Каталонська література

Каталонська література — література, створена каталонською мовою, літературна традиція якої бере початок в епоху Середньовіччя. Поняття «каталонська література» охоплює літературні твори, написані каталанською на теренах так званих каталанських країн. Після окситанської каталанська мова була другою літературною мовою в романському світі. Засновником каталонської літератури вважають Раймунда Луллія. Після періоду багатої та самобутньої літератури середньовіччя каталонська література внаслідок низки політичних причин зазнала занепаду. Відродження почалося лише в другій половині XIX століття. З ростом культурної самосвідомості в Каталонії у другій половині XX століття зазнала розквіту й каталонська література. Свідченням її престижу в сучасній Європі може бути той факт, що в 2007 році Каталонія була почесним гостем на найбільшому в світі книжковому ярмарку у Франкфурті-на-Майні.

Сторінка книги , видатна пам'ятка каталонської літератури середньовіччя. Видана в 1490 році.

Історія

Середньовіччя

Аузіас Марк

Першим свідченням використання народної мови в літературі стали , що датуються кінцем XI — початком XII століття.

Найвидатнішими каталонськими письменниками Середньовіччя були Раймунд Луллій та Аузіас Марк.

Вершиною каталонської літератури середньовіччя стала книга Жуанота Мартуреля, видана в 1490 році. Про значення самої книги свідчить сцена з «Дон Кіхота», в якій книга «Тірант Білий» стала однією з небагатьох видань, врятованих перукарем і священиком від спалення, під час чергової спроби «вилікувати» божевілля Дон Кіхота.

Елементи сатири й своєрідної демократичності поєднують «Тіранта Білого» й бурлескну книгу письменника з «Суперечка з ослом» (1417, вид. 1544). Ця книга згодом була заборонена інквізицією за антиклерикальні мотиви. Сатиричний роман у віршах про моральний клімат епохи «Книга про жінок» (бл. 1460, вид. 1531) письменника (Joan Roig, нар. 1478) є передвісником крутійського роману.

Починаючи з XVI століття і до 1833 року каталонська мова як мова літератури вступає в тривалий період стагнації й занепаду. Наразі відбувається переоцінка творів письменників і поетів епохи ренесансу, бароко й неокласицизму.

Період занепаду

У XV столітті, в результаті безперервних економічних політичних конфліктів, Кастилія посадила на трон Арагона нову династію (Трастамара), з молодої гілки правлячої кастильской родини. Королем було обрано (1410-1416), а мовою двору стала іспанська. У 1479 році було укладено династичний союз між Арагоном і Кастилією. Фердинанд успадковував корону Арагона. Відтоді Іспанія стала єдиною державою, і хоча це не змінило розподіл політичних сил, наслідки цієї події мали негативний вплив для розвитку Каталонії:

• Втрата влади автократичними класами і політичне підпорядкування Короні поставило під удар каталонську мову як мову культури.

• Протягом XVI і XVII століть Іспанія стає світовою державою.

• Золота доба іспанської літератури вплинула на більшість каталонських письменників, які починають писати кастильскою мовою. Поширюється думка, що каталонська мова, мовляв, не підходить ні для літератури, ні для культури загалом.

Ренесанс

XV сторіччя відкривало в Каталонії епоху Відродження. Нові каталонські університети в Барселоні (1430 р.) і Жироні (1436 р.) стають центрами для вчених-гуманістів, починається вивчення античності, формування нової, ренесансної культури. З'являються численні переклади латинських авторів на каталонську мову (Цицерона, Тита Лівія та ін.), потім перекладають з каталонської на іспано-кастильску. Великий вплив на ці процеси мали контакти з ренесансною Італією, що посилилися після завоювання Арагоном Неаполя. Каталонські гуманісти познайомилися з досягненнями італійської ренесансної літератури; з'явилися перші переклади на каталонською «Божественної Комедії» Данте, філологічних праць і «Декамерона» Боккаччо, творів Петрарки.

Проза

«Діалоги великих міста Тортоса» (Los col*loquis de la insigne ciutat de Tortosa) (1557). Видання 1877 року.

Найважливішим прозовим твором цього періоду стала книга «Діалоги великих міста Тортоса» (Los col*loquis de la insigne ciutat de Tortosa) (1557) . Частково через використання діалогів, форма яких підкреслює приналежність творів до класичної літератури, частково через критичний дух його автора ця книга особливо вирізняється серед прози XVI століття й може бути поставлена нарівні з творчістю Еразма Роттердамського.

