Ніверка село в Україні у Кам янець Подільському районі Хмельницької області Належить до Орининської сільської громади се

Ніверка — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Належить до Орининської сільської громади.

село Ніверка
Церква у Ніверці Церква у Ніверці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський
Громада	Орининська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020210070065718
Основні дані
Засноване	1923
Населення	70
Територія	0,911 км²
Площа	0,843 км²
Поштовий індекс	32335
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°42′25″ пн. ш. 26°14′18″ сх. д. / 48.70694° пн. ш. 26.23833° сх. д. / 48.70694; 26.23833Координати: 48°42′25″ пн. ш. 26°14′18″ сх. д. / 48.70694° пн. ш. 26.23833° сх. д. / 48.70694; 26.23833
Водойми	Збруч Водосховище за „Ніверською ГЕС"


Місцева влада
Адреса ради	32335, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Ніверка
Карта
Ніверка
Ніверка
Мапа

Ніверка у Вікісховищі

Географія

Подільське село Ніверка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 32 кілометра автошляхами від міста Кам'янець-Подільський, простягається по річці Збруч.

Клімат

Ніверка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія

Великий князь Литовський Вітовт, коли володів Західним Поділлям (1411-1430 рр.), подарував низку сіл, в тому числі і Нівру Кам’янецькій латинській катедрі. Перша писемна згадка про село - 1498 рік, як «Велика Нівра» (Nyewra Maior).

Церква святих Кузьми і Дем’яна згадується з 1735 року. Нова церква збудована в 1748 році – дерев’яна триверха споруда.

Перший поділ Речі Посполитої (1772) мабуть поділив Ніверку та Нивру на дві частини. Після правобережна частина вважалась окремим поселенням.

Парафія скасована біля 1831 року, церква розібрана в 1848 році, дерево її пішло на випалювання вапна для церкви в Шустівцях.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

24 грудня 2019 року шляхом об'єднання сільських рад Кам'янець-Подільського району село Шустівці увійшло до складу Орининської сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До 2020 року дев’ять сіл мали статус четвертої зони посиленого радіологічного контролю через аварію на ЧАЕС. Так, в селах Ніверка, Чорнокозинці, Нововолодимирівка, Шустівці, Вікторівка, Шидлівці, Мала Зелена, Велика Зелена та Криків більше чверті століття постійно перевіряли людей, воду та продукти харчування на радіацію.

Населення

Населення становить 70 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову, за даними перепису 2001 року.

Уродженці села

1899 — Орлінський Болеслав Володимирович (пол. Bolesław Orliński), польський пілот випробувач .
1937 — Дубицький Никанор Миколайович, український письменник, фольклорист, громадський діяч.
— Заслужений працівник сільського господарства України. Народився 27.02.1961 р. у с. Ніверка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. У 1986 р. почав працювати інженером у колгоспі ім. Суворова (с. Подвірне Новоселицького району). У 1990 р. обраний головою правління колгоспу, згодом агрофірми ім. Суворова. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів.

Охорона природи

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини

Сільська церква
Клуб
Автобусна зупинка біля села
Річка Збруч біля села

Див. також

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.
Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

ВВРУ, 2020, № 11, стор. 26
Єсюнін Сергій Найвидатніший авіватор Польщі — Подолянин // Поділля. — 2009. — 27 серпня.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Література

Поместное землевладение в Подольской губерні\ Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 395. (За виданням: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Выпуск девятый. Под редакцией священника Евфимия Сецинского. Приходы и церкви Подольской епархии. — Каменец-Подольск, 1901).

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ВВРУ, 2020, № 11, стор. 26

[2] Єсюнін Сергій Найвидатніший авіватор Польщі — Подолянин // Поділля. — 2009. — 27 серпня.^{[недоступне посилання з липня 2019]}