У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Площа Конституції У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Ярмаркова пл

У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Площа Конституції

У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Ярмаркова площа

Майдан Конститу́ції — центральний майдан Харкова, що виник разом із заснуванням міста. Кілька разів змінював назву. Майже кожен будинок на майдані Конституції є архітектурною пам'яткою. Тут розташована Харківська міська рада та інші центральні міські органи влади.

Майдан Конституції Харків

Район	Шевченківський Київський Основ'янський
Назва на честь	Конституції України 1996 року
Колишні назви
Ярмаркова, Миколаївська, Тевелєва (1919, 1920-1975), Радянської України
радянського періоду (українською)	Тевелєва, Радянської України
радянського періоду (російською)	Тевелева, Советской Украины
Загальні відомості
Протяжність	550 м
Координати	49°59′32″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д. / 49.9923694° пн. ш. 36.2311139° сх. д. / 49.9923694; 36.2311139
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	Майдан Конституції, Історичний музей
Автобуси	20е, 78е, 88е, 89е, 119е, 202е, 218е, 238е, 241е, 272е
Трамваї	5, 6
Тролейбуси	11, 17, 50
Зупинки громадського транспорту	м-н Конституції
Рух	Двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	Майже всі будинки на площі є архітектурними пам'ятками
Пам'ятники	Пам'ятник на честь Незалежності України, «Скрипаль на даху»
Державні установи	Харківська міська рада
Навчальні заклади	Харківський автотранспортний фаховий коледж, Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського, Харківський соціально-економічний інститут
Медичні заклади	Клініка «Інститут здоров'я», стоматологічна клініка «Стоматологія Барабанова»
Заклади культури	Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва
Аптеки	«Лікарські рослини», Аптека №2
Забудова	багатоповерхова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
На карті	На карті населеного пункту
Мапа

Майдан Конституції у Вікісховищі

Історія

У часи Російської імперії

Площа виникла разом зі спорудженням Харківської фортеці. З XVII століття площа мала назву Ярмаркової, бо щорічно понад два сторіччя з 1659 року на ній проводився — один з найбільших у Російській імперії. Він проходив з 15 серпня по 1 вересня. Перед проведенням ярмарку вся площа забудовувалась тимчасовими дерев'яними ятками та балаганами. Узимку площа була улюбленим місцем харків'ян для катання на санях.

Згодом площа дістала назву Миколаївської на честь нині зруйнованого однойменного храму, що стояв тут до 1930 року. Наприкінці XVIII століття в північній частині площі, за дерев'яною дзвіницею Миколаївської церкви штабс-капітан Черкесов побудував дерев'яне приміщення «Театру народних розваг». Поряд розташовувався балаган для комедій. У 1808 році в театрі Черкесова проїжджа трупа акторів зіграла перед харків'янами п'єсу «Братом продана сестра». Артистам запропонували залишитися в Харкові, на що вони погодилися. У зв'язку з цим на площі побудували дерев'яний театр з великою сценою, ложами, рядами крісел, партером, амфітеатром та галереєю.

Після 12-річної перерви театр у Харкові знову був відновлений. Вистави ставилися майже кожен день. Особливий успіх театр мав у дні та ярмарків, коли вистави ставилися по кілька разів на день.

У 1812 році у зв'язку з початком Франко-російської війни театр був закритий. Протягом 1812-1814 років постійного театру в Харкові не було. Театральні вистави давала тільки під час ярмарків приїжджа трупа в колишньому залі на Миколаївській площі.

На початку XIX століття площа почала активно забудовуватися кам'яними спорудами. Одним з перших недерев'яних будинків став Великий будинок Дворянських зборів, виконаний у стилі (класицизму), з високою залою та хорами. Він будувався впродовж 1814-1820 років. В рік відкриття будівлю відвідав російський імператор Олександр І. Будинок був споруджений у північній стороні площі. Його архітектором став .

Разом зі спорудженням будівлі Дворянських зборів почалося облаштовування всієї площі та прилеглої території. Дерев'яну споруду театру було розібрано. Своєрідною прикрасою північної частини площі став міський колодязь з насосом та навісом на кам'яних стовпах.

