chervnya 2013 procitovano 2 kvitnya 2013 Rachel Bromwich editor and translator Trioedd Ynys Prydein The Welsh Triads Cardiff Third Edition 2006 441 444 Laing 1990 108 Celtic Britain and Ireland c 200 800 The non Romanized zone of Britannia Laing 1975 93 Early Celtic Britain and Ireland Wales and the Isle of Man Miller Mollie 1977 Date Guessing and Dyfed Studia Celtica t 12 Cardiff University of Wales s 33 61 Coplestone Crow Bruce 1981 The Dual Nature of Irish Colonization of Dyfed in the Dark Ages Studia Celtica t 16 Cardiff University of Wales s 1 24 1896 u Evans E Vincent red Transactions of the Honourable Society of Cymmrodorion Session 1895 1896 t I London Honourable Society of Cymmrodorion s 55 86 arhiv originalu za 6 chervnya 2013 procitovano 2 kvitnya 2013 Arhiv originalu za 6 chervnya 2013 Procitovano 2 kvitnya 2013 Lynch F Gwynedd p 126 Davies J A History of Wales p 52 Lloyd J E A History of Wales pp 143 159 PDF Arhiv originalu PDF za 17 sichnya 2017 Procitovano 2 kvitnya 2013 Arhiv originalu za 23 kvitnya 2017 Procitovano 2 kvitnya 2013 Lloyd J E A History of Wales p 131 Maund Kari The Welsh kings p 36 Davies J A history of Wales p 64 Davies J A history of Wales pp 65 6 Obgovorennya cih pitan mozhna znajti v knizi Stivensona Governance of Gwynedd pp 138 141 Maund Kari The Welsh kings p 50 54 Lloyd J E A History of Wales p 337 Lloyd J E A History of Wales pp 343 4 Lloyd J E A History of Wales pp 351 2 Maund Kari The Welsh kings p 87 97 Davies R R Conquest coexistence and change pp 28 30 Maund Kari The Welsh kings p 110 Political Chronology of Wales 4 5 Lloyd J E A History of Wales p 398 Maund Kari The Welsh kings pp 162 171 Lloyd J E A History of Wales pp 508 9 Lloyd J E A History of Wales p 536 Moore D The Welsh wars of independence p 108 9 Moore D The Welsh wars of independence p 124 Lloyd J E A History of Wales p 693 Davies R R Conquest coexistence and change p 386 Moore D The Welsh wars of independence p 159 Moore D The Welsh wars of independence p 164 6 Moore D The Welsh Wars of Independence pp 169 85 Davies J A History of Wales p 199 Williams G Recovery reorientation and reformation pp 217 26 Williams G Recovery reorientation and reformation pp 268 73 Davies J A History of Wales p 233 Williams G Recovery reorientation and reformation pp 322 3 Jenkins G H The foundations of modern Wales p 7 Jenkins G H The foundations of modern Wales p 5 6 Davies J A History of Wales p 280 Jenkins G H The foundations of modern Wales pp 370 377 Jenkins G H The foundations of modern Wales pp 347 50 Williams G A When was Wales p 183 Davies J A history of Wales p 366 7 Morgan K O Rebirth of a nation pp 46 7 Jenkins P 1992 A History of Modern Wales Harlow Longman Evans D Gareth 1989 A History of Wales 1815 1906 Cardiff University of Wales Press Morgan K O Rebirth of a nation p 272 Morgan K O Rebirth of a nation p 206 8 Davies J A history of Wales p 533 Arhiv originalu za 24 serpnya 2011 Procitovano 4 kvitnya 2013 Posilannya angl BBC British Timeline 11 travnya 2015 u Wayback Machine interaktivna hronologiya istoriyi Velsu na istorichnomu sajti BBC