Ізоглоса кентум — сатем — ізоглоса в родині індоєвропейських мов, що відноситься до еволюції трьох рядів задньоязикових приголосних (звуки ряду *k і *g), реконструйованих для праіндоєвропейської мови. Унаслідок satəm-палаталізації сталися такі зміни в системі консонантизму:
- ;
- .
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHlMekptTDBObGJuUjFiUzFUWVhSbGJWOXRiMlJsY200dWNHNW5MekkyTUhCNExVTmxiblIxYlMxVFlYUmxiVjl0YjJSbGNtNHVjRzVuLnBuZw==.png)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWlMMkl6TDBObGJuUjFiVjlUWVhSbGJWOHlNREF3UWtNdWNHNW5MekkyTUhCNExVTmxiblIxYlY5VFlYUmxiVjh5TURBd1FrTXVjRzVuLnBuZw==.png)
Термінологія
Терміни походять від слів, що позначають числівник «сто» у репрезентативних мовах кожної групи (латинська centum і авестійська satəm).
Класифікація
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODBMelJtTDBsdVpHOUZkWEp2Y0dWaGJsUnlaV1V1YzNabkx6TXhNSEI0TFVsdVpHOUZkWEp2Y0dWaGJsUnlaV1V1YzNabkxuQnVadz09LnBuZw==.png)
До мов групи «сатем» входять індоіранські, балтослов'янські (балтійські та слов'янські), албанська, вірменська і, можливо, певна кількість незадокументованих мертвих мов, таких як фракійська та дакська. У цій групі велярні та лабіовелярні звуки праіндоєвропейської мови розвинулися у велярні, а палатовелярні стали шиплячими та свистячими. Хоча албанська мова визнана мовою сатем, можна припустити, що в праалбанській мові прості велярні та лабіовелярні звуки не були повністю об'єднані.
Група «Кентум» збігається з «несатем», тобто включає всі інші мови. Конкретніше, за визначенням «мов з лабіалізацією» К. Бругмана, до групи кентум входять італійські, кельтські, германські, грецька і, можливо, невеликі та невідомі групи мертвих мов (таких як венетська мова та давньомакедонська мова, а також, імовірно, (іллірійські мови)). У цій групі велярні та палатовелярні звуки праіндоєвропейської мови були об'єднані у велярні. У тохарських мовах всі ряди звуків були теж об'єднані в один велярний ряд: відносна хронологія цієї зміни невідома, що характерно для мов групи кентум.
Анатолійські мови явно не зазнали змін, характерних для сатем або кентум. Велярні ряди залишилися незмінними в лувійській мові, натомість хеттська мова, можливо, зазнала вторинного кентумізування, проте точні дані відсутні.
Праіндоєвропейські дорсальні звуки
Ізоглоса кентум — сатем пояснює еволюцію трьох рядів дорсальних приголосних, реконструйованих для Праіндоєвропейської мови,*kʷ, *gʷ, *gʷ ʰ ((лабіовелярні)),*k, *g, *gʰ ((велярні)), і*ḱ, *ǵ, *ǵ ʰ; () в дочірніх мовами. Поділ на групи кентум та сатем дає лише загальне уявлення про материнську мову, що мала повний набір дорсальних звуків. Пізніші зміни в окремих групах індоєвропейських мов: схожі з описаною вище палаталізацією латинської k на s у деяких романських мовах або злиття *kʷ з *k у кельтських — не мали ефекту відокремлення.
Август Шлайхер у виданому 1871 року «Компендіумі» вважав, що існував єдиний велярний ряд,k, g, gh. Карл Бругман 1886 року у праці «Grundriss» («Короткий курс») визнавав лише два ряди, позначаючи їх q, g, gh «велярні проривні» проти k̑, g̑ та g̑h «палаталізовані проривні». Терміни Бругмана: «мови з лабіалізацією» або «u̯-мови» для мов кентум та «мови без лабіалізація» для сатем. На його думку:
Для слів і груп слів, яких немає в жодній мові з лабіалізованим велярним звуком (чисті велярні), наразі не можна встановити наявність колись у минулому u̯-змішування.