У 1849 році на розі площі та теперішнього проспекту Героїв Харкова було побудовано у стилі (класицизму). Будинок слугував готелем для духовенства. У 1900 році його реконструювали, і у такому вигляді він зберігся до сьогодні. Поряд було збудовано кам'яний дім, у якому розміщувався відомий на той час ресторан-пивна, де зазвичай харчувались студенти університету.

Навпроти — на іншій стороні площі — 1885 року за проєктом архітектора Болеслава Михаловського звели . На початку 80-х років у південній частині площі виникла велика біржова зала у вигляді павільйону. У 1876 році всю площу замостили бруківкою. У 1869 році на Миколаївській площі з'явився кіоск. У ньому почався перший в місті продаж газет окремими номерами.

У залі Дворянських зборів у 70-80-х роках XIX століття майже щорічно у літню чи осінню пору влаштовувалися виставки картин Товариства пересувних художніх виставок. У середині червня 1873 тут відкрилася друга виставка передвижників, на якій були представлені картини І. М. Крамського «Спаситель», М. М. Ге «Таємна вечеря», В. Г. Перова «Птахолов», Г. Г. Мясоєдова «Сцена під час облоги Севастополя», В. Є. Маковського «Жебраки», І. І. Шишкіна «Лісова глушина» і «Полудень», портрети М. О. Некрасова і М. Є. Салтикова-Щедріна роботи художника Ге і інші полотна.

У невеликому будинку з колонадою (тепер на цьому місці стоїть магазин «Дитячий світ») з 1880 року працювала редакція щоденної газети «Південний край». Навесні 1893 року в будинку Дворянських зборів виступав російський композитор Петро Чайковський. Оркестром керував тодішній директор музичного училища Ілля Слатін. 11 березня Чайковський приїхав до Харкова, а 14 березня відбувся концерт.

У 1899 році був зведений будинок з елементами стилю бароко, в якому на перших поверхах були розташовані крамниці. Згодом у 1950-ті роки були зроблені надбудови з квартирами. Цей будинок стояв через провулок від будинку міської думи безпосередньо поряд з майбутнім Палацом праці, який був збудований у 1916 році.

По іншу сторону площі від будівлі міської думи знаходилися банківські установи, щільність розташування яких була однією з найбільших в Російській імперії. У 1897 році був збудований Земельний банк у стилі неоренесансу, у 1899 — , у 1908 — . Архітектором цих будівель був Олексій Бекетов. Через кілька років були збудовані ще два банки: (1913 рік) та Азовсько-донський банк (1914 рік).

Банківські установи розділяли Миколаївська церква та найкращий готель міста .

На площі сталося багато революційних подій. 19 лютого 1901 року тут відбулася велика демонстрація робітників та студентів. Харківський комітет РСДРП скористався виступами для масового розповсюдження листівок і агітації. Мітинг був розігнаний.

2 березня 1917 року в почала працювати Харківська Рада робітничих депутатів. О 7 годині відбулося перше засідання ради, на якому були присутні 78 депутатів. Було прийнято рішення провести 3 березня міський мітинг присвячений Лютневій революції. На мітингу виступали представники Харківської організації більшовиків. Наприкінці мітингу пройшов парад військових частин Харківського гарнізону, які приєдналися до повсталих.

20 квітня 1917 року в будинку Дворянських зборів відбулися збори більшовиків Харкова, які підтримали Володимира Леніна та обрали делегатів на VII Всеросійську конференцію РСДРП (б). Були обрані М. К. Муранов, А. В. Ємельянов, А. Н. Іванов.

11 грудня 1917 року в будинку Дворянських зборів почалися Перші Всеукраїнські збори Рад. На зборах були присутні близько 200 осіб. На з'їзді виступив Ф. А. Сєргєєв (Артем). 12 грудня з'їзд проголосив Україну радянською республікою.

«Власть на территории Украинской республики отныне принадлежит исключительно Советам рабочих, солдатских и селянских депутатов; на местах — уездным, городским, губернским и областным Советам, а в центре — Всеукраинскому съезду Советов рабочих и солдатских депутатов, его Центральному Исполнительному Комитету и тем органам, которые он создаст. Украина объявляется республикой Советов рабочих, солдатских и селянских депутатов».

З'їзд ухвалив рішення про поширення на Україну всіх декретів і постанов Радянського уряду Російської Федерації й проголосив Україну федеративною частиною Радянської Росії.

