Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Гностицизм | |
 | |
| Перський гностицизм | |
| Курдський гностицизм | |
| Сіро-єгипетські гностики | |
| Відомі гностичні автори | |
| Середньовічний гностицизм | |
| Гностичні писання | |
Альбіго́йці (фр. Albigeois) — прихильники вчень катарів та вальденсів доби Середньовіччя (ХІІ-ХІІІ ст.) в Південній Франції, центром яких стало місто Альбі, звідки й пішла його назва.
Виступали проти догматів католицької церкви, церковного землеволодіння і десятини, закликали повернутися до християнства апостольських часів, самі вели просте, моральне і самотнє життя. Проголосивши католицьку церкву творінням диявола, вони накликали на себе переслідування з її боку.
Серед альбігойців було чимало світських феодалів, які хотіли заволодіти церковними землями та зберегти політичну незалежність півдня Франції (сепаратизм). Католицька церква вважала альбігойців за єретиків. Поширення альбігойства посилило тертя з католицизмом, що спричинило альбігойські війни (Франція).
Історична довідка
Термін з'явився вперше у «Хроніці» письменника та історика Ж. дю Брейля (ХІІ ст.). За тих часів альбігойцями називали саме катарів Південної Франції, в Італії подібний рух мав назву Патарія.
Становлення катарського руху
У першій третині ХІ століття перші катари з’являються у Франції: у Вертусі в Шампані (близько 1000 року), Тулузі (1017), Орлеані (1022), а також в Монтефорте в Італії (1034). У другій половині того ж століття григоріанські реформи викликали помітний спад руху, але за цим стався новий його підйом. Послідовники вчення катарів сформували одне з найбільших мирянських релігійних течій середньовіччя і вважалися співзасновниками руху за бідність. Після 1100 р. цей рух швидко поширився: на Антверпен, Левен і Брюгге з 1110 по 1115 рік, Суассон (1114), Утрехт (1135), Льєж (1135), Кельн (1143), Безансон (1163), Трір (1164), Везле (1167), Аррас (1172), Реймс (1180), Труа (1200), Лондон (1210), Страсбург (1211).
З 1155 року катарський рух також поширюється Італією. Протягом декількох десятиліть італійські катари розділилися на кілька місцевих церков, які підтримували зв'язки з церквами богомилів на сході. Близько 1200 року частина катарів в Конкореццо, послідовників єпископа-катара Назарія (конкорезенці) відокремилися від послідовників Дезидерія. Близько 1230 року альбігойці розділилися на школи послідовників Белесманци і Джованні ді Луджо, в колі яких була написана робота катарів «Liber de duobus principiis» («Книга двох принципів»).
У Німеччині катарів можна простежити у Кельні, починаючи з 1143 р. До 1200 року рух вже охопив великі території між Рейном і Піренеями. Утворилися великі громади, особливо в Окситанії та північній Італії. 1167 року в Сен-Фелікс де Караман відбувся синод катарів південної Франції. Там голова, Никита, ймовірно, богомільський священик зі Східної Римської імперії (Візантії), нав'язував сильніший дуалізм, оснований на східній моделі, і заохочував утворення єпископатів. Рух катарів перетворився на власну церкву. У найважливішому районі катарів, Лангедоку в Окситанії на півдні Франції, було засновано чотири єпархії (Альбі, Ажен, Тулуза, Каркассон). Шість єпархій також були створені у другому важливому центрі катарів, північній Італії (особливо в Ломбардії).
Катари мали свій основний ареал поширення в південному французькому регіоні, де їх дуже поважали, особливо при аристократичних дворах, серед іншого тому, що в цій області не було вищої влади, крім дрібних князів, і церква катарів надавала позитивний вплив своєю справжньою мораллю і матеріальною скромністю. Крім того, населення районів, контрольованих катарами, не повинно було платити десятину як церковний податок. У перші дні руху багато представників вищого класу, включаючи могутніх графів Тулузи, симпатизували катарам. Пізніше катари також з'явилися в інших частинах Італії, Сицилія, Рейнська область, Австрія, Іспанія, Англія та деякі скандинавські країни.
Перші контрзаходи церкви
Церковні закони, спрямовані проти альбігойців і прийняті Третім Латеранським собором (1179), ознаменували початок діяльності середньовічної інквізиції.