Проте у виданні цієї праці 1897 року Бругман змінив свою думку та прийняв термінологію кентум/сатем, запроваджену Бадке 1890 року. Відповідно, він позначив лабіовелярні як qu̯, qu̯h, gu̯, gu̯h (доповнивши також безголосними аспіратами).
Останнім часом наявність трьох дорсальних рядів у прамові не приймається усіма вченими. Реконструйований «середній» ряд може бути артефактом запозичення між ранніми дочірніми мовами в процесі сатемізації. Наприклад, (Освальд Семереньї) (у своєму «Вступі»), визнаючи використання поділу *kʷ,*k, *ḱ як символізації звукових відповідностей, стверджував, що підтримка трьох фонологічно розділених рядів у праіндоєвропейській мові незадовільна. Він віддав перевагу подвійній нотації *kʷ, *k. Серед інших вчених, які вважають, що праіндоєвропейська мова мала два дорсальних ряди, — Єжи Курилович (1935), Антуан Мейє (1937), (Вінфред Леманн) (1952) і Вудгаус (1998).
Сатем
Мови групи «сатем» виявляють характерну зміну співзвучних праіндоєвропейській палатовелярних звуків (*ḱ, * ǵ, * ǵ ʰ) в африкат та фрикативні приголосні, вимовлені в передній частині рота. Наприклад, *ḱ став в санскриті ś [ʃ], в авестійській, українській та вірменській мовах — s, в литовській š [ʃ] і в албанській th [θ]. Водночас характерні для прамови велярні (*k, *g, *gʰ) і лабіовелярні (*kʷ, *g ʷ, *gʷ ʰ) злилися в цих мовах та пізніше втратили при їхній вимові округлення губ.
«Зсув» сатем легко проілюструвати числівником «100», що звучав праіндоєвропейській мовою як *ḱm̥tóm, яке стало, наприклад, satəm в авестійській (що і дало назву всій групі), (śatam) у санскриті, sad у перській, šimtas в литовській, сто в українській тощо. На противагу латинській centum (вимовляється [кентум]), англійській hund(red) - (з /h/ з раннього *k), грецькій (he) katon, валлійській cant тощо. Албанське слово qind— це запозичення з латинської centum.
Сатемізація *k
Приклади:
- У позиції перед *ī, *ĭ, *ē:
- пра-і.є. *kīu̯ŏ-s > *ḱīu̯ŏs >… староцерк.-слов. сивъ, укр. си́вий, рос. си́вый, біл. сíвы, болг. сив, словен. sìv, пол. siwy, чеськ. sivý, лит. šývas, авест. syāva-, ос. sau, санск. c̨yāvás IAST;
- пра-і.є. *prŏkītēi̯ > *prŏḱītēi̯ >… староцерк.-слов. просити, укр. проси́ти, рос. проси́ть, біл. прасіць, болг. про́ся, словен. prósiti, пол. prosić, чеськ. prositi, лит. prašýti, латис. prasît, авест. frasa-, вірм. harc̣аnеm, санск. prac̨nás IAST;
- пра-і.є. *u̯ĭkĭ-s > *u̯ĭḱĭs >… староцерк.-слов. вьсь, укр. весь «село», рос. весь, словен. vàs, пол. wieś, чеськ. ves, лит. viẽšpat(i)s, латис. vìesis, авест. vīs-, алб. vis, санск. vic̨ IAST;
- пра-і.є. *kēu̯ĕrŏ-s > *ḱēu̯ĕrŏs >… староцерк.-слов. сѣверъ, укр. сíвер, рос. се́вер, болг. се́вер, словен. sẹ́ver, чеськ. sever, лит. šiaurỹs.
- У позиції перед *ĭ, що виник після (втрати сонантами складотворчості):
- пра-і.є. *dĕkṃ1t(ĭs) > *dĕkĭmtĭs > *dĕḱĭmtĭs >… староцерк.-слов. десѩть, укр. де́сять, рос. де́сять, болг. де́сет, словен. desȇt, пол. dziesięć, чеськ. desat', лит. dẽšimt, авест. dasa, вірм. tasn, санск. dác̨a IAST;
- пра-і.є. *kṝ́1d- > *kĭ́rd- > *ḱĭ́rd- >… староцерк.-слов. сръдьце, укр. се́рце, рос. се́рдце, болг. сърдце́, словен. srcẹ̑, пол. sierce, чеськ. srdce, лит. širdìs, латис. sir̂ds, авест. zǝrǝd-, вірм. sirt, санск. hŕ̥d-, hŕ̥dayam IAST.
- У позиції перед сонантами *u̯, *l:
- пра-і.є. *ku̯ĕntŏ-s > *ḱu̯ĕntŏs >… староцерк.-слов. свѩтъ, укр. святи́й, рос. свято́й, біл. святы́, болг. свет, словен. svẹ̑t, пол. święty, чеськ. svatý, лит. šveñtas, латис. svinêt, авест. spǝnta-, санск. c̨vāntás IAST;
- пра-і.є. *klĕu̯ŏ-s > *kĺĕu̯ŏs > *ḱĺĕu̯ŏs >… староцерк.-слов. слово, укр. сло́во, рос. сло́во, біл. сло́ва, болг. сло́во, словен. slovọ̑, пол. sɫowo, чеськ. slovo, лит. šlãvė, латис. slava, авест. sravah-, санск. c̨rávas IAST.
Сатемізація ряду *g
Приклади:
- *g:
- пра-і.є. *gṝ́1nŏm > *gĭ́rnŏm > *ǵĭ́rnŏm >… староцерк.-слов. зрьно, укр. зерно́, рос. зерно́, болг. зъ́рно, словен. zŕno, пол. ziarno, чеськ. zrno, лит. žìrnis, латис. zir̂ns, авест. zarta-, санск. jīrṇás IAST;
- пра-і.є. *gṇ́tĭ-s / *gḗntĭ-s > *ǵĭ́ntĭs / *ǵḗntĭs >… староцерк.-слов. зѩть, укр. зять, рос. зять, біл. зяць, болг. зет, словен. zèt, пол. zięć, чеськ. zet᾽, лит. žéntas, латис. znuôts, санск. jñātíṣ IAST;
- *gʰ:
- пра-і.є. *gʰĕmi̯ā > *ǵʰĕmi̯ā >… староцерк.-слов. землѩ, укр. земля́, рос. земля́, біл. зямля́, болг. земя́, словен. zémlja, пол. ziemia, чеськ. země, лит. žẽmė, латис. zeme, авест. zam-, zå, санск. kṣam- IAST;
- пра-і.є. *gʰĕi̯-m-ā > *ǵʰĕi̯mā >… староцерк.-слов. зима, укр. зима́, рос. зима́, біл. зіма́, болг. зи́ма, словен. zíma, пол. zima, лит. žẽmė, латис. zìema, авест. zyå-, санск. himás IAST;
Кентум
У мовах групи «кентум» палатовелярні приголосні злилися зі звичайними велярними (*k, *g, *gʰ). Більшість мов кентум зберегли праіндоєвропейські лабіовелярні (*kʷ, *gʷ, *gʷ ʰ) або їхні історичні похідні, відмінні від простих велярних; наприклад, праіндоєвропейський *k: *kʷ → латинський c /k/: qu /kʷ/, грецький κ /k/: π /p/ (або τ /t/ перед першим голосним), готський /h/: /hʷ/, тощо.
Назва «кентум» походить від латинського слова centum «сто» (від праіндоєвропейської *ḱm̥tóm), ілюструючи об'єднання *k та *ḱ. Можна порівняти з санскритським śata або українським сто, в яких *ḱ змінилося на фрикативний звук.
