Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

HMS Anson 79 британський лінкор типу Кінг Джордж V Закладений 20 липня 1937 року і став до лав 22 червня 1942 го У 1942

HMS Anson (79)

HMS Anson (79)

HMS Anson (79) — британський лінкор типу «Кінг Джордж V». Закладений 20 липня 1937 року і став до лав 22 червня 1942-го. У 1942 — 43 роках регулярно супроводжував арктичні конвої. У липні 1943 проводив маневри в Північному морі з метою відволікти увагу німців від висадки на Сицилію. 4 жовтня 1943 разом з однотипним лінкором «Дюк оф Йорк» та американським авіаносцем «Рейнджер» здійснив рейд у норвезькі води.

«Енсон»
HMS Anson (79)
image
«Енсон» веде вогонь з гармат головного калібру
Служба
Тип/клас Лінійний корабель типу «Кінг Джордж V»
Держава прапора image Велика Британія
Корабельня image Swan Hunter, Ньюкасл-апон-Тайн
Закладено 20 липня 1937
Спущено на воду 24 лютого 1940
Введено в експлуатацію 22 червня 1942
Виведений зі складу флоту листопад 1949 — виведений в резерв
18 травня 1957 — списаний
Статус Виведений з експлуатації, розібраний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 46090 т (повний у 1945 році)
Довжина Загальна: 227,1 м
По ватерлінії: 225,5 м
Ширина 31,4 м
Осадка 10,4 м (при водотоннажності 45230 т)
Бронювання Головний пояс: 381 мм
Палуба: 127—152 мм
Башти головного калібру: 324 мм
Барбети: 324 мм
Шпангоути: 254—305 мм
Бойова рубка: 76-102 мм
Технічні дані
Рухова установка 8 парових котлів адміральського типу з чотирма низькообертовими турбінами
Гвинти 4 гребних гвинти діаметром 4,4 м
Потужність у нормальному режимі: 100 000 к.с.
у форсованому режимі: 110 000 к.с.
Швидкість 27,62 вузла (51,15 км/год)
Автономність плавання 6100 морських миль (11300 км) при швидкості 10 вузлів (18,5 км/год)
Екіпаж 1556 (1945)
Озброєння
Артилерія 10 × 356-мм гармат Mk VII
16 х 133-мм гармат Mk I
Зенітне озброєння На початок експлуатації:
6 х 8 40-мм QF 2
18 х 1 20-мм «Ерліконів»
На середину 1945 року:
8 х 8 40-мм QF 2
6 х 4 40-мм QF 2
2 х 4 40-мм Bofors L60
53 х 1 20-мм «Ерлікони»
6 х 2 20-мм «Ерліконів»
Авіація 4 Supermarine Walrus та одна спарена катапульта (до 1944 року)

Весною 1944 прикривав авіаносні групи під час операцій проти лінкора «Тірпіц». У 1945 був включений до складу Британського тихоокеанського флоту, але участі у бойових діях проти Японії не брав, хоча і був присутній на її капітуляції. У вересні разом з лінкором «Хау» приймав капітуляцію японських військ у Гонконзі. З екіпажу корабля був сформований підрозділ, який став основою гонконзького гарнізону.

У липні 1946 «Енсон» повернувся у Британію і наступні три роки служив у навчальній ескадрі. У листопаді 1949-го корабель вивели до резерву, а в 1957-у списали та продали приватній компанії для розбирання на метал.

Загальна характеристика

«Енсон» — лінійний корабель типу «Кінг Джордж V». Був закладений 20 липня 1937 року на верфі компанії Swan Hunter у місті Ньюкасл-апон-Тайн, ставши п'ятим кораблем цієї серії. Він був спущений на воду 24 лютого 1940-го, раніше, ніж однотипні «Дюк оф Йорк» і «Хау». Однак роботи на кораблі затягнулися через несправності РЛС Type 273 та встановлення додаткових зенітних гармат. Через це «Енсон» став до строю тільки 22 червня 1942, на сім з половиною місяців пізніше «Дюк оф Йорка», але на два місяці раніше «Хау».

«Енсон» став десятим кораблем британського флоту названим на честь [en] — видатного британського адмірала середини XVIII століття. Слід відзначити, що лінкор спочатку хотіли назвати «Джелліко», на честь адмірала Джона Джелліко, а назву «Енсон» мав носити третій лінкор типу «Кінг Джордж V». Однак у грудні 1938-го він був перейменований на «Дюк оф Йорк», а назва «Енсон» у лютому 1940-го перейшла до «Джелліко».

Стандартна водотоннажність лінкорів типу «Кінг Джордж V» за проектом мала становити 36730 т, повна — 42080 т. Однак «Енсон» добудовувався з урахуванням бойового досвіду, тому мав ряд вдосконалень, які збільшили його водотоннажність. У квітні 1942-го, під час випробувань, корабель показав водотоннажність 43296 т. Однак під час експлуатації на корабель встановлювали додаткове обладнання, тому в 1945-у його повна водотоннажність склала 46088 т.

Корпус мав загальну довжину 227,06 м і довжину по ватерлінії 225,45 м, його ширина становила 31,41 м. При водотоннажності 45226 т лінкор мав осадку 10,42 м. Метацентрична висота при нормальній водотоннажності становила 1,8 м, а при повній — 2,6 м.

Силова установка в нормальному режимі мала потужність 100 000 к.с. (75 000 кВт). Її характеристики давали можливість кораблю розвинути швидкість 27,62 вузла (51,15 км/год). Запас палива становив 4278 т, якого вистачало щоб проплисти 6100 морських миль (11300 км) на швидкості 10 вузлів (18,5 км/год). Крім того лінкор брав на борт 266 т технічної й 449 т питної води та 183 т дизельного палива.

Опис корабля

Докладніше: Лінійні кораблі типу «Кінг Джордж V» (1939)

Енергетична установка

Основу енергетичної установки складали 8 котлів «адміралтейського» типу, які сумарно важили 416 т. Тиск у котлах становив 28,92 кгс/см² (28 атм.), а температура 370 °C. Котельні приміщення розташовувалися поряд і кожні два котли з'єднувалися з турбіною типу «Парсонс», що розташовувалася позаду них. Турбіни обертали чотири гвинти, діаметром 4,42 м кожен. Частота обертання кожної турбіни становила 2257 об/хв, гвинтів — 236. Енергетична установка мала блочно-ешелонне компонування. Чотири блоки механізмів, по одному на кожен вал, були повністю ізольовані один від одного. Кожен блок мав окрему систему подачі палива, води та масла.

Силова установка в нормальному режимі роботи мала потужність 100 000 к.с. (75 000 кВт). Однак вона могла працювати у форсованому режимі, досягаючи потужності 110 000 к.с. (82000 кВт). Її характеристики дозволяли кораблю розвивати швидкість 27,62 вузла. Однак дальність плавання для кораблів такого класу була порівняно невелика — 3100 морських миль (5700 км) при швидкості 27 вузлів.

Електроенергію для корабельних потреб виробляли 6 турбогенераторів, які отримували пар від головної енергетичної установки. Потужність кожного генератора становила 330 кВт. Подача електроенергії здійснювалася по двох кільцевих магістралях. Для екстрених ситуацій призначалися два аварійні дизель-генератори з потужністю по 330 кВт.

Захист

Броньовий пояс розміщувався ззовні обшивки та мав довжину 126,5 м, що дозволяло повністю прикривати артилерійські погреби та машинну установку. Висота поясу становила 7,16 м і, при нормальній водотоннажності, він ішов під воду на 3,66 м. Пояс формували три ряди плит, які дуже жорстко скріплялися шипами та пазами. Товщина поясу коливалася від 381 мм в районі погребів до 356 мм в районі машинних відділень. Плити нижнього ряду клиноподібно тоншали до 140 і 114 мм відповідно. Пояс замикався траверзами, товщина яких варіювалася від 254 до 305 мм над броньованою палубою і до 51 мм під нею. Загалом бронею було прикрито 70 % довжини корабля.

Головна броньована палуба накладалася на верхній край пояса і закривала весь простір цитаделі. Вона мала товщину від 127 мм над машинним відділенням і до 152 мм над артилерійськими погребами. За межами цитаделі, на рівні з'єднання середнього і нижнього ряду поясних плит, розташовувалась нижня броньована палуба, яка мала товщину від 64 до 127 мм в носі та 114 мм в кормі.

Броньовані плити на артилерійських баштах головного калібру розташовувалися під прямим кутом. Вертикальна лобова плита мала товщину 324 мм, бічні плити — 174—224 мм, задня —174 мм. Дах захищала плита товщиною 149 мм. Бронювання баштових барбетів було диференційованим і коливалося від 280 мм на тильних ділянках, до 343 мм на найбільш загрозливих, бічних. Бойова рубка мала бронювання від 51 до 114 мм.

Підводний захист лінкора був побудований за принципом «сендвіча» і за розрахунками проектувальників, міг витримати підводний вибух потужністю 454 кг тротилу. Його загальна глибина становила 4,11 м на міделі, 4 м в районі носових башт головного калібру і 3 м в районі кормової башти.

Озброєння

Артилерія головного калібру

image
Гармати головного калібру

На лінкорі були встановлені десять 356-мм гармат Mark VII, кожна з яких важила 89 тонн. Ствол гармати був розрахований на 340 пострілів повним зарядом. Технічна скорострільність становила 2 постріли за хвилину, фактична — 1,5. Стандартний боєзапас нараховував по 80 снарядів на гармату, максимальний — по 100.

Артилерія головного калібру розміщувалася в двох чотирьохгарматних баштах типу Mark III та одній двогарматній типу Mark II. Дві башти розташовувалися у передній частині корабля (Mk III і Mk II) та одна — у кормовій (Mk III). Їх конструкція давала можливість підносити гармати на 40 °, що забезпечувало дальність стрільби 35259 м. Піднесення гармат відбувалося зі швидкістю два градуси на секунду. Керування баштами здійснювалося за допомогою гідравлічних приводів, які забезпечували швидкість обертання вісім градусів на секунду. Кут повороту башти А становив 286 °, башт В та Y — по 276 °. Кожна башта типу Mk III, без урахування гармат, важила 1582 т, башта Mk II мала вагу 915 т.

Система керування вогнем складалася із двох командно-далекомірних постів, оснащених оптичними 15-футовими далекомірами (база 4,57 м). Для визначення відстані також використовувалися баштові далекоміри — 12,5-метрові в Mk III та 9-метровий в Mk II. Отримані дані оброблялися [en]. СКВ дозволяла добиватися при хороших погодних умовах 5-7 % влучань на відстані 6-8 миль.

Універсальна артилерія

image
133-мм гармати Mark I (на фото зображені гармати лінкора «Кінг Джордж V»)

Універсальна артилерія складалася із шістнадцяти 133-мм гармат Mark I, які могли одночасно вести вогонь по морських і повітряних цілях. Зазвичай використовувалися два типи боєприпасів: бронебійні та фугасні, кожен із них важив 36,3 кг. Початкова швидкість вильоту снаряда становила 792 м/с. Боєзапас формувався із розрахунку 400 снарядів на одну гармату. Mk I могли вести вогонь по морських цілях на відстані до 22 км, а по повітряних — на висоті до 14,9 км. Через значну вагу снаряда та роздільний спосіб заряджання гармати мали низьку скорострільність — 7-8 пострілів за хвилину. Управління вогнем здійснювалося з чотирьох контрольно-далекомірних пунктів, оснащених системами HACS Mk V.

Артилерія розміщувалася у восьми спарених баштах, кожна з яких важила 78,7 т. Вони дозволяли змінювати кут піднесення гармат від −5 до 70 ° та повертати їх у діапазоні 160 °, при цьому швидкість піднесення становила 10 °/с, повороту — 20°/с. Башти розміщувалися у два яруси, що дозволяло їм концентрувати вогонь у будь-якому напрямку.

Легка зенітна артилерія

image
Зенітна установка «Пом-пом»

Ближня протиповітряна оборона спочатку складалася із 40-мм автоматичних гармат QF 2, які за характерний звук при стрільбі дістали назву «Пом-пом». Кожна гармата мала технічну скорострільність 115 пострілів за хвилину, але на практиці темп стрільби становив 96-98 пос/хв. QF 2 могли вести вогонь на відстані до 6,2 км. Гармати розміщувалися у шести восьмиствольних установках Mark VI, кожна з яких важила 16 тонн. Кут піднесення гармат становив 80 °. У 1945 році «Енсон» отримав 4 зенітні установки Mk VII з чотирма гарматами «Пом-пом». Вони були легші за Mk VI — 10,8 т і змінювали кут піднесення зі швидкістю 25 градусів на секунду.

Керування вогнем здійснювалося із командно-далекомірних пунктів [en]. Їх персонал за допомогою гіроскопів та оптичних далекомірів визначав швидкість повітряної цілі, її напрямок руху та швидкість. Отримана інформація оброблялася електромеханічним комп'ютером і використовувалася для внесення поправок при веденні вогню.

Експлуатація британських лінкорів в перші роки Другої світової виявила їх недостатню захищеність від атак з повітря. Тому ще до вступу до лав, «Енсон» отримав 18 зенітних гармат «Ерлікон», які розміщувалися в одинарних установках Mk IIIA. Вони мали дальність стрільби 4368 м і скорострільність 450 пос/хв, а ручний привід дозволяв підносити гармату на 90 °. Під час модернізації у липні 1944 — березні 1945-го, окрім Mk IIIA на кораблі з'явилися 8 спарених установок Mk V. У той же час «Енсон» отримав 40-мм Bofors L60, які розміщувалися у двох чотирьохствольних установках Mk II і могли вести вогонь по цілях на висоті до 5,5 км зі швидкістю 115 пос/хв.