Відмовившись визнати владу папи, катари накликали на себе гнів католицької церкви. Вони вважали, що хрест є символом зла і людських мук, заперечували торгівлю святими мощами — в той час надзвичайно прибуткове джерело доходів католицької церкви. Святий престол не раз посилав у Лангедок посередників, таких як Бернар Клервоський, щоб підпорядкувати собі катарів, але так нічого і не домігся.
Придушення руху
Рішення католицьких церковних соборів, зокрема, Турського собору (1163) і Третього Латеранського собору (1179), не мали більшого впливу на катарів. Коли папа Інокентій III прийшов до влади в 1198 році, він вирішив розібратися з ними.
Спочатку Папа римський Інокентій намагався мирно навернутися і відправив ряд легатів в області катарів. Їм довелося боротися не тільки з катарами, дворянами, які їх захищали, і з людьми, які їх поважали, але і з багатьма єпископами регіону, які обурювалися значною владою, яку Папа надав своїм легатам. 1208 року Папа Інокентій III закликав до хрестового походу проти катарів. Хрестовий похід, який отримав назву альбигойского (від назви нашого міста Аль-бі), тривав одинадцять років і остаточно завершився лише в 1255 році. Він відрізнявся надзвичайною жорстокістю та забрав тисячі людських життів, як катарів, так і звичайних християн. В цей час катари почали зміцнювати свої замки, такі як Монсегюр, розташований на півдні сучасної Франції, які зазвичай використовувалися як місця для колективних молитов. Під час хрестового походу Монсегюр перетворився на останній притулок катарів. 1243 року почалася облога Монсегюра, однак складний гірський рельєф не сприяв успіхам хрестоносців. Остаточно катари здалися 2 березня 1244 року.
Це сталося після десяти місяців облоги. За цей час багато хто з повстанців взяли катарскую віру і приєдналися до захисників фортеці. Згідно з умовами капітуляції, катарам було дано 15 днів, щоб підготуватися до своєї долі. В ніч перед тим, як вони повинні були здатися, четверо катарів потай втекли з фортеці, забравши з собою катарські скарби. Досі достеменно не відомо, що це були за скарби, однак це питання не раз обговорювалося на сторінках численних книг. Висловлювалися припущення, що серед інших був і коштовний легендарний Святий Грааль, казкова «балакуча голова» тамплієрів, найважливіші предмети катарського релігійного культу, писання або, як припускають автори «Відкриття тамплієрів» Лінн Пикнетт і Клайв Прінс, цим найважливішим скарбом могли бути ці самі чотири катари. В день здачі фортеці усі 205 катарів, що перебували в стінах Монсепора, були виведені в гірську долину і спалені на вогнищах.
Після цього інквізиція зайнялася винищенням останніх вогнищ катарської єресі, розташованих у відрогах Піренеїв. Найбільш достовірне, що збереглися до наших днів свідоцтво — історія невеликого селища Монтель, жителі якого були допитані трибуналом інквізиції. 1320 року більшість катарських ватажків були проголошені єретиками і спалені на багатті. Це поклало край існуванню катарської церкви.
У 14 столітті рух альбігойців було ліквідовано. Від них залишилися потужні середньовічні замки-фортеці, зведені на вершинах гір та скель, які контролювали торговельні шляхи та військові дороги.
Термін «альбігойці» історики втім широко використовували до 1960, після чого здебільшого вживають термін «катари».
Характеристика
Релігія альбігойців належить до дуалістичних релігійних течій, витоки якої у маніхействі. Альбігойці були переконані, що існують два начала: добре (Бог — творець духовного) і зле (диявол — творець матеріального). Світ, як і тіло людини, в якому міститься душа, матеріальні, отже, створені дияволом. Упродовж життя людина прагне очиститися, але одного життя на це не вистачить, тому альбігойці вірили в реінкарнацію.
Вони вважали Ісуса Христа лише одним із пророків і не поклонялися йому. Не сприймали хрест як святиню, оскільки він став засобом страти. Не визнавали дієвими сім таїнств католицької церкви, зокрема хрещення водою, замінивши його висвяченням. Стверджували, що молитися можна просто неба чи в будь-якому помешканні, тому храми не потрібні. Заперечували вчення про майбутнє на Страшному Суді, існування Пекла і Раю. Не визнавали церковної ієрархії, влади церкви й держави. У своїх твердженнях апелювали до Нового Завіту, оскільки Старий Завіт розцінювали як творіння диявола. Забороняли клятви, участь у війнах, смертну кару.
