Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Південні акацієво-комміфорові чагарники та хащі (ідентифікатор WWF: AT0716) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних луків, саван і чагарників, розташований у Східній Африці.
 Ландшафт Національного парку Рума (Кенія) | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні луки, савани і чагарники |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | AT0716 |
| Межі | Міомбові рідколісся Центральної Замбезії Хащі Ітігі та Сумбу Східноафриканські гірські ліси Ліси Східної дуги Східні міомбові рідколісся Північні акацієво-комміфорові чагарники та хащі Вулканічні луки Серенгеті Лісосавана басейну Вікторії Затоплювані луки Замбезії Східноафриканські галофіти Прибережні ліси та рідколісся Північного Суахілі |
| Площа, км² | 233 878 |
| Країни | Танзанія, Кенія |
| Охороняється | 64 154 км² (27 %) |
 Розташування екорегіону (оливковим) | |
Географія
Екорегіон південних акацієво-комміфорових чагарників та хащів простягається від центральної і північної Танзанії до південно-західної Кенії. Він складається з двох областей: північно-західної та південно-східної. Південна область розташована на території Танзанії, на захід від гір Східної дуги, у їхній сухій дощовій тіні. Вона простягається з північного заходу на південний схід, від південного схилу гори Кіліманджаро до [en] на краю [en]. В межах цієї області розташовані Національні парки Тарангіре та Руаха. Північна область лежить на південь і схід від озера Вікторія, на території північно-західної Кенії та північної Танзанії. Вона включає західну частину Національного парку Серенгеті.
Рельєф регіону представлений височинами та плоскогір'ями Східноафриканського нагір'я, висота яких коливається від 800 м над рівнем моря (в районі затоки Спік озера Вікторія) до 1850 м над рівнем моря (у Кратерному нагір'ї на півночі Танзанії), збільшуючись з півдня на північ. Більша частина екорегіону лежить на висоті від 900 до 1200 м над рівнем моря. З геологічної точки зору основу екорегіону складають докембрійські породи фундаменту (віком до 2,5 млрд років), які деформувалися та піддавались ерозії протягом сотень мільйонів років. Пагорби регіону сформовані більш молодими осадовими породами, а деякі з гір регіону є діючими вулканами. Подекуди на поверхню у вигляді інзельбергів виходять докембрійські гранітні гнейси та кварцити. Ґрунти регіону представлені переважно ультісолями та альфісолями, а поблизу озера Вікторія трапляються [en].
Густота населення в екорегіоні становить в середньому 10-50 осіб на км². Найбільша густота населення спостерігається навколо озера Вікторія та в передгір'ях гір, таких як Паре або Усамбара в Танзанії. Широка присутність мухи цеце (Glossina), яка переносить сонну хворобу або трипаносомоз, що вражає як людей, так і худобу, тривалий час обмежувала розвиток регіону. Її часткове викорінення зробило можливим розселення людей на більшій частині регіону. Наразі значна частина території екорегіону поза межами системи природоохоронних територій перетворена на пасовища, ферми та інші сільськогосподарські угіддя.
На півдні екорегіон переходить у східні міомбові рідколісся, а на південному заході — у міомбові рідколісся Центральної Замбезії, які також розділяють північну та південну частини регіону. На північ від регіону, за горами, в яких поширені східноафриканські гірські ліси, простягається екорегіон північних акацієво-комміфрорових чагарників та хащів. Також екорегіон південних акацієво-комміфорових чагарників та хащів оточує анклави лісів Східної дуги (в горах на півдні), вулканічних луків Серенгеті (між двома частинами регіону) та східноафриканських галофітів (в западині озера Сулунга).
