Максиміліан Шелл

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шелл.

Максиміліан Шелл (англ. Maximilian Schell; нар. 8 грудня 1930(19301208), Відень — пом. 1 лютого 2014, Інсбрук) — австрійський та американський актор, режисер і сценарист, володар премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Нюрнберзький процес» (1961), номінант премій «Золотий глобус» та «Еммі».

Максиміліан Шелл
нім. Maximilian Schell
Народився	8 грудня 1930(1930-12-08) Відень, Австрія
Помер	1 лютого 2014(2014-02-01) (83 роки) Інсбрук, Австрія пневмонія
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Громадянство	Австрія,  Швейцарія
Діяльність	актор, кінорежисер
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Цюрихський університет, Базельський університет і ^d
Роки діяльності	1953 — 2014
У шлюбі з	Наталя Андрейченко і ^d
Батьки	^d ^d
Брати / сестри	^d, Марія Шелл і ^d
IMDb	nm0001703
Нагороди та премії
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Максиміліан Шелл у Вікісховищі

Максиміліан Шелл з сестрою Марією у 1959 році

Максиміліан Шелл у 1970 році

Леонард Бернстайн та Шелл у 1983 році

Був чоловіком (розлучились у 2005 році) відомої радянської і російської акторки Наталії Андрейченко.

Дитинство і юність

Шелл народився у Відні, Австрія, в сім'ї Маргарет (уродженої Ное фон Нордберг), актриси, яка керувала акторською школою, і Германа Фердинанда Шелла, швейцарського поета, письменника, драматурга і власника аптеки.. Його батьки були католиками.

Батько Шелла ніколи не був у захваті від того, що Максиміліан стане актором, як і його мати, відчуваючи, що це не може привести до «справжнього щастя». Проте, Шелл був оточений акторською грою з дитинства:

«Я виріс в театральній атмосфері і сприймав це як належне. У дитинстві я пам'ятаю театр, як більшість людей пам'ятають, як готувала їх мати. Акторство було навколо мене, як і поезія. Я дебютував у віденському театрі в віці трьох років.»

Сім'я Шелл була змушена залишити Відень 1938 року після аншлюсу, коли Австрія була анексована нацистською Німеччиною. Вони переселилися до Цюриху в Швейцарії.

У Цюриху Шелл «виріс, читаючи класику», а коли йому було десять років, написав свою першу п'єсу. Шелл згадує, що в дитинстві, будучи оточеним театром, він сприймав акторську діяльність як належне і спочатку не хотів ставати актором: «Я хотів стати художником, музикантом або драматургом.»

Пізніше Шелл навчався в Цюрихському університеті протягом року, де він ще грав у футбол і був членом команди з веслування, а також писав для газет як позаштатний журналіст. Після закінчення Другої світової війни він переїхав до Німеччини, де вступив до Мюнхенського університету і вивчав філософію й історію мистецтв. Під час канікул він іноді повертався додому до Цюриху або залишався на фермі своєї родини в селі, для того, щоб писати на самоті:

«Мій батько і мій дядько полюють там на оленів, але я не люблю полювати. Я люблю гуляти по лісу на самоті. У 1948 і 1949 роках, коли я написав частину свого першого роману, який я ніколи нікому не показував, я на три місяці ізолював себе в одному з мисливських будиночків, без телефону, без електрики, з теплом тільки від великого відкритого каміна.»

Потім Шелл повернувся до Цюриху, де він рік служив у швейцарській армії, після чого знову вступив до Цюрихського університету ще на один рік, а потім до Базельського університету на шість місяців. У цей період він професійно грав невеликі ролі, як в класичних, так і в сучасних п'єсах, і вирішив, що присвятить своє життя акторському мистецтву, а не академічній освіті:

«Потім я вирішив, якщо ви вчений або художник... Для мене це набагато важливіше... захоплюватися і відчувати, і бути стимульованим і натхненним... Мистецтво виходить з хаосу, а не з механічного аналізу. Тому, як тільки я ухвалив рішення, більше не було сенсу продовжувати вчитися і отримувати вчений ступінь. Це як нагорода; це нічого не означає саме по собі... Вища освіта - це просто звання. Я не думаю, що художник повинен мати звання. Прийшов час зосередитися на акторській грі.»

Шелл почав працювати в Базельському театрі.

Рідний брат Шелла, Карл, також був актером, а сестри Марія та Іммі Шелл — актрисами.

Кар'єра

Дебют Шелла в кіно відбувся в німецькому антивоєнному фільмі «Діти, матері і генерал» (1955). Це була історія про п'ять матерів, які протистояли німецькому генералу на лінії фронту, коли вони дізнались, що їхні сини, деяким з яких всього 15 років, «повинні були стати гарматним м'ясом для Третього рейху». У фільмі знявся Клаус Кінскі в ролі офіцера, а Шелл зіграв роль офіцера-дезертира. Історія, яка, на думку одного з критиків, «зображує безумство продовження війни, яка програна», стане «товарною маркою» для багатьох майбутніх ролей Шелла.

Згодом Шелл знявся ще в семи фільмах, зроблених в Європі, перш ніж вирушити до США. Серед них був фільм «Змова з метою вбивства Гітлера» (1955). Пізніше в тому ж році він зіграв другорядну роль у фільмі «Заколот з чоботом», у якому він грає «чуйного філософа», який використовує етику для приватного обговорення аргументів на користь вбивства Гітлера.

У 1958 році Шелл був запрошений до Сполучених Штатів для участі в бродвейській п'єсі «Interlock» Айри Левіна, в якій Шелл грав роль концертного піаніста-початківця. Він дебютував у Голлівуді в антивоєнному фільмі про Другу світову війну «Молоді леви» (1958) у ролі німецького офіцера, головні ролі у цьому фільмі виконувалі Марлон Брандо і Монтгомері Кліфт. Німецький історик кіно Роберт С. Реймер пише, що фільм, знятий режисером Едвардом Дмитриком, знову спирався на потужний німецький характер Шелла, щоб «зобразити молодих офіцерів, розчарованих війною, яка більше не мала сенсу».

У 1960 році Шелл повернувся до Німеччини і зіграв головну роль в «Гамлеті» Вільяма Шекспіра для німецького телебачення, цю роль він зіграє ще два рази в театральних постановках протягом своєї кар'єри. За словами одного автора, поряд з Лоуренсом Олів'є Шелл вважається «одним з найвеличніших Гамлетів, які коли-небудь існували».

У 1959 році Шелл виконав роль адвоката в телевізійному фільмі «Нюрнберзький процес» і його гра в телевізійній драмі виявилася настільки гарною, що з усіх акторів телефільму тільки його і Вернера Клемперера відібрали для виконання своїх ролей у фільмі Нюрнберзький процес Стенлі Крамера 1961 року. Він отримав премію Оскар за кращу чоловічу роль, яка стала першою перемогою німецькомовного актора з часів Другої світової війни.

Особисте життя

У 1960-х роках у Шелл була трирічні стосунки з Сорайєю Есфандіярі-Бахтіарі, колишньою дружиною останнього шаха Ірану. З чуток, він був заручений з першої афроамериканської супермоделлю Доньяле Луною в середині 1960-х років. У 1985 році він познайомився з російською актрисою Наталією Андрейченко, на якій одружився в червні 1986 року; їхня дочка Анастасія народилася 1989 року. Після 2002 року, відокремившись від своєї дружини (з якою він розлучився 2005 року), Шелл мав стосунки з Елізабет Мітч. З 2008 року він був романтично пов'язаний з німецької оперною співачкою Івою Міханович; в результаті вони одружилися 20 серпня 2013 року.

Помер 1 лютого 2014 року в віці 83 років в Інсбруку після «раптової і важкої хвороби». Німецька служба телевізійних новин Tagesschau повідомила, що Шелл проходив курс лікування від пневмонії.

Фільмографія

Знявся в 57 фільмах та серіалах, зокрема:

Українська назва	Назва	Рік	Роль
Діти, матері та генерал	Kinder, Mütter und ein General	1955	Дезертир
Сюжет для вбивства Гітлера	The Plot to Assassinate Hitler	1955	член гуртка
Дорослішання молоді	Ripening Youth	1955	Юрген Сенгебуш
Дівчина з Фландрії	Ein Mädchen aus Flandern	1956	Олександр Галлер
Шлюб доктора Данвіца	The Marriage of Doctor Danwitz	1956	Д-р Освальд Гаузер
Серце повертається додому	A Heart Returns Home	1956	Вольфганг Томас
Останні будуть першими	Die Letzten werden die Ersten sein	1957	Лоренц Даррандт
«Молоді леви»	The Young Lions	1958	Капітан Гарденберг
Чудове літо	Ein wunderbarer Sommer	1958	Йозеф Оспел
Гамлет	Hamlet, Prinz von Dänemark	1961	Гамлет
«Нюрнберзький процес»	Judgment at Nuremberg	1961	Ганс Рольф
П'ять вправ для пальців	Five Finger Exercise	1962	Вальтер
Затворники Альтони	Les Séquestrés d'Altona	1962	Франц фон Герлах
Вимушений святий	The Reluctant Saint	1962	Джузеппе
«Топкапі»	Topkapı	1964	Вальтер Гарпер
Повернення з попелу	Return from the Ashes	1965	Станіслав Пілігрим
Доктор і диявол	The Doctor and the Devil	1965
Смертельна справа	The Deadly Affair	1966	Дітер Фрей
Відчайдушні	The Desperate Ones	1967	Марек
Контрапункт	Counterpoint	1967	Генерал Шиллер
Замок	The Castle	1968	'K.'
Гайді	Heidi	1968	Річард Сессеман
Кракатау, на схід від Яви	Krakatoa, East of Java	1968	Капітан Гансон
Сімон Болівар	Simón Bolívar	1969	Сімон Болівар
Перше кохання	Erste Liebe	1970	Батько
Пауліна 1880	Paulina 1880	1972	Мікеле Кантаріні
Папеса Іоанна	Pope Joan	1972	Адріан
Пішохід	The Pedestrian	1973	Андреас Гізе
Досьє ОДЕССА	The Odessa File	1974	Едуард Рошманн
Репетиція	The Rehearsal	1974
Людина в скляній будці	The Man in the Glass Booth	1975	Артур Голдман
Суддя і його кат	Der Richter und sein Henker	1975	Роберт Шмід на аудіокасеті
День, який потряс світ	The Day That Shook the World	1975	Джуро Сарач
Сент Айвз	St. Ives	1976	Доктор Джон Констейбл
Залізний хрест	Cross of Iron]]	1977	Гауптман фон Странський
«Міст надто далеко»	A Bridge Too Far	1977	Обергруппенфюрер і генерал Ваффен-СС Вільгельм Біттріх
«Джулія»	Julia	1977	Йоганн
Гравці	Players	1979	Марко
Історії Віденського лісу	Geschichten aus dem Wienerwald	1979	Відвідувач театру
Експрес-лавина	Avalanche Express	1979	Микола Бунін, полковник КДБ
Разом?	Together?	1979	Джованні
Чорна діра	The Black Hole	1979	Доктор Ганс Рейнхард
Щоденник Анни Франк	The Diary of Anne Frank	1980	Отто Франк
Тріумфальна арка	Arch of Triumph	1980
Обрані	The Chosen	1981	Професор Девід Мальтер
Привид опери	The Phantom of the Opera	1983	Шандор Корвін
Острови	Les Îles	1983	Фабріс
Людина під підозрою	Man Under Suspicion	1984	Адвокат Ландау
Підпілля Ассізі	The Assisi Underground	1985	Полковник Мюллер
Петро Перший	Peter the Great	1986	Петро I
Сміх у темряві	Laughter in the Dark	1986
Американське місце	An American Place	1988	Альфред Штігліц
Сад троянд	The Rose Garden	1989	Аарон
Першокурсник	The Freshman	1990	Ларрі Лондон
Молода Катерина	Young Catherine	1991	Фрідріх II
Міс Роуз Вайт	Miss Rose White	1992	Мордехай Вайс
Сталін	Stalin	1992	Ленін
У полоні пісків	A Far Off Place	1993	Полковник Мопані Терон
Правосуддя	Justice	1993	Ісаак Колер
Свічки в темряві	Candles in the Dark	1993	Полковник Аркуш
Авраам	Abraham	1994	Фараон
Маленька Одеса	Little Odessa	1994	Аркадій Шапіра
Ті, що співають у терні: Втрачені роки	The Thorn Birds: The Missing Years	1996	Кардинал Вітторіо ді Контіні-Верчезе
Війни вампірів	The Vampyre Wars	1996	Родан
Через троянди	Through Roses	1997	Карл Штерн
Брехати в Америці	Telling Lies in America	1997	Доктор Іштван Йонас
Вісімнадцятий Ангел	The Eighteenth Angel	1998	Отець Симеон
Залишений багаж	Left Luggage	1998	Містер Сілбершмідт
Вампіри	Vampires	1998	Кардинал Альба
Зіткнення з безоднею	Deep Impact	1998	Джейсон Лернер
«Жанна д'Арк»	Joan of Arc	1999	Брат Жан
Хто любить, у того ростуть крила…	Wer liebt, dem wachsen Flügel…	1999	Гогберг
Я кохаю тебе, крихітка	I Love You, Baby	2000	Вальтер Екланд
Намети Фісіми	Fisimatenten	2001	Poser
Фестиваль в Каннах	Festival in Cannes	2001	Віктор Ковнер
Від узбережжя до узбережжя	Coast to Coast	2003	Казимир
Будинок сплячих красунь	The House of Sleeping Beauties	2006	Когі
Збирачі черепашок	The Shell Seekers	2006	Лоуренс Стерн
Брати Блум	The Brothers Bloom	2008	Diamond Dog
Чорні квіти	Flores negras	2009	Якоб Крістнен
Розбійники	Les brigands	2015	Містер Ешер

Примітки

1. . Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
2. . Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
3. Ross, Lillian and Helen. The Player: A Profile of an Art, Simon & Schuster (1961) pp. 231—239
4. "Artists of Holocaust Symphony: 'The Train' " [ 10 квітня 2019 у Wayback Machine.], Nov. 22, 2004
5. . Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 10 квітня 2019.
6. «Kinder, Mutter und Ein General (1955)» [ 20 травня 2011 у Wayback Machine.], New York Times, accessed, Sept. 29, 2013
7. Reimer, Robert C. and Carol J., The A to Z of German Cinema, Rowman and Littlefield (2008) pp. 258—260
8. Monush, Barry. The Encyclopedia of Hollywood Film Actors, Applause Theatre and Cinema Books (2003) pp. 666—667
9. Interlock [ 22 листопада 2015 у Wayback Machine.], Playbill, Feb. 6, 1958
10. . Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 23 квітня 2019.
11. . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 23 квітня 2019.
12. Oscar-Winning Actor Maximilian Schell Dies at 83. Associated Press in the New York Times. 1 лютого 2014. Процитовано 1 лютого 2014. Schell's agent, Patricia Baumbauer, said Saturday he died overnight at a hospital in Innsbruck following a "sudden and serious illness," the Austria Press Agency reported.
13. Maximillian Schell is Dead at Tagesschau (German language) [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.]. Retrieved 1 February 2014

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Максиміліан Шелл