У кінці роботи з'їзду був обраний верховний орган державної влади республіки — Центральний Виконавчий Комітет у складі 41 особи. У ЦВК Рад України увійшло 35 більшовиків, в числі яких були Артем (Ф. А. Сєргєєв), Є. Б. Бош та інші.

1 грудня 1917 — січні 1918 року на площі в будівлі біржі містився Центральний штаб харківської Червоної гвардії, до складу якого входили М. А. Руднєв, М. Л. Рухимович та інші.

Наприкінці грудня 1917 року для керівництва народним господарством була створена — Південраднаргосп, куди входили підприємства Харківської та Катеринославської губернії, вугільні шахти Донбасу, рудники Херсонської губернії та Криму. Управління Південраднаргоспа розташовувались у Харкові на Миколаївській площі в будівлі колишнього Земельного банку. Очолював Південраднаргосп Артем (Ф. А. Сергєєв). Головою фінансового відділу Південраднаргоспу працював більшовик В. І. Межлаук, який став згодом заступником Голови (Раднаркому СРСР) та Головою Держплану СРСР. Тут часто бував і проводив наради Надзвичайний представник Раднаркому РРФСР при уряді Радянської України Г. К. Орджонікідзе.

25 січня 1919 року площу було перейменовано на честь .

Радянські часи

Нині демонтований Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні.

За радянської влади площа почала змінювати вигляд. Були знесені біржа праці та Миколаївська церква. Площу було заасфальтовано.

За проєктом архітектора О. В. Лінецького був реконструйований будинок Дворянських зборів. У 1925 році на розі площі й Спартаківського провулку, навпроти будівлі ВУЦВК, на місці невеликої двоповерхової будівлі за проєктом архітектора О. В. Лінецького звели будинок Товарної біржі. У 1931 році на розташованому поруч будинку надбудували два поверхи (автор реконструкції архітектор П. Крупно) і передали Інституту народного господарства. А на місці невеликого приміщення колишньої редакції газети «Південний край» в 1925 році був побудований «Пасаж».

У 1933 році за проєктом архітекторів В. К. Троценко і В. І. Пушкарьова реконструйовано . У 1935 році в будинок Дворянських зборів, після перенесення ВУЦВК до Києва, переобладнали під перший в СРСР Палац піонерів. Відкриття відбулося 6 вересня у день святкування міжнародного дня юнацтва. В часи Другої Світової війни багато будівель було зруйновано, в тому числі Палац піонерів, готель «Червоний» тощо.

У 1938 році на площі встановлюють пам'ятник британському танку Mark V. У повоєнні часи переміщений на територію Покровського монастиря, а у 1990 році повернутий на площу.

В кінці 1940-их років були відновлені Будинок Земельного та . Було відновлено .

У 1954 році був збудований десятиповерховий будинок між та Московським проспектом (нині проспект Героїв Харкова), на першому поверсі якого була відкрита крамниця «Книжковий світ». На місці колишнього в 1955 році споруджено житловий будинок.

На місці колишнього Палацу піонерів у 1956 році відкрито сквер. 12 грудня наступного року в центрі скверу в день 50-річчя проголошення радянської влади в Україні був закладений , який було відкрито 4 листопада 1975 року.

У 1975 році на площі була відкрита станція першої черги Холодногірсько-Заводської лінії Харківського метрополітену.

8 травня 1975 року площа дістала назву Радянської України.

За незалежної України

Розбирання конструкцій, пошкоджених обстрілом 2 березня 2022. Ліворуч — Палац праці.

28 червня 1996 року майдан було перейменовано на честь новоприйнятої Конституції України.

У серпні 2011 року почалася реконструкція майдану, що супроводжувалася демонтажем монументу на честь проголошення Радянської влади в Україні. На його місці звели та 22 серпня 2012 року урочисто відкрили новий Монумент на честь Незалежності України, авторами якого є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

2 березня 2022 року, під час боїв за Харків, Палац праці був обстріляний російською армією. При цьому постраждали й сусідні будівлі, зокрема прилеглий житловий будинок, міська рада та інші.