У результаті кількох модернізацій у середині 1945 року ближня протиповітряна оборона «Енсона» мала наступний вигляд: 14 зенітних установок «Пом-пом» (8 установок по вісім гармат і 6 — по чотири), 2 установки Bofors L60 (по чотири гармати на кожній) та 59 установок «Ерлікон» (53 одинарних та 6 спарених). Однак після завершення Другої світової війни більша частина зенітної артилерії була демонтована, тому в 1955 році, під час перебування у резерві, «Енсон» мав 10 зенітних установок «Пом-пом» (8 установок по вісім гармат і 2 — по чотири) та 10 установок «Ерлікон» (4 одинарні та 6 спарених).

Радіоелектронне обладнання

Комплекс радіоелектронного обладнання на початку експлуатації (червень 1942)
Тип РЛС Призначення Відстань виявлення цілей (дальність дії) Роздільна здатність (точність визначення координат) Кількість
[en] РЛС виявлення надводних цілей 41,5 км — 1
[en] РЛС раннього попередження 160-210 км
13-17 км		 90 м/1° 1
[en] РЛС керування вогнем гармат головного калібру При орієнтуванні на сплески снарядів 16-дюймових (406-мм снарядів) — 18 км
В режимі бомбардування — 41 км		 Роздільна здатність — 370 м
Точність — 37 м		 1
[en] РЛС керування вогнем універсальної артилерії При орієнтуванні на сплески снарядів 5-дюймових (127-мм снарядів) — 11 км
В режимі бомбардування — 37 км		 Роздільна здатність — 460 м
Точність — 37 м		 4
[en] РЛС керування вогнем зенітної артилерії 6 км — 5
Комплекс радіоелектронного обладнання у червні 1945-го
Тип РЛС Призначення Відстань виявлення цілей (дальність дії) Роздільна здатність (точність визначення координат) Кількість
[en] РЛС пошуку надводних цілей Повітряні цілі — 55 км
Морські цілі — 40 км		 Точність — 45/600 м 1
Type 281B РЛС раннього попередження до 220 км
до 120 км		 — 1
[en] РЛС керування вогнем По повітряних цілях — до 30 км
По морських цілях — до 31 км		 Точність — 45 м/0,5° 1
[en] РЛС керування вогнем гармат головного калібру до 30 км Роздільна здатність — 45 м 2
[en] РЛС керування вогнем універсальної артилерії до 30 км Точність — 0,167°
Роздільна здатність — 75 м		 4
[en] Радар керування вогнем зенітної артилерії — Радар мав кращу роздільну здатність, ніж Type 282 і міг автоматично відслідковувати висоту цілі та її азимут 6
Type 282 РЛС керування вогнем зенітної артилерії 6 км — 1

Модернізація

Під час експлуатації «Енсон» регулярно проходив модернізацію з метою встановлення нових систем та оновлення обладнання. Нижче наведені усі етапи модернізації:

Дата Місце Опис робіт
Травень-червень 1943-го Росайт Встановлені 22 зенітні гармати «Ерлікон»
Липень 1944 — березень 1945-го Девонпорт Встановлені 2 х 8 зенітні установки «Пом-пом», 4 х 4 зенітні установки «Пом-пом», 2 х 4 зенітні установки «Бофорс», 13 зенітних гармат «Ерлікон» та 8 х 2 зенітних установок «Ерлікон». Демонтований радар виявлення надводних цілей [en]. Радар раннього попередження про повітряний напад [en] замінений на Type 281B, радар керування вогнем гармат головного калібру [en] замінений на два [en], радари керування вогнем універсальної артилерії [en] замінені на [en], чотири радари керування вогнем зенітної артилерії [en] замінені на шість [en]. Встановлені радар для пошуку надводних цілей [en], радар для уточнення координат морських і повітряних об'єктів [en], радіопеленгуючий пристрій RH2 та станція активних перешкод Type 651. Демонтоване авіаційне обладнання.
Середина 1945-го Сідней 2 х 2 зенітні установки «Ерлікон» замінені на 2 х 4 зенітні установки «Пом-пом»
Серпень — вересень 1946-го Плімут Демонтовані 2 х 4 і 2 х 8 зенітні установки «Пом-пом»

Історія експлуатації

1942 — вересень 1943

image
«Енсон» проходить випробування перед вступом до лав

«Енсон» успішно пройшов серію заводських випробувань і 22 червня відплив на військово-морську базу Скапа-Флоу. На ній корабель пройшов ще декілька випробувань, включаючи стрільбу з гармат головного калібру. Після їх завершення, 8 липня командир [en] і заступник командира Флоту метрополії віце-адмірал Брюс Фрезер зробив «Енсон» флагманським кораблем. Наступні два місяці екіпаж лінкора активно готувався до участі у бойових діях.

Першим бойовим завданням «Енсона» стало дальнє прикриття конвоїв PQ 18 та QP 14. Спочатку корабель прибув до Ісландії, де формувалися сили дальнього прикриття. У Хваль-фіорді до нього приєдналися лінкор «Дюк оф Йорк», легкий крейсер «Ямайка» та 5 есмінців. 10 вересня ескадра прибула в Акурейрі й наступного дня вийшла в море.

Командування Крігсмаріне планувало провести масштабну операцію проти PQ 18, залучивши до неї авіацію, кораблі та підводні човни. Німці хотіли розгромити конвой, аналогічно PQ 17 і перервати постачання до СРСР через північний маршрут. Британці готувалися до подібного розвитку подій, тому посилили захист обох конвоїв і активно вели розвідку на території Норвегії та біля її берегів. Для сил дальнього прикриття, які мали захищати конвої від атак великих надводних кораблів, завдання ускладнювалося тим, що есмінці мали невеликий запас палива.

8 вересня німецькі розвідники виявили конвой і надводні сили відразу почали готуватися до виходу у море. 10 вересня група кораблів, що складалася із важких крейсерів «Адмірал Шеер» і «Адмірал Хіппер», легкого крейсера «Кельн» та шести есмінців, прибула в Альта-фіорд. Однак того ж дня вона була виявлена британською субмариною «Тігріс».

Для того, щоб здійснити успішну атаку надводними силами, німцям потрібно було знати місце знаходження сил дальнього прикриття. Їх пошуком займалася розвідувальна авіація, і 11 вересня їй вдалося виявити ескадру Фрезера, яка у цей час перебувала північніше Ісландії. Розвідувальні літаки намагалися непомітно стежити за кораблями, але британська радіоелектронна розвідка перехопила і дешифрувала їх повідомлення. Завдяки цьому Фрезеру стало відомо, що противник знає про місце перебування його ескадри. Наступного дня погода погіршилася і Люфтваффе втратили контакт з британськими кораблями. Тим часом німецька ескадра продовжувала перебувати в Альта-фіорді. Враховуючи ці два фактори Фрезер наказав своїм кораблям непомітно повернутися в Ісландію. За його задумом це повинно було дезорієнтувати вороже командування. І план спрацював — німці вважали, що британські лінкори продовжують прикривати PQ 18 і, не бажаючи ризикувати великими кораблями, вирішили не застосовувати надводні сили для його перехоплення.

19 вересня ескадра вийшла в море, щоб прикрити QP 14, який повертався з Радянського Союзу. Хоча німецька авіація вела активну розвідку біля берегів Ісландії, їй не вдалося виявити кораблі Фрезера. «Енсон» і «Дюк оф Йорк» протягом кількох днів прикривали конвой і виконавши завдання повернулися до Ісландії. Наступного місяця «Енсон» перебував у Хваль-фіорді на випадок, якщо німецькі кораблі спробують прорватися в Атлантичний океан. Завершивши чергування, 26 жовтня лінкор повернувся до Скапа-Флоу.

14 грудня корабель знову вийшов у море, щоб взяти участь у супроводженні конвою JW 51B. До сил дальнього прикриття окрім «Енсона» увійшли важкий крейсер «Кумберленд» і три есмінці. 24 грудня вони відплили з Акурейрі й взяли курс в Норвезьке море. У той же день німецький літак виявив конвой, але через погані погодні умови швидко втратив з ним контакт. 27 грудня конвой потрапив у шторм і був розсіяний на декілька груп. Не дивлячись на значні зусилля, британцям не вдалося повністю відновити стрій. Німці, у свою чергу, продовжували пошук JW 51B і 30 грудня їхня субмарина змогла виявити конвой. Проаналізувавши ситуацію, Крігсмаріне вирішили атакувати конвой: наступного дня, у супроводі шести есмінців, в море вийшли важкі крейсери «Адмірал Хіппер» і «Лютцов». У цей час сили дальнього прикриття перебували за 1000 миль на захід і не могли захистити конвой, тому уся важкість бою лягла на кораблі супроводження. Хоча британці програвали противнику у вогневій потужності, але їм вдалося успішно відбити атаку і 3 січня 1943-го JW 51B без втрат прибув у радянські порти.

image
«Енсон» під час одного з арктичних конвоїв

Після цього «Енсон» повернувся у Скапа-Флоу і 21 січня знову вийшов у море, щоб прикрити JW 52 та RA 52. Разом з ним діяли легкий крейсер «Шеффілд» та чотири есмінці. Спочатку вони захищали JW 52, який 17 січня відплив із Ліверпуля. Однак німецький надводний флот навіть не намагався атакувати конвой і через десять днів він без втрат прибув у Радянський Союз. 27 січня сили дальнього прикриття поповнили свої припаси в Акурейрі й згодом повернулися в Норвезьке море. Тепер вони мали захищати RA 52, який повертався до Британії. Протягом кількох днів кораблі Фрезера прикривали конвой, а 4 лютого коли він вже знаходився на значній відстані від Норвегії, ескадра повернулася у Хваль-фіорд.

11 лютого «Енсон» прибув у Скапа-Флоу. Через те, що існувала загроза прориву німецьких рейдерів в Атлантику, лінкор ніс чергування на своїй базі. 10 березня корабель був перекинутий до Ісландії, але вже 22-го повернувся у Скапа-Флоу, де продовжив нести чергування. 12 квітня Брюс Фрезер переніс свій стяг на інший корабель. Тимчасовим командиром 2-лінійної ескадри став капітан лінкора [en], який залишив «Енсона» флагманом ескадри.

27 квітня «Енсон», разом з авіаносцем «Ф'юріес» взяв участь у військових навчаннях і після їх завершення відплив до Ісландії. Протягом двох тижнів він ніс чергування у Хваль-фіорді й 17 травня повернувся до Скапа-Флоу. Потім лінкор пройшов ремонт у місті Росайт. Слід відзначити, що одночасно з ремонтом на корабель встановили додаткові зенітні гармати. 29 червня на «Енсоні» підняв свій прапор віце-адмірал Генрі Мур — новий командир 2-ї лінійної ескадри та одночасно перший заступник командира Флоту метрополії.

У цей час союзники готувалися до висадки на Сицилію і значна частина британських кораблів була перекинута на Середземне море. Це призвело до того, що на території Британії залишилися тільки два сучасних лінкори типу «Кінг Джордж V». Враховуючи загрозу від великих кораблів Крігсмаріне, що перебували в Норвегії, британці попросили в США посилити Флот метрополії. Американці погодилися і 19 травня прислали лінкори [en] та [en].

10 липня «Енсон» та «Алабама» відпливли до Ісландії. Вони спочатку взяли участь у військово-морських навчаннях, а 26 липня приєдналися до «З'єднання А». Окрім лінкорів до з'єднання увійшли авіаносець «Іластріес» і 8 есмінців. Разом з основними силами Флоту метрополії кораблі здійснили ряд маневрів біля берегів Норвегії з метою відволікти увагу німців від висадки на Сицилію. Концентрація великої кількості кораблів у Північному морі призвела до різкої активізації розвідувальної авіації противника. Це дало союзникам підстави вважати, що відволікаючий маневр пройшов успішно і 29 липня їхні кораблі повернулися на свої бази.

8 вересня «Енсон» знову вийшов у море. Цього разу вихід був пов'язаний з німецькою атакою на Шпіцберген, яка відбулася днем раніше. В ній брали участь значні сили, включаючи лінкори «Тірпіц» і «Шарнхорст». Через це для їх перехоплення союзники залучили авіаносець «Рейнджер», 2 лінкори («Енсон» та «Дюк оф Йорк»), 3 важких крейсери та 11 есмінців. Однак 9 червня о 18:00 розвідувальні літаки повідомили, що німецькі кораблі уже знаходяться на своїх базах і союзний флот повернувся у Скапа-Флоу.

Жовтень 1943 — 1944

На початку жовтня союзники підготували атаку на норвезький порт Буде. Основного удару мала завдати авіація з «Рейнджера», однак через загрозу зі сторони Крігсмаріне, його супроводжували 14 кораблів, включаючи лінкори «Енсон» та «Дюк оф Йорк». 2 жовтня ескадра вийшла в море і вранці 4-го прибула на ударну позицію. Авіація здійснила два нальоти, під час яких було потоплено чотири торгових судна і ще сім пошкоджено}. Після цього союзники вирушили у Скапа-Флоу, але о 12:55 радар «Рейнджера» засік три німецьких літаки, що наближалися до ескадри. Для їх перехоплення були відправлені винищувачі F4F Wildcat. Вони успішно відбили напад, збивши бомбардувальник Ju 88 і торпедоносець He 115. 6 жовтня кораблі повернулися на свою базу в Скапа-Флоу.

