Вивірка телеутка Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство Тварини Animalia Тип Хордові Chordata Клас Ссавц

Вивірка телеутка

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Надряд:	Гризуни (Rodentia)
Ряд:	Мишоподібні (Muriformes)
Підряд:	Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Рід:	Вивірка (Sciurus)
Підрід:	Sciurus s. str.
Вид:	Sciurus vulgaris
Підвид:	S. v. exalbidus

Триноміальна назва

(Sciurus vulgaris exalbidus)
Pallas, 1778

Посилання

Вікісховище:	Sciurus vulgaris exalbidus
Віківиди:	Sciurus vulgaris exalbidus
ITIS:	930533

Вивірка телеутка, або білка сибірська (Sciurus vulgaris exalbidus) — алтайсько-сибірська форма (підвид) вивірки лісової, гризунів з роду Вивірка (Sciurus) родини Вивіркові (Sciuridae), акліматизований в середині 20 ст. у низці районів півдня Східної Європи (Луганщина, Крим, Ростовська обл. РФ та ін.). Вважається одним з найкращих кряжів вивірок, що вирізняється дещо більшими розмірами і сірим (шиншиловим) зимовим забарвленням хутра.

Систематика

Найпоширенішим позначенням цієї форми вивірок є триномен Sciurus vulgaris exalbidus. Найчастіше у зоологічних оглядах до групи «телеутка» відносять 2-4 підвиди вивірки лісової з усього простору поширення вивірок від Алтаю до Західного Сибіру.

Ця форма вивірок описана 1778 року відомим дослідником Петром Паласом.

Морфологія. Колір

Телеутка — один з найбільших за розмірами тіла підвидів вивірки звичайної. Довжина тіла — до 30 см, хвоста — до 40 см.

Його особливістю (окрім великих розмірів) є густе хутро, яке в зимовому варіанті має дуже світлий колір. Зимовий варіант забарвлення звичайно має сріблясто-сірий тон, з сіруватими брижами (хвилясте «шиншилового» типу забарвлення). Вуха телеуток в зимовому вбранні залишаються рудими.

Хвіст блідо-сірий з домішкою чорнуватих і жовтувато-рожевих тонів. За варіантами забарвлення хвоста переважають сірохвістки.

Природне поширення

Телеутка поширена в характерних для свого природного регіону уздовж річок Іртиш та Об, на північ до Новосибірська.

Внаслідок багаторазових акліматизацій присутня в Криму та в острівних лісах на півночі Казахстану; цю форму неодноразово випускали в соснових лісах Середньої Росії та Литви; потужні популяції сформувалися в степовій смузі в межах Ростовської, Донецької та Луганської областей.

Назва

Ця форма вивірки походить з Сибіру й Алтаю, у зв'язку з чим більшість її описів відомі у викладі російською мовою. У зв'язку з цим і також у зв'язку з широким поширенням неякісних електронних перекладачів сформувалася низка не до кінця перекладених назв, з яких найвідомішою серед зоологів стала "телекачка" — псевдоперекладений зоонім, який присутній навіть на поважних інтернет-ресурсах.

Назва «телеутка» пов'язана з гідронімом » та з назвою народу «Телеути» з півдня Західного Сибіру (Кемеровська область).

Вивірка телеутка в Україні

ареал вивірки-телеутки в Подінців'ї (за: Загороднюк, 2011)

В Україні вивірку-телеутку акліматизували у двох районах: в Гірському Криму і в Подінців'ї. В обох місцях інтродукції місцеві вивірки були або повністю відсутні (Крим) або дуже не чисельні і вкрай обмежено поширені (Подінців'я, зокрема, ).

Кримську популяцію кількаразово досліджував і описував Альфред Дулицький, яким було описано новий підвид в межах новоствореного ареалу в Криму. Ця популяція сформована з центром інтродукції в районі табору Артек, проте на сьогодні область поширення охоплює практично всю лісову зону південної частини Криму. Вивірка в умовах Криму майже втратила свої вихідні ознаки і стала ближчою до східноєвропейських форм.

Див. також

інші відомі підвиди вивірок із власними назвами:

вивірка білка (Sciurus vulgaris ognevi)
вивірка карпатська (Sciurus vulgaris carpathicus)

Примітки

Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed)
Річка Телеутка тече на Алтаї, в межах Новосибирської області (басейн верхньої Обі); див. ^[ru]
Загороднюк І. Міжвидова гібридизація і фактори її формування на прикладі теріофауни Східної Європи [ 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Біологічні студії / 2011 Том 5 / N 2. — С 173—210.

Джерела

Сахно І. І. Результати акліматизації промислових звірів у Ворошиловградській області // Ворошиловградський педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка. Серія фіз.-мат. і природн. наук. — 1956. — Вип. 6. — С. 16-30.
Дулицький А., Дулицька О. Телеутка та її теперішній статус у Криму // Фауна в антропогенному середовищі. — Луганськ, 2006. — С. 71-74. — (Праці Теріол. школи. Вип. 8).
Зображення телеуток в пошуковій системі гугл

[1] Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed)

[2] Річка Телеутка тече на Алтаї, в межах Новосибирської області (басейн верхньої Обі); див. ^[ru]

[3] Загороднюк І. Міжвидова гібридизація і фактори її формування на прикладі теріофауни Східної Європи [ 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Біологічні студії / 2011 Том 5 / N 2. — С 173—210.