В жанрі історичної прози особливо цікавими були хроніки , та , а також алегоричний роман «Дзеркало релігійного життя» (L'espill de la vida religiosa), невідомого автора, виданий в 1515 році, що його приписують .

В історичних творах (1376-1460) - поемі «Вихваляння славних мужів Іспанії» і прозовому праці «Море історій» (1450, вид. 1512) посилюється в порівнянні з попередніми історичними творами тенденція до художнього осмислення історії, з'являється турбота про артистичність форми, тобто історіографія осмислюється як своєрідна гілка художньої літератури. Це особливо характерно для третьої частини книги «Море історій», яка не раз виходила окремим виданням під назвою «Покоління й життєписи». Тут містяться 36 портретів сучасників автора: королів Кастилії - Енріке III і Хуана II, державних діячів, письменників - , Сантільяни та ін. На відміну від середньовічних хроністів, що зображали історичних осіб як ідеальне втілення рис лицаря або короля, Перес де Гусман хоче розкрити своєрідність характеру своїх персонажів, що нагадує жанр літературного портрета епохи Відродження.

З ренесансним потягом до пізнання навколишнього світу, до розширення розумових горизонтів пов'язана також поява описів заморських подорожей: книга «Історія великого Тамерлана» (вид. 1582) Руй Гонсалеса де Клавіхо (пом. 1412) і «Мандри та подорожі Педро Тафура в різних частинах світу » (середина XV ст.).

Нові тенденції виявляються й у власне художній прозі. Так, близько 1435 р. , відомий також за місцем народження як Родрігес дель Падрон (пом. бл. 1450), створив роман «Вільний раб кохання», в якому крізь куртуазні схеми любові проривається людське почуття та поетичне відчуття природи. Особливо примітна в книзі тенденція до психологізму, що взагалі характерна для літератури цієї перехідної доби.

Досягненням на цьому шляху була також книга (1398-1470) «Бич, або Засудження мирської любові» (написана в середині XV ст., вид. 1548), найбільший сатиричний твір в іспанській прозі XV століття. Книга - відгук на сатиру Боккаччо «Корбаччо», але іспанський автор у своїй оцінці дійсності стоїть ближче до «Декамерону». Однак дидактичний момент тут відступає на задній поан перед картиною дійсності, що приваблює художника сама по собі.

Поезія

Під впливом поезії Петрарки в Каталонії складається «італійська» школа поетів, найбільший представник якої - Аузіас Марк (бл. 1397 - до 1459). У творах Аузіаса Марка виявляється поступове вивільнення з-під провансальського впливу й творче засвоєння досвіду італійської гуманістичної поезії. Згодом каталонська школа петраркістів сприяла рішучій поетичній реформі кастильскої лірики на початку XVI століття. Одним з її ініціаторів став , каталонець за походженням, який з гордістю називав себе учнем Аузіаса Марка. Поезія Марка мала великий вплив і на найбільшого поета «італійської» школи в Іспанії XVI століття Гарсіласо де ла Вегу, найближчого друга Боскана.

Одним з найкращих поетів середньовічної Каталонії був , який поєднував ідеалізм закоханого Петрарки та мотиви творчості Аузіаса Марка з тлумаченням приказок і народних пісень. Інші поети, такі як та , наполягали на оригінальних костумбристських валенсійських моделях кінця XV століття.

Каталанців Хуана Тімонеду або Жуана Пужоля вважаються літературними основоположниками періоду контрреформації.

Бароко

Цей період забарвлений впливом іспанського бароко, представленого такими авторами як Гарсіласо де ла Вега, Луїс де Гонгора, Франсіско де Кеведо, Педро Кальдерон де ла Барка, Бальтасар Грасіан та інші, що почали писати одночасно і в єдиному стилі, при цьому не перетинаючись між собою.

Вирішальну роль у розвитку каталонського бароко відіграла творчість такого поета і комедіографа як , який створив цілий літературний напрям, що проіснував на другому плані каталонської літератури аж до XIX століття.

та також зробили свій внесок в літературу бароко. Кульмінаційним моментом течії можна вважати , під час якого актуальними стали спроби відродити літературу каталонською мовою, які провалилися разом з поразкою каталонських військ. Особливе значення мали для цього періоду поетичні й драматичні праць Франциска Фонтанелья. З середини XVII століття значними постатями каталонського бароко були та . між XVII і XVIII століттями надавав їм посильну спонсорську допомогу. З письменників першої половини XVIII століття можна виділити , та .