Острови Шпіцберген мали важливе значення для союзників, але вони були віддалені від основних баз і оточені водами, де активно діяли німецькі субмарини. Через це постачанням припасів займалися тільки військові кораблі. Черговий конвой на Шпіцберген був запланований на другу половину жовтня. Окрім доставки припасів, він мав провести ротацію місцевого гарнізону. Для проведення операції були сформовані дві корабельні групи. Одна із них повинна була прибути на Шпіцберген і доставити припаси, а друга мала її прикривати.

До «З'єднання 2», яке здійснювало прикриття, увійшли лінкор «Енсон», авіаносець «Рейнджер», важкий крейсер «Норфолк» та 6 есмінців. 14 жовтня вони відплили зі Скапа-Флоу і 16-го прибули в Акурейрі. Наступного дня конвой взяв курс на Шпіцберген. 18 жовтня кораблі «З'єднання 1» прибули на острови і почали вивантаження припасів, друге з'єднання забезпечувало прикриття, розташувавшись ближче до норвезьких берегів. Під час перебування на Шпіцбергені один з есмінців першого з'єднання був торпедований німецькою субмариною, однак залишився на плаву. Після виконання завдання кораблі повернулися в Ісландію.

image
«Енсон» в порту

22 жовтня «Енсон» прибув у Скапа-Флоу, однак через тиждень знову вийшов у море для прикриття RA 54A, який прямував із Радянського Союзу до Великої Британії. До сил дальнього прикриття, окрім «Енсона», увійшли авіаносець «Формідабл», легкий крейсер «Ямайка» та 6 есмінців. 31 жовтня кораблі зайшли в порт Акурейрі, а 2 листопада зайняли позиції в Норвезькому морі, за 300 миль на південний захід від Шпіцбергена. Патрулюючи в цьому районі, вони прикривали конвой він можливого нападу надводних кораблів противника. 8 листопада, коли RA 54A перебував на безпечній відстані від Норвегії, кораблі повернулися у Скапа-Флоу.

Зима вважалася союзниками найкращим періодом для відправлення арктичних конвоїв, тому 16 листопада «Енсон» знову вийшов у море, щоб почергово прикривати три конвої: JW 54A, JW 54B та RA 54B. 18 листопада лінкор прибув в Акурейрі, де до нього приєднався американський крейсер «Таскалуса». Наступного кораблі у супроводі чотирьох есмінців відплили у Норвезьке море і перебували там, доки JW 54A не проплив двадцять третю паралель. Коли конвой успішно пройшов небезпечну зону, вони повернулися в Акурейрі. 28 листопада «Енсон» знову вийшов у море, щоб прикрити JW 54B та RA 54B. Перший із них нараховував 15 суден і прямував до СРСР, а інший складався із 10 суден і повертався до Британії. Разом із лінкором прикриття конвоїв здійснювали легкий крейсер «Белфаст» та чотири есмінці. Наступного дня кораблі потрапили у шторм, у результаті якого один і есмінців отримав пошкодження і був вимушений повернутися в Ісландію. Прибувши у Норвезьке море, ескадра зайняла позиції на південь від Шпіцбергена і стала очікувала, коли конвої пройдуть небезпечну зону. 4 грудня, коли їм більше не загрожував німецький надводний флот, ескадра повернулася у Скапа-Флоу.

Інтенсивна експлуатація в бойових умовах вимагала регулярного ремонту основних вузлів та агрегатів, тому 8 липня «Енсон» прибув у Росайт, де пройшов черговий ремонт і 1 січня 1944-го повернувся у Скапа-Флоу. 11 лютого союзники мали завдати черговий удар по німецькому судноплавству на території Норвегії. Згідно плану, авіація «Ф'юріеса» повинна була атакувати комерційні судна противника в районі півострова Стад. Прикривати авіаносець мали «Енсон», французький лінкор «Рішельє», 2 крейсери та 7 есмінців.

10 лютого кораблі вийшли зі Скапа-Флоу і взяли курс на північний схід. Наступного дня о 9:00 вони прибули на ударну позицію. Для атаки у повітря піднялися 10 торпедоносців «Баракуда» під прикриттям 12 винищувачів Seafire. Однак, у заданому районі вони не знайшли жодної цілі й згодом полетіли до затоки Ервік. Там літаки знайшли тільки одне судно, яке й атакували, добившись чотирьох прямих попадань. Протидія зі сторони німців була досить слабкою, тому британці втратили лише один винищувач.

12 лютого «Енсон» прибув у Скапа-Флоу. Слід відзначити, що потоплення німецького лінкора «Шарнхост» 26 грудня 1943-го різко зменшило загрозу арктичним конвоям, тому наступні півтора місяця корабель не брав участі у бойових діях. Однак на початку квітня у стрій мав повернутися інший німецький лінкор — «Тірпіц». Хоча імовірність його атаки на конвої розцінювалася як невисока, але британці посилити їх захист і підготували нову атаку на «Тірпіц».

30 березня «З'єднання 1» у складі лінкорів «Енсон» і «Дюк оф Йорк», авіаносця «Вікторіес», легкого крейсера «Белфаст» та шести есмінців, відплило зі Скапа-Флоу. Ці кораблі здійснювали дальнє прикриття конвою JW 58. Потім вони мали приєднатися до «З'єднання 2» і спільно завдати удар по «Тірпіцу». Спочатку атака була запланована на 4 квітня, але розвідка повідомила, що вранці 3-го числа лінкор вийде в море для проведення випробувань. Це була відмінна можливість атакувати «Тірпіц» за межами добре захищеної бази. У цей час конвой вже знаходився в Баренцевому морі і йому більше не загрожували надводні сили противника. Враховуючи ці два фактори адмірал Брюс Фрезер вирішив перенести атаку на 3 квітня. Обидві ескадри з'єдналися 2 квітня о 4:30 і спільно вирушили до берегів Норвегії. Наступного дня вони зайняли позиції за 190 км від Ко-фіорда і о 4:15 перші літаки почали підніматися у повітря. Всього в атаці брали участь 40 торпедоносців «Баракуда» під прикриттям такої ж кількості винищувачів Wildcat і Hellcat. Німці не змогли завчасно виявити британський флот, тому атака стала для них абсолютно неочікуваною. Елемент неочікуваності у поєднанні з відмінною підготовкою операції дали хороший результат — «Тірпіц» отримав серйозні пошкодження і був виведений із ладу, а його екіпаж втратив 122 чоловіки убитими та 316 пораненими.

Хоча «Тірпіц» і був виведений із ладу, однак британці хотіли його потопити. Чергова атаку була запланована на 24 квітня. Для її проведення були сформовані дві корабельні групи. «Енсон», разом з авіаносцями «Вікторіес» і «Ф'юріес», важким крейсером «Кент» та сімома есмінцями увійшов до складу «З'єднання 7». 21 квітня вони відплили зі Скапа-Флоу і 23-го прибули в заданий район. Однак погодні умови над Ко-фіордом, де перебував «Тірпіц» були вкрай несприятливими для атаки з повітря. Наступного дня погода не покращилася, тому командир операції Генрі Мур скасував атаку. Замість неї віце-адмірал наказав завдати авіаудар по суднам в гавані Буде. Одночасно з цим літаки мали прочесати територію вздовж узбережжя на південь від міста й атакувати усі німецькі судна, які вони побачать.

26 квітня британські кораблі прибули на ударну позицію. Погода на узбережжі виявилися несприятливою для авіації, тому обидві групи літаків, що піднялися в повітря, атакували конвой, який вони виявили на південь від Буде. Конвой нараховував чотири судна і корабель супроводження. У результаті атаки три судна дістали серйозні пошкодження. Однак британцям цього виявилося замало і вони все ж таки спробували атакувати Буде. Не дивлячись на складні погодні умови, дві «Баракуди» і кілька винищувачів зуміли прорватися в порт і пошкодили одне судно. Хоча Люфваффе на протидіяли нальоту, але через ефективний вогонь зеніток британці втратили чотири літаки. Крім того ще один «Хелкет», розбився під час посадки на авіаносець. Після завершення атаки «Вікторієс», «Кент» і два есмінці від'єдналися для проведення повітряної розвідки в районі Нарвіка, а інші кораблі попливли до Скапа-Флоу.

image
«Енсон» під час плавання з «Дюк оф Йорком»

29 травня була запланована чергова атака на «Тірпіц». Удару мали завдати літаки з авіаносців «Ф'юріес» та «Вікторіес». У той же час «Енсон» і «Дюк оф Йорк» повинні були здійснити відволікаючий маневр. 28 травня в море вийшла авіаносна група, лінкори відплили наступного дня о 15:00. 30 травня «Енсон» зі своєю ескадрою прибув на позицію за 40 миль на схід від Фарерських островів. У цьому районі активно діяла німецька авіація і кораблі були виявлені досить швидко. Таким чином британці хотіли відволікти увагу противника від авіаносної групи. Однак вона була виявлена німецькою субмариною, що у поєднанні з несприятливими погодними умовами в місці перебування «Тірпіца», змусило британський флот відмінити атаку. Замість неї британці вирішили завдати авіаудару по німецьких кораблях у районі міста Олесунн. Атака виявилася успішною — британські літаки потопили два торгових судна та один військовий корабель.

13 червня віце-адмірал Генрі Мур переніс свій прапор на «Дюк оф Йорк», а «Енсон» згодом відплив у Плімут для проходження ремонту та модернізації. У Плімуті корабель готували до участі у бойових діях на Тихому океані, тому на «Енсоні» значно посилили протиповітряну оборону та оновили більшу частину радіоелектронного обладнання. Модернізація і ремонт тривали до березня 1945-го. Після їх завершення корабель пройшов серію випробувань і 2 квітня повернувся у Скапа-Флоу.

Служба на Тихому океані

25 квітня «Енсон» разом із лінкором «Дюк оф Йорк» і важким крейсером «Сасекс» відпливли на Тихий океан. 30 квітня кораблі прибули у Гібралтар і звідти взяли курс на Мальту. Однак у «Дюк оф Йорка» виникли неполадки в електричній мережі й він був вимушений залишитися на острові для здійснення ремонту, у той час як «Енсон» і «Сасекс» продовжили плавання. У липні лінкор прибув у Сідней, де увійшов до складу [en] Британського тихоокеанського флоту.

10 серпня командувач тихоокеанського флоту адмірал Брюс Фрезер, отримав повідомлення у якому йшлося, що Японія готова прийняти умови Потсдамської декларації. Він відразу направив в Адміралтейство запит для отримання подальших інструкцій. Однак ще не дочекавшись відповіді, Фрезер почав готувати сили, щоб зайняти Гонконг, Сингапур і Шанхай. Для кожного міста була сформована окрема корабельна група. «Енсон» став флагманом тактичної групи 111.4, яка під командуванням контр-адмірала [en] мала зайняти Сингапур. Окрім лінкора до групи увійшли авіаносець «Венджінс» та чотири есмінці. Утім, проаналізувавши логістичні можливості, командування тихоокеанського флоту відмовилося посилати кораблі до Сингапуру і група 111.4 приєдналася до сил, що мали зайняти Гонконг.

15 серпня британські кораблі вийшли із Сіднея і взяли курс до берегів Китаю. «Енсон» увійшов до складу тактичної групи 111.2, якою командував контр-адмірал [en]. Також до групи входили авіаносці «Індомітабл», «Венджінс» і «Венерабл», два легкі крейсери, канадське допоміжне судно та 8 есмінців. Для входження в порт Гонконгу потрібно було зробити проходи в поставлених американцями мінних полях. Однак британські та австралійські тральщики виконували завдання в різних районах Тихого океану і не могли швидко прибути до Гонконгу. Крім того кораблі Харкорта запізнювалися з прибуттям. 25 серпня вони зайшли в Бухту Субік, що на філіппінському острові Лусон. 29 серпня британці розпочали переговори з командуванням гонконзького гарнізону, у той же день британська авіація розкидала листівки над містом. Японці показали британцям проходи у мінних полях і 30 серпня британські кораблі почали входити в Гонконг. Першими це зробили крейсери [en] і «Юріалус», допоміжне судно та есмінці. Британці не хотіли ризикувати великими кораблями, тому поки не була усунута мінна загроза, лінкор та авіаносці не заходили в порт.

У Гонконзі британці прийняли капітуляцію японських військ та повернули місто під свій контроль. З екіпажу «Енсона» був утворений підрозділ, який став частиною гарнізону, що контролював Гонконг до прибуття британської армії. 2 вересня лінкор був присутній у Токійській затоці під час капітуляції Японії перед союзниками. Однак згодом він повернувся до Гонконгу і ніс службу, доки 26 грудня не був замінений лінкором «Дюк оф Йорк».

1946 — 1957

28 червня 1946-го корабель відплив до Британії й 29 липня прибув у Плімут. Відразу після прибуття на лінкорі провели ремонтні роботи та демонтували частину зенітного озброєння. Після їх завершення «Енсон» повернувся у стрій і був включений до складу навчальної ескадри. У липні 1949-го, на фоні розгортання Холодної війни, Велика Британія, Франція та Нідерланди провели масштабні морські навчання в Біскайські затоці. Метою навчань було показати єдність країн перед загрозою зі сторони СРСР. Всього у них взяли участь 60 кораблів, включаючи лінкор «Енсон», 4 авіаносці, 8 крейсерів та 21 есмінець.

У другій половині 1940-х років британський уряд значно зменшив військові видатки, тому для економії коштів військово-морські сили вирішили скоротити чисельність лінійного флоту. Через це у листопаді 1949-го «Енсон» був виведений в резерв, але через погане обслуговування згодом втратив боєздатність. Крім того в середині 1950-х років британський флот дійшов висновку, що лінійні кораблі йому більше не потрібні. Як наслідок 18 травня 1957-го «Енсон» був списаний, а згодом проданий приватній компанії для утилізації. У грудні корабель відбуксирували у Феслайн, де його розібрали на метал.