Клімат
В межах екорегіону переважає саванний або напівпустельний клімат. Щорічно тривають два сезони дощів: тривалий з березня по травень та короткий з листопада по грудень. Середньорічна кількість опадів на більшій частині регіону коливається від 600 до 800 мм, однак на сухих південно-східних рівнинах вона може становити 500 мм, а в Кенії, на північному заході регіону — 1200 мм. Кількість опадів коливається з року в рік, протягом певних років дощі можуть не випадати протягом короткого вологого сезону, або дощі можуть йти в період між двома сезонами дощів, таким чином поєднуючи їх у один довгий сезон. Середня максимальна температура коливається від 24 °C до 30 °C, зменшуючись з висотою над рівнем моря. Середня мінімальна температура коливається від 9 °C до 18 °C, і зазвичай становить 13-16 °C.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є відкриті луки, савани та рідколісся. Серед поширених в регіоні дерев слід відзначити різні види акацій з родів [en] та Senegalia, а також різні види комміфорових дерев (Commiphora spp.) та [es] (Crotalaria spp.), серед чагарників — різні види [en] (Grewia spp.) та представників родини каперцевих (Capparaceae), а серед трав — тритичинкову темеду (Themeda triandra), [sv] (Setaria incrassata), [en] (Panicum coloratum), [en] (Aristida adscensionis), різні види [en] (Andropogon spp.) та гусятника (Eragrostis spp.). На південному заході Кенії домінують різні види акацій та [en] (Combretum spp.).
Протягом тривалого сезону посухи (з серпня по жовтень) більшість дерев та кущів скидають листя, а луки висихають і часто горять. Вогонь та дії слонів відіграють важливу роль у перетворенні густих хащів та чагарників на луки. Пожежі в екорегіоні виникають природним чином, однак також багато пожеж виникає внаслідок цілеспрямованих дій скотарів.
Фауна
Екорегіон південних акацієво-комміфорових чагарників та хащів вирізняється однією з найбільших у світі концентрацією великих ссавців. В регіоні Серенгеті щорічно відбуваються найбільші сезонні міграції наземних тварин у світі, у яких беруть участь приблизно 1,3 мільйони блакитних гну (Connochaetes taurinus), 200 000 [en] (Equus quagga boehmi) та 400 000 газелей Томпсона (Eudorcas thomsonii). Ці види не мігрують синхронно; скоріше міграція відбувається хвилями у відповідь на сезонні дощі, які випадають у певній місцевості та, як наслідок, дають можливість для випасу. Зебри Гранта першими прибувають у місцевість, де нещодавно пройшли дощі, і починають пастися, поїдаючи грубі стебла трави. Блакитні гну йдуть за ними, і поїдають трав'яну зелень, яка стає помітною, після того, як зебри з'їдять грубу траву. Газелі Томпсона з меншим ротом і відносно вищими потребами в енергії прибувають останніми і віддають перевагу молодим, ніжним пагонам. У вологу половину року (з грудня по червень) тварини пасуться на короткотравних вулканічних луках Серенгеті, а під час тривалого сухого сезону вони рухаються на північ, на пасовища цього екорегіону. У найпосушливіші місяці (з липня по жовтень) тварини переміщуються до крайньої півночі екорегіону, до кенійського заповідника Масаї-Мара. Як відстань, так і напрямок міграції змінюються щороку залежно від коливань чисельності популяцій копитних та режиму опадів.
Серед інших великих ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити саванних слонів (Loxodonta africana), африканських буйволів (Syncerus caffer), звичайних бегемотів (Hippopotamus amphibius), дуже рідкісних чорних носорогів (Diceros bicornis) та масайських жирафів (Giraffa tippelskirchi). На луках регіону пасуться численні антилопи: крім вищезазначених блакитних гну та газелей Томпсона, тут також зустрічаються звичайні канни (Taurotragus oryx), [en] (Damaliscus lunatus jimela), [en] (Alcelaphus buselaphus cokii), кінські антилопи (Hippotragus equinus), газелі Гранта (Nanger granti), смагляві коби (Kobus ellipsiprymnus), великі куду (Tragelaphus strepsiceros), імпали (Aepyceros melampus melampus), південні бушбоки (Tragelaphus sylvaticus), звичайні дуїкери (Sylvicapra grimmia) та дікдіки Кірка (Madoqua kirkii).