Серед альбігойців були «досконалі» та просто віряни. «Досконалі» проходили обряди духовного хрещення, яке наділяло правом проповідувати нову релігію, та публічного сповідання гріхів; дотримувалися обітниці цнотливості; були вегетаріанцями; не могли вбивати; мусили казати лише правду. Вірянам дозволялося одружуватися та мати власність. На чолі альбігойців стояли єпископи, яких обирали з-поміж «досконалих» і дияконів.
Література
- La Chanson de la Croisade Albigeoise. Lettres Gothique. Paris: Lgf, 1997. 304 р.
- Мадоль Ж. Альбигойская драма и судьбы Франции. Санкт-Петербург: Евразия, 2000. 326 с.
- Осокин Н. А. История альбигойцев и их времени. Москва: АСТ, 2000. 896 с.
- Niel F. Albigois et cathares. Paris: PUF, 2010. 128 p.
- Buffetaut Y. Les cathares et la croisade contre les Albigeois. Louviers: Ysec Edition, 2015. 120 p.
Див. також
Джерела
- О. І. Предко, д.ф.н., Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Альбігойці // Велика українська енциклопедія.
- О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. Наочний довідник. Всесвітня історія. 6-7 класи. — Київ — Харків. — «ВЕСТА», 2006.
- . ВУЕ. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 20 квітня 2019.
- . Українська Релігієзнавча Енциклопедія. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 15 листопада 2020.
Примітки
- Roquebert, Michel (1986). «Релігія катарів» (La religion cathare). Loubatieres. с. 24. ISBN .
- Daniela Müller (2014). Ketzer und Kirche: Beobachtungen aus zwei Jahrtausenden. Lit-Verlag. с. 162.
- Arno Borst (1992). Die Katharer. с. 75, 77.
- "В Австрії альбігойці вперше згадуються близько 1207 року, коли герцог Леопольд VI вказав на необхідність заснування єпархії у Відні. За 1210 рік Клостернойбурзький літопис повідомляє, що герцог стратив численних патеренян (включаючи катарів), які знайшли численних послідовників після тортур. Це говорить про певну поширеність руху наколо Відня. Однак, як видно з пізніших інцидентів, винищення секти герцогу навряд чи вдалося" — Friedrich Schragl, Geschichte der Diözese St. Pölten, Verlag Niederösterreichisches Pressehaus, Wien, 1985, , S. 52; Альбігойці на «Google Books»
 | Це незавершена стаття з історії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про релігію. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gnosticizm Perskij gnosticizm Mandeyi Manihejstvo Kurdskij gnosticizm Yazdanizm Yezidi Ahl e Hakk Aleviti Siro yegipetski gnostiki Vasilidiani Vidomi gnostichni avtori en Menandr Valentin Markion Vasilid Mani Piznij gnosticizm Kayiniti Borboriti Serednovichnij gnosticizm Pavlikiani Albigojci Bogomili Katari Valdensi Zhidivstvuyuchi Gnostichni pisannya Biblioteka Nag Hammadi Cej shablon pereglyanutiredaguvati Albigo jci fr Albigeois prihilniki vchen katariv ta valdensiv dobi Serednovichchya HII HIII st v Pivdennij Franciyi centrom yakih stalo misto Albi zvidki j pishla jogo nazva Polotno Pedro Berrugveta isp Pedro Berruguete Disput pomizh Sv Dominikom ta albigojcyami Knigi oboh grup buli kinuti u vogon prote knigi dominikanciv chudesnim chinom ne zgorili Vistupali proti dogmativ katolickoyi cerkvi cerkovnogo zemlevolodinnya i desyatini zaklikali povernutisya do hristiyanstva apostolskih chasiv sami veli proste moralne i samotnye zhittya Progolosivshi katolicku cerkvu tvorinnyam diyavola voni naklikali na sebe peresliduvannya z yiyi boku Sered albigojciv bulo chimalo