Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Тутейші» (з пол. tutejsi — укр. місцеві, тутешні, біл. тутэйшыя, tutejšyja; лит. tuteišiai; латис. tuteiši) — термін, який використовувала в 1919—1939 роках влада Польщі на позначення українців та білорусів Полісся. Кінцевою метою польської влади було виведення з вжитку питомої національної самоназви й підготовка мешканців регіону до полонізації. Зараз на Підляшші цей термін іноді застосовується щодо мешканців білоруського походження.
На Поліссі
Вперше назва «тутейші» у даному регіоні з'явилася в результаті загальних переписів 1921 (в питанні про національність) і 1931 років (в питанні про мову спілкування). До тих пір спроби визначення або самовизначення національної приналежності мешканців цих територій (поліщуків) не проводилися. До того дослідники вивчали їх тільки з мовного боку: польські та російські вчені відзначали існування значної кількості місцевих говірок, які ділили на українські, білоруські та перехідні. Під час вищезазначених переписів поліщуки в переважній більшості визначали себе тутешніми, а свою мову тутешньою. За даними перепису Польщі 1931 року на 1,131 млн мешканців Поліського воєводства припадало 707 тис. або 64 % «тутешньомовних»; ще 6,6 % респондентів назвали рідною мовою білоруську, а 4,8 % — виділена владою квота для українців.
Разом з тим не варто цей термін ототожнювати з автохтонами, адже такими були вищенаведені українці або білоруси. Сам термін, як зауважує Генрік Маєцький, був вигідний владі II Речі Посполитої, оскільки описував соціальну групу з несформованою національною самосвідомістю, яку було б легко піддати спольщенню. Так, на мапі 1905 року відомий білоруський етнограф свого часу Юхим Карський відніс ареал розселення майбутніх тутейшів за польськими міжвоєнними переписами — Берестейщину та Пінщину — до української етнічної території. Пізніше такі самі погляди щодо ідентифікації місцевих мешканців висловив знаний український етногеограф Степан Рудницький.
Російський вчений українського походження [ru] у своїй монографії 2006 року «Українці у світі: динаміка чисельності та розселення. 20-і роки XVIII століття — 1989 рік: формування етнічних та політичних кордонів українського етносу» теж називає населення Берестеської області на час приєднання до СРСР винятково українською етнічною територією. Так само, у всеросійському переписі 1897 року більшість мешканців Брестського, Кобринського, Більського повіту були віднесені до українців, а за більш ранніми ревізіями населення — 1858 року та попередніми — і жителі переважної частини Пружанського повіту.
На Підляшші
У перші 15 років існування ПНР проблема етнічної різноманітності громадян не порушувалася. Тільки в 60-х роках XX століття почалося вивчення національного складу на Підляшші. На питання, ким ви себе вважаєте — поляком чи білорусом, — опитані відповідали: «Я тутешній». Питання формулювалося нестрого, оскільки вважалося, що тут переважно мешкають поляки і білоруси, однак відповіді фіксували наявність третьої групи. Згодом цей термін (і рівнозначний йому православний) стали застосовувати щодо себе мешканці східного Підляшшя православної віри, що походять від русинів, так само, як і сучасні українці.
Пізніше цю групу стали також називати підляшуками. Як і поліщуки, вони мали руське походження зі слаборозвиненим національним самовизначенням, походили з Волині, яка унаслідок історичних потрясінь опинилася відокремленою від українського культурного середовища і потрапила під сильний білоруський вплив. З такої точки зору сучасні підляшуки дуже відрізняються від польських білорусів, ще одних сповідників православної віри, які займають простір на північ від річок Нарви і Наревка, а також на схід від Книшинської пущі.
Підляшуки розмовляють діалектами, які внаслідок запозичень і полонізації зблизилися між собою настільки, що представники обох груп без проблем можуть порозумітися. Приналежність особи можна прослідкувати по закінченню прізвищ (-ук для українських, -іч або без закінчень для білоруських), однак це не завжди точно. Суттєвіші відмінності наявні в народній культурі — костюмах, архітектурі, піснях, де, втім, домінує білоруський вплив.
Серед частини українських науковців поширеною є думка, що на Підляшші термін «тутейші» виник тільки в 1939-1941 роках, коли ці території включили до складу Білоруської РСР, а українське (малоруське) населення потрапило під білорусизацію. Згідно з такими поглядами, на Підляшші повинно проживати близько 100 тис. українців, які на даний момент називають себе православними (тобто тутейшими). Ці оцінки розходяться з відомостями загального перепису 2002 року, за результатами якого в Польщі українцями назвалися трохи більше 30 тис. осіб, з яких майже 40 % проживають у Вармінсько-Мазурському воєводстві.
В опублікованих офіційних результатах перепису відсутня графа тутейші. На підставі цього Об'єднання українців Польщі звинувачує переписувачів в тому, що у багатьох випадках вони людей з невизначеною самоідентифікацією зараховували до польської національності або записували відповіді олівцем, щоб пізніше їх можна було змінити.
Критика терміну
Використання даної назви для самовизначення обумовлене не лише відсутністю почуття національної ідентичності, характерної для прикордонних територій, але також захисними заходами та результатом реалій Польщі, найбільш однорідної держави в Європі. У зв'язку з цим термін «тутейші» критично оцінюється представниками української та білоруської громад. Висловлюються думки, що концепція тутешніх була зумисне винайдена польською адміністрацією під час перепису 1921 року, аби зменшити кількість українців та білорусів.
Див. також
Примітки
- Леонюк В. «Тутейші» // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 305. — .
- Languages of the world - Westpalesian language. archive.is. 15 липня 2012. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 24 вересня 2017.
- Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса
- Korniluk Marcin, Ja tutejszy, Stowarzyszenie «Olszówka», dostępne w Internecie, dostęp 2007-07-21, 15:16 [ 2011-08-23 у Wayback Machine.]
- Rąkowski Grzegorz, Polska egzotyczna — przewodnik, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1994, str. 352—356, dostępne w Internecie, dostęp 2007-07-21, 15:16
- Hawryluk Jurij, Ziemia z ukraińską duszą, Ukraina Mołoda, 2005-11-24, dostępne w Internecie, dostęp 2007-07-21, 15:16 [ 2007-09-28 у Wayback Machine.]
- Jacek Borkowicz, Sieroty po wielkim księstwie, Uważam Rze Historia, 26-06-2013
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tutejshi z pol tutejsi ukr miscevi tuteshni bil tutejshyya tutejsyja lit tuteisiai latis tuteisi termin yakij vikoristovuvala v 1919 1939 rokah vlada Polshi na poznachennya ukrayinciv ta bilorusiv Polissya Kincevoyu metoyu polskoyi vladi bulo vivedennya z vzhitku pitomoyi nacionalnoyi samonazvi j pidgotovka meshkanciv regionu do polonizaciyi Zaraz na Pidlyashshi cej termin inodi zastosovuyetsya shodo meshkanciv biloruskogo pohodzhennya Mapa PolissyaNa PolissiVpershe nazva tutejshi u danomu regioni z yavilasya v rezultati zagalnih perepisiv 1921 v pitanni pro nacionalnist i 1931 rokiv v pitanni pro movu spilkuvannya Do tih pir sprobi viznachennya abo samoviznachennya nacionalnoyi prinalezhnosti meshkanciv cih teritorij polishukiv ne provodilisya Do togo doslidniki vivchali yih tilki z movnogo boku polski ta rosijski vcheni vidznachali isnuvannya znachnoyi kilkosti miscevih govirok yaki dilili na ukrayinski biloruski ta perehidni Pid chas vishezaznachenih perepisiv polishuki v perevazhnij bilshosti viznachali sebe tuteshnimi a svoyu movu tuteshnoyu Za danimi perepisu Polshi 1931 roku na 1 131 mln meshkanciv Poliskogo voyevodstva pripadalo 707 tis abo 64 tuteshnomovnih she 6 6 respondentiv nazvali ridnoyu movoyu bilorusku a 4 8 vidilena vladoyu kvota dlya ukrayinciv Razom z tim ne varto cej termin ototozhnyuvati z avtohtonami adzhe takimi buli vishenavedeni ukrayinci abo bilorusi Sam termin yak zauvazhuye Genrik Mayeckij buv vigidnij vladi II Rechi Pospolitoyi oskilki opisuvav socialnu grupu z nesformovanoyu nacionalnoyu samosvidomistyu yaku bulo b legko piddati spolshennyu Tak na mapi 1905 roku vidomij biloruskij etnograf svogo chasu Yuhim Karskij vidnis areal rozselennya majbutnih tutejshiv za polskimi mizhvoyennimi perepisami Berestejshinu ta Pinshinu do ukrayinskoyi etnichnoyi teritoriyi Piznishe taki sami poglyadi shodo identifikaciyi miscevih meshkanciv visloviv znanij ukrayinskij etnogeograf Stepan Rudnickij Rosijskij vchenij ukrayinskogo pohodzhennya ru u svoyij monografiyi 2006 roku Ukrayinci u sviti dinamika chiselnosti ta rozselennya 20 i roki XVIII stolittya 1989 rik formuvannya etnichnih ta politichnih kordoniv ukrayinskogo etnosu tezh nazivaye naselennya Beresteskoyi oblasti na chas priyednannya do SRSR vinyatkovo ukrayinskoyu etnichnoyu teritoriyeyu Tak samo u vserosijskomu perepisi 1897 roku bilshist meshkanciv Brestskogo Kobrinskogo Bilskogo povitu buli vidneseni do ukrayinciv a za bilsh rannimi reviziyami naselennya 1858 roku ta poperednimi i zhiteli perevazhnoyi chastini Pruzhanskogo povitu Na PidlyashshiU pershi 15 rokiv isnuvannya PNR problema etnichnoyi riznomanitnosti gromadyan ne porushuvalasya Tilki v 60 h rokah XX stolittya pochalosya vivchennya nacionalnogo skladu na Pidlyashshi Na pitannya kim vi sebe vvazhayete polyakom chi bilorusom opitani vidpovidali Ya tuteshnij Pitannya formulyuvalosya nestrogo oskilki vvazhalosya sho tut perevazhno meshkayut polyaki i bilorusi odnak vidpovidi fiksuvali nayavnist tretoyi grupi Zgodom cej termin i rivnoznachnij jomu pravoslavnij stali zastosovuvati shodo sebe meshkanci shidnogo Pidlyashshya pravoslavnoyi viri sho pohodyat vid rusiniv tak samo yak i suchasni ukrayinci Piznishe cyu grupu stali takozh nazivati pidlyashukami Yak i polishuki voni mali ruske pohodzhennya zi slaborozvinenim nacionalnim samoviznachennyam pohodili z Volini yaka unaslidok istorichnih potryasin opinilasya vidokremlenoyu vid ukrayinskogo kulturnogo seredovisha i potrapila pid silnij biloruskij vpliv Z takoyi tochki zoru suchasni pidlyashuki duzhe vidriznyayutsya vid polskih bilorusiv she odnih spovidnikiv pravoslavnoyi viri yaki zajmayut prostir na pivnich vid richok Narvi i Narevka a takozh na shid vid Knishinskoyi pushi Pidlyashuki rozmovlyayut dialektami yaki vnaslidok zapozichen i polonizaciyi zblizilisya mizh soboyu nastilki sho predstavniki oboh grup bez problem mozhut porozumitisya Prinalezhnist osobi mozhna proslidkuvati po zakinchennyu prizvish uk dlya ukrayinskih ich abo bez zakinchen dlya biloruskih odnak ce ne zavzhdi tochno Suttyevishi vidminnosti nayavni v narodnij kulturi kostyumah arhitekturi pisnyah de vtim dominuye biloruskij vpliv Sered chastini ukrayinskih naukovciv poshirenoyu ye dumka sho na Pidlyashshi termin tutejshi vinik tilki v 1939 1941 rokah koli ci teritoriyi vklyuchili do skladu Biloruskoyi RSR a ukrayinske maloruske naselennya potrapilo pid bilorusizaciyu Zgidno z takimi poglyadami na Pidlyashshi povinno prozhivati blizko 100 tis ukrayinciv yaki na danij moment nazivayut sebe pravoslavnimi tobto tutejshimi Ci ocinki rozhodyatsya z vidomostyami zagalnogo perepisu 2002 roku za rezultatami yakogo v Polshi ukrayincyami nazvalisya trohi bilshe 30 tis osib z yakih majzhe 40 prozhivayut u Varminsko Mazurskomu voyevodstvi V opublikovanih oficijnih rezultatah perepisu vidsutnya grafa tutejshi Na pidstavi cogo Ob yednannya ukrayinciv Polshi zvinuvachuye perepisuvachiv v tomu sho u bagatoh vipadkah voni lyudej z neviznachenoyu samoidentifikaciyeyu zarahovuvali do polskoyi nacionalnosti abo zapisuvali vidpovidi olivcem shob piznishe yih mozhna bulo zminiti Kritika terminuVikoristannya danoyi nazvi dlya samoviznachennya obumovlene ne lishe vidsutnistyu pochuttya nacionalnoyi identichnosti harakternoyi dlya prikordonnih teritorij ale takozh zahisnimi zahodami ta rezultatom realij Polshi najbilsh odnoridnoyi derzhavi v Yevropi U zv yazku z cim termin tutejshi kritichno ocinyuyetsya predstavnikami ukrayinskoyi ta biloruskoyi gromad Vislovlyuyutsya dumki sho koncepciya tuteshnih bula zumisne vinajdena polskoyu administraciyeyu pid chas perepisu 1921 roku abi zmenshiti kilkist ukrayinciv ta bilorusiv Div takozhPidlyaska mikromovaPrimitkiLeonyuk V Tutejshi Slovnik Berestejshini Lviv Vidavnicha firma Afisha 1996 T 1 S 305 ISBN 966 95063 0 1 Languages of the world Westpalesian language archive is 15 lipnya 2012 Arhiv originalu za 15 lipnya 2012 Procitovano 24 veresnya 2017 Ukraincy v mire dinamika chislennosti i rasseleniya 20 e gody XVIII veka 1989 god formirovanie etnicheskih i politicheskih granic ukrainskogo etnosa Korniluk Marcin Ja tutejszy Stowarzyszenie Olszowka dostepne w Internecie dostep 2007 07 21 15 16 2011 08 23 u Wayback Machine Rakowski Grzegorz Polska egzotyczna przewodnik Oficyna Wydawnicza Rewasz Pruszkow 1994 str 352 356 dostepne w Internecie dostep 2007 07 21 15 16 Hawryluk Jurij Ziemia z ukrainska dusza Ukraina Moloda 2005 11 24 dostepne w Internecie dostep 2007 07 21 15 16 2007 09 28 u Wayback Machine Jacek Borkowicz Sieroty po wielkim ksiestwie Uwazam Rze Historia 26 06 2013