Також в саванах регіону мешкають африканські бородавочники (Phacochoerus africanus massaicus), чагарникові свині (Potamochoerus larvatus), верветки (Chlorocebus pygerythrus), павіани-анубіси (Papio anubis), бабуїни (Papio cynocephalus), саванові зайці (Lepus victoriae) та південноафриканські їжатці (Hystrix africaeaustralis). Не дивно, що екорегіон також підтримує одну з найвищих концентрацій великих хижаків у світі: тут зустрічається близько 7500 плямистих гієн (Crocuta crocuta) та 2800 левів (Panthera leo). Серед інших великих хижаків, поширених в регіоні, слід відзначити африканського леопарда (Panthera pardus pardus), [en] (Acinonyx jubatus jubatus) та рідкісну гієнову собаку (Lycaon pictus), а серед дрібних хижих ссавців — африканського вовка (Canis lupaster), смугастого шакала (Lupulella adusta), чепрачного шакала (Lupulella mesomelas), звичайного каракала (Caracal caracal), сервала (Leptailurus serval) та степового кота (Felis lybica). Однак, незважаючи на таке різноманіття ссавців, ендемічні ссавці в екорегіоні відсутні, і лише кілька ссавців є майже ендемічними представниками регіону.
Орнітофауна екорегіону також вирізняється високим різноманіттям: лише у Національному парку Серенгеті зареєстровано понад 700 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити [en] (Struthio camelus massaicus), птаха-секретаря (Sagittarius serpentarius), африканську дрохву (Ardeotis kori), рогату цесарку (Numida meleagris), кафрського кромкача (Bucorvus leadbeateri), південного журавля-вінценоса (Balearica regulorum), шишкодзьобу качку (Sarkidiornis melanotos), нільську каргарку (Alopochen aegyptiacus), шпорокрила (Plectropterus gambensis), сенегальського ябіру (Ephippiorhynchus senegalensis), білого лелеку (Ciconia ciconia), африканського марабу (Leptoptilos crumenifer), орлана-крикуна (Icthyophaga vocifer), орла-бійця (Polemaetus bellicosus), [en] (Gyps africanus), плямистого сипа (Gyps rueppelli), африканського грифа (Torgos tracheliotos), білоголового грифа (Trigonoceps occipitalis), африканського сокола-крихітку (Polihierax semitorquatus), рожевоволу сиворакшу (Coracias caudatus), червонодзьобого ґедзеїда (Buphagus erythrorhynchus), жовтодзьобого ґедзеїда (Buphagus africanus), африканського фірлюка (Mirafra africana), саванового окулярника (Zosterops flavilateralis), акацієвого ткачика (Ploceus vitellinus) та червонодзьобого алекто (Bubalornis niger). Серед ендемічних або майже ендемічних представників регіону слід відзначити танзанійського турача (Pternistis rufopictus), танзанійського токо (Tockus ruahae), усамбірського барбудо (Trachyphonus usambiro), [en] (Agapornis personatus), нерозлучника Фішера (Agapornis fischeri), сірочубого багдаїса (Prionops poliolophus), рудошию синицю (Melaniparus fringillinus), південного щеврика (Crithagra buchanani), угандійського нікорника (Apalis karamojae), кенійського мерла (Lamprotornis hildebrandti). масайського жайворонка (Alaudala athensis), танзанійського магалі (Histurgops ruficauda) та рудоголового ткачика (Ploceus castaneiceps).