svitskih feodaliv yaki hotili zavoloditi cerkovnimi zemlyami ta zberegti politichnu nezalezhnist pivdnya Franciyi separatizm Katolicka cerkva vvazhala albigojciv za yeretikiv Poshirennya albigojstva posililo tertya z katolicizmom sho sprichinilo albigojski vijni Franciya Istorichna dovidkaTermin z yavivsya vpershe u Hronici pismennika ta istorika Zh dyu Brejlya HII st Za tih chasiv albigojcyami nazivali same katariv Pivdennoyi Franciyi v Italiyi podibnij ruh mav nazvu Patariya Stanovlennya katarskogo ruhu U pershij tretini HI stolittya pershi katari z yavlyayutsya u Franciyi u Vertusi v Shampani blizko 1000 roku Tuluzi 1017 Orleani 1022 a takozh v Monteforte v Italiyi 1034 U drugij polovini togo zh stolittya grigorianski reformi viklikali pomitnij spad ruhu ale za cim stavsya novij jogo pidjom Poslidovniki vchennya katariv sformuvali odne z najbilshih miryanskih religijnih techij serednovichchya i vvazhalisya spivzasnovnikami ruhu za bidnist Pislya 1100 r cej ruh shvidko poshirivsya na Antverpen Leven i Bryugge z 1110 po 1115 rik Suasson 1114 Utreht 1135 Lyezh 1135 Keln 1143 Bezanson 1163 Trir 1164 Vezle 1167 Arras 1172 Rejms 1180 Trua 1200 London 1210 Strasburg 1211 Z 1155 roku katarskij ruh takozh poshiryuyetsya Italiyeyu Protyagom dekilkoh desyatilit italijski katari rozdililisya na kilka miscevih cerkov yaki pidtrimuvali zv yazki z cerkvami bogomiliv na shodi Blizko 1200 roku chastina katariv v Konkorecco poslidovnikiv yepiskopa katara Nazariya konkorezenci vidokremilisya vid poslidovnikiv Dezideriya Blizko 1230 roku albigojci rozdililisya na shkoli poslidovnikiv Belesmanci i Dzhovanni di Ludzho v koli yakih bula napisana robota katariv Liber de duobus principiis Kniga dvoh principiv Karta z marshrutami zamkiv katariv sini kvadrati ta liniyi na pivdni Franciyi na rubezhi HIII stolittya U Nimechchini katariv mozhna prostezhiti u Kelni pochinayuchi z 1143 r Do 1200 roku ruh vzhe ohopiv veliki teritoriyi mizh Rejnom i Pireneyami Utvorilisya veliki gromadi osoblivo v Oksitaniyi ta pivnichnij Italiyi 1167 roku v Sen Feliks de Karaman vidbuvsya sinod katariv pivdennoyi Franciyi Tam golova Nikita jmovirno bogomilskij svyashenik zi Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Vizantiyi nav yazuvav silnishij dualizm osnovanij na shidnij modeli i zaohochuvav utvorennya yepiskopativ Ruh katariv peretvorivsya na vlasnu cerkvu U najvazhlivishomu rajoni katariv Langedoku v Oksitaniyi na pivdni Franciyi bulo zasnovano chotiri yeparhiyi Albi Azhen Tuluza Karkasson Shist yeparhij takozh buli stvoreni u drugomu vazhlivomu centri katariv pivnichnij Italiyi osoblivo v Lombardiyi Katari mali svij osnovnij areal poshirennya v pivdennomu francuzkomu regioni de yih duzhe povazhali osoblivo pri aristokratichnih dvorah sered inshogo tomu sho v cij oblasti ne bulo vishoyi vladi krim dribnih knyaziv i cerkva katariv nadavala pozitivnij vpliv svoyeyu spravzhnoyu morallyu i materialnoyu skromnistyu Krim togo naselennya rajoniv kontrolovanih katarami ne povinno bulo platiti desyatinu yak cerkovnij podatok U pershi dni ruhu bagato predstavnikiv vishogo klasu vklyuchayuchi mogutnih grafiv Tuluzi simpatizuvali kataram Piznishe katari takozh z yavilisya v inshih chastinah Italiyi Siciliya Rejnska oblast Avstriya Ispaniya Angliya ta deyaki skandinavski krayini Pershi kontrzahodi cerkvi Cerkovni zakoni spryamovani proti albigojciv i prijnyati Tretim Lateranskim soborom 1179 oznamenuvali pochatok diyalnosti serednovichnoyi inkviziciyi Vidmovivshis viznati vladu papi katari naklikali na sebe gniv katolickoyi cerkvi Voni vvazhali sho hrest ye simvolom zla i lyudskih muk zaperechuvali torgivlyu svyatimi moshami v toj chas nadzvichajno pributkove dzherelo dohodiv katolickoyi cerkvi Svyatij prestol ne raz posilav u Langedok poserednikiv takih yak Bernar Klervoskij shob pidporyadkuvati sobi katariv ale tak nichogo i ne domigsya Pridushennya ruhu Vignyannya katariv z Karkassonu 1209 r Rishennya katolickih cerkovnih soboriv zokrema Turskogo soboru 1163 i Tretogo Lateranskogo soboru 1179 ne mali bilshogo vplivu na katariv Koli papa Inokentij III prijshov do vladi v 1198 roci vin virishiv rozibratisya z nimi Spochatku Papa rimskij Inokentij namagavsya mirno navernutisya i vidpraviv ryad legativ v oblasti katariv Yim dovelosya borotisya ne tilki z katarami dvoryanami yaki yih zahishali i z lyudmi yaki yih povazhali ale i z bagatma yepiskopami regionu yaki oburyuvalisya znachnoyu vladoyu yaku Papa nadav svoyim legatam 1208 roku Papa Inokentij III zaklikav do hrestovogo pohodu proti katariv Hrestovij pohid yakij otrimav nazvu albigojskogo vid nazvi nashogo mista Al bi trivav odinadcyat rokiv i ostatochno zavershivsya lishe v 1255 roci Vin vidriznyavsya nadzvichajnoyu zhorstokistyu ta zabrav tisyachi lyudskih zhittiv yak katariv tak i zvichajnih hristiyan V cej chas katari pochali zmicnyuvati svoyi zamki taki yak Monsegyur roztashovanij na pivdni suchasnoyi Franciyi yaki zazvichaj vikoristovuvalisya yak miscya dlya kolektivnih molitov Pid chas hrestovogo pohodu Monsegyur peretvorivsya na ostannij pritulok katariv 1243 roku pochalasya obloga Monsegyura odnak skladnij girskij relyef ne spriyav uspiham hrestonosciv Ostatochno katari zdalisya 2 bereznya 1244 roku Vid na ruyini zamku Monsegyur Ce stalosya pislya desyati misyaciv oblogi Za cej chas bagato hto z povstanciv vzyali katarskuyu viru i priyednalisya do zahisnikiv forteci Zgidno z umovami kapitulyaciyi kataram bulo dano 15 dniv shob pidgotuvatisya do svoyeyi doli V nich pered tim yak voni povinni buli zdatisya chetvero katariv potaj vtekli z forteci zabravshi z soboyu katarski skarbi Dosi dostemenno ne vidomo sho ce buli za skarbi odnak ce pitannya ne raz obgovoryuvalosya na storinkah chislennih knig Vislovlyuvalisya pripushennya sho sered inshih buv i koshtovnij legendarnij Svyatij Graal kazkova balakucha golova tampliyeriv najvazhlivishi predmeti katarskogo religijnogo kultu pisannya abo yak pripuskayut avtori Vidkrittya tampliyeriv Linn Piknett i Klajv Prins cim najvazhlivishim skarbom mogli buti ci sami chotiri katari V den zdachi forteci usi 205 katariv sho perebuvali v stinah Monsepora buli vivedeni v girsku dolinu i spaleni na vognishah Pislya cogo inkviziciya zajnyalasya vinishennyam ostannih vognish katarskoyi yeresi roztashovanih u vidrogah Pireneyiv Najbilsh dostovirne sho zbereglisya do nashih dniv svidoctvo istoriya nevelikogo selisha Montel zhiteli yakogo buli dopitani tribunalom inkviziciyi 1320 roku bilshist katarskih vatazhkiv buli progolosheni yeretikami i spaleni na bagatti Ce poklalo kraj isnuvannyu katarskoyi cerkvi U 14 stolitti ruh albigojciv bulo likvidovano Vid nih zalishilisya potuzhni serednovichni zamki forteci zvedeni na vershinah gir ta skel yaki kontrolyuvali torgovelni shlyahi ta vijskovi dorogi Termin albigojci istoriki vtim shiroko vikoristovuvali do 1960 pislya chogo zdebilshogo vzhivayut termin katari HarakteristikaReligiya albigojciv nalezhit do dualistichnih religijnih techij vitoki yakoyi u manihejstvi Albigojci buli perekonani sho isnuyut dva nachala dobre Bog tvorec duhovnogo i zle diyavol tvorec materialnogo Svit yak i tilo lyudini v yakomu mistitsya dusha materialni otzhe stvoreni diyavolom Uprodovzh zhittya lyudina pragne ochistitisya ale odnogo zhittya na ce ne vistachit tomu albigojci virili v reinkarnaciyu Voni vvazhali Isusa Hrista lishe odnim iz prorokiv i ne poklonyalisya jomu Ne sprijmali hrest yak svyatinyu oskilki vin stav zasobom strati Ne viznavali diyevimi sim tayinstv katolickoyi cerkvi zokrema hreshennya vodoyu zaminivshi jogo visvyachennyam Stverdzhuvali sho molitisya mozhna prosto neba chi v bud yakomu pomeshkanni tomu hrami ne potribni Zaperechuvali vchennya pro majbutnye na Strashnomu Sudi isnuvannya Pekla i Rayu Ne viznavali cerkovnoyi iyerarhiyi vladi cerkvi j derzhavi U svoyih tverdzhennyah apelyuvali do Novogo Zavitu oskilki Starij Zavit rozcinyuvali yak tvorinnya diyavola Zaboronyali klyatvi uchast u vijnah smertnu karu Sered albigojciv buli doskonali ta prosto viryani Doskonali prohodili obryadi duhovnogo hreshennya yake nadilyalo pravom propoviduvati novu religiyu ta publichnogo spovidannya grihiv dotrimuvalisya obitnici cnotlivosti buli vegetariancyami ne mogli vbivati musili kazati lishe pravdu Viryanam dozvolyalosya odruzhuvatisya ta mati vlasnist Na choli albigojciv stoyali yepiskopi yakih obirali z pomizh doskonalih i diyakoniv LiteraturaLa Chanson de la Croisade Albigeoise Lettres Gothique Paris Lgf 1997 304 r Madol Zh Albigojskaya drama i sudby Francii Sankt Peterburg Evraziya 2000 326 s Osokin N A Istoriya albigojcev i ih vremeni Moskva AST 2000 896 s Niel F Albigois et cathares Paris PUF 2010 128 p Buffetaut Y Les cathares et la croisade contre les Albigeois Louviers Ysec Edition 2015 120 p Div takozhKatari YeresDzherelaO I Predko d f n Kiyivskij nacionalnij universitet imeni Tarasa Shevchenka Albigojci Velika ukrayinska enciklopediya O V Gisem O O Martinyuk Naochnij dovidnik Vsesvitnya istoriya 6 7 klasi Kiyiv Harkiv VESTA 2006 VUE Arhiv originalu za 18 lyutogo 2022 Procitovano 20 kvitnya 2019 Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Arhiv originalu za 5 bereznya 2021 Procitovano 15 listopada 2020 PrimitkiRoquebert Michel 1986 Religiya katariv La religion cathare Loubatieres s 24 ISBN 2862660329 Daniela Muller 2014 Ketzer und Kirche Beobachtungen aus zwei Jahrtausenden Lit Verlag s 162 Arno Borst 1992 Die Katharer s 75 77 V Avstriyi albigojci vpershe zgaduyutsya blizko 1207 roku koli gercog Leopold VI vkazav na neobhidnist zasnuvannya yeparhiyi u Vidni Za 1210 rik Klosternojburzkij litopis povidomlyaye sho gercog strativ chislennih paterenyan vklyuchayuchi katariv yaki znajshli chislennih poslidovnikiv pislya tortur Ce govorit pro pevnu poshirenist ruhu nakolo Vidnya Odnak yak vidno z piznishih incidentiv vinishennya sekti gercogu navryad chi vdalosya Friedrich Schragl Geschichte der Diozese St Polten Verlag Niederosterreichisches Pressehaus Wien 1985 ISBN 3 85326 737 8 S 52 Albigojci na Google Books Ce nezavershena stattya z istoriyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro religiyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi