Vogue (Воґ, фр. «мода») — щомісячний журнал про моду, заснований у 1892 році. Є найвпливовішим модним виданням у світі та «біблією моди». Версії журналу випускаються у двадцяти країнах світу.
Номер Vogue, травень 1917 | ||||
Країна видання | США[1] | |||
---|---|---|---|---|
Тематика | журнал мод | |||
Періодичність виходу | щомісячний | |||
Мова | англійська італійська французька російська німецька китайська корейська | |||
Головний редактор | США Анна Вінтур Велика Британія Едвард Еннінфул Франція Емануель Альт Італія Емануелє Фарнеті Австралія Крісті Клеменс Німеччина Крістіане Арп Україна Філіп Власов | |||
Редактор | Анна Вінтур | |||
Видавець | Condé Nast Publications | |||
Засновано | 1892 | |||
ISSN-L | 0042-8000 | |||
ISSN | 0042-8000 (друковане видання) | |||
| ||||
www.vogue.com/voguedaily/ |
Vogue став першим журналом в історії модних видань, де на обкладинці була опублікована кольорова фотографія, знімки розміщені на розвороті, зображення обрізані до країв без білих полів, використані постановчі знімання.
Vogue випускається видавництвом Condé Nast International. Транснаціональна корпорація видає 130 журналів, з-поміж яких Vanity Fair, Condé Nast Traveler, The New Yorker, Glamour, GQ, Bon Appetit та ін.
Назва та авдиторія видання
«Vogue» — це застаріле слово англійської мови, що перекладається як «мода». Тепер воно використовується лише в словосполученні «to be on vogue» — «бути в моді», а також у споріднених йому «to come into vogue» (увійти в моду), «all the vogue» («останній крик моди») тощо. Назву журналу було обрано відповідно до його спрямованости: надання інформації про новинки моди.
"Vogue — єдиний журнал, що висвітлює тільки моду. І в цьому відношенні ми — лідери у своїй категорії, причому абсолютні ", — Дідьє Субербьєлль, керівник Condé Nast France.
«Vogue — це всесвіт мрій», — Дідьє Субербьєлль, керівник Condé Nast France.
Протягом майже шістдесяти років з моменту виходу першого номера та до 50-х років ХХ століття цільовою авдиторією Vogue були забезпечені мешканки Нью-Йорка — представниці вищого класу. На початку 1960-х років журнал змінив спрямованість на ділових жінок, які працюють — сучасних, активних, вдумливих і стильних. Близько двадцяти років видання дотримувалось обраного курсу, частково він зберігається досі. З 1988 року, з приходом Анни Вінтур на пост головного редактора американського Vogue, авдиторія журналу розширилася. Видання продемонструвало, що мода може бути доступною не лише для обраних, але й для усіх, хто захоплюється цією темою. Нині авдиторія Vogue — це жінки, що зацікавлені модою, у віці від 25-ти до 45-ти років.
Історія
Засновники
Журнал Vogue заснований у 1892 році в Америці Артуром Болдуіном Турнюром, членом світського суспільства, і Гаррі Маквікаром, правнуком великого гуртовика Стефана Вітні. Журналіст Артур став видавцем, а Гаррі, який вивчав мистецтво в Європі, посів місце художнього директора. Перший номер Vogue вийшов 17 грудня 1892 року. Журнал складався із 16-ти сторінок у форматі ін-кватро (розміром у четверту частку листа). Видання було добре оформленим і якісно видрукуваним. Vogue позиціювався як респектабельне видання про світський Нью-Йорк.
Імена більшості з 250 акціонерів публікувалися у «світському альманасі», серед них були Корнеліус Вандербільт (перший доларовий мультимільйонер), Стейвесант Фіш (генеральний директор Іллінойської центральної залізниці), герцог Персі Морган та інші. Ціна одного примірника — десять центів — давала змогу людині середніх статків придбати журнал і дізнатися, що саме відбувається в суспільстві.
Конде Наст і Vogue
"Це я, хлопчик із Сент-Луїса, і Една Чейз, квакер з Нью-Джерсі, встановили стандарти епохи. Ми показали Америці, що таке стиль ", — Конде Наст, з книги Керолайн Сібом «Людина, яка була Vogue».
Через кілька років Артур Турнюр помер, а Гаррі Мак-Вікар втратив інтерес до журналу. Видання перебувало на межі закриття, але на нього звернув увагу молодий підприємець Конде Монтроз Наст. Він добре розумівся на рекламі: розповідаючи рекламодавцям, яка впливова аудиторія може зацікавитися виданням, Конде Наст демонстрував завірений аудиторами звіт по тиражах. Він першим зрозумів, що рекламодавцям у першу чергу важлива не кількість, а «якість» читачів, а також вагомі докази їх наявності. Завдяки Конде Насту з 1897 по 1907 роки тираж видання зріс з 20-ти до 568-ми тисяч примірників.
Видавництво Condé Nast
«Він вимагав розкоші, ексклюзивності і найвищої якості», — про Конде Наста, з книги Керолайн Сібом «Людина, яка була Vogue».
У 1909 році Конде Наст викупив Vogue. Підприємець збільшив кількість сторінок і посилив модну спрямованість журналу. Видавець запропонував пост головного редактора Едні Чейз, яка не мала журналістської освіти, але працювала у виданні з моменту його відкриття. Завдяки її професіоналізму Vogue з «журналу для вищого світу» перетворився на «біблію стилю». Тепер видання демонструвало одяг, який можна було носити, місця, які можна було відвідати, і товари, які можна було купити. Крім того, Vogue приваблював і тих, хто тільки прагнув до такого життя.
Світова економічна криза
У 20-ті роки в діяльності Vogue трапився прорив: журнал започаткував модельний бізнес, замінивши на своїх сторінках світських дам на дівчат з вулиці, що були підібрані за певними параметрами. Компанія Condé Nast розвивалася дуже швидко, вартість акцій видавництва постійно зростала. Але коли 29 жовтня 1929 року біржовий ринок звалився, Конде Наст втратив контроль над своїми акціями. Видавець витратив кілька років, намагаючись повернути компанію. У той період він продовжував керувати Vogue. Британське й французьке видання журналу, що практично не приносили прибутку в 20-і роки, поступово почали набувати читацьку аудиторію. Наростальна популярність британського Vogue привернула увагу приятеля Конде Наста — власника The Daily Telegraph лорда Кемроуза. Він забезпечив видавця коштами для викупу контрольного пакета акцій компанії Condé Nast.
