Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Велетенські бри жі течії або велетенські знаки брижі течії річищні форми рельєфу висотою до 20 м утворені на ділянках пр

Велетенські брижі течії

Велетенські брижі течії

Велетенські бри́жі течії́ (або велетенські знаки брижі течії) — річищні форми рельєфу висотою до 20 м, утворені на ділянках, прилеглих до тальвегів пристрежневих частин магістральних долин дилювіального стоку. Велетенські знаки брижі течії є морфологічним і генетичним макроаналогом дрібної піщаної брижі течії.

image
Одне з найбільших полів гігантських знаків брижі течії у світі, яке сформувалося під час чергового прориву Чуйсько-Курайського льодовикового озера близько 15 тис. років тому. Дилювіальні відклади складені грубогалькового-валунною пухкою шаруватою сумішшю з присутністю (близько 5%) грубозернистих пісків. Висота хвилі перевищує 20 м за довжини понад 200 м, [[Витрата води |стік дилювіальних потоків]], в яких сформувалася брижі, перевищував 1 млн м³/сек, швидкості потоків досягали десятків м/сек. На одному з пасм для масштабу встановлений автомобіль ГАЗ-66. Курайська улоговина, Гірський Алтай, серпень 1991.
image
Плановий аерофотознімок гігантської брижі течії, зображеної на попередній фотографії. Шкала лінійного масштабу — в метрах. Курайська міжгірська улоговина, Гірський Алтай, правобережжя р. Тюте. Гігантська брижа течії орієнтована тут у напрямку, протилежному сучасному падінню р. Чуї, внаслідок чого в Курайській улоговині реконструюється близько 14 тис. років гігантський четвертинний вир води з діаметром близько 10 км.
image
Дрібні, «звичайні», піщані ознаки брижі вздовж берегових течій на мілководному пляжі Телецького озера, Алтай. Липень 2010 року.

Палеогеографічна основа

У четвертинний період на вінцях льодовиків і льодовикових систем, а також у величезних міжгірських улоговинах виникали велетенські [en]. Ці озера регулярно руйнували льодовикові греблі й викликали надпотужні паводки — дилювіальні потоки. У результаті роботи цих супертечій рельєф геологічно миттєво змінювався (за хвилини-години-дні) й формувався новий, дилювіальний, морфолітологічний комплекс гірських і рівнинних [ru]. Крім руйнівних дилювіальних утворень — велетенських каньйонів-кулі́, , улоговин та інших, виникали також і акумулятивні морфолітологічні утворення у вигляді дилювію. Витрати суперпаводків перевищували 1 млн м³/с (з максимумом понад 18 млн м³/с), швидкості становили десятки м/с за глибин суперрічок у сотні метрів.

Найбільш діагностично-контрастними акумулятивними формами дилювіального рельєфу є велетенські знаки брижі течії, відкриті на початку 1980-х років у Росії (вперше в Євразії й другі у світі), [ru] й [ru], при цьому велетенська брижа течії визнається найважливішою ланкою групи акумулятивних форм парагенетичних асоціацій дилювіального морфолітологічного комплексу.

Історія відкриття рельєфу велетенської брижі течії

Історія вивчення скебленду чітко ділиться на два етапи: «старий», який почався з перших робіт [en] й в Північній Америці й тривав до кінця XX століття, та увінчався відкриттям велетенських знаків брижі течії в Євразії, і «новий». Останній пов'язаний із багаторічним обговоренням походження цього рельєфу, в якому висловлювалися багато геологів, геоморфологів. Обмірковування походження скебленду так чи інакше бере до уваги всі аспекти [ru], починаючи від створення самих озер, тривалості їхнього існування, можливості їхніх зміщень і закінчуючи походженням дилювіальних утворень, уже доведених серед багатьох вчених інших країн.

Старий етап

Джон Гарлен Бретц, автор засновку дилювіального походження Ченнелд Скебленду, як доказ своєї теорії, крім руйнівних форм скебленду (ущелин-кулі́, водоспадів-катаракт — ланцюжків кавітаційних «велетенських котлів», відмитих від пухких відкладень потоками дилювіальних залишків) до дилювіально-акумулятивних утворень відносив «велетенські гравійні бари» ([ru]). Лише після доповіді Дж. Т. Парді в 1940 р. в Сіетлі на сесії Американської асоціації прогресу в науці в науковий обіг увійшов вираз «giant current ripples» у його сучасному, дилювіальному, розумінні (хоча в роботах деяких геологів у зовсім іншому контексті вживався цей вислів і раніше, наприклад, в роботах А. Тілія). Самого Дж. Г. Бретца на цю нараду 1940 року в Сіетлі не запросили.

Дж. Т. Парді коротко схарактеризував ці форми, які він виявив ще на початку XX століття в дослідженні пізньо-плейстоценового озера Міссула. Бувши першовідкривачем цього озера, Дж. Т. Парді понад тридцять років, аж до виходу на пенсію, не розповідав про руйнівні прориви велетенських північноамериканських плейстоценових [en]. «Офіційна» американська геологія у вигляді Геологічної служби США, яка жорстко в той час контролювала всі наукові дослідження, в першій половині XX століття була проти припущення Дж. Г. Бретца. Дж. Т. Парді був співробітником цієї організації, тому довго не наважувався оголосити свої думки. Однак з ім'ям саме цього дослідника вчені пов'язують відкриття й правильне пояснення рельєфу велетенських знаків брижі.

Після оприлюднення роботи Дж. Т. Парді в 1942 р. велетенські знаки брижі почали виявляти в межах території [en] (в напрямку якого відбувалося руйнівне спустошення оз. Міссула й деяких інших льодовиково-запрудних озер) буквально всюди.

Спеціальна робота з вивчення геоморфології й палеогідрології американського скебленду була розпочата Віктором Бейкером. Саме В. Р. Бейкер позначив усі основні відомі сьогодні в Америці поля велетенських знаків брижі, й саме він першим зробив спробу множинними вимірами парних параметрів дилювіальних дюн і за їхнім [en] отримати головні гідравлічні характеристики міссульських повеней. Зрозуміло, що для цього застосовувалися (ще з часів Бретца) інші відомі в той час способи, зокрема, формули Шезі й Манінга. Однак за цими взаємозв’язками оцінювалися швидкості й витрати дилювіальних потоків на стрижнях. В. Р. Бейкер розраховував палеогідравлічні характеристики над полями бриж, тобто на ділянках, віднесених від стрижня й (або) на спаді паводку, де швидкості течії дилювіальних потоків повинні бути менше максимальних (але витрати все одно становили сотні тисяч кубічних метрів води в секунду).

Майже шість десятиліть у світовій літературі існувала думка про унікальність льодовиково-запрудного озера Міссула (Missoula Lake), що вже стала хрестоматійною й увійшла в підручники льодовикового-запрудного озера Міссула, та його руйнівні прориви, які увійшли в канон ще одного з «чудес світу», властивих Америці.

Новий етап

Першим дослідником у Росії, який не тільки визначив походження велетенських знаків брижі течії, а й описав їхню будову та реконструював (в комплексі з іншими паводковими формами) [ru] району геолого-знімальних робіт, був В. В. Бутвіловський. Але він зробив свої реконструкції зовсім не там, де зараз продовжуються обговорення (тобто в басейнах Чуйської й, особливо — Курайської, улоговини, в долинах річок Чуї й Катуні), а в долині Башкауса на Східному Алтаї. Він описав для невеликої ділянки повний палеогідрологічний сценарій із часу останнього зледеніння, який цілком відповідає сучасним уявленням про льодовикову палеогідрологію суші. Він показав, що виявлене ним четвертинне Тужарське льодовиково-запрудне озеро після досягнення критичного рівня перейшло в долину р. Чулишман. Він підкреслив, що в долині Башкаусу та Чулишману пройшов усього один, але дуже потужний потік із максимальною витратою приблизно 880 тис. м³/с (визначення проводилося за формулою Шезі). Згодом Бутвіловський захистив свої гіпотези в докторській дисертації.

image
Велетенська брижа течії на лівому березі Катуні, в районі с. Платове, Алтай. Сусідні лінії майже до деталей повторюються.

Інший російський геоморфолог-гляціолог, О. М. Рудий, працюючи в Центральному та Південно-Східному Алтаї, займався вивченням режиму найбільших на Алтаї Чуйського, Курайського та Уймонского льодовиково-запрудних озер. Восени 1983 року він зробив спеціальні польові спостереження на лівобережній ділянці Катуні, відомій зараз як «поле велетенської брижі Платово-Підгірне». У результаті в СРСР вийшла перша публікація, присвячена множинним катастрофічним проривам цих величезних плейстоценових льодовиково-запрудних озер.

У 1980-х рр. були зроблені спеціальні польові роботи на ділянках полів велетенських знаків брижі, виявлених А. Н. Рудим, чотири з яких згодом стали ключовими, тобто вивчаються спеціально багато років фахівцями різних країн. До цих ділянок належать поле брижі на правому березі Катуні між селами Платове й Підгірне, дилювіальні дюни й [en] Яломанського скебленду, а також поля велетенської брижі в Курайській міжгірській улоговині, в долинах низин річок Актру й Тюте та в урочищі озера Кара-Коль.

image
Поля велетенських знаків брижі течії різної морфології на правобережжі Єнісею (Бій-Хем) під гирлом Елегею. Максимальна ширина річки на знімку — 500 метрів, висота тераси, за якою проходить брижа — 25 метрів.

У той самий час [ru] вперше описав і фізично інтерпретував поля велетенської брижі течії міжгірських улоговин Саяно-Тувинського нагір'я, в долинах Верхнього Єнісею. Зараз ці поля також вивчаються міжнародними експедиціями, з'явилися роботи, де є детальні дослідження велетенських знаків брижі Саяно-Тувинського нагір'я.

Сучасний етап міжнародної наукової кооперації

На початку 1990-х років відбулися перші міжнародні експедиції, присвячені спеціальному вивченню азійського дилювіального морфолітологічного комплексу з метою порівняння основних палеогідроморфологічних характеристик гірського скебленду Центральної Азії, вже розроблених на той час у Росії, й відомих рівнинних дилювіальних утвореннях території Ченнелд Скебленду Північної Америки. У цих перших експедиціях, крім російських фахівців (М. Р. Кир'янової й О. М. Рудого), брали участь учені з США (В. Р. Бейкер), Великої Британії (П. А. Карлінг), Німеччини (К. Фішер і [en]) та Швейцарії (К. Зігенталєр). Одним із вагомих досягнень цієї міжнародної кооперації став висновок про те, що алтайські пізньочетвертинні дилювіальні потоки були найпотужнішими потоками прісної води на Землі, а їхні витрати (понад 18 млн м³/с), глибини й швидкості (сотні метрів та десятки м/с, відповідно) перевищували встановлені максимальні величини гідравлічних параметрів проривів з Міссула. Ці результати можна визнати правдивими, оскільки на обох місцях велетенських знаків брижі працювали одні й ті ж дослідники за однаковими методиками. Безпосередньо над полями знаків брижі ці цифри були набагато менші, чого й слід було очікувати на ділянках водних потоків, віднесених від стрижня. Витрати близько 700 000 м³/с обрахував А. Н. Рудий на ділянці Платово-Підгірне, та понад 750 000 м³/с отримав у зоні зворотних течій у Курайській улоговині П. А. Карлінг.

Надалі на Алтаї успішно працювала група німецьких седиментологів під керівництвом [de]. У кількох великих статтях були представлені деталізовані палеогідравлічні параметри дилювіальних потоків у долинах Чуі й Катуні. У Туві після польового симпозіуму Комісії з глобальної палеогідрології Міжнародного союзу з вивчення четвертинного періоду (серпень 2001 року), в якому брали участь В. Р. Бейкер (США), [pl] (Польща), Е. Францінетті (Бразилія), Г. Комацу (Японія — Італія), Дж. Нансон (Австралія), Е. Г. Браун (Англія), О. М. Рудий, А. Ф. Ямських та ін., були детально розглянуті та вивчені поля велетенської брижі течії, про які за двадцять років до цього говорив М. Г. Гросвальд. У 2009 році вийшла стаття Горо Комацу й співавторів про тувинську палеогідрологію пізнього плейстоцену. У статті були представлені світлини та опис виявлених раніше полів велетенських знаків брижі течії М. Г. Гросвальдом і [ru] й знову відкритих міжнародною групою.

У середині першого десятиліття XXI століття до вивчення гідроморфологічних проблем цього екзотичного рельєфу приступили географи МДУ з лабораторії снігових лавин і селів. Використовуючи дистанційні методи роботи, й інтерпретуючи інформацію, передану з космосу із супутників, були отримані дані про нові місця полів велетенської брижі течії в інших місцях на Землі. Матеріали про алтайські дилювіальні ландшафти увійшли в міжнародні фундаментальні підручники, енциклопедії й путівники.

image
Велетенська брижа течії в долині Атабаска, плато Цербера, Марс, NASA. Перегляд в кольорових Анагліф-окулярах.

Успіхи порівняльної планетології на зіставленні з алтайскими й північноамериканськими відповідниками дозволили виявити велетенську брижу течії на Марсі.

Альтернативні теорії

Більшість вчених і геологів-практиків традиційно створювали, а деякі продовжують створювати, свої палеогеографічні та палеогляціологічні реконструкції на основі уявлень про провідні екзогенні процеси в гірських і середньогірських районах, в загальному, правильною, але далеко не повною схемою «зледеніння — річковий стік». При цьому річковим стоком розуміють як деякий «флювіогляціальний» стік, що вказує на водотоки в гляціальній і в перигляціальній зонах, що виникають від льодовиків і створюють під ними утворення, які називають «флювіогляціальними». Оскільки сьогодні в багатьох районах подійно-просторового ланцюга відсутній один дуже важливий елемент — льодовиково-запрудні озера, створені дилювіальними процесами, бралися до уваги як такі, що зробилися за результатами льодовикових або флювіальних процесів. А оскільки дилювіальний рельєф і відкладення принципово відмінні від алювію й морен, то й пояснення утворення «незвичайних» форм рельєфу мали незрозуміле для деяких дослідників походження, часом навіть і досить незвичайне. Є інші точки зору механізму утворення велетенської брижі, наприклад, унаслідок землетрусів, роботи льодовиків, водної ерозії, й навіть випадання метеоритів на Гірський Алтай.

Невелика група авторів (П. А. Окішев, А. В. Поздняков, Б. А. Борисов, Д. А. Тимофієв, А. В. Гон та інші) оприлюднюють статті, в яких Курайська, наприклад, велетенська брижа характеризується як «полібрижові, малобрижові» морени, в інших випадках — як «інверсійний рельєф, створений талими льодовиковими водами», або результат падіння метеоритів, чи навпаки, поява брижі пояснюється наслідком землетрусів, мерзлоти й т. п.

Настільки несхожі теорії були висловлені одними й тими ж авторами, але в різних статтях, при цьому вони не сперечаються між собою, а заперечують паводкове походження Курайської брижі. Про інші географічні місця полів велетенських бриж ці дослідники не розповідають.

Новітня критика цих альтернативних уявлень про дилювіальне походження була недавно висловлена Г. Г. Русановим у Росії і [de] у міжнародній науковій пресі, а також у численних роботах Г. Комацу, В. Бейкера, І. А. Волкова, М. Г. Гросвальда й багатьох інших.

Головні діагностичні ознаки велетенських знаків брижі течії

У науковій літературі визначають головні ознаки велетенських знаків брижі течії:

  1. висота хвилі від 2 до 20 метрів за довжини хвилі від 5—10 до 300 метрів;
  2. знаки брижі витягнуті навхрест дилювіальними потоками. Вони чітко й закономірно асиметричні. Ближні схили, орієнтовані назустріч потоку, більш пологі й мають ледь випуклі профілі ([en] «китової спини»); дальні схили крутіші й мають слабо зігнуті профілі в пригребеневих частинах;
  3. до гребенів і верхніх частин схилів часто належать скупчення великих слабо обкатаних валунів і брил;
  4. велетенські знаки брижі складаються з гальково-дрібновалунних відкладень із незначною присутністю грубих пісків. Уламковий матеріал має діагонально-косу шаруватість, згідно з падінням дального схилу. Незалежно від віку брижі (зазвичай — час останнього пізньо- й післяльодовиков’я) порода суха й пухка, уламки не цементовані суглинним і супіщаним матеріалом.
  5. поля велетенської брижі течії належать до шляхів стоків з улоговини льодовиково-запрудних озер і вирових зон у розширеннях каналів стоку.

Досі не вдалося виявити діагностичні ознаки літології речовини велетенської брижі, що відрізняли б їх від інших генетичних типів пухких відкладень у розрізах. Наявність косих шаруватих серій у деяких товщах флювіального походження, які В. В. Бутвіловський визначає як поховані брижі (наприклад, оголення в кар'єрі в пригирлової частини річки Іша й інших), проте в природі виглядають не так чудово, як це показується автором. Крім факту косого падіння флювіальних валунних гальковиків ніщо не говорить про те, що перед дослідником — поховані велетенські знаки бриж.

Можна лише припускати. А круте падіння шаруватості річищних алювіальних фацій — дуже часте явище. Мабуть, проблема діагностики дилювіальних відкладень у похороненому стані, тобто — без геоморфологічного контролю, може бути вирішена не тільки на рівні текстурних особливостей дилювію, а й на рівні мікроскопічного вивчення літології відкладень велетенських знаків брижі, тобто мінералогічного складу тонкої фракції, форми зерен, аналізу акцесорній, тощо й порівняння узагальнень цього матеріалу з різними фаціями сучасного гірського алювію на однойменних створах. Таку роботу намагався провести С. В. Парначов, але дослідження привели його до несподіваного висновку — речовина дилювію не відрізняється від речовини алювію. С. В. Парначев був змушений ввести нове поняття «дилювіальних (паводкових) алювій». Це, звичайно, неможливе поєднання, оскільки фізичні характеристики середовищ, у яких формуються алювій і дилювій, різні.

Зараз можна вважати, що головними діагностичними ознаками велетенських знаків брижі течії є їхні великі розміри, особливості морфології та текстури й грубий склад їхнього уламкового матеріалу.

Термінологія

З усіх дилювіальних утворень велетенської брижі викликає різноманітну (якщо не найбільше) кількість різних термінологічних визначень. Так, власне, термін «велетенська брижі течії» є звичайним означенням. Цей термін почав уживатися в США та перейшов в інші наукові лексики світу.

Поряд із загальною назвою, О. М. Рудий запропонував поняття «дилювіальних (паводкових) дюн і антидюн», що узгоджується з використовуваними для велетенських бриж термінами, що вживаються, наприклад, у Великій Британії та Німеччині: «giant gravel dunes» (хоча можна помітити, що останній термін неточно показує будову цього рельєфу, оскільки в ньому беруть участь, хоча й не завжди переважають, і інші фракції). Можливо, для полів великих знаків велетенської брижі (таких, наприклад, як у Курайській і Чуйській улоговинах на Алтаї, або тувинських форм, а також виявлених форм в інших районах Землі й на Марсі) зручно застосовувати термін «дилювіальний бархан або барханоїд».

Механізм формування велетенських знаків брижі течії

image
Студенти-геоморфологи Томського університету проходять канаву навхрест простяганню гребеня велетенської брижі в районі селищі Платове, передгір'я Алтаю, правий берег Катуні, липень 1984.

Механізм формування велетенських знаків брижі течії принципово подібний до процесу утворення дрібної піщаної брижі, який зараз досить докладно вивчений. Було встановлено, що висота й довжина хвилі брижі збільшується зі збільшенням глибини й швидкості води. Ця залежність складна, хоча в окремих інтервалах парних параметрів утворень і потоку може бути лінійною: В = 4,2D, де В — довжина хвилі, а D — глибина потоку. Близькі відношення наводить і М. С. Ялин: В = 5D. За деякої критичної глибини води ця залежність може змінюватися на зворотний: чим глибше потік, тим нижчі дилювіальні дюни, але, ймовірно, більша довжина хвилі.

Однак, як зазначав Р. Б. Дайнгарт, правила Яліна можна використовувати для малих гравійних форм ложа, але, виходячи з наведених формул, за стометрової довжини паводкової дюни глибина потоку повинна бути 20 м. За глибини потоку в сотні метрів, які мали американські, алтайські й тувинські дилювіальні потоки, слід було б очікувати зовсім іншу морфометрію річищних форм скебленду. Отже, наведені пропорції менш ймовірні для велетенської брижі, утвореної високоенергетичними течіями.

В останні роки для обчислення основних гідравлічних характеристик дилювіальних потоків застосовуються комп'ютерні імітаційні моделі, в основі яких лежать дані про поздовжні похили каналів стоку, ухили водної поверхні суперпаводків, обсягів води озер та інші (програми HEC-2, HEC RAS-3 і їхні версії для несталого й, останні, для сталого плину). Результати цих робіт дають приблизні результати й по суті деталізують уже обчислені раніше за програмою НІС-2 максимальні витрати, швидкості, глибини потоків, а також зсуви ложа та інші на основних створах у долинах Чуї й Катуні. Періоди проходження дилювіальних потоків основними долинами також можна порівняти — це були історично миттєві події, тривалістю від декількох хвилин до декількох днів (за даними робіт О. М. Рудого, П. Е. Карлінга зі співавторами, Ю. Гергета та іншими) — від початку до повного спорожнення улоговинних льодовиково-запрудних озер, зокрема Чуйского й Курайського. Отже, час формування брижового рельєфу на гідравлічно відповідних ділянках дна таких потоків також можна порівняти з наведеними періодами — рельєф велетенської брижі течії формувався й змінювався дуже швидко. Розроблення цього рельєфу практично припинялося одразу ж після закінчення суперпаводків.

Чергування [ru] різнорідних шарів і горизонтів у будові паводкових дюн можна пояснити комбінацією механізмів періодичного зсуву великоуламкового матеріалу, що накопичується в пригребеневій частини дистального шару, флуктуаціями потоку й короткоперіодичними змінами гранулометрії нанесеного матеріалу. П. Е. Карлінг вважає також, що падіння шаруватості в паводкових дюнах наближене до стану спокою, тому гряди в річищі переміщалися в основному не обвалюванням і зсувом, а перекочуванням рухомих шарів через вигин у вершині гребенів і відкладенням їх на дальньому схилі.

Для зростання брижі в умовах відповідного потоку потрібні дуже невеликі інтервали часу. Р. Б. Дайнгарт на прикладі річок північного заходу США встановив, що за висоти гребенів річкових дюн у межах 0,2—0,4 м їхня довжина збільшується до 30 м за 1—2 доби. Т. К. Густавсон спостерігав на сучасних річках Техасу те, як під час повені річкова брижа виростала до 2 м за довжини хвилі близько 100 м. Хоча прямі фізичні аналогії між сучасними піщаними брижами й велетенськими валунно-гальковими дилювіальними дюнами не можуть бути правильними, й ці дані підтверджують те, що формування рельєфу велетенської брижі течії в четвертинних дилювіальних потоках відбувалося досить енергійно.

Зараз же можна зробити попередній висновок про те, що велетенські знаки брижі течії є річищними формами, які не можуть бути зіставлені безпосередньо зі спостережень ні в сучасних ущелинах і невеликих розгалужених річках, ні у великих річкових долинах.

Нині ні в одній країні не розроблена класифікація велетенських знаків брижі течії подібна тим, які є для дрібної річкової брижі.

Географічне поширення

image 
image
Неукен
 
image
Британська Колумбія
 
image
Алсек
 
image
Алтай, усі великі долини
 
image
Тува, Єнісей
 
image
Мургаб
 
image
Інд
 
image
Нубра
 
image
Ярлун Цзанбо
 
image
Даду
Ділянки поширення гігантських знаків брижі течії на суші

Зараз особливо докладно вивчаються вже згадані географічне місце рельєфу велетенської брижі течії в трьох несумісних за площею регіонах:

  • Колумбійське базальтове плато (територія Ченнелд Скебленд). Велетенська брижа відкрита Дж. Т. Парді, найбільш ґрунтовно вивчалася Дж. Г. Бретцом і В. Р. Бейкером, починаючи з 1920-х років. Основні географічні місця (понад п'ятдесят) пов'язані, в основному, з катастрофічними проривами льодовиково-запрудного озера Міссула в басейні Колумбії.
  • Алтай. У Курайській улоговині, на правобережжі р.Тете велетенські брижі були відкриті в кінці 1950-х років Г. Ф. Лунгерсгаузеном і О. А. Раковець, в басейні р. Башкаус — В. В. Бутвіловскім і в долинах річок Катуні й Чуї — О. М. Рудим. Найбільш ретельно вивчалися В. В. Бутвіловскім, О. М. Рудим, Г. Г. Русановим і П. А. Карлингом. Сьогодні відомі десятки місцеперебування велетенської брижі течії практично у всіх великих річкових долинах і міжгірських западинах Алтаю. Улітку 2010 року професор Пол Карлінг із Саутгемптонського університету планує дослідження будови дилювіальних дюн і антидюн Алтаю на ключових ділянках за допомогою радіолокатора, розробленого Петером Гуггенбергером із колегами у [en], Цюрих.
  • Тува. Велетенська брижа течії була відкрита М. Г. Гросвальдом і вперше описана ним у 1987 році, а Н. В. Лукіною з Геологічного інституту РАН — в 1991 році. Щойно вийшла перша велика публікація про палеогідрологію Саяно-Тувинського нагір'я, в якій представлені опис, аналіз і фотографії всіх відомих і виявлених в останні роки велетенських знаків брижі. Ця брижі в долинах верхнього Єнісею, як вважають усі її дослідники, формувалася в кінці останнього пізньольодовикового періоду в каналах дилювіальних стоків з північно-монгольського улоговинного льодовиково-запрудного озера Дархатське.

Величезна робота була пророблена нещодавно в Московському й Томському державних університетах із виявлення рельєфу велетенської брижі течії й попередньої реконструкції палеогідрологічної ситуації на території всіх континентів Землі за допомогою дешифрування аерокосмічної інформації. За дистанційного аналізу земної поверхні, як зазначає геоморфолог із МДУ С. С. Чорноморець, враховувалися наступні вимоги та особливу увагу надали таким ділянкам:

image
Сучасні знаки велетенської брижі течії в долині річки Алсек, Юкон (гори Святого Іллі, Канада).
image
Долина Алсеку — вгору на льодовик.
  • протяжні високогірні долини, де є сліди їхнього блокування, або де є підстави припускати їхнє існування в минулому;
  • «зустрічі» дилювіальних дюн і антидюн у декількох місцях вздовж долини. Якщо велетенська брижа течії виявляється в одному місці, то, як правило, її вдається знайти в інших місцях вище або нижче за течією, протягом декількох десятків кілометрів, як це є на вивчених територіях Алтаю і Туви;
  • у певних випадках — наявність озерних терас і дропстоунів.

Крім заходу США, Алтаю й Туви, форми велетенської брижі зустрічаються:

Мабуть, наймолодшими у світі є дилювіальні дюни в долині річки Алсек. Їхнє формування припадає на кінець XIX — початок XX століття. Льодовикові греблі виникали тут щонайменше 4 рази, і їхнє утворення було пов'язано зі змінами р. Алсек під час переміщення льодовика Ловелл. За результатами аерофотографування були розшифровані чітко виражені форми рельєфу велетенської брижі течії. Крім того, були простежені сліди старих рівнів підземного озера на бортах долини річки. Було також встановлено, що дилювіальні дюни утворюються як вище пружності греблі, де за прориву стоячих вод озера починають рухатися, так і нижче неї, куди приходить проривна хвиля. При цьому морфологія дилювіальних дюн вище й нижче греблі дещо різниться. Цими роботами були також виявлені особливості будови бортів долини в місцях перебування льодовика, які в майбутньому можуть бути використані для аналізу схожих об'єктів в інших районах.

Палеогеографічне значення

Сучасні реконструкції льодовикової палеогідрології Алтаю й Туви почалися з відкриття та вивчення будови, морфології й географії рельєфу велетенських знаків брижі течії. Інші форми скебленду, особливо в гірських районах, можуть мати неоднозначну генетичну інтерпретацію. Однак у сукупності з велетенськими брижами вони вказують на спосіб їхнього утворення: були великі зледеніння, й були великі льодовиково-запрудні озера. Були систематичні й грандіозні їхні прориви, в результаті яких за години-дні-тижні кардинально змінювалася вихідна топографія району. Велетенські знаки брижі течії — винятковий доказ катастрофічних проривів льодовиково-запрудних озер і/або вибухового танення льдовика.

Відкриття й нанесення на карту нових місцеперебувань полів велетенських знаків брижі течії та інших дилювіальних утворень надає досліднику новий науковий і методологічний інструмент для відновлення відомої сьогодні лише в загальних рисах грандіозної системи перигляціальних палеостоків всієї Центральної й Північної Азії.

На територіях четвертинного заледеніння й прильодовикових водойм повинні бути виявлені велетенські знаки брижі течії. І навпаки, на територіях, де виявлені велетенські знаки брижі течії, повинні бути виявлені сліди четвертинних зледенінь і льодовиково-запрудних озер.

Згідно з офіційним реєстром Американської геологічної служби, пізньочетвертинні алтайські дилювіальні потоки, відкриті й досліджені першою чергою за велетенськими ознаками брижі течії, за своїми гідравлічними характеристиками займають перше місце у світі, північноамериканські міссульскі — друге та тувинські — третє.

Зображення в культурі

Рок-група має на своєму сайті світлини й тексти про алтайський делювій.

Див. також

Примітки

  1. Рудой А. Н. Гигантская рябь течения (история исследований, диагностика и палеогеографическое значение). — Томск, 2005. — 224 с.
  2. Рудой А. Н. Закономерности режима и механизмы сбросов ледниково-подпрудных озёр межгорных котловин / дисс... канд географ. наук. - М.: Институт географии АН СССР (раздел 5.4 "Опорожнение ледниково-подпрудных озёр). - 214 с.
  3. Бутвиловский В. В. Палеогеография последнего оледенения и голоцена Алтая: событийно-катастрофическая модель. — Томск: , 1993. — 252 с.
  4. Keenan Lee. The Altai Flood. [ 2011-08-11 у Wayback Machine.]
  5. А. Н. Рудой. Гигантская рябь течения: обзор новейших данных. [ 23 квітня 2011 у Wayback Machine.] Томский государственный университет, 20.03.2011.
  6. Рудой А. Н. Гигантская рябь течения (история исследований, диагностика и палеогеографическое значение). — Томск, 2005. — 224 с.
  7. Baker V. R., Benito G., Rudoy A. N. Paleohydrology of Late Pleistocene Superflooding, Altay Mountains, Siberia : ( )[англ.] // Science. — 1993. — Vol. 259, № 5093. — P. 348—350.
  8. Рудой А. Н., Земцов В. А. Новые результаты моделирования гидравлических характеристик дилювиальных потоков из позднечетвертичного Чуйско-Курайского ледниково-подпрудного озера : [ 3 квітня 2012] // Лёд и снег. — 2010. — № 1(109). — С. 111—118.
  9. Rudoy A. N. Glacier-Dammed Lakes and geological work of glacial superfloods in the Late Pleistocene, Southern Siberia, Altai Mountains : ( )[англ.] // Quaternary International. — 2002. — Vol. 87, № 1. — P. 119—140.
  10. Рудой А. Н. Гигантская рябь течения (история исследований, диагностика и палеогеографическое значение) // Материалы гляциологических исследований. — 2006. — Вип. 101. — С. 24—48.
  11. Bretz J. H. The Channeled Scabland of the Columbia Plateau : ( )[англ.] // Geol. Soc. Am. Bull. — 1923. — No. 31. — P. 617—649.
  12. Pardee J. T. Unusual currents in glacial Lake Missoula, Montana : ( )[англ.] // Geol. Soc. Am. Bull : статья. — 1942. — No. 53. — P. 1569—1600.
  13. Thiel A. Giant Current Ripples in Coarse Fluvial Gravel George // The Journal of Geology : статья. — 1932. — Вип. 40, № 5. — P. 452—458.
  14. Pardee J. T. The glacial Lake Missoula, Montana : ( )[англ.] // J. Geol : статья. — 1910. — No. 18. — P. 376—386.
  15. Victor R. Baker. The Spokane Flood debates: historical background and philosophical perspective : ( )[англ.] // Geological Society, London, Special Publications. — 2008. — Vol. 301. — P. 33—50.
  16. Baker V. R. Paleohydrology and sedimentology of Lake Missoula Flooding in Eastern Washington : ( )[англ.] // Gel. Soc. Am. Spec. Pap : статья. — 1973. — No. 6. — P. 79.
  17. . Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  18. Бутвиловский В. В. Палеогеография последнего оледенения и голоцена Алтая: событийно-катастрофическая модель. — Томск : Томск. ун-т, 1993. — 253  с.
  19. Рудой А. Н. К истории приледниковых озер Чуйской котловины (Горный Алтай) : ( )[рос.] // Материалы гляциологических исследований. Хроника, обсуждения. — 1981. — Вып. 41. — С. 213—218.
  20. Рудой А. Н. К диагностике годичных лент в озерно-ледниковых отложениях Горного Алтая : ( )[рос.] // Изв. Всесоюзного географического общества. — 1981. — Т. 113, вып. 4. — С. 334—340.
  21. Рудой А. Н. Гигантская рябь течения — доказательство катастрофических прорывов гляциальных озер Горного Алтая // Тр. конф. «Современные геоморфологические процессы на территории Алтайского края». — Бийск, 1984. — С. 60—64.
  22. Гросвальд М. Г. Взаимодействие оледенения с атмосферой и океаном // Последнее оледенение Саяно-Тувинского нагорья: морфология, интенсивность питания, подпрудные озера / Ред. В. М. Котляков. — М. : Наука, 1987. — С. 152—170.
  23. Гросвальд М. Г., Рудой А. Н. Ледниково-подпрудные озера в горах Сибири // Изв. РАН. Сер. географическая. — 1996. — № 6. — С. 112—126.
  24. Лукина Н. В. Стратиграфия и корреляция четвертичных отложений Азии и Тихоокеанского региона // История Дархатского палеоозера в свете корреляции событий плейстоцена Азии / Ред. Г. И. Худяков. — М. : Наука, 1991. — С. 85—90.
  25. Рудой А. Н. Стратиграфия и корреляция четвертичных отложений Азии и Тихоокеанского региона // Концепция дилювиального морфолитогенеза. — Находка-Владивосток : Тез. Межд. симп, 1988. — Т. 2. — С. 131—132.
  26. Rudoy A. N. Fundamentals of the Theory of diluvial Morpholithogenesis : ( )[англ.] // Abstr.13th INQUA Congr. — Beijing, 1991. — P. 131—132.
  27. Baker V. R., Benito G., Rudoy A. N. Palaeohydrology of late Pleistocene Superflooding, Altay Mountains, Siberia : ( )[англ.]. — Science, 1993. — No. 259. — P. 348—352.
  28. Rudoy A. N., Baker V. R. Sedimentary Effects of cataclysmic late Pleistocene glacial Flooding, Altai Mountains, Siberia : ( )[англ.]. — Sedimentary Geology, 1993. — No. 85, № 1—4. — P. 53—62.
  29. Рудой А. Н., Бейкер В. Р. Палеогидрология скейбленда Центральной Азии : ( )[рос.]. — Материалы гляциологических исследований, 1996. — Вып. 80. — С. 103—115.
  30. . web.archive.org. 6 березня 2016. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 29 березня 2021.
  31. . web.archive.org. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 29 березня 2021.
  32. Goro Komatsu, Sergei G. Arzhannikov, Alan R. Gillespie, Raymond M. Burke, Hideaki Miyamoto, Victor R. Baker. Quaternary paleolake formation and cataclysmic flooding along the upper Yenisei River // Geomorphology, 2009. — Vol. 104. — P. 143—164.
  33. Huggett R. J. Fundamentals of Geomorphology. — Routledge: London & New York, 2003, 386 p., 2th & 3th Eds: 2007, 2010.
  34. Encyclopedia of sediments and sedimentary rocks [ 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. — Netherlands: Kluwer Academic Publishers. 2003. — 821 P. (pp. 287—291)
  35. . Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 30 березня 2021.
  36. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 30 березня 2021.
  37. Devon Burr. Paleoflooding in the Solar System: comparison among mechanisms for flood generation on Earth, Mars, and Titan [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  38. Русанов Г. Г. Грядовый рельеф Курайской котловины Горного Алтая и новые гипотезы его происхождения // Материалы гляциологических исследований, 2009. — Вып. 107. — С. 25-30.
  39. Herget J. Reconstruction of Pleistocene ice-dammed Lake Outbursts in the Altai Mountains, Siberia // The Geological Society of America. — Boulder, Colorado, USA, 2005. Special Pap. 386. — 118 p.
  40. Victor R. Baker. The Spokane Flood debates: historical background and philosophical perspective (англ.) // Geological Society, Special Publ : статья. — London: 2008. — В. 301. — P. 33—50.
  41. Рудой А. Н. Гигантская рябь течения (история исследований, диагностика и палеогеографическое значение). — Томск, 2005. — 224 с. — С. 133.
  42. Бутвиловский В. В. Палеогеография последнего оледенения и голоцена Алтая: событийно-катастрофическая модель. — Томск: , 1993. — 252 с.
  43. Парначёв С. В. Геология высоких алтайских террас. — Томск: , 1999. — 137 с.
  44. Рудой А. Н. Четвертичная гляциогидрология гор Центральной Азии / Автореф. доктора географ. наук. — М: Институт географии РАН. — 36 с.
  45. Carling P. A. A preliminary palaeohydraulic model applied to late Quaternary gravel dunes: Altai Mountains, Siberia / Branson J., Brown A. G., Gregory K. J. (eds). Global Continental Changes: the Context of Palaeohydrology // Geol. Soc. Spec. Publ., 1996. — № 115. — P. 165—179.
  46. Гришанин К. В. Динамика русловых процессов. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1969. 166 с. Кондратьев Н. Е., Попов И. В., Снищенко Б. Ф. Основы гидроморфологической теории руслового процесса. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1982. 272 с.
  47. Рейнек Г.-Э., Сингх И. Б. Обстановки терригенного осадконакопления. — М.: Недра, 1981. 439 с.
  48. Пушкарев В. Ф. Движение влекомых наносов // Труды ГГИ, 1948. — Вып. 8 (62). — С. 93—109.
  49. Снищенко Б. Ф. О связи высоты песчаных гряд с параметрами речного потока и русла // Метеорология и гидрология, 1980. — № 6. 86—91.
  50. Yalin M. S. Mechanisms of sediment transport. — London: Pergamon, 1972. — 292 p.
  51. Dinehart R. L. Evolution of coarse gravel bed forms: Field measurement at flood stage // Water Resour., 1992. — V. 28. — P. 2667—2689.
  52. Baker V. R., Benito G., Rudoy A. N. Palaeohydrology of late Pleistocene Superflooding, Altay Mountains, Siberia // Science. 1993. — Vol. 259. — Р. 348—352.
  53. Рудой А. Н., Карлинг П. А., Парначев С. В. О происхождении «странной» ориентировки гигантских знаков ряби в Курайской впадине на Алтае // «Проблемы геологии Сибири». — Томск: Томский государственный университет, 1994. — С. 217—218.
  54. Carling P. A. Morphology, sedimentology and palaeohydraulic significance of large gravel dunes, Altai Mountains, Siberia // Sedimentology, 1996. — V. 43. — P. 647—664.
  55. С. С. Черноморец, А. Н. Рудой. Гигантская рябь как результат прорыва крупных озер: распространение феномена в горных регионах мира (PDF). GEOMIN. Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2011. Процитовано 11 сентября 2010.
  56. Huggenberger P., et al. GPR as a tool to elucidate the depositional processes of giant gravel dunes produced by late Pleistocene superflooding, Altai, Siberia // Proc. of the 7th Int. Conf. on Ground Penetrating Radar, 1998. — Vol. 1. — P. 279—283.
  57. Clague J. J., Rampton V. N. Neoglacial lake Alsek. // Canadian Journal of Earth Sciences, 1982. — Vol. 19. — No. 1. — P. 94—117.
  58. Rudoy, A. N.; Chernomorets, S. S. Giant Current Ripple Marks: Remote Sensing of New Locations on the Earth. / Second International Planetary Dunes Workshop: Planetary Analogs — Integrating Models, Remote Sensing, and Field Data, held May 18—21, 2010 in Alamosa, Colorado. LPI Contribution No. 1552. — P. 57—58.
  59. Montgomery D. R., Halleta B., Yuping L., Finnegan N., Anders A., Gillespie A., Greenberg H. M. Evidence for Holocene megafloods down the Tsangpo River gorge, southeastern Tibet // Quaternary Research, 2004. — Vol. 62. — P. 201—207.
  60. С. С. Черноморец, А. Н. Рудой. Гигантская рябь как результат прорыва крупных озер: распространение феномена в горных регионах мира (PDF). GEOMIN. Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2011. Процитовано 11 сентября 2010.
  61. O’Connor J., Costa J. The World’s largest floods, past and present: their causes and magnitudes [ 21 березня 2021 у Wayback Machine.] / Circ. 1254. — U.S. Geol. Survey, 2004. — 13 p.
  62. . Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 30 березня 2021.
  63. . Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 12 листопада 2010.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Veletenski bri zhi techiyi abo veletenski znaki brizhi techiyi richishni formi relyefu visotoyu do 20 m utvoreni na dilyankah prileglih do talvegiv pristrezhnevih chastin magistralnih dolin dilyuvialnogo stoku Veletenski znaki brizhi techiyi ye morfologichnim i genetichnim makroanalogom dribnoyi pishanoyi brizhi techiyi Odne z najbilshih poliv gigantskih znakiv brizhi techiyi u sviti yake sformuvalosya pid chas chergovogo prorivu Chujsko Kurajskogo lodovikovogo ozera blizko 15 tis rokiv tomu Dilyuvialni vidkladi skladeni grubogalkovogo valunnoyu puhkoyu sharuvatoyu sumishshyu z prisutnistyu blizko 5 grubozernistih piskiv Visota hvili perevishuye 20 m za dovzhini ponad 200 m Vitrata vodi stik dilyuvialnih potokiv v yakih sformuvalasya brizhi perevishuvav 1 mln m sek shvidkosti potokiv dosyagali desyatkiv m sek Na odnomu z pasm dlya masshtabu vstanovlenij avtomobil GAZ 66 Kurajska ulogovina Girskij Altaj serpen 1991 Planovij aerofotoznimok gigantskoyi brizhi techiyi zobrazhenoyi na poperednij fotografiyi Shkala linijnogo masshtabu v metrah Kurajska mizhgirska ulogovina Girskij Altaj pravoberezhzhya r Tyute Gigantska brizha techiyi oriyentovana tut u napryamku protilezhnomu suchasnomu padinnyu r Chuyi vnaslidok chogo v Kurajskij ulogovini rekonstruyuyetsya blizko 14 tis rokiv gigantskij chetvertinnij vir vodi z diametrom blizko 10 km Dribni zvichajni pishani oznaki brizhi vzdovzh beregovih techij na milkovodnomu plyazhi Teleckogo ozera Altaj Lipen 2010 roku Paleogeografichna osnovaU chetvertinnij period na vincyah lodovikiv i lodovikovih sistem a takozh u velicheznih mizhgirskih ulogovinah vinikali veletenski en Ci ozera regulyarno rujnuvali lodovikovi grebli j viklikali nadpotuzhni pavodki dilyuvialni potoki U rezultati roboti cih supertechij relyef geologichno mittyevo zminyuvavsya za hvilini godini dni j formuvavsya novij dilyuvialnij morfolitologichnij kompleks girskih i rivninnih ru Krim rujnivnih dilyuvialnih utvoren veletenskih kanjoniv kuli ulogovin ta inshih vinikali takozh i akumulyativni morfolitologichni utvorennya u viglyadi dilyuviyu Vitrati superpavodkiv perevishuvali 1 mln m s z maksimumom ponad 18 mln m s shvidkosti stanovili desyatki m s za glibin superrichok u sotni metriv Najbilsh diagnostichno kontrastnimi akumulyativnimi formami dilyuvialnogo relyefu ye veletenski znaki brizhi techiyi vidkriti na pochatku 1980 h rokiv u Rosiyi vpershe v Yevraziyi j drugi u sviti ru j ru pri comu veletenska brizha techiyi viznayetsya najvazhlivishoyu lankoyu grupi akumulyativnih form paragenetichnih asociacij dilyuvialnogo morfolitologichnogo kompleksu Istoriya vidkrittya relyefu veletenskoyi brizhi techiyiIstoriya vivchennya skeblendu chitko dilitsya na dva etapi starij yakij pochavsya z pershih robit en j v Pivnichnij Americi j trivav do kincya XX stolittya ta uvinchavsya vidkrittyam veletenskih znakiv brizhi techiyi v Yevraziyi i novij Ostannij pov yazanij iz bagatorichnim obgovorennyam pohodzhennya cogo relyefu v yakomu vislovlyuvalisya bagato geologiv geomorfologiv Obmirkovuvannya pohodzhennya skeblendu tak chi inakshe bere do uvagi vsi aspekti ru pochinayuchi vid stvorennya samih ozer trivalosti yihnogo isnuvannya mozhlivosti yihnih zmishen i zakinchuyuchi pohodzhennyam dilyuvialnih utvoren uzhe dovedenih sered bagatoh vchenih inshih krayin Starij etap Dzhon Garlen Bretc avtor zasnovku dilyuvialnogo pohodzhennya Chenneld Skeblendu yak dokaz svoyeyi teoriyi krim rujnivnih form skeblendu ushelin kuli vodospadiv katarakt lancyuzhkiv kavitacijnih veletenskih kotliv vidmitih vid puhkih vidkladen potokami dilyuvialnih zalishkiv do dilyuvialno akumulyativnih utvoren vidnosiv veletenski gravijni bari ru Lishe pislya dopovidi Dzh T Pardi v 1940 r v Sietli na sesiyi Amerikanskoyi asociaciyi progresu v nauci v naukovij obig uvijshov viraz giant current ripples u jogo suchasnomu dilyuvialnomu rozuminni hocha v robotah deyakih geologiv u zovsim inshomu konteksti vzhivavsya cej visliv i ranishe napriklad v robotah A Tiliya Samogo Dzh G Bretca na cyu naradu 1940 roku v Sietli ne zaprosili Dzh T Pardi korotko sharakterizuvav ci formi yaki vin viyaviv she na pochatku XX stolittya v doslidzhenni pizno plejstocenovogo ozera Missula Buvshi pershovidkrivachem cogo ozera Dzh T Pardi ponad tridcyat rokiv azh do vihodu na pensiyu ne rozpovidav pro rujnivni prorivi veletenskih pivnichnoamerikanskih plejstocenovih en Oficijna amerikanska geologiya u viglyadi Geologichnoyi sluzhbi SShA yaka zhorstko v toj chas kontrolyuvala vsi naukovi doslidzhennya v pershij polovini XX stolittya bula proti pripushennya Dzh G Bretca Dzh T Pardi buv spivrobitnikom ciyeyi organizaciyi tomu dovgo ne navazhuvavsya ogolositi svoyi dumki Odnak z im yam same cogo doslidnika vcheni pov yazuyut vidkrittya j pravilne poyasnennya relyefu veletenskih znakiv brizhi Pislya oprilyudnennya roboti Dzh T Pardi v 1942 r veletenski znaki brizhi pochali viyavlyati v mezhah teritoriyi en v napryamku yakogo vidbuvalosya rujnivne spustoshennya oz Missula j deyakih inshih lodovikovo zaprudnih ozer bukvalno vsyudi Specialna robota z vivchennya geomorfologiyi j paleogidrologiyi amerikanskogo skeblendu bula rozpochata Viktorom Bejkerom Same V R Bejker poznachiv usi osnovni vidomi sogodni v Americi polya veletenskih znakiv brizhi j same vin pershim zrobiv sprobu mnozhinnimi vimirami parnih parametriv dilyuvialnih dyun i za yihnim en otrimati golovni gidravlichni harakteristiki missulskih povenej Zrozumilo sho dlya cogo zastosovuvalisya she z chasiv Bretca inshi vidomi v toj chas sposobi zokrema formuli Shezi j Maninga Odnak za cimi vzayemozv yazkami ocinyuvalisya shvidkosti j vitrati dilyuvialnih potokiv na strizhnyah V R Bejker rozrahovuvav paleogidravlichni harakteristiki nad polyami brizh tobto na dilyankah vidnesenih vid strizhnya j abo na spadi pavodku de shvidkosti techiyi dilyuvialnih potokiv povinni buti menshe maksimalnih ale vitrati vse odno stanovili sotni tisyach kubichnih metriv vodi v sekundu Majzhe shist desyatilit u svitovij literaturi isnuvala dumka pro unikalnist lodovikovo zaprudnogo ozera Missula Missoula Lake sho vzhe stala hrestomatijnoyu j uvijshla v pidruchniki lodovikovogo zaprudnogo ozera Missula ta jogo rujnivni prorivi yaki uvijshli v kanon she odnogo z chudes svitu vlastivih Americi Novij etap Pershim doslidnikom u Rosiyi yakij ne tilki viznachiv pohodzhennya veletenskih znakiv brizhi techiyi a j opisav yihnyu budovu ta rekonstruyuvav v kompleksi z inshimi pavodkovimi formami ru rajonu geologo znimalnih robit buv V V Butvilovskij Ale vin zrobiv svoyi rekonstrukciyi zovsim ne tam de zaraz prodovzhuyutsya obgovorennya tobto v basejnah Chujskoyi j osoblivo Kurajskoyi ulogovini v dolinah richok Chuyi j Katuni a v dolini Bashkausa na Shidnomu Altayi Vin opisav dlya nevelikoyi dilyanki povnij paleogidrologichnij scenarij iz chasu ostannogo zledeninnya yakij cilkom vidpovidaye suchasnim uyavlennyam pro lodovikovu paleogidrologiyu sushi Vin pokazav sho viyavlene nim chetvertinne Tuzharske lodovikovo zaprudne ozero pislya dosyagnennya kritichnogo rivnya perejshlo v dolinu r Chulishman Vin pidkresliv sho v dolini Bashkausu ta Chulishmanu projshov usogo odin ale duzhe potuzhnij potik iz maksimalnoyu vitratoyu priblizno 880 tis m s viznachennya provodilosya za formuloyu Shezi Zgodom Butvilovskij zahistiv svoyi gipotezi v doktorskij disertaciyi Veletenska brizha techiyi na livomu berezi Katuni v rajoni s Platove Altaj Susidni liniyi majzhe do detalej povtoryuyutsya Inshij rosijskij geomorfolog glyaciolog O M Rudij pracyuyuchi v Centralnomu ta Pivdenno Shidnomu Altayi zajmavsya vivchennyam rezhimu najbilshih na Altayi Chujskogo Kurajskogo ta Ujmonskogo lodovikovo zaprudnih ozer Voseni 1983 roku vin zrobiv specialni polovi sposterezhennya na livoberezhnij dilyanci Katuni vidomij zaraz yak pole veletenskoyi brizhi Platovo Pidgirne U rezultati v SRSR vijshla persha publikaciya prisvyachena mnozhinnim katastrofichnim prorivam cih velicheznih plejstocenovih lodovikovo zaprudnih ozer U 1980 h rr buli zrobleni specialni polovi roboti na dilyankah poliv veletenskih znakiv brizhi viyavlenih A N Rudim chotiri z yakih zgodom stali klyuchovimi tobto vivchayutsya specialno bagato rokiv fahivcyami riznih krayin Do cih dilyanok nalezhat pole brizhi na pravomu berezi Katuni mizh selami Platove j Pidgirne dilyuvialni dyuni j en Yalomanskogo skeblendu a takozh polya veletenskoyi brizhi v Kurajskij mizhgirskij ulogovini v dolinah nizin richok Aktru j Tyute ta v urochishi ozera Kara Kol Polya veletenskih znakiv brizhi techiyi riznoyi morfologiyi na pravoberezhzhi Yeniseyu Bij Hem pid girlom Elegeyu Maksimalna shirina richki na znimku 500 metriv visota terasi za yakoyu prohodit brizha 25 metriv U toj samij chas ru vpershe opisav i fizichno interpretuvav polya veletenskoyi brizhi techiyi mizhgirskih ulogovin Sayano Tuvinskogo nagir ya v dolinah Verhnogo Yeniseyu Zaraz ci polya takozh vivchayutsya mizhnarodnimi ekspediciyami z yavilisya roboti de ye detalni doslidzhennya veletenskih znakiv brizhi Sayano Tuvinskogo nagir ya Suchasnij etap mizhnarodnoyi naukovoyi kooperaciyi Na pochatku 1990 h rokiv vidbulisya pershi mizhnarodni ekspediciyi prisvyacheni specialnomu vivchennyu azijskogo dilyuvialnogo morfolitologichnogo kompleksu z metoyu porivnyannya osnovnih paleogidromorfologichnih harakteristik girskogo skeblendu Centralnoyi Aziyi vzhe rozroblenih na toj chas u Rosiyi j vidomih rivninnih dilyuvialnih utvorennyah teritoriyi Chenneld Skeblendu Pivnichnoyi Ameriki U cih pershih ekspediciyah krim rosijskih fahivciv M R Kir yanovoyi j O M Rudogo brali uchast ucheni z SShA V R Bejker Velikoyi Britaniyi P A Karling Nimechchini K Fisher i en ta Shvejcariyi K Zigentalyer Odnim iz vagomih dosyagnen ciyeyi mizhnarodnoyi kooperaciyi stav visnovok pro te sho altajski piznochetvertinni dilyuvialni potoki buli najpotuzhnishimi potokami prisnoyi vodi na Zemli a yihni vitrati ponad 18 mln m s glibini j shvidkosti sotni metriv ta desyatki m s vidpovidno perevishuvali vstanovleni maksimalni velichini gidravlichnih parametriv proriviv z Missula Ci rezultati mozhna viznati pravdivimi oskilki na oboh miscyah veletenskih znakiv brizhi pracyuvali odni j ti zh doslidniki za odnakovimi metodikami Bezposeredno nad polyami znakiv brizhi ci cifri buli nabagato menshi chogo j slid bulo ochikuvati na dilyankah vodnih potokiv vidnesenih vid strizhnya Vitrati blizko 700 000 m s obrahuvav A N Rudij na dilyanci Platovo Pidgirne ta ponad 750 000 m s otrimav u zoni zvorotnih techij u Kurajskij ulogovini P A Karling Nadali na Altayi uspishno pracyuvala grupa nimeckih sedimentologiv pid kerivnictvom de U kilkoh velikih stattyah buli predstavleni detalizovani paleogidravlichni parametri dilyuvialnih potokiv u dolinah Chui j Katuni U Tuvi pislya polovogo simpoziumu Komisiyi z globalnoyi paleogidrologiyi Mizhnarodnogo soyuzu z vivchennya chetvertinnogo periodu serpen 2001 roku v yakomu brali uchast V R Bejker SShA pl Polsha E Francinetti Braziliya G Komacu Yaponiya Italiya Dzh Nanson Avstraliya E G Braun Angliya O M Rudij A F Yamskih ta in buli detalno rozglyanuti ta vivcheni polya veletenskoyi brizhi techiyi pro yaki za dvadcyat rokiv do cogo govoriv M G Grosvald U 2009 roci vijshla stattya Goro Komacu j spivavtoriv pro tuvinsku paleogidrologiyu piznogo plejstocenu U statti buli predstavleni svitlini ta opis viyavlenih ranishe poliv veletenskih znakiv brizhi techiyi M G Grosvaldom i ru j znovu vidkritih mizhnarodnoyu grupoyu U seredini pershogo desyatilittya XXI stolittya do vivchennya gidromorfologichnih problem cogo ekzotichnogo relyefu pristupili geografi MDU z laboratoriyi snigovih lavin i seliv Vikoristovuyuchi distancijni metodi roboti j interpretuyuchi informaciyu peredanu z kosmosu iz suputnikiv buli otrimani dani pro novi miscya poliv veletenskoyi brizhi techiyi v inshih miscyah na Zemli Materiali pro altajski dilyuvialni landshafti uvijshli v mizhnarodni fundamentalni pidruchniki enciklopediyi j putivniki Veletenska brizha techiyi v dolini Atabaska plato Cerbera Mars NASA Pereglyad v kolorovih Anaglif okulyarah Uspihi porivnyalnoyi planetologiyi na zistavlenni z altajskimi j pivnichnoamerikanskimi vidpovidnikami dozvolili viyaviti veletensku brizhu techiyi na Marsi Alternativni teoriyi Bilshist vchenih i geologiv praktikiv tradicijno stvoryuvali a deyaki prodovzhuyut stvoryuvati svoyi paleogeografichni ta paleoglyaciologichni rekonstrukciyi na osnovi uyavlen pro providni ekzogenni procesi v girskih i serednogirskih rajonah v zagalnomu pravilnoyu ale daleko ne povnoyu shemoyu zledeninnya richkovij stik Pri comu richkovim stokom rozumiyut yak deyakij flyuvioglyacialnij stik sho vkazuye na vodotoki v glyacialnij i v periglyacialnij zonah sho vinikayut vid lodovikiv i stvoryuyut pid nimi utvorennya yaki nazivayut flyuvioglyacialnimi Oskilki sogodni v bagatoh rajonah podijno prostorovogo lancyuga vidsutnij odin duzhe vazhlivij element lodovikovo zaprudni ozera stvoreni dilyuvialnimi procesami bralisya do uvagi yak taki sho zrobilisya za rezultatami lodovikovih abo flyuvialnih procesiv A oskilki dilyuvialnij relyef i vidkladennya principovo vidminni vid alyuviyu j moren to j poyasnennya utvorennya nezvichajnih form relyefu mali nezrozumile dlya deyakih doslidnikiv pohodzhennya chasom navit i dosit nezvichajne Ye inshi tochki zoru mehanizmu utvorennya veletenskoyi brizhi napriklad unaslidok zemletrusiv roboti lodovikiv vodnoyi eroziyi j navit vipadannya meteoritiv na Girskij Altaj Nevelika grupa avtoriv P A Okishev A V Pozdnyakov B A Borisov D A Timofiyev A V Gon ta inshi oprilyudnyuyut statti v yakih Kurajska napriklad veletenska brizha harakterizuyetsya yak polibrizhovi malobrizhovi moreni v inshih vipadkah yak inversijnij relyef stvorenij talimi lodovikovimi vodami abo rezultat padinnya meteoritiv chi navpaki poyava brizhi poyasnyuyetsya naslidkom zemletrusiv merzloti j t p Nastilki neshozhi teoriyi buli vislovleni odnimi j timi zh avtorami ale v riznih stattyah pri comu voni ne sperechayutsya mizh soboyu a zaperechuyut pavodkove pohodzhennya Kurajskoyi brizhi Pro inshi geografichni miscya poliv veletenskih brizh ci doslidniki ne rozpovidayut Novitnya kritika cih alternativnih uyavlen pro dilyuvialne pohodzhennya bula nedavno vislovlena G G Rusanovim u Rosiyi i de u mizhnarodnij naukovij presi a takozh u chislennih robotah G Komacu V Bejkera I A Volkova M G Grosvalda j bagatoh inshih Golovni diagnostichni oznaki veletenskih znakiv brizhi techiyiU naukovij literaturi viznachayut golovni oznaki veletenskih znakiv brizhi techiyi visota hvili vid 2 do 20 metriv za dovzhini hvili vid 5 10 do 300 metriv znaki brizhi vityagnuti navhrest dilyuvialnimi potokami Voni chitko j zakonomirno asimetrichni Blizhni shili oriyentovani nazustrich potoku bilsh pologi j mayut led vipukli profili en kitovoyi spini dalni shili krutishi j mayut slabo zignuti profili v prigrebenevih chastinah do grebeniv i verhnih chastin shiliv chasto nalezhat skupchennya velikih slabo obkatanih valuniv i bril veletenski znaki brizhi skladayutsya z galkovo dribnovalunnih vidkladen iz neznachnoyu prisutnistyu grubih piskiv Ulamkovij material maye diagonalno kosu sharuvatist zgidno z padinnyam dalnogo shilu Nezalezhno vid viku brizhi zazvichaj chas ostannogo pizno j pislyalodovikov ya poroda suha j puhka ulamki ne cementovani suglinnim i supishanim materialom polya veletenskoyi brizhi techiyi nalezhat do shlyahiv stokiv z ulogovini lodovikovo zaprudnih ozer i virovih zon u rozshirennyah kanaliv stoku Dosi ne vdalosya viyaviti diagnostichni oznaki litologiyi rechovini veletenskoyi brizhi sho vidriznyali b yih vid inshih genetichnih tipiv puhkih vidkladen u rozrizah Nayavnist kosih sharuvatih serij u deyakih tovshah flyuvialnogo pohodzhennya yaki V V Butvilovskij viznachaye yak pohovani brizhi napriklad ogolennya v kar yeri v prigirlovoyi chastini richki Isha j inshih prote v prirodi viglyadayut ne tak chudovo yak ce pokazuyetsya avtorom Krim faktu kosogo padinnya flyuvialnih valunnih galkovikiv nisho ne govorit pro te sho pered doslidnikom pohovani veletenski znaki brizh Mozhna lishe pripuskati A krute padinnya sharuvatosti richishnih alyuvialnih facij duzhe chaste yavishe Mabut problema diagnostiki dilyuvialnih vidkladen u pohoronenomu stani tobto bez geomorfologichnogo kontrolyu mozhe buti virishena ne tilki na rivni teksturnih osoblivostej dilyuviyu a j na rivni mikroskopichnogo vivchennya litologiyi vidkladen veletenskih znakiv brizhi tobto mineralogichnogo skladu tonkoyi frakciyi formi zeren analizu akcesornij tosho j porivnyannya uzagalnen cogo materialu z riznimi faciyami suchasnogo girskogo alyuviyu na odnojmennih stvorah Taku robotu namagavsya provesti S V Parnachov ale doslidzhennya priveli jogo do nespodivanogo visnovku rechovina dilyuviyu ne vidriznyayetsya vid rechovini alyuviyu S V Parnachev buv zmushenij vvesti nove ponyattya dilyuvialnih pavodkovih alyuvij Ce zvichajno nemozhlive poyednannya oskilki fizichni harakteristiki seredovish u yakih formuyutsya alyuvij i dilyuvij rizni Zaraz mozhna vvazhati sho golovnimi diagnostichnimi oznakami veletenskih znakiv brizhi techiyi ye yihni veliki rozmiri osoblivosti morfologiyi ta teksturi j grubij sklad yihnogo ulamkovogo materialu TerminologiyaZ usih dilyuvialnih utvoren veletenskoyi brizhi viklikaye riznomanitnu yaksho ne najbilshe kilkist riznih terminologichnih viznachen Tak vlasne termin veletenska brizhi techiyi ye zvichajnim oznachennyam Cej termin pochav uzhivatisya v SShA ta perejshov v inshi naukovi leksiki svitu Poryad iz zagalnoyu nazvoyu O M Rudij zaproponuvav ponyattya dilyuvialnih pavodkovih dyun i antidyun sho uzgodzhuyetsya z vikoristovuvanimi dlya veletenskih brizh terminami sho vzhivayutsya napriklad u Velikij Britaniyi ta Nimechchini giant gravel dunes hocha mozhna pomititi sho ostannij termin netochno pokazuye budovu cogo relyefu oskilki v nomu berut uchast hocha j ne zavzhdi perevazhayut i inshi frakciyi Mozhlivo dlya poliv velikih znakiv veletenskoyi brizhi takih napriklad yak u Kurajskij i Chujskij ulogovinah na Altayi abo tuvinskih form a takozh viyavlenih form v inshih rajonah Zemli j na Marsi zruchno zastosovuvati termin dilyuvialnij barhan abo barhanoyid Mehanizm formuvannya veletenskih znakiv brizhi techiyiStudenti geomorfologi Tomskogo universitetu prohodyat kanavu navhrest prostyagannyu grebenya veletenskoyi brizhi v rajoni selishi Platove peredgir ya Altayu pravij bereg Katuni lipen 1984 Mehanizm formuvannya veletenskih znakiv brizhi techiyi principovo podibnij do procesu utvorennya dribnoyi pishanoyi brizhi yakij zaraz dosit dokladno vivchenij Bulo vstanovleno sho visota j dovzhina hvili brizhi zbilshuyetsya zi zbilshennyam glibini j shvidkosti vodi Cya zalezhnist skladna hocha v okremih intervalah parnih parametriv utvoren i potoku mozhe buti linijnoyu V 4 2D de V dovzhina hvili a D glibina potoku Blizki vidnoshennya navodit i M S Yalin V 5D Za deyakoyi kritichnoyi glibini vodi cya zalezhnist mozhe zminyuvatisya na zvorotnij chim glibshe potik tim nizhchi dilyuvialni dyuni ale jmovirno bilsha dovzhina hvili Odnak yak zaznachav R B Dajngart pravila Yalina mozhna vikoristovuvati dlya malih gravijnih form lozha ale vihodyachi z navedenih formul za stometrovoyi dovzhini pavodkovoyi dyuni glibina potoku povinna buti 20 m Za glibini potoku v sotni metriv yaki mali amerikanski altajski j tuvinski dilyuvialni potoki slid bulo b ochikuvati zovsim inshu morfometriyu richishnih form skeblendu Otzhe navedeni proporciyi mensh jmovirni dlya veletenskoyi brizhi utvorenoyi visokoenergetichnimi techiyami V ostanni roki dlya obchislennya osnovnih gidravlichnih harakteristik dilyuvialnih potokiv zastosovuyutsya komp yuterni imitacijni modeli v osnovi yakih lezhat dani pro pozdovzhni pohili kanaliv stoku uhili vodnoyi poverhni superpavodkiv obsyagiv vodi ozer ta inshi programi HEC 2 HEC RAS 3 i yihni versiyi dlya nestalogo j ostanni dlya stalogo plinu Rezultati cih robit dayut priblizni rezultati j po suti detalizuyut uzhe obchisleni ranishe za programoyu NIS 2 maksimalni vitrati shvidkosti glibini potokiv a takozh zsuvi lozha ta inshi na osnovnih stvorah u dolinah Chuyi j Katuni Periodi prohodzhennya dilyuvialnih potokiv osnovnimi dolinami takozh mozhna porivnyati ce buli istorichno mittyevi podiyi trivalistyu vid dekilkoh hvilin do dekilkoh dniv za danimi robit O M Rudogo P E Karlinga zi spivavtorami Yu Gergeta ta inshimi vid pochatku do povnogo sporozhnennya ulogovinnih lodovikovo zaprudnih ozer zokrema Chujskogo j Kurajskogo Otzhe chas formuvannya brizhovogo relyefu na gidravlichno vidpovidnih dilyankah dna takih potokiv takozh mozhna porivnyati z navedenimi periodami relyef veletenskoyi brizhi techiyi formuvavsya j zminyuvavsya duzhe shvidko Rozroblennya cogo relyefu praktichno pripinyalosya odrazu zh pislya zakinchennya superpavodkiv Cherguvannya ru riznoridnih shariv i gorizontiv u budovi pavodkovih dyun mozhna poyasniti kombinaciyeyu mehanizmiv periodichnogo zsuvu velikoulamkovogo materialu sho nakopichuyetsya v prigrebenevij chastini distalnogo sharu fluktuaciyami potoku j korotkoperiodichnimi zminami granulometriyi nanesenogo materialu P E Karling vvazhaye takozh sho padinnya sharuvatosti v pavodkovih dyunah nablizhene do stanu spokoyu tomu gryadi v richishi peremishalisya v osnovnomu ne obvalyuvannyam i zsuvom a perekochuvannyam ruhomih shariv cherez vigin u vershini grebeniv i vidkladennyam yih na dalnomu shili Dlya zrostannya brizhi v umovah vidpovidnogo potoku potribni duzhe neveliki intervali chasu R B Dajngart na prikladi richok pivnichnogo zahodu SShA vstanoviv sho za visoti grebeniv richkovih dyun u mezhah 0 2 0 4 m yihnya dovzhina zbilshuyetsya do 30 m za 1 2 dobi T K Gustavson sposterigav na suchasnih richkah Tehasu te yak pid chas poveni richkova brizha virostala do 2 m za dovzhini hvili blizko 100 m Hocha pryami fizichni analogiyi mizh suchasnimi pishanimi brizhami j veletenskimi valunno galkovimi dilyuvialnimi dyunami ne mozhut buti pravilnimi j ci dani pidtverdzhuyut te sho formuvannya relyefu veletenskoyi brizhi techiyi v chetvertinnih dilyuvialnih potokah vidbuvalosya dosit energijno Zaraz zhe mozhna zrobiti poperednij visnovok pro te sho veletenski znaki brizhi techiyi ye richishnimi formami yaki ne mozhut buti zistavleni bezposeredno zi sposterezhen ni v suchasnih ushelinah i nevelikih rozgaluzhenih richkah ni u velikih richkovih dolinah Nini ni v odnij krayini ne rozroblena klasifikaciya veletenskih znakiv brizhi techiyi podibna tim yaki ye dlya dribnoyi richkovoyi brizhi Geografichne poshirennya Neuken Britanska Kolumbiya Alsek Altaj usi veliki dolini Tuva Yenisej Murgab Ind Nubra Yarlun Czanbo DaduDilyanki poshirennya gigantskih znakiv brizhi techiyi na sushi Zaraz osoblivo dokladno vivchayutsya vzhe zgadani geografichne misce relyefu veletenskoyi brizhi techiyi v troh nesumisnih za plosheyu regionah Kolumbijske bazaltove plato teritoriya Chenneld Skeblend Veletenska brizha vidkrita Dzh T Pardi najbilsh gruntovno vivchalasya Dzh G Bretcom i V R Bejkerom pochinayuchi z 1920 h rokiv Osnovni geografichni miscya ponad p yatdesyat pov yazani v osnovnomu z katastrofichnimi prorivami lodovikovo zaprudnogo ozera Missula v basejni Kolumbiyi Altaj U Kurajskij ulogovini na pravoberezhzhi r Tete veletenski brizhi buli vidkriti v kinci 1950 h rokiv G F Lungersgauzenom i O A Rakovec v basejni r Bashkaus V V Butvilovskim i v dolinah richok Katuni j Chuyi O M Rudim Najbilsh retelno vivchalisya V V Butvilovskim O M Rudim G G Rusanovim i P A Karlingom Sogodni vidomi desyatki misceperebuvannya veletenskoyi brizhi techiyi praktichno u vsih velikih richkovih dolinah i mizhgirskih zapadinah Altayu Ulitku 2010 roku profesor Pol Karling iz Sautgemptonskogo universitetu planuye doslidzhennya budovi dilyuvialnih dyun i antidyun Altayu na klyuchovih dilyankah za dopomogoyu radiolokatora rozroblenogo Peterom Guggenbergerom iz kolegami u en Cyurih Tuva Veletenska brizha techiyi bula vidkrita M G Grosvaldom i vpershe opisana nim u 1987 roci a N V Lukinoyu z Geologichnogo institutu RAN v 1991 roci Shojno vijshla persha velika publikaciya pro paleogidrologiyu Sayano Tuvinskogo nagir ya v yakij predstavleni opis analiz i fotografiyi vsih vidomih i viyavlenih v ostanni roki veletenskih znakiv brizhi Cya brizhi v dolinah verhnogo Yeniseyu yak vvazhayut usi yiyi doslidniki formuvalasya v kinci ostannogo piznolodovikovogo periodu v kanalah dilyuvialnih stokiv z pivnichno mongolskogo ulogovinnogo lodovikovo zaprudnogo ozera Darhatske Velichezna robota bula proroblena neshodavno v Moskovskomu j Tomskomu derzhavnih universitetah iz viyavlennya relyefu veletenskoyi brizhi techiyi j poperednoyi rekonstrukciyi paleogidrologichnoyi situaciyi na teritoriyi vsih kontinentiv Zemli za dopomogoyu deshifruvannya aerokosmichnoyi informaciyi Za distancijnogo analizu zemnoyi poverhni yak zaznachaye geomorfolog iz MDU S S Chornomorec vrahovuvalisya nastupni vimogi ta osoblivu uvagu nadali takim dilyankam Suchasni znaki veletenskoyi brizhi techiyi v dolini richki Alsek Yukon gori Svyatogo Illi Kanada Dolina Alseku vgoru na lodovik protyazhni visokogirni dolini de ye slidi yihnogo blokuvannya abo de ye pidstavi pripuskati yihnye isnuvannya v minulomu zustrichi dilyuvialnih dyun i antidyun u dekilkoh miscyah vzdovzh dolini Yaksho veletenska brizha techiyi viyavlyayetsya v odnomu misci to yak pravilo yiyi vdayetsya znajti v inshih miscyah vishe abo nizhche za techiyeyu protyagom dekilkoh desyatkiv kilometriv yak ce ye na vivchenih teritoriyah Altayu i Tuvi u pevnih vipadkah nayavnist ozernih teras i dropstouniv Krim zahodu SShA Altayu j Tuvi formi veletenskoyi brizhi zustrichayutsya v dolini richki Alsek gori Svyatogo Illi Kanada v dolini richki Yarlun Czanbo Tibet Kitaj u verhiv yah richki Hunza i dali vzdovzh richki Ind pivnichni rajoni Pakistanu na 170 kilometrovomu protyazi pochinayuchi vid mista Gilgit v dolini richki Ind poblizu Skardu pivnichni rajoni Pakistanu v dolini richki en Kashmir Indiya v dolini richki Murgab Aksu na Pamiri Mabut najmolodshimi u sviti ye dilyuvialni dyuni v dolini richki Alsek Yihnye formuvannya pripadaye na kinec XIX pochatok XX stolittya Lodovikovi grebli vinikali tut shonajmenshe 4 razi i yihnye utvorennya bulo pov yazano zi zminami r Alsek pid chas peremishennya lodovika Lovell Za rezultatami aerofotografuvannya buli rozshifrovani chitko virazheni formi relyefu veletenskoyi brizhi techiyi Krim togo buli prostezheni slidi starih rivniv pidzemnogo ozera na bortah dolini richki Bulo takozh vstanovleno sho dilyuvialni dyuni utvoryuyutsya yak vishe pruzhnosti grebli de za prorivu stoyachih vod ozera pochinayut ruhatisya tak i nizhche neyi kudi prihodit prorivna hvilya Pri comu morfologiya dilyuvialnih dyun vishe j nizhche grebli desho riznitsya Cimi robotami buli takozh viyavleni osoblivosti budovi bortiv dolini v miscyah perebuvannya lodovika yaki v majbutnomu mozhut buti vikoristani dlya analizu shozhih ob yektiv v inshih rajonah Paleogeografichne znachennyaSuchasni rekonstrukciyi lodovikovoyi paleogidrologiyi Altayu j Tuvi pochalisya z vidkrittya ta vivchennya budovi morfologiyi j geografiyi relyefu veletenskih znakiv brizhi techiyi Inshi formi skeblendu osoblivo v girskih rajonah mozhut mati neodnoznachnu genetichnu interpretaciyu Odnak u sukupnosti z veletenskimi brizhami voni vkazuyut na sposib yihnogo utvorennya buli veliki zledeninnya j buli veliki lodovikovo zaprudni ozera Buli sistematichni j grandiozni yihni prorivi v rezultati yakih za godini dni tizhni kardinalno zminyuvalasya vihidna topografiya rajonu Veletenski znaki brizhi techiyi vinyatkovij dokaz katastrofichnih proriviv lodovikovo zaprudnih ozer i abo vibuhovogo tanennya ldovika Vidkrittya j nanesennya na kartu novih misceperebuvan poliv veletenskih znakiv brizhi techiyi ta inshih dilyuvialnih utvoren nadaye doslidniku novij naukovij i metodologichnij instrument dlya vidnovlennya vidomoyi sogodni lishe v zagalnih risah grandioznoyi sistemi periglyacialnih paleostokiv vsiyeyi Centralnoyi j Pivnichnoyi Aziyi Na teritoriyah chetvertinnogo zaledeninnya j prilodovikovih vodojm povinni buti viyavleni veletenski znaki brizhi techiyi I navpaki na teritoriyah de viyavleni veletenski znaki brizhi techiyi povinni buti viyavleni slidi chetvertinnih zledenin i lodovikovo zaprudnih ozer Zgidno z oficijnim reyestrom Amerikanskoyi geologichnoyi sluzhbi piznochetvertinni altajski dilyuvialni potoki vidkriti j doslidzheni pershoyu chergoyu za veletenskimi oznakami brizhi techiyi za svoyimi gidravlichnimi harakteristikami zajmayut pershe misce u sviti pivnichnoamerikanski missulski druge ta tuvinski tretye Zobrazhennya v kulturiRok grupa maye na svoyemu sajti svitlini j teksti pro altajskij delyuvij Div takozhDelyuvij ru ru PrimitkiRudoj A N Gigantskaya ryab techeniya istoriya issledovanij diagnostika i paleogeograficheskoe znachenie Tomsk 2005 224 s ISBN 5 89428 195 4 Rudoj A N Zakonomernosti rezhima i mehanizmy sbrosov lednikovo podprudnyh ozyor mezhgornyh kotlovin diss kand geograf nauk M Institut geografii AN SSSR razdel 5 4 Oporozhnenie lednikovo podprudnyh ozyor 214 s Butvilovskij V V Paleogeografiya poslednego oledeneniya i golocena Altaya sobytijno katastroficheskaya model Tomsk 1993 252 s ISBN 5 7511 0632 6 Keenan Lee The Altai Flood 2011 08 11 u Wayback Machine A N Rudoj Gigantskaya ryab techeniya obzor novejshih dannyh 23 kvitnya 2011 u Wayback Machine Tomskij gosudarstvennyj universitet 20 03 2011 Rudoj A N Gigantskaya ryab techeniya istoriya issledovanij diagnostika i paleogeograficheskoe znachenie Tomsk 2005 224 s Baker V R Benito G Rudoy A N Paleohydrology of Late Pleistocene Superflooding Altay Mountains Siberia angl Science 1993 Vol 259 5093 P 348 350 Rudoj A N Zemcov V A Novye rezultaty modelirovaniya gidravlicheskih harakteristik dilyuvialnyh potokov iz pozdnechetvertichnogo Chujsko Kurajskogo lednikovo podprudnogo ozera 3 kvitnya 2012 Lyod i sneg 2010 1 109 S 111 118 Rudoy A N Glacier Dammed Lakes and geological work of glacial superfloods in the Late Pleistocene Southern Siberia Altai Mountains angl Quaternary International 2002 Vol 87 1 P 119 140 Rudoj A N Gigantskaya ryab techeniya istoriya issledovanij diagnostika i paleogeograficheskoe znachenie Materialy glyaciologicheskih issledovanij 2006 Vip 101 S 24 48 Bretz J H The Channeled Scabland of the Columbia Plateau angl Geol Soc Am Bull 1923 No 31 P 617 649 Pardee J T Unusual currents in glacial Lake Missoula Montana angl Geol Soc Am Bull statya 1942 No 53 P 1569 1600 Thiel A Giant Current Ripples in Coarse Fluvial Gravel George The Journal of Geology statya 1932 Vip 40 5 P 452 458 Pardee J T The glacial Lake Missoula Montana angl J Geol statya 1910 No 18 P 376 386 Victor R Baker The Spokane Flood debates historical background and philosophical perspective angl Geological Society London Special Publications 2008 Vol 301 P 33 50 Baker V R Paleohydrology and sedimentology of Lake Missoula Flooding in Eastern Washington angl Gel Soc Am Spec Pap statya 1973 No 6 P 79 Arhiv originalu za 13 lyutogo 2021 Procitovano 30 bereznya 2021 Butvilovskij V V Paleogeografiya poslednego oledeneniya i golocena Altaya sobytijno katastroficheskaya model Tomsk Tomsk un t 1993 253 ISBN 5 7511 0632 6 s Rudoj A N K istorii prilednikovyh ozer Chujskoj kotloviny Gornyj Altaj ros Materialy glyaciologicheskih issledovanij Hronika obsuzhdeniya 1981 Vyp 41 S 213 218 Rudoj A N K diagnostike godichnyh lent v ozerno lednikovyh otlozheniyah Gornogo Altaya ros Izv Vsesoyuznogo geograficheskogo obshestva 1981 T 113 vyp 4 S 334 340 Rudoj A N Gigantskaya ryab techeniya dokazatelstvo katastroficheskih proryvov glyacialnyh ozer Gornogo Altaya Tr konf Sovremennye geomorfologicheskie processy na territorii Altajskogo kraya Bijsk 1984 S 60 64 Grosvald M G Vzaimodejstvie oledeneniya s atmosferoj i okeanom Poslednee oledenenie Sayano Tuvinskogo nagorya morfologiya intensivnost pitaniya podprudnye ozera Red V M Kotlyakov M Nauka 1987 S 152 170 Grosvald M G Rudoj A N Lednikovo podprudnye ozera v gorah Sibiri Izv RAN Ser geograficheskaya 1996 6 S 112 126 Lukina N V Stratigrafiya i korrelyaciya chetvertichnyh otlozhenij Azii i Tihookeanskogo regiona Istoriya Darhatskogo paleoozera v svete korrelyacii sobytij plejstocena Azii Red G I Hudyakov M Nauka 1991 S 85 90 Rudoj A N Stratigrafiya i korrelyaciya chetvertichnyh otlozhenij Azii i Tihookeanskogo regiona Koncepciya dilyuvialnogo morfolitogeneza Nahodka Vladivostok Tez Mezhd simp 1988 T 2 S 131 132 Rudoy A N Fundamentals of the Theory of diluvial Morpholithogenesis angl Abstr 13th INQUA Congr Beijing 1991 P 131 132 Baker V R Benito G Rudoy A N Palaeohydrology of late Pleistocene Superflooding Altay Mountains Siberia angl Science 1993 No 259 P 348 352 Rudoy A N Baker V R Sedimentary Effects of cataclysmic late Pleistocene glacial Flooding Altai Mountains Siberia angl Sedimentary Geology 1993 No 85 1 4 P 53 62 Rudoj A N Bejker V R Paleogidrologiya skejblenda Centralnoj Azii ros Materialy glyaciologicheskih issledovanij 1996 Vyp 80 S 103 115 web archive org 6 bereznya 2016 Arhiv originalu za 6 bereznya 2016 Procitovano 29 bereznya 2021 web archive org 29 kvitnya 2011 Arhiv originalu za 29 kvitnya 2011 Procitovano 29 bereznya 2021 Goro Komatsu Sergei G Arzhannikov Alan R Gillespie Raymond M Burke Hideaki Miyamoto Victor R Baker Quaternary paleolake formation and cataclysmic flooding along the upper Yenisei River Geomorphology 2009 Vol 104 P 143 164 Huggett R J Fundamentals of Geomorphology Routledge London amp New York 2003 386 p 2th amp 3th Eds 2007 2010 Encyclopedia of sediments and sedimentary rocks 18 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Netherlands Kluwer Academic Publishers 2003 821 P pp 287 291 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2011 Procitovano 30 bereznya 2021 Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2011 Procitovano 30 bereznya 2021 Devon Burr Paleoflooding in the Solar System comparison among mechanisms for flood generation on Earth Mars and Titan 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Rusanov G G Gryadovyj relef Kurajskoj kotloviny Gornogo Altaya i novye gipotezy ego proishozhdeniya Materialy glyaciologicheskih issledovanij 2009 Vyp 107 S 25 30 Herget J Reconstruction of Pleistocene ice dammed Lake Outbursts in the Altai Mountains Siberia The Geological Society of America Boulder Colorado USA 2005 Special Pap 386 118 p Victor R Baker The Spokane Flood debates historical background and philosophical perspective angl Geological Society Special Publ statya London 2008 V 301 P 33 50 Rudoj A N Gigantskaya ryab techeniya istoriya issledovanij diagnostika i paleogeograficheskoe znachenie Tomsk 2005 224 s S 133 Butvilovskij V V Paleogeografiya poslednego oledeneniya i golocena Altaya sobytijno katastroficheskaya model Tomsk 1993 252 s Parnachyov S V Geologiya vysokih altajskih terras Tomsk 1999 137 s Rudoj A N Chetvertichnaya glyaciogidrologiya gor Centralnoj Azii Avtoref doktora geograf nauk M Institut geografii RAN 36 s Carling P A A preliminary palaeohydraulic model applied to late Quaternary gravel dunes Altai Mountains Siberia Branson J Brown A G Gregory K J eds Global Continental Changes the Context of Palaeohydrology Geol Soc Spec Publ 1996 115 P 165 179 Grishanin K V Dinamika ruslovyh processov Leningrad Gidrometeoizdat 1969 166 s Kondratev N E Popov I V Snishenko B F Osnovy gidromorfologicheskoj teorii ruslovogo processa Leningrad Gidrometeoizdat 1982 272 s Rejnek G E Singh I B Obstanovki terrigennogo osadkonakopleniya M Nedra 1981 439 s Pushkarev V F Dvizhenie vlekomyh nanosov Trudy GGI 1948 Vyp 8 62 S 93 109 Snishenko B F O svyazi vysoty peschanyh gryad s parametrami rechnogo potoka i rusla Meteorologiya i gidrologiya 1980 6 86 91 Yalin M S Mechanisms of sediment transport London Pergamon 1972 292 p Dinehart R L Evolution of coarse gravel bed forms Field measurement at flood stage Water Resour 1992 V 28 P 2667 2689 Baker V R Benito G Rudoy A N Palaeohydrology of late Pleistocene Superflooding Altay Mountains Siberia Science 1993 Vol 259 R 348 352 Rudoj A N Karling P A Parnachev S V O proishozhdenii strannoj orientirovki gigantskih znakov ryabi v Kurajskoj vpadine na Altae Problemy geologii Sibiri Tomsk Tomskij gosudarstvennyj universitet 1994 S 217 218 Carling P A Morphology sedimentology and palaeohydraulic significance of large gravel dunes Altai Mountains Siberia Sedimentology 1996 V 43 P 647 664 S S Chernomorec A N Rudoj Gigantskaya ryab kak rezultat proryva krupnyh ozer rasprostranenie fenomena v gornyh regionah mira PDF GEOMIN Arhiv originalu PDF za 20 serpnya 2011 Procitovano 11 sentyabrya 2010 Huggenberger P et al GPR as a tool to elucidate the depositional processes of giant gravel dunes produced by late Pleistocene superflooding Altai Siberia Proc of the 7th Int Conf on Ground Penetrating Radar 1998 Vol 1 P 279 283 Clague J J Rampton V N Neoglacial lake Alsek Canadian Journal of Earth Sciences 1982 Vol 19 No 1 P 94 117 Rudoy A N Chernomorets S S Giant Current Ripple Marks Remote Sensing of New Locations on the Earth Second International Planetary Dunes Workshop Planetary Analogs Integrating Models Remote Sensing and Field Data held May 18 21 2010 in Alamosa Colorado LPI Contribution No 1552 P 57 58 Montgomery D R Halleta B Yuping L Finnegan N Anders A Gillespie A Greenberg H M Evidence for Holocene megafloods down the Tsangpo River gorge southeastern Tibet Quaternary Research 2004 Vol 62 P 201 207 S S Chernomorec A N Rudoj Gigantskaya ryab kak rezultat proryva krupnyh ozer rasprostranenie fenomena v gornyh regionah mira PDF GEOMIN Arhiv originalu PDF za 20 serpnya 2011 Procitovano 11 sentyabrya 2010 O Connor J Costa J The World s largest floods past and present their causes and magnitudes 21 bereznya 2021 u Wayback Machine Circ 1254 U S Geol Survey 2004 13 p Arhiv originalu za 19 lyutogo 2011 Procitovano 30 bereznya 2021 Arhiv originalu za 16 serpnya 2011 Procitovano 12 listopada 2010

Дата публікації:
Топ