Команданте Каппелліні італ Comandante Cappellini військовий корабель крейсерський дизель електричний підводний човен тип

«Команданте Каппелліні» (італ. Comandante Cappellini) — військовий корабель, крейсерський дизель-електричний підводний човен типу «Марчелло» Королівських ВМС Італії, Крігсмаріне та Імперського флоту Японії за часів Другої світової війни.

«Команданте Каппелліні»
Comandante Cappellini

Німецький підводний човен UIT24 (колишній італійський «Команданте Каппеліні» у Внутрішньому Японському морі. Серпень 1944
Верф	OTO, Леричі
Під прапором	Королівство Італія Третій Рейх Японська імперія
Належність	Королівські військово-морські сили Італії Крігсмаріне Імперський флот Японії
Порт приписки	Бордо
Закладений	25 квітня 1938
Спуск на воду	14 травня 1939
Введений до складу флоту	23 вересня 1939
На службі	1939–1945
Сучасний статус	у вересні 1943 року захоплений Німеччиною після італійської капітуляції; введений в експлуатацію, як UIT-24. Після капітуляції Німеччини в травні 1945 року був захоплений Імператорським флотом Японії і перейменований на I-503. У вересні 1945 року після капітуляції Японії затоплений у протоці
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва на Середземному морі Битва за Атлантику
Проєкт
Тип ПЧ	крейсерський дизель-електричний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	17,4 вузлів (32,2 км/год)
Швидкість (підводна)	8 вузлів (15 км/год)
Робоча глибина занурення	100 м
Дальність плавання	7500 миль (13900 км) на швидкості 9,4 вузлів у надводному положенні 120 миль (220 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні
Екіпаж	58 офіцерів та матросів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	73 м
Ширина корпусу найб.	7,19 м
Висота	5,1 м
Водотоннажність надводна	1043 тонни
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни CRDA
Гвинти	2
Потужність	2 × 1800 к.с. (дизелі) 2 × 550 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія	2 × 100-мм гармати
Торпедно- мінне озброєння	8 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед
ППО	4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931

«Команданте Каппеліні» був закладений 25 квітня 1938 року на верфі компанії OTO у Леричі. 14 травня 1939 року він був спущений на воду, а 23 вересня 1939 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби

«Команданте Каппеліні» входив до складу підводних човнів італійського Королівського флоту, що базувалися на базі BETASOM і призначалися до спільного патрулювання з німецькими субмаринами Атлантичного океану.

«Команданте Каппеліні» здійснював бойові походи до Атлантичного океану, де потопив або пошкодив суден сумарною водотоннажністю 31 000 тонн. У вересні 1942 року він узяв участь у порятунку тих, хто вижив після атаки німецького човна на лайнер «Лаконія». Пізніше човен був переобладнаний для транспортування стратегічних матеріалів до та з Японії. Після капітуляції Італії в 1943 році підводний човен був захоплений Імператорським флотом Японії і переданий Німеччині в Сабангу 10 вересня 1943 р. Введений в експлуатацію в Крігсмаріне як трофейний підводний човен UIT-24 і призначений до 12-ї флотилії підводних човнів нацистської Німеччини. Екіпаж на кораблі був змішаний, італійсько-німецький. Протягом значного часу діяв на Тихому океані, намагаючись повернутися на свою базу в Бордо.

У травні 1945 року, після капітуляції Німеччини, «Каппеліні» був переданий Японії і знову змінив назву на I 503. Італійсько-німецький екіпаж був поповнений ще й японськими моряками-підводниками. Після цього підводний човен використовувався в ролі транспорту поки не був захоплений ВМС США в серпні 1945 року, вже після капітуляції Японії. 16 квітня 1946 року підводний човен був затоплений.

Командири

Оберлейтенант-цур-зее (Генріх Пальс) (6 грудня 1943 — 8 травня 1945)

Див. також

(USS Becuna (SS-319))
(U-247)
(К-22 (1940))
(USS Billfish (SS-286))
(HMS Umpire (N82))
(I-179)

Примітки

Виноски

Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», («Реджінальдо Джуліані»), «Альпіно Баньоліні», («Глауко»), «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», («Арго»), «Леонардо да Вінчі», («Себастьяно Веньєр»), («Джакомо Нані»), «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», («Мікеле Б'янкі»), («Бенедетто Брін»), («Велелла»), («Ладзаро Моченіго»)

Джерела

Посилання

Cappellini [ 15 серпня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
UIT-24 (ex Italian submarine Comandante Cappellini) [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Regio Sommergibile Cappellini [ 13 серпня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
MARCELLO large submarines (1938), COMANDANTE CAPPELLINI large submarines (1939) [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Comandante Cappellini (1939) [ 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Comandante Cappellini (1939)

Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. .
Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, .
Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998.
Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. .

[1] Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», («Реджінальдо Джуліані»), «Альпіно Баньоліні», («Глауко»), «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», («Арго»), «Леонардо да Вінчі», («Себастьяно Веньєр»), («Джакомо Нані»), «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», («Мікеле Б'янкі»), («Бенедетто Брін»), («Велелла»), («Ладзаро Моченіго»)