Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Луї́ П'єр Альтюссе́р (фр. Louis Pierre Althusser; 16 жовтня 1918, , Алжир — 22 жовтня 1990, Ла-Верр'єр, Франція) — французький філософ, один із найвпливовіших представників західного марксизму, творець структуралістського марксизму, член Французької комуністичної партії (1948—1980), професор Вищої нормальної школи (Париж). Праці Альтюссера перебували на перетині марксистської традиції та низки напрямів континентальної філософії та соціальних наук.
Пік популярності Альтюссера припав на 1960-ті та 1970-ті роки, коли були опубліковані його основні роботи — «За Маркса» та «Читати „Капітал“». На тлі загального підйому французького неомарксизму початку 1960-х Альтюссер запропонував нову інтерпретацію творів Маркса, спираючись на французьку традицію епістемології науки, структуралізм, спінозизм і психоаналіз. Висунуті Альтюссером ідеї теоретичного антигуманізму, епістемологічного розриву історії як «процесу без суб'єкта», наддетермінації, теоретичної практики широко обговорювалися в усьому світі. Альтюссер у той період був провідним теоретиком Французької компартії та брав активну участь у суспільно-політичних дискусіях. Філософ постійно переглядав свої ранні погляди, а в пізній період зблизився з течією постструктуралізму.
Альтюссер понад тридцять років викладав у престижній Вищій нормальній школі, багато його учнів, у тому числі Мішель Фуко, П'єр Бурдьє, Жак Дерріда, згодом стали знаменитими філософами. Альтюссер вплинув на сучасну суспільну думку, мав послідовників у різних частинах світу: Великій Британії, США, Італії, країнах Латинської Америки. Сформульована Альтюссером теорія ідеології, заснована на поняттях інтерпеляції та суб'єктивації, є однією з найвідоміших концепцій ідеологій у сучасній політичній філософії, соціальних та гуманітарних науках.
До 1980-х років, у зв'язку із загальним занепадом марксизму, роботи Альтюссера почали забуватись. У 1990-ті роки, після посмертних публікацій численних рукописів, листів та автобіографії, інтерес до творчості філософа повертається, часто супроводжуючись переглядом колишніх оцінок.
Життєпис Альтюссера трагічний. Виходець із сім'ї французьких поселенців у колоніальному Алжирі, під час Другої світової війни він провів п'ять років у таборі для військовополонених. Усе доросле життя філософ страждав від психічного розладу, що виражалося у формі постійних депресій. У 1980 році, під час загострення хвороби, Альтюссер задушив свою дружину, Елен Рітманн. Його визнали неосудним через ментальний розлад, після чого він три роки проходив примусове лікування у психіатричній клініці. З тої пори він майже не займався академічною роботою і провів залишок життя на самоті, зазнаючи постійних нападок з боку своїх противників та преси.
Життєпис
Ранні роки
Народився у Бірмандрейсі (передмістя Алжиру) у католицькій дрібнобуржуазній сім'ї вихідців з Ельзасу. Його батько, Шарль-Жозеф Альтюссер, був офіцером французької армії, а згодом директором марсельского філіалу Алжирської банківської компанії. Матір, Люсьєн-Марта Берґер, набожна католичка, працювала шкільною вчителькою. Як згадував Альтюссер, його алжирське дитинство було благополучним. Дослідник Мартін Джей відмічав, що Альтюссер, як Камю на покоління раніше і Дерріда на покоління пізніше, був «продуктом французької колоніальної культури Північної Африки».
У 1930 році сім'я Альтюссера переїхала до Марселю, а в 1936 — до Ліона. Альтюссер навчався у школах Алжиру й Марселю, а пізніше — у Ліоні, в одному з найкращих провінційних ліцеїв Франції. У роки навчання Альтюссер, виходець з консервативної родини, підпав під вплив учителів-католиків, філософів й істориків, а 1937 року вступив до молодіжної католицької організації «Християнська студентська молодь» (фр. Jeunesse étudiantes chrêtiennes). Одним з його вчителів був католицький філософ Жан Ґітон, який пізніше згадував, як молодий Альтюссер у 1938 році хотів стати ченцем-траппістом. На думку деяких критиків Альтюссера, раннє прилучення до католицизму згодом вплинуло на його підхід до вчення Маркса.
У ліонському ліцеї Альтюссер пройшов дворічне підготовче навчання (фр. «Khâgne»), готуючись до вступних іспитів у престижні вищі школи. У липні 1939 року успішно вступив до елітної Вищої нормальної школи (ВНШ). Але ще до початку навчального року першокурсника Альтюссера призвали в армію і незабаром, у червні 1940 року, він потрапив у полон в місті Ванне (Бретань) і п'ять років війни провів у концтаборі для військовополонених у Шлезвіг-Гольштейні (Північна Німеччина). Спочатку Альтюссера відправили на важкі роботи, проте він захворів і був переведений як санітар у табірному лазареті. У своїй автобіографії Альтюссер описував табірний досвід солідарності, сумісної дії і спільності, який, з його спогадів, одкрив йому ідею комунізму. Альтюссер згадував:
 | Вперше я почув про марксизм у тюремному таборі — його обговорював паризький юрист на пересилці. Він і виявився першим зустрітим мною комуністом. |  |
Водночас перебування у концтаборі погіршило його психічне здоров'я, що виражалося у постійних депресіях, котрі тривали до кінця життя. На думку біографа Елізабет Рудінеско, досвід абсурдної війни був вирішальним для філософічного покоління Альтюссера; ближче до кінця війни Альтюссер був охоплений внутрішнім замішанням — слава й героїзм, як, зрештою, і підозри у колабораціонізмі, не зачепили його.
Після визволення й закінчення війни у 1945 році Альтюссер поновив навчання у Вищій нормальній школі. У 1946 році заприятелював з перекладачем Геґеля і Ґессе Жаком Мартіном, який пізніше скоїть самогубство. Альтюссер присвятить Мартінові свою книгу «За Маркса». У ВНШ він дружив з Мішелем Фуко, Жаном-Туссеном Десанті і в'єтнамським філософом Чан Дик Тхао. Під впливом Мартіна Альтюссер почав серйозно вивчати Геґеля і французьких філософів науки Жана Каваєса і Жоржа Канґілема. Інтерес до феноменології Геґеля був пов'язаний з геґелівським «ренесансом» у Франції у 1930-х і 1940-х роках. Альтюссер не приймав кожевського трактування «Феноменології духу» Геґеля (праця Кожева була опублікована 1947 року; Альтюссер написав на неї коротку рецензію «Людина, ця ніч»), позаяк відмовлявся виводити філософію Маркса з геґелівської діалектики пана й раба. На думку дослідника Ґреґорі Елліота, Альтюссер у ті роки був геґельянцем, хоч і недовго. Випускна робота, написана під керівництвом Ґастона Башляра, називалася «Про поняття змісту у філософії Геґеля» (опублікована 1992 року).
Під час навчання у ВНШ молодий Альтюссер зоставався католиком і перебував у католицьких організаціях, підтримуючи взаємини з лівим рухом «священників-робітників».
Початок кар'єри. Перші публікації
Закінчивши своє навчання в 1948 році, Альтюссер отримав диплом філософа. Того ж року витримав конкурс на заміщення посади викладача вишу («агреже») і був назначений асистеном у ВНШ, де згодом обіймав посади викладача філософії, старшого викладача й лектора, проводив власні тематичні курси з філософії і з окремих філософів. З 1948 року був куратором курсу («кайман» на студентському жаргоні), готував студентів до випускних іспитів, серед його учнів опинилися Жак Дерріда, П'єр Бурдьє, Мішель Фуко і Мішель Серр. 1950 року став секретарем секції гуманітарних і соціальних наук ВНШ. Загалом Альтюссер провів у ВНШ тридцять п'ять років, до 1980 року. Усі ці роки Альтюссер мав великий вплив у ВНШ, постійно організовував лекції та семінари з участю провідних французьких філософів.
Наприкінці 1940-х років Альтюссер поступово відходив од католицизму в бік комунізму. На політичне становлення Альтюссера багато в чім повпливала дружба з Мартіном, який був активістом компартії. У перші післявоєнні роки Французька комуністична партія була однією з найвпливовіших політичних сил: чимало французьких інтелектуалів долучалися до неї. Альтюссер згадував:
| | Комунізм витав у повітрі в 1945 році, після розгрому Німеччини й перемоги під Сталінградом, надій і уроків Спротиву. | |
Альтюссер став членом ФКП у листопаді 1948 року, провадив активну діяльність, беручи участь, зокрема, у лівому «Русі за мир». Вступивши до ФКП, Альтюссер, тим не менш, кілька років додержувався католицьких переконань. 1949 року філософ висказався з приводу відносин між католицькою церквою і робітничим рухом, виступаючи одночасно за соціальне визволення церкви, і за «релігійну реконкісту». Вірогідно, непросте двоїсте становище тривало довше, ніж Альтюссер одкрито визнавав — аж до початку 1950-х років, коли Ватикан заборонив католикам брати участь у русі «священників-робітників» й інших лівих рухах, які багато означали для Альтюссера.
Протягом усього життя Альтюссер майже не писав великих праць. Його спадок містить збірки раніше прочитаних лекцій, чорнові версії неопублікованих книг, незакінчені фрагменти. Зазвичай книги створювалися на ґрунті компіляцій статей за схожою тематикою. Альтюссер з 1946 року писав статті, присвячені християнству, політиці, філософії історії і поточним політичним подіям (приміром, процесу Райка в Угорщині). Перша стаття про актуальність християнства у сучасному світі, опублікована в католицькому виданні «Полонене Євангеліє», відповідала на питання «Чи оголошена благая вість сьогоднішнім людям?». У той же період займався філософією французького Просвітництва, за якою готував у 1949–1950 роках проєкт великої дисертації на тему «Політика і філософія в XVIII столітті» та невелике дослідження за Руссо. У 1950 році дисертацію було представлено Жанові Іпполітові й Володимирові Янкелевичу, проте в підсумку її відхилили. Згодом Альтюссер писав, що ця праця завжди зберігала для нього значущість, що найшло втілення у книзі про Монтеск'є і пізніших роботах про Руссо. На початку 1950-х років Альтюссер остаточно дистанціювався від Геґеля, учення якого стало для нього «буржуазною» філософією.
З 1953 по 1960 Альтюссер майже нічого не публікував з марксистської тематики. Але викладацька діяльність створила йому репутацію філософа та дослідника. У 1955 році Альтюссер опублікував у журналі «Revue de l'enseignement philosophique» відкритий лист Полю Рікеру «Про об'єктивність історії», присвячений питанням наукових основ історії; лист був відповіддю на жорстку критику Рікерjv книги Раймона Арона «Введення у філософію історії». У 1959 році вийшла його перша книга — про філософію Монтеск'є. В 1960 році Альтюссер переклав, відредагував і опублікував обрані роботи Феєрбаха 1839-1845 років, написавши передмову до збірки його текстів.
1960-ті роки: головні праці
У 1961 році з публікації статті «Про молодого Маркса — питання теорії» в журналі «La Pensée» почалася серія робіт про Маркса, які принесли Альтюссерові популярність. Альтюссер включився в дебати про Маркса і марксистську філософію, що розгорялися серед французьких марксистів. Дебати проходили трьома різними способами: через публікації книжок, полеміку у газеті «La Nouvelle Critique» (1964—1965 роки) і пленумі ФКП 1966 року.
У 1964 році в «La Nouvelle Critique» виходить стаття «Фройд і Лакан», присвячена психоаналізу і марксизму у Франції. Тоді ж ВНШ з ініціативи Альтюссера запрошує Лакана для проведення семінарів. На першому ж семінарі згадується Спіноза. До того ж періоду інтенсивної творчої та викладацької активності належить цикл семінарів Альтюссера з таких тем: «Ранні роботи Маркса» (1961–1962), «Витоки структуралізму» (1962–1963; на семінарі розбиралася і «Історія безумства» Фуко, яку Альтюссер оцінював дуже високо), «Лакан і психоаналіз» (1963–1964), «Читати „Капітал”» (1964–1965). Останній семінар послужив базисом для однойменної колективної роботи. У семінарах брали участь, зокрема, Етьєн Балібар, Ален Бадью, П'єр Машерей, Домінік Лекур, Режіс Дебре, Жак Рансьєр, Жак-Ален Міллер.
«За Маркса» (1965, збірка текстів, опублікованих з 1961 по 1965 роки) та «Читати „Капітал“» (1965, співавтори Ж. Ранс'єр, П. Машерей, Е. Балібар та Р. Естабле) приносять Альтюссерові міжнародну популярність, хоч і зазнають серйозної критики. Він стає одніим із провідних теоретиків ФКП. У цих книгах Альтюссер пропонує радикальне на той час трактування Маркса. Протягом двох десятиліть його роботи впливають на марксистські дебати. Пік полеміки припав на середину 1960-х років, вона мала широкий резонанс, а дві головні книги Альтюссера стали бестселерами. У ході дебатів, що проходили на фоні критики культу особи Сталіна, «гуманісти» протистояли «сцієнтистам»; лідером останніх був Альтюссер, який виступав з позицій «теоретичного антигуманізму». Альтюссер згадував, що у боротьбі проти «гуманізму» і, одночасно, проти сталінісського діамату він, крім суворо наукових цілей, переслідував і політичні. Хоча гуманізм і антисталінізм Жана-Поля Сартра, який мав великий вплив у ті роки, теж був лівим, його волюнтаризм не сприяв виробленню послідовної політичної тактики або стратегії. У марксистів-гуманістів із французької компартії науковий марксизм асоціювався зі сталінізмом. Тому інтелектуальні маневри Альтюссера з радикальної інтерпретації Маркса відбувалися у досить складних обставинах.
У середині 1960-х років під впливом робіт Альтюссера у ФКП сформувалася фракція його прибічників, що складалася переважно з молодих інтелектуалів. Офіційне керівництво залишалося на позиціях сталіністичного марксизму, піддаючись критиці як «ліворуч», з боку сформовуваних маоїстських груп, так і «праворуч» — з боку гуманістів. Ліві групи (маоїсти і троцькісти) виступали проти перетворення партії на парламентську структуру. Альтюссер, спочатку обережно, а потім явніше ідентифікував себе з маоїстською лівою критикою сталінізму (перша згадка їм Мао Цзедуна датувалася 1962 роком). Наприкінці 1966 Альтюссер опублікував в одному з маоїстських часописів непідписану статтю «Про культурну революцію», що мала великий резонанс. Філософ оцінював китайську культурну революцію, що почалася, як «безпрецедентний історичний факт», що представляє «величезний теоретичний інтерес». Посилаючись на досвід культурної революції, Альтюссер виступив проти перетворення ФКП на партію парламентського типу і закликав до її реформування з опорою на масовість і спонтанність революційного руху.
На той час популярність Альтюссера у Франції настільки зросла, що мало яка інтелектуальна дискусія про політику, ідеологію чи питання теорії обходилася без згадування його робіт. З 1965 і по 1980 Альтюссер редагував серію «Теорія» для видавництва «Масперо», в якій публікувалися він та його прихильники. Ключові події у теоретичній боротьбі відбулися 1966 року. У січні відбулася конференція філософів-комуністів у Шуазі-ле-Руа. На конференції лідер гуманістів Роже Ґароді виголосив «обвинувальну промову» теоретичному антигуманізму. Альтюссер при цьому був відсутній, було зачитано його лист. Полеміка стала піком тривалого конфлікту між прихильниками Альтюссера та Ґароді. У березні пройшов пленум Центрального Комітету ФКП в Аржантей (передмісті Парижа), де головував Луї Араґон. За результатами розгляду тез Альтюссера і Ґароді керівництво ухвалило рішення (його зачитав філософ Люсьєн Сев) підтримати позицію Ґароді, хоча й останній піддався критиці. Теоретичний антигуманізм був названий тупиковим підходом, що виключає поняття людини і неправильно трактує питання суспільних відносин та класової боротьби, в резолюції стверджувалося, що теорія веде до «ідеалістичної антропології» та «історичного скептицизму». Генеральний секретар партії Вальдек Роше заявив, що «комунізм без гуманізму ― не комунізм». Наприкінці 1966 року 600 студентів-маоїстів було офіційно вигнано з ФКП. Після пленуму Альтюссер підготував великий лист до ЦК ФКП із критикою теоретичних проблем у резолюції, але так його й не відправив. Рішення керівництва підтримати Ґароді надалі зменшило вплив Альтюссера на ФКП.
У тому ж 1966 Альтюссер опублікував кілька статей про Руссо. У 1967 році написав велику статтю «Історичне завдання марксистської філософії» для публікації в радянських «Питаннях філософії», проте в радянському журналі вона не була прийнята і вийшла угорською мовою роком пізніше. Тоді ж Альтюссер організував у ВНШ групу «Спіноза» з теоретичних та політичних питань. Учасники групи, серед яких був Ален Бадью, переховувалися під псевдонімами, за прикладами численних підпільних організацій того часу. У 1967 та 1968 роках, аж до травневих подій, Альтюссер разом зі своїми учнями провів у ВНШ «Курс філософії для науковців». Частина матеріалів склала книгу «Філософія та спонтанна філософія науковців» (1974). У Французькій філософській спільноті 24 лютого 1968 Альтюссер прочитав лекцію «Ленін і філософія» (була видана в 1969).
Після 1968
Під час заворушень травня 1968 року Альтюссера було госпіталізовано через депресивний зрив, тож він був відсутній у Латинському кварталі. Чимало його студентів брали участь у подіях, а Режіс Дебре став міжнародною революційною знаменитістю. Мовчанка Альтюссера була негативно зустріта радикально настроєними студентами, на стінах домів писали: «A quoi sert Althusser? Althusser — a rien». Він зазнавав різкої критики з боку ліворадикальної маоїстської газети «Діло народу», яка називала його ревізіоністом. З цього моменту його вплив серед студентів пішов на спад. Пасивність Альтюссера осудили деякі з його прихильників, насамперед учень Жак Рансьєр.
У відповідь на критику Альтюссер пізніше зробив спробу «самокритики» і висловив своє ставлення до травневих подій у дальших публікаціях і листах, зокрема у праці «Щодо статті Мішеля Верре про Студентський травень», опублікованої в журналі «La Pensée» влітку 1969 року. Його позиція була двоїстою. З одного боку, Альтюссер називав травневі заворушення «найважливішою подією у західній історії з часів Спротиву й перемоги над нацизмом» й намагався примирити студентів-радикалів і ФКП, але на умовах компартії; з іншого боку, Альтюссер прийняв офіційний аргумент ФКП проти «інфантильного безладу анархічного утопізму», який «заразив» студентський рух. Філософ тоді не виступив проти радянського вторгнення до Чехословаччини, осудивши його набагато пізніше, в «Елементах самокритики» (1974). Ставлення до Альтюссера зі сторони керівництва ФКП було радше негативним, хоча «Юманіте» у той час публікувало його передмови до перевидання «Капіталу».
У 1969 році була написана, але в підсумку не опублікована, праця «Держава, право, надбудова» (повністю видана 1995 року), частиною якої була знаменита стаття «Ідеологія й ідеологічні апарати держави», що вийшла у часописі «La Pensée» 1970 року. У тому ж році Альтюссер написав передмову до книги чилійської науковиці Марти Гарнекер «Основні положеня історичного матеріалізму», що була видана в Мексиці й Аргентині та стала бестселером. На той час Альтюссер зажив велику популярність у Латинській Америці: деяким лівим активістам й інтелектуалам він здавався чи не новим Марксом, хоч його роботи були предметом гострих дискусій і різкої критики. На рубежі 1960-х і 1970-х років його головні праці перекладаються на англійську: «За Маркса» — у 1969 році, «Читати „Капітал”» ― у 1970 році, після чого альтюссерівські ідеї широко поширилися серед англомовних марксистів.
У 1970-і роки Альтюссер інтенсивно працював у ВНШ, круг його адміністративних обов'язків був досить широким. Він видавав серію «Теорія». ФКП з початку 1970-х років вступила у період внутрішніх конфліктів з теоретичних питань, котрі відбувалися на тлі виникнення єврокомунізму. Альтюссерівський структуралістський марксизм у тих умовах становив собою один з більш-менш оформлених напрямів. Альтюссер критикував як парламентську стратегію лівої єдності, так і рештки сталінізму, досі офіційно не відкинутого керівництвом ФКП. Одним з найобговорюваніших питань була теза про диктатуру пролетаріату, від якої ФКП офіційно відмовилася на з'їзд 1976 року. Альтюссер піддав різкій критиці форму, у якій це було зроблено, а пізніше висловив свою позицію у серії публікацій «Що мусить змінитися в комуністичній партії» у «Le Monde» (1978). Альтюссер і його однодумці поступово здавали свої позиції в компартії, перетворюючись на маргінальну групу, що складалася здебільшого зі студентів й інтелектуалів. Вони намагалися відстоювати свої позиції всередині партії, втім альтюссерова поразка була безспірною. При цьому політичне розмежування у ФКП за принципом праві-ліві могло бути умовним: Альтюссер часто мав схожі позиції, приміром, з правим комуністом Жаном Елленштайном.
Альтюссер продовжував брати участь у різних публічних заходах ВКП: 1973 року в організованій газетою «Юманіте» дискусії «Комуністи, інтелектуали й культура» (спільно з Жаном Елленштайном і Луї Араґоном), 1976 року — у Святі книги. У 1975 році Альтюссер здобув докторський ступінь в Ам'єнському університеті за сукупністю опублікованих праць. 1976 року вийшла збірка статей різних років «Позиції». У липні того ж року філософ читав лекції в університетах Мадриду й Барселони, а в листопаді 1977 року зробив доповідь «Нарешті криза марксизму!» на конгресі у Венеції, організованим італійським лівим часописом «Il Manifesto». Доповідь «Одинокість Макіавеллі» була представлена на конференції в Національному фонді політичних наук (1977). До 1978 року належить «ревізіоністський» текст «Маркс у своїх межах» (опублікований 1994 року) і стаття про марксизм для італійської Enciclopedia Europea. 1979 року Альтюссер був мав зробити доповідь про психоаналіз на франко-радянській конференції у Тбілісі, проте відмовився від участі.
Хвороба. Особисте життя
Альтюссер усе доросле життя страждав на біполярний афективний розлад, у нього були часті депресії, що почалися, імовірно, ще 1938 року та стали регулярними після п'ятилітнього перебування у німецькому полоні. Більшу частину життя він прожив у квартирі в будівлі ВНШ, рідко її покидаючи. З 1950-х років перебував під постійним медичним наглядом, часто проходив психіатричне й хімієтерапевтичне лікування у клініках, що включала й радикальні методи лікування, як електрошок. Альтюссер не обмежував себе у прописаних лікарями медикаментах і практикував самолікування, вживаючи різні ліки в поєднанні з алкоголем. Лікувався він і з допомогою психоаналізу. За свідченнями Елізабет Рудінеско, Альтюссер з 1965 року став проходити постійні сеанси у психоаналітика Рене Діаткіна, який був його закріпленим лікарем приблизно до 1987 року. Хвороба впливала на наукову продуктивність: наприклад, 1962 року філософ почав писати книгу про Макіавеллі під час депресивного загострення і врешті провів 3 місяці в клініці. Під час подій травня — червня 1968 року Альтюссера звинувачували у пасивності, хоча він у цей час перебував на лікуванні. У 1976 році Альтюссер підрахував, що з минулих 30 років 15 він провів у лікарнях і психіатричних клініках.
У 1946 році Альтюссер зустрів свою майбутню дружину — колишню учасницю Спротиву та ліву активістку, соціолога Елен Рітман, єврейку російського походження. Вони оформили шлюб лише 1976 року, після 30 років сумісного життя. Елен Рітман брала участь у Спротиві з Жаном Бофре і вступила до ФКП. Наприкінці 1940-х років її виключили з партії через неясні причини, формально звинувативши у «троцькізмі» і «злочинах». Імовірно, мова йшла про страти колишніх колаборантів, у яких Елен брала участь. Альтюссер тривалий час намагався відновити репутацію Елен у ФКП, але безуспішно. Зі спогадів Альтюссера, Елен подарувала йому «світ солідарності й боротьби, світ мотивованої дії… світ рішучості». Альтюссер згадував:
| | Вона любила мене, як мати любить дитя <…> і водночас, як добрий батько, одкривши мені <…> справжній світ, той безмежний край, куди я ніколи не міг потрапити… Своїм бажанням вона посвятила мене в мужчини, відкрила в мені чоловічий початок. Вона любила мене, як жінка любить чоловіка! | |
Елен була на 8 років старша за нього. Ці стосунки були для молодого й недосвідченого у спілкуванні з жінками Альтюссера болючими й суперечливими з самого початку. Вони здійснювали на нього сильний емоційний вплив і вели до глибоких депресій. Життєвий досвід Альтюссера обмежувався домівкою, школою і концтабором, тоді як Елен багато подорожувала і провадила активну діяльність у літературних і радикальних колах. Елен постраждала від сталінізму ФКП, притому у той самий момент, коли Альтюссер збирався пов'язати філософську діяльність з комуністичним рухом. Як пише Елізабет Рудінеско, для Альтюссера Елен становила протилежність його самого: вона була учасницею Спротиву; єврейкою, яка несла на собі печать Голокосту; зберегла в собі, незважаючи на марксизм, католицизм. Її дитинство не було благополучним: у віці 13 років вона стала жертвою сексуального насильства з боку сімейного лікаря, який, до того ж, поручав Елен давати своїм невиліковно хворим батькам дози морфію. Згідно з Рудінеско, Елен утілювала для Альтюссера його «витіснену свідомість», «безжалісне суперего», «темну сторону», «тваринне начало». В автобіографії Альтюссер так описував свої суперечливі почуття:
| | Вона зберегла жахливі спогади про свою матір, яка ніколи не брала її на руки. Мати ненавиділа її, тому що дожидала хлопчика, і смаглява дочка розстроїла всі її плани та бажання… нічого, крім ненависті… Я ніколи не обіймав жінку, і, головне, жінка ніколи не обіймала мене (хоча мені було тридцять!) Бажання охопило мене, ми зайнялися любов'ю в ліжку, це було ново, хвилююче, виснажливо, несамовито. Коли Елен пішла, я поринув у нескінченну прірву страждань. | |
В автобіографії «Майбутнє триває довго», написаній 1985 року й опублікованій посмертно, Альтюссер аналізував передумови своєї хвороби за допомогою психоаналізщу й находив їх у важких стосунках у родині, попри благополучне дитинство (цій темі присвячена половина автобіографії). Альтюссер вважав, що він не мав справжнього «Я», що визначалося відсутністю справжньої материнської любові; батько був емоційно стриманою людиною і був практично відсутній для свого сина. Альтюссер виводив сімейну репутацію з подій до свого народження, про які довідався від тітки: Люсьєн Берґер, його мати, повинна була вийти заміж по любові за брата батька, Луї, що загинув у Першу світову війну під Верденом (сам Шарль, його батько, був заручений, своєю чергою, із сестрою Люсьєн, Жульєттою). Обидві сім'ї наслідували старованний звичай левірату, Люсьєн вийшла заміж за Шарля, а сина назвали на честь загинулого Луї. У спогадах Альтюссера цей шлюб був «безумством», не стільки через саме підкорення звичаю, скільки через надмірне підкоренне як таке, бо ж ніхто не змушував Люсьєн брати шлюб із Шардем. У результаті матір Альтюссера не любила просто так, а любила в ньому померлого Луї-старшого. Філософ описував свою мати як «жінку-кастраторку» (термін з психоаналізу), яка піж впливом фобій встановлювала строгий режим соціальної та сексуальної гігієни для Альтюссера і його сестри Жоржетти. «Почуття бездонної одинокості» Альтюссер міг пом'якшити лише завдяки спілкуванню з батьками матері, котрі мешкали у Морвані. Взаємини з матір'ю і бажання заслужити її любов, з його спогадів, багато в чім визначили доросле життя та наукову кар'єру, включно зі вступом до ВНШ. Згідно з автобіографією, ВНШ була для Альтюссера певного роду прихистком інтелектуальної чистоти від великого «брудного» світу, якого так боялася його мати.
Факти автобіографії критично оцінюють дослідники. На думку її видавців, «Майбутнє триває довго» являє собою нероздільне переплетіння фактів і вигадки. Альтюссер зосередився на описі сімейних обставин, не розглядаючи, приміром, вплив ВНШ на його особистість. Біограф Ян Мульє-Бутан, проводячи ґрунтовний аналіз раннього періоду життєпису Альтюссера, виснував, що автобіографія, написана постфактум, трактувала події крізь призму життєвого краху. Мульє-Бутан вважає, що саме Елен зіграла ключову роль у створенні «фаталистського» викладу історії альтюссерівської сім'ї, багато в чому сформувавши таке його бачення ще в 1964 році. На думку Ґ. Елліота, автобіографія справляє передовсім враження руйнації і саморуйнації. Альтюссер, імовірніше за все, переніс початок постійних депресій на пізніший (післявоєнний) період, пропустивши більш ранні вияви хвороби в школі і концтаборі.
Ян Мульє-Бутан пов'язує депресії не лише з подіями в особистому житті, а й з політичними розчаруваннями. Біографи Альтюссера звертають увагу на внутрішню культуру ВНШ, яка була важливим фактором, що впливав на його політичні розмисли та психологічний стан. Згідно з Мульє-Бутаном, в Альтюссера з ранніх літ сформувався тісний психологічний зв'язок з сестрою Жоржеттою, і, хоч він нечасто згадував її у своїй автобіографії, їх депресії часто збігалися в часі. У 1960-ті роки Альтюссер мав близькі стосунки з італійкою Франкою Мадонією, філософом, драматургом і перекладачкою його праць. Мадонія була вродливою жінкою із заможної буржуазної родини. У 1998 році було опубліковане їхнє листування (з понад п'ятьмастами листами Альтюссера, написаними між 1961 і 1873 роками). Згідно з Е. Рудінеско, Альтюссер був закоханий у Мадонію, що втілювала для нього все те, чого йому бракувало в дитинстві й паризькому житті: справжню родину, мистецтво жити, інший спосіб мислення, спілкування і бажань.
Убивство дружини й останні роки
Після поразки французьких лівих і ФКП на виборах 1978 року депресії Альтюссера почастішали та стали сильніші. Перенісши хірургічну операцію з видалення грижі стравохідного отвору діафрагми (через грижу Альтюссерові було важко дихати під час їди), філософ провів усе літо 1980 року в клініці. Зі слів самого Альтюссера, операція потягнула за собою як погіршення фізичного самопочуття, так і психічного стану. Зокрема, в нього загострилася манія переслідування. Лікування не дало позитивних результатів, але під початок жовтня Альтюссера виписали з клініки.
17 листопада 1980 року, після найсильнішого приступу хвороби, Альтюссер задушив свою дружину Елен у їх квартирі в ВНШ, за адресою вулиця Ульм, 15. Альтюссер сам повідомив про смерть дружини лікареві ВНШ, який зв'язався з психіатричними установами. Філософа негайно госпіталізували в лікарню Сен-Анн і провели психіатричну експертизу. Альтюссер стверджував, що не пам'ятав, як відбулося вдушення: він виявив це несподівано після масажу шиї дружини. Фахівці порекомендували звільнити Альтюссера від кримінальної відповідальності, згідно зі статтею 64 Кримінального кодексу Франції, оскільки «убивство дружини шляхом удушення було скоєне без додаткового насилля, у мить ятрогенної галюцинації, ускладненої меланхолійною депресією». У лютому 1981 року суд визнав Альтюссера неосудним на момент учинення дій, позаяк той перебував у стані душевного розладу, і направив його на примусове лікування у лікарню Сен-Анн; у червні Альтюссера перевели до лікарні О-Вів. Його викладацька кар'єра завершилася: міністерство освіти звільнило Альтюссера з ВНШ. Він втратив усі громадянські права та помешкання у ВНШ. Своїм законним представником Альтюссер призначив філософа Домініка Лекура. До липня 1983 року він перебував на лікування спершу примусово, затим — як добровільний пацієнт у державних і приватних клініках. З 1984 до 1986 року філософ жив самітньо в квартирі на вулиці Люсьєн Левен у 20 окрузі Парижу.
Убивство Елен Рітман прикуло велику увагу преси. Частими були заклики поводитись з Альтюссером, як зі звичайним злочинцем, примусове лікування, за такого підходу, було недопустимим привілеєм.З цього погляду, резюмує Е. Рудінеско, Альтюссер був тричі злочинцем. По-перше, як стверджувалось, мислитель легітимізовував філософську течію, відповідальну за ҐУЛАҐ. По-друге, Альтюссер вітав Китайську культурну революцію як альтернативу капіталізму та сталінізму. По-третє, Альтюссер розбестив інтелектуальну еліту французької молоді культом «злочинної» ідеології в самому серце одного з найкращих закладів Франції. Відомий публіцист Домінік Жаме виявляв змову ФКП, метою якої було не допустити поліційного розслідування стосовно вбивці й інтернувати його до лікарні Сен-Анн. У змові брали участь й альтюссерові друзі: Режіс Дебре, Етьєн Балібар і Жак Дерріда. Згідно з Е. Рудінеско, головником «ненависником» Альтюссера став соціолог П'єр-Андре Таґієфф. На його думку, філософ спланував убивство дружини, а потім добився до себе особливого ставлення. З його точки зору, Альтюссер навчав студентів сприймати злочини позитивно, аналогічно до революції. Таґієфф не виключав й антисемітські мотиви вбивства Елен. Виказувалися й точки зору на захист філософа. Наприклад, друг Альтюссера Режіс Дебре вважав, що трапилося самогубство на ґрунті альтруїзму. Ліцейський учитель Альтюссера, католицький філософ Жан Ґітон, у 1985 році так висловився про вбивство:
| | Я справді думаю, що він убив дружину з любові до неї. Це було вбивство з містичного кохання. А чи є велика різниця між злочинцем і святим? <...> Моя справа не захищати його, а допомогти йому в тяжкому становищі <...> Коли я дізнався, що сталося, я часто відвідував його в лікарні Сен-Анн, а потім ужив заходів, щоб його перевели в іншу установа і <…> щоб система правосуддя вважала його божевільним, а не злочинцем | |
У березні 1985 року Альтюссер прочитав статтю у «Le Monde», авторка якої, журналістка Клод Серрот, порівнювала його випадок зі скоєним у Франції вбивством молодої жінки японським канібалом Іссеєм Саґавою. Як і Альтюссера, Саґава уникнув ув'язнення з медичних причин, як у Франції, так і по поверненні в Японію, а пізніш написав книгу про вбивству, що мала успіх, і став медіазіркою Японії. Серрот стверджувала, що в подібних гучних історіях головними «зірками» стають убивці, а не жертви. Друзі вмовили Альтюссера виступити на свій захист, і він вирішив написати автобіографію. Філософ хотів її опублікувати, але врешті замкнув у письмовому столі. В автобіографії Альтюссер так пояснював убивство Елен:
| | Я вбив жінку, яка була для мене всім, коли я мав помутніння розсудку. Ту, яка кохала мене так, що для неї було краще померти, ніж продовжувати жити. І, без сумніву, у своєму хворобливо-несвідомому стані я «надав їй послугу», від якої вона не могла відмовитися, але від якої померла | |
Убивство дружини серйозно заплямило репутацію Альтюссера. Як пише Е. Рудінеско, з 1980 року й до смерти філософ провадив дивне усамітнене життя ходячого «привида», практично «живого мерця». Альтюссер вів невеличке листування, його навіщали небагато близьків друзів, приміром, його друг, теолог і філософ Станіслав Бретон, що також був в'язнем Шталага у часи війни. Роздуми періоду 1982—1986 років склали книгу «Філософія зіткнення» (опублікована 1994 року). Останнім прижиттєвим текстом була серія інтерв'ю з Фернандою Наварро, виданих у Мексиці в 1988 році. Збірка викликала резонанс у Латинській Америці. 1987 року Альтюссер переніс термінову операцію через закупорення стравоходу, і його здоров'я погіршилось. За операцією послідувала депресія, Альтюссер знову опинився у клінці О-Вів, з якої його перевели до Психіатричного інститут у західному передмісті Парижу Ла Верь'єрі (департамент Івелін). Там Альтюссер помер 22 жовтня 1990 року від зупинки серця, викликаної перенесеною пневномінією. Його могила розташована на кладовищі Вірофлей.
Історичний і філософський контекст
Історичний контекст
На обставини написання найбільш відомих альтюссерових робіт — «За Маркса» (1965), «Читати „Капитал“» (1965) та «Ленін і філософія» (1969) — повпливали дві ключових політичних події: доповідь Хрущова на ХХ з'їзді КПРС і радянсько-китайський розкол.
ХХ з'їзд КПРС був поворотним моментом для міжнародного комуністичного руху. Десталінізація не зовсім виправдала надії, що покладалися на неї. Одначе для західних інтелектуалів з комуністичних партій вона означала свободу для критики, хоч і обмеженої, та можливості змін і взаємодій між марксистською й немарксистською традиціями. Найважливішою була можливість критичного ставлення до власне сталіністського марксизму. Після радянсько-китайського розколу Китай для багатьох інтелектуалів-комуністів виглядав самодостатньою моделлю соціалізму, що викликала симпатії як альтернатива радянській. Таке ставлення обумовлювалося зокрема й високою ціною, заплаченою Радянським Союзом за «досягнутий соціалізм».
Головні праці Альтюссера («За Маркса» і «Читати „Капитал“») були відбитком розмежування в комуністичному русі після ХХ з'їзду, радянсько-китайського розколу, появи гошизму. У багатьох верствах французького суспільства, насамперед поміж молоді й студентства, посилювались радикальні настрої. З іншого боку, мала місце суспільна демократизація. Виникнення нових форм соціальної боротьби в загальному контексті культурних змін того часу призвело до травневих подій 1968 року. Погляди Альтюссера та їх еволюція у 1960-ті й 1970-ті роки віддзеркалювали реальні політичні й економічні зміни у французькому суспільстві, які можна порівняти з аналогічними змінами в інших західних країнах; у його ідеях втілювались надії швидко зростаючої групи інтелектуалів.
Філософський контекст
Сталінський марксизм
У 1950-ті роки, до й після ХХ з'їзду, французька компартія стояла на позиціях сталінського марксизму («марксизму-ленінізму» в радянській традиції). Набір текстів обмежувався Марксом, Енґельсом, Леніним і Сталіним. Догматична традиція давала три варіанти у філософії: спиратися на «Німецьку ідеологію» та займатися безпосередньо історією; на ґрунті історичного матеріалізму розробляти діалектику, цебто дописувати те, що Маркс обіцяв дописати, але так і не написав; розвивати пізні філософські й природнонаукові ідеї Енґельса. Остання традиція була систематизована й кодифікована та називался «діалектичним матеріалізмом».
Неомарксизм
В умовах конфлікту зі сталіністьким (або сцієнтистським) марксизмом у Франції виник впливовий напрям неомарксизму. Одним з головних його питань була самоідентифікація, пов'язана з різними інтерпретаціями вчення Маркса, з позиції універсалізму чи історизму. Неомарксизм виник внаслідок невідворотної взаємодії з іншими напрями філософської думки. Неомарксисти намагалися переглянути роль теорії відчуження Маркса, проблему різниці між наукою й ідеологією (зокрема в межах самого марксизму), питання про теоретичні джерела марксизму.
Частина інтелектуалів виступала за гуманістичний характер марксизму. В межах гуманізму було дві основних лінії. Перша відносила Маркса до гуманістичної традиції доби Просвітництва, засновник марксизму був у цьому трактуванні раціоналістом, екзистенціалістом і феноменологом. Лінія гуманізму сформувалася на ґрунті робіт Жана-Поля Сартра, Анрі Лефевра й Моріса Мерло-Понті, які інтегрували у марксизм феноменологію та екзистенціалізм Ґуссерля й Гайдеґґера. Мерло-Понті та Сартр робили акцент на політичному вимірі філософії, виступаючи проти сцієнтизму сталіністського марксизму. Мерло-Понті зоставався марксистом недовго, на відміну від Сарта, що зближався з ФКП. Мерло-Понті синтезував феноменологічну інтенційність з концептом історичної практики. Екзистенціалізм Сартра заперечував історичний й економічний детермінізм, ставлячи на перше місце людську суб'єктивність і свободу.Сартр, на відміну від Мерло-Понті, намагався адаптувати марксизм до поточної політичної ситуації. Хоч обидва мислителі в цілому некритично підтримували Радянський Союз, їхні незалежні версії марксизму були однозначно скеровані проти сталіністської версії. Пролетаріат був основним суб'єктом історичного процесу, а адекватність теорії визначалася виключно ефективністю політичної практики. Цей підхід склався під впливом робіт Дьєрдя Лукача, Антоніо Ґрамші та Карла Корша.
Альтюссер виступав проти обох версій гуманізму (при цьому одержавши зі сторони гуманістів ярлик сталініста), відстоюючи сцієнтизм й автономність марксизму як теоретичної діяльності; проти чого виступали наступники Лукача та Ґрамші.
Французький структуралізм і психоаналіз Лакана
Сучасні для Мерло-Понті й Сартра структуралісті були менш відомі у післявоєнний період. Головним джерелом для вийшлого на перший план після 1960 року структуралізму були роботи Соссюра і Якобсона. Структуралісти використовували лінгвістичне поняття знаку (складеного з означуваного і означального) та в соссюрівському сенсі вирізняли мову й мовлення. Структурна антропологія Леві-Стросса застосовувала соссюрівський аналіз знака та значення до соціальних практик (дружба, економічні відносини, міф та ін.), підпорядкованим до певних правил, кодів. Леві-Стросс і Сартр принципово по-різному ставились до людського суб'єкту й історії. Леві-Стросс намагався ліквідувати картезіанський спадок (соліпсизм) і виступав проти гуманістичного підходу до історії, замінюючи його культурними засновками у певному місці та часі. Для Леві-Стросса сартрівський активний суб'єкт — лише міф епохи модерну.
Жак Лакан, провідний представник психоаналізу у Франції, синтезував психоаналіз і структуралізм. Несвідоме, згідно з Лаканом, структуровано так само, як і мова. Лакан трактував фази формування особистості за Фройдом у категоріях структурної лінгвістики. Фройдівське Воно, Над-Я і Я заміняються на Реальне, Символічне й Уявне. Суб'єкт проходить різні стадії підкорення владі культури у вигляді правил символічного порядку. Початкове підкорення становить собою умову подальшої соціальної комунікації. У довербальній «Уявній» стадії («дзеркальній», еквівалент фройдівського нарцисизму) формується уявна ідентичність на основі свого образу в дзеркалі. При переході до світу мови «Символічної» фази відбувається часткове розширення Едипового комплексу, проте уявна ідентичність опиняється під загрозою: дитина навчається бачити розрив між словом і предметом. Людське життя являє собою даремний пошук утраченої ілюзорної ідентичності дзеркальної стадії.
Філософія науки Ґастона Башляра
Учитель Альтюссера Ґастон Башляр займався історією та філософією науки. Башляр розробив концепцію епістемологічного розриву, що мала два основні аспекти:
- По-перше, наука не є продовженням повсякденного життя, а передбачає розрив із повсякденним досвідом під час створення теоретичних понять (концептів). Ці концепти потім втілюються у речах, інструментах та експериментах;
- По-друге, наукові концепти включені у мережу, систему інших концептів, сам собою науковий концепт не має значення без зв'язку з іншими концептами.
Згідно з Башляром, немає спільного теорії знання і єдиного наукового методу. Критерії науковості приблизні, вони полягають у принциповій відкритості наукової практики для змін, а наукові відповіді ніколи не остаточні. Критерії конституюються через внутрішні стандарти наукових практик і являють собою їх частину. Наукову практику підтверджує її власний успіх, «ефекти знання». По суті ця теза веде до позиції Томаса Куна і його послідовників: наукою є те, що роблять науковці. Концепція Башляра перекликається з підходами Куна і Феєрабенда, хоча вона була розроблена раніше й незалежно від них. Але є важлива відмінність: у Башляра наука відкриває істини, а для Куна і Феєрабенда це радше соціологічна категорія, а не когнітивістська. Їхній підхід більш релятивістський: теорії чи парадигми не можуть бути істинними або фальшивими; хоч ствердження щодо теорії чи парадигм, звичайно, можуть бути фальшивими або істинними. Для Башляра, як і для Альтюссера, навпаки, існують істинні або фальшиві теорії, навіть якщо немає спільної теорії наукової істини. Наука розвивається переривчасто, долаючи «епістемологічні труднощі» попередніх версій науки. Під час епістемологічних розривів наука пориває з донауковою теорією й ідеологіями та формує новий тип дискурсу.
Філософія
Герменевтична теорія
У своїх найвідоміших працях «За Маркса» і «Читати „Капитал“» Альтюссер запропонував оригінальне прочитання Маркса. Альтюссер використовував декілька основних концептів. «Проблематика» пояснює зв'язок марксових ідей з філософською термінологією більш раннього періоду. «Епістемологічний розрив», датований серединою 1840-х років, являє собою розрив у творчій траєкторії Маркса між раннім, антропологічним, і пізнім, сцієнтистським Марксом. Концепт узятий з філософії науки Ґастона Башляра. Альтюссер розробив «стратегію читання» для виявлення розриву, яка синтезувала епістемологічні ідеї Башляра, структуралізм Леві-Стросса та психоаналіз.
Проблематика
Проблематика являє собою визначену єдність думки в заданих межах у конкректній історичній кон'юктурі. Вона не належить ані до суб'єкта, ані до свідомості, а може існувати тільки у формі концептів. Проблематика формує ті межі мови і концептів, внутрі яких розглядають ті чи інші проблеми й висуваються ті чи інші ідеї. Проблематика це заздалегідна умова конкретного теоретичного поля дослідження.
Проблематика може бути науковою і ненауковою. Для ненаукової, ідеологічної проблематики характерна її принципова «закритість», повторюваність внутрі ідеологічного кола; наукова проблематика завжди відкрита для покращення та розвитку. Наукова проблематика має системний характер, який визначає її межі, при цьому вихід за границі проблематики не являє собою зовнішній акт стосовно самої проблематики. Проблематика має глибинну структуру; сукупність досліджуваних питань сама визначає єдність проблематики, тому не можна говорити про ізольовані елементи чи концепти, які існували раніше проблематики й незалежно од неї. Вона сама становить собою відповідь на поставлені проблеми. Хоч питання всередині проблематики пов'язані з реальністю, проблематика не обов'язково їй відповідає.
Проблематика передбачала «антиінтенціоналистські» методи інтерпретації. У її рамках значущість має не лише наявність проблем і концептів, але і їх відсутність. Інакше кажучи, сама проблематика має двоїсту природу: вона присутня і відсутня. Альтюссер використовував для цього структуралістські терміни синхронія і діахронія.
Епістемологічний розрив
Ранній Маркс, згідно з Альтюссером, не просто наслідував класичну політичну економію, геґелівський ідеалізм чи феєрбахівський гуманізм. Розмисли про «природу людини» у ранніх працях Маркса не були ядром його ідей. 1845 року відбувся епістемологічний розрив (або, як його ще називають, епістемологічний перелом), що відокремив пізній науковий період од раннього, ідеологічного. Після 1845 року Маркс порвав з будь-яким підходом, який би ґрунтував розуміння історії та політики на уявленні про «сутність людини». Пізній Маркс здійснив перехід од проблематики філософської антропології в дусі Геґеля та Феєрбаха в бік історичного матеріалізму як науки, а також діалектичного матеріалізму («нової філософії»), що являли собою абсолютно новий вид знання. Незалежно від поверхневих подібностей чи відмінностей у роботах Маркса, 1845 рік знаменує повну й тотальну трансформацію у марксовій проблематиці. Кажучи строго, епістемологічний розрив становить собою ствердження про проблематику текстів Маркса, а не про самі тексти. Епістемологічний розрив Альтюссер датував «Німецькою ідеологією» (написанною у 1845-1846 роках і не опублікованою за життя Маркса), рання межа розриву — «Тези про Феєрбаха» (1845). Період 1845—1857 років Альтюссер називав перехідним, а з 1857 року (з перших начерків «Капіталу») починалися роботи зрілого Маркса.
Домарксів німецький ідеалізм є ідеологією, він становить цілісний набір ідей, пов'язаних із конкретною історичною ситуацією, проте позбавлених справжньої цінності. Філософська антропологія Геґеля була останнім «зітханням» донаукових роздумів і була закритою системою метафор і аналогій, хоча й у чомусь глибоку. Зрештою, вона не могла виробляти знання про соціальну реальність. Маркс порвав з панівними донауковими концепціями суспільства та історії, замінивши ідеалістичні поняття «самовиникнення», «трансцендентність», «вираз» такими поняттями, як «базис — надбудова», «суспільні продуктивні сили», «виробничі відносини», «спосіб виробництва>», «соціальна формація» та ін. Тим самим він вперше створив науковий дискурс для дослідження соціальної реальності – науку історію, значення якої Альтюссер порівнював із революцією в науках про природу XVII століття.
Дослідники відмічали, що, позаяк проєкт Альтюссера мав політичну мотивацію, йому було важливо розв'язати питання науковості марксизму, яке широко обговорювалося у XX сторіччі. Опонуючи Геґелеві та геґельянському марксизму з допомогою концепту епістемологічного розриву, Альтюссер фактично протистояв тенденціям у марксизмі, що заперечували його науковість. Ідея епістемологічного розриву виявилися доволі спірною і зазнавала обширної критики як «квазітеологічна». Сам Альтюссер пізніше фактично визнав, що помилявся, перебільшивши значення своєї тези. Після «За Маркса» і «Читати „Капітал“» він згадував про неї рідше. Замість нього Альтюссер використовував концепт проблематики, кажучи, що в 1845 році нова проблематика посіла місце старої.
Симптомне читання
Альтюссер називав метод інтерпретації текстів «симптомним читанням». Метод виявляє справжні теоретичні положення, які текст імпліцитно містить. Смисл симптомного читання — сконструювати проблематику тексту, покладену в його основу структуру, простір, у якому невисловлене має певне значення.
Альтюссер використовував метод симптомного читання для аналізу текстів Маркса, щоби відрізнити його нову проблематику від схожої у мовному сенсі проблематики класичної політичної економії. Аналогічно до фройдівського методу інтерпретації снів, симптомне читання не є буквальне прочитання тексту. Альтюссер використовував ідею Фройда про можливість виявити прихований смисл, який не можна побачити у змісті виразу. Текст містить усередині себе прихований зміст, який можна помітити у можливих нестикуваннях, суперечностях і повторах. Такі місця в текстах Маркса називаються «симптомами» (у психоаналітичному сенсі слова) і формують неявну, але обов'язкову глибинну структуру. Хоч сам Маркс не усвідомив їх наявність, вони дозволили йому вивчити й описати соціально-економічні процеси, наприклад, перетворення грошей на капітал, не використовуючи геґелівську логіку та концепти. Симптомне читання розкриває, з одного боку, «несвідоме» у текстах Маркса та їхню глибинну структуру; з іншого боку, описує методологію та проблематик Маркса, використану ним під час вивчення політичної економії. Альтюссер стверджував, опираючись на Спінозу, що тексти й автори є продукти свого часу, а авторські ідеї, виражені в тексті, є продуктом ідеологічних течій. В аналізі Біблії Спіноза розділяв біблійні заповіді на породжені історичними умовами й уявою пророків та на ті, що являли собою справжнє слово Бога. Аналогічним чином, Альтюссер уважав, що можна виявити відмінність між ідеологічними концептами в текстах Маркса та справжніми філософськими концептами.
«Теоретичний антигуманізм»
Антигуманізм й антиісторизм — базові принципи філософії Альтюссера. 1964 року у статті «Марксизм і гуманізм» (потім включеної до збірки «За Маркса») він висунув тезу, що «марксизм є теоретичний антигуманізм».
«Антигуманізм»
Теоретичний антигуманізм Альтюссера був скерований проти численних гуманістичних й антропологічних течій неомарксистської думки, для яких марксизм був варіацією гуманістичного світогляду. Гуманізм, по-перше, є уявлення про універсальну сутність людини; по-друге, приписування цієї сутності кожному конкретному індивіду. Гуманізм, оснований на самореалізації людської сутності — лише різновид теоретичної ідеології, хоч і виправданої історично. Адаптовані у геґельянському марксимзмі уявлення про людину-суб'єкта, людину і її сутність були головною мішенню для альтюссерівської критики. Виступаючи проти екзистенційно-феноменолоігчної антропології історії, Альтюссер полемізував передовсім з пізнім Сартром. Сартр трактував марксистські поняття (відчуження, експлуатація, фетишизація та ін.) через відсилання до екзистенційних структур, конкретного людського існування. «За Маркса» і «Читати „Капітал“» явно протистоять, відповідно, «Історії і класовій свідомості» Лукача (книга вийшла французькою мовою у 1960 році) та «Критиці діалектичного розуму» Сартра.
Теорія Маркса після епістемологічного розриву становила собою теоретичний антигуманізм й антиантропологізм. Марксів антигуманізм охоплював такі елементи: нову науку -- історію, цебто історичний матеріалізм; критику всяких спроб гуманізму пояснити політику й історію; прирівняння гуманізму до ідеології і його протиставлення науковому підходу до вивчення суспільства. Теоретичний антигуманізм передбачав «кінець людини» («смерть суб'єкта») — відхід од парадигми суверенного суб'єкта, незалежного від об'єктивних зовнішніх структур. Позаяк марксизм є наукою, то головне в ньому не людська діяльність, традиційно описувана через феноменологічні процедури свідомості, а незалежні безсуб'єктні структури. Вони не пов'язані з вільними діями людей і не мають ціннісного значення, що дозволяє проводити їх науковий аналіз. На відміну від активного творчого індивіда в гуманізмі, для Маркса людина є детермінована зовнішніми об'єктивними структурами пасивна персоніфікація виробничих відносин, що визначають функції індивідів. «Людина» Маркса не є, на відміну від стверджень класичної поліетекономії, справжнім об'єктом теоретичного знання, вона радше носить у собі структури капіталістичної економіки. Помилка гуманістів полягає в інтерпретації соціальності спільності як сукупності інтерсуб'єктивних узаємин між людьми. В аналізі ж Маркса нема людей як таких; вони лише посідають певні позиції у структурі соціальної формації. Для цього справжні суб'єкти вивчення — виробничі відносини.
Будь-які концепції людської природи, як і уявлення, приміром, про належні функції держави, становлять собою історичні ідеологічні конструкти, позаяк не існує людської сутності чи природи у відриві від виробничих відносин. Філософія суб'єкта є різновид ідеології; повна відмова від гуманізму, втім, неможлива, оскільки жодне знання не може усунути його в ідеології. Антигуманізм заперечує не здатності індивідів мислити, а тільки теоретичні положення «гуманизму», цебто уявлення про унікальність сутності людини і її атрибутів: волі, свободи, вибору тощо. Альтюссер наполягав, що мова йшла не про презирство до людини, а про необхідність теоретичного абстрагування від конкретних індивідів.
«Антиісторизм»
Починаючи з Маркса, ми знаємо, що людський суб'єкт, економічне, політичне чи філософське еґо, не є «центром» історії — і навіть, в опозиції до філософів Просвітництва й Геґеля, що історія не має «центру», натомість вона має структуру, що отримує «центр» лише в ідеологічному спотворенні. Своєю чергою, Фройд одкрив нам, що реальний суб'єкт, індивід у його унікальній сутності, не має форми «еґо», не центрований на «еґо», на «свідомості» чи «екзистенції»… що людський суб'єкт децентрований, сформований структурою, що не має «центру», хіба що в ідеологічних формаціях, у яких він «упізнає» себе.
Альтюссер відкидав лінійну послідовність, телеологічний погляд на розвиток і здійснення історичних процесів абоцілей, автономну людську дію в історії, прямі й нередукціоністські форми причинності, а також уявлення, що історичне знання самоочевидне, істинне чи повноцінне. Концепт «людини» для Альтюссера, як і для Мішеля Фуко, втілював у собі помилки гуманістичного підходу до історії. У марксистів-гуманістів, що адаптували «Геґеля младогеґельянців», сутність людини відчужена від суб'єкта;діалектика визволення продовжується до кінця історії. Усі розділені та фрагментовані аспекти людського досвіду являють собою вираження відчуження, ознаки розвитку людського суб'єкта, який проходить через різні стадії до здобуття єдності. Ранні праці Маркса (особливо «До критики геґелівської філософії права» і «Економічно-філософські рукописи 1844 року») також перебувають усередині цієї донаукової проблематики; для Альтюссера ці праці геґельянські.У той таки час завдяки Геґелю, який визнавав суперечливий характер соціальної реальності, Маркс дійшов до думки про історію як процес без суб'єкта.
Відмова від геґелівської ідеї людського духу, який реалізує себе в історії, означає, що історія не має суб'єкта (наприклад, у сфері економіки або людської дії) та не має мети (комунізм чи свобода), історія є процес без суб'єкта: у нім нема місця людини як суб'єктивного фактора. Історичні формації існують, однак їхні зміни
зовсім не неминучі, а лише можливі, за наявності суперечностей і відповідного рівня розвитку конкретного способу виробництва. Люди — це «агенти», котрі діють усередині історії, через історичні формації. Вони можуть бути активні всередині історії, але вони не є її творцями. Люди не є суб'єктами історичних (і соціальних) процесів, а є тільки їх носіями. Тому історичні події не є результатом індивідуальних воль, як гадають гуманісти. Подія стає такою в результаті історичних обставин. Як пише дослідник Роберт Раш, Альтюссер, на відміну від структуралістів Леві-Стросса і Фуко, виступав за історичне мислення й утверджував науковість історії. Він намагався розробити нередукціоністський підхід до економічної детермінованості на основі заперечуваної багатьма західними марксистами «вульгарної» тези про класову боротьбу як рушійну силу історії.
«Антигуманізм» в історико-філософській перспективі
В інтерпретації Альтюссера марксизм був позбавлений телеологічних й есенціалістських основ. Розрив з геґельянськими витоками Маркса та звернення до психоаналізу: у статті «Фройд і Лакан» (1964) Альтюссер описував децентрацію суб'єкта як «коперніканський переворот», здійснений Марксом і Фройдом незалежно один від одного. Незважаючи на дисонанс із більшістю напрямів західного марксизму, теоретичний антигуманізм Альтюссера сповна вписувався у нові філософічні тенденції у Франції: перехід до структуралізму від феноменології та екзистенціалізму.
Сучасні дослідники вважають, що альтюссерівська критика гуманістів була справедливою стосовно тих марксистів, які, спираючись на Лукача і Сартра, захоплювалися персоналізмом і надавали надто великезначення відчуженій сутності людини.
Альтюссерівська версія Маркса (особливо його концепт проблематики) була своєрідним антидотом проти крайніх форм геґельянського марксизму. Дослідники також відмічають, що Альтюссер зафіксував важливий поворот у сучасних капіталістичних суспільствах у 1960-ті роки — появу культу вільної людської суб'єктності, що стала по суті ідеологічним конструктом.
Епістемологія
В епістемологічних дослідженнях Альтюссер спирався, окрім власної інтерпретації Маркса, на два основних джерела: французьку традицію філософії науки (Жак Каваєс, Ґастон Башляр, Жорж Канґілем) і концепцію знання Спінози. Альтюссер сформулював дві ключові епістемологічні тези: по-перше, радикальне розділення (розрив) науки й реальності; по-друге, те, що наука не є видом соціальної практики, а будь-яка практика є виробництво, яке має структуру. Дослідники відзначають вплив філософа математики Жана Каваєса (1903—1944) на епістемологію Альтюссера. Каваєс розглядав розвиток науки як самокорекцію концептів: наука повністю перебуває всередині діалектичної логіки концепту, науковець є лише носієм концептуального апарату, який сам себе критикує; знання виникає як наслідок внутрішнього осяяння.
Розділення наукового знання та реального світу: «антиемпіризм»
Згідно з Альтюссером, наука не має об'єкта поза її діяльністю і сама творить норми й критерії власного існування. Пізнання є суто інтелектуальною конструкцією, ніяк не відбиваючи зовнішній світ. Суб'єкт є сконструйований теоретичний об'єкт, що існує тільки в теорії, а не в реальності. Об'єкт знання перебуває повністю внутрі думки і його слід одрізняти від реального об'єкта звичайної реальності. І суб'єкт, і об'єкт дослідження перебувають тільки внутрі концептуальної схеми інтерпретатора. Альтюссер заперечував концепції Просвітництва, які розділяли науковий метод і об'єкт знання, й узагальнено називав такі теорії «емпіризмом».
Альтюссер розумів емпіризм у найширшому значенні, як будь-який підхід, що має суб'єкт, який пізнає сутність об'єкта.Емпіричні епістемологічні концепції виводять знання з реальних, конкретних, одиничних об'єктів або фактів: дістають загальне з окремого за спомогою абстрактних концептів. Для них є зв'язок між знанням і об'єктом вивчення; так вважають і раціоналісти, і ідеалісти, і геґельянці-матеріалісти (приміром, Лукач). Знання є форма репрезентації, відзеркалення, свого роду копія зовнішнього світу. Альтюссерівське визначення емпіризму включає різних філософів-класиків (Лок, Кант, Геґель) і різні традиції: британський емпіризм, німецький ідеалізм, позитивізм і прагматизм, гуманістичний марксизм. Сюди ж можна залічити і ряд напрямів у сучасних соціальних науках — феноменологію, етнометодологію, критичну теорію, символічний інтеракціонізм, — що зберігають опозицію суб'єкт — об'єкт. Емпіризм утверджує розділення суб'єкта на душу й тіло, сутність і явище, видиме й приховане.Усі ці види дуалізму, а також основний конфлікт межи істиною та брехнею, є самі по сібі ідеологічними та, відповідно, ненауковими. Позаяк емпіризм надто прив'язаний до даної в досліді реальності, він не дозволяє зайняти критичну дистанцію від ідеології.У підсумку емпірична конструкція об'єкта призводить до ідеологічних видів знання. Як наслідок, емпіризм ж ідеологізована філософія, а значить, ідеологія, котра змішує теоретичні об'єкти з реальними, ігноруючи відмінність між теорією та практикою.
Для Альтюссера Спіноза й Маркс не були емпіристами. Спіноза критично ставився до можливостей суб'єкта як творця знання.Це привело Спінозу до створення теорії знання, яка пішла від простої відповідності між суб'єктом і реальністю і від некритичної уваги до ролі репрезентації (ідей та образів) у формулювання знання. Спінозівське розділення між «істинною ідеєю» (як, наприклад, ідея круга) і її «ідеатом» (круг) Альтюссер інтерпретував у термінах «теоретичного об'єкта» («об'єкта знання») і «реального об'єкта».
 |
 |
 |
Марксизм також не є емпіризмом.Марксів історичний матеріалізм ґрунтується на розділенні об'єкта знання, виведеного в теорії, від реального об'єкта: відношення між об'єктом-знанням і реальним об'єктом не є відношенням усередині самої реальності. Сама проблема знання є псевдопроблемою для Маркса.У результаті епістемологічного розриву Маркс порвав з класичною політекономією, оскільки визначив економіку як теоретичний концепт, а не як реальний об'єкт дослідження. Для «економістів-класиків» економіка була результатом людських узаємин, що врешті зводилися до індивідуальних людських дій.Мета ж Маркса в «Капіталі» — сконструювати чисто теоретичний концепт економіки. «Людина» ж не є справжнім об'єктом теоретичного знання. Знання про капіталізм не можна було одержати через сукупність концептів з практики самого буржуазного суспільства. Концепти вивів сам Маркс, аналізуючи економічні відносини внутрі капіталізму.
Критерії науковості
Альтюссер, полемізуючи з емпіричною моделлю виробництва знання, стверджував, що істина чи наукове знання відрізняються від ідеології або опінії тим, що вони вироблені в ході процесу всередині самого наукового знання. Щоби відрізнити науку від ідеології, а наукову практику від ідеологічної, Альтюссер звертається до Спінози.Для Спінози знання істини не є результат філософії віддзеркалення, котра завжди базується на емпіризмі. Радше воно виникає апріорі з внутрішніх умов (критеріїв) виробництва інструментів самого знання.Істинні ідеї відповідвають об'єктам не через зовнішню, а через притаманну їм внутрішню відповідність; істина є свій власний критерій. Істина є index sui et falsi: вона вже відмічена тим, що вона є істина. За Спінозою, у нас уже є істинна ідея, і ми можемо зрозуміти й вирізнити інші істинні ідеї, розмишляючи над нею.
Спінозівську концепцію «істинного й уявного» Альтюссер пов'язав з марксистською опозицією між наукою й ідеологією. Альтюссер переформулював ідею Спінози: наука є наука стільки, сокільки вона протистоїть ідеології, і виснував, що, коли перед нами вже є наукова практика й ми здібні побачити зміни у її структурі, то ми можемо зрозуміти і різницю між науковою й ідеологічною практикою. У трактуванні Альтюссера Спіноза виявився прямим попередником Маркса: на відміну від ідеології, наукове знання істинне, позаяк воно успішне, а не успішне, тому що воно істинне.Оскільки не існує об'єктивних чинників, то не може бути процедури перевірки фактів, науковість результатів не гарантується фактами. Гарантії науковості виявляються внутрішніми правилами й нормами наукового дискурсу, які можуть змінюватися з розвитком конкретних наук.Тому визнання чого-небудь знанням історично обумовлено. Отже, не існує загального критерію науковості (у цій тезі Альтюссері слідує Башляру), а тільки конкретні критерії, що існують в окремих науках.
Продукування наукового знання
Наука є видом соціальної практики, а будь-яка практика є виробництво, яке має структуру. Альтюссер проводив аналогію між науковою діяльнісью і виробництвом об'єктів матеріального світу. Процес виробництва наукового знання називається «теоретичною практикою». Як і в матеріальному світі, виробництво у світі науки починається з сировини. Але як сировина тут виступають не об'єктинві чи безпосередньо дані факти про реальний світ, а сукупність наукових або ненаукових концептів, уявлень або фактів.Одна сукупність концептів обов'язково буде відрізнятися від іншої залежно від рівня розвитку конкретної науки у конкретний період. Концепти є продукт норм і цінностей наукового дискурсу та його конкретної проблематики. Наукова сировина є результат передніших соціальних практик.
Альтюссер запронував три види (або рівні) виробництва знання у ході теоретичної практики.Загальності I — це концепти, які становлять собою сировину для науковців, (як-от, «безробіття», «квазари» чи «ірраціональні числа»). Загальності I можуть бути повністю або частково всередині ідеології. Задачею науки є перетворення цих концептів на наукові, провівши відсів ідеологічних концептів.Загальності II є дуже складною і суперечливою єдністю, оскільки перебувають на стику між ідеологією й наукою та містять як залишки ідеології, так і можливості виробництва власне науки. Альтюссер наполягал, що Загальності III не розкривають сутність Загальностей I.Вони є лише результат трансформації Загальностей I. Альтюссер наводив три приклади наукових трансформацій: заснування сучасної фізики Ґалілеєм, виникнення математики у Стародавній Греції та створення Марксом науки історичного матеріалізму на ґрунті класичної політекономії.
Роль філософії. Теорія й політична практика
Альтюссер зіштовхнувся з одним із ключових питань марксистської традиції: співвідношенням теорії і практики. З одного боку, філософія була для нього частиною соціальної практики, що не могла сама себе пояснити; з іншого боку, вона була «наукою наук», здатною сформулювати принцип науковості науки. Альтюссер намагався обґрунтувати зв'язок між інтелектуальною діяльністю й політичною практикою, постійно підкреслюючи, що його теоретичні праці слід розглядати як «політичне втручання у сферу теорії». Погляди Альтюссера в цих питаннях зазнали певної еволюції.
Первинна позиція
У період першого видання «Читати „Капітал“» (1965) марксистська філософія («діалектичний матеріалізм») для Альтюссера становила собою автентичну, наукову філософію, «теорію теоретичної практики» або просто «Теорію». Теорія допомагає науковій практиці розрізняти ідеологічні й наукові концепти, прояснюючи їх і наповнюючи змістом, що дозволяє науці перетворювати існуючі ідеї в наукове знання. Процес може відбуватися одночасно з виробництвом наукового знання.
Більша частина філософія є ідеологічна практика, котра виникає з «реального світу» практичної людської діяльності, зберігаючи з ним зв'язок. Науково обґрунтовувати філософію означає викривати її як ідеологію. Як вид ідеологічного виробництва, філософія в абстрактній формі відтворює поняття про світ для збереження існуючих соціоекономічних відносин. Така філософія просто відображає вихідні цінності, світосприйняття та ідеї, які дозволяють функціонувати соціоекономічному світу.
Тлумачення марксистської філософії як «науки наук» (одночасно поза наукою та ідеологією) виявилося дуже спірним, позаяк означало ідеалізм, неприйнятний у рамках марксистської традиції: науко підкорювалася філософії, а знання виводилося з думки. Послідувала критика Альтюссера в ідеалізмі й «теоретичності», а також у відсутності зв'язку з політичною практикою, зокрема, з боку сталіністського керівництва ФКП і одночасно радикальних лівих груп усередині партії, які об'єдналися в цім питанні. Альтюссер вже в 1967—1968 роках у курсі лекцій «Філософія і спонтанна філософія учених» і доповоді «Ленін і філософія» спробував переформулювати визначення філософії, а в пору другого видання «Читати „Капітал“» визнав свою помилку.
Перегляд позицій
Альтюссер переглянув свої позиції, назвавши первинний підхід «теоретичним відхиленням», що ігнорує політичний вимір філософії. Філософія більше не була «наукою наук» або теорією науковості. У результаті ревізії не залишилося точних критеріїв розрізнення наукових й ідеологічних концептів: усі теоретичні концепти зачіплені ідеологією. Як і ідеологія, філософія не має історії; тут Альтюссер наслідує Маркса й Енґельса періоду «Німецької ідеології». У філософії залишаються і свої питання, методи, традиції і «правила гри». Однак Альтюссер підкреслював, що вона сама собою не є знанням, позаяк не має об'єкта. Філософічні категорії вже не являють собою визначення наукових об'єктів і більше не є концептуалізаціями їхньої науковості. Завдання філософів-марксистів, що займають певну політичну позицію, — допомагати науковцям виявляти ідеологічні концепти за спомогою методу історичної критики. Результатом такої діяльності мають стати правильні концепти у нормативному сенсі, а не істинні концепти з наукової точки зору.
...тексти Альтюссера завжди полемічні та ситуативні. Вони завжди звернені до конкретного історичного та політичного контексту, за допомогою якого він прагне виявити те, що дійсно стоїть на кону, і показати ту чи іншу теоретичну суперечку як боротьбу марксистського матеріалізму з ідеалізмом будь-яких відтінків. Характерна різкість і навіть деяка завзятість його текстів є наслідком цієї принципової полемічної установки. Він завжди націлений на розтин забобонів, яких ми не усвідомлюємо, і невтомно уточнює і урізноманітнює свій аналіз цих забобонів... Це означає, що кожна ідея, про яку йдеться на цих сторінках, постає як ідея, яка завжди комусь належить, як ідеологічна проєкція якоїсь ідентифікації (політичної) позиції, що піддається, і що Альтюссер ніколи не приступає до коректного з його точки зору викладу цієї ідеї, не спростувавши спочатку своїх ідеологічних супротивників і не показавши їх як підпорядкованих тій чи тій ідеології.