Просвітництво

З кінця XVIII століття критична філософія, лінгвістична та історична освіта зазнали деяких змін, оновилося саме поняття культури. З'явився на світ новий тип мислення, який виходив з того, що робота повинна приносити користь суспільству. Ця епоха поклала початок науковим розробкам і презирству до чуттєвої лірики. Максимальне поширення отримували тексти морального змісту або з педагогічної тематики.

В Каталонії ця тенденція була представлена блискучою групою продовжувачів методологічної тематики валенсійця , який працював під керівництвом єпископа .

Слід відзначити особливу роль роману жителя Аліканте П. Монтегона, Еусебіо. В цей же час сформувалася група перекладачів і письменників, в яку входили , , а також , відомий своєю постановкою «Лукреції».

Загалом каталонська література в цей період самостійно не існує. Тож каталонські письменники того часу є радше групою найкваліфікованіших представників епохи в галузі гуманітарних наук. Сферою їхньої діяльності стала робота з неопублікованими текстами, більшість з яких були написані непрофесіоналами (зібрання листів, приватні розповіді та прибутково-видаткові книги, які відображають менталітет епохи). Зразком стали нотатки Calaix de sastre Барона Малдà пов'язані з просвітницькою традицією костумбристської літератури, яка досягла розквіту за часів романтизму.

Літературі XVIII століття притаманні різні стилі спонтанної народної поезії, існує багато свідчень того, що народна поезія за формою і змістом не поступалася літературній традиції і в певному сенсі навіть перевищувала її, але така народна література лише ставила знак рівності між поняттями «природи» і «свободи». Хоча насамперед вона була частиною народної мови.

На початку XIX століття, завдяки графу Д'Аймансу та анонімному авторові «Храму Слави», у творах епохи Просвітництва з'являються зразки вставних новел, написаних в дусі романтизму.

Романтизм

Перші романтичні твори каталонської традиції були написані, переважно, іспанською мовою.

Між 1844 і 1870, консервативний, дещо оновлений романтизм народних і літературних творів, монополізував навіть літери каталонської мови. Письменники, на кшталт Віктора Балагера, наполягали на літературі, яка була б також і інструментом прогресу.

Сучасна література

Renaixença (Відродження)

«Lo Vertader Català», перший журнал каталонською мовою, 1843.

Renaixença - ім'я масового руху за реставрацію мови, літератури й каталонської культури, яка почалася в Каталонії в першій половині XIX століття. Процес частково збігся з повторним розквітом Романтизму в Європі. І хоча кожна літературна традиція розвивалася по-своєму, траплялася й взаємодія у використанні мови і політичних ідеалів.

Зазвичай період Каталонського Відродження відносять до відрізку часу між появою в 1833 році в газеті «Пар» «Батьківщини» і представленої на 1877 «Атлантиди» («L 'Atlantida ») .

1835 року був відреставрований Барселонський університет, а в 1839 році надрукована перша книга поезії каталонською («Llàgrimes viudesa») . У журналах і газетах Барселони з'являлися статті каталонською, хоча перший журнал, повністю виданий каталонською мовою («Lo Vertader Català») з'явився лише в 1843 році.

Через використання каталонської мови в побуті, починається швидкий розвиток каталонської літератури. Серед його найвидатніших представників слід назвати , , , і .

У другій половині XIX століття триває розвиток таких державних установ як Королівська Академія Художньої Літератури в Барселоні, університет Барселони і деяких філій церкви (представленої в особі Хауме Кольель-і-Бансельса і Жозеп Торрас -і-Бажеса).

Завдяки особливій увазі до мови почався розвиток граматик і словників, як базових елементів культури. Були розроблені політичні міфи про Жауме I та Феліпе V, а також літературні реалії (трубадури). Ці проекти вплинули на спроби «каталонізувати» такі гуманітарні галузі знань як філософія, наука, мистецтво і право, сприяли розвитку каталонської лірики.

У 1859 році були засновані , найбільший проект з поширення каталонської мови в масах. З естетичного та ідеологічного погляду, вони служать консервативним цілям, але їхній суспільний резонанс сприяв поширенню каталонської культури серед мас. Квіткові ігри швидко здобули популярність, і хоча зародилися вони в Барселоні, їх також проводять в інших містах, оскільки вони взяли на себе роль верховного органу всього руху за відродження. Ігри сприяли появі значної кількості нових авторів, що часто займалися майже виключно поезією, серед них вирізняються та .

Рух відродження майже не заторкнув народної літератури, яка розвивалася каталонською мовою майже без перерв увесь період Занепаду.

1862 року було вручено першу із заснованих премій за найкращий прозовий твір у конкурсній програмі , її отримав роман «Л'орфенета де Менаргес» . Театр не був частиною Ігор до 1865 року, коли з прем'єрою першої драми каталонською мовою («Tal faràs, tal trobaràs») виступив Відаль-і-Валенсіано. Каталонська поезія, навпаки, видавалася каталонською з 1839 року, але весь процес її розвитку був увінчаний епічною поемою «Атлантида» , опублікованою в 1878 році. Серед авторів, які стали класиками століття, слід згадати поета і драматурга , поетів та , романіста .

XX і XXI століття

Наприкінці XIX століття в Каталонії формується модерністська течія, представлена такими авторами як , , або Віктор Катала. Протягом XX століття каталонська мова перетворюється на повноцінну літературну, незважаючи на ворожий вплив диктатур Прімо де Рівера та Франко.

Такі автори як , , , , , , , , , Мерсе Родореда, Віктор Катала, , , , , , , , або були визнані в усьому світі, їхні книги видаються і перекладаються багатьма мовами. На початку XXI століття, завдяки таким авторам як , , , Альберт Санчес Піньйоль тощо, каталонська література завоювала престижние становище на рівних з іншими національними літературами Європи.

Літературні премії

У каталанських країнах існує доволі багато літературних премій, які фінансуються як державою, так і приватними інституціями (наприклад, банками). Нижче подано список основних літературних премій Каталонії:

• Jocs Florals de Barcelona
• Jocs Florals de Calella
• La Catalana de Lletres
• Premi Carlemany
• Premi Carles Riba de Poesia
• Premis Castellitx
• Premi de la Crítica Serra d'Or - премія часопису культури Serra d'Or
• Premi de Poesia Joan Perucho
• Premi de Poesia Sant Cugat
• Premi d'Honor de les Lletres Catalanes, вважається найпрестижнішою літературною премією Каталонії.
• Premis literaris de Tortosa
• Premi Joanot Martorell
• Premi Josep Pla
• Premi Ramon Llull
• Premi Ramon Muntaner
• Premi Creu de Sant Jordi

Українські переклади

Незважаючи на певну екзотичність каталанської літератури для України, українські перекладачі ще з початку 80-х років минулого століття активно перекладають з каталанської.

Перекладами з каталонської поезії займався видатний український перекладач Ігор Качуровський. З каталанської на українську також перекладали Анатоль Перепадя, Михайло Литвинець, , , Віктор Шовкун Маргарита Жердинівська, Сава Голованівський, Іван Драч, Микола Бажан, Віталій Коротич, Леонід Первомайський і Мойсей Фішбейн та інші.

Андрій Антоновський організовує творчі вечори каталанських письменників в Україні. Він перекладає з каталанської переважно лірику, а також займається перекладами з української на каталанську (напр. твори Юрія Андруховича, Леся Подерев'янського). Так само поетичними перекладами з каталанської на українську й з української на каталанську займається . З каталонської на українську Антоновський та Джірона переклали твори таких сучасних каталонських поетів як: Естер Шарґай, Енрік Казасес, та Карлес Ак Мор, , , , , , , , та інших.

перекладає каталонську прозу й публікує переважно у львівському видавництві «Кальварія».

Твори каталонських письменників українською мовою

Список творів каталонських письменників, перекладених українською:

