Реджинальдо Джуліані Reginaldo Giuliani Служба Тип клас Підводний човен типу Люцці Держава прапора Королівство Італія Тр

«Реджинальдо Джуліані»
Reginaldo Giuliani
Служба
Тип/клас	Підводний човен типу «Люцці»
Держава прапора	Королівство Італія Третій Рейх
Належність	Королівські військово-морські сили Італії Крігсмаріне
На честь
Корабельня	Franco Tosi, Таранто
Закладено	10 березня 1939
Спущено на воду	3 грудня 1939
Введено в експлуатацію	3 лютого 1940
На службі	1940-1944
Загибель	14 лютого 1944 року затоплений британським ПЧ у Малаккській протоці
Бойовий досвід	Друга світова війна Середземномор'я Битва за Атлантику
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1030 тонн (надводна) 1484 тонни (підводна)
Довжина	76,1 м
Ширина	6,98 м
Висота	4,55 м
Технічні дані
Рухова установка	Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Tosi 2 × електродвигуни Ансальдо
Гвинти	2
Потужність	2 × 1750 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 750 к. с. (електродвигун)
Швидкість	18 вузлів (33,3 км/год) (надводна) 8 вузлів (15 км/год) (підводна)
Дальність плавання	7500 миль (13900 км) на швидкості 9,4 вузлів у надводному положенні 108 миль (200 км) на швидкості 4 вузли (7,5 км/год) у підводному положенні
Екіпаж	58 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	2 × 100-мм гармати (OTO Mod. 1928)
Торпедно-мінне озброєння	8 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед
Зенітне озброєння	4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931

«Реджинальдо Джуліані» (італ. Reginaldo Giuliani) — військовий корабель, підводний човен типу «Люцці» Королівських ВМС Італії та нацистської Німеччини за роки Другої світової війни.

«Реджинальдо Джуліані»

Місце загибелі «Реджинальдо Джуліані»

«Реджинальдо Джуліані» був закладений 10 березня 1939 року на верфі компанії Franco Tosi у Таранто. 3 грудня 1939 року він був спущений на воду, а 3 лютого 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби

Після двох невдалих бойових походів в акваторії Середземномор'я, 29 серпня 1940 року «Реджинальдо Джуліані» відплив до Атлантичного океану. 10 вересня корабель пройшов Гібралтарську протоку, щоб 30 вересня прибути до Бордо. Він увійшов до складу підводних човнів італійського Королівського флоту, що призначалися до патрулювання Атлантичного океану.

У листопаді 1940 року «Джуліані» здійснив безрезультатний похід з бази в BETASOM. 16 березня 1941 року «Джуліані» відплив до Балтійського моря, де був навчальним підводним човном у Готенгафені для підготовки італійських офіцерів техніці нападу та методології, що використовувалася німцями. З квітня 1941 до квітня 1942 роки тривалі курси від двох до п'яти тижнів, включаючи бойові походи по Балтійському морю тривалістю від десяти до двадцяти днів; підготовку пройшли сім італійських екіпажів. 23 травня 1942 року «Джуліані» повернувся до Бордо. З 24 червня по 3 вересня 1942 «Джуліані» потопив три судна під час патрулювання біля островів Кабо-Верде. Він залишався в іспанському порту Сантандер, Кантабрія, до 8 листопада 1942 року, поки не були відремонтовані пошкодження, заподіяні 1 і 2 вересня летючими човнами «Сандерленд».

Після повернення до Франції та перетворення на транспортний підводний човен, «Джуліані» відплив 16 травня 1943 року зі 130 тонами ртуті і досяг Сінгапуру 1 серпня 1943 року. Після капітуляції Італії 8 вересня 1943 року «Джуліані» був захоплений німцями в Сінгапурі і перейменований на UIT-23. 11 лютого 1944 року UIT-23 відплив до Франції з 135 тоннами гуми та 70 тоннами олова, а 14 лютого був потоплений британським ПЧ в Малаккській протоці. 26 членів екіпажу загинули, 14 врятовані.

Командири

Фрегаттен-капітан Генріх Шефер (6 грудня 1943 — 7 січня 1944)
Оберлейтенант-цур-зее Вернер Штріглер (14-15 лютого 1944)

Див. також

Примітки

Виноски

Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Альпіно Баньоліні», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»

Джерела

Посилання

Reginaldo Giuliani [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
UIT-23 (ex Italian submarine Reginaldo Giuliani) [ 9 травня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Regio Sommergibile Reginaldo Giuliani [ 11 жовтня 2020 у Wayback Machine.](італ.)
Classe Liuzzi (1938) [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
Sommergibile Reginaldo Giuliani [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
UIT 23 [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.](нім.)

Література

Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. .
Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, .

[1] Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Альпіно Баньоліні», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»