Підтвердження існування лабіовелярних звуків /kʷ/, на відміну від простих подвійних /kW/, знайдено в грецькій (q- серії лінійного письма B), італійських (латинське qu), германських (готська hwair ƕ і qairþra q) та кельтських (огамічне письмо ceirt Q). Таким чином, за прийнятою реконструкцією праіндоєвропейської мови, лабіовелярність цього ряду може бути також новою для групи кентум, причинно пов'язаною з перенесенням палатовелярних звуків уперед. Головний аргумент на користь такого підходу надають анатолійські мови, хоча їхня фонетика й невідома в деталях. Хетти (і лувійці) використовували не символи серії q- тогочасного клинопису (які передавали безголосний увулярний звук у акадській мові), а передавали відповідні лабіовелярні звуки праіндоєвропейської мови як ku. Думки про те, передавало це один звук анатолійських мов чи групу /k+w/, розходяться. Подібність трьох дорсальних рядів оскаржується також за типологічними причинами, але цей аргумент не має великого значення, оскільки існують мови з такою трьохрядовою системою, наприклад язгулямська мова (одна з іранських мов, але її систему дорсальних не можна порівнювати з фонологією праіндоєвропейської мови). Загалом такі мови рідкісні, і один з трьох рядів зазвичай не вживається. Можна вважати, що жодна з існуючих індоєвропейських мов не зберегла повністю трьохрядову систему, навіть якщо вона була в прамові.
Останнім часом з'являлися повідомлення про те, що мова в Індії має ознаки мови типу кентум, але згодом вони були визнані помилковими.
Причина зміни фонетики
У XIX столітті часом вважали, що ізоглоса кентум — сатем розділяла в минулому різні діалекти індоєвропейської мови. Проте вже Карл Бругман і частково Йоганнес Шмідт довели, що поділ кентум/сатем був територіальною особливістю.
Неповна сатемізація в балтійських і, меншою мірою, слов'янських мов, була прийнята як доказ проникнення сатемічної зміни або як наслідок запозичень при ранніх контактах протобалтів та протогерманців. Приклади слідів лабіальних елементів лабіовелярних звуків у балто-слов'янських мовах включають литовське ungurys «вугор» <*angʷi-, литовське dygus «гострий» <*dʰ eig ʷ-. Відомі також приклади неповної сатемізації в індоіранських мовах, такі як санскритське гуру «важкий» ←*gʷer-; Кулам «стадо» ←*kʷel-; також куру «робити» ←*kʷer-, але це слово з'являється лише в текстах після написання Рігведи.
Примітки
- В.А. Маслова. Истоки праславянской фонологии (Російською) . с. 299.
Посилання
- Мови-кентом // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 328. — .
Література
- Solta, G. R., Palatalisierung und Labialisierung, Indogermanische Forschungen. 70 (1965), 276—315.
- Karl Brugmann, Grundriss der Vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen, Strassburg, Karl J. Trübner, 1886, Erster Band.
- Karl Brugmann, Grundriss der vergleichenden grammatik der indogermanischen sprachen, 2nd, Strassburg, K.J. Trübner, 1897—1916, Volume I Part 1.
- Benjamin W. Fortson, Indo-European Language and Culture: An Introduction, 2nd, Chichester, U.K.; Malden, MA, Wiley-Blackwell, 2010.
- Frederik Kortlandt. General Linguistics & Indo-European Reconstruction (PDF). Frederik Kortlandt, 1993.
- Winfred Philipp Lehmann, Theoretical Bases of Indo-European Linguistics, Taylor & Francis Group, 1993.
- Anatole Lyovin, An introduction to the languages of the world, New York, Oxford University Press, 1997.
- Proto-Indo-European in Encyclopedia of Indo-European Culture, London, Chicago, Fitzroy Dearborn Publishers, 1997.
- Melchert, Craig (1987). PIE velars in Luvian: 182—204. URL consultato in data 28 novembre 2009.
- Remys, Edmund (2007). General distinguishing features of various Indo-European languages and their relationship to Lithuanian. Indogermanische Forschungen (IF) 112: 244—276.
- August Schleicher, Compendium der vergleichenden grammatik der indogermanischen sprachen (in German), Weimar, Hermann Böhlau, 1871.
- Oswald J. L. Szemerényi, Introduction to Indo-European Linguistics, Oxford [u.a.], Oxford University Press, 1990.
- Francisco Villar, Gli indoeuropei e le origini dell'Europa, Bologna, Società editrice il Mulino, 2012.
- Peter von Bradke, Über Methode und Ergebnisse der arischen (indogermanischen) Alterthumswissenshaft, Giessen, J. Ricker'che Buchhandlung, 1890.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет