Марле́н Ді́тріх (нім. Marlene Dietrich, [maɐˈleːnə ˈdiːtʁɪç]; 27 грудня 1901, Берлін — 6 травня 1992, Париж) — німецько-американська акторка, співачка, естрадна артистка, музикантка.
Марлен Дітріх | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Marlene Dietrich | ||||
Фото 1950 року | ||||
Ім'я при народженні | Марі Магдален Дітріх | |||
Народилася | 27 грудня 1901 [en], Німеччина | |||
Померла | 6 травня 1992 (90 років) Париж Франція | |||
Поховання | d[3] | |||
Громадянство | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх США[4] | |||
Діяльність | кіноакторка, співачка, автобіографка, естрадна артистка, скрипалька, акторка театру, акторка, телеакторка | |||
Alma mater | d, Веймарська вища школа музики і d | |||
Заклад | Управління стратегічних служб | |||
Роки діяльності | 1919—1984 | |||
У шлюбі з | d | |||
Діти | Марія Ріва (нар. 13 грудня 1924) | |||
Батьки | d d | |||
IMDb | nm0000017 | |||
Автограф | ||||
Нагороди та премії | ||||
100 найвизначніших зірок американського кіно за 100 років за версією AFI d (1980) d (1986) зірка на голлівудській Алеї слави[d] | ||||
| ||||
| ||||
Марлен Дітріх у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Дітріх була популярною протягом всієї своєї довгої кар'єри, постійно відкриваючи себе заново. В Берліні 1920-х виступала на сцені й у німому кіно. Роллю у «Блакитному ангелі» Йозефа фон Штернберга здобула міжнародну популярність і контракт з Paramount Pictures у США. Голлівудські фільми, такі як «Шанхайський експрес» та «Бажання» популяризували Дітріх, зміцнили її славу і зробили її однією з найбільш високооплачуваних акторок того часу. В 1937 році Дітріх отримала американське громадянство. Під час Другої світової активно працювала у фронтовою естрадною акторкою. Після війни іноді знімалася в окремих фільмах, проте більшу частину 1950–1970-их подорожує світом, виступаючи у різних шоу.
У 1999 році Американський інститут кіномистецтва в «Серії 100 найвеличніших зірок кіно за 100 років» відвів Дітріх дев'яте місце.
Дитинство
Марія Магдалена Дітріх народилася в (з 1920 року — район Берліна), Німеччина, в родині Луї Еріха Отто Дітріха та Вільгельміни Елізабет Жозефіни Дітріх (до шлюбу Фельзинг), які побралися у грудні 1898 року. Мала старшу на рік сестру Елізабет. Батько був офіцером поліції, мати походила з заможної берлінської родини, що володіла фірмою з виробництва годинників. Батько помер в 1911 році. Друг батька Едуард фон Лош, перший лейтенант гренадерів, упадав біля матері Марії Магдалени та врешті одружився з нею 1916 року, але незабаром помер від травм у Першій світовій.
Фон Лош ніколи офіційно не удочеряв сестер Дітріх, тому фон Лош не було їхнім прізвищем, як це іноді стверджують[]. У родинному колі Марія Магдалена отримала прізвисько «Лейнех». Приблизно 11-річною вона скоротила два свої імені до «Марлен».
З 1907 по 1917 рік Дітріх відвідувала школу для дівчат Аугусти Вікторії. Підліткою цікавилася театром і поезією, вчилася грати на скрипці. Мрії стати скрипалькою перервала травма зап'ястка, однак в 1922 році вона таки влаштувалась на першу роботу скрипалькою у гурт акомпаніаторів німих фільмів у Берліні, звідки її звільнили через чотири тижні.
Рання кар'єра
1921 року Дітріх пройшла прослуховування в академії драми театрального режисера та антрепренера Макса Рейнгардта, і хоча воно не було вдалим, незабаром почала працювати в його театрі хористкою й виконувати невеликі ролі в драмах.
Вперше з'явилася на екрані в у фільмі (нім. So sind die Männer). Того ж року на знімальному майданчику фільму «Трагедія кохання» познайомилася з , з яким одружилася 17 травня 1924 року. 13 грудня 1924 року народила доньку Марію Елізабет Зібер, акторку, пізніше відому як .
Протягом 1920-х Дітріх продовжувала працювати на сцені та в кіно у Берліні й Відні. В теарті грала різнопланові ролі у таких п'єсах як Франка Ведекінда, «Приборкання норовливої» та «Сон літньої ночі» Шекспіра, а також та Джорджа Бернарда Шоу. Брала участь у таких мюзиклах і ревю як Broadway, Es Liegt in der Luft та Zwei Krawatten.
До кінця 20-х Дітріх виконує і значні ролі у кінофільмах, серед яких (нім. Café Electric, 1927), (нім. Ich küsse Ihre Hand, Madame, 1928) та (нім. Das Schiff der verlorenen Menschen, 1929).
У 1929 році Дітріх виконала роль шансонетки Лоли-Лоли у фільмі «Блакитний ангел» кіностудії UFA (режисеру стрічки Джозефу фон Штернбергу згодом припишуть славу «першовідкривача» Дітріх. У цьому ж фільмі вперше прозвучала візитівка Дітріх, пісня (англ. Falling in Love Again).
Кінозірка
Міжнародний успіх «Блакитного ангела» та зусилля фон Штернберга, який влаштувався в Голлівуді, дозволяють Дітріх переїхати до США, працювати за контрактом з Paramount Pictures. Студія прагнула вивести Дітріх на кінематографічний ринок як німецьку відповідь на шведську сенсацію «MGM» Грету Гарбо. Першим американським фільмом «Марокко» фон Штернберга Дітріх виборює номінацію на Оскара.
В історію кінематографу Дітріх увійшла як зірка серії фільмів фон Штернберга, знятих на Paramount між 1930 та 1935: «Марокко», «Збезчещена», «Шанхайський експрес», (англ. Blonde Venus), «Кривава імператриця» та (англ. The Devil is a Woman). У Голлівуді фон Штернберг прагнув створити для Дітріх образ фатальної жінки, в рамках чого, зокрема, стимулював її до схуднення, інтенсивно тренував як акторку. Дітріх довіряла режисеру і виконувала його часом деспотичні вказівки, яким противились інші актори.
Важливою частиною ефекту Дітріх було режисерське використання гри світла та тіні, зокрема, освітлення через вуаль або ґратчасті жалюзі (як у «Шанхайському експресі»), що у поєднанні з пильною увагою до всіх аспектів сценографії та костюмів, зробило цю серію однією з найбільш візуально витончених в історії кіно. Критики досі обговорюють розподіл заслуг в успіху серії, однак більшість сходяться на тому, що після розриву співпраці таких висот не досягали більше ні Штернберг, ні Дітріх.
Після фільму (англ. Knight Without Armour) 1937 року до Дітріх та ряду інших акторів (Фред Астер, Джоан Кроуфорд, Мей Вест, Долорес дель Ріо, Кетрін Гепберн) приклеївся ярлик «отрута для касових зборів» («box office poison»). Однак 1939 року роль у комедійному вестерні (англ. Destry Rides Again) відновила її репутацію. У фільмі вперше прозвучала популярна пісня «Хлопці в задній кімнаті» (англ. The Boys in the Back Room). Подібну роль Дітріх виконала у 1942 році з Джоном Вейном у фільмі (англ. The Spoilers).
Дітріх продовжувала зніматися в кіно, в тому числі у таких режисерів як Біллі Вайлдер, Фріц Ланг, Альфред Гічкок та Орсон Веллс, в таких успішних картинах як (англ. A Foreign Affair), «Свідок обвинувачення» (англ. Witness for the Prosecution), (англ. Touch of Evil), «Нюрнберзький процес» та «Страх перед сценою».
Естрадна артистка Другої світової
Марлен Дітріх, як відомо, мала тверді політичні антинацистські переконання і відверто їх висловлювала. В інтерв'ю Дітріх повідомляла, що вона отримувала пропозиції від представників Націонал-соціалістичної партії щодо повернення до Німеччини, однак відхилила їх. У 1939 році Дітріх, яка з презирством ставилася до нацизму, набула громадянства США.
У грудні 1941 року США вступили в Другу світову війну, і Дітріх стала однією з перших знаменитостей, які популяризували облігації військової позики. Вона гастролювала по США з січня 1942 по вересень 1943 року (виступивши перед 250 000 солдатами на тихоокеанському узбережжі), і стверджувала, що продала більше облігацій військової позики, ніж будь-яка інша знаменитість.
Під час двох подовжених турів для в 1944 і 1945 роках Дітріх виступала для союзних військ на фронтах в Алжирі, Італії, Англії та Франції та вступила до Німеччини разом з генералами Джеймсом М. Гевіном та Джорджем С. Паттоном. Коли її запитали, чому вона зробила це, попри явну небезпеку перебування за кілька кілометрів від німецьких військ, Дітріх відповіла: «Aus Anstand» — «Це був гідний вчинок». Її ревю з майбутнім основоположником телебачення включало пісні з її фільмів, номер «читання думок» і виступи на музичній пилці, гру на якій вона засвоїла, виступаючи на сценах Берліна в 1920-ті.
У 1944 році Відділ з роботи над бойовим духом Управління стратегічних служб (ОСС) ініціював проєкт «Musac» — музичні пропагандистські передачі, спрямовані на деморалізацію ворожих солдатів. Дітріх, єдина виконавиця, проінформована щодо призначення записів, виконала кілька пісень німецькою для цього проєкту, зокрема «Лілі Марлен» (Lili Marleen), улюблену пісню солдатів по обидві сторони конфлікту. Вільям Джозеф Донован, керівник ОСС, пише Дітріх: «Я особисто висловлюю глибоку подяку за вашу великодушність під час створення для нас цих записів».
У 1945 році Дітріх була нагороджена Президентською медаллю Свободи США. Вона сказала, що це був її найбільший успіх. Також була відзначена орденом Почесного легіону французького уряду, в якості визнання її досягнень у воєнний час.
Співачка
Музична кар'єра Дітріх охоплює понад півстоліття. До того як стати всесвітньою знаменитістю, вона з записала дует «Wenn die Beste Freundin».
У 1930 році в Берліні Дітріх записала уривки зі свого фільму «Блакитний ангел» англійською та німецькою. Саме в цей час вона вперше записала .
1933 року в паризькій сесії запису для Polydor Дітріх випустила декілька класичних треків, в тому числі «Allein in Einer Grossen Stadt» . У 1939 році на Decca Records Дітріх записала «Хлопці в задній кімнаті» (англ. The Boys in the Back Room) з кінофільму . У 1945 році вона записала власну версію «Лілі Марлен».
1950 року платівка «Marlene Dietrich Overseas» з американськими піснями епохи Другої світової, перекладеними німецькою, стала хітом. Співачка також записала кілька дуетів з Розмарі Клуні.
У 1960-х Дітріх записала багато синглів і кілька альбомів, в основному в супроводі оркестру на чолі з . 1972 року в Дітріх записала на плівку концерт «An Evening With Marlene Dietrich» — також відомий як «I Wish You Love»: концерт був перевиданий із включенням додаткових матеріалів у вигляді 75 хвилинного DVD у 2003 році.
Останнім її записом, зробленим у паризькій квартирі у 1987 році, є пролог до пісень «Wenn ich mir was wuenschen duerfte» та «Illusions» німецького рок-співака Удо Лінденберга, виконаний англійською та німецькою.
Відповідаючи на запитання Максиміліана Шелла в документальному фільмі «Марлен» (Marlene, 1984), які з її власних записів є найулюбленішими, Дітріх сказала, що, на її думку, найкраще їй вдався альбом «Marlene singt Berlin-Berlin» (1964), в якому вона виконує старі берлінські шлягери.
Театр та кабаре
Від початку 1950-х до середини 1970-х років Дітріх працювала майже виключно як високооплачувана артистка кабаре, виступаючи у великих театрах великих міст у всьому світі.
У 1953 році Дітріх запропонували значну на той час суму — 30 000 американських доларів на тиждень за появу в , що на Лас-Вегас-Стріп. Шоу було коротке і складалось лише з кількох пісень. Відверті костюми, створені для Дітріх дизайнером , набули широкого розголосу і привертали значну увагу публіки. Ця пропозиція була настільки успішною, що Дітріх отримала запрошення виступити наступного року в лондонському . Це стало початком нового етапу в її кар'єрі.
Після початку співпраці з аранжувальником Бертом Бакараком у середині 1950-х програми Дітріх стали розвиватися від простого виступу в нічному клубі до амбітніших шоу «однієї жінки» з великою кількістю нових матеріалів. У її репертуарі були пісні з власних фільмів, а також популярні пісні того часу. Аранжування Бакарака допомогли «розширити» діапазон голосу Дітріх (вона була контральто) і дозволили їй виконувати пісні з максимальним драматизмом.
У 1960 році Дітріх повернулася до Німеччини з концертним туром, який викликав неоднозначну реакцію. Багато німців інтерпретували дії Дітріх під час Другої світової як зраду батьківщини. Під час виступу в берлінському театрі глядачі протестували, скандуючи: «Marlene Go Home!» («Марлен, забирайся додому!»). З іншого боку, Дітріх тепло прийняла інша частина німців, зокрема мер Західного Берліна Віллі Брандт. Тур був тріумфальним з художньої точки зору, однак провалився фінансово. Приблизно в той же час вона також здійснила тур по Ізраїлю, де отримала добрий прийом. Під час ізраїльського турне Дітріх заспівала кілька пісень німецькою, в тому числі німецьку версію антивоєнного гімну Піта Сігера, прорвавши неофіційне табу на використання німецької мови в Ізраїлі.
Дітріх з Бакараком в ролі диригента двічі з'явилася на (в 1964 і 1965), а також двічі (1967 і 1968) виступала на Бродвеї, отримавши спеціальну премію «Тоні» за виконання. Костюми Дітріх (сукні, покриті тисячами кристалів, пухове пальто) та ретельне освітлення сцени допомогли зберегти гламурний образ Дітріх і в літньому віці.
У листопаді 1972 року в Лондоні відзнято телеверсію шоу Дітріх, поставленого на Бродвеї. Воно обійшлося їй у 250 000 доларів США, однак результат не задовольнив артистку. Це шоу під назвою «I Wish You Love», було показано у Великій Британії на BBC 1 січня 1973 року і в США на CBS 13 січня 1973 року. Надалі у VHS і DVD-релізах шоу було перейменовано на .
Останні роки
Кар'єра Дітріх в шоу-бізнесі практично завершилася 29 вересня 1975 року, коли під час виступу на Сіднейській сцені в Австралії вона зламала ногу. Її чоловік, Рудольф Зібер, помер від раку 24 червня 1976 року.
Останній раз Дітріх епізодично з'явилась у кіно у фільмі (Schöner Gigolo, armer Gigolo 1979) з Девідом Боуї.
Маючи залежність від алкоголю та знеболювальних, Дітріх усамітнилася у своїй квартирі № 12 на авеню Монтень у Парижі, де провела останні 11 років життя, дозволяючи лише небагатьом родичам та прислузі входити до помешкання. В цей період вона писала багато листів та розмовляла телефоном, відбулася як автобіографістка, брала участь у політичному житті. У 1979 році опублікована її автобіографія, Nehmt nur mein Leben.
У 1982 році Дітріх погодилася взяти участь у створенні документального фільму про своє життя «Марлен» (Marlene, 1984), але відмовилася від зйомок. Режисерові фільму, Максиміліану Шеллу, було дозволено записувати лише голос. Він використовував своє інтерв'ю з мисткинею як основу для фільму, скомпонувавши кліпи, в яких вона брала участь протягом своєї кар'єри. Фільм здобув кілька призів європейського кіно, а також номінацію на Оскар за найкращий документальний фільм 1984 року. Ньюсвік назвав його «унікальним, можливо найбільш захопливим та бентежливим документальним фільмом про велику зірку кіно».
Дітріх підтримувала постійний контакт з дочкою, яка регулярно приїздила до Парижа провідати її. Біограф , з яким вона тісно потоваришувала, як вважають, був останньою людиною не з сімейного кола, з якою Дітріх спілкувалась, за два дні до смерті: «Я подзвонила, щоб сказати, що я люблю тебе, і тепер я можу померти».
В інтерв'ю німецькому журналу «Der Spiegel» у листопаді 2005 року дочка та онук Дітріх стверджували, що вона протягом років спокою залишалася політично активною: весь час підтримувала телефонні контакти зі світовими лідерами, в тому числі з Рональдом Рейганом та Михайлом Горбачовим, отримуючи щомісячні рахунки від телефонної компанії більш ніж на 3 000 доларів США. У 1989 році BBC Radio передало заклик Дітріх врятувати від закриття , а у 1990 році телебачення озвучило її телефонне звернення з нагоди падіння Берлінської стіни.
Марлен Дітріх померла в 90-річному віці 6 травня 1992 року в Парижі від ниркової недостатності. Поминальна служба відбулася в церкві Сен-Мадлен у Парижі перед 3500 присутніми та великим скупченням шанувальників навколо церкви. Її тіло, вкрите французьким прапором, перевезли до Берліна, де вона була похована на кладовищі в районі , біля могили її матері та неподалік від дому, де вона народилася.
Особисте життя
Дітріх була у шлюбі з Рудольфом Зібером, який пізніше став помічником режисера на Paramount Pictures у Франції і був відповідальним за дубляж. Дочка, Марія Елізабет Зібер, народилася в Берліні 13 грудня 1924 року, стала відомою як , працювала акторкою, в основному на телебаченні. Коли Марія в 1948 році народила сина, Дітріх назвали «найгламурнішою бабусею у світі». У 1992 році Ріва опублікувала біографію матері під назвою «Марлен Дітріх».
Пам'ять та спадщина
Оскільки американські організації не виявили жодного інтересу до майна Марлен Дітріх, 24 жовтня 1993 більшу його частину продано німецькому Музею кіно та телебачення , де воно стало основою виставки . Колекція має у своєму складі: понад 3 000 текстильних виробів, виготовлених з 1920-их по 1990-ті, зокрема, костюми з фільмів та сценічні костюми, а також понад тисячу предметів з особистого гардеробу Дітріх, 15 000 фотографій , , , та Едварда Стайгена; 300 000 сторінок документів, зокрема листування з , Юлом Бріннером, Морісом Шевальє, Ноелом Ковардом, Жаном Габеном, Ернестом Гемінгвеєм, Карлом Лагерфельдом, Ненсі та Рональдом Рейганами, Еріхом Марія Ремарком, Джозефом фон Штернбергом, Орсоном Веллсом та Біллі Вайлдером, а також інші предмети, такі як постери й звукозаписи.
Речі з квартири Дітріх у Мангеттені, а також інші особисті речі, такі як ювелірні вироби та предмети одягу, були продані 1 листопада 1997 року на відкритому аукціоні Сотбіс (Лос-Анджелес). Сама квартира, що знаходиться за адресою Парк-авеню 993, була продана в 1998 році за 615 000 доларів.
Фільмографія
- 1922: So sind die Manner (Der kleine Napoleon)
- 1922: Tragodie der Liebe
- 1923: Der Mensch am Wege
- 1923: Der Sprung ins Leben
- 1925: Eine Dubarry von heute
- 1926: / (нім. Manon Lescaut)
- 1926: Der Juxbaron
- 1926: Der Tanzer meiner Frau
- 1926: Kopf hoch, Charly!
- 1926: Madame wunscht keine Kinder
- 1927: Prinzessin Olala
- 1927: Sein gro?ter Bluff
- 1927: Cafe Elektric
- 1928: Ich kusse Ihre Hand, Madame
- 1929: Das Schiff der verlorenen Menschen
- 1929: Die Frau, nach der man sich sehnt
- 1930: Gefahren der Brautzeit
- 1930: Der blaue Engel
- 1930: «Марокко» / (англ. Morocco)
- 1931: Збезчещена (Dishonored)
- 1932: Shanghai Express
- 1932: Blonde Venus
- 1933: Das hohe Lied (Song of Songs)
- 1934: Кривава імператриця / The Scarlett Empress
- 1935: Die spanische Tanzerin (The Devil is а Woman)
- 1936: Der Garten Allahs (The Garden of Allah)
- 1936: Бажання / Desire
- 1937: Engel (Angel)
- 1937: Tatjana
- 1937: Knight without armour
- 1939: Der groe Bluff (Destry rides again)
- 1940: Сім грішників / The Seven Sinners
- 1941: Вогонь Нового Орлеана / The Flame of New Orleans
- 1941: Herzen in Flammen (Manpower)
- 1942: Die Freibeuterin (The Spoilers)
- 1942: Pittsburgh
- 1942: The Lady is willing
- 1944: Follow the Boys
- 1944: Kismet
- 1946: Martin Roumagnac
- 1947: Золоті сережки / Golden Earrings
- 1948: Eine auswartige Affare (A Foreign Affair)
- 1949: Jigsaw
- 1950: Die rote Lola (Stage Fright)
- 1951: Die Reise ins Ungewisse (No Highway in the Sky)
- 1952: Engel der Gejagten (Rancho Notorious)
- 1956: «Навколо світу за 80 днів» / (англ. Around the World in 80 Days)
- 1957: Die Monte Carlo Story
- 1957: «Свідок обвинувачення» / (англ. Witness for the Prosecution)
- 1958: Im Zeichen des Bosen (Touch of Evil)
- 1961: Нюрнберзький процес / Das Urteil von Nurnberg
- 1962: The Black Fox, The True Story Of Adolf Hitler
- 1964: Zusammen in Paris (Paris when it Sizzles)
- 1972: I wish you Love
- 1978: Schoner Gigolo, armer Gigolo
- 1984: Marlene
Інше
Фільми, де сюжет пов'язаний з Дітріх
- Віола (англ. Viola)
Див. також
- 1010 Марлен — астероїд, названий на честь акторки.
- Wenn die Soldaten — пісня, що виконувалася Марлен Дітріх.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118525565 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
- Marlene Dietrich Returns To Become Citizen of U. S. / J. Kahn — Manhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1938. — P. 5. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- Flint, Peter B. (7 травня 1992). Marlene Dietrich, 90, Symbol of Glamour, Dies. The New York Times. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 29 травня 2011.
- http://www.marlene.com/bio.html [ 28 вересня 2011 у Wayback Machine.]. N.B. Цю дату в подальшому слід уточнити. Деякі джерела наводять 1939 рік.
- N.B. Цю дату в подальшому слід уточнити. Деякі джерела наводять 1907 рік.
- Born as Maria Magdalena, not Marie Magdalene, as per Dietrich's biography by her daughter, Maria Riva entitled Marlene Dietrich,
- Bach 1992, ст. 20.
- Bach 1992, ст. 32.
- Bach 1992, ст. 39.
- Bach 1992, ст. 42.
- Див. наприклад, David Thomson, A Biographical Dictionary of the Cinema. London, Secker and Warburg, 1975, сторінка 587: «He was not an easy man to be directed by. Many actors — notably [Emil] Jannings and William Powell — reacted violently to him. Dietrich adored him, and trusted him…»
- Див., наприклад, David Thomson, A Biographical Dictionary of the Cinema. London, Secker and Warburg, 1975, статтю щодо Дітріх: «With him [von Sternberg] Dietrich made seven masterpieces [i.e., Blue Angel in Germany and the six in Hollywood], films that are still breathtakingly modern, which have no superior for their sense of artificiality suffused with emotion and which visually combine decadence and austerity, tenderness and cruelty, gaiety and despair.»
- Див., наприклад, David Thomson, A Biographical Dictionary of the Cinema. London, Secker and Warburg, 1975, статті по Дітріх та фон Штернбергу
- Sudendorf, Werner. «Thanks Soldier» [ 25 вересня 2011 у Wayback Machine.], marlenedietrich.org, 2000. Отримано 2010-02-20.
- CIA.gov (23 жовтня 2008). . Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 6 лютого 2011.
- McIntosh, Elizabeth P. (1998). Sisterhood of spies: the women of the OSS , p. 58. Dell., London. .
- McIntosh, Elizabeth P. (1998). Sisterhood of spies: the women of the OSS , p. 59. Dell., London. .
- I Wish You Love Production Schedule. Marlene Dietrich Collection Berlin. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 11 жовтня 2008.
- Marlene. Kino International. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 13 жовтня 2010.
- Der Himmel war grün, wenn sie es sagte [ 5 червня 2011 у Wayback Machine.], Der Spiegel, 13 November 2005(нім.)
- Marlene Dietrich: Berlin. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 18 травня 2007.
- . BBC News. 2 листопада 1997. Архів оригіналу за 11 січня 2009. Процитовано 18 травня 2007.
- Swanson, Carl (5 квітня 1998). . The New York Observer. Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 29 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
Література
- Bach, Steven (1992). Marlene Dietrich: Life and Legend. Doubleday. ISBN .
- Morley, Sheridan (1978). Marlene Dietrich. Sphere Books. ISBN .
- Riva, Maria (1994). Marlene Dietrich. Ballantine Books. ISBN .
- Riva, David J. (2006). A Woman at War: Marlene Dietrich Remembered. Wayne State University Press. ISBN .
- Spoto, Donald (1992). Blue Angel: The Life of Marlene Dietrich. William Morrow and Company, Inc. ISBN .
Посилання
- Дітріх // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Офіційний сайт [ 28 грудня 1996 у Wayback Machine.]
- Російський сайт [ 1 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Форум про Марлен Дітріх [ 2 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Marlene Dietrich на сайті IMDb (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ditrih Marle n Di trih nim Marlene Dietrich maɐˈleːne ˈdiːtʁɪc 27 grudnya 1901 19011227 Berlin 6 travnya 1992 Parizh nimecko amerikanska aktorka spivachka estradna artistka muzikantka Marlen Ditrihnim Marlene DietrichFoto 1950 rokuFoto 1950 rokuIm ya pri narodzhenni Mari Magdalen DitrihNarodilasya 27 grudnya 1901 1901 12 27 en NimechchinaPomerla 6 travnya 1992 1992 05 06 90 rokiv Parizh Franciya nirkova nedostatnistPohovannya d 3 Gromadyanstvo Nimecka imperiya Vejmarska respublika Tretij Rejh SShA 4 Diyalnist kinoaktorka spivachka avtobiografka estradna artistka skripalka aktorka teatru aktorka teleaktorkaAlma mater d Vejmarska visha shkola muziki i dZaklad Upravlinnya strategichnih sluzhbRoki diyalnosti 1919 1984U shlyubi z dDiti Mariya Riva nar 13 grudnya 1924 Batki d dIMDb nm0000017AvtografNagorodi ta premiyid 16 travnya 2002 100 najviznachnishih zirok amerikanskogo kino za 100 rokiv za versiyeyu AFI d 1980 d 1986 zirka na gollivudskij Aleyi slavi d marlene com Marlen Ditrih u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Ditrih bula populyarnoyu protyagom vsiyeyi svoyeyi dovgoyi kar yeri postijno vidkrivayuchi sebe zanovo V Berlini 1920 h vistupala na sceni j u nimomu kino Rollyu u Blakitnomu angeli Jozefa fon Shternberga zdobula mizhnarodnu populyarnist i kontrakt z Paramount Pictures u SShA Gollivudski filmi taki yak Shanhajskij ekspres ta Bazhannya populyarizuvali Ditrih zmicnili yiyi slavu i zrobili yiyi odniyeyu z najbilsh visokooplachuvanih aktorok togo chasu V 1937 roci Ditrih otrimala amerikanske gromadyanstvo Pid chas Drugoyi svitovoyi aktivno pracyuvala u frontovoyu estradnoyu aktorkoyu Pislya vijni inodi znimalasya v okremih filmah prote bilshu chastinu 1950 1970 ih podorozhuye svitom vistupayuchi u riznih shou U 1999 roci Amerikanskij institut kinomistectva v Seriyi 100 najvelichnishih zirok kino za 100 rokiv vidviv Ditrih dev yate misce DitinstvoMariya Magdalena Ditrih narodilasya v z 1920 roku rajon Berlina Nimechchina v rodini Luyi Eriha Otto Ditriha ta Vilgelmini Elizabet Zhozefini Ditrih do shlyubu Felzing yaki pobralisya u grudni 1898 roku Mala starshu na rik sestru Elizabet Batko buv oficerom policiyi mati pohodila z zamozhnoyi berlinskoyi rodini sho volodila firmoyu z virobnictva godinnikiv Batko pomer v 1911 roci Drug batka Eduard fon Losh pershij lejtenant grenaderiv upadav bilya materi Mariyi Magdaleni ta vreshti odruzhivsya z neyu 1916 roku ale nezabarom pomer vid travm u Pershij svitovij Fon Losh nikoli oficijno ne udocheryav sester Ditrih tomu fon Losh ne bulo yihnim prizvishem yak ce inodi stverdzhuyut dzherelo U rodinnomu koli Mariya Magdalena otrimala prizvisko Lejneh Priblizno 11 richnoyu vona skorotila dva svoyi imeni do Marlen Z 1907 po 1917 rik Ditrih vidviduvala shkolu dlya divchat Augusti Viktoriyi Pidlitkoyu cikavilasya teatrom i poeziyeyu vchilasya grati na skripci Mriyi stati skripalkoyu perervala travma zap yastka odnak v 1922 roci vona taki vlashtuvalas na pershu robotu skripalkoyu u gurt akompaniatoriv nimih filmiv u Berlini zvidki yiyi zvilnili cherez chotiri tizhni Rannya kar yeraV Nimechchini 1933 roku 1921 roku Ditrih projshla prosluhovuvannya v akademiyi drami teatralnogo rezhisera ta antreprenera Maksa Rejngardta i hocha vono ne bulo vdalim nezabarom pochala pracyuvati v jogo teatri horistkoyu j vikonuvati neveliki roli v dramah Vpershe z yavilasya na ekrani v u filmi nim So sind die Manner Togo zh roku na znimalnomu majdanchiku filmu Tragediya kohannya poznajomilasya z z yakim odruzhilasya 17 travnya 1924 roku 13 grudnya 1924 roku narodila donku Mariyu Elizabet Ziber aktorku piznishe vidomu yak Protyagom 1920 h Ditrih prodovzhuvala pracyuvati na sceni ta v kino u Berlini j Vidni V tearti grala riznoplanovi roli u takih p yesah yak Franka Vedekinda Priborkannya norovlivoyi ta Son litnoyi nochi Shekspira a takozh ta Dzhordzha Bernarda Shou Brala uchast u takih myuziklah i revyu yak Broadway Es Liegt in der Luft ta Zwei Krawatten Do kincya 20 h Ditrih vikonuye i znachni roli u kinofilmah sered yakih nim Cafe Electric 1927 nim Ich kusse Ihre Hand Madame 1928 ta nim Das Schiff der verlorenen Menschen 1929 U 1929 roci Ditrih vikonala rol shansonetki Loli Loli u filmi Blakitnij angel kinostudiyi UFA rezhiseru strichki Dzhozefu fon Shternbergu zgodom pripishut slavu pershovidkrivacha Ditrih U comu zh filmi vpershe prozvuchala vizitivka Ditrih pisnya angl Falling in Love Again KinozirkaUrivok z filmu Marokko 1930 Mizhnarodnij uspih Blakitnogo angela ta zusillya fon Shternberga yakij vlashtuvavsya v Gollivudi dozvolyayut Ditrih pereyihati do SShA pracyuvati za kontraktom z Paramount Pictures Studiya pragnula vivesti Ditrih na kinematografichnij rinok yak nimecku vidpovid na shvedsku sensaciyu MGM Gretu Garbo Pershim amerikanskim filmom Marokko fon Shternberga Ditrih viboryuye nominaciyu na Oskara V istoriyu kinematografu Ditrih uvijshla yak zirka seriyi filmiv fon Shternberga znyatih na Paramount mizh 1930 ta 1935 Marokko Zbezcheshena Shanhajskij ekspres angl Blonde Venus Krivava imperatricya ta angl The Devil is a Woman U Gollivudi fon Shternberg pragnuv stvoriti dlya Ditrih obraz fatalnoyi zhinki v ramkah chogo zokrema stimulyuvav yiyi do shudnennya intensivno trenuvav yak aktorku Ditrih doviryala rezhiseru i vikonuvala jogo chasom despotichni vkazivki yakim protivilis inshi aktori Anna Mej Vong ta Marlen Ditrih u filmi Shanhajskij ekspres 1932 Vazhlivoyu chastinoyu efektu Ditrih bulo rezhiserske vikoristannya gri svitla ta tini zokrema osvitlennya cherez vual abo gratchasti zhalyuzi yak u Shanhajskomu ekspresi sho u poyednanni z pilnoyu uvagoyu do vsih aspektiv scenografiyi ta kostyumiv zrobilo cyu seriyu odniyeyu z najbilsh vizualno vitonchenih v istoriyi kino Kritiki dosi obgovoryuyut rozpodil zaslug v uspihu seriyi odnak bilshist shodyatsya na tomu sho pislya rozrivu spivpraci takih visot ne dosyagali bilshe ni Shternberg ni Ditrih Urivok z filmu 1948 Pislya filmu angl Knight Without Armour 1937 roku do Ditrih ta ryadu inshih aktoriv Fred Aster Dzhoan Krouford Mej Vest Dolores del Rio Ketrin Gepbern prikleyivsya yarlik otruta dlya kasovih zboriv box office poison Odnak 1939 roku rol u komedijnomu vesterni angl Destry Rides Again vidnovila yiyi reputaciyu U filmi vpershe prozvuchala populyarna pisnya Hlopci v zadnij kimnati angl The Boys in the Back Room Podibnu rol Ditrih vikonala u 1942 roci z Dzhonom Vejnom u filmi angl The Spoilers Ditrih prodovzhuvala znimatisya v kino v tomu chisli u takih rezhiseriv yak Billi Vajlder Fric Lang Alfred Gichkok ta Orson Vells v takih uspishnih kartinah yak angl A Foreign Affair Svidok obvinuvachennya angl Witness for the Prosecution angl Touch of Evil Nyurnberzkij proces ta Strah pered scenoyu Estradna artistka Drugoyi svitovoyiMarlen Ditrih yak vidomo mala tverdi politichni antinacistski perekonannya i vidverto yih vislovlyuvala V interv yu Ditrih povidomlyala sho vona otrimuvala propoziciyi vid predstavnikiv Nacional socialistichnoyi partiyi shodo povernennya do Nimechchini odnak vidhilila yih U 1939 roci Ditrih yaka z prezirstvom stavilasya do nacizmu nabula gromadyanstva SShA Ditrih zalishaye avtograf na zagipsovanij nozi soldata Belgiya 1944 U grudni 1941 roku SShA vstupili v Drugu svitovu vijnu i Ditrih stala odniyeyu z pershih znamenitostej yaki populyarizuvali obligaciyi vijskovoyi poziki Vona gastrolyuvala po SShA z sichnya 1942 po veresen 1943 roku vistupivshi pered 250 000 soldatami na tihookeanskomu uzberezhzhi i stverdzhuvala sho prodala bilshe obligacij vijskovoyi poziki nizh bud yaka insha znamenitist Pid chas dvoh podovzhenih turiv dlya v 1944 i 1945 rokah Ditrih vistupala dlya soyuznih vijsk na frontah v Alzhiri Italiyi Angliyi ta Franciyi ta vstupila do Nimechchini razom z generalami Dzhejmsom M Gevinom ta Dzhordzhem S Pattonom Koli yiyi zapitali chomu vona zrobila ce popri yavnu nebezpeku perebuvannya za kilka kilometriv vid nimeckih vijsk Ditrih vidpovila Aus Anstand Ce buv gidnij vchinok Yiyi revyu z majbutnim osnovopolozhnikom telebachennya vklyuchalo pisni z yiyi filmiv nomer chitannya dumok i vistupi na muzichnij pilci gru na yakij vona zasvoyila vistupayuchi na scenah Berlina v 1920 ti U 1944 roci Viddil z roboti nad bojovim duhom Upravlinnya strategichnih sluzhb OSS iniciyuvav proyekt Musac muzichni propagandistski peredachi spryamovani na demoralizaciyu vorozhih soldativ Ditrih yedina vikonavicya proinformovana shodo priznachennya zapisiv vikonala kilka pisen nimeckoyu dlya cogo proyektu zokrema Lili Marlen Lili Marleen ulyublenu pisnyu soldativ po obidvi storoni konfliktu Vilyam Dzhozef Donovan kerivnik OSS pishe Ditrih Ya osobisto vislovlyuyu gliboku podyaku za vashu velikodushnist pid chas stvorennya dlya nas cih zapisiv U 1945 roci Ditrih bula nagorodzhena Prezidentskoyu medallyu Svobodi SShA Vona skazala sho ce buv yiyi najbilshij uspih Takozh bula vidznachena ordenom Pochesnogo legionu francuzkogo uryadu v yakosti viznannya yiyi dosyagnen u voyennij chas SpivachkaMuzichna kar yera Ditrih ohoplyuye ponad pivstolittya Do togo yak stati vsesvitnoyu znamenitistyu vona z zapisala duet Wenn die Beste Freundin U 1930 roci v Berlini Ditrih zapisala urivki zi svogo filmu Blakitnij angel anglijskoyu ta nimeckoyu Same v cej chas vona vpershe zapisala 1933 roku v parizkij sesiyi zapisu dlya Polydor Ditrih vipustila dekilka klasichnih trekiv v tomu chisli Allein in Einer Grossen Stadt U 1939 roci na Decca Records Ditrih zapisala Hlopci v zadnij kimnati angl The Boys in the Back Room z kinofilmu U 1945 roci vona zapisala vlasnu versiyu Lili Marlen 1950 roku plativka Marlene Dietrich Overseas z amerikanskimi pisnyami epohi Drugoyi svitovoyi perekladenimi nimeckoyu stala hitom Spivachka takozh zapisala kilka duetiv z Rozmari Kluni Kadr z filmu Nyurnberzkij proces 1961 U 1960 h Ditrih zapisala bagato singliv i kilka albomiv v osnovnomu v suprovodi orkestru na choli z 1972 roku v Ditrih zapisala na plivku koncert An Evening With Marlene Dietrich takozh vidomij yak I Wish You Love koncert buv perevidanij iz vklyuchennyam dodatkovih materialiv u viglyadi 75 hvilinnogo DVD u 2003 roci Ostannim yiyi zapisom zroblenim u parizkij kvartiri u 1987 roci ye prolog do pisen Wenn ich mir was wuenschen duerfte ta Illusions nimeckogo rok spivaka Udo Lindenberga vikonanij anglijskoyu ta nimeckoyu Vidpovidayuchi na zapitannya Maksimiliana Shella v dokumentalnomu filmi Marlen Marlene 1984 yaki z yiyi vlasnih zapisiv ye najulyublenishimi Ditrih skazala sho na yiyi dumku najkrashe yij vdavsya albom Marlene singt Berlin Berlin 1964 v yakomu vona vikonuye stari berlinski shlyageri Teatr ta kabareKarikatura Gansa Georga Fanmyulera Ditrih pid chas vistupu v kabare v 1954 roci Vid pochatku 1950 h do seredini 1970 h rokiv Ditrih pracyuvala majzhe viklyuchno yak visokooplachuvana artistka kabare vistupayuchi u velikih teatrah velikih mist u vsomu sviti U 1953 roci Ditrih zaproponuvali znachnu na toj chas sumu 30 000 amerikanskih dolariv na tizhden za poyavu v sho na Las Vegas Strip Shou bulo korotke i skladalos lishe z kilkoh pisen Vidverti kostyumi stvoreni dlya Ditrih dizajnerom nabuli shirokogo rozgolosu i privertali znachnu uvagu publiki Cya propoziciya bula nastilki uspishnoyu sho Ditrih otrimala zaproshennya vistupiti nastupnogo roku v londonskomu Ce stalo pochatkom novogo etapu v yiyi kar yeri Pislya pochatku spivpraci z aranzhuvalnikom Bertom Bakarakom u seredini 1950 h programi Ditrih stali rozvivatisya vid prostogo vistupu v nichnomu klubi do ambitnishih shou odniyeyi zhinki z velikoyu kilkistyu novih materialiv U yiyi repertuari buli pisni z vlasnih filmiv a takozh populyarni pisni togo chasu Aranzhuvannya Bakaraka dopomogli rozshiriti diapazon golosu Ditrih vona bula kontralto i dozvolili yij vikonuvati pisni z maksimalnim dramatizmom U 1960 roci Ditrih povernulasya do Nimechchini z koncertnim turom yakij viklikav neodnoznachnu reakciyu Bagato nimciv interpretuvali diyi Ditrih pid chas Drugoyi svitovoyi yak zradu batkivshini Pid chas vistupu v berlinskomu teatri glyadachi protestuvali skanduyuchi Marlene Go Home Marlen zabirajsya dodomu Z inshogo boku Ditrih teplo prijnyala insha chastina nimciv zokrema mer Zahidnogo Berlina Villi Brandt Tur buv triumfalnim z hudozhnoyi tochki zoru odnak provalivsya finansovo Priblizno v toj zhe chas vona takozh zdijsnila tur po Izrayilyu de otrimala dobrij prijom Pid chas izrayilskogo turne Ditrih zaspivala kilka pisen nimeckoyu v tomu chisli nimecku versiyu antivoyennogo gimnu Pita Sigera prorvavshi neoficijne tabu na vikoristannya nimeckoyi movi v Izrayili Ditrih z Bakarakom v roli dirigenta dvichi z yavilasya na v 1964 i 1965 a takozh dvichi 1967 i 1968 vistupala na Brodveyi otrimavshi specialnu premiyu Toni za vikonannya Kostyumi Ditrih sukni pokriti tisyachami kristaliv puhove palto ta retelne osvitlennya sceni dopomogli zberegti glamurnij obraz Ditrih i v litnomu vici U listopadi 1972 roku v Londoni vidznyato televersiyu shou Ditrih postavlenogo na Brodveyi Vono obijshlosya yij u 250 000 dolariv SShA odnak rezultat ne zadovolniv artistku Ce shou pid nazvoyu I Wish You Love bulo pokazano u Velikij Britaniyi na BBC 1 sichnya 1973 roku i v SShA na CBS 13 sichnya 1973 roku Nadali u VHS i DVD relizah shou bulo perejmenovano na Ostanni rokiKar yera Ditrih v shou biznesi praktichno zavershilasya 29 veresnya 1975 roku koli pid chas vistupu na Sidnejskij sceni v Avstraliyi vona zlamala nogu Yiyi cholovik Rudolf Ziber pomer vid raku 24 chervnya 1976 roku Nadgrobok Marlen Ditrih u Berlini Napis Hier steh ich an den Marken meiner Tage Os stoyu ya pered vihoyu svogo zhittya sho ye perefrazovanoyu citatoyu z sonetu Proshannya z zhittyam nim Abschied vom Leben Ostannij raz Ditrih epizodichno z yavilas u kino u filmi Schoner Gigolo armer Gigolo 1979 z Devidom Bouyi Mayuchi zalezhnist vid alkogolyu ta znebolyuvalnih Ditrih usamitnilasya u svoyij kvartiri 12 na avenyu Monten u Parizhi de provela ostanni 11 rokiv zhittya dozvolyayuchi lishe nebagatom rodicham ta prisluzi vhoditi do pomeshkannya V cej period vona pisala bagato listiv ta rozmovlyala telefonom vidbulasya yak avtobiografistka brala uchast u politichnomu zhitti U 1979 roci opublikovana yiyi avtobiografiya Nehmt nur mein Leben U 1982 roci Ditrih pogodilasya vzyati uchast u stvorenni dokumentalnogo filmu pro svoye zhittya Marlen Marlene 1984 ale vidmovilasya vid zjomok Rezhiserovi filmu Maksimilianu Shellu bulo dozvoleno zapisuvati lishe golos Vin vikoristovuvav svoye interv yu z mistkineyu yak osnovu dlya filmu skomponuvavshi klipi v yakih vona brala uchast protyagom svoyeyi kar yeri Film zdobuv kilka priziv yevropejskogo kino a takozh nominaciyu na Oskar za najkrashij dokumentalnij film 1984 roku Nyusvik nazvav jogo unikalnim mozhlivo najbilsh zahoplivim ta bentezhlivim dokumentalnim filmom pro veliku zirku kino Ditrih pidtrimuvala postijnij kontakt z dochkoyu yaka regulyarno priyizdila do Parizha providati yiyi Biograf z yakim vona tisno potovarishuvala yak vvazhayut buv ostannoyu lyudinoyu ne z simejnogo kola z yakoyu Ditrih spilkuvalas za dva dni do smerti Ya podzvonila shob skazati sho ya lyublyu tebe i teper ya mozhu pomerti V interv yu nimeckomu zhurnalu Der Spiegel u listopadi 2005 roku dochka ta onuk Ditrih stverdzhuvali sho vona protyagom rokiv spokoyu zalishalasya politichno aktivnoyu ves chas pidtrimuvala telefonni kontakti zi svitovimi liderami v tomu chisli z Ronaldom Rejganom ta Mihajlom Gorbachovim otrimuyuchi shomisyachni rahunki vid telefonnoyi kompaniyi bilsh nizh na 3 000 dolariv SShA U 1989 roci BBC Radio peredalo zaklik Ditrih vryatuvati vid zakrittya a u 1990 roci telebachennya ozvuchilo yiyi telefonne zvernennya z nagodi padinnya Berlinskoyi stini Marlen Ditrih pomerla v 90 richnomu vici 6 travnya 1992 roku v Parizhi vid nirkovoyi nedostatnosti Pominalna sluzhba vidbulasya v cerkvi Sen Madlen u Parizhi pered 3500 prisutnimi ta velikim skupchennyam shanuvalnikiv navkolo cerkvi Yiyi tilo vkrite francuzkim praporom perevezli do Berlina de vona bula pohovana na kladovishi v rajoni bilya mogili yiyi materi ta nepodalik vid domu de vona narodilasya Osobiste zhittyaDitrih bula u shlyubi z Rudolfom Ziberom yakij piznishe stav pomichnikom rezhisera na Paramount Pictures u Franciyi i buv vidpovidalnim za dublyazh Dochka Mariya Elizabet Ziber narodilasya v Berlini 13 grudnya 1924 roku stala vidomoyu yak pracyuvala aktorkoyu v osnovnomu na telebachenni Koli Mariya v 1948 roci narodila sina Ditrih nazvali najglamurnishoyu babuseyu u sviti U 1992 roci Riva opublikuvala biografiyu materi pid nazvoyu Marlen Ditrih Pam yat ta spadshinaOskilki amerikanski organizaciyi ne viyavili zhodnogo interesu do majna Marlen Ditrih 24 zhovtnya 1993 bilshu jogo chastinu prodano nimeckomu Muzeyu kino ta telebachennya de vono stalo osnovoyu vistavki Kolekciya maye u svoyemu skladi ponad 3 000 tekstilnih virobiv vigotovlenih z 1920 ih po 1990 ti zokrema kostyumi z filmiv ta scenichni kostyumi a takozh ponad tisyachu predmetiv z osobistogo garderobu Ditrih 15 000 fotografij ta Edvarda Stajgena 300 000 storinok dokumentiv zokrema listuvannya z Yulom Brinnerom Morisom Shevalye Noelom Kovardom Zhanom Gabenom Ernestom Gemingveyem Karlom Lagerfeldom Nensi ta Ronaldom Rejganami Erihom Mariya Remarkom Dzhozefom fon Shternbergom Orsonom Vellsom ta Billi Vajlderom a takozh inshi predmeti taki yak posteri j zvukozapisi Rechi z kvartiri Ditrih u Mangetteni a takozh inshi osobisti rechi taki yak yuvelirni virobi ta predmeti odyagu buli prodani 1 listopada 1997 roku na vidkritomu aukcioni Sotbis Los Andzheles Sama kvartira sho znahoditsya za adresoyu Park avenyu 993 bula prodana v 1998 roci za 615 000 dolariv Filmografiya1922 So sind die Manner Der kleine Napoleon 1922 Tragodie der Liebe 1923 Der Mensch am Wege 1923 Der Sprung ins Leben 1925 Eine Dubarry von heute 1926 nim Manon Lescaut 1926 Der Juxbaron 1926 Der Tanzer meiner Frau 1926 Kopf hoch Charly 1926 Madame wunscht keine Kinder 1927 Prinzessin Olala 1927 Sein gro ter Bluff 1927 Cafe Elektric 1928 Ich kusse Ihre Hand Madame 1929 Das Schiff der verlorenen Menschen 1929 Die Frau nach der man sich sehnt 1930 Gefahren der Brautzeit 1930 Der blaue Engel 1930 Marokko angl Morocco 1931 Zbezcheshena Dishonored 1932 Shanghai Express 1932 Blonde Venus 1933 Das hohe Lied Song of Songs 1934 Krivava imperatricya The Scarlett Empress 1935 Die spanische Tanzerin The Devil is a Woman 1936 Der Garten Allahs The Garden of Allah 1936 Bazhannya Desire 1937 Engel Angel 1937 Tatjana 1937 Knight without armour 1939 Der groe Bluff Destry rides again 1940 Sim grishnikiv The Seven Sinners 1941 Vogon Novogo Orleana The Flame of New Orleans 1941 Herzen in Flammen Manpower 1942 Die Freibeuterin The Spoilers 1942 Pittsburgh 1942 The Lady is willing 1944 Follow the Boys 1944 Kismet 1946 Martin Roumagnac 1947 Zoloti serezhki Golden Earrings 1948 Eine auswartige Affare A Foreign Affair 1949 Jigsaw 1950 Die rote Lola Stage Fright 1951 Die Reise ins Ungewisse No Highway in the Sky 1952 Engel der Gejagten Rancho Notorious 1956 Navkolo svitu za 80 dniv angl Around the World in 80 Days 1957 Die Monte Carlo Story 1957 Svidok obvinuvachennya angl Witness for the Prosecution 1958 Im Zeichen des Bosen Touch of Evil 1961 Nyurnberzkij proces Das Urteil von Nurnberg 1962 The Black Fox The True Story Of Adolf Hitler 1964 Zusammen in Paris Paris when it Sizzles 1972 I wish you Love 1978 Schoner Gigolo armer Gigolo 1984 MarleneInsheFilmi de syuzhet pov yazanij z Ditrih Viola angl Viola Div takozh1010 Marlen asteroyid nazvanij na chest aktorki Wenn die Soldaten pisnya sho vikonuvalasya Marlen Ditrih PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118525565 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 https www berlin de senuvk umwelt stadtgruen friedhoefe begraebnisstaetten downloads eg liste pdf Marlene Dietrich Returns To Become Citizen of U S J Kahn Manhattan NYC New York Times Company A G Sulzberger 1938 P 5 ISSN 0362 4331 1553 8095 1542 667X d Track Q9684d Track Q6284490d Track Q11299d Track Q24743245d Track Q2529982d Track Q60d Track Q54837 datos bne es El portal de datos bibliograficos de la Biblioteca Nacional de Espana 2011 d Track Q50358336 Flint Peter B 7 travnya 1992 Marlene Dietrich 90 Symbol of Glamour Dies The New York Times Arhiv originalu za 12 lipnya 2012 Procitovano 29 travnya 2011 http www marlene com bio html 28 veresnya 2011 u Wayback Machine N B Cyu datu v podalshomu slid utochniti Deyaki dzherela navodyat 1939 rik N B Cyu datu v podalshomu slid utochniti Deyaki dzherela navodyat 1907 rik Born as Maria Magdalena not Marie Magdalene as per Dietrich s biography by her daughter Maria Riva entitled Marlene Dietrich ISBN 0 394 58692 1 Bach 1992 st 20 Bach 1992 st 32 Bach 1992 st 39 Bach 1992 st 42 Div napriklad David Thomson A Biographical Dictionary of the Cinema London Secker and Warburg 1975 storinka 587 He was not an easy man to be directed by Many actors notably Emil Jannings and William Powell reacted violently to him Dietrich adored him and trusted him Div napriklad David Thomson A Biographical Dictionary of the Cinema London Secker and Warburg 1975 stattyu shodo Ditrih With him von Sternberg Dietrich made seven masterpieces i e Blue Angel in Germany and the six in Hollywood films that are still breathtakingly modern which have no superior for their sense of artificiality suffused with emotion and which visually combine decadence and austerity tenderness and cruelty gaiety and despair Div napriklad David Thomson A Biographical Dictionary of the Cinema London Secker and Warburg 1975 statti po Ditrih ta fon Shternbergu Sudendorf Werner Thanks Soldier 25 veresnya 2011 u Wayback Machine marlenedietrich org 2000 Otrimano 2010 02 20 CIA gov 23 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 21 serpnya 2014 Procitovano 6 lyutogo 2011 McIntosh Elizabeth P 1998 Sisterhood of spies the women of the OSS p 58 Dell London ISBN 0 440 23466 2 McIntosh Elizabeth P 1998 Sisterhood of spies the women of the OSS p 59 Dell London ISBN 0 440 23466 2 I Wish You Love Production Schedule Marlene Dietrich Collection Berlin Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 11 zhovtnya 2008 Marlene Kino International Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 13 zhovtnya 2010 Der Himmel war grun wenn sie es sagte 5 chervnya 2011 u Wayback Machine Der Spiegel 13 November 2005 nim Marlene Dietrich Berlin Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 18 travnya 2007 BBC News 2 listopada 1997 Arhiv originalu za 11 sichnya 2009 Procitovano 18 travnya 2007 Swanson Carl 5 kvitnya 1998 The New York Observer Arhiv originalu za 17 travnya 2011 Procitovano 29 travnya 2011 Arhiv originalu za 31 travnya 2014 Procitovano 23 veresnya 2014 LiteraturaBach Steven 1992 Marlene Dietrich Life and Legend Doubleday ISBN 0 385 42553 8 Morley Sheridan 1978 Marlene Dietrich Sphere Books ISBN 0 722 16163 8 Riva Maria 1994 Marlene Dietrich Ballantine Books ISBN 0 345 38645 0 Riva David J 2006 A Woman at War Marlene Dietrich Remembered Wayne State University Press ISBN 0 8143 3249 8 Spoto Donald 1992 Blue Angel The Life of Marlene Dietrich William Morrow and Company Inc ISBN 0 688 07119 8 PosilannyaDitrih Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Oficijnij sajt 28 grudnya 1996 u Wayback Machine Rosijskij sajt 1 travnya 2008 u Wayback Machine Forum pro Marlen Ditrih 2 travnya 2008 u Wayback Machine Marlene Dietrich na sajti IMDb angl