Командири корабля

Список капітанів корабля узятий із списку капітанів кораблів британського флоту та сайту www.uboat.net

№ Звання Ім'я та прізвище Дата призначення Дата звільнення
1 Капітан/
комодор		 [en] 10 лютого 1942 29 липня 1943
2 Капітан [en] 29 липня 1943 червень 1944
3 Капітан [en] листопад 1944 листопад 1945
4 Капітан [en] листопад 1945 листопад 1946
5 Капітан Маркхем Івлі листопад 1946 квітень 1948
6 Капітан Девід Орр-Юінг квітень 1948 листопад 1949

Флагманська служба

Інформація взята із сайту www.naval-history.net

№ З'єднання Звання, ім'я та прізвище командира Період
1 [en] Віце-адмірал Брюс Фрезер 8 липня — 6 жовтня 1942
2 2-а лінійна ескадра Віце-адмірал Брюс Фрезер 31 жовтня 1942 — 12 квітня 1943
3 2-а лінійна ескадра Комодор Гарольд Кінаган 12 квітня — 28 червня 1943
4 2-а лінійна ескадра Віце-адмірал Генрі Мур 29 червня 1943 — 12 травня 1944
5 2-а лінійна ескадра Віце-адмірал Генрі Мур 19 травня — 13 червня 1944
6 Тактична група 111.4 Контр-адмірал [en] серпень 1945

Примітки

Коментарі

  1. Список зенітного озброєння складений на основі інформації з Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, С. 60 — 61
  2. Список радіоелектронного обладнання взятий із Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, С. 61 та «HMS ANSON.» www.naval-history.net.
  3. При висоті польоту цілі 5000 м
  4. При висоті польоту цілі 30 м
  5. Список радіоелектронного обладнання взятий із Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, С. 61 та «HMS ANSON.» www.naval-history.net.
  6. При висоті польоту цілі 5000 м
  7. Відстань для виявлення кораблів класу лінкор
  8. При висоті польоту цілі 6100 м
  9. При висоті польоту цілі 1500 м
  10. Відповідає українському званню капітан 1-го рангу
  11. З 12 квітня 1943-го
  12. Входила до складу Флоту метрополії
  13. Входила до складу Британського тихоокеанського флоту

Посилання на джерела

  1. «HMS ANSON.» (англ.) . www.naval-history.net. 30 квітня 2005. оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  2. «HMS Anson.» (англ.) . оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 3 серпня 2015.
  3. «King George V Class (1936) Battleships.» (англ.) . оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  4. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 223.
  5. «HMS DUKE OF YORK.» (англ.) . оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  6. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 249.
  7. Conway's All the World's Fighting Ships 1922–1946, 1980, с. 15.
  8. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 250.
  9. Raven, Roberts, British Battleships of World War Two, 1976, с. 284.
  10. Konstam, Nelson and King George V classes, 2009, с. 20.
  11. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 238.
  12. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 253.
  13. Кофман, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 1997, с. 25.
  14. Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, с. 6.
  15. Кофман, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 1997, с. 28.
  16. Кофман, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 1997.
  17. Балакин, Дашьян, Линкоры Второй мировой, 2006.
  18. Михайлов, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 2007.
  19. «14"/45 (35.6 cm) Mark VII.» (англ.) . оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  20. Кофман, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 1997, с. 18.
  21. «HMS King Georg V.» (англ.) . оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 3 серпня 2015.
  22. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 227.
  23. Равен, Робертс, Линейные корабли Британского королевского флота типов King George V, Lion, Vanguard, 1997.
  24. Кофман, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 1997, с. 19.
  25. «5.25"/50 (13.4 cm) QF Mark I.» (англ.) . оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 3 cthgyz 2015.
  26. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 229.
  27. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 228.
  28. Михайлов, Линейные корабли типа «Кинг Джордж V», 2007, с. 16.
  29. Campbell, Naval Weapons of World War Two, 1985, с. 71.
  30. Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, с. 60.
  31. (англ.) . Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  32. Campbell, Naval Weapons of World War Two, 1985, с. 33.
  33. Raven and Roberts, British Battleships of World War 2, 1976, с. 291.
  34. «Oerlikon 20 mm/70 (0.79") Mark 1.» (англ.) . оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  35. «Bofors 40 mm/60 (1.57") Model 1936.» (англ.) . оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  36. Garzke, British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II, 1980, с. 251.
  37. Friedman, Battleship Guns and Gunnery in the Dreadnought Era, 2008, с. 144.
  38. «Type 281 Air Search Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 3 серпня.
  39. «FC Fire Control Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  40. «FD Fire Control Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  41. «Type 282 Fire Control Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  42. «Type 277 Surface Search Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  43. Friedman, Norman (1981). Naval Radar. London: Conway Maritime Press. . p. 194
  44. «Type 293 Fire Control Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  45. «Type 274 Fire Control Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  46. «Type 275 Fire Control Radar.» (англ.) . The Pacific War Online Encyclopedia. оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  47. Norman Friedman. Naval Anti-Aircraft Guns and Gunnery. — Seaforth Publishing, 2013. . — p. 359.
  48. Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, с. 61.
  49. «HOME FLEET — July to September 1942.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 3 серпня 2015.
  50. Rohwer, The Naval History of World War Two, 2005, с. 195.
  51. . London Gazette. 13 October 1950. Архів оригіналу за 3 березня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  52. «HOME FLEET — October to December 1942.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  53. Rohwer, The Naval History of World War Two, 2005, с. 219.
  54. Winston S. Churchill. «XV: The Arctic Convoys: 1942 — sections: A Successful Convoy and its Sequel, A Major crisis in German Naval Policy». The Hinge of Fate. The Second World War. Book I: The Onslaught of Japan. p. 231—232.
  55. Rohwer, The Naval History of World War Two, 2005, с. 226.
  56. «HOME FLEET — January to February 1943.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  57. Malcolm Llewellyn-Jones. The Royal Navy and the Arctic Convoys. — Routledge, 2013.p. 105—106.
  58. «HOME FLEET — March to April 1943.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  59. «HOME FLEET — May to June 1943.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  60. «HOME FLEET — July to August 1943.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  61. «HOME FLEET — September to October 1943.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 3 серпня 2015.
  62. «Operation Leader.» [ 20 вересня 2015 у Wayback Machine.] www.airgroup4.com.
  63. Cressman, Robert J. (2003). USS Ranger: The Navy's First Flattop from Keel to Mast, 1934—1946. Potomac Books. . p. 327—347.
  64. «HOME FLEET — November to December 1943.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  65. «HOME FLEET — January to February 1944.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 3 серпня 2015.
  66. Garzke, Axis and Neutral Battleships in World War II, 1985, с. 264.
  67. «HOME FLEET — March to April 1944.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 серпня.
  68. Rohwer, The Naval History of World War Two, 2005, с. 314.
  69. Tactical, Torpedo and Staff Duties Division (Historical Section) (2012) [1944]. «Naval Aircraft Attack on the Tirpitz (Operation 'Tungsten') 3 April 1944». In Bennett, G.H. Hunting Tirpitz: Naval Operations Against Bismarck's Sister Ship. Plymouth, United Kingdom: University of Plymouth Press. pp. 133—177. .
  70. Brown, J. D. (2009). Carrier Operations in World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. . p. 25, 27
  71. «HOME FLEET — May to June 1944.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  72. «HOME FLEET — April to July 1945.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 22 грудня 2012. Процитовано 3 серпня 2015.
  73. «BRITISH PACIFIC FLEET — August to September 1945.» (англ.) . www.naval-history.net. оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  74. . TIME. 1 July 1949. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 18 липня 2015.
  75. Chesneau, King George V Class Battleships, 2011, с. 15-16.
  76. (PDF) (англ.) . www.gulabin.com. Архів оригіналу (pdf) за 14 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  77. «HMS Anson (79).» [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] www.uboat.net.

Джерела

  • Campbell, John. Naval Weapons of World War Two. — London : Conway Maritime Press, 1985. — 403 с. — . (англ.)
  • Chesneau, Roger. Conway's All the World's Fighting Ships 1922–1946. — Greenwich : Conway Maritime Press, 1980. — 456 с. — . (англ.)
  • Chesneau, Roger. Ship Craft 2: King George V Class Battleships. — Seaforth Publishing, 2011. — 64 с. — . (англ.)
  • Garzke, William H., Jr.; Dulin, Robert O., Jr. British, Soviet, French, and Dutch Battleships of World War II. — London : Jane's, 1980. — 391 с. — . (англ.)
  • Garzke, William H.; Dulin, Robert O. Battleships: Axis and Neutral Battleships in World War II. — Annapolis, Maryland : Naval Institute Press, 1985. — 517 с. — . (англ.)
  • Konstam, Angus. British Battleships 1939–45. — Oxford, England : Osprey Publishing, 2009. — Т. 2 Nelson and King George V classes. — 48 с. — . (англ.)
  • Norman Friedman. Firepower: Battleship Guns and Gunnery in the Dreadnought Era. — Annapolis : US Naval Institute Press, 2007. — 319 с. — . (англ.)
  • Raven, Alan; Roberts, John. British Battleships of World War Two: The Development and Technical History of the Royal Navy's Battleship and Battlecruisers from 1911 to 1946. — Annapolis, Maryland : Naval Institute Press, 1976. — 436 с. — . (англ.)
  • Rohwer, Jürgen. Chronology of the War at Sea, 1939–1945: The Naval History of World War Two. — Annapolis, Maryland : Naval Institute Press, 2005. — 532 с. — . (англ.)
  • Балакин С. А., Дашьян А. В. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — Москва : Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 с. — . (рос.)
  • Кофман В. Л. Линейные корабли типа «Кинг Джордж V». — Москва, 1997. — 60 с. (рос.)
  • Михайлов А. А. Линейные корабли типа «Кинг Джордж V» (1937-1958). — Самара : АНО «Истфлот», 2007. — 92 с. — . (рос.)
  • Равен А., Робертс Д. Линейные корабли и линейные крейсеры британского Королевского флота. — Санкт-Петербург, 1997. — Т. 6 Линейные корабли Британского королевского флота типов King George V, Lion, Vanguard. — 40 с. (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Anson (79)
  • Історія експлуатації HMS Anson (79) на сайті www.naval-history.net [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.]
  • HMS Anson (79) на сайті www.maritimequest.com [ 24 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  • Фотографії «Енсона» на сайті www.maritimequest.com [ 15 липня 2015 у Wayback Machine.]
  • HMS Anson (79) на сайті www.uboat.net [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]


Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

HMS Anson 79 britanskij linkor tipu King Dzhordzh V Zakladenij 20 lipnya 1937 roku i stav do lav 22 chervnya 1942 go U 1942 43 rokah regulyarno suprovodzhuvav arktichni konvoyi U lipni 1943 provodiv manevri v Pivnichnomu mori z metoyu vidvolikti uvagu nimciv vid visadki na Siciliyu 4 zhovtnya 1943 razom z odnotipnim linkorom Dyuk of Jork ta amerikanskim avianoscem Rejndzher zdijsniv rejd u norvezki vodi Enson HMS Anson 79 Enson vede vogon z garmat golovnogo kalibru Sluzhba Tip klas Linijnij korabel tipu King Dzhordzh V Derzhava prapora Velika Britaniya Korabelnya Swan Hunter Nyukasl apon Tajn Zakladeno 20 lipnya 1937 Spusheno na vodu 24 lyutogo 1940 Vvedeno v ekspluataciyu 22 chervnya 1942 Vivedenij zi skladu flotu listopad 1949 vivedenij v rezerv 18 travnya 1957 spisanij Status Vivedenij z ekspluataciyi rozibranij na metal Identifikaciya Parametri Tonnazh 46090 t povnij u 1945 roci Dovzhina Zagalna 227 1 m Po vaterliniyi 225 5 m Shirina 31 4 m Osadka 10 4 m pri vodotonnazhnosti 45230 t Bronyuvannya Golovnij poyas 381 mm Paluba 127 152 mm Bashti golovnogo kalibru 324 mm Barbeti 324 mm Shpangouti 254 305 mm Bojova rubka 76 102 mm Tehnichni dani Ruhova ustanovka 8 parovih kotliv admiralskogo tipu z chotirma nizkoobertovimi turbinami Gvinti 4 grebnih gvinti diametrom 4 4 m Potuzhnist u normalnomu rezhimi 100 000 k s u forsovanomu rezhimi 110 000 k s Shvidkist 27 62 vuzla 51 15 km god Avtonomnist plavannya 6100 morskih mil 11300 km pri shvidkosti 10 vuzliv 18 5 km god Ekipazh 1556 1945 Ozbroyennya Artileriya 10 356 mm garmat Mk VII 16 h 133 mm garmat Mk I Zenitne ozbroyennya Na pochatok ekspluataciyi 6 h 8 40 mm QF 2 18 h 1 20 mm Erlikoniv Na seredinu 1945 roku 8 h 8 40 mm QF 2 6 h 4 40 mm QF 2 2 h 4 40 mm Bofors L60 53 h 1 20 mm Erlikoni 6 h 2 20 mm Erlikoniv Aviaciya 4 Supermarine Walrus ta odna sparena katapulta do 1944 roku Vesnoyu 1944 prikrivav avianosni grupi pid chas operacij proti linkora Tirpic U 1945 buv vklyuchenij do skladu Britanskogo tihookeanskogo flotu ale uchasti u bojovih diyah proti Yaponiyi ne brav hocha i buv prisutnij na yiyi kapitulyaciyi U veresni razom z linkorom Hau prijmav kapitulyaciyu yaponskih vijsk u Gonkonzi Z ekipazhu korablya buv sformovanij pidrozdil yakij stav osnovoyu gonkonzkogo garnizonu U lipni 1946 Enson povernuvsya u Britaniyu i nastupni tri roki sluzhiv u navchalnij eskadri U listopadi 1949 go korabel viveli do rezervu a v 1957 u spisali ta prodali privatnij kompaniyi dlya rozbirannya na metal Zagalna harakteristika Enson linijnij korabel tipu King Dzhordzh V Buv zakladenij 20 lipnya 1937 roku na verfi kompaniyi Swan Hunter u misti Nyukasl apon Tajn stavshi p yatim korablem ciyeyi seriyi Vin buv spushenij na vodu 24 lyutogo 1940 go ranishe nizh odnotipni Dyuk of Jork i Hau Odnak roboti na korabli zatyagnulisya cherez nespravnosti RLS Type 273 ta vstanovlennya dodatkovih zenitnih garmat Cherez ce Enson stav do stroyu tilki 22 chervnya 1942 na sim z polovinoyu misyaciv piznishe Dyuk of Jorka ale na dva misyaci ranishe Hau Enson stav desyatim korablem britanskogo flotu nazvanim na chest en vidatnogo britanskogo admirala seredini XVIII stolittya Slid vidznachiti sho linkor spochatku hotili nazvati Dzhelliko na chest admirala Dzhona Dzhelliko a nazvu Enson mav nositi tretij linkor tipu King Dzhordzh V Odnak u grudni 1938 go vin buv perejmenovanij na Dyuk of Jork a nazva Enson u lyutomu 1940 go perejshla do Dzhelliko Standartna vodotonnazhnist linkoriv tipu King Dzhordzh V za proektom mala stanoviti 36730 t povna 42080 t Odnak Enson dobudovuvavsya z urahuvannyam bojovogo dosvidu tomu mav ryad vdoskonalen yaki zbilshili jogo vodotonnazhnist U kvitni 1942 go pid chas viprobuvan korabel pokazav vodotonnazhnist 43296 t Odnak pid chas ekspluataciyi na korabel vstanovlyuvali dodatkove obladnannya tomu v 1945 u jogo povna vodotonnazhnist sklala 46088 t Korpus mav zagalnu dovzhinu 227 06 m i dovzhinu po vaterliniyi 225 45 m jogo shirina stanovila 31 41 m Pri vodotonnazhnosti 45226 t linkor mav osadku 10 42 m Metacentrichna visota pri normalnij vodotonnazhnosti stanovila 1 8 m a pri povnij 2 6 m Silova ustanovka v normalnomu rezhimi mala potuzhnist 100 000 k s 75 000 kVt Yiyi harakteristiki davali mozhlivist korablyu rozvinuti shvidkist 27 62 vuzla 51 15 km god Zapas paliva stanoviv 4278 t yakogo vistachalo shob proplisti 6100 morskih mil 11300 km na shvidkosti 10 vuzliv 18 5 km god Krim togo linkor brav na bort 266 t tehnichnoyi j 449 t pitnoyi vodi ta 183 t dizelnogo paliva Opis korablyaDokladnishe Linijni korabli tipu King Dzhordzh V 1939 Energetichna ustanovka Osnovu energetichnoyi ustanovki skladali 8 kotliv admiraltejskogo tipu yaki sumarno vazhili 416 t Tisk u kotlah stanoviv 28 92 kgs sm 28 atm a temperatura 370 C Kotelni primishennya roztashovuvalisya poryad i kozhni dva kotli z yednuvalisya z turbinoyu tipu Parsons sho roztashovuvalasya pozadu nih Turbini obertali chotiri gvinti diametrom 4 42 m kozhen Chastota obertannya kozhnoyi turbini stanovila 2257 ob hv gvintiv 236 Energetichna ustanovka mala blochno eshelonne komponuvannya Chotiri bloki mehanizmiv po odnomu na kozhen val buli povnistyu izolovani odin vid odnogo Kozhen blok mav okremu sistemu podachi paliva vodi ta masla Silova ustanovka v normalnomu rezhimi roboti mala potuzhnist 100 000 k s 75 000 kVt Odnak vona mogla pracyuvati u forsovanomu rezhimi dosyagayuchi potuzhnosti 110 000 k s 82000 kVt Yiyi harakteristiki dozvolyali korablyu rozvivati shvidkist 27 62 vuzla Odnak dalnist plavannya dlya korabliv takogo klasu bula porivnyano nevelika 3100 morskih mil 5700 km pri shvidkosti 27 vuzliv Elektroenergiyu dlya korabelnih potreb viroblyali 6 turbogeneratoriv yaki otrimuvali par vid golovnoyi energetichnoyi ustanovki Potuzhnist kozhnogo generatora stanovila 330 kVt Podacha elektroenergiyi zdijsnyuvalasya po dvoh kilcevih magistralyah Dlya ekstrenih situacij priznachalisya dva avarijni dizel generatori z potuzhnistyu po 330 kVt Zahist Bronovij poyas rozmishuvavsya zzovni obshivki ta mav dovzhinu 126 5 m sho dozvolyalo povnistyu prikrivati artilerijski pogrebi ta mashinnu ustanovku Visota poyasu stanovila 7 16 m i pri normalnij vodotonnazhnosti vin ishov pid vodu na 3 66 m Poyas formuvali tri ryadi plit yaki duzhe zhorstko skriplyalisya shipami ta pazami Tovshina poyasu kolivalasya vid 381 mm v rajoni pogrebiv do 356 mm v rajoni mashinnih viddilen Pliti nizhnogo ryadu klinopodibno tonshali do 140 i 114 mm vidpovidno Poyas zamikavsya traverzami tovshina yakih variyuvalasya vid 254 do 305 mm nad bronovanoyu paluboyu i do 51 mm pid neyu Zagalom broneyu bulo prikrito 70 dovzhini korablya Golovna bronovana paluba nakladalasya na verhnij kraj poyasa i zakrivala ves prostir citadeli Vona mala tovshinu vid 127 mm nad mashinnim viddilennyam i do 152 mm nad artilerijskimi pogrebami Za mezhami citadeli na rivni z yednannya serednogo i nizhnogo ryadu poyasnih plit roztashovuvalas nizhnya bronovana paluba yaka mala tovshinu vid 64 do 127 mm v nosi ta 114 mm v kormi Bronovani pliti na artilerijskih bashtah golovnogo kalibru roztashovuvalisya pid pryamim kutom Vertikalna lobova plita mala tovshinu 324 mm bichni pliti 174 224 mm zadnya 174 mm Dah zahishala plita tovshinoyu 149 mm Bronyuvannya bashtovih barbetiv bulo diferencijovanim i kolivalosya vid 280 mm na tilnih dilyankah do 343 mm na najbilsh zagrozlivih bichnih Bojova rubka mala bronyuvannya vid 51 do 114 mm Pidvodnij zahist linkora buv pobudovanij za principom sendvicha i za rozrahunkami proektuvalnikiv mig vitrimati pidvodnij vibuh potuzhnistyu 454 kg trotilu Jogo zagalna glibina stanovila 4 11 m na mideli 4 m v rajoni nosovih basht golovnogo kalibru i 3 m v rajoni kormovoyi bashti Ozbroyennya Artileriya golovnogo kalibru Garmati golovnogo kalibru Na linkori buli vstanovleni desyat 356 mm garmat Mark VII kozhna z yakih vazhila 89 tonn Stvol garmati buv rozrahovanij na 340 postriliv povnim zaryadom Tehnichna skorostrilnist stanovila 2 postrili za hvilinu faktichna 1 5 Standartnij boyezapas narahovuvav po 80 snaryadiv na garmatu maksimalnij po 100 Artileriya golovnogo kalibru rozmishuvalasya v dvoh chotirohgarmatnih bashtah tipu Mark III ta odnij dvogarmatnij tipu Mark II Dvi bashti roztashovuvalisya u perednij chastini korablya Mk III i Mk II ta odna u kormovij Mk III Yih konstrukciya davala mozhlivist pidnositi garmati na 40 sho zabezpechuvalo dalnist strilbi 35259 m Pidnesennya garmat vidbuvalosya zi shvidkistyu dva gradusi na sekundu Keruvannya bashtami zdijsnyuvalosya za dopomogoyu gidravlichnih privodiv yaki zabezpechuvali shvidkist obertannya visim gradusiv na sekundu Kut povorotu bashti A stanoviv 286 basht V ta Y po 276 Kozhna bashta tipu Mk III bez urahuvannya garmat vazhila 1582 t bashta Mk II mala vagu 915 t Sistema keruvannya vognem skladalasya iz dvoh komandno dalekomirnih postiv osnashenih optichnimi 15 futovimi dalekomirami baza 4 57 m Dlya viznachennya vidstani takozh vikoristovuvalisya bashtovi dalekomiri 12 5 metrovi v Mk III ta 9 metrovij v Mk II Otrimani dani obroblyalisya en SKV dozvolyala dobivatisya pri horoshih pogodnih umovah 5 7 vluchan na vidstani 6 8 mil Universalna artileriya 133 mm garmati Mark I na foto zobrazheni garmati linkora King Dzhordzh V Universalna artileriya skladalasya iz shistnadcyati 133 mm garmat Mark I yaki mogli odnochasno vesti vogon po morskih i povitryanih cilyah Zazvichaj vikoristovuvalisya dva tipi boyepripasiv bronebijni ta fugasni kozhen iz nih vazhiv 36 3 kg Pochatkova shvidkist vilotu snaryada stanovila 792 m s Boyezapas formuvavsya iz rozrahunku 400 snaryadiv na odnu garmatu Mk I mogli vesti vogon po morskih cilyah na vidstani do 22 km a po povitryanih na visoti do 14 9 km Cherez znachnu vagu snaryada ta rozdilnij sposib zaryadzhannya garmati mali nizku skorostrilnist 7 8 postriliv za hvilinu Upravlinnya vognem zdijsnyuvalosya z chotiroh kontrolno dalekomirnih punktiv osnashenih sistemami HACS Mk V Artileriya rozmishuvalasya u vosmi sparenih bashtah kozhna z yakih vazhila 78 7 t Voni dozvolyali zminyuvati kut pidnesennya garmat vid 5 do 70 ta povertati yih u diapazoni 160 pri comu shvidkist pidnesennya stanovila 10 s povorotu 20 s Bashti rozmishuvalisya u dva yarusi sho dozvolyalo yim koncentruvati vogon u bud yakomu napryamku Legka zenitna artileriya Zenitna ustanovka Pom pom Blizhnya protipovitryana oborona spochatku skladalasya iz 40 mm avtomatichnih garmat QF 2 yaki za harakternij zvuk pri strilbi distali nazvu Pom pom Kozhna garmata mala tehnichnu skorostrilnist 115 postriliv za hvilinu ale na praktici temp strilbi stanoviv 96 98 pos hv QF 2 mogli vesti vogon na vidstani do 6 2 km Garmati rozmishuvalisya u shesti vosmistvolnih ustanovkah Mark VI kozhna z yakih vazhila 16 tonn Kut pidnesennya garmat stanoviv 80 U 1945 roci Enson otrimav 4 zenitni ustanovki Mk VII z chotirma garmatami Pom pom Voni buli legshi za Mk VI 10 8 t i zminyuvali kut pidnesennya zi shvidkistyu 25 gradusiv na sekundu Keruvannya vognem zdijsnyuvalosya iz komandno dalekomirnih punktiv en Yih personal za dopomogoyu giroskopiv ta optichnih dalekomiriv viznachav shvidkist povitryanoyi cili yiyi napryamok ruhu ta shvidkist Otrimana informaciya obroblyalasya elektromehanichnim komp yuterom i vikoristovuvalasya dlya vnesennya popravok pri vedenni vognyu Ekspluataciya britanskih linkoriv v pershi roki Drugoyi svitovoyi viyavila yih nedostatnyu zahishenist vid atak z povitrya Tomu she do vstupu do lav Enson otrimav 18 zenitnih garmat Erlikon yaki rozmishuvalisya v odinarnih ustanovkah Mk IIIA Voni mali dalnist strilbi 4368 m i skorostrilnist 450 pos hv a ruchnij privid dozvolyav pidnositi garmatu na 90 Pid chas modernizaciyi u lipni 1944 berezni 1945 go okrim Mk IIIA na korabli z yavilisya 8 sparenih ustanovok Mk V U toj zhe chas Enson otrimav 40 mm Bofors L60 yaki rozmishuvalisya u dvoh chotirohstvolnih ustanovkah Mk II i mogli vesti vogon po cilyah na visoti do 5 5 km zi shvidkistyu 115 pos hv U rezultati kilkoh modernizacij u seredini 1945 roku blizhnya protipovitryana oborona Ensona mala nastupnij viglyad 14 zenitnih ustanovok Pom pom 8 ustanovok po visim garmat i 6 po chotiri 2 ustanovki Bofors L60 po chotiri garmati na kozhnij ta 59 ustanovok Erlikon 53 odinarnih ta 6 sparenih Odnak pislya zavershennya Drugoyi svitovoyi vijni bilsha chastina zenitnoyi artileriyi bula demontovana tomu v 1955 roci pid chas perebuvannya u rezervi Enson mav 10 zenitnih ustanovok Pom pom 8 ustanovok po visim garmat i 2 po chotiri ta 10 ustanovok Erlikon 4 odinarni ta 6 sparenih Radioelektronne obladnannya Kompleks radioelektronnogo obladnannya na pochatku ekspluataciyi cherven 1942 Tip RLS Priznachennya Vidstan viyavlennya cilej dalnist diyi Rozdilna zdatnist tochnist viznachennya koordinat Kilkist en RLS viyavlennya nadvodnih cilej 41 5 km 1 en RLS rannogo poperedzhennya 160 210 km 13 17 km 90 m 1 1 en RLS keruvannya vognem garmat golovnogo kalibru Pri oriyentuvanni na spleski snaryadiv 16 dyujmovih 406 mm snaryadiv 18 km V rezhimi bombarduvannya 41 km Rozdilna zdatnist 370 m Tochnist 37 m 1 en RLS keruvannya vognem universalnoyi artileriyi Pri oriyentuvanni na spleski snaryadiv 5 dyujmovih 127 mm snaryadiv 11 km V rezhimi bombarduvannya 37 km Rozdilna zdatnist 460 m Tochnist 37 m 4 en RLS keruvannya vognem zenitnoyi artileriyi 6 km 5 Kompleks radioelektronnogo obladnannya u chervni 1945 go Tip RLS Priznachennya Vidstan viyavlennya cilej dalnist diyi Rozdilna zdatnist tochnist viznachennya koordinat Kilkist en RLS poshuku nadvodnih cilej Povitryani cili 55 km Morski cili 40 km Tochnist 45 600 m 1 Type 281B RLS rannogo poperedzhennya do 220 km do 120 km 1 en RLS keruvannya vognem Po povitryanih cilyah do 30 km Po morskih cilyah do 31 km Tochnist 45 m 0 5 1 en RLS keruvannya vognem garmat golovnogo kalibru do 30 km Rozdilna zdatnist 45 m 2 en RLS keruvannya vognem universalnoyi artileriyi do 30 km Tochnist 0 167 Rozdilna zdatnist 75 m 4 en Radar keruvannya vognem zenitnoyi artileriyi Radar mav krashu rozdilnu zdatnist nizh Type 282 i mig avtomatichno vidslidkovuvati visotu cili ta yiyi azimut 6 Type 282 RLS keruvannya vognem zenitnoyi artileriyi 6 km 1ModernizaciyaPid chas ekspluataciyi Enson regulyarno prohodiv modernizaciyu z metoyu vstanovlennya novih sistem ta onovlennya obladnannya Nizhche navedeni usi etapi modernizaciyi Data Misce Opis robit Traven cherven 1943 go Rosajt Vstanovleni 22 zenitni garmati Erlikon Lipen 1944 berezen 1945 go Devonport Vstanovleni 2 h 8 zenitni ustanovki Pom pom 4 h 4 zenitni ustanovki Pom pom 2 h 4 zenitni ustanovki Bofors 13 zenitnih garmat Erlikon ta 8 h 2 zenitnih ustanovok Erlikon Demontovanij radar viyavlennya nadvodnih cilej en Radar rannogo poperedzhennya pro povitryanij napad en zaminenij na Type 281B radar keruvannya vognem garmat golovnogo kalibru en zaminenij na dva en radari keruvannya vognem universalnoyi artileriyi en zamineni na en chotiri radari keruvannya vognem zenitnoyi artileriyi en zamineni na shist en Vstanovleni radar dlya poshuku nadvodnih cilej en radar dlya utochnennya koordinat morskih i povitryanih ob yektiv en radiopelenguyuchij pristrij RH2 ta stanciya aktivnih pereshkod Type 651 Demontovane aviacijne obladnannya Seredina 1945 go Sidnej 2 h 2 zenitni ustanovki Erlikon zamineni na 2 h 4 zenitni ustanovki Pom pom Serpen veresen 1946 go Plimut Demontovani 2 h 4 i 2 h 8 zenitni ustanovki Pom pom Istoriya ekspluataciyi1942 veresen 1943 Enson prohodit viprobuvannya pered vstupom do lav Enson uspishno projshov seriyu zavodskih viprobuvan i 22 chervnya vidpliv na vijskovo morsku bazu Skapa Flou Na nij korabel projshov she dekilka viprobuvan vklyuchayuchi strilbu z garmat golovnogo kalibru Pislya yih zavershennya 8 lipnya komandir en i zastupnik komandira Flotu metropoliyi vice admiral Bryus Frezer zrobiv Enson flagmanskim korablem Nastupni dva misyaci ekipazh linkora aktivno gotuvavsya do uchasti u bojovih diyah Pershim bojovim zavdannyam Ensona stalo dalnye prikrittya konvoyiv PQ 18 ta QP 14 Spochatku korabel pribuv do Islandiyi de formuvalisya sili dalnogo prikrittya U Hval fiordi do nogo priyednalisya linkor Dyuk of Jork legkij krejser Yamajka ta 5 esminciv 10 veresnya eskadra pribula v Akurejri j nastupnogo dnya vijshla v more Komanduvannya Krigsmarine planuvalo provesti masshtabnu operaciyu proti PQ 18 zaluchivshi do neyi aviaciyu korabli ta pidvodni chovni Nimci hotili rozgromiti konvoj analogichno PQ 17 i perervati postachannya do SRSR cherez pivnichnij marshrut Britanci gotuvalisya do podibnogo rozvitku podij tomu posilili zahist oboh konvoyiv i aktivno veli rozvidku na teritoriyi Norvegiyi ta bilya yiyi beregiv Dlya sil dalnogo prikrittya yaki mali zahishati konvoyi vid atak velikih nadvodnih korabliv zavdannya uskladnyuvalosya tim sho esminci mali nevelikij zapas paliva 8 veresnya nimecki rozvidniki viyavili konvoj i nadvodni sili vidrazu pochali gotuvatisya do vihodu u more 10 veresnya grupa korabliv sho skladalasya iz vazhkih krejseriv Admiral Sheer i Admiral Hipper legkogo krejsera Keln ta shesti esminciv pribula v Alta fiord Odnak togo zh dnya vona bula viyavlena britanskoyu submarinoyu Tigris Dlya togo shob zdijsniti uspishnu ataku nadvodnimi silami nimcyam potribno bulo znati misce znahodzhennya sil dalnogo prikrittya Yih poshukom zajmalasya rozviduvalna aviaciya i 11 veresnya yij vdalosya viyaviti eskadru Frezera yaka u cej chas perebuvala pivnichnishe Islandiyi Rozviduvalni litaki namagalisya nepomitno stezhiti za korablyami ale britanska radioelektronna rozvidka perehopila i deshifruvala yih povidomlennya Zavdyaki comu Frezeru stalo vidomo sho protivnik znaye pro misce perebuvannya jogo eskadri Nastupnogo dnya pogoda pogirshilasya i Lyuftvaffe vtratili kontakt z britanskimi korablyami Tim chasom nimecka eskadra prodovzhuvala perebuvati v Alta fiordi Vrahovuyuchi ci dva faktori Frezer nakazav svoyim korablyam nepomitno povernutisya v Islandiyu Za jogo zadumom ce povinno bulo dezoriyentuvati vorozhe komanduvannya I plan spracyuvav nimci vvazhali sho britanski linkori prodovzhuyut prikrivati PQ 18 i ne bazhayuchi rizikuvati velikimi korablyami virishili ne zastosovuvati nadvodni sili dlya jogo perehoplennya 19 veresnya eskadra vijshla v more shob prikriti QP 14 yakij povertavsya z Radyanskogo Soyuzu Hocha nimecka aviaciya vela aktivnu rozvidku bilya beregiv Islandiyi yij ne vdalosya viyaviti korabli Frezera Enson i Dyuk of Jork protyagom kilkoh dniv prikrivali konvoj i vikonavshi zavdannya povernulisya do Islandiyi Nastupnogo misyacya Enson perebuvav u Hval fiordi na vipadok yaksho nimecki korabli sprobuyut prorvatisya v Atlantichnij okean Zavershivshi cherguvannya 26 zhovtnya linkor povernuvsya do Skapa Flou 14 grudnya korabel znovu vijshov u more shob vzyati uchast u suprovodzhenni konvoyu JW 51B Do sil dalnogo prikrittya okrim Ensona uvijshli vazhkij krejser Kumberlend i tri esminci 24 grudnya voni vidplili z Akurejri j vzyali kurs v Norvezke more U toj zhe den nimeckij litak viyaviv konvoj ale cherez pogani pogodni umovi shvidko vtrativ z nim kontakt 27 grudnya konvoj potrapiv u shtorm i buv rozsiyanij na dekilka grup Ne divlyachis na znachni zusillya britancyam ne vdalosya povnistyu vidnoviti strij Nimci u svoyu chergu prodovzhuvali poshuk JW 51B i 30 grudnya yihnya submarina zmogla viyaviti konvoj Proanalizuvavshi situaciyu Krigsmarine virishili atakuvati konvoj nastupnogo dnya u suprovodi shesti esminciv v more vijshli vazhki krejseri Admiral Hipper i Lyutcov U cej chas sili dalnogo prikrittya perebuvali za 1000 mil na zahid i ne mogli zahistiti konvoj tomu usya vazhkist boyu lyagla na korabli suprovodzhennya Hocha britanci progravali protivniku u vognevij potuzhnosti ale yim vdalosya uspishno vidbiti ataku i 3 sichnya 1943 go JW 51B bez vtrat pribuv u radyanski porti Enson pid chas odnogo z arktichnih konvoyiv Pislya cogo Enson povernuvsya u Skapa Flou i 21 sichnya znovu vijshov u more shob prikriti JW 52 ta RA 52 Razom z nim diyali legkij krejser Sheffild ta chotiri esminci Spochatku voni zahishali JW 52 yakij 17 sichnya vidpliv iz Liverpulya Odnak nimeckij nadvodnij flot navit ne namagavsya atakuvati konvoj i cherez desyat dniv vin bez vtrat pribuv u Radyanskij Soyuz 27 sichnya sili dalnogo prikrittya popovnili svoyi pripasi v Akurejri j zgodom povernulisya v Norvezke more Teper voni mali zahishati RA 52 yakij povertavsya do Britaniyi Protyagom kilkoh dniv korabli Frezera prikrivali konvoj a 4 lyutogo koli vin vzhe znahodivsya na znachnij vidstani vid Norvegiyi eskadra povernulasya u Hval fiord 11 lyutogo Enson pribuv u Skapa Flou Cherez te sho isnuvala zagroza prorivu nimeckih rejderiv v Atlantiku linkor nis cherguvannya na svoyij bazi 10 bereznya korabel buv perekinutij do Islandiyi ale vzhe 22 go povernuvsya u Skapa Flou de prodovzhiv nesti cherguvannya 12 kvitnya Bryus Frezer perenis svij styag na inshij korabel Timchasovim komandirom 2 linijnoyi eskadri stav kapitan linkora en yakij zalishiv Ensona flagmanom eskadri 27 kvitnya Enson razom z avianoscem F yuries vzyav uchast u vijskovih navchannyah i pislya yih zavershennya vidpliv do Islandiyi Protyagom dvoh tizhniv vin nis cherguvannya u Hval fiordi j 17 travnya povernuvsya do Skapa Flou Potim linkor projshov remont u misti Rosajt Slid vidznachiti sho odnochasno z remontom na korabel vstanovili dodatkovi zenitni garmati 29 chervnya na Ensoni pidnyav svij prapor vice admiral Genri Mur novij komandir 2 yi linijnoyi eskadri ta odnochasno pershij zastupnik komandira Flotu metropoliyi U cej chas soyuzniki gotuvalisya do visadki na Siciliyu i znachna chastina britanskih korabliv bula perekinuta na Seredzemne more Ce prizvelo do togo sho na teritoriyi Britaniyi zalishilisya tilki dva suchasnih linkori tipu King Dzhordzh V Vrahovuyuchi zagrozu vid velikih korabliv Krigsmarine sho perebuvali v Norvegiyi britanci poprosili v SShA posiliti Flot metropoliyi Amerikanci pogodilisya i 19 travnya prislali linkori en ta en 10 lipnya Enson ta Alabama vidplivli do Islandiyi Voni spochatku vzyali uchast u vijskovo morskih navchannyah a 26 lipnya priyednalisya do Z yednannya A Okrim linkoriv do z yednannya uvijshli avianosec Ilastries i 8 esminciv Razom z osnovnimi silami Flotu metropoliyi korabli zdijsnili ryad manevriv bilya beregiv Norvegiyi z metoyu vidvolikti uvagu nimciv vid visadki na Siciliyu Koncentraciya velikoyi kilkosti korabliv u Pivnichnomu mori prizvela do rizkoyi aktivizaciyi rozviduvalnoyi aviaciyi protivnika Ce dalo soyuznikam pidstavi vvazhati sho vidvolikayuchij manevr projshov uspishno i 29 lipnya yihni korabli povernulisya na svoyi bazi 8 veresnya Enson znovu vijshov u more Cogo razu vihid buv pov yazanij z nimeckoyu atakoyu na Shpicbergen yaka vidbulasya dnem ranishe V nij brali uchast znachni sili vklyuchayuchi linkori Tirpic i Sharnhorst Cherez ce dlya yih perehoplennya soyuzniki zaluchili avianosec Rejndzher 2 linkori Enson ta Dyuk of Jork 3 vazhkih krejseri ta 11 esminciv Odnak 9 chervnya o 18 00 rozviduvalni litaki povidomili sho nimecki korabli uzhe znahodyatsya na svoyih bazah i soyuznij flot povernuvsya u Skapa Flou Zhovten 1943 1944 Na pochatku zhovtnya soyuzniki pidgotuvali ataku na norvezkij port Bude Osnovnogo udaru mala zavdati aviaciya z Rejndzhera odnak cherez zagrozu zi storoni Krigsmarine jogo suprovodzhuvali 14 korabliv vklyuchayuchi linkori Enson ta Dyuk of Jork 2 zhovtnya eskadra vijshla v more i vranci 4 go pribula na udarnu poziciyu Aviaciya zdijsnila dva naloti pid chas yakih bulo potopleno chotiri torgovih sudna i she sim poshkodzheno Pislya cogo soyuzniki virushili u Skapa Flou ale o 12 55 radar Rejndzhera zasik tri nimeckih litaki sho nablizhalisya do eskadri Dlya yih perehoplennya buli vidpravleni vinishuvachi F4F Wildcat Voni uspishno vidbili napad zbivshi bombarduvalnik Ju 88 i torpedonosec He 115 6 zhovtnya korabli povernulisya na svoyu bazu v Skapa Flou Ostrovi Shpicbergen mali vazhlive znachennya dlya soyuznikiv ale voni buli viddaleni vid osnovnih baz i otocheni vodami de aktivno diyali nimecki submarini Cherez ce postachannyam pripasiv zajmalisya tilki vijskovi korabli Chergovij konvoj na Shpicbergen buv zaplanovanij na drugu polovinu zhovtnya Okrim dostavki pripasiv vin mav provesti rotaciyu miscevogo garnizonu Dlya provedennya operaciyi buli sformovani dvi korabelni grupi Odna iz nih povinna bula pributi na Shpicbergen i dostaviti pripasi a druga mala yiyi prikrivati Do Z yednannya 2 yake zdijsnyuvalo prikrittya uvijshli linkor Enson avianosec Rejndzher vazhkij krejser Norfolk ta 6 esminciv 14 zhovtnya voni vidplili zi Skapa Flou i 16 go pribuli v Akurejri Nastupnogo dnya konvoj vzyav kurs na Shpicbergen 18 zhovtnya korabli Z yednannya 1 pribuli na ostrovi i pochali vivantazhennya pripasiv druge z yednannya zabezpechuvalo prikrittya roztashuvavshis blizhche do norvezkih beregiv Pid chas perebuvannya na Shpicbergeni odin z esminciv pershogo z yednannya buv torpedovanij nimeckoyu submarinoyu odnak zalishivsya na plavu Pislya vikonannya zavdannya korabli povernulisya v Islandiyu Enson v portu 22 zhovtnya Enson pribuv u Skapa Flou odnak cherez tizhden znovu vijshov u more dlya prikrittya RA 54A yakij pryamuvav iz Radyanskogo Soyuzu do Velikoyi Britaniyi Do sil dalnogo prikrittya okrim Ensona uvijshli avianosec Formidabl legkij krejser Yamajka ta 6 esminciv 31 zhovtnya korabli zajshli v port Akurejri a 2 listopada zajnyali poziciyi v Norvezkomu mori za 300 mil na pivdennij zahid vid Shpicbergena Patrulyuyuchi v comu rajoni voni prikrivali konvoj vin mozhlivogo napadu nadvodnih korabliv protivnika 8 listopada koli RA 54A perebuvav na bezpechnij vidstani vid Norvegiyi korabli povernulisya u Skapa Flou Zima vvazhalasya soyuznikami najkrashim periodom dlya vidpravlennya arktichnih konvoyiv tomu 16 listopada Enson znovu vijshov u more shob pochergovo prikrivati tri konvoyi JW 54A JW 54B ta RA 54B 18 listopada linkor pribuv v Akurejri de do nogo priyednavsya amerikanskij krejser Taskalusa Nastupnogo korabli u suprovodi chotiroh esminciv vidplili u Norvezke more i perebuvali tam doki JW 54A ne propliv dvadcyat tretyu paralel Koli konvoj uspishno projshov nebezpechnu zonu voni povernulisya v Akurejri 28 listopada Enson znovu vijshov u more shob prikriti JW 54B ta RA 54B Pershij iz nih narahovuvav 15 suden i pryamuvav do SRSR a inshij skladavsya iz 10 suden i povertavsya do Britaniyi Razom iz linkorom prikrittya konvoyiv zdijsnyuvali legkij krejser Belfast ta chotiri esminci Nastupnogo dnya korabli potrapili u shtorm u rezultati yakogo odin i esminciv otrimav poshkodzhennya i buv vimushenij povernutisya v Islandiyu Pribuvshi u Norvezke more eskadra zajnyala poziciyi na pivden vid Shpicbergena i stala ochikuvala koli konvoyi projdut nebezpechnu zonu 4 grudnya koli yim bilshe ne zagrozhuvav nimeckij nadvodnij flot eskadra povernulasya u Skapa Flou Intensivna ekspluataciya v bojovih umovah vimagala regulyarnogo remontu osnovnih vuzliv ta agregativ tomu 8 lipnya Enson pribuv u Rosajt de projshov chergovij remont i 1 sichnya 1944 go povernuvsya u Skapa Flou 11 lyutogo soyuzniki mali zavdati chergovij udar po nimeckomu sudnoplavstvu na teritoriyi Norvegiyi Zgidno planu aviaciya F yuriesa povinna bula atakuvati komercijni sudna protivnika v rajoni pivostrova Stad Prikrivati avianosec mali Enson francuzkij linkor Rishelye 2 krejseri ta 7 esminciv 10 lyutogo korabli vijshli zi Skapa Flou i vzyali kurs na pivnichnij shid Nastupnogo dnya o 9 00 voni pribuli na udarnu poziciyu Dlya ataki u povitrya pidnyalisya 10 torpedonosciv Barakuda pid prikrittyam 12 vinishuvachiv Seafire Odnak u zadanomu rajoni voni ne znajshli zhodnoyi cili j zgodom poletili do zatoki Ervik Tam litaki znajshli tilki odne sudno yake j atakuvali dobivshis chotiroh pryamih popadan Protidiya zi storoni nimciv bula dosit slabkoyu tomu britanci vtratili lishe odin vinishuvach 12 lyutogo Enson pribuv u Skapa Flou Slid vidznachiti sho potoplennya nimeckogo linkora Sharnhost 26 grudnya 1943 go rizko zmenshilo zagrozu arktichnim konvoyam tomu nastupni pivtora misyacya korabel ne brav uchasti u bojovih diyah Odnak na pochatku kvitnya u strij mav povernutisya inshij nimeckij linkor Tirpic Hocha imovirnist jogo ataki na konvoyi rozcinyuvalasya yak nevisoka ale britanci posiliti yih zahist i pidgotuvali novu ataku na Tirpic 30 bereznya Z yednannya 1 u skladi linkoriv Enson i Dyuk of Jork avianoscya Viktories legkogo krejsera Belfast ta shesti esminciv vidplilo zi Skapa Flou Ci korabli zdijsnyuvali dalnye prikrittya konvoyu JW 58 Potim voni mali priyednatisya do Z yednannya 2 i spilno zavdati udar po Tirpicu Spochatku ataka bula zaplanovana na 4 kvitnya ale rozvidka povidomila sho vranci 3 go chisla linkor vijde v more dlya provedennya viprobuvan Ce bula vidminna mozhlivist atakuvati Tirpic za mezhami dobre zahishenoyi bazi U cej chas konvoj vzhe znahodivsya v Barencevomu mori i jomu bilshe ne zagrozhuvali nadvodni sili protivnika Vrahovuyuchi ci dva faktori admiral Bryus Frezer virishiv perenesti ataku na 3 kvitnya Obidvi eskadri z yednalisya 2 kvitnya o 4 30 i spilno virushili do beregiv Norvegiyi Nastupnogo dnya voni zajnyali poziciyi za 190 km vid Ko fiorda i o 4 15 pershi litaki pochali pidnimatisya u povitrya Vsogo v ataci brali uchast 40 torpedonosciv Barakuda pid prikrittyam takoyi zh kilkosti vinishuvachiv Wildcat i Hellcat Nimci ne zmogli zavchasno viyaviti britanskij flot tomu ataka stala dlya nih absolyutno neochikuvanoyu Element neochikuvanosti u poyednanni z vidminnoyu pidgotovkoyu operaciyi dali horoshij rezultat Tirpic otrimav serjozni poshkodzhennya i buv vivedenij iz ladu a jogo ekipazh vtrativ 122 choloviki ubitimi ta 316 poranenimi Hocha Tirpic i buv vivedenij iz ladu odnak britanci hotili jogo potopiti Chergova ataku bula zaplanovana na 24 kvitnya Dlya yiyi provedennya buli sformovani dvi korabelni grupi Enson razom z avianoscyami Viktories i F yuries vazhkim krejserom Kent ta simoma esmincyami uvijshov do skladu Z yednannya 7 21 kvitnya voni vidplili zi Skapa Flou i 23 go pribuli v zadanij rajon Odnak pogodni umovi nad Ko fiordom de perebuvav Tirpic buli vkraj nespriyatlivimi dlya ataki z povitrya Nastupnogo dnya pogoda ne pokrashilasya tomu komandir operaciyi Genri Mur skasuvav ataku Zamist neyi vice admiral nakazav zavdati aviaudar po sudnam v gavani Bude Odnochasno z cim litaki mali prochesati teritoriyu vzdovzh uzberezhzhya na pivden vid mista j atakuvati usi nimecki sudna yaki voni pobachat 26 kvitnya britanski korabli pribuli na udarnu poziciyu Pogoda na uzberezhzhi viyavilisya nespriyatlivoyu dlya aviaciyi tomu obidvi grupi litakiv sho pidnyalisya v povitrya atakuvali konvoj yakij voni viyavili na pivden vid Bude Konvoj narahovuvav chotiri sudna i korabel suprovodzhennya U rezultati ataki tri sudna distali serjozni poshkodzhennya Odnak britancyam cogo viyavilosya zamalo i voni vse zh taki sprobuvali atakuvati Bude Ne divlyachis na skladni pogodni umovi dvi Barakudi i kilka vinishuvachiv zumili prorvatisya v port i poshkodili odne sudno Hocha Lyufvaffe na protidiyali nalotu ale cherez efektivnij vogon zenitok britanci vtratili chotiri litaki Krim togo she odin Helket rozbivsya pid chas posadki na avianosec Pislya zavershennya ataki Viktoriyes Kent i dva esminci vid yednalisya dlya provedennya povitryanoyi rozvidki v rajoni Narvika a inshi korabli poplivli do Skapa Flou Enson pid chas plavannya z Dyuk of Jorkom 29 travnya bula zaplanovana chergova ataka na Tirpic Udaru mali zavdati litaki z avianosciv F yuries ta Viktories U toj zhe chas Enson i Dyuk of Jork povinni buli zdijsniti vidvolikayuchij manevr 28 travnya v more vijshla avianosna grupa linkori vidplili nastupnogo dnya o 15 00 30 travnya Enson zi svoyeyu eskadroyu pribuv na poziciyu za 40 mil na shid vid Farerskih ostroviv U comu rajoni aktivno diyala nimecka aviaciya i korabli buli viyavleni dosit shvidko Takim chinom britanci hotili vidvolikti uvagu protivnika vid avianosnoyi grupi Odnak vona bula viyavlena nimeckoyu submarinoyu sho u poyednanni z nespriyatlivimi pogodnimi umovami v misci perebuvannya Tirpica zmusilo britanskij flot vidminiti ataku Zamist neyi britanci virishili zavdati aviaudaru po nimeckih korablyah u rajoni mista Olesunn Ataka viyavilasya uspishnoyu britanski litaki potopili dva torgovih sudna ta odin vijskovij korabel 13 chervnya vice admiral Genri Mur perenis svij prapor na Dyuk of Jork a Enson zgodom vidpliv u Plimut dlya prohodzhennya remontu ta modernizaciyi U Plimuti korabel gotuvali do uchasti u bojovih diyah na Tihomu okeani tomu na Ensoni znachno posilili protipovitryanu oboronu ta onovili bilshu chastinu radioelektronnogo obladnannya Modernizaciya i remont trivali do bereznya 1945 go Pislya yih zavershennya korabel projshov seriyu viprobuvan i 2 kvitnya povernuvsya u Skapa Flou Sluzhba na Tihomu okeani 25 kvitnya Enson razom iz linkorom Dyuk of Jork i vazhkim krejserom Saseks vidplivli na Tihij okean 30 kvitnya korabli pribuli u Gibraltar i zvidti vzyali kurs na Maltu Odnak u Dyuk of Jorka vinikli nepoladki v elektrichnij merezhi j vin buv vimushenij zalishitisya na ostrovi dlya zdijsnennya remontu u toj chas yak Enson i Saseks prodovzhili plavannya U lipni linkor pribuv u Sidnej de uvijshov do skladu en Britanskogo tihookeanskogo flotu 10 serpnya komanduvach tihookeanskogo flotu admiral Bryus Frezer otrimav povidomlennya u yakomu jshlosya sho Yaponiya gotova prijnyati umovi Potsdamskoyi deklaraciyi Vin vidrazu napraviv v Admiraltejstvo zapit dlya otrimannya podalshih instrukcij Odnak she ne dochekavshis vidpovidi Frezer pochav gotuvati sili shob zajnyati Gonkong Singapur i Shanhaj Dlya kozhnogo mista bula sformovana okrema korabelna grupa Enson stav flagmanom taktichnoyi grupi 111 4 yaka pid komanduvannyam kontr admirala en mala zajnyati Singapur Okrim linkora do grupi uvijshli avianosec Vendzhins ta chotiri esminci Utim proanalizuvavshi logistichni mozhlivosti komanduvannya tihookeanskogo flotu vidmovilosya posilati korabli do Singapuru i grupa 111 4 priyednalasya do sil sho mali zajnyati Gonkong 15 serpnya britanski korabli vijshli iz Sidneya i vzyali kurs do beregiv Kitayu Enson uvijshov do skladu taktichnoyi grupi 111 2 yakoyu komanduvav kontr admiral en Takozh do grupi vhodili avianosci Indomitabl Vendzhins i Venerabl dva legki krejseri kanadske dopomizhne sudno ta 8 esminciv Dlya vhodzhennya v port Gonkongu potribno bulo zrobiti prohodi v postavlenih amerikancyami minnih polyah Odnak britanski ta avstralijski tralshiki vikonuvali zavdannya v riznih rajonah Tihogo okeanu i ne mogli shvidko pributi do Gonkongu Krim togo korabli Harkorta zapiznyuvalisya z pributtyam 25 serpnya voni zajshli v Buhtu Subik sho na filippinskomu ostrovi Luson 29 serpnya britanci rozpochali peregovori z komanduvannyam gonkonzkogo garnizonu u toj zhe den britanska aviaciya rozkidala listivki nad mistom Yaponci pokazali britancyam prohodi u minnih polyah i 30 serpnya britanski korabli pochali vhoditi v Gonkong Pershimi ce zrobili krejseri en i Yurialus dopomizhne sudno ta esminci Britanci ne hotili rizikuvati velikimi korablyami tomu poki ne bula usunuta minna zagroza linkor ta avianosci ne zahodili v port U Gonkonzi britanci prijnyali kapitulyaciyu yaponskih vijsk ta povernuli misto pid svij kontrol Z ekipazhu Ensona buv utvorenij pidrozdil yakij stav chastinoyu garnizonu sho kontrolyuvav Gonkong do pributtya britanskoyi armiyi 2 veresnya linkor buv prisutnij u Tokijskij zatoci pid chas kapitulyaciyi Yaponiyi pered soyuznikami Odnak zgodom vin povernuvsya do Gonkongu i nis sluzhbu doki 26 grudnya ne buv zaminenij linkorom Dyuk of Jork 1946 1957 28 chervnya 1946 go korabel vidpliv do Britaniyi j 29 lipnya pribuv u Plimut Vidrazu pislya pributtya na linkori proveli remontni roboti ta demontuvali chastinu zenitnogo ozbroyennya Pislya yih zavershennya Enson povernuvsya u strij i buv vklyuchenij do skladu navchalnoyi eskadri U lipni 1949 go na foni rozgortannya Holodnoyi vijni Velika Britaniya Franciya ta Niderlandi proveli masshtabni morski navchannya v Biskajski zatoci Metoyu navchan bulo pokazati yednist krayin pered zagrozoyu zi storoni SRSR Vsogo u nih vzyali uchast 60 korabliv vklyuchayuchi linkor Enson 4 avianosci 8 krejseriv ta 21 esminec U drugij polovini 1940 h rokiv britanskij uryad znachno zmenshiv vijskovi vidatki tomu dlya ekonomiyi koshtiv vijskovo morski sili virishili skorotiti chiselnist linijnogo flotu Cherez ce u listopadi 1949 go Enson buv vivedenij v rezerv ale cherez pogane obslugovuvannya zgodom vtrativ boyezdatnist Krim togo v seredini 1950 h rokiv britanskij flot dijshov visnovku sho linijni korabli jomu bilshe ne potribni Yak naslidok 18 travnya 1957 go Enson buv spisanij a zgodom prodanij privatnij kompaniyi dlya utilizaciyi U grudni korabel vidbuksiruvali u Feslajn de jogo rozibrali na metal Komandiri korablyaSpisok kapitaniv korablya uzyatij iz spisku kapitaniv korabliv britanskogo flotu ta sajtu www uboat net Zvannya Im ya ta prizvishe Data priznachennya Data zvilnennya 1 Kapitan komodor en 10 lyutogo 1942 29 lipnya 1943 2 Kapitan en 29 lipnya 1943 cherven 1944 3 Kapitan en listopad 1944 listopad 1945 4 Kapitan en listopad 1945 listopad 1946 5 Kapitan Markhem Ivli listopad 1946 kviten 1948 6 Kapitan Devid Orr Yuing kviten 1948 listopad 1949Flagmanska sluzhbaInformaciya vzyata iz sajtu www naval history net Z yednannya Zvannya im ya ta prizvishe komandira Period 1 en Vice admiral Bryus Frezer 8 lipnya 6 zhovtnya 1942 2 2 a linijna eskadra Vice admiral Bryus Frezer 31 zhovtnya 1942 12 kvitnya 1943 3 2 a linijna eskadra Komodor Garold Kinagan 12 kvitnya 28 chervnya 1943 4 2 a linijna eskadra Vice admiral Genri Mur 29 chervnya 1943 12 travnya 1944 5 2 a linijna eskadra Vice admiral Genri Mur 19 travnya 13 chervnya 1944 6 Taktichna grupa 111 4 Kontr admiral en serpen 1945PrimitkiKomentari Spisok zenitnogo ozbroyennya skladenij na osnovi informaciyi z Chesneau King George V Class Battleships 2011 S 60 61 Spisok radioelektronnogo obladnannya vzyatij iz Chesneau King George V Class Battleships 2011 S 61 ta HMS ANSON www naval history net Pri visoti polotu cili 5000 m Pri visoti polotu cili 30 m Spisok radioelektronnogo obladnannya vzyatij iz Chesneau King George V Class Battleships 2011 S 61 ta HMS ANSON www naval history net Pri visoti polotu cili 5000 m Vidstan dlya viyavlennya korabliv klasu linkor Pri visoti polotu cili 6100 m Pri visoti polotu cili 1500 m Vidpovidaye ukrayinskomu zvannyu kapitan 1 go rangu Z 12 kvitnya 1943 go Vhodila do skladu Flotu metropoliyi Vhodila do skladu Britanskogo tihookeanskogo flotu Posilannya na dzherela HMS ANSON angl www naval history net 30 kvitnya 2005 originalu za 23 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HMS Anson angl originalu za 24 lyutogo 2014 Procitovano 3 serpnya 2015 King George V Class 1936 Battleships angl originalu za 21 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 223 HMS DUKE OF YORK angl originalu za 19 bereznya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 249 Conway s All the World s Fighting Ships 1922 1946 1980 s 15 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 250 Raven Roberts British Battleships of World War Two 1976 s 284 Konstam Nelson and King George V classes 2009 s 20 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 238 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 253 Kofman Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 1997 s 25 Chesneau King George V Class Battleships 2011 s 6 Kofman Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 1997 s 28 Kofman Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 1997 Balakin Dashyan Linkory Vtoroj mirovoj 2006 Mihajlov Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 2007 14 45 35 6 cm Mark VII angl originalu za 29 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Kofman Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 1997 s 18 HMS King Georg V angl originalu za 3 listopada 2013 Procitovano 3 serpnya 2015 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 227 Raven Roberts Linejnye korabli Britanskogo korolevskogo flota tipov King George V Lion Vanguard 1997 Kofman Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 1997 s 19 5 25 50 13 4 cm QF Mark I angl originalu za 19 bereznya 2015 Procitovano 3 cthgyz 2015 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 229 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 228 Mihajlov Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 2007 s 16 Campbell Naval Weapons of World War Two 1985 s 71 Chesneau King George V Class Battleships 2011 s 60 angl Arhiv originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Campbell Naval Weapons of World War Two 1985 s 33 Raven and Roberts British Battleships of World War 2 1976 s 291 Oerlikon 20 mm 70 0 79 Mark 1 angl originalu za 27 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Bofors 40 mm 60 1 57 Model 1936 angl originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Garzke British Soviet French and Dutch Battleships of World War II 1980 s 251 Friedman Battleship Guns and Gunnery in the Dreadnought Era 2008 s 144 Type 281 Air Search Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 19 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya FC Fire Control Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 20 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 FD Fire Control Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 20 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Type 282 Fire Control Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 21 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Type 277 Surface Search Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 19 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Friedman Norman 1981 Naval Radar London Conway Maritime Press ISBN 0 85177 238 2 p 194 Type 293 Fire Control Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 22 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Type 274 Fire Control Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 20 sichnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Type 275 Fire Control Radar angl The Pacific War Online Encyclopedia originalu za 25 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Norman Friedman Naval Anti Aircraft Guns and Gunnery Seaforth Publishing 2013 ISBN 1848321775 p 359 Chesneau King George V Class Battleships 2011 s 61 HOME FLEET July to September 1942 angl www naval history net originalu za 23 lipnya 2014 Procitovano 3 serpnya 2015 Rohwer The Naval History of World War Two 2005 s 195 London Gazette 13 October 1950 Arhiv originalu za 3 bereznya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HOME FLEET October to December 1942 angl www naval history net originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Rohwer The Naval History of World War Two 2005 s 219 Winston S Churchill XV The Arctic Convoys 1942 sections A Successful Convoy and its Sequel A Major crisis in German Naval Policy The Hinge of Fate The Second World War Book I The Onslaught of Japan p 231 232 Rohwer The Naval History of World War Two 2005 s 226 HOME FLEET January to February 1943 angl www naval history net originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 Malcolm Llewellyn Jones The Royal Navy and the Arctic Convoys Routledge 2013 p 105 106 HOME FLEET March to April 1943 angl www naval history net originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HOME FLEET May to June 1943 angl www naval history net originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HOME FLEET July to August 1943 angl www naval history net originalu za 27 chervnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HOME FLEET September to October 1943 angl www naval history net originalu za 13 zhovtnya 2012 Procitovano 3 serpnya 2015 Operation Leader 20 veresnya 2015 u Wayback Machine www airgroup4 com Cressman Robert J 2003 USS Ranger The Navy s First Flattop from Keel to Mast 1934 1946 Potomac Books ISBN 978 1 57488 720 4 p 327 347 HOME FLEET November to December 1943 angl www naval history net originalu za 3 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HOME FLEET January to February 1944 angl www naval history net originalu za 2 grudnya 2013 Procitovano 3 serpnya 2015 Garzke Axis and Neutral Battleships in World War II 1985 s 264 HOME FLEET March to April 1944 angl www naval history net originalu za 4 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya Rohwer The Naval History of World War Two 2005 s 314 Tactical Torpedo and Staff Duties Division Historical Section 2012 1944 Naval Aircraft Attack on the Tirpitz Operation Tungsten 3 April 1944 In Bennett G H Hunting Tirpitz Naval Operations Against Bismarck s Sister Ship Plymouth United Kingdom University of Plymouth Press pp 133 177 ISBN 9781841023106 Brown J D 2009 Carrier Operations in World War II Annapolis Maryland Naval Institute Press ISBN 978 1 59114 108 2 p 25 27 HOME FLEET May to June 1944 angl www naval history net originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HOME FLEET April to July 1945 angl www naval history net originalu za 22 grudnya 2012 Procitovano 3 serpnya 2015 BRITISH PACIFIC FLEET August to September 1945 angl www naval history net originalu za 12 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 TIME 1 July 1949 Arhiv originalu za 21 lipnya 2013 Procitovano 18 lipnya 2015 Chesneau King George V Class Battleships 2011 s 15 16 PDF angl www gulabin com Arhiv originalu pdf za 14 lipnya 2015 Procitovano 3 serpnya 2015 HMS Anson 79 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine www uboat net DzherelaCampbell John Naval Weapons of World War Two London Conway Maritime Press 1985 403 s ISBN 0 87021 459 4 angl Chesneau Roger Conway s All the World s Fighting Ships 1922 1946 Greenwich Conway Maritime Press 1980 456 s ISBN 0 85177 146 7 angl Chesneau Roger Ship Craft 2 King George V Class Battleships Seaforth Publishing 2011 64 s ISBN 1473815770 angl Garzke William H Jr Dulin Robert O Jr British Soviet French and Dutch Battleships of World War II London Jane s 1980 391 s ISBN 0 7106 0078 X angl Garzke William H Dulin Robert O Battleships Axis and Neutral Battleships in World War II Annapolis Maryland Naval Institute Press 1985 517 s ISBN 978 0 87021 101 0 angl Konstam Angus British Battleships 1939 45 Oxford England Osprey Publishing 2009 T 2 Nelson and King George V classes 48 s ISBN 978 1 84603 389 6 angl Norman Friedman Firepower Battleship Guns and Gunnery in the Dreadnought Era Annapolis US Naval Institute Press 2007 319 s ISBN 9781591145554 angl Raven Alan Roberts John British Battleships of World War Two The Development and Technical History of the Royal Navy s Battleship and Battlecruisers from 1911 to 1946 Annapolis Maryland Naval Institute Press 1976 436 s ISBN 0 87021 817 4 angl Rohwer Jurgen Chronology of the War at Sea 1939 1945 The Naval History of World War Two Annapolis Maryland Naval Institute Press 2005 532 s ISBN 1 59114 119 2 angl Balakin S A Dashyan A V Linkory Vtoroj mirovoj Udarnaya sila flota Moskva Kollekciya Yauza EKSMO 2006 256 s ISBN 5 699 18891 6 ros Kofman V L Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V Moskva 1997 60 s ros Mihajlov A A Linejnye korabli tipa King Dzhordzh V 1937 1958 Samara ANO Istflot 2007 92 s ISBN 978 5 98830 022 9 ros Raven A Roberts D Linejnye korabli i linejnye krejsery britanskogo Korolevskogo flota Sankt Peterburg 1997 T 6 Linejnye korabli Britanskogo korolevskogo flota tipov King George V Lion Vanguard 40 s ros PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu HMS Anson 79 Istoriya ekspluataciyi HMS Anson 79 na sajti www naval history net 23 lipnya 2015 u Wayback Machine HMS Anson 79 na sajti www maritimequest com 24 lyutogo 2014 u Wayback Machine Fotografiyi Ensona na sajti www maritimequest com 15 lipnya 2015 u Wayback Machine HMS Anson 79 na sajti www uboat net 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