Герпетофауна екорегіону включає нільського крокодила (Crocodylus niloticus), нільського варана (Varanus niloticus), звичайну агаму (Agama agama), чорну мамбу (Dendroaspis polylepis), чорношию кобру (Naja nigricollis), шиплячу гадюку (Bitis arietans), леопардову черепаху (Stigmochelys pardalis), складну зубчасту черепаху (Pelusios sinuatus) та майже ендемічну черепаху Торніра (Malacochersus tornieri). Ендеміками екорегіону є мпвапваські пурпурово-блискучі змії (Amblyodipsas dimidiata), клинорилі амфісбени (Geocalamus acutus) та мпвапваські амфісбени (Geocalamus modestus).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 64 154 км², або 27 % екорегіону, є заповідними територіями. В північній частині екорегіону розташовані кенійський Національний заповідник Масаї-Мара (1510 км²), північна та західна частини танзанійського Національного парку Серенгеті (14763 км²) та Природоохоронна територія Нґоронґоро (8094,4 км²). У 1979 році Природоохоронна територія Нґоронґоро була внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а у 1981 році туди ж був внесений і Національний парк Серенгеті. Серед інших природоохоронних територій екорегіону слід відзначити Національний парк Рума (120 км²), розташований на узбережжі озера Вікторія в Кенії, найбільший в Танзанії Національний парк Руаха (14506,69 км²), розташований на південному сході регіону, а також Національний парк Тарангіре (2615,8 км²), розташований на північному сході регіону.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 лютого 2024.
Посилання
- «Southern Acacia–Commiphora bushlands and thickets». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Southern Acacia-Commiphora Bushlands and Thickets» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivdenni akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi identifikator WWF AT0716 afrotropichnij ekoregion tropichnih ta subtropichnih lukiv savan i chagarnikiv roztashovanij u Shidnij Africi Pivdenni akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi Landshaft Nacionalnogo parku Ruma Keniya Ekozona AfrotropikaBiom Tropichni ta subtropichni luki savani i chagarnikiStatus zberezhennya vrazlivij WWF AT0716Mezhi Miombovi ridkolissya Centralnoyi Zambeziyi Hashi Itigi ta Sumbu Shidnoafrikanski girski lisi Lisi Shidnoyi dugi Shidni miombovi ridkolissya Pivnichni akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi Vulkanichni luki Serengeti Lisosavana basejnu Viktoriyi Zatoplyuvani luki Zambeziyi Shidnoafrikanski galofiti Priberezhni lisi ta ridkolissya Pivnichnogo SuahiliPlosha km 233 878Krayini Tanzaniya KeniyaOhoronyayetsya 64 154 km 27 Roztashuvannya ekoregionu olivkovim Stada zebr ta gnu v zapovidniku Masayi MaraGeografiyaEkoregion pivdennih akaciyevo kommiforovih chagarnikiv ta hashiv prostyagayetsya vid centralnoyi i pivnichnoyi Tanzaniyi do pivdenno zahidnoyi Keniyi Vin skladayetsya z dvoh oblastej pivnichno zahidnoyi ta pivdenno shidnoyi Pivdenna oblast roztashovana na teritoriyi Tanzaniyi na zahid vid gir Shidnoyi dugi u yihnij suhij doshovij tini Vona prostyagayetsya z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid vid pivdennogo shilu gori Kilimandzharo do en na krayu en V mezhah ciyeyi oblasti roztashovani Nacionalni parki Tarangire ta Ruaha Pivnichna oblast lezhit na pivden i shid vid ozera Viktoriya na teritoriyi pivnichno zahidnoyi Keniyi ta pivnichnoyi Tanzaniyi Vona vklyuchaye zahidnu chastinu Nacionalnogo parku Serengeti Relyef regionu predstavlenij visochinami ta ploskogir yami Shidnoafrikanskogo nagir ya visota yakih kolivayetsya vid 800 m nad rivnem morya v rajoni zatoki Spik ozera Viktoriya do 1850 m nad rivnem morya u Kraternomu nagir yi na pivnochi Tanzaniyi zbilshuyuchis z pivdnya na pivnich Bilsha chastina ekoregionu lezhit na visoti vid 900 do 1200 m nad rivnem morya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu ekoregionu skladayut dokembrijski porodi fundamentu vikom do 2 5 mlrd rokiv yaki deformuvalisya ta piddavalis eroziyi protyagom soten miljoniv rokiv Pagorbi regionu sformovani bilsh molodimi osadovimi porodami a deyaki z gir regionu ye diyuchimi vulkanami Podekudi na poverhnyu u viglyadi inzelbergiv vihodyat dokembrijski granitni gnejsi ta kvarciti Grunti regionu predstavleni perevazhno ultisolyami ta alfisolyami a poblizu ozera Viktoriya traplyayutsya en Gustota naselennya v ekoregioni stanovit v serednomu 10 50 osib na km Najbilsha gustota naselennya sposterigayetsya navkolo ozera Viktoriya ta v peredgir yah gir takih yak Pare abo Usambara v Tanzaniyi Shiroka prisutnist muhi cece Glossina yaka perenosit sonnu hvorobu abo tripanosomoz sho vrazhaye yak lyudej tak i hudobu trivalij chas obmezhuvala rozvitok regionu Yiyi chastkove vikorinennya zrobilo mozhlivim rozselennya lyudej na bilshij chastini regionu Narazi znachna chastina teritoriyi ekoregionu poza mezhami sistemi prirodoohoronnih teritorij peretvorena na pasovisha fermi ta inshi silskogospodarski ugiddya Na pivdni ekoregion perehodit u shidni miombovi ridkolissya a na pivdennomu zahodi u miombovi ridkolissya Centralnoyi Zambeziyi yaki takozh rozdilyayut pivnichnu ta pivdennu chastini regionu Na pivnich vid regionu za gorami v yakih poshireni shidnoafrikanski girski lisi prostyagayetsya ekoregion pivnichnih akaciyevo kommifrorovih chagarnikiv ta hashiv Takozh ekoregion pivdennih akaciyevo kommiforovih chagarnikiv ta hashiv otochuye anklavi lisiv Shidnoyi dugi v gorah na pivdni vulkanichnih lukiv Serengeti mizh dvoma chastinami regionu ta shidnoafrikanskih galofitiv v zapadini ozera Sulunga KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye savannij abo napivpustelnij klimat Shorichno trivayut dva sezoni doshiv trivalij z bereznya po traven ta korotkij z listopada po gruden Serednorichna kilkist opadiv na bilshij chastini regionu kolivayetsya vid 600 do 800 mm odnak na suhih pivdenno shidnih rivninah vona mozhe stanoviti 500 mm a v Keniyi na pivnichnomu zahodi regionu 1200 mm Kilkist opadiv kolivayetsya z roku v rik protyagom pevnih rokiv doshi mozhut ne vipadati protyagom korotkogo vologogo sezonu abo doshi mozhut jti v period mizh dvoma sezonami doshiv takim chinom poyednuyuchi yih u odin dovgij sezon Serednya maksimalna temperatura kolivayetsya vid 24 C do 30 C zmenshuyuchis z visotoyu nad rivnem morya Serednya minimalna temperatura kolivayetsya vid 9 C do 18 C i zazvichaj stanovit 13 16 C FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye vidkriti luki savani ta ridkolissya Sered poshirenih v regioni derev slid vidznachiti rizni vidi akacij z rodiv en ta Senegalia a takozh rizni vidi kommiforovih derev Commiphora spp ta es Crotalaria spp sered chagarnikiv rizni vidi en Grewia spp ta predstavnikiv rodini kapercevih Capparaceae a sered trav tritichinkovu temedu Themeda triandra sv Setaria incrassata en Panicum coloratum en Aristida adscensionis rizni vidi en Andropogon spp ta gusyatnika Eragrostis spp Na pivdennomu zahodi Keniyi dominuyut rizni vidi akacij ta en Combretum spp Protyagom trivalogo sezonu posuhi z serpnya po zhovten bilshist derev ta kushiv skidayut listya a luki visihayut i chasto goryat Vogon ta diyi sloniv vidigrayut vazhlivu rol u peretvorenni gustih hashiv ta chagarnikiv na luki Pozhezhi v ekoregioni vinikayut prirodnim chinom odnak takozh bagato pozhezh vinikaye vnaslidok cilespryamovanih dij skotariv FaunaEkoregion pivdennih akaciyevo kommiforovih chagarnikiv ta hashiv viriznyayetsya odniyeyu z najbilshih u sviti koncentraciyeyu velikih ssavciv V regioni Serengeti shorichno vidbuvayutsya najbilshi sezonni migraciyi nazemnih tvarin u sviti u yakih berut uchast priblizno 1 3 miljoni blakitnih gnu Connochaetes taurinus 200 000 en Equus quagga boehmi ta 400 000 gazelej Tompsona Eudorcas thomsonii Ci vidi ne migruyut sinhronno skorishe migraciya vidbuvayetsya hvilyami u vidpovid na sezonni doshi yaki vipadayut u pevnij miscevosti ta yak naslidok dayut mozhlivist dlya vipasu Zebri Granta pershimi pribuvayut u miscevist de neshodavno projshli doshi i pochinayut pastisya poyidayuchi grubi stebla travi Blakitni gnu jdut za nimi i poyidayut trav yanu zelen yaka staye pomitnoyu pislya togo yak zebri z yidyat grubu travu Gazeli Tompsona z menshim rotom i vidnosno vishimi potrebami v energiyi pribuvayut ostannimi i viddayut perevagu molodim nizhnim pagonam U vologu polovinu roku z grudnya po cherven tvarini pasutsya na korotkotravnih vulkanichnih lukah Serengeti a pid chas trivalogo suhogo sezonu voni ruhayutsya na pivnich na pasovisha cogo ekoregionu U najposushlivishi misyaci z lipnya po zhovten tvarini peremishuyutsya do krajnoyi pivnochi ekoregionu do kenijskogo zapovidnika Masayi Mara Yak vidstan tak i napryamok migraciyi zminyuyutsya shoroku zalezhno vid kolivan chiselnosti populyacij kopitnih ta rezhimu opadiv Sered inshih velikih ssavciv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti savannih sloniv Loxodonta africana afrikanskih bujvoliv Syncerus caffer zvichajnih begemotiv Hippopotamus amphibius duzhe ridkisnih chornih nosorogiv Diceros bicornis ta masajskih zhirafiv Giraffa tippelskirchi Na lukah regionu pasutsya chislenni antilopi krim vishezaznachenih blakitnih gnu ta gazelej Tompsona tut takozh zustrichayutsya zvichajni kanni Taurotragus oryx en Damaliscus lunatus jimela en Alcelaphus buselaphus cokii kinski antilopi Hippotragus equinus gazeli Granta Nanger granti smaglyavi kobi Kobus ellipsiprymnus veliki kudu Tragelaphus strepsiceros impali Aepyceros melampus melampus pivdenni bushboki Tragelaphus sylvaticus zvichajni duyikeri Sylvicapra grimmia ta dikdiki Kirka Madoqua kirkii Takozh v savanah regionu meshkayut afrikanski borodavochniki Phacochoerus africanus massaicus chagarnikovi svini Potamochoerus larvatus vervetki Chlorocebus pygerythrus paviani anubisi Papio anubis babuyini Papio cynocephalus savanovi zajci Lepus victoriae ta pivdennoafrikanski yizhatci Hystrix africaeaustralis Ne divno sho ekoregion takozh pidtrimuye odnu z najvishih koncentracij velikih hizhakiv u sviti tut zustrichayetsya blizko 7500 plyamistih giyen Crocuta crocuta ta 2800 leviv Panthera leo Sered inshih velikih hizhakiv poshirenih v regioni slid vidznachiti afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus en Acinonyx jubatus jubatus ta ridkisnu giyenovu sobaku Lycaon pictus a sered dribnih hizhih ssavciv afrikanskogo vovka Canis lupaster smugastogo shakala Lupulella adusta cheprachnogo shakala Lupulella mesomelas zvichajnogo karakala Caracal caracal servala Leptailurus serval ta stepovogo kota Felis lybica Odnak nezvazhayuchi na take riznomanittya ssavciv endemichni ssavci v ekoregioni vidsutni i lishe kilka ssavciv ye majzhe endemichnimi predstavnikami regionu Ornitofauna ekoregionu takozh viriznyayetsya visokim riznomanittyam lishe u Nacionalnomu parku Serengeti zareyestrovano ponad 700 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti en Struthio camelus massaicus ptaha sekretarya Sagittarius serpentarius afrikansku drohvu Ardeotis kori rogatu cesarku Numida meleagris kafrskogo kromkacha Bucorvus leadbeateri pivdennogo zhuravlya vincenosa Balearica regulorum shishkodzobu kachku Sarkidiornis melanotos nilsku kargarku Alopochen aegyptiacus shporokrila Plectropterus gambensis senegalskogo yabiru Ephippiorhynchus senegalensis bilogo leleku Ciconia ciconia afrikanskogo marabu Leptoptilos crumenifer orlana krikuna Icthyophaga vocifer orla bijcya Polemaetus bellicosus en Gyps africanus plyamistogo sipa Gyps rueppelli afrikanskogo grifa Torgos tracheliotos bilogolovogo grifa Trigonoceps occipitalis afrikanskogo sokola krihitku Polihierax semitorquatus rozhevovolu sivorakshu Coracias caudatus chervonodzobogo gedzeyida Buphagus erythrorhynchus zhovtodzobogo gedzeyida Buphagus africanus afrikanskogo firlyuka Mirafra africana savanovogo okulyarnika Zosterops flavilateralis akaciyevogo tkachika Ploceus vitellinus ta chervonodzobogo alekto Bubalornis niger Sered endemichnih abo majzhe endemichnih predstavnikiv regionu slid vidznachiti tanzanijskogo turacha Pternistis rufopictus tanzanijskogo toko Tockus ruahae usambirskogo barbudo Trachyphonus usambiro en Agapornis personatus nerozluchnika Fishera Agapornis fischeri sirochubogo bagdayisa Prionops poliolophus rudoshiyu sinicyu Melaniparus fringillinus pivdennogo shevrika Crithagra buchanani ugandijskogo nikornika Apalis karamojae kenijskogo merla Lamprotornis hildebrandti masajskogo zhajvoronka Alaudala athensis tanzanijskogo magali Histurgops ruficauda ta rudogolovogo tkachika Ploceus castaneiceps Gerpetofauna ekoregionu vklyuchaye nilskogo krokodila Crocodylus niloticus nilskogo varana Varanus niloticus zvichajnu agamu Agama agama chornu mambu Dendroaspis polylepis chornoshiyu kobru Naja nigricollis shiplyachu gadyuku Bitis arietans leopardovu cherepahu Stigmochelys pardalis skladnu zubchastu cherepahu Pelusios sinuatus ta majzhe endemichnu cherepahu Tornira Malacochersus tornieri Endemikami ekoregionu ye mpvapvaski purpurovo bliskuchi zmiyi Amblyodipsas dimidiata klinorili amfisbeni Geocalamus acutus ta mpvapvaski amfisbeni Geocalamus modestus ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 64 154 km abo 27 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami V pivnichnij chastini ekoregionu roztashovani kenijskij Nacionalnij zapovidnik Masayi Mara 1510 km pivnichna ta zahidna chastini tanzanijskogo Nacionalnogo parku Serengeti 14763 km ta Prirodoohoronna teritoriya Ngorongoro 8094 4 km U 1979 roci Prirodoohoronna teritoriya Ngorongoro bula vnesena do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO a u 1981 roci tudi zh buv vnesenij i Nacionalnij park Serengeti Sered inshih prirodoohoronnih teritorij ekoregionu slid vidznachiti Nacionalnij park Ruma 120 km roztashovanij na uzberezhzhi ozera Viktoriya v Keniyi najbilshij v Tanzaniyi Nacionalnij park Ruaha 14506 69 km roztashovanij na pivdennomu shodi regionu a takozh Nacionalnij park Tarangire 2615 8 km roztashovanij na pivnichnomu shodi regionu PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 lyutogo 2024 Posilannya Southern Acacia Commiphora bushlands and thickets Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Southern Acacia Commiphora Bushlands and Thickets One Earth