Пам'ятники

Назва пам'ятника	Дата відкриття	Фотографія	Додаткові дані
Пам'ятник «Скрипаль на даху»	18 квітня 2003 року		Скульптор Сейфаддін Гурбанов. Фігура музиканта зі скрипкою, який грає. Пам'ятник виготовлений з бронзи. Знаходиться на даху будинку № 18.
Пам'ятник незалежності «Україна, що летить»	22 серпня 2012 року		Авторами монумента є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова. Монумент є постаментом строгої геометричної форми з облицюванням із гранітних плит сірого кольору, на якому встановлена бронзова фігура давньогрецької богині перемоги Ніки на кулі. Фігура богині та куля виконані з бронзи.

Архітектурні пам'ятки

Номер будинку	Назва	Рік відкриття	Додаткові дані
1	Палац праці	1916	Збудований для Всеросійського страхового товариства «Росія» за проєктом
3	Колишній магазин «Люкс»	1894	Збудований для магазину скобяних виробів «В. Г. Пономарёв и П. П. Рыжов» за проєктом В. В. Величка. 1954 року надбудований на 2 поверхи. В радянські часи — магазин «Люкс»
7		1885	Використовується за призначенням і сьогодні. В будинку розташована Харківська міська рада. Проєкт Болеслава Михаловського
11		кінець XIX століття	Перший будинок Університету мистецтв ім. Котляревського. У будинку розташована крамниця «Ведмедик», де зберігся інтер'єр крамниці фірми «Жорж Борман». Надбудовано один поверх у 1930-ті архітектором П. Крупко. Збудовано з використанням елементів стилів ренесансу та бароко.
13			Другий будинок Університету мистецтв ім. Котляревського. До 1963 року у будинку розташовувалася Харківська консерваторія. Початково двоповерховий, надбудований у 1925 році за проєктом архітектора А. Лінецького для розташування біржі праці.
18/2		1914	Збудований для Азово-Донського банку за проєктом архітектора Іогана Лідваля. На даху будинку розташований пам'ятник «Скрипаль на даху»
22		1913	Збудований для за проєктом архітектора В. В. Величка. Сьогодні в будинку розташоване обласне відділення Ощадного банку України. Будинок у стилі французького ренесансу.
24		1907	Збудований для за проєктом Олексія Бекетова. З 1968 року і по сьогоднішній день в будинку розташований Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва. Для театру спеціально реконструюваний Б. Клейном і О. Любоміловою. Пам'ятка архітектури.
26			Збудований для Торгового банку. Зараз в будинку розташований «Будинок науки і техніки»
28	Будинок Земельного банку	1899	Збудований для за проєктом Олексія Бекетова. З 1928 року і по сьогоднішній день в будинку розташований Харківський автотранспортний фаховий коледж. Пам'ятка архітектури.

Транспорт

Через площу проходить наступні маршрути:

Автобуси і маршрутні таксі:
89е, 119е, 202е, 218е, 241е;
Трамваї:
5, 6;
Тролейбуси:
11, 17, 50.

Галерея

Будинок зі шпилем на краю Майдану
Таблички з назвою Майдану, 2010
Обрис Будинку зі шпилем
1981
Початок проспекту Героїв Харкова
Дім № 20 (1955)
Початок проспекту Героїв Харкова
Дім науки та техніки
Автотранспортний технікум
Демонстрація на Миколаївській площі, 3 березня 1917. Готель «Метрополь»
Демонстрація на Миколаївській площі, 3 березня 1917. Микільський собор
Статуя Гермеса. Майдан Конституції, 13
Mark V
Mark V
Т-34-85
Гармати харківської фортеці

Примітки

Сосюра В. . Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 11 березня 2012.
. KharkivToday. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
Михайлов Д. (9 травня 2022). . Город X. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
Зольникова А. (27 березня 2022). Разрушение музеев, театров и храмов — это военное преступление. Meduza. оригіналу за 29 березня 2022.
. KharkivToday. 3 березня 2022. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 7 вересня 2012.

Це незавершена стаття про Харків.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Сосюра В. . Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 11 березня 2012.

[2] . KharkivToday. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 11 червня 2022.

[Mikhailov_2022-3] Михайлов Д. (9 травня 2022). . Город X. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 11 червня 2022.

[Zolnikova_2022_03_27-4] Зольникова А. (27 березня 2022). Разрушение музеев, театров и храмов — это военное преступление. Meduza. оригіналу за 29 березня 2022.

[5] . KharkivToday. 3 березня 2022. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 11 червня 2022.

[6] . Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 7 вересня 2012.