Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
- Запит Білка перенаправлено сюди. Для інших значень див. Білка (значення)
Ви́вірка звича́йна (Sciurus vulgaris), або білка — вид ссавців родини вивіркових, представник надряду гризунів. Поширений у Євразії, веде деревний спосіб життя. Раціон в основному вегетаріанський, складається з насіння, жолудів, грибів, рослин, іноді споживає тваринну здобич.
| Вивірка звичайна | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Вивірка (Sciurus) |
| Вид: | Вивірка звичайна (S. vulgaris) |
| Біноміальна назва | |
| Sciurus vulgaris Linnaeus, 1758 | |
 | |
| Розповсюдження вивірки звичайної | |
Назва
Перелік найпоширеніших назв
- Ви́вірка звича́йна,
- Ви́вірка лісова́
- Ви́вірка руда́ (ст.-укр. вѣверица)
- Білка (ст.-укр. бѣль, ст.-укр. бѣлка)
- Білиця (ст.-укр. бѣлица)
Термінологія
Цей вид вивірок має надзвичайно велику кількість вернакулярних назв. У літописних джерелах його називали віверицею, пізніше — виверицею, у суміжних мовах отримали поширення дуже різноманітні словоформи на основі «vever» — біл. вавёрка, лит. voverė, чеськ. veverka, словац. veverica, рум. veveriţă тощо. Східні популяції іменують «векша» (європейська частина Росії) та «телеутка» (Сибір, Алтай). Остання форма інтродукована в Україні.
На початку XX століття в українській мові Наддніпрянщини на позначення цього виду здебільшого використовували слово білка, про що свідчить зокрема Іван Огієнко у своєму Стилістичному словнику української мови (вид. у Львові 1924 р.). Більшість загальних словників української мови різних часів (зокрема словник Грінченка 1907 р., Історичний словник під редакцією Тимченка, Енциклопедія українознавства під редакцією Кубійовича) подають слова білка та вивірка як синоніми, а той же Іван Огієнко надає терміну вивірка перевагу. Зараз семантичної відмінності між словами білка та вивірка немає, це синоніми, і викидати жодне з них немає потреби.
Етимологічно походження слова білиця (білка) виводять від давньої традиції іменувати коштовне (насамперед кунове) хутро як «біле». Згідно з 7-томним Етимологічним словником української мови в давньоукраїнських текстах слово білка позначало лише рідкісний вид білих вивериць («бѣла вѣверица»). Імовірно, це слово почало витісняти слово вивірка на Наддніпрянщині з XIV ст.
Класифікація
Підвиди
- S. v. altaicus Serebrennikov, 1928
- S. v. anadyrensis Ognev, 1929
- S. v. argenteus Kerr, 1792
- S. v. balcanicus Heinrich, 1936
- S. v. bashkiricus Ognev, 1935
- S. v. exalbidus Pallas, 1778 — вивірка телеутка (сибірська). Поширена в Сибіру й на Алтаї, акліматизована в Криму й Подінців'ї.
- S. v. fuscoater Altum, 1876
- S. v. fusconigricans Dvigubsky, 1804
- S. v. infuscatus Cabrera, 1905
- S. v. italicus Bonaparte, 1838
- S. v. jacutensis Ognev, 1929
- S. v. jenissejensis Ognev, 1935
- S. v. leucourus Kerr, 1792
- S. v. mantchuricus Thomas, 1909
- S. v. meridionalis Lucifero, 1907
- S. v. ognevi Migulin, 1928 — Басейн Оки, Росія
- S. v. orientis — Вивірка хоккайдоська (яп. 蝦夷栗鼠, エゾリス). Поширена на острові Хоккайдо, Японія.
- S. v. rupestris Thomas, 1907
- S. v. vulgaris Linnaeus, 1758
Поширення
Вивірка поширена по всій лісовій зоні Євразії, включаючи гірські райони. Висотний діапазон проживання: 0–3100 м. Населяє хвойні ліси, листопадні ліси, парки, сади, невеликі деревостани хвойних порід. В Україні вивірки мешкають переважно в межах лісової зони (Полісся, Лісостеп), проте завдяки численним спробам їх розселення зустрічаються у паркових зонах і приміських лісах багатьох районів, у тому числі й у межах степової зони (наприклад, Донецьк, Дніпро, Луганськ).
На північний схід від України поширений підвид Sciurus vulgaris ognevi Migulin, 1928 відомий як "вєкша", або "бєлка".
В Україні цей вид представлений 4-ма підвидами:
- Вивірка українська — на схід від Дніпра,
- Вивірка Кесслера — на захід від Дніпра,
- Вивірка карпатська — в Карпатах,
- Вивірка телеутка — акліматизована в Криму і в Подінців'ї.
Чисельність вивірок коливається в залежності від кліматичних умов і від врожаю основної поживи — насіння хвойних і бука. Найчисленнішою в Україні є вивірка карпатська, кількість якої в роки масового її розмноження досягає 114 особин на 1000 га лісових угідь.
Вивірка звичайна має велике промислове значення як хутровий звір. В Україні промисел вивірок раніше здійснювали в Карпатах і на Поліссі.
Морфологія
S. vulgaris не проявляє статевий диморфізм у розмірах або кольорі хутра. Розміри (у мм): довжина тіла і голови, 206–250, довжина хвоста, 150–205, довжина задніх ступень, 51–63, довжина вуха, 25–36.
Спинне хутро рівномірно темне, але варіює в кольорі від темно-коричневого до червоно-коричневого або від яскраво-каштанового до сіро-коричневого або чорного. Зимове хутро товсте, від темно-червоного до коричневого, сірого або майже чорного кольору на верхніх частинах тіла; густий червоно-коричневий чуб на вухах 2,5–3,5 см довжиною; хвіст має густе волосся від темного червоно-коричневого чи чорного кольору. Низ блідий, білий або кремовий. Літнє хутро червонувато-коричневого або каштанового кольору зверху; вушний чуб малий або відсутній; хвіст негусто вкритий волоссям від каштанового до кремово-білого кольору.
Колір має широку географічну варіацію. Спинний колір може бути від темно-червоного до коричневого, сірого, синюватого кольору. Хвіст, ноги, вуха і пучки волосся на вухах можуть бути одного кольору або контрастні зі спиною. Зубна формула: i 1/1, c 0/0, p 2/1, m 3/3 = 22.
2n = 40, FN = 70 і 72.
Відтворення
Розмноження може відбуватися з грудня-січня, коли самці та самиці 9–10 місяців і старші стають сексуально активними, до серпня — початку жовтня, коли останній виводок перестає годуватися молоком. Два піки розмноження є протягом одного року зі спаровуванням взимку і навесні, що веде до весняних (лютий — квітень) та літніх (травень — серпень) приплодів, відповідно. Система парування: полігамно-безладна. Вагітність триває 38–39 днів, народжується від 4 до 10 (найчастіше 5—7) дитинчат. Малюки сліпі, глухі та голі при народженні, маса 10–15 г. Волосся покриває тіло за 21 день. Слух з'являється на 28–35 день, відкриваються очі на 28–32 день, годування молоком триває 8—10 тижнів чи більше.
Мінливість
Вид надзвичайно мінливий за забарвленням і особливостями біології та екології. Окремі групи підвидів мають власні імена. Зокрема, у Карпатах та багатьох інших гірських регіонах мешкають темно-бурі (майже чорні) вивірки. На сході Європи мешкають світлі форми, яких в європейській частині Росії називають «векша» [1] [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Далі на схід — у Сибіру, на Алтаї та інших місцевостях мешкає особлива група підвидів, що має назву «телеутка» [2] [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] — вивірки з сірим (особливо у зимовий час) забарвленням хутра, часто з особливим ледь помітним хвилястим малюнком.
Багато описів стосується мінливості забарвлення хутра. Розрізняють «сірохвосток», «бурохвосток» тощо. В Україні проводять детальні дослідження мінливості чорної й червоної форм, які межують у Прикарпатті й Закарпатті (Зізда, 2006, 2008 та ін.).
У культурі
Геральдика
Вивірка лісова є видом-символом кількох міст. Зокрема, цей вид
- зображений на прапорі Ківерців і гербі цього міста
- зображений на прапорі Соснівки і гербі цього міста
- є одним із символів міста Гельсінки
- є центральним елементом родового герба Ахінґер
-
![image]()
Прапор Ківерців (Волинська область) -
![image]()
Ахінґер (Wiewiórka) — польський родовий герб -
![image]()
Герб Соснівки (Львівська область)
- вивірка зображена на білоруській 50-копійковій купюрі
Фольклор
Вивірку часто згадують у фольклорі. Серед інших є українська народна казка «Дві вивірки», про ліниву й дбайливу вивірку, які врешті подружилися і разом запасали на зиму харчі.
Рік вивірки (2020)
За традицією визначати вид як символ року Українське теріологічне товариство НАН України спільно з Національним науково-природничим музеєм НАН України обрали видом-символом 2020 року вивірку. Одним із традиційних заходів стали підготовка та поширення добірки цікавих фактів про поточний вид-символ, і таку добірку вміщено на сайті Українського теріологічного товариства рік вивірки (Sciurus vulgaris) в Україні [ 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]. Серед заходів — проведення фотоконкурсу «Вивірка в об'єктиві», підготовка наукових і популярних статей про вивірку в Україні, вміщення зображення вивірки на матеріали Українського теріологічного товариства, зокрема й на емблемі поточної 27 Теріологічної школи та обкладинці поточного тому журналу Theriologia Ukrainica.
Див. також
Примітки
- Shar, S., Lkhagvasuren, D., Bertolino, S., Henttoten, H., Kryštufek, B. & Meinig, H. (2008). Sciurus vulgaris. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 6 January 2009.
- Полянський, М. Зоологія. — Прага, 1874. — С. 31.
- Загороднюк, І.В. Дика теріофауна Києва та його околиць і тенденції її урбанізації // Vestnik zoologi. — 2003. — Вип. 37(6). — С. 29–38.
- Загороднюк, І., Дикий, І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. — 2012. — Вип. 58. — С. 21–44.
- . Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 11 грудня 2020.
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 11 грудня 2020.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
- Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Париж - Нью-Йорк, 1955. с. 130
- . Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
- Лѣтописець Великого князьства Литовъского и Жомоицьского [ 8 липня 2020 у Wayback Machine.] («Хроніка» за рукописом Красинського; ПСРЛ, Т. 35)
- . Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
- Акты Западной России... СПб., 1846. T. 1., с. 30., документ № 21. Статутна грамота Олександра львівським і подільським купцям про право на вільну торгівлю
- На Наддніпрянській Україні слово «вивірка» — невідоме, замість нього вживають слово «білка». (І.Огієнко, Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52)
- Іван Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52 [ 8 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Словарь української мови. Том I. Київ, 1907 (репринт. вид., Київ, 1958). с. 65
- Історичний словник українського язика (під ред. Е. Тимченка). Харків, 1930. с. 170
- . slovopedia.org.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
- Пономарів, Олександр (30 травня 2017). . https://www.bbc.com (укр) . Блог на сайті ВВС. Архів оригіналу за 18 листопада 2020.
- . slovopedia.org.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
- . slovopedia.org.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 16 червня 2015.
- Етимологічний словник української мови у 7 томах. Том 1, с. 196.
- . Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 16 травня 2019.
- Види символи: 2020 рік — Рік вивірки (Sciurus vulgaris) в Україні [ 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]. Теріологічна школа: вебсайт Українського теріологічного товариства НАН України. 01.02.2020.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вивірка звичайна
- (яп.)
- Список ссавців України та суміжних країн [ 18 січня 2011 у Wayback Machine.]
- (англ.)
- Зізда Ю. Оцінки різноманіття кольорових форм вивірки (Sciurus vulgaris) у синантропних і природних місцезнаходженнях Закарпаття // Фауна в антропогенному середовищі / За редакцією І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — С. 126–132. — (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 8). [3] [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Зізда Ю. Мінливість забарвлення хутра та аналіз поширення різних підвидів Sciurus vulgaris // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — Ужгород, 2008. — Випуск 22. — С. 212–221. [4] [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris): фотогалерея Йозефа Глашека [5] [ 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Peter W. W. Lurz, John Gurnell, and Louise Magris Sciurus vulgaris. Mammalian Species No. 769, pp. 1–10 (2005) [ 10 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 1267. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zapit Bilka perenapravleno syudi Dlya inshih znachen div Bilka znachennya Vi virka zvicha jna Sciurus vulgaris abo bilka vid ssavciv rodini vivirkovih predstavnik nadryadu grizuniv Poshirenij u Yevraziyi vede derevnij sposib zhittya Racion v osnovnomu vegetarianskij skladayetsya z nasinnya zholudiv gribiv roslin inodi spozhivaye tvarinnu zdobich Vivirka zvichajnaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Mishopodibni Rodentia Rodina Vivirkovi Sciuridae Rid Vivirka Sciurus Vid Vivirka zvichajna S vulgaris Binomialna nazvaSciurus vulgaris Linnaeus 1758Rozpovsyudzhennya vivirki zvichajnoyiVivirka zvichajna Sciurus vulgaris Vivirka zvichajna Sciurus vulgaris NazvaPerelik najposhirenishih nazv Vi virka zvicha jna Vi virka lisova Vi virka ruda st ukr vѣverica Bilka st ukr bѣl st ukr bѣlka Bilicya st ukr bѣlica Terminologiya Cej vid vivirok maye nadzvichajno veliku kilkist vernakulyarnih nazv U litopisnih dzherelah jogo nazivali vivericeyu piznishe vivericeyu u sumizhnih movah otrimali poshirennya duzhe riznomanitni slovoformi na osnovi vever bil vavyorka lit vovere chesk veverka slovac veverica rum veveriţă tosho Shidni populyaciyi imenuyut veksha yevropejska chastina Rosiyi ta teleutka Sibir Altaj Ostannya forma introdukovana v Ukrayini Na pochatku XX stolittya v ukrayinskij movi Naddnipryanshini na poznachennya cogo vidu zdebilshogo vikoristovuvali slovo bilka pro sho svidchit zokrema Ivan Ogiyenko u svoyemu Stilistichnomu slovniku ukrayinskoyi movi vid u Lvovi 1924 r Bilshist zagalnih slovnikiv ukrayinskoyi movi riznih chasiv zokrema slovnik Grinchenka 1907 r Istorichnij slovnik pid redakciyeyu Timchenka Enciklopediya ukrayinoznavstva pid redakciyeyu Kubijovicha podayut slova bilka ta vivirka yak sinonimi a toj zhe Ivan Ogiyenko nadaye terminu vivirka perevagu Zaraz semantichnoyi vidminnosti mizh slovami bilka ta vivirka nemaye ce sinonimi i vikidati zhodne z nih nemaye potrebi Vazhlivim elementom harchovogo racionu vivirok ye gorihi Etimologichno pohodzhennya slova bilicya bilka vivodyat vid davnoyi tradiciyi imenuvati koshtovne nasampered kunove hutro yak bile Zgidno z 7 tomnim Etimologichnim slovnikom ukrayinskoyi movi v davnoukrayinskih tekstah slovo bilka poznachalo lishe ridkisnij vid bilih viveric bѣla vѣverica Imovirno ce slovo pochalo vitisnyati slovo vivirka na Naddnipryanshini z XIV st KlasifikaciyaVivirka vzimku Strijskij park u Lvovi Vivirka bilya lyudejVivirka u prirodi Pidvidi S v altaicus Serebrennikov 1928 S v anadyrensis Ognev 1929 S v argenteus Kerr 1792 S v balcanicus Heinrich 1936 S v bashkiricus Ognev 1935 S v exalbidus Pallas 1778 vivirka teleutka sibirska Poshirena v Sibiru j na Altayi aklimatizovana v Krimu j Podinciv yi S v fuscoater Altum 1876 S v fusconigricans Dvigubsky 1804 S v infuscatus Cabrera 1905 S v italicus Bonaparte 1838 S v jacutensis Ognev 1929 S v jenissejensis Ognev 1935 S v leucourus Kerr 1792 S v mantchuricus Thomas 1909 S v meridionalis Lucifero 1907 S v ognevi Migulin 1928 Basejn Oki Rosiya S v orientis Vivirka hokkajdoska yap 蝦夷栗鼠 エゾリス Poshirena na ostrovi Hokkajdo Yaponiya S v rupestris Thomas 1907 S v vulgaris Linnaeus 1758PoshirennyaVivirka poshirena po vsij lisovij zoni Yevraziyi vklyuchayuchi girski rajoni Visotnij diapazon prozhivannya 0 3100 m Naselyaye hvojni lisi listopadni lisi parki sadi neveliki derevostani hvojnih porid V Ukrayini vivirki meshkayut perevazhno v mezhah lisovoyi zoni Polissya Lisostep prote zavdyaki chislennim sprobam yih rozselennya zustrichayutsya u parkovih zonah i primiskih lisah bagatoh rajoniv u tomu chisli j u mezhah stepovoyi zoni napriklad Doneck Dnipro Lugansk Na pivnichnij shid vid Ukrayini poshirenij pidvid Sciurus vulgaris ognevi Migulin 1928 vidomij yak vyeksha abo byelka Vivirka zvichajna Sciurus vulgaris u Golosiyivskomu parku im M Rilskogo Kiyiv V Ukrayini cej vid predstavlenij 4 ma pidvidami Vivirka ukrayinska na shid vid Dnipra Vivirka Kesslera na zahid vid Dnipra Vivirka karpatska v Karpatah Vivirka teleutka aklimatizovana v Krimu i v Podinciv yi Chiselnist vivirok kolivayetsya v zalezhnosti vid klimatichnih umov i vid vrozhayu osnovnoyi pozhivi nasinnya hvojnih i buka Najchislennishoyu v Ukrayini ye vivirka karpatska kilkist yakoyi v roki masovogo yiyi rozmnozhennya dosyagaye 114 osobin na 1000 ga lisovih ugid Vivirka zvichajna maye velike promislove znachennya yak hutrovij zvir V Ukrayini promisel vivirok ranishe zdijsnyuvali v Karpatah i na Polissi MorfologiyaS vulgaris ne proyavlyaye statevij dimorfizm u rozmirah abo kolori hutra Rozmiri u mm dovzhina tila i golovi 206 250 dovzhina hvosta 150 205 dovzhina zadnih stupen 51 63 dovzhina vuha 25 36 Spinne hutro rivnomirno temne ale variyuye v kolori vid temno korichnevogo do chervono korichnevogo abo vid yaskravo kashtanovogo do siro korichnevogo abo chornogo Zimove hutro tovste vid temno chervonogo do korichnevogo sirogo abo majzhe chornogo koloru na verhnih chastinah tila gustij chervono korichnevij chub na vuhah 2 5 3 5 sm dovzhinoyu hvist maye guste volossya vid temnogo chervono korichnevogo chi chornogo koloru Niz blidij bilij abo kremovij Litnye hutro chervonuvato korichnevogo abo kashtanovogo koloru zverhu vushnij chub malij abo vidsutnij hvist negusto vkritij volossyam vid kashtanovogo do kremovo bilogo koloru Kolir maye shiroku geografichnu variaciyu Spinnij kolir mozhe buti vid temno chervonogo do korichnevogo sirogo sinyuvatogo koloru Hvist nogi vuha i puchki volossya na vuhah mozhut buti odnogo koloru abo kontrastni zi spinoyu Zubna formula i 1 1 c 0 0 p 2 1 m 3 3 22 2n 40 FN 70 i 72 VidtvorennyaRozmnozhennya mozhe vidbuvatisya z grudnya sichnya koli samci ta samici 9 10 misyaciv i starshi stayut seksualno aktivnimi do serpnya pochatku zhovtnya koli ostannij vivodok perestaye goduvatisya molokom Dva piki rozmnozhennya ye protyagom odnogo roku zi sparovuvannyam vzimku i navesni sho vede do vesnyanih lyutij kviten ta litnih traven serpen priplodiv vidpovidno Sistema paruvannya poligamno bezladna Vagitnist trivaye 38 39 dniv narodzhuyetsya vid 4 do 10 najchastishe 5 7 ditinchat Malyuki slipi gluhi ta goli pri narodzhenni masa 10 15 g Volossya pokrivaye tilo za 21 den Sluh z yavlyayetsya na 28 35 den vidkrivayutsya ochi na 28 32 den goduvannya molokom trivaye 8 10 tizhniv chi bilshe MinlivistVid nadzvichajno minlivij za zabarvlennyam i osoblivostyami biologiyi ta ekologiyi Okremi grupi pidvidiv mayut vlasni imena Zokrema u Karpatah ta bagatoh inshih girskih regionah meshkayut temno buri majzhe chorni vivirki Na shodi Yevropi meshkayut svitli formi yakih v yevropejskij chastini Rosiyi nazivayut veksha 1 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Dali na shid u Sibiru na Altayi ta inshih miscevostyah meshkaye osobliva grupa pidvidiv sho maye nazvu teleutka 2 24 veresnya 2015 u Wayback Machine vivirki z sirim osoblivo u zimovij chas zabarvlennyam hutra chasto z osoblivim led pomitnim hvilyastim malyunkom Bagato opisiv stosuyetsya minlivosti zabarvlennya hutra Rozriznyayut sirohvostok burohvostok tosho V Ukrayini provodyat detalni doslidzhennya minlivosti chornoyi j chervonoyi form yaki mezhuyut u Prikarpatti j Zakarpatti Zizda 2006 2008 ta in U kulturiGeraldika Vivirka lisova ye vidom simvolom kilkoh mist Zokrema cej vid zobrazhenij na prapori Kiverciv i gerbi cogo mista zobrazhenij na prapori Sosnivki i gerbi cogo mista ye odnim iz simvoliv mista Gelsinki ye centralnim elementom rodovogo gerba AhingerPrapor Kiverciv Volinska oblast Ahinger Wiewiorka polskij rodovij gerb Gerb Sosnivki Lvivska oblast vivirka zobrazhena na biloruskij 50 kopijkovij kupyuriFolklor Vivirku chasto zgaduyut u folklori Sered inshih ye ukrayinska narodna kazka Dvi vivirki pro linivu j dbajlivu vivirku yaki vreshti podruzhilisya i razom zapasali na zimu harchi Rik vivirki 2020 Za tradiciyeyu viznachati vid yak simvol roku Ukrayinske teriologichne tovaristvo NAN Ukrayini spilno z Nacionalnim naukovo prirodnichim muzeyem NAN Ukrayini obrali vidom simvolom 2020 roku vivirku Odnim iz tradicijnih zahodiv stali pidgotovka ta poshirennya dobirki cikavih faktiv pro potochnij vid simvol i taku dobirku vmisheno na sajti Ukrayinskogo teriologichnogo tovaristva rik vivirki Sciurus vulgaris v Ukrayini 6 kvitnya 2020 u Wayback Machine Sered zahodiv provedennya fotokonkursu Vivirka v ob yektivi pidgotovka naukovih i populyarnih statej pro vivirku v Ukrayini vmishennya zobrazhennya vivirki na materiali Ukrayinskogo teriologichnogo tovaristva zokrema j na emblemi potochnoyi 27 Teriologichnoyi shkoli ta obkladinci potochnogo tomu zhurnalu Theriologia Ukrainica Div takozhBila garyachkaPrimitkiShar S Lkhagvasuren D Bertolino S Henttoten H Krystufek B amp Meinig H 2008 Sciurus vulgaris 2008 Chervonij spisok Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi MSOP 2008 Pereglyanuto 6 January 2009 Polyanskij M Zoologiya Praga 1874 S 31 Zagorodnyuk I V Dika teriofauna Kiyeva ta jogo okolic i tendenciyi yiyi urbanizaciyi Vestnik zoologi 2003 Vip 37 6 S 29 38 Zagorodnyuk I Dikij I Mislivska teriofauna Ukrayini vidovij sklad i vernakulyarni nazvi Visn Lviv un tu Ser biol 2012 Vip 58 S 21 44 Arhiv originalu za 16 veresnya 2017 Procitovano 11 grudnya 2020 Arhiv originalu za 6 serpnya 2011 Procitovano 11 grudnya 2020 Arhiv originalu za 21 lyutogo 2020 Procitovano 11 grudnya 2020 Enciklopediya ukrayinoznavstva gol red V Kubijovich Parizh Nyu Jork 1955 s 130 Arhiv originalu za 20 sichnya 2021 Procitovano 11 grudnya 2020 Lѣtopisec Velikogo knyazstva Litovskogo i Zhomoicskogo 8 lipnya 2020 u Wayback Machine Hronika za rukopisom Krasinskogo PSRL T 35 Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2015 Procitovano 5 zhovtnya 2015 Akty Zapadnoj Rossii SPb 1846 T 1 s 30 dokument 21 Statutna gramota Oleksandra lvivskim i podilskim kupcyam pro pravo na vilnu torgivlyu Na Naddnipryanskij Ukrayini slovo vivirka nevidome zamist nogo vzhivayut slovo bilka I Ogiyenko Ukrayinskij stilistichnij slovnik Lviv 1924 c 52 Ivan Ogiyenko Ukrayinskij stilistichnij slovnik Lviv 1924 c 52 8 sichnya 2018 u Wayback Machine Slovar ukrayinskoyi movi Tom I Kiyiv 1907 reprint vid Kiyiv 1958 s 65 Istorichnij slovnik ukrayinskogo yazika pid red E Timchenka Harkiv 1930 s 170 slovopedia org ua Arhiv originalu za 6 kvitnya 2020 Procitovano 6 kvitnya 2020 Ponomariv Oleksandr 30 travnya 2017 https www bbc com ukr Blog na sajti VVS Arhiv originalu za 18 listopada 2020 slovopedia org ua Arhiv originalu za 6 kvitnya 2020 Procitovano 6 kvitnya 2020 slovopedia org ua Arhiv originalu za 6 kvitnya 2020 Procitovano 6 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 26 listopada 2015 Procitovano 16 chervnya 2015 Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi u 7 tomah Tom 1 s 196 Arhiv originalu za 16 travnya 2019 Procitovano 16 travnya 2019 Vidi simvoli 2020 rik Rik vivirki Sciurus vulgaris v Ukrayini 6 kvitnya 2020 u Wayback Machine Teriologichna shkola vebsajt Ukrayinskogo teriologichnogo tovaristva NAN Ukrayini 01 02 2020 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vivirka zvichajna yap Spisok ssavciv Ukrayini ta sumizhnih krayin 18 sichnya 2011 u Wayback Machine angl Zizda Yu Ocinki riznomanittya kolorovih form vivirki Sciurus vulgaris u sinantropnih i prirodnih misceznahodzhennyah Zakarpattya Fauna v antropogennomu seredovishi Za redakciyeyu I Zagorodnyuka Lugansk 2006 S 126 132 Seriya Praci Teriologichnoyi Shkoli Vipusk 8 3 8 serpnya 2014 u Wayback Machine Zizda Yu Minlivist zabarvlennya hutra ta analiz poshirennya riznih pidvidiv Sciurus vulgaris Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu Seriya Biologiya Uzhgorod 2008 Vipusk 22 S 212 221 4 8 serpnya 2014 u Wayback Machine Vivirka zvichajna Sciurus vulgaris fotogalereya Jozefa Glasheka 5 20 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Peter W W Lurz John Gurnell and Louise Magris Sciurus vulgaris Mammalian Species No 769 pp 1 10 2005 10 travnya 2015 u Wayback Machine angl Ronald M Nowak Walker s mammals of the world JHU Press 1999 T 1 S 1267 ISBN 0801857899