Альтюссер пов'язав політику та філософію у ленінському ключі: філософія представляє політику у сфері теорії та одночасно науку у класовій боротьбі. Філософія не продукує знання, а служить виключно політичній репрезентації у теоретичній формі класової позиції. Марксистська ж філософія повністю усвідомлює своє місце та функцію у політичному вимірі суспільства; її призначення визначається класовою боротьбою. У «Відповіді Джону Льюїсу» (1973) Альтюссер ще раз уточнив свою позицію: тепер філософія є насамперед політична практика класової боротьби, хоч вона і має схожість із наукою (абстрактність, раціоналість, системність) і зостається всередині теорії. Політичні практики засновані на ідеологічному розумінні блага та його досягнення, яке наука може уточнити, хоча неможливо остаточно позбавитися ідеології. Оскільки наукове знання матеріальної реальності не говорить безпосередньо з суспільством або політиками, то філософи-матеріалсти мусять передавати його політикам і громадськості. Філософ — «вічний посередник»: він — політик поміж учених і учений поміж політиків. Політичні результати такої взаємодії філософії з політикою зовсім не обов'язково матимуть успіх, просто ідеалістична ідеологія ставатиме науковішою і матеріалістичнішою, що поліпшить імовірність реалізації політичних мет.
Висунувши на перший план під час самокритики класову боротьбу і ленінське розуміння співвідношення між теорією і політичною практикою, Альтюссер після 1968 року перейшов на позиції ленінізму. Ґ. Елліот вважав альтюссерівську ревізію поверненням від оригінальних ідей до сталіністичного марксизму. З іншого боку, «теорія» та «практика» Альтюссера належать до відносин між наукою та філософією і перебувають усередині теорії; теорія і є практика, вона пов'язана з реальністю, як у Леніна, і служить їй. Ленінську термінологію (матеріалізм та ідеалізм) Альтюссер використовував для позначення власних епістемологічних позицій (емпіризм та антиемпіризм).
Соціальна теорія
Проти Геґеля. «Антиекономізм»
Питання про Гегеля посідало центральне місце в дискусіях про матеріалістичну діалектику та марксизм після 1956 року; Альтюссер опонував реабілітації Геґеля та шукав способи подолання геґелівської спадщини. Альтюссер «атакував» Гегеля у трьох напрямах. Він стверджував, по-перше, неможливість зведення марксистської діалектики до гегелівської; по-друге, неможливість зведення марксистської концепції соціального цілого (включаючи концепцію причинності) до геґелівської; по-третє, відмінність між марксистською наукою історії та будь-якою іншою філософією історії, Геґелем насамперед.
У геґелівській діалектиці Дух розгортає новий зміст у процесі саморозвитку абсолютної Ідеї, яка є кінцева реалізація динаміки історії; зміст вже є у згорнутому вигляді. Соціальні зміни породжуються протиріччям між сутністю суспільства та Ідеєю свободи. Альтюссер використав термін «експресивна тотальність» для позначення гегелівської «тотальності», в якій ціле було більше, ніж звичайна сума частин. Зміни в тотальності виражають центральну суперечність у сутності соціального цілого, у його Дусі, незалежно від того, де саме відбуваються зміни — у громадянському суспільстві, державі, економіці чи культурі. «Сутність» визначає всі аспекти соціального життя, кожен елемент якого є внутрішня сутність цілого. Геґелівський «сутнісний поділ» дозволяв проводити поділ між елементами соціального цілого і виявляти відносини між ними, що виражають їхню внутрішню сутність. Прикладом такої геґелівської сутності може бути абстрактна юридична особа у Стародавньому Римі. Телеологізм Геґеля зберігається в Лукача і Сартра чи механицизмі економічного детермінізму Каутського і Люксембурґ.
Марксистська діалектика, на відміну геґелівської, не телеологічна, у ній немає початкової заданості змісту у згорнутому вигляді. Альтюссер заперечує геґелівське зняття протиріччя, яке є телеологія, і відмовляється від використання геґелівської діалектики для опису суспільних протиріч. Діалектичний метод неможливо вилучити з геґелівської проблематики, оскільки не може бути діалектики, яка була б і матеріалістичною, і ідеалістичною: йдеться про різні системи та методи, а не про діалектичний метод, окремий від системи. Альтюссер украй критично ставився до геґелівської діалектики в період «За Маркса» та «Читати „Капітал“»; пізніше, починаючи приблизно 1968 року, в іншому полемічному контексті, він не заперечував історичних та концептуальних зв'язків з Геґелем.
Важливим аспектом альтюссерівської ревізії історичного матеріалізму був антиекономізм. Відповідно до базового принципу історичного матеріалізму, економіка є фактором, «в кінцевому підсумку» (Ф. Енґельс), що детермінує соціальне життя та розвиток суспільства. Ключовим протиріччям у марксизмі є протиріччя між найманою працею та капіталом. Альтюссер відкидає економічний детермінізм, який вважає пережитком механіцизму ХІХ століття. Теза про детермінацію економічною практикою «в кінцевому підсумку» має радше формальний характер. Реально така детермінація майже ніколи не відбувається. Економізм є хибним марксизмом, він залишається в рамках геґелівського есенціалістського ідеалізму і внутрішньо не діалектичний, оскільки заснований на метафорі сутність/явище і не здатний пояснити категорії тотальності та протиріччя. Економічна суперечність сама по собі не може призвести до пролетарської революції. Отже, теоретично неможлива й революційна політика, що ґрунтується на руйнуванні існуючих виробничих відносин. Альтюссер наполягав на тому, що економізм був причиною багатьох політичних провалів комуністичного руху, включаючи сталінське «відхилення». Революція, навпаки, є ірраціональний вибух самого базису, неможливий з погляду економізму.
Соціальна практика як процес без суб'єкта
Для Альтюссера (принаймні у ранній період) будь-яка людська діяльність є практика. У статті «Про матеріалістичну діалектику» (1963), включену до збірки «За Маркса», Альтюссер зазначає:
| | Під практикою як такою ми розумітимемо будь-який процес перетворення даного певного матеріалу на певний продукт, перетворення, здійснюваного певною людською працею, що використовує певні засоби («виробництва») | |
Для перетворення існуючих матеріалів готові продукти використовуються існуючі засоби виробництва. Цей аспект має Маркс. У Альтюссера у процесі перетворення відсутні цілі. Відхід від цілепокладання дозволяв Альтюссеру замінити марксову детермінованість процесу праці кінцевим продуктом на детермінованість самим процесом перетворення, антропологія людських цілей, бажань та технологій замінювалася існуючими та можливими структурами. Місце людини займають виробничі практики, що конституюють соціальне ціле. Самі люди є лише випадковим «сирим матеріалом» для виконання певної соціальної ролі, а не джерелом соціальних змін. Альтюссер використовує процес дитячої соціалізації на підтвердження цієї тези: уявлення у тому, що є творці себе, є ілюзія. Альтюссер прийняв положення лаканівського трактування структурної лінгвістики про те, що несвідоме структуроване так само, як і мова: соціальна детермінованість не усвідомлюється, оскільки вже структурована. Структура практик залежить від властивостей людських індивідів: практика є процес трансформації без суб'єкта.
Соціальні практики, соціальна формація і спосіб виробництва
Соціальні практики складаються з різних «інстанцій» (або «рівнів»), перебувають у системі структурного взаємозв'язку та становлять єдине соціальне ціле. Альтюссер не дає чіткого термінологічного розмежування соціальних структур, відносин та практик; інстанції є різні рівні, які мають функціональну цілісність і самі складаються з структур. Соціальні відносини є актуалізації (прояви) соціальних структур, які реалізуються, відтворюються та змінюються у практиках, підпорядкованих правилам, але одночасно відкритих для змін.Практики не можна редукувати одна до одної, тому не можна створити соціальну теорію, яка повністю осмислила б сутність соціальної реальності. Найбільш важливими видами інстанцій, що становлять основу соціального цілого, є економічна, політична та ідеологічна. Важливою властивістю соціальних практик є їхня множинність. Множинні практики завжди перебувають у складному єдності певної соціальної формації як системи взаємозалежних і взаємозалежних практик, що називається «артикуляцією»: єдністю панування і підпорядкування. Соціальна формація є складною єдиною ієрархією рівнів або інстанцій, «сукупністю інстанцій, артикульованих базисом даного способу виробництва». Спосіб виробництва артикулює всі елементи соціальної формації, формуючи складне соціальне ціле. Різні практики всередині соціальної формації співвідносяться одна з одною через їх позиції в ієрархії, яка будь-якої миті артикулюється поєднанням двох факторів — структурного та кон'юнктурного.
Спосіб виробництва в Альтюссера мав кілька термінологічних нюансів. По-перше, це не лише засоби та відносини виробництва, а й соціальні умови їх існування та відтворення. Спосіб виробництва відноситься не тільки до економіки, а й до політичних та ідеологічних відносин та інстанцій: він є артикуляцією або складною єдністю усіх взаємопов'язанихрівнів різних практик. По-друге, складність соціальної структури передбачає комбінацію кількох способів виробництва. По-третє, спосіб виробництва відрізняється від соціальної формації. В останнім випадку йдеться про епістемологічний аспект: спосіб виробництва був теоретичним об'єктом, а соціальна формація — застосуванням теорії до історичної реальності (конкретної кон'юнктури). Альтюссер наполягав, що після Маркса саме концепт способу виробництва (а не суспільства) являє собою єдиний об'єкт вивчення історичного матеріалізму; сам концепт не мав нічого спільного з класичною політичною економією та теоріями суспільства та історії епохи Просвітництва.
Структурна наслідковість
Замість геґелівської діалектики Альтюссер використав «структурну наслідковість» Спінози для пояснення відносин елементів усередині соціального цілого. Згідно з Альтюссером, Спіноза був попередником Маркса в теоретичній революції, насамперед у розумінні наслідковості. До Маркса існувало дві традиційні моделі наслідковості: «транзитивна» (картезіанська спадщина та британський емпіризм), або «механічна», наслідковість та «експресивна», або «лінійна», наслідковість (традиція Лейбніца та Геґеля, включаючи «вульгарний» марксистський економізм і «абсолютний історизм» Ґрамші, Лукача та Корша). Транзитивна наслідковість зводить ціле до його частин; експресивна причинність підкреслює первинність цілого як сутності, частини якого є лише виразу цілого. На відміну від транзитивної наслідковості, структурна причинність визначає вплив цілого з його частини; на відміну від експресивної причинності, вона робить ціле сутнісним і зводиться до його частин. Концепт структурної наслідковості пояснював відносини як між загальною структурою (соціальною формацією) та її секторальними структурами (економічними, політичними, ідеологічними рівнями), так і між секторальними структурами та його елементами — засобами і відносинами виробництва.
Структурна наслідковість концептуалізувала соціальне ціле як паралелограм сил, кожна з яких несе на собі відбиток умов свого існування самого соціального цілого. Кожен процес виробництва, будучи унікальною структурою, пов'язаний із структурним цілим; жодна зі структур не зводиться до сутнісної причини інших. Таке визначення близьке за змістом "субстанції" Спінози, іманентної своїм «модусам» (ефектам) і видимої з різних аспектів. Структура є ціле, яке артикулюється лише своїми елементами та наслідками та вичерпується ними. Наслідковість завжди залежить від умов складно структурованого цілого: елементи детерміновані цілим та відносинами з іншими елементами всередині цілого. Причина не зводиться до вираження прихованої сутності: немає першопричини чи кінцевої причини. Ціле є "відсутня причина", оскільки неможливо емпірично побачити його вплив на окремі елементи. Висловлюючись мовою Спінози, можна сказати, що ефекти іманентні структурі, яка сама невіддільна від ефектів. Концепт структурної наслідковості привів Альтюссера до антигуманізму й антиісторизму — погляду, що протистоїть позиціям Сартра чи раннього Маркса.
Соціальне ціле та наддетермінація
Соціальне ціле є структура соціальних відносин, що формує систему взаємозалежних практик, організованих усередині детермінованої ієрархії. Соціальне ціле визначає не конкретний зміст практик, а лише їх місце, формуючи перехресні відносини панування та підпорядкування, причини та наслідки. Як «завжди-вже-дана складна структурна єдність», вона дає відносну автономію кожному елементові при зворотному впливі політичних та ідеологічних надбудовних практик на економічний базис. Відносини внутрі цілого не обумовлюються виключно протиріччям між продуктивними силами та виробничими відносинами. «Надбудовні» (вторинні) протиріччя, хоч і формально відсилають до «первинних» (базису), у конкретній ситуації відтворення соціальної формації належать до умов існування самого базису.
Щоб подолати економізм, Альтюссер запровадив концепт «наддетермінації» для опису соціальних протиріч замість традиційної детермінованості надбудови базисом. Концепт був узятий з психоаналізу: Фройд використовував його для аналізу сновидінь, а Лакан переглянув з погляду структурної лінгвістики, пристосовуючись до мови. Альтюссер вважав, що фройдівська наддетермінація найкраще схоплювала марксів сенс протиріччя. Будь-яка приватна суперечність визначена (наддетермінована) всією соціальною структурою в цілому: складне соціальне ціле спочатку внутрішньо асиметричне. Ізольовані елементи загальної структури (людина, клас, інститут чи держава), відображають і втілюють практики та антагонізми, наддетермінуються та підпорядковуються історичній кон'юнктурі. Кожна структура незалежна з інших, має закони, визначальні її розвиток, і може бути зведена до якихось єдиних принципів. Наддетерміноване протиріччя стосується не трансцендентного геґелівського закону, а іманентно соціального цілого, у структурі якого немає ні бінарних семіотичних опозицій, ні визначального відношення центру. Хоча в сучасному капіталістичному суспільстві зберігається головне марксистське протиріччя між найманою працею та капіталом (як і протиріччя між приватним інтересом та загальним благом), воно наддетермінується другорядними протиріччями надбудови; Наддетермінація залежить від загальної структури всіх соціальних рівнів. Структурувавши цілісність соціальних практик, можна зрозуміти їхній вплив одне на одного, а отже, і сам механізм наддетермінації.
Панівна структура та нерівномірний розвиток
Альтюссер використовує концепт децентрованої «панівної структури» для позначення головного елемента соціального цілого, який детермінує всі інші практики. Панівна структура забезпечує «складно-структурно-нерівноправну детермінацію». У неї немає центру чи сутності, вона змінюється залежно від наддетермінації протиріч у конкретний момент та від їхнього нерівномірного розвитку.
За капіталізму економіка є панівною структурою в ієрархії соціальних практик. У світі структура економічної практики полягає у виробництві та споживанні товарів, яке визначає виробництво моральних цінностей, наукового знання, сім'ї, мистецтва тощо. У різні періоди історії можуть панувати релігія, держава, ідеологія чи, наприклад, політика, яка детермінує соціально-економічну структуру за феодалізму. Щоб встановити взаємозв'язки між різними рівнями практик, Альтюссер використовує ленінську тезу про «нерівномірний розвиток», перевертаючи його трактування в ранній роботі Мао Цзедуна «Про суперечність» (1937). На відміну від Мао (для якого нерівномірність була наслідком протиріччя), для Альтюссера, з його позицій структурного цілого, протиріччя є результатом нерівномірності. Розвиток продуктивних сил усередині способу виробництва часто нерівномірний, розвиток окремих практик не обов'язково гомогенно або лінійно, а порівняно автономно, з власними протиріччями та швидкістю розвитку.
Складне та нерівномірне відношення різних інстанцій одна до одної в конкретний момент часу називається «кон'юнктурою». Історична кон'юнктура залежить від ієрархічних відносин між практиками та історії розвитку кожної практики. Деякі економічні елементи всередині капіталістичні, інші — соціалістичні. Такі ключові історичні події XX століття, як революція 1917 року, Кубинська революція, революція в Китаї тощо не можна пояснити в рамках простого марксистського економізму, але можна зрозуміти за допомогою наддетермінації. Концепт наддетермінації пояснює, чому конденсація протиріч у 1917 році призвела до того, що у «відсталій» Росії, яка, за Леніним, була слабкою ланкою імперіалістичного ланцюга, відбулася революція.
Теорія ідеології
Центральне місце у спадщині Альтюссера займає теорія ідеології. Вперше він звернувся до неї у статті "Марксизм і гуманізм" (1964) і пізніше розвинув у своїй найбільш цитованій роботі - статті "Ідеологія та ідеологічні апарати держави" (1970). Ідеологія, з одного боку, є ставлення людей до реальних умов їх існування. З іншого боку, ідеологія завжди матеріальна, існує у вигляді різних соціальних практик. Виходячи з цих двох посилок, Альтюссер приходить до висновку, що ідеологія формує (інтерпелює) людського суб'єкта.
Універсальність та вічність ідеології
Для Альтюссера періоду «Марксизму та гуманізму» ідеологія — система, яка не має зовнішнього джерела походження і має внутрішню логіку та правила, що визначають єдність її елементів. Головним (парадигмальним) прикладом ідеології був гуманізм, саме визначення ідеології пов'язувалося з протиставленням науці. Тоді Альтюссер так визначав ідеологію:
| | Зостаючись на рівні найзагальніших схем, достатньо знати, що ідеологія — це система (яка має власну логіку та суворість) уявлень (які можуть виступати у формі образів, міфів, ідей чи понять), що має певне історичне буття і певну історичну роль у межах того чи іншого конкретного суспільства | |
Однак ідеологія є не просто уявлення людей про світ і суспільство чи хибне знання, а спосіб, з допомогою якого люди «проживають» своє ставлення до умов свого існування. Вона стосується не свідомості (такий підхід, за Альтюссер, є ідеалізм і ліберальний індивідуалізм), а несвідомого. Ідеологія пов'язується з емоційним виміром людського існування, з феноменами страху та надії. Ідеологічні уявлення є передусім структури, а не погляди чи ідеї; структури нав'язуються людям через процес, що вислизає від свідомого сприйняття.
Коментатори часто вказують на велику роль психоаналізу Лакана в альтюссерівській теорії ідеології. Альтюссер використав поняття Уявного, щоб пов'язати ідеологію та внутрішній світ індивіда. Уявне, з одного боку, є обман та ілюзія у спінозівському значенні; з іншого боку, воно є необхідною формою невизнання, що відповідає підходу Лакана. Лаканівське Уявне лише частково конституює суб'єкта через фантазію про власну цілісність, назавжди виключаючи із Символічного виміру досвіду, вимір Реального. На відміну від Лакана, у якого Уявне було домовною стадією психічного розвитку дитини, в Альтюссера воно продовжує існувати й у дорослому житті: зберігається хибне уявлення про індивідуальну суб'єктивність. У трактуванні Альтюссера була залежність між уявним і справжнім (практичним) ставленням людей до навколишнього світу. Зв'язок здійснює ідеологія, заснована на людських припущеннях, віруваннях, надіях та бажаннях. Реальне ставлення до чогось неминуче перетворюється на уявне, що виражає бажання щось бачити. Інакше кажучи, індивіди проживають своє ставлення до умов існування в уяві. Зв'язок ґрунтується на взаємній наддетермінації, завдяки якій ідеологія здатна визначати ставлення людей до умов їхнього соціального життя. Ідеологія присутня в людській підсвідомості, в особистісному вимірі соціального життя (вибір імені дитини до його народження вже є ідеологія) та матеріально-громадському світі у формі інститутів. Ідеологія є наслідком існування суспільства як соціальної цілісності. У зв'язку з альтюссерівським холізмом на соціологічній літературі позначався вплив соціології Еміля Дюркгайма, особливо його теорії релігії, на концепцію ідеології Альтюссера.
Оскільки ідеологія функціонує несвідомо, вона перебуває «поза історією». Ідеологія трансісторична, вічна і існуватиме навіть у комуністичному суспільстві. Уявлення про те, що ідеологія може зникнути, утопічно: людина є «ідеологічна тварина». Ідеологія така ж вічна, як фройдівське несвідоме. Альтюссер пише:
| | …якщо я можу висунути проєкт теорії ідеології як такої і якщо ця теорія є одним із тих елементів, від яких залежать теорії приватних ідеологій, то, на перший погляд, те, що я зараз скажу, виглядатиме досить парадоксально: ідеологія не має історії | |
Наукове розуміння не скасовує ідеологію, а навпаки, підтверджує необхідність її існування. Альтюссер, проте, розрізняв ідеологію у цьому трансісторичному сенсі і конкретні соціально-історичні форми ідеологій: феодальні, буржуазні і навіть пролетарські. Ідеології можуть бути консервативними, революційними, конформістськими чи реформаторськими. У класових суспільствах панує ідеологія панівних класів, хоча і запозичує деякі елементи ідеологій інших класів. Ідеологія висловлює певні цінності та водночас є структурним елементом, за допомогою якого ставлення людей до умов їхнього існування відповідає інтересам панівного класу. За комунізму люди продовжуватимуть вважати себе вільно діючими суб'єктами, а отже, збережеться ідеологія. У безкласовому суспільстві ідеологія транслюватиме цінності та залишиться елементом структури, проте там вона служитиме загальному благу, зокрема як засіб для освоєння людьми зовнішнього світу. Загалом різниця між класовим і комуністичним суспільством не настільки велика, як раніше думали західні марксисти.
Ідеологічні апарати держави
Одним з ключових у концепції Альтюссера є твердження про матеріальне існування ідеології. Ідеологія відтворює відношення виробництва, установлюючи способи ідентифікації суб'єктів, аби вони посідали відведені їм позиції у соціальній формації. У цьому зв'язку Альтюссер змінив поширене марксистське тлумачення держави як інструменту буржуазії проти полетаріату, виділяючи два аспекти державної влади: «репресивні апарати» (армія, поліція, суд, пенітенціарна система тощо) й «ідеологічні апарати». За Альтюссером, людські уявлення чи ідеї (цебто ідеологія) мають смисл і можуть існувати тільки в ритуалізованих практиках (діях), які, своєю чергою, існують внутрі апаратів. Ідеологія не є причина чи наслідок апаратів; вони зовсім не надають ідеології матеріального втілення. Апарати і є сама ідеологія, тобто первинний спосіб її існування, а не просто її вираження чи втілення. Альтюссер пише:
| | …ідеологія завжди існує в такому собі апараті, у його практичній діяльності або практиках. Це існування матеріальне | |
Ідеологічні апарати Альтюссера мають схожість із поняттям громадянського суспільства в Антоніо Ґрамші. Ідеологічні апарати існують у формі соціальних інститутів, таких як сім'я, масмедіа, церква, освіта, політичні партії, профспілки, індустрія розваг і т. д. У соціальному житті уникнути цих інститутів неможливо, і тому не можна уникнути впливу ідеології, вона є соціальною практикою, а не просто інтелектуальною ілюзією. Ідеологічні апарати держави є інституційними просторами, в яких «живе» ідеологія, яка виконує функції примусу. Конкретна ідеологія в апаратах завжди є ідеологією правлячого класу.
В «Ідеології та ідеологічних апаратах держави» Альтюссер виділив такі види ідеологічних апаратів:
- релігійний (система різних церков);
- шкільний (система різних шкіл, приватних та державних);
- сімейний, юридичний (право відноситься одночасно до репресивного апарату та до системи ідеологічних апаратів держави);
- політичний (політична система, включаючи різні партії);
- профспілковий;
- інформаційний (преса, радіо, телебачення тощо), культурний (література, мистецтво, спорт тощо).
Репресивний апарат належить до громадської сфери, а більшість ідеологічних апаратів — до приватної. Хоч Альтюссер і протиставляє репресивний апарат ідеологічним апаратам, різницю між ними щодо, вони тісно пов'язані і взаємно допомагають одне одному. Ідеологія відтворює через практики, по-перше, репресивні апарати, тобто надбудову в марксистському значенні; по-друге, відносини виробництва та, по-третє, робочу силу. У зрілих капіталістичних суспільствах панівне становище, внаслідок класової боротьби проти раніше панівного апарату церкви, зайняв шкільний ідеологічний апарат. У школі відбувається підготовка людей до майбутньої експлуатації. У Франції, наприклад, школа втовкмачує певну кількість «ноу-хау», що є або замаскованою ідеологією (французька мова, арифметика, природознавство, література), або просто панівна ідеологія в чистому вигляді (етика або філософія). Коли люди закінчують навчання, засвоєна у школі ідеологія визначає їхнє бажання працювати і ставати робітниками, техніками, керівниками, капіталістами тощо.
Найбільш яскравим прикладом матеріального існування ідеології є релігія. Релігійна ідеологія проявляється як у відправленні формального ритуалу, так і в наявності внутрішньої віри. Саме відправлення ритуалу дозволяє людині думати, що вона «внутрішньо» вільна, а об'єктивний факт молитви існує лише «зовні», не торкаючись її внутрішнього «Я». Насправді таке уявлення про внутрішню свободу є ілюзією. Альтюссер цитує Блеза Паскаля: «Похили коліна, почни молитися і ти повіриш», маючи на увазі, що не молитва є наслідком віри в Бога, а дія — соціальна практика — продукує віру. Релігійна віра завжди матеріальна й існує у вигляді соціальної практики, яка є способом існування ідеології. Ритуал як матеріальний компонент віри є необхідною умовою самої релігії.
Суб'єктивація й інтерпеляція
Людина формується ідеологією і завжди знаходиться всередині ідеології, оскільки не може вийти за межі таких її нематеріальних елементів, як сексуальність чи мову. Теза про формуючу суб'єкта ідеологію відсилає до лаканівського поняття дзеркальної структури Уявного; «Дзеркало» Лакана аналогічно ідеології. Робота ідеологічних апаратів завжди звернена до людських суб'єктів: сама категорія суб'єкта є частиною ідеології. Досуб'єктний стан (індивід) є лише умова, що не має значущості, для виникнення суб'єкта та ідеології. Альтюссер пише:
| | Ми сказали, що категорія суб'єкта є конститутивною для будь-якої ідеології, але водночас слід зазначити, що категорія суб'єкта є конститутивною для будь-якої ідеології лише тому, що (визначальна) функція будь-якої ідеології – «конституювати» конкретних індивідуумів у суб'єктів | |
Суб'єкт є насамперед те, що суб'єктивується (фр. assujetti); він діє самостійно, а піддається впливу рамках відносин панування. Початковий етап конституювання суб'єкта відбувається при опануванні мовними навичками, які необхідні отримання соціального статусу. Навчання мови є актом підпорядкування, оскільки мовні правила відповідають правилам соціальних структур панування та ідеології. Процес соціалізації через опанування виробничих та освітніми навичок є одночасно процес посилення підпорядкування влади. Відтворення соціальних навичок є процесом відтворення суб'єкта, який Альтюссер називає суб'єктивацією. Суб'єктові ставляться ті чи інші дії, наприклад, політичні чи моральні. Суб'єктивація має парадоксальну та двоїсту природу: невиконання суб'єктом певних дій спричиняє покарання та насильство, але водночас вона не просто механічно нав'язує соціальні норми, а передбачає їхнє свідоме засвоєння суб'єктом та вільне підпорядкування. Нав'язування політичного чи морального суб'єкта, декартівського «суб'єкта істини», «еґо» чи свідомості, які передують чи є причиною істини, чи провадження відносин панування, не залишає можливості для істини чи політичної легітимації. Конституювання суб'єкта ідеологічними апаратами відтворює традиційну релігійну модель: Закон/Влада є заміна божественного Суб'єкта (Бога); структурно механізм суб'єктивації через приховане підпорядкування залишається тим самим.
Ідеологія не лише суб'єктивує індивідів, але й «інтерпелює», тобто конститує індивідів у ролі конкретних суб'єктів. Це центральна теза концепції Альтюссера. Для опису акту створення суб'єкта Альтюссер використовує концепт інтерпеляції («оклику»). Інтерпеляція являє собою елемент щоденної ідеологічної практики, котра забезпечує відтворення умов продукування через трансформація людських індивідів у суб'єктів. Внаслідок інтерпеляції індивіди, що стали суб'єктами, надалі «вільно» вибиратимуть їхню власну суб'єктивацію.
Інтерпеляція точніше показує відношення між ідеологією та суб'єктом: зв'язок заснований на процесі визнання. Визнання суб'єктом ідеології є несвідома подія, яка ніколи не усвідомлюється; визнання є необхідна зворотня стороня виникнення свідомості, уявлень, дій та мови суб'єкта. Інтерпеляція здійснюється ідеологічними апаратами держави, наприклад, школою, релігією чи сім'єю. Акт інтерпеляції є основним елементом роботи ідеологічних апаратів. Інтерпеляція має місце, коли людина визнає, що звернення було адресоване їй і, приміром, може мати форму простого оклику поліціянтом перехожого: «Агов, ви!» (або іншого звернення чи призову). Оскільки немає місця поза ідеологією, всередині людського тіла вже є вроджена готовість, відкритість цього оклику. Ідеологія наближається до індивіда і гукає суб'єкта, що перебуває всередині простору тіла у вигляді самої категорії суб'єкта. Індивід відповідає на оклик, думаючи, що гукають саме його, так, буцім він дізнався власне відзеркалення. Відповідаючи «так, це я!», індивід запрошує ідеологію до себе, ніби впускає знайомого незнайомця до себе в будинок. Через війну індивід остаточно стає суб'єктом, займаючи «позицію суб'єкта» і визнаючи себе учнем, громадянином, глядачем тощо.
Насправді вічна і трансісторична ідеологія «завжди-вже окликнула» індивідів як конкретних суб'єктів. Повсякденні ритуали — вітання, звернення, потиск рук — лише підтримують ідеологічне функціонування суб'єкта. Люди «завжди-вже» призначені стати суб'єктами, оскільки навіть до свого народження дитина призначена як суб'єкт ідеології: вона вже включена в сімейні ритуали (вибір імені, включення його в державну і сімейну міфологію і т. д.). Робітники у сучасній капіталістичній державі працюють самі якраз тому, що вони «завжди-вже» покликані правлячою ідеологією, і «вільно» підпорядковуються розпорядженням, оскільки ідеологія вже живе у них. Найважливіше те, що вони добровільно здійснюють дії та вчинки, які підтримують функціонування механізму виробництва. Людина завжди охоплена ідеологією, навіть якщо вона думає, що свідомо використовує ідеологію. Раціональна та усвідомлена поведінка є наївна ілюзія чи ідеологічна видимість.
Яскравим прикладом інтерпеляції є оклик індивіда з боку Бога, єдиного та головного суб'єкта релігії. У християнській теології відбувається подвоєння суб'єкта абсолютним суб'єктом (Богом); вони перебувають у лаканівському дзеркальному відношенні. Суб'єкт-Бог «рекрутує» безліч суб'єктів. Він підпорядковує їх і водночас надає свободу та певні гарантії порятунку. Складне «дзеркальне зв'язування» забезпечує відгук індивідів, їх підпорядкування Суб'єкту-Богу, взаємність визнання людських суб'єктів та Суб'єкта-Бога як суб'єкта по відношенню один до одного і самого себе, абсолютні гарантії порятунку у разі визнання та адекватної поведінки.
«Випадковий матеріалізм», або «Філософія зіткнення»
У пізній період Альтюссер розробляв філософію «випадкового матеріалізму» («філософію зіткнення»). На теперішній час дослідники активно обговорюють, чи є вона продовженням ранніх робіт, остаточним розривом з ними або ключем до розуміння всієї його творчості. Цілком імовірно, що ідеї розроблялися довгий час і мали зв'язок з ранніми роботами, з постструктуралізмом, зокрема, з філософією Дерріда. Дослідник Вітторіо Морфіно називає тези, що вказують на явну спадкоємність із роботами 1960-х років: процес без суб'єкта та заперечення будь-якого виду телеології; первинність взаємин перед елементами; теоретичний антигуманізм; відсутність об'єкта у філософії; схема структури метафізики: Походження - Суб'єкт - Об'єкт - Істина - Кінець - Підстава. В. Морфіно виділив такі ключові концепти пізнього Альтюссера: порожнеча/ніщо; зіткнення; факт / Faktum / фактичний / фактичність; кон'юнктура/з'єднання; необхідність/випадковість.
Альтюссер писав про особливу «підводну» течію в історії філософії — «матеріалізм зіткнення» або «випадковий матеріалізм». У традицію матеріалістичної думки входять Демокріт, Епікур, Лукрецій, Макіавеллі, Спіноза, Гоббс, Руссо, Монтеск'є, Маркс, Ніцше, Гайдеґґер, Вітґенштайн, Дерріда та Дельоз. Опорними концептами цієї традиції є межа, кордону, порожнеча, відсутність центру, свобода. Альтюссер повертається до тези кінця 1960-х років про дві позиції у філософії: матеріалізм та ідеалізм, які перебувають у постійній війні одна з одною, причому в нерівному становищі, оскільки випадковий матеріалізм завжди перебуває в опозиції. Філософія виробляє не універсальну істину, а умовні істини, які конкурують одна з одною; метафізичні положення істинні лише остільки, оскільки вони мають пояснювальну чи практичну цінність. Філософія повинна постійно запитувати себе про своє місце та позицію в кон'юнктурі, задаючи питання: що слід робити? Якщо матеріалістична філософія має об'єкт вивчення, то це «порожнеча», яка не існує, а лише можлива. Концепція онтологічна порожнечі: порожнеча передує філософії; разом з тим саме філософія створює філософську порожнечу, щоб наділити себе існуванням. Порожнеча субстанціалізується, а не практикується: філософія привласнює та репрезентує порожнечу у вигляді «ніщо».
Випадковий матеріалізм бере початок в епікурівському хаотичному зіткненні атомів, що перебувають у порожнечі, «дають народження світу». Альтюссер, як і раніше, відкидає есенціалізм та телеологізм в історії. В основі всіх матеріальних світів лежать зміни чи випадковість. Пізнання, опис чи передбачення можливі, але виникнення чи зміна майбутніх світів випадкове, а не обов'язкове. Інтерпретуючи першу фразу «Логіко-філософського трактату» Вітґенштеана і звертаючись до Гайдеґґера через Дерріда, Альтюссер формулює постійне непередбачуване вислизання, догляд, падіння світів і подій. Як і атоми Епікура, які відхиляються від прямого шляху та несподівано стикаються з іншими атомами, нові світи виникають із випадкових зіткнень між існуючими матеріальними елементами. Зіткнення є одиночною випадковою історичною подією, що протистоїть необхідності. Випадковість не відсутність необхідності: швидше, необхідність є становлення внаслідок випадкових зіткнень.
Бог-Природа Спінози є порожнеча. Руссо та Гоббс — приклади філософів порожнечі та випадковості, оскільки вони визнавали випадкове походження та існування політичного порядку. У Макіавеллі і Маркса випадковий матеріалізм набуває політичного виміру. Макіавеллі намагався скасувати провіденціалізм та телеологію у політичній думці. У Маркса Альтюссер бачить поєднання філософії порожнечі та матеріалізму зіткнення: марксові способи виробництва є випадкові зіткнення; ціле, що виникає в результаті схоплювання зіткнення, не передує схоплювання елементів, а слідує за ним. Тому капіталізм міг ніколи виникнути. Тривале зіткнення, проте, має структуру; у момент зіткнення структура стає первинною стосовно елементів. Порожнеча не творить світ (хоча у вигляді ніщо лежить в основі його походження) і не збігається з моментом зіткнення, а відноситься до майбутнього, яке не можна знати, а можна лише очікувати. Альтюссер переглянув і підхід до класової боротьби: існують «кордони» або «нейтральні території», які уникають однозначної детермінації класовою боротьбою (мистецтво, мова, звичаї, релігійні почуття тощо).
