Альпіно Баньоліні Alpino Bagnolini Служба Тип клас Підводний човен типу Люцці Держава прапора Королівство Італія Третій

«Альпіно Баньоліні»
Alpino Bagnolini
Служба
Тип/клас	Підводний човен типу «Люцці»
Держава прапора	Королівство Італія Третій Рейх
Належність	Королівські військово-морські сили Італії Крігсмаріне
Корабельня	Franco Tosi, Таранто
Закладено	15 грудня 1938
Спущено на воду	28 жовтня 1939
Введено в експлуатацію	22 грудня 1939
На службі	1939-1944
Загибель	11 березня 1944 року затоплений поблизу мису Доброї Надії британською ескадрильєю летючих човнів PBY «Каталіна»
Бойовий досвід	Друга світова війна Середземномор'я Битва за Атлантику
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1030 тонн (надводна) 1484 тонни (підводна)
Довжина	76,1 м
Ширина	6,98 м
Висота	4,55 м
Технічні дані
Рухова установка	Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Tosi 2 × електродвигуни Ансальдо
Гвинти	2
Потужність	2 × 1750 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 750 к. с. (електродвигун)
Швидкість	18 вузлів (33,3 км/год) (надводна) 8 вузлів (15 км/год) (підводна)
Дальність плавання	7500 миль (13900 км) на швидкості 9,4 вузлів у надводному положенні 108 миль (200 км) на швидкості 4 вузли (7,5 км/год) у підводному положенні
Екіпаж	58 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	2 × 100-мм гармати
Торпедно-мінне озброєння	8 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед
Зенітне озброєння	4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931

«Альпіно Баньоліні» (італ. Alpino Bagnolini) — військовий корабель, підводний човен типу «Люцці» Королівських ВМС Італії та нацистської Німеччини за роки Другої світової війни.

«Альпіно Баньоліні»

Місце загибелі «Альпіно Баньоліні»

Історія створення

«Альпіно Баньоліні» був закладений 15 грудня 1938 року на верфі компанії Franco Tosi у Таранто. 28 жовтня 1939 року він був спущений на воду, а 22 грудня 1939 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби

У складі ВМС Італії

«Альпіно Баньоліні» перебував у морі, коли Італія оголосила війну, і 12 червня 1940 року човен торпедував і потопив («Каліпсо») на південь від Криту. 9 вересня 1940 року «Баньоліні» відплив у третій похід і 13 вересня пройшов Гібралтарську протоку, прибувши до Бордо 30 вересня. Він входив до складу підводних човнів італійського Королівського флоту, що призначалися до патрулювання Атлантичного океану. Під час переходу «Альпіно Баньоліні» торпедував нейтральне іспанське вантажне судно Gabo Tortosa. «Баньоліні» потопив одне судно у своєму першому поході у складі BETASOM, перш ніж був пошкоджений протичовновими засобами противника. Патруль у липні 1941 року біля Гібралтару та патруль біля Азорських островів з 18 січня по 22 лютого 1942 року не увінчалися успіхом; і три походи до Південної Атлантики з 24 квітня до 28 червня, з 15 вересня до 7 листопада 1942 р. і з 14 лютого до 13 квітня 1943 р. були такими ж безрезультатними.

У складі Крігсмаріне

Наприкінці липня 1943 року «Баньоліні» і «Джузеппе Фінці» завершили переобладнання на спеціалізовані субмарини, як транспортні підводні човни для доставлення важливих вантажів на великі відстані. У ніч на 8 вересня, отримавши з Італії звістку про капітуляцію, німці утримали човен. Після італійського оголошення війни Німеччині італійський екіпаж був знятий з борту корабля, а їх замінили підводники Крігсмаріне; лишень 12 італійців приєдналися до них.

26 січня 1944 року після перетворення на німецький вантажний підводний човен, «Баньоліні» відплив вже під номером UIT-22. 22 лютого, за 900 миль від острову Вознесіння, човен був пошкоджений американським літаком, що спричинило втрату палива. Ця подія змусила U-178, що повертався з Пінангу, вирушити у точку рандеву біля узбережжя Південної Африки, де заправити постраждалий човен посеред океану. Втім, на місці зустрічі, за 500 миль від Кейптауна, U-178 виявив в океані лише пляму великої кількості нафти. 11 березня 1944 року колишній італійський човен був затоплений з усім екіпажем (43 особи) поблизу мису Доброї Надії британською ескадрильєю з трьох летючих човнів PBY «Каталіна».

Командири

Капітан III рангу (Франко Тосоні Піттоні) (25 квітня 1940 — 15 квітня 1941)
Оберлейтенант-цур-зее резерву (Карл Вундерліх) (11 жовтня 1943 — 11 березня 1944)

Див. також

(Д-5 «Спартаківець»)
USS Grenadier (SS-210)
(HNLMS O 26)
(U-552)
HMS Osiris (N67)
U 23 (тип підводних човнів Німеччини)

Примітки

Виноски

Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Альпіно Баньоліні», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», («Реджінальдо Джуліані»), («Глауко»), «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», («Арго»), «Леонардо да Вінчі», («Себастьяно Веньєр»), («Джакомо Нані»), «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», («Мікеле Б'янкі»), («Бенедетто Брін»), («Велелла»), («Ладзаро Моченіго»)

Джерела

Посилання

Alpino Bagnolini [ 20 лютого 2022 у Wayback Machine.](англ.)
UIT-22 (ex Italian submarine Alpino Bagnolini) Classe Liuzzi (1938) [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Regio Sommergibile Bagnolini [ 28 березня 2008 у Wayback Machine.](італ.)
Classe Liuzzi (1938) [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
UIT 22 [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.](нім.)

Література

Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. .
Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, .

[1] Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Альпіно Баньоліні», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», («Реджінальдо Джуліані»), («Глауко»), «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», («Арго»), «Леонардо да Вінчі», («Себастьяно Веньєр»), («Джакомо Нані»), «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», («Мікеле Б'янкі»), («Бенедетто Брін»), («Велелла»), («Ладзаро Моченіго»)