Воєнний час
Під час Другої світової війни британський Vogue продовжував роботу. Французьку версію журналу довелося закрити: фашисти погоджувалися дозволити видання тільки за умови, що редактор Мішель де Брюнофф доведе расову чистоту кожного співробітника, від чого він відмовився. Після звільнення Франції Vogue Paris відновив роботу. У 1941 році артредактором видання став журналіст, скульптор і художник Олександр Ліберман, який, пропрацювавши у виданні до 1994 року, зробив його загальновизнаним вісником і законодавцем моди. 19 вересня 1942 Конде Наст помер. У 1959 році, після смерті лорда Кемроуза, британський Vogue викупив американський газетний магнат Сем Ньюхаус.
Локальні версії журналу
«Його журнал являє собою щось більше, ніж мода чи швидкоплинна слава: Vogue — це синонім якості і стилю», — Керолайн Сібом «Людина, яка була Vogue».
Під час Першої світової війни доставка Vogue зі США в Європу стала неможлива, і в 1916 році вийшла британська версія журналу. Після війни Конде Наст зрозумів, що йому бракує присутності у світовій столиці моди — Парижі. У 1920 році видавець запустив французьке видання журналу. Європейські версії Vogue тривалий час не приносили прибутку, і спроба Конде Наста відкрити німецьку версію не увінчалася успіхом: запущений у 1928 році Vogue Німеччина закрився вже в 1929-му.
Vogue UA
Влітку 2012 була підписана угода з Condé Nast International про створення Vogue в Україні і наприкінці лютого 2013 року в продаж вийшов перший номер журналу. Дебютний номер присвячено Україні та її досягненням у світі моди. Журнал видавався російською мовою попри те, що українська мова є єдиною державною в Україні. Його обкладинку прикрасила супермодель українського походження Дар'я Вербова, яка вже кілька років входить до списку найвідоміших моделей світу. В одному номері вдалося зібрати ТОП-10 українських моделей та репрезентувати їх на сторінках журналу. Це Сніжана Онопка, Наталія Гоцій, Алла Костромічова, Елла Кандиба, Жужу Іванюк, Марія Маркіна, Евеліна Мамбетова, Аліна Байкова, Антоніна Васильченко, Наті Чабаненко. Також у зйомках для журналу брали участь і вітчизняні дизайнери: Ксенія Шнайдер, Світлана Бевза, Ірина Каравай, Anna October, Лілія Пустовіт, Лілія Літковська та Саша Каневський.
Зміни відбулись у лютому 2022 року. Читачі могли помітити зміни уже з обкладинки. Окрім збільшеного формату журналу, змінилась також і мова. Випуск журналу № 2-3 Лютий-Березень 2022 почав друкуватись українською мовою. На початкових сторінках журналу вказано: «Цей номер Vogue UA означає початок нової ери. Відтепер друкована версія Vogue UA виходитиме виключно українською мовою.» Проте квітневий випуск Vogue UA не вийшов у продаж через російське вторгнення на територію України. Як і багато українських видань, Vogue UA активно висвітлює правду. Зараз його головним завданням є інформування світових спільнот про на території України. Публікація інтерв'ю, фото, відео та історій очевидців — саме цим займається Vogue UA впродовж війни. Також публікує підтримку світу. Велика кількість акторів, моделей, письменників та митців публічно висловили свою підтримку Україні.
Окрім українського видання, головне видання Vogue також активно публікує дописи зі спонуканням до підтримки України в російському вторгненні в Україну.
Vogue & Braille Editions
У травні 2023 року, британський журнал Vogue вперше в історії випустив свій травневий номер, надрукований шрифтом Брайля та який дозволяє прочитати його людям з вадами зору. Також людям з порушенням зору пропонують прослухати аудіозапис викладу журналу.
Також було зазначено, що в номері журналу представлено матеріали про 19 яскравих особистостей з обмеженими можливостями, які досягли успіху у сфері моди, спорту, мистецтва та громадської діяльності. Vogue пообіцяв безплатно надіслати журнал викладений шрифтом Брайля читачам, які залишили заявку на сайті й офіційно підтвердили власні проблеми із зором. Також електронну версію травневого номера (2023) можливо безоплатно завантажити на офіційному сайті журналу.
Реклама в журналі
У 2005 році Vogue був зареєстрований як рекламне видання, що дозволило розміщувати на сторінках журналу більше, ніж 40 % реклами. У 2007 році члени антитютюнової групи надіслали до редакції американського Vogue більше восьми тисяч листів з протестом проти великої кількості реклами сигарет на сторінках видання. За їх версією у відповідь вони отримали надіслані факсом повідомлення від Анни Вінтур, де містилася фраза «Ви зупинитеся? Ви ж вбиваєте дерева!»
Розмір і вік моделей Vogue
З моменту появи Vogue в ньому завжди друкувалися ілюстрації та фотографії струнких моделей. Але до кінця ХХ ст. їх параметри були наближені до розмірів реальних жінок. За часів Твіггі ситуація почала змінюватися, але остаточна зміна модельних параметрів на вкрай маленький розмір одягу сталася в епоху «героїнового шику». У 2009 році головний редактор британського Vogue [ 21 лютого 2011 у Wayback Machine.] Александра Шульман піддала критиці модні будинки, які надсилали виданням зразки одягу занадто маленького розміру. На обкладинці Vogue Italia [ 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.] від червня 2011 були три моделі категорії plus-size — Тара Лінн, Кендіс Хаффін і Робін Лоулі. Спочатку вік моделей Vogue коливався в межах 30-35 років. Але до середини ХХ століття дівчата на сторінках журналу почали стрімко молодіти. У серпневому номері 2011 року в спеціальній версії французького Vogue Enfants з'явилися знімки десятирічної моделі Тайлі Олени-Роуз Блондо в дорослих образах.