Критика
Ми всі повинні бути глибоко вдячні Альтюссерові за те, що він залучив французький марксизм назад до діалогу з рештою французької філософії.
Альтюссера зазвичай зараховували до структуралістів чи структуралістських марксистів. Проте таке віднесення неоднозначне. Для марксистської традиції його трактування Маркса та філософія загалом були вкрай специфічними. Альтюссер активно критикував Леві-Стросса, «структуралістська ідеологія» якого здавалася йому (як і іншим марксистам) надто раціоналістичною та есенціалістською, з ознаками ідеалізму. В останні роки набула поширення спинозистська інтерпретація альтюсерівської філософії. Сам Альтюссер вважав себе спинозистом, а не структуралістом. Водночас, спинозистські позиції Альтюссера мали схожість із лукачевською «тотальністю буття». І Альтюссер, і гегельянські марксисти наполягали на важливості холістської перспективи, оскільки багатьом завдячували колективістської соціології Еміля Дюркгейма, хоча й заперечували його поняття «морального співтовариства». Після публікації ранніх рукописів можна говорити і про більш виважену оцінку альтюсерівського ставлення до Гегеля.
Для критиків та багатьох коментаторів альтюсерівської версії марксизму вона була догматичним теоретизуванням, науковим ідеалізмом та аісторизмом, оскільки Альтюссер ставив ідеологію та політику на один онтологічний рівень із економічною практикою. Альтюссерівську ревізію історичного матеріалізму називали «гіперемпіризмом», «структурним функціоналізмом», «детермінізмом», «догматизмом», «сталінізмом», «ідеалізмом». Висновки Альтюссера про те, що навіть після революції люди залишаться простими «носіями» структур і збережеться поділ між теоретичними та іншими практиками, призвели до переказу його анафемі багатьма західними марксистами за сталінізм чи принаймні інтелектуальний елітизм. Ймовірно, найбільш відома критика британського історика-марксиста Едварда П. Томпсона, польського філософа та історика марксизму Лешека Колаковського та учня Альтюссера Жака Рансьєра. На їхню думку, наукові устремління Альтюссера були помилковими, яке теоретичні і політичні спроби порвати зі сталінісським марксизмом закінчилися невдачею. Як пишуть сучасні дослідники, у низці аспектів критика тих років була досить поверховою і до теперішнього часу частиною застаріла, особливо у світлі численних посмертних публікацій текстів Альтюссера; критика не враховувала історичний контекст їхнього написання та еволюцію філософа.
Сучасні дослідники вважають, що конкретні дослідження Альтюссера (суперечність, соціальна формація, теоретична практика та інших.) представляють переважно історичний інтерес. Здійснивши у 1960-ті та 1970-ті роки деконструкції як догматичного марксизму, так і марксизму в цілому, Альтюссер не зміг запропонувати теоретичну альтернативу. У критиці антропоцентристських концепцій та залежності гуманізму від суб'єкта Альтюссер просунувся максимально далеко, але не розробив адекватного підходу, що враховує помилки гуманістів. Усунувши поняття суб'єкта, Альтюссер зіткнувся з проблемою, яку не зміг розв'язати: як обґрунтувати революційну політичну практику (і політику загалом) без усвідомленого актора. Виступаючи за повернення до Маркса, Альтюссер парадоксальним чином сприяв відходу від Маркса, який набув форми постструктуралізму. За словами дослідника Н. В. Шихардіна, Альтюссер «був готовий стати Лютером французького марксизму», проте ціна обґрунтування науковості марксизму виявилася занадто великою: вибір сциентизму і подальша інтелектуальна траєкторія вивели його за межі марксизму. Г. Еліот резюмує теоретичні невдачі Альтюссера: антиемпіризм є тендітний компроміс між раціоналізмом і конвенціоналізмом, що веде до перспективизму або реалізму; антигуманізм є парадоксальним скасуванням людської природи, що повторює дихотомію структура — дія і сприяє функціоналістському підходу до ідеології; антиісторична антиномія теорія — історія підкреслює соціальне відтворення, залишаючи осторонь соціальні зміни; антиекономізм є квазілінійний дозвіл головоломки базис — надбудова за допомогою нестійкої категорії «порівняльної автономії».
«Хрестовий похід» Е. П. Томпсона
Есей «Злиденність теорії» (1978) представника «нових лівих» Едварда П. Томпсона було відповіддю на поширення альтюсеріанства у Великій Британії в 1970-ті роки. Виступаючи з позицій, близьких до сартрівських, Томпсон люто обрушився на Альтюссера, назвавши його філософію ідеалізмом, соціальну теорію — буржуазною ідеологією, а політику — сталінізмом у теорії. З точки зору Томпосона, мета альтюссерівського проєкту полягала в тому, щоб
| | …відновити дисциплінарний контроль держави та партії, відтворити ідеологічну ортодоксію, тобто, по суті, реконструювати, у змінених обставинах, сталінізм без Сталіна. | |
Критика Томпсона торкалася проблем теорії теоретичної практики та антиемпіризму, концепти структури та дії та проблеми виникнення деліберативних соціальних змін. Згідно з Томпсоном, структуралістське зведення соціальних агентів до простих носіїв структур призводить до заперечення їхньої ролі як справжніх творців історії, здатних усвідомлювати умови соціального життя через досвід. Антиемпіризм і уникнення емпіричних способів перевірки неявно поділяють наукову та звичайну працю, що призводить до інтелектуального елітизму та сталінізму. Трансісторичні категорії не здатні пояснити деліберативні соціальні зміни, для яких потрібні гнучкіші історичні концепти. Структуралістські позиції Альтюссера неспроможні концептуалізувати історичний процес взагалі, оскільки виключають людських агентів і їх простими носіями структур панування.
Критика Томпсона, одного з провідних у світі істориків-марксистів, справила ефект, серйозно заплямувавши репутацію Альтюссера в англомовному світі, хоча сам Томпсон складав думку про Альтюссера в основному з робіт англійських соціологів-альтюсеріанців, чиї позиції мали доволі посередній стосунок до Альтюссера. Альтюссер не відповів на цю критику. У 1980 році інший британський історик і філософ-марксист, Перрі Андерсон, виступив з більш виваженою оцінкою робіт Альтюссера, хоч і виявляв певну зневагу до французького мислителя. Андерсон закликав враховувати історичний контекст в оцінці робіт Альтюссера, опонуючи Томпсону та зазначаючи, що
| | …будь-якому історикові, марксисту чи немарксисту, слід знати, що політичний характер змісту думки може бути визначений лише відповідальним вивченням тексту та контексту. | |
Структурний функціоналізм
Альтюссер зазнав широкої критики за функціоналізм. Жан Бодріяр та багато інших соціологів та соціальних антропологів вважали альтюсерівський підхід функціоналістським і застарілим; соціальна формація є негнучким поняттям, оскільки має економічний базис та політичну, культурну та ідеологічну надбудову.
З цієї точки зору, теза про вічність ідеології означає універсальну функціональну необхідність конституювання суб'єктів, які суб'єктивуються для відтворення соціального поділу праці. Альтюссерівська концепція держави функціоналістська: роль державних апаратів полягає у відтворенні відносин виробництва, вони реалізують розпорядження, встановлені на економічному рівні. Неясно, як у соціальному відтворенні державних апаратів можливі непередбачувані соціальні зміни (deus ex machina класової боротьби). Альтюссер поділяє невдачу функціоналізму Толкотта Парсонса та функціоналістської соціології загалом. І Парсонс, і Альтюссер концептуалізували порядок і відсутність змін: Альтюссер повинен був пояснити, чому революція не відбувається, і дійшов висновків про існування практик, які прив'язують людей до соціальної системи, а Парсонс у 1920-х і 1930-х роках був стурбований поясненням порядку в центрі можливого безладдя (хоча й перебував на протилежних від Альтюссера політичних позиціях), на тлі можливого приходу соціалізму чи фашизму; термінологічно «соціальна система» Парсонса еквівалентна «способу виробництва» Альтюссера. Згідно з Ентоні Гідденсом, у Парсонса й Альтюссера
| | …кожен індивід сягає позиції, коли суб'єкт управляється об'єктом. Актори Парсонса — доповнення до культури, а агенти Альтюссера є доповненнями до структури, але ще більш опосередкованими. | |
Інша критика
Поль Рікер, відзначаючи велику щирість і скромність у текстах Альтюссера, розкритикував ряд його основних ідей. По-перше, з погляду Рікера неясно, у якому сенсі марксизм можна вважати наукою. По-друге, епістемологічний розрив є «інтелектуальне диво». По-третє, понятійний апарат, зокрема, концепт «наддетермінації», навряд чи принципово відрізняється від традиційних марксистських базису й надбудови. По-четверте, неясно, які особливості мають конкретні форми ідеології, наприклад, гуманізм, який можна розуміти дуже широко. По-п'яте, саме загальне визначення ідеології, сформульоване Альтюссером, має спиратися на теорію символічної дії, оскільки передбачає філософську антропологію, що включає мотивації та символи. Посилання до матеріального існування недостатньо, оскільки уявне ставлення не зводиться до ідеологічного апарату. Наддетермінація базису та надбудови по суті повторює характерно релігійний феномен кінцевої обумовленості: самостійний актор у результаті виявляється у грі, яка визначається кимось іншим та в іншому місці. У зв'язку з антигуманізмом Альтюссера, Рікер не бачив, як можна обґрунтувати, наприклад, протест проти порушення прав людини на основі структуралістської ідеї про кінець «філософського… міфу про людину». Рікер відзначав великий вплив Фройда та Лакана на роботи Альтюссера.
Згідно з Лешеком Колаковським, альтюсерівські обґрунтування відмінності науки від іншого типу праці є непереконливою тавтологією. Концепти нерівномірного розвитку та наддетермінації туманні та банальні, повторюючи ідеї Енгельса про відносну автономію надбудови. Вони не стосуються Маркса, позбавляючи до того ж марксизм його специфіки. Подібним чином Раймон Арон охрестив марксизм Альтюссера «уявним» марксизмом «для агресії», підкреслюючи його абстрактний філософський характер і відірваність від конкретного історичного, соціологічного чи економічного аналізу. Ідеї про детермінуючої ролі економіки «зрештою» досить банальні, як і розрізнення науки та ідеології. «Структуралістська містифікація» Альтюссера, згідно з Ароном, мала на меті обґрунтувати науковість історичного матеріалізму, але навіть не була здатна концептуалізувати «соціалістичне пророцтво» про революцію. Теза про епістемологічний розрив у Маркса невірна: Маркс завжди залишався гуманістом, твердження Альтюссера виходить з хибної посилки науковості додаткової вартості, яка, за оцінкою Арона, в сучасній економіці вважається метафізичною.
Мішель Фуко розкритикував альтюсерівський концепт вічної ідеології та категорію незмінного суб'єкта як метафізичні помилки. У книзі "Археологія знання" (1969) Фуко рішуче відкинув визначення ідеології як ставлення людей до умов свого існування; Альтюссер пізніше прийняв низку аргументів Фуко у своїх «Елементах самокритики» (1974). Матеріальне існування ідеології було нерозв'язним парадоксом для Фуко, який відмовився від концепту ідеології. На його думку, уявлення про суб'єкт, що формується ідеологією, є різновидом звичайної метафізики, а дослідження суб'єктивації в галузі ідеології — марний пошук сутності речей там, де її немає. Хоча Фуко і використовував ідеї Альтюссера про шкільну систему у роботі «Наглядати і карати» (1975), він вважав, що «панування над тілом» на Заході виникло історично випадково, а не з урахуванням альтюссерівських «вічних форм».
Бібліографія
- L’avenir dure longtemps, suivi de Les Faits. — P. : Stock/I.M.E.C.; C.F.L, 1992. Нове вид., доп.: P.: Le Livre de Poche, 2006.
- Avertissement aux lecteurs du Livre I du Capital // Marx K. Le Capital (Livre I). — P. : Garnier-Flammarion, 1969. Перевид.: Avertissement aux lecteurs du Livre I du Capital // Écrits philosophiques et politiques. — P. : Stock/I.M.E.C., 1985.
- Ce qui ne peut plus durer dans le Parti communiste. — P. : Maspero, 1978. (дополн. текст из «Le Monde» от 24—27 апреля 1978 ріка).
- La Crise de l'Église et la lutte des classes // Lumière et Vie. — 1969.
- Écrits sur la psychanalyse. Freud et Lacan. — P. : Stock/I.M.E.C, 1993. Нове вид.: P.: Le Livre de Poche, 1996.
- Éléments d’autocritique, suivi de Sur l'évolution du jeune Marx. — P. : Hachette, 1974.
- Freud et Lacan // La Nouvelle Critique. — 1964. — № 161—162.
- Journal de captivité: Stalag XA, 1940—1945: carnets, correspondances, textes. — P. : Stock/I.M.E.C, 1992.
- Lénine et la philosophie, suivi de Marx et Lénine devant Hegel. — P. : Maspero, 1972.
- Lettres à Franca, 1961—1973. — P. : Stock/I.M.E.C, 1998.
- Lire Le Capital, avec É. Balibar, P. Macherey, J. Rancière et R. Establet, 2 t. — P. : Maspero, 1965. Нове вид., доп.: 4 t., 1975. Перевид.: P.: P.U.F., 1996.
- Montesquieu, la politique et l’histoire. — P. : P.U.F, 1959. 3-е изд.: 1992.
- Note sur les Thèses sur Feuerbach // Magazine littéraire. — Sept. 1994. — № 324.
- Philosophie et philosophie spontanée des savants. — P. : Maspero, 1967. Перевид.: La Découverte, 1977.
- Politique et histoire, de Machiavel à Marx: cours à l'École normale supérieure, 1955—1972. — P. : Seuil, 2006.
- Positions (recueil de textes extraits de diverses revues et publications, 1964—1975). — P. : Éd. sociales, 19766. Перевид.: Positions. — P.: Messidor-Éd. sociales, 1982.
- Pour Marx (recueil de textes extraits de diverses revues, 1960—1965). — P. : Maspero, 1965. Перевид.: P.: La Découverte, 1986. Нове вид., доп., з передм. Альтюссера для іноземних видань і з передм. Е Балібара: P.: La Découverte, 1996.
- Psychanalyse et sciences humaines. Deux conférences. — P. : Le Livre de Poche, 1996.
- Sur la pensée marxiste // Future anterieur, Sur Althusser. Passages. — L’Harmattan, 1993.
- Réponse à John Lewis. — P. : Maspero, 1973.
- La Solitude de Machiavel et autres essais. — P. : P.U.F, 1997.
- Sur la philosophie. — P. : Gallimard, 1994.
- Sur la reproduction. — P. : P.U.F, 1995.
- Sur le Contrat social (les décalages) // Cahiers pour l’analyse. — P., 1967. — № 8.
- Une conversation philosophique // Digraphe. — 1993. — № 66.
- 22e Congrès. — P., 1977.
- Feuerbach, L. Manifestes philosophiques: textes choisis, 1839—1845 / trad. par L. Althusser. — P. : P.U.F, 1960. Перевид.: U.G.E., 1973.
Див. також
Примітки
- Альтюссер Луи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 71. —
- Althusser L. Front matter "Elemente der Selbstkritik" (1975) // Elemente der Selbstkritik: Übersetzt und eingeleitet von Peter Schöttler — West-Berlin: VSA: Verlag, 1975. — S. 2. — 111 с. —
- Wolin R. Encyclopædia Britannica
- https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article2277
- CONOR.Sl
- http://rhe.ish-lyon.cnrs.fr/?q=agregsecondaire_laureats&nom=&annee_op=%3D&annee%5Bvalue%5D=1948&annee%5Bmin%5D=&annee%5Bmax%5D=&periode=All&concours=14&items_per_page=10
- Collinson D. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers — 1996. —
- Шинкарук, 2002, с. 18.
- Балибар, 2006, с. 375.
- Stolze, 2013, с. 7.
- Jay, 1984, с. 391.
- Lewis, 2009.
- Тиса, 2023, с. 42.
- Roudinesco, 2008, с. 110.
- Schrift, 2006, с. 86.
- Балибар, 2006, с. 363.
- Кармазіна, 2011, с. 26.
- Ferretter, 2006, с. 2-3.
- Roudinesco, 2008, с. 106.
- Roudinesco, 2008, с. 105.
- Biard, 1995, с. 139.
- Biard, 1995, с. 140.
- Балибар, 2006, с. 364.
- Ferretter, 2006, с. 3.
- Jay, 1984, с. 393.
- Stolze, 2013, с. 8.
- Шихардин, 2009, с. 14—15.
- Schrift, 2006, с. 87.
- Roudinesco, 2008, с. 105—106.
- Балибар, 2006, с. 365.
- Шихардин, 2009, с. 20.
- Benton, 1984, с. 15.
- Jay, 1984, с. 394.
- Шихардин, 2009, с. 79.
- Тиса, 2023, с. 43.
- Ferretter, 2006, с. 69.
- Софронов, 2005, с. 171.
- Балибар, 2006, с. 369.
- Benton, 1984, с. 152.
- Roudinesco, 2008, с. 171.
- Ferretter, 2006, с. 4.
- Roudinesco, 2008, с. 116.
- Софронов, 2005, с. 164—165.
- Ferretter, 2006, с. 114.
- Roudinesco, 2008, с. 113.
- Балибар, 2006, с. 374.
- Roudinesco, 2008, с. 109.
- Benton, 1984, с. 3.
- Benton, 1984, с. 4.
- Benton, 1984, с. 6.
Література
англійською
- Benton, Ted. The Rise and Fall of Structural Marxism: Althusser and His Influence. — N. Y. : St.Martin Press, 1984. — .
- Jay, Martin. Louis Althusser and The Structuralist Reading of Marx // Marxism and Totality: The Adventures of a Concept from Lukács to Habermas. — Cambridge, Oxford : Polity press, 1984. — С. 385—422. — .
- Lewis, William. Louis Althusser // Stanford Encyclopedia of Philosophy. — Stanford : Department of Philosophy, Stanford University, 2009.
- Roudinesco, Elisabeth. Louis Althusser: The Murder Scene // Philosophy in Turbulent Times: Canguilhem, Sartre, Foucault, Althusser, Deleuze, Derrida. — N. Y. : Columbia University Press, 2008. — С. 97—131. — .
- Schrift, Alan D. Louis Althusser (Key Biographies in Brief) // Twentieth-Century French Philosophy: Key Themes and Thinkers. — Oxford UK,etc. : Oxford UK,etc.: Blackwell Publishing, 2006. — С. 86-88. — .
- Stolze, Ted. Althusser, Louis / R. Jon McGee, Richard L. Warms (eds.) // Theory in Social and Cultural Anthropology: An Encyclopedia. — L.A.,etc : SAGE, 2013. — С. 7—10. — .
- Ferretter, Luke. Louis Althusser (Routledge Critical Thinkers). — Taylor & Francis, 2006. — С. 2-4, 69, 83-86, 114. — .
російською
- Балибар, Этьен. Биографическая заметка // За Маркса / пер. с фр. А. В. Денежкина / Альтюссер Луи. — М. : Праксис, 2006. — С. 363—375. — .
- Софронов, Владислав. Луи Альтюссер: возвращение из изгнания // Альтюссер, Луи. Ленин и философия. — Ad Marginem, 2005. — С. 153—175. — .
- Шихардин, Н.В. Французский неомарксизм: противостояние гуманизма и сциентизма. — Курган : Курганский гос. университет, 2009. — С. 131. — .
українською
- Кармазіна, М. Альтюссер // Політична енциклопедія. — Київ : Парламентське видавництво, 2011. — С. 26. — .;
- Шинкарук, В.І. (гол. редкол.) та ін. Альтюссер Луї П'єр // Філософський енциклопедичний словник. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 18. — .
- Алекс Калінікос Живе й віджите у філософії Альтюссера [ 9 березня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 6.03.2017
- Тиса, Роман. Луї Альтюссер: ідеолоґія й ідеолоґічні державні апарати // Визволення людини. Нариси з історії суспільної думки XX ст. — Київ : Вперед, 2023. — С. 42-50. — .
- Олег Ярош. Концепція «суб'єкту ідеолоґії» та політична метафізика в філософії Луї Альтюссера (2003) [ 14 травня 2014 у Wayback Machine.].
французькою
- Biard, Joel. Les écrits philosophiques de Louis Althusser. — P. : La Pensée, 1995. — С. 137—145. — ISSN 0031-4773.
- Étienne Balibar. La Philosophie de Marx. — Paris: Editions La D-couverte, 1993. — 124 pp. — р. 4. (фр.)
Посилання
Твори Альтюссера
- «Економічно-філософські рукописи 1844 р.» Карла Маркса. Політична економія і філософія (1962) [ 8 січня 2012 у Wayback Machine.].
- Марксизм і гуманізм (1963) [ 7 квітня 2015 у Wayback Machine.].
- Ідеологія та державні ідеологічні апарати (1969) [ 8 січня 2018 у Wayback Machine.].
Про нього
- Алекс Калінікос. Живе й віджите у філософії Альтюссера (1993)
- Роман Тиса. Луї Альтюссер: ідеолоґія і державні ідеолоґічні апарати (2021)
- Олег Ярош. Концепція «суб’єкту ідеолоґії» та політична метафізика в філософії Луї Альтюссера (2003)
- Олег Ярош. Ідеологія: походження і значення терміна (2003)
 | Це незавершена стаття про філософа. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
box width Luyi Altyusserfr Louis AlthusserZahidna filosofiyaNarodzhennya 16 zhovtnya 1918 1918 10 16 1 2 d Francuzkij Alzhir 3 Smert 22 zhovtnya 1990 1990 10 22 2 3 72 roki La Verr yer Ivlin infarkt miokardaPohovannya d 6 Gromadyanstvo piddanstvo FranciyaZnannya mov francuzka 7 Im ya pri narodzhenni fr Louis Pierre AlthusserDiyalnist politik vikladach universitetu redaktorVikladav Visha normalna shkolaOsnovni interesi politika ekonomika ideologiyaZnachni ideyi interpelyaciya antigumanizmVplinuv Mishel Fuko Alen Badyu Etyen Balibar Dzhudit Batler Entoni Gidens Perri Anderson Nikos Pulanzas Zhan Lyuk Marion Slavoj Zhizhek Ernesto Laklau Styuart GollAlma mater Visha normalna shkola 3 8 i dLiteraturnij napryam marksizm 9 strukturalizm i dZaznav vplivu Karl Marks Volodimir Lenin Mao Czedun Antonio Gramshi Nikkolo Makiyavelli Benedikt Spinoza Zigmund Frejd Zhak LakanVchiteli Zhan Giton filosof i Zhan Ippolit 10 Vidomi studenti Mishel Fuko Bernar Anri Levi i dViznachnij tvir d d d i dIstorichnij period Filosofiya 20 stolittyaPartiya Francuzka komunistichna partiyaBrati sestri dU shlyubi z d Luyi Altyusser u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Luyi P yer Altyusse r fr Louis Pierre Althusser 16 zhovtnya 1918 19181016 Alzhir 22 zhovtnya 1990 La Verr yer Franciya francuzkij filosof odin iz najvplivovishih predstavnikiv zahidnogo marksizmu tvorec strukturalistskogo marksizmu chlen Francuzkoyi komunistichnoyi partiyi 1948 1980 profesor Vishoyi normalnoyi shkoli Parizh Praci Altyussera perebuvali na peretini marksistskoyi tradiciyi ta nizki napryamiv kontinentalnoyi filosofiyi ta socialnih nauk Pik populyarnosti Altyussera pripav na 1960 ti ta 1970 ti roki koli buli opublikovani jogo osnovni roboti Za Marksa ta Chitati Kapital Na tli zagalnogo pidjomu francuzkogo neomarksizmu pochatku 1960 h Altyusser zaproponuvav novu interpretaciyu tvoriv Marksa spirayuchis na francuzku tradiciyu epistemologiyi nauki strukturalizm spinozizm i psihoanaliz Visunuti Altyusserom ideyi teoretichnogo antigumanizmu epistemologichnogo rozrivu istoriyi yak procesu bez sub yekta naddeterminaciyi teoretichnoyi praktiki shiroko obgovoryuvalisya v usomu sviti Altyusser u toj period buv providnim teoretikom Francuzkoyi kompartiyi ta brav aktivnu uchast u suspilno politichnih diskusiyah Filosof postijno pereglyadav svoyi ranni poglyadi a v piznij period zblizivsya z techiyeyu poststrukturalizmu Altyusser ponad tridcyat rokiv vikladav u prestizhnij Vishij normalnij shkoli bagato jogo uchniv u tomu chisli Mishel Fuko P yer Burdye Zhak Derrida zgodom stali znamenitimi filosofami Altyusser vplinuv na suchasnu suspilnu dumku mav poslidovnikiv u riznih chastinah svitu Velikij Britaniyi SShA Italiyi krayinah Latinskoyi Ameriki Sformulovana Altyusserom teoriya ideologiyi zasnovana na ponyattyah interpelyaciyi ta sub yektivaciyi ye odniyeyu z najvidomishih koncepcij ideologij u suchasnij politichnij filosofiyi socialnih ta gumanitarnih naukah Do 1980 h rokiv u zv yazku iz zagalnim zanepadom marksizmu roboti Altyussera pochali zabuvatis U 1990 ti roki pislya posmertnih publikacij chislennih rukopisiv listiv ta avtobiografiyi interes do tvorchosti filosofa povertayetsya chasto suprovodzhuyuchis pereglyadom kolishnih ocinok Zhittyepis Altyussera tragichnij Vihodec iz sim yi francuzkih poselenciv u kolonialnomu Alzhiri pid chas Drugoyi svitovoyi vijni vin proviv p yat rokiv u tabori dlya vijskovopolonenih Use dorosle zhittya filosof strazhdav vid psihichnogo rozladu sho virazhalosya u formi postijnih depresij U 1980 roci pid chas zagostrennya hvorobi Altyusser zadushiv svoyu druzhinu Elen Ritmann Jogo viznali neosudnim cherez mentalnij rozlad pislya chogo vin tri roki prohodiv primusove likuvannya u psihiatrichnij klinici Z toyi pori vin majzhe ne zajmavsya akademichnoyu robotoyu i proviv zalishok zhittya na samoti zaznayuchi postijnih napadok z boku svoyih protivnikiv ta presi ZhittyepisRanni roki Narodivsya u Birmandrejsi peredmistya Alzhiru u katolickij dribnoburzhuaznij sim yi vihidciv z Elzasu Jogo batko Sharl Zhozef Altyusser buv oficerom francuzkoyi armiyi a zgodom direktorom marselskogo filialu Alzhirskoyi bankivskoyi kompaniyi Matir Lyusyen Marta Berger nabozhna katolichka pracyuvala shkilnoyu vchitelkoyu Yak zgaduvav Altyusser jogo alzhirske ditinstvo bulo blagopoluchnim Doslidnik Martin Dzhej vidmichav sho Altyusser yak Kamyu na pokolinnya ranishe i Derrida na pokolinnya piznishe buv produktom francuzkoyi kolonialnoyi kulturi Pivnichnoyi Afriki U 1930 roci sim ya Altyussera pereyihala do Marselyu a v 1936 do Liona Altyusser navchavsya u shkolah Alzhiru j Marselyu a piznishe u Lioni v odnomu z najkrashih provincijnih liceyiv Franciyi U roki navchannya Altyusser vihodec z konservativnoyi rodini pidpav pid vpliv uchiteliv katolikiv filosofiv j istorikiv a 1937 roku vstupiv do molodizhnoyi katolickoyi organizaciyi Hristiyanska studentska molod fr Jeunesse etudiantes chretiennes Odnim z jogo vchiteliv buv katolickij filosof Zhan Giton yakij piznishe zgaduvav yak molodij Altyusser u 1938 roci hotiv stati chencem trappistom Na dumku deyakih kritikiv Altyussera rannye priluchennya do katolicizmu zgodom vplinulo na jogo pidhid do vchennya Marksa U lionskomu liceyi Altyusser projshov dvorichne pidgotovche navchannya fr Khagne gotuyuchis do vstupnih ispitiv u prestizhni vishi shkoli U lipni 1939 roku uspishno vstupiv do elitnoyi Vishoyi normalnoyi shkoli VNSh Ale she do pochatku navchalnogo roku pershokursnika Altyussera prizvali v armiyu i nezabarom u chervni 1940 roku vin potrapiv u polon v misti Vanne Bretan i p yat rokiv vijni proviv u konctabori dlya vijskovopolonenih u Shlezvig Golshtejni Pivnichna Nimechchina Spochatku Altyussera vidpravili na vazhki roboti prote vin zahvoriv i buv perevedenij yak sanitar u tabirnomu lazareti U svoyij avtobiografiyi Altyusser opisuvav tabirnij dosvid solidarnosti sumisnoyi diyi i spilnosti yakij z jogo spogadiv odkriv jomu ideyu komunizmu Altyusser zgaduvav Vpershe ya pochuv pro marksizm u tyuremnomu tabori jogo obgovoryuvav parizkij yurist na peresilci Vin i viyavivsya pershim zustritim mnoyu komunistom Vodnochas perebuvannya u konctabori pogirshilo jogo psihichne zdorov ya sho virazhalosya u postijnih depresiyah kotri trivali do kincya zhittya Na dumku biografa Elizabet Rudinesko dosvid absurdnoyi vijni buv virishalnim dlya filosofichnogo pokolinnya Altyussera blizhche do kincya vijni Altyusser buv ohoplenij vnutrishnim zamishannyam slava j geroyizm yak zreshtoyu i pidozri u kolaboracionizmi ne zachepili jogo Pislya vizvolennya j zakinchennya vijni u 1945 roci Altyusser ponoviv navchannya u Vishij normalnij shkoli U 1946 roci zapriyatelyuvav z perekladachem Gegelya i Gesse Zhakom Martinom yakij piznishe skoyit samogubstvo Altyusser prisvyatit Martinovi svoyu knigu Za Marksa U VNSh vin druzhiv z Mishelem Fuko Zhanom Tussenom Desanti i v yetnamskim filosofom Chan Dik Thao Pid vplivom Martina Altyusser pochav serjozno vivchati Gegelya i francuzkih filosofiv nauki Zhana Kavayesa i Zhorzha Kangilema Interes do fenomenologiyi Gegelya buv pov yazanij z gegelivskim renesansom u Franciyi u 1930 h i 1940 h rokah Altyusser ne prijmav kozhevskogo traktuvannya Fenomenologiyi duhu Gegelya pracya Kozheva bula opublikovana 1947 roku Altyusser napisav na neyi korotku recenziyu Lyudina cya nich pozayak vidmovlyavsya vivoditi filosofiyu Marksa z gegelivskoyi dialektiki pana j raba Na dumku doslidnika Gregori Elliota Altyusser u ti roki buv gegelyancem hoch i nedovgo Vipuskna robota napisana pid kerivnictvom Gastona Bashlyara nazivalasya Pro ponyattya zmistu u filosofiyi Gegelya opublikovana 1992 roku Pid chas navchannya u VNSh molodij Altyusser zostavavsya katolikom i perebuvav u katolickih organizaciyah pidtrimuyuchi vzayemini z livim ruhom svyashennikiv robitnikiv Pochatok kar yeri Pershi publikaciyi Zakinchivshi svoye navchannya v 1948 roci Altyusser otrimav diplom filosofa Togo zh roku vitrimav konkurs na zamishennya posadi vikladacha vishu agrezhe i buv naznachenij asistenom u VNSh de zgodom obijmav posadi vikladacha filosofiyi starshogo vikladacha j lektora provodiv vlasni tematichni kursi z filosofiyi i z okremih filosofiv Z 1948 roku buv kuratorom kursu kajman na studentskomu zhargoni gotuvav studentiv do vipusknih ispitiv sered jogo uchniv opinilisya Zhak Derrida P yer Burdye Mishel Fuko i Mishel Serr 1950 roku stav sekretarem sekciyi gumanitarnih i socialnih nauk VNSh Zagalom Altyusser proviv u VNSh tridcyat p yat rokiv do 1980 roku Usi ci roki Altyusser mav velikij vpliv u VNSh postijno organizovuvav lekciyi ta seminari z uchastyu providnih francuzkih filosofiv Naprikinci 1940 h rokiv Altyusser postupovo vidhodiv od katolicizmu v bik komunizmu Na politichne stanovlennya Altyussera bagato v chim povplivala druzhba z Martinom yakij buv aktivistom kompartiyi U pershi pislyavoyenni roki Francuzka komunistichna partiya bula odniyeyu z najvplivovishih politichnih sil chimalo francuzkih intelektualiv doluchalisya do neyi Altyusser zgaduvav Komunizm vitav u povitri v 1945 roci pislya rozgromu Nimechchini j peremogi pid Stalingradom nadij i urokiv Sprotivu Licej u Lioni de navchavsya Altyusser Altyusser stav chlenom FKP u listopadi 1948 roku provadiv aktivnu diyalnist beruchi uchast zokrema u livomu Rusi za mir Vstupivshi do FKP Altyusser tim ne mensh kilka rokiv doderzhuvavsya katolickih perekonan 1949 roku filosof viskazavsya z privodu vidnosin mizh katolickoyu cerkvoyu i robitnichim ruhom vistupayuchi odnochasno za socialne vizvolennya cerkvi i za religijnu rekonkistu Virogidno neproste dvoyiste stanovishe trivalo dovshe nizh Altyusser odkrito viznavav azh do pochatku 1950 h rokiv koli Vatikan zaboroniv katolikam brati uchast u rusi svyashennikiv robitnikiv j inshih livih ruhah yaki bagato oznachali dlya Altyussera Protyagom usogo zhittya Altyusser majzhe ne pisav velikih prac Jogo spadok mistit zbirki ranishe prochitanih lekcij chornovi versiyi neopublikovanih knig nezakincheni fragmenti Zazvichaj knigi stvoryuvalisya na grunti kompilyacij statej za shozhoyu tematikoyu Altyusser z 1946 roku pisav statti prisvyacheni hristiyanstvu politici filosofiyi istoriyi i potochnim politichnim podiyam primirom procesu Rajka v Ugorshini Persha stattya pro aktualnist hristiyanstva u suchasnomu sviti opublikovana v katolickomu vidanni Polonene Yevangeliye vidpovidala na pitannya Chi ogoloshena blagaya vist sogodnishnim lyudyam U toj zhe period zajmavsya filosofiyeyu francuzkogo Prosvitnictva za yakoyu gotuvav u 1949 1950 rokah proyekt velikoyi disertaciyi na temu Politika i filosofiya v XVIII stolitti ta nevelike doslidzhennya za Russo U 1950 roci disertaciyu bulo predstavleno Zhanovi Ippolitovi j Volodimirovi Yankelevichu prote v pidsumku yiyi vidhilili Zgodom Altyusser pisav sho cya pracya zavzhdi zberigala dlya nogo znachushist sho najshlo vtilennya u knizi pro Montesk ye i piznishih robotah pro Russo Na pochatku 1950 h rokiv Altyusser ostatochno distanciyuvavsya vid Gegelya uchennya yakogo stalo dlya nogo burzhuaznoyu filosofiyeyu Z 1953 po 1960 Altyusser majzhe nichogo ne publikuvav z marksistskoyi tematiki Ale vikladacka diyalnist stvorila jomu reputaciyu filosofa ta doslidnika U 1955 roci Altyusser opublikuvav u zhurnali Revue de l enseignement philosophique vidkritij list Polyu Rikeru Pro ob yektivnist istoriyi prisvyachenij pitannyam naukovih osnov istoriyi list buv vidpoviddyu na zhorstku kritiku Rikerjv knigi Rajmona Arona Vvedennya u filosofiyu istoriyi U 1959 roci vijshla jogo persha kniga pro filosofiyu Montesk ye V 1960 roci Altyusser pereklav vidredaguvav i opublikuvav obrani roboti Feyerbaha 1839 1845 rokiv napisavshi peredmovu do zbirki jogo tekstiv 1960 ti roki golovni praci Visha normalna shkola u yakij Altyusser meshkav i pracyuvav bilshu chastinu zhittya U 1961 roci z publikaciyi statti Pro molodogo Marksa pitannya teoriyi v zhurnali La Pensee pochalasya seriya robit pro Marksa yaki prinesli Altyusserovi populyarnist Altyusser vklyuchivsya v debati pro Marksa i marksistsku filosofiyu sho rozgoryalisya sered francuzkih marksistiv Debati prohodili troma riznimi sposobami cherez publikaciyi knizhok polemiku u gazeti La Nouvelle Critique 1964 1965 roki i plenumi FKP 1966 roku U 1964 roci v La Nouvelle Critique vihodit stattya Frojd i Lakan prisvyachena psihoanalizu i marksizmu u Franciyi Todi zh VNSh z iniciativi Altyussera zaproshuye Lakana dlya provedennya seminariv Na pershomu zh seminari zgaduyetsya Spinoza Do togo zh periodu intensivnoyi tvorchoyi ta vikladackoyi aktivnosti nalezhit cikl seminariv Altyussera z takih tem Ranni roboti Marksa 1961 1962 Vitoki strukturalizmu 1962 1963 na seminari rozbiralasya i Istoriya bezumstva Fuko yaku Altyusser ocinyuvav duzhe visoko Lakan i psihoanaliz 1963 1964 Chitati Kapital 1964 1965 Ostannij seminar posluzhiv bazisom dlya odnojmennoyi kolektivnoyi roboti U seminarah brali uchast zokrema Etyen Balibar Alen Badyu P yer Masherej Dominik Lekur Rezhis Debre Zhak Ransyer Zhak Alen Miller Za Marksa 1965 zbirka tekstiv opublikovanih z 1961 po 1965 roki ta Chitati Kapital 1965 spivavtori Zh Rans yer P Masherej E Balibar ta R Estable prinosyat Altyusserovi mizhnarodnu populyarnist hoch i zaznayut serjoznoyi kritiki Vin staye odniim iz providnih teoretikiv FKP U cih knigah Altyusser proponuye radikalne na toj chas traktuvannya Marksa Protyagom dvoh desyatilit jogo roboti vplivayut na marksistski debati Pik polemiki pripav na seredinu 1960 h rokiv vona mala shirokij rezonans a dvi golovni knigi Altyussera stali bestselerami U hodi debativ sho prohodili na foni kritiki kultu osobi Stalina gumanisti protistoyali sciyentistam liderom ostannih buv Altyusser yakij vistupav z pozicij teoretichnogo antigumanizmu Altyusser zgaduvav sho u borotbi proti gumanizmu i odnochasno proti stalinisskogo diamatu vin krim suvoro naukovih cilej peresliduvav i politichni Hocha gumanizm i antistalinizm Zhana Polya Sartra yakij mav velikij vpliv u ti roki tezh buv livim jogo volyuntarizm ne spriyav viroblennyu poslidovnoyi politichnoyi taktiki abo strategiyi U marksistiv gumanistiv iz francuzkoyi kompartiyi naukovij marksizm asociyuvavsya zi stalinizmom Tomu intelektualni manevri Altyussera z radikalnoyi interpretaciyi Marksa vidbuvalisya u dosit skladnih obstavinah U seredini 1960 h rokiv pid vplivom robit Altyussera u FKP sformuvalasya frakciya jogo pribichnikiv sho skladalasya perevazhno z molodih intelektualiv Oficijne kerivnictvo zalishalosya na poziciyah stalinistichnogo marksizmu piddayuchis kritici yak livoruch z boku sformovuvanih maoyistskih grup tak i pravoruch z boku gumanistiv Livi grupi maoyisti i trockisti vistupali proti peretvorennya partiyi na parlamentsku strukturu Altyusser spochatku oberezhno a potim yavnishe identifikuvav sebe z maoyistskoyu livoyu kritikoyu stalinizmu persha zgadka yim Mao Czeduna datuvalasya 1962 rokom Naprikinci 1966 Altyusser opublikuvav v odnomu z maoyistskih chasopisiv nepidpisanu stattyu Pro kulturnu revolyuciyu sho mala velikij rezonans Filosof ocinyuvav kitajsku kulturnu revolyuciyu sho pochalasya yak bezprecedentnij istorichnij fakt sho predstavlyaye velicheznij teoretichnij interes Posilayuchis na dosvid kulturnoyi revolyuciyi Altyusser vistupiv proti peretvorennya FKP na partiyu parlamentskogo tipu i zaklikav do yiyi reformuvannya z oporoyu na masovist i spontannist revolyucijnogo ruhu Na toj chas populyarnist Altyussera u Franciyi nastilki zrosla sho malo yaka intelektualna diskusiya pro politiku ideologiyu chi pitannya teoriyi obhodilasya bez zgaduvannya jogo robit Z 1965 i po 1980 Altyusser redaguvav seriyu Teoriya dlya vidavnictva Maspero v yakij publikuvalisya vin ta jogo prihilniki Klyuchovi podiyi u teoretichnij borotbi vidbulisya 1966 roku U sichni vidbulasya konferenciya filosofiv komunistiv u Shuazi le Rua Na konferenciyi lider gumanistiv Rozhe Garodi vigolosiv obvinuvalnu promovu teoretichnomu antigumanizmu Altyusser pri comu buv vidsutnij bulo zachitano jogo list Polemika stala pikom trivalogo konfliktu mizh prihilnikami Altyussera ta Garodi U berezni projshov plenum Centralnogo Komitetu FKP v Arzhantej peredmisti Parizha de golovuvav Luyi Aragon Za rezultatami rozglyadu tez Altyussera i Garodi kerivnictvo uhvalilo rishennya jogo zachitav filosof Lyusyen Sev pidtrimati poziciyu Garodi hocha j ostannij piddavsya kritici Teoretichnij antigumanizm buv nazvanij tupikovim pidhodom sho viklyuchaye ponyattya lyudini i nepravilno traktuye pitannya suspilnih vidnosin ta klasovoyi borotbi v rezolyuciyi stverdzhuvalosya sho teoriya vede do idealistichnoyi antropologiyi ta istorichnogo skepticizmu Generalnij sekretar partiyi Valdek Roshe zayaviv sho komunizm bez gumanizmu ne komunizm Naprikinci 1966 roku 600 studentiv maoyistiv bulo oficijno vignano z FKP Pislya plenumu Altyusser pidgotuvav velikij list do CK FKP iz kritikoyu teoretichnih problem u rezolyuciyi ale tak jogo j ne vidpraviv Rishennya kerivnictva pidtrimati Garodi nadali zmenshilo vpliv Altyussera na FKP U tomu zh 1966 Altyusser opublikuvav kilka statej pro Russo U 1967 roci napisav veliku stattyu Istorichne zavdannya marksistskoyi filosofiyi dlya publikaciyi v radyanskih Pitannyah filosofiyi prote v radyanskomu zhurnali vona ne bula prijnyata i vijshla ugorskoyu movoyu rokom piznishe Todi zh Altyusser organizuvav u VNSh grupu Spinoza z teoretichnih ta politichnih pitan Uchasniki grupi sered yakih buv Alen Badyu perehovuvalisya pid psevdonimami za prikladami chislennih pidpilnih organizacij togo chasu U 1967 ta 1968 rokah azh do travnevih podij Altyusser razom zi svoyimi uchnyami proviv u VNSh Kurs filosofiyi dlya naukovciv Chastina materialiv sklala knigu Filosofiya ta spontanna filosofiya naukovciv 1974 U Francuzkij filosofskij spilnoti 24 lyutogo 1968 Altyusser prochitav lekciyu Lenin i filosofiya bula vidana v 1969 Pislya 1968 Pid chas zavorushen travnya 1968 roku Altyussera bulo gospitalizovano cherez depresivnij zriv tozh vin buv vidsutnij u Latinskomu kvartali Chimalo jogo studentiv brali uchast u podiyah a Rezhis Debre stav mizhnarodnoyu revolyucijnoyu znamenitistyu Movchanka Altyussera bula negativno zustrita radikalno nastroyenimi studentami na stinah domiv pisali A quoi sert Althusser Althusser a rien Vin zaznavav rizkoyi kritiki z boku livoradikalnoyi maoyistskoyi gazeti Dilo narodu yaka nazivala jogo revizionistom Z cogo momentu jogo vpliv sered studentiv pishov na spad Pasivnist Altyussera osudili deyaki z jogo prihilnikiv nasampered uchen Zhak Ransyer Chervoni ta chorni prapori na teatri Odeon zajnyatomu studentami j artistami u travni 1968 roku Barikadi v Bordo traven 1968 roku U vidpovid na kritiku Altyusser piznishe zrobiv sprobu samokritiki i visloviv svoye stavlennya do travnevih podij u dalshih publikaciyah i listah zokrema u praci Shodo statti Mishelya Verre pro Studentskij traven opublikovanoyi v zhurnali La Pensee vlitku 1969 roku Jogo poziciya bula dvoyistoyu Z odnogo boku Altyusser nazivav travnevi zavorushennya najvazhlivishoyu podiyeyu u zahidnij istoriyi z chasiv Sprotivu j peremogi nad nacizmom j namagavsya primiriti studentiv radikaliv i FKP ale na umovah kompartiyi z inshogo boku Altyusser prijnyav oficijnij argument FKP proti infantilnogo bezladu anarhichnogo utopizmu yakij zaraziv studentskij ruh Filosof todi ne vistupiv proti radyanskogo vtorgnennya do Chehoslovachchini osudivshi jogo nabagato piznishe v Elementah samokritiki 1974 Stavlennya do Altyussera zi storoni kerivnictva FKP bulo radshe negativnim hocha Yumanite u toj chas publikuvalo jogo peredmovi do perevidannya Kapitalu U 1969 roci bula napisana ale v pidsumku ne opublikovana pracya Derzhava pravo nadbudova povnistyu vidana 1995 roku chastinoyu yakoyi bula znamenita stattya Ideologiya j ideologichni aparati derzhavi sho vijshla u chasopisi La Pensee 1970 roku U tomu zh roci Altyusser napisav peredmovu do knigi chilijskoyi naukovici Marti Garneker Osnovni polozhenya istorichnogo materializmu sho bula vidana v Meksici j Argentini ta stala bestselerom Na toj chas Altyusser zazhiv veliku populyarnist u Latinskij Americi deyakim livim aktivistam j intelektualam vin zdavavsya chi ne novim Marksom hoch jogo roboti buli predmetom gostrih diskusij i rizkoyi kritiki Na rubezhi 1960 h i 1970 h rokiv jogo golovni praci perekladayutsya na anglijsku Za Marksa u 1969 roci Chitati Kapital u 1970 roci pislya chogo altyusserivski ideyi shiroko poshirilisya sered anglomovnih marksistiv U 1970 i roki Altyusser intensivno pracyuvav u VNSh krug jogo administrativnih obov yazkiv buv dosit shirokim Vin vidavav seriyu Teoriya FKP z pochatku 1970 h rokiv vstupila u period vnutrishnih konfliktiv z teoretichnih pitan kotri vidbuvalisya na tli viniknennya yevrokomunizmu Altyusserivskij strukturalistskij marksizm u tih umovah stanoviv soboyu odin z bilsh mensh oformlenih napryamiv Altyusser kritikuvav yak parlamentsku strategiyu livoyi yednosti tak i reshtki stalinizmu dosi oficijno ne vidkinutogo kerivnictvom FKP Odnim z najobgovoryuvanishih pitan bula teza pro diktaturu proletariatu vid yakoyi FKP oficijno vidmovilasya na z yizd 1976 roku Altyusser piddav rizkij kritici formu u yakij ce bulo zrobleno a piznishe visloviv svoyu poziciyu u seriyi publikacij Sho musit zminitisya v komunistichnij partiyi u Le Monde 1978 Altyusser i jogo odnodumci postupovo zdavali svoyi poziciyi v kompartiyi peretvoryuyuchis na marginalnu grupu sho skladalasya zdebilshogo zi studentiv j intelektualiv Voni namagalisya vidstoyuvati svoyi poziciyi vseredini partiyi vtim altyusserova porazka bula bezspirnoyu Pri comu politichne rozmezhuvannya u FKP za principom pravi livi moglo buti umovnim Altyusser chasto mav shozhi poziciyi primirom z pravim komunistom Zhanom Ellenshtajnom Altyusser prodovzhuvav brati uchast u riznih publichnih zahodah VKP 1973 roku v organizovanij gazetoyu Yumanite diskusiyi Komunisti intelektuali j kultura spilno z Zhanom Ellenshtajnom i Luyi Aragonom 1976 roku u Svyati knigi U 1975 roci Altyusser zdobuv doktorskij stupin v Am yenskomu universiteti za sukupnistyu opublikovanih prac 1976 roku vijshla zbirka statej riznih rokiv Poziciyi U lipni togo zh roku filosof chitav lekciyi v universitetah Madridu j Barseloni a v listopadi 1977 roku zrobiv dopovid Nareshti kriza marksizmu na kongresi u Veneciyi organizovanim italijskim livim chasopisom Il Manifesto Dopovid Odinokist Makiavelli bula predstavlena na konferenciyi v Nacionalnomu fondi politichnih nauk 1977 Do 1978 roku nalezhit revizionistskij tekst Marks u svoyih mezhah opublikovanij 1994 roku i stattya pro marksizm dlya italijskoyi Enciclopedia Europea 1979 roku Altyusser buv mav zrobiti dopovid pro psihoanaliz na franko radyanskij konferenciyi u Tbilisi prote vidmovivsya vid uchasti Hvoroba Osobiste zhittya Litografiya 1858 roku z napisom Melanholiya sho perehodit u maniyu Altyusser use dorosle zhittya strazhdav na bipolyarnij afektivnij rozlad u nogo buli chasti depresiyi sho pochalisya imovirno she 1938 roku ta stali regulyarnimi pislya p yatilitnogo perebuvannya u nimeckomu poloni Bilshu chastinu zhittya vin prozhiv u kvartiri v budivli VNSh ridko yiyi pokidayuchi Z 1950 h rokiv perebuvav pid postijnim medichnim naglyadom chasto prohodiv psihiatrichne j himiyeterapevtichne likuvannya u klinikah sho vklyuchala j radikalni metodi likuvannya yak elektroshok Altyusser ne obmezhuvav sebe u propisanih likaryami medikamentah i praktikuvav samolikuvannya vzhivayuchi rizni liki v poyednanni z alkogolem Likuvavsya vin i z dopomogoyu psihoanalizu Za svidchennyami Elizabet Rudinesko Altyusser z 1965 roku stav prohoditi postijni seansi u psihoanalitika Rene Diatkina yakij buv jogo zakriplenim likarem priblizno do 1987 roku Hvoroba vplivala na naukovu produktivnist napriklad 1962 roku filosof pochav pisati knigu pro Makiavelli pid chas depresivnogo zagostrennya i vreshti proviv 3 misyaci v klinici Pid chas podij travnya chervnya 1968 roku Altyussera zvinuvachuvali u pasivnosti hocha vin u cej chas perebuvav na likuvanni U 1976 roci Altyusser pidrahuvav sho z minulih 30 rokiv 15 vin proviv u likarnyah i psihiatrichnih klinikah U 1946 roci Altyusser zustriv svoyu majbutnyu druzhinu kolishnyu uchasnicyu Sprotivu ta livu aktivistku sociologa Elen Ritman yevrejku rosijskogo pohodzhennya Voni oformili shlyub lishe 1976 roku pislya 30 rokiv sumisnogo zhittya Elen Ritman brala uchast u Sprotivi z Zhanom Bofre i vstupila do FKP Naprikinci 1940 h rokiv yiyi viklyuchili z partiyi cherez neyasni prichini formalno zvinuvativshi u trockizmi i zlochinah Imovirno mova jshla pro strati kolishnih kolaborantiv u yakih Elen brala uchast Altyusser trivalij chas namagavsya vidnoviti reputaciyu Elen u FKP ale bezuspishno Zi spogadiv Altyussera Elen podaruvala jomu svit solidarnosti j borotbi svit motivovanoyi diyi svit rishuchosti Altyusser zgaduvav Vona lyubila mene yak mati lyubit ditya lt gt i vodnochas yak dobrij batko odkrivshi meni lt gt spravzhnij svit toj bezmezhnij kraj kudi ya nikoli ne mig potrapiti Svoyim bazhannyam vona posvyatila mene v muzhchini vidkrila v meni cholovichij pochatok Vona lyubila mene yak zhinka lyubit cholovika Elen bula na 8 rokiv starsha za nogo Ci stosunki buli dlya molodogo j nedosvidchenogo u spilkuvanni z zhinkami Altyussera bolyuchimi j superechlivimi z samogo pochatku Voni zdijsnyuvali na nogo silnij emocijnij vpliv i veli do glibokih depresij Zhittyevij dosvid Altyussera obmezhuvavsya domivkoyu shkoloyu i konctaborom todi yak Elen bagato podorozhuvala i provadila aktivnu diyalnist u literaturnih i radikalnih kolah Elen postrazhdala vid stalinizmu FKP pritomu u toj samij moment koli Altyusser zbiravsya pov yazati filosofsku diyalnist z komunistichnim ruhom Yak pishe Elizabet Rudinesko dlya Altyussera Elen stanovila protilezhnist jogo samogo vona bula uchasniceyu Sprotivu yevrejkoyu yaka nesla na sobi pechat Golokostu zberegla v sobi nezvazhayuchi na marksizm katolicizm Yiyi ditinstvo ne bulo blagopoluchnim u vici 13 rokiv vona stala zhertvoyu seksualnogo nasilstva z boku simejnogo likarya yakij do togo zh poruchav Elen davati svoyim nevilikovno hvorim batkam dozi morfiyu Zgidno z Rudinesko Elen utilyuvala dlya Altyussera jogo vitisnenu svidomist bezzhalisne superego temnu storonu tvarinne nachalo V avtobiografiyi Altyusser tak opisuvav svoyi superechlivi pochuttya Vona zberegla zhahlivi spogadi pro svoyu matir yaka nikoli ne brala yiyi na ruki Mati nenavidila yiyi tomu sho dozhidala hlopchika i smaglyava dochka rozstroyila vsi yiyi plani ta bazhannya nichogo krim nenavisti Ya nikoli ne obijmav zhinku i golovne zhinka nikoli ne obijmala mene hocha meni bulo tridcyat Bazhannya ohopilo mene mi zajnyalisya lyubov yu v lizhku ce bulo novo hvilyuyuche visnazhlivo nesamovito Koli Elen pishla ya porinuv u neskinchennu prirvu strazhdan V avtobiografiyi Majbutnye trivaye dovgo napisanij 1985 roku j opublikovanij posmertno Altyusser analizuvav peredumovi svoyeyi hvorobi za dopomogoyu psihoanalizshu j nahodiv yih u vazhkih stosunkah u rodini popri blagopoluchne ditinstvo cij temi prisvyachena polovina avtobiografiyi Altyusser vvazhav sho vin ne mav spravzhnogo Ya sho viznachalosya vidsutnistyu spravzhnoyi materinskoyi lyubovi batko buv emocijno strimanoyu lyudinoyu i buv praktichno vidsutnij dlya svogo sina Altyusser vivodiv simejnu reputaciyu z podij do svogo narodzhennya pro yaki dovidavsya vid titki Lyusyen Berger jogo mati povinna bula vijti zamizh po lyubovi za brata batka Luyi sho zaginuv u Pershu svitovu vijnu pid Verdenom sam Sharl jogo batko buv zaruchenij svoyeyu chergoyu iz sestroyu Lyusyen Zhulyettoyu Obidvi sim yi nasliduvali starovannij zvichaj leviratu Lyusyen vijshla zamizh za Sharlya a sina nazvali na chest zaginulogo Luyi U spogadah Altyussera cej shlyub buv bezumstvom ne stilki cherez same pidkorennya zvichayu skilki cherez nadmirne pidkorenne yak take bo zh nihto ne zmushuvav Lyusyen brati shlyub iz Shardem U rezultati matir Altyussera ne lyubila prosto tak a lyubila v nomu pomerlogo Luyi starshogo Filosof opisuvav svoyu mati yak zhinku kastratorku termin z psihoanalizu yaka pizh vplivom fobij vstanovlyuvala strogij rezhim socialnoyi ta seksualnoyi gigiyeni dlya Altyussera i jogo sestri Zhorzhetti Pochuttya bezdonnoyi odinokosti Altyusser mig pom yakshiti lishe zavdyaki spilkuvannyu z batkami materi kotri meshkali u Morvani Vzayemini z matir yu i bazhannya zasluzhiti yiyi lyubov z jogo spogadiv bagato v chim viznachili dorosle zhittya ta naukovu kar yeru vklyuchno zi vstupom do VNSh Zgidno z avtobiografiyeyu VNSh bula dlya Altyussera pevnogo rodu prihistkom intelektualnoyi chistoti vid velikogo brudnogo svitu yakogo tak boyalasya jogo mati Fakti avtobiografiyi kritichno ocinyuyut doslidniki Na dumku yiyi vidavciv Majbutnye trivaye dovgo yavlyaye soboyu nerozdilne perepletinnya faktiv i vigadki Altyusser zoseredivsya na opisi simejnih obstavin ne rozglyadayuchi primirom vpliv VNSh na jogo osobistist Biograf Yan Mulye Butan provodyachi gruntovnij analiz rannogo periodu zhittyepisu Altyussera visnuvav sho avtobiografiya napisana postfaktum traktuvala podiyi kriz prizmu zhittyevogo krahu Mulye Butan vvazhaye sho same Elen zigrala klyuchovu rol u stvorenni fatalistskogo vikladu istoriyi altyusserivskoyi sim yi bagato v chomu sformuvavshi take jogo bachennya she v 1964 roci Na dumku G Elliota avtobiografiya spravlyaye peredovsim vrazhennya rujnaciyi i samorujnaciyi Altyusser imovirnishe za vse perenis pochatok postijnih depresij na piznishij pislyavoyennij period propustivshi bilsh ranni viyavi hvorobi v shkoli i konctabori Yan Mulye Butan pov yazuye depresiyi ne lishe z podiyami v osobistomu zhitti a j z politichnimi rozcharuvannyami Biografi Altyussera zvertayut uvagu na vnutrishnyu kulturu VNSh yaka bula vazhlivim faktorom sho vplivav na jogo politichni rozmisli ta psihologichnij stan Zgidno z Mulye Butanom v Altyussera z rannih lit sformuvavsya tisnij psihologichnij zv yazok z sestroyu Zhorzhettoyu i hoch vin nechasto zgaduvav yiyi u svoyij avtobiografiyi yih depresiyi chasto zbigalisya v chasi U 1960 ti roki Altyusser mav blizki stosunki z italijkoyu Frankoyu Madoniyeyu filosofom dramaturgom i perekladachkoyu jogo prac Madoniya bula vrodlivoyu zhinkoyu iz zamozhnoyi burzhuaznoyi rodini U 1998 roci bulo opublikovane yihnye listuvannya z ponad p yatmastami listami Altyussera napisanimi mizh 1961 i 1873 rokami Zgidno z E Rudinesko Altyusser buv zakohanij u Madoniyu sho vtilyuvala dlya nogo vse te chogo jomu brakuvalo v ditinstvi j parizkomu zhitti spravzhnyu rodinu mistectvo zhiti inshij sposib mislennya spilkuvannya i bazhan Ubivstvo druzhini j ostanni roki Pislya porazki francuzkih livih i FKP na viborah 1978 roku depresiyi Altyussera pochastishali ta stali silnishi Perenisshi hirurgichnu operaciyu z vidalennya grizhi stravohidnogo otvoru diafragmi cherez grizhu Altyusserovi bulo vazhko dihati pid chas yidi filosof proviv use lito 1980 roku v klinici Zi sliv samogo Altyussera operaciya potyagnula za soboyu yak pogirshennya fizichnogo samopochuttya tak i psihichnogo stanu Zokrema v nogo zagostrilasya maniya peresliduvannya Likuvannya ne dalo pozitivnih rezultativ ale pid pochatok zhovtnya Altyussera vipisali z kliniki Likarnya Sen Ann do yakoyi bulo gospitalizovano Luyi Altyussera 17 listopada 1980 roku pislya najsilnishogo pristupu hvorobi Altyusser zadushiv svoyu druzhinu Elen u yih kvartiri v VNSh za adresoyu vulicya Ulm 15 Altyusser sam povidomiv pro smert druzhini likarevi VNSh yakij zv yazavsya z psihiatrichnimi ustanovami Filosofa negajno gospitalizuvali v likarnyu Sen Ann i proveli psihiatrichnu ekspertizu Altyusser stverdzhuvav sho ne pam yatav yak vidbulosya vdushennya vin viyaviv ce nespodivano pislya masazhu shiyi druzhini Fahivci porekomenduvali zvilniti Altyussera vid kriminalnoyi vidpovidalnosti zgidno zi statteyu 64 Kriminalnogo kodeksu Franciyi oskilki ubivstvo druzhini shlyahom udushennya bulo skoyene bez dodatkovogo nasillya u mit yatrogennoyi galyucinaciyi uskladnenoyi melanholijnoyu depresiyeyu U lyutomu 1981 roku sud viznav Altyussera neosudnim na moment uchinennya dij pozayak toj perebuvav u stani dushevnogo rozladu i napraviv jogo na primusove likuvannya u likarnyu Sen Ann u chervni Altyussera pereveli do likarni O Viv Jogo vikladacka kar yera zavershilasya ministerstvo osviti zvilnilo Altyussera z VNSh Vin vtrativ usi gromadyanski prava ta pomeshkannya u VNSh Svoyim zakonnim predstavnikom Altyusser priznachiv filosofa Dominika Lekura Do lipnya 1983 roku vin perebuvav na likuvannya spershu primusovo zatim yak dobrovilnij paciyent u derzhavnih i privatnih klinikah Z 1984 do 1986 roku filosof zhiv samitno v kvartiri na vulici Lyusyen Leven u 20 okruzi Parizhu Ubivstvo Elen Ritman prikulo veliku uvagu presi Chastimi buli zakliki povoditis z Altyusserom yak zi zvichajnim zlochincem primusove likuvannya za takogo pidhodu bulo nedopustimim privileyem Z cogo poglyadu rezyumuye E Rudinesko Altyusser buv trichi zlochincem Po pershe yak stverdzhuvalos mislitel legitimizovuvav filosofsku techiyu vidpovidalnu za GULAG Po druge Altyusser vitav Kitajsku kulturnu revolyuciyu yak alternativu kapitalizmu ta stalinizmu Po tretye Altyusser rozbestiv intelektualnu elitu francuzkoyi molodi kultom zlochinnoyi ideologiyi v samomu serce odnogo z najkrashih zakladiv Franciyi Vidomij publicist Dominik Zhame viyavlyav zmovu FKP metoyu yakoyi bulo ne dopustiti policijnogo rozsliduvannya stosovno vbivci j internuvati jogo do likarni Sen Ann U zmovi brali uchast j altyusserovi druzi Rezhis Debre Etyen Balibar i Zhak Derrida Zgidno z E Rudinesko golovnikom nenavisnikom Altyussera stav sociolog P yer Andre Tagiyeff Na jogo dumku filosof splanuvav ubivstvo druzhini a potim dobivsya do sebe osoblivogo stavlennya Z jogo tochki zoru Altyusser navchav studentiv sprijmati zlochini pozitivno analogichno do revolyuciyi Tagiyeff ne viklyuchav j antisemitski motivi vbivstva Elen Vikazuvalisya j tochki zoru na zahist filosofa Napriklad drug Altyussera Rezhis Debre vvazhav sho trapilosya samogubstvo na grunti altruyizmu Licejskij uchitel Altyussera katolickij filosof Zhan Giton u 1985 roci tak vislovivsya pro vbivstvo Ya spravdi dumayu sho vin ubiv druzhinu z lyubovi do neyi Ce bulo vbivstvo z mistichnogo kohannya A chi ye velika riznicya mizh zlochincem i svyatim lt gt Moya sprava ne zahishati jogo a dopomogti jomu v tyazhkomu stanovishi lt gt Koli ya diznavsya sho stalosya ya chasto vidviduvav jogo v likarni Sen Ann a potim uzhiv zahodiv shob jogo pereveli v inshu ustanova i lt gt shob sistema pravosuddya vvazhala jogo bozhevilnim a ne zlochincem U berezni 1985 roku Altyusser prochitav stattyu u Le Monde avtorka yakoyi zhurnalistka Klod Serrot porivnyuvala jogo vipadok zi skoyenim u Franciyi vbivstvom molodoyi zhinki yaponskim kanibalom Isseyem Sagavoyu Yak i Altyussera Sagava uniknuv uv yaznennya z medichnih prichin yak u Franciyi tak i po povernenni v Yaponiyu a piznish napisav knigu pro vbivstvu sho mala uspih i stav mediazirkoyu Yaponiyi Serrot stverdzhuvala sho v podibnih guchnih istoriyah golovnimi zirkami stayut ubivci a ne zhertvi Druzi vmovili Altyussera vistupiti na svij zahist i vin virishiv napisati avtobiografiyu Filosof hotiv yiyi opublikuvati ale vreshti zamknuv u pismovomu stoli V avtobiografiyi Altyusser tak poyasnyuvav ubivstvo Elen Ya vbiv zhinku yaka bula dlya mene vsim koli ya mav pomutninnya rozsudku Tu yaka kohala mene tak sho dlya neyi bulo krashe pomerti nizh prodovzhuvati zhiti I bez sumnivu u svoyemu hvoroblivo nesvidomomu stani ya nadav yij poslugu vid yakoyi vona ne mogla vidmovitisya ale vid yakoyi pomerla Ubivstvo druzhini serjozno zaplyamilo reputaciyu Altyussera Yak pishe E Rudinesko z 1980 roku j do smerti filosof provadiv divne usamitnene zhittya hodyachogo privida praktichno zhivogo mercya Altyusser viv nevelichke listuvannya jogo navishali nebagato blizkiv druziv primirom jogo drug teolog i filosof Stanislav Breton sho takozh buv v yaznem Shtalaga u chasi vijni Rozdumi periodu 1982 1986 rokiv sklali knigu Filosofiya zitknennya opublikovana 1994 roku Ostannim prizhittyevim tekstom bula seriya interv yu z Fernandoyu Navarro vidanih u Meksici v 1988 roci Zbirka viklikala rezonans u Latinskij Americi 1987 roku Altyusser perenis terminovu operaciyu cherez zakuporennya stravohodu i jogo zdorov ya pogirshilos Za operaciyeyu posliduvala depresiya Altyusser znovu opinivsya u klinci O Viv z yakoyi jogo pereveli do Psihiatrichnogo institut u zahidnomu peredmisti Parizhu La Ver yeri departament Ivelin Tam Altyusser pomer 22 zhovtnya 1990 roku vid zupinki sercya viklikanoyi perenesenoyu pnevnominiyeyu Jogo mogila roztashovana na kladovishi Viroflej Istorichnij i filosofskij kontekstIstorichnij kontekst Na obstavini napisannya najbilsh vidomih altyusserovih robit Za Marksa 1965 Chitati Kapital 1965 ta Lenin i filosofiya 1969 povplivali dvi klyuchovih politichnih podiyi dopovid Hrushova na HH z yizdi KPRS i radyansko kitajskij rozkol HH z yizd KPRS buv povorotnim momentom dlya mizhnarodnogo komunistichnogo ruhu Destalinizaciya ne zovsim vipravdala nadiyi sho pokladalisya na neyi Odnache dlya zahidnih intelektualiv z komunistichnih partij vona oznachala svobodu dlya kritiki hoch i obmezhenoyi ta mozhlivosti zmin i vzayemodij mizh marksistskoyu j nemarksistskoyu tradiciyami Najvazhlivishoyu bula mozhlivist kritichnogo stavlennya do vlasne stalinistskogo marksizmu Pislya radyansko kitajskogo rozkolu Kitaj dlya bagatoh intelektualiv komunistiv viglyadav samodostatnoyu modellyu socializmu sho viklikala simpatiyi yak alternativa radyanskij Take stavlennya obumovlyuvalosya zokrema j visokoyu cinoyu zaplachenoyu Radyanskim Soyuzom za dosyagnutij socializm Golovni praci Altyussera Za Marksa i Chitati Kapital buli vidbitkom rozmezhuvannya v komunistichnomu rusi pislya HH z yizdu radyansko kitajskogo rozkolu poyavi goshizmu U bagatoh verstvah francuzkogo suspilstva nasampered pomizh molodi j studentstva posilyuvalis radikalni nastroyi Z inshogo boku mala misce suspilna demokratizaciya Viniknennya novih form socialnoyi borotbi v zagalnomu konteksti kulturnih zmin togo chasu prizvelo do travnevih podij 1968 roku Poglyadi Altyussera ta yih evolyuciya u 1960 ti j 1970 ti roki viddzerkalyuvali realni politichni j ekonomichni zmini u francuzkomu suspilstvi yaki mozhna porivnyati z analogichnimi zminami v inshih zahidnih krayinah u jogo ideyah vtilyuvalis nadiyi shvidko zrostayuchoyi grupi intelektualiv Filosofskij kontekst Stalinskij marksizm U 1950 ti roki do j pislya HH z yizdu francuzka kompartiya stoyala na poziciyah stalinskogo marksizmu marksizmu leninizmu v radyanskij tradiciyi Nabir tekstiv obmezhuvavsya Marksom Engelsom Leninim i Stalinim Dogmatichna tradiciya davala tri varianti u filosofiyi spiratisya na Nimecku ideologiyu ta zajmatisya bezposeredno istoriyeyu na grunti istorichnogo materializmu rozroblyati dialektiku cebto dopisuvati te sho Marks obicyav dopisati ale tak i ne napisav rozvivati pizni filosofski j prirodnonaukovi ideyi Engelsa Ostannya tradiciya bula sistematizovana j kodifikovana ta nazivalsya dialektichnim materializmom Neomarksizm V umovah konfliktu zi stalinistkim abo sciyentistskim marksizmom u Franciyi vinik vplivovij napryam neomarksizmu Odnim z golovnih jogo pitan bula samoidentifikaciya pov yazana z riznimi interpretaciyami vchennya Marksa z poziciyi universalizmu chi istorizmu Neomarksizm vinik vnaslidok nevidvorotnoyi vzayemodiyi z inshimi napryami filosofskoyi dumki Neomarksisti namagalisya pereglyanuti rol teoriyi vidchuzhennya Marksa problemu riznici mizh naukoyu j ideologiyeyu zokrema v mezhah samogo marksizmu pitannya pro teoretichni dzherela marksizmu Chastina intelektualiv vistupala za gumanistichnij harakter marksizmu V mezhah gumanizmu bulo dvi osnovnih liniyi Persha vidnosila Marksa do gumanistichnoyi tradiciyi dobi Prosvitnictva zasnovnik marksizmu buv u comu traktuvanni racionalistom ekzistencialistom i fenomenologom Liniya gumanizmu sformuvalasya na grunti robit Zhana Polya Sartra Anri Lefevra j Morisa Merlo Ponti yaki integruvali u marksizm fenomenologiyu ta ekzistencializm Gusserlya j Gajdeggera Merlo Ponti ta Sartr robili akcent na politichnomu vimiri filosofiyi vistupayuchi proti sciyentizmu stalinistskogo marksizmu Merlo Ponti zostavavsya marksistom nedovgo na vidminu vid Sarta sho zblizhavsya z FKP Merlo Ponti sintezuvav fenomenologichnu intencijnist z konceptom istorichnoyi praktiki Ekzistencializm Sartra zaperechuvav istorichnij j ekonomichnij determinizm stavlyachi na pershe misce lyudsku sub yektivnist i svobodu Sartr na vidminu vid Merlo Ponti namagavsya adaptuvati marksizm do potochnoyi politichnoyi situaciyi Hoch obidva misliteli v cilomu nekritichno pidtrimuvali Radyanskij Soyuz yihni nezalezhni versiyi marksizmu buli odnoznachno skerovani proti stalinistskoyi versiyi Proletariat buv osnovnim sub yektom istorichnogo procesu a adekvatnist teoriyi viznachalasya viklyuchno efektivnistyu politichnoyi praktiki Cej pidhid sklavsya pid vplivom robit Dyerdya Lukacha Antonio Gramshi ta Karla Korsha Altyusser vistupav proti oboh versij gumanizmu pri comu oderzhavshi zi storoni gumanistiv yarlik stalinista vidstoyuyuchi sciyentizm j avtonomnist marksizmu yak teoretichnoyi diyalnosti proti chogo vistupali nastupniki Lukacha ta Gramshi Francuzkij strukturalizm i psihoanaliz Lakana Suchasni dlya Merlo Ponti j Sartra strukturalisti buli mensh vidomi u pislyavoyennij period Golovnim dzherelom dlya vijshlogo na pershij plan pislya 1960 roku strukturalizmu buli roboti Sossyura i Yakobsona Strukturalisti vikoristovuvali lingvistichne ponyattya znaku skladenogo z oznachuvanogo i oznachalnogo ta v sossyurivskomu sensi viriznyali movu j movlennya Strukturna antropologiya Levi Strossa zastosovuvala sossyurivskij analiz znaka ta znachennya do socialnih praktik druzhba ekonomichni vidnosini mif ta in pidporyadkovanim do pevnih pravil kodiv Levi Stross i Sartr principovo po riznomu stavilis do lyudskogo sub yektu j istoriyi Levi Stross namagavsya likviduvati kartezianskij spadok solipsizm i vistupav proti gumanistichnogo pidhodu do istoriyi zaminyuyuchi jogo kulturnimi zasnovkami u pevnomu misci ta chasi Dlya Levi Strossa sartrivskij aktivnij sub yekt lishe mif epohi modernu Zhak Lakan providnij predstavnik psihoanalizu u Franciyi sintezuvav psihoanaliz i strukturalizm Nesvidome zgidno z Lakanom strukturovano tak samo yak i mova Lakan traktuvav fazi formuvannya osobistosti za Frojdom u kategoriyah strukturnoyi lingvistiki Frojdivske Vono Nad Ya i Ya zaminyayutsya na Realne Simvolichne j Uyavne Sub yekt prohodit rizni stadiyi pidkorennya vladi kulturi u viglyadi pravil simvolichnogo poryadku Pochatkove pidkorennya stanovit soboyu umovu podalshoyi socialnoyi komunikaciyi U doverbalnij Uyavnij stadiyi dzerkalnij ekvivalent frojdivskogo narcisizmu formuyetsya uyavna identichnist na osnovi svogo obrazu v dzerkali Pri perehodi do svitu movi Simvolichnoyi fazi vidbuvayetsya chastkove rozshirennya Edipovogo kompleksu prote uyavna identichnist opinyayetsya pid zagrozoyu ditina navchayetsya bachiti rozriv mizh slovom i predmetom Lyudske zhittya yavlyaye soboyu daremnij poshuk utrachenoyi ilyuzornoyi identichnosti dzerkalnoyi stadiyi Filosofiya nauki Gastona Bashlyara Uchitel Altyussera Gaston Bashlyar zajmavsya istoriyeyu ta filosofiyeyu nauki Bashlyar rozrobiv koncepciyu epistemologichnogo rozrivu sho mala dva osnovni aspekti Po pershe nauka ne ye prodovzhennyam povsyakdennogo zhittya a peredbachaye rozriv iz povsyakdennim dosvidom pid chas stvorennya teoretichnih ponyat konceptiv Ci koncepti potim vtilyuyutsya u rechah instrumentah ta eksperimentah Po druge naukovi koncepti vklyucheni u merezhu sistemu inshih konceptiv sam soboyu naukovij koncept ne maye znachennya bez zv yazku z inshimi konceptami Zgidno z Bashlyarom nemaye spilnogo teoriyi znannya i yedinogo naukovogo metodu Kriteriyi naukovosti priblizni voni polyagayut u principovij vidkritosti naukovoyi praktiki dlya zmin a naukovi vidpovidi nikoli ne ostatochni Kriteriyi konstituyuyutsya cherez vnutrishni standarti naukovih praktik i yavlyayut soboyu yih chastinu Naukovu praktiku pidtverdzhuye yiyi vlasnij uspih efekti znannya Po suti cya teza vede do poziciyi Tomasa Kuna i jogo poslidovnikiv naukoyu ye te sho roblyat naukovci Koncepciya Bashlyara pereklikayetsya z pidhodami Kuna i Feyerabenda hocha vona bula rozroblena ranishe j nezalezhno vid nih Ale ye vazhliva vidminnist u Bashlyara nauka vidkrivaye istini a dlya Kuna i Feyerabenda ce radshe sociologichna kategoriya a ne kognitivistska Yihnij pidhid bilsh relyativistskij teoriyi chi paradigmi ne mozhut buti istinnimi abo falshivimi hoch stverdzhennya shodo teoriyi chi paradigm zvichajno mozhut buti falshivimi abo istinnimi Dlya Bashlyara yak i dlya Altyussera navpaki isnuyut istinni abo falshivi teoriyi navit yaksho nemaye spilnoyi teoriyi naukovoyi istini Nauka rozvivayetsya pererivchasto dolayuchi epistemologichni trudnoshi poperednih versij nauki Pid chas epistemologichnih rozriviv nauka porivaye z donaukovoyu teoriyeyu j ideologiyami ta formuye novij tip diskursu FilosofiyaGermenevtichna teoriya U svoyih najvidomishih pracyah Za Marksa i Chitati Kapital Altyusser zaproponuvav originalne prochitannya Marksa Altyusser vikoristovuvav dekilka osnovnih konceptiv Problematika poyasnyuye zv yazok marksovih idej z filosofskoyu terminologiyeyu bilsh rannogo periodu Epistemologichnij rozriv datovanij seredinoyu 1840 h rokiv yavlyaye soboyu rozriv u tvorchij trayektoriyi Marksa mizh rannim antropologichnim i piznim sciyentistskim Marksom Koncept uzyatij z filosofiyi nauki Gastona Bashlyara Altyusser rozrobiv strategiyu chitannya dlya viyavlennya rozrivu yaka sintezuvala epistemologichni ideyi Bashlyara strukturalizm Levi Strossa ta psihoanaliz Problematika Problematika yavlyaye soboyu viznachenu yednist dumki v zadanih mezhah u konkrektnij istorichnij kon yukturi Vona ne nalezhit ani do sub yekta ani do svidomosti a mozhe isnuvati tilki u formi konceptiv Problematika formuye ti mezhi movi i konceptiv vnutri yakih rozglyadayut ti chi inshi problemi j visuvayutsya ti chi inshi ideyi Problematika ce zazdalegidna umova konkretnogo teoretichnogo polya doslidzhennya Problematika mozhe buti naukovoyu i nenaukovoyu Dlya nenaukovoyi ideologichnoyi problematiki harakterna yiyi principova zakritist povtoryuvanist vnutri ideologichnogo kola naukova problematika zavzhdi vidkrita dlya pokrashennya ta rozvitku Naukova problematika maye sistemnij harakter yakij viznachaye yiyi mezhi pri comu vihid za granici problematiki ne yavlyaye soboyu zovnishnij akt stosovno samoyi problematiki Problematika maye glibinnu strukturu sukupnist doslidzhuvanih pitan sama viznachaye yednist problematiki tomu ne mozhna govoriti pro izolovani elementi chi koncepti yaki isnuvali ranishe problematiki j nezalezhno od neyi Vona sama stanovit soboyu vidpovid na postavleni problemi Hoch pitannya vseredini problematiki pov yazani z realnistyu problematika ne obov yazkovo yij vidpovidaye Problematika peredbachala antiintencionalistski metodi interpretaciyi U yiyi ramkah znachushist maye ne lishe nayavnist problem i konceptiv ale i yih vidsutnist Inakshe kazhuchi sama problematika maye dvoyistu prirodu vona prisutnya i vidsutnya Altyusser vikoristovuvav dlya cogo strukturalistski termini sinhroniya i diahroniya Yunij Karl Marks Epistemologichnij rozriv Rannij Marks zgidno z Altyusserom ne prosto nasliduvav klasichnu politichnu ekonomiyu gegelivskij idealizm chi feyerbahivskij gumanizm Rozmisli pro prirodu lyudini u rannih pracyah Marksa ne buli yadrom jogo idej 1845 roku vidbuvsya epistemologichnij rozriv abo yak jogo she nazivayut epistemologichnij perelom sho vidokremiv piznij naukovij period od rannogo ideologichnogo Pislya 1845 roku Marks porvav z bud yakim pidhodom yakij bi gruntuvav rozuminnya istoriyi ta politiki na uyavlenni pro sutnist lyudini Piznij Marks zdijsniv perehid od problematiki filosofskoyi antropologiyi v dusi Gegelya ta Feyerbaha v bik istorichnogo materializmu yak nauki a takozh dialektichnogo materializmu novoyi filosofiyi sho yavlyali soboyu absolyutno novij vid znannya Nezalezhno vid poverhnevih podibnostej chi vidminnostej u robotah Marksa 1845 rik znamenuye povnu j totalnu transformaciyu u marksovij problematici Kazhuchi strogo epistemologichnij rozriv stanovit soboyu stverdzhennya pro problematiku tekstiv Marksa a ne pro sami teksti Epistemologichnij rozriv Altyusser datuvav Nimeckoyu ideologiyeyu napisannoyu u 1845 1846 rokah i ne opublikovanoyu za zhittya Marksa rannya mezha rozrivu Tezi pro Feyerbaha 1845 Period 1845 1857 rokiv Altyusser nazivav perehidnim a z 1857 roku z pershih nacherkiv Kapitalu pochinalisya roboti zrilogo Marksa Domarksiv nimeckij idealizm ye ideologiyeyu vin stanovit cilisnij nabir idej pov yazanih iz konkretnoyu istorichnoyu situaciyeyu prote pozbavlenih spravzhnoyi cinnosti Filosofska antropologiya Gegelya bula ostannim zithannyam donaukovih rozdumiv i bula zakritoyu sistemoyu metafor i analogij hocha j u chomus gliboku Zreshtoyu vona ne mogla viroblyati znannya pro socialnu realnist Marks porvav z panivnimi donaukovimi koncepciyami suspilstva ta istoriyi zaminivshi idealistichni ponyattya samoviniknennya transcendentnist viraz takimi ponyattyami yak bazis nadbudova suspilni produktivni sili virobnichi vidnosini sposib virobnictva gt socialna formaciya ta in Tim samim vin vpershe stvoriv naukovij diskurs dlya doslidzhennya socialnoyi realnosti nauku istoriyu znachennya yakoyi Altyusser porivnyuvav iz revolyuciyeyu v naukah pro prirodu XVII stolittya Doslidniki vidmichali sho pozayak proyekt Altyussera mav politichnu motivaciyu jomu bulo vazhlivo rozv yazati pitannya naukovosti marksizmu yake shiroko obgovoryuvalosya u XX storichchi Oponuyuchi Gegelevi ta gegelyanskomu marksizmu z dopomogoyu konceptu epistemologichnogo rozrivu Altyusser faktichno protistoyav tendenciyam u marksizmi sho zaperechuvali jogo naukovist Ideya epistemologichnogo rozrivu viyavilisya dovoli spirnoyu i zaznavala obshirnoyi kritiki yak kvaziteologichna Sam Altyusser piznishe faktichno viznav sho pomilyavsya perebilshivshi znachennya svoyeyi tezi Pislya Za Marksa i Chitati Kapital vin zgaduvav pro neyi ridshe Zamist nogo Altyusser vikoristovuvav koncept problematiki kazhuchi sho v 1845 roci nova problematika posila misce staroyi Simptomne chitannya Altyusser nazivav metod interpretaciyi tekstiv simptomnim chitannyam Metod viyavlyaye spravzhni teoretichni polozhennya yaki tekst implicitno mistit Smisl simptomnogo chitannya skonstruyuvati problematiku tekstu pokladenu v jogo osnovu strukturu prostir u yakomu nevislovlene maye pevne znachennya Altyusser vikoristovuvav metod simptomnogo chitannya dlya analizu tekstiv Marksa shobi vidrizniti jogo novu problematiku vid shozhoyi u movnomu sensi problematiki klasichnoyi politichnoyi ekonomiyi Analogichno do frojdivskogo metodu interpretaciyi sniv simptomne chitannya ne ye bukvalne prochitannya tekstu Altyusser vikoristovuvav ideyu Frojda pro mozhlivist viyaviti prihovanij smisl yakij ne mozhna pobachiti u zmisti virazu Tekst mistit useredini sebe prihovanij zmist yakij mozhna pomititi u mozhlivih nestikuvannyah superechnostyah i povtorah Taki miscya v tekstah Marksa nazivayutsya simptomami u psihoanalitichnomu sensi slova i formuyut neyavnu ale obov yazkovu glibinnu strukturu Hoch sam Marks ne usvidomiv yih nayavnist voni dozvolili jomu vivchiti j opisati socialno ekonomichni procesi napriklad peretvorennya groshej na kapital ne vikoristovuyuchi gegelivsku logiku ta koncepti Simptomne chitannya rozkrivaye z odnogo boku nesvidome u tekstah Marksa ta yihnyu glibinnu strukturu z inshogo boku opisuye metodologiyu ta problematik Marksa vikoristanu nim pid chas vivchennya politichnoyi ekonomiyi Altyusser stverdzhuvav opirayuchis na Spinozu sho teksti j avtori ye produkti svogo chasu a avtorski ideyi virazheni v teksti ye produktom ideologichnih techij V analizi Bibliyi Spinoza rozdilyav biblijni zapovidi na porodzheni istorichnimi umovami j uyavoyu prorokiv ta na ti sho yavlyali soboyu spravzhnye slovo Boga Analogichnim chinom Altyusser uvazhav sho mozhna viyaviti vidminnist mizh ideologichnimi konceptami v tekstah Marksa ta spravzhnimi filosofskimi konceptami Teoretichnij antigumanizm Antigumanizm j antiistorizm bazovi principi filosofiyi Altyussera 1964 roku u statti Marksizm i gumanizm potim vklyuchenoyi do zbirki Za Marksa vin visunuv tezu sho marksizm ye teoretichnij antigumanizm Antigumanizm Teoretichnij antigumanizm Altyussera buv skerovanij proti chislennih gumanistichnih j antropologichnih techij neomarksistskoyi dumki dlya yakih marksizm buv variaciyeyu gumanistichnogo svitoglyadu Gumanizm po pershe ye uyavlennya pro universalnu sutnist lyudini po druge pripisuvannya ciyeyi sutnosti kozhnomu konkretnomu individu Gumanizm osnovanij na samorealizaciyi lyudskoyi sutnosti lishe riznovid teoretichnoyi ideologiyi hoch i vipravdanoyi istorichno Adaptovani u gegelyanskomu marksimzmi uyavlennya pro lyudinu sub yekta lyudinu i yiyi sutnist buli golovnoyu mishennyu dlya altyusserivskoyi kritiki Vistupayuchi proti ekzistencijno fenomenoloigchnoyi antropologiyi istoriyi Altyusser polemizuvav peredovsim z piznim Sartrom Sartr traktuvav marksistski ponyattya vidchuzhennya ekspluataciya fetishizaciya ta in cherez vidsilannya do ekzistencijnih struktur konkretnogo lyudskogo isnuvannya Za Marksa i Chitati Kapital yavno protistoyat vidpovidno Istoriyi i klasovij svidomosti Lukacha kniga vijshla francuzkoyu movoyu u 1960 roci ta Kritici dialektichnogo rozumu Sartra Teoriya Marksa pislya epistemologichnogo rozrivu stanovila soboyu teoretichnij antigumanizm j antiantropologizm Marksiv antigumanizm ohoplyuvav taki elementi novu nauku istoriyu cebto istorichnij materializm kritiku vsyakih sprob gumanizmu poyasniti politiku j istoriyu pririvnyannya gumanizmu do ideologiyi i jogo protistavlennya naukovomu pidhodu do vivchennya suspilstva Teoretichnij antigumanizm peredbachav kinec lyudini smert sub yekta vidhid od paradigmi suverennogo sub yekta nezalezhnogo vid ob yektivnih zovnishnih struktur Pozayak marksizm ye naukoyu to golovne v nomu ne lyudska diyalnist tradicijno opisuvana cherez fenomenologichni proceduri svidomosti a nezalezhni bezsub yektni strukturi Voni ne pov yazani z vilnimi diyami lyudej i ne mayut cinnisnogo znachennya sho dozvolyaye provoditi yih naukovij analiz Na vidminu vid aktivnogo tvorchogo individa v gumanizmi dlya Marksa lyudina ye determinovana zovnishnimi ob yektivnimi strukturami pasivna personifikaciya virobnichih vidnosin sho viznachayut funkciyi individiv Lyudina Marksa ne ye na vidminu vid stverdzhen klasichnoyi polietekonomiyi spravzhnim ob yektom teoretichnogo znannya vona radshe nosit u sobi strukturi kapitalistichnoyi ekonomiki Pomilka gumanistiv polyagaye v interpretaciyi socialnosti spilnosti yak sukupnosti intersub yektivnih uzayemin mizh lyudmi V analizi zh Marksa nema lyudej yak takih voni lishe posidayut pevni poziciyi u strukturi socialnoyi formaciyi Dlya cogo spravzhni sub yekti vivchennya virobnichi vidnosini Bud yaki koncepciyi lyudskoyi prirodi yak i uyavlennya primirom pro nalezhni funkciyi derzhavi stanovlyat soboyu istorichni ideologichni konstrukti pozayak ne isnuye lyudskoyi sutnosti chi prirodi u vidrivi vid virobnichih vidnosin Filosofiya sub yekta ye riznovid ideologiyi povna vidmova vid gumanizmu vtim nemozhliva oskilki zhodne znannya ne mozhe usunuti jogo v ideologiyi Antigumanizm zaperechuye ne zdatnosti individiv misliti a tilki teoretichni polozhennya gumanizmu cebto uyavlennya pro unikalnist sutnosti lyudini i yiyi atributiv voli svobodi viboru tosho Altyusser napolyagav sho mova jshla ne pro prezirstvo do lyudini a pro neobhidnist teoretichnogo abstraguvannya vid konkretnih individiv Antiistorizm Pro smert sub yekta Pochinayuchi z Marksa mi znayemo sho lyudskij sub yekt ekonomichne politichne chi filosofske ego ne ye centrom istoriyi i navit v opoziciyi do filosofiv Prosvitnictva j Gegelya sho istoriya ne maye centru natomist vona maye strukturu sho otrimuye centr lishe v ideologichnomu spotvorenni Svoyeyu chergoyu Frojd odkriv nam sho realnij sub yekt individ u jogo unikalnij sutnosti ne maye formi ego ne centrovanij na ego na svidomosti chi ekzistenciyi sho lyudskij sub yekt decentrovanij sformovanij strukturoyu sho ne maye centru hiba sho v ideologichnih formaciyah u yakih vin upiznaye sebe Frojd i Lakan 1964 Altyusser vidkidav linijnu poslidovnist teleologichnij poglyad na rozvitok i zdijsnennya istorichnih procesiv abocilej avtonomnu lyudsku diyu v istoriyi pryami j neredukcionistski formi prichinnosti a takozh uyavlennya sho istorichne znannya samoochevidne istinne chi povnocinne Koncept lyudini dlya Altyussera yak i dlya Mishelya Fuko vtilyuvav u sobi pomilki gumanistichnogo pidhodu do istoriyi U marksistiv gumanistiv sho adaptuvali Gegelya mladogegelyanciv sutnist lyudini vidchuzhena vid sub yekta dialektika vizvolennya prodovzhuyetsya do kincya istoriyi Usi rozdileni ta fragmentovani aspekti lyudskogo dosvidu yavlyayut soboyu virazhennya vidchuzhennya oznaki rozvitku lyudskogo sub yekta yakij prohodit cherez rizni stadiyi do zdobuttya yednosti Ranni praci Marksa osoblivo Do kritiki gegelivskoyi filosofiyi prava i Ekonomichno filosofski rukopisi 1844 roku takozh perebuvayut useredini ciyeyi donaukovoyi problematiki dlya Altyussera ci praci gegelyanski U toj taki chas zavdyaki Gegelyu yakij viznavav superechlivij harakter socialnoyi realnosti Marks dijshov do dumki pro istoriyu yak proces bez sub yekta Vidmova vid gegelivskoyi ideyi lyudskogo duhu yakij realizuye sebe v istoriyi oznachaye sho istoriya ne maye sub yekta napriklad u sferi ekonomiki abo lyudskoyi diyi ta ne maye meti komunizm chi svoboda istoriya ye proces bez sub yekta u nim nema miscya lyudini yak sub yektivnogo faktora Istorichni formaciyi isnuyut odnak yihni zmini zovsim ne neminuchi a lishe mozhlivi za nayavnosti superechnostej i vidpovidnogo rivnya rozvitku konkretnogo sposobu virobnictva Lyudi ce agenti kotri diyut useredini istoriyi cherez istorichni formaciyi Voni mozhut buti aktivni vseredini istoriyi ale voni ne ye yiyi tvorcyami Lyudi ne ye sub yektami istorichnih i socialnih procesiv a ye tilki yih nosiyami Tomu istorichni podiyi ne ye rezultatom individualnih vol yak gadayut gumanisti Podiya staye takoyu v rezultati istorichnih obstavin Yak pishe doslidnik Robert Rash Altyusser na vidminu vid strukturalistiv Levi Strossa i Fuko vistupav za istorichne mislennya j utverdzhuvav naukovist istoriyi Vin namagavsya rozrobiti neredukcionistskij pidhid do ekonomichnoyi determinovanosti na osnovi zaperechuvanoyi bagatma zahidnimi marksistami vulgarnoyi tezi pro klasovu borotbu yak rushijnu silu istoriyi Antigumanizm v istoriko filosofskij perspektivi V interpretaciyi Altyussera marksizm buv pozbavlenij teleologichnih j esencialistskih osnov Rozriv z gegelyanskimi vitokami Marksa ta zvernennya do psihoanalizu u statti Frojd i Lakan 1964 Altyusser opisuvav decentraciyu sub yekta yak kopernikanskij perevorot zdijsnenij Marksom i Frojdom nezalezhno odin vid odnogo Nezvazhayuchi na disonans iz bilshistyu napryamiv zahidnogo marksizmu teoretichnij antigumanizm Altyussera spovna vpisuvavsya u novi filosofichni tendenciyi u Franciyi perehid do strukturalizmu vid fenomenologiyi ta ekzistencializmu Suchasni doslidniki vvazhayut sho altyusserivska kritika gumanistiv bula spravedlivoyu stosovno tih marksistiv yaki spirayuchis na Lukacha i Sartra zahoplyuvalisya personalizmom i nadavali nadto velikeznachennya vidchuzhenij sutnosti lyudini Altyusserivska versiya Marksa osoblivo jogo koncept problematiki bula svoyeridnim antidotom proti krajnih form gegelyanskogo marksizmu Doslidniki takozh vidmichayut sho Altyusser zafiksuvav vazhlivij povorot u suchasnih kapitalistichnih suspilstvah u 1960 ti roki poyavu kultu vilnoyi lyudskoyi sub yektnosti sho stala po suti ideologichnim konstruktom Epistemologiya V epistemologichnih doslidzhennyah Altyusser spiravsya okrim vlasnoyi interpretaciyi Marksa na dva osnovnih dzherela francuzku tradiciyu filosofiyi nauki Zhak Kavayes Gaston Bashlyar Zhorzh Kangilem i koncepciyu znannya Spinozi Altyusser sformulyuvav dvi klyuchovi epistemologichni tezi po pershe radikalne rozdilennya rozriv nauki j realnosti po druge te sho nauka ne ye vidom socialnoyi praktiki a bud yaka praktika ye virobnictvo yake maye strukturu Doslidniki vidznachayut vpliv filosofa matematiki Zhana Kavayesa 1903 1944 na epistemologiyu Altyussera Kavayes rozglyadav rozvitok nauki yak samokorekciyu konceptiv nauka povnistyu perebuvaye vseredini dialektichnoyi logiki konceptu naukovec ye lishe nosiyem konceptualnogo aparatu yakij sam sebe kritikuye znannya vinikaye yak naslidok vnutrishnogo osyayannya Rozdilennya naukovogo znannya ta realnogo svitu antiempirizm Zgidno z Altyusserom nauka ne maye ob yekta poza yiyi diyalnistyu i sama tvorit normi j kriteriyi vlasnogo isnuvannya Piznannya ye suto intelektualnoyu konstrukciyeyu niyak ne vidbivayuchi zovnishnij svit Sub yekt ye skonstrujovanij teoretichnij ob yekt sho isnuye tilki v teoriyi a ne v realnosti Ob yekt znannya perebuvaye povnistyu vnutri dumki i jogo slid odriznyati vid realnogo ob yekta zvichajnoyi realnosti I sub yekt i ob yekt doslidzhennya perebuvayut tilki vnutri konceptualnoyi shemi interpretatora Altyusser zaperechuvav koncepciyi Prosvitnictva yaki rozdilyali naukovij metod i ob yekt znannya j uzagalneno nazivav taki teoriyi empirizmom Altyusser rozumiv empirizm u najshirshomu znachenni yak bud yakij pidhid sho maye sub yekt yakij piznaye sutnist ob yekta Empirichni epistemologichni koncepciyi vivodyat znannya z realnih konkretnih odinichnih ob yektiv abo faktiv distayut zagalne z okremogo za spomogoyu abstraktnih konceptiv Dlya nih ye zv yazok mizh znannyam i ob yektom vivchennya tak vvazhayut i racionalisti i idealisti i gegelyanci materialisti primirom Lukach Znannya ye forma reprezentaciyi vidzerkalennya svogo rodu kopiya zovnishnogo svitu Altyusserivske viznachennya empirizmu vklyuchaye riznih filosofiv klasikiv Lok Kant Gegel i rizni tradiciyi britanskij empirizm nimeckij idealizm pozitivizm i pragmatizm gumanistichnij marksizm Syudi zh mozhna zalichiti i ryad napryamiv u suchasnih socialnih naukah fenomenologiyu etnometodologiyu kritichnu teoriyu simvolichnij interakcionizm sho zberigayut opoziciyu sub yekt ob yekt Empirizm utverdzhuye rozdilennya sub yekta na dushu j tilo sutnist i yavishe vidime j prihovane Usi ci vidi dualizmu a takozh osnovnij konflikt mezhi istinoyu ta brehneyu ye sami po sibi ideologichnimi ta vidpovidno nenaukovimi Pozayak empirizm nadto priv yazanij do danoyi v doslidi realnosti vin ne dozvolyaye zajnyati kritichnu distanciyu vid ideologiyi U pidsumku empirichna konstrukciya ob yekta prizvodit do ideologichnih vidiv znannya Yak naslidok empirizm zh ideologizovana filosofiya a znachit ideologiya kotra zmishuye teoretichni ob yekti z realnimi ignoruyuchi vidminnist mizh teoriyeyu ta praktikoyu Dlya Altyussera Spinoza j Marks ne buli empiristami Spinoza kritichno stavivsya do mozhlivostej sub yekta yak tvorcya znannya Ce privelo Spinozu do stvorennya teoriyi znannya yaka pishla vid prostoyi vidpovidnosti mizh sub yektom i realnistyu i vid nekritichnoyi uvagi do roli reprezentaciyi idej ta obraziv u formulyuvannya znannya Spinozivske rozdilennya mizh istinnoyu ideyeyu yak napriklad ideya kruga i yiyi ideatom krug Altyusser interpretuvav u terminah teoretichnogo ob yekta ob yekta znannya i realnogo ob yekta Tri osnovni nemarksistski dzherela filosofiyi Altyussera Benedikt Spinoza Gaston Bashlyar Zhak Lakan Marksizm takozh ne ye empirizmom Marksiv istorichnij materializm gruntuyetsya na rozdilenni ob yekta znannya vivedenogo v teoriyi vid realnogo ob yekta vidnoshennya mizh ob yektom znannyam i realnim ob yektom ne ye vidnoshennyam useredini samoyi realnosti Sama problema znannya ye psevdoproblemoyu dlya Marksa U rezultati epistemologichnogo rozrivu Marks porvav z klasichnoyu politekonomiyeyu oskilki viznachiv ekonomiku yak teoretichnij koncept a ne yak realnij ob yekt doslidzhennya Dlya ekonomistiv klasikiv ekonomika bula rezultatom lyudskih uzayemin sho vreshti zvodilisya do individualnih lyudskih dij Meta zh Marksa v Kapitali skonstruyuvati chisto teoretichnij koncept ekonomiki Lyudina zh ne ye spravzhnim ob yektom teoretichnogo znannya Znannya pro kapitalizm ne mozhna bulo oderzhati cherez sukupnist konceptiv z praktiki samogo burzhuaznogo suspilstva Koncepti viviv sam Marks analizuyuchi ekonomichni vidnosini vnutri kapitalizmu Kriteriyi naukovosti Altyusser polemizuyuchi z empirichnoyu modellyu virobnictva znannya stverdzhuvav sho istina chi naukove znannya vidriznyayutsya vid ideologiyi abo opiniyi tim sho voni virobleni v hodi procesu vseredini samogo naukovogo znannya Shobi vidrizniti nauku vid ideologiyi a naukovu praktiku vid ideologichnoyi Altyusser zvertayetsya do Spinozi Dlya Spinozi znannya istini ne ye rezultat filosofiyi viddzerkalennya kotra zavzhdi bazuyetsya na empirizmi Radshe vono vinikaye apriori z vnutrishnih umov kriteriyiv virobnictva instrumentiv samogo znannya Istinni ideyi vidpovidvayut ob yektam ne cherez zovnishnyu a cherez pritamannu yim vnutrishnyu vidpovidnist istina ye svij vlasnij kriterij Istina ye index sui et falsi vona vzhe vidmichena tim sho vona ye istina Za Spinozoyu u nas uzhe ye istinna ideya i mi mozhemo zrozumiti j virizniti inshi istinni ideyi rozmishlyayuchi nad neyu Spinozivsku koncepciyu istinnogo j uyavnogo Altyusser pov yazav z marksistskoyu opoziciyeyu mizh naukoyu j ideologiyeyu Altyusser pereformulyuvav ideyu Spinozi nauka ye nauka stilki sokilki vona protistoyit ideologiyi i visnuvav sho koli pered nami vzhe ye naukova praktika j mi zdibni pobachiti zmini u yiyi strukturi to mi mozhemo zrozumiti i riznicyu mizh naukovoyu j ideologichnoyu praktikoyu U traktuvanni Altyussera Spinoza viyavivsya pryamim poperednikom Marksa na vidminu vid ideologiyi naukove znannya istinne pozayak vono uspishne a ne uspishne tomu sho vono istinne Oskilki ne isnuye ob yektivnih chinnikiv to ne mozhe buti proceduri perevirki faktiv naukovist rezultativ ne garantuyetsya faktami Garantiyi naukovosti viyavlyayutsya vnutrishnimi pravilami j normami naukovogo diskursu yaki mozhut zminyuvatisya z rozvitkom konkretnih nauk Tomu viznannya chogo nebud znannyam istorichno obumovleno Otzhe ne isnuye zagalnogo kriteriyu naukovosti u cij tezi Altyusseri sliduye Bashlyaru a tilki konkretni kriteriyi sho isnuyut v okremih naukah Produkuvannya naukovogo znannya Nauka ye vidom socialnoyi praktiki a bud yaka praktika ye virobnictvo yake maye strukturu Altyusser provodiv analogiyu mizh naukovoyu diyalnisyu i virobnictvom ob yektiv materialnogo svitu Proces virobnictva naukovogo znannya nazivayetsya teoretichnoyu praktikoyu Yak i v materialnomu sviti virobnictvo u sviti nauki pochinayetsya z sirovini Ale yak sirovina tut vistupayut ne ob yektinvi chi bezposeredno dani fakti pro realnij svit a sukupnist naukovih abo nenaukovih konceptiv uyavlen abo faktiv Odna sukupnist konceptiv obov yazkovo bude vidriznyatisya vid inshoyi zalezhno vid rivnya rozvitku konkretnoyi nauki u konkretnij period Koncepti ye produkt norm i cinnostej naukovogo diskursu ta jogo konkretnoyi problematiki Naukova sirovina ye rezultat perednishih socialnih praktik Altyusser zapronuvav tri vidi abo rivni virobnictva znannya u hodi teoretichnoyi praktiki Zagalnosti I ce koncepti yaki stanovlyat soboyu sirovinu dlya naukovciv yak ot bezrobittya kvazari chi irracionalni chisla Zagalnosti I mozhut buti povnistyu abo chastkovo vseredini ideologiyi Zadacheyu nauki ye peretvorennya cih konceptiv na naukovi provivshi vidsiv ideologichnih konceptiv Zagalnosti II ye duzhe skladnoyu i superechlivoyu yednistyu oskilki perebuvayut na stiku mizh ideologiyeyu j naukoyu ta mistyat yak zalishki ideologiyi tak i mozhlivosti virobnictva vlasne nauki Altyusser napolyagal sho Zagalnosti III ne rozkrivayut sutnist Zagalnostej I Voni ye lishe rezultat transformaciyi Zagalnostej I Altyusser navodiv tri prikladi naukovih transformacij zasnuvannya suchasnoyi fiziki Galileyem viniknennya matematiki u Starodavnij Greciyi ta stvorennya Marksom nauki istorichnogo materializmu na grunti klasichnoyi politekonomiyi Rol filosofiyi Teoriya j politichna praktika Altyusser zishtovhnuvsya z odnim iz klyuchovih pitan marksistskoyi tradiciyi spivvidnoshennyam teoriyi i praktiki Z odnogo boku filosofiya bula dlya nogo chastinoyu socialnoyi praktiki sho ne mogla sama sebe poyasniti z inshogo boku vona bula naukoyu nauk zdatnoyu sformulyuvati princip naukovosti nauki Altyusser namagavsya obgruntuvati zv yazok mizh intelektualnoyu diyalnistyu j politichnoyu praktikoyu postijno pidkreslyuyuchi sho jogo teoretichni praci slid rozglyadati yak politichne vtruchannya u sferu teoriyi Poglyadi Altyussera v cih pitannyah zaznali pevnoyi evolyuciyi Pervinna poziciya U period pershogo vidannya Chitati Kapital 1965 marksistska filosofiya dialektichnij materializm dlya Altyussera stanovila soboyu avtentichnu naukovu filosofiyu teoriyu teoretichnoyi praktiki abo prosto Teoriyu Teoriya dopomagaye naukovij praktici rozriznyati ideologichni j naukovi koncepti proyasnyuyuchi yih i napovnyuyuchi zmistom sho dozvolyaye nauci peretvoryuvati isnuyuchi ideyi v naukove znannya Proces mozhe vidbuvatisya odnochasno z virobnictvom naukovogo znannya Bilsha chastina filosofiya ye ideologichna praktika kotra vinikaye z realnogo svitu praktichnoyi lyudskoyi diyalnosti zberigayuchi z nim zv yazok Naukovo obgruntovuvati filosofiyu oznachaye vikrivati yiyi yak ideologiyu Yak vid ideologichnogo virobnictva filosofiya v abstraktnij formi vidtvoryuye ponyattya pro svit dlya zberezhennya isnuyuchih socioekonomichnih vidnosin Taka filosofiya prosto vidobrazhaye vihidni cinnosti svitosprijnyattya ta ideyi yaki dozvolyayut funkcionuvati socioekonomichnomu svitu Tlumachennya marksistskoyi filosofiyi yak nauki nauk odnochasno poza naukoyu ta ideologiyeyu viyavilosya duzhe spirnim pozayak oznachalo idealizm neprijnyatnij u ramkah marksistskoyi tradiciyi nauko pidkoryuvalasya filosofiyi a znannya vivodilosya z dumki Posliduvala kritika Altyussera v idealizmi j teoretichnosti a takozh u vidsutnosti zv yazku z politichnoyu praktikoyu zokrema z boku stalinistskogo kerivnictva FKP i odnochasno radikalnih livih grup useredini partiyi yaki ob yednalisya v cim pitanni Altyusser vzhe v 1967 1968 rokah u kursi lekcij Filosofiya i spontanna filosofiya uchenih i dopovodi Lenin i filosofiya sprobuvav pereformulyuvati viznachennya filosofiyi a v poru drugogo vidannya Chitati Kapital viznav svoyu pomilku Pereglyad pozicij Altyusser pereglyanuv svoyi poziciyi nazvavshi pervinnij pidhid teoretichnim vidhilennyam sho ignoruye politichnij vimir filosofiyi Filosofiya bilshe ne bula naukoyu nauk abo teoriyeyu naukovosti U rezultati reviziyi ne zalishilosya tochnih kriteriyiv rozriznennya naukovih j ideologichnih konceptiv usi teoretichni koncepti zachipleni ideologiyeyu Yak i ideologiya filosofiya ne maye istoriyi tut Altyusser nasliduye Marksa j Engelsa periodu Nimeckoyi ideologiyi U filosofiyi zalishayutsya i svoyi pitannya metodi tradiciyi i pravila gri Odnak Altyusser pidkreslyuvav sho vona sama soboyu ne ye znannyam pozayak ne maye ob yekta Filosofichni kategoriyi vzhe ne yavlyayut soboyu viznachennya naukovih ob yektiv i bilshe ne ye konceptualizaciyami yihnoyi naukovosti Zavdannya filosofiv marksistiv sho zajmayut pevnu politichnu poziciyu dopomagati naukovcyam viyavlyati ideologichni koncepti za spomogoyu metodu istorichnoyi kritiki Rezultatom takoyi diyalnosti mayut stati pravilni koncepti u normativnomu sensi a ne istinni koncepti z naukovoyi tochki zoru Pro politichnu spryamovanist teksti Altyussera zavzhdi polemichni ta situativni Voni zavzhdi zverneni do konkretnogo istorichnogo ta politichnogo kontekstu za dopomogoyu yakogo vin pragne viyaviti te sho dijsno stoyit na konu i pokazati tu chi inshu teoretichnu superechku yak borotbu marksistskogo materializmu z idealizmom bud yakih vidtinkiv Harakterna rizkist i navit deyaka zavzyatist jogo tekstiv ye naslidkom ciyeyi principovoyi polemichnoyi ustanovki Vin zavzhdi nacilenij na roztin zaboboniv yakih mi ne usvidomlyuyemo i nevtomno utochnyuye i uriznomanitnyuye svij analiz cih zaboboniv Ce oznachaye sho kozhna ideya pro yaku jdetsya na cih storinkah postaye yak ideya yaka zavzhdi komus nalezhit yak ideologichna proyekciya yakoyis identifikaciyi politichnoyi poziciyi sho piddayetsya i sho Altyusser nikoli ne pristupaye do korektnogo z jogo tochki zoru vikladu ciyeyi ideyi ne sprostuvavshi spochatku svoyih ideologichnih suprotivnikiv i ne pokazavshi yih yak pidporyadkovanih tij chi tij ideologiyi Frederik Dzhejmison Altyusser pov yazav politiku ta filosofiyu u leninskomu klyuchi filosofiya predstavlyaye politiku u sferi teoriyi ta odnochasno nauku u klasovij borotbi Filosofiya ne produkuye znannya a sluzhit viklyuchno politichnij reprezentaciyi u teoretichnij formi klasovoyi poziciyi Marksistska zh filosofiya povnistyu usvidomlyuye svoye misce ta funkciyu u politichnomu vimiri suspilstva yiyi priznachennya viznachayetsya klasovoyu borotboyu U Vidpovidi Dzhonu Lyuyisu 1973 Altyusser she raz utochniv svoyu poziciyu teper filosofiya ye nasampered politichna praktika klasovoyi borotbi hoch vona i maye shozhist iz naukoyu abstraktnist racionalist sistemnist i zostayetsya vseredini teoriyi Politichni praktiki zasnovani na ideologichnomu rozuminni blaga ta jogo dosyagnennya yake nauka mozhe utochniti hocha nemozhlivo ostatochno pozbavitisya ideologiyi Oskilki naukove znannya materialnoyi realnosti ne govorit bezposeredno z suspilstvom abo politikami to filosofi materialsti musyat peredavati jogo politikam i gromadskosti Filosof vichnij poserednik vin politik pomizh uchenih i uchenij pomizh politikiv Politichni rezultati takoyi vzayemodiyi filosofiyi z politikoyu zovsim ne obov yazkovo matimut uspih prosto idealistichna ideologiya stavatime naukovishoyu i materialistichnishoyu sho polipshit imovirnist realizaciyi politichnih met Visunuvshi na pershij plan pid chas samokritiki klasovu borotbu i leninske rozuminnya spivvidnoshennya mizh teoriyeyu i politichnoyu praktikoyu Altyusser pislya 1968 roku perejshov na poziciyi leninizmu G Elliot vvazhav altyusserivsku reviziyu povernennyam vid originalnih idej do stalinistichnogo marksizmu Z inshogo boku teoriya ta praktika Altyussera nalezhat do vidnosin mizh naukoyu ta filosofiyeyu i perebuvayut useredini teoriyi teoriya i ye praktika vona pov yazana z realnistyu yak u Lenina i sluzhit yij Leninsku terminologiyu materializm ta idealizm Altyusser vikoristovuvav dlya poznachennya vlasnih epistemologichnih pozicij empirizm ta antiempirizm Socialna teoriya Proti Gegelya Antiekonomizm Pitannya pro Gegelya posidalo centralne misce v diskusiyah pro materialistichnu dialektiku ta marksizm pislya 1956 roku Altyusser oponuvav reabilitaciyi Gegelya ta shukav sposobi podolannya gegelivskoyi spadshini Altyusser atakuvav Gegelya u troh napryamah Vin stverdzhuvav po pershe nemozhlivist zvedennya marksistskoyi dialektiki do gegelivskoyi po druge nemozhlivist zvedennya marksistskoyi koncepciyi socialnogo cilogo vklyuchayuchi koncepciyu prichinnosti do gegelivskoyi po tretye vidminnist mizh marksistskoyu naukoyu istoriyi ta bud yakoyu inshoyu filosofiyeyu istoriyi Gegelem nasampered U gegelivskij dialektici Duh rozgortaye novij zmist u procesi samorozvitku absolyutnoyi Ideyi yaka ye kinceva realizaciya dinamiki istoriyi zmist vzhe ye u zgornutomu viglyadi Socialni zmini porodzhuyutsya protirichchyam mizh sutnistyu suspilstva ta Ideyeyu svobodi Altyusser vikoristav termin ekspresivna totalnist dlya poznachennya gegelivskoyi totalnosti v yakij cile bulo bilshe nizh zvichajna suma chastin Zmini v totalnosti virazhayut centralnu superechnist u sutnosti socialnogo cilogo u jogo Dusi nezalezhno vid togo de same vidbuvayutsya zmini u gromadyanskomu suspilstvi derzhavi ekonomici chi kulturi Sutnist viznachaye vsi aspekti socialnogo zhittya kozhen element yakogo ye vnutrishnya sutnist cilogo Gegelivskij sutnisnij podil dozvolyav provoditi podil mizh elementami socialnogo cilogo i viyavlyati vidnosini mizh nimi sho virazhayut yihnyu vnutrishnyu sutnist Prikladom takoyi gegelivskoyi sutnosti mozhe buti abstraktna yuridichna osoba u Starodavnomu Rimi Teleologizm Gegelya zberigayetsya v Lukacha i Sartra chi mehanicizmi ekonomichnogo determinizmu Kautskogo i Lyuksemburg Marksistska dialektika na vidminu gegelivskoyi ne teleologichna u nij nemaye pochatkovoyi zadanosti zmistu u zgornutomu viglyadi Altyusser zaperechuye gegelivske znyattya protirichchya yake ye teleologiya i vidmovlyayetsya vid vikoristannya gegelivskoyi dialektiki dlya opisu suspilnih protirich Dialektichnij metod nemozhlivo viluchiti z gegelivskoyi problematiki oskilki ne mozhe buti dialektiki yaka bula b i materialistichnoyu i idealistichnoyu jdetsya pro rizni sistemi ta metodi a ne pro dialektichnij metod okremij vid sistemi Altyusser ukraj kritichno stavivsya do gegelivskoyi dialektiki v period Za Marksa ta Chitati Kapital piznishe pochinayuchi priblizno 1968 roku v inshomu polemichnomu konteksti vin ne zaperechuvav istorichnih ta konceptualnih zv yazkiv z Gegelem Vazhlivim aspektom altyusserivskoyi reviziyi istorichnogo materializmu buv antiekonomizm Vidpovidno do bazovogo principu istorichnogo materializmu ekonomika ye faktorom v kincevomu pidsumku F Engels sho determinuye socialne zhittya ta rozvitok suspilstva Klyuchovim protirichchyam u marksizmi ye protirichchya mizh najmanoyu praceyu ta kapitalom Altyusser vidkidaye ekonomichnij determinizm yakij vvazhaye perezhitkom mehanicizmu HIH stolittya Teza pro determinaciyu ekonomichnoyu praktikoyu v kincevomu pidsumku maye radshe formalnij harakter Realno taka determinaciya majzhe nikoli ne vidbuvayetsya Ekonomizm ye hibnim marksizmom vin zalishayetsya v ramkah gegelivskogo esencialistskogo idealizmu i vnutrishno ne dialektichnij oskilki zasnovanij na metafori sutnist yavishe i ne zdatnij poyasniti kategoriyi totalnosti ta protirichchya Ekonomichna superechnist sama po sobi ne mozhe prizvesti do proletarskoyi revolyuciyi Otzhe teoretichno nemozhliva j revolyucijna politika sho gruntuyetsya na rujnuvanni isnuyuchih virobnichih vidnosin Altyusser napolyagav na tomu sho ekonomizm buv prichinoyu bagatoh politichnih provaliv komunistichnogo ruhu vklyuchayuchi stalinske vidhilennya Revolyuciya navpaki ye irracionalnij vibuh samogo bazisu nemozhlivij z poglyadu ekonomizmu Socialna praktika yak proces bez sub yekta Dlya Altyussera prinajmni u rannij period bud yaka lyudska diyalnist ye praktika U statti Pro materialistichnu dialektiku 1963 vklyuchenu do zbirki Za Marksa Altyusser zaznachaye Pid praktikoyu yak takoyu mi rozumitimemo bud yakij proces peretvorennya danogo pevnogo materialu na pevnij produkt peretvorennya zdijsnyuvanogo pevnoyu lyudskoyu praceyu sho vikoristovuye pevni zasobi virobnictva Dlya peretvorennya isnuyuchih materialiv gotovi produkti vikoristovuyutsya isnuyuchi zasobi virobnictva Cej aspekt maye Marks U Altyussera u procesi peretvorennya vidsutni cili Vidhid vid cilepokladannya dozvolyav Altyusseru zaminiti marksovu determinovanist procesu praci kincevim produktom na determinovanist samim procesom peretvorennya antropologiya lyudskih cilej bazhan ta tehnologij zaminyuvalasya isnuyuchimi ta mozhlivimi strukturami Misce lyudini zajmayut virobnichi praktiki sho konstituyuyut socialne cile Sami lyudi ye lishe vipadkovim sirim materialom dlya vikonannya pevnoyi socialnoyi roli a ne dzherelom socialnih zmin Altyusser vikoristovuye proces dityachoyi socializaciyi na pidtverdzhennya ciyeyi tezi uyavlennya u tomu sho ye tvorci sebe ye ilyuziya Altyusser prijnyav polozhennya lakanivskogo traktuvannya strukturnoyi lingvistiki pro te sho nesvidome strukturovane tak samo yak i mova socialna determinovanist ne usvidomlyuyetsya oskilki vzhe strukturovana Struktura praktik zalezhit vid vlastivostej lyudskih individiv praktika ye proces transformaciyi bez sub yekta Socialni praktiki socialna formaciya i sposib virobnictva Socialni praktiki skladayutsya z riznih instancij abo rivniv perebuvayut u sistemi strukturnogo vzayemozv yazku ta stanovlyat yedine socialne cile Altyusser ne daye chitkogo terminologichnogo rozmezhuvannya socialnih struktur vidnosin ta praktik instanciyi ye rizni rivni yaki mayut funkcionalnu cilisnist i sami skladayutsya z struktur Socialni vidnosini ye aktualizaciyi proyavi socialnih struktur yaki realizuyutsya vidtvoryuyutsya ta zminyuyutsya u praktikah pidporyadkovanih pravilam ale odnochasno vidkritih dlya zmin Praktiki ne mozhna redukuvati odna do odnoyi tomu ne mozhna stvoriti socialnu teoriyu yaka povnistyu osmislila b sutnist socialnoyi realnosti Najbilsh vazhlivimi vidami instancij sho stanovlyat osnovu socialnogo cilogo ye ekonomichna politichna ta ideologichna Vazhlivoyu vlastivistyu socialnih praktik ye yihnya mnozhinnist Mnozhinni praktiki zavzhdi perebuvayut u skladnomu yednosti pevnoyi socialnoyi formaciyi yak sistemi vzayemozalezhnih i vzayemozalezhnih praktik sho nazivayetsya artikulyaciyeyu yednistyu panuvannya i pidporyadkuvannya Socialna formaciya ye skladnoyu yedinoyu iyerarhiyeyu rivniv abo instancij sukupnistyu instancij artikulovanih bazisom danogo sposobu virobnictva Sposib virobnictva artikulyuye vsi elementi socialnoyi formaciyi formuyuchi skladne socialne cile Rizni praktiki vseredini socialnoyi formaciyi spivvidnosyatsya odna z odnoyu cherez yih poziciyi v iyerarhiyi yaka bud yakoyi miti artikulyuyetsya poyednannyam dvoh faktoriv strukturnogo ta kon yunkturnogo Sposib virobnictva v Altyussera mav kilka terminologichnih nyuansiv Po pershe ce ne lishe zasobi ta vidnosini virobnictva a j socialni umovi yih isnuvannya ta vidtvorennya Sposib virobnictva vidnositsya ne tilki do ekonomiki a j do politichnih ta ideologichnih vidnosin ta instancij vin ye artikulyaciyeyu abo skladnoyu yednistyu usih vzayemopov yazanihrivniv riznih praktik Po druge skladnist socialnoyi strukturi peredbachaye kombinaciyu kilkoh sposobiv virobnictva Po tretye sposib virobnictva vidriznyayetsya vid socialnoyi formaciyi V ostannim vipadku jdetsya pro epistemologichnij aspekt sposib virobnictva buv teoretichnim ob yektom a socialna formaciya zastosuvannyam teoriyi do istorichnoyi realnosti konkretnoyi kon yunkturi Altyusser napolyagav sho pislya Marksa same koncept sposobu virobnictva a ne suspilstva yavlyaye soboyu yedinij ob yekt vivchennya istorichnogo materializmu sam koncept ne mav nichogo spilnogo z klasichnoyu politichnoyu ekonomiyeyu ta teoriyami suspilstva ta istoriyi epohi Prosvitnictva Strukturna naslidkovist Zamist gegelivskoyi dialektiki Altyusser vikoristav strukturnu naslidkovist Spinozi dlya poyasnennya vidnosin elementiv useredini socialnogo cilogo Zgidno z Altyusserom Spinoza buv poperednikom Marksa v teoretichnij revolyuciyi nasampered u rozuminni naslidkovosti Do Marksa isnuvalo dvi tradicijni modeli naslidkovosti tranzitivna kartezianska spadshina ta britanskij empirizm abo mehanichna naslidkovist ta ekspresivna abo linijna naslidkovist tradiciya Lejbnica ta Gegelya vklyuchayuchi vulgarnij marksistskij ekonomizm i absolyutnij istorizm Gramshi Lukacha ta Korsha Tranzitivna naslidkovist zvodit cile do jogo chastin ekspresivna prichinnist pidkreslyuye pervinnist cilogo yak sutnosti chastini yakogo ye lishe virazu cilogo Na vidminu vid tranzitivnoyi naslidkovosti strukturna prichinnist viznachaye vpliv cilogo z jogo chastini na vidminu vid ekspresivnoyi prichinnosti vona robit cile sutnisnim i zvoditsya do jogo chastin Koncept strukturnoyi naslidkovosti poyasnyuvav vidnosini yak mizh zagalnoyu strukturoyu socialnoyu formaciyeyu ta yiyi sektoralnimi strukturami ekonomichnimi politichnimi ideologichnimi rivnyami tak i mizh sektoralnimi strukturami ta jogo elementami zasobami i vidnosinami virobnictva Strukturna naslidkovist konceptualizuvala socialne cile yak paralelogram sil kozhna z yakih nese na sobi vidbitok umov svogo isnuvannya samogo socialnogo cilogo Kozhen proces virobnictva buduchi unikalnoyu strukturoyu pov yazanij iz strukturnim cilim zhodna zi struktur ne zvoditsya do sutnisnoyi prichini inshih Take viznachennya blizke za zmistom substanciyi Spinozi imanentnoyi svoyim modusam efektam i vidimoyi z riznih aspektiv Struktura ye cile yake artikulyuyetsya lishe svoyimi elementami ta naslidkami ta vicherpuyetsya nimi Naslidkovist zavzhdi zalezhit vid umov skladno strukturovanogo cilogo elementi determinovani cilim ta vidnosinami z inshimi elementami vseredini cilogo Prichina ne zvoditsya do virazhennya prihovanoyi sutnosti nemaye pershoprichini chi kincevoyi prichini Cile ye vidsutnya prichina oskilki nemozhlivo empirichno pobachiti jogo vpliv na okremi elementi Vislovlyuyuchis movoyu Spinozi mozhna skazati sho efekti imanentni strukturi yaka sama neviddilna vid efektiv Koncept strukturnoyi naslidkovosti priviv Altyussera do antigumanizmu j antiistorizmu poglyadu sho protistoyit poziciyam Sartra chi rannogo Marksa Socialne cile ta naddeterminaciya Socialne cile ye struktura socialnih vidnosin sho formuye sistemu vzayemozalezhnih praktik organizovanih useredini determinovanoyi iyerarhiyi Socialne cile viznachaye ne konkretnij zmist praktik a lishe yih misce formuyuchi perehresni vidnosini panuvannya ta pidporyadkuvannya prichini ta naslidki Yak zavzhdi vzhe dana skladna strukturna yednist vona daye vidnosnu avtonomiyu kozhnomu elementovi pri zvorotnomu vplivi politichnih ta ideologichnih nadbudovnih praktik na ekonomichnij bazis Vidnosini vnutri cilogo ne obumovlyuyutsya viklyuchno protirichchyam mizh produktivnimi silami ta virobnichimi vidnosinami Nadbudovni vtorinni protirichchya hoch i formalno vidsilayut do pervinnih bazisu u konkretnij situaciyi vidtvorennya socialnoyi formaciyi nalezhat do umov isnuvannya samogo bazisu Shob podolati ekonomizm Altyusser zaprovadiv koncept naddeterminaciyi dlya opisu socialnih protirich zamist tradicijnoyi determinovanosti nadbudovi bazisom Koncept buv uzyatij z psihoanalizu Frojd vikoristovuvav jogo dlya analizu snovidin a Lakan pereglyanuv z poglyadu strukturnoyi lingvistiki pristosovuyuchis do movi Altyusser vvazhav sho frojdivska naddeterminaciya najkrashe shoplyuvala marksiv sens protirichchya Bud yaka privatna superechnist viznachena naddeterminovana vsiyeyu socialnoyu strukturoyu v cilomu skladne socialne cile spochatku vnutrishno asimetrichne Izolovani elementi zagalnoyi strukturi lyudina klas institut chi derzhava vidobrazhayut i vtilyuyut praktiki ta antagonizmi naddeterminuyutsya ta pidporyadkovuyutsya istorichnij kon yunkturi Kozhna struktura nezalezhna z inshih maye zakoni viznachalni yiyi rozvitok i mozhe buti zvedena do yakihos yedinih principiv Naddeterminovane protirichchya stosuyetsya ne transcendentnogo gegelivskogo zakonu a imanentno socialnogo cilogo u strukturi yakogo nemaye ni binarnih semiotichnih opozicij ni viznachalnogo vidnoshennya centru Hocha v suchasnomu kapitalistichnomu suspilstvi zberigayetsya golovne marksistske protirichchya mizh najmanoyu praceyu ta kapitalom yak i protirichchya mizh privatnim interesom ta zagalnim blagom vono naddeterminuyetsya drugoryadnimi protirichchyami nadbudovi Naddeterminaciya zalezhit vid zagalnoyi strukturi vsih socialnih rivniv Strukturuvavshi cilisnist socialnih praktik mozhna zrozumiti yihnij vpliv odne na odnogo a otzhe i sam mehanizm naddeterminaciyi Panivna struktura ta nerivnomirnij rozvitok Altyusser vikoristovuye koncept decentrovanoyi panivnoyi strukturi dlya poznachennya golovnogo elementa socialnogo cilogo yakij determinuye vsi inshi praktiki Panivna struktura zabezpechuye skladno strukturno nerivnopravnu determinaciyu U neyi nemaye centru chi sutnosti vona zminyuyetsya zalezhno vid naddeterminaciyi protirich u konkretnij moment ta vid yihnogo nerivnomirnogo rozvitku Za kapitalizmu ekonomika ye panivnoyu strukturoyu v iyerarhiyi socialnih praktik U sviti struktura ekonomichnoyi praktiki polyagaye u virobnictvi ta spozhivanni tovariv yake viznachaye virobnictvo moralnih cinnostej naukovogo znannya sim yi mistectva tosho U rizni periodi istoriyi mozhut panuvati religiya derzhava ideologiya chi napriklad politika yaka determinuye socialno ekonomichnu strukturu za feodalizmu Shob vstanoviti vzayemozv yazki mizh riznimi rivnyami praktik Altyusser vikoristovuye leninsku tezu pro nerivnomirnij rozvitok perevertayuchi jogo traktuvannya v rannij roboti Mao Czeduna Pro superechnist 1937 Na vidminu vid Mao dlya yakogo nerivnomirnist bula naslidkom protirichchya dlya Altyussera z jogo pozicij strukturnogo cilogo protirichchya ye rezultatom nerivnomirnosti Rozvitok produktivnih sil useredini sposobu virobnictva chasto nerivnomirnij rozvitok okremih praktik ne obov yazkovo gomogenno abo linijno a porivnyano avtonomno z vlasnimi protirichchyami ta shvidkistyu rozvitku Skladne ta nerivnomirne vidnoshennya riznih instancij odna do odnoyi v konkretnij moment chasu nazivayetsya kon yunkturoyu Istorichna kon yunktura zalezhit vid iyerarhichnih vidnosin mizh praktikami ta istoriyi rozvitku kozhnoyi praktiki Deyaki ekonomichni elementi vseredini kapitalistichni inshi socialistichni Taki klyuchovi istorichni podiyi XX stolittya yak revolyuciya 1917 roku Kubinska revolyuciya revolyuciya v Kitayi tosho ne mozhna poyasniti v ramkah prostogo marksistskogo ekonomizmu ale mozhna zrozumiti za dopomogoyu naddeterminaciyi Koncept naddeterminaciyi poyasnyuye chomu kondensaciya protirich u 1917 roci prizvela do togo sho u vidstalij Rosiyi yaka za Leninim bula slabkoyu lankoyu imperialistichnogo lancyuga vidbulasya revolyuciya Teoriya ideologiyi Centralne misce u spadshini Altyussera zajmaye teoriya ideologiyi Vpershe vin zvernuvsya do neyi u statti Marksizm i gumanizm 1964 i piznishe rozvinuv u svoyij najbilsh citovanij roboti statti Ideologiya ta ideologichni aparati derzhavi 1970 Ideologiya z odnogo boku ye stavlennya lyudej do realnih umov yih isnuvannya Z inshogo boku ideologiya zavzhdi materialna isnuye u viglyadi riznih socialnih praktik Vihodyachi z cih dvoh posilok Altyusser prihodit do visnovku sho ideologiya formuye interpelyuye lyudskogo sub yekta Universalnist ta vichnist ideologiyi Dlya Altyussera periodu Marksizmu ta gumanizmu ideologiya sistema yaka ne maye zovnishnogo dzherela pohodzhennya i maye vnutrishnyu logiku ta pravila sho viznachayut yednist yiyi elementiv Golovnim paradigmalnim prikladom ideologiyi buv gumanizm same viznachennya ideologiyi pov yazuvalosya z protistavlennyam nauci Todi Altyusser tak viznachav ideologiyu Zostayuchis na rivni najzagalnishih shem dostatno znati sho ideologiya ce sistema yaka maye vlasnu logiku ta suvorist uyavlen yaki mozhut vistupati u formi obraziv mifiv idej chi ponyat sho maye pevne istorichne buttya i pevnu istorichnu rol u mezhah togo chi inshogo konkretnogo suspilstva Odnak ideologiya ye ne prosto uyavlennya lyudej pro svit i suspilstvo chi hibne znannya a sposib z dopomogoyu yakogo lyudi prozhivayut svoye stavlennya do umov svogo isnuvannya Vona stosuyetsya ne svidomosti takij pidhid za Altyusser ye idealizm i liberalnij individualizm a nesvidomogo Ideologiya pov yazuyetsya z emocijnim vimirom lyudskogo isnuvannya z fenomenami strahu ta nadiyi Ideologichni uyavlennya ye peredusim strukturi a ne poglyadi chi ideyi strukturi nav yazuyutsya lyudyam cherez proces sho vislizaye vid svidomogo sprijnyattya Komentatori chasto vkazuyut na veliku rol psihoanalizu Lakana v altyusserivskij teoriyi ideologiyi Altyusser vikoristav ponyattya Uyavnogo shob pov yazati ideologiyu ta vnutrishnij svit individa Uyavne z odnogo boku ye obman ta ilyuziya u spinozivskomu znachenni z inshogo boku vono ye neobhidnoyu formoyu neviznannya sho vidpovidaye pidhodu Lakana Lakanivske Uyavne lishe chastkovo konstituyuye sub yekta cherez fantaziyu pro vlasnu cilisnist nazavzhdi viklyuchayuchi iz Simvolichnogo vimiru dosvidu vimir Realnogo Na vidminu vid Lakana u yakogo Uyavne bulo domovnoyu stadiyeyu psihichnogo rozvitku ditini v Altyussera vono prodovzhuye isnuvati j u doroslomu zhitti zberigayetsya hibne uyavlennya pro individualnu sub yektivnist U traktuvanni Altyussera bula zalezhnist mizh uyavnim i spravzhnim praktichnim stavlennyam lyudej do navkolishnogo svitu Zv yazok zdijsnyuye ideologiya zasnovana na lyudskih pripushennyah viruvannyah nadiyah ta bazhannyah Realne stavlennya do chogos neminuche peretvoryuyetsya na uyavne sho virazhaye bazhannya shos bachiti Inakshe kazhuchi individi prozhivayut svoye stavlennya do umov isnuvannya v uyavi Zv yazok gruntuyetsya na vzayemnij naddeterminaciyi zavdyaki yakij ideologiya zdatna viznachati stavlennya lyudej do umov yihnogo socialnogo zhittya Ideologiya prisutnya v lyudskij pidsvidomosti v osobistisnomu vimiri socialnogo zhittya vibir imeni ditini do jogo narodzhennya vzhe ye ideologiya ta materialno gromadskomu sviti u formi institutiv Ideologiya ye naslidkom isnuvannya suspilstva yak socialnoyi cilisnosti U zv yazku z altyusserivskim holizmom na sociologichnij literaturi poznachavsya vpliv sociologiyi Emilya Dyurkgajma osoblivo jogo teoriyi religiyi na koncepciyu ideologiyi Altyussera Oskilki ideologiya funkcionuye nesvidomo vona perebuvaye poza istoriyeyu Ideologiya transistorichna vichna i isnuvatime navit u komunistichnomu suspilstvi Uyavlennya pro te sho ideologiya mozhe zniknuti utopichno lyudina ye ideologichna tvarina Ideologiya taka zh vichna yak frojdivske nesvidome Altyusser pishe yaksho ya mozhu visunuti proyekt teoriyi ideologiyi yak takoyi i yaksho cya teoriya ye odnim iz tih elementiv vid yakih zalezhat teoriyi privatnih ideologij to na pershij poglyad te sho ya zaraz skazhu viglyadatime dosit paradoksalno ideologiya ne maye istoriyi Naukove rozuminnya ne skasovuye ideologiyu a navpaki pidtverdzhuye neobhidnist yiyi isnuvannya Altyusser prote rozriznyav ideologiyu u comu transistorichnomu sensi i konkretni socialno istorichni formi ideologij feodalni burzhuazni i navit proletarski Ideologiyi mozhut buti konservativnimi revolyucijnimi konformistskimi chi reformatorskimi U klasovih suspilstvah panuye ideologiya panivnih klasiv hocha i zapozichuye deyaki elementi ideologij inshih klasiv Ideologiya vislovlyuye pevni cinnosti ta vodnochas ye strukturnim elementom za dopomogoyu yakogo stavlennya lyudej do umov yihnogo isnuvannya vidpovidaye interesam panivnogo klasu Za komunizmu lyudi prodovzhuvatimut vvazhati sebe vilno diyuchimi sub yektami a otzhe zberezhetsya ideologiya U bezklasovomu suspilstvi ideologiya translyuvatime cinnosti ta zalishitsya elementom strukturi prote tam vona sluzhitime zagalnomu blagu zokrema yak zasib dlya osvoyennya lyudmi zovnishnogo svitu Zagalom riznicya mizh klasovim i komunistichnim suspilstvom ne nastilki velika yak ranishe dumali zahidni marksisti Ideologichni aparati derzhavi Akt molitvi ye prikladom materialnogo isnuvannya viri yak ideologichnoyi praktiki Odnim z klyuchovih u koncepciyi Altyussera ye tverdzhennya pro materialne isnuvannya ideologiyi Ideologiya vidtvoryuye vidnoshennya virobnictva ustanovlyuyuchi sposobi identifikaciyi sub yektiv abi voni posidali vidvedeni yim poziciyi u socialnij formaciyi U comu zv yazku Altyusser zminiv poshirene marksistske tlumachennya derzhavi yak instrumentu burzhuaziyi proti poletariatu vidilyayuchi dva aspekti derzhavnoyi vladi represivni aparati armiya policiya sud penitenciarna sistema tosho j ideologichni aparati Za Altyusserom lyudski uyavlennya chi ideyi cebto ideologiya mayut smisl i mozhut isnuvati tilki v ritualizovanih praktikah diyah yaki svoyeyu chergoyu isnuyut vnutri aparativ Ideologiya ne ye prichina chi naslidok aparativ voni zovsim ne nadayut ideologiyi materialnogo vtilennya Aparati i ye sama ideologiya tobto pervinnij sposib yiyi isnuvannya a ne prosto yiyi virazhennya chi vtilennya Altyusser pishe ideologiya zavzhdi isnuye v takomu sobi aparati u jogo praktichnij diyalnosti abo praktikah Ce isnuvannya materialne Ideologichni aparati Altyussera mayut shozhist iz ponyattyam gromadyanskogo suspilstva v Antonio Gramshi Ideologichni aparati isnuyut u formi socialnih institutiv takih yak sim ya masmedia cerkva osvita politichni partiyi profspilki industriya rozvag i t d U socialnomu zhitti uniknuti cih institutiv nemozhlivo i tomu ne mozhna uniknuti vplivu ideologiyi vona ye socialnoyu praktikoyu a ne prosto intelektualnoyu ilyuziyeyu Ideologichni aparati derzhavi ye institucijnimi prostorami v yakih zhive ideologiya yaka vikonuye funkciyi primusu Konkretna ideologiya v aparatah zavzhdi ye ideologiyeyu pravlyachogo klasu V Ideologiyi ta ideologichnih aparatah derzhavi Altyusser vidiliv taki vidi ideologichnih aparativ religijnij sistema riznih cerkov shkilnij sistema riznih shkil privatnih ta derzhavnih simejnij yuridichnij pravo vidnositsya odnochasno do represivnogo aparatu ta do sistemi ideologichnih aparativ derzhavi politichnij politichna sistema vklyuchayuchi rizni partiyi profspilkovij informacijnij presa radio telebachennya tosho kulturnij literatura mistectvo sport tosho Represivnij aparat nalezhit do gromadskoyi sferi a bilshist ideologichnih aparativ do privatnoyi Hoch Altyusser i protistavlyaye represivnij aparat ideologichnim aparatam riznicyu mizh nimi shodo voni tisno pov yazani i vzayemno dopomagayut odne odnomu Ideologiya vidtvoryuye cherez praktiki po pershe represivni aparati tobto nadbudovu v marksistskomu znachenni po druge vidnosini virobnictva ta po tretye robochu silu U zrilih kapitalistichnih suspilstvah panivne stanovishe vnaslidok klasovoyi borotbi proti ranishe panivnogo aparatu cerkvi zajnyav shkilnij ideologichnij aparat U shkoli vidbuvayetsya pidgotovka lyudej do majbutnoyi ekspluataciyi U Franciyi napriklad shkola vtovkmachuye pevnu kilkist nou hau sho ye abo zamaskovanoyu ideologiyeyu francuzka mova arifmetika prirodoznavstvo literatura abo prosto panivna ideologiya v chistomu viglyadi etika abo filosofiya Koli lyudi zakinchuyut navchannya zasvoyena u shkoli ideologiya viznachaye yihnye bazhannya pracyuvati i stavati robitnikami tehnikami kerivnikami kapitalistami tosho Najbilsh yaskravim prikladom materialnogo isnuvannya ideologiyi ye religiya Religijna ideologiya proyavlyayetsya yak u vidpravlenni formalnogo ritualu tak i v nayavnosti vnutrishnoyi viri Same vidpravlennya ritualu dozvolyaye lyudini dumati sho vona vnutrishno vilna a ob yektivnij fakt molitvi isnuye lishe zovni ne torkayuchis yiyi vnutrishnogo Ya Naspravdi take uyavlennya pro vnutrishnyu svobodu ye ilyuziyeyu Altyusser cituye Bleza Paskalya Pohili kolina pochni molitisya i ti povirish mayuchi na uvazi sho ne molitva ye naslidkom viri v Boga a diya socialna praktika produkuye viru Religijna vira zavzhdi materialna j isnuye u viglyadi socialnoyi praktiki yaka ye sposobom isnuvannya ideologiyi Ritual yak materialnij komponent viri ye neobhidnoyu umovoyu samoyi religiyi Sub yektivaciya j interpelyaciya Lyudina formuyetsya ideologiyeyu i zavzhdi znahoditsya vseredini ideologiyi oskilki ne mozhe vijti za mezhi takih yiyi nematerialnih elementiv yak seksualnist chi movu Teza pro formuyuchu sub yekta ideologiyu vidsilaye do lakanivskogo ponyattya dzerkalnoyi strukturi Uyavnogo Dzerkalo Lakana analogichno ideologiyi Robota ideologichnih aparativ zavzhdi zvernena do lyudskih sub yektiv sama kategoriya sub yekta ye chastinoyu ideologiyi Dosub yektnij stan individ ye lishe umova sho ne maye znachushosti dlya viniknennya sub yekta ta ideologiyi Altyusser pishe Mi skazali sho kategoriya sub yekta ye konstitutivnoyu dlya bud yakoyi ideologiyi ale vodnochas slid zaznachiti sho kategoriya sub yekta ye konstitutivnoyu dlya bud yakoyi ideologiyi lishe tomu sho viznachalna funkciya bud yakoyi ideologiyi konstituyuvati konkretnih individuumiv u sub yektiv Sub yekt ye nasampered te sho sub yektivuyetsya fr assujetti vin diye samostijno a piddayetsya vplivu ramkah vidnosin panuvannya Pochatkovij etap konstituyuvannya sub yekta vidbuvayetsya pri opanuvanni movnimi navichkami yaki neobhidni otrimannya socialnogo statusu Navchannya movi ye aktom pidporyadkuvannya oskilki movni pravila vidpovidayut pravilam socialnih struktur panuvannya ta ideologiyi Proces socializaciyi cherez opanuvannya virobnichih ta osvitnimi navichok ye odnochasno proces posilennya pidporyadkuvannya vladi Vidtvorennya socialnih navichok ye procesom vidtvorennya sub yekta yakij Altyusser nazivaye sub yektivaciyeyu Sub yektovi stavlyatsya ti chi inshi diyi napriklad politichni chi moralni Sub yektivaciya maye paradoksalnu ta dvoyistu prirodu nevikonannya sub yektom pevnih dij sprichinyaye pokarannya ta nasilstvo ale vodnochas vona ne prosto mehanichno nav yazuye socialni normi a peredbachaye yihnye svidome zasvoyennya sub yektom ta vilne pidporyadkuvannya Nav yazuvannya politichnogo chi moralnogo sub yekta dekartivskogo sub yekta istini ego chi svidomosti yaki pereduyut chi ye prichinoyu istini chi provadzhennya vidnosin panuvannya ne zalishaye mozhlivosti dlya istini chi politichnoyi legitimaciyi Konstituyuvannya sub yekta ideologichnimi aparatami vidtvoryuye tradicijnu religijnu model Zakon Vlada ye zamina bozhestvennogo Sub yekta Boga strukturno mehanizm sub yektivaciyi cherez prihovane pidporyadkuvannya zalishayetsya tim samim Ideologiya ne lishe sub yektivuye individiv ale j interpelyuye tobto konstituye individiv u roli konkretnih sub yektiv Ce centralna teza koncepciyi Altyussera Dlya opisu aktu stvorennya sub yekta Altyusser vikoristovuye koncept interpelyaciyi okliku Interpelyaciya yavlyaye soboyu element shodennoyi ideologichnoyi praktiki kotra zabezpechuye vidtvorennya umov produkuvannya cherez transformaciya lyudskih individiv u sub yektiv Vnaslidok interpelyaciyi individi sho stali sub yektami nadali vilno vibiratimut yihnyu vlasnu sub yektivaciyu Interpelyaciya tochnishe pokazuye vidnoshennya mizh ideologiyeyu ta sub yektom zv yazok zasnovanij na procesi viznannya Viznannya sub yektom ideologiyi ye nesvidoma podiya yaka nikoli ne usvidomlyuyetsya viznannya ye neobhidna zvorotnya storonya viniknennya svidomosti uyavlen dij ta movi sub yekta Interpelyaciya zdijsnyuyetsya ideologichnimi aparatami derzhavi napriklad shkoloyu religiyeyu chi sim yeyu Akt interpelyaciyi ye osnovnim elementom roboti ideologichnih aparativ Interpelyaciya maye misce koli lyudina viznaye sho zvernennya bulo adresovane yij i primirom mozhe mati formu prostogo okliku policiyantom perehozhogo Agov vi abo inshogo zvernennya chi prizovu Oskilki nemaye miscya poza ideologiyeyu vseredini lyudskogo tila vzhe ye vrodzhena gotovist vidkritist cogo okliku Ideologiya nablizhayetsya do individa i gukaye sub yekta sho perebuvaye vseredini prostoru tila u viglyadi samoyi kategoriyi sub yekta Individ vidpovidaye na oklik dumayuchi sho gukayut same jogo tak bucim vin diznavsya vlasne vidzerkalennya Vidpovidayuchi tak ce ya individ zaproshuye ideologiyu do sebe nibi vpuskaye znajomogo neznajomcya do sebe v budinok Cherez vijnu individ ostatochno staye sub yektom zajmayuchi poziciyu sub yekta i viznayuchi sebe uchnem gromadyaninom glyadachem tosho Naspravdi vichna i transistorichna ideologiya zavzhdi vzhe okliknula individiv yak konkretnih sub yektiv Povsyakdenni rituali vitannya zvernennya potisk ruk lishe pidtrimuyut ideologichne funkcionuvannya sub yekta Lyudi zavzhdi vzhe priznacheni stati sub yektami oskilki navit do svogo narodzhennya ditina priznachena yak sub yekt ideologiyi vona vzhe vklyuchena v simejni rituali vibir imeni vklyuchennya jogo v derzhavnu i simejnu mifologiyu i t d Robitniki u suchasnij kapitalistichnij derzhavi pracyuyut sami yakraz tomu sho voni zavzhdi vzhe poklikani pravlyachoyu ideologiyeyu i vilno pidporyadkovuyutsya rozporyadzhennyam oskilki ideologiya vzhe zhive u nih Najvazhlivishe te sho voni dobrovilno zdijsnyuyut diyi ta vchinki yaki pidtrimuyut funkcionuvannya mehanizmu virobnictva Lyudina zavzhdi ohoplena ideologiyeyu navit yaksho vona dumaye sho svidomo vikoristovuye ideologiyu Racionalna ta usvidomlena povedinka ye nayivna ilyuziya chi ideologichna vidimist Yaskravim prikladom interpelyaciyi ye oklik individa z boku Boga yedinogo ta golovnogo sub yekta religiyi U hristiyanskij teologiyi vidbuvayetsya podvoyennya sub yekta absolyutnim sub yektom Bogom voni perebuvayut u lakanivskomu dzerkalnomu vidnoshenni Sub yekt Bog rekrutuye bezlich sub yektiv Vin pidporyadkovuye yih i vodnochas nadaye svobodu ta pevni garantiyi poryatunku Skladne dzerkalne zv yazuvannya zabezpechuye vidguk individiv yih pidporyadkuvannya Sub yektu Bogu vzayemnist viznannya lyudskih sub yektiv ta Sub yekta Boga yak sub yekta po vidnoshennyu odin do odnogo i samogo sebe absolyutni garantiyi poryatunku u razi viznannya ta adekvatnoyi povedinki Vipadkovij materializm abo Filosofiya zitknennya U piznij period Altyusser rozroblyav filosofiyu vipadkovogo materializmu filosofiyu zitknennya Na teperishnij chas doslidniki aktivno obgovoryuyut chi ye vona prodovzhennyam rannih robit ostatochnim rozrivom z nimi abo klyuchem do rozuminnya vsiyeyi jogo tvorchosti Cilkom imovirno sho ideyi rozroblyalisya dovgij chas i mali zv yazok z rannimi robotami z poststrukturalizmom zokrema z filosofiyeyu Derrida Doslidnik Vittorio Morfino nazivaye tezi sho vkazuyut na yavnu spadkoyemnist iz robotami 1960 h rokiv proces bez sub yekta ta zaperechennya bud yakogo vidu teleologiyi pervinnist vzayemin pered elementami teoretichnij antigumanizm vidsutnist ob yekta u filosofiyi shema strukturi metafiziki Pohodzhennya Sub yekt Ob yekt Istina Kinec Pidstava V Morfino vidiliv taki klyuchovi koncepti piznogo Altyussera porozhnecha nisho zitknennya fakt Faktum faktichnij faktichnist kon yunktura z yednannya neobhidnist vipadkovist Altyusser pisav pro osoblivu pidvodnu techiyu v istoriyi filosofiyi materializm zitknennya abo vipadkovij materializm U tradiciyu materialistichnoyi dumki vhodyat Demokrit Epikur Lukrecij Makiavelli Spinoza Gobbs Russo Montesk ye Marks Nicshe Gajdegger Vitgenshtajn Derrida ta Deloz Opornimi konceptami ciyeyi tradiciyi ye mezha kordonu porozhnecha vidsutnist centru svoboda Altyusser povertayetsya do tezi kincya 1960 h rokiv pro dvi poziciyi u filosofiyi materializm ta idealizm yaki perebuvayut u postijnij vijni odna z odnoyu prichomu v nerivnomu stanovishi oskilki vipadkovij materializm zavzhdi perebuvaye v opoziciyi Filosofiya viroblyaye ne universalnu istinu a umovni istini yaki konkuruyut odna z odnoyu metafizichni polozhennya istinni lishe ostilki oskilki voni mayut poyasnyuvalnu chi praktichnu cinnist Filosofiya povinna postijno zapituvati sebe pro svoye misce ta poziciyu v kon yunkturi zadayuchi pitannya sho slid robiti Yaksho materialistichna filosofiya maye ob yekt vivchennya to ce porozhnecha yaka ne isnuye a lishe mozhliva Koncepciya ontologichna porozhnechi porozhnecha pereduye filosofiyi razom z tim same filosofiya stvoryuye filosofsku porozhnechu shob nadiliti sebe isnuvannyam Porozhnecha substancializuyetsya a ne praktikuyetsya filosofiya privlasnyuye ta reprezentuye porozhnechu u viglyadi nisho Vipadkovij materializm bere pochatok v epikurivskomu haotichnomu zitknenni atomiv sho perebuvayut u porozhnechi dayut narodzhennya svitu Altyusser yak i ranishe vidkidaye esencializm ta teleologizm v istoriyi V osnovi vsih materialnih svitiv lezhat zmini chi vipadkovist Piznannya opis chi peredbachennya mozhlivi ale viniknennya chi zmina majbutnih svitiv vipadkove a ne obov yazkove Interpretuyuchi pershu frazu Logiko filosofskogo traktatu Vitgenshteana i zvertayuchis do Gajdeggera cherez Derrida Altyusser formulyuye postijne neperedbachuvane vislizannya doglyad padinnya svitiv i podij Yak i atomi Epikura yaki vidhilyayutsya vid pryamogo shlyahu ta nespodivano stikayutsya z inshimi atomami novi sviti vinikayut iz vipadkovih zitknen mizh isnuyuchimi materialnimi elementami Zitknennya ye odinochnoyu vipadkovoyu istorichnoyu podiyeyu sho protistoyit neobhidnosti Vipadkovist ne vidsutnist neobhidnosti shvidshe neobhidnist ye stanovlennya vnaslidok vipadkovih zitknen Bog Priroda Spinozi ye porozhnecha Russo ta Gobbs prikladi filosofiv porozhnechi ta vipadkovosti oskilki voni viznavali vipadkove pohodzhennya ta isnuvannya politichnogo poryadku U Makiavelli i Marksa vipadkovij materializm nabuvaye politichnogo vimiru Makiavelli namagavsya skasuvati providencializm ta teleologiyu u politichnij dumci U Marksa Altyusser bachit poyednannya filosofiyi porozhnechi ta materializmu zitknennya marksovi sposobi virobnictva ye vipadkovi zitknennya cile sho vinikaye v rezultati shoplyuvannya zitknennya ne pereduye shoplyuvannya elementiv a sliduye za nim Tomu kapitalizm mig nikoli viniknuti Trivale zitknennya prote maye strukturu u moment zitknennya struktura staye pervinnoyu stosovno elementiv Porozhnecha ne tvorit svit hocha u viglyadi nisho lezhit v osnovi jogo pohodzhennya i ne zbigayetsya z momentom zitknennya a vidnositsya do majbutnogo yake ne mozhna znati a mozhna lishe ochikuvati Altyusser pereglyanuv i pidhid do klasovoyi borotbi isnuyut kordoni abo nejtralni teritoriyi yaki unikayut odnoznachnoyi determinaciyi klasovoyu borotboyu mistectvo mova zvichayi religijni pochuttya tosho KritikaMi vsi povinni buti gliboko vdyachni Altyusserovi za te sho vin zaluchiv francuzkij marksizm nazad do dialogu z reshtoyu francuzkoyi filosofiyi Alasder Makintajr Altyussera zazvichaj zarahovuvali do strukturalistiv chi strukturalistskih marksistiv Prote take vidnesennya neodnoznachne Dlya marksistskoyi tradiciyi jogo traktuvannya Marksa ta filosofiya zagalom buli vkraj specifichnimi Altyusser aktivno kritikuvav Levi Strossa strukturalistska ideologiya yakogo zdavalasya jomu yak i inshim marksistam nadto racionalistichnoyu ta esencialistskoyu z oznakami idealizmu V ostanni roki nabula poshirennya spinozistska interpretaciya altyuserivskoyi filosofiyi Sam Altyusser vvazhav sebe spinozistom a ne strukturalistom Vodnochas spinozistski poziciyi Altyussera mali shozhist iz lukachevskoyu totalnistyu buttya I Altyusser i gegelyanski marksisti napolyagali na vazhlivosti holistskoyi perspektivi oskilki bagatom zavdyachuvali kolektivistskoyi sociologiyi Emilya Dyurkgejma hocha j zaperechuvali jogo ponyattya moralnogo spivtovaristva Pislya publikaciyi rannih rukopisiv mozhna govoriti i pro bilsh vivazhenu ocinku altyuserivskogo stavlennya do Gegelya Dlya kritikiv ta bagatoh komentatoriv altyuserivskoyi versiyi marksizmu vona bula dogmatichnim teoretizuvannyam naukovim idealizmom ta aistorizmom oskilki Altyusser staviv ideologiyu ta politiku na odin ontologichnij riven iz ekonomichnoyu praktikoyu Altyusserivsku reviziyu istorichnogo materializmu nazivali giperempirizmom strukturnim funkcionalizmom determinizmom dogmatizmom stalinizmom idealizmom Visnovki Altyussera pro te sho navit pislya revolyuciyi lyudi zalishatsya prostimi nosiyami struktur i zberezhetsya podil mizh teoretichnimi ta inshimi praktikami prizveli do perekazu jogo anafemi bagatma zahidnimi marksistami za stalinizm chi prinajmni intelektualnij elitizm Jmovirno najbilsh vidoma kritika britanskogo istorika marksista Edvarda P Tompsona polskogo filosofa ta istorika marksizmu Lesheka Kolakovskogo ta uchnya Altyussera Zhaka Ransyera Na yihnyu dumku naukovi ustremlinnya Altyussera buli pomilkovimi yake teoretichni i politichni sprobi porvati zi stalinisskim marksizmom zakinchilisya nevdacheyu Yak pishut suchasni doslidniki u nizci aspektiv kritika tih rokiv bula dosit poverhovoyu i do teperishnogo chasu chastinoyu zastarila osoblivo u svitli chislennih posmertnih publikacij tekstiv Altyussera kritika ne vrahovuvala istorichnij kontekst yihnogo napisannya ta evolyuciyu filosofa Suchasni doslidniki vvazhayut sho konkretni doslidzhennya Altyussera superechnist socialna formaciya teoretichna praktika ta inshih predstavlyayut perevazhno istorichnij interes Zdijsnivshi u 1960 ti ta 1970 ti roki dekonstrukciyi yak dogmatichnogo marksizmu tak i marksizmu v cilomu Altyusser ne zmig zaproponuvati teoretichnu alternativu U kritici antropocentristskih koncepcij ta zalezhnosti gumanizmu vid sub yekta Altyusser prosunuvsya maksimalno daleko ale ne rozrobiv adekvatnogo pidhodu sho vrahovuye pomilki gumanistiv Usunuvshi ponyattya sub yekta Altyusser zitknuvsya z problemoyu yaku ne zmig rozv yazati yak obgruntuvati revolyucijnu politichnu praktiku i politiku zagalom bez usvidomlenogo aktora Vistupayuchi za povernennya do Marksa Altyusser paradoksalnim chinom spriyav vidhodu vid Marksa yakij nabuv formi poststrukturalizmu Za slovami doslidnika N V Shihardina Altyusser buv gotovij stati Lyuterom francuzkogo marksizmu prote cina obgruntuvannya naukovosti marksizmu viyavilasya zanadto velikoyu vibir scientizmu i podalsha intelektualna trayektoriya viveli jogo za mezhi marksizmu G Eliot rezyumuye teoretichni nevdachi Altyussera antiempirizm ye tenditnij kompromis mizh racionalizmom i konvencionalizmom sho vede do perspektivizmu abo realizmu antigumanizm ye paradoksalnim skasuvannyam lyudskoyi prirodi sho povtoryuye dihotomiyu struktura diya i spriyaye funkcionalistskomu pidhodu do ideologiyi antiistorichna antinomiya teoriya istoriya pidkreslyuye socialne vidtvorennya zalishayuchi ostoron socialni zmini antiekonomizm ye kvazilinijnij dozvil golovolomki bazis nadbudova za dopomogoyu nestijkoyi kategoriyi porivnyalnoyi avtonomiyi Hrestovij pohid E P Tompsona Esej Zlidennist teoriyi 1978 predstavnika novih livih Edvarda P Tompsona bulo vidpoviddyu na poshirennya altyuserianstva u Velikij Britaniyi v 1970 ti roki Vistupayuchi z pozicij blizkih do sartrivskih Tompson lyuto obrushivsya na Altyussera nazvavshi jogo filosofiyu idealizmom socialnu teoriyu burzhuaznoyu ideologiyeyu a politiku stalinizmom u teoriyi Z tochki zoru Tomposona meta altyusserivskogo proyektu polyagala v tomu shob vidnoviti disciplinarnij kontrol derzhavi ta partiyi vidtvoriti ideologichnu ortodoksiyu tobto po suti rekonstruyuvati u zminenih obstavinah stalinizm bez Stalina Kritika Tompsona torkalasya problem teoriyi teoretichnoyi praktiki ta antiempirizmu koncepti strukturi ta diyi ta problemi viniknennya deliberativnih socialnih zmin Zgidno z Tompsonom strukturalistske zvedennya socialnih agentiv do prostih nosiyiv struktur prizvodit do zaperechennya yihnoyi roli yak spravzhnih tvorciv istoriyi zdatnih usvidomlyuvati umovi socialnogo zhittya cherez dosvid Antiempirizm i uniknennya empirichnih sposobiv perevirki neyavno podilyayut naukovu ta zvichajnu pracyu sho prizvodit do intelektualnogo elitizmu ta stalinizmu Transistorichni kategoriyi ne zdatni poyasniti deliberativni socialni zmini dlya yakih potribni gnuchkishi istorichni koncepti Strukturalistski poziciyi Altyussera nespromozhni konceptualizuvati istorichnij proces vzagali oskilki viklyuchayut lyudskih agentiv i yih prostimi nosiyami struktur panuvannya Kritika Tompsona odnogo z providnih u sviti istorikiv marksistiv spravila efekt serjozno zaplyamuvavshi reputaciyu Altyussera v anglomovnomu sviti hocha sam Tompson skladav dumku pro Altyussera v osnovnomu z robit anglijskih sociologiv altyuserianciv chiyi poziciyi mali dovoli poserednij stosunok do Altyussera Altyusser ne vidpoviv na cyu kritiku U 1980 roci inshij britanskij istorik i filosof marksist Perri Anderson vistupiv z bilsh vivazhenoyu ocinkoyu robit Altyussera hoch i viyavlyav pevnu znevagu do francuzkogo mislitelya Anderson zaklikav vrahovuvati istorichnij kontekst v ocinci robit Altyussera oponuyuchi Tompsonu ta zaznachayuchi sho bud yakomu istorikovi marksistu chi nemarksistu slid znati sho politichnij harakter zmistu dumki mozhe buti viznachenij lishe vidpovidalnim vivchennyam tekstu ta kontekstu Strukturnij funkcionalizm Altyusser zaznav shirokoyi kritiki za funkcionalizm Zhan Bodriyar ta bagato inshih sociologiv ta socialnih antropologiv vvazhali altyuserivskij pidhid funkcionalistskim i zastarilim socialna formaciya ye negnuchkim ponyattyam oskilki maye ekonomichnij bazis ta politichnu kulturnu ta ideologichnu nadbudovu Z ciyeyi tochki zoru teza pro vichnist ideologiyi oznachaye universalnu funkcionalnu neobhidnist konstituyuvannya sub yektiv yaki sub yektivuyutsya dlya vidtvorennya socialnogo podilu praci Altyusserivska koncepciya derzhavi funkcionalistska rol derzhavnih aparativ polyagaye u vidtvorenni vidnosin virobnictva voni realizuyut rozporyadzhennya vstanovleni na ekonomichnomu rivni Neyasno yak u socialnomu vidtvorenni derzhavnih aparativ mozhlivi neperedbachuvani socialni zmini deus ex machina klasovoyi borotbi Altyusser podilyaye nevdachu funkcionalizmu Tolkotta Parsonsa ta funkcionalistskoyi sociologiyi zagalom I Parsons i Altyusser konceptualizuvali poryadok i vidsutnist zmin Altyusser povinen buv poyasniti chomu revolyuciya ne vidbuvayetsya i dijshov visnovkiv pro isnuvannya praktik yaki priv yazuyut lyudej do socialnoyi sistemi a Parsons u 1920 h i 1930 h rokah buv sturbovanij poyasnennyam poryadku v centri mozhlivogo bezladdya hocha j perebuvav na protilezhnih vid Altyussera politichnih poziciyah na tli mozhlivogo prihodu socializmu chi fashizmu terminologichno socialna sistema Parsonsa ekvivalentna sposobu virobnictva Altyussera Zgidno z Entoni Giddensom u Parsonsa j Altyussera kozhen individ syagaye poziciyi koli sub yekt upravlyayetsya ob yektom Aktori Parsonsa dopovnennya do kulturi a agenti Altyussera ye dopovnennyami do strukturi ale she bilsh oposeredkovanimi Insha kritika Pol Riker vidznachayuchi veliku shirist i skromnist u tekstah Altyussera rozkritikuvav ryad jogo osnovnih idej Po pershe z poglyadu Rikera neyasno u yakomu sensi marksizm mozhna vvazhati naukoyu Po druge epistemologichnij rozriv ye intelektualne divo Po tretye ponyatijnij aparat zokrema koncept naddeterminaciyi navryad chi principovo vidriznyayetsya vid tradicijnih marksistskih bazisu j nadbudovi Po chetverte neyasno yaki osoblivosti mayut konkretni formi ideologiyi napriklad gumanizm yakij mozhna rozumiti duzhe shiroko Po p yate same zagalne viznachennya ideologiyi sformulovane Altyusserom maye spiratisya na teoriyu simvolichnoyi diyi oskilki peredbachaye filosofsku antropologiyu sho vklyuchaye motivaciyi ta simvoli Posilannya do materialnogo isnuvannya nedostatno oskilki uyavne stavlennya ne zvoditsya do ideologichnogo aparatu Naddeterminaciya bazisu ta nadbudovi po suti povtoryuye harakterno religijnij fenomen kincevoyi obumovlenosti samostijnij aktor u rezultati viyavlyayetsya u gri yaka viznachayetsya kimos inshim ta v inshomu misci U zv yazku z antigumanizmom Altyussera Riker ne bachiv yak mozhna obgruntuvati napriklad protest proti porushennya prav lyudini na osnovi strukturalistskoyi ideyi pro kinec filosofskogo mifu pro lyudinu Riker vidznachav velikij vpliv Frojda ta Lakana na roboti Altyussera Zgidno z Leshekom Kolakovskim altyuserivski obgruntuvannya vidminnosti nauki vid inshogo tipu praci ye neperekonlivoyu tavtologiyeyu Koncepti nerivnomirnogo rozvitku ta naddeterminaciyi tumanni ta banalni povtoryuyuchi ideyi Engelsa pro vidnosnu avtonomiyu nadbudovi Voni ne stosuyutsya Marksa pozbavlyayuchi do togo zh marksizm jogo specifiki Podibnim chinom Rajmon Aron ohrestiv marksizm Altyussera uyavnim marksizmom dlya agresiyi pidkreslyuyuchi jogo abstraktnij filosofskij harakter i vidirvanist vid konkretnogo istorichnogo sociologichnogo chi ekonomichnogo analizu Ideyi pro determinuyuchoyi roli ekonomiki zreshtoyu dosit banalni yak i rozriznennya nauki ta ideologiyi Strukturalistska mistifikaciya Altyussera zgidno z Aronom mala na meti obgruntuvati naukovist istorichnogo materializmu ale navit ne bula zdatna konceptualizuvati socialistichne proroctvo pro revolyuciyu Teza pro epistemologichnij rozriv u Marksa nevirna Marks zavzhdi zalishavsya gumanistom tverdzhennya Altyussera vihodit z hibnoyi posilki naukovosti dodatkovoyi vartosti yaka za ocinkoyu Arona v suchasnij ekonomici vvazhayetsya metafizichnoyu Mishel Fuko rozkritikuvav altyuserivskij koncept vichnoyi ideologiyi ta kategoriyu nezminnogo sub yekta yak metafizichni pomilki U knizi Arheologiya znannya 1969 Fuko rishuche vidkinuv viznachennya ideologiyi yak stavlennya lyudej do umov svogo isnuvannya Altyusser piznishe prijnyav nizku argumentiv Fuko u svoyih Elementah samokritiki 1974 Materialne isnuvannya ideologiyi bulo nerozv yaznim paradoksom dlya Fuko yakij vidmovivsya vid konceptu ideologiyi Na jogo dumku uyavlennya pro sub yekt sho formuyetsya ideologiyeyu ye riznovidom zvichajnoyi metafiziki a doslidzhennya sub yektivaciyi v galuzi ideologiyi marnij poshuk sutnosti rechej tam de yiyi nemaye Hocha Fuko i vikoristovuvav ideyi Altyussera pro shkilnu sistemu u roboti Naglyadati i karati 1975 vin vvazhav sho panuvannya nad tilom na Zahodi viniklo istorichno vipadkovo a ne z urahuvannyam altyusserivskih vichnih form BibliografiyaL avenir dure longtemps suivi de Les Faits P Stock I M E C C F L 1992 Nove vid dop P Le Livre de Poche 2006 Avertissement aux lecteurs du Livre I du Capital Marx K Le Capital Livre I P Garnier Flammarion 1969 Perevid Avertissement aux lecteurs du Livre I du Capital Ecrits philosophiques et politiques P Stock I M E C 1985 Ce qui ne peut plus durer dans le Parti communiste P Maspero 1978 dopoln tekst iz Le Monde ot 24 27 aprelya 1978 rika La Crise de l Eglise et la lutte des classes Lumiere et Vie 1969 Ecrits sur la psychanalyse Freud et Lacan P Stock I M E C 1993 Nove vid P Le Livre de Poche 1996 Elements d autocritique suivi de Sur l evolution du jeune Marx P Hachette 1974 Freud et Lacan La Nouvelle Critique 1964 161 162 Journal de captivite Stalag XA 1940 1945 carnets correspondances textes P Stock I M E C 1992 Lenine et la philosophie suivi de Marx et Lenine devant Hegel P Maspero 1972 Lettres a Franca 1961 1973 P Stock I M E C 1998 Lire Le Capital avec E Balibar P Macherey J Ranciere et R Establet 2 t P Maspero 1965 Nove vid dop 4 t 1975 Perevid P P U F 1996 Montesquieu la politique et l histoire P P U F 1959 3 e izd 1992 Note sur les Theses sur Feuerbach Magazine litteraire Sept 1994 324 Philosophie et philosophie spontanee des savants P Maspero 1967 Perevid La Decouverte 1977 Politique et histoire de Machiavel a Marx cours a l Ecole normale superieure 1955 1972 P Seuil 2006 Positions recueil de textes extraits de diverses revues et publications 1964 1975 P Ed sociales 19766 Perevid Positions P Messidor Ed sociales 1982 Pour Marx recueil de textes extraits de diverses revues 1960 1965 P Maspero 1965 Perevid P La Decouverte 1986 Nove vid dop z peredm Altyussera dlya inozemnih vidan i z peredm E Balibara P La Decouverte 1996 Psychanalyse et sciences humaines Deux conferences P Le Livre de Poche 1996 Sur la pensee marxiste Future anterieur Sur Althusser Passages L Harmattan 1993 Reponse a John Lewis P Maspero 1973 La Solitude de Machiavel et autres essais P P U F 1997 Sur la philosophie P Gallimard 1994 Sur la reproduction P P U F 1995 Sur le Contrat social les decalages Cahiers pour l analyse P 1967 8 Une conversation philosophique Digraphe 1993 66 22e Congres P 1977 Feuerbach L Manifestes philosophiques textes choisis 1839 1845 trad par L Althusser P P U F 1960 Perevid U G E 1973 Div takozhZahidnij marksizmPrimitkiAltyusser Lui Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Roux P d Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays 2 Editions Robert Laffont 1994 Vol 1 P 71 ISBN 978 2 221 06888 5 d Track Q28924058d Track Q2696397d Track Q3372503 Althusser L Front matter Elemente der Selbstkritik 1975 Elemente der Selbstkritik Ubersetzt und eingeleitet von Peter Schottler West Berlin VSA Verlag 1975 S 2 111 s ISBN 3 87975 049 1 d Track Q95215047d Track Q2506491d Track Q56036d Track Q95235319d Track Q184169 Wolin R Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 https www landrucimetieres fr spip spip php article2277 CONOR Sl d Track Q16744133 http rhe ish lyon cnrs fr q agregsecondaire laureats amp nom amp annee op 3D amp annee 5Bvalue 5D 1948 amp annee 5Bmin 5D amp annee 5Bmax 5D amp periode All amp concours 14 amp items per page 10 Collinson D Biographical Dictionary of Twentieth Century Philosophers 1996 ISBN 978 0 415 06043 1 d Track Q19944832d Track Q79085650 https www oxfordreference com view 10 1093 oi authority 20110803095954823 Shinkaruk 2002 s 18 Balibar 2006 s 375 Stolze 2013 s 7 Jay 1984 s 391 Lewis 2009 Tisa 2023 s 42 Roudinesco 2008 s 110 Schrift 2006 s 86 Balibar 2006 s 363 Karmazina 2011 s 26 Ferretter 2006 s 2 3 Roudinesco 2008 s 106 Roudinesco 2008 s 105 Biard 1995 s 139 Biard 1995 s 140 Balibar 2006 s 364 Ferretter 2006 s 3 Jay 1984 s 393 Stolze 2013 s 8 Shihardin 2009 s 14 15 Schrift 2006 s 87 Roudinesco 2008 s 105 106 Balibar 2006 s 365 Shihardin 2009 s 20 Benton 1984 s 15 Jay 1984 s 394 Shihardin 2009 s 79 Tisa 2023 s 43 Ferretter 2006 s 69 Sofronov 2005 s 171 Balibar 2006 s 369 Benton 1984 s 152 Roudinesco 2008 s 171 Ferretter 2006 s 4 Roudinesco 2008 s 116 Sofronov 2005 s 164 165 Ferretter 2006 s 114 Roudinesco 2008 s 113 Balibar 2006 s 374 Roudinesco 2008 s 109 Benton 1984 s 3 Benton 1984 s 4 Benton 1984 s 6 Literaturaanglijskoyu Benton Ted The Rise and Fall of Structural Marxism Althusser and His Influence N Y St Martin Press 1984 ISBN 0 312 68 375 8 Jay Martin Louis Althusser and The Structuralist Reading of Marx Marxism and Totality The Adventures of a Concept from Lukacs to Habermas Cambridge Oxford Polity press 1984 S 385 422 ISBN 0 7456 0000 X Lewis William Louis Althusser Stanford Encyclopedia of Philosophy Stanford Department of Philosophy Stanford University 2009 Roudinesco Elisabeth Louis Althusser The Murder Scene Philosophy in Turbulent Times Canguilhem Sartre Foucault Althusser Deleuze Derrida N Y Columbia University Press 2008 S 97 131 ISBN 978 0 231 51885 7 Schrift Alan D Louis Althusser Key Biographies in Brief Twentieth Century French Philosophy Key Themes and Thinkers Oxford UK etc Oxford UK etc Blackwell Publishing 2006 S 86 88 ISBN 978 1405132183 Stolze Ted Althusser Louis R Jon McGee Richard L Warms eds Theory in Social and Cultural Anthropology An Encyclopedia L A etc SAGE 2013 S 7 10 ISBN 978 1 4129 9963 2 Ferretter Luke Louis Althusser Routledge Critical Thinkers Taylor amp Francis 2006 S 2 4 69 83 86 114 ISBN 978 0203358726 rosijskoyu Balibar Eten Biograficheskaya zametka Za Marksa per s fr A V Denezhkina Altyusser Lui M Praksis 2006 S 363 375 ISBN 5 901574 59 1 Sofronov Vladislav Lui Altyusser vozvrashenie iz izgnaniya Altyusser Lui Lenin i filosofiya Ad Marginem 2005 S 153 175 ISBN 5 93321 092 7 Shihardin N V Francuzskij neomarksizm protivostoyanie gumanizma i scientizma Kurgan Kurganskij gos universitet 2009 S 131 ISBN 978 5 86328 979 3 ukrayinskoyu Karmazina M Altyusser Politichna enciklopediya Kiyiv Parlamentske vidavnictvo 2011 S 26 ISBN 978 966 611 818 2 Shinkaruk V I gol redkol ta in Altyusser Luyi P yer Filosofskij enciklopedichnij slovnik Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 18 ISBN 966 531 128 X Aleks Kalinikos Zhive j vidzhite u filosofiyi Altyussera 9 bereznya 2017 u Wayback Machine Spilne 6 03 2017 Tisa Roman Luyi Altyusser ideologiya j ideologichni derzhavni aparati Vizvolennya lyudini Narisi z istoriyi suspilnoyi dumki XX st Kiyiv Vpered 2023 S 42 50 ISBN 978 617 7699 44 5 Oleg Yarosh Koncepciya sub yektu ideologiyi ta politichna metafizika v filosofiyi Luyi Altyussera 2003 14 travnya 2014 u Wayback Machine francuzkoyu Biard Joel Les ecrits philosophiques de Louis Althusser P La Pensee 1995 S 137 145 ISSN 0031 4773 Etienne Balibar La Philosophie de Marx Paris Editions La D couverte 1993 124 pp r 4 fr PosilannyaTvori Altyussera Ekonomichno filosofski rukopisi 1844 r Karla Marksa Politichna ekonomiya i filosofiya 1962 8 sichnya 2012 u Wayback Machine Marksizm i gumanizm 1963 7 kvitnya 2015 u Wayback Machine Ideologiya ta derzhavni ideologichni aparati 1969 8 sichnya 2018 u Wayback Machine Pro nogo Aleks Kalinikos Zhive j vidzhite u filosofiyi Altyussera 1993 Roman Tisa Luyi Altyusser ideologiya i derzhavni ideologichni aparati 2021 Oleg Yarosh Koncepciya sub yektu ideologiyi ta politichna metafizika v filosofiyi Luyi Altyussera 2003 Oleg Yarosh Ideologiya pohodzhennya i znachennya termina 2003 Ce nezavershena stattya pro filosofa Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi