У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Хлівище Хлі вище біл Хлевішча село в Білорусі у Кам янецькому район

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хлівище.

Хлі́вище (біл. Хлевішча) — село в Білорусі, у Кам'янецькому районі Берестейської області. Орган місцевого самоврядування — Верховицька сільська рада.

Основні дані
село Хлівище
Транслітерація назви	Chlievišča
В'їзд у село В'їзд у село
52°29′26″ пн. ш. 23°24′40″ сх. д. / 52.49055555558332742° пн. ш. 23.41111111113889010° сх. д.Координати: 52°29′26″ пн. ш. 23°24′40″ сх. д. / 52.49055555558332742° пн. ш. 23.41111111113889010° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Район	Кам'янецький район
Рада	Верховицька сільська рада
Засновано	XIII століття
Перша згадка	1566
Населення	40 (2009)
Часовий пояс
Поштовий індекс	225071
Телефонний код	+375-1631
Автомобільний код	1
Висота	185 м.н.р.м.
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	318 км
Хлівище
Хлівище Хлівище (Берестейська область)


Хлівище у Вікісховищі

Назва

Хлі́вище (біл. Хлевішча, Хлявішча; рос. Chlewiszcze ; рос. Хлевище) — сучасна назва; від слова «хлів».
Хлі́виське (біл. Хлявіскае, Хлевіскае) — стара назва села в XVII ст.
Хлі́вищі (біл. Хлевішчы) — альтернативна назва.

Географія

Хлівище розташоване за 34 км на північний захід від Кам'янця, за 56 км на північ від Берестя. Село лежить за 12 км на північ від залізничної станції Високе-Литовське (лінія Берестя—Білосток). 500 м на північний захід від Хлівища проходить державний кордон Білорусі з Польщею. Селом пролягає місцева автодорога Н-349 (—).

Історія

Засноване у ХІІІ ст. як одне з поселень половців хана Тегака, яких переселив руський король Данило Галицький для захисту своєї держави від нападів ятвягів та литовців.

Вперше згадується 1566 року в ревізії Берестейського староства.

1667 року польський король і великий князь литовський Ян ІІ Казимир подарував 24 волоки в селі Хлівище римо-католицькій церкві в Милейчицях. Вони залишалися у церковній власності до реформи 1861 року.

1778 року в Хлівищах була збудована греко-католицька філіальна церква при парафії архангела Михаїла з сусіднього села Голя. 1864 року в селі збудували православну Церкву святого Олександра Невського.

У 1921 році село входило до складу гміни Половце Берестейського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.

Під час Німецько-радянської війни (1941—1945) загинуло 5 мешканців села.

Адміністративна історія

з 1566: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейське староство, , .
з XVIII ст.: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейський повіт, Половецька волость.
з 25 грудня 1795: Російська імперія, Слонімське намісництво, Берестейський повіт, Половецька волость (за результатами третього поділу Речі Посполитої).
з 12 грудня 1796: Російська імперія, Литовська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость.
з 28 серпня 1802: Російська імперія, Гродненська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость.
з 14 вересня 1917: Російська республіка, Гродненська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость.
з 7 листопада 1917: Російська РФСР, Гродненська губернія, Берестейський повіт Половецька волость.
з 7 червня 1919: Цивільне правління (Польська Республіка), Берестейський округ, Берестейський повіт, Половецька гміна.
з 12 грудня 1920: (Польська Республіка), Поліський округ, Біловезький повіт, Половецька гміна.
з 19 лютого 1921: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт, Половецька гміна (за результатами радянсько-польської війни).
з 18 квітня 1928: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт, .
з 2 листопада 1939: Білоруська РСР (за результатами німецько-радянського поділу Польщі).
з 4 грудня 1939: Білоруська РСР, Берестейська область.
з 1940: Білоруська РСР, Берестейська область, Кліщельський район.
з 1 серпня 1941: Німецька імперія, Білостоцька округа, .
з серпня 1944: Білоруська РСР, Берестейська область, Кліщельський район.
з 1945: Білоруська РСР, Берестейська область, Високівський район.
з 8 липня 1948: поділене між Польщею і Білоруссю; на північній частині села утворено польське село .
з 17 квітня 1962: Білоруська РСР, Берестейська область, Кам'янецький район.
з 25 серпня 1991: Білорусь, Берестейська область, Кам'янецький район.

Населення

До початку XVI століття місцеві жителі згадувалися як половці. У XIX столітті польський історик , зазначав, що вони асимілювалися й нічим не відрізнялися від русинів.

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 59 будинків та 237 мешканців, з них:

112 чоловіків та 125 жінок;
236 православних, 1 римо-католик;
230 українців (русинів), 7 «тутейших».

Динаміка зміни чисельності населення:

1857: 304 осіб.
1897: 490 осіб, 73 двори (церква, хлібна крамниця, 3 вітряки, кузня).
1905: 498 осіб.
1921: 237 осіб.
1950: 267 осіб, 69 дворів (колгосп імені Верховної Ради СРСР)
1960: 370 осіб
1970: 224 особи (колгосп імені Дзержинського).
1999: 63 особи
2005: 56 осіб, 32 двори.
2009: 40 осіб.

Примітки

Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 24 лютого 2020. (англ.)
Куліковіч У. Гучанне беларускага слова. Асновы фанетыкі, арфаэпіі, графіікі. — Минск: Пачатковая школа, 2017. — С. 29.
Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі… С. 33—35.
Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 8. {{}}: Недійсний |nopp=n () (пол.)

Джерела

Алексеюк М. И. // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі, 1978. № 1. С. 33—35.
Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973.
Города и сёла Беларусии. Энциклопедия. Брестская область. Книга 2, Минск, 2006.
Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Брэсцкая вобласць: нарматыўны даведнік / І. А. Гапоненка і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мінск: Тэхналогія, 2010. — 318 с. .
Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя ў 15 тамах. Т. 4, кн. 2. Брэсцкая вобласць / Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Менск: БелЭн, 2007. — 608 с. — С. 94. .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хлівище (Білорусь)

[населення_2009-1] Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 24 лютого 2020. (англ.)

[2] Куліковіч У. Гучанне беларускага слова. Асновы фанетыкі, арфаэпіі, графіікі. — Минск: Пачатковая школа, 2017. — С. 29.

[ПП-3] Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі… С. 33—35.

[Евстигнеев-4] Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.

[населення_1921-5] Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 8. {{}}: Недійсний |nopp=n () (пол.)