3 травня 2012 року 19 головних редакторів міжнародних версій Vogue підписали угоду про заборону на появу на сторінках журналу моделей молодше шістнадцяти років, а також із зовнішнім виглядом, що сигналізує про наявність харчових розладів. З цього моменту співробітники служб відбору моделей повинні перевіряти документи моделі перед фотографією. Всі видання Vogue почнуть дотримуватися умов угоди до кінця 2012 року.
Редактори
• Vogue US [ 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Една Вулман Чейз. Перший головний редактор Vogue зробила його міжнародним виданням. Една Чейз мала скромне походження і компенсувала його одержимістю світським життям, інстинктивним розумінням важливості доброго смаку і уїдливою дотепністю. Її знаменита вимога «Покажіть сукні!» («Show the dress!») до теперішнього часу залишається актуальним для модних видань. Една Чейз посідала місце головного редактора з 1914 по 1951 рік і покинула його за власним бажанням у 74 роки.
Джессіка Дейвіс. Джессіка Дейвіс була головним редактором Vogue з 1952 по 1962 рік, але нині про неї відомо дуже мало.
Діана Вріланд. Американський Vogue під керівництвом Діани Вріланд став символом нової творчої та розкутої епохи. Тепер він був орієнтований на молодь періоду сексуальної революції: статті та фотографії мали сексуальний і часто провокаційний характер. Третій головний редактор відкрила багатьох журналістів і фотографів, а також помістила на обкладинки журналу моделей, що стали легендами: Твіггі, Верушка, Пенелопу Три, Джин Шрімптон, Сьюзі Паркер, Марісові Беренсон. Діана Вріланд керувала Vogue з 1963 року, а в червні 1971-го була звільнена без пояснення причин.
Грейс Мірабелла. Час керівництва четвертого головного редактора журналу історики називають «бежевим періодом Vogue». Грейс Мірабелла намагалася наблизити зміст модного журналу до стилю простої американки. В результаті тиражі видання зросли, але помітно знизився його авторитет. Грейс Мірабелла прийшла на посаду головного редактора в 1971 році, а в жовтні 1988-го була звільнена. Під час її правління журнал став видаватися один раз на місяць.
Анна Вінтур (з 1988 — по теперішній час). Анна Вінтур вперше претендувала на пост головного редактора Vogue US в 1983 році, але отримала цю посаду в британському виданні. У листопаді 1988 року вона все-таки очолила американське видання. Анна Вінтур вперше в історії журналу винесла на його обкладинку фотографію моделі в повний зріст. Завдяки їй Vogue закріпив провідні позиції у світі моди. Характер і стиль правління п'ятого головного редактора Vogue US описаний в опублікованій в 2003 році новелі помічниці Анни Лорен Вейсбергер, з якої згодом був знятий фільм «Диявол носить Prada». У 2008 році Анна Вінтур отримала Орден Британської імперії за досягнення в галузі модної журналістики. У 2009 році на екрани вийшла документальна картина Р. Дж. Катлера «Вересневий номер», що оповідає про створення журналу під керівництвом Анни Вінтур. Свою фірмову зачіску — суворе каре — діючий головний редактор американського Vogue носить із 14-ти років.
• Vogue UK [ 21 лютого 2011 у Wayback Machine.]
— Елспет Чемпкоммунел (1916—1922);
— Дороті Тодд (1923—1925);
— Елісон Сеттл (1926—1935)
— Елізабет Пенроуз (1936—1939);
— Одрі Візерс (1940—1960);
— Аліша Герленд (1961—1964);
— Беатріс Міллер (1965—1983);
— Анна Вінтур (1984—1987);
— Елізабет Тайлберіс (1988—1991);
— Александра Шульман (1992 — 2017). Головний редактор Vogue UK зайняла свою посаду в 1992 році. За час її керівництва журналом його тиражі зросли спочатку до 200 тисяч примірників, а після, завдяки виходу колекційних номерів, досягли мільйона копій. У 2004 році Александра Шульман була удостоєна Почесного Ордена Британської імперії.
— Едвард Еннінфул (з 2017—понині)
• Vogue Paris [ 19 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Коломб Прінгл (1987—1994);
Джоан Жульет Бак (1994—2001);
Карін Ройтфельд (2001—2011);
Еммануель Альт (з 2011 до сьогодні). Чинний головний редактор Vogue Paris зайняла свою посаду в лютому 2011 року. За період її керівництва журнал став менш провокаційним і більш демократичним.
• Vogue Italia [ 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Франка Соццані (з 1988 по грудень 2016 року). Головний редактор Vogue Italia Франка Соццані в своїй країні була настільки ж впливовою персоною, як Анна Вінтур в США. Вона вважалася одним з головних експертів італійської моди. З 2017 року головним редактором Vogue Italia призначений Емануелє Фарнеті.
• Vogue Росія [ 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Альона Долецька (1998—2010);
Вікторія Давидова (2010—2018);
Маша Федорова (з лютого 2018 року до сьогодні).
• Vogue Ukraine [ 30 липня 2019 у Wayback Machine.]
Маша Цуканова (2012 — серпень 2016)
Ольга Сушко (з вересня 2016 до 2018)
Пилип Власов (грудень 2018 до сьогодні)
Періодичність та тираж
З 1892 до 1910 рік номери Vogue знаходилися в продажі щотижня. З 1910 до 1973 рік журнал видавався двічі на місяць. З 1973 року і донині журнал Vogue — щомісячне видання. Тираж американської версії становить 1,3 мільйона примірників, російської — 150 тисяч копій.
Зараз журнал виходить в 20-ти версіях: американській, британській, французькій, італійській, японській, австралійській, німецькій, грецькій, китайській, індійській, корейській, мексиканській, португальській, бразильській, іспанській, південноафриканській, тайванській, нідерландській, українській та російській. Найвпливовішими у світі є Vogue US, Vogue UK, Vogue France та Vogue Italia. «Велика четвірка» розробляє ексклюзивний зміст кожного номера, на відміну від інших версій, які можуть використовувати їх матеріали повторно. Американська й британська версії більше орієнтовані на масовий ринок, у той час як французький Vogue є найрозкішнішим виданням сімейства.
Condé Nast Publications випускає також журнали (Vogue Homines International у Франції) та Teen Vogue. Крім цього, в Австралії видаються Vogue Entertaining & Travel [ 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] і Vogue Living [ 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. В Італії виходять версії Vogue Casa [ 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (інтер'єр), Vogue Sposa [ 18 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (весілля) та Bambini Vogue (діти), в Бразилії — Casa Vogue [ 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (інтер'єр) і т. д. Загальна кількість читачів Vogue досягає 16-ти мільйонів людей щомісяця.
Книги про Vogue
• Автобіографія Едни Чейз «Always in Vogue».
• Автобіографія Діани Вріланд «DV».
• Автобіографія Грейс Мірабелла «In and out of Vogue».
• Мемуари артдиректора американського Vogue Грейс Коддінгтон
• Біографія видавця Конде Наста «Людина, яка була Vogue'ом» Керолайн Сібом.
• «Історія фотографічного мистецтва журналу Vogue» Поллі Девлін.
• Альбом «Vogue: The Covers». [ 18 січня 2019 у Wayback Machine.] У книзі міститься три сотні обкладинок Vogue різних років.
• Щоденник Александри Шульман «Inside Vogue: My Diary of Vogue's 100th Year».
• Робін М'юір «Vogue 100: A Century of Style».
Сайт журналу Vogue
Журнал існує не лише у друкованій версії, а й в онлайн-варіанті, що робить його надзвичайно доступним для своїх читачів. На офіційному [ 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] сайті журналу читач знайде такі розділи: Fashion (Мода), Beauty (Краса), Culture (Культура), Living (Життя), Runway (Шлях) та Video (Відео). Підписка на рік в американському варінті Vogue коштує $19.99 (станом на початок жовтня 2017 року). Кожен із цих розділів складається із менших складових частин. У Fashion розповідають про тренди, дизайнерів, моделей, шопінг, вуличний стиль та стиль знаменитостей. Розділ Beauty характеризується своїми матеріалами про здоров'я, фітнес, волосся, шкіру, манікюр та красу зірок. Culture цікавий своїм читачам першочергово за інформацію про мистецтво, спорт, новини, книги, музику, телебачення та кіно. Living розповідає своїй аудиторії про подорожі, їжу, вечірки та весілля.
Див. також
Примітки
- The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0042-8000
- Vogue — значення слова(англ.)
- «Vogue» — Енциклопедія моди Електронний ресурс: http://wiki.wildberries.ru[недоступне посилання]
- How To Get Your Audio And Braille Editions Of British Vogue's May 2023 Issue. // By Vogue. 5 May 2023
- Журнал Vogue вперше в історії випустив свій номер шрифтом Брайля. 12.05.2023, 22:33
- «Чейз, Эдна Вулман» — Енциклопедія моди Електронний ресурс: http://wiki.wildberries.ru[недоступне посилання]
- Vogue.ua. . Vogue UA. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- The Blueprint (ru-ru) . Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- Mirabella, Grace (1 серпня 1995). In and Out of Vogue (English) (вид. 1st edition). New York, NY: Doubleday. ISBN .
- Shulman, Alexandra (27 жовтня 2016). (English) . London, UK: Fig Tree. ISBN . Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vogue |
- Офіційний сайт Vogue (Арабські країни) [ 23 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Австралія) [ 17 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Велика Британія) [ 21 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Німеччина) [ 17 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Греція) [ 6 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Індія) [ 20 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Іспанія) [ 17 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Корея) [ 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Мексика) [ 2 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Росія) [ 21 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- — головний офіс редакції
- Офіційний сайт Vogue (Тайвань) [ 16 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Китай) [ 2 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Франція) [ 19 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Японія) [ 3 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Vogue (Україна) [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vogue Vog fr moda shomisyachnij zhurnal pro modu zasnovanij u 1892 roci Ye najvplivovishim modnim vidannyam u sviti ta bibliyeyu modi Versiyi zhurnalu vipuskayutsya u dvadcyati krayinah svitu Vogue Vogue angl Vogue 1 Nomer Vogue traven 1917Krayina vidannya SShA 1 Tematika zhurnal modPeriodichnist vihodu shomisyachnijMova anglijska italijska francuzka rosijska nimecka kitajska korejskaGolovnij redaktor SShA Anna Vintur Velika Britaniya Edvard Enninful Franciya Emanuel Alt Italiya Emanuelye Farneti Avstraliya Kristi Klemens Nimechchina Kristiane Arp Ukrayina Filip VlasovRedaktor Anna VinturVidavec Conde Nast PublicationsZasnovano 1892ISSN L 0042 8000ISSN 0042 8000 drukovane vidannya www vogue com voguedaily Vogue stav pershim zhurnalom v istoriyi modnih vidan de na obkladinci bula opublikovana kolorova fotografiya znimki rozmisheni na rozvoroti zobrazhennya obrizani do krayiv bez bilih poliv vikoristani postanovchi znimannya Vogue vipuskayetsya vidavnictvom Conde Nast International Transnacionalna korporaciya vidaye 130 zhurnaliv z pomizh yakih Vanity Fair Conde Nast Traveler The New Yorker Glamour GQ Bon Appetit ta in Nazva ta avditoriya vidannya Vogue ce zastarile slovo anglijskoyi movi sho perekladayetsya yak moda Teper vono vikoristovuyetsya lishe v slovospoluchenni to be on vogue buti v modi a takozh u sporidnenih jomu to come into vogue uvijti v modu all the vogue ostannij krik modi tosho Nazvu zhurnalu bulo obrano vidpovidno do jogo spryamovanosti nadannya informaciyi pro novinki modi Vogue yedinij zhurnal sho visvitlyuye tilki modu I v comu vidnoshenni mi lideri u svoyij kategoriyi prichomu absolyutni Didye Suberbyell kerivnik Conde Nast France Vogue ce vsesvit mrij Didye Suberbyell kerivnik Conde Nast France Protyagom majzhe shistdesyati rokiv z momentu vihodu pershogo nomera ta do 50 h rokiv HH stolittya cilovoyu avditoriyeyu Vogue buli zabezpecheni meshkanki Nyu Jorka predstavnici vishogo klasu Na pochatku 1960 h rokiv zhurnal zminiv spryamovanist na dilovih zhinok yaki pracyuyut suchasnih aktivnih vdumlivih i stilnih Blizko dvadcyati rokiv vidannya dotrimuvalos obranogo kursu chastkovo vin zberigayetsya dosi Z 1988 roku z prihodom Anni Vintur na post golovnogo redaktora amerikanskogo Vogue avditoriya zhurnalu rozshirilasya Vidannya prodemonstruvalo sho moda mozhe buti dostupnoyu ne lishe dlya obranih ale j dlya usih hto zahoplyuyetsya ciyeyu temoyu Nini avditoriya Vogue ce zhinki sho zacikavleni modoyu u vici vid 25 ti do 45 ti rokiv IstoriyaZasnovniki Zhurnal Vogue zasnovanij u 1892 roci v Americi Arturom Bolduinom Turnyurom chlenom svitskogo suspilstva i Garri Makvikarom pravnukom velikogo gurtovika Stefana Vitni Zhurnalist Artur stav vidavcem a Garri yakij vivchav mistectvo v Yevropi posiv misce hudozhnogo direktora Pershij nomer Vogue vijshov 17 grudnya 1892 roku Zhurnal skladavsya iz 16 ti storinok u formati in kvatro rozmirom u chetvertu chastku lista Vidannya bulo dobre oformlenim i yakisno vidrukuvanim Vogue poziciyuvavsya yak respektabelne vidannya pro svitskij Nyu Jork Imena bilshosti z 250 akcioneriv publikuvalisya u svitskomu almanasi sered nih buli Kornelius Vanderbilt pershij dolarovij multimiljoner Stejvesant Fish generalnij direktor Illinojskoyi centralnoyi zaliznici gercog Persi Morgan ta inshi Cina odnogo primirnika desyat centiv davala zmogu lyudini serednih statkiv pridbati zhurnal i diznatisya sho same vidbuvayetsya v suspilstvi Konde Nast i Vogue Ce ya hlopchik iz Sent Luyisa i Edna Chejz kvaker z Nyu Dzhersi vstanovili standarti epohi Mi pokazali Americi sho take stil Konde Nast z knigi Kerolajn Sibom Lyudina yaka bula Vogue Cherez kilka rokiv Artur Turnyur pomer a Garri Mak Vikar vtrativ interes do zhurnalu Vidannya perebuvalo na mezhi zakrittya ale na nogo zvernuv uvagu molodij pidpriyemec Konde Montroz Nast Vin dobre rozumivsya na reklami rozpovidayuchi reklamodavcyam yaka vplivova auditoriya mozhe zacikavitisya vidannyam Konde Nast demonstruvav zavirenij auditorami zvit po tirazhah Vin pershim zrozumiv sho reklamodavcyam u pershu chergu vazhliva ne kilkist a yakist chitachiv a takozh vagomi dokazi yih nayavnosti Zavdyaki Konde Nastu z 1897 po 1907 roki tirazh vidannya zris z 20 ti do 568 mi tisyach primirnikiv Vidavnictvo Conde Nast Vin vimagav rozkoshi eksklyuzivnosti i najvishoyi yakosti pro Konde Nasta z knigi Kerolajn Sibom Lyudina yaka bula Vogue U 1909 roci Konde Nast vikupiv Vogue Pidpriyemec zbilshiv kilkist storinok i posiliv modnu spryamovanist zhurnalu Vidavec zaproponuvav post golovnogo redaktora Edni Chejz yaka ne mala zhurnalistskoyi osviti ale pracyuvala u vidanni z momentu jogo vidkrittya Zavdyaki yiyi profesionalizmu Vogue z zhurnalu dlya vishogo svitu peretvorivsya na bibliyu stilyu Teper vidannya demonstruvalo odyag yakij mozhna bulo nositi miscya yaki mozhna bulo vidvidati i tovari yaki mozhna bulo kupiti Krim togo Vogue privablyuvav i tih hto tilki pragnuv do takogo zhittya Svitova ekonomichna kriza U 20 ti roki v diyalnosti Vogue trapivsya proriv zhurnal zapochatkuvav modelnij biznes zaminivshi na svoyih storinkah svitskih dam na divchat z vulici sho buli pidibrani za pevnimi parametrami Kompaniya Conde Nast rozvivalasya duzhe shvidko vartist akcij vidavnictva postijno zrostala Ale koli 29 zhovtnya 1929 roku birzhovij rinok zvalivsya Konde Nast vtrativ kontrol nad svoyimi akciyami Vidavec vitrativ kilka rokiv namagayuchis povernuti kompaniyu U toj period vin prodovzhuvav keruvati Vogue Britanske j francuzke vidannya zhurnalu sho praktichno ne prinosili pributku v 20 i roki postupovo pochali nabuvati chitacku auditoriyu Narostalna populyarnist britanskogo Vogue privernula uvagu priyatelya Konde Nasta vlasnika The Daily Telegraph lorda Kemrouza Vin zabezpechiv vidavcya koshtami dlya vikupu kontrolnogo paketa akcij kompaniyi Conde Nast Voyennij chas Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni britanskij Vogue prodovzhuvav robotu Francuzku versiyu zhurnalu dovelosya zakriti fashisti pogodzhuvalisya dozvoliti vidannya tilki za umovi sho redaktor Mishel de Bryunoff dovede rasovu chistotu kozhnogo spivrobitnika vid chogo vin vidmovivsya Pislya zvilnennya Franciyi Vogue Paris vidnoviv robotu U 1941 roci artredaktorom vidannya stav zhurnalist skulptor i hudozhnik Oleksandr Liberman yakij propracyuvavshi u vidanni do 1994 roku zrobiv jogo zagalnoviznanim visnikom i zakonodavcem modi 19 veresnya 1942 Konde Nast pomer U 1959 roci pislya smerti lorda Kemrouza britanskij Vogue vikupiv amerikanskij gazetnij magnat Sem Nyuhaus Lokalni versiyi zhurnalu Jogo zhurnal yavlyaye soboyu shos bilshe nizh moda chi shvidkoplinna slava Vogue ce sinonim yakosti i stilyu Kerolajn Sibom Lyudina yaka bula Vogue Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni dostavka Vogue zi SShA v Yevropu stala nemozhliva i v 1916 roci vijshla britanska versiya zhurnalu Pislya vijni Konde Nast zrozumiv sho jomu brakuye prisutnosti u svitovij stolici modi Parizhi U 1920 roci vidavec zapustiv francuzke vidannya zhurnalu Yevropejski versiyi Vogue trivalij chas ne prinosili pributku i sproba Konde Nasta vidkriti nimecku versiyu ne uvinchalasya uspihom zapushenij u 1928 roci Vogue Nimechchina zakrivsya vzhe v 1929 mu Vogue UA Vlitku 2012 bula pidpisana ugoda z Conde Nast International pro stvorennya Vogue v Ukrayini i naprikinci lyutogo 2013 roku v prodazh vijshov pershij nomer zhurnalu Debyutnij nomer prisvyacheno Ukrayini ta yiyi dosyagnennyam u sviti modi Zhurnal vidavavsya rosijskoyu movoyu popri te sho ukrayinska mova ye yedinoyu derzhavnoyu v Ukrayini Jogo obkladinku prikrasila supermodel ukrayinskogo pohodzhennya Dar ya Verbova yaka vzhe kilka rokiv vhodit do spisku najvidomishih modelej svitu V odnomu nomeri vdalosya zibrati TOP 10 ukrayinskih modelej ta reprezentuvati yih na storinkah zhurnalu Ce Snizhana Onopka Nataliya Gocij Alla Kostromichova Ella Kandiba Zhuzhu Ivanyuk Mariya Markina Evelina Mambetova Alina Bajkova Antonina Vasilchenko Nati Chabanenko Takozh u zjomkah dlya zhurnalu brali uchast i vitchiznyani dizajneri Kseniya Shnajder Svitlana Bevza Irina Karavaj Anna October Liliya Pustovit Liliya Litkovska ta Sasha Kanevskij Zmini vidbulis u lyutomu 2022 roku Chitachi mogli pomititi zmini uzhe z obkladinki Okrim zbilshenogo formatu zhurnalu zminilas takozh i mova Vipusk zhurnalu 2 3 Lyutij Berezen 2022 pochav drukuvatis ukrayinskoyu movoyu Na pochatkovih storinkah zhurnalu vkazano Cej nomer Vogue UA oznachaye pochatok novoyi eri Vidteper drukovana versiya Vogue UA vihoditime viklyuchno ukrayinskoyu movoyu Prote kvitnevij vipusk Vogue UA ne vijshov u prodazh cherez rosijske vtorgnennya na teritoriyu Ukrayini Yak i bagato ukrayinskih vidan Vogue UA aktivno visvitlyuye pravdu Zaraz jogo golovnim zavdannyam ye informuvannya svitovih spilnot pro na teritoriyi Ukrayini Publikaciya interv yu foto video ta istorij ochevidciv same cim zajmayetsya Vogue UA vprodovzh vijni Takozh publikuye pidtrimku svitu Velika kilkist aktoriv modelej pismennikiv ta mitciv publichno vislovili svoyu pidtrimku Ukrayini Okrim ukrayinskogo vidannya golovne vidannya Vogue takozh aktivno publikuye dopisi zi sponukannyam do pidtrimki Ukrayini v rosijskomu vtorgnenni v Ukrayinu Vogue amp Braille Editions U travni 2023 roku britanskij zhurnal Vogue vpershe v istoriyi vipustiv svij travnevij nomer nadrukovanij shriftom Brajlya ta yakij dozvolyaye prochitati jogo lyudyam z vadami zoru Takozh lyudyam z porushennyam zoru proponuyut prosluhati audiozapis vikladu zhurnalu Takozh bulo zaznacheno sho v nomeri zhurnalu predstavleno materiali pro 19 yaskravih osobistostej z obmezhenimi mozhlivostyami yaki dosyagli uspihu u sferi modi sportu mistectva ta gromadskoyi diyalnosti Vogue poobicyav bezplatno nadislati zhurnal vikladenij shriftom Brajlya chitacham yaki zalishili zayavku na sajti j oficijno pidtverdili vlasni problemi iz zorom Takozh elektronnu versiyu travnevogo nomera 2023 mozhlivo bezoplatno zavantazhiti na oficijnomu sajti zhurnalu Reklama v zhurnaliU 2005 roci Vogue buv zareyestrovanij yak reklamne vidannya sho dozvolilo rozmishuvati na storinkah zhurnalu bilshe nizh 40 reklami U 2007 roci chleni antityutyunovoyi grupi nadislali do redakciyi amerikanskogo Vogue bilshe vosmi tisyach listiv z protestom proti velikoyi kilkosti reklami sigaret na storinkah vidannya Za yih versiyeyu u vidpovid voni otrimali nadislani faksom povidomlennya vid Anni Vintur de mistilasya fraza Vi zupinitesya Vi zh vbivayete dereva Rozmir i vik modelej VogueZ momentu poyavi Vogue v nomu zavzhdi drukuvalisya ilyustraciyi ta fotografiyi strunkih modelej Ale do kincya HH st yih parametri buli nablizheni do rozmiriv realnih zhinok Za chasiv Tviggi situaciya pochala zminyuvatisya ale ostatochna zmina modelnih parametriv na vkraj malenkij rozmir odyagu stalasya v epohu geroyinovogo shiku U 2009 roci golovnij redaktor britanskogo Vogue 21 lyutogo 2011 u Wayback Machine Aleksandra Shulman piddala kritici modni budinki yaki nadsilali vidannyam zrazki odyagu zanadto malenkogo rozmiru Na obkladinci Vogue Italia 15 zhovtnya 2017 u Wayback Machine vid chervnya 2011 buli tri modeli kategoriyi plus size Tara Linn