• . Романс хвали місту Барселоні. Переклав Сава Голованівський // Всесвіт, 1972, № 11, с. 127–128
• . Неділя пана Пере. Переклав Іван Драч // Там само, с. 129–131
• Жосеп Карнер. Повернення до Каталонії. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 131
• . Листопадові кольори. Переклав Віталій Коротич // Там само, с. 131–132
• . На чужині. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 132–134
• . Балада про моряка Луарда. Переклав Леонід Первомайський // Там само, с. 134–136
• Жосеп Марія де Сагарра. Зелені виноградники й прибій. Переклав Віталій Коротич // Там само, с. 136–137
• . Улюблене ремесло. Переклав Іван Драч // Там само, с. 137–138
• Жоан Сальват-Папасейт. Туга за завтрашнім днем. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 138–140
• . Ранок. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 140
• Марія Манент. «Місяць акації сповнив…» Переклав Микола Бажан // Там само, с. 140–141
• . Корабель, що спить у порту. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 141–142
• . Є стільки країв. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 142 (цей і всі попередні вірші перекладено за підрядником Рафаеля Естрели Льопіса)
• . Каталонські оповідання [«Пустеля», «Бруд і кров», «Терпіння», «Дружок».] Переклав Анатоль Перепадя // Всесвіт, 1980, № 9, с. 85–112
• Мерсе Родореда. Слон. Переклав Віктор Шовкун // Світло у вікні. Сучасна іспанська новела. Київ: Дніпро, 1986, с. 256–261
• Мерсе Родореда. Квітка життя. Переклав Михайло Литвинець // Там само, с. 261–262
• . Чи знаєш ти Блеза Сандрара? Повість. Переклав Анатоль Перепадя // Всесвіт, 1987, № 5, с. 2–24
• . Світ Антоні Міро [Вірш.] Переклав Олександр Буценко // Всесвіт, 1989, № 5, с. 170
• . Антоні Міро [Вірші.] Переклав Олександр Буценко // Там само, с. 170–172
• Кров-і-Сніг. Каталонська народна казка. Переказав Михайло Литвинець // Казки народів Іспанії. Київ: Веселка, 1989, с. 100–104
• . 1714. Сонет. Переклав Ігор Качуровський // Прапор, 1990, № 9, с. 117–118
• Джозеп Карнер. 1714 // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 105
• Джоан Альковер. Спустошення // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 106
• . «Була — мов сніг… Одіння біла сніжність…» // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 107
• . «Холодна ніч ясна і тиха. Землю…» // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 108
• . «Завтра, о третій ранку» [Оповідання.] Переклав Володимир Крамар // Оберіг, 1992, № 3/4, с. 211–218
• Кров-і-Сніг. Каталонська народна казка. Переказав Михайло Литвинець // Однокласник, 1996, № 1, с. 10–16
• Жоан Сальват-Папасейт. Туга за завтрашнім днем. Переклав Мойсей Фішбейн // Мойсей Фішбейн. Апокриф. Поезії. Переклади. Проза. Київ: Довіра, 1996, с. 126–127
• . Ранок. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 128
• . Є стільки країв. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 129
• . Чотири оповідки про події, які важко пояснити [«Hedera helix» — переклала Маргарита Жердинівська, «Протокол огляду сонільєського пам’ятника», «Бажання і дійсність» та «Репортаж про дивне самогубство» — переклав Анатоль Перепадя] // Всесвіт, 2000, № 11/12, с. 70–85
• Крім того, три строфи з вірша Віктора Балагера «Хай живе Прованс!» навів Михайло Литвинець у своїй передмові до українського видання поеми провансальського поета Фредері Містраля «Мірейо» (Київ: Дніпро, 1980, с. 9–10; переклад як самої поеми, так і фрагмента з Балагера — того ж таки Литвинця).
• Капсула: камінь, пташка, дівчина. Кукурелья-Жорба М., Кармона Відал Е., Аріас Соле Т. /Пер. з каталонської А.Антоновський та К.Джірона; Укл. А.Антоновський, К.Джірона, Ю.Завадський. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2011. — 146 с.
• «Інстинкт», роман, переклад з каталонської Іларії Шевченко - Львів: Кальварія, 2011
• Сержі Памієс «Великий роман про Барселону», оповідання, переклад з каталонської Іларії Шевченко. - Львів: Кальварія, 2011.

Примітки

1. Зазвичай почесними гостями Франкфуртського ярмарку стають держави, а не регіони, випадок з Каталонією є досі єдиним винятком. Джерело: Buchmesse-Gastland Katalonien: Das große Fremdeln [ 15 листопада 2013 у Wayback Machine.]
2. Енрік Казасес: Вибрані поезії З каталанської переклали Каталіна Джірона та Андрій Антоновський, а також біографічна довідка про перекладачів
3. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.

Література

• Чикаленко Г., «Каталонське літературне відродження», Літературно-науковий вістник, 1929 р., кн. XII., стор. 997-1005.
• Comas, Antoni. La decadència. Sant Cugat del Vallès: A. Romero, 1986.
• Elliott, J. H. Imperial Spain 1469-1716. London: Penguin, 2002.
• Martí de Riquer. Història de la literatura catalana. 6 vols. Barcelona: Editorial Ariel, 1980.
• Rossich, Albert. "És valid avui el concepte de decadència de la cultura catalana de l'època moderna? Es pot identificar decadència amb castellanizació?" Manuscrits 15 (1997), 127-34.
• Terry, Arthur. A Companion to Catalan Literature. Woodbridge, Suffolk, U.K. / Rochester, N.Y.: Tamesis, 2003.
• Jad Hatem, Le temps dans la poésie catalane contemporaine, Paris, Éd. du Cygne, 2011

Посилання

• Віртуальний простір каталонської літератури: автори і твори [ 23 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Спілка каталанських письменників [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Каталанські літературні премії [ 13 листопада 2009 у Wayback Machine.]
• (рос.)