Ібрутиніб

Ібрутиніб (англ. Ibrutinib, лат. Ibrutinibum) — синтетичний лікарський препарат, який належить до групи інгібіторів протеїнтирозинкінази, який застосовується перорально. Ібрутиніб уперше синтезований у лабораторії компанії , та застосовується у клінічній практиці з 2013 року.

Ібрутиніб
Систематизована назва за IUPAC
1-[(3R)-3-[4-Amino-3-(4-phenoxyphenyl)-1H-pyrazolo[3,4-d]pyrimidin-1-yl]piperidin-1-yl]prop-2-en-1-one
Класифікація
ATC-код	L01EL01
PubChem	24821094
CAS	936563-96-1
DrugBank
Хімічна структура
Формула	C25H24N6O2
Мол. маса	440,4971 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність	2,9%
Метаболізм	Печінка
Період напіввиведення	4-13 год.
Екскреція	фекалії (80%), Нирки (<10%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата	ІМБРУВІКА, «Каталент СТС, Інк.»/«Сілаг АГ»,США/Швейцарія UA/14220/01/01 03.03.2015-03/03/2020

Фармакологічні властивості

Ібрутиніб — синтетичний лікарський засіб, який належить до групи інгібіторів протеїнтирозинкінази. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту тирозинкінази Брутона, яка грає важливу роль у підтриманні життєздатності клітин злоякісних пухлин. Унаслідок застосування препарату пригнічується проліферація та виживання злоякісних B-лімфоцитів, а також міграція та адгезія злоякісних клітин до їх субстратів. Унаслідок цього відбувається загибель злоякісних клітин, зменшення їх росту та зменшення розмірів злоякісних пухлин. Початково ібрутиніб застосовувався для лікування , за рік FDA схвалила препарат для лікування хронічного лімфолейкозу, а з 2015 року препарат схвалений для лікування макроглобулінемії Вальденстрема. У проведених клінічних дослідженнях ібрутиніб у хворих мантійноклітинною лімфомою сприяє подовженню тривалості життя, у тому числі після рецидиву хвороби. Ібрутиніб також ефективний як доповнююча терапія до традиційних схем лікування хронічного лімфолейкозу. У США проводяться дослідження щодо застосування ібрутиніба при реакції .

Фармакокінетика

Ібрутиніб добре та швидко всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить лише 2,9 % у зв'язку з ефектом першого проходження чере печінку. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 1—2 годин після прийому препарату. Ібрутиніб майже повністю (на 93,7 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, даних за виділення в грудне молоко людини немає. Ібрутиніб метаболізується у печінці. Виводиться препарат переважно (на 80 %) із калом, частково із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення ібрутинібу становить 4—13 годин, цей час може незначно змінюватися у хворих із порушенням функції печінки.

Покази до застосування

Ібрутиніб застосовують у дорослих хворих про , хронічному лімфолейкозі, макроглобулінемії Вальденстрема, лімфомі маргінальної зони та реакції .

Побічна дія

При застосуванні ібрутинібу побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при застосуванні інших протипухлинних препаратів, зокрема . Найчастішими побічними ефектами препарату є підвищення ризику кровотеч, фібриляція передсердь, збільшення частоти виникнення інфекцій, тромбоцитопенія, анемія, нейтропенія. Іншими частими побічними ефектами препарату є лейкоцитоз, лімфоцитоз, головний біль, нудота, блювання, діарея або запор, стоматит, шкірний висип, біль у суглобах або м'язах, гарячка, периферичні набряки. Рідше при застосуванні ібрутинібу спостерігається кропив'янка, еритема шкіри, підвищення рівня сечової кислоти в крові, інтерстиційні захворювання легень, запаморочення, периферична нейропатія, сухість у роті, синдром лізису пухлини, розвиток раку шкіри, печінкова недостатність.

Протипокази

Ібрутиніб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, важкому порушенні функції печінки або нирок, привагітності та годуванни грудьми, особам віком до 18 років, при одночасному застосуванні з карбамазепіном, рифампіцином, фенітоїном, варфарином, препаратами звіробою, антагоністами вітаміну K, та з вітаміном E.

Форми випуску

Ібрутиніб випускається у вигляді желатинових капсул і таблеток по 0,07; 0,14; 0,28; 0,42 і 0,56 г.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
2. Имбрувика (Imbruvica) инструкция по применению [ 10 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Ibrutinib [ 10 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
4. Shaywitz, David (5 квітня 2013). . Forbes. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 8 липня 2020. (англ.)
5. PMID 17154430 (PMID 17154430)
   Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
6. Ибрутиниб показал хорошую переносимость и эффективность у больных лимфомой [ 11 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
7. . U.S.Food and Drug Administration (FDA). 8 квітня 2015. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 21 квітня 2020. (англ.)
8. Azvolinsky, Anna. . Cancer Network. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014. (англ.)
9. (Пресреліз). U.S. Food and Drug Administration (FDA). 29 січня 2015. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 8 липня 2020. (англ.)
10. . AbbVie. 10 липня 2015. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 21 квітня 2020. (англ.)
11. Компания Janssen обнародовала результаты наблюдения по исследованию препарата Имбрувика (ибрутиниб) у пациентов с рецидивирующей или рефрактерной мантийноклеточной лимфомой [ 8 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
12. Ибрутиниб в лечении хронического лимфолейкоза [ 11 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
13. В США препарат Имбрувика (ибрутиниб) одобрен для лечения хронической реакции «трансплантат против хозяина» [ 12 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Ібрутиніб на сайті mozdocs.kiev.ua [ 8 липня 2020 у Wayback Machine.]
• https://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_6617.htm [ 11 липня 2020 у Wayback Machine.]