Kendis Haffin i Robin Louli Spochatku vik modelej Vogue kolivavsya v mezhah 30 35 rokiv Ale do seredini HH stolittya divchata na storinkah zhurnalu pochali strimko moloditi U serpnevomu nomeri 2011 roku v specialnij versiyi francuzkogo Vogue Enfants z yavilisya znimki desyatirichnoyi modeli Tajli Oleni Rouz Blondo v doroslih obrazah 3 travnya 2012 roku 19 golovnih redaktoriv mizhnarodnih versij Vogue pidpisali ugodu pro zaboronu na poyavu na storinkah zhurnalu modelej molodshe shistnadcyati rokiv a takozh iz zovnishnim viglyadom sho signalizuye pro nayavnist harchovih rozladiv Z cogo momentu spivrobitniki sluzhb vidboru modelej povinni pereviryati dokumenti modeli pered fotografiyeyu Vsi vidannya Vogue pochnut dotrimuvatisya umov ugodi do kincya 2012 roku Redaktori Vogue US 8 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Edna Vulman Chejz Pershij golovnij redaktor Vogue zrobila jogo mizhnarodnim vidannyam Edna Chejz mala skromne pohodzhennya i kompensuvala jogo oderzhimistyu svitskim zhittyam instinktivnim rozuminnyam vazhlivosti dobrogo smaku i uyidlivoyu dotepnistyu Yiyi znamenita vimoga Pokazhit sukni Show the dress do teperishnogo chasu zalishayetsya aktualnim dlya modnih vidan Edna Chejz posidala misce golovnogo redaktora z 1914 po 1951 rik i pokinula jogo za vlasnim bazhannyam u 74 roki Dzhessika Dejvis Dzhessika Dejvis bula golovnim redaktorom Vogue z 1952 po 1962 rik ale nini pro neyi vidomo duzhe malo Diana Vriland Amerikanskij Vogue pid kerivnictvom Diani Vriland stav simvolom novoyi tvorchoyi ta rozkutoyi epohi Teper vin buv oriyentovanij na molod periodu seksualnoyi revolyuciyi statti ta fotografiyi mali seksualnij i chasto provokacijnij harakter Tretij golovnij redaktor vidkrila bagatoh zhurnalistiv i fotografiv a takozh pomistila na obkladinki zhurnalu modelej sho stali legendami Tviggi Verushka Penelopu Tri Dzhin Shrimpton Syuzi Parker Marisovi Berenson Diana Vriland keruvala Vogue z 1963 roku a v chervni 1971 go bula zvilnena bez poyasnennya prichin Grejs Mirabella Chas kerivnictva chetvertogo golovnogo redaktora zhurnalu istoriki nazivayut bezhevim periodom Vogue Grejs Mirabella namagalasya nabliziti zmist modnogo zhurnalu do stilyu prostoyi amerikanki V rezultati tirazhi vidannya zrosli ale pomitno znizivsya jogo avtoritet Grejs Mirabella prijshla na posadu golovnogo redaktora v 1971 roci a v zhovtni 1988 go bula zvilnena Pid chas yiyi pravlinnya zhurnal stav vidavatisya odin raz na misyac Anna Vintur z 1988 po teperishnij chas Anna Vintur vpershe pretenduvala na post golovnogo redaktora Vogue US v 1983 roci ale otrimala cyu posadu v britanskomu vidanni U listopadi 1988 roku vona vse taki ocholila amerikanske vidannya Anna Vintur vpershe v istoriyi zhurnalu vinesla na jogo obkladinku fotografiyu modeli v povnij zrist Zavdyaki yij Vogue zakripiv providni poziciyi u sviti modi Harakter i stil pravlinnya p yatogo golovnogo redaktora Vogue US opisanij v opublikovanij v 2003 roci noveli pomichnici Anni Loren Vejsberger z yakoyi zgodom buv znyatij film Diyavol nosit Prada U 2008 roci Anna Vintur otrimala Orden Britanskoyi imperiyi za dosyagnennya v galuzi modnoyi zhurnalistiki U 2009 roci na ekrani vijshla dokumentalna kartina R Dzh Katlera Veresnevij nomer sho opovidaye pro stvorennya zhurnalu pid kerivnictvom Anni Vintur Svoyu firmovu zachisku suvore kare diyuchij golovnij redaktor amerikanskogo Vogue nosit iz 14 ti rokiv Vogue UK 21 lyutogo 2011 u Wayback Machine Elspet Chempkommunel 1916 1922 Doroti Todd 1923 1925 Elison Settl 1926 1935 Elizabet Penrouz 1936 1939 Odri Vizers 1940 1960 Alisha Gerlend 1961 1964 Beatris Miller 1965 1983 Anna Vintur 1984 1987 Elizabet Tajlberis 1988 1991 Aleksandra Shulman 1992 2017 Golovnij redaktor Vogue UK zajnyala svoyu posadu v 1992 roci Za chas yiyi kerivnictva zhurnalom jogo tirazhi zrosli spochatku do 200 tisyach primirnikiv a pislya zavdyaki vihodu kolekcijnih nomeriv dosyagli miljona kopij U 2004 roci Aleksandra Shulman bula udostoyena Pochesnogo Ordena Britanskoyi imperiyi Edvard Enninful z 2017 ponini Vogue Paris 19 veresnya 2013 u Wayback Machine Kolomb Pringl 1987 1994 Dzhoan Zhulet Bak 1994 2001 Karin Rojtfeld 2001 2011 Emmanuel Alt z 2011 do sogodni Chinnij golovnij redaktor Vogue Paris zajnyala svoyu posadu v lyutomu 2011 roku Za period yiyi kerivnictva zhurnal stav mensh provokacijnim i bilsh demokratichnim Vogue Italia 15 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Franka Soccani z 1988 po gruden 2016 roku Golovnij redaktor Vogue Italia Franka Soccani v svoyij krayini bula nastilki zh vplivovoyu personoyu yak Anna Vintur v SShA Vona vvazhalasya odnim z golovnih ekspertiv italijskoyi modi Z 2017 roku golovnim redaktorom Vogue Italia priznachenij Emanuelye Farneti Vogue Rosiya 17 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Alona Dolecka 1998 2010 Viktoriya Davidova 2010 2018 Masha Fedorova z lyutogo 2018 roku do sogodni Vogue Ukraine 30 lipnya 2019 u Wayback Machine Masha Cukanova 2012 serpen 2016 Olga Sushko z veresnya 2016 do 2018 Pilip Vlasov gruden 2018 do sogodni Periodichnist ta tirazhZ 1892 do 1910 rik nomeri Vogue znahodilisya v prodazhi shotizhnya Z 1910 do 1973 rik zhurnal vidavavsya dvichi na misyac Z 1973 roku i donini zhurnal Vogue shomisyachne vidannya Tirazh amerikanskoyi versiyi stanovit 1 3 miljona primirnikiv rosijskoyi 150 tisyach kopij Zaraz zhurnal vihodit v 20 ti versiyah amerikanskij britanskij francuzkij italijskij yaponskij avstralijskij nimeckij greckij kitajskij indijskij korejskij meksikanskij portugalskij brazilskij ispanskij pivdennoafrikanskij tajvanskij niderlandskij ukrayinskij ta rosijskij Najvplivovishimi u sviti ye Vogue US Vogue UK Vogue France ta Vogue Italia Velika chetvirka rozroblyaye eksklyuzivnij zmist kozhnogo nomera na vidminu vid inshih versij yaki mozhut vikoristovuvati yih materiali povtorno Amerikanska j britanska versiyi bilshe oriyentovani na masovij rinok u toj chas yak francuzkij Vogue ye najrozkishnishim vidannyam simejstva Conde Nast Publications vipuskaye takozh zhurnali Vogue Homines International u Franciyi ta Teen Vogue Krim cogo v Avstraliyi vidayutsya Vogue Entertaining amp Travel 16 zhovtnya 2017 u Wayback Machine i Vogue Living 16 zhovtnya 2017 u Wayback Machine V Italiyi vihodyat versiyi Vogue Casa 15 zhovtnya 2017 u Wayback Machine inter yer Vogue Sposa 18 zhovtnya 2017 u Wayback Machine vesillya ta Bambini Vogue diti v Braziliyi Casa Vogue 14 zhovtnya 2017 u Wayback Machine inter yer i t d Zagalna kilkist chitachiv Vogue dosyagaye 16 ti miljoniv lyudej shomisyacya Knigi pro Vogue Avtobiografiya Edni Chejz Always in Vogue Avtobiografiya Diani Vriland DV Avtobiografiya Grejs Mirabella In and out of Vogue Memuari artdirektora amerikanskogo Vogue Grejs Koddington Biografiya vidavcya Konde Nasta Lyudina yaka bula Vogue om Kerolajn Sibom Istoriya fotografichnogo mistectva zhurnalu Vogue Polli Devlin Albom Vogue The Covers 18 sichnya 2019 u Wayback Machine U knizi mistitsya tri sotni obkladinok Vogue riznih rokiv Shodennik Aleksandri Shulman Inside Vogue My Diary of Vogue s 100th Year Robin M yuir Vogue 100 A Century of Style Sajt zhurnalu VogueZhurnal isnuye ne lishe u drukovanij versiyi a j v onlajn varianti sho robit jogo nadzvichajno dostupnim dlya svoyih chitachiv Na oficijnomu 8 zhovtnya 2017 u Wayback Machine sajti zhurnalu chitach znajde taki rozdili Fashion Moda Beauty Krasa Culture Kultura Living Zhittya Runway Shlyah ta Video Video Pidpiska na rik v amerikanskomu varinti Vogue koshtuye 19 99 stanom na pochatok zhovtnya 2017 roku Kozhen iz cih rozdiliv skladayetsya iz menshih skladovih chastin U Fashion rozpovidayut pro trendi dizajneriv modelej shoping vulichnij stil ta stil znamenitostej Rozdil Beauty harakterizuyetsya svoyimi materialami pro zdorov ya fitnes volossya shkiru manikyur ta krasu zirok Culture cikavij svoyim chitacham pershochergovo za informaciyu pro mistectvo sport novini knigi muziku telebachennya ta kino Living rozpovidaye svoyij auditoriyi pro podorozhi yizhu vechirki ta vesillya Div takozhVogue britanskij zhurnal Lilian gercoginya Gallandska PrimitkiThe ISSN portal Paris ISSN International Centre 2005 ISSN 0042 8000 d Track Q12131129d Track Q90d Track Q70460099 Vogue znachennya slova angl Vogue Enciklopediya modi Elektronnij resurs http wiki wildberries ru nedostupne posilannya How To Get Your Audio And Braille Editions Of British Vogue s May 2023 Issue By Vogue 5 May 2023 Zhurnal Vogue vpershe v istoriyi vipustiv svij nomer shriftom Brajlya 12 05 2023 22 33 Chejz Edna Vulman Enciklopediya modi Elektronnij resurs http wiki wildberries ru nedostupne posilannya Vogue ua Vogue UA Arhiv originalu za 9 grudnya 2020 Procitovano 28 listopada 2020 The Blueprint ru ru Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2017 Procitovano 15 zhovtnya 2017 Mirabella Grace 1 serpnya 1995 In and Out of Vogue English vid 1st edition New York NY Doubleday ISBN 9780385426138 Shulman Alexandra 27 zhovtnya 2016 English London UK Fig Tree ISBN 9780241279236 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2017 Procitovano 8 zhovtnya 2017 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vogue Oficijnij sajt Vogue Arabski krayini 23 listopada 2021 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Avstraliya 17 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Velika Britaniya 21 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Nimechchina 17 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Greciya 6 kvitnya 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Indiya 20 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Ispaniya 17 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Koreya 7 lyutogo 2009 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Meksika 2 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Rosiya 21 lyutogo 2011 u Wayback Machine golovnij ofis redakciyi Oficijnij sajt Vogue Tajvan 16 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Kitaj 2 sichnya 2019 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Franciya 19 veresnya 2013 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Yaponiya 3 lyutogo 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt Vogue Ukrayina 23 sichnya 2022 u Wayback Machine